Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Одеської обласної прокуратури стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича,

 

встановила:

до Вищої ради правосуддя 20 лютого 2024 року (вх. № 125/0/13-24) надійшла скарга Одеської обласної прокуратури за підписом керівника Ігоря Домущея на дії судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19.

У скарзі зазначено, що суддя Кічмаренко С.М. під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 допустив зневажливе ставлення до сторони обвинувачення – прокурорів Чечітка О.А., Тіліка Р.Г., Столяренка Ю.С. та Занька Я.А., демонструючи явно дискримінаційне ставлення до них та їх правової позиції, що, на переконання скаржника, є порушенням етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду.

Як зазначено автором скарги, ігноруючи дискреційні повноваження прокурора на вільний вибір тактики подання доказів та способу доказування обставин, які підлягають, суд неодноразово своїми діями примушував сторону обвинувачення до зміни тактики на більш сприятливу для сторони захисту.

Скаржник стверджує, що в судовому засіданні, яке відбулось 26 червня 2020 року, під час подання доказів стороною обвинувачення суддя Кічмаренко С.М., достеменно будучи обізнаним, що обсяг письмових доказів та документів є достатньо значним (близько 300 томів) та одночасна наявність усіх цих матеріалів у судовому засіданні є неможливою, неодноразово висловлював позицію про те, які докази сторона обвинувачення має подати, а які суд не цікавлять.

На думку скаржника, зазначені дії судді явно виходять за межі керування судовим процесом, а висловлювання судді, проголошені в судовому засіданні, порушують принципи змагальності, диспозитивності та свідчать про неповагу судді до прокурорів, яка полягає в перешкоджанні вільному та самостійному обстоюванню стороною обвинувачення своєї правової позиції.

Скаржник вказує, що під час судового засідання, яке відбулось 26 червня 2020 року, суддя Кічмаренко С.М. висловлював позицію щодо непотрібності долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні деяких із ключових доказів у справі, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2, форми КБ-3, мотивуючи це тим, що в такому разі дослідження доказів триватиме понад 5 місяців.

Крім того, під час спроби сторони обвинувачення надати як доказ акт контрольно-ревізійного управління, у якому також викладено та зафіксовано обставини заволодіння бюджетними коштами, суддею Кічмаренком С.М. зазначено, що «він йому не потрібний та не цікавий», що, на думку скаржника, свідчить про дискримінаційне ставлення судді до доказів, що надаються прокурорами, оскільки суддя заздалегідь, без дослідження акта та виходу до нарадчої кімнати, визначив його силу як доказу та надав йому оцінку.

Скаржник зазначає, що надалі, не змінюючи свого негативного та упередженого ставлення до сторони обвинувачення, у судовому засіданні, яке відбулось 25 жовтня 2021 року, суддя Кічмаренко С.М., незважаючи на долучення під час судових засідань до обвинувального акта та оголошення частини матеріалів кримінального провадження № ____ обсягом 134 томи на підтвердження висунутого обвинувачення, категорично стверджував, що судом жодного документа від сторони обвинувачення не отримано та такі докази суду не потрібні. При цьому скаржником зауважено, що зазначені висловлювання судді мали місце під час безпосереднього оголошення прокурорами суті досліджуваних письмових доказів. Тобто, як зазначає автор дисциплінарної скарги, суддя Кічмаренко С.М. прямо, відкрито та прилюдно заявив, що не має наміру досліджувати докази сторони обвинувачення в судових засіданнях та наявні у сторони обвинувачення докази суд не цікавлять.

На переконання скаржника, зазначене вказує на вже сформовану суб’єктивну думку судді щодо наявності або відсутності в діях обвинувачених складу інкримінованих правопорушень та на порушення суддею засад кримінального провадження.

Як вказав скаржник суддя Кічмаренко С.М. під час судового засідання 25 жовтня 2021 року звинуватив прокурорів в умисній публікації в медіа інформації щодо стану розгляду зазначеної справи, без будь-якої конкретизації, у чому саме полягає «претензія» до прокурорів. На слова прокурора стосовно того, що сторона обвинувачення нічого не публікує, суддя Кічмаренко С.М. категорично зазначив, що такі публікації з’являються зі згоди сторони обвинувачення.

Як стверджує автор скарги, зазначені обставини вказують саме на дискредитаційний характер ставлення до сторони обвинувачення, оскільки вказані заяви суддя Кічмаренко С.М. довів до присутніх у залі категорично, як констатацію факту вчинення певних, на його погляд, негативних дій саме стороною обвинувачення, не допускаючи при цьому присутності в залі представників медіа. Тобто суддя звинуватив прокурорів у вчиненні дії без установлення будь-яких фактів.

З-поміж іншого, скаржник також зазначив, що подібні дискредитаційні висловлювання були допущені суддею Кічмаренком С.М. під час судового засідання, що відбулось 8 лютого 2023 року. Зокрема, під час дослідження письмових доказів сторони обвинувачення суддя Кічмаренко С.М. запитав обвинуваченого ОСОБА5, чи давав він свідчення під час досудового розслідування, чи це був лише «обвинувальний нахил» зі сторони слідчих органів. На заяви прокурора стосовно демонстрації явної упередженості під час зазначеного засідання суддя Кічмаренко С.М. повідомив, що процес є змагальним, і якщо він не спроможний змагатись у процесі, то може заявити самовідвід.

Крім того, у скарзі наведено, що суддя Кічмаренко С.М. після відхиленого 7 лютого 2023 року відводу, заявленого стороною обвинувачення, виявляючи нестриманість, неповагу до сторони обвинувачення, акцентував увагу присутніх у залі, на тому, що відомості, дані, показання сторони захисту мають пріоритет для суду в цьому провадженні, вказуючи прокурору, що йому належить прислухатись до «роз’яснень спеціаліста – інженера», а також обвинуваченого, чим явно дискредитував прокурорів.

Скаржник вказав також на те, що під час узгодження дати наступного судового засідання, за об’єктивної, підтвердженої документально, неможливості прокурорів прибути в таке засідання, суддя Кічмаренко С.М. попередив сторону обвинувачення, що неприбуття їх у судове засідання буде вважатись вчиненням стороною обвинувачення злочину та зловживанням службовим становищем, при цьому запропонував відмовитись від підтримання обвинувачення.

На переконання автора скарги, суддя Кічмаренко С.М. безпідставно, знайшовши привід для вираження стороні обвинувачення свого явного негативно-упередженого ставлення, використав найбільш принизливий для будь-якої законослухняної людини спосіб – прилюдного, публічного, без дотримання правової процедури звинувачення у вчиненні правопорушення. Такі висловлювання, на думку скаржника, явно дискредитують одну сторону перед іншою, оскільки за майже аналогічних обставин, коли сторона захисту неодноразово заявляла про неможливість узяти участь у судовому засіданні через зайнятість у іншому провадженні, у слідчих діях у місті Києві тощо, суддя подібного стороні захисту не висловлював, при тому що у кримінальному провадженні брали участь декілька адвокатів одного адвокатського об’єднання, у яких була можливість замінювати один одного.

Крім того, скаржник зазначив, що під час допиту свідка ОСОБА1, який говорив про те, що не повністю пам’ятає обставини, свідком яких був, суддя Кічмаренко С.М., звертаючись до нього, зауважив, що дійсно минуло багато часу, однак при цьому звернув увагу на те, що це вина не суду, а органу обвинувачення, який не спроможний протягом тривалого часу (близько 15 років) закінчити розгляд справи.

Як стверджує скаржник, такими висловлюваннями суддя, очевидно, мав на меті підірвати довіру до органу обвинувачення як в очах учасників судового провадження, так і будь-якого стороннього спостерігача, що перебуває або міг би перебувати в залі засідань, указуючи, що винятково прокурори винні в тривалому розслідуванні та розгляді справи.

Вказані дії, на переконання скаржника, суддя Кічмаренко С.М. вчинив свідомо, користуючись правами головуючого в судовому засіданні та маючи на меті принизити прокурорів через створення у неупередженого спостерігача уявлення щодо непрофесійності прокурорів.

Автор скарги зауважив, що вказані обставини зафіксовано на відповідних матеріальних носіях інформації в результаті технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1935/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. у зв’язку з наявністю в його діях під час розгляду справи № 522/10665/19 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року.

Пунктом 23⁹ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23⁷ цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач, зокрема, здійснює підготовку справи до розгляду та готує висновок, який передає для розгляду Дисциплінарною палатою.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороз М.В. підготував та передав на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок від 3 лютого 2025 року, а також повідомив суддю і скаржника про його наявність та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.

Розгляд дисциплінарної справи призначався на 3, 31 березня, 28 квітня, 16 червня та 7 липня 2025 року.

До проєктів порядку денного 3, 31 березня, 28 квітня, 16 червня та 7 липня 2025 року було внесено питання про розгляд даної дисциплінарної справи, суддя, його представник та скаржник повідомлялись своєчасно й у належний спосіб у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу були розміщені на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданнях Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя брали участь суддя Кічмаренко С.М., його представник – адвокат Ільченко К.Р., представники Одеської обласної прокуратури – прокурори Чечітко О.А. та Столяренко Ю.С.

Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

26 червня 2019 року до провадження колегії суддів Приморського районного суду міста Одеси у складі головуючого судді Кічмаренка С.М., суддів Науменка А.В., Абухіна Р.Д. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № ____ від 12 березня 2014 року стосовно ОСОБА2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27 частини п’ятої статті 191, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27 частини п’ятої статті 191, частиною другою статті 27 частини четвертої статті 358, частиною другою статті 28 частини першої статті 366 КК України, ОСОБА4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА6, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28 частини першої статті 366, частиною третьою статті 28 частини третьої статті 358, частиною третьою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА7, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28 частини першої статті 366, частиною другою статті 28 частини третьої статті 358, частиною другою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України, ОСОБА8, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28 частини першої статті 366, частиною другою статті 28 частини третьої статті 358, частиною другою статті 28 частини четвертої статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15 частини п’ятої статті 191 КК України.

29 грудня 2023 року у справі ухвалено вирок, яким зазначених осіб визнано невинуватими у пред’явленому обвинуваченні за низкою статей.

Також 29 грудня 2023 року у цій справі Приморським районним судом міста Одеси постановлено окрему ухвалу, якою визначено довести до відома керівника Одеської обласної прокуратури про порушення, допущені посадовими особами, у провадженні яких на досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження № ____ від 12 березня 2014 року, з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів.

Наразі справа перебуває на розгляді в Миколаївському апеляційному суді щодо оскарження представниками потерпілого та прокурорами Одеської обласної прокуратури Столяренком Ю.С., Заньком Я.С. вироку Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року.

На підтвердження обставин неетичної поведінки судді Кічмаренка С.М. та порушення ним засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом до скарги додано оптичний диск DVD-R з копіями результатів технічної фіксації судових засідань, які відбулись 26 червня 2020 року, 25 жовтня 2021 року, 8 лютого, 23 лютого, 5 червня та 21 липня 2023 року.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М., надаючи відповідь на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо технічних записів судових засідань, вказав, що 26 червня 2020 року та 21 липня 2023 року фіксування судових засідань не здійснювалось, тому надав наявні технічні записи всіх судових засідань, у тому числі від 25 жовтня 2021 року, 8 лютого, 23 лютого та 5 червня 2023 року. Разом із тим, зазначене не відповідає дійсним обставинам, оскільки технічні записи судових засідань від 26 червня 2020 року та 21 липня 2023 року були здійснені та подані самим скаржником як додатки до скарги.

Дослідивши вказані записи в межах обставин, що стали підставою для відкриття дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

У судовому засіданні 26 червня 2020 року щодо порядку подання доказів суддя Кічмаренко С.М. зазначив: «…Розумієте, в чому питання, ми задаємо, і суду може не зрозуміло ні позиція обвинувачення, ні позиція захисту, знаєте ми почали сумніватись чи в правильному відбувається процес… Загальна тема йде, ми щось почули до кінця не зрозуміло, я тільки зараз сам, що я не повинен був робити, поки я не зробив для себе цю схему, я взагалі не міг зрозуміти про що ви говорите, що являється злочином, а що якоюсь бізнес-діяльністю і дискусією, розумієте в чому питання? Подумайте, я вам по 321 КПК не зобов’язую, абстрагувати вас від варіантів і вам би було краще, і суду було б зрозуміло, і в залі. Тому що дуже важко, я розумію захист, їм захищатись від такого обвинувачення, тому що ми навіть не можемо зрозуміти, що Ви формуєте. Ми от сиділи з грудня місяця, ми не зрозуміли про що йде мова, йде мова про якість там договори, і так було б добре, чому ви проти цього?».

Прокурор: «Сторона обвинувачення підготовила детальний обвинувальний акт та виклад фактичних обставин, які буде доводити, які зазначено на 100 сторінках обвинувального акта. На даний час стороною обвинувачення долучено до обвинувального акта, які підтверджують першу стадію вчинення кримінального правопорушення, саме штучно завищеної вартості проєкту…».

Суддя Кічмаренко С.М.: «…Послухайте, оце знову ці розмови, ми хочемо бачити докази…».

Прокурор: «Ми долучили…».

Суддя Кічмаренко С.М.: « От бачите, Ви долучили, а ми ні один не вивчили в ході слухання… Дивіться, є два способи: або Ви подаєте документи на засідання всі і суд починає їх вивчати, або ми зараз переходимо до того, що я кажу. От є перше у вас, ви сказали, що там є організована група – документи організованої групи, скільки їх у Вас є. Ви зрозумійте правильно, я виходжу з того, який є документ кінцевий і що суд повинен почути».

Захисник: «Щодо дискусії можна зробити посилання, що такий доказ надавався і таке інше…».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Зрозумійте правильно, що ми перервали дослідження доказів, але вам немає від чого захищатись (звернення до захисників), так як ви подаєте (звернення до прокурорів)».

Прокурор: «Є обвинувальний акт, ніхто не заявляв, що він не зрозумілий».

На 32 хв 20 с аудіозапису судового засідання від 26 червня 2020 року на повторне запитання судді Кічмаренка С.М. щодо подання доказів прокурор відповідає: «Шановний суд, пропоную продовжити дослідження клопотання, під час якого мною буде зазначено обставини…».

Суддя Кічмаренко С.М. його перебиває: «От дивіться…».

Прокурор: «Дайте закінчить, будь ласка, … та які саме статті підтверджують ці докази про вчинення злочинів. Після чого, якщо буде виникати питання, сумніви, або заперечення, то сторона захисту може…».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Дякую. Суд ухвалив: прийняти до відома дискусію, яка йде друге засідання по порядку вивчення доказів, і запропонувати як стороні захисту, так і обвинуваченню перейти до конкретної роботи, конкретизації, щоб ці докази в засіданні були почуті, яких вони касаються осіб, починаючи з суті обвинувачення, не виходячи за нього. Тобто суд пропонує вам, є чи не є організована група, і поетапно піти, по стадійно, в чому обвинувачуються ці люди і яка їх роль, число, місяць, коли вони увійшли в цю групу, будь ласка, переходимо. Прокурори, вам слово».

Прокурор оголошує докази, які підлягають дослідженню.

Надалі, на 38 хв 27 с аудіозапису судового засідання, суддя Кічмаренко С.М. звертається до прокурора: «…Оце як ви сказали, це покажіть нам документи, відкрийте їх, щоб ми бачили. Я словам вашим не вірю, я хочу бачити документи».

Прокурор: «Так ми їх надали, тоді алгоритм, який пропонує суд, взагалі не можна дослідити».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Це ж не дебати…Ви ж не в дебатах виступаєте, надайте докази… Мені вони не потрібні от геть не цікаві… послухайте при такому розкладі вони не можуть захищатися».

На 48 хв 34 с суддя Кічмаренко С.М. переходить на крик: «Дайте докази, а не виступайте тут з деклараціями… Прокурор, ще раз вам говорю: не акт КРУ, а організована група, всі докази по організованій групі, по статтях, по яких обставинах вони скоїли цей злочин, люди повинні захищатись і задавати питання, по цим доказам, а не читати тут декларації, зрозумійте правильно».

Прокурор: «… порушується принцип змагальності».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Суд ухвалив: згідно статті 321 суд вам пропонує абстрагуватись від другорядного, не підмінювати виступи в дебатах подачею доказів, можливо, дебати у вас дуже хороші, але поки ні одного доказу ви не подали, ні суду, ні стороні захисту».

Прокурор: «Шановний суд, Ви пропонуєте чи зобов’язуєте?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Тому пропоную, ніхто вас не обмежує в подачі обвинувачення, відкрийте докази стороні. Перше, у вас йде організована група… Ви зачитували документ, я мовчав, мовчав, але сьогодні настав критичний момент, то дайте докази!».

У судовому засіданні 25 жовтня 2021 року щодо неможливості участі прокурорів у судовому засіданні наступного дня, оскільки вже призначено інше судове засідання, суддя Кічмаренко С.М. відповів: «…це нас не цікавить».

Прокурор: «Зрозуміло, ми Вас попереджуємо».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ви не можете попереджувати, відмовтесь від обвинувачення. Ви що одолженіє робите? Запам’ятайте, є процесуальний порядок. Ви не хочете подавати докази, ми вбачаємо це так, 2 роки, шановні, я вам так скажу, за три засідання тут можна було подати докази, якби ви були готові. Ми сидимо тут вибачте, слухаємо ваші клопотання, ми про це говорили вам давно».

Прокурор: «Ми розуміємо позицію суду».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Успокойтесь, яка позиція суду? Виконуйте обов’язки, позиція суду. Ви що, вибачте, це не в публічній сфері там розпространятись, якісь плітки, а давайте тут в засіданні».

Прокурор: «Це було звинувачення?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Це було не звинувачення, а попередження. Да, я читаю он Думську і інші, де з вашої згоди он даються всякі свідчення. Я чому кажу, давайте докази, шановні. Це ваше попередження про подачу доказів, Ви давайте виступайте в цьому клопотанні, якщо ви готові».

Прокурор: «Шановний суд…».

Суддя Кічмаренко С.М. перебиває: «Скільки вам треба часу і що ви хочете подати, ще за цей час – 2 роки слухання…».

Прокурор: «Шановний суд, ми коли підготуємо заперечення на вказане клопотання…».

Суддя Кічмаренко С.М. перебиває: «Ні, сьогодні давайте, шановний…. Ви що, не готові до справи?».

Прокурор заявив клопотання про надання часу, на що суддя Кічмаренко С.М. зазначив: «То ви не готові на завтра? Так, скільки засідань вам ще треба дати, щоб ви подали докази, хоч один, ви ні одного доказу поки не подали, 2 роки йде засідання…».

Прокурор: «А матеріали, які були надані суду?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Так вони не вивчалися в судовому засіданні. Ви ж не дали на вивчення суду їх, ви ними заявляєте клопотання».

Прокурор: «Шановний суд, ми користуємось своїми повноваженнями».

Суддя Кічмаренко С.М.: «В повноваженнях вас цього немає, є повноваження подавати докази».

Прокурор: «Зрозуміло».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Якщо вам зрозуміло, то чого ви цього не робите? Чому скоюєте злочин? Якщо так виходить? Будь ласка, давайте, ну що ви мовчите? Скільки часу треба, щоб ви подали докази? Хоч один відкрили в засіданні?».

Прокурор: «А ці докази не відкриті?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ні, звичайно, вони ж не вивчалися стороною, ви ж не сказали, і я не зрозумів. Ви не одного доказу і перед нами не відкрили, шановні».

Прокурор: «А клопотання, які надавалися і надавались письмові документи, це що не доказ, на думку суду?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ну я їх не бачив».

Прокурор: «Так вони долучені до справи».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Подождіть, так це Ви повинні відкрити їх тут в суді і кожний пункт доказати. Що ж Ви думаєте собі? Мені вони не потрібні. Це Ви повинні…».

Прокурор: «Зрозуміло, в наступне судове засідання буде надано заперечення».

Суддя Кічмаренко С.М.: «…Я не хочу, щоб Ви думали, що суд підтримує тільки захист, змагальність, але змагальності нема, читаєте лише Ви, захист нічого не висказує, ми сидимо, слухаємо і не розуміємо, що Ви хочете сказати. Тому завтра ми засідаємо, ніяких зривів, Ви не дали списку щодо засідання. Якщо Вас не буде, будь ласка, це Ваші проблеми, ми будемо вважати, що Ви скоюєте злочин, тому що це злочин, не підтримувати обвинувачення, це зловживання службовим становищем і все прокурори, розумієте чи ні? Тому продивились супер важкі злочини, де не ходите в засідання, розумієте чи ні? Я Вас попереджаю про це, завтра засідання, будь ласка, давайте свої заперечення, сьогодні вирішувати не будемо і дайте нам графік, коли подасте докази, хоч один доказ відкрийте в залі. Не читанням оцим, ці томи, я не знаю, Ваша думка, приймати чи ні суду, вони не відкриті перед нами… Я попереджаю зривати засідання недопустимо, якість розповіді про супер з під вартою, зрозумійте правильно, це все видумки і нам вони не потрібні ці видумки…».

На це прокурор зазначив: «Що нам забороняє зараз вивчати, от ми надали два томи і вивчили».

Суддя Кічмаренко С.М.: «А ми не повинні. Це Ви повинні давати. Суд по своїй ініціативі може вивчати, Ви повинні відкривати, прокурор, і показувати. Відкрийте КПК, якщо Ви розумієте, тут так указано: по своїй ініціативі може, але нас не цікавить. Відкрийте ви, шановні пани, ви забулися, що у вас змагальність, ми не ваші опоненти, пани Чечітко і Тілік, вивчіть подачу доказів, вже антикорупційний суд показує приклад по великим томам, і інші суди вже показують приклад, а вибачте, називайте доказ і доказуйте… комусь війна потрібна з вами? А тиск на суд – недопустимий. Он, де не відкрию пресу: “славно відома справа”, “славна відома справа то”, Ви що собі дозволяєте там публікувати?... ці публікації з вашої згоди проводяться… я застерігаю вас від тиску на суд».

У судовому засіданні 8 лютого 2023 року під час дослідження письмових доказів суддя Кічмаренко С.М., коментуючи оголошені прокурором докази, звернувся до обвинуваченого ОСОБА5: «А Ви давали ці свідчення під час досудового розслідування?».

На відповідь обвинуваченого ОСОБА5, що обвинувачених ніхто про це не питав, суддя Кічмаренко С.М. запитав: «Обвинувальний уклон був і все, да?».

На зауваження прокурора, що зараз не ця стадія, суддя Кічмаренко С.М. відповів: «Якщо Ви не спосібні змагатись, заявіть самовідвід, будь ласка. Це ж змагальний процес. Я щось не розумію Вас. Суд хоче вияснить, ну от дивіться. Людина говорить, а ви її не слухали на досудовому слідстві. Чому, я Вас питаю? Він же ж каже про документи. Він же ж Вам, Ви що краще понімаєте інженера чи що? Чи Ви можете вже технічні документи трактувати, прокурор? Є ж спеціалісти, фахівці. Він каже, мене не слухали».

Надалі, на 53 хв 46 с відбувся діалог такого змісту:

Прокурор запитав обвинуваченого: «В разі зміни проєктних рішень, чи має проєкт щонайменше перезатверджуватись в Кабміні?».

Обвинувачений ОСОБА5: «В мене одне питання до Вас…».

На зауваження прокурора, що йому питань не можна ставити, суддя Кічмаренко С.М. прокоментував, що «можливо, сьогодні можливо, змагальний процес».

У судовому засіданні 23 лютого 2023 року під час дослідження письмових матеріалів (6 хв 38 с судового засідання) суддя Кічмаренко С.М., перебиваючи прокурора, зазначив: «Скажіть, будь ласка, як тоді, яка сума повинна бути витрат на побудову цього випуску, Ви так кажете, що завищена вартість? От я скажу одне і єдине, чи вправі влазити в цю ситуацію, при тому, що бізнес структура виграла тендер, оговорила договори, загальні витрати, вони повинні без прибутку працювати? Чи як бізнес-структура, чи в убиток собі? Як Ви скажете, Ваша загальна думка? От дивіться, мій колега мені підказав, ми це слухали ото, що Ви говорите, дуже добре по цьому поводу виступав Чечітко, навіть не гірше Вас… от я задаю питання, бізнес-структура, вона працює для чого? Щоб убитки мати чи прибуток, і платити з цього податки. От яка Ваша думка, тут розумієте в чому питання, міровозрєнчеська позиція має бути, конкретика. І вправі чи ні влазити правоохоронні органи в цю конкретику, як бізнес-структура працює, не є це втручанням в бізнес-діяльність, де люди роблять прибуток? А може їм подарували цю трубу, то що Ви… от на шару дали? От просто дали, гуманітарку? То що вони повинні ці кошти повернути, чи як? От просто об’ясніть зараз цю ситуацію, і ми дальше підемо… Щоб ми зрозуміли, от дивіться, у нас є дві ісходні цифри 500 там з чимось 80 млн, … є там держава повинна виплатить бізнес-структурі кошти, якусь суму, і скільки вони самі затратили, і ми сьогодні, вибачте мене, яка шкода державі, чиї інтереси Ви відстоюєте, держави чи що? Я от не можу зрозуміти, якщо є об’єкт який нам відомий, і зіграє дуже важливу роль, у Хаджибеї упав рівень води, захистив греблю, і сьогодні в нас цих даних взагалі немає, і це вивчення не проводилось, фахівці не залучались для вивчення цієї ситуації, тут вдруг прокуратура щось рахує скільки людей тут працює, вправі Ви це робити чи ні? А може він сам по ночам працював? Що важливо, як? Розумієте? Це питання, і дайте відповідь. Плюс, вибачте, без кінця публікації у пресі, де создавався такий імідж крадія, не маючи вироку, який роками, за 10, 12 років немає вироку. Ця інформація певно виходила від слідчого, ця інформація, чи є, хто її ще дасть? Публікувалася кругом у масмедія, ми прийшли, ми думали, Ви нам дійсно щось покажете, що страшне робиться, а сьогодні ми слухаємо знову ціна труби… а якби їм подарували цю трубу, то що вони повинні від цих коштів відмовитись? Чи як?».

Прокурор: «В попередньому судовому засіданні я сім раз наголошував, що тендеру не було. Тендеру не було. Це перше питання, яке ми відповідаємо суду. Не було конкуренції. Не було нормальних ринкових відносин».

На 40 хв 35 с на звернення прокурора до головуючого судді Кічмаренка С.М. зробити зауваження стороні захисту, яка коментувала його виступ, суддя Кічмаренко С.М. сказав: «Зауваження вам перш за все йде, бо ви не способі подати і дати відповідь на ті документи, де вони у вас взялися і як ви їх там трактуєте. Що ви нам тут розповідаєте? Перш за все ви з цього повинні починати, кожний документ і казати, де він у вас взявся, яким чином він у вас опинився, це ж загальні засади кримінального судочинства…».

У судовому засіданні 21 липня 2023 року під час допиту одного з обвинувачених (6 хв 58 с аудіозапису судового засідання) суддя Кічмаренко С.М. перепитав: «Обвинувачені, от вам зрозуміло, від чого ви захищаєтесь?».

Обвинувачений відповів: «Нет мне до сих пор не ясно, от чего я страдаю. Не смог спасти внука, еле вытащил от смерти невесту, потому что сидел и был арестован и так далее».

Суддя Кічмаренко С.М.: «А скільки Ви сиділи?».

Обвинувачений відповів: «Два месяца, потом еще два месяца, ну домашній арешт».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Харашо, все ж таки, дивіться, колись ця стаття була способна на вищу міру покарання, сьогодні найвищої міри покарання немає, але достатньо важка стаття, Вам ставиться у вину і це ж не іграшки, це своєрідний орган – орган обвинувачення. От ви кажете, що вони так бездумно, безпідставно знайшли людей, от ми не віримо…».

Обвинувачений: «Я не просто не верю, так как я проработал не один год в КРУ, и еще в главном управлении… и у мене нет доверия к органам и прокуратуре…».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ви розумієте, тут не стоїть питання в довірі, Вам стоїть сьогодні питання про одне із самих тяжчих обвинувачень, які тільки можуть бути… дивіться, нова Україна якоби через чесні правоохоронні органи бореться зі злочинністю, саме так, і вона якоби має право, і Ви дивіться, скільки в публічній сфері, і мабуть це не Ви висказувались, а висказувались з шпальтів органів обвинувачення, слідчий має чи прокурор розголошувати деякі дані, до сир пір виходять, значить щось таки є…».

На запит Вищої ради правосуддя щодо обставин зазначених у скарзі суддя Кічмаренко С.М. надіслав пояснення, у яких звернув увагу на те, що скаргу Одеської обласної прокуратури він розцінює як особисту помсту за постановлення окремої ухвали та принципову позицію не займати обвинувальну сторону під час розгляду справи. Суддя також звернув увагу, що прокуратура жодними чином не відреагувала на постановлення окремої ухвали.

Зокрема, суддя Кічмаренко С.М. пояснив, що під час слухання справи сторона обвинувачення різними способами ухилялася від подачі доказів, що порушувало засади змагальності та рівності учасників кримінального провадження.

На думку судді, доводи скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням – окремою ухвалою, та стосуються процесуального порядку розгляду справи.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що тривалий розгляд вказаної справи (116 судових засідань із 26 червня 2019 року) пов’язаний із позицією і поведінкою прокурорів, а саме наданням об’ємних доказів суду і забезпеченням допиту свідків обвинувачення. При цьому судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з неявкою прокурорів (7 разів), долученням доказів (61 засідання), що, на переконання судді, свідчить про фактичне ухилення сторони обвинувачення від дотримання засад змагальності процесу.

Суддя Кічмаренко С.М. також повідомив, що під час розгляду справи в публічному просторі з’являлись фейкові публікації щодо нього, опубліковані невідомими особами, які містили інформацію, якою володіла лише сторона обвинувачення.

В засіданнях Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Кічмаренко С.М. зазначав, що в скарзі прокурор надав викривлену оцінку ситуації, яка мала місце під час судового засідання 25 жовтня 2021 року. Зокрема, навів уривки висловлювань без врахування загального контексту, стверджуючи, що вони мали місце «під час безпосереднього оголошення стороною обвинувачення суті досліджуваних письмових доказів».

Про причини неможливості прокурорів прибути в судове засідання суддя Кічмаренко С.М. підтвердив, що сказав: «це нас не цікавить», маючи на увазі, що прокуратура як державний орган повинна належним чином вживати заходів щодо явки сторони обвинувачення в судове засідання задля дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження. В цьому контексті його запитання: «...відмовтесь від обвинувачення? Ви що «одолженіє» робите?» було спрямоване на привернення уваги прокурорів щодо неналежного підтримання ними державного обвинувачення і зауваження, що через погану підготовку сторона обвинувачення вже два роки подає докази.

Суддя Кічмаренко С.М. вказав, що його висловлювання про докази, зокрема, що вони «не потрібні, це Ви повинні доказувати» є реакцією саме на позицію прокурора про те, що докази подані суду і долучені до обвинувального акта. Таке формулювання, на думку судді, має роз’яснювальний характер засад кримінального провадження щодо самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій та роз’яснення процедури дослідження письмових доказів в порядку статті 358 КПК України.

Суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що надаючи такі роз’яснення прокурорам він намагався гарантувати справедливий розгляд справи, забезпечити розгляд кримінального провадження в розумні строки, оскільки поведінка сторони обвинувачення, спосіб здійснення прокурорами своїх повноважень мали об’єктивні ознаки свідомого затягування судового розгляду. Натомість, сторона обвинувачення свою некомпетентність підміняє упередженістю з його боку, називаючи такі роз’яснення суду порушенням засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Скаржник, на думку судді, жонглює словосполученням «не цікавить», вириваючи його з контексту, і намагається переконати дисциплінарний орган у навмисному відкиданні суддею поданих стороною обвинувачення доказів.

В зв’язку із цим суддя Кічмаренко С.М. зауважує, що його дії відповідають вимогам закону і не мають ознак дисциплінарного проступку, оскільки відповідно до статті 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Суддя Кічмаренко С.М. пояснив, що об’єктивну оцінку його висловлювань варто здійснювати в цілому, а не окремих фраз без вивчення діалогів, які передували цьому. З огляду на це, суддя вважає, що діяв правомірно і вів судове провадження справедливо щодо обох сторін кримінального провадження. Його слова чи поведінка не були зумовлені причинами, що не стосувалися б інтересів справедливого судового розгляду справи. Сторонній розсудливий, законослухняний та поінформований спостерігач не сприймав би його слова як прихильність чи упередженість до будь-кого з учасників процесу, оскільки його дії були об’єктивно виправданими і зумовленими саме неухильним дотриманням принципу змагальності.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. переконаний у правомірності своїх запитань під час допиту обвинуваченого, оскільки відповідно до статті 351 КПК України головуючий має право протягом усього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей. На виконання зазначених вимог він і поставив запитання обвинуваченому, задля з’ясування всіх обставин кримінального провадження.

Також суддя Кічмаренко С.М. вважає, що, оскільки вказана судова справа є предметом апеляційного розгляду, висновки в цій дисциплінарній справі можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості вироку.

Неправдивими, на думку судді, є також твердження скаржника про звинувачення прокурорів у «навмисній публікації в медіа інформації щодо стану розгляду вказаної кримінальної справи». Суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що не вживав слів «умисна публікація» та уточнив, що це не є звинуваченням прокурорів. Натомість такі зауваження щодо публікації інформації про розгляд кримінального провадження мали форму нагадувань про важливість дотримання презумпції невинуватості і застерігали від тиску на суд. Суддя Кічмаренко С.М. вказав, що його висловлювання містили сенс про те, що він не буде піддаватися суспільному тиску.

Таким чином, суддя Кічмаренко С.М. наголосив, що під час розгляду справи створив усі умови, передбачені статтею 22 КПК України для забезпечення змагальності процесу. Разом з цим, сторона обвинувачення, на його думку, належним чином не дотрималася вимог закону в частині надання доказів суду. Суддя Кічмаренко С.М. вважає, що його поведінка протягом усього судового процесу у цьому кримінальному провадженні була терплячою, він намагався зберегти атмосферу рівності та порядку в залі суду, дбав, щоб кожна сторона кримінального провадження була почутою. При цьому суддя зазначив, що деякі його формулювання є просто невдалими та не мали образливого чи принижуючого характеру, а мали форму розумного втручання (виключити обговорення питань, які не стосуються справи, не повторюватися, переконуватися) і були спрямовані на утвердження розуміння у сторони обвинувачення того, що суддя не може виконувати роль обвинувачення в кримінальному провадженні.

Представник судді Кічмаренка С.М. – адвокат Ільченко К.Р. у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 квітня 2025 року зазначила, що висловлювання судді Кічмаренка С.М. під час розгляду справи не містять ознак підриву авторитету правосуддя, направлені на з’ясування всіх обставин кримінальної справи.

Адвокат Ільченко К.Р. звернула увагу, що репліка судді Кічмаренка С.М. щодо «боротьби нової України» була зверненням до обвинуваченого і жодним чином не містила спроби дискредитації органів прокуратури чи правоохоронних органів, також не містить ознак порушення прав учасників судового процесу, рівності перед законом та судом, оскільки головуючий намагався з’ясувати ставлення обвинуваченого до кримінального правопорушення.

Крім того, адвокат Ільченко К.Р. звернула увагу, що голос судді Кічмаренка С.М, під час судових засідань рівний, без крику та будь-яких підвищених емоційних тонів під час звернення до учасників судового процесу. Зазначила, що, можливо не всі питання були правильно сформульовані, однак суддя Кічмаренко С.М. не дозволяв собі принижувати учасників судового процесу, не допускав будь-яких порушень стосовно рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, а більш того, у будь-якій формі не допускав дискредитацію органів державної влади.

Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення адвокат Ільченко К.Р. вказала, що дисциплінарний орган Вищої ради правосуддя має обґрунтувати обрання того чи іншого виду стягнення, зважаючи на його співмірність зі складом і наслідками вчиненого дисциплінарного проступку. Більш суворий вид дисциплінарного стягнення застосовується тільки тоді, коли менш суворого виду такого стягнення недостатньо для досягнення мети його застосування.

Додатково адвокат Ільченко К.Р. зазначила, що суддя Кічмаренко С.М. характеризується позитивно та не має будь-яких дисциплінарних стягнень, має більше 30 років суддівського стажу, відсутні будь-які факти неналежної поведінки, характеризується як добросовісна людина та громадянин.

На підтвердження характеризуючих даних судді Кічмаренка С.М. Приморський районний суд міста Одеси звернувся до Вищої ради правосуддя з листом, який підписали 21 суддя цього суду, в якому висловлено стурбованість щодо дисциплінарної справи стосовно колеги. У разі встановлення дисциплінарним органом наявності підстав для притягнення судді Кічмаренка С.М. до дисциплінарної відповідальності, судді просили врахувати принцип пропорційності та не застосовувати найбільш суворий вид дисциплінарного стягнення.

Представники Одеської обласної прокуратури – прокурори О.Чечітко та Ю.Столяренко в засіданні Дисциплінарної палати зазначили, що під час розгляду цієї справи просять надати оцінку виключно поведінці судді Кічмаренка С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19, не вдаючись в оцінку обставин справи або перевірки законності та обґрунтованості судового рішення – вироку Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року.

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила клопотання представника судді Кічмаренка С.М. – адвоката Ільченко К.Р. про долучення до матеріалів дисциплінарної справи висновку науково-правової експертизи від 22 квітня 2025 року, який виконаний Державною науковою установою «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України».

Як убачається з указаного висновку, метою експертного дослідження, яке провів експерт, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник ОСОБА9 був аналіз правовідносин у сфері виконання процесуальних повноважень судді та дотримання суддівської етики при здійсненні правосуддя в Україні.

Перша Дисциплінарна палати Вищої ради правосуддя вважає за необхідне процитувати дослівний уривок тексту з висновку науково-правової експертизи від 22 квітня 2025 року зі збереженням орфографії та пунктуації.

Так, у висновку зазначено: «Перед науково-правовою експертизою були поставлені такі запитання:

1. Чи наявні ознаки порушень зі сторони головуючого судді під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 у судових засіданнях 25.10.2021, 08.02.2023, 23.02.2023, 21.07.2023, про які зазначено в дисциплінарній скарзі щодо судді Одеської обласної прокуратури від 15.02.2024, та чи виходили дії головуючого судді за межі вимог, які встановлені чинним законодавством, в тому числі норм КПК України під час розгляду справи № 522/10665/19?

2. Чи містяться ознаки порушень щодо дискредитації органів обвинувачення, порушення рівності учасників судового процесу перед законом та судом, відсутності поваги до учасників судового процесу, підриву авторитету правосуддя у діях головуючого судді під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 у судових засіданнях 25.10.2021, 08.02.2023, 23.02.2023, 21.07.2023, інформація щодо яких міститься в дисциплінарній скарзі щодо судді Одеської обласної прокуратури від 15.02.2024?»

За результатами експертизи експерт, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник ОСОБА9 дійшла таких висновків:

«До питання 1: під час дослідження наданих для проведення науково-правової експертизи аудіозаписів судових засідань 25.10.2021, 08.02.2023, 23.02.2023, 21.07.2023 з розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 ознак дій головуючого судді поза межами вимог, встановлених чинних законодавством, у тому числі норм КПК України, які зазначені у дисциплінарній скарзі щодо судді Одеською обласною прокуратурою від 15.02.2024, не виявлено.

До питання 2: Наданими на дослідження матеріалами повідомлення, що містяться в дисциплінарній скарзі щодо судді Одеської обласної прокуратури від 15 лютого 2024 року не підтверджуються, оскільки досліджені матеріали аудіозаписів судових засідань 25.10.2021, 08.02.2023, 23.02.2023, 21.07.2023 з розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 не підтверджують в діях головуючого в судовому засіданні дискредитації органів обвинувачення, порушення рівності учасників судового процесу перед законом та судом, не містять зневаги до учасників судового процесу та не підривають авторитет правосуддя».

7 липня 2025 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи задоволено клопотання представника судді Кічмаренка С.М. – адвоката Ільченко К.Р. та долучено до матеріалів дисциплінарної справи, надані з власної ініціативи пояснення адвоката ОСОБА10 та ОСОБА5 щодо розгляду суддею Кічмаренком С.М. справи № 522/10665/19. Зі змісту пояснень вбачається, що адвокат ОСОБА10 та ОСОБА5 надають оцінку діям судді Кічмаренка С.М. щодо обставин, зазначених у скарзі Одеської обласної прокуратури, висловлюють припущення про мотиви ініціювання дисциплінарного провадження, вказують на порушення, допущені прокурорами.

Також 7 липня 2025 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя представник скаржника долучив до матеріалів дисциплінарної справи лист Одеської обласної прокуратури від 18 березня 2024 року, адресований Приморському районному суду міста Одеси щодо розгляду окремої ухвали від 29 грудня 2023 року.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 7 КПК України).

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (частина шоста статті 22 КПК України).

Частиною першою статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Стаття 36 КПК України передбачає, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Участь прокурора в суді є обов’язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження регламентовані статтею 349 КПК України, у якій зазначено, що після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий надає стороні обвинувачення та стороні захисту право проголосити вступні промови. У вступній промові зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони. Сторона обвинувачення, сторона захисту має право відмовитися від проголошення вступної промови. Право проголосити вступну промову першою надається стороні обвинувачення, після чого вступну промову проголошує сторона захисту. Вступні промови проголошуються з дотриманням розумних строків залежно від обсягу обвинувачення. Якщо проголошення вступної промови має ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд після усного попередження зупиняє проголошення промови. Інші учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження після вступної промови сторони захисту. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, зі сторони захисту – у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Під час здійснення спеціального судового провадження досліджуються всі надані докази.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (частина третя статті 349 КПК України).

Згідно зі статтею 358 КПК України відбувається дослідження документів. Зокрема, протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред’явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності – також іншим учасникам кримінального провадження. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.

У пункті 30 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» (№ 65518/01) дійшов висновку, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Більш того, принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

У справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року (№ 70329/12) Європейський суд з прав людини вказував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року (справа № 990SCGC/2/24) зазначила, що правовий аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить про те, що з об’єктивної сторони передбачений цією нормою дисциплінарний проступок є вчиненням суддею діяння, яке полягає у порушенні правил суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Оцінюючи наявність складу такого дисциплінарного проступку судді, на переконання Великої Палати Верховного Суду, потрібно виходити з того, що за змістом частини сьомої статті 56 цього Закону суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів та виявляти повагу до учасників процесу.

Статтями 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики, чинними на час розгляду суддею Кічмаренком С.М. справи № 522/10665/19, передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною; суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників (стаття 14 Кодексу суддівської етики, чинна на час розгляду суддею Кічмаренком С.М. справи № 522/10665/19). Аналогічні норми містить і чинна редакція Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XХ чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Компетентність та старанність є необхідними умовами для виконання суддею своїх обов’язків.

При виконанні своїх судових обов’язків суддя не повинен словами чи поведінкою демонструвати прихильність чи упередженість до будь-якої сторони чи групи осіб, керуючись причинами, що не стосуються справи (п’ятий показник Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Відповідно до Висновку № 12 (2012) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про відносини між суддями та прокурорами в демократичному суспільстві, КРЕС зазначила, що взаємодоповнюючий характер повноважень суддів та прокурорів означає усвідомлення ними того, що неупереджене правосуддя вимагає рівності сторін, представлених прокурором та захисником, і того, що прокурори завжди мають діяти гідно, об’єктивно й неупереджено. Незалежність судді та прокурора нерозривно пов’язана з верховенством права. Судді, як і прокурори, діють у загальних інтересах, на користь суспільства та громадян, які бажають дотримання гарантій усіх складових щодо своїх прав та свобод. Діяльність та поведінка прокурора та судді не повинні залишати сумнівів стосовно їхньої об’єктивності та неупередженості. Суддям і прокурорам має надаватися незалежність стосовно здійснюваних ними повноважень, а також судді і прокурори повинні бути та виглядати незалежними один від одного. У сприйнятті учасників процесу та суспільства загалом не може бути навіть натяку на потурання між суддями та прокурорами або щодо змішування їхніх повноважень.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя зазначає, що початком дисциплінарного провадження щодо судді Кічмаренка С.М. варто вважати дату надходження до Вищої ради правосуддя скарги Одеської обласної прокуратури – 20 лютого 2024 року, а предметом цього дисциплінарного провадження – дії судді Кічмаренка С.М. під час судових засідань 26 червня 2020 року, 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року.

З наданої Приморським районним судом міста Одеси інформації про перебування судді Кічмаренка С.М. у відпустках та відсутності на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлено, що суддя був відсутній на роботі 98 календарних днів.

Оцінюючи дії судді Кічмаренка С.М., допущені в судовому засіданні 26 червня 2020 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не враховує їх під час застосування дисциплінарного стягнення. Водночас вважає за необхідне зазначити, що предметом цього дисциплінарного провадження є допущена суддею Кічмаренком С.М. в судових засіданнях упередженість до сторони обвинувачення, яка охоплюється єдиним умислом, спрямованим на порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що порушення, допущене суддею Кічмаренком С.М. під час розгляду справи № 522/10669/19, має характер триваючого, починаючи з 26 червня 2020 року та мало місце у діях судді Кічмаренка С.М. під час судових засіданнях 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року.

Щодо строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Кічмаренка С.М. за дії, вчинені під час судових засідань 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що такий строк не закінчився.

Із досліджених аудіозаписів судових засідань від 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року, на які посилається скаржник, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Кічмаренко С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19, маючи повноваження головуючого судді та керуючи ходом судових засідань, вступав у суперечки із представниками органу обвинувачення та провокував їх, після висловлення чіткої позиції прокурорів щодо порядку дослідження доказів неодноразово наполягав на іншому порядку дослідження доказів, який, на його думку, був би зручнішим для всіх, та за результатами дискусії в засіданнях робив висновки про неможливість прокурорів виконувати їхні повноваження і пропонував їм заявити самовідвід, відмовитись від обвинувачення.

На думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Кічмаренко С.М. мав би спрямовувати судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Натомість дії судді, а саме його висловлювання у судових засіданнях перед іншими учасниками кримінального провадження щодо якості проведеного органом досудового розслідування слідства у справі, строків його проведення, доказів, якими прокурори обґрунтовували обвинувачення, та строку їх подання, коментування тактики прокуратури щодо ведення справи в суді, оцінка готовності прокурорів до судових засідань, не сприяли завданням кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України, та свідчать про допущення ним порушень засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що принцип змагальності полягає в свободі надати суду свої докази і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, закон не наділяє суд повноваженнями вимагати у сторони подання доказів, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Такі докази подаються на розсуд сторони, а суддя, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише зобов’язаний створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Надання власної оцінки доказам, а саме їх належності та допустимості суд здійснює в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Завдання судді полягає не в підтримці чи обстоюванні інтересів однієї зі сторін, а в забезпеченні справедливого, об’єктивного й неупередженого розгляду справи на основі закону та фактів. Суддя, повинен дотримуватись принципу рівності всіх учасників судового процесу, проявляти повагу до гідності кожної особи, що бере участь у справі, і при цьому зберігати стриманість, спокій та професіоналізм. Така поведінка сприяє збереженню довіри суспільства до правосуддя, що прямо передбачено Кодексом суддівської етики.

Суддя з тривалим досвідом роботи не може не володіти ґрунтовними знаннями як загальних принципів здійснення правосуддя, так і норм, що визначають поняття, належність і допустимість доказів.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, обізнаність судді Кічмаренка С.М. із порядком оцінювання доказів підтверджується розглядом клопотання сторони захисту Приморським районним судом міста Одеси та постановленою ухвалою від 22 листопада 2022 року, якою надані прокурорами докази були визнані недопустимими.

Водночас викликають сумнів пояснення судді Кічмаренка С.М. щодо того, що орган обвинувачення начебто не подав (не відкрив) перед судом докази, на яких ґрунтується обвинувачення, враховуючи, що Приморський районний суд міста Одеси 22 листопада 2022 року вже надав оцінку доказам, долученим на підставі численних клопотань прокурорів, поданих у період з листопада 2019 року по травень 2022 року.

З огляду на досвід судді Кічмаренка С.М., який понад 30 років обіймає посаду судді та здійснює функцію правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що він беззаперечно був обізнаний із вимогами законодавства, зокрема щодо загальних засад здійснення судочинства, порядку судового розгляду та оцінки доказів, поданих сторонами. Разом із тим, аудіозапис судових засідань, досліджених під час засідання дисциплінарного органу, вказує на наявність усвідомлених та цілеспрямованих висловлювань судді, що свідчать про його упередженість та викликають обґрунтовані сумніви в об’єктивності і неупередженості суду під час розгляду справи № 522/10665/19.

В сукупності такі дії судді Кічмаренка С.М. порушують загальні засади кримінального провадження, визначені статтею 22 КПК України, та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зафіксовані в судових засіданнях фрази судді Кічмаренка С.М., зокрема:

від 25 жовтня 2021 року щодо клопотання прокурорів про перенесення судового засідання на іншу дату: «Ви не можете попереджувати, відмовтесь від обвинувачення. Ви що одолженіє робити? Запам’ятайте, є процесуальний порядок. Ви не хочете подавати докази, ми вбачаємо це так…»;

від 25 жовтня 2021 року щодо порушення рівності сторін: «Успокойтесь, яка позиція суду? Виконуйте обов’язки, позиція суду. Ви що, вибачте, це не в публічній сфері там розпространятись, якісь плітки, а давайте тут в засідання»;

від 25 жовтня 2021 року щодо дослідження доказів: «Це було не звинувачення, а попередження. Да, я читаю он Думську і інші, де з Вашої згоди он даються всякі свідчення. Я чому кажу, давайте докази, он шановні. Це Ваше попередження про подачу доказів, Ви давайте виступайте в цьому клопотанні, якщо Ви готові»;

від 25 жовтня 2021 року щодо наступного судового засідання і повідомлення прокурорами про неможливість участі в судовому засіданні: «Якщо Вас не буде, будь ласка, це Ваші проблеми, ми будемо вважати, що Ви скоюєте злочин, тому що це злочин – не підтримувати обвинувачення, це зловживання службовим становищем і все прокурори, розумієте чи ні?…»;

від 25 жовтня 2021 року щодо подання доказів: «…Ви повинні відкривати, прокурор, і показувати. Відкрийте, КПК якщо Ви розумієте, тут так указано: по своїй ініціативі може, але нас не цікавить. Відкрийте ви, шановні пани, ви забулися, що у вас змагальність, ми не ваші опоненти, пани Чечітко і Тілік, вивчіть подачу доказів…»;

від 23 лютого 2023 року під час долучення до матеріалів справи доказів органу обвинувачення: «…І вправі чи ні влазити правоохоронні органи в цю конкретику, як бізнес-структура працює, не є це втручанням в бізнес-діяльність, де люди роблять прибуток? А може їм подарували цю трубу, то що Ви… от на шару дали? От просто дали, гуманітарку? То що вони повинні ці кошти повернути, чи як?...... Плюс, вибачте, без кінця публікації у пресі...»;

від 21 липня 2023 року під час допиту одного із обвинувачених: «…дивіться, нова Україна якоби через чесні правоохоронні органи бореться зі злочинністю, саме так, і вона якоби має право, і Ви дивіться скільки в публічній сфері, і мабуть це не Ви висказувались, а висказувались зі шпальтів органів обвинувачення, слідчий має чи прокурор розголошувати деякі дані, до сих пір виходять, значить щось таки є…», на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчать про те, що суддя Кічмаренко С.М., здійснюючи правосуддя у справі № 522/10665/19, виявляв нетактовність, неповагу та неввічливість до учасників судового процесу – прокурорів, які підтримували державне обвинувачення в суді. Таким чином, суддя Кічмаренко С.М. не дотримав високих стандартів поведінки, не доклав усіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною, чим порушив статті 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики, чинні на час розгляду ним справи № 522/10665/19.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що висловлювання судді Кічмаренка С.М. як представника органу державної влади, які він озвучив публічно в судовому засіданні під час здійснення правосуддя, про те, що «…нова Україна якоби через чесні правоохоронні органи бореться зі злочинністю…», ставлять під сумнів законність не лише діяльності органів обвинувачення під час досудового та судового розгляду справи № 522/10665/19, а й функціонування правоохоронної системи загалом.

Суддя Кічмаренко С.М., уповноважений від імені України здійснювати правосуддя, при цьому – зберігати об’єктивність та неупередженість, зобов’язаний демонструвати високі стандарти поведінки, які забезпечували б суспільну довіру до суду. Проявляючи неповагу до прокурорів як учасників процесу під час розгляду справи № 522/10665/19, публічно, у присутності інших учасників кримінального процесу та слухачів у залі допустив висловлювання, з яких у стороннього спостерігача може скластися враження про заздалегідь сформовану думку суду щодо результатів розгляду справи та виникнути сумнів щодо законності проведеного стороною обвинувачення досудового розслідування та пред’явленого обвинувачення.

З огляду на особливий правовий статус посади судді, зважаючи на те, що, виконуючи суддівські функції, суддя відіграє основну роль у забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод, а поведінка судді як у суді, так і поза ним є предметом підвищеної уваги з боку суспільства, суддя Кічмаренко С.М. був зобов’язаний демонструвати та пропагувати високі стандарти поведінки.

Водночас, суддя Кічмаренко С.М., пропонуючи прокурорам відмовитись від державного обвинувачення, заявити самовідвід у зв’язку із неготовністю до розгляду справи, ставленням їм у вину публікацій в пресі, які стосувались судового розгляду та неналежне виконання прокурорами своїх посадових обов’язків щодо підтримання державного обвинувачення в суді, допустив поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя та проявив неповагу до учасника судового процесу.

На думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, поведінка судді Кічмаренка С.М. та його дії не узгоджуються із загальними засадами кримінального провадження, підривають авторитет правосуддя та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до учасників судового процесу.

Отже, зафіксовані в аудіозаписах судових засідань висловлювання судді Кічмаренка С.М., на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчать про неодноразові факти допущення ним порушень засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Загальна атмосфера під час спілкування з учасниками кримінального провадження, нетактовна та неввічлива поведінка судді, неодноразова констатація, на думку судді Кічмаренка С.М., неможливості органу обвинувачення виконати вимоги суду вказують на умисел як форму вини судді Кічмаренка С.М., оскільки суддя не міг не розуміти змісту своїх висловлювань, а також того, що такі дії підривають суспільну довіру до суду та завдають шкоди авторитету правосуддя загалом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги як доказ, який підтверджує або спростовує будь-які обставини в цьому дисциплінарному провадженні висновок науково-правової експертизи від 22 квітня 2025 року, наданий представником судді – адвокатом Ільченко К.Р., з огляду на таке.

Відповідно до чинного законодавства України експертиза призначається у випадках, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

У вступній частині цього висновку зазначено, що адвокат Ільченко К.Р. звернулась до Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» з листом про необхідність проведення науково-правової експертизи з питань, що потребують спеціальних знань у галузі права. Юридичною підставою проведення науково-правової експертизи у цьому висновку зазначено Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу». Висновок побудований на оцінці скарги Одеської обласної прокуратури щодо наявності/відсутності в діях «судді Одеської обласної прокуратури» порушень під час розгляду справи № 522/10665/19, в тому числі дотримання норм суддівської етики.

Закон України «Про наукову та наукову-технічну експертизу», який зазначений у висновку від 22 квітня 2025 року, як юридична підстава проведення цієї науково-правової експертизи, взагалі не містить визначення науково-правової експертизи. У цьому законі розкриті поняття наукової і науково-технічної експертизи, її об’єкти та цілі.

Зокрема стаття 5 цього Закону визначає, що об’єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути: діючі об’єкти техніки (в тому числі військової) та промисловості, споруди, природні об’єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обґрунтовані експертні висновки; проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо.

При цьому, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що саме під час розгляду дисциплінарної справи можливо дійти висновку про наявність чи відсутність у поведінці судді Кічмаренка С.М. складу дисциплінарного проступку.

Здійснюючи правову кваліфікацію варто оцінювати протиправну поведінку судді, а саме порушення суддею обов’язків як у процесі здійснення правосуддя, так і за його межами. Кваліфікація полягає у встановленні, чи відповідають ознаки протиправної поведінки судді ознакам дисциплінарного проступку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Такий висновок ґрунтується на зіставленні поведінки судді з правовою нормою, яка передбачає відповідні ознаки як підставу для дисциплінарної відповідальності. При цьому враховуються лише ті ознаки, що прямо передбачені відповідною нормою. Інші ознаки, хоч і не впливають на кваліфікацію, однак можуть бути важливими для визначення виду дисциплінарного стягнення.

Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави (частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді безпосередньо відноситься до повноважень Вищої ради правосуддя (її органів).

Водночас експертиза призначається у випадках, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тоді як встановлення наявності/відсутності дисциплінарного проступку в діях судді Кічмаренка С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19, не потребує застосування таких спеціальних знань.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги долучені адвокатом Ільченко К.Р. пояснення адвокат ОСОБА10 та ОСОБА5, оскільки зазначені особи не є учасниками дисциплінарного провадження та брали участь у розгляді Приморським районним судом міста Одеси справи № 522/10665/19 під головуванням судді Кічмаренка С.М. в процесуальному статусі захисника та обвинуваченого. Водночас, як було зазначено вище, оцінку наявності чи відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді в порядку дисциплінарного провадження здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Пояснення судді Кічмаренка С.М. про те, що скарга є помстою за постановлення ним окремої ухвали за результатами розгляду справи № 522/10665/19 та незгодою сторони обвинувачення з вироком Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає такими, що не спростовують встановлених дисциплінарним провадженням фактів допущення ним порушень під час розгляду цієї справи.

Оцінюючи пояснення судді Кічмаренка С.М., надані під час розгляду дисциплінарної справи, зокрема щодо того, що скарга обґрунтована «вирваними із контексту фразами» варто зазначити, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпосередньо в засіданні за участі учасників дисциплінарної справи дослідила аудіозаписи судових засідань та надала їм оцінку.

З огляду на це, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що висновки щодо наявності складу дисциплінарного проступку в діях судді Кічмаренка С.М. ґрунтуються на дослідженні висловлювань не лише головуючого судді у справі, а й всіх учасників кримінального провадження.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не може погодитись з доводами судді Кічмаренка С.М. про те, що під час розгляду справи № 522/10665/19 він діяв відповідно до закону та справедливо поводився до обох сторін кримінального провадження.

Щодо доводів судді Кічмаренка С.М. про те, що судова справа є предметом апеляційного розгляду, а висновки в цій дисциплінарній справі можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості вироку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що предметом розгляду цієї дисциплінарної справи є саме поведінка судді Кічмаренка С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19, яка оцінена виключно через призму етичних принципів, яких має дотримуватися суддя.

Вказана оцінка не пов’язана із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судового рішення – вироку Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року. Висновки щодо законності і обґрунтованості вироку суду в цій справі є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції.

Такий висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не погоджується з доводами судді Кічмаренка С.М. про те, що його поведінка під час розгляду справи була терплячою, він намагався зберегти атмосферу рівності та порядку в судовому засіданні. Доводи судді Кічмаренка С.М. про те, що деякі його висловлювання були спрямовані «на утвердження розуміння в сторони обвинувачення того, що суддя не може виконувати роль обвинувачення» вказують на протилежне.

Також суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що деякі його висловлювання мали «форму розумного втручання з метою виключити обговорення питань, які не стосувались справи». Вказані пояснення суперечать дослідженим в засіданні аудіозаписам судових засідань під час розгляду справи № 522/10665/19, з яких вбачається, що суддя Кічмаренко С.М. ініціював обговорення питань, які не були предметом судового розгляду, в тому числі щодо причетності прокурорів до публікацій в пресі, які стосувались розгляду справи судом.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно з характеристикою, затвердженої рішенням зборів суддів Приморського районного суду міста Одеси, суддя Кічмаренко С.М. у листопаді 1991 року був обраний народним суддею Іллічівського районного народного суду міста Одеси. У листопаді 2001 року обраний суддею цього суду безстроково. У січні 2003 року, у зв’язку з реорганізацією адміністративно-територіального поділу міста Одеси, Кічмаренко С.М. переведений на посаду судді новоутвореного Малиновського районного суду міста Одеси. З липня 2004 року до січня 2006 року працював заступником голови цього ж суду. У січні 2006 року переведений на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси. Із травня 2006 року до вересня 2024 року обіймав адміністративну посаду голови Приморського районного суду міста Одеси.

За час роботи на посаді судді Кічмаренко С.М. зарекомендував себе грамотним, висококваліфікованим юристом, досвідченим суддею, сумлінним працівником, який володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки. Добре знає чинне законодавство та правильно застосовує його на практиці. Чесна, справедлива людина, яка усвідомлює свій обов’язок та відповідальність за дотримання законності під час здійснення правосуддя. У спілкуванні із громадянами стриманий, тактовний, володіє високим рівнем культури поведінки.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Відповідно до Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про дисциплінарну відповідальність суддів (пункти 1, 2, 3 розділу VIII) судді повинні виконувати свої обов’язки відповідно до найвищих стандартів професійної поведінки, щоб виконувати свою конституційну роль. Дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями стандартів професійної поведінки. Дисциплінарна відповідальність не повинна підривати незалежність судової влади. Дисциплінарна відповідальність суддів має важливе значення для забезпечення належного здійснення правосуддя відповідно до принципу верховенства права та необхідна для підтримки довіри до судової влади.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 січня 2021 року (справа № 11-255сап20) наголошувала, що обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає поведінку судді Кічмаренка С.М. такою, що підриває авторитет правосуддя, у питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» є істотним дисциплінарним проступком.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вчинення суддею таких дій відповідно до частини восьмої статті 109 цього Закону має наслідком застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Щодо застосування до судді Кічмаренка С.М. більш м’якого стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя − з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, з обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути застосовано до судді в разі вчинення проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на характер допущеного суддею Кічмаренком С.М. істотного дисциплінарного проступку та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, а також на те, що його публічна поведінка в судових засіданнях створила у громадян негативне уявлення про судові та правоохоронні органи загалом, враховуючи особу судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Кічмаренка С.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя