Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., члена Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та залученого із Другої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Бужор Аліси Юріївни в інтересах Келеберди Володимира Івановича стосовно судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Тимура Рафаїловича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 липня 2020 року за вхідним № Б-3986/0/7-20 надійшла скарга адвоката Бужор А.Ю. в інтересах Келеберди В.І. на дії судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р., вчинені під час розгляду справи № 991/5309/20 (провадження № 1-кс/991/5467/20) про надання дозволу на обшук.
У своїй скарзі скаржник – адвокат Бужор А.Ю. зазначає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Хамзіним Т.Р. ухвалою від 30 червня 2020 року було безпідставно надано дозвіл на проведення обшуку квартири, в якій проживає суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І. Єдиною підставою для проведення обшуку житла судді було обговорення факту надання неправомірної вигоди у квітні 2020 року ОСОБА1 та ОСОБА2. Інших доказів, які б доводили можливу причетність Келеберди В.І. до вчинення кримінального правопорушення, не наведено.
Адвокат Бужор А.Ю. вважає, що ефективними слідчими діями в такому випадку є не обшук, а саме негласні слідчі дії. Тому за відсутності будь-яких доказів, що у житловому приміщенні особи можуть бути речі і документи, що стосуються можливого кримінального правопорушення, надання дозволу на обшук є тиском на суддю з метою можливого впливу на його діяльність.
На переконання скаржника, суддею порушено принцип презумпції невинуватості шляхом зазначення в ухвалі факту вчинення суддею Келебердою В.І. злочину.
У зв’язку із незазначенням в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод скаржник просив притягнути суддю Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 липня 2020 року № Б-3986/0/7-20 вказану дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А. для проведення перевірки.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовою Л.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги від 6 липня 2020 року № Б-3986/0/7-20, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2020 року № 2425/3дп/15-20 за скаргою адвоката Бужор А.Ю. в інтересах Келеберди В.І. стосовно судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. відкрито дисциплінарну справу за наявністю в його поведінці ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Вища рада правосуддя рішенням від 26 березня 2020 року № 880/0/15-20 на виконання повноважень, передбачених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», рекомендувала судам неухильно дотримуватися приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19. Зокрема, рекомендовано безперервно здійснювати судочинство у невідкладних справах, які визначені процесуальними кодексами та судами (суддями), з дотриманням балансу між правом на безпечне довкілля для суддів, сторін у справах та правом доступу до правосуддя; за можливості проводити судові засідання в режимі реального часу через інтернет; обмежити доступ у судові засідання осіб, які не є учасниками проваджень, тощо.
Таким чином, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам справи запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та завчасно подати до Вищої ради правосуддя відповідне клопотання, а також роз’яснено їхні права та обов’язки як учасників дисциплінарної справи.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначені на 25 листопада 2020 року, 16 грудня 2020 року, суддя Хамзін Т.Р., скаржник адвокат Бужор А.Ю. – представник Келеберди В.І. повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Засідання, призначені на 25 листопада 2020 року, 16 грудня 2020 року, були відкладені з визначених Третьою Дисциплінарною палатою обґрунтованих підстав (хвороба судді Хамзіна Т.Р., додаткове дослідження матеріалів дисциплінарної справи).
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 13 січня 2021 року, суддя Хамзін Т.Р., скаржник – адвокат Бужор А.Ю. повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У судове засідання, призначене на 13 січня 2021 року, прибув суддя Хамзін Т.Р., який надав усні пояснення.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А. та суддю Хамзіна Т.Р., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Хамзіна Т.Р. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Хамзін Тимур Рафаїлович Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 призначений суддею Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п’ять років, Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
30 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про обшук у кримінальному провадженні № _________________ від 3 червня 2020 року.
У вказаному клопотанні висловлено прохання про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі, яка належить на праві спільної власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4 в рівних частках та перебуває у фактичному володінні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І.
Зазначено, що у межах цього кримінального провадження розслідуються, зокрема, обставини одержання службовими особами низки державних органів України неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища.
У клопотанні вказано, під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА1 та ОСОБА2 обговорювали, що ними у квітні 2020 року надано неправомірну вигоду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберді В.І. за винесення на їхню користь рішення у справі № 826/5434/15 за позовом ОСОБА1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-0, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити дії.
На переконання органу досудового розслідування, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, речові докази, майно, здобуте у результаті вчинення кримінального правопорушення, можуть знаходитись у квартирі за адресою: ______________________________________, в якій проживає Келеберда В.І.
Під час обшуку за місцем проживання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І. планувалось відшукати документи, які містять відомості щодо комунікації між співучасниками злочинів, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, а також між ними і третіми особами у період вчинення цих злочинів стосовно обставин їх вчинення, інші документи, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів, і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитися такі електронні документів, у вигляді оптичних дисків, флешносіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв’язку та комп’ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп’ютерів.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. від 30 червня 2020 року клопотання задоволено частково. Надано детективам Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 3 червня 2020 року, дозвіл на проведення обшуку квартири № ___, розташованої за адресою: _______________________________, яка належить на праві спільної власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4 та перебуває у фактичному володінні Келеберди В.І. Зазначено, що з метою відшукання та вилучення документів, які містять відомості щодо комунікації між Келебердою В.І., ОСОБА1, ОСОБА2, а також між ними і третіми особами у період із 1 квітня по 12 червня 2020 року стосовно обставин вчинення злочинів, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, інших документів, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитись такі електронні документи, у вигляді оптичних дисків, флешносіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв’язку та комп’ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп’ютерів.
Строк дії ухвали встановлено до 29 липня 2020 року.
Мотивуючи вказану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та сукупністю документів, наданих на підтвердження цих доводів, наявні підстави вважати, що було вчинено вказане вище кримінальне правопорушення. Крім того, детективом було висловлено припущення щодо можливої причетності Келеберди В.І. до можливих кримінальних правопорушень.
Враховуючи доводи детектива та докази, надані на обґрунтування клопотання, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що речі і документи, про дозвіл на відшукання яких просить прокурор, потенційно можуть знаходитись у вказаній вище квартирі.
Доведеним слідчий суддя вважав і той факт, що відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, мають важливе значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази під час судового розгляду.
Відшукання зазначених детективом речей та документів має істотне значення для кримінального провадження, оскільки вказані матеріальні носії інформації дадуть змогу встановити факт вчинення кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили.
Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про проведення обшуку є обґрунтованим, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні клопотання в цілому. Проведення обшуку є необхідним, оскільки органом досудового розслідування доведено, що квартирою № ___ за адресою: __________________, може користуватись Келеберда В.І., там можуть перебувати зазначені у клопотанні документи та речі, які самі по собі в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Відомості, що містяться у вказаних речах та документах, можуть бути використані як докази вчинення злочину.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Дисциплінарної палати, суддя Хамзін Т.Р. зазначив, що під час розгляду клопотання ним було враховано: 1) можливість вчинення кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, та його тяжкість; 2) значення відшукуваних документів для досудового розслідування та можливість їх використання як доказів; 3) можливість знаходження відшукуваних речей і документів у квартирі Келеберди В.І.; 4) неможливість отримання доказів іншим шляхом.
Перелік документів, дозвіл на відшукання яких надано, є великим. До нього включені не лише документи у паперовій формі, а й електронні документи та носії інформації, на яких такі документи можуть знаходитися, зокрема мобільні телефони.
Суддя Хамзін Т.Р. зазначив, що долучені до клопотання матеріали, досліджені у судовому засіданні, сформували впевненість про необхідність проведення обшуку та про пропорційність такого втручання у права Келеберди В.І.
З огляду на час події – можливого кримінального правопорушення – квітень 2020 року у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому випадку неможливо було отримати відомості, що могли бути як докази використані у кримінальному провадженні.
Крім того, суддя вказує, що в ухвалі він висловив лише припущення щодо можливої причетності Келеберди В.І. до вчинення кримінального правопорушення. Жодних категоричних тверджень про вчинення ним злочину не висловив. Тому вважає, що принцип презумпції невинуватості не порушений.
Зазначає, що вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, зокрема в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18).
На переконання судді Хамзіна Т.Р., ухвала про надання дозволу на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання судді Келеберди В.І. відповідає вимогам кримінального процесуального закону, надання дозволу на проведення обшуку є пропорційним втручанням та не порушує прав особи. Тому скарга є необґрунтованою, а викладені у скарзі обставини не відповідають дійсності.
У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя від судді Хамзіна Т.Р. після відкриття дисциплінарної справи стосовно нього (вх. № 4410/0/6-20 від 24 вересня 2020 року), суддя зазначив, що на підтвердження доводів клопотання прокурором надано протокол огляду речей від 22 червня 2020 року. Предметом огляду цього протоколу є інформація з мобільного телефону __________________, який належить ОСОБА1, а саме листування, зокрема, з абонентом «_______________________________» (ОСОБА2). За змістом цього листування ОСОБА1 та ОСОБА2 у квітні 2020 року обговорювали можливість позитивного вирішення в Окружному адміністративному суді міста Києва адміністративного позову ОСОБА1 до Державної фіскальної служби України з метою поновлення її на посаді. Перші повідомлення датовані 9 квітня 2020 року.
Повідомлення містять інформацію про готовність судді вирішити це питання в максимально короткий термін, про готовність ОСОБА1 сплатити судді винагороду за вирішення питання, про проведення перемовин із суддею, про наявність домовленості про позитивне рішення за винагороду, про необхідність вчинення певних процесуальних дій у справі та їх вчинення (подання заяви про поновлення провадження), про розмір винагороди (бюджету) за вирішення питання, про виплату винагороди; про точну дату отримання судового рішення та його підписання.
До клопотання наданий текст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Келеберда В.І.) від 22 квітня 2020 року у справі № 826/5434/15. Згідно із цим рішенням повністю задоволено адміністративний позов ОСОБА1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-0, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити дії.
Суддя Хамзін Т.Р. вказав, що наявне листування, його зміст, приватність та захищеність, вирішення адміністративного позову у неправдоподібно короткі строки саме суддею Келебердою В.І. дали йому безумовні підстави для висновку про можливе вчинення кримінального правопорушення та про можливу причетність цієї особи до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні.
Крім того, суддя повідомив, що згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданою Келебердою В.І. за 2019 рік, його фактичним місцем проживання є квартира
№ ___ за адресою: _________________________________. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ця квартира належить на праві спільної часткової власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4 Такі відомості разом з іншими обставинами, встановленими у судовому засіданні, стали підставою для висновку про можливість знаходження відшукуваних документів у місці проживання Келеберди В.І., а саме у зазначеній квартирі.
Суддя Хамзін Т.Р. стверджує, що у клопотанні йшлося про надання дозволу на відшукання документів, які містять відомості щодо комунікації між співучасниками злочинів, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, а також між ними і третіми особами у період вчинення цих злочинів стосовно обставин їх вчинення, інші документи, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів, і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитися такі електронні документи, у вигляді оптичних дисків, флешносіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв’язку та комп’ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп’ютерів.
Тобто органу досудового розслідування потрібні були будь-які документи щодо обставин кримінальних правопорушень як у паперовій формі (чорнові записи, блокноти тощо), так і в електронній формі на відповідних носіях інформації. Перелік документів був сформульований загально.
Тому, на переконання судді, за наслідками розгляду клопотання він суттєво обмежив цей перелік періодом із 1 квітня 2020 року по 12 червня 2020 року, тобто майже два місяці. Це період початку комунікації між ОСОБА2 та ОСОБА1 щодо вирішення питання про люстрацію та дата вчинення кримінального правопорушення, яке також є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № _________________.
Перелік відшукуваних документів також обмежений (конкретизований) суб’єктами спілкування ОСОБА1, ОСОБА2, Келебердою В.І. Оскільки існує вірогідність непрямого спілкування з приводу ухвалення рішення від 22 квітня 2020 року між цими особами (про що йдеться й у повідомленнях), надано дозвіл щодо відшукання документів із комунікації із третіми особами.
Тобто ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання, не містила необмежений перелік відшукуваних документів.
У мотивувальній частині ухвали зазначено відомості про кримінальні правопорушення, що розслідуються у кримінальному провадженні № _________________. У цьому випадку з урахуванням характеру та обставин можливих кримінальних правопорушень важко сформулювати більш точний перелік документів.
У резолютивній частині ухвали зазначено про надання дозволу на відшукання документів стосовно обставин вчинення злочинів, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, які містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів.
На переконання судді Хамзіна Т.Р., єдиним та ефективним способом здобуття доказів у цьому кримінальному провадженні дійсно було проведення обшуку у квартирі за вказаною адресою. Оскільки існувала ймовірність того, що залишилося листування між Келебердою В.І. та ОСОБА2 у відповідних месенджерах у мобільному телефоні, комп’ютері тощо, якісь чорнові записи або нотатки із цього приводу. Іншим шляхом здобути ці докази неможливо.
На думку судді, безперечно документи, що свідчать про відносини між Келебердою В.І. та іншими особами, в паперовому або електронному виді з приводу зазначених обставин мають значення для встановлення обставин цього кримінального провадження, можуть бути доказами у цьому кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про притягнення або відмову у притягненні судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Під час розгляду вказаної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що 3 червня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових рішень було зареєстровано кримінальне провадження № _________________ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та ОСОБА1, ОСОБА5, ОСОБА6 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
24 червня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № _________________ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме службові особи низки державних органів України одержали неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища. Повідомлення про підозру не було пред’явлено жодній особі.
25 червня 2020 року постановою прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури І.Семака було об’єднано матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № _________________ від 3 червня 2020 року та № _________________ від 24 червня 2020 року в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер _________________.
У клопотанні зазначено, що підставою для звернення заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Н.Холодницького до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про проведення обшуку у квартирі Келеберди В.І. слугували дані щодо наявності ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України, а також факти одержання службовими особами низки державних органів України неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, у період із 1 червня 2020 року до 11 червня 2020 року, а також надання 12 червня 2020 року грошових коштів за вчинення дій в інтересах інших осіб.
На обґрунтування необхідності проведення обшуку у судді Окружного адміністративного суду Келеберди В.І. до клопотання про проведення обшуку у кримінальному провадженні № _________________ від 3 червня 2020 року було долучено: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 червня 2020 року, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 30 червня 2020 року, протокол огляду речей від 22 червня 2020 року, актовий запис про народження № 86.
Також до вказаного клопотання прокурора було долучено копію рішення судді Окружного адміністративного суду Келеберди В.І. від 22 квітня 2020 року у справі № 826/5434/15 за позовом ОСОБА1 до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-О, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити дії.
Вказана копія рішення, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень 30 червня 2020 року, містить інформацію, що рішення надіслано судом до реєстру 22 квітня 2020 року.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6, 8 частини першої статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права; законність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; невтручання у приватне життя.
Частинами першою, другою статті 234 КПК України встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
За змістом наведеної норми закону слідча дія може бути санкціонована слідчим суддею виключно у разі наявності достатніх відомостей про те, що шляхом її реалізації буде досягнуто мети слідчої дії.
Згідно із частинами першою, другою статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється відповідно до закону і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право на недоторканність житла є просторовим аспектом права на приватне життя, передбаченого статтею 8 Конвенції. Практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) свідчить, що винесення постанови про дозвіл на обшук житла особи повинно супроводжуватись врахуванням принципу пропорційності між достатніми та обґрунтованими підставами для проведення такого обшуку і наслідками, до яких він призведе, а також наявності гарантій від порушень прав та основоположних свобод особи при проведенні такої процедури.
Дійсно, у своїй практиці Європейський суд з прав людини допускає, що наведення більш детальної інформації в постанові про проведення обшуку щодо оперативно-розшукових заходів та їх результатів могло правильно вважатися невиправданим з огляду на ранню стадію розслідування та, зокрема, той факт, що деякі суттєві докази ще мали бути виявлені (рішення у справі «Ратушна проти України», § 80).
Однак, визначаючи, чи мало місце втручання у право заявника, яке гарантоване статтею 8 Конвенції, зокрема чи відповідало таке втручання критерію необхідності у демократичному суспільстві, Європейський суд з прав людини також наголошував, що розпливчатість та надмірна узагальненість формулювань у постановах про дозвіл на обшук надають органу, який проводив обшук, нічим не обґрунтовану свободу розсуду при встановленні необхідного обсягу обшуку (рішення у справах «Смірнов проти Росії», § 47, «Алексанян проти Росії», § 216, «Німітц проти Німеччини», § 37).
Відповідно до частини п’ятої статті 234 КПК України на слідчого суддю покладено обов’язок перевірити наявність достатніх підстав вважати, що:
1) було вчинено кримінальне правопорушення;
2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;
3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи;
5) за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.
Як вбачається з наданого прокурором клопотання, Національним антикорупційним бюро України (далі – НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № _________________ від 3 червня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України, а також за фактами одержання неправомірної вигоди службовими особами низки державних органів України в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України.
Келеберда В.І. не мав будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № _________________ від 3 червня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України, а також за фактами одержання службовими особами низки державних органів України неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України.
З наданої копії клопотання вбачається, що орган досудового розслідування не зазначив про наявність переконливих доказів причетності Келеберди В.І. до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 369 КК України та частиною четвертою статті 368 КК України, розслідування яких проводиться НАБУ.
У клопотанні прокурора відсутні докази щодо необхідності проведення обшуку квартири № ___, розташованої за адресою: ________________________, яка належить на праві спільної власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4 та перебуває у фактичному володінні Келеберди В.І.
У клопотанні про обшук відсутні будь-які посилання на зазначені обґрунтування необхідності проведення обшуку у Келеберди В.І., а лише викладено припущення щодо причетності Келеберди В.І. до протиправних дій, такі самі твердження виклав в ухвалі слідчий суддя без посилання на будь-які докази, які давали б підстави для проведення слідчої дії.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду вказаного клопотання також не містить даних про причетність Келеберди В.І. до кримінального провадження № _________________ від 3 червня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 КК України, а також за фактами одержання неправомірної вигоди службовими особами низки державних органів України в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах осіб, що надали таку неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, розслідування в якому проводиться НАБУ.
Не наведено підстав, з яких слідчий суддя Хамзін Т.Р. задовольнив заяву про проведення обшуку у квартирі № ___, розташованій за адресою: ___________________________________.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини третьої статті 234 КПК України у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку, та особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться.
Слідчий суддя Хамзін Т.Р. не встановив, кому належить майно, квартира, дозвіл на проведення обшуку в якій просив надати орган досудового розслідування, та особу, у фактичному володінні якої знаходиться квартира № ___, розташована за адресою: _______________________________________, взявши лише інформацію, зазначену у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, та не пересвідчився щодо місця проживання Келеберди В.І. на час постановлення ухвали.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 234 КПК України клопотання прокурора повинно містити індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв’язок із вчиненим кримінальним правопорушенням.
Ухвала слідчого судді Хамзіна Т.Р. не містить висновків щодо визначення зазначених у клопотанні прокурора документів, а саме їхній зв’язок із вчиненням кримінальних правопорушень.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 234 КПК України клопотання прокурора повинно містити обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 цього Кодексу, або за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом, а доступ до осіб, яких планується відшукати, – за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів і документів, вилучених з обігу.
Слідчий суддя Хамзін Т.Р. не встановив, які обставини, викладені у клопотанні прокурора, давали вагомі підстави для проведення обшуку у квартирі судді Келеберди В.І., а також не переконався, що саме обшук є виключною слідчою дією, яка може бути застосована у цьому випадку, до особи у якої планується проводитися обшук.
Разом із тим з резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. від 30 червня 2020 року вбачається, що «з метою відшукання та вилучення документів, які містять відомості щодо комунікації між Келебердою В.І., ОСОБА1, ОСОБА2, а також між ними і третіми особами, у період із 1 квітня по 12 червня 2020 року стосовно обставин вчинення злочинів, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, інших документів, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, у паперовій формі у вигляді чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних записів або надрукованого тексту, а також у формі електронних документів і технічних носіїв інформації, на яких можуть знаходитись такі електронні документи, у вигляді оптичних дисків, флешносіїв, жорстких дисків, sim-карток, засобів зв’язку та комп’ютерної техніки, зокрема мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, системних блоків комп’ютерів».
Надання дозволу з метою відшукання та вилучення «інших» документів, що містять відомості щодо обставин вчинення зазначених злочинів, «інших» рукописних записів або надрукованого тексту кримінальним процесуальним законом не передбачено. Вказівка на «інші» речі, документи, які мали бути відшукані та вилучені, свідчить про невизначеність такого переліку, що може двозначно тлумачитися суб’єктом сприйняття такого рішення (як стороною провадження, так і стороннім спостерігачем).
Тобто слідчим суддею не наведено чіткого переліку речей або документів, які давали б змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі органи та який зв’язок відшукувані речі мають до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частиною четвертою статті 369 КК України.
Резолютивна частина ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. містить абстрактне визначення речей, на вилучення яких суддею надавався дозвіл.
Чітке визначення переліку речей, для виявлення яких надається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій особи при проведенні обшуку.
Незазначення слідчим суддею в ухвалі переліку майна, для відшукання якого надається дозвіл на обшук, є істотним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку.
У рішенні ЄСПЛ від 7 липня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» вказано, що невизначене формулювання обсягу обшуку дало змогу органу влади на власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення, крім документів, які стосуються справи, особистих речей. ЄСПЛ зазначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням статті 6 Конвенції.
Аналогічна позиція ЄСПЛ міститься в рішенні від 15 липня 2003 року у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано, що ордер на проведення обшуку не містив інформації щодо мети проведення обшуку та про предмети, які підлягали вилученню. Таким чином, слідчих було наділено широкими повноваженнями, обшуки не були пропорційними.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею не дотримано принципу пропорційності, оскільки надані у клопотанні прокурора дані щодо обшуку у квартирі № ___ за адресою: ___________________________, не можуть вважатися єдиними наявними на той час доказами, які б давали змогу припустити, що вказані у клопотанні речі знаходяться у зазначеному приміщенні і дозвіл на обшук був єдиним засобом для встановлення даних щодо причетності судді Келеберди В.І. до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 КК України, частиною четвертою статті 369 КК України.
Слідчим суддею Хамзіним Т.Р. не було перевірено, чи є проведення обшуку у квартирі за місцем реєстрації співмірним процесуальним заходом у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
З урахуванням наведеної норми вказаного Закону ухвала про надання дозволу на обшук у квартирі № ___, розташованій за адресою: ______________________________________, яка належить на праві спільної власності, відповідно до статті 370 КПК України підлягала належному обґрунтуванню із наведенням мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною третьою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме в квартирі за місцем реєстрації судді Келеберди В.І.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини дають підстави для висновку, що слідчим суддею Хамзіним Т.Р. неналежно виконано покладені на нього статтею 2 КПК України повноваження щодо здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Суддя Хамзін Т.Р. у засіданні Дисциплінарної палати стверджував, що не допустив порушення вимог КПК України та особистих прав особи, захист яких покладено на слідчого суддю, але зазначив, що постановлена у цьому кримінальному провадженні ухвала неналежно мотивована.
Надані суддею пояснення не спростовують допущених ним порушень.
На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначені порушення вчинені суддею Хамзіним Т.Р. внаслідок грубої недбалості. Обставин, що вказували б на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.
Дисциплінарна палата не оцінює судове рішення, а дає оцінку діям судді Хамзіна Т.Р. Ніхто, крім суду вищої інстанції, не наділений законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судового рішення.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованість рішення означає, що в ньому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вмотивованість – це вимога суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, чітка вмотивованість та обґрунтування є основними вимогами до судових рішень та важливим елементом права на справедливий суд (пункт 3). Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме поваги до права на захист та на справедливий суд).
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, є, насамперед, гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення мають бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в прецедентах ЄСПЛ.
Обґрунтування судового рішення, його мотивування та аргументація – це ключовий критерій якості окремого судового рішення, за яким оцінюється ефективність діяльності всієї судової системи.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (пункт 24) Суд наголошує, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Обов’язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з’ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Водночас оскільки на суд покладено обов’язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 7 липня 2010 року та 2 червня 2016 року), зазначений обов’язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.
У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2018 року зазначила, що системний аналіз наведених норм КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні, можливо лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, зокрема в ній мають бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання.
Зазначені принципи суддею дотримані не були.
Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. від 30 червня 2020 року містить таке посилання: «Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та сукупністю документів, наданих на підтвердження цих доводів, наявні підстави вважати, що було вчинено вищевказане кримінальне правопорушення. Крім того, детективом було доведено факт можливої причетності Келеберди В.І. до можливих кримінальних правопорушень».
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що цей висновок не ґрунтується на наданих матеріалах, з огляду на таке.
Ухвала слідчого судді має містити посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук за наявності достатніх підстав, визначених у частині п’ятій статті 234 КПК України.
Проте ухвала слідчого судді Хамзіна Т.Р. не містить висновків із посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані прокурором докази, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною п’ятою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме у квартирі за адресою: _________________________________________________________, яка належить на праві спільної власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4 в рівних частках та перебуває у фактичному володінні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І.
Посилання судді Хамзіна Т.Р. на те, що «наявне листування, його зміст, приватність та захищеність, вирішення адміністративного позову в неправдоподібно короткі строки та саме суддею Келебердою В.І. дали йому безумовні підстави для висновку про можливе вчинення кримінального правопорушення та про можливу причетність цієї особи до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні», спростовуються таким.
Суддя Хамзін Т.Р. не звернув уваги, що провадження у справі № 826/5434/15 за позовом ОСОБА1 до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-О, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити дії було відкрито суддею Окружного адміністративного суду Келебердою В.І. 3 квітня 2015 року.
Під час розгляду вказаної справи ухвалою Окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року було зупинено провадження у вказаній справі до вирішення Конституційним Судом України подань сорока семи народних депутатів України щодо конституційності положень частин третьої і шостої статті 1; частин першої, другої, третьої, четвертої і восьмої статті 3; пункту 2 частини п’ятої статті 5; пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»; Верховного Суду України щодо конституційності пункту 6 частини першої, пункту 2 частини другої, пункту 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади»; Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, частини третьої
статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв’язку з положеннями частини другої статті 1 цього Закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв’язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього Закону.
У подальшому вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року адміністративний позов ОСОБА1 до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу від 26 березня 2015 року № 948-О, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 948-О від 26 березня 2015 року про звільнення ОСОБА1 з посади директора організаційно-розпорядчого департаменту Державної фіскальної служби України. Поновлено ОСОБА1 на посаді директора організаційно-розпорядчого департаменту Державної фіскальної служби України або на іншій рівнозначній посаді з 27 березня 2015 року.
Вказане рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Отже, справа № 826/5434/15 розглядалась по суті з 3 квітня 2015 року, 22 квітня 2020 року суддею Келебердою В.І. постановлено остаточне рішення у вказаній справі. Третя Дисциплінарна палата вважає, що відсутні підстави для висновку, що вказаний адміністративний позов був розглянутий судом у дуже короткий строк.
Крім цього, до клопотання про обшук було додано протокол огляду речей з додатками роздруківки листування ОСОБА1 та інших осіб в додатку WhatsApp, при цьому прізвище «_________» не вказувалось, листування з Келебердою В.І. не відбувалось, але, додаючи вказані докази до клопотання, орган досудового розслідування також не обґрунтував необхідності проведення обшуку у Келеберди В.І. за інформацією, наявною у вказаних вище матеріалах.
Посилання судді Хамзіна Т.Р. у своїх поясненнях на необхідність збереження таємниці досудового розслідування, у зв’язку із чим він не зазначив докази, наведені стороною обвинувачення, та неналежно мотивував ухвалу про обшук, Третя Дисциплінарна палата вважає неприйнятними.
З наданих матеріалів вбачається, що клопотання прокурора про обшук від 26 червня 2020 року, яке надійшло для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р., не містить посилань на зазначення обґрунтованих підстав відповідно до кримінального процесуального законодавства щодо проведення обшуку у квартирі, яка належить на праві спільної власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4 в рівних частках та перебуває у фактичному володінні Келеберди В.І.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що ухвала судді Хамзіна Т.Р. не містить відомостей, які могли негативно вплинути на дотримання таємниці досудового розслідування та на подальший розгляд цього кримінального провадження, тому посилання судді Хамзіна Т.Р., що ним не було обґрунтовано належним чином в ухвалі необхідність проведення обшуку та дотримання таємниці досудового розслідування, є безпідставним.
Ухвала слідчого судді Хамзіна Т.Р. від 30 червня 2020 року відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» оприлюднена з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.
Таким чином, слідчий суддя Хамзін Т.Р., забезпечуючи таємницю досудового розслідування, порушив права особи, які повинні забезпечуватись на підставі статті 2 КПК України.
Слідчий суддя Хамзін Т.Р. взяв до уваги, під час розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на обшук квартири № ___, розташованої за адресою: ________________________________________________, інформацію, викладену у декларації судді Келеберди В.І. за 2019 рік, тоді, як у клопотанні зазначено події вчинення злочину, які відбулись у період часу з 1 червня 2020 року по 11 червня 2020 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна квартира № ___, за адресою: ____________________________, як 1/3 частка власності належить Келеберді В.І. та членам його родини.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку.
Ухвала слідчого судді Хамзіна Т.Р. про проведення обшуку не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 235 КПК України.
Відповідно до частини другої статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. При цьому необхідно враховувати, що наведена норма КПК України встановлює лише максимальний строк дії ухвали про обшук. Водночас визначений слідчим суддею строк має бути належним чином обґрунтований на підставі дослідження доводів клопотання та матеріалів кримінального провадження, що не було здійснено слідчим суддею.
В ухвалі слідчого судді Хамзіна Т.Р. не наведено мотивів, з яких суддя виходив, встановлюючи максимальний строк дії ухвали про обшук у квартирі, яка належить на праві спільної власності Келеберді В.І., ОСОБА3, ОСОБА4, та не зазначено, які доводи клопотання і матеріали кримінального провадження підтверджували необхідність встановлення максимального строку дії ухвали.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Строк притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із характеристики, наданої головою Вищого антикорупційного суду Танасевич О.В., вбачається, що за час роботи суддею Хамзін Т.Р. зарекомендував себе кваліфікованим юристом, сумлінним, принциповим суддею. Належним чином виконує обов’язки зі здійснення правосуддя, уживає всіх необхідних заходів із забезпечення повного, всебічного й об’єктивного розгляду справ. У професійній діяльності дотримується принципів верховенства права й поваги до людської гідності. Успішно застосовує набуті фахові знання в практичній діяльності. Постійно удосконалює і підтримує професійний рівень, зокрема бере участь у навчальних заходах Національної школи суддів України, академії фінансового моніторингу, освітньої програми Ради Європи з прав людини для юристів, а також інших освітніх програмах. Дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, здійснює належний контроль за роботою помічників та секретаря судового засідання, вимагаючи від них сумлінного виконання посадових обов’язків.
З інформації, наданої головою Вищого антикорупційного суду Танасевич О.В., вбачається, що за в період з 1 січня 2020 року по 15 вересня 2020 року на розгляд судді Хамзіна Т.Р. передано 894 клопотання, заяви і скарги, що подані на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень. За вказаний період суддею розглянуто 933 справи і матеріали. Середньомісячний показник надходження справ і матеріалів до провадження судді у зазначений період становить 111,8, середньомісячне навантаження у суді (слідчі судді) – 108,9.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України листом від 17 вересня 2020 року № 21-1392/20 повідомила Вищій раді правосуддя, що суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Хамзіна Т.Р., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує характер дисциплінарних проступків, які вчинено внаслідок грубої недбалості, позитивну характеристику судді, статистичні показники навантаження судді, а також те, що дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Необхідність врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування Європейським судом з прав людини. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (пункт 74), шкала санкцій, які можуть застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.
З огляду на вказане Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Хамзіна Т.Р. дисциплінарного стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Вищого антикорупційного суду Хамзіна Тимура Рафаїловича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
