Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., розглянувши висновок доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Любарець О.С. за результатами підготовки дисциплінарної справи за скаргами Караченцевої Єлизавети Віталіївни, Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Північного апеляційного господарського суду Куксова Володимира Володимировича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 грудня 2022 року (вх. № К-2177/2/7-22) та 13 липня 2023 року (вх. № Ч-153/18/7-23) надійшли дисциплінарні скарги Караченцевої Є.В. та Чижик Т.В. стосовно судді Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В.
Стислий зміст дисциплінарних скарг
Служба безпеки України (далі – СБУ) та Державне бюро розслідувань 14 вересня 2022 року оприлюднили інформацію щодо повідомлення про підозру судді Північного апеляційного господарського суду, який, будучи в Києві, очікував захоплення України росіянами. СБУ зібрала вичерпну доказову базу, що зловмисник виправдовував звірства окупантів, зневажливо говорив про українських захисників і підбурював знайомих до співпраці з ворогом.
У дисциплінарних скаргах повідомляється, що йдеться про суддю Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В.
Слідчими П’ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківськ) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 6 березня 2022 року.
У цьому кримінальному провадженні судді ОСОБА1 14 вересня 2022 року повідомлено про підозру за такими статтями Кримінального кодексу України:
частина третя статті 4362 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників, вчинені службовою особою);
частина четверта статті 27 та частина сьома статті 1111 (підбурювання до колабораційної діяльності, зокрема до добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території).
Досудовим розслідуванням встановлено, що суддя після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України в особистому спілкуванні неодноразово заперечував факти збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, яка продовжилась у 2022 році, визнавав правомірною окупацію частини території України у Запорізькій та Херсонській областях.
Під час слідчо-оперативних дій встановлено, що суддя ОСОБА1 визнає правомірними дії російської федерації щодо вторгнення на територію України; заперечує факти руйнування окупантами об’єктів цивільної та критичної інфраструктури, мародерства, незаконного затримання місцевих мешканців, примусового їх утримання та застосування до них тортур; не приховує ненависті до Сил оборони України та до патріотично налаштованих громадян; проявляє нетерпимість до української влади та засуджує дії Президента України з оборони держави; підбурює інших осіб до колабораційної діяльності.
У скаргах також зазначається, що 21 вересня 2022 року збори суддів Північного апеляційного господарського суду вирішили тимчасово виключити суддю Куксова В.В. зі складу постійних колегій суддів, судових палат суду, скасувати йому раніше визначену спеціалізацію та передати справи, які були розподілені комп’ютерною програмою «Діловодство спеціалізованого суду» на суддю-доповідача (головуючого суддю) Куксова В.В. або перебувають у провадженні, на повторний автоматизований розподіл.
У скарзі Чижик Т.В. також зазначається, що згідно з протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій суддя ОСОБА1 висловлював наміри повернутись на тимчасово окуповану російською федерацією територію. Після повідомлення про підозру суддя 18 вересня 2022 року намагався перетнути державний кордон в пункті перетину кордону «Шегині», однак отримав рішення про відмову у виїзді за межі України.
На переконання скаржників, суддя Північного апеляційного господарського суду Куксов В.В. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а отже, вчинив істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.
Рух дисциплінарної справи, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
Пунктом 236 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
На підставі протоколів автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами та передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 7 січня 2025 року дисциплінарні скарги Караченцевої Є.В. та Чижик Т.В. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу (далі – дисциплінарний інспектор) Любарець О.С.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Любарець О.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг, ухвалою від 29 січня 2025 року № 142/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за вказаними скаргами стосовно судді Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В. за ознаками дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
З метою підготовки дисциплінарної справи для розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарним інспектором зроблено запити, зокрема, до Офісу Генерального прокурора, СБУ, Державної прикордонної служби України.
Уповноважена особа Офісу Генерального прокурора повідомила про надання дозволу на використання та розголошення наданих матеріалів кримінального провадження № ____ під час здійснення дисциплінарного провадження стосвно судді Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В. дисциплінарний інспектор Любарець О.С. підготувала висновок, який передала на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомила судді та скаржникам про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 14 травня 2025 року, суддю та скаржників повідомлено своєчасно й належним чином.
У зв’язку із неявкою на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 14 травня 2025 року судді та скаржників розгляд дисциплінарної справи відкладено на 28 травня 2025 року.
Про зазначене засідання суддю та скаржників повідомлено своєчасно й належним чином.
Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у зазначених вище засіданнях в режимі відеоконференції.
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 травня 2025 року скаржники та суддя Куксов В.В. не з’явилися.
Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Згідно із частиною четвертою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі відсутності судді з поважних причин розгляд дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою переноситься. У разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.
Частиною п’ятою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що суддя та скаржник мають бути повідомлені про засідання Дисциплінарної палати не пізніше ніж за десять днів до дня його проведення в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя, та шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Суддя вважається належним чином повідомленим, якщо повідомлення направлено на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а за неможливості такого направлення – розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Суддя Куксов В.В. повідомлявся про призначені на 14 та 28 травня 2025 року засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з дотриманням десятиденного строку шляхом направлення відповідних повідомлень на відомі адреси його місця проживання, Північного апеляційного господарського суду, а також шляхом розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, тобто з дотриманням вимог, передбачених частиною п’ятою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
У зв’язку з повторною відсутністю судді Куксова В.В., належним чином повідомленого про засідання, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку здійснювати розгляд дисциплінарної справи без участі судді.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши дисциплінарного інспектора Любарець О.С., яка запропонувала притягнути суддю Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В. до дисциплінарної відповідальності, погодилася із запропонованим висновком.
Обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи
П’ятим слідчим відділом (з дислокацією у місті Івано-Франківськ) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва групи прокурорів Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та Івано-Франківської обласної прокуратури здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 6 березня 2022 року за частиною четвертою статті 27, частиною сьомою статті 1111, частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України.
У межах цього кримінального провадження проводилися негласні слідчі (розшукові) дії (далі – НСРД), зокрема, щодо судді ОСОБА1.
За результатами проведення НСРД зі «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» складено протоколи від 14 квітня 2022 року № 60/5/1/2-525т, від 3 травня 2022 року № 60/5/1/2-653т та № 60/5/1/2-654т, від 6 травня 2022 року № 60/5/1/2-655т, які містять стенограми розмов судді ОСОБА1 з різними особами у період з 1 квітня до 1 травня 2022 року.
Текстові відтворення усних розмов, які містяться в зазначених протоколах, були об’єктом проведення семантико-текстуальної експертизи, проведеної експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.
З висновку експерта вказаної установи від 11 вересня 2022 року № 261/1 вбачається, що:
1. У мовленні особи, позначеної як «ОСОБА1», міститься таке:
відсутні характеристики вторгнення російських військ в Україну як збройної агресії проти України, захоплення російськими військами територій України – як тимчасової окупації частини території України, хоча у розмовах обговорюється ця тема. Натомість у контексті розповіді ОСОБА2 про те, що «спецназівці», «кадирівці» (тобто представники російських військ) запевнили, що вони сюди (тобто на окуповану територію) прийшли надовго, назавжди. «ОСОБА1» висловлює лише емоційне нерозуміння того, що відбулося там, де він перебуває: «прийшли, потім пішли» (за змістом ідеться про російські війська), і тепер у нього «всюди їздять фашисти», «добре себе почувають». В іншій розмові на розповідь ОСОБА2, у якій він захоплюється росіянами-військовими, їхнім екіпіруванням, висловлює побажання їм удачі, повідомляє про відкриття російських супермаркетів тощо, «ОСОБА1» скаржиться, що у ОСОБА2 (в його окупованому регіоні, за змістом) все зрозуміло, а «у нас ситуація незрозуміла». Тобто «ОСОБА1» шкодує, що російські війська не захопили територію, де він мешкає;
у співрозмовника ОСОБА2, який перебуває в окупації і радіє цьому, «ОСОБА1» запитує, чи не йде він там на роботу, оскільки вважав, що той уже влаштувався начальником міліції, тому що там «кадровий голод», проте водночас уважає головним, щоб «вони» (маються на увазі українські війська, українська влада) не повернулися назад, як тут, де проживає (мешкає) «ОСОБА1», – в такому разі ОСОБА2 доведеться відступати до їхнього спільного з «ОСОБА1» дому – Криму. Тобто «ОСОБА1», по-перше, аж ніяк не хоче, щоб окупований регіон, де мешкає ОСОБА2, був звільнений українськими військами, а по-друге, припускає саму можливість співпраці з правоохоронними органами держави-агресора;
«ОСОБА1» коментує інформацію щодо планів російської федерації (за змістом) утворити на окупованій території, де мешкає ОСОБА2, кримсько-херсонський адміністративний чи господарський округ як закономірну та нормальну перспективу з погляду виробництва сільськогосподарської продукції та її збуту до Криму і росії, а також з позиції ввезення звідти до регіону продуктів та бензину («Я не знаю, как бы, как оно будет, но я думаю, что вашему региону все равно это нормально. Сейчас просто (не дог.), ваш регион и жил за счет сельхозпродукции, которая отправлялась на Крым и на Россию. И сейчас если вам откроют туда свободную эту, то это нормально будет...»);
«Куксов» двічі жартома називає територію, на якій мешкає ОСОБА2 (далі в стенограмі розмови поіменований «ОСОБА2»), тобто окуповану територію, – росією, жартома дає настанови, щоб пункти пропуску поставили, і бажано, щоб ближче, тобто щоб, за змістом, окупованої росією території було більше («ОСОБА2: Придется вам за границу теперь ездить. ОСОБА1: Ага, точно. ОСОБА2: Ну в принципе, как и раньше. ОСОБА1: Ну да, мы и раньше за границу ездили, и сейчас придется за границу. ОСОБА2: Ну да, ну посмотрим. ОСОБА1: Ну, давайте, смотрите. ОСОБА2: Главное, чтоб не стреляли. ОСОБА1: Пункты пропуска ставьте, а еще лучше поближе, поближе.»). Такі жарти щодо держави-агресора свідчать про симпатію «Куксова» до неї;
«ОСОБА1» висловлює бажання пробиратися туди, де мешкає ОСОБА2, тобто на окуповану росією територію, прагнення повернутися додому, на батьківщину (з контексту розмов – в окупований росією Крим).
2. У мовленні особи, позначеної як «ОСОБА1», містяться висловлювання, у яких він припускає можливість співпраці з правоохоронними органами держави-агресора («ОСОБА1: ... а ты что в милицию не идешь там на роботу?., а че?, там собирают всех... а я думал, ты уже там начальником милиции устроился, там кадровое голодание»).
3. У мовленні особи, позначеної як «ОСОБА1», міститься таке:
усталена вкрай негативна, лайлива характеристика українських воєнізованих, збройних формувань (насамперед, територіальної оборони), військових, по суті, як мародерів, які закривають після звільнення на комендантську годину українські міста, що зазнали російського вторгнення, та обкрадають там гаражі, будинки, вивозять звідти дорогі автомобілі, «заробляють на крові», як знахабнілих від володіння зброєю, таких, що зневажають мирне населення (перешкоджають руху на дорогах, виганяють з робочих місць навіть суддів, зайнявши найбезпечніше місце із бомбосховищем під штаб територіальної оборони тощо);
вкрай негативне ставлення до українських військових (називає їх «німцями», «фашистами» та лайливими словами), до введених режимних обмежень у зв’язку із війною (перевірка на блокпостах, комендантська година тощо);
скарги на те, що Верховний Суд вирішив віддавати половину заробітної плати на війну, тому йому («ОСОБА1») ця війна ще більш не потрібна («[ненормативна лексика] она мне нужна эта война ещё больше, блин»), і тепер половину заробітної плати забирають на армію, бо вона «така бідна, убога, ще з людей треба обдирати (останнє з іронією)»;
вкрай негативне ставлення до співробітників українських спецслужб, які поставили його телефон на прослуховування, у тому числі, як до «фашистів»;
вкрай негативне ставлення до попереднього Президента України П. Порошенка, не виключається, що й до Президента України В. Зеленського («у нас закрыто почему, потому что это единственный проезд через наше село туда, вчера этот [ненормативна лексика] туда ездил, чтоб мы ему не мешали»), якщо це за датою збігається з візитом В. Зеленського в Бучу (за інформацією з офіційного вебсайту Президента України, В.Зеленський дійсно за день до цієї розмови, а саме 4 квітня 2022 року, відвідав місто Бучу (https://www.president.gov.ua/news/volodimir-zelenskij-pobuvav-u-buchi-de...);
спираючись на власні спостереження, слова очевидців, факт заборони в’їзду пересічним громадянам, не приховуючи гніву та роздратування, «ОСОБА1» піддає сумніву, називає «фейками», «зняттям кіно» розповсюджену в українських та іноземних медіа інформацію щодо подій у Бучі, Бородянці, ракетного обстрілу нового торговельного центру на Виноградарі в Києві; звинувачує українську сторону в руйнації Бучі («эти [ненормативна лексика] размочили эту Бучу»); вірить, що насправді не російський диверсант вбив працівника СБУ (йдеться про відому подію), а це – помилка «тероборонівців», тобто що офіційна інформація є неправдивою; спростовує офіційну інформацію щодо бою з диверсійною групою, не знайшовши у певному місці жодного сліду пострілів (знову – «фейк»); піддає сумніву, висміює розповсюджувану в медіа інформацію про зґвалтування дітей російськими військовими, зокрема про зґвалтування дівчинки в Макарові, звинувачує, натомість, у спроможності робити таке «бандерівців» («ОСОБА1: Мне кажется, только бандеровцы [ненормативна лексика] могут насиловать...»); цілком підтримує трактування сумнозвісних подій 2 травня 2014 року в Одесі як таких, що були сплановані «патріотами», засланими із Західної України, які «ненавидять нас тут»;
«ОСОБА1» ставиться з ненавистю, роздратуванням до жителів Західної України, висловлює думку, що на Західній Україні у період війни взагалі «все чудово», «вуйки» лише гроші заробляють – то «на Новий рік», тепер на переселенцях, які знімають там кімнати, квартири, що вони, «щирі патріоти», «которые тут [ненормативна лексика]... которые в вышиванках больше всех бегали», усі повтікали, першими залишили Київ, повиїжджали за кордон, на батьківщину (на Західну Україну), щойно почалися бомбардування, обстріли (за змістом), і досі не повертаються; упевнений, що «щирі українці, ...патріоти» сплять і бачать (тобто мріють, хочуть), щоб Польща зайшла військами в Україну, і ця територія стала польською, що Польща збирається повернути собі «власні» землі, які є зараз українськими.
Протоколи НСРД, надані Офісом Генерального прокурора, за своїм змістом відповідають фрагментам аудіозаписів, розміщених 14 вересня 2022 року на офіційному вебсайті СБУ і про які зазначали скаржники у дисциплінарних скаргах (https://ssu.gov.ua/novyny/za-materialamy-sbu-povidomleno-pro-pidozru-sud...).
Також Офісом Генерального прокурора надано копію висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 2 листопада 2022 року № СЕ-19/109-22/10877-ВЗ за результатами проведення експертизи відео-, звукозапису. На експертизу було надано диск, який є додатком до протоколу № 60/5/1/2-525т від 14 лютого 2022 року за результатами проведення НСРД зі «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж» стосовно ОСОБА1. Як порівняльний матеріал було надано карту пам’яті із відеофіксацією слідчої дії за участю ОСОБА1, а саме обшук службового кабінету № 526 приміщення Північного апеляційного господарського суду.
За результатами згаданої експертизи встановлено, що голос та мовлення особи на відповідних записах належать громадянину України ОСОБА1.
14 вересня 2022 року ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною сьомою статті 1111 (підбурювання до колабораційної діяльності – до добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території), частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, вчинені службовою особою).
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ухвалою від 19 вересня 2022 року (справа № 344/11578/22) до судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА1 застосував запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на нього обов’язків, визначених частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 6 жовтня 2022 року зазначену ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову, якою клопотання про застосування запобіжного заходу задоволено частково. Застосовано щодо ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на нього обов’язків, визначених частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
27 та 28 вересня 2022 року заставодавцями внесено відповідну суму грошових коштів, надалі строк дії покладених на ОСОБА1 обов’язків в межах запобіжного заходу неодноразово продовжувався.
31 жовтня 2023 року затверджено та направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду по суті обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні наведених вище злочинів.
За інформацією, наданою Києво-Святошинським районним судом Київської області, розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА1 триває (справа № 369/18448/23). Згідно з відомостями офіційного вебпорталу «Судова влада України» чергове судове засідання призначено на 5 червня 2025 року.
Вища рада правосуддя рішенням від 9 січня 2024 року № 2/0/15-24 задовольнила клопотання першого заступника Генерального прокурора Хоменка О.М. та тимчасово відсторонила суддю Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною сьомою статті 1111, частиною третьою статті 4362 Кримінального кодексу України.
Під час ухвалення зазначеного рішення Вища рада правосуддя не встановила обставин, які можуть свідчити, що клопотання першого заступника Генерального прокурора Хоменка О.М. про тимчасове відсторонення судді Куксова В.В. є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Адміністрація Державної прикордонної служби України щодо випадків відмови у перетині державного кордону України суддею Куксовим В.В. надала таку інформацію: «За наявною в Адміністрації Держприкордонслужби інформацією у період з 01.02.2022 по 21.03.2025 рішення про відмову в перетинанні державного кордону України стосовно громадянина України КУКСОВА Володимира, ____ року народження, було прийнято уповноваженою посадовою особою Державної прикордонної служби України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» 18.09.2022 у зв’язку з відсутністю підстав для виїзду за кордон в умовах воєнного стану».
Вказане свідчить про те, що через чотири дні після повідомлення про підозру (14 вересня 2022 року), а саме 18 вересня 2022 року, суддя Куксов В.В. намагався перетнути державний кордон України в напрямку Польщі, проте у виїзді йому було відмовлено.
СБУ надала таку інформацію:
Куксов Володимир Володимирович, ____ року народження, має діючий СНІОР (страховий номер індивідуального особового рахунку) (СНИЛС) російської федерації № ____, також отримано відомості щодо ймовірного номеру РНОКПП російської федерації Куксова В.В. – ____. Даних щодо перебування в громадянстві російської федерації на даний час не отримано;
дочка Куксова В.В. (від першого шлюбу) – ОСОБА2, ____ року народження, на постійній основі проживає у м. москва, (російська федерація), перебуває у громадянстві російської федерації, відомі паспорт російської федерації № ____ від 30 грудня 2013 року, СНІОР (страховий номер індивідуального особового рахунку) (СНИЛС) російської федерації № ____ та ймовірний РНОКПП російської федерації ____;
син Куксова В.В. – ОСОБА3, ____ року народження, має діючий СНІОР (страховий номер індивідуального особового рахунку) (СНИЛС) російської федерації № ____.
СБУ також повідомлено, що інформації про причетність близьких родичів Куксова В.В. до вчинення злочинів проти національної безпеки на даний час не отримано.
Пояснення судді
Після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор на адресу Північного апеляційного господарського суду направив лист від 6 лютого 2025 року № 838/0/19-25, адресований судді Куксову В.В., із пропозицією надати пояснення щодо відомостей, викладених у дисциплінарних скаргах.
Листом від 11 лютого 2025 року № 08-29/35/25 за підписом голови Північного апеляційного господарського суду О. Хрипуна дисциплінарного інспектора повідомлено, що документи, адресовані судді Куксову В.В. для надання письмових пояснень, направлено Куксову В.В. на адресу: АДРЕСА1, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10 лютого 2025 року за № 08-31/29/25.
Надалі в листі від 17 березня 2025 року № 08-29/79/25 голова Північного апеляційного господарського суду О. Хрипун поінформував, що вказаний вище лист повернуто на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Також повідомлено, що в табелі автоматизованої системи комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» суддя Куксов В.В. обліковується з позначкою «ВзП» – відсторонення від здійснення правосуддя.
5 березня 2025 року судді Куксову В.В. надіслано листи із пропозицією надати пояснення на адресу місця проживання, зазначену в суддівському досьє Куксова В.В., а саме: АДРЕСА1 (вих. № 4006/0/9-25), та на адресу місця проживання судді Куксова В.В., зазначену в обвинувальному акті щодо ОСОБА1, а саме: АДРЕСА2 (вих. № 4007/0/9-25).
Ці листи були повернуті до Вищої ради правосуддя. У листі за вих. № 4006/0/9-25 причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання», у листі за вих. № 4007/0/9-25 – «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суддівське досьє Куксова В.В. не містить інших адрес, зокрема електронної пошти, за допомогою яких можна було б поінформувати суддю про можливість надати пояснення щодо дисциплінарної справи.
Крім того, відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор повідомив суддю Куксова В.В. про наявність проєкту висновку за результатами підготовки дисциплінарної справи та можливість ознайомлення з проєктом висновку та матеріалами дисциплінарної справи. Повідомлення направлено на відомі адреси місця проживання судді та на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Повідомлення, направлені за місцями проживання судді, повернулися з позначками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Листом від 21 травня 2025 року № 08-29/179/25 за підписом голови Північного апеляційного господарського суду О. Хрипуна дисциплінарного інспектора поінформовано, що повідомлення про наявність проєкту висновку, адресоване судді Куксову В.В., направлено судді на адресу: АДРЕСА1, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 20 травня 2025 року зазначене повідомлення повернуто на адресу суду з позначкою «повернення за терміном зберігання».
Станом на день розгляду дисциплінарної справи ні від судді Куксова В.В., ні від його представників пояснень надано не було.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи
Правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов’язків.
У статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».
Згідно із частиною шостою та пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2‑рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»).
Стандарти етики суддів викладені в Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинний на час вчинення суддею дисциплінарного проступку). Цей документ має обов’язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.
За статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зосереджено увагу на тому, що судді повинні не лише професійно виконувати покладені на них обов’язки, а й гідно поводити себе у приватному житті. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цінностей правосуддя, справедливості та свободи і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
Парламентська Асамблея Ради Європи у Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) завважила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
Наведеними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Крім того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини. Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточення бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв’язку з цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків. Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку, пов’язаного з порушенням суддею правил суддівської етики, передбачає наявність умислу в поведінці судді, свідоме порушення ним установлених законом та морально-етичними нормами вимог, а також настання (об’єктивну можливість настання) негативних наслідків. Попри всю важливість дотримання суддею стандартів суддівської етики підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (пункт 5.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року, справа № 990SCGC/18/24).
Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості (пункт 145 постанови Великої палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року, справа № 990SCGC/2/24).
Встановлюючи наявність у поведінці судді Куксова В.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проаналізовано в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема протоколи за результатами проведення НСРД від 14 квітня 2022 року № 60/5/1/2-525т, від 3 травня 2022 року № 60/5/1/2-653т та № 60/5/1/2-654т, від 6 травня 2022 року № 60/5/1/2-655т, висновки експертів від 11 вересня 2022 року № 261/1 та від 2 листопада 2022 року № СЕ-19/109-22/10877-ВЗ. Узято до уваги також інформацію, надану СБУ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Протоколи за результатами НСРД дають обґрунтовані підстави для висновку, що суддя Куксов В.В. в особистому спілкуванні неодноразово заперечував факти збройної агресії російської федерації проти України, визнавав правомірною окупацію частини території України у Запорізькій та Херсонській областях, виявляв неприховане вкрай негативне ставлення до українських військових, які виконують свій обов’язок із захисту Батьківщини, що супроводжувалося ненормативною лексикою тощо.
Так, окрім фрагментів розмов, розміщених на офіційному вебсайті СБУ та наведених у висновку експерта, про які зазначалося раніше, у протоколах НСРД, які містяться в матеріалах справи, зафіксовано й інші висловлювання судді ОСОБА1, які свідчать про вчинення ним інкримінованого дисциплінарного проступку, а саме:
5 квітня 2022 року в телефонній розмові з ОСОБА2 суддя ОСОБА1 висловлював:
обурення щодо введення комендантської години: «только эти [ненормативна лексика] ввели комендантский час на два дня»;
твердження, що події, які відбувалися в окремих населених пунктах Київської області, були постановкою: «пришли, ушли [ненормативна лексика], зашли, вышли, теперь эти киношки снимают … вчера этот [ненормативна лексика] туда есдил, чтоб мы ему не мешали и не дай бог ничего не сфотографировали, что есть на самом деле»;
занепокоєння, щоб на окуповану територію, де перебуває його співрозмовник, не повернулися українські військові: «главное чтоб они так обратно не вернулись, как у нас … тогда тебе придеся отступать к нам домой в Крым»;
жаль, що не може вільно відвідувати Крим: «да везучие вы, хоть можете в Крым сьездить, а мы тут отрезанные от жизни»;
6 квітня 2022 року в телефонній розмові з ОСОБА2 суддя ОСОБА1:
негативно висловлювався щодо працівників медіа, які прямували зі звільнених від окупації населених пунктів, документування працівниками національних та закордонних медіа наслідків окупації називає словом «кіно»: «проезжали мимо нашего поворота. Так эти [ненормативна лексика], вот эти, пресса, пресса, нескончаемым потоком оттуда едет. Кино снимают они там», «нас не пускали, чтобы там все фотографировали Иностранные журналисты. Там кино снимают. … То кино в Буче снимали, Теперь кино в Бородянке снимают». Водночас суддя ОСОБА1 висловлює сильне незадоволення тим, що це значно ускладнює пересування автомобільними шляхами;
окупантів, які перебували в Херсоні, називає «нашими»: «А в Херсоне у нас наши раздают сухпайки». Загальновідомо, що Херсон був окупований на початку березня 2022 року і звільнений 11 листопада 2022 року;
7 квітня 2022 року в телефонній розмові суддя ОСОБА1 висловлює відверте незадоволення та агресію щодо того, що переміщення українських військових суттєво ускладнюють проїзд, і через ці труднощі йому доводиться повертатися до місця, де він мешкає: «да это военные навстречу, [ненормативна лексика] с автоматами вон едут … Нет, ну почему [ненормативна лексика]? Почему такое [ненормативна лексика] у этих [ненормативна лексика] украинских, а? … Нет, мы должны стоять – эти [ненормативна лексика] проезжают. … [ненормативна лексика], я их ненавижу, этих [ненормативна лексика]! Ну зачем они этот мост взорвали, а? [ненормативна лексика]!»;
9 квітня 2022 року в телефонній розмові із ОСОБА2 під час репліки співрозмовника щодо висвітлення в новинах приїзду європейців та про те, що вони показували «пакетики эти черные» (з контексту розмови вбачається, що ідеться про пакети із рештками тіл людей, загиблих під час окупації), суддя ОСОБА1 зазначив: «Та ну, [ненормативна лексика], у меня слов не просто, да. Лучше бы мост ремонтировали, а не вот это вот заниматся [ненормативна лексика]». Наведене свідчить про зневажливе ставлення ОСОБА1 до жертв окупації та про те, що вважає документування воєнних злочинів, вчинених російськими військовими, «[ненормативна лексика]».
12 квітня 2022 року в телефонній розмові з ОСОБА2 суддя ОСОБА1 висловлює відверте роздратування щодо розміщення за місцем його роботи штабу Територіальної оборони, а також зневагу до попереднього Президента України П. Порошенка: «У нас на работе опасно [ненормативна лексика] находится, слушай, эти [ненормативна лексика] сделали, там же бомбоубежище, они тероборона себе штаб сделала в суде, нормально [ненормативна лексика], еще эта [ненормативна лексика] приходила, Порошенко фотографировался, [ненормативна лексика]», «там подвал какой то есть мощный, и они там все базируются. Я говорю, ну спасибо, [ненормативна лексика], хорошую нам свинью подложили».
Майже в усіх телефонних розмовах, які містяться в протоколах НСРД, суддя ОСОБА1 негативно, з грубою лайкою та відвертою агресією висловлюється щодо українських військових, називаючи їх, зокрема, «фашистами», «басмачами», «пятнистые» тощо, що в контексті розмов має вкрай негативне забарвлення.
ОСОБА2 та суддя ОСОБА1 у розмовах неодноразово використовують вислів «Хайль Гітлер», що використовувався як вітання у Третьому рейху під час правління Адольфа Гітлера та історично має яскраво негативне сприйняття, оскільки усталено асоціюється з ідеологією нацизму та фашизму.
За обвинувальним актом, складеним щодо судді ОСОБА1, ОСОБА2 у відповідний період часу перебував на тимчасово окупованій російською федерацією території – у смт Мирне Мелітопольського району Запорізької області. У розмовах із ним суддя ОСОБА1, знаючи про місце його перебування, використовував фрази «у вас в россии там все в первую очередь», «у вас в россии теплее конечно», «у вас там все понятно … а вот у нас», що свідчить про позитивне ставлення до факту перебування вказаного регіону під російською окупацією.
Важливо також зауважити, що в протоколах НСРД номер мобільного телефону, за яким ідентифікують суддю ОСОБА1, відповідає номеру телефону, який міститься в суддівському досьє ОСОБА1, наданого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
У протоколі за результатами НСРД від 6 травня 2022 року № 60/5/1/2-655т зі змісту розмови, яка відбулася 29 травня 2022 року між ОСОБА2 та особою, ідентифікованою як «особа чоловічої статі, ймовірно ОСОБА1», вбачається, що ОСОБА1 придбав інший мобільний номер «чтобы эти [ненормативна лексика] не слушали», телефонує ОСОБА2 з метою повідомити про це і щоб він зберіг його новий номер. ОСОБА1 у цій розмові інформує ОСОБА2 про те, що «мне позвонили, сказали: «Слушают, [ненормативна лексика]». На що ОСОБА2 відповів, що «ты ж лицо ответственное».
Крім того, у наданих матеріалах міститься протокол за результатами проведення НСРД від 10 червня 2022 року № 60/5/1/2-957т, у якому зафіксовано розмову, яка відбулася 26 травня 2022 року між ОСОБА2 та особою, ідентифікованою як «особа чоловічої статі, ймовірно ОСОБА1». У зазначеній розмові ОСОБА1 повідомляє, що його «телефон стоит на прослушке, СБУ прослушивает», «Даже должны были быть обыска, но, как сказал мой бывший коллега, что типа ВРП не работает, поэтому, а я ж судья, они ж не могут просто так прийти, эти [ненормативна лексика]».
Таким чином, можна дійти висновку, що суддя Куксов В.В., усвідомлюючи неправомірність своїх дій та настання негативних наслідків за результатами прослуховування, вчинив умисні активні дії, щоб уникнути таких наслідків. Водночас суддя надає вкрай негативну характеристику працівникам правоохоронних органів України.
Варто також звернути увагу, що надані протоколи за результатами НСРД містять розмови, які відбувалися між ОСОБА2 та іншими особами. З контексту цих розмов вбачається, що ОСОБА2 має паспорт громадянина російської федерації, займає стійку проросійську позицію, прихильно ставиться до російських військових, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України, негативно висловлюється про осіб, які займають проукраїнську позицію, брав участь у заході («демонстрация»), організованому 1 травня 2022 року на тимчасово окупованій території України.
Встановлені обставини дають підстави для обґрунтованого висновку про те, що формулювання, які використовував суддя Куксов В.В. у приватних розмовах, висловлюючи свою позицію, обставини, контекст таких розмов містять виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, виправдовування тимчасової окупації частини території України, зневажливе ставлення до жертв російсько-української війни, а також інформацію негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.
Конституція України визначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (стаття 17).
Суддя Куксов В.В., будучи громадянином України, маючи вищу юридичну освіту, більш ніж 30-річний досвід роботи на посаді судді, перебування на якій зобов’язує його дотримуватися вимог Конституції та законів України, мав усвідомлювати, що його дії, які є предметом оцінки, в очах українського суспільства нівелюють героїчний спротив Українського народу за існування нашої держави та, поза сумнівами, підривають суспільну довіру до суду і впевненість у справедливому здійсненні ним правосуддя та ухвалення рішень іменем України.
Ураховуючи встановлені обставини, є всі підстави стверджувати, що така поведінка судді Куксова В.В. ставить під сумнів моральний та етичний аспект особистості судді, а також порушує стандарти суддівської етики, зокрема стандарт дотримання суддею належної поведінки у приватному житті.
Слід зауважити, що суддя, як і будь-який інший громадянин, користується правом на свободу вираження поглядів. Однак інституційна та державна природа посади судді надає свободі вираження поглядів окремого судді амбівалентного характеру. Висловлювання суддів можуть вплинути на публічний імідж системи правосуддя, оскільки суспільство загалом може сприймати їх не лише як суб’єктивні, а і як об’єктивні оцінки та приписувати їх інституції в цілому.
Користуючись свободою вираження поглядів, судді повинні пам’ятати про свою конкретну відповідальність і обов’язки в суспільстві та проявляти стриманість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин, коли, в очах розумного спостерігача, їхні заяви можуть поставити під загрозу їхню незалежність або безсторонність, гідність їхньої посади або поставити під загрозу авторитет судової влади (Висновок № 25 (2022) Консультативної ради європейських суддів про свободу вираження поглядів суддів).
Важливо зазначити, що під час розгляду дисциплінарної справи не досліджується питання наявності або відсутності в діях судді Куксова В.В. вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Так, дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в діях судді ознак дисциплінарного проступку. Оцінку належності та допустимості доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, надасть суд під час розгляду обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні.
Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.
Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне існування кримінального провадження щодо нього не суперечать принципам справедливості та пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.
Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган також не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.
Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85), не є порушенням статті 6 Конвенції.
Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).
Зазначені позиції, наведені в рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).
Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та наявні у матеріалах справи докази є чіткими, переконливими та з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Поведінка судді Куксова В.В. є несумісною з посадою судді та свідчить, що суддя свідомо, упереджено й умисно не дотримався присяги Українському народові та норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики щодо виконання обов’язків судді, етичних принципів і правил поведінки судді, невчинення дій, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Куксова В.В. охоплюються складом дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне притягнути суддю Куксова В.В. до дисциплінарної відповідальності із зазначених вище підстав.
Обставини, враховані Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час обрання виду дисциплінарного стягнення
Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк притягнення судді Куксова В.В. до дисциплінарної відповідальності не сплинув.
Куксов Володимир Володимирович Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року № 629-IV обраний на посаду судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим безстроково. Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2011 року № 3336-VI обраний на посаду судді Київського апеляційного господарського суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 9 липня 2019 року № 1815/0/15-19 переведений на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.
У характеристиці судді Куксова В.В. за підписом голови Північного апеляційного господарського суду зазначено, що суддя є кваліфікованим та досвідченим юристом, із працівниками суду підтримував рівні відносини.
За інформацією, наявною у досьє судді Куксова В.В. та розміщеною на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, суддя рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 жовтня 2020 року № 2894/3дп/15-20 притягався до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження. Відомостей про оскарження цього рішення немає.
Пунктом 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.
Відомостей про накладення на суддю Куксова В.В. нового дисциплінарного стягнення та про наявність підстав для нового стягнення протягом зазначеного строку не встановлено, тому суддя Куксов В.В. вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.
Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.
Вказана норма викладена у зазначеній редакції відповідно до Закону України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», що набрав чинності 30 грудня 2023 року.
Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно із тлумаченням цієї норми особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення правопорушення.
З огляду на це абзац третій частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що набрала чинності 30 грудня 2023 року, не може бути застосований під час обрання судді Куксову В.В. виду дисциплінарного стягнення.
Отже, за вчинений суддею Куксовим В.В. дисциплінарний проступок, визначений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи приписи статті 58 Конституції України (без визначення такого дисциплінарного проступку істотним дисциплінарним проступком в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), передбачена можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4–6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, що діяла до 30 грудня 2023 року, у виді:
подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
подання про переведення судді до суду нижчого рівня;
подання про звільнення судді з посади.
Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно із пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
За результатом розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Куксов В.В. висловлював очевидну прихильність до країни-агресора, зневагу до жертв окупації російськими військами окремих регіонів Київської області (загиблих та тих, які зазнали сексуального насильства), заперечував вчинені окупантами злочини.
Суддя виявляв відверто зневажливе ставлення до державних інституцій України, військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до норм чинного законодавства.
Суддя висловлював очевидне незадоволення діями суддів Верховного Суду, які віддавали частину своєї заробітної плати на підтримку української армії, а також стосовно розміщення у приміщенні Північного апеляційного господарського суду штабу одного з військових формувань на початку 2022 року.
Обставини, досліджені в межах дисциплінарної справи, стали публічними, набули широкого розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені держави Україна уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом, що допущення суддею Куксовим В.В. зазначеного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади:
https://www.pravda.com.ua/news/2022/09/14/7367443/;
https://sudreporter.org/suddyu-z-kyyivshchyny-yakyy-slovesno-pidtrymav-o...
https://sud.ua/uk/news/ukraine/249984-sudyu-severnogo-apellyatsionnogo-k...
https://censor.net/ua/videonews/3367092/stolychnyyi_suddya_kuksov_agituv....
На вказану подію також відреагували Рада суддів України та Вища рада правосуддя.
Так, пресслужба Ради суддів України 15 вересня 2022 року оприлюднила заяву, у якій категорично засудила будь-які прояви колаборації, у тому числі в середовищі суддів та представників судової системи. У цій заяві також зазначено, що опубліковані записи СБУ, зміст яких вказує на можливу причетність одного із суддів до вчинення дій, які несумісні із високим званням судді, завдають шкоди авторитету правосуддя (https://rsu.gov.ua/ua/news/pressluzba-radi-suddiv-ukraini-informue).
Вища рада правосуддя також 15 вересня 2022 року опублікувала повідомлення, у якому зазначила, що рішуче засуджує та вважає неприпустимими прояви державної зради та колабораційної діяльності серед суддів (https://hcj.gov.ua/news/vrp-vymagaye-terminovo-zatverdyty-mehanizm-pryty...).
Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Куксова В.В. свідчать про умисний та грубий характер допущених порушень.
Отже, суддя Куксов В.В. вчинив істотний дисциплінарний проступок, який завдав суттєвої шкоди авторитету правосуддя, і до нього не може бути застосовано іншого виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади судді.
З огляду на наведене, а також на умисний та грубий характер порушень, допущених суддею, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Куксова В.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Обставини, встановлені у дисциплінарній справі, свідчать про те, що суддя Куксов В.В. завдав істотної шкоди у вигляді підриву авторитету правосуддя та суспільної довіри до суду, а тому характеристика, тривалий стаж роботи на посаді судді, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень не можуть бути підставою для застосування більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення з посади судді, що є пропорційним вчиненому проступку та виправданим з огляду на характер та наслідки такого проступку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Північного апеляційного господарського суду Куксова Володимира Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
