Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Бурлакова С.Ю, Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Дробчак Н.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Циганенка Олександра Петровича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, суддів Київського апеляційного суду Шроля Валентина Ростиславовича, Мосьондза Івана Анатолійовича, Тютюн Тетяни Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 7 березня 2025 року (вх. № Ц-612/14/7-25 та № Ц-612/15/7-25) надійшли дисциплінарні скарги Циганенка Олександра Петровича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, суддів Київського апеляційного суду Шроля Валентина Ростиславовича, Мосьондза Івана Анатолійовича, Тютюн Тетяни Миколаївни під час розгляду справи № 757/60249/24-к.
Стислий зміст дисциплінарної скарги
10 грудня 2024 року Скаржник звернувся зі скаргою до Печерського районного суду міста Києва на бездіяльність Генерального прокурора Костіна А.Є. (уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора) щодо відмови виконувати вимоги частин першої та другої статті 55, статті 214 Кримінального процесуального кодексу України при отриманні заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення № 2 від 12 квітня 2024 року.
24 грудня 2024 року ухвалою слідчої судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. у справі № 757/60249/24-к скаргу повернуто.
27 грудня 2024 Скаржник подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу.
4 лютого 2025 року ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого судді Шроля В.Р., суддів Мосьондза І.А., Тютюн Т.М. апеляційну скаргу Скаржника залишено без задоволення.
Скаржник зазначає про те, що сторонами у справі є юридично недосвідчений громадянин та надзвичайно юридично досвідчений орган досудового розслідування. Слідчий суддя, зі слів Скаржника, є професійним юристом, на відміну від Скаржника.
На переконання Скаржника, позивач лише наводить суду факти порушень його прав, а суд їх захищає, а положення закону про те, що сторони мають довести порушення своїх прав, на позивача не розповсюджується на підставі статті 55 Конституції України.
Скаржник також висловлює незгоду із обґрунтуванням відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, викладеній в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року.
На переконання Скаржника, попри закінчення десятиденного строку на оскарження бездіяльності уповноважених осіб, у нього залишалося право на звернення до слідчого судді на підставі норм Конституції України.
У зв’язку з викладеним, Скаржник просить притягнути суддю Ільєву Т.Г та суддів Шроля В.Р., Мосьондза І.А., Тютюн Т.М. до дисциплінарної відповідальності на підставі підпунктів «а», «б» пункту 1, пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
Пунктом 23-6 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між дисциплінарними інспекторами зазначені скарги передано дисциплінарному інспектору Дробчак Н.В. для проведення попередньої перевірки.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя – доповідачем Дробчак Н.В. складено висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскільки суть скарг зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року у справі № 757/60249/24-к скаргу ОСОБА1 на бездіяльність уповноваженої службової особи Офісу Генерального прокурора, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення повернуто особі, яка її подала.
Ухвала мотивована тим, що скаржник порушив строк на звернення до суду зі скаргою.
Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого судді Шроля В.Р., суддів Мосьондза І.А., Тютюн Т.М. від 4 лютого 2025 року у справі № 757/60249/24-к було залишено апеляційну скаргу ОСОБА1 без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року залишено без змін.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Наведені у скарзі обставини зводяться до фактичної незгоди із судовими рішеннями постановленими у справі № 757/60249/24-к, а саме: з оцінкою, наданою судом обставинам справи, застосованими нормами права та процесуальними діями, вчиненими суддями в ході розгляду справи.
Проте слід зауважити, що розгляд та правова оцінка конкретних фактів, документів, інших доказів у справі належать до компетенції суду та не можуть здійснюватися в рамках дисциплінарного провадження.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Гарантією дотримання основоположних принципів функціонування судової системи незалежності та безсторонності суду виступає недопустимість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за дотримання принципів незалежності та безсторонності при реалізації суддівського розсуду, а також допустиму і певною мірою звичайну практику скасувань рішень суду.
Аксіологічні аспекти розсуду судді як природного елементу процесу здійснення правосуддя отримали відображення у багатьох положеннях міжнародних програмних документів країн Європи та світу у зв’язку з чим багато у чому являють собою acquis communautaire в аспекті права Європейського Союзу або ж втіленням міжнародних стандартів правосуддя.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Слід зазначити, що аргументи скаржника, наведені у тексті скарги щодо дисциплінарного проступку суддів, було також відображено в тексті ухвали суду апеляційної інстанції у справі № 757/60249/24-к.
Таким чином, дисциплінарна скарга побудована на доводах щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень у справі № 757/60249/24-к.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19, провадження № 11-927заі19 зауважила, що судді не повинні бути поза юридичною відповідальністю. Проте відповідальність <…> повинна наставати виключно за умисне (у формі [прямого чи непрямого] умислу чи грубої необережності) винесення незаконних судових рішень. Судді не повинні відповідати за тлумачення на свій розсуд правової норми, що відрізняється від тлумачення цієї норми його колегами, якщо у його рішенні відкрито, в рамках відповідного судочинства, наведена аргументація на його користь, з якою згодом не погодився суд вищого рівня. Основним засобом правового захисту від помилок у судових рішеннях слугує оскарження цих рішень у порядку апеляційного провадження. Скасування не може слугувати єдиною підставою визнання судового рішення незаконним, оскільки скасування не обов`язково означає, що суддя діяв некомпетентно або непрофесійно.
Беручи до уваги викладене, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено фактів протиправної поведінки судді Ільєвої Т.Г. та суддів Шроля В.Р., Мосьондза І.А., Тютюн Т.М., а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарними скаргами Циганенка Олександра Петровича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, суддів Київського апеляційного суду Шроля Валентина Ростиславовича, Мосьондза Івана Анатолійовича, Тютюн Тетяни Миколаївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати Вищої
ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
