Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка Сергія Ростиславовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 24 липня 2025 року, 28 липня 2025 року, 1 серпня 2025 року, 5 серпня 2025 року надійшли скарги судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. (реєстраційні номери 3004/0/6-25, 3004/2/6-25, 3004/3/6-25 та 3004/4/6-25, 3004/7/6-25 відповідно) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

За результатами підготовки скарг до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Осєтров В.М. виклав у своєму висновку пропозицію про залишення рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 без змін.

За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 серпня 2025 року висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя передано члену Вищої ради правосуддя Маселку Роману Анатолійовичу.

Суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Должко С.Р. подав скарги з дотриманням вимог та строків, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя.

Суддю Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р та скаржників повідомлено про дату, час і місце розгляду скарг. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 18 вересня 2025 року прибув дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Осєтров В.М., суддя Должко С.Р. та представник Полтавської обласної прокуратури Миронов А.В. взяли участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Суддя Должко С.Р. під час засідання Вищої ради правосуддя підтримав свою скаргу та просив скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення його до відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

Представник Полтавської обласної прокуратури Миронов А.В. зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Відомості про суддю

Суддя Должко С.Р. Указом Президента України від 1 серпня 2007 року № 676/2007 призначений строком на п’ять років, а постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5008-VI обраний безстроково на посаду судді Зіньківського районного суду Полтавської області.

У характеристиці судді Должка С.Р., наданій головою Полтавського апеляційного суду, вказано акти, якими суддя призначався на посаду, а також зазначено, що суддя постійно проходить підготовку для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Стислий зміст дисциплінарних скарг. Підстави для відкриття дисциплінарних справ

До Вищої ради правосуддя 15 вересня 2023 року та 18 грудня 2023 року надійшли дисциплінарні скарги Колосовича Віталія Вікторовича та Полтавської обласної прокуратури стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р., яким присвоєно реєстраційні номери К-3234/0/7-23 та 509/0/13-23 відповідно.

У дисциплінарній скарзі Колосович В.В. стверджує, що суддя Должко С.Р. допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; порушив правила щодо відводу (самовідводу); допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; використав статус судді з метою незаконного отримання третіми особами вигоди.

Скаржник вважає, що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22 та № 530/1792/21 суддя порушив вимоги статей 1, 2, 8, 10, 65, 129 Конституції України, статей 2, 12, 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 3, 9, 10, 164, 165, 263 Цивільного процесуального кодексу України, а під час розгляду справи № 530/337/23 – також статей 2, 7–9, 91–94, 349, 374 Кримінального процесуального кодексу України.

Колосович В.В. зазначає, що суддя Должко С.Р. з метою порушення присяги судді та заподіяння судовій системі найбільшої шкоди використовує таке: спосіб дводумства, тобто викладає мотиви суду, які суперечать одне одному, до того ж, щоб один з мотивів заперечував повноваження органів державної влади, створював у пересічних громадян хибну впевненість у правомірності невиконання законів України, шкоди її суверенітету; використання неофіційних довідників як офіційних; цитування нормативно-правових актів таким чином, аби спотворити їх зміст та викликати у особи враження незаконності діяльності органів державної влади; використання законодавства, яке не підлягає використанню під час розгляду справи.

Полтавська обласна прокуратура у своїй дисциплінарній скарзі стверджує, що суддя умисно або внаслідок недбалості допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Скаржник вважає, що суддя Должко С.Р. розглянув справи № 530/75/21, № 530/1790/21 та № 530/703/22, нехтуючи обов’язками, передбаченими статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також всупереч засадам, визначеним статтею 129 Конституції України та частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У своїй дисциплінарній скарзі Полтавська обласна прокуратура звертає увагу на те, що в рішеннях у вищевказаних справах суддя Должко С.Р. стверджував про відсутність повноважень у працівників Національно поліції, яка є компанією та надає поліцейські послуги, про реєстрацію України у міжнародному реєстрі як компанії LTD Україна, про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України, відсутність рішення, постанови чи наказу Верховної Ради України про утворення незалежної держави Україна та акта прийому-передачі землі та всього рухомого та нерухомого майна від співвласників – громадян Союзу РСР до України.

Також Полтавська обласна прокуратура вказує на викладення частини судових рішень у справах іноземною (російською) мовою.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 лютого 2025 року № 330/3дп/15-25 за зазначеними дисциплінарними скаргами відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

До Вищої ради правосуддя 12 вересня 2023 року, 18 вересня 2023 року та 13 листопада 2023 року надійшли дисциплінарні скарги Буртник Христини Василівни, Яцишин Юліани Вікторівни, Ільченка Дмитра Олеговича стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р., яким присвоєно реєстраційні номери Б-2188/13/7-23, Я-3254/0/7-23 та І-4010/0/7-23 відповідно.

На обґрунтування дисциплінарної скарги Буртник Х.В. зазначила, що 23 серпня 2023 року суддя Должко С.Р. ухвалив виправдувальний вирок у справі № 530/337/23, яка стосувалася ухилення від призову.

Скаржниця стверджує, що суддя не навів мотивів відхилення аргументів сторони звинувачення, а також грубо порушив етичні принципи й правила судді, вчинив дії, що порочать звання судді та підривають довіру до правосуддя.

У контексті доводів про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді й підриває авторитет правосуддя, Буртник Х.В. повідомила, що суддя Должко С.Р. у вироку навів аргументи про: відсутність такої юридичної особи публічного права як Кабінет Міністрів України; перебування поза правовим полем суб’єктів, що створені Кабінетом Міністрів України; наявність у Міністерства оборони України статусу органу приватного права; наявність у законів України та указів Президента України статусу авторських творів, а не законодавчих актів; неіснування Держави Україна; вимагання й шахрайські дії щодо персональних даних призовників, які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів; можливість комплектування Збройних Сил України лише за трудовим договором.

У контексті доводів про невмотивованість вироку Буртник Х.В. звернула увагу на відсутність мотивування висновку судді щодо того, що повістка обвинуваченому підписана неуповноваженим суб’єктом; чому відсутність копії висновку військово-лікарської комісії є підставою відкинути аргументи прокуратури щодо наявності у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України; чому суд відхилив доводи прокурора щодо умислу обвинуваченого на ухилення від призову, якщо останній надав показання про часткове визнання вини.

На переконання скаржниці, такі твердження й дії судді Должка С.Р. суперечать морально-етичним принципам і ставлять під сумнів його здатність здійснювати правосуддя.

Водночас скаржниця зауважила, що правова позиція судді викликала надзвичайний резонанс у медіа та громадський осуд.

На обґрунтування дисциплінарної скарги Яцишин Ю.В. зазначила, що 23 серпня 2023 року суддя Должко С.Р. ухвалив вирок у справі № 530/337/23, і в цьому вироку суддя поставив під сумнів існування України та її суверенітет, заперечив існування Кабінету Міністрів України і законність його діяльності, поставив під сумнів законність нормативно-правових актів України.

Яцишин Ю.В. наголосила, що висновки й тези судді виходять за межі здорового глузду, є грубим порушенням присяги судді, руйнують авторитет судової влади та загалом є несумісними із перебуванням Должка С.Р. на посаді судді.

На обґрунтування дисциплінарної скарги Ільченко Д.О. зазначив, що 23 серпня 2023 року суддя Должко С.Р. ухвалив вирок у справі № 530/337/23, який надалі суд апеляційної інстанції скасував ухвалою від 31 жовтня 2023 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ільченко Д.О. у своїй скарзі зауважив, що суддя вирішив розглядати кримінальне провадження у спрощеному порядку, втім дослідив у нарадчій кімнаті «докази», які не були предметом дослідження у відкритому судовому засіданні, у результаті чого сторона обвинувачення була позбавлена можливості подавати свої пояснення й заперечення щодо них.

Крім того, скаржник повідомив, що суддя Должко С.Р. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, оскільки його вирок фактично заперечує існування України як держави з огляду на твердження судді про правовий статус Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, легітимність законів України та указів Президента України, продовження існування СРСР та органів влади Української РСР.

У цьому контексті Ільченко Д.О. наголосив, що твердження судді Должка С.Р. про незаконність органів державної влади України, відсутність «Великої державної печатки із Великим державним Гербом», про нелегітимність Збройних Сил України є елементом пропаганди однієї із сепаратистських організацій, керівник якої у грудні 2021 року затримувався працівниками Служби безпеки України під час спроби проголосити себе «Президентом України».

На переконання скаржника, є сумнівною можливість перенесення у судове рішення особистої віри судді у будь-які теорії.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 березня 2025 року № 624/3дп/15-25 за зазначеними дисциплінарними скаргами відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя направив до Зіньківського районного суду Полтавської області запит про надання характеристики стосовно судді Должка С.Р.

Листом від 5 березня 2025 року № ЕП-101/25 до Вищої ради правосуддя надійшла запитувана характеристика, підписана в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник Оксаною Володимирівною.

Разом з тим суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. через підсистему «Електронний Суд» 14 березня 2025 року надіслала до Вищої ради правосуддя звернення.

У зазначеному зверненні суддя Ситник О.В. повідомила, що позитивної характеристики на суддю Должка С.Р. вона не складала і не підписувала, а така була направлена помилково з технічних причин, тому просила вважати її відкликаною.

Суддя Ситник О.В. також зазначила, що Должко С.Р. порушує процес у кримінальному провадженні, а саме: коли заявляє самовідвід, то задовольняє його сам собі, що є порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України (наприклад, справа № 530/1896/21, провадження № 1-кс/530/132/25, ухвала від 12 березня 2025 року); такі порушення, за твердженням судді Ситник О.В., суддя Должко С.Р. допускає у кожній кримінальній справі, де виникає питання розгляду відводу чи самовідводу.

Крім того, суддя Ситник О.В. зауважила, що 13 березня 2025 року їй стало відомо із вебсайту «Судова влада України», що 20 листопада 2024 року суддя Должко С.Р. ухвалив рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») до ОСОБА1 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 6 січня 2025 року, у справі № 530/841/24; проте відповідач у справі є помічником судді Должка С.Р., а тому він не мав права розглядати цю цивільну справу.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 30 квітня 2025 року № 898/3дп/15-25 відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Фактичні обставини, встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Скаржники звернулися до Вищої ради правосуддя із дисциплінарними скаргами стосовно поведінки (дій) судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/1790/21, № 530/703/22 та № 530/337/23.

У справі № 530/75/21 розглядався позов ОСОБА2 до Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанов ГАБ 736715 та ГАБ 736716 від 18 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення.

Зіньківський районний суд Полтавської області рішенням від 12 квітня 2021 року (суддя Должко С.Р.) позовну заяву задовольнив частково.

У мотивувальній частині зазначеного судового рішення суддя Должко С.Р. навів свої міркування щодо незаконності встановленого на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас суддя стверджує, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України є незаконною і не підлягає виконанню.

Суддя Должко С.Р. у рішенні у справі № 530/75/21 зазначає про незаконність вимоги використання засобів індивідуального захисту та про необхідність кримінального переслідування осіб, які «вимагають вдягнути захисну маску».

Крім того, частину судового рішення від 29 серпня 2022 року викладено іноземною (російською) мовою.

Подібні міркування судді наведено також у рішенні Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 за позовом ОСОБА3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» про захист прав споживачів.

Крім того, у цьому ж рішенні суддя Должко С.Р. стверджує про те, що «правонаступництво України на території Української РСР не відбулося, не передавалися території, майно…».

Должко С.Р. у мотивувальній частині рішення від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 вважає, що «державні органи не створені, державні символи не затверджені, печатки великої немає. Документи, що юрисдикція Союзу РСР припинена, не існує. На сайті Верховної Ради Конституція Радянського Союзу чинна. Рішення, чи то постанови, чи наказу ВР про утворення незалежної держави України не існує. Акту прийому-передачі землі та всього рухомого та не рухомого майна від співвласників – громадян Союзу РСР до України – не існує. України відповідно відомостям із міжнародних реєстрів комерційних компаній є компанія, тобто корпорація» (тут і далі в цитатах орфографія та граматика автора збережені).

З позовом у справі № 530/703/22 звернулося Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі – АТ «Полтавагаз») до ОСОБА4 про стягнення заборгованості.

Зіньківський районний суд Полтавської області (суддя Должко С.Р.) рішенням від 26 червня 2023 року у цій справі в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Суддя Должко С.Р., мотивуючи своє рішення, повідомив, що позивачем не надано жодного доказу, що у АТ «Полтавагаз» у межах міста Зіньків Зіньківського району на законних підставах перебуває газорозподільна система; тобто, на думку судді, АТ «Полтавагаз» самовільно користується газовими мережами Полтавського району в межах міста Зіньків, які йому не належать.

Крім того, в зазначеному судовому рішенні суддя зазначив, що «посилання позивача на Умови договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті: регулятора і оператора ГРМ, як підстава до стягнення є безпідставною і неправомірною, через відсутній підпис Позивача під самим договором. Позивач не надав докази, що відповідач є підпищиком його веб сторінки, що він скидав дану сторінку відповідачу під час підписання договору і яким саме чином ознайомим із умовами договору, під час підписання заяви приєднання. Заява про приєднання не має законного сили двостороннього договору. Позивач застосовує норми матеріального права в своїх позовних вимогах просить стягнути неіснуючий борг з Відповідача, Відповідач з свого боку посилається на ч. 2 cт. 1055 ЦК України, кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Підписання заяви приєднання є намір побутового споживача на отримання природного газу для опалення (отримання тепла в осінньо-зимовий період) свого домогосподарства, для приготування їжі, що є життєво необхідним ресурсом для Людини, громадянина».

В обґрунтування своїх мотивів та висновків суддя Должко С.Р. посилається на «божественний нормативно-правовий акт», а саме «Біблія Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту… Перша книга Мойсея буття ст 5, 6», а також на «Житловий комунальний кодекс УРСР».

Должко С.Р. також зазначає, що «В Україні не має громадян, а лише облікові записи – фізичні особи, Україна після 24 серпня 1991 року – компанія LTD Україна…».

На думку судді Должка С.Р., яка висловлена в судовому рішенні від 26 червня 2023 року, «Україну після 24 серпня 1991 року з правового поля соціалістичної республіки УРСР, шляхом підміни термінів, переведено до капіталістично-право відносин, що призвело до скорочення населення України та кількісних мільйонних втрат українців, що є фактично неприхованим геноцидом українського народу, руками довірчої влади LTD Україна, LTD Україна лобіює виключно інтереси глобістів адамітів ротшельдів».

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі судді Должка С.Р. також розглянув матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 9 лютого 2023 року, стосовно ОСОБА5 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.

Згідно з вироком Зіньківського районного суду Полтавської області у складі судді Должка С.Р. від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 ОСОБА5 по пред’явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, визнано невинним та виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу цього злочину.

У мотивувальній частині зазначеного вироку суддя зазначає, що «немає утвореного відповідним Законом відповідно до Конституції України конституційного органу, суб’єкта публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але існує юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на Кабінет Міністрів України. Правосуб’єктність всіх утворених невстановленим суб’єктом права Кабінет Міністрів України знаходяться поза конституційним правовим полем, а тому не являються суб’єктом публічно-владних повноважень».

У вироку від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 суддя Должко С.Р. зробив висновок, що «так звані «Закони України» та УКАЗИ Президента, в тому числі «Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», «Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань»» які легітимізуються під виглядом законів є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не являються законами по суті, не являються обов’язковими для виконання народом, є офертами від суб’єкта, що надає послуги з державного управління. Ці «нормативні акти» мають статус таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством».

Крім того, частина цього судового рішення також викладена іноземною (російською) мовою.

У справі № 530/1896/21 ОСОБА6 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області зі скаргою на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № ____.

Відповідно до системи автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на розгляд судді Должку С.Р.

Ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. від 2 січня 2025 року у справі № 530/1896/21 заяву про самовідвід слідчого судді Должка С.Р. у кримінальній справі за скаргою ОСОБА6 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № ____ задоволено; відведено слідчого суддю Должка С.Р. від розгляду справи № 530/1896/21.

Так само, ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. від 12 березня 2025 у справі № 530/1896/21 заяву про самовідвід слідчого судді Должка С.Р. у кримінальній справі за скаргою ОСОБА6 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № ____ задоволено; відведено слідчого суддю Должка С.Р. від розгляду справи № 530/1896/21.

У справі № 530/841/24 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зіньківський районний суд Полтавської області (суддя Должко С.Р.) рішенням від 20 листопада 2024 року у справі № 530/841/24 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив у повному обсязі.

Стислий зміст пояснень судді Должка С.Р.

До Вищої ради правосуддя 7 березня 2025 року, 12 березня 2025 року та 2 липня 2025 року надійшли пояснення судді Должка С.Р. стосовно обставин, викладених у скаргах.

У своїх пояснення суддя наводить посилання на законодавчі норми та рішення Конституційного Суду України стосовно конституційного устрою України, поділу державної влади та функціонування органів такої влади, дії принципу верховенства права.

З посиланням на статтю 126 Конституції України Должко С.Р. зазначає, що скарга Колосовича В.В. є засобом тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя, є замовною, з неперевіреними фактами, на основі припущень, без достатніх на те підстав, а відтак нікчемною.

Суддя Должко С.Р. наполягає, що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22, № 530/33/23 він не порушив жодної статті Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя Должко С.Р. стверджує, що в грубій та непристойній формі Колосович В.В. намагається без наведення належних і достатніх доказів, безпідставно і «наполегливо-завзято» звинувачувати суддю в тому, що нібито він «12 квітня 2021 року, реалізуючи свою протиправну діяльність діючи умисно, бажаючи спричинити шкоду судовій владі, її дискредитувати, нівелювати довіру до суду та судової влади, використовуючи надані йому повноваження судді […] у приміщенні суду нібито грубо порушував засади Цивільного процесуального кодексу України щодо засад, принципів, законодавства, доказів та доказування, в описово-мотиваційній частині нібито навмисно спотворив організаційно-правову форму державного органу та посаду відповідача».

Натомість, Должко С.Р. заперечує претензії Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури до авторського стилю судді і численних способів висловлювати думку.

Суддя вважає, що дисциплінарними скаргами Колосовича В.В. та Полтавської обласної прокуратури зроблена підступна, негідні і ница спроба підірвати його непорушний авторитет судді, скарга є замовною справою недоброзичливців судді, ймовірно, з близького оточення, що вирішили скористатися складними для держави умовами війни.

У поясненнях суддя Должко С.Р. також наводить мотивування та висновки, викладені ним в ухвалених судових рішеннях у справах № 530/75/21, № 530/703/22, № 530/1792/21 та № 530/337/23.

Суддя Должко С.Р. після закінчення підготовки обʼєднаної дисциплінарної справи до розгляду та отримання проєкту висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя надав заперечення стосовно вказаного проєкту.

У своїх запереченнях суддя висловив незгоду із доводами дисциплінарних скарг, вказує на правильність його тверджень, викладених у судових рішення.

Суддя Должко С.Р. зазначив про те, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя навів вирвані з контексту тези з судових рішень судді, а заперечити їх не може, оскільки бракує аргументів.

Суддя також вказує на нездійснення дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя належної інспекційної перевірки.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати

23 липня 2025 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням № 1562/3дп/15-25 притягнула суддю Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

У своєму рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Должка С.Р. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 (порушення правил щодо відводу (самовідводу)) та пунктом 3 (допущенням поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що суддя Должко С.Р. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ураховуючи характер та наслідки дисциплінарних проступків судді Должка С.Р., ступінь його вини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила, що за результатами розгляду дисциплінарної справи необхідно застосувати до судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Узагальнені доводи скарг судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У своїх скаргах суддя Должко С.Р. просить скасувати рішення дисциплінарного органу та закрити дисциплінарне провадження.

Суддя Должко С.Р. наполягає на закритті дисциплінарної справи, оскільки строк розгляду дисциплінарних скарг перевищив 18 місяців, та посилається на частину п’ятнадцяту статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Зазначає також про невзяття до уваги документів, надісланих ним під час підготовки справи до розгляду.

Суддя Должко С.Р. звертає увагу на те, що члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не задовольнили жодного відводу під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи та не заявили самовідводи, не обґрунтувавши відмови за клопотаннями судді, відверто, умисно, зухвало проігнорувавши їх.

У скаргах зазанчено про необґрунтованість рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині притягнення судді Должка С.Р. за порушення правил відводу (самовідводу).

Суддя Должко С.Р. також стверджує, що грубе порушення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя виражається у такому: відсутність проведення належної перевірки взагалі; прийняття неаргументованого рішення; невзяття до уваги документів, направлених суддею, але взяття до уваги висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя без аргументів та проведення фахової експертизи.

Суддя свої скарги обґрунтовує також тим, що під час розгляду справи не було взято до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи, повторно не надано судді слово після виступу прокурора та пропозиції дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Суддя зазначає про наявність у нього сумнівів стосовно компетенції дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, протиправність відхилення клопотань судді щодо заміни дисциплінарного інспектора та незалучення наданих ним документів.

Зауважує також, що участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя «приймало троє членів Вищої ради правосуддя, а було оголошено, що четверо».

Далі за текстом скарг суддя надає свої коментарі стосовно різних абзаців рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року.

Ці коментарі є тотожними поясненням, наданим суддею Должком С.Р. під час розгляду справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Суддя Должко С.Р., посилаючись на Закон України «Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», доповідь Комісара з прав людини Ради Європи від 23 лютого 2012 року, зазначив, що його справа не була розглянута Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як «незалежним та безстороннім судом».

Висновки за результатами розгляду скарг на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У скаргах суддя Должко С.Р. наполягає на закритті дисциплінарної справи, оскільки строк розгляду скарг перевищив 18 місяців, та посилається на частину п’ятнадцяту статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За змістом частини п’ятнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» загальна тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги до дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, без урахування часу зупинення розгляду дисциплінарної справи. У разі порушення зазначеного строку дисциплінарне провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати.

Водночас, згідно з пунктом 23¹³ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до дисциплінарних проваджень, розпочатих до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, не застосовуються положення частини п’ятнадцятої статті 49 цього Закону.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

Оскільки дисциплінарні скарги стосовно судді Должка С.Р. надійшли до Вищої ради правосуддя до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів (23 грудня 2024 року), то положення частини п’ятнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до цих скарг не застосовуються.

Суддя Должко С.Р. зазначає також про невзяття до уваги документів, надісланих ним під час підготовки справи до розгляду.

Однак, усі документи, надіслані суддею Должком С.Р. та іншими особами для долучення до матеріалів дисциплінарної справи, було долучено, про що окремо зазначив дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Осєтров В.М. під час розгляду справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Водночас для встановлення наявності або відсутності обставин, що є підставами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, на етапі підготовки справи до розгляду та розгляду дисциплінарної справи беруться до уваги докази, надані суддею або скаржником, а також самостійно отримані дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя, які стосуються предмета доказування у справі.

Тобто не є предметом дослідження дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя та Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя докази (документи, листи, звернення), які не стосуються обставин дисциплінарної справи.

Натомість документи та інформація, про які зазначає суддя Должко С.Р. у своїх скаргах, не стосуються обставин дисциплінарної справи, а тому після оцінки вони були долучені до матеріалів справи без урахування при розгляді справи та ухваленні рішення.

Суддя Должко С.Р. у скаргах звертає увагу на те, що члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не задовольнили жодного відводу під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи та не заявили самовідводи, не обґрунтувавши відмови за клопотаннями судді, відверто, умисно, зухвало проігнорувавши їх.

Згідно з частинами першою, другою статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід. За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

Частиною четвертою зазначеної статті також визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду.

До та під час засідання у дисциплінарній справі суддя Должко С.Р. неодноразово заявляв відводи членам Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

За результатами розгляду вказаних відводів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя протокольними ухвалами залишила їх без розгляду, оскільки вони не відповідають встановленій законом формі.

Стосовно заявлення відводів (самовідводів) членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя варто звернутися до практики Європейського суду з прав людини, оскільки в дисциплінарному провадженні Дисциплінарна палата діє як квазісуд.

Так, безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ’єктивності, згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб’єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (іі) об’єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Fey проти Австрії» та «Wettstein проти Швейцарії»).

Крім того, у рішенні у справі «Белуха проти України» Європейський суд з прав людини вказав на те, що особиста безсторонність суду презюмується доти, доки не надано доказів протилежного.

Натомість, під час розгляду справи суддя Должко С.Р. не надав доказів упередженості членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, обмежившись лише загальними твердженнями про недовіру складу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Суддя Должко С.Р., зазначаючи про наявність підстав для заявлення самовідводу членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, також не зазначив на чому саме ґрунтуються такі його твердження.

Незгода судді з результатом розгляд дисциплінарної справи не може бути підставою для висновків про упередженість членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Суддя свою скаргу обґрунтовує також тим, що під час розгляду справи не було взято до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи, повторно не надано судді слово після виступу прокурора та пропозиції дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача.

За змістом пункту 13.23 Регламенту Вищої ради правосуддя суддя, скаржник можуть брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Должко С.Р. заздалегідь до початку засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя заявив клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

Вказані заяви підлягали розгляду саме під час засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та не могли бути вирішені до дати призначеного засідання.

Разом з тим, у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23 липня 2025 року суддя Должко С.Р. брав участь у режимі відеоконференції, а отже, обґрунтованих підстав для відкладення розгляду дисциплінарної справи не було.

Відповідно до пункту 13.32 Регламенту Вищої ради правосуддя розгляд справи в засіданні Дисциплінарної палати розпочинається з доповіді дисциплінарного інспектора Ради – доповідача, який оголошує свій висновок, після чого заслуховуються пояснення скаржника та його представників, судді та його представників, показання свідків та пояснення інших осіб, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні, якщо інший порядок не визначений Дисциплінарною палатою.

Таким чином, Регламентом Вищої ради правосуддя встановлено порядок та черговість виступу учасників дисциплінарної справи.

Зазначений порядок не передбачає можливості надання репліки суддф після закінчення виступів усіх учасників.

Крім того, під час розгляду справи суддя Должко С.Р. не заявляв клопотань про зміну порядку виступу учасників та про надання йому права висловити репліку (заперечення) безпосередньо перед голосуванням членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Суддя у своїх скаргах повідомляє про наявність у нього сумнівів стосовно компетенції дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача, про протиправність відхилення клопотань судді щодо заміни дисциплінарного інспектора та про незалучення наданих ним документів.

Вищевказані доводи скарг були наведені суддею Должком С.Р. у численних заявах про відвід дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя такі доводи розглянула та оцінила і відхилила їх відповідними ухвалами.

Суддя Должко С.Р. також зауважує, що участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя «приймало троє членів Вищої ради правосуддя, а було оголошено, що четверо».

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23 липня 2025 року під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Должка С.Р. брало участь три члени дисциплінарного органу – Сасевич О.М., Лук’янов Д.В., Попікова О.В.

Цей склад Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відображено в рішенні від 23 липня 2025 року та в протоколах голосування.

Суддя Должко С.Р., посилаючись на Закон України «Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», доповідь Комісара з прав людини Ради Європи від 23 лютого 2012 року, наголосив, що його справа не була розглянута Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як «незалежним та безстороннім судом».

Варто зазначити, що Закон України «Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» втратив чинність 3 серпня 2010 року, а тому не може бути застосований під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Должка С.Р.

Доводи судді Должка С.Р., підкріплені посиланнями на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» та доповідь Комісара з прав людини Ради Європи від 23 лютого 2012 року, стосуються порядку формування Вищої ради правосуддя (Вищої ради юстиції).

Водночас вказані доводи не є релевантними у цій дисциплінарній справі, оскільки з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Законом України «Про Вищу раду правосуддя» запроваджено новий порядок формування Вищої ради правосуддя, у тому числі з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини.

Стосовно інших доводів скарг необхідно зазначити таке.

У рішенні від 12 квітня 2021 року у справі № 530/75/21, яким вирішено позов про визнання дій протиправними та скасування постанов по справі про адміністративні правопорушення, суддя Должко С.Р. стверджує, що Національна поліція України, її територіальні органи є компаніями, які очолюються директорами, надають поліцейські послуги та здійснюють підприємницьку діяльність.

Проте, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи.

Таким чином, суддя Должко С.Р. усупереч чинним нормам законодавства України вдається до необґрунтованих висновків стосовно статусу та повноважень центрального органу виконавчої влади.

Далі в мотивувальній частині рішення від 12 квітня 2021 року у справі № 530/75/21 суддя Должко С.Р. висловлює свої міркування та висновки стосовно законності карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Кабінет Міністрів України постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з подальшими змінами та доповненнями, увів карантин на території.

На момент розгляду справи № 530/75/21 зазначена постанова Кабінету Міністрів України не була скасована як незаконна або визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Такими чином, вказаний акт вищого органу в системі органів виконавчої влади підлягав обов’язковому виконанню, у тому числі суддею Должком С.Р. під час вирішення спору.

У справі № 530/1790/21 Зіньківській районний суд Полтавської області (суддя Должко С.Р.) розглянув позов фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів.

Вирішуючи спір у цій справі, суддя Должко С.Р. у рішенні від 29 серпня 2022 року, ухваленому від імені України, вдався до висловлення думки щодо відсутності факту існування України, органів її державної влади.

У справі № 530/730/22 суддя Должко С.Р., ухвалюючи рішення, в мотивувальній частині не обґрунтовував мотиви свого рішення з урахуванням норм чинного законодавства, а вдався до опису конспірологічних теорій, які, в тому числі, заперечують факт розпаду СРСР, факт існування України як незалежної держави та, натомість, стверджують про існування корпорації LTD України.

У справі № 530/337/23 Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Должка С.Р. розглянув кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Вироком від 23 серпня 2023 року обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні визнано невинним та виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.

Суддя Должко С.Р. у зазанченому вироку стверджує про відсутність повноважень та незаконність діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України.

Суддя Должко С.Р. також уважає, що закони України та укази Президента України є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не є легальним чинним законодавством.

Тобто своїми діями суддя Должко С.Р. ставить під сумнів легітимність та легальність органів державної влади України, передбачених Конституцією України та законами України.

Коментуючи положення статті 1 Кодексу суддівської етики, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, зазначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження, що порушено норми етики, створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті під час резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Статтями 1, 3, 6 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

Згідно із частиною шостою та пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2‑рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»).

Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачають, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

З огляду на наведене постійна увага з боку суспільства до дій представників судової гілки влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції України, законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й обов’язок бути людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Водночас суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, унаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

Суддя Должко С.Р., мотивуючи свої судові рішення, допустив висловлювання та висновки, наведені вище, що викликають обґрунтовані сумніви у його професійності, неупередженості, неухильному додержанні вимог закону і принципів верховенства права, а також поваги до української державності.

Висновки судді Должка С.Р. корелюються з ідеологіями маргінальних рухів, що існують на території України, зокрема «Живі люди-суверени», «Громадяни СРСР».

Про причетність судді Должка С.Р. до вказаних рухів так само зазначала суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. у своєму зверненні до Вищої ради правосуддя.

Безсумнівно, відповідно до частини першої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, у свою чергу, зумовлює обов’язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов’язані з виконанням ним своїх професійних обов’язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об’єктивності.

Суддя, здійснюючи правосуддя, повинен бути вільним від впливу будь-яких ідеологій, віросповідань, течій та теорій, а має впроваджувати завдання судочинства відповідно до діючого законодавства України.

Окремо варто звернути увагу на твердження судді Должка С.Р. стосовно факту існування СРСР, УРСР та відсутності факту створення України як незалежної держави і органів державної влади.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» комуністичний тоталітарний режим 1917–1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв’язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.

У частині першій статті 3 вказаного Закону також передбачено, що пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.

Окремі твердження, викладені в судових рішеннях судді Должка С.Р., спрямовані, зокрема, на виправдання комуністичного режиму 1917–1991 років та його пропаганду.

Твердження судді Должка С.Р., викладені в його судових рішеннях, не лише підривають авторитет правосуддя, свідчать про неповагу судді до конституційного ладу України та її законів, а також в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України використовуються державою-агресором в рамках інформаційної війни.

Як зазначалося раніше, суддя Должко С.Р. у справі № 530/1896/21 двічі самостійно розглянув питання його самовідводу від розгляду справи.

З метою забезпечення неупередженості судового розгляду кримінального провадження у статті 75 Кримінального процесуального кодексу України визначено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 80 Кримінального процесуального кодексу України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.

Частиною першою статті 81 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України залишає неврегульованим порядок вирішення питання про самовідвід судді, то доцільним є використання в такому випадку положення законодавства, що регулює подібні суспільні відносини, а саме частини першої статті 81 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 11-312сап19 виклала подібний правовий висновок.

Такий підхід щодо розгляду самовідводу у кримінальному провадженні є усталеним в судах України.

Натомість суддя Должко С.Р. усупереч процесуальним нормам та усталеному підходу судів України самостійно вирішує питання самовідводу.

Як уже зазначалося, рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області (суддя Должко С.Р.) від 20 листопада 2024 року у справі № 530/841/24 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до листа керівника апарату Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА1 працює на посаді помічника судді, голова суду Должко С.Р. є її безпосереднім керівником.

Таким чином, суддя Должко С.Р. дійсно розглянув справу, учасником якої є його помічниця.

Помічник судді забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу.

У листі від 21 травня 2025 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи» на запит дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя надало інформацію стосовно справи № 530/841/24, включаючи інформацію про автора документа, дату та час створення, зміни (коригування), видалення, зміни статусу.

Згідно з наданою інформацією ОСОБА1 вносила документи до автоматизованої системи документообігу суду у справі № 530/841/24.

Таким чином, ОСОБА1, працюючи на посаді помічника судді Должка С.Р., який розглядав справу за її участю, могла здійснювати підготовку справи до розгляду, у тому числі складати проєкти судових рішень.

Суддя Должко С.Р., маючи у прямому підпорядкуванні учасника справи, яку він розглядає, задля уникнення сумнівів у його об’єктивності та неупередженості, повинен був заявити самовідвід, однак цього не зробив та розглянув справу по суті.

Щодо застосованого дисциплінарного стягнення

За результатами розгляду скарг на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи, викладені у скаргах, не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Должка С.Р. складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Должка С.Р. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарг не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам, оскільки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала їх характер, негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а отже рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області Должка Сергія Ростиславовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова

Вищої ради правосуддя

Члени

Вищої ради правосуддя