Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни про надання згоди на утримання судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько Вікторії Анатоліївни (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя) під цілодобовим домашнім арештом,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 18 серпня 2025 року (вх. № 8785/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. від 18 серпня 2025 року про надання згоди на утримання під цілодобовим домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя), підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² Кримінального кодексу України (далі – КК України).

До подання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовані його доводи, та розписку судді Приходько В.А. про отримання копій подання та доданих до нього матеріалів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 серпня 2025 року доповідачем щодо вказаного подання визначено члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І.

Заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С., суддю Приходько В.А. повідомлено про дату, час і місце розгляду подання.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув представник Офісу Генерального прокурора – прокурор Слісаренко Я.А., який підтримав подання про надання згоди на утримання під цілодобовим домашнім арештом судді Приходько В.А. з наведених у ньому підстав.

Суддя Приходько В.А. взяла участь в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції, заперечувала щодо задоволення подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. від 18 серпня 2025 року про надання згоди на утримання під цілодобовим домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А.

Вища рада правосуддя, дослідивши подання та долучені до нього матеріали, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І., прокурора Слісаренка Я.А., суддю Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А., дійшла висновку, що подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під цілодобовим домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя) підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приходько Вікторія Анатоліївна, ____ року народження, Указом Президента України від 2 липня 2009 року № 500/2009 призначена на посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області строком на п’ять років. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначена на посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 1 квітня 2025 року № 671/0/15-25 відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 7 квітня 2025 року.

Статтею 482 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до частини другої статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду таке подання вноситься Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Із матеріалів, доданих до подання про надання згоди на утримання судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. під домашнім арештом, убачається, що 15 серпня 2025 року прокурор другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Власок В.А. вручив судді ОСОБА1 (за дорученням) складене та підписане того самого дня заступником Генерального прокурора Вдовиченко М.С. письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436² КК України (кримінальне провадження № ____, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2024 року).

Відповідно до вимог частини першої статті 481 КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником. При цьому згідно із частиною другою статті 481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема судді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Згідно з наданими Вищій раді правосуддя матеріалами суддя ОСОБА1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 436² КК України, а саме у визнанні правомірною, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, вчиненого службовою особою повторно.

Отже, ОСОБА1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

З обставин, викладених у поданні про надання згоди на утримання судді Приходько В.А. під цілодобовим домашнім арештом, а також установлених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, убачається таке.

ОСОБА1, обіймаючи посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області, будучи службовою особою, після неспровокованого та повномасштабного збройного нападу російської федерації на Україну у спілкуванні з іншою особою з 28 жовтня 2022 року до 13 січня 2024 року, діючи умисно, з мотивів незгоди з євроінтеграційною політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійського спрямування, зокрема щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, усвідомлюючи здійснення російською федерацією збройної агресії проти України, з метою поширення російських наративів щодо військового вторгнення в Україну та переконання співрозмовника у них, неодноразово визнавала правомірною, заперечувала збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році, визнавала правомірною тимчасову окупацію частини території України.

28 жовтня 2022 року з 18:33 до 18:46 ОСОБА1, перебуваючи у місті Запоріжжя, за допомогою власного мобільного телефону OPPO A53 модель: CPH212, IMEI1: 864360059473275, IMEI2: 864360059473267, в якому використовувалися номери мобільного телефону +38____ та +38 ____, під час розмови з в. о. голови Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА2 шляхом надсилання текстових повідомлень у месенджері Telegram зі свого облікового запису «VAP», обговорюючи питання визнання української мови та культури в російській федерації і так званій Луганській народній республіці, переконувала ОСОБА2 у позитивному ставленні росіян до всього українського, крім «української нацистської держави», говорила: «Неправда. Украинскую культуру признают все. В Москве украинский ресторан с этническими мотивами как работал, так и работает. Они не признают только нацистское государство». На репліку ОСОБА2: «При этом всех украинцев хотят убить. Бомбят же без разбора», відповіла: «Не всех. Компот не называют кровь украинских младенцев. В отличие от украинцев».

Під час подальшого діалогу ОСОБА1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, маючи на меті інформаційний вплив на громадську думку та легітимізацію збройної агресії російської федерації проти України, а також виправдання дій держави-агресора, заперечувала збройну агресію російської федерації проти України. Обговорюючи обстріли території України з боку російської федерації, зокрема, на твердження співрозмовника ОСОБА2, що так звана ДНР у половині випадків сама себе обстрілює, ОСОБА1 висловилась про це, як про хворобливий вимисел «української нацистської пропаганди», й у вигляді запитання до ОСОБА2 уточнила факт обстрілів українцями самих себе заради грошей. Зокрема, на слова ОСОБА2: «Они же с всу воюют же. А бомбят всех», ОСОБА1 відповіла: «А Донецк как бомбили и бомбят, с розбором?». На репліку ОСОБА2: «А там днр сами 50 % обстрелов устраивают для картинки», Приходько В.А. надіслала повідомлення такого змісту: «Бред украинско-нацистской пропаганды. Киев тоже сам себя обстреливает. Чтоб денег больше дали».

Надалі під час листування з ОСОБА2 ОСОБА1 висловила надумане твердження про те, що Україна продає боєприпаси, про що свідчить затримання партії таких боєприпасів на нелегальному ринку, зокрема надсилала текстові повідомлення такого змісту: «Украйна уже продает боєприпасы. От излишков. На черном рынке партию уже задержали».

Продовжуючи свої злочинні умисні дії, діючи повторно, поширюючи проросійські наративи, які співзвучні з офіційною риторикою країни-агресора, 6 червня 2023 року з 11:45 до 12:04 ОСОБА1, перебуваючи в місті Запоріжжі, за допомогою власного мобільного телефону OРРО A53, під час листування з ОСОБА2 шляхом надсилання текстових повідомлень у месенджері Telegram зі свого облікового запису «VAP» заперечувала причетність армії російської федерації до підриву Каховської ГЕС, і тим самим заперечувала збройну агресію російської федерації проти України. Під час обговорення причин і винуватців знищення Каховської ГЕС висловлювала нерозуміння того, навіщо підривати станцію. На пояснення ОСОБА2 про те, що знищення Каховської ГЕС було необхідно передусім російським військам, відповідала, що це «марення, бред», у подальшому стверджувала, що наступ і підрив гідроелектростанції не пов’язані між собою, висловлюючись: «Где наступление и где дамба». Крім того, ОСОБА1 думку, що засоби масової інформації зробили відповідальною за підрив станції російську армію, яка контролює лівий берег Херсонської області, а саме, висловлювала шляхом написання повідомлень ОСОБА2: «Ну тогда очень удобно их подставить. И весь мир будет против. Потому что я не вижу логики, зачем им это. Им это не выгодно вообще».

Під час подальшого листування з ОСОБА2 у месенджері Telegram зі свого облікового запису «VAP», під час якого обговорювалися причини та винуватці підриву Каховської ГЕС, ОСОБА1, розуміючи, що заперечення російської агресії чи її виправдовування є суспільно небезпечними діями, які можуть бути використані в гібридній війні російською федерацією, як засіб інформаційної дестабілізації, 6 червня 2023 року з 12:43 до 13:52, діючи умисно, продовжила заперечувати відповідальність російської федерації за збройну агресію проти України, стверджуючи про перевагу, отриману українськими військовими внаслідок підриву Каховської ГЕС, для переправи через річку Дніпро та водночас про затоплення укріплень росіян на лівому березі, надіслала ОСОБА2 повідомлення такого змісту: «Как раз преимущество форсирования Днепра получили украинские войска. А укрепления россиян на левом берегу полностью затоплены. Как же так получилось-то с плотиной? Ну такая какая-то картина получается. Если конечно говорить о фактах и задаваться вопросом – кому выгодно».

7 серпня 2023 року ОСОБА1 з 22:13 до 22:20, перебуваючи у місті Запоріжжі, за допомогою власного мобільного телефону OРРО A53 під час листування у месенджері Telegram зі свого облікового запису «VAP» шляхом надсилання текстових повідомлень ОСОБА2 обстрілу російською армією житлового будинку у місті Покровську Донецької області визнавала правомірною збройну агресію російської федерації проти України, а саме о надіслала 22:13 повідомлення з каналу «@OpenUkraine» з такого змісту: «В Красноармейске (Покровске) было попадание по местной гостинице “Дружба”, в ней располагался штаб и располага бандеровцев. При этом бандеровская противоракета ПВО С-300 попала в многоэтажку (на видео), несколько человек погибло». Під час листування ОСОБА1 наголосила, що росіяни прицільно били саме по готелю, і про це засоби масової інформації не повідомлять ніколи, а також зазначила, що житловий будинок пошкоджено не ракетою, а уламками. На репліку ОСОБА2 про те, що готель – це також житлова будівля, і по ній били росіяни, ОСОБА1 доводила правомірність обстрілу під час війни житлового будинку, у якому перебували військові, а саме надіслала повідомлення такого змісту: «Жилой дом с обычными людьми и жилой дом с живущими в нем военными во время войны это разные смысловые нагрузки».

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, маючи сформовану антиукраїнську державну позицію та проросійські погляди, діючи з прямим умислом, ОСОБА1 повторно заперечила збройну агресію російської федерації проти України, а саме 29 листопада 2023 року з 13:50 до 14:01, перебуваючи у місті Запоріжжі, за допомогою власного мобільного телефону OРРО A53 під час листування з ОСОБА2 шляхом надсилання текстового повідомлення у месенджері Telegram зі свого облікового запису «VAP» висловила впевненість у тому, що російська федерація окупує місто Слов’янськ Донецької області, надіславши повідомлення такого змісту: «Тем более, что славянск россия все равно заберет». На репліку ОСОБА2 про те, що смуга гірської породи – сланцю / сланцевого газу простягається від міста Суми до міста Слов’янська, тому газу вистачить будь-якого, ОСОБА1 висловила нерозуміння того, з якою метою треба було усувати президента України В. Януковича та скидати авіабомби на місто Донецьк, надіславши повідомлення наступного такого змісту: «Так зачем для этого нужно было януковича свергать? Донецк бомбить? Это для чего?».

ОСОБА1, достовірно знаючи, що збройна агресія російської федерації проти України почалась у 2014 році з окупації АР Крим та частини Донбасу, і продовжилася у формі повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, діючи з прямим умислом, з метою поширити наративи країни-агресора, 13 січня 2024 року у період з 11:40 до 11:52, перебуваючи у місті Запоріжжя, за допомогою власного мобільного телефону OРРО A53, під час діалогу з ОСОБА2 через месенджер «Telegram» зі свого облікового запису під назвою «VAP», шляхом надсилання текстових повідомлень зазначила про втрату українцями національної ідентичності, висловилася щодо непотрібності України, як держави представникам інших континентів, а також про неминучість окупації росіянами українських території, називаючи вказані території такими, що колись належали і в майбутньому належатимуть російській федерації. У такий спосіб ОСОБА1 визнала правомірною тимчасову окупацію російською федерацією частини території України, зокрема надіслала ОСОБА2 повідомлення: «А если людям эта страна не нужна, то арабам, пендосам, бритам и подавно. Русские заберут свои территории и гудбай». У подальшому під час листування з ОСОБА2 ОСОБА1 заперечила те, що Україна здатна бути окремою державою і в майбутньому буде обмежена лише Києвом і територіями її західних областей написавши повідомлення: «Сидите в своей галиции. И в куеве с неработающим метро».

На підтвердження обґрунтованості підозри судді Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 436² КК України, орган досудового розслідування надав такі докази:

відповідь з Вищої ради правосуддя щодо відрядження судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 26 червня 2025 року (вих. № 13756/0/9-25);

протокол обшуку від 12 листопада 2024 року за місцем проживання ОСОБА1, під час якого вилучено її мобільний телефон OРРО A53;

протокол огляду мобільного телефону OРРО A53 від 12 грудня 2024 року – 9 січня 2025 року, під час якого виявлено листування ОСОБА1 з виконувачем обов’язків голови Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА2 за допомогою текстових повідомлень у месенджері Telegram;

висновок судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення від 6 червня 2025 року № СЕ-19/108-25/8087-ЛД;

висновок комп’ютерно-технічної експертизи від 17 липня 2025 року № СЕ-19/124 – 25/10025-КТ;

протокол огляду мобільного телефону OРРО A53 від 29 липня 2025 року;

відповідь з Вищої ради правосуддя про відсутність звернення Приходько В.А. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя від 26 червня 2025 року (вих. № 13756/0/9-25);

відповідь з Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 3 липня 2025 року (вих. № 98829-2025) про те, що ОСОБА1 не зверталася до поліції з приводу викрадення її мобільного телефону OРРО A53;

протокол про результати проведення негласної слідчої розшукової дії, у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 24 грудня 2024 року, під час якої зафіксовано розмову ОСОБА2 та ОСОБА1, де ОСОБА1 висловлювала свої переживання з приводу вилучення під час проведення обшуку за її місцем проживання комп’ютерної техніки та наявності на цій техніці інформації, яка може свідчити про її причетність до вчинення кримінального правопорушення.

У поданні зазначено, що під час досудового розслідування виникла потреба в обранні судді Приходько В.А. запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме, що вона може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Установлено, що Приходько В.А. має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ____, виданий ____ року, дійсний до 8 серпня 2028 року.

Ураховуючи суворість покарання, яке загрожує Приходько В.А. у разі визнання її винною у вчиненні злочину, є ризик переховування її від органу досудового розслідування, у тому числі за межами України, з метою уникнення кримінальної відповідальності;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Суддя Приходько В.А., маючи зв’язки в судах України, у правоохоронних органах, експертних установах, може отримувати у позапроцесуальний спосіб доступ до окремих матеріалів кримінального провадження, які під час досудового розслідування направляються до судів для здійснення судового контролю за додержанням прав і свобод громадян, до експертних установ для проведення судових експертиз, тощо.

3) незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста в цьому кримінальному провадженні.

Станом на сьогодні у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано усіх свідків кримінальних правопорушень. З огляду на тривалий час роботи в Мар’їнському районному суді Донецької області Приходько В.А. має стійкі зв’язки із працівниками цього суду, які може використати для незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу, примушування чи іншого тиску, впливу з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.

У зазначеному кримінальному провадженні проводиться низка експертних досліджень, на висновки яких сторона обвинувачення може посилатись під час судового розгляду на обґрунтування обвинувачення. Для здійснення тиску на учасників кримінального провадженнях, не обов’язково знати їх особисто, достатньо того, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами справи, стануть відомі анкетні дані свідків, спеціалістів, які можуть залучатися для надання консультацій і пояснень, експертів;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У разі засудження Приходько В.А. за вчинення тяжкого кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку до неї може бути застосовано покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна. З огляду на це до вирішення питання про виявлення майна з метою накладення на нього арешту та подальшої конфіскації є ризик того, що Приходько В.А., перебуваючи на волі, вчинятиме активні дії щодо приховування такого майна, перешкоджаючи у такий спосіб кримінальному провадженню, зокрема щодо досягнення його мети та завдань, а також невідворотності покарання.

На думку органу досудового розслідування, застосування до Приходько В.А. більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрювана буде вчиняти активні дії, спрямовані на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно із частинами другою, третьою статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді повинно відповідати вимогам, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України, при цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання повинно бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, обґрунтування необхідності такого затримання (утримання).

Частиною першою статті 184 КПК України передбачено, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 184 КПК України до клопотання додаються, з-поміж іншого, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання Вищої ради правосуддя, подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя) відповідає вимогам статті 184 КПК України.

Мотиви, наведені в поданні, є обґрунтованими, підтверджені наданими Вищій раді правосуддя матеріалами та доказами, що можуть свідчити про вчинення суддею суспільно небезпечних діянь, визначених КК України. Подання містить обґрунтування необхідності надання Вищою радою правосуддя згоди на утримання під домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя), відповідає вказаним вище вимогам закону.

Порушень гарантій незалежності судді під час розгляду подання Вища рада правосуддя не виявила.

Відповідно до частини першої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Водночас розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, здійснюється слідчим суддею, судом, який відповідно до вимог статті 194 КПК України зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Питання доведеності наявності всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема щодо застосування запобіжного заходу до підозрюваного у виді цілодобового домашнього арешту або у певний період доби, вирішується слідчим суддею, судом під час розгляду відповідного клопотання.

У поданні заступник Генерального прокурора Вдовиченко М.С. просить Вищу раду правосуддя надати згоду на утримання саме під цілодобовим домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя).

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про надання згоди на утримання під домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько В.А. (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя).

Керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтею 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 58–60 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 19.1–19.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

1. Подання заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни про надання згоди на утримання під цілодобовим домашнім арештом судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько Вікторії Анатоліївни (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя) задовольнити частково.

2. Надати згоду на утримання судді Мар’їнського районного суду Донецької області Приходько Вікторії Анатоліївни (відряджена до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя) під домашнім арештом.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя