Акт ВРП

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

30 вересня 2025 року № 2017/0/15-25

 

 

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроєкту № 14000

 

1. Проєкт Закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік», реєстраційний № 14000 (далі – законопроєкт № 14000), внесений 15 вересня 2025 року на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

 

2. Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності всієї судової влади, на чому неодноразово наголошували міжнародні правові інституції.

У проєкті Державного бюджету України на 2026 рік видатки на судову владу передбачено в обсязі 26 317 177,2 тис. гривень.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною третьою статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідні повноваження Вищої ради правосуддя передбачено частиною першою статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя як найвищий конституційний орган судової влади, проаналізувавши законопроєкт № 14000, надає свої пропозиції щодо внесення змін до нього та просить Верховну Раду України врахувати такі пропозиції для забезпечення незалежності та ефективного функціонування судової влади України, оскільки належне та стабільне фінансування є невід’ємною складовою гарантій її незалежності.

 

2.1. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, відправлення правосуддя, процесуальних законів, та загальніше – будь­які законопроєкти, що можуть мати вплив на судову владу, наприклад, на незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація.[1]

Стаття 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» регламентує, що Вища рада правосуддя як найвищий конституційний орган в системі судоустрою діє для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Ефективність і якість судочинства, діяльності судової системи – невід’ємні складова якості та ефективності функціонування держави загалом, адже судова влада – частина державної влади.

Питання фінансування судової влади як одного з фундаментальних інститутів держави повинно вирішуватися на основі належного аналізу наявних потреб та можливих наслідків запропонованих змін у законодавстві. Такі рішення мають ухвалюватися після проведення консультацій з основними зацікавленими сторонами, з дотриманням принципів прозорості та комплексності, а їхні пропозиції повинні відігравати ключову роль у формуванні збалансованої та ефективної моделі фінансування судової системи.

Під час опрацювання законопроєкту № 14000 Вища рада правосуддя звернулася до головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя із проханням надати актуальну інформацію щодо стану забезпечення їх потреби у видатках державного бюджету на 2026 рік з огляду на видатки, визначені законопроєктом № 14000.

 

3. Міжнародні стандарти

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності всієї судової влади, на чому неодноразово наголошували міжнародні правові інституції. Зокрема:

в Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що кожна держава-член повинна надати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції;

принцип ІІІ Рекомендації № R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів визначає, що для створення відповідних умов праці, які дають можливість суддям ефективно працювати, необхідно, зокрема, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе. Необхідно надавати в розпорядження суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання, а також доручати виконувати несудові завдання іншим особам;

відповідно до пункту 6.1 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Консультативна рада європейських суддів (далі також – КРЄС) у своїх висновках неодноразово звертала увагу Комітету міністрів Ради Європи, що держави повинні переглянути існуючі процедури щодо фінансування та управління судами, зокрема:

у Висновку № 1 (2001) зазначено, що рівень оплати праці судді повинен гарантуватися конкретними законодавчими положеннями, бути захищеним від зменшення, і має діяти положення про його підвищення відповідно до вартості життя;

у Висновку № 2 (2001) наголошено на необхідності забезпечення достатніх ресурсів для функціонування судів з тим, щоб уможливити їхнє функціонування згідно зі стандартами, викладеними у статті 6 Європейської конвенції з прав людини;

у Висновку № 10 (2007) також наголошено, що хоча фінансування судів є частиною державного бюджету, воно не повинно залежати від політичних процесів. Рішення про виділення бюджетних коштів судам повинні прийматися із суворим додержанням судової незалежності. Процес прийняття в Парламенті бюджету судівництва повинен включати процедуру врахування точки зору судової влади. Якщо судова рада не має повноважень з управління судовою системою, вона повинна принаймні мати можливість надавати висновок щодо виділення мінімального бюджету, необхідного для функціонування системи правосуддя, та роз’яснювати її потреби для обґрунтування розмірів фінансування;

у Висновку № 11 (2008) зазначено, що якість судових рішень безпосередньо залежить від обсягу фінансування судової системи. Суди не можуть ефективно функціонувати без адекватних людських та матеріальних ресурсів. Якщо таких ресурсів не вистачає, ефективна робота судової системи і досягнення високоякісного результату будуть неможливі;

у Висновку № 22 (2019) вчергове зауважено, що обов’язком держав-членів є забезпечення достатніх ресурсів, щоб суди були в змозі виконувати судову роботу високої якості в інтересах суспільства. Це передусім потребує виділення фінансових коштів на призначення достатньої кількості суддів. Однак судді не працюють у судах самотужки. Тому потрібно забезпечити достатнє фінансування, щоб найняти кваліфікований судовий персонал, у тому числі помічників суддів.

Одним із заходів Плану дій Ради Європи для України на 2023–2026 роки «Стійкість, відновлення та відбудова», затвердженого Комітетом Міністрів Ради Європи 14 грудня 2022 року, щодо підтримки системи правосуддя визначено підтримку функціонування й розвитку незалежної, ефективної та надійної системи правосуддя, включно з відновленням національної системи судів, подальшим зміцненням структурної незалежності судової влади, розширенням доступу до правосуддя та підвищенням ефективності правосуддя.

Підтримка передбачатиме, з-поміж іншого, сприяння розробленню рішень, що ґрунтуються на європейській практиці, у частині таких багаторічних питань, як фінансування судової системи та більш ефективний розподіл ресурсів судами, зменшення кількості нерозглянутих справ, робоче навантаження суддів, включно з методологією зважування справ, велика кількість вакансій у судовій системі, перевірка доброчесності, а також подальша цифровізація та заходи із протидії корупції.

23 червня 2022 року Європейська Рада узгодила надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Водночас Україні висунуто низку вимог, які необхідно виконати на шляху до європейської інтеграції, з-поміж яких продовження судової реформи в Україні.

Крім того, 6 червня 2024 року Верховна Рада України ратифікувала угоду щодо Плану для Ukraine Facility, затвердженого Радою Європейського Союзу 14 травня 2024 року, який є основою для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу протягом 2024–2027 років.

Програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу (Ukraine Facility) передбачає, що протягом 2024–2027 років 50 млрд євро від Європейського Союзу буде спрямовано на фінансування державного бюджету, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації програми.

У розділі 3 «Судова система» Плану для Ukraine Facility зазначено основні напрями реформування на 2024–2027 роки, що також охоплені Компонентом І Ukraine Facility, які включатимуть продовження реформи судової системи, спрямованої на відновлення довіри суспільства та бізнесу до судової системи (зокрема шляхом відновлення прозорого та меритократичного відбору суддів, завершення добору та призначення суддів Конституційного Суду України відповідно до нової нормативно-правової бази, відновлення та завершення кваліфікаційного оцінювання діючих суддів і забезпечення зміцнення системи дисциплінарної відповідальності), а також створення нового адміністративного суду для розгляду справ, що пов’язані із центральними державними органами, та зміцнення наявних інструментів доброчесності суддів. Важливо зосередитися на судовому управлінні шляхом реінжинірингу бізнес-процесів за підтримки цифрової трансформації для покращення ефективності, якості та доступності.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 14 травня 2025 року № 475-р «Деякі питання забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу за кластером 1 “Основи процесу вступу до ЄС”» схвалив, зокрема, Дорожню карту з питань верховенства права.

Дорожня карта з питань верховенства права є всеосяжним стратегічним документом, що визначає комплекс реформ у межах переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі за переговорними розділом 23 «Судова влада та основоположні права» та розділом 24 «Юстиція, свобода і безпека». Цей документ є однією з ключових передумов відкриття офіційних переговорів про вступ України до Європейського Союзу в межах кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС», що відкривається першим і закривається останнім. Його розроблення та подальше виконання свідчать про готовність України відповідати стандартам Європейського Союзу, зміцнюють довіру з боку держав-членів та підсилюють статус України як надійного партнера. Дорожня карта з питань верховенства права покликана заповнити наявні прогалини, забезпечити сталість уже здійснених реформ і закласти надійну основу для подальшого розвитку правової системи відповідно до європейських стандартів.

Отже, Дорожня карта з питань верховенства права містить низку заходів і реформ у сфері правосуддя, спрямованих на подальше зміцнення незалежності суддів та їхніх органів (самоврядування), посилення їх підзвітності та доброчесності, заповнення судових вакансій і завершення перевірки чинних суддів, а також підвищення ефективності, доступності та якості правосуддя, реалізація яких має ключове значення для євроінтеграційних процесів України та потребує забезпечення належного фінансування судів, органів та установ системи правосуддя.

Консультативна рада європейських суддів у висновках звертала увагу Комітету міністрів Ради Європи, що держави повинні переглянути наявні процедури щодо фінансування та управління судами. Зокрема, у Висновку № 22 (2019) зазначено, що обов’язком держав-членів є забезпечення достатніх ресурсів, щоби суди були в змозі виконувати судову роботу високої якості в інтересах суспільства. Це передусім потребує виділення фінансових коштів на призначення достатньої кількості суддів. Однак судді не працюють у судах самотужки. Тому потрібно забезпечити достатнє фінансування, щоб найняти кваліфікований судовий персонал, у тому числі помічників суддів.

Висновками за результатами П’ятого раунду моніторингу в межах Стамбульського плану дій з боротьби проти корупції щодо судоустрою передбачено рівень бюджетного фінансування, який повинен виділятися судовій системі. Зокрема, відповідно до Контрольного показника 6.2.2 Індикатора 6.2 «Призначення голів судів, а також винагорода суддів та їх бюджет не впливають на незалежність суддів» бюджетне фінансування, що виділяється судовій системі:

становить не менше 90 % від суми, запитаної судовими органами, або, якщо менше 90 %, вважається достатньою судовими органами;

передбачається можливість участі представників судової влади в розгляді бюджету судової системи в парламенті або парламентському комітеті, відповідальному за бюджет.

Для прикладу, у Контрольному показнику 6.2.2, серед іншого, зазначено: лише 63 % коштів, запитуваних судовою владою, було виділено з Державного бюджету в 2022 році; судова система не мала достатнього бюджету для належного функціонування у звітному періоді; представники судової влади не мали можливості безпосередньо брати участь у розгляді судового бюджету в бюджетному комітеті Верховної Ради України, але мали можливість вказати на свої потреби, що не відповідає бенчмарку.

 

4. Потреба у фінансовому забезпеченні судів, органів та установ системи правосуддя на 2026 рік

Кабінет Міністрів України постановою від 27 червня 2025 року № 774 схвалив Бюджетну декларацію на 2026–2028 роки, згідно з якою в 2026–2028 роках фінансові ресурси держави буде спрямовано на продовження реформи сектору правосуддя відповідно до актів права Європейського Союзу і кращих міжнародних практик з урахуванням воєнного та післявоєнного стану справ у державі, зокрема на таке: створення та функціонування Спеціалізованого окружного адміністративного суду та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду; укомплектування складу суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, апеляційних і місцевих судів на основі вдосконалених механізмів відбору суддів; впровадження судових IT-систем, зокрема шляхом використання спроможностей Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі – ЄСІКС), що ґрунтуватиметься на висновках і рекомендаціях, отриманих за результатами технічного та функціонального аудиту.

Міністерство фінансів України листом від 15 серпня 2025 року № 04110-08-6/23172 (далі – інструктивний лист Міністерства фінансів України) довело головним розпорядникам коштів державного бюджету, зокрема системи правосуддя, інструкції з підготовки бюджетних запитів і граничні показники видатків на 2026–2028 роки.

Вища рада правосуддя звернулася до головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя стосовно проблемних питань їх фінансового забезпечення з огляду на граничні обсяги видатків на 2026 рік, доведені Міністерством фінансів України.

З огляду на те, що результати опрацювання граничних показників видатків державного бюджету на 2026 рік та інформації головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя засвідчили недостатність запропонованих обсягів їх фінансування в 2026 році, Вища рада правосуддя 11 вересня 2025 року рішенням № 1912/0/15-25 ухвалила публічне звернення до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України (доступне за посиланням: https://hcj.gov.ua/doc/doc/54388), у якому зазначила конкретні обсяги видатків, які необхідно збільшити з метою належного виконання судами, органами та установами системи правосуддя своїх повноважень у 2026 році, а також звернула увагу на основні проблемні питання фінансового забезпечення потреб судової гілки влади.

Згідно зі статтею 37 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України до схвалення проєкту закону про Державний бюджет України подає цей проєкт закону Вищій раді правосуддя по статтях, пов’язаних із забезпеченням функціонування судів і діяльності суддів, органів та установ системи правосуддя. Інформація щодо врахування пропозицій Вищої ради правосуддя подається разом з проєктом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України (пункт 11¹ частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України).

15 вересня 2025 року Кабінет Міністрів України схвалив та зареєстрував у Верховній Раді України законопроєкт № 14000.

Міністерство фінансів України в листі від 15 вересня 2025 року № 08020-09-4/26093 надало Вищій раді правосуддя інформацію про обсяги видатків, передбачених у законопроєкті № 14000 для забезпечення функціонування судів і діяльності суддів, органів та установ системи правосуддя, які становлять за загальним та спеціальним фондами державного бюджету 26 317 177,2 тис. грн, з них:

Вищій раді правосуддя – 430 291,1 тис. грн;

Верховному Суду – 2 613 965,7 тис. грн;

Вищому антикорупційному суду – 511 051,8 тис. грн;

Державній судовій адміністрації України – 22 705 305,2 тис. грн;

Вищому суду з питань інтелектуальної власності – 2 257,8 тис. грн;

Спеціалізованому окружному адміністративному суду – 34 308,8 тис. грн;

Спеціалізованому апеляційному адміністративному суду – 19 996,8 тис. гривень.

Згідно з Інформацією щодо врахування пропозицій Вищої ради правосуддя до проєкту закону про Державний бюджет України на 2026 рік по статтях, пов’язаних із забезпеченням функціонування судів і діяльності суддів, органів та установ системи правосуддя, доданою до законопроєкту № 14000, уряд не врахував пропозиції Вищої ради правосуддя за зазначеними статтями на загальну суму 16,2 млрд гривень.

З метою формування обґрунтованих пропозицій щодо належного фінансового забезпечення потреб судової влади у 2026 році Вища рада правосуддя звернулася до головних розпорядників коштів державного бюджету системи правосуддя із проханням надати актуальну інформацію щодо стану забезпечення їх потреби у видатках державного бюджету на 2026 рік з огляду на видатки, визначені законопроєктом № 14000.

Ураховуючи викладене, за результатами опрацювання інформації головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя повідомляємо таке.

 

4.1. Вища рада правосуддя

Доведений Міністерством фінансів України граничний обсяг видатків Вищої ради правосуддя на 2026 рік становив 371 847,1 тис. гривень. Законопроєктом № 14000 Вищій раді правосуддя встановлено видатки в обсязі 430 291,1 тис. грн, який не забезпечує повною мірою потребу Вищої ради правосуддя у видатках споживання (на оплату праці, нарахування на фонд оплати праці, інші поточні витрати) та капітальних видатках.

Загальна додаткова потреба Вищої ради правосуддя у видатках на 2026 рік для належного забезпечення її діяльності становить 64 135,2 тис. грн, з яких:

на оплату праці – 38 775,6 тис. грн, зокрема не забезпечено видатки для виплати місячної премії та премії за результатами щорічного оцінювання, які є складовою варіативної заробітної плати державного службовця, премії та допомоги для оздоровлення для працівників патронатних служб, а також передбачених законодавством надбавок для працівників, які виконують функції з обслуговування;

на нарахування на оплату праці – 6 633,1 тис. грн для сплати єдиного соціального внеску;

на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 2 196,6 тис. грн з урахуванням тарифів і цін станом на момент підготовки потреби без зміни обсягів споживання, зокрема на оплату таких послуг у приміщенні, орендованому для розміщення служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя;

на інші видатки споживання – 12 475,5 тис. грн на виконання судових рішень;

на видатки розвитку – 4 054,4 тис. грн, зокрема для придбання мережевих комутаторів Aruba СХ 6000 48G Class4 PoE 4SFP 370W (3 шт. * 150 000 грн), програмно-апаратного комплексу захисту периметру мережі (1 434 400 грн), міжмережевого екрана FG-200G, звукового процесора Extron DMP 64 Plus C 6x4 Digital Matrix Processor (170 000 грн), комп’ютерної техніки (моноблоків 40 шт. * 50 000 грн), необхідних для забезпечення належного функціонування і безперебійної роботи Вищої ради правосуддя та служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

 

Верховний Суд

У доведених Міністерством фінансів України граничних обсягах видатків Верховного Суду на 2026 рік за загальним фондом бюджету було передбачено 1 948 072,4 тис. грн, з них: 1 915 509,9 тис. грн – на оплату праці з нарахуваннями, 24 469,8 тис. грн – на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, та 8 092,7 тис. грн – на оплату інших поточних видатків. Очікуване виконання обсягу надходження від сплати судового збору на 2026 рік за спеціальним фондом бюджету заплановано в розмірі 665 893,3 тис. гривень.

Водночас Верховний Суд зазначав, що видатки на оплату праці працівників Апарату Верховного Суду забезпечено відповідно до умов оплати праці, визначених на 2025 рік. За спеціальним фондом бюджету враховано видатки на оплату праці та на нарахування на оплату праці з урахуванням збільшення в 2026 році розміру мінімальної заробітної плати та встановлення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, а також прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників патронатної служби Верховного Суду.

Видатки на оплату комунальних послуг на 2026 рік не було забезпечено в повному обсязі доведеним граничним обсягом видатків за загальним фондом бюджету, тому, ураховуючи пріоритетність таких видатків, 26 554,4 тис. грн видатків спеціального фонду передбачено на оплату комунальних послуг, що становить 52 % від загального обсягу видатків на комунальні послуги.

Практично всі товари, роботи та послуги для належного організаційного забезпечення здійснення процесуальної діяльності Верховного Суду (зокрема оплата послуг із технічного захисту інформації, послуг зв’язку і пошти, послуг інтернет-провайдерів, придбання конвертів для надсилання службової кореспонденції, товарів, необхідних для забезпечення безперебійної роботи комп’ютерної техніки, паперу, мийних і дезінфекційних засобів, утримання в належному стані приміщень Верховного Суду) в 2026 році заплановано за спеціальним фондом бюджету Верховного Суду.

У законопроєкті № 14000 обсяг видатків для забезпечення здійснення правосуддя Верховним Судом відповідає доведеним Міністерством фінансів України граничним показникам видатків державного бюджету на 2026 рік та становить 1 948 072,4 тис. грн за загальним фондом державного бюджету, які спрямовані на видатки споживання (з них 1 660 170,1 тис. грн на оплату праці, 24 469,8 тис. грн на оплату комунальних послуг та енергоносіїв), і 665 893,3 тис. грн за спеціальним фондом державного бюджету, зокрема на видатки споживання 241 027,3 тис. грн (з них 24 683,2 тис. грн на оплату праці, 26 554,4 тис. грн на оплату комунальних послуг та енергоносіїв) і видатки розвитку 424 866,0 тис. гривень.

З огляду на граничні показники видатків на 2026 рік, доведені інструктивним листом Міністерства фінансів України, та незмінність передбаченого в законопроєкті № 14000 їх загального обсягу додаткова потреба Верховного Суду у видатках загального фонду державного бюджету становить 445 258,8 тис. грн, з яких:

на оплату праці – 440 636,6 тис. грн за кодом економічної класифікації видатків (далі – КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода» в разі застосування під час розрахунку базового посадового окладу судді Верховного Суду прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2026 рік у розмірі 3 328 грн (згідно з пунктом 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до граничного обсягу видатків на 2026 рік Верховний Суд було забезпечено видатками на суддівську винагороду з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2021 року – 2 102 грн, що не враховує підвищення темпу індексу споживчих цін упродовж останніх п’яти років. У законопроєкті № 14000 також не враховано збільшення видатків на суддівську винагороду згідно з визначеним розміром прожиткового мінімуму;

на інші видатки споживання – 4 622,2 тис. грн за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання судових рішень, які набрали законної сили, за позовами суддів та уникнення ризиків блокування рахунків органами Державної казначейської служби України відповідно до пункту 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

 

Вищий антикорупційний суд

Законопроєктом № 14000 за бюджетними програмами Вищого антикорупційного суду передбачено видатки на 2026 рік за загальним фондом державного бюджету в розмірі 510 551,8 тис. грн та за спеціальним фондом державного бюджету – 500,0 тис. гривень. Додаткова потреба Вищого антикорупційного суду у видатках загального фонду, надана з огляду на доведені Міністерством фінансів України граничні обсяги видатків Вищого антикорупційного суду, урахована в законопроєкті № 14000 частково.

З метою підготовки до призначення нових суддів і працівників апарату Вищого антикорупційного суду, які будуть зараховані за результатами проведеного конкурсу, збереження рівня заробітної плати для працівників патронатної служби на рівні поточного року та забезпечення інших виплат, передбачених законодавством, а також для забезпечення стабільної роботи Вищого антикорупційного суду у 2026 році необхідно збільшити видатки споживання загального фонду державного бюджету на загальну суму 66 429,1 тис. грн (46 719,6 тис. грн за бюджетною програмою 0851010 «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (далі – КПКВК 0851010) та 19 709,5 тис. грн за бюджетною програмою 0851020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду» (далі – КПКВК 0851020)), із яких:

на оплату праці – 43 830,0 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 30 460,0 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 13 370,0 тис. грн).

Під час складання бюджетних запитів на 2026–2028 роки за бюджетними програмами Вищого антикорупційного суду потребу у видатках на суддівську винагороду було обраховано Вищим антикорупційним судом на основі прогнозного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 3 328 грн, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2025 року № 946 «Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2026–2028 роки». Водночас з урахуванням абзацу п’ятого частини першої статті 7 законопроєкту № 14000 щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні, передбаченому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року, Вищим антикорупційним судом уточнено додаткову потребу у видатках загального фонду державного бюджету на оплату праці на 2026 рік;

на нарахування на оплату праці – 17 358,5 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 12 431,7 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 4926,8 тис. грн);

на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 2 326,0 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 1 883,5 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 442,5 тис. грн);

на інші видатки споживання – 2 914,6 тис. грн (за КПКВК 0851010 – 1944,4 тис. грн, за КПКВК 0851020 – 970,2 тис. грн).

 

Державна судова адміністрація України

Потреба апеляційних і місцевих судів, органів і установ у системі Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) у фінансових ресурсах на 2026 рік становить 38 218 647,5 тис. грн, а законопроєктом № 14000 ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів передбачено бюджетні призначення в сумі 22 705 305,2 тис. грн (за загальним фондом державного бюджету – 18 505 305,2 тис. грн, за спеціальним фондом – 4 200 000,0 тис. грн).

Отже, забезпечення потреби ДСА України у фінансових ресурсах на 2026 рік становить 59,4 %. Водночас 90,4 % усього фінансового ресурсу, передбаченого ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів на 2026 рік, спрямовано на оплату праці та нарахування на заробітну плату.

З огляду на викладене дефіцит фінансових ресурсів ДСА України на 2026 рік становить 15 513 342,3 тис. грн, з яких:

на фонд оплати праці та нарахування на оплату праці – 10 090 451,9 тис. грн, забезпечення якого необхідне для виплати суддівської винагороди суддям місцевих та апеляційних судів у порядку та розмірах, визначених законом, а також оплати праці працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя.

З урахуванням вимог інструктивного листа Міністерства фінансів України ДСА України під час розподілу граничних показників видатків за загальним фондом забезпечено:

видатками на суддівську винагороду з урахуванням умов, що визначені на 2025 рік, фактичну чисельність суддів станом на 1 серпня 2025 року, що становить 4 658 одиниць;

за напрямом «Нерозподілені видатки (резерв)» за загальним фондом забезпечено видатками на суддівську винагороду 159 посад суддів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомила ДСА України, що упродовж 2026 року можуть бути заповнені 1 600 вакантних посад суддів у місцевих судах та 522 – в апеляційних судах. Відповідно, за інформацією ДСА України, на 2026 рік незабезпеченими залишаються видатки на суддівську винагороду 1 963 посад суддів.

Сума дефіциту суддівської винагороди на 1 963 посади суддів становить 3 817 168,9 тис. грн (за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» – 3 177 938,3 тис. грн, за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» – 639 230,6 тис. грн).

Щодо оплати праці працівників апаратів судових органів ДСА України зауважила, що оплата праці державних службовців у 2026–2028 роках продовжуватиметься на основі класифікації посад, визначеної Законом України «Про державну службу».

Законом України від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» передбачено впровадження єдиних підходів до оплати праці державних службовців, зокрема, шляхом зміни підходів до визначення типу і рівня юрисдикції судів. Зазначені положення набирають чинності з 1 січня 2026 року та спрямовані на усунення диспропорцій в оплаті праці, підвищення престижу служби в апаратах судів і зменшення плинності кадрів. Водночас граничні показники видатків на оплату праці було доведено відповідно до умов, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», тобто без урахування реалізації зазначеної норми.

Умови оплати праці працівників патронатної служби (помічників суддів) встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну службу”». На 2026 рік їхні посадові оклади визначено на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн), і вони становитимуть: в апеляційних, окружних адміністративних і господарських судах – 19 103 грн, у місцевих загальних судах – 15 708 гривень. Для підвищення у 2026 році рівня оплати праці помічників суддів порівняно з головними спеціалістами місцевого та апеляційного судів було враховано виплату надбавки за інтенсивність праці в розмірі 40 % від посадового окладу для помічників суддів апеляційних і місцевих спеціалізованих судів та в розмірі 10 % від посадового окладу – для помічників суддів місцевих загальних судів.

Крім того, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2025 року № 1113 «Деякі питання оплати праці працівників патронатних служб у системі правосуддя на період воєнного стану», згідно з якою підвищено посадові оклади працівників патронатної служби, доведені граничні показники не забезпечують потребу у видатках на оплату їхньої праці. Для забезпечення вимог законодавства щодо обов’язкових складових заробітної плати фактичної чисельності працівників патронатної служби, у тому числі виплати премії в розмірі 20 % від посадового окладу та надання допомоги для оздоровлення, у 2026 році додатково необхідні кошти в розмірі 267 985,9 тис. грн (за КЕКВ 2110 «Оплата праці» – 219 660,6 тис. грн, за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» – 48 325,3 тис. грн);

на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 350 609,5 тис. гривень. У зв’язку з обмеженим фінансовим ресурсом, передбаченим ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв забезпечено на рівні касових видатків 2024 року, що задовольняє потребу місцевих та апеляційних судів, органів і установ системи правосуддя на 58,2 %;

на інші видатки споживання – 882 184,1 тис. гривень. Потреба апеляційних і місцевих судів, органів та установ у системі ДСА України у фінансових ресурсах на 2026 рік за цим напрямом – 2 117 959,5 тис. гривень. Забезпечення цієї потреби становить лише 58,3 % (1 235 775,4 тис. грн).

Обсяг інших поточних видатків розподілений за напрямами, які спрямовані на досягнення безперебійного здійснення судочинства, а саме: придбання марок, конвертів, картриджів, дисків; оплату послуг заправки картриджів, страхування приміщень, установлення, підключення та повірки засобів обліку, зв’язку (телефон), програмно-технічного захисту, інформатизації, централізованого адміністрування мереж, інформаційних ресурсів і технічної підтримки (супроводження та адміністрування автоматизованої системи документообігу суду), маркувальної машини, банку, пошти, з експлуатації та оренди приміщень; оплату винагороди присяжним; оплату податків та зборів.

Зважаючи на низький рівень фінансового забезпечення поточними видатками протягом останніх років, значне незадоволення їх потреби на 2026 рік може мати вкрай негативні наслідки на процес здійснення судочинства й невдоволення суспільства. Крім того, інфляційні процеси в країні призводять до здорожчання товарів і послуг;

на видатки розвитку – 1 884 593,6 тис. гривень. Загальний обсяг доведених граничних показників видатків ДСА України не дає можливості передбачити видатки розвитку за загальним фондом.

Законопроєктом № 14000 ДСА України передбачено капітальні видатки за рахунок спеціального фонду в сумі 442 369,4 тис. грн, що становить 19 % від потреби. За інформацією ДСА України, наданою під час опрацювання інструктивного листа Міністерства фінансів України, спрямування зазначених коштів заплановано за такими напрямами:

202 406,4 тис. грн – на розроблення та впровадження у 2026 році підсистем і сервісів ЄСІКС;

115 236,3 тис. грн – на закупівлю обладнання для забезпечення безперебійної роботи Центрів обробки даних ЄСІКС, що використовується для забезпечення функціонування електронних ресурсів і сервісів судової влади України;

124 726,7 тис. грн – на продовження робіт із капітального будівництва, реконструкції та реставрації на проєктах, розпочатих у попередні роки.

Водночас ДСА України зауважила, що потреба місцевих і апеляційних судів, органів та установ системи правосуддя за цим напрямом на 2026 рік становить 2 326 963,0 тис. грн, відповідно, дефіцит видатків розвитку для забезпечення розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня в системі ДСА України належними приміщеннями, обладнанням, устаткуванням, а також для відновлення зруйнованих / пошкоджених приміщень судових установ становить 1 884 593,6 тис. грн (за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» – 587 086,4 тис. грн, КЕКВ 3120 «Капітальне будівництво (придбання)» – 164 766,6 тис. грн, КЕКВ 3130 «Капітальний ремонт» – 444 802,2 тис. грн, КЕКВ 3140 «Реконструкція та реставрація» – 687 938,4 тис. грн);

на виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя – 2 305 503,2 тис. гривень. У законопроєкті № 14000 видатки на 2026 рік для виконання рішень судів, які ухвалені на користь суддів, працівників апаратів судів, працівників органів і установ системи правосуддя, визначено в розмірі 10 000,0 тис. грн, що становить 0,4 % від потреби у видатках за зазначеним напрямом.

Відповідно до статті 129¹ Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Значне недофінансування судової влади створює перешкоди для виплати в повному обсязі заборгованості за рішеннями судів, ухваленими на користь суддів, працівників апаратів судів, працівників органів і установ системи правосуддя.

ДСА України наголосила, що за невиконання в добровільному порядку судом як боржником судового рішення, що набрало законної сили, законодавством установлено заходи примусового виконання рішення, які вживають державні виконавці, зокрема заборона розпоряджатися та/або користуватися майном, що належить на праві власності, у тому числі коштами, стягнення виконавчого збору, штрафів.

Крім зазначеного, ДСА України повідомила про звернення Національної школи суддів України стосовно збільшення бюджетних асигнувань на 2026 рік на загальну суму 9 891,0 тис. грн для забезпечення проведення початкової підготовки в Національній школі суддів України у 2026 році осіб, призначених на посаду судді та в яких відсутній стаж роботи на посаді судді, відповідно до частини третьої статті 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Вищий суд з питань інтелектуальної власності

Згідно з інструктивним листом Міністерства фінансів України граничні обсяги видатків Вищого суду з питань інтелектуальної власності на 2026 рік становлять 2 257,8 тис. грн, що порівняно з 2025 роком менше на 2 099,0 тис. гривень. Законопроєктом № 14000 обсяги видатків Вищого суду з питань інтелектуальної власності залишено на такому самому рівні.

Відповідно до бюджетного запиту Вищого суду з питань інтелектуальної власності на 2026–2028 роки зазначені граничні показники видатків загального фонду державного бюджету на 2026 рік розподілені за КЕКВ 2110 «Оплата праці» (1 733,5 тис. грн), КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» (381,4 тис. грн) та КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» (142,9 тис. грн) у розрізі бюджетних програм 0951010 «Здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності» та 0951020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого суду з питань інтелектуальної власності» для належної організації роботи суду, який перебуває на етапі формування.

Водночас Вищий суд з питань інтелектуальної власності зазначив, що пропозиції стосовно його фінансового забезпечення на 2026 рік можливо надати лише за умови початку здійснення правосуддя Вищим судом з питань інтелектуальної власності.

 

Спеціалізований окружний адміністративний суд та Спеціалізований апеляційний адміністративний суд

Забезпечення початку роботи нових окружного адміністративного суду та апеляційного адміністративного суду для розгляду спорів за участю центральних органів влади шляхом визначення кількості суддів цих судів, оголошення та проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів цих судів, призначення суддів цих судів, забезпечення судів приміщеннями та матеріально-технічними засобами, повідомлення про початок роботи судів шляхом публікації відповідної інформації на вебпорталі судової влади та в газеті «Голос України» є одним із заходів Дорожньої карти з питань верховенства права, реалізація якого має бути завершена до кінця 2026 року.

Законопроєктом № 14000 передбачено на 2026 рік видатки за загальним фондом державного бюджету для забезпечення здійснення правосуддя:

Спеціалізованим окружним адміністративним судом у розмірі 34 308,8 тис. грн, які розподілені за видатками споживання в сумі 25 406,4 тис. грн (з них 19 768,8 тис. грн на оплату праці) та видатками розвитку – 8 902,4 тис. грн;

Спеціалізованим апеляційним адміністративним судом у розмірі 19 996,8 тис. грн, які спрямовані на видатки споживання в сумі 13 470,5 тис. грн (з них 10 531,3 тис. грн на оплату праці) та видатки розвитку – 6 526,3 тис. гривень.

Водночас ДСА України у бюджетних пропозиціях щодо прогнозованого фінансування Спеціалізованого окружного адміністративного суду та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду на 2026 рік визначила загальні обсяги потреби фінансування цих судів у розмірі 208 293,6 тис. грн та 98 351,9 тис. грн відповідно.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом. Проєкт закону про утворення, реорганізацію чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Ураховуючи повноваження Вищої ради правосуддя, визначені пунктом 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стосовно надання обов’язкових до розгляду консультативних висновків щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, Вища рада правосуддя рішенням від 29 квітня 2025 року № 883/0/15-25 затвердила консультативний висновок щодо законопроєкту «Про утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду», який надійшов до Вищої ради правосуддя з Офісу Президента України (лист від 1 квітня 2025 року № 45-01/412).

Усвідомлюючи важливість утвердження верховенства права в Україні, дотримання принципу доступу громадян до правосуддя, євроінтеграційних процесів України, Вища рада правосуддя підтримала законопроєкт «Про утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду».

16 вересня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про утворення Спеціалізованого окружного адміністративного суду, Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду» (законопроєкт від 19 травня 2025 року, реєстраційний № 13302).

Виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів згідно зі статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечує ДСА України. ДСА України з метою вчинення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи, забезпечення необхідних дій для належного початку його роботи та представництва такого суду як органу державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами ухвалює рішення про призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату новоутвореного суду.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кількість суддів у суді (крім Верховного Суду) визначає Вища рада правосуддя з урахуванням консультативного висновку ДСА України, судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.

Частиною сьомою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджуються тимчасово виконуючим обов’язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою ДСА України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2025 року № 2016/0/15-25 визначено на 2026 рік кількість суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді – 17 (сімнадцять) посад, у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді – 10 (десять) посад.

 

Проблемні питання фінансового забезпечення потреб судової гілки влади

На етапі активного євроінтеграційного процесу належне фінансування судової системи є фундаментальною передумовою для забезпечення її інституційної спроможності та незалежності, адже не лише гарантує безперервність здійснення правосуддя, а й слугує потужним інструментом для відновлення та стабілізації правопорядку в умовах повномасштабного вторгнення.

Європейський Союз висуває високі вимоги до ефективності судової системи в Україні, розглядаючи її як ключовий показник демократичних змін. Водночас забезпечення стабільного та якісного фінансування судів, органів і установ системи правосуддя є важливим кроком на шляху до впровадження європейських стандартів у сфері правосуддя.

У Звіті про результати аудиту відповідності на тему «Забезпечення засад функціонування судової влади», затвердженому рішенням Рахункової палати від 3 липня 2024 року № 32-2, неповне фінансове забезпечення судової влади, що не відповідає вимогам Конституції України та призводить до фінансових і матеріально-технічних проблем у діяльності судів, визначено однією з проблем у частині забезпечення засад функціонування судової гілки влади.

В умовах воєнного стану, коли безперервне здійснення правосуддя є імперативом, Вища рада правосуддя наголошує на необхідності належного фінансового забезпечення судової системи. Цей аспект є критично важливим для забезпечення конституційного права кожного на доступ до правосуддя та підвищення ефективності діяльності судів.

Недостатній рівень фінансування, зокрема у сфері оплати праці працівників судової системи, спричиняє ризики порушення прав осіб, які звернулися до суду, та знижує рівень довіри до судової влади. Забезпечення належного фінансового ресурсу для судової гілки влади є ключовою передумовою для гарантування як незалежності окремого судді, так і судової влади загалом. Ця позиція послідовно підтверджується в меморандумах про економічну та фінансову політику, в яких Україна задекларувала свою готовність до імплементації програми структурних реформ, що стануть основою для сталого післявоєнного зростання та відкриють шлях до вступу до Європейського Союзу. Однак ефективна реалізація цих реформ неможлива без належного бюджетного забезпечення.

 

Суддівська винагорода

Згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді відповідного суду становить певну кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Починаючи з 2021 року, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема на 2025 рік, визначається окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення базового посадового окладу судді, – 2102 грн (дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, установленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року), тоді як прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку зростає.

Інструктивним листом Міністерства фінансів України визначено прогнозний розмір прожиткового мінімуму, який з урахуванням підвищення темпу індексу споживчих цін становитиме, зокрема, для працездатних осіб – 3 328 гривень. Встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з метою визначення базового посадового окладу судді інструктивним листом Міністерства фінансів України не передбачалося, однак містилася вимога до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, Вищої ради правосуддя та ДСА України під час розподілу граничних показників за загальним фондом та обсягу надходжень за спеціальним фондом забезпечити видатки на суддівську винагороду (винагороду судді) з урахуванням умов, що визначені на 2025 рік, фактичної чисельності суддів на 1 серпня 2025 року, а також передбачити видатки для обґрунтованої кількості вакантних посад суддів, які будуть заповнені до кінця 2025 року та протягом 2026 року.

У публічному зверненні до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, яке ухвалене рішенням Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2025 року № 1912/0/15-25, Вища рада правосуддя наголосила, що зазначена ситуація створює умови правової невизначеності щодо застосування підходів до розрахунку видатків на суддівську винагороду. Крім того, доведення головним розпорядникам бюджетних коштів системи правосуддя відповідних видатків на рівні 2025 року (застосуванню підлягав розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється для визначення базового посадового окладу судді, – 2 102 грн), за умов встановлення прогнозного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 3 328 грн, суперечить нормам статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які мають імперативний характер та спрямовані на забезпечення законодавчої визначеності, стабільності та незалежності судової влади в питаннях матеріального забезпечення суддів.

Водночас абзацом п’ятим статті 7 законопроєкту № 14000 пропонується встановити з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, інших працівників державних органів, а також працівників податкових і митних органів, на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року. Водночас розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2026 року визначено в сумі 3 328 гривень.

Відповідна позиція є помилковою, адже продовження у 2026 році подібної практики щодо визначення окремого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, призводить до порушення порядку та умов нарахування й виплати суддівської винагороди згідно із частиною другою статті 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Верховний Суд та Вищий антикорупційний суд також зауважували, що забезпечення видатків на суддівську винагороду з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2 102 грн не враховує підвищення темпу індексу споживчих цін упродовж останніх п’яти років. Продовження обмеження обсягу нарахування суддівської винагороди на рівні 2 102 грн становить загрозу для ефективного функціонування судів в Україні та дотримання соціальних гарантій професії судді, зокрема щодо забезпечення достатніх фінансових ресурсів для виплати суддівської винагороди.

ДСА України зауважила, що запропонована редакція абзацу п’ятого статті 7 законопроєкту № 14000 суперечить положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб – 3 028 грн, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2 102 гривні. Водночас жоден інший законодавчий акт не містить положень, у яких станом на 31 грудня 2025 року встановлено для суду прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

У контексті наведеного Вища рада правосуддя зазначає, що 12 вересня 2025 року Пленум Верховного Суду вирішив звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності абзацу п’ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2 102 грн для цілей визначення посадового окладу судді. На думку Пленуму Верховного Суду, вказане положення фактично змінює правове регулювання з питань суддівської винагороди, визначене в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Тому з урахуванням конституційних принципів законності та правової визначеності, імперативних вимог щодо правового регулювання розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій встановлені підстави вважати, що це положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» суперечить нормам статей 6, 8, 130 Конституції України. Також аналізована норма фактично встановлює інший (менший) розмір винагороди судді, чим звужено гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України.

Щодо питання врегулювання розміру суддівської винагороди Вища рада правосуддя також зауважує, що 11 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України внесено проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний № 13467 (далі – законопроєкт № 13467).

У законопроєкті запропоновано внести зміни до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме встановити базовий розмір посадового окладу судді у кратних значеннях базової (орудної) величини. Зокрема, визначити, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду має становити 18,2 базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів, що в грошовому вимірі має становити 63 154 грн: 18,2 базової (орудної) величини х 3 470 грн (згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний № 13466 від 11 липня 2025 року (далі – законопроєкт № 13466), Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розрахунок розміру базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів та її встановлення у проєкті Закону про Державний бюджет України на 2026 рік у розмірі, не меншому ніж 3 470 грн).

21 липня 2025 року на розгляд Верховної Ради України внесено проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення передумов для підвищення розміру прожиткового мінімуму», реєстраційний № 13467-1 (далі – законопроєкт № 13467-1), який є альтернативним законопроєкту № 13467. Автори альтернативного законопроєкту вважають, що особливо критичною є ситуація із суддівською винагородою суддів місцевих судів, на яких припадає найбільше навантаження з розгляду справ у судовій системі. Отже, у законопроєкті № 13467-1 пропонується встановити базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду – 26 базових (орудних) величин для визначення розмірів посадових окладів (у грошовому вимірі має становити 90 220 грн).

За результатами опрацювання відповідних законодавчих ініціатив (з урахуванням законопроєкту № 13466, який нерозривно пов’язаний із законопроєктами № 13467, № 13467-1), Вища рада правосуддя рішенням від 31 липня 2025 року № 1605/0/15-25 затвердила консультативний висновок щодо законопроєктів № 13467, № 13467-1, у якому зауважила, що розміри базового посадового окладу судді, передбачені в законопроєкті № 13467-1, є більш справедливими порівняно з тими, що запропоновані в основному законопроєкті № 13467, оскільки вони більшою мірою враховують реальний обсяг та інтенсивність судового навантаження, складність здійснення правосуддя, а також специфіку відповідальності, що покладається на суддю.

Водночас Вища рада правосуддя зауважила, що аналогічний підхід має бути реалізований і щодо суддів апеляційних та вищих спеціалізованих судів, оскільки пропорційність розміру суддівської винагороди між різними ланками судової системи є не лише елементом внутрішньої логіки оплати праці, а й важливим чинником збереження мотивації, професійного розвитку та запобігання відтоку досвідчених кадрів.

Отже, Вища рада правосуддя запропонувала визначити розмір базового посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду на рівні 121 450 грн (3 470 грн х 35 базових (орудних) величин).

Вища рада правосуддя наголосила, що передбачені в законопроєкті № 13467-1 базові (орудні) величини для визначення розміру базового посадового окладу судді могли б розглядатися як умовно прийнятний механізм, якби було передбачено їх обов’язкову індексацію відповідно до рівня інфляції в Україні. Запровадження такого підходу забезпечить відповідність суддівської винагороди реальним економічним умовам, що є важливою складовою гарантій незалежності судової влади.

Однак Вища рада правосуддя вкотре вбачає ризики залежності судової влади від органів виконавчої влади, оскільки розмір суддівської винагороди, передбачений законопроєктами № 13467 та № 13467-1, залежить від рішень Кабінету Міністрів України, адже законопроєкт № 13466 безальтернативно передбачає, що розмір базової (орудної) величини для визначення розмірів посадових окладів встановлюється в законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Кабінету Міністрів України.

Вища рада правосуддя в консультативному висновку, затвердженому рішенням від 31 липня 2025 року № 1605/0/15-25, наполягає на врахуванні застережень і зауважень щодо законопроєктів № 13467, № 13467-1 під час їх розгляду Верховною Радою України.

Законопроєкти № 13467, № 13467-1 також були предметом розгляду Пленуму Верховного Суду під час засідання 12 вересня 2025 року. За результатами аналізу відповідних законопроєктів Пленум Верховного Суду акцентував на необхідності їх доопрацювання в частині динаміки розміру базової розрахункової величини у зв’язку з економічними процесами та способу й порядку визначення її розміру. Адже законопроєкти не передбачають жодних об’єктивних показників, які могли б ураховуватися для визначення розміру орудної величини на конкретний рік. Заміна однієї базової величини іншою має супроводжуватися законодавчим визначенням зв’язку розміру такої величини з економічними процесами, які відбуваються в державі. Наприклад, ця базова величина може бути прив’язана із застосуванням певного коефіцієнта до прожиткового мінімуму або до рівня інфляції тощо.

Крім того, обидва законопроєкти запроваджують підхід, згідно з яким суддівська винагорода залежить від орудної величини для визначення розмірів посадових окладів, яку відповідно до положень законопроєкту № 13466 визначає Кабінет Міністрів України і яка встановлюється в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. На відміну від прожиткового мінімуму, який не може знижуватися, гарантій того, що за поданням Кабінету Міністрів України орудна величина для визначення розмірів посадових окладів не знизиться, у зазначених законопроєктах не передбачено. Отже, на переконання Пленуму Верховного Суду, запропоноване законодавче регулювання становить загрозу суддівській незалежності.

З огляду на наведене під час формування бюджету на 2026 рік необхідно враховувати відповідні законотворчі процеси, а також пропозиції / зауваження представників судової гілки влади щодо зазначених законодавчих ініціатив, адже конкурентна та приваблива винагорода для суддів є не лише внутрішнім механізмом, а й важливим маркером готовності України до інтеграції в європейське правове поле. Справедливий рівень суддівської винагороди є фундаментом для формування професійного та незалежного суддівського корпусу, що сприятиме підвищенню ефективності судової системи та укріпленню засад правової держави.

У контексті забезпечення справедливого рівня суддівської винагороди Вища рада правосуддя звертає увагу на питання встановлення спеціальної доплати до посадового окладу суддям місцевих судів.

Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що в 2025 році у випадках, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», судді місцевого суду в межах коштів, передбачених у кошторисі на суддівську винагороду, щомісяця виплачується спеціальна доплата в розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Наразі на розгляді Верховної Ради України перебуває проєкт Закону «Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо виплати судді місцевого суду спеціальної доплати» (реєстраційний № 12244-1 від 10 грудня 2024 року), розроблений для забезпечення виплати судді місцевого суду спеціальної доплати, передбаченої статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а також інших спеціальних доплат, пов’язаних із понаднормовим навантаженням і здійсненням правосуддя на територіях активних бойових дій чи територіях можливих бойових дій, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У зазначеному законопроєкті запропоновано доповнити розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положеннями щодо виплати в 2025 році всім суддям місцевих судів відповідних спеціальних доплат із визначенням їх видів, розміру та порядку виплати.

Умови, у яких сьогодні працюють судді місцевих судів, є надзвичайно складними, особливо в регіонах, наближених до зон активних бойових дій. Належна матеріальна підтримка у вигляді спеціальних доплат є важливим елементом забезпечення функціонування судової влади в умовах надмірного навантаження, а також дає змогу зменшити ризики кадрового відтоку з місцевих судів.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя зауважує щодо необхідності розгляду питання збереження в 2026 році можливості виплати спеціальних доплат суддям місцевих судів, відповідного законодавчого врегулювання цього питання та передбачення видатків на їх виплату в майбутніх бюджетних періодах.

Це є стратегічним кроком, необхідним для забезпечення стабільності й незалежності судової системи України, та обумовлено прогнозованим продовженням існування тих обставин і умов, які були підставою для законодавчого встановлення таких доплат у 2025 році, а саме: надмірне навантаження на суддів місцевих судів є системною проблемою, яка не зникне до 2026 року, а спеціальні доплати є ефективним механізмом компенсації цієї роботи та додатковим стимулом для її якісного виконання; продовження здійснення суддями місцевих судів правосуддя на територіях активних і можливих бойових дій. Відповідні доплати для суддів є не лише матеріальною винагородою, а визнанням їхньої щоденної відданості та ризику, адже умови, в яких працюють судді, особливо у прифронтових регіонах, залишаються вкрай небезпечними.

 

Оплата праці працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя

Постійне забезпечення судів, органів і установ системи правосуддя належними фінансовими та людськими ресурсами, забезпечення конкурентного рівня суддівської винагороди для суддів та заробітної плати для працівників апаратів судів, інших органів і установ системи правосуддя з урахуванням навантаження, значущості та відповідальності роботи є одним із заходів Дорожньої карти з питань верховенства права.

Упровадження реформи оплати праці в державному секторі є істотним кроком на шляху до європейської інтеграції України, адже має на меті підвищення ефективності, прозорості та привабливості роботи в органах державної влади, наближаючи її до стандартів Європейського Союзу.

Критично важливим елементом цієї реформи є її вплив на судову систему, адже справедлива та прозора система оплати праці для працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя є фундаментом для забезпечення незалежності та доброчесності судової гілки влади.

Питання оплати праці працівників апаратів судів вже кілька років поспіль залишається проблемним. Гарантована частка їхньої заробітної плати не здатна забезпечити гідний рівень винагороди, а нарахування стимулюючих виплат обмежене через недостатній рівень фінансування відповідних видатків.

У реаліях сьогодення заробітна плата працівників апаратів судів, органів і установ системи правосуддя, зокрема працівників апаратів місцевих та апеляційних судів, не відповідає рівню їхніх відповідальності, інтенсивності праці та професіоналізму. Вища рада правосуддя наголошує, що чимало таких працівників постраждали від війни, втратили житло, вимушено покинули власні домівки, водночас, незважаючи на складні життєві обставини, продовжують якісно виконувати свої професійні обов’язки.

Працівники апаратів місцевих та апеляційних судів, чиї доходи є одними з найнижчих у державному секторі, опинилися у вкрай скрутному становищі. Цей фактор породжує умови, за яких зазначені особи не мають можливості забезпечити навіть певні базові потреби, що впливає на їхній рівень життя та виконання ними професійних обов’язків. Така ситуація призвела до масового відтоку високопрофесійних і досвідчених кадрів, зокрема із місцевих та апеляційних судів.

За інформацією, на офіційному вебсайті ДСА України (доступна за посиланням: https://dsa.court.gov.ua/dsa/pokazniki-diyalnosti/2025_rik/), середній розмір заробітної плати після утримання податків працівників апаратів апеляційних і місцевих судів за січень – червень 2025 року відповідно становить:

у Господарському суді Одеської області – 16 435 грн;

у Господарському суді Полтавської області – 17 361 грн;

у Господарському суді Чернігівської області – 16 091 грн;

у Дніпропетровському окружному адміністративному суді – 16 403 грн;

у Полтавському окружному адміністративному суді – 15 052 грн;

у Львівському апеляційному суді – 16 274 грн;

в Одеському апеляційному суді – 15 203 грн;

у Чернігівському апеляційному суді – 15 387 грн;

у місцевих загальних судах Київської області – 13 483 грн;

у місцевих загальних судах Чернігівської області – 14 888 грн;

у місцевих загальних судах Одеської області – 13 271 гривня.

Процес добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, який наразі проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів України, спрямований на подолання дефіциту суддів у судовій системі та є одним із ключових етапів у підвищенні ефективності правосуддя. Водночас успішне завершення цього добору й подальших конкурсних процедур вимагатиме не менш важливого та швидкого заповнення вакантних посад у штаті апаратів судів, укомплектування яких наразі є складним процесом з огляду на низький рівень оплати праці.

До Вищої ради правосуддя в 2025 році продовжують надходити звернення судів щодо низького та неконкурентоспроможного рівня заробітної плати працівників апаратів судів, з огляду на який (у поєднанні із суттєвим збільшенням навантаження в судах) відбувається постійний відтік високопрофесійних кадрів, які забезпечують діяльність суду і без яких належне здійснення правосуддя надзвичайно ускладнюється.

Вища рада правосуддя в рішенні від 25 лютого 2025 року № 326/0/15-25 одним із пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової гілки влади та її незалежності на 2026–2028 роки визначила необхідність забезпечення видатків на заробітну плату працівникам апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя за рахунок загального фонду державного бюджету в розмірі, який дасть змогу сформувати й утримувати висококваліфікований штат органу, спроможний організовувати та забезпечувати надання публічних послуг у сфері правосуддя на рівні, що задовольняє суспільні очікування.

Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році» (зі змінами) затвердив схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2025 році, а також перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

11 березня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 4282-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад», метою якого є зміна системи та підходів до регулювання оплати праці у сфері державної служби.

Відповідно, у 2026–2028 роках оплата праці державних службовців здійснюватиметься на основі класифікації посад згідно із Законом України «Про державну службу».

Суди, органи та установи системи правосуддя наприкінці 2023 року та на початку 2024 року провели класифікацію посад державної служби. Проте суди повідомляють, що проведена класифікація посад державної служби призвела до диспропорції в оплаті праці працівників різних державних установ, у тому числі працівників за рівнозначними посадами безпосередньо в межах суду. Заробітна плата частини працівників апаратів судів хоча і збільшилася, однак її розмір не свідчить про вирішення проблеми загалом, що призводить до втрати професійних спеціалістів та неукомплектованості штатів апаратів судів.

Водночас запроваджена зазначеними вище нормативно-правовими актами система оплати праці не охоплює численної кількості працівників судів, органів та установ системи правосуддя, які не є державними службовцями, – працівників патронатних служб. З огляду на це Вища рада правосуддя неодноразово наголошувала на необхідності якнайшвидшого вжиття скоординованих і дієвих заходів з метою невідкладного формування єдиних підходів до оплати праці працівників патронатних служб державних органів у системі правосуддя, зокрема місцевих та апеляційних судів, шляхом внесення змін до чинного законодавства України з метою унормування вказаного питання з урахуванням специфіки патронатної служби державних органів системи правосуддя та сприяння посиленню ролі сталої частини й обмеження варіативної частини їхньої заробітної плати, зменшенню та усуненню розриву в оплаті праці порівняно з працівниками, які займають посади державної служби.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя рішенням від 21 серпня 2025 року № 1771/0/15-25 ухвалила публічне звернення до Президента України з проханням підписати Закон України від 25 березня 2025 року № 4322-IX «Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” щодо удосконалення порядку співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями та окремих питань проходження державної служби», а також публічне звернення до Кабінету Міністрів України із проханням, зокрема, розглянути та підтримати ініціативи ДСА України щодо встановлення додаткових коефіцієнтів до посадових окладів державних службовців та працівників патронатних служб апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя шляхом прийняття проєктів постанов Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 6 до Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах» та «Про встановлення розміру додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів, інших органах та установах системи правосуддя» з метою підвищення рівня оплати праці працівників судової системи, збереження та розвитку професійного кадрового потенціалу, здатного забезпечити належний рівень роботи судів в умовах дії воєнного стану та післявоєнного відновлення.

У вересні 2025 року Кабінет Міністрів України підтримав ініційовані та розроблені ДСА України проєкти постанов щодо підвищення посадових окладів державних службовців в апаратах судів, а також щодо оплати праці працівників патронатних служб судів, органів і установ системи правосуддя, підготовлені з метою забезпечення конкурентоспроможності їх заробітної плати (постанови Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2025 року № 1112 «Про встановлення розмірів додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів державних службовців апаратів судів, інших органів системи правосуддя», від 10 вересня 2025 року № 1113 «Деякі питання оплати праці працівників патронатних служб у системі правосуддя на період воєнного стану»).

Такі рішення Кабінету Міністрів України є прикладом якісної та конструктивної співпраці між виконавчою і судовою гілками влади та демонструють глибоке усвідомлення урядом, що ефективність і незалежність правосуддя неможливі без гідної оплати праці тих, хто щоденно забезпечує його функціонування. Така підтримка є сигналом для суспільства, що держава цінує роботу працівників судів, органів та установ системи правосуддя і готова інвестувати у їхній кадровий потенціал.

Водночас Кабінет Міністрів України затвердив коефіцієнти до посадових окладів окремих категорій працівників на рівні, нижчому за той, що був запропонований ДСА України. Такий підхід, попри позитивну динаміку, свідчить про наявність простору для подальшої співпраці з метою поступового встановлення конкурентного та справедливого рівня оплати праці в системі правосуддя.

Вища рада правосуддя вважає за необхідне також зазначити, що з метою дотримання прав суддів, працівників апаратів судів, інших працівників органів та установ системи правосуддя на житло під час дії на території України правового режиму воєнного стану Вища рада правосуддя ухвалила публічне звернення до Кабінету Міністрів України (рішення від 24 грудня 2024 року № 3734/0/15-24), у якому висловила прохання розглянути питання про внесення змін до пункту 3 Умов забезпечення Приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 року № 856, шляхом включення до переліку пільгових категорій осіб, які можуть претендувати на доступне іпотечне кредитування за фіксованою річною ставкою 3 % у гривні, суддів, працівників апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя, а також членів їхніх сімей.

За результатами опрацювання зазначеної ініціативи Вищої ради правосуддя Міністерство економіки України в листі від 24 січня 2025 року № 3832-06/8001-07 повідомило, що під час розгляду питання щодо внесення змін до зазначених Умов у частині збільшення переліку громадян, яким надаватиметься компенсація, необхідно врахувати, що на реалізацію державної житлової Програми «єОселя» Приватне акціонерне товариство «Українська фінансова житлова компанія» залучає фінансові ресурси на внутрішньому ринку відповідно до ринкових умов, у тому числі для надання доступного іпотечного кредитування та сплати компенсації. Збільшення фінансового навантаження на це Товариство може призвести до його збитковості та зриву реалізації цієї програми, а тому внесення запропонованих змін може розглядатись за умови визначення джерела покриття витрат.

Вища рада правосуддя переконана, що ухвалення рішення про розширення програми пільгового іпотечного кредитування щодо працівників судової системи є економічно та соціально виправданим, однак зазначене не може бути реалізоване без належного фінансового підґрунтя, тому потребує детального бюджетного аналізу з боку відповідальних органів та включення необхідних коштів у державне фінансове планування на 2026 рік. Вища рада правосуддя розраховує на підтримку зазначеної ініціативи з боку представників Парламенту, адже її впровадження забезпечить стійкість та ефективність цієї програми, сприяючи досягненню основної мети – наданню доступного житла, зокрема, для працівників судової гілки влади, багато з яких у зв’язку з воєнними діями втратили житло або вимушені були змінити місце проживання після зміни територіальної підсудності судових справ судів тощо.

Забезпечення інших видатків споживання судів, органів та установ системи правосуддя на достатньому рівні, що дасть змогу забезпечити їх стабільну роботу в умовах воєнного стану

Забезпечення на належному рівні потребують також видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв з метою уникнення можливих заборгованостей з їх оплати та ризику припинення надання відповідних послуг, видатки на забезпечення судочинства (на закупівлю паперу, марок, конвертів, канцелярського та іншого приладдя, на поштові відправлення, на оплату послуг інтернет-зв’язку, утримання оргтехніки, інформаційних систем, винагороду присяжним тощо) для унеможливлення порушення права громадян на доступ до правосуддя та створення гідних умов праці для працівників судової системи.

У зв’язку з недостатнім рівнем фінансування відповідного напряму бюджетування з метою оперативного врегулювання проблемних питань та прогалин фінансового забезпечення зазначених потреб судів Вища рада правосуддя спільно з ДСА України впродовж останніх кількох років реалізує інструмент перерозподілу бюджетних коштів між судами переважно за рахунок понадпланових надходжень до спеціального фонду державного бюджету від сплати судового збору. Водночас з огляду на зовнішній вплив на обсяг надходжень спеціального фонду державного бюджету та його спрямування на забезпечення й інших нагальних потреб місцевих і апеляційних судів, у тому числі капітальних видатків, фінансування захищених статей видатків, зокрема видатків на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, а також видатків на матеріально-технічне забезпечення функціонування судів, має бути забезпечено за рахунок загального фонду державного бюджету.

 

Розвиток електронного судочинства

Згідно зі статтею 15¹ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, ДСА України, їх органах та підрозділах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ЄСІТС).

У межах офіційних переговорів про вступ України до Європейського Союзу питання цифровізації судочинства визначається як одне із ключових питань реформування судової гілки влади.

Згідно з пунктом 2.1 розділу 3 «Судова система» Плану для Ukraine Facility однією з реформ, які мають бути проведені в межах компонента І Ukraine Facility, є цифровізація судової системи.

Ця реформа передбачає комплексну модернізацію ЄСІТС. Вона ґрунтуватиметься на висновках і рекомендаціях, отриманих за результатами технічного та функціонального аудиту судових ІТ-систем. Для забезпечення належної пріоритезації та послідовності етапів реформи буде розроблено дорожню карту модернізації ЄСІТС. Вона передбачатиме необхідні законодавчі, інституційні та інформаційно-технічні зміни, а також сприятиме співпраці між відповідними державними та недержавними зацікавленими сторонами. На основі дорожньої карти модулі ЄСІТС будуть замінені або суттєво модернізовані, а за потреби – упроваджені нові ІТ-системи.

З-поміж заходів, передбачених Дорожньою картою з питань верховенства права, – розроблення та затвердження Концепції та Дорожньої карти з розроблення IT-рішень у судовій системі, розроблення та прийняття плану фінансування, визначення джерел фінансування, інституційних обов’язків і термінів, а також створення ефективної системи управління для реформування та підтримки ІТ у системі правосуддя. Відповідальними виконавцями зазначених заходів визначено Вищу раду правосуддя, ДСА України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України та Міністерство цифрової трансформації України.

Цифровізація судової системи дасть змогу покращити доступ до правосуддя у воєнний час, підвищить прозорість, ефективність та результативність роботи судів, органів та установ системи правосуддя, зменшить операційні витрати і забезпечить можливість формування політики у сфері правосуддя на основі фактичних даних.

Вища рада правосуддя здійснює координацію процесів із цифровізації судової влади через Постійну комісію Вищої ради правосуддя з питань Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, утворену рішенням від 10 травня 2018 року № 1370-1/0/15-18, до роботи якої залучено, за згодою, народних депутатів України, представників суддівської спільноти, Міністерства цифрової трансформації України, міжнародних проєктів та тощо.

Через низку комплексних причин, у тому числі недостатній рівень фінансування, на сьогодні повноцінне функціонування ЄСІТС не забезпечено – в експлуатацію введено лише окремі її підсистеми (модулі).

Упродовж 2023–2024 років у взаємодії Вищої ради правосуддя, ДСА України, Міністерства цифрової трансформації України та за сприяння Проєкту ЄС «Право-Justice» і програми USAID «Справедливість для всіх» було проведено технічний і функціональний аудити ЄСІТС.

Технічний аудит ЄСІТС завершено в грудні 2023 року. За його результатами встановлено, що ЄСІТС значною мірою застаріла та потребує капітального оновлення, рекомендовано оновити всі модулі ЄСІТС. Функціональний аудит ЄСІТС, завершений у серпні 2024 року, вказав на недоліки у процесах координації, управління та підтримки ІТ судової влади. Результати цих аудитів підтвердили технічну, архітектурну та функціональну невідповідність ЄСІТС поточним вимогам системи правосуддя.

Зважаючи на зазначене, ураховуючи результати інклюзивних консультацій із зацікавленими сторонами та громадськістю, ДСА України наказом від 2 грудня 2024 року № 534 затвердила Дорожню карту розвитку ІТ-рішень у судовій системі, яку погодила з Міністерством цифрової трансформації України.

Наказом від 30 квітня 2025 року № 178 ДСА України також затвердила Концепцію Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

ЄСІКС згідно із цією Концепцією визначено однією з найбільш складних і комплексних інформаційних систем у державі, що покликана забезпечити автоматизацію визначених законодавством процесів діяльності органів і установ системи правосуддя, зокрема документообіг, розгляд судових справ, складання оперативної та аналітичної звітності, інформаційне сприяння суддям.

Створити нову ЄСІКС замість ЄСІТС заплановано до 2028 року у два етапи:

етап 1 (2025–2026 роки) містить уже ініційовані проєкти розбудови ЄСІКС і забезпечує розроблення та впровадження ключової функціональності підсистеми «Електронний документообіг суду», низки підсистем і компонентів, що доповнюють пріоритетну функціональність ЄСІКС;

етап 2 (2026–2028 роки) передбачає доопрацювання додаткової та експериментальної частин функціональності ЄСІКС, зокрема на базі технологій великих даних та штучного інтелекту.

Водночас здійснення подальших реформ у галузі цифровізації судової влади може стати проблемним у зв’язку з обмеженням джерел їх фінансування.

У 2025 році фінансування реалізації нової Концепції ЄСІКС з державного бюджету не передбачено. Це пов’язано з тим, що у 2024 році іноземні партнери України, насамперед програма Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), узяли на себе зобов’язання профінансувати подальше розроблення та впровадження ЄСІКС.

Водночас, за інформацією ДСА України, модернізація ЄСІТС, а фактично створення замість неї нової ЄСІКС, опинилась під загрозою внаслідок припинення фінансування відповідного проєкту з боку Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Після припинення підтримки Програми USAID у 2025 році триває пошук донорів для фінансування зазначеного проєкту.

З огляду на відсутність у поточному році запланованого Галузевою програмою інформатизації ДСА України на 2025–2028 роки фінансування з боку міжнародних партнерів, а також отриману ДСА України інформацію, що надалі міжнародно-фінансова допомога в реалізації заходів, передбачених програмою, надано не буде, ДСА України внесла необхідні зміни до програми, а саме: назву програми змінено на «Галузева програма інформатизації Державної судової адміністрації України на 2026–2029 роки», реалізацію заходів заплановано у 2026–2029 роках, джерелом фінансування визначено державний бюджет.

Видатки розвитку на 2026 рік для ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів, як зазначалося вище, пропонується забезпечити за рахунок спеціального фонду в сумі лише 442 369,4 тис. грн, частину з яких буде спрямовано на розроблення та впровадження ЄСІКС (202 406,4 тис. грн) та закупівлю обладнання для забезпечення безперебійної роботи центрів обробки даних ЄСІКС (115 236,3 тис. грн).

Вища рада правосуддя у зверненні до Кабінету Міністрів України із пропозиціями щодо пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на 2026–2028 роки, ухваленому рішенням від 25 лютого 2025 року № 326/0/15-25, укотре наголосила на важливості розвитку електронного судочинства в Україні як одного зі способів забезпечення покращення доступу до правосуддя та скорочення видатків на матеріально-технічне забезпечення діяльності органів судової влади. Забезпечення функціонування ЄСІТС, а також забезпечення судів, органів та установ системи правосуддя сучасними технічними засобами й обладнанням з метою їх повноцінної діяльності та належного ведення судового процесу (що нерозривно пов’язано з належним процесом цифровізації судової влади) Вища рада правосуддя визначила з-поміж пріоритетних завдань фінансового забезпечення судової гілки влади та її незалежності на 2026–2028 роки.

Щодо актуальних проблем цифровізації судової влади, сприяння вирішенню питання фінансування реалізації Концепції ЄСІКС у межах наданих повноважень, а також посилення міжвідомчої взаємодії з ДСА України для розроблення та впровадження ЄСІКС Вища рада правосуддя зверталася до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Міністерства цифрової трансформації України листом від 25 червня 2025 року № 13693/0/9-25.

У публічному зверненні до Кабінету Міністрів України, ухваленому рішенням від 21 серпня 2025 року № 1771/0/15-25, Вища рада правосуддя зазначала, що своєчасна модернізація та цифровізація судової системи України є серед ключових пріоритетів на шляху України до Європейського Союзу, що знайшло своє відображення в Дорожній карті з питань верховенства права, відповідно, порушила питання про важливість вчасного оновлення матеріально-технічної бази як необхідної умови для впровадження єдиних електронних реєстрів, систем електронного документообігу та інших IT-рішень, що є нормою в європейських країнах.

Підсумовуючи, Вища рада правосуддя зауважує, що організація ефективного управління процесом розроблення та впровадження ЄСІКС та її належне фінансування, запровадження механізмів, які унеможливлять зловживання та неефективне використання ресурсів у цих процесах, – напрями, що залишаються пріоритетними для судової гілки влади. Упровадження судових IT-систем визначено в Бюджетній декларації на 2026–2028 роки одним із векторів спрямування фінансових ресурсів держави у 2026–2028 роках у межах реалізації державної політики у сфері верховенства права. Крім того, оптимізація судових процесів та запровадження електронного судочинства зокрема є способами зменшення антикорупційних ризиків, що зробить систему правосуддя більш доступною і прозорою.

Зазначені питання залишаються ключовими для вдосконалення системи правосуддя, наближення її до міжнародних стандартів та потребують відповідних капіталовкладень з боку держави, про що Вища рада правосуддя зауважувала Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України в публічному зверненні, ухваленому рішенням від 11 вересня 2025 року № 1912/0/15-25.

 

Забезпечення судів та органів судової влади належними приміщеннями

Вища рада правосуддя неодноразово наголошувала, що облаштування приміщень судів, органів та установ системи правосуддя відповідно до вимог, визначених державою (Державні будівельні норми України В.2.2-26:2010 «Суди»), з метою створення належних умов для здійснення судочинства є нагальною проблемою вже протягом тривалого часу. Особливо гостро це питання постало в умовах збройної агресії росії проти України.

У контексті цього Вища рада правосуддя зауважує щодо питання забезпечення Вищого антикорупційного суду належними приміщеннями у зв’язку зі збільшенням штатної чисельності суддів і працівників апарату, яке залишається невирішеним.

Рахункова палата у Звіті про результати аудиту відповідності на тему «Забезпечення діяльності Вищого антикорупційного суду», затвердженому рішенням від 19 грудня 2024 року № 58-2, констатувала, що Уряд не забезпечив Вищий антикорупційний суд належними приміщеннями, що суттєво ускладнює функціонування цього суду. Будівлі, у яких працюють судді та працівники апарату, не відповідають державним будівельним нормам, що створює перешкоди для виконання судом своїх повноважень. Розміщення суду першої інстанції Вищого антикорупційного суду у двох різних приміщеннях ускладнює організацію роботи, передачу матеріалів справ і координацію між суддями. Неприйняття рішення щодо передачі або будівництва нових приміщень унеможливлює діяльність новопризначених суддів. Попри зусилля Вищого антикорупційного суду знайти відповідні приміщення, питання досі не вирішено, що ставить під загрозу здійснення правосуддя в Україні та її міжнародний імідж.

Забезпечення Вищого антикорупційного суду належним приміщенням дасть можливість створити сприятливі умови для роботи суду, що, своєю чергою, забезпечить невідворотність покарання за корупційні злочини та відновить довіру громадян до системи правосуддя та репутацію органів судової влади як усередині країни, так і в міжнародній спільноті. Водночас наразі Вищий антикорупційний суд зазначає про неможливість обрахувати потребу у видатках для облаштування приміщень, що може виникнути після передачі суду будівель для розміщення суду першої інстанції та Апеляційної палати.

Вища рада правосуддя впродовж кількох останніх років неодноразово наголошувала на дефіциті видатків ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів у видатках розвитку для забезпечення апеляційних та місцевих судів належними приміщеннями й устаткуванням, а також відновлення зруйнованих і пошкоджених приміщень судів.

До прикладу, за інформацією, наданою ДСА України під час формування бюджету на 2025 рік, дефіцит видатків за цим напрямом становив понад 2 млрд гривень. Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» видатки розвитку для ДСА України передбачено за спеціальним фондом державного бюджету в сумі 278 348,5 тис. гривень. Капітальні видатки ДСА України на 2026 рік також заплановано на вкрай низькому рівні, зокрема на продовження робіт з капітального будівництва, реконструкції та реставрації об’єктів системи правосуддя передбачено лише 124 726,7 тис. грн (у межах проєктів, розпочатих у попередні роки).

Відсутність протягом тривалого часу належного фінансування потреб місцевих та апеляційних судів у капітальних видатках призводить до поглиблення та накопичення наявних проблем щодо їх забезпечення належними приміщеннями. У межах реалізації Вищою радою правосуддя та ДСА України повноважень щодо перерозподілу видатків між судами вдається розв’язувати нагальні проблеми судів у цьому напрямі, однак це не є системним вирішенням зазначеного питання.

Згідно зі звітом про діяльність Державної судової адміністрації України за 2024 рік (лист ДСА України від 14 березня 2025 року № 16-5200/25) станом на 31 грудня 2024 року апеляційні та місцеві суди забезпечені 773 будівлями / приміщеннями. Ураховуючи низку факторів, пов’язаних із безпекою, бойовими діями, тимчасовою окупацією територій (після 24 лютого 2022 року), 93 будівлі / приміщення судів не використовуються для здійснення правосуддя. Із 680 будівель / приміщень, у яких суди здійснюють судочинство (станом на 31 грудня 2023 року цей показник становив 697 будівель / приміщень), лише 32 % за основними параметрами максимально наближені до вимог, визначених державою.

Відповідно до інформації, розміщеної на вебсайті ДСА України (доступна за посиланням: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_buildings/1878661/), станом на 16 вересня 2025 року від початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року 170 приміщень 161 судової установи зазнали пошкоджень різного ступеня аж до повного руйнування та розкрадання майна, з яких: 161 приміщення є судами (148 судів), 6 приміщень територіальних управлінь ДСА України та територіальних управлінь Служби судової охорони, 2 приміщення Національної школи суддів України та 1 приміщення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Забезпечення судової влади приміщеннями, що відповідають установленим стандартам і нормам, для ефективної та комфортної роботи працівників судів, доступного судочинства для учасників процесу є важливим аспектом функціонування судової гілки влади, адже це впливає на ефективність та доступність правосуддя. Водночас проведення робіт із капітального будівництва, ремонту та/або реконструкції окремих приміщень судів, у тому числі тих, які перебувають в аварійному стані, пошкоджені чи повністю зруйновані внаслідок бойових дій, а також забезпечення судових установ технікою та обладнанням, необхідними для їх повноцінного функціонування, потребують значних капіталовкладень з боку держави.

 

Забезпечення діяльності Служби судової охорони

Безпечне та неупереджене правосуддя є чинником належного функціонування правової держави. Держава зобов’язана забезпечити особисту безпеку суддів і членів їхніх сімей, створити належні умови для функціонування суду та безпечного перебування в ньому працівників і громадян.

Питання гарантування безпечних умов для здійснення правосуддя, безпеки суддів, працівників апаратів судів, учасників судового процесу, актуальні в мирний час, в умовах війни набувають першочергового значення.

Статтею 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

У Рекомендації XIV Четвертого раунду оцінювання «Запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів» (другий звіт-оцінка відповідності України), прийнятій на 89-му пленарному засіданні GRECO (Страсбург, 29 листопада – 3 грудня 2021 року), дотримання якої, зокрема, є передумовою вступу України до Європейського Союзу, GRECO рекомендувала вжити заходів для забезпечення безпеки суддів, щоб вони менше залежали від зовнішнього тиску та корупції.

У пункті 81 Проміжного Звіту про відповідність Четвертого раунду оцінювання «Запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів», прийнятого на 93-му пленарному засіданні GRECO (Страсбург, 20–24 березня 2023 року), GRECO визнало широкомасштабні заходи, вжиті владою для забезпечення безпеки приміщень судів та безпеки суддів. Єдиними судами, безпека яких не може бути гарантована Службою судової охорони, є суди, розташовані на територіях, окупованих російською федерацією. За цих обставин GRECO дійшла висновку, що Рекомендацію XIV було виконано задовільно.

Своєю чергою Європейська Комісія зазначила, що Україна вжила масштабних правових, інституційних і практичних заходів щодо забезпечення безпеки приміщень судів та безпеки суддів і працівників апаратів судів. Єдині суди, де Служба судової охорони не може гарантувати безпеку, – це ті, що розташовані на тимчасово окупованих росією територіях України. За рекомендаціями Звіту Європейської Комісії щодо України за 2023 рік, Служба судової охорони має продовжувати розбудовувати свою спроможність забезпечувати дієву безпеку судів та їхніх працівників, зокрема шляхом удосконалення оцінювання ризиків і реагування на них, а також шляхом встановлення охоронного обладнання та вжиття інших заходів.

У Службі судової охорони функціонують центральний орган управління та 24 територіальні управління, до складу яких входять керівництво територіального управління, підрозділи охорони, підрозділи особистої безпеки суддів, підрозділи швидкого реагування, а також Навчальний центр Служби судової охорони у складі Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області.

На 1 січня 2024 року штатна чисельність Служби судової охорони становила 9606 одиниць, списочна чисельність – 4268 осіб, а на 1 січня 2025 року штатна чисельність – 9604 одиниці, списочна чисельність – 3851 особа. На 1 січня 2025 року списочна чисельність Служби судової охорони становила 40 % від штатної, що негативно впливає на якість та ефективність виконання службових завдань, які покладено на Службу судової охорони.

У 2024 році забезпечено охорону та підтримання громадського порядку на 651 об’єкті системи правосуддя, які розміщені в 700 будівлях;

взято під охорону 12 судів, які розміщені в 15 будівлях;

тимчасово призупинено охорону 9 судів, розміщених у 10 будівлях (з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України – 63 суди та 2 органи системи правосуддя), через захоплення (окупацію) частини території України, пошкодження (руйнування) приміщень та/або активні бойові дії в місцях розташування об’єктів системи правосуддя;

тимчасово призупинено охорону 5 судів, які розміщені в 6 будівлях, а також змінено режим охорони 43 будівель судів з добового на денний через зменшення протягом 2024 року фактичної кількості співробітників Служби судової охорони на 10 % у зв’язку з низьким рівнем грошового забезпечення та мобілізацією, незважаючи на постійне проведення конкурсів на заміщення вакантних посад.

Служба судової охорони вживала заходів, спрямованих на недопущення зниження рівня безпеки у приміщеннях судів, органів та установ системи правосуддя, забезпечення недоторканності та цілісності розміщеного в таких приміщеннях майна, у тому числі розташованих поблизу районів (у районах) ведення бойових дій.

З метою забезпечення безперервності судочинства в період воєнного стану, недоторканності та цілісності судових справ і матеріальних цінностей територіальні підрозділи Служби судової охорони вжили заходів щодо переміщення (евакуації) архівів і майна судів, розташованих у районах ведення бойових дій, а також тих, яким змінено територіальну підсудність судових справ, до безпечних районів.

Незабезпечення будівель (приміщень) судів, органів і установ системи правосуддя відповідними засобами та пристроями охоронного призначення впливає на стан організації їх охорони, збільшує службове навантаження на співробітників Служби судової охорони.

Станом на 1 січня 2025 року із 689 будівель 642 об’єктів системи правосуддя, які фактично охороняє Служба судової охорони, у 387 (55 %) будівлях вестибюль головного входу не обладнано турнікетом вхідного контролю, у 266 (38,6 %) будівлях – не обладнано рамкою стаціонарного металодетектора, у 106 (15,3 %) будівлях відсутні камери схову для речей відвідувачів, які заборонено проносити, 153 (22 %) будівлі не обладнано засобами відеоконтролю (системами відеонагляду), 147 (21,6 %) будівель не обладнано комплексами охоронно-тривожної сигналізації.

Негативно впливає на стан виконання службових завдань недостатнє покриття радіозв’язку у великих містах між оперативно-черговою службою територіального управління Служби судової охорони та об’єктами охорони. Відсутність базових ретрансляторів і стаціонарних радіостанцій у оперативно-чергової служби територіальних управлінь Служби судової охорони не дає можливості повною мірою забезпечити оперативний зв’язок і координацію підрозділів охорони. Для закупівлі та встановлення базових ретрансляторів і стаціонарних радіостанцій із виносними антенами необхідні кошти в розмірі близько 21,3 млн грн (ретранслятори з антеною – 18 млн грн (60 одиниць), стаціонарні радіостанції – 3,3 млн грн (50 одиниць)).

Під час створення Служби судової охорони в 2019 році кошторисні призначення з Державного бюджету України дали змогу придбати необхідні матеріальні цінності та провести набір особового складу для виконання завдань.

Із 2020 року на утримання Служби судової охорони виділялося недостатньо коштів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на утримання Служби судової охорони передбачено 1317,7 млн грн, з яких 94 % – видатки на оплату праці. Служба судової охорони функціонує в умовах тотального недофінансування та, як наслідок, відтоку професійних кадрів.

Відповідно до статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Низький рівень грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, порівняно з поліцейськими, призводить до масових звільнень особового складу Служби судової охорони. Зокрема, протягом січня – грудня 2024 року зі Служби судової охорони звільнилися 1094 співробітники за фактичної чисельності станом на 1 січня 2024 року – 4082 співробітники. Водночас у зазначений період прийнято 576 співробітників. Фактична чисельність співробітників станом на 1 січня 2025 року становить 3665 співробітників. Значний відтік кадрів спричиняє додаткове навантаження на співробітників, які несуть службу, не сприяє повноцінному виконанню завдань Служби судової охорони й негативно впливає на рівень безпеки суддів, працівників суду та учасників судового процесу.

Подальше масове звільнення співробітників Служби судової охорони може призвести до відсутності фізичної можливості продовжувати забезпечувати охорону приміщень і підтримання громадського порядку в окремих судах.

Нагальною проблемою є відсутність додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», відповідно до рішень судів. З метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань Служба судової охорони здійснює єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набрання законної сили рішенням суду.

У Щорічній доповіді за 2024 рік «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні», затвердженій рішенням Вищої ради правосуддя від 29 травня 2025 року № 1157/0/15-25, зазначено, що заборгованість по виплатах додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони становить понад 1,5 млрд гривень. Ця проблема потребує розв’язання на загальнодержавному рівні.

З огляду на зазначене невідкладне системне вирішення проблемних питань діяльності Служби судової охорони, що виникли передусім через недостатній рівень фінансування, є вкрай важливим аспектом її повноцінного функціонування з метою виконання обов’язку держави щодо забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, необхідності забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду та охорони приміщень суду.

 

5. Упродовж останніх років судова система України працює у складних умовах, стикаючись із низкою організаційних та фінансових викликів. Повномасштабне вторгнення російської федерації поглибило ці проблеми, ускладнивши процеси кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судової гілки влади.

Водночас належний рівень фінансування судової системи України є невід’ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності всієї судової влади, на чому неодноразово наголошено в меморандумах про економічну та фінансову політику, у яких констатовано, що Україна твердо налаштована впроваджувати програму структурних реформ, які створять основу для надійного післявоєнного зростання та відкриють шлях до вступу України до Європейського Союзу. Ефективне впровадження реформ є неможливим без забезпечення належного рівня фінансування для їх реалізації.

З огляду на положення Дорожньої карти з питань верховенства права та її ключове значення для євроінтеграції України належне фінансування судової влади України є критично важливим, невід’ємним кроком для успішного виконання запланованих заходів, досягнення стратегічних результатів, а також стратегічною інвестицією в майбутнє України як правової держави та повноправного члена Європейського Союзу. Без цього кроку під ризиком опиняється не лише виконання окремих заходів Дорожньої карти з питань верховенства права, а й досягнення амбітних цілей щодо зміцнення верховенства права та демократичних перетворень загалом.

Належне, стабільне та прогнозоване фінансування судової влади є однією з основних передумов її незалежності та ефективного функціонування. Фінансове забезпечення судової системи повинно відповідати її конституційному статусу як окремої гілки влади та гарантувати безперервне здійснення правосуддя, належні умови праці суддів і працівників апаратів судів, сучасне матеріально-технічне та інформаційне забезпечення. Недостатність чи нерегулярність фінансування створює ризики для доступу громадян до правосуддя, підриває довіру суспільства та може негативно позначитися на виконанні Україною міжнародних зобов’язань у сфері забезпечення права на справедливий суд.

У цьому контексті законодавчі зміни щодо фінансування судової влади мають ухвалюватися лише після ретельного аналізу потреб системи, прогнозування наслідків їх упровадження та консультацій із ключовими стейкхолдерами. Врахування пропозицій органів суддівського врядування, суддівського корпусу та експертного середовища дозволить сформувати збалансовану й ефективну модель фінансового забезпечення, яка відповідатиме принципам прозорості, передбачуваності та належного врядування. Лише такий підхід може стати гарантією стійкості судової системи, її здатності виконувати конституційні функції та забезпечувати верховенство права в Україні

Ураховуючи викладене, з метою дотримання вимог статті 130 Конституції України та забезпечення повноцінної роботи органів судової влади у 2026 році просимо під час розгляду Верховною Ради України законопроєкту № 14000 урахувати наведену в цьому консультативному висновку інформацію щодо основних проблем фінансового забезпечення потреб судової влади та підтримати збільшення видатків державного бюджету для головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя у вказаних обсягах з урахуванням інформації, наданої цими головними розпорядниками у відповідь на лист Комітету Верховною Радою України з питань правової політики від 16 вересня 2025 року № 04-26/16-2025/212143, щодо потреби в додаткових видатках на 2026 рік з їх детальним обґрунтуванням.

 

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 14000 за умови врахування висловлених зауважень і пропозицій.