Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – дисциплінарного інспектора Троня Ігоря Володимировича за результатами попередньої перевірки скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Людмили Сергіївни та заслухавши пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В.,
встановила:
22 червня 2021 року до Вищої ради правосуддя за вх. № М-3006/44/7-21 надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С. під час розгляду справи № 296/11291/18.
Вимоги дисциплінарної скарги мотивовані тим, що постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/11291/18 суддя Шимон Л.С. звільнила водія ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у зв’язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрила.
Скаржник зауважив, що постанова суду є невмотивованою і не містить пояснення наявності достатніх підстав для звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
Скаржник також зазначив, що при розгляді справи суддя не надала належної увагу тому факту, що ОСОБА1 скоїв небезпечну дорожньо-транспортну пригоду зі значними матеріальними збитками та надав результати токсикологічного дослідження, яке було здійснено через 4 години після дорожньо-транспортної пригоди та з порушенням встановленої форми.
На переконання скаржника, суддя безпідставно звільнила ОСОБА1 від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю за порушення, передбачене статтею 130 КУпАП, проігнорувавши факт значних матеріальних збитків та неналежність результатів токсикологічного дослідження, наданого правопорушником, чим скоїла дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б», пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 16 січня 2025 року дисциплінарну скаргу Маселка Р.А. передано доповідачу – дисциплінарному інспектору Троню І.В. для проведення попередньої перевірки.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами здійснення попередньої перевірки вказаної дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор Тронь І.В. 24 березня 2025 року склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С., оскільки в її діях наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 16 квітня 2025 року відхилила пропозицію дисциплінарного інспектора Троня І.В. про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С.
6 травня 2025 року дисциплінарним інспектором підготовлено новий висновок за результатами розгляду дисциплінарної скарги Маселка Р.А. на дії судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С.
Обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарним інспектором та її результати
Дисциплінарним інспектором Тронем І.В. встановлено, що в провадженні судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.А. перебувала адміністративна справа № 296/11291/18 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 27 листопада 2018 року звільнено ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито.
Зі змісту постанови вбачається, що 11 листопада 2018 року о 22:10 у місті Житомирі, на перехресті вулиць Параджанова та вулиці Київське шосе водій ОСОБА1 керував автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. ____, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків.
Також у постанові зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА1 пояснив, що 11 листопада 2018 року о 22:10 на перехресті вул. Київське шосе - Параджанова у місті Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля та автомобіля Фольксваген Пасат. Під час зіткнення з даним автомобілем ним були отримані тілесні ушкодження, вдарився головою. Перебуваючи в шоковому стані, болей одразу не відчув, тому відмовився від госпіталізації до медичної установи по приїзду швидкої допомоги. Під час спілкування з працівниками поліції та оформлення адміністративних матеріалів по факту ДТП, інспектором патрульної поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння, від проходження якого на місці він відмовився, оскільки приймав ліки з приводу захворювання горла (ангіна) та не був впевнений у наявності впливу лікарських засобів на показання «Драгера». В той момент не міг адекватно оцінити результати (наслідки) відмови від проходження такого огляду на місці. Знаючи про те, що він як водій може самостійно протягом двох годин звернутися до медичної установи та пройти такий огляд в умовах медичної установи, після складання всіх адміністративних матеріалів працівниками поліції (по часу процедура оформлення та складання вказаних матеріалів тривала близько чотирьох годин), вони з дружиною спочатку поїхали додому, так як мають маленьку дитину, після чого близько третьої години ночі звернувся до медичної установи, де йому було надано медичну допомогу з приводу ушкоджень (ІНФОРМАЦІЯ1), отриманих в наслідок ДТП, та взято аналіз крові на вміст алкоголю. За результатом токсикологічного дослідження крові, етиловий алкоголь не виявлено. На підтвердження своїх доводів надав суду виписку № 12368 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої КУ «ЦМЛ №1» 12.11.2018 року, із датою та часом звернення його до травматологічного пункту лікарні 12 листопада 2018 року о 03:20; результати токсикологічного дослідження методом ГХ крові, за датою та часом відбору 12 листопада 2018 року о 03:25, згідно якого лікарем токсикологом підтверджено відсутність в крові етилового алкоголю; консультативне заключення лікаря невролога від 14 листопада 2018 року, згідно якого встановлено діагноз: ІНФОРМАЦІЯ2.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя Шимон Л.С. у постанові зазначила, що вина ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується низкою належних, достовірних та допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 435587 від 11 листопада 2018 року; письмовими поясненнями свідків ОСОБА2 та ОСОБА3 від 11 листопада 2018 року відповідно до яких ОСОБА1 в їх присутності відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану сп’яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та від проходження такого огляду в умовах медичного закладу; рапортом поліцейського роти № 1 БУПП в Житомирській області Дубовик Є.П. від 12 листопада 2018 року; відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського.
Як вказано у постанові, враховуючи всі обставини справи, обґрунтовані пояснення ОСОБА1, враховуючи особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, майновий стан правопорушника, посилаючись на статтю 22 КУпАП суддя Шимон Л.С. вважала за можливе звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/11292/28 ОСОБА1 визнано винним у вчиненні 11 листопада 2018 року адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі триста сорок гривень. Стягнуто з ОСОБА1 на користь держави судовий збір.
Під час попередньої перевірки дисциплінарним інспектором Тронем І.В. також встановлено, що Корольовським районним судом міста Житомира розглядалась справа № 296/7535/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА1 про відшкодування збитків в порядку регресу за подіями, які стались 11 листопада 2018 року.
19 жовтня 2020 року рішенням Корольовського районного суду міста Житомира у справі № 296/7535/19 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА1 про відшкодування збитків в порядку регресу відмовлено.
21 квітня 2021 року постановою Житомирського апеляційного суду у вказаній справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволено. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 19 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про стягнення з ОСОБА1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплаченого страхового відшкодування в сумі 99 490 гривень та 4802 гривень 50 копійок судового збору. У постанові від 21 квітня 2021 року апеляційна інстанція, зокрема зазначила наступне: «Колегія суддів апеляційного суду не може вважати результат токсикологічного дослідження допустимими доказом у даній справі, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, тобто пізніше ніж протягом двох годин з моменту ДТП. Окрім того, результати токсикологічного дослідження методом ГХ оформлені за формою, яка затверджена наказом ОНК ЖОР від 16 жовтня 2015 року №135/1, яка не має всіх даних, які передбачені в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, форма якого передбачена у додатку 3 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (а.с.105). Також не проведено дослідження з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.».
21 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду у справі № 296/7535/19 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року відмовлено.
Як зазначив дисциплінарний інспектор у своєму висновку, вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С. під час розгляду адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА1 у справі №296/11291/18 слід виходити з такого.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 вказаного Закону підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 вказаного Закону підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами (в редакції станом на дату вчинення правопорушення).
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Стаття 8 КУпАП визначає чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення. Зокрема, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція).
Відповідно до положень Інструкції огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними цією Інструкцією. Огляд на стан сп’яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом, у присутності двох свідків. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
КУпАП не визначає поняття малозначності адміністративного правопорушення, його ознак чи критеріїв визначення такого правопорушення судом для застосування статті 22 цього Кодексу. До внесення змін до вказаної статті КУпАП Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX будь-яке правопорушення фактично могло бути визнано судом малозначним. У кожному конкретному випадку суд самостійно визначав можливість визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, ураховуючи всі обставини, що підлягали з’ясуванню судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі обставини і мотиви, з яких виходив суд, застосовуючи під час вирішення справи положення статті 22 КУпАП, з огляду на відсутність чіткого правового визначення малозначності адміністративного правопорушення мали бути наведені судом у мотивувальній частині постанови за результатами розгляду справи з урахуванням вимог на вимоги щодо вмотивованості судових рішень.
Дисциплінарний інспектор зазначив, що з постанови, винесеної суддею Шимон Л.С., вбачається, що суддя мотивувала визнання малозначним адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА1 тим, що ОСОБА1 був тверезим, а саме згідно результатів токсикологічного дослідження методом ГХ крові на вміст алкоголю КУ «Обласний медичний центр з надання спеціалізованої допомоги хворим на залежності, ВІЛ/СНІД інфекції та шкірно венерологічні захворювання» Житомирської обласної ради від 19 листопада 2018 року, проведеного відносно ОСОБА1 за датою та часом відбору крові 12 листопада 2018 року о 3:25, в доставленому зразку крові етиловий алкоголь не виявлений.
Суд визнав достовірними пояснення ОСОБА1 про те, що причиною його відмови від проходження огляду на стан сп’яніння на вимогу поліцейського був шоковий стан за наслідком ДТП, отримані ним численні забої, в тому числі забійна рана лобної ділянки, що підтверджується випискою із медичної карти хворого ОСОБА1 виданої КУ «ЦМЛ №1» від 12 листопада 2018 року, консультативним висновком невролога від 14 листопада 2018 року із встановленням діагнозу: ІНФОРМАЦІЯ2. Суддя обґрунтувала свою позицію тим, що ОСОБА1 в такому стані не міг в повному обсязі усвідомлювати наслідків за результатом відмови від проходження такого огляду. Також судом було враховане те, що раніше він не притягувався до адміністративної відповідальності. За сукупністю вищенаведених обставин суддя Шимон Л.С. прийшла до висновку про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Таким чином, на переконання дисциплінарного інспектора, під час попередньої перевірки не встановлено будь-яких очевидних невідповідностей змісту винесеної суддею Шимон Л.С. постанови та пояснень судді наявним у вказаній справі матеріалам, що вказувало б на умисне порушення суддею норм права чи неналежне ставлення до виконання службових обов’язків.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмові пояснення судді та положення статті 58 Конституції України, статей 7, 8, 22, 33 КУпАП, дисциплінарний інспектор вказав, що не вбачається обґрунтованих підстав для висновку про допущення суддею Шимон Л.С. у зв’язку із застосуванням закону, чинного на час вчинення особою адміністративного правопорушення, грубого порушення закону, яке мало істотні негативні наслідки, отже, відсутні підстави для висновку про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (об’єктивної та суб’єктивної сторін проступку).
При цьому під час попередньої перевірки, за результатом моніторингу інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень дисциплінарний інспектор встановив, що за період з 1 січня 2018 року по 17 березня 2021 року суддя Шимон Л.С. при розгляді справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП не зловживала положеннями статті 22 КУпАП та звільненням осіб від адміністративної відповідальності. Це свідчить на користь того, що ухвалення судового рішення у даній справі пов’язано виключно з внутрішнім переконанням судді, що ґрунтувалося на об’єктивній оцінці всіх обставини цієї справи та власному тлумаченні положень закону.
На переконання дисциплінарного інспектора, доводи Скаржника щодо недостатньої вмотивованості винесеної суддею Шимон Л.С. постанови в частині можливості визнання вчиненого правопорушення малозначним заслуговують на увагу оскільки Суддею в своїй постанові не вказано значний розмір шкоди завданий правопорушником в ході дорожньо-транспортної пригоди, а саме 308 581,20 грн. В той же час цього не достатньо для обґрунтованого висновку про наявність у зв’язку із цим у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Незазначення даних про розмір завданої шкоди внаслідок ДТП не можна кваліфікувати як прояв умислу чи грубої недбалості судді під час ухвалення судового рішення.
Оцінивши зміст вказаної постанови та письмових пояснень судді, врахувавши норми права, що підлягали застосуванню, дисциплінарний інспектор дійшов висновку, що поведінка судді Шимон Л.С. як і її правова позиція є проявом добросовісного суддівського розсуду (з урахуванням встановлених суддею обставини у справі та власного розуміння положень закону).
З огляду на конституційний принцип незалежності судді під час здійснення правосуддя суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону та обставин справи, якщо таке тлумачення є добросовісним, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду, не свідчить про грубу недбалість чи навмисне порушення закону, навіть якщо позиція судді визнана судом вищої інстанції помилковою. Незгода скаржника із судовим рішенням, наявність іншої судової практики не повинні лежати в основі дисциплінарного провадження стосовно судді. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19 (провадження № 11-927заі19) зазначено, що судді не повинні бути поза юридичною відповідальністю, проте й не повинні відповідати за тлумачення на свій розсуд правової норми, що відрізняється від тлумачення цієї норми іншими колегами.
Відповідно до Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства (Страсбург, 21–23 листопада 2007 року) метою судової ради, до якої за її повноваженнями та порядком формування слід віднести Вищу раду правосуддя, є гарантування як незалежності судової системи, так і незалежності окремих суддів. Існування незалежних та безсторонніх судів є структурною вимогою для держави, яка керується верховенством права; незалежність суддів не є виключним правом чи привілеєм, що надається суддям в їхніх особистих інтересах, а надається в інтересах верховенства права і повинна розглядатися кожним громадянином як гарантія правди, свободи, додержання прав людини та безстороннього правосуддя, вільного від зовнішнього впливу. КРЄС вважає, що судова рада повинна сприяти ефективності та якості правосуддя, тим самим допомагаючи повному виконанню статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зміцненню суспільної довіри до судової системи. Щоб судова рада могла краще захищати і сприяти судовій незалежності та ефективності правосуддя, вона наділяється низкою взаємопов’язаних повноважень, зокрема у сфері дисциплінарних та етичних питань.
КРЄС звернула увагу, що досвід деяких держав свідчить про необхідність захисту суддів від спокуси розширення їхньої відповідальності в суто юрисдикційних питаннях. Роль судової ради полягає в тому, щоб продемонструвати, що суддя не може мати таку саму відповідальність як член іншої професії. Якщо суддя може бути притягнений до юридичної та дисциплінарної відповідальності через його рішення, неможливо зберегти судову незалежність або демократичний баланс гілок влади. Судова рада повинна однозначно засуджувати ініціативи, спрямовані на обмеження свободи прийняття суддею рішення. Це не применшує обов’язок судді додержуватися законів. Суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є повністю некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів; тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у висновку, під час попередньої перевірки дій судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С. не отримано/не здобуто чітких і переконливих доказів, які давали б можливість дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема що встановлення обставин, оцінювання доказів і тлумачення закону суддею Шимон Л.С. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА1 з урахуванням принципу незалежності судді виходило за межі допустимого суддівського розсуду, було недобросовісним та вказувало на злочинний умисел чи грубу недбалість судді (суддівське свавілля).
Таким чином, на переконання дисциплінарного інспектора, під час попередньої перевірки не встановлено наявності в поведінці судді Корольвського районного суду міста Житомира Шимон Л.С. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, й підстав для притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку (частина шоста статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.
Внаслідок проведеної попередньої перевірки дисциплінарний інспектор встановив, що дисциплінарна скарга Маселка Р.А. не містить відомостей про ознаки вчинення суддею Шимон Л.С. дисциплінарних проступків передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
З огляду на викладене, дисциплінарний інспектор запропонував дисциплінарну скаргу Маселка Р.А. стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С. залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Позиція Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Згідно з пунктом 9.12 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, член Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, який не погоджується із пропозицією, викладеною у висновку дисциплінарного інспектора – доповідача, може внести на розгляд Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя іншу пропозицію.
Член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. на засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 травня 2025 року запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С., оскільки доводи дисциплінарної скарги Маселка Р.А. зводяться лише до незгоди з постановою судді від 27 листопада 2018 року у справі № 296/11291/18.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погодилась з пропозицією члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В. та вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Л.С.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що висновок дисциплінарного інспектора про відсутність у дисциплінарній скарзі Маселка Р.А. відомостей про ознаки вчинення суддею Шимон Л.С. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є помилковим, оскільки обставини, викладені в дисциплінарній скарзі можуть свідчити про наявність в діях судді Шимон Л.С. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», разом з тим в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Відповідно до статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого впливу, тиску або втручання та здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
В Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/416 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, закріплено, що судові рішення не підлягають перегляду, окрім як перегляд в судовому порядку відповідно до закону.
Відповідно до чинного законодавства України Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002), № 11 (2008) та № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Крім того, згідно зі сталою практикою Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів, не варто піддавати оцінці судові рішення (рішення № 671/2дп/15-24, № 63/0/15-24).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Корольовського районного суду міста Житомира Шимон Людмили Сергіївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Олексій МЕЛЬНИК
