Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Любарець О.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Мусієнка Юрія Васильовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, суддів Київського апеляційного суду Яворського Миколи Анатолійовича, Кашперської Тамари Цезарівни, Фінагеєва Валерія Олександровича, суддів Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича, Краснощокова Євгенія Віталійовича, Дундар Ірини Олександрівни, Крата Василя Івановича, Усика Григорія Івановича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 13 липня 2022 року (вх. № М-1070/1/7-22) та 30 січня 2023 року (вх. № М-266/0/7-23) надійшли дисциплінарні скарги Мусієнка Ю.В. стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г., суддів Київського апеляційного суду Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., суддів Верховного Суду Погрібного С.О., Олійник А.С., Яремка В.В., Краснощокова Є.В., Дундар І.О., Крата В.І., Усика Г.І. під час розгляду справи № 757/37399/19-ц.
Стислий зміст дисциплінарних скарг
Скаржник зазначає про неврахування суддею Печерського районного суду міста Києва Ільєвою Т.Г. наданих ОСОБА1 доказів у справі № 757/37399/19-ц, доповнень до справи, заперечення позивача на відзив та недотримання вимог статті 43 Конституції України. На думку Скаржника, суддя Ільєва Т.Г. мала постановити рішення на користь позивача, а не відповідача.
Не погодившись з рішенням від 16 березня 2021 року про відмову у задоволенні позовних вимог, ОСОБА1 звернувся до Київського апеляційного суду про скасування вказаного рішення, проте колегія суддів у складі головуючого судді Яворського М.А, суддів Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О. постановила залишити без змін рішення Печерського районного суду міста Києва. Скаржник переконаний, що рішення місцевого суду помилкове і, як наслідок, постанова Київського апеляційного суду не справедлива.
На думку Скаржника, судді Верховного Суду Погрібний С.О., Краснощоков Є.В., Дундар І.О., Крат В.І., Усик Г.І. відмовили у відкритті касаційного провадження, порушивши вимоги процесуального законодавства України.
Скаржник повідомляє про порушення Печерським районним судом міста Києва та Верховним Судом принципу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, оскільки справа надходила до тих же суддів на повторний розгляд.
У зв’язку з викладеним, Скаржник просить притягнути зазначених у дисциплінарній скарзі суддів до дисциплінарної відповідальності, оскільки в їхніх діях наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
Пунктом 236 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
Протоколами автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами та передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 20 січня 2025 року дисциплінарні скарги Мусієнка Ю.В. передані для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу (далі – дисциплінарний інспектор) Любарець О.С.
Під час попереднього вивчення та перевірки матеріалів скарги встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2023 року № 981/0/15-23 Яремка В.В. звільнено з посади судді Верховного Суду у зв’язку з поданням заяви про відставку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2782/0/15-24 Олійник А.С. звільнено з посади судді Верховного Суду у зв’язку з поданням заяви про відставку. Враховуючи вказане, ухвалою дисциплінарного інспектора Любарець О.С. від 22 січня 2025 року № 333/0/18-25 дисциплінарні скарги Мусієнка Ю.В. в частині, що стосувалася суддів Верховного Суду Яремка В.В., Олійник А.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» залишено без розгляду.
До Вищої ради правосуддя 6 травня 2025 року (вх. № 2269/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Любарець О.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Мусієнка Ю.В. з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г., суддів Київського апеляційного суду Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., суддів Верховного Суду Погрібного С.О., Краснощокова Є.В., Дундар І.О., Крата В.І., Усика Г.І.
Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів
У проваджені судді Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА1, де останній, з урахуванням доповнень, просив суд стягнути заборгованість із заробітної плати з Центральної Спілки Споживчих Товариств України «Укоопспілка» у розмірі 492321,00 грн (справа № 757/37399/19-ц).
Рішенням від 16 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у вказаній справі.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, відповідно до якої просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про стягнення на його користь з «Укоопспілки» заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди в сумі 492321 грн.
Постановою від 3 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року – без змін.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного суду від 3 листопада 2021 року, ОСОБА1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою від 9 грудня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 листопада 2021 року, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ухвалою від 27 січня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 листопада 2021 року у справі № 757/37399/19 на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки скаржник вдруге подав касаційну скаргу на ті ж самі судові рішення.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Скаржник у поданих скаргах зазначає про неправильне застосування суддею Печерського районного суду міста Києва Ільєвою Т.Г. норм цивільного процесуального та матеріального права під час розгляду справи № 757/37399/19, тим самим висловлює незгоду з судовим рішенням.
Зі змісту ухваленого суддею Ільєвою Т.Г. рішення від 16 березня 2021 року у вказаній справі вбачається, що суддя, всебічно дослідивши обставини справи, згідно положень статей 76, 95, 212 ЦПК України щодо обов’язків сторін у цивільному процесі доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, доказів та процедури оцінки судом доказів у справі, також статей 96 ЦПК України щодо відповідальності юридичних осіб за зобов’язаннями та 619 ЦПК України щодо додаткової (субсидіарної) відповідальності дійшла висновку, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА1.
Обставини, зазначені в дисциплінарних скаргах, щодо дій судді Ільєвої Т.Г. при ухваленні рішення щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА у справі 757/37399/19-ц не можуть свідчити про вчинення нею дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду Яворський М.А., Кашперська Т.Ц., Фінагеєв В.О. всебічно дослідили матеріали та обставини справи, з’ясували обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень, з’ясували, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи, переглянули справу за наявними в ній доказами та перевірили законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судді дійшли висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Частиною третьою статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 9 грудня 2021 року вбачається, що касаційна скарга ОСОБА1 не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Зі змісту ухвали від 21 січня 2022 року вбачається, що суд відмовив у відкритті касаційного провадження із вказаних підстав.
Враховуючи вищенаведене, обставин які б свідчили про можливу наявність у діях суддів Верховного Суду Погрібного С.О., Краснощокова Є.В., Дундара І.О., Крата В.І., Усика Г.І. ознак дисциплінарного проступку не виявлено, а доводи скаржника зводяться до незгоди з постановленими ухвалами.
Щодо доводів Скаржника щодо порушення Печерським районним судом міста Києва та Верховним Судом принципу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, оскільки справа надходила до тих же суддів на повторний розгляд, варто зазначити, що недопустимість повторної участі судді в розгляді справи регламентується статтею 37 ЦПК України, в якій визначено вичерпний перелік випадків за яких недопустима повторна участь судді в розгляді справи. За результатами попередньої перевірки не встановлено обставин, які свідчили б про неправомірну повторну участь як судді Печерського районного суду міста Києва, так і суддів Верховного Суду в розгляді справи.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що наведені у скаргах обставини зводяться до фактичної незгоди із судовими рішеннями, ухваленими у справі № 757/37399/19-ц, процесуальними діями суддів при розгляді вказаної справи та вимог судової оцінки обставин справи.
Розгляд та правова оцінка конкретних фактів, документів, інших доказів у справі належать до компетенції суду та не можуть здійснюватися в рамках дисциплінарного провадження.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Оцінивши встановлені обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії суддів Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г., Київського апеляційного суду Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., Верховного Суду Погрібного С.О., Краснощокова Є.В., Дундара І.О., Крата В.І., Усика Г.І. не можуть кваліфікуватися за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як дисциплінарний проступок, позаяк доводи дисциплінарних скарг зводяться до незгоди із ухваленими зазначеними суддями рішеннями у справі № 757/37399/19-ц.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарними скаргами Мусієнка Юрія Васильовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, суддів Київського апеляційного суду Яворського Миколи Анатолійовича, Кашперської Тамари Цезарівни, Фінагеєва Валерія Олександровича, суддів Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича, Краснощокова Євгенія Віталійовича, Дундар Ірини Олександрівни, Крата Василя Івановича, Усика Григорія Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
