Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича, подану через представника судді – адвоката Кучерявенко Вікторію Сергіївну, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Давидович І.І.,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 7 липня 2025 року надійшла скарга судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., подана через представника судді – адвоката Кучерявенко В.С., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності (вх. № К-3517/0/7-25).

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки зазначеної скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Давидович І.І. дійшла висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 16 вересня 2025 року, суддю Савіна О.І., представника судді – адвоката Кучерявенко В.С., скаржницю Буртник Х.В. поінформовано своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами поштового та електронного зв’язку, а також розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя (https://hcj.gov.ua/call/savina-oleksandra-ivanovycha-kucheryavenko-vikto...).

У засіданні Вищої ради правосуддя 16 вересня 2025 року взяли участь дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Давидович І.І., суддя Савін О.І., представник судді – адвокат Кучерявенко В.С. Скаржниця Буртник Х.В. у засідання не прибула, про причини своєї неявки не повідомила; клопотання про перенесення засідання від неї не надходило. Відповідно до частини дев’ятої статті 51, частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. Отже, у Вищої ради правосуддя відсутні поважні причини для перенесення засідання.

Представник судді – адвокат Кучерявенко В.С. у засіданні Вищої ради правосуддя підтримала подану суддею скаргу, навела доводи, тотожні тим, що викладені у скарзі судді, та просила повністю скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

На запитання дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Давидович І.І. представник судді адвокат Кучерявенко В.С. підтвердила, що 12 червня 2025 року нею було укладено договір про правову допомогу з суддею Савіним О.І., а також те, що на момент укладення договору вона мала намір пройти санаторно-курортне лікування у період з 16 червня 2025 року по 29 червня 2025 року, будучи обізнаною з інформацією про дату запланованого на 25 червня 2025 року засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, до порядку денного якого було включено питання про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Савін О.І. заявив, що повністю підтримує позицію свого представника – адвоката Кучерявенко В.С., та просив повністю скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 16 грудня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. (єдиний унікальний номер Б-4321/15/7-24) щодо поведінки судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (нині – Південноукраїнський міський суд Миколаївської області) Савіна О.І.

У поданій скарзі зазначалося про допущення суддею поведінки, яка, на думку скаржниці, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Скаржниця Буртник Х.В. повідомила про випадок зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням судді ОСОБА1 та складання протоколу про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Зокрема, повідомляється, що 19 квітня 2024 року у смт. Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА1 керував транспортним засобом з явними ознаками сп’яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився на відео, від проходження огляду на стан сп`яніння в найближчому медичному закладі відмовився та своєчасно, протягом двох годин, не пройшов обов’язковий огляд на стан сп`яніння у найближчому медичному закладі.

У скарзі наведено дані щодо руху справи про адміністративне правопорушення судді ОСОБА1 в судах. Наголошується, що на дату складання скарги справа перебувала на розгляді судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області та не була розглянута.

Наведена інформація стала відома скаржниці з Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність, розміщеному на сайті Вищої ради правосуддя, матеріалів офіційного сайту «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 26 березня 2025 року № 619/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Южноукраїнського (нині – Південноукраїнського) міського суду Миколаївської області Савіна О.І. за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Давидович І.І. підготувала проєкт висновку від 5 травня 2025 року за результатами підготовки дисциплінарної справи, у якому запропонувала притягнути суддю Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 травня 2025 року в режимі відеоконференції взяв участь суддя Савін О.І. Суддя Савін О.І. повідомив членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про своє бажання укласти договір про правову допомогу з адвокатом та звернувся з клопотанням про відкладення розгляду дисциплінарної справи. За наслідками розгляду клопотання Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення відкласти на 25 червня 2025 року розгляд дисциплінарної справи щодо судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича, відкритої за скаргою Буртник Х.В.

23 червня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді Савіна О.І. адвоката Кучерявенко В.С. про відкладення розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Савіна О.І. за дисциплінарною скаргою № Б-4321/15/7-24 з 25 червня 2025 року на іншу дату у зв’язку з перебуванням представника судді на санаторно-курортному лікуванні у період з 16 червня 2025 року до 29 червня 2025 року, а також у зв’язку з необхідністю отримати відповіді на адвокатські запити (вх. № К-13133/1/7-25).

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 червня 2025 року суддя Савін О.І. не з’явився, про причини неявки не повідомив. З огляду на те, що суддя Савін О.І. був своєчасно та належним чином повідомлений про дату і місце проведення засідання, зауважень 28 травня 2025 року щодо відкладення засідання на 25 червня 2025 року від нього не надходило, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя ухвалено рішення визнати причини відсутності на засіданні судді Савіна О.І. неповажними. Відмовлено у задоволенні клопотання представника судді Кучерявенко В.С. про відкладення засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на іншу дату.

25 червня 2025 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила притягнути суддю Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (рішення від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25).

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

19 квітня 2024 року у смт. Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області працівниками відділу поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі – ВП № 3 Вознесенського РУПГУ НП в Миколаївській області) був зупинений транспортний засіб Мерседес реєстраційний номер ____. Водій транспортного засобу суддя ОСОБА1 мав явні ознаки сп’яніння, а саме – різкий запах алкоголю з ротової порожнини, незв’язна мова, порушення координації рухів. Від продуття приладу газоаналізатору «Drager» на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА1 відмовився. В подальшому ОСОБА1 фактично відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння у найближчому медичному закладі та своєчасно, потягом двох годин, не пройшов такий обов`язковий огляд в присутності працівників поліції.

1 серпня 2024 року під час спілкування з поліцейським ОСОБА2, який на виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області пропонував судді з’явитись для доопрацювання протоколу про адміністративне правопорушення до поліцейського відділу, ОСОБА1 зауважив, що доопрацювання протоколу потрібно не йому, а поліцейському; не погодився з’явитись за викликом, натомість запропонував поліцейському прибути до його власного кабінету в конкретно визначений час (відеозапис з нагрудної камери працівників поліції: дата фіксації 2024/08/01, час 17:17:33; таймкод у програвачі: 0:01:08; файл 0000000_00000020240801171645_0004B).

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Миколаївський апеляційний суд постановою від 25 квітня 2025 року постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року залишив без змін.

25 квітня 2024 року ОСОБА1 вчинив ще одне адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме, порушення правил стоянки транспортного засобу. За цим фактом винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, який сплачено правопорушником у добровільному порядку 30 квітня 2024 року.

Під час фіксації адміністративного правопорушення за статтею 122 КУпАП, ОСОБА1, спілкуючись з працівниками поліції, вживав висловлювання, які можуть розглядатись як висловлення наміру використання службового становища або, принаймні, зловживання впливом. Зокрема, ОСОБА1 звертається до патрульних з такими словами: «Я вас попереджаю, як юрист, як суддя. Про те, що якщо ви будете виставляти це, зливати якусь інфу, це є персональні дані – то я порушу кримінальну справу.... Дивіться, попереджаю!» (відеозапис з нагрудної камери працівників поліції: дата фіксації 2024/04/25, час 17:57:28; таймкод у програвачі: 0:00:19; файл 0000000_00000020240425175709_0028B).

Наведені обставини підтверджуються: постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП; постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2025 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 785109 від 19 квітня 2024 року та іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА1; копіями відеозаписів факту фіксації (відео з нагрудних камер працівників патрульної поліції) адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 та частиною першою статті 122 КУпАП, вчинених ОСОБА1; відповіддю адміністрації Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» про те, що у період часу з 19:26 до 23:30 19 квітня 2024 року ОСОБА1, ____ р.н., для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння до приймального відділення лікарні не звертався; показання свідків ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 та іншими.

Стислий зміст висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наведених в оскаржуваному рішенні

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Давидович І.І. та запрошених свідків Гончарова І.С., Сірого В.С., Глобу М.М, Старікова Є.О., висновувала, що в діях судді ОСОБА1 наявні ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме – допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Формулюючи такий висновок, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з наступного.

Будь-якому суспільству притаманне таке явище, як управління. Державне управління реалізовується через злагоджену роботу системи органів державної влади та державних службовців. Суспільне призначення державного управління полягає в тому, щоб прогнозувати та забезпечувати вирішення суспільних проблем, а по можливості – запобігати їх виникненню, ефективно служити громадянам, забезпечувати вироблення і реалізацію стратегії суспільного розвитку.

Заради реалізації таких цілей держава наділяє представників влади рядом повноважень. Оскільки представники влади діють від імені держави, яку представляють, існує презумпція законності їх рішень та вимог; ця презумпція заснована на авторитеті того чи іншого органу державної влади. Будь-яка особа, щодо якої ухвалене рішення або до якої представник влади звертає свої вимоги, зобов’язана підкоритись таким вимогам, а в разі, коли вважає їх незаконними – підкоритись, а потім оскаржити дії чи рішення представника влади у визначеному законодавством порядку. Недотримання такого порядку підриває авторитет відповідного органу державної влади та завдає безпосередньої або опосередкованої шкоди державному управлінню.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно зі статтею 62 цього Закону поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Працівники поліції виконують функції представників влади, зокрема, у відносинах з учасниками дорожнього руху.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачений обов’язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання цих вимог утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За частинами другою – четвертою статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Установлені фактичні обставини свідчать, що суддя ОСОБА1, керуючи транспортним засобом, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу алкотестеру «Drager»; надалі – не пройшов огляд на стан алкогольного сп’яніння у закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Отже, ОСОБА1 не дотримався вимог, які покладаються на будь-яку особу, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, у редакції затвердженого рішенням XI чергового з'їзду суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначається, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

Отже, посада судді покладає на особу, яка обіймає таку посаду, додаткові обмеження та обов’язки, що водночас є етичними стандартами, які формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 зазначається, що за загальним правилом суддівської етики, суддя повинен бути прикладом законослухняності, завжди поводитися так, аби зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Володар мантії повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Поняттю «законослухняна людина» відповідає таке визначення: це людина, яка здатна (спроможна) шанобливо ставитись до існуючих рішень, настанов, законів, дотримуватись їх, визнавати і шанувати суспільні авторитети, виконувати свої громадські, суспільні обов’язки. Розсудливою ж людиною є та, що здатна мисленням впорядкувати, визначити та систематизувати відповідні явища та правовідносини; поінформованою – людина, обізнана у відповідній галузі або правовідносинах, про ті чи інші обставини чи події. Суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх видах його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Суддя повинен завжди прагнути до того, щоб його/її поведінка була гідною суддівської посади та відповідала очікуванням розважливих, законослухняних та добре поінформованих громадян.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, визнала, що поведінка судді Савіна О.І. не відповідає стандартам поведінки законослухняної людини. Про це свідчить таке: 1) Савін О.І. протягом незначного часу вчинив кілька (два) адміністративних правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі; 2) одне з таких порушень – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, характеризується підвищеним рівнем суспільної небезпеки; 3) Савін О.І. допустив зневажливе ставлення до працівників поліції; 4) Савін О.І. на момент вчинення зазначених правопорушень виконував обов’язки голови суду та мав задавати стандарти поведінки для інших суддів.

Небезпека вчинених Савіним О.І. дій полягає у наступному: якщо вимоги і рішення працівників правоохоронного органу можуть бути поставлені під сумнів і проігноровані без дотримання визначеної законом процедури оскарження, то і судові рішення, зокрема, можна не виконувати виключно в силу власного переконання щодо їх неправосудності. Тим самим підривається як авторитет правоохоронного органу, законні вимоги працівників якого ігноруються, так і авторитет правосуддя.

Поведінка судді Савіна О.І., який вчинив правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також допустив зневажливе ставлення до працівників правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Савін О.І. як професійний суддя, який, судячи з його власних тверджень, має велику практику з розгляду справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, беззаперечно обізнаний із змістом Правил дорожнього руху та нормативних актів, які регулюють проведення огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як суддя, Савін О.І. також ознайомлений з обов’язком дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Отже при вчиненні діянь, описаних вище, Савін О.І. усвідомлював неправомірність / неетичність своєї поведінки і бажав чинити так, що свідчить про умисну вину у вчиненому проступку.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком може бути визнаний, зокрема, такий, коли суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. З огляду на вказане, а також те, що суддя Савін О.І. допустив кілька проявів поведінки, що порочать звання судді, вчинив відповідні діяння умисно, що його поведінка спричинила шкідливі наслідки у виді підриву авторитету органу державної влади, Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала дисциплінарний проступок судді Савіна О.І. істотним.

Проаналізувавши нормативні положення щодо обрання виду дисциплінарного стягнення до судді, який вчинив істотний дисциплінарний поступок, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила застосувати до судді Савіна О.І. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Узагальнені доводи скарги судді Савіна О.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

У скарзі зазначається про порушення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи.

Порушення права на справедливий суд пов’язується з відмовою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у задоволенні клопотання представника судді про відкладення розгляду справи.

На думку скаржника, така відмова позбавила можливості суддю Савіна О.І. / його представника реалізувати права передбачені ч. 8 ст. 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема: представити до уваги членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя докази, які свідчать про суперечності у показаннях свідків ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, наданих останніми під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та під час розгляду Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарного провадження стосовно судді Савіна О.І.; звернути увагу членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя на наявні суперечності між показаннями свідків ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4 (наданих останніми під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом та під час розгляду Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарного провадження стосовно судді Савіна О.І.) та відомостями, які містяться в матеріалах дисциплінарного провадження; надати пояснення щодо відповідних обставин поведінки, які були зафіксовані на відео з бодікамер працівників патрульної поліції: під час спілкування працівника патрульної поліції (після спливу понад 3 місяців від дня події, яка є предметом дисциплінарної скарги) з ОСОБА1 щодо необхідності явки до відділення поліції з метою доопрацювання протоколу про адміністративне правопорушення (на виконання вимог Постанови Вознесенського міськрайонного суду № 467/558/24 від 18.07.2024 суду); під час спілкування працівників патрульної поліції з ОСОБА1 25 квітня 2024 року (під час складання протоколу за ст.122 КУпАП).

Оскаржується також вихід за межі доводів дисциплінарної скарги.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25

Перевіривши доводи скарги, зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Щодо порушення права на справедливий розгляд справи

На думку скаржника, порушення права на справедливий суд стало наслідком відмови Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у задоволенні клопотання представника судді – адвоката Кучерявенко В.С. про відкладення розгляду справи. При цьому таке клопотання було обумовлено перебуванням представника судді на санаторно-курортному лікуванні, а також необхідністю отримати відповіді на подані адвокатські запити та підготовитись до розгляду справи з метою належного представлення інтересів Савіна О.І.

Вища рада правосуддя визнає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, відмовивши у задоволенні клопотання представника судді про відкладення розгляду справи, мала законні підстави для такого рішення, а також керувалась наміром уникнути затягування розгляду дисциплінарної справи.

Законодавство не передбачає обов’язкової участі судді або його представника у засіданні Дисциплінарної палати під час розгляду дисциплінарної справи. Так, відповідно до частин четвертої – п’ятої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі відсутності судді з поважних причин розгляд дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою переноситься. У разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону. Положення аналогічного змісту закріплені в абзацах 2-3 пункту 13.23 Регламенту ВРП. Зокрема, в абзаці 2 наведеного пункту зазначається: «У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи».

Ні сам суддя Савін О.І., ні представник судді – адвокат Кучерявенко В.С. не повідомили Третю Дисциплінарну палату про причини відсутності судді у засіданні та не заявляли клопотання про перенесення розгляду справи через хворобу судді. Зазначена у клопотанні представника судді – адвоката Кучерявенко В.С. причина її неявки у засідання дисциплінарного органу, а саме – перебування на санаторно-курортному лікуванні, на час подання клопотання не була підтверджена документально.

З огляду на це, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя законно і обґрунтовано визнала причини відсутності на засіданні судді Савіна О.І. неповажними.

Дослідивши рух дисциплінарної справи стосовно судді Савіна О.І. та поведінку учасників, Вища рада правосуддя встановила: суддя Савін О.І. мав можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, і відповідно, можливість надати пояснення щодо всіх встановлених обставин справи, починаючи 7 травня 2025 року; суддя Савін О.І. мав можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги / право мати представника починаючи з 26 березня 2025 року; на час укладення договору про правову допомогу (12 червня 2025 року) представник судді, будучи обізнаною про дату засідання дисциплінарного органу та маючи намір пройти курс санаторно-курортного лікування під час запланованого засідання, усвідомлювала неможливість своєї участі у цьому.

Щодо кваліфікації дисциплінарного проступку

Не погоджуючись з кваліфікацією дисциплінарного проступку судді Савіна О.І. за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», скаржник наводить декілька аргументів, які, на його думку, свідчать про відсутність ознак складу відповідного проступку:

посилаючись на постанову Великої палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 13 березня 2025 року у справі № 990SCGC/15/24, зазначає, що об’єктивну сторону дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 3 становить не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, а та, що одночасно порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя;

вважає, що дії працівників патрульної поліції під час зупинення авто за керуванням Савіна О.І. не відповідали вимогам закону; відповідно до положень ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» обов’язковими для виконання фізичними або юридичними особами є лише законні вимоги поліцейського; на законодавчому рівні відсутнє закріплення так званої «презумпції законності рішень та вимог органу державної влади»;

зазначає, що підрив авторитету іншого органу державної влади, ніж судового органу влади не є кваліфікуючою ознакою дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

посилаючись на постанову Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 990SCGC/15/24, зауважує, що суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку, пов’язаного з порушенням суддею правил суддівської етики, передбачає наявність умислу в поведінці судді, свідоме порушення ним встановлених законом та етично-моральними нормами вимог, а також усвідомлення настання (можливості настання) негативних наслідків своєї поведінки – в той час, як у рішенні Палати йдеться лише про усвідомлення суддею неправомірності / неетичності своєї поведінки.

Спираючись на такі аргументи, скаржник висновує, що пропозиція пройти огляд на стан сп’яніння в медичному закладі була висловлена з порушенням встановленого законом порядку, а тому невиконання незаконних вимог не може вважатися умисним порушенням чи свідчити про неетичність поведінки Савіна О.І.

Вища рада правосуддя не погоджується з аргументами і загальним висновком скаржника про відсутність у його поведінці ознак складу дисциплінарного проступку з огляду на таке.

У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя наведено аргументи на користь того, що поведінка судді Савіна О.І. порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Законність або незаконність дій працівників патрульної поліції може встановлюватись лише компетентними органами. Особа, яка керує транспортним засобам, не має повноважень оцінювати на предмет законності звернуту до неї вимогу працівників поліції. Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що суддя ОСОБА1 не оскаржував дії поліцейських, які зупинили транспортний засіб та склали протокол про адміністративне правопорушення, ні у судовому, ні в адміністративному порядку.

Мотивація судді ОСОБА1 при відмові від проходження огляду на стан сп’яніння, зокрема те, що він вважав дії поліцейських незаконними, не впливає на кваліфікацію його поведінки як неправомірної.

З цього приводу Вища рада правосуддя підтримує аргументи, наведені у постанові Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП: «… норми ПДР [мається на увазі – Правила дорожнього руху] встановлюють обов’язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп’яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) ПДР не містять».

Склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сформульований законодавцем як формальний, таким, який з об’єктивної сторони включає лише один обов’язковий елемент – діяння. Тлумачення використаного у законі формулювання «допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя» дозволяє виснувати: ознака «що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя» є невід’ємною характеристикою самого діяння, а не наслідків.

У формальних складах юридичних правопорушень як інтелектуальний, так і вольовий момент вини «прив’язані» лише до діяння. Оскільки законодавець не включив до об’єктивної сторони складу дисциплінарного поступку за пунктом 3 наслідки як обов’язковий елемент, то і психічне ставлення особи до наслідків своєї поведінки перебуває поза межами складу дисциплінарного проступку, і не впливає на визначення змісту і форми вини.

Водночас, встановлення факту настання/ненастання шкідливих наслідків неетичної поведінки судді є обов’язковим для дисциплінарного органу, оскільки може впливати на вирішення питання щодо визнання/невизнання діяння істотним дисциплінарним проступком, а також має враховуватись при обранні виду дисциплінарного стягнення.

Загальний висновок скаржника про те, що «невиконання незаконних вимог [поліцейських] не може вважатися умисним порушенням чи свідчити про неетичність поведінки Савіна О.І.» спростовується передусім тим фактом, що поведінка поліцейських не була визнана незаконною ні в судовому, ні в адміністративному порядку. Твердження самого судді і його представника про незаконність дій поліцейських є їх оціночними судженнями.

Вища рада правосуддя, так само, як її дисциплінарні органи, не надає оцінку діям працівників поліції. Встановлені під час розгляду дисциплінарної скарги фактичні обставини свідчать, що зміст вимог поліцейських щодо проходження ОСОБА1 огляду на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я декілька разів змінювався: спочатку ОСОБА1 було запропоновано пройти огляд в найближчому медичному закладі Южноукраїнській багатопрофільній лікарні, потім – у закладах міст Вознесенськ або Первомайськ, потім (після заперечень судді) – знову в Южноукраїнській лікарні. Також встановлено, що працівники поліції не перешкоджали судді ОСОБА1 у поїздці до Южноукраїнської багатопрофільної лікарні; навпаки, відео з нагрудних камер працівників поліції та зміст телефонних розмов відповідних працівників з дружиною судді свідчать, що сам суддя ОСОБА1 не зробив жодних спроб потрапити до найближчого закладу охорони здоров’я, що ставить під сумнів справжність висловлених ним намірів.

Щодо дотримання стандарту доказування під час розгляду дисциплінарного справи

Ставлячи під сумнів дотримання стандарту доказування дисциплінарним органом, скаржник посилається на те, що чинним законодавством не передбачено преюдиційного значення обставин і висновків, викладених у судовому рішенні в справі про адміністративне правопорушення, під час розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, зокрема стосовно дотримання суддею етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Суддя Савін О.І. наголошує, що в дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя визнає, що постанова судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та постанова Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2025 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, є лише частиною тих доказів, які Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя досліджувала і оцінювала під час розгляду дисциплінарної справи судді Савіна О.І. Крім зазначених вище судових рішень предметом дослідження Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 785109 від 19 квітня 2024 року та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА1; копії відеозаписів факту фіксації (відео з нагрудних камер працівників патрульної поліції) адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 та частиною першою статті 122 КУпАП, вчинених ОСОБА1; відповідь адміністрації Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» про те, що у період часу з 19:26 до 23:30 19 квітня 2024 року ОСОБА1, ____ р.н., для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння до приймального відділення лікарні не звертався; показання свідків ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 та інші.

Наведені вище докази є чіткими і переконливими, тобто такими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у поведінці судді Савіна О.І. обставин, які є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Скаржник обґрунтовує свою позицію щодо недотримання стандарту доказування також тим, що під час розгляду дисциплінарної справи поза увагою членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя залишилась частина відеоматеріалів з бодікамер працівників патрульної поліції, що обумовило негативний вплив на результати оцінки дисциплінарним органом показань свідків на предмет взаємоузгодженості та відсутності суперечностей з іншими доказами, долученими до матеріалів дисциплінарної справи.

Оцінюючи претензії скаржника, Вища рада правосуддя виходить з того, що законодавством про дисциплінарну відповідальність суддів не передбачено обов’язковості дослідження доказів дисциплінарним органом безпосередньо у засіданні цього органу.

Матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Савіна О.І., згідно з описом таких матеріалів, містять протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 785109 від 19.04.2024 року, матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, інші матеріали (документи на 73 стор. + диск), надіслані до Вищої ради правосуддя Управлінням превентивної діяльності ГУНП в Миколаївській області у відповідь на запит дисциплінарного інспектора (вх. № 200/0/8-25 від 08 січня 2025 року). З усіма згаданими вище матеріалами члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ознайомлювались під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було за клопотанням дисциплінарного інспектора визначено послідовність дослідження доказів, після чого продемонстровано ту частину відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які дисциплінарний орган вбачав за доцільне продемонструвати перед стадією опитування свідків. Оцінка всіх доказів – як тих, що досліджувались під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, так і тих, що досліджувались безпосередньо в засіданні, здійснена кожним членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, висловлена під час обговорення у складі Палати; загальна оцінка надана у рішенні Палати.

Розбіжності у показаннях різних свідків відносно особи, яка повідомила на спецлінію «102» про адміністративне правопорушення (анонім або конкретна особа), а також розбіжності у показаннях різних свідків щодо обізнаності про статус та дані особи, яка керує транспортним засобом (невідома особа або суддя ОСОБА1), не впливають на кваліфікацію дисциплінарного проступку судді Савіна О.І.

Зміст телефонної розмови працівника поліції ОСОБА2 з невстановленою особою про медичний заклад, до якого доцільно направити суддю ОСОБА1 для проведення медичного огляду, досліджений і оцінений Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи. Така розмова, очевидно, викликала повторну зупинку транспортного засобу судді і висловлення змінених вимог поліцейських щодо обрання закладу охорони здоров’я для проведення огляду на стан сп’яніння. Водночас, після повторної розмови з суддею ОСОБА1 поліцейські погодились з наміром судді поїхати до найближчого медичного закладу (Южноукраїнської багатопрофільної лікарні) і в подальшому наполягали саме на цьому (відеозапис з нагрудної камери працівників поліції: дата фіксації 2024/08/01, час 20:33:17; файл 0000000_00000020240419202956_0004B – [у розмові з дружиною ОСОБА1 поліцейський прямо наголошує на необхідності огляду в лікарні міста Южноукраїнськ]).

У скарзі зазначається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не була надана належна оцінка тому, що позиція Савіна О.І. щодо обставин 19 квітня 2024 року є послідовною. Обґрунтовуючи таке твердження, скаржник суддя Савін О.І. наголошує на факті повідомлення про втручання у здійснення правосуддя від 23 квітня 2024 року.

Вища рада правосуддя встановила, що позиція судді Савіна О.І. відносно дисциплінарної скарги Буртник Х.В. та ухвали Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 619/3дп/15-25 про відкриття дисциплінарної справи, викладена ним у письмових поясненнях від 17 березня 2025 року і від 2 квітня 2025 року, оголошувалась дисциплінарним інспектором у засіданні Третьої Дисциплінарної палати та відображена в основних процесуальних документах дисциплінарного провадження, зокрема – у Висновку дисциплінарного інспектора за результатами підготовки справи до розгляду та у Рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1355/3дп/15-25 від 25 червня 2025 року про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Зміст повідомлення судді Савіна О.І. про втручання у здійснення правосуддя від 23 квітня 2024 року, а також результати розгляду Вищою радою правосуддя відповідного повідомлення досліджувались дисциплінарним інспектором під час підготовки справи до розгляду, оцінені членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, та зафіксовані в матеріалах дисциплінарного провадження.

За твердженням скаржника, «не була надана належна оцінка обставинам, які свідчить про прояв пильної уваги начальника ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Стриги С.А. до особи судді Савіна О.І. А саме, тій обставині, що протягом відносно стислого строку, який охоплює березень – квітень 2024 року (20 березня 2024 року (вх. № 181/0/13-24); 2 квітня 2024 року (вх. № 181/1/13-24); 2 квітня 2024 року (вх. № 181/2/13-24); 30 квітня 2024 року (вх. № 181/3/13-24)) начальник ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Стрига С. звертався до Вищої ради правосуддя з численними скаргами (за власним підписом) стосовно дій Савіна О.І. […] За численними скаргами Вищою радою правосуддя було ухвалені рішення (у формі ухвали) про залишення дисциплінарних скарг без розгляду та їх повернення скаржнику на підставі п. 1 ч.1 ст. 44 Закону України “Про Вищу раду правосуддя” (подання дисциплінарної скарги подана з порушенням порядку, визначеного ч.1 ст.107 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”)».

Відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.

Підставами для ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг начальника відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо судді Южноукраїнського (нині – Південноукраїнський) міського суду Миколаївської області Савіна О.І. було недотримання вимог законодавства щодо особи, через яку орган державної влади реалізує повноваження щодо подання скарги (підписанта скарг).

Дисциплінарна справа щодо судді Савіна О.І., рішення по якій ухвалено 25 червня 2025 року, відкрита ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2025 року № 619/3дп/15-25 за скаргою фізичної особи Буртник Х.В.

Вища рада правосуддя не встановила зв’язку між фактами звернення з дисциплінарними скаргами щодо поведінки судді Савіна О.І. начальника відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Стриги С.А. та фактом подання дисциплінарної скарги фізичною особою Буртник Х.В.

Щодо виходу за межі доводів дисциплінарної скарги

У скарзі зазначається, що кваліфікація проступку як істотного здійснена Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з огляду на прояв суддею Савіним О.І. кількох проявів поведінки, що порочать звання судді. Поряд з тим, зміст дисциплінарної скарги поданої Буртник Х.В. охоплює обставини зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням судді Савіна О.І. і «відмови» від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, які мали місце 19 квітня 2024 року. Предмет дисциплінарної скарги не охоплює інші питання, які досліджувались під час розгляду справи, та які слугували підставою для кваліфікації проступку як істотного.

На думку скаржника, дисциплінарний орган, ведучи мову про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, не вжив дії, спрямовані на відкриття окремого дисциплінарного провадження, а вдався до дослідження окремих проявів поведінки в межах відкритого дисциплінарного провадження, що в цілому порушило право на справедливий судовий розгляд.

Вища рада правосуддя не сприймає доводи скаржника щодо виходу за межі дисциплінарної скарги з огляду на таке.

По-перше, у нормативних актах, які визначають процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, згадуються лише дві підстави для відкриття дисциплінарної справи за ініціативою Дисциплінарної палати. Так, відповідно до пункту 10 статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою. Про «наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа» як підставу для довідкриття зазначається також у пункті 13.34 Регламенту Вищої ради правосуддя та пункті 10.9 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя. Отже, у законі не йдеться про відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою Дисциплінарної палати у разі, якщо предметом оцінки дисциплінарного органу є більша (порівняно із тією, про яку повідомлено у скарзі) кількість епізодів (проявів) одного і того ж дисциплінарного проступку.

Зі змісту мотивувальної частини Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року, вбачається, що дисциплінарний орган оцінює поведінку судді Савіна О.І. як одиничний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому на рівні фактичних обставин судді Савіну О.І. ставиться в вину декілька тотожних або взаємопов’язаних проявів поведінки, які у своїй сукупності оцінені дисциплінарним органом як порушення етичних стандартів поведінки судді.

По-друге, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала підхід, відповідно до якого форма і зміст дисциплінарної скарги перевіряються лише на стадії порушення дисциплінарної справи, а після цього етапу скарга вичерпує свою дію.

Загальні висновки

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Савіна О.І. як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та обґрунтовано визнала відповідний дисциплінарний проступок істотним. Доводи скарги не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер такого проступку, негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а отже рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя