Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Дмитра Євгенійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 24 липня 2023 року (вх. № Ч-153/19/7-23) надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. стосовно судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Д.Є.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги

У дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень їй стало відомо про розгляд справи № 569/6972/21 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) на підставі протоколу, складеного працівниками Управління патрульної поліції в Рівненській області. Зі змісту протоколу серії ДПР18 № 300058 вбачається, що о 23 год 07 хв, 25 березня 2021 року в місті Рівне по вулиці Данила Галицького, 1, водій ОСОБА1 керував автомобілем марки «Subaru», державний номерний знак ____, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager № 0611» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків.

Після складення протоколу водій за власною заявою через 23 хвилини пройшов огляд у Комунальному підприємстві «Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення» Рівненської обласної ради (далі – КП «РОЦПЗН» РОР) та отримав висновок від 26 березня 2021 року про відсутність ознак сп’яніння.

Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 10 вересня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрив у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, що, на думку Чижик Т.В., стало наслідком неповноти і необ’єктивності розгляду справи судом першої інстанції.

Під кутом зору стороннього спостерігача постанова про закриття провадження стосовно судді не є достатньо обґрунтованою, а дії судді Махаринця Д.Є. мають ознаки застосування типового способу уникнення відповідальності за нетверезе керування автомобілем шляхом заявлення відводу за надуманими підставами, відмови від проходження медичного огляду, а після цього і заперечення факту небажання пройти медичний огляд.

На думку Чижик Т.В., наведені нею обставини, а також попередня практика Дисциплінарного органу у подібних випадках є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Рух дисциплінарної справи, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України ‟Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких належить здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 24 грудня 2024 року дисциплінарну скаргу Чижик Т.В. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 19 березня 2025 року № 567/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Д.Є., оскільки в його поведінці можуть вбачатися ознаки складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Д.Є. дисциплінарний інспектор підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржниця та суддя не з’явилися. На підставі частини четвертої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перенесла розгляд справи через неявку судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Махаринця Д.Є. та скаржницю – Чижик Т.В. про час засідання 20 серпня 2025 року шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді Махаринця Д.Є. та скаржниці, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржниці запропоновано взяти участь у засіданнях у режимі відеоконференції.

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржниця та суддя не з’явилися. Скаржниця заяв і клопотань із приводу причин її відсутності та неможливості взяти участь у засіданні не подала.

На електронну адресу Вищої ради правосуддя 19 серпня 2025 року (вх. № 2101/3/6-25) надійшло електронне звернення від імені судді Махаринця Д.Є. із електронної поштової скриньки «____», без підтвердження особи підписанта шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, у якому містилося клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні судді в Комунальному підприємстві «Регіональний центр орфанних захворювань, радіаційного захисту та спеціалізованої допомоги» Рівненської обласної ради та додано фото екрану мобільного пристрою із записом про медичний прийом та листок тимчасової непрацездатності станом на 20 серпня 2025 року.

Зважаючи на те, що відповідно до частини п’ятої статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, а відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила продовжити розгляд дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора, який запропонував притягнути суддю Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Д.Є. до дисциплінарної відповідальності, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Махаринця Д.Є. до дисциплінарної відповідальності.

 

Щодо надання пояснень суддею Махаринцем Д.Є.

На стадії підготовки справи до розгляду по суті суддя Махаринець Д.Є. надав письмові пояснення, які надійшли до Вищої ради правосуддя 15 травня 2025 року (вх. № 2101/0/6-25). У них суддя Махаринець Д.Є. вказав, що факт порушення ним Правил дорожнього руху України, який мав вираження у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, чи відмова від проходження огляду на такий стан не підтверджені об’єктивними доказами і були спростовані наданими ним у судовому засіданні поясненнями щодо недотримання інспектором поліції процедури провадження у справі про адміністративне правопорушення, підтвердженими висновком КП «РОЦПЗН» РОР від 26 березня 2021 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп’яніння. Згідно з висновком, стан сп’яніння не підтверджено. У матеріалах справи також є інші докази, які підтверджують безпідставність звинувачень. У результаті оцінки цих доказів, відповідно до стандартів національного законодавства та міжнародних актів Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 10 вересня 2021 року провадження у справі № 569/6972/21 закрив у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Суддя пояснив, що спиртних напоїв взагалі не вживав, ситуація, яка виникла з інспекторами поліції, є непорозумінням, могла бути обумовлена різкою розмовою, пов’язаною із не зовсім коректними, як на його думку, висловлюваннями працівників поліції на його адресу. За весь водійський досвід це був перший випадок, коли Махаринець Д.Є. отримав вимогу пройти освідчення на стан сп’яніння, а тому, можливо, сприйняв це занадто критично, із недовірою до працівників поліції і рознервувався. Крім того, причиною ситуації стало незначне порушення, аварійних ситуацій він не створював, тому вимога працівників поліції про огляд на стан сп’яніння видалась незрозумілою. Водночас лайливих, образливих чи тим більше нецензурних висловів у бік посадових осіб управління патрульної поліції не допускав, отже, жодних етичних норм не порушив.

Махаринець Д.Є. наполягав на забезпеченні власного права скористатись кваліфікованою правовою допомогою адвоката, оскільки зі стилю спілкування поліцейських йому здалось, що вони мають упереджене ставлення до нього, та пройти освідування в медичному закладі за направленням. Не отримавши направлення, скористався правом пройти медичний огляд з власної ініціативи, що й підтверджує відповідний висновок медичної установи.

Однак, один із поліцейських безпідставно погрожував застосувати спеціальні засоби, інспектори некоректно і образливо висловлювались у його бік, принижували гідність, за відчуттям, – провокували для запису на камеру, водночас, постійно вмикаючи та вимикаючи відеозапис нагрудних реєстраторів.

Жодних негативних наслідків (ДТП, потерпілих, звернень, претензій інших осіб тощо) щодо цієї спірної ситуації не було, відповідно в засобах медіа та соцмережах поширення таких відомостей немає.

Фактично, єдиною підставою для звернення Чижик Т.В. зі скаргою, про що безпосередньо заявником вказано в тексті такої скарги, була наявність судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з мотивами прийняття якого скаржниця не погоджується. Уважає, що доводи скаржниці щодо порушень етичних принципів і правил поведінки судді, дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, не підтверджені.

На його думку, власна позиція, пояснення чи заяви під час адміністративного провадження щодо нього, яке здійснювалось працівниками поліції, були спрямовані на власний захист як громадянина України від можливих помилок правоохоронної системи, а отже, не можуть ототожнюватись із порушенням етичних норм чи правил поведінки судді.

Махаринець Д.Є. з врахуванням стандарту доказування «поза розумним сумнівом» у значенні його застосування у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18 та параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначає, що відсутні відповідні докази, які б підтверджували зміст скарги, що зводиться з незгодою із судовим провадженням та мотивами судового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року; скарга була подана через два роки після цього.

Ураховуючи викладене, у своїх поясненнях суддя Махаринець Д.Є. стверджував, що відсутні ознаки порушення присяги судді, які згідно із чинним законодавством підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів», а тому просив Дисциплінарну палату Вищої ради правосуддя відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності за скаргою Чижик Т.В.

Суддя Махаринець Д.Є. був повідомлений про наявність проєкту висновку доповідача в дисциплінарній справі у листі від 16 червня 2025 року (вих. № 5143/0/19-25), до якого був долучений згаданий проєкт, а також про право ознайомитися з ним та іншими матеріалами дисциплінарної справи і порядок реалізації цього права.

За запитом від 07 липня 2025 року (вих. № 5687/0/19-25) судді Махаринцю Д.Є. також було запропоновано надати додаткові пояснення саме щодо обставин складання висновку КП «РОЦПЗН» РОР від 26 березня 2021 року. Однак таких пояснень суддя не надав.

 

Висновки дисциплінарного інспектора щодо наявності підстав для притягнення судді Махаринця Д.Є. до дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарним інспектором встановлено факт зупинення судді ОСОБА1 25 березня 2021 року нарядом працівників патрульної поліції під час керування транспортним засобом. Під час розмови він відмовлявся від факту керування ним транспортним засобом, а також надавати документи, які посвідчують особу, стверджуючи, що є незаконно затриманим пішоходом. Водночас під час спілкування з ним у працівників поліції виникли підозри, що ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку із цим з метою визначення перебування у стані алкогольного сп’яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, запропоновано пройти огляд на місці зупинки, а за його бажанням – бути направленим і доставленим у медичний заклад.

Однак протягом двох годин з моменту направлення на медичний огляд шляхом активної протидії медичний огляд не був завершений (особа не здала біологічний матеріал), що зумовило фіксування відмови без оформлення висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції.

Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючого судді Наумова С.В. постановою від 10 вересня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрив у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, взявши до уваги наданий суддею ОСОБА1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП «РОЦПЗН» РОР від 26 березня 2021 року, складений через 23 хв (26 березня 2021 року о 01 год 50 хв лікарем ОСОБА2) після складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп’яніння, яким встановлено, що у ОСОБА1 ознак сп’яніння не виявлено. Проте, як встановив дисциплінарний інспектор, такий огляд не проводився та офіційно відповідний висновок медичним закладом не видавався.

А тому встановлені у процесі підготовки справи до розгляду обставини поведінки судді Махаринця Д.Є. під час його зупинення працівниками патрульної поліції 25 березня 2021 року та подальші дії і рішення, які, очевидно, були спрямовані на уникнення ним відповідальності за допущені порушення, однозначно вказують на те, що етичні стандарти поведінки судді ним не були дотримані, а здобуті докази у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки поведінка судді порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя у питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Поведінка судді з точки зору звичайної розсудливої людини, очевидно, не може бути сприйнята як спосіб захисту власних конституційних прав, а як використання спеціальних знань і досвіду функціонування системи притягнення до відповідальності, створення сумнівів у доказовій базі з метою уникнення належного покарання за вчинення істотного правопорушення з високим рівнем суспільної шкідливості. Крім того, про умисний характер дій, спрямованих на уникнення відповідальності свідчить і подальша поведінка судді Махаринця Д.Є. під час судового розгляду – безпідставні і необґрунтовані затягування, зловживання процесуальними правами з метою завершення строку застосування адміністративних стягнень, що є однією зі «схем» уникнення відповідальності, використання суддею Махаринцем Д.Є. сфальсифікованого доказу для власного виправдання.

 

Обставини, встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час здійснення дисциплінарного провадження, а також мотиви, доводи та нормативно-правове обґрунтування рішення, ухваленого Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя

25 березня 2021 року ОСОБА1 був зупинений нарядом працівників поліції «АЗОВ-103» у зв’язку із тим, що керував автомобілем марки «Subaru», державний номерний знак ____, з технічною несправністю, а саме, за версією поліцейських, – лампа лівої фари в режимі ближнього світла не працювала під час руху в темну пору доби.

Під час розгляду адміністративного провадження за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА1 спочатку відмовлявся від факту керування ним транспортним засобом, а також надавати документи, які посвідчують особу, стверджуючи, що є незаконно затриманим пішоходом, що зумовило додаткове інкримінування йому частини першої статті 126 КУпАП (хронометраж запису «25.03.2021» від 23:07:00 до 23:37:00, відеофайли 20210326023508000048.mov, 20210326044527000072.mov, 20210326044827000073.mov, 20210326044903000074.mov, 20210326044928000075.mov). Згодом висловив клопотання про забезпечення йому професійної правничої допомоги поліцейськими та перенесення розгляду провадження на наступний день у другій половині дня для реалізації прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Під час спілкування з ним у працівників поліції виникли підозри, що ОСОБА1 перебував у стані алкогольного сп’яніння під час управління транспортним засобом, у зв’язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager № 0611» у присутності двох свідків. Від чого він відмовився та виявив бажання пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров’я з метою визначення перебування у стані алкогольного сп’яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У зв’язку із цим ОСОБА1 був доставлений у супроводі поліцейських 26 березня 2021 року о 00:10:00 до КП «РОЦПЗН» РОР для огляду черговим лікарем (згідно з графіком чергувань лікарів наркологічного відділення на березень 2021 року чергувала лікар-нарколог ОСОБА3).

Згідно з оглянутими відеозаписами з бодікамер поліцейських за хронометражем «26.03.2021» період часу від 00:15:00 до 01:39:00 ОСОБА1 був доставлений до медичного закладу за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 17, для проведення медогляду, про що його було неодноразово поінформовано під час транспортування і поліцейськими, і фельдшером медичного закладу (відеофайли 20210326023709000049.mov, 20210326045437000077.mov); відмовився від проходження медичного огляду за допомогою алкотестера під приводом того, що він не сертифікований, а наданий йому документ з приводу цього є нечитабельною незасвідченою копією, що не дозволяє встановити законність його використання, у зв’язку з чим написав відмову від проходження огляду та не заперечував проти забору біологічних матеріалів (крові або сечі) (відеофайл 20210326024313000052.mov); відмовився від здавання крові та сечі у зв’язку із незабезпеченням йому професійної правничої допомоги, погіршенням самопочуття, психологічними причинами, зумовленими, за його словами, тиском з боку працівників поліції та примусовим утриманням і погрозами застосування спецзасобів після спроби покинути медичний заклад до проведення огляду (відеофайли 20210326024111000051.mov, 20210326025246000057.mov, 20210326025448000058.mov, 20210326025649000059.mov, 20210326045737000078.mov, 20210326045902000079.mov). Посилаючись на незадовільний стан здоров’я, ОСОБА1 неодноразово відмовлявся від отримання медичної допомоги чергового лікаря (відеофайл 20210326050241000081.mov), вимагав викликати та самостійно телефонував на номер невідкладної медичної допомоги «103», хоча отримав пояснення, що до медичного закладу такі виїзди не здійснюються (відеофайли 202103260459400000080.mov, 20210326050504000082.mov).

Таким чином, після трикратної пропозиції пройти медичний огляд у закладі стосовно ОСОБА1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 300058 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП 26 березня 2021 року о 01 год 35 хв, у якому зафіксовано, що о 23 год 07 хв, 25 березня 2021 року в місті Рівне по вулиці Данила Галицького, 1, водій ОСОБА1 керував автомобілем марки «Subaru» державний номерний знак ____ з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager № 0611» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту протоколу до нього додаються відеодиск, пояснення свідків, акт огляду, направлення та зобов’язання.

Протокол був підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у поясненнях зазначено, що такі будуть надані в суді, та додатково рукописний текст такого змісту: «З протоколом не згідний. Від огляду не відмовлявся. Протокол містить недостовірні відомості».

Матеріали судової справи містять Акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25 березня 2021 року, складений о 23 год 33 хв, яким зафіксовано факт відмови від проходження такого, а також пояснення свідків, зазначених як у протоколі, так і у відповідному акті.

Водночас, клопотанням від 26 березня 2021 року поліцейський взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Максимчук Юлія Анатоліївна поінформувала, що через неправильні шаблони бланків пояснень свідків у них недостовірно зафіксована інформація, оскільки водій відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та наполягав на огляді в медичному закладі.

Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції № 253 Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення» Рівненської обласної ради (далі – Акт № 253) зафіксовано, що громадянин ОСОБА1, ____ року народження, 26 березня 2021 року доставлявся працівниками поліції на медичний огляд на стан сп’яніння в Комунальне підприємство «Рівненський обласний центр психічного здоров’я населення» Рівненської обласної ради; медичний огляд проводила лікар-нарколог ОСОБА3 відповідно до графіка чергувань протягом 26 березня 2021 року з моменту початку заповнення акта о 00 год 10 хв та 01 год 23 хв були зафіксовані медичні показники особи.

Громадянин ОСОБА1 під час проходження медичного огляду відмовився від тестування на алкоголь шляхом продуву алкотестера з мотивів відсутності сертифікації (у зв’язку з чим пред’являлися відповідні документи) та від здавання біологічного матеріалу (сечі), наполягав на здачі біологічного матеріалу (крові), проте неодноразово відмовився здавати кров через погане самопочуття та у зв’язку з відсутністю адвоката.

В Акті № 253 також зазначається, що ОСОБА1 пропонувалася медична допомога, проте він від неї відмовився. Було здійснено виклик швидкої за номером «103». ОСОБА1 відмовився від медичної допомоги чергового лікаря.

Протягом двох годин з моменту направлення на медичний огляд біологічний матеріал не був зданий, що зумовило фіксування відмови без оформлення висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції.

07 квітня 2021 року відповідні матеріали про адміністративне правопорушення надійшли на розгляд Рівненського міського суду Рівненської області та системою автоматизованого розподілу судових справ визначені для розгляду судді Яковлєву Д.В.

За клопотаннями ОСОБА1 протягом квітня–червня 2021 року (8 квітня, 11 травня, 9 червня, 30 червня) відкладався розгляд справи, а також визначалися нові дати розгляду, у зв’язку з неможливістю ним або його захисником взяти участь в судовому засіданні.

Водночас у клопотанні від 11 травня 2021 року ОСОБА1 просив відкласти засідання у зв’язку з неможливістю участі адвоката в судовому засіданні, яке призначене на 12 травня 2021 року, оскільки ОСОБА1 окремо акцентував увагу, що саме в цей день з адвокатом укладено договір про надання правової допомоги. Однак, у матеріалах справи є ордер адвоката ОСОБА4, виданий 27 травня 2021 року на підставі договору про надання правової допомоги від 24 травня 2021 року, тобто істотно пізніше вказаної у клопотанні дати.

15 липня 2021 року ОСОБА1 було заявлено відвід первинно визначеному судді Яковлєву Д.В. у зв’язку з тим, що у особи виникли сумніви в неупередженості судді, оскільки суддею не було роз’яснено його право просити проведення звуко- та відеозапису судового засідання; окрім того, суддя Яковлєв Д.В. у попередньому судовому засіданні висловився з приводу необхідності зібрання додаткових доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 27 липня 2021 року задовольнив заяву ОСОБА1 про відвід судді Яковлєва Д.В., а справу № 569/6972/21 передав у канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області для повторного автоматичного розподілу між суддями в порядку частини третьої статті 35 Кримінального процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу розгляд справи призначено у складі головуючого судді Наумова С.В.

Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючого судді Наумова С.В. постановою від 10 вересня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрив у зв’язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Під час встановлення фактичних обставин суд узяв до уваги пояснення ОСОБА1 та його захисника – адвоката ОСОБА4, у яких вони не заперечували факту керування транспортним засобом ОСОБА1 під час зупинки поліцейськими, проте заперечили факт стану сп’яніння під час керування; суд дослідив адміністративні матеріали в судовому засіданні, зокрема, поданий ОСОБА1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП «РОЦПЗН» РОР від 26 березня 2021 року, складений через 23 хв (26 березня 2021 року о 01 год 50 хв лікарем ОСОБА2) після складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп’яніння, яким встановлено, що у ОСОБА1 ознак сп’яніння не виявлено.

Суд зауважив, що у матеріалах справи було відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп’яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров’я для проходження огляду на стан сп’яніння.

У своїх письмових поясненнях, наданих на запит дисциплінарного інспектора, (вх. № 5152/0/8-25) інспектор взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Максимчук Ю.А., крім підтвердження обставин, які відповідають фактично встановленим під час підготовки справи по суті, пояснила, що після того, як було прийнято рішення зупинити транспортний засіб під управлінням ОСОБА1, водій, помітивши службовий автомобіль поліції, збільшив швидкість, різко змінив траєкторію руху та намагався зникнути з поля зору. Потім швидко припаркував авто на тротуарі по вулиці Д. Галицького, вийшов з авто зі сторони водія, вимкнув двигун та всі світлові прилади, закрив транспортний засіб, поклав ключ до кишені та намагався покинути місце події і уникнути спілкування з поліцейськими. ОСОБА1 категорично заперечував свою причетність до керування авто та взагалі будь-якого відношення до нього.

Під час спілкування з поліцейськими наряду поліції «АЗОВ-103» громадянин ОСОБА1 помітно нервував, поводив себе зухвало, ймовірно, перебував у стані сильного емоційного збудження, можливо, викликаного особистими життєвими обставинами, стверджував що до нього упереджене ставлення поліцейських наряду поліції «АЗОВ-103», став переходити на особисті безпідставні образи, відволікав увагу від себе, а саме неодноразово здійснював дзвінки, нібито звертаючись за наданням юридичної допомоги, безцільно пересувався з місця на місце, постійно збільшуючи відстань до поліцейських, щоб покинути місце події, а пізніше взагалі вимагав прибуття іншого наряду поліції; на вимогу пред’явити документи, що посвідчують особу, також відмовився в категоричній формі.

Виявленими ознаками, які свідчили про стан алкогольного сп’яніння, на думку Максимчук Ю.А., були запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, у зв’язку з цим і було запропоновано пройти відповідні обстеження як на місці, так і згодом забезпечено право особи та доставлено для огляду в медичний заклад.

Однак, прибувши за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 17, громадянин ОСОБА1 вчиняв дії щодо непроходження огляду протягом двох годин, у зв’язку з чим було складено відповідні матеріали.

Згідно з усіма наявними джерелами особу цього громадянина поліцейськими було встановлено та додатково, що він є посадовою особою (суддею Рівненського окружного адміністративного суду) згідно з Єдиним державним реєстром декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування. Особисто цієї інформації громадянин ОСОБА1 не озвучував. Спроб вплинути на службовців патрульної поліції або ж медичних працівників у будь-який спосіб (погрози, підкуп, прохання, обман) не вчиняв.

У своїх письмових поясненнях, наданих на запит дисциплінарного інспектора, (вх. № 5695/0/8-25) лікар-нарколог КП «РОЦПЗН» РОР ОСОБА3 підтвердила встановлені обставини щодо відмови ОСОБА1 від проходження огляду на стан сп’яніння та засвідчила достовірність змісту складеного нею Акта № 253.

Повідомила, що сферу діяльності, посаду громадянин ОСОБА1 не повідомляв; вплинути на медичних працівників ніяким чином не намагався; у її присутності не намагався повідомити іншим особам про зупинку транспортного засобу та участь в огляді.

Під час проведення медичного огляду громадянина ОСОБА1 з працівників медичного закладу додатково був присутній фельдшер ОСОБА5.

На запит дисциплінарного інспектора щодо надання письмових пояснень лікарем-наркологом ОСОБА2 з приводу проведення огляду на стан сп’яніння ОСОБА1 26 березня 2021 року, відповіддю від 26 травня 2025 року за вих. № 2522/1 медичний директор КП «РОЦПЗН» РОР ОСОБА6 (вх. № 6144/0/8-25) повідомив, що лікар-нарколог ОСОБА2 не може надати пояснення у зв’язку з тим, що не чергувала того дня в кабінеті медичних оглядів.

Ця інформація відповідає і графіку чергувань лікарів наркологічного відділення ЦПЗН на березень 2021 року, затвердженому в.о. Генерального директора КП «РОЦПЗН» РОР ОСОБА7 (вх. № 1626/0/8-25), згідно з яким 25 березня позначка «Н» проставлена навпроти лікаря ОСОБА3, в той час, коли щодо ОСОБА2 – 7, 11, 27, 29 березня.

На запит дисциплінарного інспектора щодо надання завірених копій документів стосовно медичних оглядів ОСОБА1 25, 26 березня 2021 року, листом КП «РОЦПЗН» РОР від 26 травня 2025 року за вих. № 2522 (вх. № 6134/0/8-25) було повідомлено, що у зв’язку з відмовою від проходження тестування на алкоголь та здавання біологічного матеріалу (сечі) висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не оформлявся.

А в наданому витягу із Журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, міститься лише один запис за запитуваними критеріями – № 253 про огляд ОСОБА1, ____ р.н. 26 березня 2021 року о 00 год 35 хв, доставленого поліцейським Максимчук Ю.А. (РВП 004103) з фіксацією відмови від проходження.

На запит члена Вищої ради правосуддя КП «РОЦПЗН» РОР (вх. № 8213/0/8-25) додатково підтвердило, що лікар-нарколог ОСОБА2, від імені якої підписано висновок від 26 березня 2021 року у цей час не чергувала та не проводила, відповідно, огляд, а підпис на документі їй не належить; єдиний запис про огляд громадянина ОСОБА1 ____ р.н. стосується огляду за направленням патрульних поліцейських, а не за заявою самої особи; висновок не містить реквізитів у частині акта огляду. А тому зроблено припущення, що зазначений висновок є «підробленим документом».

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується із пропозицією, яку дисциплінарний інспектор висловив у засіданні, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, у редакції затвердженого рішенням XI чергового з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

У параграфах 3 та 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 рік) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.

Узагальнивши викладені вище підходи, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80, 81 постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів. З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод. Постійна увага з боку суспільства за діями представників судової влади, бажання громадян мати в державі справедливе правосуддя для отримання належного захисту своїх прав покладає на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Водночас, суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслено стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ) (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024року у справі № 990SCGC/2/24).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

На національному рівні сформовано усталений підхід до розуміння поняття «авторитет правосуддя» як сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який є представником судової влади та зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.

У пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 1979 року у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства» (заява № 6538/74) значення, закладене в поняття «авторитет судової влади» (authority of the judiciary) містить ідею стосовно того, що суди – це органи, покликані підтверджувати юридичні права та обов’язки й вирішувати спори; широка публіка повинна сприймати в такій якості і з повагою та довірою ставитися до спроможності судів виконувати ці функції.

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в аспекті питання моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Виходячи з цього, Верховний Суд відзначає, що позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пов’язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки (дрібне хуліганство, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тощо).

У контексті нормативно визначених процесуальних стандартів він повинен поводити себе таким чином у будь-яких умовах, які з точки зору звичайної розсудливої людини не викликатимуть сумнівів у його загальній та професійній етичності, а тим більше допускатимуть припущення щодо наявності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Встановлені в процесі розгляду справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини поведінки судді Махаринця Д.Є. під час його зупинення працівниками патрульної поліції 25 березня 2021 року та подальші дії і рішення, які, очевидно, спрямовані на уникнення ним відповідальності за допущені порушення, однозначно свідчать про те, що перелічені стандарти ним не дотримані, а здобуті докази є чіткими та переконливими, а також такими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки поведінка судді порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя у питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду (абзац 2 частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), з огляду на таке.

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на дату вчинення проступку та розгляду матеріалів, з приводу яких подано скаргу) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, – тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частини друга–шоста статті 266 КУпАП визначала, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 визначав, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров’я (в сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп’яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп’яніння.

Підтвердження стану сп’яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров’я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров’я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Транспортний засіб позиціонується законодавцем як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, а тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Системний аналіз зазначених вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж у інших випадках, передбачених КУпАП.

Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється в порядку, передбаченому КУпАП та іншими законами України (частина перша статті 246 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (статті 245 цього самого Кодексу).

Таким чином, інститут юридичної відповідальності і відповідних деліктних проваджень традиційно як виконує кілька важливих завдань щодо безпосередніх учасників ситуацій, так і має важливе публічно-правове значення для забезпечення суспільного правопорядку. Відповідно суддя у зв’язку зі своїм професійним статусом не може не розуміти важливе суспільне значення зазначеного інституту та зобов’язаний за вимогами суддівської етики бути прикладом неухильного додержання вимог закону, особливо в таких складних юридичних ситуаціях.

З метою виконання своїх завдань, серед яких пунктами 1, 2 частини першої статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» визначено забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, поліцейський має право реалізовувати такі повноваження: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (пункти 1–3, 8, 9, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно для виконання повноважень поліції застосовуються поліцейські заходи як дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України (стаття 29 Закону України «Про Національну поліцію»).

Серед превентивних заходів, які поліцейські вживали до Махаринця Д.Є. у зв’язку з ознаками технічної несправності транспортного засобу, який перебував у русі, що зумовлювало порушення Правил дорожнього руху (роботи світлових приладів у темну пору доби), були зупинення транспортного засобу та перевірка документів особи, що відбувалося відповідно до вимог статті 32 та 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, з очевидною метою уникнення відповідальності Махаринець Д.Є. своєю поведінкою уникав виконання законних вимог працівників поліції, створював їм перешкоди у здійсненні повноважень, намагаючись уникнути спілкування, застосовуючи обман у частині власного статусу як учасника дорожнього руху (пішохода), а також відмовляючись надавати відповідні документи для встановлення і перевірки особи та транспортного засобу, не зважаючи на особливий правовий режим і обов’язки громадян України згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що зафіксовано на відео та підтверджено поясненнями поліцейських.

Перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів є саме по собі негативним соціальним явищем та окремим різновидом протиправної поведінки, що полягає у створенні умов та будь-яких інших перешкод (у тому числі невиконання законних вимог), спрямованих на унеможливлення належного виконання службових обов’язків працівниками правоохоронних органів для виконання перелічених вище завдань Національної поліції та тягне за собою адміністративну і кримінальну відповідальність.

У дослідженій ситуації таке перешкоджання вчинялося з метою уникнути відповідальності з боку судді як особи, що в силу свого соціально-професійного статусу володіє «знаннями і досвідом, якими не зловживає» (цитата самого Махаринця Д.Є., відеофайл «20210326044928000075.mov», хронометраж орієнтовно «23:35:00-23:37:00»), однак у той же час такі знання і досвід не застосовувалися в частині норм щодо законної поведінки особи, щодо якої пред’являлися законні вимоги поліцейських у зв’язку з підозрою у вчиненні адміністративних правопорушень.

У цій ситуації сам суддя визнає різкість спілкування з працівниками поліції, у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків. Проте в процесі підготовки справи до розгляду не знайшли свого підтвердження доводи судді щодо провокацій, незаконних вимог, погроз чи образ стосовно нього, натомість, подальший розвиток подій і підозра у здійсненні керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що є серйозним проступком, дозволяють вважати саме це причиною такої поведінки судді, спрямованої на уникнення спілкування з поліцейськими та притягнення його до відповідальності.

Більше того, посилання на провокативні дії з боку працівників патрульної поліції не можуть бути предметом дослідження в зазначеному дисциплінарному провадженні, оскільки Махаринець Д.Є. чи від його імені будь-яка уповноважена особа не звертались із заявами до відповідних правоохоронних органів на неправомірні дії працівників патрульної поліції, незважаючи на те, що йому неодноразово роз’яснювалося відповідне право.

Сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки, вимога про забезпечення професійної правничої допомоги, проведення огляду в медичному закладі справді є законними правами особи, однак оцінка добросовісності їх використання з метою доведення своєї невинуватості, а натомість, зловживання ними, з метою уникнення відповідальності, оцінюється Дисциплінарним органом у сукупності обставин відповідної ситуації, що свідчить про дійсні протиправні наміри особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, вимагаючи надання професійної правничої допомоги, Махаринець Д.Є. не зауважив, що йому забезпечувалася можливість здійснення телефонних дзвінків, перенесено розгляд справи про адміністративні правопорушення, однак не зважаючи на те, що особа близько трьох годин спілкування з поліцейськими висувала такі вимоги, жодних дій із забезпечення своїх прав самостійно ним не здійснювалося, що може свідчити про затягування часу.

Ще більш переконливою є поведінка судді Махаринця Д.Є. у кабінеті КП «РОЦПЗН» РОР, перебуваючи в якому з 00 год 10 хв до 01 год 35 хв, під різними приводами суддя відмовлявся пройти огляд як за допомогою вимірювальної техніки, так і через забір біологічних матеріалів і проведення лабораторних досліджень. Аргументи в частині несертифікованості пристрою для вимірювання, необхідності участі адвоката під час забору аналізів, неможливості з психологічних причин здати аналіз, погане самопочуття, спростовуються пред’явленням особі документів на вимірювальну техніку, веденням відеозапису, що виключає побоювання підробки чи фальсифікації, відсутності тиску, погроз чи застосування незаконних методів (спецзасобів), надання первинної допомоги черговим лікарем і спробами викликати невідкладну медичну допомогу як лікарем, так і самим Махаринцем Д.Є.. Водночас у частині підтвердження критичності оцінки аргументів судді, на відео зафіксоване вільне самостійне пересування, свідоме спілкування, активна поведінка, що знову ж суперечить озвученій симптоматиці та причинам неможливості пройти огляд у встановленому порядку.

Така поведінка судді з точки зору звичайної розсудливої людини, очевидно, буде сприйнята не як спосіб захисту власних конституційних прав, а як використання спеціальних знань і досвіду функціонування системи притягнення до відповідальності, створення сумнівів у доказовій базі з метою уникнення належного покарання за вчинення істотного правопорушення з високим рівнем суспільної шкідливості.

Уся поведінка судді під час спілкування як і з поліцейськими, так і медичним персоналом вказує на невиразність мови, плутане викладення думок, доволі часто Махаринець Д.Є. повторював безпідставні надумані звинувачення на адресу службовців поліції, вводив в оману лікарів, що свідчить про недодержання ним професійних стандартів поведінки судді, відсутність сприяння у забезпеченні виконання завдань адміністративного провадження.

Крім того, про умисний характер дій, спрямованих на уникнення відповідальності, свідчить і подальша поведінка судді Махаринця Д.Є. під час судового розгляду – безпідставні і необґрунтовані затягування судового провадження шляхом подання клопотань про відкладення, у яких містилися суперечності в частині забезпечення участі захисника, відвід судді з підстав упередженості через нероз’яснення прав і вимоги забезпечити докази невинуватості з точки зору звичайної розсудливої людини вказує саме на зловживання процесуальними правами з метою закінчення строку застосування адміністративних стягнень, що є однією із «схем» уникнення відповідальності.

Чітким та переконливим доказом умисності поведінки, що водночас також однозначно свідчить про порушення суддею етичних норм, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, є використання суддею Махаринцем Д.Є. під час розгляду справи № 569/6972/21 висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26 березня 2021 року о 01 год 50 хв, відомості щодо видачі якого відсутні у КП «РОЦПЗН» РОР, а отже, свідчить про його сфальсифікованість.

Попередньо суперечливим є взагалі можливість проходження відповідного огляду з власної ініціативи Махаринцем Д.Є., якщо о 01 год 23 хв у Акті № 253, щодо якого наявна офіційна інформація у КП «РОЦПЗН» РОР, зафіксована відмова від проходження огляду через описані вище причини і, водночас, через 23 хвилини особа з власної ініціативи, але вже без присутності працівників поліції, отримує відповідний доказ стану «тверезості».

Однак, подальше дослідження та отримані відповіді КП «РОЦПЗН» РОР переконливо свідчать, що такий огляд не проводився взагалі (відсутній акт огляду до висновку та записи про огляд у відповідному журналі), документ в офіційному порядку не міг бути виданий, а його поява та використання суддею лише на завершальній стадії судового розгляду свідчить про те, що суддя вдався до свідомого використання сфальсифікованого доказу з метою введення в оману правосуддя та уникнення відповідальності, що йому вдалося, зважаючи на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, все вище перелічене переконливо свідчить, що поведінка судді Махаринця Д.Є., який своїми діями усіляко намагався уникнути відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння, використовуючи спеціальні знання щодо порядку здійснення притягнення до відповідальності з метою перечекати визначений законодавством час (дві години з моменту затримання для встановлення факту сп’яніння), а надалі – і строк притягнення до адміністративної відповідальності шляхом затягування судового провадження, використання фальсифікації доказів як під час провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності, так і в дисциплінарній справі, виявляє свідоме небажання Махаринця Д.Є. усунути сумніви щодо перебування його у стані сп’яніння, а в силу наявності у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді – недостатнє виконання обов’язків щодо сприяння у встановленні істини, завідоме приховування істини у власних корисливих цілях уникнення відповідальності. А отже, свідчить про недоброчесність судді у такій ситуації та недотримання ним самим відповідних вимог чинного законодавства України, що підриває його особистий професійний авторитет, порочить звання судді, оскільки веде до втрати довіри громадян у чесність та справедливість Махаринця Д.Є. як судді, який ігнорує закон та вдається до описаних методів його порушення, а, як наслідок, підриває авторитет усієї судової гілки як спроможної забезпечувати справедливий розгляд справ на підставі принципів права та закону у зв’язку із свідомим ігноруванням їх суддями, які вчиняють істотні порушення та використовують отримані ними знання і можливості для уникнення заслуженого стягнення.

Непереконливими є посилання судді Махаринця Д.Є. на те, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року не підтверджено обставин керування ОСОБА1 транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, оскільки склад інкримінованого дисциплінарного проступку стосується не зазначеної обставини, яка у зв’язку з рішенням суду, що набрало законної сили, має юридично неспростовне значення, а поведінки судді, яка призвела до прийняття такої ухвали і свідчить про використання судової системи у власних цілях на шкоду персональному та загальному службовому авторитету.

Крім того, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), слід зазначити, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним. Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «Ікс проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «Ц. проти Об’єднаного Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85).

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти і з’ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення в межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (пункти 103–106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24)).

Такий висновок зробила і Венеційська комісія, яка 13 березня 2017 року у Висновку № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів відзначила, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність не є взаємно виключеними: дисциплінарні стягнення можуть бути так само доцільними і в разі звільнення від кримінальної відповідальності; також той факт, що кримінальне провадження не відкривається в разі неспроможності встановити винуватість у скоєнні злочину або факти в кримінальній справі, не означає, що суддею під питанням не було вчинено дисциплінарного правопорушення, саме через різний характер двох типів відповідальності (пункт 53).

Зазначені висновки, зважаючи на загальність принципів дисциплінарного провадження, можуть бути застосовані і до співвідношення його результатів із провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Тому постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року у справі № 569/6972/21, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, жодним чином не суперечить наведеним висновкам Дисциплінарного органу щодо наявності складу дисциплінарного проступку у поведінці судді та кваліфікації його дій на підставі чітких та переконливих доказів, досліджених під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за відповідним нормативним стандартом доказування.

Натомість, у частині покликання на висновки Великої Палати Верховного Суду суддя Махаринць Д.Є. помилково вказав на необхідність застосування стандарту «поза розумним сумнівом», оскільки такий суперечить чинному на сьогодні стандарту у частині шістнадцятій статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Водночас суддею не наведено доказів, які спростовували б викладені висновки щодо наявності складу дисциплінарного проступку та його кваліфікації.

Європейський Суд з прав людини у частині оцінки тягаря доведення вважає «самим по собі не свавільним» те, що тягар доведення перекладено на суддю-відповідача під час перевірки після того, як дисциплінарний орган оприлюднив попередні висновки розслідування та надав доступ до доказів у матеріалах справи (рішення у справах: «Джоджай проти Албанії» від 9 лютого 2021 року, заява № 15227/19, пункт 352; «Севдарі проти Албанії» від 13 грудня 2022 року, заява № 40662/19, пункт 130).

Суддя Махаринець Д.Є. обізнаний із установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, а також з вимогами Правил дорожнього руху, а тому не міг не знати, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння матиме наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а формальне і на підставі недостовірних доказів, а також процесуальних причин закриття провадження у справі спричинить негативний вплив на рівень суспільної довіри до суду.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі дії судді Махаринця Д.Є. слід кваліфікувати як допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що кваліфікується як дисциплінарний проступок, визначений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Урахувавши вищевикладені факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Махаринця Д.Є. свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

Посилання у поясненнях, що допущене порушення не мало суспільного резонансу та негативних наслідків, оцінюється критично, оскільки зважаючи на незалежність судової гілки влади та її функціональне місце в державі винятково публічний розголос не може свідчити про серйозність порушення, натомість очевидність порушення, його однозначна оцінка як суспільно негативного, що порушує базові норми суспільного співжиття та прямі приписи закону, є такими, які вказують саме на грубість з позицій суб’єктивного усвідомлення суддею своєї поведінки та її виправдовування, приховування, відсутність готовності понести покарання.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Махаринень Дмитро Євгенійович призначений на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п’ять років Указом Президента України від 7 грудня 2009 року № 1016/2009. Указом Президента України від 03 квітня 2017 року № 95/2017 призначений на цю ж посаду безстроково.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на день звернення з дисциплінарною скаргою) дисциплінарне провадження розпочиналося, зокрема, після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та включало попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, і прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

З огляду на викладене вище потрібно зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Аналогічні підходи щодо регулювання порядку застосування строків у дисциплінарному провадженні простежуються у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24.

Зважаючи на те, що допущене порушення відбулося в березні 2021 року, порушення мало триваючий характер, оскільки відповідна поведінка, об’єднана єдиним умислом, продовжувалася і протягом судового провадження, скаржниця звернулася з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя 24 липня 2023 року, що зумовило переривання строку, немає нормативних та фактичних підстав вважати, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущений.

Водночас законодавство, на підставі якого здійснюється дисциплінарне провадження за скаргою, не надає іншим строкам присікального (преклюзивного) характеру наслідків їхнього застосування.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно із надісланою характеристикою, наданою Головою Рівненського окружного адміністративного суду (вх. № 4794/0/8-25), суддя Махаринець Д.Є. за час роботи на посаді судді виявляв як належне виконання службових обов’язків, так і недоліки щодо організації судового процесу. За період 2022–2024 років ним розглянуто 9606 адміністративних справ та матеріалів, з яких судом вищої інстанції змінено / скасовано – 61. Водночас, порівняно з іншими суддями Рівненського окружного адміністративного суду зафіксовано найбільшу кількість звернень до голови суду сторін у справах щодо затягування строків розгляду справ та несвоєчасного ухвалення судових рішень Махаринцем Д.Є.

Махаринець Д.Є працює над підвищенням професійного рівня та вивчає судову практику, неодноразово приймав участь у заходах з підвищення професійної кваліфікації; володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня (сертифікат УМД № 00209077).

До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Таким чином, під час обрання запропонованого дисциплінарного стягнення враховуються встановлені під час підготовки справи до розгляду обставини вчинення дисциплінарного проступку, що свідчать про умисний характер грубих кричущих порушень, які були спрямовані на уникнення відповідальності за суспільно шкідливі правопорушення з використанням професійних знань і можливостей, що в кінцевому результаті призвело до опорочення звання судді та авторитету правосуддя, у зв’язку з цим існують обґрунтовані сумніви у звичайної розсудливої людини щодо можливості подальшого здійснення правосуддя суддею Махаринцем Д.Є. (у тому числі, в питаннях перегляду рішень суб’єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності), використання ним завідомо сфальсифікованого доказу для уникнення відповідальності, відсутність усвідомлення допущеного порушення та продовження використання його і в дисциплінарному провадженні, значний стаж роботи Махаринця Д.Є. на посаді судді (на день розгляду цієї справи − понад 15 років), а також характеристику за місцем його праці.

Згідно із наведеним вище дії судді Махаринця Д.Є. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Ураховуючи наведені фактичні обставини та зміст нормативно-правового регулювання в системному застосуванні, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Махаринця Д.Є. подання про звільнення з посади судді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Дмитра Євгенійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя