Акт ВРП

Вища рада правосуддя розглянула проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний № 13467, унесений 11 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Стефанчуком Р.О., Корнієнком О.С. та іншими, а також альтернативний проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний номер № 13467-1, унесений 21 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Васюком О.О., Павлішем П.В., Дирдіним М.Є., Ватрасом В.А.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проєкту Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний № 13467, унесеного 11 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Стефанчуком Р.О., Корнієнком О.С. та іншими, та щодо проєкту Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний номер № 13467-1, унесеного на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Васюком О.О., Павлішем П.В., Дирдіним М.Є., Ватрасом В.А.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

від 31 липня 2025 року № 1605/0/15-25

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєктів № 13467, № 13467-1

 

1. Проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний номер № 13467 (далі – законопроєкт № 13467), унесений 11 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Стефанчуком Р.О., Корнієнком О.С. та іншими.

Проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний номер № 13467-1 (далі – законопроєкт № 13467-1), унесений 21 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Масловим Д.В., Васюком О.О., Павлішем П.В., Дирдіним М.Є., Ватрасом В.А.

 

1.1. Згідно з пояснювальною запискою законопроєкт № 13467 має на меті забезпечення якісного переформатування підходів до визначення розміру посадових окладів суддів і посадових осіб системи правосуддя на основі більш стабільної, обґрунтованої та прозорої розрахункової величини, що не пов’язана із соціальним стандартом прожиткового мінімуму. Запровадження базової (орудної) величини як розрахункового інструменту для визначення розмірів посадових окладів має на меті відв’язати розмір оплати праці працівників органів державної влади, зокрема судової системи, від прожиткового мінімуму, що за своїм призначенням є винятково соціальним стандартом.

На думку авторів законопроєкту, він покликаний усунути конфлікт між економічною функцією прожиткового мінімуму та його техніко-розрахунковою роллю у фінансовому та кадровому забезпеченні державної служби.

У законопроєкті запропоновано внести зміни до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме встановити базовий посадовий оклад судді у кратних значеннях базової (орудної) величини. Зокрема, базовий оклад:

судді місцевого суду – 63 154 гривні (3470 грн х 18,2 базових / орудних величин);

судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 105 141 гривня (3470 грн х 30,3 базових / орудних величин);

судді Верховного Суду – 157 885 гривень (3470 грн. х 45,4 базових / орудних величин).

Крім того, запропоновано змінити положення статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначивши оклади дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя також у кратних значеннях, та доповнити прикінцеві положення цього Закону нормою про запровадження нових підходів до визначення окладів із 1 січня 2026 року.

1.2. Згідно з пояснювальною запискою законопроєкт № 13467-1 спрямований на створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму та встановлення справедливого розміру суддівської винагороди.

Цей законопроєкт є альтернативним законопроєкту № 13467.

На відміну від основного проєкту закону цим законопроєктом запропоновано встановити базовий посадовий оклад судді місцевого суду у розмірі 26 базових (орудних) величин для визначення розмірів посадових окладів (що становитиме 90 220 гривень). Зазначені зміни наберуть чинності з 1 січня 2026 року.

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Вища рада правосуддя, проаналізувавши законодавчі ініціативи, запропоновані законопроєктами № 13467, № 13467-1, наголошує, що належне фінансування судової гілки влади є передумовою ефективної діяльності всіх органів системи правосуддя щодо реалізації заходів, спрямованих на забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ і, відповідно, на задоволення суспільних потреб та очікувань.

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою незалежності як окремого судді, так і всієї судової влади.

 

3. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із частинами першою – третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

На сьогодні базовий розмір посадового окладу судді становить:

судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (63 060,00 грн);

судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (105 100,00 грн);

судді Верховного Суду – 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (157 650,00 грн).

Починаючи з 2021 року, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік визначається окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення базового посадового окладу судді, – 2102 грн (дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, установленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року), тоді як прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку зростав.

Вища рада правосуддя під час бюджетних процесів на відповідні роки наголошувала на хибності підходу щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення посадового окладу судді, як такого, що суперечить статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», висловлювала прохання виключити із проєктів законів про Державний бюджет України на відповідний рік такі положення. На жаль, застереження Вищої ради правосуддя було проігноровано.

У публічному зверненні до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, ухваленому рішенням від 29 серпня 2024 року № 2585/0/15-24, Вища рада правосуддя наголосила на неможливості продовження у 2025 році подібної практики держави щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Однак абзацом п’ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» учергове встановлено окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 гривні, що становить 69,4 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, який визначено в сумі 3028 гривень.

Вища рада правосуддя вкотре наголошує, що відповідна позиція є помилковою, адже продовження у 2025 році та у 2026–2028 роках подібної практики щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, суперечить чинному законодавству й призводить до порушення порядку та умов нарахування й виплати суддівської винагороди згідно із частиною другою статті 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду № 360/503/21, № 400/2031/21, № 120/19262/21-а.

Конституційний Суд України також послідовно дотримується позиції щодо того, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення в Державному бюджеті України видатків на утримання судів. Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного і незалежного здійснення правосуддя, фінансування потреб судів (витрати на розгляд судових справ, комунальні послуги, ремонт і охорону судових приміщень, придбання оргтехніки, поштові витрати тощо) має обмежити будь-який вплив на суд і спрямований на гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України.

Відсутність установлених нормативів фінансування судів державою не може бути підставою для довільного визначення його обсягів органами законодавчої або виконавчої влади, оскільки необхідні витрати з Державного бюджету України на суди не можуть скорочуватися до рівня, який не забезпечує виконання вимог статті 130 Конституції України щодо фінансування судів.

Отже, видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом[1].

За Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55). Тому стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також органів дізнання, попереднього (досудового) слідства і прокуратури, робота яких тісно пов’язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту[2].

Зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного і незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Конституцією України права людини і громадянина на судовий захист[3].

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя[4].

В аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів», необхідно розуміти так, що, зокрема, у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків[5].

Отже, на переконання Вищої ради правосуддя, під час ухвалення будь-яких законодавчих змін, які стосуються гарантій і незалежності суддів та державного апарату судової системи, необхідно діяти з особливою обережністю та зваженістю, уникаючи рішень, що можуть підірвати довіру до судової системи, її стабільність і автономність, адже саме незалежне судочинство є запорукою демократичної правової держави.

 

4. Вища рада правосуддя зазначає, що у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму» № 13466 від 11 липня 2025 року (далі – законопроєкт № 13466), який нерозривно пов’язаний із законопроєктами № 13467, № 13467-1.

У законопроєкті № 13466 передбачено зміни до статті 96 Кодексу законів про працю України, зокрема визначено, що схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери формується на основі: базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів.

У законопроєкті № 13466 також запропоновано регламентувати, що в установах, закладах та організаціях бюджетної сфери, державних органах, органах місцевого самоврядування використовується базова (орудна) величина для визначення розмірів посадових окладів.

Базова (орудна) величина для визначення розмірів посадових окладів – це одиниця для обрахунку розмірів посадових окладів працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних службовців, службовців місцевого самоврядування, працівників і посадових осіб державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», перелік яких визначено частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну службу».

Розмір базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів встановлюється в законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Кабінету Міністрів України.

Отже, у разі ухвалення основного законопроєкту № 13467 та проєкту Закону № 13466, який передбачає доручити Уряду забезпечення встановлення у 2026 році базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів у сумі не менше 3470 гривень, новий базовий розмір посадового окладу судді становитиме:

судді місцевого суду – 63 154 гривні (3470 грн х 18,2 базових / орудних величин);

судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 105 141 гривня (3470 грн х 30,3 базових / орудних величин);

судді Верховного Суду – 157 885 гривень (3470 грн х 45,4 базових / орудних величин).

Своєю чергою, у разі ухвалення альтернативного законопроєкту № 13467-1 та проєкту Закону № 13466 розрахунок базового розміру посадового окладу буде таким:

судді місцевого суду – 90 220 гривень (3470 грн х 26 базових / орудних величин);

судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 105 141 гривня (3470 грн х 30,3 базових / орудних величин);

судді Верховного Суду – 157 885 гривень (3470 грн х 45,4 базових / орудних величин).

На думку Вищої ради правосуддя, розміри базового посадового окладу судді, передбачені в законопроєкті № 13467-1, є більш справедливими порівняно з тими, що запропоновані в основному законопроєкті № 13467, оскільки вони більшою мірою враховують реальний обсяг та інтенсивність судового навантаження, складність здійснення правосуддя, а також специфіку відповідальності, що покладається на суддю.

Водночас, Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що аналогічний підхід має бути реалізований і щодо суддів апеляційних та вищих спеціалізованих судів, оскільки пропорційність розміру суддівської винагороди між різними ланками судової системи є не лише елементом внутрішньої логіки оплати праці, а й важливим чинником збереження мотивації, професійного розвитку та запобігання відтоку досвідчених кадрів.

Таким чином, Вища рада правосуддя пропонує визначити розмір базового посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду на рівні 121 450 грн (3470 грн х 35 базових / орудних величин).

Передбачені в законопроєкті № 13467-1 базові орудні величини для визначення розміру базового посадового окладу судді могли б розглядатися як умовно прийнятний механізм, якби було передбачено їх обов’язкову індексацію відповідно до рівня інфляції в Україні. Такий підхід дав би змогу відповідність суддівської винагороди реальним економічним умовам, що є важливою складовою гарантій незалежності судової влади.

Однак Вища рада правосуддя вкотре вбачає ризики залежності судової влади від органів виконавчої влади, оскільки нерозривно пов’язаний із законопроєктами № 13467, № 13467-1 законопроєкт № 13466 безальтернативно передбачає, що розмір базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів встановлюється в законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Кабінету Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може бути визначена іншими нормативно-правовими актами.

Ця норма має імперативний характер і спрямована на забезпечення законодавчої визначеності, стабільності та незалежності судової влади в питаннях матеріального забезпечення суддів.

Однак аналіз положень як основного законопроєкту № 13467, так і альтернативного законопроєкту № 13467-1 свідчить про їх невідповідність частині першій статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки в обох випадках розмір суддівської винагороди залежить від рішень органів виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів України.

Вища рада правосуддя зауважує, що такий підхід суперечить конституційно визначеному принципу поділу влади, порушує гарантії інституційної незалежності судової гілки влади та створює ризики прямого або опосередкованого впливу виконавчої влади на судову гілку влади через механізми матеріального стимулювання.

Ураховуючи, що розмір базової (орудної) величини безпосередньо впливає на розмір суддівської винагороди, його встановлення у Законі про Державний бюджет України має відбуватися з належним урахуванням конституційного статусу судової влади, зокрема, положень статтей 130, 131 Конституції України.

З метою дотримання конституційного принципу поділу влади та гарантування інституційної незалежності судді, зміна розміру суддівської винагороди, у тому числі через зміну кількісного значення базової (орудної) величини, має здійснюватися за умови попереднього погодження з Вищою радою правосуддя, як органом, на який Конституцією України покладено повноваження щодо забезпечення незалежності судової влади.

Конституційний Суд України вважає, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади[6].

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 18 (2015) від 16 жовтня 2015 року «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» також зазначає, що загальноприйнятим є судження про те, що сучасна демократична держава повинна бути заснована на принципі поділу влади.

Судова влада – одна з трьох основних, але рівних стовпів сучасної демократичної держави. Всі три гілки влади служать державі і повинні бути відповідальними за свої дії один перед одним. У демократичній державі, заснованій на принципах верховенства права, жодна з гілок державної влади не може діяти в своїх інтересах, вони діють в інтересах народу в цілому. У демократичній державі, яка обмежена принципом верховенства права («Etat de droit» або «Rechtsstaat»), всі ці три влади повинні діяти на підставі та з урахуванням обмежень, передбачених законом. Відповіді держав-членів на анкетне опитування демонструють, що всі держави-члени визнають ці основні принципи.

З огляду на з викладене положення законопроєктів № 13467, № 13467-1 у частині регулювання суддівської винагороди не відповідають статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушують принцип правової визначеності та не забезпечують належного рівня гарантій незалежності суддів.

 

5. 23 червня 2022 року Європейська Рада узгодила надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Водночас Україні висунуто низку вимог, які необхідно виконати на шляху до європейської інтеграції, з-поміж яких продовження судової реформи в Україні. Однак реалізація судової реформи неможлива, зокрема, без забезпечення державою гарантій незалежності судової влади, у тому числі в частині фінансування.

У грудні 2023 року лідери Європейського Союзу погодили відкриття переговорів з Україною про вступ і вкотре підтвердили своє зобов’язання продовжувати активну підтримку України та її народу доти, доки необхідно.

Європейський Союз офіційно відкрив переговори з Україною про вступ до Європейського Союзу на першій міжурядовій конференції у червні 2024 року.

17–19 вересня 2024 року в Брюсселі відбулися двосторонні перемовини Україна – ЄС за розділом 23 «Верховенство права та основоположні права та свободи», який охоплює всі сфери правосуддя. Цьому процесу передувала плідна спільна робота всіх органів та установ системи правосуддя з підготовки письмових відповідей, що тривала понад 6 місяців. Наразі на завершальній стадії перебуває розроблення проєкту Дорожньої карти за сферою «Верховенство права». На виконання 30 стратегічних результатів за сферою «Правосуддя» заплановано близько 117 заходів, реалізація яких охопить наступні 3 роки.

14 травня 2024 року Рада Європейського Союзу затвердила План для Ukraine Facility, який є основою для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу протягом 2024–2027 років.

6 червня 2024 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду щодо Плану для Ukraine Facility, що відкриває шлях для підписання відповідних документів про фінансування в рамках програми, а також подальшої реалізації Ukraine Facility у 2024–2027 роках.

Як зазначено в розділі 3 «Судова система» Плану для Ukraine Facility, основні напрями реформування на 2024–2027 роки, що також охоплені Компонентом І Ukraine Facility, включатимуть продовження реформи судової системи, спрямованої на відновлення довіри суспільства та бізнесу до судової системи (зокрема шляхом відновлення прозорого та меритократичного відбору суддів, завершення добору та призначення суддів Конституційного Суду України відповідно до нової нормативно-правової бази, відновлення та завершення кваліфікаційного оцінювання діючих суддів і забезпечення зміцнення системи дисциплінарної відповідальності), а також створення нового адміністративного суду для розгляду справ, що пов’язані з центральними державними органами, та зміцнення існуючих інструментів доброчесності суддів. Важливо зосередитися на судовому управлінні шляхом реінжинірингу бізнес-процесів за підтримки цифрової трансформації для покращення ефективності, якості та доступності.

Запропоновані реформи в секторі правосуддя сприятимуть досягненню загальних цілей Ukraine Facility. Зокрема, повнофункціональна система правосуддя, яка гарантує верховенство права та захист прав людини, сприятиме зміцненню соціальної та економічної стійкості та прогресивній інтеграції в Європейський Союз і світові ринки, а також узгодженню законодавства з acquis Європейського Союзу з огляду на майбутнє членство України в Європейському Союзі.

Крім того, одним із заходів, передбачених Дорожньою картою за сферою «Верховенство права», є постійне забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя належними фінансовими та людськими ресурсами; забезпечення конкурентного рівня суддівської винагороди для суддів і заробітної плати для працівників апарату судів, інших органів та установ системи правосуддя з урахуванням навантаження, значущості та відповідальності роботи. Строк виконання цього заходу ­– ІI квартал 2025 та на постійній основі.

Вища рада правосуддя наголошує, що всі законодавчі ініціативи мають сприяти виконанню Україною євроінтеграційних зобов’язань.

Фінансова залежність судової гілки влади від виконавчої є суттєвим викликом для її інституційної незалежності та стабільності функціонування. Коли обсяг фінансування судів, зокрема фонд оплати праці суддів та працівників апарату суду, безпосередньо залежить від рішень органів виконавчої влади або положень щорічного закону про Державний бюджет, це породжує ситуацію невизначеності та обмежує можливість довгострокового планування.

Така модель суперечить загальновизнаним європейським стандартам, які передбачають наявність стабільного, передбачуваного та гарантованого фінансування судової системи, незалежного від політичної кон’юнктури. Фінансова автономія судової влади – не привілей, а ключова передумова її ефективного та безперебійного функціонування. Вона дає змогу забезпечити належні умови праці, професійний розвиток кадрів та високі стандарти здійснення правосуддя.

Водночас належне фінансування є також вирішальним чинником забезпечення реального доступу громадян до правосуддя – як одного з основоположних елементів верховенства права. Адже лише повноцінно забезпечена, незалежна та функціональна судова система здатна оперативно й якісно реагувати на запити суспільства щодо захисту прав, свобод і законних інтересів.

 

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя наполягає на врахуванні застережень і зауважень щодо законопроєктів № 13467, № 13467-1 під час їх розгляду Верховною Радою України.