Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Мороза М.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Захарченка М.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Берези Марти Володимирівни стосовно судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви Олександра Вікторовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 травня 2024 року (вх. № Б-36/16/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Берези М.В. (далі – автор скарги, скаржниця) стосовно судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви О.В. під час розгляду справ № 284/96/22, № 284/235/22, № 284/1105/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 травня 2024 року зазначена дисциплінарна скарга передана члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 27 грудня 2024 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Захарченку М.С. (далі – дисциплінарний інспектор) для проведення попередньої перевірки.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Автор скарги зазначає, що у провадженні судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви О.В. перебували справи № 284/96/22, № 284/235/22, № 284/1105/22 про притягнення ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За результатами розгляду вказаних справ суддею Дібровою О.В. винесено постанови, якими, з урахуванням положень статті 22 КУпАП, осіб було звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, за малозначністю правопорушення, оголошено усне зауваження, провадження у справах закрито.

Скаржниця зазначила, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, у примітці до якої зазначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ офіційно опублікований 16 березня 2021 року і набрав чинності із 17 березня 2021 року.

На думку Берези М.В. суддя Діброва О.В. не міг застосовувати положення статті 22 КУпАП, звільняючи осіб, стосовно яких складені протоколи, від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення були вчинені після набрання чинності вказаним Законом.

Скаржниця зазначає, що суддя Діброва О.В. допустив грубе порушення вимог закону, не врахував суспільну небезпечність керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та пряму законодавчу заборону щодо застосування положень статті 22 КУпАП при визначенні виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

На переконання Берези М.В. неврахування суддею змін, внесених законодавцем до статті 22 КУпАП, мало умисний та цілеспрямований характер з огляду на багаторічний досвід роботи на посаді судді.

Автор скарги зазначає також, що дії судді Діброви О.В. призвели до негативних наслідків, зокрема у вигляді збитків для Державного бюджету у розмірі штрафу, які мали б сплатити порушники за умови застосування суддею чинних норм права; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне право порушення; підриву авторитету правосуддя та довіри до судової влади.

У діях судді Діброви О.В. під час розгляду № 284/96/22, № 284/235/22, № 284/1105/22 автор скарги вбачає ознаки дисциплінарних проступків, передбачених:

підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору),

пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу),

пунктом 4 (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на наведене скаржниця просить притягнути суддю Народицького районного суду Житомирської області Діброву О.В. до дисциплінарної відповідальності.

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-IX), яким внесено зміни до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», у тому числі в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Після набрання чинності Законом № 1635-IX здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги покладено на дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який входить до складу служби дисциплінарних інспекторів, що створюється в секретаріаті Вищої ради правосуддя як самостійний структурний підрозділ для реалізації повноважень Вищої ради правосуддя щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів.

Відповідно до статті 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначено днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року.

Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

До Вищої ради правосуддя 5 березня 2025 року (вх. № 1008/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Захарченка М.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Берези М.В. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви О.В.

Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів.

Указом Президента України від 5 серпня 2005 року № 1151/2005 Діброва О.В. призначений на посаду судді Овруцького районного суду Житомирської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 11 липня 2007 року № 632/2007 Діброва О.В. переведений на посаду судді Народицького районного суду Житомирської області в межах п’ятирічного строку.

Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року № 2512-VI Діброва О.В. обраний на посаду судді Народицького районного суду Житомирської області безстроково.

Стосовно справи № 284/96/22

Постановою судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви О.В. від 21 червня 2022 року закрито провадження у справі № 284/96/22 стосовно ОСОБА1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з малозначністю правопорушення. Суддя звільнив ОСОБА1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 30 січня 2022 року о 14:50 ОСОБА1 на 8 км автодороги Народичі-Базар Коростенського району Житомирської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем марки ИЖ моделі 2717, реєстраційний номер ____.

У судовому засіданні 6 червня 2022 року ОСОБА1 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення та підтвердив, що 30 січня 2022 року в зазначений у протоколі час він керував автомобілем після вживання алкогольних напоїв. Водночас просив врахувати, що від самого початку збройної агресії російської федерації щодо України він постійно надає волонтерську допомогу підрозділам Збройних Сил України та територіальної оборони, використовуючи для цього власний автомобіль.

Вина ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 452657 від 30 січня 2022 року, рапортом інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 1 Коростенського РУП, результатами проведення тесту приладом «Драгер».

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА1, суддя Діброва О.В. дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Проте, ураховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення (шкоду нікому не заподіяно), а також особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а в період проведення бойових дій на території Народицької територіальної громади надавав допомогу підрозділам Збройних Сил України, що підтверджується довідкою Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області № 01-16/410 від 16 червня 2022 року, суд вважав за можливе звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Стосовно справи № 284/235/22

Постановою судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви О.В. від 27 червня 2022 року закрито провадження у справі № 284/235/22 стосовно ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з малозначністю правопорушення. Суддя звільнив ОСОБА 2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 16 травня 2022 року о 18:00 ОСОБА2 на 4 км автодороги Народичі-В’язівка Коростенського району Житомирської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував мопедом марки Honda моделі «Lead», реєстраційний номер _____.

У судовому засіданні ОСОБА2 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення та пояснив, що 16 травня 2022 року після закінчення роботи по заготівлі лісу він вживав алкогольні напої, а коли повернувся додому, то дружина повідомила, що закінчились продукти харчування і сім’ю немає чим годувати. Дізнавшись про такий стан речей, він почав телефонувати своїм знайомим, один з яких запропонував дати декілька мішків картоплі. Оскільки цей знайомий проживав у сусідньому селі, він вимушений був поїхати до нього мопедом. Крім цього, ОСОБА2 просив врахувати, що має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, не маючи постійного джерела заробітку.

Вина ОСОБА2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 452715 від 16 травня 2022 року, рапортом інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 1 Коростенського РУП, результатами проведення тесту приладом «Драгер».

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА2, суддя Діброва О.В. дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Разом із тим, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення (шкоду нікому не заподіяно), особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей віком від 3 до 9 років, при цьому не має постійного джерела доходу, що підтверджується довідками Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області № 253, № 254 від 17 червня 2022 року, копіями свідоцтв про народження серії ____ № ____ від ____ січня ____ року, серії ____ № ____ від ____ серпня ____ року, серії ____ № ____ від ____ травня ____ року, серії ____ № ____ від ____ листопада ____ року, а також, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського повністю узгоджується з поясненнями ОСОБА 2, суд вважав за можливе звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Стосовно справи № 284/1105/22

Постановою судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви О.В. від 22 грудня 2022 року закрито провадження у справі № 284/1105/22 стосовно ОСОБА3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з малозначністю правопорушення. Суддя звільнив ОСОБА3 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 3 грудня 2022 року о 16:25 на вулиці Шевченка, 79 в селі Яжберень Коростенського району Житомирської області ОСОБА3 у стані з ознаками алкогольного сп’яніння керував автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер ____. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився.

Про час та місце розгляду справи ОСОБА3 був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з’явився, надіслав заяву, в якій вину визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати, а справу розглядати без його участі.

Вина ОСОБА3 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 452881 від 3 грудня 2022 року, рапортом інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 1 Коростенського РУП від 3 грудня 2022 року, письмовими поясненнями ОСОБА4 та ОСОБА3, відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.

Дослідивши матеріали справи, суддя Діброва О.В. дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення (шкоду нікому не заподіяно), а також особу правопорушника, який є особою з інвалідністю третьої групи, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, у період проведення бойових дій на території Народицької територіальної громади надавав допомогу підрозділам Збройних Сил України, що підтверджується подякою командування військової частини Збройних Сил України № ____ від 5 грудня 2022 року, суд вважав за можливе звільнити ОСОБА3 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Листом дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Захарченка М.С. від 31 грудня 2024 року № 34380/0/9-24 судді Діброві О.В. запропоновано надати письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин.

Проте станом на час завершення попередньої перевірки, письмові пояснення на адресу Вищої ради правосуддя суддя Діброва О.В. не надіслав.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Уповноважений орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом згідно з вимогами статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Варто зауважити, що законодавець позиціонує транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж у інших випадках, передбачених КУпАП.

З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.

Щодо підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Встановлення зазначеної підстави не передбачає оцінки Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами мотивації судового рішення, а охоплює лише один з аспектів його мотивованості – наявність мотивів прийняття чи відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

У дисциплінарному провадженні не підлягають оцінці належність, допустимість та достатність мотивації, оскільки така оцінка передбачає оцінку обставин та доказів у справі, що виводить її за межі предмета дисциплінарного провадження у сферу судової оцінки.

Пунктами 34-36, 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень визначено, що судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Належне обґрунтування є імперативом, яким не можна нехтувати в інтересах швидкості розгляду. Належне обґрунтування вимагає, щоб судді мали досить часу на підготовку своїх рішень.

Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов’язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система.

Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення.

Обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У §42 рішення по справі «Бендерський проти України» (заява № 22750/02) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом..

Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як убачається з постанов у справах № 284/96/22, № 284/235/22, № 284/1105/22, суддя мотивував визнання малозначним правопорушення, урахувавши особи правопорушників, їх сімейний стан та наявність малолітніх дітей на утриманні, стан здоров’я, дані, що позитивно їх характеризували. Таким чином, відповідні дії судді Діброви О.В. слід розцінювати як його правову позицію, прояв добросовісного суддівського розсуду (з урахуванням встановлених суддею обставини у справі та власного розуміння положень закону).

З огляду на конституційний принцип незалежності судді під час здійснення правосуддя суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону та обставин справи, якщо таке тлумачення є добросовісним, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду, не свідчить про грубу недбалість чи навмисне порушення закону, навіть якщо позиція судді визнана судом вищої інстанції помилковою. Незгода скаржника із судовим рішенням, наявність іншої судової практики не повинні лежати в основі дисциплінарного провадження стосовно судді.

Враховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у дисциплінарній скарзі відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді Діброви О.В. під час розгляду зазначених справ, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на те, що суддя Діброва О.В. навів мотиви, з яких він виходив, дійшовши висновку, що правопорушення, вчинені особами, стосовно яких складені адміністративні протоколи, є малозначними.

Щодо пункту 3 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно із частиною 6 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

У преамбулі до Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року), вказано, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтями 1, 3 зазначеного Кодексу (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 зазначила, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень. За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

У дисциплінарній скарзі Берези М.В. відсутній виклад фактів на підтвердження допущення суддею Дібровою О.В. поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Натомість зміст дисциплінарної скарги зводиться до неправомірності дій судді Діброви О.В. під час розгляду справ № 284/96/22, № 284/235/22, № 284/1105/22.

Усупереч вимогам пунктів 3, 4 частини другої статті 107 вказаного Закону дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей із посиланням на фактичні дані (свідчення, докази) щодо вказаного проступку судді, а під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг таких обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарна скарга не містить інформації щодо наявності в діях судді Діброви О.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Щодо пункту 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що «істотні негативні наслідки» мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, належить до правопорушень, що становлять підвищену суспільну небезпечність. Розгляд зазначеної категорії справ є суспільно значущими та викликає значний суспільний резонанс. Безпідставне звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності має вкрай негативні наслідки, оскільки викликає як у правопорушника, так і у стороннього спостерігача хибне уявлення щодо «вседозволеності» під час керування транспортним засобом та можливості уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Станом на день прийняття постанов (21 червня 2022 року, 27 червня 2022 року, 22 грудня 2022 року) приписи статті 22 КУпАП чітко й однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, проте суддя залишив поза увагою таку пряму заборону.

Пряме та невмотивоване порушення заборони, яка визначена статтею 22 КУпАП, нівелює зусилля законодавця і ще більше посилює поширення у суспільстві думки, що навіть пряма заборона не перешкоджає і далі легко уникати покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Безпідставне звільнення від адміністративного стягнення може свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У зв’язку з недотриманням суддею під час розгляду справ прямої вимоги КУпАП щодо неможливості застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, особи, яких суддя визнав винними у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень, уникли стягнення, а у державний бюджет не було сплачено кошти у виді штрафів.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Захарченка М.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Берези М.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що обставини, викладені у дисциплінарній скарзі, вказують на наявність у діях судді Діброви О.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), а отже підлягають з’ясуванню під час розгляду дисциплінарної справи.

Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за скаргою Берези Марти Володимирівни стосовно судді Народицького районного суду Житомирської області Діброви Олександра Вікторовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя