Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Мороза М.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Волкової А.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Пікалова Михайла Дмитровича стосовно судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко Інни Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 червня 2025 року надійшла скарга Пікалова М.Д. № П-3079/0/7-25 стосовно судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи від 10 червня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Волковій А.М. для проведення попередньої перевірки.
Стислий зміст дисциплінарної скарги
Дисциплінарну Пікалов М.Д. мотивує тим, що 16 грудня 2024 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА2, а саме боргу за розпискою. Разом з позовною заявою ОСОБА1 подав заяву про забезпечення позову, якою позивач з метою забезпечення в майбутньому виконання рішення суду про стягнення боргу просив суд заборонити ОСОБА2 відчужувати належне йому нерухоме майно.
За результатами автоматизованого розподілу між суддями позовну заяву розподілено до провадження судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. (справа № 187/2266/24).
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. ухвалою від 20 грудня 2024 року відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову, а ухвалою від 30 грудня 2024 року прийняла до розгляду позовну заяву.
Скаржник зазначив, що суддя Іщенко І.М. ухвалою від 20 січня 2025 року задовольнила самовідвід, підставою для якого слугувало те, що «Головуючий суддя Іщенко І.М., обіймає посаду голови Петриківського райсуду із серпня 2005 року по 14 квітня 2023 року та із 7 серпня 2023 року по цей час. У зв'язку із професійним спілкуванням між Іщенко І.М., та дружиною відповідача ОСОБА2, - ОСОБА3 та самим відповідачем ОСОБА2 склались певні стосунки, що може вплинути на неупередженість судді при розгляді спору».
На переконання скаржника, цим формулюванням суддя Іщенко І.М. визнала, що прямо зацікавлена у результаті розгляду справи, оскільки між нею та відповідачем – ОСОБА2, також його дружиною вже близько 20 років існують "певні стосунки" які можуть вплинути на неупередженість судді при розгляді справи. При цьому, як зауважив скаржник, чомусь такі “певні стосунки" не заважали судді Іщенко І.М. розглянути по суті клопотання про забезпечення позову по цій же справі та відмовити у його задоволенні.
Скаржник зазначив, що ним реалізоване право на апеляційне оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову. Дніпровський апеляційний суд 1 квітня 2025 року ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу задовольнив, скасував ухвалу Петриківського районного суду від 20 грудня 2024 року та вжив заходів забезпечення позову до набрання рішенням законної сили шляхом заборони відчуження належного ОСОБА2 нерухомого майна.
Скаржник наголосив, що внести відомості про заборону відчуження ОСОБА2 майна до реєстру заборон не вдалося, так як рішеннями №№ 78640481, 78639023, 78641886, 78644369 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА4 відмовила у внесенні відомостей про заборону відчуження оскільки 7 лютого 2025 року земельні ділянки та об’єкти нерухомості ОСОБА2 відчужено шляхом укладення договорів дарування з власним сином — ОСОБА5.
На переконання скаржника, суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. через особисті симпатії до відповідача по справі, прийнявши до розгляду позовну заяву ОСОБА1, безпідставно відмовивши в задоволенні заяви про забезпечення позову і лише потім заявивши самовідвід, в порушення правил самовідводу та Кодексу суддівської етики, діяла виключно в інтересах відповідача ОСОБА2, що дозволило відповідачу ОСОБА2 за час розгляду апеляційної скарги ОСОБА1 судом апеляційної інстанції відчужити належне йому майно за договорами дарування на користь власного сина - ОСОБА5 з метою уникнення в майбутньому звернення стягнення на нього ОСОБА1.
Як зазначив скаржник, у результаті таких дій судді він наразі вимушений звертатися до суду з окремим позовом про визнання недійсними даних договорів дарування з ознак фраудаторності, таким чином захищаючи свої права кредитора на виконання в майбутньому рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА2.
Скаржник просить притягнути суддю Іщенко І.М. до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених підпунктами «г», «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Стислий зміст пояснень судді Іщенко І.М.
Суддя Іщенко І.М. у письмових поясненнях зазначила, що на момент постановлення ухвали про відмову у забезпеченні позову та відкриття провадження вона вважала, що може розглядати цивільну справу неупереджено, відповідно до чинного законодавства і підстав на цей період для самовідводу вона не вбачала.
30 грудня 2024 року суддя постановила ухвалу про відкриття провадження у справі і призначила підготовче засідання із викликом сторін на 14 січня 2025 року, яке не відбулось у зв’язку з тим, що від представника відповідача адвоката ОСОБА6 надійшла заява про перенесення справи та ознайомлення із матеріалами справи.
Як зазначила суддя Іщенко І.М., після відкриття провадження 20 січня 2025 року до початку розгляду справи у неї сформувалось внутрішнє переконання щодо заявлення самовідводу по справі, оскільки в період із серпня 2005 року по 14 квітня 2023 року та із 7 серпня 2023 рік по цей час вона, працюючи головою Петриківського районного суду Дніпропетровської області, мала професійне спілкування в селі Петриківка із відповідачем та його дружиною, що могло б створити враження у стороннього спостерігача про її упередженість.
Суддя Іщенко І.М. вважає, що вказані обставини (знайомство за стороною по справі) особисто для неї як судді не свідчили і не свідчать про наявність будь-яких зв'язків, симпатій, які б могли вплинути на її упередженість, однак за даних обставин вона прийшла до висновку, що не може виглядати вільною від цього з точки зору розсудливого спостерігача, а, отже, існує реальна загроза того, що, продовжуючи розгляд даного провадження за вищезазначених обставин, довіру до судової влади може бути підірвано.
За таких обставин суддя Іщенко І.М. вважає, що відсутні підстави для відкриття дисциплінарного провадження.
Іщенко Інна Миколаївна Указом Президента України № 484/96 від 27 червня 1996 року призначена суддею Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Фактичні обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги
Щодо цивільної справи № 187/2266/24
16 грудня 2024 року ОСОБА1 звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 28000,00 доларів США та 2000 євро, що становить 1245400 грн, 3 % річних у розмірі 260498 грн 05 коп., пеню у розмірі 2566554 грн 45 коп., всього -4 072 452 грн 50 коп.
Разом з позовною заявою представник позивача ОСОБА1 – адвокат ОСОБА7 подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відчуження нерухомого майна, належного відповідачу.
За результатами автоматизованого розподілу між суддями позовну заяву розподілено до провадження судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. (справа № 187/2266/24).
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. ухвалою від 20 грудня 2024 року відмовила у задоволенні заяви про забезпечення.
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. ухвалою від 30 грудня 2024 року прийняла до розгляду позовну заяву і призначила підготовче засідання із викликом сторін на 14 січня 2025 року.
Суддя Іщенко І.М. ухвалою від 20 січня 2025 року задовольнила заяву про самовідвід, мотивуючи її тим, що «Головуючий суддя Іщенко І.М. обіймає посаду голови Петриківського райсуду із серпня 2005 року по 14 квітня 2023 року та із 07 серпня 2023 року по цей час. У зв’язку із професійним спілкуванням між Іщенко І.М. , його дружиною ОСОБА3 та самим відповідачем ОСОБА2 склались певні стосунки, що може вплинути на неупередженість судді при розгляді спору…З метою усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді та з морально-етичних міркувань, вважаю доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін у справі заявити собі самовідвід, який задовольнити».
Надані на запит дисциплінарного інспектора Петриківським районним судом Дніпропетровської області копії матеріалів цивільної справи № 187/2266/24 не містять письмової заяви судді Іщенко І.М. про самовідвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року матеріали цивільної справи № 187/2266/24 передані для розгляду судді Соловйову І.М., який ухвалою від 23 січня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду.
Наразі провадження у цивільній справі № 187/2266/24 зупинено на підставі ухвали судді Соловйова І.М. від 26 червня 2025 року – на час проведення експертизи.
Щодо забезпечення позову у цивільній справі № 187/2266/24
Разом з позовною заявою представник позивача ОСОБА1 – адвокат ОСОБА7 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, належного відповідачу, а саме земельної ділянки площею 2.88 га з кадастровим номером 1225683600:01:001:0039, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 2226238312256; земельної ділянки площею 2.9146 га з кадастровим номером 1223755100:01:002:0320, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 1592027912237; земельної ділянки площею 2.85 га з кадастровим номером 12256836001:01:011:0336, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 885474412256; будівлі свино-товарної ферми, загальною площею 1476,9 кв.м., А-1 свинарник 822,6 кв.м; Б-1 свинарник-відгодівельник 234,7 кв.м; В-1 склад-кормозаправник 165,3 кв.м; Г-1 крупорушка 10,9 кв.м; Д-1 свинарник- маточник 243,4 кв.м,- №1-огорожа; свердловина; №2, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Мала Петриківка, вулиця Успішна, будинок 65, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 1523136712237; будівлі магазину, загальною площею 186,7 кв.м., розташованої за адресою вул. Республіканська, 20, смт. Петриківка Дніпровського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна — 2509046512020.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача ОСОБА1 – адвокат ОСОБА7 посилався на те, що сума боргу, заявлена позивачем у розмірі 4 072 452 грн 50 коп., є значною і існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач, отримавши копію позовної заяви, відчужить належне йому майно, що призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. ухвалою від 20 грудня 2024 року відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову з мотивів того, що у заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
ОСОБА1 скористався правом на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали.
Дніпровський апеляційний суд (головуючий суддя Єлізаренко І.А., судді Макаров М.О., Свистунова О.В.) постановою від 1 квітня 2025 року ухвалив апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7 – задовольнити.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про стягнення боргу за договором позики – скасувати.
Заяву представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7 про забезпечення позову – задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову до набрання рішення законної сили шляхом заборони відчуження належного ОСОБА2 (РНОКПП 2407115272) нерухомого майна:
- земельної ділянки площею 2.88 га з кадастровим номером 1225683600:01:001:0039, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 2226238312256;
- земельної ділянки площею 2.9146 га з кадастровим номером 1223755100:01:002:0320, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна –1592027912237;
- земельної ділянки площею 2.85 га з кадастровим номером 12256836001:01:011:0336, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна –885474412256;
- будівлі свино-товарної ферми, загальною площею 1476,9 кв.м., А-1 свинарник 822,6 кв.м; Б-1 свинарник-відгодівельник 234,7 кв.м; В-1 склад-кормозаправник 165,3 кв.м; Г-1 крупорушка 10,9 кв.м; Д-1 свинарник- маточник 243,4 кв.м,- №1-огорожа; свердловина; №2, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Мала Петриківка, вулиця Успішна, будинок 65, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 1523136712237;
- будівлі магазину, загальною площею 186,7 кв.м., розташованої за адресою вул. Республіканська, 20, смт. Петриківка Дніпровського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 2509046512020.
Суд апеляційної інстанції, мотивуючи постанову від 1 квітня 2025 року, врахував, що між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення заборгованості за договором позики, сума боргу заявлена позивачем у розмірі 4072452 грн 50 коп. є значною та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, беручи до уваги заявлені позивачем вимоги та вид забезпечення позову, який заявник просить застосувати, а тому колегія суддів з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважала за можливе задовольнити заяву представника позивача ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що на праві власності належать ОСОБА2. Колегією суддів зазначено, що заборона відчуження нерухомого майна не обмежить прав відповідача на користування та володіння вказаним нерухомим майном.
Як повідомив скаржник, внести відомості про заборону відчуження ОСОБА2 майна до реєстру заборон ОСОБА1 не вдалося, оскільки рішеннями №№ 78640481, 78639023, 78641886, 78644369, державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА4 відмовила у внесенні відомостей про заборону відчуження оскільки:
- 7 лютого 2025 року земельну ділянку площею 2.85 га з кадастровим номером 1225683600:01:011:0336, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 885474412256 ОСОБА2 було відчужено шляхом укладення договору дарування №90 від 7 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., з ОСОБА5, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі – інформаційна довідка) № 426188286 від 9 травня 2025 року;
- 7 лютого 2025 року земельну ділянку площею 2.9146 га з кадастровим номером 1223755100:01:002:0320, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1592027912237, ОСОБА2 було відчужено шляхом укладення договору дарування № 91 від 7 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., з ОСОБА5, що підтверджується інформаційною довідкою № 423903769 від 24 квітня 2025 року;
- 7 лютого 2025 року земельну ділянку площею 2.88 га з кадастровим номером 1225683600:01:001:0039, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2226238312256, ОСОБА2 було відчужено шляхом укладення договору дарування № 92 від 7 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., з ОСОБА5, що підтвержується інформаційною довідкою № 426178670 від 9 травня 2025 року.
- 7 лютого 2025 року будівлі свино-товарної ферми, загальною площею 1476,9 кв.м., А-1 свинарник 822,6 кв.м; Б-1 свинарник-відгодівельник 234,7 кв.м; В-1 склад-кормозаправник 165,3 кв.м; Г-1 крупорушка 10,9 кв.м; Д-1 свинарник-маточник 243,4 кв.м; №1-огорожа; свердловина; №2, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківський р., с. Мала Петриківка, вулиця Успішна, будинок 65, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна — 1523136712237, ОСОБА2 було відчужено шляхом укладення договору дарування № 94 від 7 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., з ОСОБА5, що підтвержується інформаційною довідкою № 426181011 від 9 травня 2025 року;
- 7 лютого 2025 року будівлю магазину, загальною площею 186,7 кв.м., розташованої за адресою вул. Республіканська, 20, смт. Петриківка, Дніпровського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2509046512020, ОСОБА2 було відчужено шляхом укладення договору дарування № 95 від 7 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., з ОСОБА5, що підтвержується інформаційною довідкою № 426182281 від 9 травня 2025 року.
Як стверджує скаржник, ОСОБА5 є сином ОСОБА2.
ОСОБА5 скористався правом на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року. У скарзі вказав, що суд апеляційної інстанції проводив розгляд справи без його належного повідомлення та забезпечив позов шляхом накладення арешту на його майно, однак він не є учасником цієї справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О.М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Фаловської І.М. ухвалою від 4 червня 2025 року поновив ОСОБА5 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року та відкрив касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року.
Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС № 3 (2002)).
Рішення, вчинки кожного судді впливають на формування суспільної думки про всю судову систему, на рівень довіри громадян до судів загалом. Кожен суддя має бути відповідальним, усіляко запобігати порушенням закону, з честю і гідністю нести високе звання судді.
Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
У пункті 12 Висновку № 1 (2001) КРЄС наголосила, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю та об’єктивною неупередженістю.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення ЄСПЛ у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32, «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).
Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення ЄСПЛ у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47, «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).
У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52, 53).
Принцип безсторонності суду, безумовно, буде порушено у випадку наявності приватного інтересу судді у вирішенні справи (рішення ЄСПЛ у справах «Ланборгер проти Швеції», § 35, «Готрен та інші проти Франції», § 59).
Професійні, фінансові чи особисті відносини між суддею та учасником справи, представником учасника справи можуть викликати сумніви у безсторонності суду (рішення ЄСПЛ у справах «Пескадор Валеро проти Іспанії», § 27, «Токано та професорія Прометешті проти Молдови», § 31, «Мікаллеф проти Бельгії», § 102, «Ветштайн проти Швейцарії», § 47).
Згідно з Кодексом суддівської етики в чинній редакції, затвердженим XX черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя (стаття 1). Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників (стаття 14).
Рада суддів України у рішенні від 4 листопада 2016 року № 75 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів» роз’яснила, що якщо при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім’ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.
Частина третя статті 39 ЦПК України передбачає, що самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як вже встановлено вище, суддя Іщенко І.М. заявила самовідвід, посилаючись на професійне спілкування та «певні стосунки» з відповідачем у справі ОСОБА2 та його дружиною, утім, таке рішення суддею Іщенко І.М. прийнято після ухвалення процесуальних рішень у справі, зокрема, постановлення ухвали про відмову у забезпеченні позову, яка у квітні 2025 року скасована судом апеляційної інстанції.
Тобто, суддею Іщенко І.М. вчинено процесуальні дії, що істотною мірою впливали на перебіг справи.
Так, внаслідок тривалості апеляційного перегляду ухвали судді Іщенко І.М. від 20 грудня 2025 року відповідач у цивільній справі № 187/2266/24 ОСОБА2 мав змогу у лютому 2025 року відчужити належне йому майно, що зумовило неможливість виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову, а також її подальше оскарження новим власником майна – ОСОБА5.
Формальне виконання суддею Іщенко І.М. вимог статей 37 та 39 ЦПК України, а саме заявлення самовідводу до початку підготовчого засідання у цивільній справі № 187/2266/24 (20 січня 2025 року), не нівелює наявності в її діях при постановленні ухвали про відмову у забезпеченні позову 20 грудня 2024 року ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з огляду на таке.
Самовідвід – це обов`язок суду. Належне виконання цього обов`язку гарантує неупередженість та об`єктивність правосуддя, попереджає можливість скасування судового рішення з підстави його ухвалення незаконним складом суду (постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 2- 170/2010).
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 465/5939/16 зазначав, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим процесуальним рухом заяви.
Оцінюючи доводи дисциплінарної скарги, що є предметом попередньої перевірки, варто зауважити, що про обставини, які стали підставою для заявлення самовідводу, судді Іщенко І.М. було відомо завчасно, адже, як зазначає суддя, вона мала тривале професійне спілкування та «певні стосунки» з відповідачем у справі ОСОБА2 та його дружиною.
Дисциплінарна відповідальність судді за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у такому випадку обумовлюється, зокрема, тим, що вчинення будь-яких процесуальних дій суддею, щодо якого наявні сумніви в його неупередженості, у тому числі і через заявлення самовідводу, ставить під сумнів законність усіх таких процесуальних дій і рішень судді.
При цьому під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не встановлено ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про які зазначає скаржник, оскільки у скарзі не зазначено обставин та конкретних доказів на підтвердження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та не надано інформацію, з яких причин подання таких доказів є неможливим, а також не зазначено жодних обставин та не надано доказів, що б підтверджували порушення суддею Іщенко І.М. засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Волкової А.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Пікалова М.Д. стосовно судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлюється за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко Інни Миколаївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Микола МОРОЗ
