X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
07.05.2025
953/2дп/15-25
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Львівської області Мороз Н.В., суддів Західного апеляційного господарського суду Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Тютько Надії Миколаївни стосовно судді Господарського суду Львівської області Мороз Наталії Валеріївни, суддів Західного апеляційного господарського суду Бойко Світлани Михайлівни, Якімець Ганни Григорівни, Бонк Тетяни Богданівни, Зварич Оксани Володимирівни, Панової Ірини Юріївни, Малех Ірини Богданівни, суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа Олексія Васильовича, Краснова Єгора Володимировича, Могила Сергія Костянтиновича,

встановила:

До Вищої ради правосуддя 25 лютого 2025 року за вхідним № Т-1214/0/7-25 надійшла дисциплінарна скарга Тютько Н.М. стосовно дій судді Господарського суду Львівської області Мороз Н.В., суддів Західного апеляційного господарського суду Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Зварич О.В., Панової І.Ю., Малех І.Б., суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа О.В., Краснова Є.В., Могила С.К. під час розгляду справи № 914/1165/24.

ПРОЦЕДУРА

  1. Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 25 лютого 2025 року дисциплінарна скарга Тютько Н.М. передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).
  2. 31 березня 2025 року дисциплінарний інспектор постановив ухвалу, якою продовжив строк попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
  3. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Тютько Н.М. дисциплінарний інспектор підготував висновок від 7 квітня 2025 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
  4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила пропозицію дисциплінарного інспектора.
  5. Член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запропонував відкрити дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в діях суддів Мороз Н.В., Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів, а також залишити без розгляду та повернути скаржнику дисциплінарну скаргу в частині суддів Західного апеляційного господарського суду Зварич О.В., Панової І.Ю., Малех І.Б., суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа О.В., Краснова Є.В., Могила С.К.

СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ

  1. Скаржниця зазначає, що при розгляді Господарським судом Львівської області справи № 914/1165/24 у складі головуючої судді Мороз Н.В. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітка Львів» (далі – ТОВ «Квітка Львів», ТОВ «Кіносвіт») до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, скаржницю безпідставно не було залучено до розгляду як третю особу всупереч попереднім судовим рішенням, якими установлено процесуальну зацікавленість скаржниці у розгляді та вирішенні справ з однопредметними позовними вимогами.
  2. На переконання скаржниці у справах № 914/670/15 (ID рішення в ЄДРСР 43686160, 50799202, 53859265, 56752223, 58499158), № 914/876/15 (62402375, 64234962), № 813/6021/15 (57066274, 58952808, 75285612), у яких вона брала участь як третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, установлені факти і обставини, які мали преюдиційне значення для справи № 914/1165/24. Однак вказані обставини не були враховані судом при вирішенні справи, в тому числі, щодо питання процесуального статусу скаржниці.
  3. У справах № 914/670/15 та № 914/1165/24 були ідентичні предмет та підстави спору, а також сторони, що свідчить про повторність розгляду ідентичного спору суддями Мороз Н.В., Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б.,.
  4. Скаржниця стверджує, що розгляд позову у справі № 914/1165/24 має ознаки «замовного», поданого з метою узаконення незаконно зведеної частини об’єкта через суд.

Висновки скаржниці основані серед іншого на тому, що за результатами розгляду справи № 914/670/15 визнано незаконним і скасовано договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2006 року, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Кіносвіт», та зобов’язано ТОВ «Кіносвіт» повернути земельну ділянку розташовану у місті Львові за адресою: проспект Шевченка, 3 / площа Галицька, 15, кадастровий номер 4610136600:06:004:0023.

За позовом ОСОБА1 у справі № 813/1972/13 скасовано також дозвіл на будівельні роботи за вказаною адресою та визнано безпідставність здійснення будь-яких будівельних робіт ТОВ «Кіносвіт» на зазначеній земельній ділянці (https://reyestr.court.gov.ua/Review/61899024)

У вказаних справах судами встановлено, що ТОВ «Кіносвіт» не мало і не має права використовувати земельну ділянку, а тому жодного будівництва здійснювати не могло.

  1. У справах № 914/670/15 та № 914/876/15 також вирішувалося питання про звільнення та повернення земельних ділянок, які розташовані за адресою: проспект Т. Шевченка, 3 / площа Галицькій, 15 у місті Львові.

На виконання рішенням суду у справах № 914/670/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43686160) та № 914/876/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/62402375) ТОВ «Кіносвіт» мало б повернути земельну ділянку Львівській міській раді.

  1. Через деякий час ТОВ «Кіносвіт» змінило назву на «Квітка Львів» та повторно звернулося з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме незавершене будівництво готовністю 6,8%, яке знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Шевченка, 3 / площа Галицька, 15.

Вказаний позов став предметом розгляду в господарській справі № 914/1165/24, яка була розподілена судді Господарського суду Львівської області Мороз Н.В.

  1. Дізнавшись про цю судову справу ОСОБА1 подала заяву про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Львівської міської ради.
  2. Посилаючись на позицію судів у справах № 914/670/15, № 914/876/15, № 813/6021/15, зокрема позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а, скаржниця стверджує що судова справа № 914/1165/24 прямо стосується її прав та обов’язків як громадянки України, членкині територіальної громади міста Львова, яка проживає поруч з рейдерськи захопленою земельною ділянкою в буферній зоні об’єкта, внесеного до списку об’єктів культурної та природної спадщини ЮНЕСКО «Львів – ансамбль історичного центру» та будинку, в якому вона проживає.
  3. Втім, як зазначає скаржниця, судді першої інстанції Мороз Н.В., другої – Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Панова І.Ю., Зварич О.В., Малех І.Б., взагалі не аналізували поданих аргументів, які окреслюють зміст та обсяг її прав та обов’язків у цій справі.
  4. Як повідомляє скаржниця, судді безпідставно відмовили їй у доступі до правосуддя, чим порушили приписи статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція). Судді знівелювали обставинами, встановленими багатьма судами щодо прав та обов’язків скаржниці задля принципового незалучення її до судового розгляду, як правозахисниці.

Також скаржниця стверджує, що судді розглянули спір, незважаючи на наявність преюдиційних рішень між тими самими сторонами щодо аналогічного предмету спору.

  1. На переконання скаржниці, характер дій та мотивів, якими керувалися судді можуть свідчити про вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ ПІД ЧАС ПОПЕРЕДНЬОЇ ПЕРЕВІРКИ СКАРГИ

Історія справи

  1. 13 січня 2005 року між ТОВ «Кіносвіт» (13 жовтня 2023 року змінило назву на ТОВ «Квітка Львів») і Фондом державного майна України укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДКП «Галицький центр кіномистецтва» за адресою: проспект Шевченка, буд. № 3, місто Львів. До складу об’єкта входили нежитлові приміщення загальною площею 309,8 та 129,1 кв.м на площі Галицька, 15, нежитлові приміщення площею 950,8 кв.м на проспекті Т. Шевченка, № 3.
  2. На підставі ухвали Львівської міської ради від 16 березня 2006 року № 3469 «Про користування ТОВ «Кіносвіт» земельною ділянкою загальною площею 0,1040 га на пр. Т. Шевченка, 3 - пл. Галицька, 15 у м. Львові» 30 березня 2006 року між Львівською міською радою (орендодавець) і ТОВ «Кіносвіт» (орендар) укладено договір оренди землі для обслуговування існуючих споруд, строком до 16 березня 2016 року.

За умовами договору, самовільна забудова земельної ділянки заборонена.

Договір оренди землі не був пролонгований, термін його дії закінчився 16 березня 2016 року.

  1. 7 квітня 2006 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 567 «Про проектування та реконструкцію ТОВ «Кіносвіт» нежитлових приміщень 1-го поверху будинків на пр. Т. Шевченка, 3 і пл. Галицькій, 15 під торговельно-розважальний центр» що дозволяло проектування реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху будинків під торговельно-розважальний центр з отриманням відповідних дозволів на будівельні роботи.

Як убачається з постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 року у справі № 914/1165/24 цим рішенням дано дозвіл лише на проєктування реконструкції, а не на виконання будівельних робіт на орендованій земельній ділянці.

  1. 4 травня 2007 року Галицька районна адміністрація видала дозвіл № 89 на розбирання кінотеатру та реконструкцію нежитлових приміщень.
  2. 15 травня 2007 року Інспекція архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради видала дозвіл № 209/07 на реконструкцію нежитлових приміщень 1-го поверху будинків на проспекті Т. Шевченка, 3 та площі Галицька, 15 під торговельно-розважальний центр.
  3. На виконання рішення виконкому позивач звернувся до Інспекції ДАБК у Львівській області за дозволом на виконання будівельних робіт.

3 листопада 2011 року Інспекція ДАБК у Львівській області видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 11411069984.

  1. Судовим рішенням від 16 червня 2016 року у справі № 914/670/15 встановлено, що:

- відповідач здійснював будівництво на орендованій ділянці без згоди орендодавця, порушуючи умови договору оренди;

- дозволи Інспекції архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради стосувалися лише реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху будинків на ділянці площею 0,0683 га, та не надають відповідачу право здійснювати будь-які роботи чи то по реконструкції, чи то по будівництву на земельній ділянці площею 0,0357 га.

  1. До того часу позивач здійснив будівельні роботи по реконструкції існуючих будівель шляхом часткового демонтажу та добудови.

Як встановлено судовими рішеннями частина існуючих споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці (площею 0,0683 га), знесені відповідачем з метою їх реконструкції та розпочато нове будівництво на земельній ділянці площею 0,0357 га, виділеній для обслуговування існуючих споруд, тобто більшій, ніж передбачено умовами договору оренди.

  1. Суди встановили, що позивач, до набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 914/670/15, здійснив роботи як такі, що мають характер часткового демонтажу та реконструкції нерухомого майна в межах орендованої земельної ділянки, так і роботи по новому будівництву поза межами земельної ділянки, на якій розташовані належні йому за договором купівлі-продажу приміщення, які не були погоджені з орендодавцем.
  2. 11 січня 2013 року відбулись громадські слухання щодо реконструкції нежитлових приміщень під торговельно-розважальний центр, затверджені Львівським міським головою. Прийнято резолюцію, що, оскільки спірне будівництво ведеться всупереч вимогам чинного законодавства та волі територіальної громади міста Львова, слід визнати будівництво неможливим та заборонити його ведення.
  3. 19 вересня 2014 року Держінспекцією сільського господарства у Львівській області проведено перевірку використання земельної ділянки відповідачем. Встановлено, що ТОВ «Кіносвіт» самовільно зайняло ділянку площею 0,0163 га, порушуючи статті 125, 126 Земельного кодексу України. За результатами перевірки винесено припис звільнити ділянку.
  4. 22 квітня 2015 року за ТОВ «Кіносвіт» було зареєстровано право власності на незавершене будівництво готовністю 5% та вилучено запис про право на нерухоме майно площею 950,8 кв. м. у зв’язку з його демонтажем.
  5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2016 року у справі № 813/6021/15 залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, якою визнано неправомірними дії реєстратора щодо внесення запису про державну реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва від 21 квітня 2015 року.

Цією ухвалою установлено, що ТОВ «Кіносвіт» подало документи для реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва у місті Львові по проспекту Шевченка, 3 / площа Галицька, 15. Однак надані документи містили розбіжності щодо виду здійснюваних будівельних робіт.

  1. Згідно з договором оренди землі від 30 березня 2006 року, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування існуючих споруд, а орендар лише за письмовою згодою орендодавця має право зводити будівлі і споруди. Дозвіл № ЛВ 11411069984 від 3 листопада 2011 року видано на виконання робіт з реконструкції нежитлових приміщень. Довідка ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» містить інформацію про знесення об’єкта нерухомості та здійснення робіт.

Таким чином, державний реєстратор повинен був встановити факт виконання умов правочину - договору оренди. Матеріали справи не містять письмової згоди на зведення будівництва на орендованій земельній ділянці, тому рішення реєстратора є протиправним.

  1. Судовими рішеннями встановлено, що документи містять розбіжності щодо виду будівельних робіт, зокрема, реконструкції та незавершеного будівництва. Доказів виконання умов договору оренди, письмової згоди орендодавця на зведення будівель і споруд на орендованій земельній ділянці не надано.
  2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі № 813/1972/13-а залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року, якою скасовано дозвіл Інспекції на виконання будівельних робіт № ЛВ 11411069984 від 3 листопада 2011 року.
  3. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 липня 2024 року встановлено, що готовність незавершеного будівництва на частині земельної ділянки площею 0,0683 га становить 4,9%, а на частині площею 0,0357 га - 1,9%.

Водночас судами встановлено, що усі роботи, були здійснені ТОВ «Кіносвіт» до 2016 року, а після цього жодні роботи по будівництву та /або реконструкції вже не здійснювалися.

 

Справа № 914/1165/24

  1. 13 жовтня 2023 року ТОВ «Кіносвіт» змінило своє найменування на ТОВ «Квітка Львів».
  2. 2 травня 2024 року ТОВ «Квітка Львів» подало позов до Львівської міської ради (далі - відповідач, Рада) про визнання права власності на нерухоме майно, а саме незавершене будівництво готовністю 6,8%, яке знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Т. Шевченка 3 / площа Галицька, 15 на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:06:004:0023.
  3. Позовні вимоги аргументовані тим, що ТОВ «Квітка Львів» є власником нерухомого майна в процесі реконструкції якого утворився об’єкт незавершеного будівництва готовністю 6,8% на яке позивач з урахуванням приписів статей 317, 319, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить визнати право власності.
  4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 1 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано за ТОВ «Квітка Львів» право власності на нерухоме майно, а саме незавершене будівництво готовністю 4,9%, яке знаходиться за адресою місто Львів проспект Т. Шевченка, 3 / площа Галицька,15, на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:06:004:0023. В решті вимог, а саме в частині визнання права власності на незавершене будівництво готовністю 1,9% відмовлено.

  1. Судові рішення мотивовано встановленим фактом правомірності набуття позивачем у власність трьох об’єктів цілісного майнового комплексу, розташованих на проспекті Т. Шевченка, 3 / площі Галицькій, 15, а також правомірністю користування позивачем на правах орендаря відповідною земельною ділянкою до 16 березня 2016 року (дати припинення дії договору оренди землі).
  2. Суди вказали на те, що відповідач не спростував того факту, що позивач здійснив реконструкцію 1-го поверху будинків, розміщених у місті Львові на проспекті Т. Шевченка, 3 / площі Галицькій, 15 під час дії договору оренди землі та відповідних рішень та дозволів, наданих підрозділами Ради та іншими органами.

Врахувавши принцип належного урядування, суди дійшли висновку, що діючи в період чинності наданих дозволів та рішень органів місцевого самоврядування, до їх скасування та оцінки судовими рішеннями, позивач діяв у межах правомірних очікувань та принципу належного самоврядування. Тому дійшли висновку, що в частині, яка не стосується самовільного будівництва, права позивача підлягають захисту.

  1. Окрім того, суди визнали преюдиційними обставини встановлені в інших судових рішеннях щодо фактів придбання позивачем нерухомого майна цілісного майнового комплексу та отримання в оренду земельної ділянки, водночас, вказали на те, що судові рішення не містять преюдиційних фактів по відношенню до предмета цього спору - об’єкта незавершеного будівництва.
  2. За результатами розгляду касаційної скарги Львівської міської ради Верховний Суд рішенням від 11 березня 2025 року скасував рішення Господарського суду Львівської області від 1 серпня 2024 року і постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2024 року в частині задоволення позову та ухвалив нове рішення, яким відмовив ТОВ «Квітка Львів» у задоволенні позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126054099).
  3. Як убачається з висновків Верховного Суду, підставою для такого рішення стала вибірковість першої та апеляційних інстанцій у застосуванні преюдиції під час розгляду справи № 914/1165/24.
  4. Так суди першої та апеляційної інстанції визнали преюдійними обставини щодо укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування існуючих споруд і що строк дії договору закінчився 16 березня 2016 року. Водночас не врахували, що преюдиційними фактами також є здійснення ТОВ «Кіносвіт» будівництва на орендованій земельній ділянці, наданій лише для обслуговування існуючих споруд, та відсутність згоди Львівської міської ради, як орендодавця, на зведення у встановленому законодавством порядку будівель і споруд на орендованій земельній ділянці.
  5. Верховний Суд виснував, що у наведених справах судами досліджувалися не тільки обставини придбання позивачем об’єктів цілісного майнового комплексу та отримання в оренду земельної ділянки, а також обставини створення позивачем об’єкта незавершеного будівництва. Тому суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що встановлені у цих справах факти не є преюдиційними по відношенню до такого майна (пункт 63 постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 року).

Суди попередніх інстанцій врахували лише обставини набуття позивачем у власність об’єктів цілісного майнового комплексу та отримання в оренду земельної ділянки, однак разом із цим, вони повністю проігнорували встановлені судом обставини здійснення позивачем нового будівництва (залито фундамент) на земельній ділянці, наданій йому під обслуговування існуючого майна, обставини скасування проведеної державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, в тому числі що подані ТОВ «Кіносвіт» документи державному реєстратору були недостатніми для підтвердження речових прав на об’єкт незавершеного будівництва, порушивши тим самим правила преюдиції, що в результаті призвело і до неправильного застосовування положень статті 331 Цивільного кодексу України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 року).

  1. На думку колегії суддів Верховного Суду обставини, які стали предметом розгляду у справі № 914/1165/24, були установлені у справах № 813/6021/15, № 914/670/15, № 813/1972/13-а іншими судами. За результатами розгляду справи № 914/1165/24 суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків, а саме стосовно здійснення позивачем реконструкції, а не проведення нового будівництва, на земельній ділянці, при цьому не спростувавши преюдиційних обставин, установлених у інших справах (взагалі не визнавши їх преюдиційними), чим також порушили приписи частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
  2. Колегія суддів зазначила, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Наведені Львівською міською радою висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 75 ГПК України є універсальними по відношенню до застосування правил преюдиції до тих самих учасників, а тому підлягають врахуванню під час вирішення спору в у справі № 914/1165/24.

Щодо залучення ОСОБА1 третьою особою

  1. До моменту розгляду справи № 914/1165/24 ОСОБА1 залучалася судами різних інстанцій як третя особа під час розгляду низки пов’язаних судових справ, в тому числі:
  • за позовом Львівської міської ради до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Наталії Володимирівни, третя особа - ТОВ «Кіносвіт» про скасування реєстрації права власності (справа № 813/6021/15);
  • за позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Кіносвіт» про визнання нечинним дозволу № ЛВ 11411069984 від 3 листопада 2011 року (справа № 813/1972/13-а);
  • за позовом Львівської міської ради до ТОВ «Кіносвіт», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ОСОБА1, за участі прокуратури Львівської області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30 березня 2006 року, зареєстрований у Львівській міській раді за № Г-252 у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Г-1 та зобов’язання повернути Львівській міській раді земельну ділянку у місті Львові на проспектів Т. Шевченка, 15 загальною площею 0,1040 га., кадастровий номер 4610136600:06:004:0023 (справа № 914/670/15),
  • за позовом Львівської міської ради до ТОВ «Кіносвіт» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до стану, який існував до моменту захоплення, шляхом демонтажу (справа № 914/876/15).

Справа № 813/6021/15

  1. У справі № 813/6021/15 Львівський окружний адміністративний суд виснував, що дії державного реєстратора щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва вчинено, а рішення прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно.
  2. Рішенням від 31 березня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд скасував рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – об’єкт незавершеного будівництва, який належав ТОВ «Кіносвіт». (https://reyestr.court.gov.ua/Review/57066274)
  3. ТОВ «Кіносвіт» оскаржило вказану постанову суду до Львівського апеляційного адміністративного суду, який 12 липня 2016 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду.

Проте за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА1 Вищий адміністративний суд України залишив в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63906197).

  1. Касаційний суд встановив, що документи подані для реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва містили розбіжності стосовно виду здійснюваних будівельних робіт, зокрема, реконструкції та незавершеного будівництва (здійснення нового будівництва).

Отже, подані ТОВ «Кіносвіт» документи, внаслідок розбіжностей, не давали Реєстратору змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Окрім того, пунктом 1 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано, що державний реєстратор повинен встановити наявність факту виконання умов правочину – договору оренди. Проте, матеріали справи не містять письмової згоди Ради на зведення будівель і споруд на орендованій земельній ділянці.

Справа № 813/1972/13-а

  1. У справі № 813/1972/13-а скаржниця виступала позивачкою та просила суд визнати нечинним (незаконним) дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській, виданий ТОВ «Кіносвіт» на початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень першого поверху будівлі за адресою: місто Львів, проспект Шевченка, 3 / площа Галицька, 15.

22 липня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/32644019).

3 жовтня 2016 року за результатами нового розгляду апеляційної скарги Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував дозвіл Інспекції державно-архітектурно-будівельного контролю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/61899024).

  1. Суд встановив, що на час видання спірного дозволу у ТОВ «Кіносвіт» не було містобудівних умов та обмежень, а також останній не мав дозволу саме орендодавця на проектування та реконструкцію нежитлових приміщень 1‑го поверху будинків за адресою проспект Шевченка, 3 / площа Галицька, 15 під торговельно-розважальний центр, а лише був орендарем землі із призначенням для обслуговування існуючих споруд, що є підставою для визнання протиправним і скасування спірного дозволу.

Справа № 914/670/15

  1. Під час розгляду справи № 914/670/15 Господарський суд Львівської області розглядав питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 30 березня 2006 року, а також наявності об’єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:06:004:0023.

23 березня 2016 року колегія суддів ухвалила рішення, яким зобов’язала ТОВ «Кіносвіт» повернути земельну ділянку у місті Львові на проспекті Т. Шевченка, 3 / площа Галицька, 15 Львівській міській раді (https://reyestr.court.gov.ua/Review/56752223).

За результатами оскарження вказаного рішення 16 червня 2016 року Львівський апеляційний господарський суд залишив рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення.

Як убачається з рішення апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/56752223), ТОВ «Кіносвіт» без жодних дозволів розпочало будівельні роботи та зареєструвало право власності на 5% незавершеного нового будівництва.

  1. В усіх справа, які розглядалися судами за участі скаржниці, Львівської міської ради та ТОВ «Кіносвіт», установлено наявність порушеного прав та інтересів скаржниці, тобто наявність законного інтересу, який дає їй право на судовий захист в межах адміністративного та господарського провадження, зокрема брати участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
  2. У справі № 914/1165/24, яка є предметом дослідження дисциплінарного провадження, суддя Господарського суду Львівської області Мороз Н.В. дійшла протилежного висновку та відмовила ОСОБА1 у залученні її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Львівської міської ради.

Суддя виснувала, що заявником не доведено яким чином у зв’язку з прийняттям судового рішення у даній справі її може бути наділено новими правами чи покладено на неї нові обов’язки, або змінено наявні їй права та/або обов’язки у майбутньому, а також того, яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на її права або обов’язки щодо однієї зі сторін.

  1. 27 червня 2024 року під час розгляду справи № 914/1165/24 Господарським судом Львівської області вирішувалося питання про призначення судової експертизи (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120058776).

З міркувань того, що вказана експертиза впливатиме на права та обов’язки скаржниці останньою подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27 червня 2024 року, якою призначено експертизу.

За результатами розгляду апеляційної скарги на вказану ухвалу колегія суддів Західного апеляційного господарського суд у складі Малех І.Б., Зварич О.В. та Гриців В.М. 1 серпня 2024 року закрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою. На думку суддів, в оскаржуваній ухвалі не містяться судження про права, інтереси та (або) та обов’язки ОСОБА1 у правовідносинах, що виникли між учасниками цієї справи, а в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваної ухвали не наведено висновків про права, інтереси та (або) обов’язки апелянта (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120312591).

Як зазначила колегія суддів у своєму рішенні, скаржниця в апеляційній скарзі та в заяві про зміну апеляційної скарги не довела наявність у останньої прав чи обов’язків до спірного майна, а також того, що в майбутньому в неї виникнуть права на позов. Подана апеляційна скарга ґрунтується лише на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення будівельних робіт на спірному об’єкті.

  1. 27 червня 2024 року ОСОБА1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Розглянувши 10 липня 2024 року вказану позовну заяву суддя Мороз Н.В. повернула її заявнику (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120304850).

Суддя зауважила, що позовна заява ОСОБА1 не спрямована на той самий предмет, що й позов ТОВ «Квітка Львів». Виходячи з предмету первісного позову та предмету позову третьої особи з самостійними вимогами, ці позови є різними за своєю правовою природою, заявлені вимоги не є однорідними, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.

  1. 1 серпня 2024 року розглянувши по суті справу № 914/1165/24 суддя Мороз Н.В. визнала за ТОВ «Квітка Львів» право власності на незавершене будівництво готовністю 4,9% (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120827849).

Не погоджуючись в вказаним рішенням ОСОБА1 звернулася до з апеляційною скаргою до Західного апеляційного господарського суду.

6 листопада 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. закрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА1 на рішення Господарського суду Львівської області від 1 серпня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122949929).

З ухвали Західного апеляційного господарського суду вбачається, що ОСОБА1 окремо акцентувала увагу суду на тому факті, що 23 березня 2016 року Господарський суд Львівської області зобов’язав ТОВ «Квітка Львів» повернути орендовану земельну ділянку, а постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 813/6021/15 скасовано та визнано не правовірним запис державного реєстратора про реєстрацію незавершеного будівництва готовністю 5%.

  1. Також скаржниця посилалася на ту обставину, що землі, які є у комунальній власності, належать територіальним громадам сіл, селищ, міст, відтак, вона, як членкиня Львівської територіальної громади, яка народилася і постійно проживає за адресою: АДРЕСА1, має право володіння і користування прилеглою до її будинку земельною ділянкою, за адресою: просп. Шевченка, 3 / площа Галицька, 15 з кадастровим номером 4610136600:06:004:0023, що знаходиться у комунальній власності, так само як і інші жителі прилеглих будинків. Окрім того, скаржниця зазначала про порушення її права на безпечне для здоров’я довкілля, на збереження міцності і довговічності будинку, у якому вона проживає, на збереження культурної спадщини, яка опиняється під загрозою знищення чи негативного впливу на її універсальну цінність, а тому вона має всі підстави бути залученою до даної справи.

Як убачається з даних «Google Maps» земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:06:004:0023 є двором будинку, у якому проживає скаржниця (https://maps.app.goo.gl/UuNu4wuQGhhKC4Ec7).

Оскільки в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА1 повідомлялося про наявність преюдиційних рішень судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. були обізнані про те, що ряд фактів було встановлено в інших справах, зокрема щодо наявності заявленого ОСОБА1 законного інтересу скаржниці, що також підтверджувалося преюдиційними судовими рішеннями щодо того самого об’єкту, ухвалених між тими самими сторонами.

  1. На окрему увагу заслуговує той факт, що суддя Якімець Г.Г. входила до складу колегії суддів, які розглядали справу № 914/670/15, що стосувалася розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки Львівській міській раді.

16 червня 2016 року суддя Якімець Г.Г. погодилася з висновками Господарського суду Львівської області у рішенні від 15 квітня 2015 року, які стосувалися порушення умов договору в частині забудови.

У вказані справі ОСОБА1 залучалася як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а тому судді Якімець Г.Г. було достеменно відомо про вплив рішення на права та обов’язки скаржниці і суддею такий факт був сприйнятий, шляхом ухвалення рішення.

Проте за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 914/1165/24 колегія суддів у складі Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. виснувала, що місцевим господарським судом не вирішувалося питання про права, інтереси та/або обов’язки скаржниці і рішення Господарського суду Львівської області від 1 серпня 2024 року не зачіпає безпосередньо права та обов’язки такої особи.

  1. Скаржниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 914/1165/24 до Верховного суду кожний окремо.

За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА1 27 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Случ О. В. – головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Могил С. К. відмовили ОСОБА1 у відкритті касаційного провадження.

Підставою для відмови судді вказали ту умову, що касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі і вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, може бути подана на судове рішення лише після перегляду такого рішення в апеляційному порядку, саме за її апеляційною скаргою.

В рішенні суду не наведено мотивів ні на підтвердження, ні на спростування того факту, чи вирішував Господарський суд Львівської області та Західний апеляційний господарський суд питання про права, інтереси та (або) обов’язки ОСОБА1.

Верховний суд керувався виключно формальними підставами для оскарження, які визначені пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124717400).

Судді керувалися тим, що рішення Господарського суду Львівської області від 1 серпня 2024 року не переглядалося в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА1, оскільки постанова Західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2024 року винесена за результатами розгляду апеляційної скарги саме Львівської міської ради, а не ОСОБА1.

Інші обставини, що мають значення для справи

  1. Під час дисциплінарного провадження установлено, що обставини, про які повідомляє скаржниця, набули певного резонансу. У регіональному інтернет виданні «Zaxid.Net» та «Еспресо» неодноразово повідомлялося про незаконність здійснення будівництва та ігнорування наявних рішень судів (https://zaxid.net/sud_ne_skasuvav_prava_vlasnosti_zabudovnika_na_nezakon..., https://zahid.espreso.tv/novyny-lviv-mali-zvesti-trts-sud-ostatochno-vid...).

У засобах масової інформації також повідомлялося про наявні протести місцевих мешканці щодо незаконної забудови (https://portal.lviv.ua/news/2016/09/29/u-meriyi-hochut-uzakoniti-budivni...). Місцеві мешканці та представники правозахисних організацій зазначали про переслідування осіб, які намагалися протидіяти незаконному будівництву (https://www.youtube.com/watch?v=pIIfmh4EDxk).

  1. Земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:06:004:0023 згадується у кримінальному провадженні № ____ від 2 березня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (підробка документа за попередньою змовою групою осіб).

Як убачається з ухвал Личаківського районного суду міста Львова від 6 вересня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113373334) за версією слідства земельна ділянка була самовільно зайнята невстановленими особами та продовжує використовуватися за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ ПОПЕРЕДНЬОЇ ПЕРЕВІРКИ СКАРГИ

  1. Судовими рішеннями у справах № 914/670/15, № 914/876/15, № 813/6021/15 установлено факти, які прямо підтверджували незаконність забудови та відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «Квітка Львів» у справі № 914/1165/24.

Рішення у вказаних справах № 914/670/15, № 914/876/15, № 813/6021/15 набрали законної сили, а тому обставини, які ними установлені, є обов’язковими для учасників спору та суду, що зумовлює їх преюдиційний характер.

Обов’язок щодо доказування таких обставин виникає в учасників виключно у випадку, якщо суд має обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв’язку з примусом (частина 1 статті 75 ГПК України).

В рішеннях, які ухвалені суддями Мороз Н.В., Бойко С.М., Якімець Г.Г. та Бонк Т.Б. у справі № 914/1165/24, не міститься обґрунтування щодо підстав невизнання преюдиційних фактів.

  1. Преюдиційність зазначених фактів є проявом принципу правової визначеності (res judicata), який втілений у частині 4 статті 75 ГПК України.

Верховний Суд у постановах від 2 листопада 2022 року у справі № 910/1234/20 та від 11 березня 2025 року у справі № 902/456/24, а також ЄСПЛ у справах «Brumărescu v. Romania», «Центр «УКРАСА» проти України» і «Tymoshenko v. Ukraine» наголосили, що невраховування обставини, установлених попереднім рішенням свідчить про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

  1. Судді Мороз Н.В., Бойко С.М., Якімець Г.Г. та Бонк Т.Б. були належним чином обізнані щодо наявності преюдиційних рішень, адже у справі № 914/1165/24 учасники неодноразово наголошували, що обставини, які є предметом розгляду у справі № 914/1165/24, були предметом розгляду у справах № 914/670/15, № 914/876/15, № 813/6021/15, рішення у яких набрали законної сили.

Посилання на вказані рішення міститься також у рішеннях судді Мороз Н.В. від 1 серпня 2024 року та суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г. та Бонк Т.Б. від 6 листопада 2024 року, що виключає факт помилки чи необізнаності про їх наявність.

Однак у мотивувальній частині рішень суддів Мороз Н.В., Бойко С.М., Якімець Г.Г. та Бонк Т.Б. відсутнє будь-яке пояснення, чому преюдиційні факти, які установлені в інших справах, не були взяті до уваги, попри їх вирішальне значення для спору.

Відсутність будь-яких об’єктивних чи суб’єктивних обставин, які могли б свідчити про добросовісну помилку, може свідчити про умисність такої поведінки.

  1. Розглянувши спір без урахування обставин, які мають вирішальне значення для справи та установлені судами у інших справах, судді фактично здійснили ревізію інших судових рішень, які набрали законної сили, не надавши аргументів, чому від них можна відступити.

За відсутності наведення підстав для відступу від преюдиції (нововиявлені обставини, примус, колізія норм тощо) ухвалення рішення між тими самими сторонами щодо подібних обставин є грубим процесуальним порушення.

Така поведінка суддів не узгоджується із вимогами законодавства, не відповідає стандартам ЄСПЛ, а також суперечить стандартам процесуальної поведінки судді, які визначення Кодексом суддівської етики (стаття 8, 12 Кодексу суддівської етики).

Порушення принципу res judicata створює стан правової невизначеності, підриває авторитет правосуддя й порушує право скаржниці на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

  1. Оскаржувані рішення ґрунтуються на преюдиційних фактах, установлених у процесах, де скаржниця виступала третьою особою. Це беззаперечно підтверджує наявність у ОСОБА1 законного інтересу й гарантує їй процесуальні права, зокрема право бути залученою до спору та надавати докази на підтвердження своєї позиції.

Відмова у залученні Тютько Н.М. до спору як особи, права якої можуть бути порушені, суперечить позиції Верховного Суду (постанова від 11 серпня 2020 року у справі № 904/1512/18) щодо обов’язку суду забезпечити належний процесуальний статус кожного заінтересованого учасника.

Дії суддів Мороз Н.В., Бойко С.М., Якімець Г.Г. та Бонк Т.Б. під час розгляду справи № 914/1165/24 можуть свідчити про умисел щодо недопущення до розгляду справи ОСОБА1, про свідоме ігнорування преюдиційних рішень задля ухвалення рішення, яке має повторно врегулювати правовідносини між тими самими сторонами щодо тих самих правовідносин.

Вибіркове застосування преюдиції лише на користь позивача, одночасно з недопущенням ініціатора преюдиційних рішень ОСОБА1 до участі у справі, може свідчити про упередженість суду, що суперечить стандартами поведінки, визначених статтями 10, 14 Кодексу суддівської етики.

  1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила відсутність підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи чи поверненні скарги заявнику. Навпаки, зібрані дані свідчать про достатню обґрунтованість доводів скаржниці щодо того, що дії суддів містять ознаки дисциплінарних проступків.
  2. В дисциплінарній скарзі не міститься посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо конкретних дій суддів Західного апеляційного господарського суд Малех І.Б., Зварич О.В. та Панової І.Ю., які можуть свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, під час розгляду 1 серпня 2024 року апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27 червня 2024 року про призначення експертизи.

Як убачається зі змісту ухвали суду, скаржниця заявляла лише, що суд в оспорюваній ухвалі, в порушення вимог статті 100 ГПК України, не зазначив необхідний перелік матеріалів для проведення експертизи і фактично переклав цей обов’язок на позивача.

В частині суддів Малех І.Б., Зварич О.В. та Панової І.Ю. дисциплінарна скарга не містить посилання на факти, які можуть свідчити про порушення суддями права на доступ до правосуддя або вчинення проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо така дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» при розгляді питання про наявність підстав для повернення дисциплінарної скарги не оцінюються достовірність відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді, докази його вчинення.

  1. Щодо питання про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях суддів Касаційного господарського суду Случа О.В., Краснова Є. В., Могила С. К. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого висновку.

В дисциплінарній скарзі скаржниця зазначає також суддів, які входили до складу колегії Касаційного господарського суду, а саме Случа О.В., Краснова Є. В., Могила С. К.

Водночас в прохальній частині скарги скаржниця не зазначає вказаних суддів у переліку тих, кого вона просить притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що під час розгляду касаційної скарги ОСОБА1 у справі № 914/1165/24 колегія суддів Касаційного господарського суду не розглядала питання щодо прав, інтересів та (або) обов’язків скаржниці, які давали їй право бути залученню у справу як третя особа, оскільки судом на вказаній стадії надавалася оцінка лише щодо наявності формальних ознак для відкриття провадження. Такою ознакою став той факт, що в порядку касаційного оскарження переглядаються лише справи після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як убачається з рішення Касаційного господарського суду апеляційне провадження щодо оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 1 серпня 2024 року відбувалося за результатами розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради, а не ОСОБА1.

Отже, під час дисциплінарного провадження не виявлено ознак, які можуть свідчити про вчинення суддями Касаційного господарського суду Случем О.В., Красновим Є. В., Могилем С. К. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів.

За таких обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в частині вказаних суддів дисциплінарна скарга підлягає залишенню без розгляду та поверненню скаржнику у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

  1. На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час дисциплінарного провадження установлено обставини, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності свідчать про наявність в діях судді Господарського суду Львівської області Мороз Н.В., суддів Західного апеляційного господарського суду Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б. ознак дисциплінарних проступків, передбачених наступними пунктами частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

- підпункт «а» пункту 1 - незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної), що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

- пункт 3 - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

- пункт 4 - умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за скаргою Тютько Надії Миколаївни стосовно судді Господарського суду Львівської області Мороз Наталії Валеріївни, суддів Західного апеляційного господарського суду Бойко Світлани Михайлівни, Якімець Ганни Григорівни, Бонк Тетяни Богданівни.

Дисциплінарну скаргу Тютько Надії Миколаївни в частині суддів Західного апеляційного господарського суду Зварич Оксани Володимирівни, Панової Ірини Юріївни, Малех Ірини Богданівни, суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа Олексія Васильовича, Краснова Єгора Володимировича, Могила Сергія Костянтиновича залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Роман МАСЕЛКО

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК

 

 

Ознака до документа: 
Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності