Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 17 вересня 2024 року (вх. № Ц-1384/1/7-24) надійшла скарга Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2024 року вказану скаргу Цвіркуна Ю.А. з матеріалами дисциплінарної справи передано члену Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. для опрацювання та підготовки до розгляду.

Скарга на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 подана скаржником, якому наданий дозвіл на оскарження рішення, з дотриманням вимог та строків, визначених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII).

Про час і місце засідання Вищої ради правосуддя з розгляду скарги Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження, призначеного на 27 травня 2025 року, суддю Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П., скаржника Цвіркуна Ю.А., адвокатів Ніну Каменську і Дарину Старовойтову повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 27 травня 2025 року прибув скаржник Цвіркун Ю.А., представник скаржника – адвокат Уманець С.Г. взяв участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Суддя та його представник – адвокат Старовойтова Дарина в засідання не з’явилися.

Скаржник Цвіркун Ю.А. та його представник – адвокат Уманець С.Г. підтримали подану скаргу, просили скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 та притягнути суддю Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Відомості про суддю, який є суб’єктом дисциплінарної відповідальності

Гончарук Олексій Петрович Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 призначений суддею Іванківського районного суду Київської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 12 грудня 2019 року № 889/2019 призначений на посаду судді Іванківського районного суду Київської області.

Зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

4 березня 2024 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Ц-1384/0/7-24 надійшла скарга Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П під час здійснення правосуддя у справі № 366/1191/21.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що 5 грудня 2023 року ОСОБА1, мати дітей, через адвоката ОСОБА2 направила їхньому батькові, Цвіркуну Ю.А., електронне смс повідомлення з вимогою провести з нею перемовини щодо вирішення питань майнового та немайнового характеру, що виникли після розлучення подружжя, та пригрозила в іншому випадку подати заяву про закриття провадження у справі № 366/1191/21.

На наступний день, 6 грудня 2023 року, ОСОБА1 подала заяву про закриття провадження у справі № 366/1191/21.

Ухвалою Іванківського районного суд Київської області від 6 грудня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 про закриття провадження у справі № 366/1191/21 задоволено.

Провадження у цивільній справі № 366/1191/21 за позовною заявою ОСОБА1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв’язку з відмовою позивача від позову, закрито.

З метою захисту законних прав та інтересів дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 адвокат ОСОБА6, з яким ОСОБА8 уклав договір про надання правничої допомоги, 6 грудня 2023 року у вказаній справі подав заперечення на заяву (клопотання) ОСОБА1 про закриття провадження у справі та відмову від позову. В запереченнях зазначив, що відмова від позову суперечить інтересам дітей та грубо порушує чинне законодавство.

Однак, суддя Гончарук О.П., як зазначено у скарзі, проігнорував звернення адвоката ОСОБА6, до його вирішення підійшов формально, що призвело, на думку скаржника, до незаконної відмови в доступі до правосуддя, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також порушення прав людини.

Скаржник Цвіркун Ю.А. вважав, що такі дії судді Гончарука О.П. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

З огляду на зазначене, скаржник просив притягнути суддю Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 червня 2024 року № 1972/2дп/15-24 за скаргою Цвіркуна Ю.А. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «б», «г» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя, у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 відмовлено у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне провадження стосовно судді Гончарука О.П. припинено.

Ухвалюючи рішення про відмову у притягненні судді Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що з тексту ухвали від 6 грудня 2024 року вбачається, що суддя надав оцінку доводам скаржника та зазначив, що у запереченні на клопотання про відмову від позову адвокатом ОСОБА6 не вказано, які саме інтереси дітей будуть порушені у зв’язку із закриттям провадження, що спростовує доводи скаржника про незаконну відмову йому в доступі до правосуддя.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перевірила також дії судді Гончарука О.П. під час розгляду справи, що безпосередньо пов’язані з виконанням ним процесуальних обов’язків та повноважень. Дослідивши письмові пояснення учасників дисциплінарного провадження, копії матеріалів цивільної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що ухвала суду є вмотивованою та суддя дотримався вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) щодо мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду матеріалів дисциплінарного провадження не було встановлено порушення суддею Гончаруком О.П. засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості, оскільки учасниками справи були подані, а суддею розглянуті клопотання та заперечення, а також надана можливість висловити свою думку щодо тих чи інших обставин справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зробила висновок і щодо того, що доводи скарги не містять посилань та доказів, що ухвалою про закриття провадження у справі суддею допущено порушення прав людини і основоположних свобод скаржника, в тому числі його дітей.

За таких обставин, з урахуванням пояснень судді Гончарука О.П., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених визначених підпунктами «а», «б», «г» пункту першого частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зміст скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 Цвіркун Ю.А. зазначив, що у травні 2021 року матір’ю дітей ОСОБА1, яка діяла саме в інтересах трьох неповнолітніх дітей, було подано позов, в якому вона аргументовано доводила, що після травматичної події психоемоційному стану дітей було завдано шкоду і для відновлення рекомендовано здійснювати психологічний супровід дітей. Позовними вимогами було стягнення з відповідача, зокрема, матеріальної та моральної шкоди в сумі 172 367,95 грн на користь неповнолітніх дітей. 6 грудня 2023 року мати дітей відмовилась від позову, не вказуючи мотиви такого рішення, хоча вона є адвокатом.

Скаржник зауважив, що, закриваючи провадження у справі № 366/1191/21, суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П. згідно із частиною п’ятою статті 206 ЦПК України зобов’язаний був перевірити, чи відмова позивача, матері дітей, від позову не суперечить інтересам її дітей. При цьому, в ухвалі Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року у справі № 366/1191/21 суддею Гончаруком О.П. процитовано вимоги законодавця, викладені у частині п’ятій статті 206 ЦПК України, однак виконані ним не були. Єдиною мотивацією судді для закриття провадження у справі, як вказує скаржник, було волевиявлення позивачки, яка, на думку судді, як мати визначає, як краще для її малолітніх дітей.

Ураховуючи те, що батьки дітей не дійшли згоди стосовно відмови від позову, суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П. мав ретельно пересвідчитися та обґрунтувати, що права дітей дійсно не порушені. На думку скаржника, відсутність такої перевірки та аргументації підтверджується змістом ухвали від 6 грудня 2023 року у справі № 366/1191/21, технічним записом судового засідання від 6 грудня 2023 року, а також поясненнями судді Гончарука О.П., де не вказано про здійснення ним такої перевірки на виконання вимог закону, зокрема, частини п’ятої статті 206 ЦПК України. Не з’ясовано суддею і факт, чи компенсовано відповідачем заподіяну дітям шкоду в добровільному порядку, яка витребовувалася позивачем в інтересах дітей у межах справи № 366/1191/21.

Скаржник Цвіркун Ю.А. у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя посилається на практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Зокрема, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 процесуальний представник, яким у цивільному процесі є батько та мати дитини, не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє поряд з нею, на захист її суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно із рішенням ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINE» (№ 31111/04, § 54) між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

На думку скаржника, мають місце чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у діях судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. дисциплінарних проступків, встановлених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1 частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» внаслідок недбалості:

не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Враховуючи викладене, скаржник Цвіркун Ю.А., законний представник дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, просив Вищу раду правосуддя скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження та ухвалити нове рішення, яким притягнути суддю Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності.

Пояснення судді щодо доводів скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П. у поясненнях щодо доводів скарги Цвіркуна Ю.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наданих через представника – адвоката Старовойтову Д.А., підтвердив аргументи стосовно обставин розгляду цивільної справи № 366/1191/21, наведені в його поясненнях щодо дисциплінарної скарги.

Суддя Гончарук О.П. зазначив, що здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані батьки дитини. Захист прав дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).

Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини є процесуальне представництво. Саме воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм змогу використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення справ у судді і захисту суб’єктивних прав та інтересів дитини.

Законодавець, як зауважує суддя, визначив, що саме на батьків покладається обов’язок щодо захисту прав і інтересів дитини та представництво її, зокрема, і в судах, оскільки батьки визначають напрямок її виховання, а також піклуються про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток. Тобто, що буде краще для дитини визначають батьки, і тільки у разі спору між ними в даний процес вступають органи опіки та піклування чи/та інші органи.

Згідно із частиною шостою статті 49 ЦПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У поясненнях суддя стверджує, що ним були розглянуті заперечення адвоката ОСОБА6 проти закриття провадження у справі, і в ухвалі суду ним зазначено, що твердження адвоката ОСОБА6 про порушення інтересів малолітніх дітей позивача є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Із таким висновком, як зауважує суддя, погодилася і колегія суддів Київського апеляційного суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Суддя зауважив, що Цвіркун Ю.А. ніколи не був учасником справи № 366/1191/21, з огляду на що не видається зрозумілим, яким чином спір, що розглядався в межах цієї справи, стосується Цвіркуна Ю.А., який з моменту відкриття провадження у справі до моменту постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження фактично не здійснював жодних дій як законний представник дітей, не наполягав у залученні його до розгляду справи. Незважаючи на те, що Цвіркун Ю.А. є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА4, ОСОБА3, ОСОБА5 та може діяти в якості їхнього законного представника, під час розгляду справи № 366/1191/21 Цвіркун Ю.А. інтереси дітей не представляв. В якості представника дітей діяла виключно їхня мати ОСОБА1, яка приймала рішення щодо процесуальних аспектів реалізації прав дітей. Цвіркун Ю.А. не був позбавлений процесуальної можливості звернутись до Іванківського районного суду Київської області з позовом в інтересах своїх дітей, проте такою можливістю не скористався.

Суддя Гончарук О.П. повідомив, що у своїх запереченнях на клопотання сторони позивача про закриття провадження у справі адвокат ОСОБА6 не вказує, які саме якнайкращі інтереси дітей буде порушено в разі закриття провадження у справі. Думка Цвіркуна Ю.А. з цього приводу виявилась повністю не розкритою, незважаючи на його волевиявлення залишити клопотання про закриття провадження без задоволення.

Як зазначив суддя, твердження Цвіркуна Ю.А. про існування у суду обов’язку перед постановлениям ухвали про закриття провадження у справі перевіряти, чи було компенсовано відповідачем шкоду (виплачено кошти) видаються повністю безпідставними та такими, що не випливають з положень ЦПК України.

На думку судді, в ухвалі Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року наведено мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення судового рішення.

Доводи скарги Цвіркуна Ю.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, на думку судді Гончарука О.П., є надуманими, необґрунтованими, такими, що не базуються на вимогах чинного законодавства. Суддя повідомив, що під час звернення зі скаргою в основі дій Цвіркуна Ю.А. було покладено винятково особисті мотиви, обумовлені численними неузгодженостями між колишнім подружжям щодо абсолютно різних питань, у тому числі щодо їх відносин з малолітніми дітьми, наявністю тривалої незгоди скаржника з діями ОСОБА1, яка набула форми незгоди з судовим рішенням.

Суддя вважає, що відсутні підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки ухвала від 6 грудня 2023 року відповідає чинному законодавству України, та просить залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24.

Установлені фактичні обставини дисциплінарної справи

У травні 2021 року ОСОБА1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, який автоматизованою системою був розподілений судді Іванківського районного суду Київської області Гончаруку О.П.

Позовними вимогами було стягнення з відповідача матеріальної і моральної шкоди на користь неповнолітніх дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 у розмірі 172 367,95 грн.

6 жовтня 2023 року від представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

6 грудня 2023 року від представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 до суду надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову, при цьому зазначено, що наслідки заявлення цього клопотання позивачу відомі, та наголошено про те, що у зв’язку з розірванням договору про надання правничої/правової допомоги з адвокатом ОСОБА7 єдиним законним представником позивача є адвокат ОСОБА2.

6 грудня 2023 року від адвоката ОСОБА7 до суду надійшла заява про перенесення розгляду справи до з’ясування питань представництва позивача, оскільки договір про надання правничої (правової) допомоги № 08/02 від 8 лютого 2021 року офіційно не розірвано.

Крім того, 6 грудня 2023 року до суду надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження від адвоката ОСОБА6 (представника батька дітей ОСОБА8), в якому він просив суд відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у зв’язку із забезпеченням якнайкращих інтересів малолітніх дітей у даному провадженні, оскільки вони також є позивачами у даній справі.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2 про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у цивільній справі № 366/1191/21 за позовною заявою ОСОБА1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА4, ОСОБА3, ОСОБА5, до Фермерського господарства «Еко-Хаус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв’язку з відмовою позивача від позову. Роз’яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА8, який не брав участі у розгляді справи як учасник справи в якості сторони, а був свідком у судовому процесі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА8 залишено без задоволення, а ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року – без змін.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА8 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА8, як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА3, на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у вказаній справі № 366/1191/21, повернуто заявнику, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не додано до касаційної скарги допустимих доказів стосовно того, що ОСОБА8 є законним представником неповнолітніх дітей ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА3, зокрема, свідоцтва про народження дитини.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА8 як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА3 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до Іванківського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 3 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА8 як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА3 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі № 366/1191/21, залишено без руху для усунення недоліків скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 366/1191/21 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 6 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, яке на сьогодні не розглянуто.

Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначив, що справа № 366/1191/21 з урахуванням ціни позову є малозначною, проте аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню.

Позиція Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарги Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження, зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 10 ЦПК України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини (далі – Конвенція) зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.

У частині першій статті 242 ЦПК України закріплено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (стаття 154 Сімейного кодексу України).

Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Отже, діти Цвіркун Ясуня Юріївна, Цвіркун Северин Юрійович, Цвіркун Марія Юріївна мають можливість реалізувати своє право на судовий захист порушених прав та законних інтересів через законних представників – батьків ОСОБА1 і Цвіркуна Юрія Анатолійовича, які мають рівні права та обов’язки щодо вказаних дітей.

Діти ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА3 у межах справи № 366/1191/21 не володіють процесуальною дієздатністю, а тому реалізовують своє право на судовий захист через законних представників – батьків. Мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Таким чином, Цвіркун Ю.А. як батько та законний представник дітей ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА3, з метою захисту суб’єктивних прав і законних інтересів цих дітей, мав законні підстави через адвоката ОСОБА6, з яким укладено договір про надання правової допомоги, звернутися до суду із запереченням на клопотання ОСОБА1 про закриття провадження у справі № 366/1191/21.

Як вбачається з тексту ухвали від 6 грудня 2024 року, суддя Гончарук О.П. надав оцінку доводам скаржника, та зазначив, що у запереченні на клопотання про відмову від позову адвокатом ОСОБА6, який діяв в інтересах ОСОБА8, не вказано, які саме інтереси дітей будуть порушені у зв’язку із закриттям провадження.

Отже, наведене спростовує доводи скаржника про незаконну відмову йому суддею Гончаруком О.П. в доступі до правосуддя, відповідальність за яку встановлена підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.

ЄСПЛ у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно і на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Оцінка правомірності ухваленого суддею рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду Вищої ради правосуддя, а є на сьогодні предметом розгляду Верховного Суду.

Варто зазначити, що Київський апеляційний суд під час перегляду ухвали Іванківського районного суду Київської області не знайшов порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли би бути підставою для її скасування. Як зазначив суд апеляційної інстанції, доводи апелянта зводились до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновком суду першої інстанції та з їх оцінкою, співпадають із запереченнями, наданими в суді першої інстанції, належна оцінка яким надана місцевим судом, з якою погоджується й колегія суддів, а тому вони не можуть бути підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, Вища рада правосуддя доходить висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перевірила дії судді Гончарука О.П. під час розгляду справи, що безпосередньо пов’язані з виконанням ним процесуальних обов’язків та повноважень, дослідила письмові пояснення учасників дисциплінарного провадження, копії матеріалів цивільної справи і обґрунтовано встановила, що суддя дотримався вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, оскільки ухвала суду є вмотивованою, що спростовує доводи скаржника про незазначення суддею Гончаруком О.П. в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін, відповідальність за що встановлена підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.

Оскільки учасниками справи були подані, а суддею розглянуті відповідні клопотання та заперечення, а також надана можливість висловити свою думку щодо тих чи інших обставин справи, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду матеріалів дисциплінарного провадження обґрунтовано дійшла висновку про відсутність порушень суддею Гончаруком О.П. під час розгляду справи № 366/1191/21 засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в надані ним суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Наведене свідчить про відсутність у діях судді Гончарука О.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлюючи ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), дисциплінарний орган повинен встановити кваліфікуючі фактичні обставини дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і співставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку з вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, норми поведінки судді, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення від норм чи їх недотримання або інших негативних поведінкових факторів, зовнішнє вираження яких відображає ставлення судді до суті й характеру дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість.

Кваліфікація дій судді за вказаним пунктом 4 має відбуватися за умови, що дії судді призвели до негативних наслідків, які полягають у звуженні, обмеженні або порушенні конкретного суб’єктивного права або прав особи, передбачених Конституцією України, чинним законодавством або випливають зі змісту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вища рада правосуддя доходить висновку, що доводи скарги не містять посилань та доказів того, що ухвалою про закриття провадження у справі суддею допущено порушення прав людини і основоположних свобод скаржника, в тому числі його дітей. Такі відомості не були здобуті і підчас розгляду Дисциплінарною палатою дисциплінарної справи.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатом розгляду скарги

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи обставини, встановлені під час розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24, Вища рада правосуддя доходить висновку, що за результатами розгляду скарги Цвіркуна Ю.А. не здобуто чітких та переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність у діях судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. дисциплінарних проступків, встановлених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1 частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Згідно з даними вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Гончарук О.П. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

За результатами розгляду скарги Цвіркуна Ю.А., законного представника дітей ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 Вища рада правосуддя доходить висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повною мірою дослідила фактичні обставини розгляду суддею Іванківського районного суду Київської області Гончаруком О.П. цивільної справи № 366/1191/21, надала оцінку підставам ухвалення рішення про закриття провадження у справі та обґрунтовано дійшла висновку, що в діях судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 1 частини першої та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відмовила у притягненні вказаного судді до дисциплінарної відповідальності і припинила дисциплінарне провадження.

Доводи скарги Цвіркуна Ю.А. не спростовують обставин, встановлених Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука Олексія Петровича та припинення дисциплінарного провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя