Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Черепа В.Ю., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк Ольги Ігорівни, відкриту за скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 15 червня 2022 року (вх. № 120/0/13-22) надійшла дисциплінарна скарга Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області за підписом її керівника Рубана В.В. на дії судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. під час розгляду судової справи № 336/1861/22.

У дисциплінарній скарзі скаржник зазначив, що у провадження судді Дацюк О.І. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 2 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Прокурор неодноразово ініціював продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, який був застосований на стадії досудового розслідування, однак до моменту закінчення строку запобіжного заходу суд не розглянув відповідних клопотань, у зв’язку з чим ОСОБА1 було звільнено з-під варти.

На думку скаржника, суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Із дня набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

Пунктом 23⁶ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначила днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 30 грудня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Черепу В.Ю. для проведення перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор Череп В.Ю. 3 лютого 2025 року склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дацюк О.І.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 19 лютого 2025 року № 282/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. з підстав наявності у її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 28 травня 2025 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

28 травня 2025 року в засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Дацюк О.І. не з’явилась, подала заяву, в якій просила здійснити розгляд дисциплінарної справи за її відсутності з урахуванням раніше наданих пояснень.

Представник скаржника в засідання не з’явився, подав заяву в якій просив здійснити розгляд дисциплінарної скарги за його відсутності. Ця обставина відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Черепа В.Ю., дослідивши матеріали дисциплінарної справи із застосуванням стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи.

20 травня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №____ від 2 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною першою статті 115 КК України (справа № 336/1861/22).

Головуючим у цій справі визначено суддю Дацюк О.І.

На стадії досудового розслідування до ОСОБА1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 травня 2022 року.

23 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вх. № 7543/22) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датоване 20 травня 2022 року, з вимогою обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА1 на час проведення досудового розслідування (у примірнику клопотання, яке долучено до скарги, резолютивна частина викладена таким чином: «обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА1 на 60 діб»).

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 23 травня 2022 року призначив підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 10:00 22 червня 2022 року.

25 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні повторно подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вх. № 7617/22) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датоване 20 травня 2022 року, з вимогою обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА1 на 60 діб.

27 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя клопотання (вих. № 57- 7777,вих22), в якому просив вирішити питання доцільності дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА1, строк якого закінчується 30 травня 2022 року; вирішити по суті клопотання, яке надійшло до суду 25 травня 2022 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а також призначити підготовче засідання до закінчення строку запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2022 року.

30 травня 2022 року прокурор у кримінальному провадженні повторно подав до суду клопотання (вих. № 57-4443, вих22) з проханням вирішити питання доцільності дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА1, строк якого закінчується 30 травня 2022 року, вирішити по суті клопотання, яке надійшло до суду 25 травня 2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а також призначити підготовче засідання до закінчення строку запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2022 року.

30 травня 2022 року Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор» звільнила ОСОБА1 з-під варти у зв’язку із закінченням строку дії ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 1 квітня 2022 року.

Згодом Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 11 серпня 2022 року оголосив обвинуваченого ОСОБА1 в розшук у зв’язку з його систематичною неявкою в судові засідання.

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 29 серпня 2022 року поновив провадження у справі у зв’язку з доставленням обвинуваченого до суду.

Вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 січня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною другою статті 185 КК України, та призначено покарання із застосуванням статтей 70, 71, 72 КК України у виді одинадцяти років позбавлення волі.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок суду повернув особі, яка її подала, тож вирок суду набрав законної сили та надалі не оскаржувався.

У своїх письмових поясненнях суддя Дацюк О.І. зазначила, що 20 травня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною другою статті 185 КК України.

Статтею 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначено, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Шевченківський районний суд ухвалою від 23 травня 2022 року, тобто в установлений КПК України строк, призначив підготовче судове засідання в зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА1 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2022 року.

Згідно з положеннями пункту 20⁵ розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду клопотання) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Усупереч положенням чинного законодавства прокурор у строк до 20 травня 2022 року жодних клопотань про продовження строку запобіжного заходу не подавав.

23 травня 2022 року прокурор Побейвовк В.О. подала клопотання про «обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час проведення досудового розслідування».

Частиною третьою статті 331 КПК України визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Водночас у будь-якому випадку питання продовження строку запобіжного заходу може бути розглянуто судом виключно за клопотанням прокурора, яке подано в установленому КПК України порядку та відповідає вимогам КПК України.

Ці вимоги КПК України корелюють зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно до якої кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Зокрема, статтею 184 КПК України встановлено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надано копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Натомість, жодного підтвердження того, що обвинуваченому надано копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, до клопотання додано не було.

Водночас клопотання не відповідало вимогам чинного законодавства, адже прокурор просила продовжити строк запобіжного заходу на час проведення досудового розслідування.

Ураховуючи викладене, зазначене клопотання могло бути розглянуто виключно в разі грубого нехтування правами обвинуваченого на захист.

25 травня 2022 року прокурор Побейвовк В.О. подала нове клопотання про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскільки ОСОБА1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та строк дії ухвали суду завершується лише 30 травня 2022 року, очевидним є те, що питання про обрання запобіжного заходу могло бути вирішено після завершення строку дії попередньої ухвали суду.

Жодних клопотань про продовження обвинуваченому ОСОБА1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на адресу суду станом на 30 травня 2022 року не надходило.

Крім того, статтею 315 КПК України визначено таке. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1–4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Таким чином, під час проведення підготовчого судового засідання, після вирішення питань, передбачених статтею 314 КПК України, у разі прийняття рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд міг розглянути клопотання прокурора про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, у цьому кримінальному провадженні прокурор проігнорувала вимоги чинного законодавства щодо строків подання клопотання про продовження строку тримання під вартою, а подані клопотання суперечили вимогам КПК України, не були вручені обвинуваченому, що створювало неможливість для обвинуваченого належним чином та ефективно здійснювати своє право на захист.

Суддя зауважила, що метою судового розгляду є саме розгляд кримінального провадження та ухвалення остаточного рішення у справі, а не тримання особи під вартою без відповідних законних підстав, з нехтуванням його законних прав на здійснення захисту.

Суддя Дацюк О.І. вважає, що поданням подібних скарг керівник прокуратури намагається перекласти відповідальність за неналежне виконання підлеглими прокурорами своїх прямих обов’язків на суд, а також здійснювати протиправний тиск на суд з метою спонукання до розгляду кримінальних проваджень у той спосіб, який він вважає потрібним.

Суддя Дацюк О.І. просила врахувати, що згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 січня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною другою статті 185 КК України, та призначено покарання із застосуванням статтей 70, 71, 72 КК України у виді одинадцяти років позбавлення волі.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок суду повернув особі, яка її подала, тож вирок суду набрав законної сили та надалі не оскаржувався.

Окрім того, у додаткових письмових поясненнях суддя Дацюк О.І. зауважила, що листом від 30 травня 2022 року нею було надіслано на адресу Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя докладні роз’яснення з приводу причин нерозгляду клопотання прокурора.

Зупинення провадження у зв’язку із розшуком обвинуваченого тривало з 11 серпня 2022 року до 29 серпня 2022 року, коли провадження було поновлено у зв’язку з явкою ОСОБА1 до суду.

Копія клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА1 була вручена прокурором перед судовим засіданням 30 серпня 2022 року, адже прокурором до того моменту так і не було виконано вимог статті 184 КПК України щодо вручення обвинуваченому копії клопотання.

У цьому ж судовому засіданні 30 серпня 2022 року ОСОБА1 заявив про розгляд справи колегією суддів, після чого справу було передано до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу справи з метою залучення до справи ще двох суддів, а після цього в той же день о 13 годині 53 хвилин колегією суддів проведено підготовче судове засідання, під час якого розглянуто клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.

Підсумовуючи викладене, суддя Дацюк О.І. просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинити.

Оцінюючи поведінку судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк О.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 22, 26 КПК України визначено, що суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Положеннями статті 28 КПК України, зокрема, визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Кримінальне провадження, зокрема, щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

За змістом частин першої та другої статті 314 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342–345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 315 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим (Положення третього речення частини третьої статті 315 втрачає чинність, як таке, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1 - р/2017 від 23 листопада 2017)

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23 листопада 2017 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України, зауважив, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії – стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги під час обґрунтування запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув’язнення, та зазначив, що суди зобов’язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України").

Проте зміст положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України дозволяє поширити дію постановленої на стадії досудового розслідування ухвали слідчого судді щодо обраних запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою на стадію судового провадження у суді першої інстанції у тому випадку, коли обвинувальний акт передається до суду без клопотання прокурора щодо продовження дії цих запобіжних заходів у зв’язку із закінченням досудового розслідування, тобто закінченням однієї стадії кримінального провадження та початком іншої стадії – стадії судового провадження.

Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 КПК України розмежовано поняття «підозрюваний», «обвинувачений (підсудний)» у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 КПК України передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу – обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження – стадії судового провадження у суді першої інстанції.

Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. Отже, у разі відсутності вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період, визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена.

Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов’язок підтримувати публічне обвинувачення в суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії – стадії судового провадження в суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 КПК України).

Розділом ІІ КПК України передбачено, зокрема, порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

Аналіз змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) [цими статтями визначені мета і підстава застосування запобіжних заходів (стаття 177), обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу (стаття 178), застосування запобіжного заходу (стаття 194), вимоги щодо ухвали про застосування запобіжного заходу (стаття 196), порядок продовження строку тримання під вартою (стаття 199)] дає підстави виснувати, що терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» за правовим значенням використовуються як синонімічні. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження – вторинна стадія, яка настає, за певних умов, коли строк запобіжного заходу, зокрема тримання під вартою, закінчується.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 990SСGС/2/23 (провадження № 11-194/сап23).

У пункті 30 рішення ЄСПЛ від 9 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України» цей міжнародний судовий орган встановив, що новий КПК України чітко та точно не врегульовує питання щодо тримання особи під вартою у період після закінчення досудового розслідування та до початку судового розгляду. Зазначено також, що чинне кримінальне процесуальне законодавство (стаття 331 КПК України) надає суду право вирішувати питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою протягом двомісячного строку з дня надходження обвинувального акта до суду, навіть якщо вже закінчився строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою, постановленої слідчим суддею під час досудового розслідування.

Відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Частиною п’ятою статті 202 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) визначено, що у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, в якому він перебуває під вартою, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За правилами частини четвертої статті 199 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ураховуючи положення відповідних норм, на суд покладено обов’язок розглянути питання доцільності продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії ухвали в разі надходження відповідного клопотання від сторін кримінального провадження.

Процесуальний закон визначає порядок та строки для ініціювання стороною обвинувачення продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема, частиною першою статті 199 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Окрім того, відповідно до положень пункту 20⁵ розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID – 19), під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Водночас згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 14 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» судді зобов’язані належним чином організовувати здійснення судового провадження та не допускати випадків порушення розумних строків розгляду з причин неналежної організації роботи. Крім того, зважаючи на вимогу частини четвертої статті 28 КПК України, судам слід враховувати, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Зважаючи на те, що від сторони обвинувачення надійшли клопотання про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА1 (до якого вже було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування), суддя Дацюк О.І. мала б вирішити це клопотання до закінчення строку дії запобіжного заходу, проте цього зроблено не було.

Суд призначив підготовче судове засідання на 22 червня 2022 року, тобто поза межами строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА1, що є порушенням частини четвертої статті 28 КПК України.

Неодноразові звернення прокурора до суду з проханням вирішити клопотання у встановлений законом строк не дали результату та свідчать про умисний характер дій судді.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у період із 23 травня 2022 року по 30 травня 2022 року суддею Дацюк О.І. було прийнято: 21 ухвала, 3 рішення в цивільних справах; 5 ухвал в кримінальних справах та 4 постанови у справах про адміністративні правопорушення; 1 ухвала в адміністративній справі.

Із зазначеного можна зробити висновок, що у період із 23 травня до 30 травня 2022 року суддя Дацюк О.І. розглядала переважно цивільні справи та справи про адміністративні правопорушення, проігнорувавши перебування з 20 травня 2022 року у її провадженні кримінальної справи № 336/1861/22, підготовче судове засідання у якій відповідно до статті 314 КПК України мало б бути призначено не пізніше п’яти днів з дня її надходження, а також те, що в межах розгляду цієї справи прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, вимоги частини четвертої статті 28 КПК України, якими регламентовано, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Доводи судді Дацюк О.І. щодо невідповідності клопотання вимогам закону Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя сприймає критично, адже ці обставини не звільняють її від розгляду клопотання по суті. Усі зауваження щодо змісту клопотання мають враховуватися під час ухвалення рішення за результатами його розгляду, що надало б можливість прокурору реалізувати своє право на оскарження доводів судді. Окрім того, суддя могла усунути невідповідності під час судового розгляду цього клопотання.

Твердження судді Дацюк О.І. про те, що прокурором було неналежним чином виконано положення статті 184 КПК України щодо завчасного вручення обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, не спростовує доводів дисциплінарної скарги, адже процесуальний закон не обмежує суддю в можливості надати обвинуваченому (з урахуванням встановлених обставин) достатній час для підготовки свого захисту, що в повній мірі забезпечить дотримання прав обвинуваченого, визначених у пункті b параграфа третього статті 6 Конвенції, на який і посилається суддя.

Аналогічні рекомендації містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 жовтня 2012 року № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України». Зокрема, головуючий має пересвідчитись, чи отримав обвинувачений копію обвинувального акта або клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо не отримав, то для забезпечення обвинуваченому його права на захист (ознайомлення із зазначеним документом) суд відкладає судове засідання.

Посилання судді Дацюк О.І. на те, що нею було направлено на адресу Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя лист від 30 травня 2022 року з докладним роз’ясненням причин нерозгляду клопотання прокурора, не спростовують вищевикладеного. Навпаки, свідчать про усвідомлене намагання судді надати оцінку клопотанню в позапроцесуальний спосіб. Згідно з аналізуванням норм 315, 331, 183, 196, 197, 199 КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) належною формою реагування суду на клопотання сторони стосовно продовження строку тримання під вартою є постановлення вмотивованої ухвали. Саме цей вид судового рішення відповідно до частини другої статті 392 КПК України є предметом апеляційного оскарження. Окрім того, така форма взаємодії суду із прокурором з приводу клопотання про продовження строку тримання під вартою, вочевидь, не може вважатися прийнятною, оскільки не співвідноситься з гарантіями справедливого, гласного та змагального процесу, тому що до неї не залучені інші учасники процесу, зокрема сторона захисту.

Посилання судді Дацюк О.І. на несвоєчасність дій прокурора Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також сприймає критично, оскільки дотриматися положень пункту 20⁵ розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції від 20 травня 2022 року) прокурор не міг фізично з огляду на те, що строк перебування кримінального провадження у провадженні судді Дацюк О.І. не перевищував десятиденного строку до моменту закінчення строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого. Обвинувальний акт у провадження судді Дацюк О.І. надійшов 20 травня 2022 року, а строк дії запобіжного заходу завершувався 30 травня 2022 року. А отже, і звернутися до суду за десять днів до закінчення строку дії запобіжного заходу, вочевидь, не є можливим, адже обвинувальний акт ще не надійшов до суду (зокрема, у провадження судді Дацюк О.І.).

Прокурор дотримався строку, визначеного статтею 199 КПК України, що свідчить про наявність у суду реальної та об’єктивної можливості, щоб організувати належний судовий розгляд клопотань, поданих 23 травня 2022 року та 25 травня 2022 року, оскільки в зазначений період згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суддя Дацюк О.І. здійснювала розгляд інших судових справ та ухвалила 34 судових рішення.

Таким чином, у будь-якому разі суддя Дацюк О.І. зобов’язана була призначити підготовче засідання у справі № 336/1861/22 у строк, визначений статтею 314 КПК України, та першочергово (як це регламентовано частиною четвертою статті 28 КПК України) розглянути ці клопотання до закінчення дії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Боєва Є.С. від 1 квітня 2022 року, якою строк тримання під вартою ОСОБА1 було встановлено до 30 травня 2022 року.

Крім того, положення частини третьої статті 331 КПК України покладали на суд обов’язок розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежно від наявності клопотань від сторін кримінального провадження.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у судді Дацюк О.І. на момент надходження клопотання прокурора були відсутні підстави для надання оцінки обґрунтованості клопотання без проведення відповідного судового засідання за участю сторін кримінального провадження.

Зазначені вище дії судді Дацюк О.І. призвели до неможливості реалізації прокурором його процесуального права на продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, ініційованого його клопотанням до моменту закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді.

Отже, в діях судді Дацюк О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав).

Окрім того, за змістом пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Оскільки умисна поведінка судді призвела до істотних негативних наслідків – звільнення обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину з-під варти, ухилення обвинуваченого від суду, зупинення провадження у зв’язку з розшуком обвинуваченого, розшук та доставлення обвинуваченого до суду, в діях судді Дацюк О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Доводи судді Дацюк О.І. стосовно того, що зупинення провадження у зв’язку із розшуком обвинуваченого тривало незначний час, а саме з 11 серпня 2022 року до 29 серпня 2022 року, жодним чином не зменшують розміру шкоди суспільним відносинам, завданої діями судді. На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя такі нетривалі строки зупинення провадження є наслідком насамперед професійних дій службових осіб, на яких було покладено виконання ухвали суду про розшук обвинуваченого.

З огляду на встановлені обставини Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Дацюк О.І. під час розгляду справи № 336/1861/22 необхідно кваліфікувати як умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також як умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Зазначені дії судді утворюють склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та є підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Дацюк Ольга Ігорівна Указом Президента від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 3 березня 2011 року № 3087-VI обрана суддею цього суду безстроково.

Відповідно до характеристики, яку надав голова Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Галущенко Ю.А., «суддя Дацюк О.І. зарекомендувала себе з позитивної сторони, як грамотний спеціаліст який сумлінно ставиться до роботи, що забезпечує якісний розгляд справ. Суддя постійно працює над підвищенням професійного рівня, постійно вивчає судову практику, зміни в законодавстві, має добру фахову підготовку, визначається принциповістю при розгляді конкретних справ. Вимоглива до себе та підлеглих, до роботи відноситься відповідально. Приймає участь у громадському житті колективу, користується повагою у колег по роботі. До дисциплінарної відповідальності не притягувалася, обставини викладені у зверненнях громадян свого підтвердження не знайшли».

Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, зокрема характер дисциплінарних проступків судді Дацюк О.І. та його наслідки, допущення суддею низки грубих процесуальних порушень під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні особливо тяжкого злочину, через які сторона обвинувачення, незважаючи на неодноразові спроби, не змогла реалізувати своє процесуальне право на продовження строку вжитих заходів забезпечення кримінального провадження, що надалі спричинило інші негативні наслідки у виді звільнення обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину з-під варти, ухилення обвинуваченого від суду, зупинення провадження у зв’язку з розшуком обвинуваченого, розшук та доставлення обвинуваченого до суду, відсутність невідворотних наслідків; дані, що характеризують особу судді, зокрема позитивну характеристику за місцем роботи, високе навантаження судді у відповідний період, що, безперечно, могло вплинути на якість опрацювання клопотання сторони обвинувачення (дані суддівського досьє за 2022 рік); високі показники ефективності судді під час здійснення правосуддя (дані суддівського досьє за 2019–2023 роки), великий стаж судді (близько 19 років), відсутність фактів притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також умисний характер дисциплінарних проступків, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця буде пропорційним учиненим дисциплінарним проступкам і відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Дацюк Ольгу Ігорівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя