Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В.Ю., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Дарницького районного суду міста Києва Просалової Ольги Михайлівни, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича,

встановила:

І. ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ

1. 13 вересня 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. (вх. № М-4515/8/7-21) на дії судді Дарницького районного суду міста Києва Просалової О.М.
2. 14 листопада 2023 року член Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б. надсилала судді Просаловій О.М. запити з пропозицією надати пояснення щодо змісту дисциплінарної скарги, а також копії матеріалів судової справи № 753/14408/20.
3. 30 листопада 2023 року суддя Просалова О.М. надала пояснення щодо дисциплінарної скарги.
4. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 лютого 2025 року відкрила дисциплінарну справу.

ІІ. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ І ВСТАНОВЛЕНІ ФАКТИ

5. 31 серпня 2020 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК) ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
6. Дарницький районний суд міста Києва (суддя Коляденко П.Л.) призначив розгляд справи. Судові засідання у зазначеній справі було призначено 3 вересня 2020 року і 4 вересня 2020 року.
7. Адвокат ОСОБА2 подала заяву про відвід судді Коляденко П.Л., яку було задоволено постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі № 753/14408/20 (суддя Просалова О.М.). Задовольняючи цей відвід, суддя Просалова О.М. в постанові зазначає:

«ОСОБА2 04.09.2020 року звернулась до суду із заявою про відвід судді Коляденко П.Л., під головуванням якої здійснюється розгляд справи №753/14408/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП посилаючись на наступні обставини.

Так, судове засіданні у даній справі було призначено з 03.09.2020 року на 04.09.2020 року, особа, що притягається до адміністративної відповідальності не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, була позбавлена права ознайомитись з матеріалами справи та підготуватись до судового засідання. Заявник вважає дії головуючого судді Коляденко П.Л. упередженими та просить відвести її від розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

< ... >

Зважаючи на викладені обставини, а також доводи наведені у заяві про відвід, з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості судді при розгляді вказаної вище справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про відвід».

8. Згодом Дарницький районний суд міста Києва постановою від 22 вересня 2020 року (суддя Щасна Т.В.) закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Зміст дисциплінарної скарги

9. Скаржник зазначає, що 4 вересня 2020 року був останній день, коли справу можна було розглянути в межах строків, передбачених КУпАП. Саме таке швидке призначення справи до розгляду стало єдиною підставою заяви адвокатом ОСОБА1 відводу судді Коляденко П.Л.
10. На думку скаржника, КУпАП узагалі не передбачає можливості заявляти відводи судді, а наведені обставини не можуть бути підставою для відводу. Проте суддя Просалова О.М. постановою від 14 вересня 2020 року задовольнила заяву про відвід судді Коляденко П.Л.
11. Згодом, як зазначає скаржник, 16 вересня 2020 року протокол передано на новий авторозподіл, у якому справу розподілено за спеціалізацією «Ювенальні судді» і тому в ньому взяла участь лише одна суддя – голова суду Щасна Т.В. Інші судді були виключені з авторозподілу начебто у зв’язку з відсутністю спеціалізації «Ювенальні судді» (у Дарницькому районному суді міста Києва таку спеціалізацію мають лише Щасна Т.В. та Домарєв О.В., який у той день перебував у відпустці).
12. 22 вересня 2020 року суддя Щасна Т.В., на думку скаржника, з істотним порушенням норм процесуального права винесла постанову про закриття провадження у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Стосовно її дій скаржник подав окрему скаргу.
13. Мотивація судді під час прийняття рішення, на думку скаржника, представлена в єдиному абзаці: «зважаючи на викладені обставини, а також доводи наведені у заяві про відвід, з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості судді при розгляді вказаної вище справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про відвід».
14. Скаржник зазначає, що суддя не вмотивувала свої висновки, зокрема не вказала, чи дійсно порушницю було позбавлено права на ознайомлення з матеріалами, чи взагалі було подане таке клопотання. Не надано оцінки й тому, що порушницю та її представника було проінформовано про засідання, оскільки вони підготували та подали заяву про відвід.
15. У цій справі, як вважає скаржник, очевидно, що призначення суддею Коляденко П.Л. судового засідання на найближчу дату можна пояснити тим, що отримавши її у провадження 2 вересня 2020 року та призначивши на 4 вересня 2020 року суддя мала на меті розглянути справу в межах тримісячного строку (протокол про вчинення адміністративного правопорушення було складено 6 червня 2020 року). Оскільки 5 вересня 2020 року та 6 вересня 2020 року були вихідними днями, то 4 вересня 2020 року – останній день, у який можна було б притягти порушника до відповідальності відповідно до положень КУпАП. Розглянувши справу пізніше, навіть в разі доведеності вини порушника слід було б закрити її у зв’язку закінченням строку для притягнення правопорушниці до відповідальності. Отже, не було би виконано завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення.
16. З огляду на наведені обставини у судді Просалової О.М., на думку скаржника, не було підстав вважати, що суддя Коляденко П.Л. була упередженою під час призначення дати розгляду справи. Це також підтверджується тим, що постанова судді Просалової О.М. про задоволення заяви про відвід не містить мотивів прийняття такого рішення, оцінки обставин справи та жодних аргументів. Фактично суддя не врахувала вимоги частини п’ятої статті 80 КПК України (за аналогією), якою визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
17. Скаржник звертає увагу на те, що в інших справах суддя Просалова О.М. не задовольняла такі відводи (наводить цитати з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР)).

Позиція судді Просалової О.М.

18. Суддя зазначає, що аргументи скарги зводяться до того, що, на думку скаржника, суд не мотивував рішення від 14 вересня 2020 року про відвід судді Коляденко П.Л. від участі в справі № 753/14408/20, а наведені у ньому мотиви, їх форма та обсяг не є достатніми. Крім того, скаржник ставить під сумніви законність розгляду суддею заяви про відвід у справі про адміністративне правопорушення, оскільки чинний КУпАП такої норми не містить. Також скаржник зробив аналіз рішень судді з приводу розгляду заяв про відвід та дійшов переконання, що суддя відійшла від власної практики.
19. Суддя зауважує, що є усталена практика стосовно того, що в межах справ про адміністративні правопорушення може бути застосовано інститут відводу попри те, що КУпАП відповідних норм не містить.
20. Суддя також вважає, що посилання у скарзі на практику розгляду нею подібних справ є неспроможними, оскільки рішення, на які посилається скаржник у справах, у яких розглядала заяви про відвід суддя Просалова О.М. подібні лише за предметом розгляду, однак є різними за обставинами та мотивами подання заяви про відвід.
21. Суддя зазначає, що в постанові, законність якої ставить під сумнів скаржник, мотиви прийняття рішення відвести суддю Коляденко П.Л. від участі у справі чітко наведені і вони пов’язані зі швидким, усупереч статті 272² КУпАП, призначенням до розгляду матеріалів справи суддею. Такі дії не можна виправдовувати принципами, якими, можливо, керувалася суддя, зокрема й тими, що припускає скаржник (щодо розгляду справи у строк притягнення особи до відповідальності) та вже ставлять під сумнів неупередженість судді, оскільки наводять стороннього спостерігача на думку, що суддя якнайшвидше бажає визнати особу винуватою та притягнути її до відповідальності. Призначаючи справу до розгляду, суддя не може обмежити себе й учасників провадження у праві належним чином підготуватися до розгляду справи тільки з тих підстав, що закінчуються строки притягнення особи до відповідальності.
22. Суддя зауважує, що основним мотивом для ухвалення нею спірного рішення було те, що суддю Коляденко П.Л. вона знає достатньо давно і, ураховуючи деякі риси її характеру, певні переконання щодо можливих конфліктів інтересів щодо розгляду справи судді ОСОБА1 у неї (судді Просалової О.М. – прим.) були. Це було зумовлено наявністю в неї інформації з боку адвоката про те, що ОАСК розглядав позовну заяву чоловіка судді Коляденко П.Л. – громадянина ОСОБА3. На підставі внутрішнього переконання, а також узятих до уваги всіх можливих факторів, суддя прийняла рішення щодо відводу судді Коляденко П.Л.
23. Ознайомившись із рішенням ОАСК у складі судді Кармазіна О.А. за позовом ОСОБА3 до Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора (змінено найменування з «Генеральна прокуратура України»), справа № 640/23450/19, суддя Просалова О.М., за її твердженням, остаточно зрозуміла суть конфлікту інтересів, який на той час міг виникнути у Коляденко П.Л. під час розгляду справи щодо судді ОАСК ОСОБА1.
24. Отже, у разі невідведення судді Коляденко П.Л. від участі у справі згодом будь-яке прийняте рішення в зазначеній справі суддею Коляденко П.Л. могло б бути поставлено під сумнів як учасниками провадження, так і стороннім спостерігачем.

ІІІ. ВИСНОВКИ ТРЕТЬОЇ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПАЛАТИ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ

Загальні принципи

25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 11-51сап20 зазначила, що в розумінні положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема підпунктів «а», «б» і «г» пункту 1, пунктів 2, 4 частини першої цієї статті, дисциплінарний орган повинен встановити, які дії здійснив суддя в царині своєї діяльності, якою є сфера правосуддя; як процесуальний закон приписує діяти чи не діяти судді; які рішення має вчинити суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомих нормативних положень і якщо чинив усупереч, то через які причини, якими мотивами керувався. Встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і зіставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку із вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, норми поведінки судді, зокрема й етичні правила, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення, недотримання чи інших негативних поведінкових факторів, зовнішній вираз яких відображає ставлення свідомості і волі судді до суті та характеру цих дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння. Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв’язок між ними, надається юридична оцінка проступку.
26. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові уважала, що повноваження вищих судових інстанцій перевіряти та оцінювати законність й обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій не означає, що судові дисциплінарні органи, діючи виключно в межах свого статусу, повноважень і порядку, неправоможні дати юридичну кваліфікацію фактичним взаємовідносинам, які склалися у зв’язку з діями і рішеннями судді, на предмет наявності в них ознак дисциплінарного проступку.
27. Своєю чергою Вища рада правосуддя в рішенні від 3 серпня 2021 року № 1746/0/15-21 зазначала, що Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи, здійснюючи дисциплінарне провадження щодо судді, не втручаються у процес розгляду судових справ, а обмежуються наданням оцінки діям судді під час здійснення правосуддя та сумлінності виконання обов’язків судді.

Застосування загальних принципів у цій справі

28. Застосування суддею Просаловою О.М. за аналогією закону статті 75 КПК України під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, як і неможливість узагалі вирішення питання про відвід судді під час розгляду справи в порядку КУпАП через неврегульованість цього питання КУпАП, само по собі не свідчить про вчинення дій, які можуть формувати склад дисциплінарного проступку.
29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
30. Неупередженість і безсторонність суду за сучасного розвитку права та досягнутого загальновизнаного в більшості країн Європи рівня прав і свобод людини стали невід’ємними ціннісними складовими права кожного на доступ до справедливого суду, які не можуть бути заперечені недоліками законодавчого регулювання, прогалинами в ньому і законодавчими упущеннями. Тому вирішення суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка розглядається в порядку КУпАП, питання про відвід іншого судді із застосуванням за аналогією закону положень інших законодавчих актів, зокрема й КПК України, не піднімає жодного спору про вчинення ним дисциплінарного проступку.
31. Водночас, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 9 грудня 2020 року № 3441/3дп/15-20 уже вказувала, що безпідставне задоволення одним суддею заяви про відвід іншого судді може становити собою дисциплінарний проступок відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
32. У зазначеному рішенні зазначено, що притягнутий до дисциплінарної відповідальності суддя, ухвалюючи рішення про задоволення відводу [іншого] судді не вказав належних обставин, які унеможливлювали ухвалення ним об’єктивного рішення у справі. Ураховуючи викладене, дії [цього] судді містили ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме порушення правил щодо відводу (самовідводу).
33. Суддя Просалова О.М., задовольняючи заяву про відвід іншої судді у справі № 753/14408/20, погодилася, що достатньою підставою для цього є призначення суддею Коляденко П.Л. судових засідань у стислі строки, та обмежилася вказівкою у своїй постанові, що відвід необхідно задовольнити з метою виключення будь-яких сумнівів у неупередженості судді.
34. Станом на дату розгляду справи № 753/14408/20 була чинною редакція статті 38 КУпАП, відповідно до якої особа могла бути притягнута до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у разі вчинення правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтею 130 цього Кодексу, не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
35. У постанові судді Просалової О.М. зазначено, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який розглядався у справі № 753/14408/20, було складено 6 червня 2020 року. Тобто станом на 3 вересня 2020 року – 4 вересня 2020 року строки для розгляду цієї справи з потенційною можливістю накладення адміністративного стягнення спливали.
36. Наведена обставина об’єктивною мірою виправдовувала вчинення суддею Коляденко П.Л. дій з оперативного розгляду зазначеної справи. Адже адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких встановлена статтею 130 КУпАП, пов’язані з особливо високими ризиками для життя, здоров’я і майна як правопорушника, так і інших осіб, позаяк перебування водія у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння може суттєво впливати на адекватність сприйняття ним обстановки на дорозі, вселяти відчуття самовпевненості та загалом сприяти більш зухвалій поведінці під час керування транспортним засобом.
37. Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
38. Конституційний Суд України в рішеннях від 1 листопада 2023 року № 9- р(II)/2023 і від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 вже зазначав, що в Конституції України визначено стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі (абзац п’ятий преамбули, пункт 5 частини першої статті 85, частина третя статті 102, пункт 1¹ статті 116 Конституції України), а тому слід враховувати надбання спільноти (аcquis communautaire) у цілому та відповідні предметові акти Європейського Союзу зокрема.
39. З огляду на це, неможливо ігнорувати ту обставину, що за усталеною та послідовною практикою Суду справедливості Європейського Союзу принцип пропорційності має застосовуватися таким чином і притягнення осіб до юридичної відповідальності має здійснюватися на таких засадах, щоб не заперечувався «стримуючий характер покарання» відповідної встановленої законом санкції (з-поміж інших рішення Суду справедливості Європейського Союзу від 27 березня 2014 року у справі № C‑565/12, §§43–54).
40. Тому внаслідок встановлення державою адміністративної відповідальності за керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння сторонній спостерігач і суспільство загалом будуть очікувати від суддів, що розглядають судові справи цієї категорії, розгляду питань про притягнення правопорушників до відповідальності на таких засадах, які будуть утверджувати належні стандарти захисту їхніх інтересів (як уже зазначалося – охорона їхнього життя, здоров’я і майна).
41. Виходячи із цих принципів, дії судді Коляденко П.Л. у виді призначення судових засідань у справі № 753/14408/20 у стислому часовому проміжку, навіть якщо це й було обумовлено потребою розгляду справи з дотриманням строків, у межах яких могло бути накладено адміністративне стягнення, були належною реалізацією нею її суддівського обов’язку за посадою, який витікає зі статті 1 КУпАП, а також загалом здійсненням нею правосуддя на таких засадах, які й очікує від неї українське суспільство – як про це і вказано в зазначеній статті цього Кодексу.
42. Також слід ураховувати, що Вища рада правосуддя і її дисциплінарні органи вже неодноразово зазначали, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути розгляд справ про адміністративні правопорушення з недостатньою оперативністю, якщо це призводить до звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності за спливом строків, в межах яких до них може бути застосовано адміністративне стягнення (з-поміж інших рішення Вищої ради правосуддя від 3 серпня 2021 року № 1744/0/15-21, від 16 січня 2024 року № 93/0/15-24).
43. Перспектива затягування розгляду справи № 753/14408/20, за практикою Вищої ради правосуддя, могла мати наслідком настання дисциплінарної відповідальності вже для судді Коляденко П.Л. за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». І судді не можна дорікати в її можливому бажанні уникнути такої перспективи.
44. Тому сам лише намір судді Коляденко П.Л. дотриматися вимог КУпАП і не порушувати вимоги законодавства щодо дисциплінарної відповідальності судді не є обставиною, що підриває сприйняття судді як неупередженої і безсторонньої.
45. Натомість суддя Просалова О.М., вчиняючи дії щодо задоволення відводу судді Коляденко П.Л. з підстав призначення нею судових засідань у справі № 753/14408/20 у стислому часовому проміжку та з посиланням на обмеження права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи, узагалі не навела будь-якого чіткого, конкретного і специфічного пояснення, якими фактами підтверджується обмеження такого права, яким чином ці обставини підривали сприйняття судді Коляденко П.В. як неупередженої і безсторонньої.
46. Дії щодо задоволення суддею заяви про відвід іншого судді без належної мотивації як прояв порушення суддею свого обов’язку належним чином мотивувати свої судові рішення можуть призводити, по-перше, до затягування розгляду судової справи, порушення розумних строків її розгляду. По-друге, таке порушення також може утверджувати сприйняття того, що суддю «усунено» від розгляду справи без наявності для того достатніх правових підстав – і в окремих випадках його інтенсивність може сягати навіть втручання у здійснення правосуддя іншим суддею.
47. Суд справедливості Європейського Союзу в своїй судовій практиці вже зазначав, що, незалежність судів проявляється у аспектах зовнішньої і внутрішньої незалежності. Зовнішня незалежність полягає у здійсненні судом своїх функцій автономно, без будь-яких ієрархічних обмежень або субординації судді по відношенню до будь-кого іншого. Гарантії зовнішньої незалежності суду стосуються незалежності судді як від законодавчої і виконавчої влади, так і від впливу зсередини суду. Право кожного на доступ до «суду, встановленого законом» стосується не лише правових підстав для утворення суду як такого, але і порядку формування складу суду для розгляду конкретної судової справи. Виходячи з цього правила розподілу і перерозподілу справ у судах та їх дотримання не лише пов’язано із гарантуванням зовнішньої незалежності судді, але і є однією зі складових концепції «суду, встановленого законом», яка, таким чином, вимагає суворого дотримання правил формування складу суду (рішення Суду справедливості Європейського Союзу від 6 березня 2025 року у справах № C‑647/21 і C‑648/21, §§ 67-68, 73–75).
48. Цей Суд також зазначав, що із законодавчих актів Європейського Союзу випливає заборона такого законодавства і практики, які дозволяли б вилучати судові справи з провадження судді без дотримання об’єктивних критеріїв та наведення достатнього мотивування причин для такого рішення, зокрема й з посиланням на загальну і не деталізовану вказівку на існування перешкод в розгляді справи судом у певному складі. Виходячи з цього, будь-яке рішення про вилучення справи з провадження судді має бути предметом регулювання об’єктивними критеріями і супроводжуватися наведенням мотивованих підстав для вилучення справи, особливо у випадку, якщо справа вилучається з провадження судді без його згоди (там само, §§ 77, 85–86).
49. Більше того, таке порушення може мати негативним наслідком також сприяння практикам сутяжництва і заявлення суддям безпідставних відводів. Адже в учасників справи може складатися помилкове враження і сприйняття того, що начебто відповідно до законодавчих положень суддю може бути відведено від розгляду справи без наявності достатніх для цього підстав, зокрема й через незгоду з порядком вирішення ним процесуальних питань, швидкість призначення ним судових засідань тощо.
50. З огляду на це необхідно враховувати місце і роль суддів у роз’ясненні положень законодавства сторонньому спостерігачу та суспільству загалом. Так, Європейський суд з прав людини в пункті 179 рішення «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11) зазначив, що тлумачення законодавства, здійснюване судами, не може недооцінюватися й у системах континентального права при забезпеченні передбачуваності законодавчих положень. Саме ці органи повинні послідовно тлумачити точне значення загальних положень закону та розсіювати будь-які сумніви щодо його тлумачення.
51. Судова практика хоча й не є самостійним джерелом права у правовій системі України, проте вона значною мірою орієнтує учасників судових справ, загалом суспільство і сторонніх спостерігачів щодо дійсного змісту відповідних законодавчих положень, порядку їх застосування в тих чи інших конкретних ситуаціях і спрямовує їх у виборі моделей поведінки в подібних ситуаціях.
52. Тому дії судді щодо задоволення заяви про відвід іншої судді із загальною і недеталізованою вказівкою на саме лише призначення нею судових засідань у стислому часовому проміжку та з посиланням на обмеження права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи можуть наражати інших суддів на ризики заявлення їм безпідставних відводів, обґрунтованих аргументами, які не можуть обумовлювати відвід судді, як-от через саму лише незгоду учасників справи з порядком вирішення суддею процесуальних питань під час розгляду судової справи.
53. У своїх поясненнях суддя Просалова О.М. зазначає, що вона була обізнана про «деякі риси характеру» судді Коляденко П.Л. і це спрямовувало її до прийняття рішення про відвід цієї судді від розгляду справи № 753/14408/20. Проте жоден процесуальний закон не визначає і не може визначати підставою для відводу судді його чи її «деякі риси характеру».
54. Щодо посилання судді Просалової О.М. на розгляд ОАСК справи № 640/23450/19 за позовом чоловіка судді Коляденко П.Л., то, за відомостями ЄДРСР і офіційного вебпорталу «Судова влада України», ця справа перебувала у провадженні лише судді цього суду Кармазіна О.А., а суддя ОСОБА1 взагалі не була залученою до розгляду цієї справи. До того ж обставина перебування справи № 640/23450/19 в провадженні ОАСК не покладалася в основу мотивації постанови від 14 вересня 2020 року у справі № 753/14408/20.
55. В засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що відбулося 7 травня 2025 року, суддя Просалова О.М. пояснила, що їй не відомі обставини, які могли б свідчити про те, що суддя ОСОБА1 могла б впливати на суддю Кармазіна О.А. При цьому із ОСОБА1, Кармазіним О.А. та іншими суддями ОАСК вона не знайома.
56. В цьому засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Коляденко П.Л., яка була викликана як свідок, зазначила, що в заяві про її відвід обставина перебування в провадженні ОАСК справи № 640/23450/19 не вказувалася, натомість єдиною підставою для її відводу було зазначено швидкість призначення нею судових засідань. Суддя Коляденко П.Л. також зазначила, що в жодних інших справах не підлягала відводу з підстав, які наведені у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 753/14408/20.
57. Не може бути прийнято як належне посилання судді Просалової О.М. також і на те, що неупередженість і безсторонність судді Коляденко П.Л. було скомпрометовано в очах «стороннього спостерігача».
58. В оригінальному тексті Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які є застосовуваним в Україні джерелом стандартів поведінки суддів і суддівської етики, вживається термін «reasonable observer». Характеристика спостерігача як «розумного» чи «розсудливого» в цьому контексті означає, що він буде не «лише частково поінформованою людиною з вулиці», а, натомість, буде обізнаний про релевантні факти і застосовне право.
59. Тобто конструкт «стороннього» чи «розсудливого» спостерігача, який в умовах актуальної практики дисциплінарного провадження є широко застосовуваним під час оцінки дотримання суддею професійних стандартів, передбачає, що цей спостерігач буде не просто випадковим очевидцем вчинених суддею дій чи поведінки, а особою, яка розумною мірою поінформована як про факти, якими вони супроводжуються, так і про юридичні стандарти, що регулюють ці правовідносини.
60. Виходячи з такого стандарту, не можна погодитись, що неупередженість і безсторонність судді може вважатися скомпрометованою з погляду стороннього спостерігача з підстав швидкого призначення суддею справи до розгляду і наявності в нього якихось «рис характеру» такою мірою, аби це виправдовувало відведення його від розгляду цієї справи.
61. Усе наведене не заперечує в принципі і не може заперечувати правильність прийнятого у справі № 753/14408/20 судового рішення, адже ні у Вищої ради правосуддя, ні у її дисциплінарних органів, ні у дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя немає повноважень оцінювати правильність судових рішень і висловлюватись на цей рахунок, визначати яке рішення могло би бути вірнішим та доречнішим у тій чи іншій ситуації. Проте, не вдаючись до предметної переоцінки змісту постанови суду, виходячи із зазначених міркувань, ні мотивувальна частина постанови суду, ні надані суддею пояснення не містять переконливих для стороннього спостерігача мотивів відводу суддею Просаловою О.М. судді Коляденко П.Л. від розгляду цієї судової справи.
62. За сукупності перелічених факторів суддя Просалова О.М. допустила порушення правил щодо відводу, що є дисциплінарним проступком, передбаченим підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу), а отже є підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення

63. Просалова Ольга Михайлівна Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 призначена на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначена суддею Дарницького районного суду міста Києва безстроково.
64. Суддя раніше не притягалася до дисциплінарної відповідальності.
65. Вчинений суддею дисциплінарний проступок не супроводжувався істотними негативними наслідками.
66. У характеристиці судді, яку надав Дарницький районний суд міста Києва, зазначається, що суддя Просалова О.М. постійно працює над підвищенням професійної кваліфікації, має високий рівень теоретичних знань у галузі права, які успішно застосовує на практиці, професійно компетентна, проявляє оперативність у прийнятті рішень і здатність до контролю за їх реалізацією. Безперервно відстежує зміни в законодавстві та судовій практиці, постійно підвищує свій професійний рівень, бере активну участь у обговореннях колективу суду змін законодавства, має організаторські здібності, які застосовує у роботі. Зазначається, що Просалова О.М. є висококваліфікованим юристом, суддею, яка, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
67. Велика Палата Верховного Суду в пункті 80 постанови від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24 вже зазначала, що за умисної форми вини суддя усвідомлює, що порушує норми процесуального права і що це порушення пов’язане з порушення прав людини та основоположних свобод, проте ігнорує цю обставину. За грубої недбалості суддя не усвідомлює, що порушує норми процесуального права, пов`язані з порушенням прав людини та основоположних свобод, втім відповідно до характеру допущеного порушення міг і повинен був це усвідомлювати.
68. У цій дисциплінарній справі вина судді характеризується недбалістю, позаяк не встановлено доказів умислу в її діях під час вчинення дисциплінарного проступку, допущення якого констатовано, але, виходячи з рівня професійної кваліфікації, якому має відповідати суддя, вона мала знати і застосовувати юридичні стандарти, які запобігли б настанню складу констатованого дисциплінарного проступку.
69. Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
70. Вища рада правосуддя вже неодноразово вирішували питання щодо застосування цієї норми під час розгляду інших дисциплінарних справ, зокрема в рішеннях Вищої ради правосуддя від 6 березня 2025 року № 452/0/15-25, від 18 березня 2025 року № 559/0/15-25.
71. Вказаною нормою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено строк, протягом якого до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а саме не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.
72. З огляду на викладене Вища рада правосуддя в зазначених рішеннях вважала, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.
73. Вища рада правосуддя зазначила, що з положень статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у тому числі ураховуючи зміни, які до неї вносились в 2021-2023 роках, можна зробити висновок, що в разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою щодо судді часові межі дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до Вищої ради правосуддя та датою ухвалення Дисциплінарною палатою рішення за такою скаргою. При цьому строки здійснення дисциплінарного провадження щодо судді і перебування судді у відпустці, період його тимчасової непрацездатності не враховуються до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
74. Зазначені висновки Вищої ради правосуддя щодо застосування частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були підтримані в подальшому в пунктах 59-77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 990SCGC/19/25.
75. Суддя Просалова О.М. допустила дисциплінарний проступок 14 вересня 2020 року, в той час як дисциплінарна скарга Маселка Р.А. надійшла до Вищої ради правосуддя 13 вересня 2021 року. З урахуванням зазначеного строк застосування дисциплінарного стягнення, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не закінчився.
76. За сукупності наведених факторів достатнім і пропорційним є дисциплінарне стягнення у виді попередження.
77. Керуючись викладеним, на підставі статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Дарницького районного суду міста Києва Просалову Ольгу Михайлівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя