Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 31 березня 2025 року надійшла скарга судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (вхідний № 1459/0/6-25).

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року та повідомила про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя шляхом публікації відповідної інформації в газеті «Голос України».

Відповідно до абзацу другого пункту 12.1 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, аналіз матеріалів за скаргами на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, ухвалені до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, а також у відкритих дисциплінарних справах, рішення в яких не ухвалені до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, здійснює член Вищої ради правосуддя, визначений системою розподілу справ.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 31 березня 2025 року доповідачем щодо вказаного матеріалу визначено члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

26 лютого 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» (набрав чинності 25 квітня 2025 року), згідно з яким до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внесено такі зміни:

1. Доповнено пункт 3¹ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»;

2. Доповнено додатком «Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються».

Ураховуючи зазначене, найменування Ленінського районного суду міста Полтави змінено на Подільський районний суд міста Полтави.

Учасники дисциплінарного провадження були повідомлені про дату, час і місце розгляду зазначеної скарги та про можливість участі в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Вказане повідомлення розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

15 травня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли клопотання судді Томилка В.П.:

про забезпечення явки в засідання Вищої ради правосуддя представника скаржника Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ);

про виклик в засідання Вищої ради правосуддя для надання пояснень у дисциплінарному провадженні суддів Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. та Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В.;

про виклик в засідання Вищої ради правосуддя як свідків у дисциплінарному провадженні детективів Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Карася М.В. та Пугач О.В.

У засіданні Вищої ради правосуддя 20 травня 2025 року взяли участь суддя Полтавського апеляційного суду Томилко В.П. та представник НАБУ – головний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення та представництва в судах НАБУ Чуприна О.О.

Суддя Томилко В.П. відмовився від клопотання про забезпечення явки в засідання Вищої ради правосуддя представника НАБУ.

Вища рада правосуддя відмовила у задоволенні клопотання судді Томилка В.П. про виклик в засідання Вищої ради правосуддя суддів Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. та Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В., оскільки судді Крючко Н.І. та Москаленко В.В. були присутні в засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи та надали пояснення як свідки. Зазначені пояснення були взяті до уваги під час здійснення дисциплінарного провадження.

Вища рада правосуддя відмовила у задоволенні клопотання судді Томилка В.П. про виклик у засідання Вищої ради правосуддя як свідків детективів НАБУ Карася М.В. та Пугач О.В. При цьому Вища рада правосуддя зауважила, що вказані детективи проводили слідчу дію (обшук) під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № ____ та вилучили у ОСОБА1 ідентифіковані кошти, водночас зазначена обставина не є предметом розгляду у дисциплінарному провадженні.

Суддя Томилко В.П. в засіданні Вищої ради правосуддя заявив клопотання про виклик у засідання Вищої ради правосуддя в якості свідка адвоката ОСОБА2. Вища рада правосуддя відмовила у задоволенні зазначеного клопотання, з тих підстав, що фраза ОСОБА2 про «два білета» під час розмови ОСОБА1 та адвоката ОСОБА2 (згідно з протоколом НСРД), про необхідність роз’яснення якої ОСОБА2 наголошує суддя Томилко В.П., не була взята до уваги Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як підстава для притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Томилко В.П. підтримав доводи поданої ним скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Представник НАБУ наголосив на наявності підстав для притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності згідно з поданою НАБУ дисциплінарною скаргою.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Томилка В.П., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., суддю Томилка В.П., представника НАБУ, встановила таке.

 

Відомості про суддю

Томилко Валентин Петрович рішенням першої сесії двадцять першого скликання Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 27 березня 1990 року обраний суддею Семенівського районного суду Чернігівської області. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-III обраний суддею Семенівського районного суду Чернігівської області безстроково, Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1237/2001 переведений на роботу на посаді судді апеляційного суду Полтавської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1509/0/15-19 переведений на роботу на посаді судді Полтавського апеляційного суду.

Згідно із характеристикою за підписом в.о. голови Полтавського апеляційного суду Драниці Ю.В. «за період роботи суддя Томилко В.П. зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки, добре знає чинне законодавство і вірно застосовує його на практиці. Суддя Томилко В.П. ввічливий, тактовний, має високий рівень культури поведінки та спілкування з людьми, в колективі користується повагою та авторитетом, дотримується професійної етики, справедливості та неупередженості. За своїми діловими та моральними якостями суддя Томилко В.П. відповідає займаній посаді».

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 2 лютого 2024 року (вх. № 68/1/13-24) надійшла дисциплінарна скарга НАБУ на дії судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П.

У дисциплінарній скарзі повідомлено про дії судді Томилка В.П. під час здійснення правосуддя у справі № 554/5538/22 за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА3 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та спробу Томилка В.П. вплинути на результат вирішення суддею Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА10 (під час її відрядження до Подільського районного суду міста Полтави) справи № 553/4670/22 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА4 (син судді Томилка В.П.) за частиною першою статті 130 КУпАП.

НАБУ вказує, що обставини, які свідчать про вчинення суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. у справах № 553/4670/22 та № 554/5538/22 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виявлено з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зареєстрованих у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 28 липня 2022 року за № ____ та 7 грудня 2022 року за № ____.

НАБУ повідомляє також про факт вилучення у судді ОСОБА1 17 листопада 2022 року (у його службовому кабінеті) під час проведення обшуку у кримінальному провадженні № ____ грошових коштів у сумі 600 доларів США, які були заздалегідь ідентифіковані та напередодні були вручені заявнику у цьому кримінальному провадженні ОСОБА5 для передачі їх як неправомірної вигоди. Досудовим розслідуванням встановлено, що адвокат ОСОБА6 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА5, повідомивши, що ці грошові кошти призначаються судді, голові Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 за скасування рішення у справі № 552/2083/22 про притягнення ОСОБА5 до адміністративної відповідальності. Надалі цю неправомірну вигоду було передано ОСОБА8, а в подальшому – ОСОБА2.

Відповідно до статей 40, 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) НАБУ надало Вищій раді правосуддя дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування у зазначених у скарзі кримінальних провадженнях (наданої інформації та усіх копій документів).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2024 року дисциплінарну скаргу № 68/1/13-24 розподілено члену Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В. (доповідач). який відповідно до пункту 23⁷ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснював повноваження дисциплінарного інспектора.

Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. 15 липня 2024 року склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. у зв’язку з наявністю в діях зазначеного судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 7 серпня 2024 року № 2398/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. 12 березня 2025 року склав висновок за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, запропонувавши притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На переконання доповідача, поведінка судді Томилка В.П. загалом свідчить про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, застосуванню підлягає найсуворіший вид дисциплінарного стягнення – внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді з посади.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 притягнула суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Дійшовши висновку, що поведінка судді Томилка В.П. охоплюється складом істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

 

Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 28 липня 2022 року за № ____ за підозрою ОСОБА2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що адвокат ОСОБА6 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА5, повідомивши йому, що грошові кошти призначаються судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 за скасування рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА5 до адміністративної відповідальності в судовій справі № 552/2083/22. У подальшому ОСОБА6 передав грошові кошти ОСОБА8, який, своєю чергою, передав їх адвокату ОСОБА2. Того самого дня ОСОБА2, якому було передано ідентифіковані кошти, відвідував, зокрема, й приміщення Полтавського апеляційного суду.

У квітні 2023 року обвинувальний акт щодо вказаних осіб скеровано до Вищого антикорупційного суду. Наразі розгляд кримінального провадження триває.

Під час досудового розслідування кримінальних проваджень № ____ та № ____ НАБУ встановило, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА7 відбулася розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА7, ОСОБА1 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави (нині – Подільський районний суд міста Полтави) ОСОБА9, під час якої вказані особи обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА10 (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави), у провадженні якої з 28 вересня 2022 року перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА1 – ОСОБА4, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 553/4670/22), з метою вплинути на ухвалення суддею ОСОБА10 рішення щодо непритягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності.

Про зазначені обставини свідчать матеріали НСРД, а саме зміст протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, яка здійснювалась на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року (містить позначку про розсекречення).

Згідно з наведеним протоколом 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА7 відбулася розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА7, ОСОБА1 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА9 (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались позначки «Г.» – ОСОБА7, «Т.» – ОСОБА1, «К.» – ОСОБА9) такого змісту:

«<...>

Г. – Слишеш, ти мені скажи по малому ж ще не розсматрювала ця в суде, нє?

Т. – Нє.

Г. – А на коли воно?

Т. – Ну ми отложили його. На 27 грудня.

Г. – Ааа, це ж вона буде ця ж командірована, да?

Т. – Да. З Луганська чи откуда вона.

Г. – Ну вона комунікабельна чи ні?

Т. – Хрєн його знає, я пішов з ОСОБА16 общаться, воно знаєш не удобно вроде би счас, я пішов до ОСОБА14. ОСОБА14 каже: “Вони всі одінакові”.

Г. – А ОСОБА9?

Т. – З ОСОБА9 я не розмовляв.

Г. – Ну ОСОБА9 я так поняв вона з ними там шось з ними в контакті, давай...

<...>

Г. – Ну там же ж хода.

Т. – Да, да. Нічого в протоколі нема, цих ознак ніяких. Ну, каже, я не пив. Він каже, шо я буду дуть. Він каже поїхали в диспансер. Ну поєхалі. В диспансері каже раз п’ять продув, каже йди погуляй. Я, каже, вийшов, за мной поліцейський вийшов. Потом, каже, минут десять походили, каже: заходь, на ще раз дмухай. Я подмухав, каже алкогольне сп’яніння. Ну протокол составили. А як воно там (не ценз). Там ето самоє, виходили то на диспансер. (1 речення). Ну на главврача вийшов (1 речення). Зайшов, продув – нема ніхрена, піди каже погуляй (декілька слів) і показало, що алкогольне сп’яніння. Кажу, а ти дивився? Каже, вони мені так показали, і всього. Так должно ж зафіксовано буть.

Г. – Конєшно.

Т. – (1 речення) Ну а це ж хєр його знає. Ну пойті до неї напролом? Ну хєр його зна, ще хуже зробиш. Так же ж?

Г. – Єстєствінно.

(далі ОСОБА7 розмовляє по телефону, ОСОБА1 розмовляє по телефону)

Г. – ОСОБА15, а ви де? Далеко? Слишеш, а в ОСОБА9 097 телефон?

<...>

(ОСОБА7 зателефонував жінці, яка ідентифікована як суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА9, далі наводиться розмова ОСОБА7 по телефону з ОСОБА9)

Г. – Ало, ОСОБА9 добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше добро. Угу, давай, угу (ОСОБА7 закінчив розмову по телефону). Счас вона приїде. Задамо вопрос. Та я думаю вона з ними должна буть ето, бо ОСОБА9 вона ж <...>».

Далі наводиться фрагмент розмови з 04 год 26 хв запису

Г. – Заходь ОСОБА9, йди сюди. Заходь.

(до службового кабінету ОСОБА7 заходить жінка, яку ідентифіковано як суддю Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА9 [під час відтворення стенограми розмов позначається як «К»])

<...>

Г. – ОСОБА9, присажуйся.

К. – Ага.

Г. – Слишеш.

К. – Да.

Г. – Дивись, єсть у вас там дєвушка одна з фамілієй ОСОБА10.

К. – Ой єсть, ОСОБА10.

Г. – Вона яка? Комунікабельна чи так сєбє?

К. – Та, вот еті такі ж якісь інтєрєсні. Вони то вроді й нічо, ну такі якісь р’яні вони. Отож.

Г. – Ну дивись суть заключається в чому. У Петровіча в малого там сто тридцята. Ну сто тридцята (1 слово).

К. – Ну як всігда, да?

Г. – Шось ето самоє, немає там ні стєпєні, ні проміллє.

Т. – І в протоколі ознак нема. І чого зупинили не зрозуміло. Ну казали, що поступив тєлєфонний звонок, що там десь вони, хтось дзвонив...

К. – Tiпa випивав?

Т. – Да.

К. – Ну це як всігда, стукачі.

Т. – Да. І в протоколі не вказано за якими ознаками алкогольного сп’яніння...

К. – (перебиває) Ну я попробую. Я попробую.

Г. – Угу. Ну і поняла, тут же ж в принципі не надо на біле чорне. Воно ж ...

К. – А вона його призначила?

Т. – (1 речення)

К. – А вона його призначила?

Т. – Вона його перепризначила на 27 аж грудня.

К. – Ну потому шо дєл багато. Да, харашо. 27 грудня – день рождєнія мого малого. Ну вобщем тоді я їй скажу.

Т. – А в мого зятя тоже 27.

К. – Ну ото ж бачите, ми такі зімні всі. То хорошо. Да, я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть.

Г. – Ну да...

К. – Нічого как би щось там такого (1 слово) політичного.

Г. – По большому счоту ти ж знаєш ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.

К. – Да, да. Та нє, я думаю, шо...

Г. – Підтримати. Тєм болєє ти ж понімаєш, це діти, і...

К. – Та ну о чєм ви говоріте. Мені об’яснять вобще не надо.

Г. – Наташ, ну я ж знаю, шо тобі, так сказать, Я ж почему і говорю, шо просто шо…

К. – В любом случає, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки. Тєм болєє з їхніми протоколами, то це ж там.

Т. – Там протокол і висновок. У висновку алкогольне сп’яніння, проміллє не вказано.

Г. – Ну з хлопцями вдвойом бутилку пива...

К. – Ну конечно.

Г. – ...їхали додому, раз і всьо.

К. – І побачили.

Т. – Він же не пив, він в мене не пив. Оце ж уже года два як він не пив. А це ж...

К. – (перебиває) Ну фамілія та ж у сина?

Т. – Да.

К. – Ваша ж фамілія?

Т. – Да. Моя ж. А то ж розвівся, розвівся з...

К. – І началось, да?

Т. – І поїдем, каже, ми пива попили (декілька слів). І, каже, без п’ятнадцяти десять вже було...

К. – (перебиває) Бармени отож дзвонят. Ви поняли, ото ж хтось отам, оце ж забігайловках.

Т. – Каже, я тільки виїхав. Возлє третьой поліклініки були вони там. Каже, я тільки виїхав, тут тобі доганяють і тормозять.

К. – Та нє, я думаю, шо да. Ну ви ж там пояснення, все ж понаписували ж оце?

Т. – Там ніяких пояснень нема.

К. – Нє, ну счас от, в справу. Шоб було б же, щоб же з чогось починати...

Г. – Там же ОСОБА2 занімається цим вопросом.

К. – А ОСОБА2?

Г. – Да.

К. – Я поняла. Хорошо.

Г. – Ви ж з ним в нормальних? Чи нє?

К. – Нє, нормально, нормально. Нє, просто ото ж такий же ж гусь, що може ж не написать толком нічого такого. Ну тоєсть просто надо, щоб там, щас же ж практіка, шо єслі нема. Нова ж практика, єслі не було підстав для зупинки – це саме основне. Єслі не було направлення, вобще не виписано направлення, на освідєтєльствованіє – це то же ж грубєйшеє нарушеніє. Ну а по тим же ж оцим, там надо ж дивиться вобще ж відео: чи був за кермом чи не був.

Т. – (1 слово) каже я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

К. – А давайте я гляну.

Г. – Да. Глянеш.

К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.

Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну не переживайте, я <...>».

Постановою судді Москаленко В.В. від 27 березня 2023 року (справа № 553/4670/22) ОСОБА4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно із зазначеною постановою 24 вересня 2022 року о 21:45 в місті Полтаві за відповідною адресою водій ОСОБА4 керував транспортним засобом BMW Х5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку у чергового лікаря-нарколога. Результат позитивний, що підтверджується відповідним висновком. За вказаних обставин ОСОБА4 порушив вимоги підпункту «а» 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, адвокат ОСОБА11, яка діяла в інтересах ОСОБА4, оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

7 квітня 2023 року вказана апеляційна скарга надійшла до провадження Полтавського апеляційного суду. Втім згідно з постановами суддів Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, від 5, 9, 18, 22, 24, 26 травня 2023 року, 1, 12, 14 червня 2023 року, 12, 28 липня 2023 року, 2 серпня 2023 року їх відведено від розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки вони працюють разом із суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П., а особа, притягнута до адміністративної відповідальності, є сином судді Томилка В.П.

Постановою судді Томилка В.П. від 4 серпня 2023 року задоволено його самовідвід від розгляду апеляційної скарги, оскільки ОСОБА4, який притягується до адміністративної відповідальності, є його сином. Згодом ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року задоволено подання Полтавського апеляційного суду, матеріали справи № 553/4670/22 передано до Харківського апеляційного суду.

Харківський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА4 – адвоката ОСОБА11 – задовольнив частково, постанову Подільського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року щодо притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП скасував, ухвалив нову постанову, якою матеріали у справі про адміністративне правопорушення повернув до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Полтавській області для належного оформлення та усунення недоліків.

21 грудня 2023 року після дооформлення справа стосовно ОСОБА4 надійшла на розгляд Подільського районного суду міста Полтави.

Постановою судді Подільського районного суду міста Полтави Високих М.С. від 21 березня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА4 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд констатував відсутність доказів на підтвердження: проходження огляду особою, яка притягується до відповідальності, у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду в присутності поліцейського, повідомлення змісту висновку щодо результатів медичного огляду оглянутій особі у присутності поліцейського та проведення огляду уповноваженою особою, отже, вважав неспростованими посилання ОСОБА4 щодо недійсності огляду та порушення процедури огляду.

У провадженні судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. перебувала апеляційна скарга адвоката ОСОБА12, який діяв в інтересах ОСОБА3, на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 7 липня 2022 року про притягнення ОСОБА3 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 554/5538/22).

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14 листопада 2022 року між суддею ОСОБА1 та адвокатом ОСОБА2, який не є представником ОСОБА3, відбулася розмова, у тому числі щодо розгляду зазначеної справи.

З копії протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 8 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № ____, яке здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2022 року (містить позначку про розсекречення), вбачається, що 14 листопада 2022 року о 11:41:12 зафіксовано розмову між суддею ОСОБА1 та адвокатом ОСОБА2 (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались позначки «Об.» – ОСОБА2, «Ч.» – ОСОБА1):

«Ч. – Здрасьте.

Об. – А це нам дадуть когось сьогодні? Да? Хтось із Вас буде головуючим, по оцій, по ОСОБА13?

Ч. – Ні.

Об. – Вам дадуть голову?

Ч. – Да, голову дадуть.

Об. – У вас голова один, ОСОБА7, хіба шо ОСОБА7 дадуть, хай блеснет зарей на небосклон. Пішли до тебе, покурим, ти ж не куриш давно вже? Чий не курив, чи як?

Ч. – Та, я в школі бросив.

Об. – Так, (пошепки) ти дивився ОСОБА3 на 18 (вісімнадцяте).

Ч. – На 18, я подивлюсь шо в мене на 18 (вісімнадцяте), (сміється). Ти ж казав на 10 (десяте).

Об. (сміється) – Нє нє, на 18 (вісімнадцяте) (переходить на шепіт). Два білета мені дали.

Ч. – Не ну, ето самоє (не розбірливо декілька слів). Так.

Об. – Так, все, тут (н/д). Ага. Тепер по нашим вопросам. Що ми (н/д)? 27-го грудня вона назначила?

Ч. – Да.

Об. – Дивись, ну, там я с этим балакав, со своим лекарем. Но він того (н/д), це той вопроси не решает, кого він знає, понімаешь, по тій справке. Но с другой сторони, там все неправильно. Там все те, що порушення. Він не порушував, бо його не можна було останавливать. Дальше надо було визивать двух понятих. Понятих не було. Вони сначала освєдєтельствовалі, потом склали протокол.

Ч. – А тоді (нерозб.).

Об. – (переб.) І далі. І акта (н/д). Що?

Ч. – А запис есть?

Об. – Запись в етому. Ми дивились. Надо подивитися в записи по етому,

єсть він там чи немає.

Ч. – Я питав, кажу: «Що, ти там (н/д), тебе (н/д)? Як ти проходив там?» Цей каже: «Мені давали щось дуть».

Об. – Там, в этом нарко?

Ч. – Да.

Об. – Так вони должни були указать. Тоді вони должни були акт скласти.

Ч. – Хорошо(?), показивал. Каже: «Я раз продул. Потом кажуть: «Іди погуляй». «Я пішов, - каже, - вийшов в коридор, за мной поліцейський вийшов».

Об. – То вони ж йому машину отдали.

Ч. – «Ми постояли-постояли, потом зайшли опять, опять я подув. Каже: «У тебе алкогольне спʼяніння». «Ти, кажу, дивився, сколько там проміле?» каже: «Нєт. Я не дивився. Я не знав, бо я не согласен, що я був п’яний. Я не дивився».

Об. – Вони ж...(н/д).

Ч. – Кажу: «А ти подписувал там щось?» А він каже: «Щось вони давали, щось я подписувал там». А що?

Об. – Це тоді акт. Це акт. Если вони щось давали (н/д), так вони ж (н/д).

Ч. – Ілі акт, ілі же (н/д).

Об. – А висновок же не підписаний.

Ч. – Висновок - нєт. А може, єслі вони брали алкотест, там, може, там же видає таку х н/д).

Об. – Ні-ні, там нарко (н/д). Є ж інструкція, передбачає один акт на етот. Його може складати поліцейський і може складати орган, який займається з медичної (нд), по медицині з установленням. Він є, він передбачений цією інструкцією і для поліцейських, і для медиков. У мене є ось акт на чєловєка складений в етому. Це я написав, апеляцію. ОСОБА14 доказував, що: «Ти ж подивися, що надо (н/д)». Оці алкотестери в них чого? Вони із-за войни вони не сертифіцировани. Лабораторія не робить та, що сертифіцируєт.

Ч. – Отож і вопрос.

Об. – Вони от (н/д). А ці, чого вони (н/д)? Далі – чого вони його потаскали? Потаскали. Сначала (н/д). Розбіжність. Сначала складається акт на те, що (н/д).

Ч. – (вбік) Сейчас ідем (1 сл.).

Об. – Сначала робиться висновок про те, що він знаходиться в стані алкогольного сп’яніння, а потім складається протокол. Но протокол де складається? Протокол складається не там, де його зупинили, а там, де його привезли.

Ч. – Понятно.

Об. – Де його привезли. Чого вони йому не запропонували пройти у них алкотестер? Ні, ну, все це, надо відео подивитися.

Ч. – Надо відео дивитися.

Об. – Надо відео дивитися. Поскольку слышишь, поскольку вона так надовго перенесла, я виберу момент, подивлюсь відео. Може, я (н/д), може, даже, знаєш, може, я його скину, возьму флешку.

Ч. – Та лучше скинути на комп(?).

Об. – Я з дівчатами договорюсь. Я тоді привезу, ми з тобою його вместе (н/д).

Ч. – Та й подивимося, да-да.

Об. – Все, добре».

17 листопада 2022 року детективи НАБУ під час проведення обшуків у межах кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року, зокрема у службовому кабінеті судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА1, вилучили грошові кошти в сумі 600 доларів США, які були заздалегідь ідентифіковані та напередодні вручалися заявнику у кримінальному провадженні ОСОБА5 для передачі як неправомірна вигода.

Після цього, а саме 18 листопада 2022 року, суддя Томилко В.П. виніс постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА12, що діяв в інтересах ОСОБА3, залишив без задоволення, а постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 7 липня 2022 року, якою ОСОБА3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, – без змін.

 

Пояснення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П., пояснення свідків: судді Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Подільського районного суду міста Полтави), судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І., надані під час розгляду дисциплінарної справи

У письмових поясненнях суддя Томилко В.П. зазначив, що в кабінеті голови суду ОСОБА7 він перебував неодноразово, оскільки в апеляційному суді Полтавської області займав посаду секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ, а в Полтавському апеляційному суді неодноразово виконував обов’язки голови суду, тому періодично зустрічався з головою суду ОСОБА7 з робочих питань.

Суддя Томилко В.П. пояснив, що 16 листопада 2022 року перебував у кабінеті голови суду зі службових питань, а не з метою отримання допомоги від голови суду щодо вирішення питання стосовно його сина, ОСОБА4, як зазначено у дисциплінарній скарзі.

Томилко В.П. наголосив, що працює в апеляційному суді в судовій палаті з розгляду кримінальних справ більше 20 років і не потребував допомоги як судді ОСОБА7, так і інших суддів. Водночас, коли ОСОБА7 не як голова суду, а як людина і батько запитав його щодо стану розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно його сина, він відповів не як суддя, а як батько батькові і своєму другові.

Суддя зауважив, що розмова, яка відбулась між ним і ОСОБА7, – це не розмова суддів, а розмова батьків, під час якої він ділився своїми думками щодо поведінки свого сина і своєю позицією з приводу проходження ним процедури медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння і стосовно поведінки працівників поліції.

Крім того, суддя Томилко В.П. повідомив, що сказав неправду, а точніше збрехав ОСОБА7, що звертався до голови Ленінського районного суду міста Полтави (на той час) ОСОБА16 та судді цього самого суду ОСОБА14 про вирішення питання щодо свого сина.

Наголосив, що добре знав як голову суду, на той час ОСОБА16, так і всіх суддів, у тому числі ОСОБА14 і ОСОБА19, але до них не ходив і не спілкувався з ними стосовно комунікабельності судді ОСОБА10.

Щодо розмови в кабінеті ОСОБА7 за участю судді ОСОБА19 суддя Томилко В.П. підтвердив, що така розмова дійсно була, але він у цій розмові брав участь не як суддя, а як батько своєї дитини.

Зазначив також, що для захисту інтересів сина в адміністративній справі уклав договір з адвокатом ОСОБА2, але ОСОБА2 не повною мірою виконував свої обов’язки щодо захисту прав його сина – ОСОБА4, тому він розірвав з ним договір. Саме факт розірвання договору з адвокатом ОСОБА2 та повернення сплаченого адвокатського гонорару і було підставою перебування адвоката ОСОБА2 в його кабінеті 14 листопада 2022 року.

Водночас суддя Томилко В.П. зазначив, що не пам’ятає підстав та мотивів розмови з адвокатом ОСОБА2 щодо дати розгляду справи стосовно ОСОБА3, але зауважив, що відповідно до облікових даних системи «Д-3» Полтавського апеляційного суду адміністративні матеріали щодо ОСОБА3 надійшли до його провадження 19 серпня 2022 року. Вперше розгляд справи було призначено на 8 вересня 2022 року. Згодом розгляд справи призначено на 18 листопада 2022 року. Судові повідомлення на цю дату учасникам судового провадження надіслано 7 листопада 2022 року, тобто задовго до розмови з адвокатом ОСОБА2 14 листопада 2022 року.

Щодо розмови з адвокатом ОСОБА2 суддя Томилко В.П. зазначив: «Так, дійсно можливо я і допустив помилку і став співрозмовником з адвокатом ОСОБА2 з питання дати розгляду справи стосовно ОСОБА3, не перевіривши його повноважень у справі ОСОБА3, але знаючи, що у справі стосовно ОСОБА3 приймав участь адвокат ОСОБА6, який часто співпрацював разом з адвокатом ОСОБА2, я, подумавши про наявність таких повноважень, і відповів йому на запитання, але при цьому моя відповідь вже не мала будь-якого значення, так як дата розгляду справи щодо ОСОБА3 вже була давно визначена».

Щодо вилучених під час обшуку 17 листопада 2022 року грошових коштів суддя Томилко В.П. повідомив, що обшук проводився без санкції слідчого судді на підставі постанови детектива у зв’язку з його дружніми стосунками з головою суду ОСОБА7, і в нього було не вилучено, а він сам особисто надав детективам грошові кошти, і не в сумі 600 доларів США, а значно більшу суму.

Суддя Томилко В.П. також зазначив, що проведений 17 листопада 2022 року в його кабінеті обшук жодним чином не вплинув на ухвалення ним судового рішення у справі щодо притягнення ОСОБА3 до адміністративної відповідальності, як про це зазначив скаржник. В іншому випадку він би звернувся до Вищої ради правосуддя про тиск на нього з боку працівників НАБУ.

Крім того, суддя Томилко В.П. у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначив, що це не перший протокол, який складено щодо його сина за статтею 130 КУпАП, однак справи закриті у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки огляд на стан сп’яніння не був проведений належним чином або не було складено актів медичних оглядів.

На запитання члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. (доповідач), чи втручався він у діяльність суддів, які розглядали справи щодо його сина, суддя Томилко В.П. відповів, що він «ходив і питав про особу, не хотів виглядати, що нібито не може постояти за свого сина».

На запитання доповідача, чи була розмова з приводу того, щоб суддя ОСОБА9 подивилася адміністративну справу стосовно його сина, суддя Томилко В.П. не заперечував, що така розмова була, однак він особисто не просив, щоб хтось ознайомлювався з матеріалами справи.

На запитання доповідача, чи відповідають дійсності дані, що суддя ОСОБА7 просив ОСОБА9, щоб вона допомогла і вони про це не забудуть, суддя Томилко В.П. відповів, що такий запис є.

На запитання доповідача, чи дійсно його слова відповідають запису, де він повідомив, що син у день складання протоколу за статтею 130 КУпАП випив дві чи одну пляшку пива, суддя Томилко В.П. відповів, що він таке казав, але зі слів його сина, який того дня розлучився і в обід чи увечері випив пляшку пива.

На запитання доповідача, чи він повинен був повідомити Вищу раду правосуддя та Офіс Генерального прокурора, що суддя ОСОБА7 чинив тиск на суддів ОСОБА9 та ОСОБА10 щодо розгляду справи стосовно його сина, суддя Томилко В.П. відповів, що на той момент вважав, що це була приватна бесіда, однак було прохання ОСОБА7 допомогти розглянути справу відповідно до закону, щоб ніякі сили не вплинули на це.

На запитання доповідача, що малося на увазі під час розмови з адвокатом ОСОБА2 щодо наявності в нього «двох білетів», суддя Томилко В.П. відповів, що така розмова була, і він в принципі зрозумів, чому адвокат ОСОБА2 так сказав.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року свідок – суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Подільського районного суду міста Полтави) – підтвердила, що в її провадженні перебували матеріали про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

На запитання доповідача, чи в період, коли у провадженні судді Москаленко В.В. перебувала ця справа, колеги чи інші сторонні особи звертались до неї з приводу надання можливо якоїсь інформації щодо розгляду цієї справи, Москаленко В.В. повідомила: «Я не знайома з жодним із суддів Полтавського апеляційного суду. Ні одного суддю я не знаю. Суддю Томилка я бачу зараз перший раз, і про всі ці обставини я вже узнала від моїх колег, коли мені подзвонили з інших областей, а теж з мережі інтернет, коли було вже все описано <...> Точно так же суддя ОСОБА19 не підходила до мене, я не розумію, навіщо їй було підходити, дивитись, вона б не могла отримати від мене цю справу, і навіщо, якщо у справі був адвокат і був доступ, могли особи, які є учасники справи, ознайомитись з матеріалами цієї справи <...> Я не знала, що це син судді Томилка, а якби і знала це, то це на результат справи ніяким чином не могло вплинути».

На запитання доповідача, де зберігалась ця адміністративна справа, суддя Москаленко В.В. відповіла, що справа зберігалась у сейфі її секретаря. Крім неї та секретаря, ніхто доступу до справи не мав.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року також взяла участь свідок – суддя Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І.

На прохання доповідача розповісти про обставини розмови, яка відбулася 16 листопада 2022 року між нею, суддями Томилком В.П., ОСОБА7, щодо обговорення адміністративної справи стосовно сина Томилка В.П., Крючко Н.І. повідомила: «Дійсно, 16 листопада 2022 року в телефонному режимі мене викликав голова апеляційного суду Полтавської області ОСОБА7. Зателефонував і сказав, що потрібно під’їхати, треба щось спитати. На той момент я виконувала обов’язки голови суду, адміністративні, і, з вашого дозволу, трішечки хочу повернути вас і нас в ті реалії <...> Це був складний період, це були блекаути, локдауни, це були віялові відключення світла і, ну для мене особисто, цей виклик був пов’язаний саме із такими робочими невідкладними питаннями. Більше ніякої інформації мені повідомлено не було. У зв’язку із чим, я так і вважала, що ну відповідна інформатика стосується службових питань <...> Я це пов’язала з якимись питаннями можливої евакуації суду <...> Я невідкладно поїхала, я поїхала до службового кабінету, це було десь приблизно обідня перерва. Відмовити я не могла, але ж коли я приїхала, і коли я побачила в кабінеті і Валентина Петровича Томилка <...> мене це дуже здивувало, я не очікувала такої зустрічі двох чоловіків у кабінеті, і я, ну, я вже розуміла, що розмова буде якась не та <...> двері були відчинені в кабінет, я ще запитала, чи може хай будуть відчинені двері <...> «ні-ні-ні закривай, нас тут двоє». Я відповідала, що «Я боюсь», зачинила двері і присіла. Ну, після деяких фраз відносно мене як до жінки я зрозуміла про те, що вони перебувають у якомусь збудженому стані, можливо десь на підпитку, тому <...> ну, моя поведінка була і моє відчуття було зовсім інше. Коли одразу ОСОБА7 перейшов до розмови з приводу ОСОБА10, ну це мене взагалі поразило <...> я була не готова до цього питання, але ж я почала розуміти про що буде йти мова.. він одразу повідомив про суть цього питання, що там є адміністративний матеріал і про що я звичайно ж здогадалася, що на мене будуть впливати, для того щоб якимось чином я спілкувалась з ОСОБА10…».

Суддя Крючко Н.І. наголосила: «Я не погоджувалась одразу, я одразу почала говорити, що є практика, якщо вони почали пояснювати обставини складання протоколу, можливо це описати в письмових поясненнях, чи є там адвокат, пишіть абсолютно в тій процесуальній формі, яка передбачена. Є певна практика. Ні, це не влаштувало, я це розуміла, що ця моя відповідь їх не влаштувала, і вони шляхом вмовлянь, спонукань, таких вони <...> ну я вам трішки поясню про те, що ми з ОСОБА7, ми знайомі дуже давно. Я більше 20 років в Ленінському районному суді, він також більше, мабуть, уже 25 років на посаді судді Полтавської області. Він знає мене давно, оскільки я вже втретє обіймаю посаду голови суду. Тобто певні якісь характеристики мої він одразу знав, про те, що це не так буде просто зі мною і шляхом отих, так скажем, слабких місць, діти, боротьба за справедливість, це ж син, та він не винуватий та розлучився, та потрібно допомогти».

Крючко Н.І. зазначила: «Ну, я зрозуміла, що в мене виходу другого немає, як обіцяти. Але ж я прекрасно розуміла, що вони це самі можуть зробити, але ж чомусь не роблять і зрозуміло, чому. Я про це здогадувалась і прекрасно розуміла і знала, що ну, певні розмови, з певними суддями, навіть на той момент, не маючи роздруківки цієї розмови, я прекрасно розуміла про стосунки ОСОБА7 з ОСОБА16, про стосунки з ОСОБА14 <...> мама ОСОБА14 була суддею Полтавського апеляційного суду дуже тривалий час, ОСОБА17 і ОСОБА18 її рідна сестра, тому всі ці обставини. Ну, по перше, мені було дуже ще ж і неприємно до того, що мене просто в такий спосіб використовують. Запросили шляхом обману, аби сказав ОСОБА7, що ми там хочемо з Валентином Петровичем з тобою поспілкуватись… Ну, я б не приїхала. Це зовсім інше питання».

Крючко Н.І. зазначила: «Про обставини цієї справи, про те, що вона знаходиться в Ленінському суді, я взагалі не знала на той момент, мені нічого не відомо було взагалі. Тому, ну, ви ж розумієте, про те, що вони послідовно намагалися довести свою мету до кінця. А метою було знайти суддю, якій підійде до Москаленко, тому нічого іншого у мене просто не було, і одночасно наголошувалося на відсутності матеріалів, відсутності диска. Ну, досвід уже ж значний професійний, тому я прекрасно розуміла, чого від мене добиваються. Я це сказала наперед, я перебивала співрозмовників, намагалась вивести тему взагалі на іншу побутову тему. Вони, скажемо так, на це не реагували, і вони продовжували на мене тиснути таким чином. Знаєте, як дотискати. Та ні, та ми і допоможемо, і тут все буде добре, і ми не забудемо».

Крючко Н.І. додала: «Ну і моя фраза з приводу того, що я знаю, що таке діти.».

Крючко Н.І. також зауважила: «Мої дії носять самостійний характер, відокремлений від ОСОБА7 та від Томилка. Вони не пов’язані ні спільною участю, ні спільною домовленістю, ні спільною метою, ні будь-якою спільною зацікавленістю допомагати сину Томилка. Ну, абсолютно не було і, звичайно ж, спільними наслідками, я відповідально заявляю про те, що я нікуди не ходила».

Крючко Н.І. наголосила: «Я одразу все це зрозуміла. Я вийшла з кабінету і поїхала на роботу».

Крім того, Крючко Н.І. зауважила: «Ніякого морального права і процесуально-виробничого ні у ОСОБА7, ні у Томилка мене викликати не було. Ніякого, ні в яких стосунках я з останніми не перебувала. Я жодним чином не спілкувалася з ними ніколи на такі теми, і мої слова може підтвердити те, що певні спецзасоби там стояли тривалий час і, я так розумію, з липня 2022 року, ну приблизно десь, до тих протоколів уже доступ до яких мені надано».

Суддя Крючко Н.І. також зазначила: «Я ніяким чином не телефонувала ОСОБА7, але він розраховував на те, бо він знає, що я відповідальна, те, що якщо я сказала, то, звичайно, що але ну я нічого не робила, я не телефонувала, я нікуди не підходила, я ніяким чином не цікавилася цією справою, ні перебігом, ні судовими засіданнями, абсолютно нічим. Тому однозначне було рішення, вийшовши з кабінету, просто забути цю ситуацію і працювати далі. Я поїхала одразу на робоче місце і продовжила розгляд судових справ».

Крючко Н.І. повідомила: «Більше ні з ОСОБА10, ні з кимось іншим, я наголошую, я не спілкувалася».

На запитання доповідача, чи спілкувалась вона із суддею ОСОБА10, і чи просила подивитися справу, суддя Крючко Н.І. відповіла: «Не спілкувалася жодним чином і нічого не прохала, по сьогоднішній день».

На запитання доповідача, чи запитували суддя ОСОБА7 або Томилко В.П. у неї про результати розмови, суддя Крючко Н.І. відповіла: «Ні, не запитували. Після тієї розмови телефонних дзвінків не було».

На запитання доповідача, чи під час розмов 16 листопада вони зверталися, щоб вона допомогла вирішити «питання по сину судді Томилка», Крючко Н.І. повідомила: «Звичайно, це саме була ініціатива ОСОБА7. Ну, я вірно зрозуміла, що до мене. Да, щоб я саме, щоб саме я допомогла, розумієте, не хтось інший, саме це була я. Щоб я пішла до ОСОБА10. От я так для себе все це зрозуміла.»

На запитання доповідача, якою була роль судді Томилка В.П. під час цієї розмови, Крючко Н.І. повідомила: «Ну, знаєте, як я зрозуміла, вони знову ж таки, повернуся до того, що потрібно було на мене вплинути емоційно, психологічно. І от саме для того, що це ж нібито батько, от саме, оцей момент, я так вважаю, що це було саме для того, щоб, ну, дотиснути».

На запитання доповідача: «Тобто Ви зрозуміли, що це спільний тиск?», Крючко Н.І. відповіла: «Спільний тиск. Звичайно. Вони чередувалися і вони постійно на цьому наголошували, закінчував один, продовжував інший, оцими обставинами усими. Це саме для того, щоб от саме ці засоби і способи впливу на мене, то, щоб пожаліла – розлучилися, то щоб це ж син. От оцими отакими моментами».

На запитання доповідача, чи правильно він зрозумів, що Крючко Н.І. погодилася допомогти суддям Томилку, ОСОБА7 внаслідок їхнього психологічного тиску на неї, Крючко Н.І. відповіла: «Вірно. Саме так».

На повторне запитання доповідача, чи не вчиняла вона будь-яких дій щодо вирішення цього питання у цій справі, Крючко Н.І. наголосила: «Я запевняю, я, крім єдиного разу, коли повернувся матеріал після Харківського апеляційного суду, після скасування постанови Москаленко, я резолюцію ставила. Оце єдиний момент, коли я брала ту справу в руки. Ніякого спілкування взагалі, ні з ким, навіть з іншими суддями, я не мала із цього приводу».

На запитання доповідача, чи інші особи, адвокати, судді цікавилися у неї цією справою, Крючко Н.І. відповіла: «Не цікавилися. Мені не відомо було, взагалі, до цього. І після того не цікавилися…».

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя, згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким особу було би визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що не досліджувала питання наявності або відсутності вини судді Томилка В.П. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася правовою позицією, висловленою в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), згідно з якою обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку поясненням судді Томилка В.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, до того ж, відповідно до змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20) можливе використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді. Зокрема, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що законність використання дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя протоколів проведення НСРД та матеріалів кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій), установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.

Законом не визначається поведінка, допущення якої порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а також поняття «авторитет правосуддя» для визначення складу зазначеного дисциплінарного проступку. Такі поняття є оціночними і визначаються суб’єктивно залежно від характеру допущених суддею дій чи його бездіяльності та інших обставин конкретної ситуації, що стала предметом дисциплінарного провадження.

Розмова судді ОСОБА1 та адвоката ОСОБА2 відбувалася 14 листопада 2022 року, що підтверджується копіями протоколів НСРД, дозволи на проведення яких було надано завчасно на підставі ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду, а також звукозаписом розмови, який надано НАБУ.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зміст зазначеної розмови не вказує на те, що суддя Томилко В.П. зобов’язався ухвалити те чи інше рішення, проте може свідчити про позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА2, який не є представником сторони у цій справі.

Крім того, текст розмови підтверджує, що вказану справу адвокат ОСОБА2 та суддя ОСОБА1 обговорюють не вперше, оскільки суддя розумів, що це за справа, і його відповідь «ти ж казав на 10 (десяте)» свідчить про існуючу раніше домовленість щодо призначення справи до розгляду на певну дату.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично поставилася до пояснень судді Томилка В.П. про те, що розмова з адвокатом ОСОБА2 стосувалася питання розірвання договору щодо захисту прав його сина – ОСОБА4, оскільки із розмови 14 листопада 2022 року вбачається, що суддя Томилко В.П. чітко знав, про яку справу (щодо ОСОБА3) йдеться, оскільки вказував на дату її призначення до розгляду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, не порушуючи питання причетності судді Томилка В.П. до кримінального провадження № ____ та діючи в межах наданих їй повноважень, не надала оцінки факту вилучення детективами НАБУ під час проведення відповідних обшуків у ОСОБА1 ідентифікованих коштів у сумі 600 доларів США, які були передані ОСОБА5 для передачі їх судді ОСОБА7 як неправомірної вигоди, лише зауважила, що адвокат ОСОБА2 завуальовано натякав судді ОСОБА1 на отримання певних коштів («два білети»).

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, поведінка судді Томилка В.П. під час спілкування 14 листопада 2022 року з адвокатом ОСОБА2, який не був учасником провадження, зводилася до позапроцесуального спілкування, що, своєю чергою, виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності судді, що свідчить про недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

За наведених обставин дисциплінарний орган дійшов висновку, що дії судді Томилка В.П., а саме позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА2 (про що свідчать протоколи проведення НСРД) щодо розгляду справи № 554/5538/22, слід кваліфікувати за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Що стосується розмови, яка відбулася 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА7 між суддями Полтавського апеляційного суду Томилком В.П., ОСОБА7 та суддею Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА9, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила таке.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основоположних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи поведінки суддів), зазначено, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів йдеться про те, що основою принципу незалежності суддів є повна свобода судді у розгляді справ, які надходять до суду; жоден зовнішній суб’єкт – уряд, групи впливу, окремі особи чи навіть інший суддя – не можуть втручатися чи здійснювати спробу втручання у ведення суддею справи і прийняття по ній рішення.

З огляду на зазначені норми національного та міжнародного законодавства Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що під час виконання своїх обов’язків суддя не підпорядкований нікому. Суддя керується тільки законом та власною совістю й відповідає тільки перед ними. Будь-яка ієрархічна організація судової влади та будь-які відмінності за званням, чином (посадою) не повинні впливати на право судді вільно ухвалювати судові рішення без стороннього впливу та думки.

Згідно з копією протоколу проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 3 лютого 2023 року, яке здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року (містить позначку про розсекречення), у кабінеті судді ОСОБА7 відбулась розмова між суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА1, ОСОБА7 та суддею Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА9, під час якої вказані особи в позапроцесуальний спосіб обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА10 (відряджена до Подільського районного суду міста Полтави), у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА1 – ОСОБА4, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності.

Установлені обставини в сукупності з розмовами судді Томилка В.П. та судді Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА9 свідчать про те, що ці розмови зводились до можливості позапроцесуального втручання в діяльність судді ОСОБА10.

Як уже зазначалося, суддя Томилко В.П. пояснив, що 16 листопада 2022 року в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 відбулася розмова із суддею ОСОБА9, але він у цій розмові брав участь не як суддя, а як батько своєї дитини. Крім того, Томилко В.П. зазначив, що збрехав ОСОБА7, що звертався до голови Ленінського районного суду міста Полтави (на той час) ОСОБА16 та судді цього самого суду ОСОБА14.

Своєю чергою, факт розмови у справі, у якій порушується питання про притягнення до адміністративної відповідальності сина Томилка В.П., на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчить про факт порушення суддею Томилком В.П. положень статті 126 Конституції України, в якій, зокрема, закріплено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Томилко В.П., використовуючи посаду судді, а також свої дружні стосунки із суддею ОСОБА7, не утримався від дій (вчинків), які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що поведінка судді Томилка В.П. під час спілкування з адвокатом ОСОБА2, а також позапроцесуальне спілкування судді Томилка В.П. із суддями ОСОБА7 та ОСОБА9 з метою втрутитися в діяльність судді ОСОБА10 під час розгляду нею адміністративної справи стосовно ОСОБА4 щодо непритягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП свідчать про порушення суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Зазначені дії судді Томилка В.П., на переконання дисциплінарного органу, містять склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази, згідно з позицією Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, є чіткими та переконливими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.

Томилко В.П. як суддя з багаторічним професійним стажем обізнаний з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Томилко В.П. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втрутився у процес здійснення правосуддя іншим суддею; пояснення судді Томилка В.П. не виправдовують його поведінки під час позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА2, а також із суддями ОСОБА7 та ОСОБА9, й намаганням втрутитися в діяльність судді ОСОБА10; позитивна характеристика судді Томилка В.П. не змінює характеру допущених ним дисциплінарних проступків, які є істотними.

Урахувавши факти, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження, та ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що поведінка судді Томилка В.П. відповідає поняттю «істотний дисциплінарний проступок» в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання про притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала позитивну характеристику судді, стаж роботи на посаді судді, характер дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, ступінь вини судді, однак вважала, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та необхідним є застосування до судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

 

Стислий зміст скарги судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Суддя Томилко В.П. пов’язує подання НАБУ дисциплінарної скарги з ухваленням Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя 31 січня 2024 року рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А.

Суддя Томилко В.П. зауважує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні про притягнення його до дисциплінарної відповідальності:

неправильно вказала його ім’я (Валерій замість Валентин), зазначила його стаж роботи на посаді судді 25 років замість 35 років, керуючись при цьому Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-III про призначення його на посаду судді безстроково замість обрахунку стажу від дати рішення першої сесії двадцять першого скликання Чернігівської обласної ради народних депутатів від 27 березня 1990 року про його обрання на посаду судді Семенівського районного суду Чернігівської області;

не зазначила, які саме статті Кодексу суддівської етики (у редакції рішення XI чергового з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс суддівської етики), що діяла станом на 14 та 16 листопада 2022 року), він порушив;

навела лише загальні норми поведінки судді «не під час здійснення правосуддя суддею, а поза судовою поведінкою», що суперечить приписам статті 14 Кодексу суддівської етики, згідно з якою суддя повинен уникати позапроцесуальних стосунків з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. При цьому Томилко В.П. наголосив, що не брав участі у розгляді справи № 553/4670/22.

Суддя Томилко В.П. повідомив, що:

не має статусу підозрюваного, обвинуваченого у кримінальних провадженнях № ____ та № ____;

кілька його фраз, зафіксованих у протоколах НСРД під час розмови з адвокатом ОСОБА2 стосовно дати розгляду справи стосовно ОСОБА3, за своїм характером були більше уточненнями запитання, ніж відповіддю. До того ж, Дисциплінарна палата не взяла до уваги підставу зустрічі з адвокатом ОСОБА2 – розірвання укладеного з ним договору про надання правової допомоги у справі, порушеній стосовно ОСОБА4

Щодо заздалегідь ідентифікованих грошових коштів (600 доларів США), вилучених у ОСОБА1 під час обшуку в межах кримінального провадження № ____, суддя Томилко В.П. пояснив, що вони входили до суми коштів (1000 доларів США), які йому повернув адвокат ОСОБА2 після розірвання вказаного вище договору.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Томилко В.П. не заперечував факту розмови між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7, суддею Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА9 в кабінеті судді ОСОБА7. Проте ця розмова з його боку не мала характеру втручання в діяльність судді ОСОБА10, у тому числі з огляду на наявність у відповідній справі адвоката, що захищав інтереси його сина, та численні порушення з боку правоохоронних органів, органу, що здійснював огляд його сина – ОСОБА4, на стан сп’яніння, та результат розгляду справи – закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя Томилко В.П. вкотре зауважив, що розмова, яка відбулась між ним і ОСОБА7, – це не розмова суддів, а розмова батьків, під час якої він ділився своїми думками щодо поведінки свого сина і своєю позицією з приводу проходження ним процедури медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння і стосовно поведінки працівників поліції. Суддя Томилко В.П. знову наголосив, що сказав неправду стосовно свого звернення до голови Ленінського районного суду міста Полтави (на той час) ОСОБА16 та судді цього самого суду ОСОБА14 про вирішення питання щодо свого сина.

Щодо показань судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. на засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 березня 2025 року суддя Томилко В.П. зауважив, що не розуміє, як керівник судового органу, що не підпорядкований апеляційному суду, а є самостійним органом (загальний суд першої інстанції), «по дзвінку» прибула в обідню перерву до кабінету голови апеляційного суду та «злякалась не то як жінка, не то як голова суду в присутності судді Томилка В.П.». Суддя Томилко В.П. повідомив, що суддя Крючко Н.І. свого часу як голова Ленінського районного суду міста Полтави звільнила його дружину з посади, яку вона обіймала в цьому суді. Крім цього за епізодом розмови 16 листопада 2022 року стосовно судді Крючко Н.І. також було відкрито дисциплінарне провадження за відповідною скаргою НАБУ. Суддя Томилко В.П. зазначив, що в нього немає відповіді на запитання, чому суддю Крючко Н.І. не було викликано як свідка в дисциплінарній справі, відкритій стосовно судді Гальонкіна С.А., у тому числі за цим епізодом, та чому в розгляді відкритої стосовно нього дисциплінарної справи не брав участі представник НАБУ як скаржника.

Суддя Томилко В.П. зауважив, що не заперечує своєї присутності в кабінеті судді ОСОБА7 під час розмови ОСОБА7 із суддею ОСОБА9, проте наголосив, що згідно із записами у протоколі НСРД він не ставив будь-яких запитань судді ОСОБА9, не погрожував їй та не вчиняв дій, спрямованих на вирішення питання стосовно сина у позапроцесуальний спосіб. Він лише відповів на декілька поставлених суддею ОСОБА9 запитань.

За таких обставин виклик судді Крючко Н.І. свідка в засідання дисциплінарного органу 19 березня 2025 року був, на переконання судді Томилка В.П., умисною дією Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зумовленою необхідністю надання суддею Крючко Н.І. стосовно нього негативної інформації. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, на переконання судді Томилка В.П., прослідковуються «обвинувальний ухил» та факти неврахування наданих ним пояснень, вибіркова оцінка доказів під час надання оцінки його діям.

На переконання судді Томилка В.П., Вища рада правосуддя, з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема рішення ЄСПЛ у справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «А та В проти Норвегії», «Сергій Золотухін проти Росії», «Зігарелла проти Італії», не дотрималася принципу презумпції невинуватості, права особи не бути притягненим до суду або покараним двічі. Суддя зауважив, що відповідно до рішень ЄСПЛ «Карабей огли проти Турції», «Емінага огли проти Турції» Вища рада правосуддя в особі її дисциплінарного органу не вправі була використовувати дані кримінального провадження (матеріали НСРД) задля притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Наголосив суддя Томилко В.П. і на позиції члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., висвітленій у його окремій думці щодо рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24.

Щодо наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями), суддя Томилко В.П. зауважив таке.

Згідно із частиною першою статті 376 КК України «втручання у здійснення правосуддя» визначається як «втручання у будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення». Встановлення ознак втручання в діяльність судді також тісно пов’язано із безпосереднім сприйняттям суддею дій з боку сторонньої особи або інших осіб, їх усвідомленням та ідентифікацією саме як втручання в його діяльність.

Оскільки суддя Москаленко В.В. у своїх показаннях під час розгляду дисциплінарної справи зазначила, що не знала і не знає суддю Томилка В.П. особисто, і ніхто із суддів чи інших осіб не звертався до неї щодо розгляду справи стосовно ОСОБА4, отже, відсутній факт втручання в діяльність вказаної судді.

Відсутність позапроцесуального спілкування у справі стосовно ОСОБА3 з адвокатом ОСОБА2, який не мав у цій справі статусу захисника, суддя Томилко В.П. аргументував тим, що під час розмов між ним та адвокатом ОСОБА2 не відбулося будь-якого обговорення обставин зазначеної справи, і жодної інформації у справі він адвокату ОСОБА2 не надавав.

Щодо застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення – внесення подання про звільнення з посади, суддя Томилко В.П. послався на статтю 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла станом на дату вчинення ним дій, які є предметом дисциплінарного провадження. Суддя зазначив, що до нього можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень, як-от: подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.

Крім того, з огляду на приписи частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вид дисциплінарного стягнення має визначатися дисциплінарним органом на основі принципу пропорційності, з урахуванням, зокрема, характеру дисциплінарного проступку судді, його наслідків, даних, що характеризують особу судді, ступеню його вини, наявності непогашених дисциплінарних стягнень, інших обставин, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

На думку судді Томилка В.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не дотрималася наведених вимог, оскільки не врахувала його стаж роботи на посаді судді, позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, стан його здоров’я, неумисний характер проступку та відсутність негативних наслідків, приписи статті 58 Конституції України.

Підсумовуючи доводи скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25, суддя Полтавського апеляційного суду Томилко В.П. просить вказане рішення скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження або змінити зазначене рішення, застосувавши менш суворий вид дисциплінарного стягнення.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з матеріалами дисциплінарного провадження, з оскаржуваним рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, обставини вчинення суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», були встановлені з огляду на зміст відповідних протоколів НСРД у кримінальному провадженні № ____. Дозвіл на їх використання Вищою радою правосуддя в цьому дисциплінарному провадженні було надано в належний спосіб, вказані протоколи містять позначку «Розсекречено», що давало Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя законні підстави аналізувати та перевіряти зазначені у протоколах відомості.

До висновку про допущення суддею Томилком В.П. позапроцесуальних відносин з адвокатом ОСОБА2 (щодо справи № 554/5538/22), позапроцесуального спілкування з приводу втручання в розгляд справи № 553/4670/22 (суддя ОСОБА10, Подільський районний суд міста Полтави) Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла на підставі наявних у протоколах НСРД відомостей з викладенням розмови судді ОСОБА1 та адвоката ОСОБА2 (протокол від 8 грудня 2022 року, запис від 14 листопада 2022 року), розмов суддів ОСОБА1, ОСОБА7, ОСОБА9 (протокол від 3 лютого 2023 року, запис від 16 листопада 2022 року).

Оскаржуючи рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суддя Томилко В.П. зазначає, що Дисциплінарна палата під час здійснення дисциплінарного провадження не мала права використовувати протоколи проведення НСРД і дані матеріалів кримінального провадження. Водночас, хоча дисциплінарне провадження й ґрунтувалося, зокрема, на матеріалах НСРД, наданих органом досудового розслідування, проте, як встановила Вища рада правосуддя, оцінка таких матеріалів здійснювалась лише на предмет наявності в діях судді Томилка В.П. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно із практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення ЄСПЛ від 6 жовтня 1982 року у справі «Х. проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення ЄСПЛ від 7 жовтня 1987 року у справі «С. проти Сполученого Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Рінґвольд проти Норвегії», заява № 34964/97).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Висновок щодо можливості використання матеріалів НСРД під час дисциплінарного провадження щодо судді міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2021 року (справа № 11-197сап20). Відсутність у судді Томилка В.П. статусу підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, на що посилається суддя в поданій ним скарзі, не має значення під час оцінки дій вказаного судді на предмет вчинення ним дисциплінарних проступків.

Вища рада правосуддя наголошує, що факти спілкування судді Томилка В.П. та зміст розмов задвокатом ОСОБА2 щодо обставин справи № 554/5538/22 та суддями ОСОБА7, ОСОБА9, щодо обставин справи № 553/4670/22, дані про які містять протоколи НСРД, не заперечує і сам суддя Томилко В.П., який лише не погоджується з висновками, яких дійшла Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами аналізу цих розмов.

Доводи судді Томилка В.П. про зв’язок поданої стосовно нього дисциплінарної скарги та притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. не спростовують фактів, установлених під час дисциплінарного провадження стосовно судді Томилка В.П. При цьому Вища рада правосуддя зауважує, що в дисциплінарному провадженні застосовується принцип індивідуальної відповідальності.

Питання щодо описки в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було вирішено шляхом постановлення Вищою радою правосуддя ухвали від 26 березня 2025 року № 631/3дп/15-25, згідно з якою виправлено резолютивну частину зазначеного рішення.

Щодо доводів судді Томилка В.П. про незазначення в оскаржуваному рішенні статей Кодексу суддівської етики, які були ним порушені, Вища рада правосуддя наголошує, що цей документ загалом є зводом правил та вимог щодо поведінки судді. Принципи етичної поведінки суддів також закріплені в Бангалорських принципах поведінки суддів, на які посилалася Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні про притягнення судді Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності. До того ж, оскаржуване рішення містить посилання на статті 1, 2, 3 Кодексу суддівської етики, які містять приписи щодо того, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Оскільки згідно зі статтею 4 Кодексу суддівської етики порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула обставини вчинення суддею Томилком В.П. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не тільки в контексті вимог щодо уникнення позапроцесуальних відносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а й правильно наголосила, що суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Водночас обставина, що суддя Томилко В.П. не брав участі в розгляді справи № 553/4670/22, не спростовує факту позапроцесуальної поведінки цього судді з метою «позитивного» вирішення цієї справи, відкритої за адміністративним протоколом про вчинення сином судді Томилка В.П. – ОСОБА4, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Вища рада правосуддя зазначає, що суддя Томилко В.П. не заперечував, що мало місце його спілкування з приводу справи щодо його сина із суддями ОСОБА7 та ОСОБА9. Однак його пояснення щодо контексту розмови «як батько з батьком» та зазначення, що він сказав неправду судді ОСОБА7 щодо його звернення до суддів Ленінського районного суду міста Полтави (нині – Подільський районний суд міста Полтави) ОСОБА16 та ОСОБА14, не є переконливими з огляду на зміст протоколу НСРД від 3 лютого 2023 року.

Згідно із протоколом суддя ОСОБА1 в розмові із суддею ОСОБА7 висловив сумнів щодо можливості його звернення безпосередньо до судді ОСОБА10 («Ну пойті до неї напролом? Ну хер його зна, ще хуже зробиш. Так же ж?»), після чого й відбувся телефонний дзвінок судді ОСОБА7 до судді Крячко Н.І. із проханням приїхати до апеляційного суду.

Щодо доводів судді Томилка В.П. про умисність надання показань суддею Крючко Н.І., у яких вона зазначила про здійснення Томилком В.П. та ОСОБА7 тиску на неї з метою спонукання її поспілкуватися із суддею ОСОБА10 щодо справи № 553/4670/22, – Вища рада правосуддя не може взяти їх до уваги у зв’язку з тим, що, надаючи пояснення як свідок, суддя Крячко Н.І. була попереджена про необхідність надання правдивих показань. Ці пояснення, як і пояснення судді Москаленко В.В., є доказом у дисциплінарному провадженні. Потрібно також наголосити, що пояснення судді ОСОБА9 фактично відповідають змісту розмови, зафіксованої у відповідному протоколі НСРД. Суддя ОСОБА9 пообіцяла, що перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе. Водночас суддя Томилко В.П. як учасник зазначеної розмови не суперечив запланованому, як і не зупинив суддю ОСОБА7, коли він у розмові порушив питання щодо впливу судді ОСОБА9 на суддю ОСОБА10.

Отже, твердження судді Томилка В.П., що він не був ініціатором позапроцесуального спілкування та не планував втручатися в діяльність судді ОСОБА10, не заслуговують на увагу. До того ж, під час розмови Томилко В.П. з ОСОБА7 обговорювали не лише перебіг справи про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді Томилка В.П., а й особистісну характеристику судді ОСОБА10, чи вона комунікабельна, чи хтось має до неї підхід.

На переконання Вищої ради правосуддя, навіть сам факт припущення суддею Томилком В.П. можливості впливу іншого судді на вирішення справи в інтересах його сина, розповіді про його звернення до суддів суду першої інстанції для реалізації вказаної мети дають підстави стверджувати про порушення суддею Томилком В.П. етичних норм і приписів.

Суддя Томилко В.П. у скарзі зазначає, що дисциплінарний орган «з обвинувальним ухилом» оцінив його дії, у тому числі й під час його зустрічі з ОСОБА2 (щодо справи стосовно ОСОБА3).

Водночас надані суддею Томилком В.П. у скарзі на рішення Дисциплінарної палати пояснення, згідно з якими зустріч з адвокатом ОСОБА2 відбулася виключно з метою розірвання договору про надання юридичної допомоги у справі № 553/4670/22, викликають сумнів. За змістом НСРД, ОСОБА1 привітався з ОСОБА2, обговоривши дату призначення розгляду справи стосовно ОСОБА3, а в подальшому йшлося про тактику захисту у справі й аж ніяк про припинення відносин щодо представництва. З матеріалів НСРД чітко убачається, що під час спілкування 14 листопада 2022 року з адвокатом ОСОБА2 суддя ОСОБА1 оголосив дату призначення судового засідання у справі № 554/5538/22 стосовно ОСОБА3 Отже, хоча суддя ОСОБА1 й зазначає, що помилково обмовився адвокату про цю обставину, проте, з огляду на приписи статті 14 Кодексу суддівської етики така поведінка судді є неприпустимою.

Стосовно доводів судді Томилка В.П., що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала відсутності факту втручання в дії судді Москаленко В.В. з огляду на заяву судді Москаленко В.В. про те, що на неї під час розгляду справи № 553/4670/22 ніхто не впливав, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями), не свідчить про обов’язкову

наявність наслідків такого втручання. На переконання Вищої ради правосуддя, навіть сам факт обговорення такої можливості не узгоджується з приписами статей 126, 129 Конституції України, статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо гарантій незалежності та недоторканності суддів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Коституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

Складаючи присягу, суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За встановлених у дисциплінарному провадженні обставин доводи судді Томилка В.П. не можуть змінити правильності висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо його неетичної поведінки та вчинення ним дій, що не узгоджуються з вимогами статей 2, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами розгляду скарги, поданої суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя висновує, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях судді Томилка В.П. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

З огляду на наведене вище та, зокрема, з урахуванням наявності відповідних доказів у дисциплінарному провадженні (протоколи НСРД, показання свідка тощо), правильними є й висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо вчинення суддею Томилком В.П. істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата правильно констатувала факт умисності дій судді Томилка В.П. та грубий характер допущеного ним проступку, оскільки йому відомі вимоги Присяги судді, правил суддівської етики, він як суддя усвідомлював заборону щодо позапроцесуальної поведінки та втручання в діяльність іншого судді щодо здійснення правосуддя.

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною дев’ятою статті 109 цього Закону істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини п’ятої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

На переконання Вищої ради правосуддя, навіть ураховуючи позитивну характеристику судді, його 35-річний стаж роботи на посаді судді, відсутність інших порушених стосовно нього дисциплінарних проваджень та накладених дисциплінарних стягнень, застосування до судді Томилка В.П. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вимогам пропорційності щодо вчиненого суддею Томилком В.П. істотного дисциплінарного проступку, вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на викладені обставини Вища рада правосуддя вважає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 про притягнення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя