Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В. за результатами підготовки до розгляду повідомлення судді Мангушського районного суду Донецької області Молонової Юлії Володимирівни (відряджена до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області) про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 24 квітня 2025 року (вх. № 1823/0/6-25) надійшло повідомлення судді Першотравневого районного суду Донецької області Молонової Ю.В. (відряджена до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області) про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX змінено найменування Першотравневого районного суду Донецької області на Мангушський районний суд Донецької області.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано для перевірки доповідачу – члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Вища рада правосуддя встановила таке.
Зі змісту повідомлення убачається, що у провадженні судді Молонової Ю.В. із 3 січня 2023 року перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою ОСОБА_1 (справа № 398/4563/22).
Суддя Молонова Ю.В. повідомила, що під час розгляду скарг ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого / прокурора у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 здійснював відеозйомку усього, що відбувається в суді та судових засіданнях, провокував суддів та судову охорону, поводився зухвало, непристойно висловлювався на адресу учасників судового засідання, суду, неодноразово посилався на «суспільний інтерес до Вашого правоблуду» серед його підписників. Крім того, ОСОБА_1 намагався перевести судові засідання в дискусії та, оскільки йому це не вдалося, постійно заявляв відводи судді Молоновій Ю.В., обґрунтовуючи їх упередженим ставленням до нього, звинувачував суддю у підробці документів, порушенні суддею його процесуальних прав, посилаючись на незаконність ухвалених судових рішень. У судовому засіданні 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 обґрунтував відвід судді тим, що перебував із суддею «у статевих стосунках». Наголосив, що у разі незадоволення його скарг у повному обсязі подаватиме щодня інші скарги, в яких заявлятиме судді відвід з метою збільшення кількості судових засідань, що і робив.
Cуддя Молонова Ю.В. повідомила, що під час розгляду справи № 398/4563/22 до її провадження надійшла 31 скарга ОСОБА_1, за результатами розгляду яких: відмовлено у відкритті провадження – 9 скарг, повернуто – 4 скарги, розглянуто по суті – 18 скарг. Крім того, ОСОБА_1 18 разів заявляв відвід судді Молоновій Ю.В., заяви розглядав інший суддя, визначений у порядку частини третьої статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), у задоволенні заяв відмовив у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Деякі ухвали ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку, за результатами розгляду: 2 ухвали скасовано, 4 ухвали залишено без змін, 2 – відмовлено у відкритті провадження.
Cуддя Молонова Ю.В. також зазначила, що ОСОБА_1 на платформі YouTube створив канал @___, на якому розмістив відео судових засідань із зазначенням прізвищ суддів, при цьому відеозаписи підписав образливими висловами, підкреслюючи відрядження суддів з тимчасово окупованої території України, вживаючи щодо відряджених суддів вислови «сєвєровосточниє», «зірка сходу», що є неприпустимим під час воєнного стану. Крім того, ОСОБА_1 на своєму каналі @___ 22 квітня 2025 року виклав відео в розділі «Shorts» за участю судді з назвою «не родинний зв’язок», яке доступне для перегляду усім користувачам YouTube без обмежень, на якому він заявляє про те, що перебуває із суддею «у статевих стосунках», а 23 квітня 2025 року виклав відео в розділі «Shorts» за участю судді з неприйнятною назвою.
Зазначені вислови, на думку судді, неоднозначно сприймаються, спрямовані на провокацію, принижують суддю як жінку, підривають незалежність судової влади та авторитет правосуддя. Суддя вважає, що такі дії свідчать про пряме втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
На виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Молонова Ю.В. звернулася з повідомленням про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Офісу Генерального прокурора із проханням вжити відповідних заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
Під час перевірки повідомлення судді Молонової Ю.В. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя член Вищої ради правосуддя надіслав запит до Офісу Генерального прокурора з проханням надати відомості щодо дій, вчинених за результатами його розгляду.
Офіс Генерального прокурора у листі від 29 квітня 2025 року № 09/1/2-4925-25 поінформував про скерування запиту члена Вищої ради правосуддя та повідомлення судді Молонової Ю.В. до Кіровоградської обласної прокуратури для розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Кіровоградська обласна прокуратура у листі від 8 травня 2025 року № 09/1-3252ВИХ-25 повідомила, що за фактами, викладеними у повідомленні судді Молонової Ю.В., Олександрійська окружна прокуратура 7 травня 2025 року розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя є незалежними та керуються верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
За приписами частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Суддя Молонова Ю.В. пов’язує втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з діями ОСОБА_1 під час розгляду його скарг на бездіяльність слідчого / прокурора у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 398/4563/22), зокрема: неналежною поведінкою у судових засіданнях, заявленням необґрунтованих відводів, розміщенням на каналі @____ платформи YouTube відео судових засідань з образливими назвами та дописами із зазначенням прізвищ суддів.
Щодо неналежної поведінки ОСОБА_1 у судових засіданнях
За змістом статей 329, 330 КПК України сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні. У разі невиконання розпорядження головуючого іншими особами, присутніми у судовому засіданні, головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх за ухвалою суду може бути видалено із зали судового засідання та притягнуто до відповідальності, встановленої законом.
Для протидії зазначеним негативним явищам у судовому засіданні, з метою забезпечення дотримання вимог процесуального законодавства, забезпечення авторитету судової влади КПК України визначає можливість застосування до порушників відповідних заходів процесуального примусу.
Згідно зі статтею 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.
Таким чином, за наведених обставин закон покладає на головуючого суддю обов’язок щодо забезпечення дотримання вимог процесуального законодавства і підтримання авторитету судової влади шляхом застосування до порушників порядку судового засідання заходів відповідальності, передбачених КПК України.
Щодо заявлення відводів судді Молоновій Ю.В.
Право на розгляд справи безстороннім судом, встановленим законом, гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі.
Право подавати заяву про відвід судді є однією із гарантій законності здійснення правосуддя і об’єктивності та неупередженості розгляду справи та не може розцінюватися як втручання у діяльність судді щодо здійснення судочинства чи намір схилити суддю до ухвалення певного судового рішення або вчинення певних дій.
Заявлення відводу судді у судовому засіданні є процесуальним правом учасників справи. Доводи, що наводяться на обґрунтування таких заяв, відповідають правовій позиції особи стосовно питань, пов’язаних з розглядом справи, і не можуть бути підставою для вжиття Вищою радою правосуддя заходів щодо забезпечення суддівської незалежності. Заявлення судді невмотивованих та надуманих відводів може свідчити про зловживання процесуальними правами, а не про вчинення тиску на суд. Суд має реагувати на такі випадки самостійно у порядку, визначеному процесуальним законом.
Заявлення ОСОБА_1 відводів слідчому судді Молоновій Ю.В. під час розгляду скарг у кримінальному провадженні не суперечить положенням кримінального процесуального законодавства та є формою реалізації процесуальних прав особи, яка бере участь у кримінальному провадженні.
Щодо публікацій на каналі платформи YouTube
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) наголошує, що не можна посилатися на незнання принципу свободи вираження поглядів відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції, якщо за своїм змістом та наслідками тексти (висловлювання) «викликають почуття неприйняття або ворожості, ненависті або насильства щодо групи осіб чи особи».
У рішенні у справі «Delfi AS проти Естонії» ЄСПЛ передусім зазначає, що можливості, які Інтернет надає користувачам для самовираження через створюваний ними контент, служать унікальною платформою для реалізації ними права на свободу самовираження. Цей факт є незаперечним, однак поряд з цими перевагами існують також і певні ризики. Дифамаційні та інші висловлювання явно протиправного характеру, включаючи ворожі висловлювання і такі, що підбурюють до насильства, можуть, як ніколи раніше, поширюватися у світовому масштабі за лічені секунди, а інколи залишаються стійко присутніми в мережі Інтернет. Ці дві суперечливі реалії є центральним аспектом цієї справи. З огляду на необхідність захисту цінностей, які лежать в основі Конвенції, та однакової поваги до прав, гарантованих статтями 10 і 8 Конвенції, слід забезпечувати баланс, який зберігає суть обох прав.
ЄСПЛ визнає можливість отримання завдяки Інтернету важливих переваг для реалізації права на свободу вираження поглядів, а також бере до уваги, що притягнення до відповідальності за дифамаційні та іншого роду протиправні висловлювання має, у принципі, й далі залишатися ефективним засобом юридичного захисту в разі порушення особистих прав (рішення у справі «Delfi AS проти Естонії», § 110).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» (заяви № 30582/04 і № 32152/04), 6 жовтня 2015 року).
Під час проведення перевірки обставин, повідомлених суддею Молоновою Ю.В., встановлено, що поширені ОСОБА_1 на каналі @___ платформи YouTube, який містить 983 відео та має 8,48 тисяч підписників, відео судових засідань, зокрема за участю судді Молонової Ю.В., мають образливі назви, які принижують суддю, негативно впливають на авторитет правосуддя та становлять загрозу незалежності судді. Системність публікацій таких відео на каналі платформи YouTube може бути спрямована на порушення гарантій незалежності судді Молонової Ю.В., а також мати ознаки інформаційної кампанії, направленої на підрив авторитету правосуддя з метою створення у громадськості хибного та негативного уявлення про роботу суду та суддів, чим завдається шкода авторитету судової влади в цілому.
Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя.
У пункті 8 Висновку № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про правосуддя та суспільство зазначено, що суди існують та сприймаються загалом громадськістю як належне місце для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних з цим спорів. Суспільство ставиться з повагою та вірить у здатність судів здійснювати цю функцію.
Авторитет судової влади служить загальному зміцненню авторитету державної влади.
До повноважень Вищої ради правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» належить вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» для цілей застосування положень статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є оціночним. У кожному конкретному випадку за результатами розгляду повідомлення судді Вища рада правосуддя пленарним складом ухвалює рішення про наявність чи відсутність ознак втручання. При цьому Вища рада правосуддя аналізує, чи створюють повідомлені суддею факти реальні ризики для незалежності судді під час здійснення правосуддя, чи може суддя за їх наявності залишатися неупередженим, чи існує дійсна загроза ухваленню суддею справедливого та безстороннього рішення.
Водночас Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікацію дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюють правоохоронні органи, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду.
Беручи до уваги обставини, про які зазначено у повідомленні судді Молонової Ю.В., ураховуючи, що перевірку повідомлених обставин здійснюють правоохоронні органи в порядку, передбаченому КПК України, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному 7 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України за фактами, викладеними в повідомленні судді Мангушського районного суду Донецької області Молонової Юлії Володимирівни (відряджена до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області).
Голова Вищої ради правосуддя
