Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка Віктора Петровича, відкриту за дисциплінарною скаргою Ратушного Романа Тарасовича,

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 28 квітня 2021 року надійшла дисциплінарна скарга Ратушного Р.Т. (вх. № Р-942/2/7-21) на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П.

У дисциплінарній скарзі Ратушний Р.Т. повідомив, що із травня 2019 року місцева громада бореться проти незаконної забудови багатоповерхівками парку у Протасовому Яру. Земельна ділянка, на якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайтона груп» (далі – TOB «Дайтона груп») мало здійснювати будівництво, була виведена із земель зеленої зони, передана в оренду з порушенням законодавства та всупереч інтересам місцевої громади. З метою повернення громаді міста Києва зони зелених насаджень, збереження пам’ятки культурної спадщини, історичного ареалу міста Києва та облаштування парку «Протасів Яр» Київська міська рада ухвалила рішення від 28 липня 2020 року № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру» та від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва».

Однак 26 листопада 2020 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П. постановив незаконну ухвалу про задоволення заяви TOB «Дайтона груп» про забезпечення позову у справі № 160/8226/20 шляхом зупинення дії вказаних рішень Київської міської ради.

Ратушний Р.Т. зауважив, що зазначену ухвалу суддя Шулежко В.П. мотивував тим, що «оскільки, як підтверджується поданими матеріалами, останнім [TOB «Дайтона груп»] здійснено значну роботу по залученню інвесторів, підготовку дозвільної, експертної, проектувальної документації для будівництва, підготовки будівельного майданчику для будівництва, значних витрат щонайменше 30,5 млн. грн. Внаслідок реалізації оскаржуваних рішень зміниться цільове призначення земельної ділянки, позивач буде позбавлений можливості здійснювати будівництво, а припинення будівництва негативно вплине на права та інтереси інвесторів якими вкладені кошти в будівництво і залишаться без об’єктів нерухомого майна».

На думку Ратушного Р.Т., наведені мотиви не є обставинами, які вказували б на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «Дайтона груп», які унеможливили б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Скаржник зауважив, що чинність рішень Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 60/9139 та від 28 липня 2020 року № 59/9138 протягом строку розгляду справи не матиме незворотних наслідків для позивача у вигляді неможливості будівництва на земельній ділянці в подальшому (після задоволення позовних вимог та скасування цих рішень). Натомість у випадку продовження будівельних робіт протягом строку розгляду справи та подальшої відмови в задоволенні позову – дії позивача матимуть незворотні наслідки (знищення рослинності на ділянці та втрата нею рекреаційних властивостей; значні витрати з місцевого бюджету для відновлення ландшафту, зелених насаджень, ґрунту, демонтаж будівлі, проведення інших робіт з відновлення ландшафту).

Ратушний Р.Т. наголосив, що реалізація будівельного проєкту вимагає значних і постійних капіталовкладень. Якщо позивач і третя особа під час розгляду справи продовжуватимуть фінансувати будівництво та залучати нових інвесторів, а суд відмовить у задоволенні позову, витрати на демонтаж зростуть, ще більше інвесторів можуть залишитися без обіцяного житла. Таким чином, забезпечення позову може завдати ще більшої шкоди, ніж та, якій воно покликане запобігти.

Ратушний Р.Т. вважав, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень Київської міської ради виходить за межі підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки суд першої інстанції фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 16 січня 2025 року зазначену скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Плескачу В.Ю. (далі – дисциплінарний інспектор) для попередньої перевірки.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду 20 березня 2025 року дисциплінарний інспектор підготував висновок із пропозицією про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця з підстав наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 693/3дп/15-25 повернуто дисциплінарному інспектору на доопрацювання матеріали дисциплінарної справи щодо судді Окружного адміністративного суду Шулежка В.П., відкритої за дисциплінарною скаргою Ратушного Р.Т., разом із проєктом висновку.

За результатами доопрацювання матеріалів дисциплінарної справи 8 квітня 2025 року дисциплінарний інспектор підготував оновлений висновок із пропозицією, викладеною раніше в його висновку від 2 квітня 2025 року.

Під час розгляду дисциплінарної справи член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікова О.В. внесла на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя пропозицію про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця з підстав наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В.Ю., члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікову О.В., суддю Шулежка В.П., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, встановила таке.

Шулежко Віктор Петрович Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначений на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 194/2012 переведений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку. Указом Президента України від 17 травня 2019 року № 238/2019 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

У провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. перебувала справа № 160/8226/20 за позовом TOB «Дайтона Груп» до Київської міської ради, третя особа – Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Рочестер”» про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Ухвалою судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, задоволено заяву TOB «Дайтона Груп» про забезпечення позову.

Зупинено дію рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Зупинено дію рішення від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суддя Шулежко В.П. виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а оскаржувані рішення Київської міської ради мають очевидні ознаки протиправності. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень до набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, а також інвесторів – фізичних осіб, які інвестували будівництво.

Суддя Шулежко В.П. також виходив з того, що внаслідок реалізації оскаржуваних рішень Київської міської ради зміниться цільове призначення земельної ділянки, що унеможливить будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу та паркінгу. Зазначене, своєю чергою, вплине на права та інтереси інвесторів, які залишаться без об’єктів нерухомості, а також на права та інтереси позивача, який виконав роботу із залучення інвесторів, підготовки відповідної документації та будівельного майданчика, у зв’язку із чим поніс витрати щонайменше 30,5 млн гривень.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову зазначено, що оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138 скасовано рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 503/1164 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бора» земельної ділянки на вулиці Миколи Амосова у Солом’янському районі міста Києва для будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом. Рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 503/1164 було актом одноразового застосування, дія якого закінчилася після укладення договору оренди вказаної земельної ділянки 17 січня 2012 року. З огляду на це, на думку судді Шулежка В.П., оскаржувані рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138, № 60/9138 містять очевидні ознаки протиправності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 4 червня 2021 року касаційну скаргу Київської міської ради задовольнив.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року скасовано.

Відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Дайтона Груп» про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, суд касаційної інстанції виходив з того, що викладені в заяві про забезпечення позову доводи про протиправність оскаржуваних рішень Київської міської ради потребують доказування у встановленому законом порядку під час розгляду справи, тобто такі рішення не мають очевидних ознак протиправності. Оскаржувані рішення відповідача не містять прямої заборони будівництва, а лише можуть бути підставою для подальших дій, що також свідчить про відсутність очевидних ознак протиправності рішень.

З приводу зупинення будівництва, що матиме місце внаслідок дії оскаржуваних рішень відповідача та призведе до значних втрат і негативних наслідків для позивача та для інвесторів, Верховний Суд наголосив, що підприємницька діяльність передбачає певні ризики, зокрема можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. У разі оскарження відповідного акта суб’єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Верховний Суд також звернув увагу, що рішення чи дії суб’єктів владних повноважень впливають на суб’єктів господарювання та можуть завдавати шкоди, однак такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову. В іншому разі забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові зазначив, що загалом доводи позивача свідчать про його наміри продовжити будівництво, незважаючи на наявність спору про таку можливість та виявлені відповідачем порушення, що виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову з таких мотивів та підстав.

За таких обставин Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку про наявність передбачених частиною першою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П. рішенням від 30 квітня 2021 року адміністративний позов ТОВ «Дайтона Груп» задовольнив повністю.

Визнано протиправними дії Київської міської ради при прийнятті рішення від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва».

Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва».

Визнано протиправними дії Київської міської ради при прийнятті рішення від 28 липня 2020 року № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру».

Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року № 60/9139 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2021 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року скасував та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову ТОВ «Дайтона Груп».

Щодо наявності підстав для притягнення судді Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Розгляд дисциплінарної справи здійснюється з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Зокрема, ухвала судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі № 160/8226/20 не оцінюється на предмет її законності, а лише надається оцінка діям судді під час її постановлення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності необхідно встановити наявність чи відсутність обставин, які свідчили б, що відповідне рішення суддя ухвалив унаслідок умисного порушення норм права чи недбалості.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У частині першій статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частини п’ята, шоста статті 154 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У частині третій статті 242 КАС України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 248 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що ухвала суду про забезпечення позову повинна відповідати вимогам статей 151, 154, 242 та 248 КАС України, бути законною, обґрунтованою та відповідати принципу верховенства права. Закон вимагає, щоб така ухвала містила чітке визначення виду забезпечення позову, належне обґрунтування підстав для його застосування, а також аналіз співмірності вжитого заходу із заявленими позивачем вимогами, оцінку можливих наслідків його застосування та співвідношення інтересів сторін.

З огляду на предмет цієї дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що відсутність вказаних елементів в ухвалі про забезпечення позову або формальний підхід до їх викладення є порушенням процесуального закону та свідчить про невмотивованість ухвали.

Усупереч зазначеним вимогам ухвала судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі № 160/8226/20 не містить жодного аналізу співмірності вжитого заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, а також оцінки наслідків для сторін та обґрунтування щодо співвідношення інтересів учасників справи, що свідчить про її невідповідність установленим законом критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суддя Шулежко В.П. однобічно зосередився на наявності потенційної загрози порушення прав, свобод та інтересів виключно позивача, зокрема у вигляді унеможливлення будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу та паркінгу. Водночас суддя не здійснив належної оцінки інтересів відповідача – Київської міської ради, яка діяла в межах своїх повноважень в інтересах територіальної громади міста Києва, – і не обґрунтував, чому обмеження прав та інтересів громади є виправданим, необхідним та співмірним із заявленими вимогами позивача.

Рішення Київської міської ради, дію яких зупинено ухвалою судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року, ухвалені на підставі статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва, збереження території Протасового Яру, створення в подальшому на цій території регіонального ландшафтного парку.

Зокрема, в рішенні від 28 липня 2020 року № 60/9139 зазначено: «Територія Протасового Яру, в тому числі, зазначені вище ділянки, мають історичну природну і наукову (археологічну) цінність. В межах цієї місцевості були виявлені курганні поховання дохристиянського періоду, які під час радянського панування знищувалися. Розкопки курганів висотою до півтора метра велися випадковими особами. Багато курганів лишилися не дослідженими. Встановлено, що курганний некрополь Батиєвої гори знаходиться на місці ґрунтового могильника з трупоспаленням доби І-ІІ ст. н.е. і тягнувся до Протасового Яру, на лівому схилі якого виявлено сліди багатошарового поселення II тис. до н. е. – І тис. н. е. Тобто Протасів Яр заселяли племена бронзи - раннього заліза.

Ще у 1860 році нараховувалося двісті курганів. Але на схилах яру виявляли свідчення і більш ранніх епох. Так, у 1908 році газета “Киевлянин” писала: “В відкосах тої частини гори, яка прилягає до Протасового Яру, протягом вересня 1908 р. робітники знаходили кістки мамонта, що залягали на значній глибині від поверхні землі”.

В той час було виявлено сліди стоянки епохи палеоліту. А в часи Київської Русі біля струмка, що збігав днищем яру у Либідь, розташовувалось давньоруське поселення.

Проте системні археологічні дослідження на цій території не проводились. А тому місцевість Протасового Яру і, в тому числі, земельної ділянки площею 0,0492 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0145 – м. Київ, Солом’янський район, вулиця Миколи Амосова), земельної ділянки площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0146 - м. Київ, Солом’янський район, вулиця Миколи Амосова) мають особливу наукову (археологічну) цінність. Відтак, зазначені земельні ділянки слід віднести до земель іншого природоохоронного призначення.

Станом на сьогодні Солом’янський район є один із найменш забезпечених озелененими територіями загального користування в місті Києві.

<....>

У ході громадських слухань, проведених 19 жовтня 2019 року за участю Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації та представників місцевої громади, було прийнято рішення щодо необхідності облаштувати на території схилів Протасового Яру, куди входять зазначені ділянки, регіональний ландшафтний парк.

<....>

Київська міська рада підтверджує наміри створення на території Протасового Яру регіонального ландшафтного парку з метою захисту цієї території як такої, що має особливу екологічну, наукову та історико-культурну цінність».

Таким чином, під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову у справі № 160/8226/20 інтереси позивача, пов’язані з реалізацією проєкту будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу, були протиставлені суспільно значущим інтересам – інтересам жителів територіальної громади міста Києва та його Солом’янського району зокрема, та необхідності збереження природної та історико-культурної спадщини, яку становить територія Протасового Яру.

В ухвалі від 26 листопада 2020 року, окрім формального викладення змісту заяви про забезпечення позову та цитування відповідних нормативно-правових актів, суддя Шулежко В.П. не навів обґрунтування, чому обмеження прав та інтересів територіальної громади є виправданим, необхідним і співмірним з вимогами позивача. Більше того, в ухвалі взагалі не зазначено, які саме інтереси є протилежними інтересам позивача, що свідчить про невмотивованість судового рішення.

Водночас питання забудови території Протасового Яру, яку значна частина територіальної громади вважає незаконною, як на момент розгляду справи № 160/8226/20, так і на сьогодні має значний суспільний резонанс. Зокрема, під час перебування зазначеної справи у провадженні судді Шулежка В.П. та постановлення ним ухвали про забезпечення позову проблема незаконної забудови Протасового Яру неодноразово висвітлювалася в медіа, викликала активний інтерес громадськості, супроводжувалася мітингами та мирними акціями протесту. За перебігом судового розгляду та ухваленням судових рішень пильно стежила громадськість, інтересів якої стосувалося це питання, що додатково вимагало від судді особливо уважного ставлення до належного обґрунтування цих рішень.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Належне обґрунтування є імперативом, яким не можна нехтувати в інтересах швидкості розгляду. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а, насамперед, є гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення мають бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення.

Натомість ухвала судді Шулежка В.П. від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 про забезпечення позову не дає змоги читачеві – зокрема жителям територіальної громади міста Києва, чиїх інтересів стосувалося вирішення цього питання та які виявляли активний громадський інтерес до розгляду справи – прослідкувати логіку міркувань, що привели суддю до ухвалення відповідного рішення. Зокрема, ухвала не містить аргументів щодо причин надання переваги саме інтересам позивача, а також мотивів необхідності обмеження прав та інтересів територіальної громади на користь забудовника.

В ухвалі відсутнє обґрунтування щодо з’ясування судом, інтереси яких саме заінтересованих осіб були протиставлені інтересам позивача, а також не наведено аналізу можливих наслідків задоволення заяви про забезпечення позову для інших осіб, зокрема для жителів Солом’янського району міста Києва. Крім того, суд не мотивував, чому потенційні негативні наслідки для позивача (забудовника) у разі невжиття заходів забезпечення позову мають переважати можливі негативні наслідки для територіальної громади міста Києва у випадку їх застосування.

Вказаний підхід судді Шулежка В.П. до мотивування ухвали від 26 листопада 2020 року у справі № 160/8226/20 про забезпечення позову суперечить вимогам статей 151, 154, 242, 248 КАС України та стандартам, встановленим у висновках Консультативної ради європейських суддів, а також свідчить про наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Водночас відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 9 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені в підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору».

Отже дисциплінарна відповідальність судді з підстав, передбачених у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може наставати не лише у разі відсутності відповідних мотивів у судовому рішенні, ухваленому під час вирішення справи по суті, але й у судових рішеннях, ухвалених на інших стадіях процесу, зокрема при вирішенні питання про забезпечення позову.

У письмових поясненнях, наданих до та після відкриття дисциплінарної справи, суддя Шулежко В.П. зазначив, що апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість постановленої ним ухвали про забезпечення позову та дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому суддя наголосив, що ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 березня 2021 року № 561/2дп/15-21 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргами Ратушного Р.Т. на дії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду щодо перегляду ухвали про забезпечення позову, оскільки зміст скарг зводився до незгоди із судовим рішенням.

Суддя Шулежко В.П. вказав, що доводи дисциплінарної скарги Ратушного Р.Т. щодо нього також зводяться до незгоди з ухвалою про забезпечення адміністративного позову та до суб’єктивної оцінки її обґрунтованості.

Суддя Шулежко В.П. стверджував, що як у висновку від 20 березня 2025 року, так і в оновленому висновку дисциплінарного інспектора від 8 квітня 2025 року викладено суб’єктивні міркування щодо відсутності підстав для забезпечення позову, необґрунтованості відповідної ухвали, і, таким чином, фактично здійснено оцінку ухваленого ним судового рішення.

Зазначені пояснення суддя Шулежка В.П. не спростовують висновків про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», особливо з огляду на скасування постановленої ним ухвали про забезпечення позову за результатом її касаційного перегляду.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Шулежка В.П. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» поєднує в собі три автономних підстави для дисциплінарної відповідальності судді, а саме:

незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо);

істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила фактів незаконної відмови в доступі до правосуддя та істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, під час вирішення суддею Шулежком В.П. питання про забезпечення позову у справі № 160/8226/20.

Щодо складу дисциплінарного проступку «істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків» необхідно зазначити таке.

Особливістю кваліфікації дій судді за вказаною підставою є встановлення наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя та унеможливленням реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 червня 2021 року у справі № 11-121сап21).

Таким чином, кваліфікуючими ознаками складу дисциплінарного проступку, визначеними підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків), є:

допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя;

унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

причинно-наслідковий зв’язок між допущенням суддею істотного порушення норм процесуального права та унеможливленням реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Дисциплінарна відповідальність судді може мати місце виключно за одночасної наявності перелічених ознак. Відсутність хоча б однієї з наведених кваліфікуючих ознак виключає можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за цією підставою. При цьому саме по собі порушення норм процесуального права, навіть якщо воно є істотним, не може вважатися достатнім для кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку (за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), якщо воно не спричинило неможливості реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов’язків учасниками судового процесу.

Під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які унеможливили реалізацію процесуальних прав або виконання процесуальних обов’язків учасниками судового процесу внаслідок дій судді Шулежка В.П. під час вирішення заяви про забезпечення позову у справі № 160/8226/20. У зв’язку із цим виключена можливість притягнення судді Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Зазначена норма містить два окремі склади дисциплінарних проступків, кожен з яких може бути самостійною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а саме умисне або внаслідок грубої недбалості:

1) допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

2) інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

У випадку встановлення в діях судді складу дисциплінарного проступку у виді «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» необхідно встановити, які саме істотні негативні наслідки мали місце внаслідок грубого порушення суддею закону.

Кваліфікація дій судді як дисциплінарного проступку «допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод» не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила факту порушення суддею Шулежком В.П. прав людини і основоположних свобод під час розгляду ним питання про забезпечення позову у справі № 160/8226/20.

У постановах від 21 січня 2021 року (провадження № 11-260сап20) та від 17 лютого 2022 року (провадження № 11-97сап21) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у випадку кваліфікації дій судді за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно врахувати, що «істотні негативні наслідки» мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо).

Під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено, що внаслідок дій, вчинених суддею Шулежком В.П. під час вирішення ним питання про забезпечення позову у справі № 160/8226/20, настали істотні негативні наслідки. Зокрема, відсутні докази того, що зупинення дії оспорюваних у зазначеній справі рішень Київської міської ради спричинило продовження будівництва на території Протасового Яру, що, своєю чергою, призвело до завдання реальної, істотної та непоправної шкоди його природному ландшафту.

Наведене, своєю чергою, свідчить про відсутність у діях судді Шулежка В.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення щодо судді Шулежка В.П. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала таке.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги.

З урахуванням того, що дисциплінарний проступок суддя Шулежко В.П. вчинив 26 листопада 2020 року, а скаргу Ратушного Р.Т. Вища рада правосуддя отримала 28 квітня 2021 року, з якої і зупиняється перебіг строку притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлений законом строк притягнення судді Шулежка В.П. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

За частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У характеристиці, яку надав Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначено, що «за час роботи на посаді суддя Шулежко В.П. зарекомендував себе досвідченим суддею, який на високому рівні володіє теоретичними та практичними знаннями у сфері адміністративної юстиції. Відповідально відноситься до виконання покладених на нього завдань та обов’язків, проявляє тактовність, ввічливість. Суддя систематично працює над підвищенням професійного рівня, уважно стежить за змінами в законодавстві. Неодноразово проходив підготовку для підтримання рівня кваліфікації за програмою для суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України».

Згідно з відомостями офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Шулежко В.П. не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Визначаючи характер дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що не встановила умислу в діях судді Шулежка В.П. Дисциплінарний проступок суддя допустив внаслідок недбалості.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне урахувати, що вчинення дисциплінарного проступку, який полягає в ненаведенні мотивів в ухвалі про забезпечення позову у справі № 160/8226/20, що могла вплинути на права та інтереси широкого кола осіб, зокрема територіальної громади міста Києва, свідчить про несумлінне ставлення судді до виконання своїх професійних обов’язків та недотримання встановлених стандартів суддівської діяльності, зокрема щодо належного мотивування судових рішень. Вимога обґрунтованості рішень є ключовою гарантією забезпечення справедливості судового розгляду та збереження суспільної довіри до правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що належне мотивування ухвали було особливо важливим у зв’язку з високим рівнем суспільної зацікавленості та значущістю справи для територіальної громади міста Києва, прав якої безпосередньо стосувалося питання зупинення дії рішень Київської міської ради.

Однак, незважаючи на вказані обставини, суддя Шулежко В.П. проявив недбалість, ухваливши судове рішення без належного обґрунтування в мотивувальній частині рішення співвідношення інтересів позивача й інших заінтересованих осіб.

У зв’язку з викладеним, попри позитивну характеристику судді Шулежка В.П. та відсутність фактів притягнення його до дисциплінарної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є непропорційним серйозності порушення та не забезпечує превентивної мети дисциплінарної відповідальності. Натомість застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є обґрунтованим і пропорційним заходом впливу, який забезпечує належну реакцію держави на характер та потенційну суспільну вагу допущеного суддею порушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

 

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка Віктора Петровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя