Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Шевченківського районного суду міста Полтави Микитенка Віталія Михайловича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

4 квітня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (вх. № 1536/0/6-25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2025 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О. для проведення перевірки.

26 лютого 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» (набрав чинності 25 квітня 2025 року), згідно з яким до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внесено такі зміни:

1. Доповнено пункт 3¹ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»;

2. Доповнено додатком «Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються».

Ураховуючи зазначене, найменування Октябрський районний суд міста Полтави змінено на Шевченківський районний суд міста Полтави.

Суддю Микитенка В.М., скаржника Буртник Х.В. повідомлено про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Микитенко В.М. узяв участь у режимі відеоконференції, надав пояснення, що збігаються з викладеними у скарзі. Просив скасувати у повному обсязі рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали скарги та дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., пояснення судді Микитенка В.М., установила таке.

Відомості про суддю

Микитенко Віталій Михайлович, ____ року народження, Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 призначений на посаду судді Решетилівського районного суду Полтавської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 27 жовтня 2011 року № 1007/2011 переведений у межах п’ятирічного строку на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави. Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 247-VII обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Згідно із характеристикою, яку надали збори суддів Октябрського районного суду міста Полтави, суддя Микитенко В.М. з 15 листопада 2024 року обіймає посаду голови зазначеного суду та є суддею-спікером. Із 17 лютого 2024 року також обраний слідчим суддею. Колектив суду характеризує Віталія Михайловича виключно з позитивного боку, відзначає його старанність, відповідальність, вимогливість, уміння налагоджувати належну роботу як свого офісу, так і колективу суду загалом.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 11 червня 2024 року (вх. № Б-12/35/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. щодо судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. під час здійснення правосуддя у справі № 554/5192/21.

Зі змісту зазначеної дисциплінарної скарги вбачається, що суддя Микитенко В.М. 17 червня 2021 року прийняв постанову про закриття провадження у справі № 554/5192/21 у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122⁴, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Як зауважує скаржник, правопорушення, якого стосувалася ця справа – «зухвале порушення водієм правил дорожнього руху, в ході якого він зніс електроопору та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди» набуло певного резонансу. У місцевому медіа в день, коли трапилася ця дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), було поширено «деякі фото-, відеоматеріали, які підтверджували вчинення правопорушення та, навіть, точні відомості про автомобіль, водія, що причетні до інциденту». Попри це, за словами скаржника, суддя Микитенко В.М. дійшов висновку про непричетність водія до цієї ДТП «з мотивуванням, яке є очевидною мірою недостатнім, не відповідає фактичним обставинам, зроблене з однобокою та неналежною оцінкою доказів». Суддя Микитенко В.М., на думку скаржника, невмотивовано віддав перевагу одним доказам у справі (показанням свідків) над іншими (матеріалам, що надала поліція), які узагалі не дістали вмотивованої оцінки за текстом постанови.

З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю Микитенка В.М. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 23 жовтня 2024 року № 3098/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М., мотивуючи тим, що відомості, викладені у скарзі Буртник Х.В., можуть свідчити про наявність у діях судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не виявила в діях судді ознак, які могли б свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами розгляду зазначеної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 притягнула суддю Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення (серії ААБ № 126512 від 27 травня 2021 року, ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року та ДПР18 № 192591 від 27 травня 2021 року) 27 травня 2021 року приблизно о 14:15 ОСОБА1 на вулиці 23 Вересня в місті Полтаві керував транспортним засобом «RENAULT MEGANE» у стані алкогольного сп’яніння, рухаючись у напрямку вулиці Героїв Сталінграда, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та здійснив наїзд на електроопору, після чого залишив місце ДТП.

Момент наїзду на електроопору, яка впала на дорогу та фактично перекрила рух, був зафіксований очевидцями на відео. Тому ДТП мала суспільний резонанс, висвітлювалась у медіа та стала предметом обговорення в соціальних мережах. Крім посилань, які вказані скаржницею, під час дисциплінарного провадження в мережі Інтернет виявлено також інші публікації, які стосуються цієї події:

https://www.youtube.com/watch?v=p0cvbXNDuXs;

https://www.facebook.com/pvp.poltava/posts/1685811991606747;

https://www.facebook.com/pvp.poltava/videos/1685617074959572;

https://www.facebook.com/poltava.news/posts/4160862183973143.

Окремі коментарі громадян зводились до того, що водію вдасться уникнути відповідальності, адже коли його знайдуть, він буде уже тверезим або йому вдасться «відкупитися».

За дві години після події поліція на підставі даних автомобіля встановила місце проживання його власника, яким виявився ОСОБА1, від нього отримано пояснення та складено протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122⁴, частиною першою статті 130 КУпАП.

Із матеріалів справи № 554/5192/21 убачається, що під час складання протоколів ОСОБА1 власноручно надав письмові пояснення, які додано до цих протоколів, де чітко та недвозначно підтвердив, що керував транспортним засобом у стані сп’яніння, вчинив наїзд на електроопору та залишив місце ДТП.

На відеозаписах, що також додані до матеріалів справи, зафіксовано спілкування поліцейських з ОСОБА1 під час складання протоколів щодо нього. На них ОСОБА1 підтверджує, що саме він керував транспортним засобом та жодного разу не повідомляє, що за кермом була інша особа.

Щодо стану сп’яніння, то у протоколі за статтею 130 КУпАП ОСОБА1 вказав, що «не згоден», хоча не заперечував щодо долучення до протоколу пояснень, у яких визнавав керування в нетверезому стані.

З відеозапису DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203126000324.mov) убачається, що під час складання протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА1 не погоджувався з ним, оскільки поліція його «з хати витягнула, а не з машини». Поліцейський нагадав, що він покинув місце ДТП. У відповідь ОСОБА1 сказав: «Покинув то я покинув, але ж ніхто не знає, у якому я стані був», на що поліцейський відповів: «Ви надавали пояснення, у поясненні чітко сказали, який був стан».

Водночас згідно з відеозаписом DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203041000321.mov) ОСОБА1 у відповідь на запитання поліцейського підтверджує, що «їздив у стані сп’яніння для того, щоб придбати їжу».

На відеозаписі DSJX3BI015_BI0024 (файл 20210527203704000334.mov) зафіксовано, як працівник поліції встановлює особу ОСОБА1 та пропонує йому пройти огляд на стан сп’яніння в Полтавському обласному наркодиспансері, на що ОСОБА1 добровільно погодився.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27 травня 2021 року, підтверджено, що ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння.

17 червня 2021 року за результатами розгляду справи № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. закрив провадження у справі за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122⁴, частиною першою статті 130 КУпАП.

У постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97737993) зазначено, що ОСОБА1 у судовому засіданні вину не визнав, відмовився від своїх попередніх пояснень і повідомив, що 27 травня 2021 року транспортним засобом керував не він, а його товариш ОСОБА3, який був тверезий та мав посвідчення водія.

ОСОБА1 у судовому засіданні зачитав пояснення, що під час складання протоколу дійсно визнавав свою вину, підтверджував факти керування автомобілем у стані сп’яніння, зіткнення з електроопорою та залишення місця ДТП. Однак це були неправдиві пояснення, а насправді було все не так. Він дійсно був у стані алкогольного сп’яніння, а тому передав керування транспортним засобом ОСОБА3, який і спричинив ДТП.

Згідно з технічним записом судового засідання суддя Микитенко В.М. не поставив ОСОБА1 жодного запитання, у тому числі щодо причини кардинальної зміни його пояснень.

За клопотанням представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА6, у судовому засіданні відбувся допит 4 свідків, які є близькими родичами (тесть і син) та друзями ОСОБА1, показання яких детально описані в постанові суду.

Свідок ОСОБА3 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА1 передав йому право керування автомобілем «RENAULT MEGANE», на якому він на вулиці 23 Вересня в місті Полтаві потрапив у ДТП, зокрема, перед перехрестям він злякався іншого автомобіля, який виїхав на перехрестя, у зв’язку із чим він не впорався з керуванням, з’їхав з проїзної частини та допустив зіткнення з електроопорою. Після цього він поїхав з місця ДТП, автомобіль залишив у дворі ОСОБА1 ОСОБА3 також повідомив, що був тверезий.

Свідок ОСОБА5 (тесть ОСОБА1) пояснив, що ОСОБА3 на прохання ОСОБА1 повинен був їхати за пивом. ОСОБА1 того дня був з ним, на автомобілі не їздив, а ДТП скоїв саме ОСОБА3

Свідок ОСОБА4 пояснив, що в кінці травня бачив, як ОСОБА1 «був з поліцією», проте не керував транспортним засобом, а стояв у своєму дворі. Суддя Микитенко В.М. також зазначив у постанові, що надалі останній розповів, що пив алкогольні напої і дав автомобіль ОСОБА3, який потрапив у ДТП.

Водночас після прослуховування технічного запису судового засідання від 17 червня 2021 року Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що свідок ОСОБА4 нічого не казав про те, що ОСОБА1 передав автомобіль ОСОБА3.

Як і попередній свідок, ОСОБА4 також зауважив, що про події дізнався вже згодом, а бачив лише, як ОСОБА1 виходив «із поліцією» зі свого будинку.

Свідок ОСОБА2 (син ОСОБА1) повідомив, що в зазначений день його батько ОСОБА1 був увесь час удома та випивав, потім пішов до діда (ОСОБА5), а коли повернувся – ліг спати, транспортним засобом не керував. Коли приїхала поліція батько був удома. Пізніше йому пояснив, що давав автомобіль ОСОБА3.

Отже, матеріали, які були підставою для складання адміністративних протоколів, у тому числі власноручні пояснення ОСОБА1 та пояснення, надані представниками поліції, містили достатньо переконливі докази про вчинення ним правопорушень, однак повністю суперечили поясненням ОСОБА1 в суді та показанням свідків.

За таких обставин суддя повинен був ретельно мотивувати, чому він бере до уваги одні докази та відхиляє інші.

Суддя Микитенко В.М. у постанові від 17 червня 2021 року виснував, що протоколи про адміністративні правопорушення серій ААБ № 126512 від 27 травня 2021 року, ДПР18 № 192592 від 27 травня 2021 року та ДПР18 № 192591 від 27 травня 2021 року стосовно ОСОБА1 та додатки до них не містять жодних належних, допустимих і достовірних доказів керування ним транспортним засобом «RENAULT MEGANE» у стані алкогольного сп’яніння, скоєння ДТП та залишення місця ДТП.

Суддя Микитенко В.М. визнав, що пояснення свідків доводять факт, що ОСОБА1 перебував удома та передав автомобіль своєму товаришу ОСОБА3.

Постанова взагалі не містить згадки про письмові пояснення ОСОБА1 від 27 травня 2021 року, у яких він чітко підтверджував, що був за кермом у стані сп’яніння, здійснив наїзд на електроопору та залишив місце ДТП. Суддя Микитенко В.М. проігнорував зазначене письмове пояснення та не мотивував, чому він не прийняв цей документ як доказ, попри його важливе значення для встановлення дійсних обставин справи.

Суддя Микитенко В.М. віддав перевагу одним поясненням особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, над іншими без будь-якого мотивування такого вибору за наявності обставин, які ставили під сумнів такі пояснення.

У постанові від 17 червня 2021 року суддя Микитенко В.М. не наводить жодного мотивування стосовно відеозаписів, які містяться в матеріалах справи № 554/5192/21.

Матеріали судової справи № 554/5192/21 містять відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та інші відеозаписи, на яких відображено момент скоєння ДТП, а також спілкування ОСОБА1 із працівниками поліції 27 травня 2021 року через короткий проміжок часу після скоєння ДТП.

Як убачається з відеозапису DSJX3BI015_BI0015 (файл 20210527203041000321.mov), на запитання працівника поліції «чи їздив ОСОБА1 п’яним по місту» останній повідомив, що «цілий день не їздив, а поїхав лише поїсти ріденького супу, бо в нього вдома не було чого їсти».

Вказаний відеозапис відтворено в судовому засіданні, яке відбулося 17 червня 2021 року, проте суддя Микитенко В.М. не зазначає про нього в постанові від 17 червня 2021 року.

Отже, постанова судді Микитенка В.М. від 17 червня 2021 року не містить мотивування щодо віддання переваг одним доказам над іншими, зокрема відеозаписам та власноручним поясненням над поясненнями, які надані під час судового розгляду.

Наведені в поясненнях судді твердження щодо неналежності, недопустимості та недостовірності наявних відеозаписів жодним чином не відображені в постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 17 червня 2021 року.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що відповідно до постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 25 травня 2020 року ОСОБА1 вже був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі частини першої статті 130 КУпАП у зв’язку з керуванням транспортним засобом у стані сп’яніння (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89925295).

До матеріалів справи № 554/5192/21 додано відеофайл 20210527203210000326, на якому відображено процедуру оформлення постанови про притягнення ОСОБА1 до відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП у зв’язку з керуванням ОСОБА1 транспортним засобом, якого було позбавлено права керування. Судді Микитенку В.М. мало бути відомо про цей факт.

20 вересня 2021 року (тобто за 3 місяці) ОСОБА1 звернувся до Октябрського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа-інспектор патрульної поліції, Сторчак Едуард Станіславович про скасування постанови ДП18 № 784738 від 27 травня 2021 року за частиною четвертою статті 126 КУпАП про накладення адміністративного стягнення в сумі 20 400 гривень.

Справу № 554/9031/21 було розподілено судді Микитенку В.М.

У постанові від 19 жовтня 2021 року за результатами розгляду справи № 554/9031/21 суддя Микитенко В.М. виснував, що строки звернення позивача до суду не пропущені, оскільки суду не надано допустимих та достовірних доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови у строк більш ніж 10 днів до дня звернення до суду, зокрема на місці чи поштою від відповідача (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100474729).

Суд скасував постанову ДП18 № 784738 від 27 травня 2021 року про накладення на ОСОБА1 адміністративного стягнення за частиною четвертою статті 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив.

В основу мотивування зазначеного рішення суддя Микитенко В.М. поклав своє попереднє рішення від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21.

Суд відзначив, що «відповідач не довів факту керування ОСОБА1 транспортним засобом 27.05.2021 року о 14.15 годин жодними доказами і такий факт спростовується рішенням суду, що набрало законної сили і є обов’язковим для виконання, тому й правомірність оскаржуваної постанови не доведена, відтак вона підлягає скасуванню, а провадження у справах закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП».

У цьому рішенні також відсутнє будь-яке обґрунтування причин відхилення судом письмових пояснень ОСОБА1, якими він визнавав факт керування транспортним засобом у стані сп’яніння та спричинення ДТП.

Це засвідчує, що суддя Микитенко В.М послідовно, без жодного мотивування відхиляв докази, які свідчили про вчинення ОСОБА1 правопорушення.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні рішення стосовно ОСОБА3, який за висновками суду спричинив ДТП. Отже, до адміністративної відповідальності за наїзд на електроопору нікого не було притягнуто, матеріальні збитки, які спричинені ПЕЗО «Міськсвітло» пошкодженням електроопори та необхідністю її відновлення (лист ПЕЗО «Міськсвітло» від 8 червня 2021 року № 02.1‑13/220 вих., що наявний у матеріалах справи № 554/5192/21), не було відшкодовано.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Микитенка В.М. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з такого.

Дисциплінарна палата не має права надавати власну оцінку та переоцінку доказам у справі. Предметом дослідження у дисциплінарному провадженні є лише наявність чи відсутність відповідної мотивації у судовому рішенні.

Умотивованість як одна з основних ознак законності судового рішення повинна бути наявна в усіх рішеннях, незалежно від виду та форми судочинства.

Водночас під час дисциплінарного провадження оцінюється поведінка судді стосовно того, чи суддя здійснив дії з метою дослідження доказів, чи належним чином мотивував прийняття чи відхилення аргументів сторін, а також чи не вчинив суддя дій, направлених на ігнорування доказів, які подані іншою стороною.

Вища рада правосуддя в рішенні від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/504), як повідомила Буртник Х.В., дійсно зазначала, що при розгляді справ цієї категорії (щодо статті 130 КУпАП) виникає необхідність досконалого дослідження матеріалів справи, оцінки доказів та наведення мотивів підстав прийняття рішення, яке повинно бути обґрунтованим.

Під час дисциплінарного провадження встановлено, що суддя Микитенко В.М. у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21 взагалі не згадує про наявність пояснень ОСОБА1 та відеозаписів, які підтверджують вчинення ним правопорушення, та не мотивує, чому докази, надані ним та залученими ним свідками, які перебувають у дружніх чи родинних відносинах з ОСОБА1, мають перевагу над доказами, отриманими поліцією під час складання протоколу.

Поняття належного мотивування також охоплюється точним та об’єктивним передаванням фактів, які досліджувалися під час судового розгляду та установлені судом.

Належне мотивування має робити рішення переконливим, що має значення для досягнення цілей і завдань правосуддя. Мотив як фактор ухвалення того чи іншого рішення має безпосередньо залежати від правильної оцінки певної ситуації, що є результатом точного передавання фактів.

У постанові від 9 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору». Подібний правовий висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 11-90сап21.

Предметом проступку, який передбачено підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є не відсутність мотивування щодо будь-яких обставин, а саме мотивування щодо прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Тому суд повинен ретельно дослідити нові обставини справи та вивчити аргументи сторін.

Таку саму позицію зайняв і Верховний Суд у рішенні від 15 квітня 2021 року у справі 807/1689/14, установивши, що вмотивованість судового рішення визначається за такими критеріями: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи є аргументами, які сторона намагалася донести до відома суду.

Водночас, усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП, у своїй постанові у справі № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. не навів жодних мотивів щодо відхилення доказів, які подані Управлінням патрульної поліції в Полтавській області, не з’ясував обставин стосовно події адміністративного правопорушення, спричиненої шкоди, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Під час розгляду справи № 554/5192/21 суддя Микитенко В.М. не наводив мотивів, з яких від дійшов висновку, що докази, надані поліцією, не містять жодної інформації про факти (подію) вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, суддя Микитенко В.М. не надав відповідей на основні аргументи сторін, що доводить невмотивованість рішення суду.

Як зауважила Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, закриваючи провадження у справі № 554/5192/21 саме на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення), суддя Микитенко В.М. у постанові від 17 червня 2021 року не мотивує, чому саме він вважає, що відсутня подія адміністративного правопорушення.

Водночас у поясненнях суддя Микитенко В.М. підтвердив, що матеріали справи містили відеозапис, на якому, як зазначає суддя, здалеку та під кутом видно момент наїзду автомобіля чорного кольору на електроопору, але взагалі не видно водія та номерного знаку транспортного засобу.

Під час дисциплінарного провадження встановлено, що суддя Микитенко В.М. не навів у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21 жодних доводів для спростування наявності події адміністративного правопорушення, навпаки, свідомо не зазначив доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини можуть свідчити про наявність такої події.

Вища рада правосуддя у рішенні від 5 грудня 2023 року № 1179/0/15-23 зазначила, що відсутність мотивування у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Суддя має відповідати на законні очікування громадян чітко вмотивованими рішеннями (Висновок № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів Про свободу вираження поглядів суддів).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини.

Свобода національних судів у сфері оцінки доказів не повинна сприйматися як дозвіл на свавільне поводження з доводами сторін. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх без винятку доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя не дотримався наведених норм законодавства та стандартів щодо мотивування постанови від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21, а пояснення судді не спростовують факту відсутності мотивів відхилення доказів вини ОСОБА1 у цій постанові. Такі дії, на переконання дисциплінарного органу, вчинені суддею Микитенком В.М. умисно, оскільки суддя навіть після ознайомлення з доданими до протоколів поясненнями, відеозаписами, на яких чітко зафіксовано подію, та визнання ОСОБА1 своєї вини вирішив не вказувати у своєму рішенні про ці докази.

З урахуванням зазначеного, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час дисциплінарного провадження встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність у діях судді Микитенка В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Стислий зміст скарги судді Микитенка В.М. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Суддя Микитенко В.М. не погодився із зазначеними висновками дисциплінарного органу, у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати зазначив, що прийнята ним у порядку КУпАП постанова від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21 містить усі без винятку необхідні реквізити, визначені статтею 283 КУпАП. Крім того, у постанові відображені відомості протоколів про адміністративні правопорушення тією мірою, яку він вважав необхідною, достатньою і зрозумілою для стороннього неупередженого спостерігача у незначній справі про адміністративне правопорушення (наїзд на стовп).

Суддя Микитенко В.М. стверджує, що вірно та у необхідному обсязі допитав особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та чотирьох свідків, а також вірно відобразив їхні показання в постанові. У межах судової дискреції вірно оцінив та в міру необхідності, виходячи з обставин цієї справи, дав відповідь на основні аргументи сторін, відобразив результати дослідження та оцінки інших наданих суду додатків до протоколів, які, вочевидь, мали низьке наповнення.

Крім того, суддя зауважує, що відповідно до чинного законодавства України Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключним правом переоцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення наділений лише суд вищої інстанції, проте апеляційні скарги ніким не подавалися, постанова є чинною та обов’язковою для виконання.

Тільки скаржник Буртник Х.В. за три роки після винесення постанови не погоджується з наведеним у постанові мотивуванням.

На думку судді Микитенка В.М., дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватись на зміст їхніх рішень. Притягнення його до дисциплінарної відповідальності за викладених обставин створює небезпечний прецедент можливості «ревізії» будь-якого судового рішення, що вступило в законну силу.

З огляду на це суддя Микитенко В.М. просить скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження стосовно нього.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Розглянувши доводи та аргументи, викладені у скарзі судді Октябрського районного суду міста Полтави Микитенка В.М. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Тлумачення закону, оцінювання фактів і доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Відповідно до частини першої статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. За таких обставин питання оцінки доказів, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, не може бути предметом розгляду Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження.

Вирішуючи питання про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата лише перевірила дії судді Микитенка В.М. під час розгляду справи, що безпосередньо пов’язані з виконанням ним процесуальних обов’язків та повноважень.

Дисциплінарний орган, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122⁴, 124, частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА1, зокрема протоколи про адміністративні правопорушення, відеозаписи, письмові пояснення ОСОБА1, надані ним під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, технічний запис судового засідання, в якому зафіксовані показання свідків, встановив, що суддя Микитенко В.М. не дотримався процесуальних вимог щодо вмотивованості постанови суду від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21, оскільки зазначене рішення суду не містить жодних мотивів відхилення доводів особи, яка склала протоколи про адміністративне правопорушення.

Суддя Микитенко В.М., зазначаючи, що докази, надані працівниками поліції, не були допущені судом як належні, допустимі та достовірні, не навів мотивів, з яких він дійшов такого висновку. А також не вказав мотивів того, чому такі докази не містять жодної інформації про факти (подію) вчинення адміністративних правопорушень.

Вища рада правосуддя зауважує, що відсутність будь-яких мотивів щодо обґрунтування відхилення доводів сторони судового процесу безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому, як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21 (пункт 12), предметом перегляду якої було рішення Вищої ради правосуддя та дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зауважила, що вмотивованість судового рішення є свідченням того, що: доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасниками справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

Не має виникати сумнівів чи заперечень щодо того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід також зазначити, що загальні вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлені частиною другою статті 283 КУпАП.

Зокрема, постанова має містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Зазначені процесуальні вимоги щодо вмотивованості постанови суду не звільняють суддю від обов’язку надати відповіді на запитання, наведені у статті 280 КУпАП, з-поміж іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і належно мотивувати постанову, щоб не виникло підстав для сумнівів, що всі обставини та докази суд оцінив у їх сукупності.

За змістом частини першої статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, викладає свої аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.

Натомість суддя Микитенко В.М., розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, зобов’язаний був оцінити усі обставини у сукупності на підставі всіх зібраних доказів і застосувати релевантні норми права. Проте суддя у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21 відобразив лише зміст складених щодо ОСОБА1 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122⁴, 124, частиною першою статті 130 КУпАП, пояснення та доводи ОСОБА1, надані у судовому засіданні у контексті спростування ним обставин, викладених у зазначених протоколах, а також пояснення свідків.

За таких обставин Вища рада правосуддя критично оцінює доводи скарги судді Микитенка В.М. щодо надання ним належної відповіді на основні аргументів сторін у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 554/5192/21.

Зазначені аргументи судді слід сприймати як позицію захисту, яка сама собою не спростовує факту вчинення суддею Микитенком В.М. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вважає, що допущене суддею Микитенком В.М. порушення виходить за межі простої суддівської помилки, свідчить про неналежне виконання ним службових обов’язків.

Вища рада правосуддя висновує, що Друга Дисциплінарна палата обґрунтовано встановила в діях судді Микитенка В.М. склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Микитенка В.М., Друга Дисциплінарна палата врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, відсутність інших дисциплінарних стягнень.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата вважала пропорційним і співмірним застосування до судді Микитенка В.М. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Вища рада правосуддя встановила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею Микитенком В.М. дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для його скасування.

Пунктом 5 частини першої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.1–14.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 634/2дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Шевченківського районного суду міста Полтави Микитенка Віталія Михайловича.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя