Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 24 лютого 2025 року (вх. № 1761/0/8-25) надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року (провадження № 11-172сап24), якою скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 «Про скасування частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 лютого 2024 року доповідачем за вказаним матеріалом визначено Бурлакова С.Ю.

За результатами перевірки скарги член Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю. дійшов висновку про скасування повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. та закриття дисциплінарного провадження.

Суддю Вовка С.В., його адвоката – Клян А.Ф., скаржника Зюкова Р.Ю. повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя взяла участь представник судді Вовка С.В. – адвокат Клян А.Ф., суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. в засідання не з’явився.

Вища рада правосуддя, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., представника судді – адвоката Клян А.Ф. дійшла висновку про скасування повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження з огляду на таке.

Інформація щодо судді

Вовк Сергій Володимирович Указом Президента України від 14 квітня 2006 року № 308/2006 призначений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року № 2990-IV обраний суддею цього суду безстроково.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

9 грудня 2021 року до Вищої ради правосуддя (вх. № З-5811/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Зюкова Р.Ю. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. під час здійснення правосуддя у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к.

У дисциплінарній скарзі Зюков Р.Ю. зазначив, що у вказаних справах слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. постановив дві незаконні та невмотивовані ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та вилучення автомобілів, що належать ОСОБА1 на праві власності. Мотивування слідчий суддя виклав в одному абзаці, який є аналогічним в обох ухвалах, містить абстрактне, шаблонне формулювання, без урахування специфіки й обставин кримінального провадження. Ухвали не містять посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких слідчому судді дало підстави для надання дозволів на проведення обшуків. В ухвалах не наведено мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, що давали б достатні підстави вважати, що нібито мав місце факт вчинення кримінального правопорушення; що відшукувані речі, документи знаходяться саме в автомобілях, які належать на праві власності скаржнику. Слідчий суддя не перевірив, чи є проведення обшуку автомобілів співмірним процесуальним заходом щодо фактичного стану розслідування кримінального провадження, чи є воно доцільним та чи буде досягнуто мети й виконано завдання такої слідчої дії. Слідчий суддя не зазначив, якими саме доказами обґрунтовано та підтверджено неможливість отримання слідчим доступу до речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) або за допомогою інших слідчих дій, визначених у КПК України. В ухвалах не наведено мотивів, якими керувався слідчий суддя, установлюючи максимальний строк дії ухвал про надання дозволу на проведення обшуків.

Скаржник указував, що наслідком такої суддівської недбалості стало вилучення автомобілів, що належать ОСОБА1 на праві власності.

З огляду на викладені обставини скаржник просив притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності.

Стислий зміст оскаржуваного рішення

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 лютого 2024 року № 439/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII), а саме умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини та основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

Справа № 757/52446/21-к

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52446/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві Топузяна А.Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № ____ від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні на проведення обшуку автомобіля Land Rover Range Rover, 2010 р.в., д. н. з. ____, який належить ОСОБА1, з метою його вилучення, а також виявлення та вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, SIM-карток, електронні носії інформації. Визначено строк дії ухвали тривалістю один місяць з дня її постановлення.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що СВ Печерського УП ГУ НП в місті Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № ____ за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 289, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У клопотанні слідчий вказує, що є підстави вважати, що в транспортних засобах, а саме: Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____, можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від машин, які було протиправно вилучено із законного володіння потерпілих, а також автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р .в., д. н. з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Mercedes-Benz S 400 CDI 2020 р. в., д. н. з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Wiesmann GT MF 4, 2007 р. в., д. н. з. ____, який належить ОСОБА2.

З ухвали також убачається, що, задовольняючи клопотання слідчого про обшук, слідчий суддя виходив із того, що обставини, викладені у клопотанні, підтверджені наданими матеріалами, відшукання речей буде мати доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, на яке вказано у клопотанні.

Відповідно до журналу судового засідання це засідання розпочалось о 16:22:24 та закінчилось о 16:23:54, тобто тривало 1 хв. 30 с. Пояснення слідчого щодо клопотання тривало 2 с. (з 16:22:38 до 16:22:40), а дослідження матеріалів провадження в повному обсязі – 1 с. (з 16:22:40 по 16:22:41).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА3 в інтересах ОСОБА1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду місті Києва від 29 вересня 2021 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Справа № 757/52447/21-к

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52447/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві Топузяна А.Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № ____ від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні, на проведення обшуку автомобіля Land Rover Range Rover, 2007 р. в., д. н. з. ____, який належить ОСОБА1, з метою його вилучення, а також виявлення та вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, SIM-карток, електронні носії інформації. Визначено строк дії ухвали тривалістю один місяць з дня її постановлення.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № ____ за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 289, частиною другою статті 289 КК України).

У клопотанні слідчий вказує, що є підстави вважати, що за адресами: АДРЕСА1; АДРЕСА2; АДРЕСА3; АДРЕСА4; АДРЕСА5, а також у транспортних засобах, а саме: Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____, Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____, можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від машин, які було протиправно вилучено із законного володіння потерпілих; Toyota Land Cruiser 200, 2018 р. в., д. н. з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Mercedes-Benz S 400 CDI 2020 р. в., д. н. з. ____, який належить ТОВ «АГРАРНО-ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40965384), Wiesmann GT MF 4, 2007 р. в., д. н. з. ____, який належить ОСОБА2.

З ухвали також убачається, що, задовольняючи клопотання слідчого про обшук, слідчий суддя виходив із того, що обставини, викладені у клопотанні, підтверджені наданими матеріалами, відшукання речей буде мати доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому відшукувані речі будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, на яке вказано у клопотанні.

Відповідно до журналу судового засідання це засідання розпочалось о 16:06:23 та закінчилось о 16:08:10, тобто тривало 1 хв. 47 с. Пояснення слідчого щодо клопотання тривало 2 с (з 16:06:45 до 16:06:46), а дослідження матеріалів провадження в повному обсязі – 1 с. (з 16:06:46 по 16:06:47).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА3 в інтересах ОСОБА1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Також установлено, що в межах вказаного кримінального провадження 8 жовтня 2021 року слідчий СВ Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к провів обшук двох автомобілів, які знаходились у внутрішньому дворі будинку за адресою: АДРЕСА2, а саме: автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300); автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д.н.з. ____ (VIN SALLMAM247A254268).

Під час проведення обшуку було вилучено майно, згідно протоколів обшуку від 8 жовтня 2021 року, в тому числі автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300); автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALLMAM247A254268), свідоцтва про реєстрацію та ключі до зазначених транспортних засобів.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. ухвалою від 18 серпня 2022 року № 757/19899/22-к скаргу адвоката ОСОБА3 в інтересах ОСОБА1 задовольнила частково. Зобов’язано уповноважених осіб Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві повернути ОСОБА1 майно, яке належить йому на праві приватної власності та вилучене під час проведення обшуків відповідно до ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к, а саме: автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300); автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALLMAM247A254268); свідоцтва про реєстрацію та ключі до зазначених транспортних засобів. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Вовк С.В. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначений дисциплінарний проступок вчинений суддею Вовком С.В. внаслідок грубої недбалості. Обставин, які б вказували на умисність дій судді, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 притягнуто суддю Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Стислий зміст скарги судді на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погодившись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24, суддя Вовк С.В. оскаржив його до Вищої ради правосуддя. Просив скасувати повністю зазначено рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Вовк С.В. наводить такі доводи й аргументи щодо рішення, ухваленого в дисциплінарній справі.

1. Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є незаконним, оскільки ухвалено за обставин, які свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо незалежності та неупередженості процесу перевірки дисциплінарної скарги. Суддя зазначає, що подав заяву про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду дисциплінарної справи стосовно нього. Зазначену заяву вмотивовано тим, що до призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як громадський активіст неодноразово публічно негативно висловлювався в соціальних мережах стосовно нього як судді. На думку судді Вовка С.В., зазначені обставини викликають сумніви у неупередженості члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., однак ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 912/2дп/15-24 було необґрунтовано відмовлено в задоволенні цієї заяви судді.

Водночас суддя Вовк С.В. у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 зазначає, що ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2024 року № 512/2дп/15-24 було задоволено заяву судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду скарги Коваль О.С. з метою уникнення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., оскільки Маселко Р.А. до призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя як громадський активіст неодноразово публічно негативно висловлювався у соціальних мережах стосовно цього судді. Суддя Вовк С.В. у скарзі на рішення зазначає, що з аналогічних обставин Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила протилежне за змістом рішення.

Натомість ухвала Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 912/2дп/15-24 про відмову в задоволенні заяви про відвід не містить будь-якого обґрунтування необхідності відступу від практики рішень Дисциплінарної палати. Зокрема, в ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2024 року № 512/2дп/15-24, в якій саме уникнення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. стало підставою для його відводу.

Зазначені обставини, на думку судді Вовка С.В., вказують на те, що оскаржуване рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 ухвалено на підставі матеріалів та проєктів рішень, підготовлених членом цієї палати, стосовно якого існують обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості.

2. У скарзі також зазначено, що в оскаржуваному рішенні фактично йдеться про ухвалення ним як суддею неналежно вмотивованих судових рішень, що свідчить про порушення основоположного права на справедливий суд. З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Вовк С.В. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте з оскаржуваного рішення не зрозуміло, який саме дисциплінарний проступок вчинив суддя, оскільки дії судді кваліфіковано за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а кваліфікується цей проступок як діяння, що містять склад інших дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

3. На переконання судді Вовка С.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкових висновків щодо наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, з огляду на те, що нормами КПК України не передбачено обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження та викладати в ухвалі про надання дозволу на обшук усі відомі та встановлені відомості. Вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємниці досудового розслідування, в ній, зокрема, повинні бути наведені аргументи, що переконали суд у задоволенні чи відхиленні такого клопотання. Обидві ухвали слідчого судді Вовка С.В. за формою, змістом та складом відповідають вимогам статей 235, 372 КПК України, їх вмотивованість наведена в межах, які не розкривають таємниці досудового розслідування, а допустимість та належність такого мотивування до компетенції Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів не належить.

4. Суддя Вовк С.В. зазначає про відсутність негативних наслідків як обов’язкової складової дисциплінарного проступку, оскільки в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано настання істотних негативних наслідків. Крім того, суддя вважає, що, оскільки скаржник подав до Вищої ради правосуддя клопотання про закриття провадження в дисциплінарній справі, це вказує на відсутність порушення прав скаржника.

Підсумовуючи доводи скарги, суддя Вовк С.В. вказує, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати, дисциплінарне провадження – закрити.

Стислий зміст рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 скасовано частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності та ухвалено нове рішення, яким мотивувальну частину викладено в редакції цього рішення, а в іншій частині рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 залишити без змін.

Вища рада правосуддя вважала, що обставини, встановлені під час розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності, доводи судді Вовка С.В. та пояснення адвоката ОСОБА7 не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права на справедливий суд). Водночас Вища рада правосуддя змінила зазначене рішення в частині його мотивування.

Як убачається з оскаржуваного рішення дисциплінарного органу, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність істотних негативних наслідків під час постановлення ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях, які належать ОСОБА1, з метою їх вилучення. Такі негативні наслідки, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, полягали в позбавленні ОСОБА1 права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців.

Однак Вища рада правосуддя вважала такий висновок дисциплінарного органу помилковим з огляду на те, що, попри вилучення двох автомобілів на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к, права власника майна було поновлено відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 18 серпня 2022 року у справі № 757/19899/22-к, вилучене майно повернуто, а отже, наведені наслідки за своєю суттю не є істотними негативними.

Отже, у діях судді Вовка С.В., вчинених під час розгляду справ № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к, не встановлено складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині допущення суддею іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, у зв’язку з відсутністю істотних негативних наслідків таких дій.

Стислий зміст рішення Великої Палати Верховного Суду

Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24, суддя ОСОБА4 звернувся зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року (провадження № 11-172сап24) скаргу ОСОБА4 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 задоволено. Рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 «Про скасування частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА4 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» скасовано.

Щодо висновків Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді ОСОБА4 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року зазначено таке.

В оцінці рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1949/0/15-24 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, на підставі яких Вища рада правосуддя зробила відповідні висновки, Велика Палата Верховного Суду керується тим, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя є встановлення дисциплінарним органом обставин, що підтверджують наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

Предметом оскарження до Вищої ради правосуддя було рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА4 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні зазначила, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII підставою дисциплінарної відповідальності судді є два склади дисциплінарних проступків: 1) формальний склад – допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; 2) матеріальний склад – інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21).

Вища рада правосуддя, переглядаючи рішення дисциплінарного органу, встановила, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА4, зокрема, за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII як допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а також дійшла правильного та обґрунтованого висновку про порушення основоположного права – права на справедливий суд.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що вирішення питання про «надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях з метою їх вилучення» призвело до порушення основоположних прав людини – захист права власності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками дисциплінарного органу щодо наявності в діях судді ОСОБА4 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, з огляду на таке.

На підставі пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв’язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Диспозиція цієї правової норми по суті містить ознаки двох самостійних складів дисциплінарних проступків: допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

З об’єктивної сторони, допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов’язане з порушенням статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об’єднань), статті 1 Першого протоколу (захист права власності).

Як прецедентна практика ЄСПЛ, так і практика національних судів чітко розмежовують порушення кожного з наведених прав, гарантованих Конвенцією.

Із суб’єктивної сторони, цей дисциплінарний проступок може вчинятись як умисно, так і через грубу недбалість. За умисної форми вини суддя усвідомлює, що порушує норми процесуального права і що це порушення пов’язане з порушенням прав людини та основоположних свобод, проте ігнорує цю обставину. За грубої недбалості суддя не усвідомлює, що порушує норми процесуального права, пов’язані з порушенням прав людини та основоположних свобод, втім відповідно до характеру допущеного порушення міг і повинен був це усвідомлювати.

В оскаржуваному рішенні від 25 червня 2024 року № 913/2дп/15-24 Вища рада правосуддя зазначила: «Вища рада правосуддя не оцінює судові рішення, а тільки дії судді Вовка С. В. під час постановлення ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к. В ухвалах про проведення обшуку та у клопотаннях слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві немає жодних пояснень, як ці автомобілі пов’язані з подією злочинів, немає також жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі, а також чому є підстави вважати, що в них можуть знаходитись речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, або вони самі можуть бути речовими доказами».

Велика Палата Верховного Суду в оцінці висновку Вищої ради правосуддя виходила з такого.

У справі встановлено, що СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 194, частиною другою статті 289 КК України.

Фабула кримінального провадження зводиться до того, що невстановленими особами здійснено підпал чотирьох автомобілів. Також розслідується факт знищення ще двох автомобілів, що належать ТОВ «Аграрно-вантажна компанія». Таке зникнення відбулося після початку процесу розлучення між подружжям ОСОБА5 та ОСОБА6, які є бенефіціарами цього товариства. Автомобілі, які підлягали обшуку та вилученню, належали родичу одного з подружжя ОСОБА6 – її брату ОСОБА1.

29 вересня 2021 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві Топузяна А.Р. про надання дозволу на проведення обшуку автомобілів ОСОБА1.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52446/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві Топузяна А.Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні на проведення обшуку автомобіля Land Rover моделі Range Rover, 2010 р. в., який належить ОСОБА1, з метою його вилучення, а також виявлення і вилучення ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення, одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення, блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, SIM-карток, електронних носіїв інформації.

В ухвалі від 29 вересня 2021 року слідчий суддя Вовк С.В. зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що в транспортних засобах, зокрема Land Rover моделі Range Rover, можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від машин, які були протиправно вилучені із законного володіння потерпілих, а також автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія» (код ЄДРПОУ 40965384), Mercedes Benz S 400 CDI 2020 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія» (код ЄДРПОУ 40965384), Wiesmann GT MF 4, 2007 р. в., який належить ОСОБА2.

Слідчий суддя Вовк С.В. задовольнив клопотання слідчого про обшук з огляду на те, що обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей матиме доказове значення для розслідування кримінального провадження, а в подальшому вони будуть доказами під час судового розгляду кримінального провадження, а також є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі розташовані у приміщенні, зазначеному у клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року (справа № 757/52447/21-к) задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві Топузяна А.Р. та надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні від 21 серпня 2021 року, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва у вказаному кримінальному провадженні на проведення обшуку автомобіля Land Rover Range Rover, 2007 p. в., який належить ОСОБА1, з метою його вилучення, а також виявлення та вилучення: ключів запалювання, свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, пристроїв для дистанційного керування радіоприладами, які могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення; одягу, сумки, що могли використовуватися під час вчинення злочину та зберегли на собі сліди його вчинення; блокнотів, чернеток, рукописних записів, мобільних телефонів, SIM-карток, електронних носіїв інформації. Визначено строк дії ухвали – один місяць з дня її постановлення.

В ухвалі від 29 вересня 2021 року слідчий суддя Вовк С. В. зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що є підстави вважати, що за адресами: АДРЕСА1; АДРЕСА2; АДРЕСАЗ; АДРЕСА4; АДРЕСА5, у транспортних засобах, а саме: Land Rover, модель Range Rover, Land Rover, модель Range Rover, можуть зберігатися речі, які містять на собі сліди злочинів, а також ключі від автомобілів, які були протиправно вилучені із законного володіння потерпілих, автомобілів Toyota Land Cruiser 200, 2018 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія», Mercedes Benz S 400 CDI 2020 р. в., який належить ТОВ «Аграрно-вантажна компанія», Wiesmann GT MF 4, 2007 р. в., який належить ОСОБА2.

Слідчий суддя Вовк С.В. задовольнив клопотання слідчого про обшук з огляду на те, що обставини, викладені у клопотанні, знайшли своє підтвердження в наданих матеріалах, відшукання речей матиме доказове значення для розслідування кримінального провадження, а також є обґрунтовані підстави вважати, що відшукувані речі знаходяться у приміщенні, яке вказано у клопотанні.

Відповідно до частин першої, другої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Згідно із частиною другою статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; 3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; 4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; 5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; 6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

У пункті 80 рішення Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» зазначено, що наведення більш детальної інформації в постанові про проведення обшуку щодо оперативно-розшукових заходів та їх результатів могло правильно вважатися невиправданим з огляду на дуже ранню стадію розслідування та, зокрема, той факт, що деякі суттєві докази ще мали бути виявлені.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18 також формулювала висновок, що застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції у кримінальному провадженні, можливо лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

Правилами КПК України не передбачено обов’язку слідчого судді перелічувати всі обставини кримінального провадження і викладати в ухвалі про надання дозволу на обшук усі відомі та встановлені відомості.

Вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, зокрема в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю задовольнити чи відхилити таке клопотання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21 зазначила, що з урахуванням змісту частини п’ятої статті 234 КПК України під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами, як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті) і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження). Зокрема, для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає існування обґрунтованої підозри власника чи іншого володільця житла у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к встановлено, що слідчий суддя зазначив про дослідження ним обставин кримінального провадження, виклав доводи клопотання слідчого про надання дозволу на обшук, а також відобразив відомості про: строк дії ухвал слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляються ухвали; володіння особи (автомобілі), які мають бути піддано обшуку; особу, якій належать такі автомобілі; речі та документи, для виявлення яких проводиться обшук.

В ухвалах зазначено мотиви, мета обшуків, визначено за родовими ознаками предмети, що підлягають відшуканню, та місце проведення обшуків. Оцінка допустимості та належності такого мотивування, а також підставності задоволення клопотання слідчого до компетенції Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів не належить.

Отже, під час постановлення ухвал про обшук від 29 вересня 2021 року слідчий суддя Вовк С.В. виконав вимоги статті 235 КПК України, діяв у межах дискреційних повноважень суду, в межах територіальної та інстанційної юрисдикції суду. Зміст і порядок постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року не свідчать про допущення слідчим суддею порушень норм кримінального процесуального права.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду критично оцінила висновки Вищої ради правосуддя, наведені в оскаржуваному рішенні в частині висновку, що «у клопотаннях слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві немає жодних пояснень, як ці автомобілі пов’язані з подією злочинів, немає також жодних аргументів, з якою метою необхідно вилучити ці автомобілі, також чому є підстави вважати, що в них можуть знаходитись речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, або вони самі можуть бути речовими доказами», оскільки оцінка обґрунтованості процесуальних звернень слідчих органів досудового розслідування належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя; такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу під час здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою дисциплінарного органу процесуального клопотання слідчого.

Велика Палата Верховного Суду також критично оцінила можливість покладення в основу рішення, прийнятого за результатами перегляду рішення дисциплінарного органу про притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності, таких мотивів, які наведені в оскаржуваному рішенні: «…слідча дія може бути санкціонована слідчим суддею винятково за наявності достатніх відомостей про те, що шляхом її реалізації буде досягнуто мети слідчої дії», оскільки такі мотиви та мотиви, процитовані в попередньому пункті цієї постанови, по своїй суті є позапроцесуальною оцінкою законності судового рішення. Оскільки Вища рада правосуддя під час здійснення дисциплінарної функції не може на себе перебирати повноваження суду, такі висновки за своїм змістом та характером є втручанням дисциплінарного органу в суть судового рішення, що є неприпустимим.

Також в оскаржуваному рішенні від 25 червня 2024 року Вища рада правосуддя зазначила: «Ухвали про “обшук з метою вилучення” фактично позбавили власника майна права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців. Вища рада правосуддя встановила: слідчий не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно; арешт на два автомобілі не було накладено, тобто їх фактично було вилучено на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку. Вища рада правосуддя вважає, що суд під головуванням судді Вовка С.В. не діяв як “суд, встановлений законом” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, чим порушив право сторін на справедливий суд, гарантоване цією статтею».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у кримінальному провадженні процесуальні аспекти ухвалення судом відповідного судового рішення визначаються правилами КПК України.

Зокрема, приписи статті 236 КПК України врегульовують порядок проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді. Частиною сьомою цієї статті передбачено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не належать до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що подальші дії із тимчасово вилученим майном передбачені нормами глави 16 КПК України, за змістом яких у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (частина п’ята статті 171 КПК України).

Слідчому судді, який задовольнив клопотання слідчого та надав дозвіл на обшук, не може бути поставлено в провину той факт, що слідчий, прокурор не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та арешт цього майна.

Отже, посилання Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні на зазначені обставини, як-от: «Слідчий не звертався до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно; арешт на два автомобілі не було накладено, тобто їх фактично було вилучено на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к про проведення обшуку», як на підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими.

Оцінюючи висновок Вищої ради правосуддя в частині міркувань про «позбавлення власника майна права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності рухомим майном (автомобілями) протягом 10 місяців» у контексті порушення основоположного права – права мирно володіти своїм майно (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), Велика Палата Верховного Суду констатує, що висновок Вищої ради правосуддя в цій частині не узгоджується з висновком, викладеним в тому самому розділі її рішення про те, що мало місце «допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права на справедливий суд».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є захист права на мирне володіння майном, тоді як статті 6 Конвенції – право на справедливий суд, тобто різними статтями Конвенції гарантовані відмінні права. З огляду на наведене висновок в оскаржуваному рішенні, що, «переглядаючи рішення Другої Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя дійшла висновку про те, що вирішення питання про “надання дозволу на проведення обшуку в автомобілях з метою їх вилучення” призвело до порушення основоположних прав людини – права на справедливий суд в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції», не узгоджується з висновками ЄСПЛ в частині того, що розуміється під порушенням «права на справедливий суд», та того, що розуміється під порушенням «права на мирне володіння майном».

В оскаржуваному рішенні Вищою радою правосуддя не надано логічного обґрунтування, як постановлення слідчим суддею Вовком С.В. в порядку КПК України ухвал про надання дозволу на обшук та вилучення майна, на підставі яких слідчим тимчасово вилучено спірне майно із володіння ОСОБА1, призвело до порушення права останнього на мирне володіння майном (основоположного права) в розумінні критеріїв, визначених ЄСПЛ, з урахуванням вимог до вмотивованості ухвал слідчого судді (див.: пункти 95, 96 цієї постанови).

Також Великою Палатою Верховного Суду звернуто увагу на обставину, що 22 лютого 2024 року ОСОБА1 подав до Вищої ради правосуддя клопотання про закриття провадження в дисциплінарній справі, у якому зазначив, що після аналізу законодавства та судової практики він дійшов висновку про правомірність дій судді та відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності; жодних претензій до судді він не мав та просив закрити дисциплінарне провадження.

Зазначені обставини підтверджують те, що сам заявник ОСОБА1 не вважав, що його права чи свободи порушені слідчим суддею Вовком С.В. Продовживши розгляд дисциплінарного провадження з власної ініціативи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила порушення прав та інтересів особи, про які така особа не стверджувала. Такі дії Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суперечать меті діяльності Вищої ради правосуддя, визначеної у статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», як-от: забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

До того ж за обставинами цієї справи під час ухвалення оскаржуваного рішення Вищою радою правосуддя відбулося порушення розділу VIII «Рекомендації» Висновку № 27 (2024) КРЄС, оскільки орган, відповідальний за ініціювання дисциплінарної процедури, та проведення розслідування, частково виявився тим самим органом, який вирішує дисциплінарну справу.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 234 КПК України клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Дисциплінарна палата, з якою погодилась Вища рада правосуддя, констатуючи надміру швидкий час проведення судового засідання з розгляду клопотання слідчого, не врахувала статистичних даних роботи заявника, зокрема той факт, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень заявник як слідчий суддя 29 вересня 2021 року постановив 91 процесуальну ухвалу в порядку досудового розслідування, що унаочнює його надмірне суддівське навантаження.

Як зазначено вище, під час постановлення ухвал про обшук від 29 вересня 2021 року слідчий суддя Вовк С.В. діяв в межах повноважень, визначених КПК України. Зміст і порядок постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року не свідчать про допущення Вовком С.В. як слідчим суддею істотних порушень приписів кримінального процесуального права.

За змістом ухвал від 29 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Вовк С.В. дозволив втручання у право власності людини (два автомобілі), що здійснювалося з метою забезпечення розслідування кримінальних правопорушень.

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матвійчук Г.О. від 18 серпня 2022 року у справі № 757/19899/22-к зобов’язано уповноважених осіб Печерського УП ГУ НП у місті Києві № ____ від 21 серпня 2021 року повернути ОСОБА1 майно, яке належить йому на праві приватної власності та вилучене під час проведення обшуків згідно з ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к та № 757/52447/21-к, а саме:

– автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALMP1E46AA320300);

– автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, д. н. з. ____ (VIN SALLMAM347A254268);

– свідоцтва про реєстрацію та ключі до зазначених транспортних засобів.

У зазначеному судовому рішенні не встановлено будь-яких порушень з боку заявника під час постановлення ухвал про надання дозволу на проведення обшуку від 29 вересня 2021 року. Натомість слідчий суддя констатував порушення з боку органу досудового розслідування, яке полягало в неповерненні вилученого майна після проведення обшуку.

Аналізуючи дії слідчого судді Вовка С.В. під час постановлення ухвал від 29 вересня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для констатації допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), а так само й права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції) як юридичних ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ.

З огляду на необґрунтованість та суперечливість мотивів оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя щодо оцінки дій слідчого судді Вовка С.В. як порушення прав людини і основоположних свобод, що становить об’єктивну сторону поставленого у провину заявнику проступку, невмотивованими є й висновки Вищої ради правосуддя щодо встановлення грубої недбалості як форми вини.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Вища рада правосуддя дійшла необґрунтованого висновку про наявність підстав для притягнення судді Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки характер дій судді під час постановлення ухвал про надання дозволу на проведення обшуку не свідчить про порушення суддею норм процесуального права, які могли б кваліфікуватись як порушення прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами попередньої перевірки скарги судді Вовка С.В.

Перевіривши доводи скарги судді Вовка С.В., матеріали дисциплінарної справи та врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року (провадження № 11-172сап24), Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. та закриття дисциплінарного провадження стосовно нього з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається у порушенні норм права під час здійснення правосуддя, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само загальновизнаних моральних вимог.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов’язків цивільного характеру.

Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).

Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Відповідно до статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону № 1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого впливу, тиску або втручання та здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Незадоволення процесуальними діями судді та ухваленими рішеннями під час здійснення правосуддя не на користь заявників не свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку та не є підставою дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 106 Закону № 1402-VIII.

За результатами перевірки скарги судді Вовка С.В., матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Вовка С.В. під час розгляду вказаних судових справ та ухвалення судових рішень відсутній юридичний склад дисциплінарного проступку, за яким Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфіковала його дії, зокрема його об’єктивна та суб’єктивна сторони, що виключає можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Із матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного рішення не вбачається порушення суддею Вовком С.В. прав ОСОБА1, що захищаються Конвенцією, зокрема прав людини і основоположних свобод, як це кваліфікувала Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя.

За наслідками дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про допущення суддею Вовком С.В. грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, кваліфікувавши його дії у зв’язку з постановленням вказаних вище ухвал як допущення суддею порушення прав людини внаслідок грубої недбалості. Отже, Дисциплінарна палата мала встановити відповідні обставини та здобути переконливі докази як самого порушення таких прав, так і вини судді у формі грубої недбалості для притягнення його до дисциплінарної відповідності та накладення стягнення, а також навести відповідні обґрунтування в рішенні за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на необґрунтованість та суперечливість мотивів, викладених у рішенні Вищої ради правосуддя, щодо оцінки дій слідчого судді ОСОБА4 як порушення прав людини і основоположних свобод, що становить об’єктивну сторону поставленого у провину заявнику проступку, невмотивованими є й висновки щодо встановлення грубої недбалості як форми вини.

Матеріали дисциплінарної справи та оскаржуване рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не дають обґрунтованих підстав для висновку, що, постановляючи вказані ухвали, суддя Вовк С.В. діяв умисно, з метою порушення прав або основоположних свобод ОСОБА1 чи свідомо нехтував своїми обов’язками та допустив порушення закону через недбалість, яка може бути оцінена як груба.

Про грубу недбалість у цьому випадку мали би свідчити явний (очевидний) вихід судді за межі допустимого суддівського розсуду, обставини, які вказували б на усвідомлення ним можливості настання істотних негативних наслідків для особи, зокрема порушення прав людини чи основоположних свобод, та бездіяльність щодо їх відвернення.

Вища рада правосуддя зауважує, що не вдаючись до оцінки судових рішень, зокрема, ухвал Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справах № 757/52446/21-к, № 757/52447/21-к вважає, що обидві ухвали слідчого судді за формою, змістом відповідають вимогам статей 235, 372 КПК України, а їх вмотивованість наведена в межах, які не розкривають таємниці досудового розслідування, а допустимість і належність мотивування не належить до компетенції Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів.

Перевіривши доводи скарги судді та матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя вважає, що в діях судді Вовка С.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, отже, відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право, зокрема, скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження стосовно нього.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

скасувати повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2024 року № 913/2дп/15-24 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя