Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Подолянчука Андрія Йосифовича стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 30 квітня 2025 року (вх. № П-2322/0/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Подолянчука А.Й. стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А..

Стислий зміст дисциплінарної скарги

У дисциплінарній скарзі Скаржник зазначає, що з 29 січня 2020 року суддя Веремчук О.А. безпідставно і невиправдано тривалий час розглядав позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА1, хоча справа за своїми ознаками відноситься до малозначних.

Під час провадження, суддею із невстановлених причин не призначалися судові засідання або ж не проводилися через відсутність судді, на які з’являвся представник відповідача, суддя не задовольняв обґрунтовані клопотання щодо зупинення провадження на час проходження військової служби Скаржником, не оприлюднювалися рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР), що не дозволяло контролювати хід справи та вимагало вживати додаткових заходів з боку сторони, а в подальшому оскаржити остаточне рішення по суті спору (повний текст з’явився лише через півроку).

У зв’язку з викладеним, Подолянчук А.Й. просить притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А., оскільки вважає, що у його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 30 квітня 2025 року дисциплінарна скарга Подолянчука А.Й. передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 липня 2025 року (вх. № 3044/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Подолянчука А.Й. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А..

Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Веремчук Олег Анатолійович призначений на посаду судді Сокальського районного суду Львівської області строком на п’ять років Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 294/2003. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 625-VI обраний суддею цього суду безстроково.

29 січня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15907,15 грн та судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 454/250/20 між суддями від 29 січня 2020 року головуючим суддею з розгляду визначено суддю Веремчука О.А.

Сокальський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Веремчука О.А. ухвалою від 31 січня 2020 року відкрив провадження у справі за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА1 та визначив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 10 березня 2020 року (через 39 днів). Згідно з відкритими відомостями ЄДРСР ухвала надіслана судом 4 лютого 2020 року, зареєстрована 5 лютого 2020 року, забезпечено надання загального доступу 6 лютого 2020 року.

Суд скерував запит до підрозділу Державної міграційної служби України, а також направив повістки сторонам на 10 березня 2020 року.

10 березня 2020 року, у зв’язку із неявкою сторін судом відкладено розгляд справи на 27 квітня 2020 року (через 48 днів). Відомостей про надіслання повісток у матеріалах справи немає.

27 квітня 2020 року засідання не відбулося з огляду на особливості організації роботи установи на час карантину згідно з наказом голови суду від 16 березня 2020 року № 3/з та відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача на 26 травня 2020 року (через 30 днів).

22 травня 2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА1, у зв’язку з отриманням якого від сторони позивача було подане клопотання про відкладення наступного судового засідання для подання відповіді на відзив. На цій підставі засідання 26 травня 2020 року було відкладено на 11 червня 2020 року (через 15 днів). Протягом цього часу 5 та 10 червня 2020 року до суду надійшли відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк».

11 червня 2020 року засідання не відбулося через неявку сторін (відомості про їх належне повідомлення відсутні) та було відкладено на 25 серпня 2020 року (через 76 днів). Про дату наступного засідання відповідач повинен був бути повідомлений його представником за розпискою від 12 червня 2020 року (а.с. 104).

26 червня 2020 року відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив.

25 серпня 2020 року, у зв’язку з неявкою належним чином повідомлених учасників, за заявою сторони позивача розгляд справи відкладено на 24 вересня 2020 року (через 29 днів).

Сокальський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Веремчука О.А. ухвалою від 24 вересня 2020 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду 9 листопада 2020 року (через 46 днів), про що постановив повідомити сторони (ухвала відсутня у ЄДРСР).

У зв’язку із неявкою сторін (щодо яких відсутні відомості про їх належне повідомлення), засідання 9 листопада не відбулося та було перенесено на 14 грудня 2020 року (через 35 днів), а наступне – на 22 січня 2021 року (через 38 днів).

22 січня 2021 року засідання не відбулося через участь судді у розгляді кримінального провадження та з врахуванням клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи.

25 січня 2021 року представник позивача подав нові процесуальні клопотання про долучення письмових доказів.

12 березня та 13 квітня 2021 року призначені засідання не відбулися через участь судді у розгляді клопотання в якості слідчого судді та через період тимчасової непрацездатності судді. Наступне засідання було призначене на 8 липня 2021 року (через 86 днів), яке не відбулося через неявку сторін та було відкладене на 10 вересня 2021 року (через 63 дні), а згодом – 7 жовтня 2021 року з тих самих причин. При цьому, крім повістки позивачу на 7 жовтня 2021 року, матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення сторін про засідання у цей період часу.

7 жовтня 2021 року було надіслано СМС-повідомлення про виклик до суду представника позивача (а.с. 161).

18 листопада 2021 року розгляд справи відкладено у зв’язку із неявкою сторін та клопотанням представника відповідача про відкладення на 21 грудня 2021 року, про що було повідомлено представника позивача.

З аналогічних причин засідання 21 грудня було перенесено на 21 січня, 4 березня, 8 квітня, 16 травня, 14 червня, 18 липня, 29 серпня, 29 вересня, 28 жовтня 2022 року.

28 жовтня 2022 року розгляд справи не відбувся у зв’язку із участі судді Веремчука О.А. у розгляді іншої справи та засідання відкладено на 14 листопада 2022 року, яке через неявку сторін перенесене на 12 грудня 2022 року, а те, своєю чергою з тих же підстав, на 16 січня 2023 року.

Після відкладення судового засідання 16 січня 2023 року через неяку учасників, наступне засідання проведене 18 жовтня 2024 року (через 632 дні) (щодо проведення якого відповідач був належним чином повідомлений (а.с. 187)) під час якого, за клопотанням від сторони позивача щодо розгляду справи без його участі, справа була вирішена по суті.

Сокальський районний суд Львівської області рішенням від 18 жовтня 2024 року позов задовольнив: стягнув з ОСОБА1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 15907,15 грн за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2017 року. При цьому, суд відклав складання повного тексту рішення на 10 днів.

Згідно з відомостями ЄДРСР вступна та резолютивна частина надіслана судом 2 січня 2025 року, зареєстрована 3 січня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 6 січня 2025 року.

Повний текст рішення надісланий судом до ЄДРСР 7 травня 2025 року, зареєстрований 8 травня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 9 травня 2025 року.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2025 року, задовільнивши клопотання представника ОСОБА1 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2024 року, відкрив апеляційне провадження; зупинив дію рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2025 року до ухвалення судового рішення у справі апеляційним судом та витребував матеріали справи.

3.25. Відповідно до наданої інформації про показники роботи судді Веремчука О.А. ним розглянуто:

у 2020 році: в порядку кримінального судочинства 285 справ і матеріалів, адміністративного судочинства – 7, цивільного судочинства – 599, справ про адміністративні правопорушення – 323;

у 2021 році: в порядку кримінального судочинства 261 справ і матеріалів, адміністративного судочинства – 3, цивільного судочинства – 433, справ про адміністративні правопорушення – 357;

у 2022 році: в порядку кримінального судочинства 304 справ і матеріалів, адміністративного судочинства – 3, цивільного судочинства – 331, справ про адміністративні правопорушення – 248;

у 2023 році: в порядку кримінального судочинства 366 справ і матеріалів, адміністративного судочинства – 4, цивільного судочинства – 462, справ про адміністративні правопорушення – 152;

у 2024 році: в порядку кримінального судочинства 265 справ і матеріалів, адміністративного судочинства – 5, цивільного судочинства – 459, справ про адміністративні правопорушення – 207.

За досліджуваний період суддя Веремчук О.А. перебував у відпустці: із 6 по 21 квітня 2020 року (наказ від 20 березня 2020 року № 8/в), із 13 липня до 20 серпня 2020 року (наказ від 22 червня 2020 року № 19/в), із 26 січня до 10 лютого 2021 року (наказ від 11 грудня 2020 року № 78/в), із 16 до 30 квітня 2021 року (наказ від 5 квітня 2021 року № 19/в), із 2 до 27 серпня 2021 року (наказ від 29 червня 2021 року № 47/в), із 13 до 17 грудня 2021 року (наказ від 17 листопада 2021 року № 87/в), із 14 до 28 лютого 2022 року (наказ від 2 лютого 2022 року № 2/в), із 19 липня до 2 серпня 2022 року (наказ від 4 липня 2022 року № 46/в), 21 липня, 3 серпня 2022 року (наказ від 21 липня 2022 року № 56/в), із 14 до 28 лютого 2023 року (наказ від 6 лютого 2023 року № 6/в), із 5 до 9 лютого 2024 року (наказ від 26 січня 2024 року № 6/в), із 11 до 15 березня 2024 року (наказ від 5 березня 2024 року № 14/в), із 23 липня до 7 серпня 2024 року (наказ від 11 липня 2024 року № 74/в), 6, 14 серпня 2024 року (наказ від 6 серпня 2024 року № 80/в), із 1 до 14 листопада 2024 року (наказ від 23 жовтня 2024 року № 117/в), із 3 до 7 лютого 2025 року (наказ від 27 січня 2025 року № 6/в), із 14 до 18 квітня 2025 року (наказ від 7 квітня 2025 року № 31/в);

перебував на навчанні: 10 вересня 2020 року (наказ від 10 вересня 2020 року № 07/06), із 19 до 23 жовтня 2020 року (наказ від 19 жовтня 2020 року № 08/06), 27 жовтня 2021 року (наказ від 27 жовтня 2021 року № 09/06), 21 вересня 2022 року (наказ від 20 вересня 2022 року № 07/06), 2 листопада 2022 року (наказ від 31 жовтня 022 року № 11а/06), 25 листопада 2022 року (наказ від 16 листопада 2022 року № 11/06), із 23 до 27 січня 2023 року (наказ від 20 січня 2023 року № 01б/06), 20 вересня 2023 року (наказ від 19 вересня 2023 року № 10/06), із 15 до 19 квітня 2024 року (наказ від 9 квітня 2024 року № 03/06), 20 травня 2024 року (наказ від 20 травня 2024 року № 05/06);

періоди тимчасової непрацездатності: із 5 до 8 жовтня 2021 року (2000872596-1), із 13 до 17 вересня 2024 року (13695363-2025568867-1).

Пояснення судді

Суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О.А. не скористався пропозицією, надісланою дисциплінарним інспектором, щодо надання пояснення з приводу дисциплінарної скарги (вих. № 3690/0/19-25 від 2 травня 2025 року).

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розуміння змісту права на справедливий суд згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає справедливий і публічний розгляд справи кожної особи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розкриває право на справедливий суд в Україні як гарантію кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Досліджуючи питання застосування процесуальних норм судом, слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (пункт 143 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11), пункт 47 рішення у справі «Дія 97 проти України» (від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04)).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов’язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов’язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому, по-перше, цивільна процесуальна форма, завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб’єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 227/3059/20 (4-с/227/2/2024)).

У аспекті наведених висновків та змісту права на судовий захист, процесуальні строки розгляду та вирішення справи є важливим елементом процедури з позиції забезпечення своєчасності, а отже – ефективності охорони прав, свобод та законних інтересів учасників цивільного провадження.

Відповідно до статті 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з частиною другою статті 2 та частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім випадків, визначених цим Законом; суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Аналогічно пункт 1 розділу ІІ Положення про ЄДРСР, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 № 1200/0/15-18 визначає, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду – КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Відповідно до нормативно визначених строків розгляду скарги та оприлюднення рішень, такі не були дотримані у спірних правовідносинах.

Однак, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду дисциплінарний проступок судді – це винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків. Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків (пункти 80-81 Постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. А пункт 6.5 Бангалорських принципів в частині визначення критерію «Компетентність та старанність» наголошує на тому, що суддя виконує свої обов’язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю.

У пункті 26 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні виконувати свої функції зі старанністю та розумною швидкістю.

У пункті 62 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки зазначено, що судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи судом є однією з основних засад судочинства.

Аналогічний принцип визначений і у пункті 10 частини третьої статті 2 ЦПК України, а частина друга статті 121 цього Кодексу визначає строк як розумний, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Узагальнюючи наведені вище висновки, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, несвоєчасним наданням суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку із безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

Повертаючись до кваліфікації діянь як безпідставного затягування чи невжиття заходів щодо розгляду справи, слід зазначити, що критеріями оцінки належності поведінки судді у цьому аспекті можуть слугувати: своєчасність призначення справи до розгляду; величина інтервалів між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення розгляду справи чи оголошення перерв у судовому засіданні; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток/кореспонденції, за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об’єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 3572/03) зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (заява № 36655/02), «Карнаушенко проти України» (заява № 23853/02).

Указані показники напряму стосуються не лише кількісних, але і якісних характеристик діяльності судді. Забезпечення сторонам у справі можливості бути присутніми в судовому засіданні та висловити свої міркування щодо предмета спору, забезпечення ретельного дослідження доводів сторін з метою ухвалення справедливого судового рішення, як того вимагає Конвенція та національне законодавство, унеможливлює скорочення часу розгляду судових справ з метою збільшення обсягу розглянутих справ.

Так, у пункті 26 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення судового слухання та іншими факторами щодо якості, пов’язаними з правом на справедливий суд, яке гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну злагоду та правову визначеність, то, попри очевидну необхідність враховувати строки розгляду справ, слід також зважати й на інші фактори. Консультативна рада європейських суддів вважає доречним звернутися до Висновку № 6 (2004), у якому підкреслюється, що «якість» судочинства не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість судової процедури є лише одним з елементів.

Згідно з усталеною правовою позицією заявник зобов’язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов’язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання; сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 7 липня 1989 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, заява № 8371/02, п. 27, у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року, заява № 50966/99).

Дослідивши в цьому аспекті хід розгляду справи № 454/250/20, яка понад 4 роки перебувала у провадженні судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. слід відзначити, що за характером спірних правовідносин, складом сторін та обсягом доказів така тривалість розгляду не може бути виправдана відповідним процесуальними причинами.

Крім того, позивач з моменту звернення із позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності і судом не приймалося процесуальне рішення з приводу обов’язкової забезпечення явки для надання додаткових пояснень (зрештою, 18 жовтня 2024 року рішення було прийнято без участі сторін).

Протягом листопада 2021 року – січня 2023 року засідання, хоча й призначалися практично щомісячно, проте відкладалися у зв’язку із неявкою сторін та за клопотанням відповідача. При цьому суд проявляв достатню пасивність щодо забезпечення явки і участі, навіть не виконуючи прямий обов’язок щодо повідомлення учасників про розгляд справи, фактично свідомо йдучи на затягування розгляду справи як через власну недбалість, так і через потуранню зловживанням з боку сторони.

Однак, різниця у 632 дні між засіданнями 16 січня 2023 року та 18 жовтня 2024 року, у якому справа була вирішена по суті, а також у 76 днів та 201 день – між 18 жовтня 2024 року та 2 січня 2025 року (дата надіслання до ЄДРСР вступної та мотивувальної частини) і 7 травня 2025 року (дата надіслання до ЄДРСР повного тексту рішення, після надходження запиту дисциплінарного інспектора про надання пояснення 2 травня 2025 року) може свідчити про очевидну безпідставність порушення строків, неможливість їх кваліфікації у встановлених обставинах як розумних, а також недбалість до виконання своїх обов’язків з боку судді Веремчука О.А.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року). У рішеннях у справах «Бараона проти Португалії» (1987 рік), «Хосце проти Нідерландів» (1998 рік), «Бухгольц проти Німеччини» (1981 рік), «Бочан проти України» (2007 рік) Європейський суд окремо відзначає, що при оцінці розумних строків розгляду справ врахуванню підлягає перевантаження судової системи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року в справі № 11-638сап19 наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків.

У Висновку № 2 (2001) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про фінансування та управління судами в контексті ефективності судової влади та статті 6 Конвенції Консультативної ради європейських суддів вказувала, що існує очевидний зв’язок між фінансуванням та управлінням судами, з одного боку, та принципами Конвенції – з другого: доступ до правосуддя та право на справедливий суд не забезпечуються належним чином, якщо справа не розглядається впродовж розумного строку судом, у якого є необхідне фінансування та ресурси для ефективного виконання своїх обов’язків.

Відповідно до пункту 1.6 Європейської хартії про статус суддів 1998 року на державу покладається обов’язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань і, зокрема, для розгляду справ у межах розумного періоду часу.

У Спільному висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо законопроєкту «Про судоустрій та статус суддів в Україні» від 16 березня 2010 року CDL-AD(2010)003 було зауважено, що в усіх випадках, коли ЄСПЛ розглядав твердження про те, що провадження не відбулося впродовж розумного строку в розумінні статті 6 Конвенції, цей орган неодмінно наголошував, що Конвенція зобов`язує держави «організувати свої судові системи в такий спосіб, щоб суди могли дотримуватись усіх вимог, включно із зобов`язанням розглядати справи впродовж розумного строку» (наприклад, рішення у справі «Зюссманн проти Німеччини» від 16 вересня 1996 року, пункт 55).

Аналізуючи, процесуальну поведінку судді, крім встановлених та проаналізованих вище характеристик на підставі встановлених обставин справи, слід звернути увагу, що Сокальський районний суд Львівської області, згідно з відомостями Ради суддів України, хоча й характеризується 2-3 кратним дефіцитом суддів відповідно до кількості справ і матеріалів, які надходять (правосуддя тут здійснюють 4 судді замість необхідних 8-11 суддів по окремих роках), однак не є найбільш завантаженим місцевим судом в межах обласного судового регіону.

При цьому, дослідивши показники персонального судового навантаження Веремчука О.А. за 2020-2024 роки, такі не можуть бути однозначним виправданням такого істотного недотримання строків виконання процесуальних обов’язків, особливо якщо зважити, що суддею 632 дні взагалі не призначався розгляд справи та 201 день не оприлюднювався повний текст рішення у справі, що створювало перешкоди для можливості його оскарження, оскільки суддею за матеріалами справи не вживалися жодні дії та не існували об’єктивні перешкоди для забезпечення виконання своїх обов’язків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24).

Виходячи з вищевикладеного, водночас, суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарних правопорушень з приводу яких Скаржник подає дисциплінарну скаргу в частині підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і доведенні їх переконливості перед судом з умислу або через недбалість не встановлено.

Суддею було прийнято і розглянуто усі заяви та клопотання (в тому числі, про відкладення розгляду з боку відповідача), а також суд не створював будь-яких перешкод щодо надання додаткових доказів чи пояснень, чим відповідач та його представник користувалися; судом не забезпечувалося належне інформування про призначені судові засідання, однак така поведінка не зумовлювала нерівне ставлення, а стосувалася як позивача, так і відповідача; у матеріалах справи відсутній доказ отримання судом клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, незадоволення якого Скаржник вважає проявом упередженості, однак законність його розгляду є питанням оцінки судом вищої інстанції у встановленому процесуальному порядку; тривалість строків розгляду справи, зважаючи на предмет та процесуальний статус учасників мала очевидно більш негативне значення саме для позивача, а не Скаржника-відповідача (про що свідчить в тому числі, його бажання зупинити провадження).

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Подолянчука А.Й. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у поведінці судді Веремчука О.А. можуть вбачатися ознаки дисциплінарних проступків, визначених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. за ознаками вказаного дисциплінарного проступку.

Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною одинадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні.

Відповідно до пункту 13.35 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23) (зі змінами і доповненнями) дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні, в тому числі на підставі висновку дисциплінарного інспектора Ради – доповідача, про що постановляється ухвала, копія якої надсилається учасникам об’єднаної дисциплінарної справи.

Можуть бути об’єднані дисциплінарні справи щодо одного і того самого судді, відкриті за тотожними підставами дисциплінарної відповідальності судді та/або конкретними відомостями про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Підготовку до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи здійснює дисциплінарний інспектор Ради – доповідач або член Дисциплінарної палати – доповідач, який був доповідачем у дисциплінарній справі, що відкрита першою.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 12 березня 2025 року № 503/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за скаргою Камінецької Л.М. стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, після відкриття дисциплінарної справи за скаргою Подолянчука А.Й. стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А., ці дисциплінарні справи стосуватимуться одного і того самого судді за тотожними підставами дисциплінарної відповідальності, що визначає нормативні та фактичні підстави для їхнього спільного розгляду.

Керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за скаргою Подолянчука Андрія Йосифовича стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича та об’єднати її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 503/2дп/15-25 за скаргою Камінецької Людмили Михайлівни стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича.

Проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручити дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому Олегу Володимировичу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя