Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Черепа В.Ю., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Серветника Миколи Павловича стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Руслани Вікторівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 липня 2024 року (вх. № С-3819/0/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Серветника М.П. щодо дій судді Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В. під час розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання у справі № 127/10095/24.
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
Із дня набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.
З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.
19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».
Пунктом 23⁶ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 30 грудня 2024 року вказану скаргу передано дисциплінарному інспектору Черепу В.Ю. для проведення попередньої перевірки.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 березня 2025 року № 627/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., оскільки наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач, зокрема, здійснює підготовку справи до розгляду та готує висновок, який передає для розгляду Дисциплінарною палатою.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. 15 травня 2025 року підготував висновок за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, у якому запропонував притягнути суддю Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. своєчасно й належним чином повідомив суддю Романчук Р.В., скаржника Серветника М.П. про дату і час розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Скаржник Серветник М.П. взяв участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В. у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибула.
Заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Черепа В.Ю., скаржника Серветника М.П., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи
З Єдиного державного реєстру судових рішень та наданої суддею Романчук Р.В. довідки про рух справи вбачається, що 25 березня 2024 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання ОСОБА1 про звільнення від відбування покарання (справа № 127/10095/24).
26 березня 2024 року зазначене клопотання передано для розгляду судді Романчук Р.В., після чого судовий розгляд клопотання було призначено на 4 квітня 2024 року.
4 квітня 2024 року розгляд клопотання не відбувся, оскільки суддя Романчук Р.В. перебувала в нарадчій кімнаті для ухвалення судового рішення у іншому кримінальному провадженні. Розгляд клопотання відкладено на 8 травня 2024 року.
8 травня 2024 року судовий розгляд клопотання не відбувся, оскільки суддя Романчук Р.В. з 7 до 10 травня 2024 року мала перебувати у відпустці, однак з 7 до 8 травня 2024 року була відкликана з відпустки у зв’язку з виробничою необхідністю. Судовий розгляд клопотання було відкладено на 8 липня 2024 року.
8 липня 2024 року судовий розгляд клопотання не відбувся, оскільки суддя перебувала в нарадчій кімнаті для ухвалення судового рішення в іншому кримінальному провадженні. Судовий розгляд клопотання було відкладено на 11 вересня 2024 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у складі головуючого судді Романчук Р.В. від 23 серпня 2024 року доручено директору Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА1 захисника для здійснення захисту та забезпечити його прибуття у Вінницький міський суд Вінницької області 11 вересня 2024 року в зал судових засідань № 28 для участі в розгляді клопотання засудженого.
11 вересня 2024 року судовий розгляд клопотання не відбувся, оскільки до суду надійшла заява захисника засудженого ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2, про відкладення судового розгляду клопотання у зв’язку з його зайнятістю в іншому процесі. Судовий розгляд клопотання було відкладено на 25 вересня 2024 року.
25 вересня 2024 року судовий розгляд клопотання не відбувся у зв’язку із зайнятістю судді – розгляд інших кримінальних проваджень. Судовий розгляд клопотання було відкладено на 10 жовтня 2024 року.
10 жовтня 2024 року в судовому засіданні було заслухано пояснення та клопотання засудженого, розпочато дослідження матеріалів особової справи засудженого. Розгляд клопотання було відкладено на 28 жовтня 2024 року у зв’язку з необхідністю подальшого дослідження матеріалів особової справи засудженого.
28 жовтня 2024 року судовий розгляд клопотання не відбувся, оскільки суддя Романчук Р.В. перебувала в нарадчій кімнаті для ухвалення судового рішення в іншому кримінальному провадженні. Судовий розгляд клопотання було відкладено на 26 листопада 2024 року.
26 листопада 2024 року в судовому засіданні суд мав продовжити подальше дослідження матеріалів особової справи засудженого, однак до суду з установи виконання покарань було надано лише один том особової справи, не зважаючи на те, що суд до зазначеної установи надсилав відповідний лист з вимогою надати всі томи особової справи засудженого. Розгляд клопотання було відкладено на 9 грудня 2024 року у зв’язку з необхідністю подальшого дослідження матеріалів особової справи засудженого.
9 грудня 2024 року відбувся судовий розгляд клопотання засудженого, в судовому засіданні суд мав продовжити подальше дослідження матеріалів особової справи засудженого, однак до суду з установи виконання покарань було надано лише один том особової справи, не зважаючи на те, що суд до зазначеної установи надсилав відповідний лист з вимогою надати всі томи особової справи засудженого. Розгляд клопотання було відкладено на 19 грудня 2024 року у зв’язку із необхідністю подальшого дослідження матеріалів особової справи засудженого.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА1 про звільнення від відбування покарання.
Вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА1 та його захисником.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2024 року залишено без змін.
У дисциплінарній скарзі Серветник М.П. зазначив, що 21 лютого 2024 року він звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із клопотанням у порядку статті 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) про звільнення від відбування покарання, однак станом на дату звернення із дисциплінарною скаргою зазначене клопотання судом не розглянуто, чим порушено розумний строк його розгляду.
З огляду на викладене, скаржник просив притягнути суддю Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи судом є однією із основних засад судочинства.
За змістом статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною першою статті 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.
У відповідності до частини першої статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
За змістом частини третьої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 – 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
З наведеного вище вбачається, що розгляд клопотання засудженого про звільнення від відбування покарання тривав з 26 березня 2024 року (дата передання клопотання до провадження судді Романчук Р.В.) до 19 грудня 2024 року (дата постановлення судом ухвали про відмову в задоволенні клопотання), тобто майже 9 місяців, що порушує встановлений частиною третьою статті 539 КПК України десятиденний строк розгляду такого клопотання.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Розумність строку повинна оцінюватися крізь призму наведених вище критеріїв на предмет можливості розгляду справи протягом більш або менш тривалого строку. Навіть значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною з урахуванням певних індивідуальних обставин.
У такому разі слід приділити особливу увагу тому, які саме причини зумовили більш тривалий розгляд справи та призвели до пропуску строків розгляду, встановлених законодавством.
Окрім цього, обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці суду, зокрема складності справи та поведінки учасників судового процесу і відповідних органів.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що основним завданням суду першої інстанції є правильне і повне встановлення всіх фактичних обставин справи, від чого залежить подальше проходження справи через апеляційні та касаційні інстанції та впливає на ухвалення остаточного рішення у справі.
Отже, під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила обставини, які свідчать про порушення суддею Романчук Р.В. строків розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання, установлених статтею 539 КПК України.
Водночас порушення строків розгляду справи не може бути безумовною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, чи безпідставного її затягування, є встановлення обставин, які свідчать про те, що зазначене мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.
Обставин, які свідчили б про те, що суддя Романчук Р.В. необґрунтовано відкладала розгляд зазначеного клопотання Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено.
Під час розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання судом було призначено 10 судових засідань.
Інтервали між судовими засіданнями в основному становили 1 – 3 тижні. Двічі судові засідання були призначені з інтервалом два місяці.
Стосовно причин відкладення розгляду клопотання ОСОБА1, то двічі судові засідання були відкладені, оскільки суддя перебувала у нарадчій кімнаті для ухвалення судового рішення у іншому кримінальному провадженні, тричі розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю дослідження матеріалів особової справи засудженого. Крім того, розгляд клопотання відкладався через перебування судді у відпустці, а також у зв’язку з поданням заяви захисника засудженого про відкладення розгляду зазначеного клопотання.
Отже, установлені в дисциплінарній справі обставини не дають достатніх підстав вважати, що суддя Романчук Р.В. не вживала належних і дієвих заходів щодо розгляду клопотання в найкоротші строки.
У поясненнях суддя Романчук Р.В. зазначила, що вживала заходів щодо розгляду клопотання, однак суд не розглянув клопотання ОСОБА1 протягом строку, встановленого законом, з об’єктивних причин, в зв’язку з великою кількістю справ, що перебували у провадженні судді, та, відповідно, великою кількістю справ, які призначалися щоденно до судового розгляду, необхідністю видалення до нарадчої кімнати для ухвалення судових рішень, що стало причиною відкладення розгляду клопотання.
Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що з 26 березня 2024 року (дата передання справи до провадження судді) до 19 грудня 2024 року (дата постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання) суддя Романчук Р.В. винесла 534 постанови у справах про адміністративні правопорушення, ухвалила 85 вироків та постановила 1130 ухвал у кримінальних справах.
Зазначена інформація про показники здійснення суддею Романчук Р.В. судочинства свідчить про високу інтенсивність розгляду справ та матеріалів і надмірне навантаження на суддю, що, своєю чергою, свідчить про наявність об’єктивних причин тривалого розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання.
Важливим елементом для встановлення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Для визначення бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків.
Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Дослідивши зібрані в дисциплінарній справі докази з точки зору їх чіткості та переконливості, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Романчук Р.В. під час розгляду клопотання про звільнення від відбування покарання у справі № 127/10095/24 суб’єктивної сторони дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема вчинення суддею умисних або внаслідок недбалості дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, що свідчить про відсутність обґрунтованих та достатніх підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна
палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється (частина шоста статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Руслани Вікторівни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Руслани Вікторівни припинити.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга ПОПІКОВА
