Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю. за результатами перевірки повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Романа Анатолійовича про втручання в його діяльність,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 серпня 2025 року (вх. № М-4313/0/7-25) в порядку пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надійшло повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про втручання в його діяльність як члена Вищої ради правосуддя.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2025 року вказане повідомлення передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Вища рада правосуддя дійшла такого висновку.
У повідомленні зазначено, що 2 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 19 грудня 2023 року № 58/дс-23, яким Віхрова Олександра Володимировича рекомендовано для призначення на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 січня 2024 року рекомендацію ВККСУ щодо Віхрова О.В. передано члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для попереднього розгляду.
Вища рада правосуддя рішенням від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області. За таке рішення проголосували 11 із 15 членів Вищої ради правосуддя. Підставами такого рішення стали виявлені під час перевірки Віхрова О.В. обставини, що свідчили про його невідповідність вимогам щодо судді.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. повідомив, що 13 серпня 2025 року на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України (далі – НААУ) розміщено повідомлення Ради адвокатів України (далі – РАУ) про втручання члена Вищої ради правосуддя в адвокатську діяльність (https://unba.org.ua/news/10633-rau-zayavila-pro-vtruchannya-chlena-vrp-v...).
У цьому повідомленні зазначено, що РАУ, розглянувши заяву адвоката Віхрова О.В., встановила факт втручання члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. в адвокатську діяльність, порушення адвокатської таємниці та вихід за межі повноважень під час оцінювання кандидата на посаду судді. Зокрема, наголошено, що під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вимагав від кандидата надати документи та відеозаписи з адвокатського досьє, отримані в межах надання правничої допомоги, а також пояснення щодо договору з клієнтом. Озвучував також відомості про особисте та сімейне життя адвоката Віхрова О.В., коментував статус його батька та робив припущення щодо характеру майнових відносин адвоката з колишньою дружиною.
На думку доповідача у справі, члена РАУ від Рівненської області Ганни Лазарчук, така поведінка суперечить одному з ключових обов’язків члена Вищої ради правосуддя – забезпеченню незалежності судової влади та здійсненню діяльності виключно в інтересах правосуддя з дотриманням Конституції та законів України. Крім того, дії, вчинені особою, яка має статус адвоката (незважаючи на зупинення права на заняття адвокатською діяльністю), не лише дискредитують адвокатську професію, а й свідчать про втручання у здійснення правосуддя та підривають авторитет судової влади.
Член РАУ від Хмельницької області Оксана Каденко наголосила, що член Вищої ради правосуддя діяв поза межами повноважень, визначених законом, порушивши принцип правової визначеності, що був втілений в остаточному судовому рішенні, яке він перевіряв під час оцінювання кандидата на посаду судді. Наслідком стало порушення адвокатської таємниці та прав конкретної особи, дискредитації Віхрова О.В. як представника адвокатської спільноти в процедурі добору суддів.
Оксана Каденко також наголосила, що таку практику дискредитації адвокатів, зокрема використання їхньої професійної діяльності проти них, має бути припинено. Вона запропонувала у зверненнях до міжнародних інституцій і партнерів додатково надати інформацію про системний характер зневажливого ставлення до адвокатів і про використання подібних способів впливу.
РАУ прийняла рішення звернутися до суб’єкта призначення Маселка Р.А. до Вищої ради правосуддя, а також до суб’єктів призначення тих членів Вищої ради правосуддя, хто своїми діями або підтримкою сприяв втручанню в незалежну адвокатську діяльність та розголошенню адвокатської таємниці. Зазначила, що відповідні повідомлення також буде скеровано до міжнародних інституцій, які здійснюють або підтримують реформування правосуддя, зокрема до Етичної ради. Крім того, РАУ заявила, що подасть скарги й повідомлення до дисциплінарних органів адвокатури та правоохоронних органів з метою притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення дій, що порушують гарантії адвокатської діяльності та підривають авторитет правосуддя.
На день звернення з повідомленням Маселко Р.А. жодних рішень і документів від РАУ не отримував, а тому базує його повідомлення виключно на інформації з офіційного веб-сайту НААУ.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вважає, що такими діями РАУ вийшла за межі своїх повноважень, поставила під сумнів та надала позапроцесуальну оцінку рішенню Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25, грубо втрутилась не лише в його діяльність як члена Вищої ради правосуддя – доповідача під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді, а й у діяльність Вищої ради правосуддя загалом.
Член Вищої ради правосуддя у повідомленні зазначив, що всі його дії (запити, доступи до реєстрів та інших документів, озвучені на засіданні Вищої ради правосуддя запитання до кандидата та висновки) було здійсненно виключно на виконання повноважень і обов’язків члена Вищої ради правосуддя та з єдиною метою – встановити відповідність Віхрова О.В. вимогам до кандидата у судді, які визначені законодавством, зокрема на підставі Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), які затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24. Тобто такі дії вчинив на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Навіть більше, такі дії здійснюють усі члени Вищої ради правосуддя під час аналізу кандидатів у судді, у тому числі тих, хто має статус адвоката.
Крім того, не було порушенно адвокатської таємниці під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді, оскільки член Вищої ради правосуддя запитував відеозапис, який був доказом під час розгляду адміністративного протоколу щодо самого ОСОБА1 за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 201/11425/18), а не його клієнта. Сам Віхров О.В. не повідомляв, що цей відеозапис є адвокатською таємницею та що його права адвоката у такий спосіб порушуються. До того ж виник сумнів, чи Віхров О.В. узагалі надавав правову допомогу. Усі ці обставини викладено в рішенні Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25.
На думку члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., таке рішення РАУ є не лише способом тиску на нього, а й може бути зумовлене метою – штучне створення конфлікту інтересів під час розгляду кандидатів від РАУ до Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККСУ, оскільки про одну з кандидатів, Каденко О.О., йдеться в зазначеному вище повідомленні РАУ.
У повідомленні Маселко Р.А. також зазначено, що у провадженні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя перебуває дисциплінарна справа стосовно судді Господарського суду Харківської області Хотенця П.В., відкрита за скаргою Акціонерного товариства «Харківобленерго» (ухвала Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2024 року № 2471/2дп/15-24). Доповідачем у цій справі є Маселко Р.А.
21 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Хотенця П.В. про відвід члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від участі в розгляді вказаної дисциплінарної скарги. У заяві зазначено, що мати судді Хотенця П.В. – ОСОБА2 – як Голова НААУ та РАУ брала участь в прийнятті та підписувала рішення РАУ від 2 червня 2018 року про розгляд звернення народного депутата України ОСОБА3 щодо дотримання адвокатом Маселком Р.А. вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. Відповідно до зазначеного рішення звернення народного депутата України ОСОБА3 скеровано до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області. Вища рада правосуддя ухвалою від 2 липня 2024 року № 2014/0/15-24 відмовила в задоволенні цієї заяви про відвід. Однак зазначене рішення РАУ може стати новою підставою для заявлення відводу члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.
На думку члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., зазначені дії РАУ можуть бути спрямовані на створення штучних підстав для усунення його від розгляду питання про призначення членів Конкурсної комісії та дисциплінарної справи щодо сина голови РАУ, тобто створюються перешкоди у здійсненні членом Вищої ради правосуддя законних повноважень.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вважає, що дії РАУ містять ознаки незаконного впливу, тиску та втручання в його діяльність як члена Вищої ради правосуддя та потребують відповідного реагування Вищої ради правосуддя.
15 вересня 2025 року (вх. № М-4313/1/7-25) до Вищої ради правосуддя надійшло звернення Маселка Р.А. з повідомленням, що 12 вересня 2025 йому стало відомо про розміщення на офіційному веб-сайті НААУ рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 «Про порушення професійних прав та гарантій адвокатської діяльності адвоката Віхрова О.В. під час співбесіди у Вищій раді правосуддя» (далі – рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82). У зверненні Маселко Р.А. зазначає, що вказане рішення є втручанням у його діяльність та діяльність Вищої ради правосуддя, просить долучити рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 до повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя від 18 серпня 2025 року.
Оскільки повідомлення РАУ, яке розміщено на офіційному веб-сайті НААУ 13 серпня 2025 року та про яке зазначає у своєму повідомленні член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А., нерозривно пов’язане з Рішенням РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 та ґрунтується на ньому, з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя вказане рішення РАУ долучено до повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя від 18 серпня 2025 року.
Метою судової ради є гарантування як незалежності судової системи, так і незалежності окремих суддів. Існування незалежних та безсторонніх судів є структурною вимогою для держави, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
Судові ради є незалежними органами, створеними відповідно до закону або конституції, які прагнуть зберегти незалежність суддів та судової влади загалом і в такий спосіб сприяти ефективному функціонуванню судової системи.
Згідно з статтею 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя зобов’язаний звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність до Вищої ради правосуддя упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
У пункті 12 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про судову раду на службі суспільству зазначено, що крім певної ролі в управлінні судовою системою, судова рада повинна також бути автономним органом судової влади, який забезпечує здійснення суддями своїх функцій, запобігаючи будь якому контролю з боку виконавчої та законодавчої влади й неналежному впливу всередині судової системи.
Законом не визначено поняття «вплив на члена Вищої ради правосуддя» та його характерних ознак. Водночас втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя є вплив, який полягає у протиправній поведінці будь-яких інших осіб, яка створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для справедливого, безстороннього, своєчасного виконання членом Вищої ради правосуддя своїх обов’язків відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства, з метою перешкоджання виконанню професійних обов’язків, схилення члена Вищої ради правосуддя до винесення незаконного чи необґрунтованого рішення, порушення процесуальних норм, відмови від виконання визначених законом обов’язків, проявлення упередженості тощо.
З повідомлення Маселка Р.А. вбачається, що він пов’язує втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя з наданням Радою адвокатів України оцінки його діям під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області, а також із рішенням РАУ звернутися до Вищої ради правосуддя, міжнародних інституцій, які здійснюють або підтримують реформування правосуддя, у тому числі до Етичної ради, подати скарги та повідомлення до дисциплінарних органів адвокатури та правоохоронних органів з метою притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення дій, що порушують гарантії адвокатської діяльності та підривають авторитет правосуддя.
Рішення, з яким Маселко Р.А. пов’язує факт втручання в його діяльність як члена Вищої ради правосуддя, прийняла Рада адвокатів України. Згідно з статтею 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Отже, незалежність суддів і незалежність адвокатів гарантуються на найвищому законодавчому рівні.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (частина третя статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
До завдань адвокатського самоврядування, визначених статтею 44 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», належить забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з’їздом адвокатів України.
Рада адвокатів України сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів (пункт 9 частини четвертої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Із наведеного вбачається, що до компетенції РАУ належить, зокрема, вирішення питань забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів.
Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України Віхров Олександр Володимирович є адвокатом (рішення від 21 листопада 2017 року № 84), обліковується в Раді адвокатів Дніпропетровської області.
З рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 вбачається, що його було прийнято за результатами розгляду заяви адвоката Віхрова О.В. про порушення його професійних прав та гарантій адвокатської діяльності, зокрема права на збереження адвокатської таємниці, під час співбесіди у Вищій раді правосуддя, яка надійшла 05 серпня 2025 року, та встановлених за результатами такого розгляду обставин. Під час розгляду зазначеної заяви РАУ оцінювала дії члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. з погляду дотримання ним гарантій адвокатської діяльності під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В., який є адвокатом, на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Необхідно зазначити, що рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, на якому ґрунтується розміщене на офіційному веб-сайті НААУ 13 серпня 2025 року повідомлення, хоча й містить оцінку дій члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді, однак було прийнято в межах виконання РАУ функції адвокатського самоврядування із забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів. До того ж Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не обмежує РАУ у здійсненні оцінки дій тих чи інших осіб на предмет дотримання гарантій адвокатської діяльності залежно від їхнього статусу чи від процедури.
Отже, доходжу висновку, що рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, на якому ґрунтується розміщене 13 серпня 2025 року на офіційному веб-сайті НААУ повідомлення, хоча й містить оцінку дій члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді, проте не має на меті втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя. Обставини, висвітлені у рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 є відображенням власної точки зору його авторів та їхніми оцінними судженнями, зробленими під час реалізації визначених законом повноважень щодо забезпечення гарантій адвокатської діяльності.
Крім того, згідно з усталеною практикою Вищої ради правосуддя втручанням у діяльність судових органів є вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.
Відповідний підхід є релевантним і під час вирішення питань щодо втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя.
Вважаю за необхідне зазначити, що оцінка надана в рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 діям члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., стосується обставин розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККСУ, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі.
3 червня 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1178/0/15-25 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області». Ухвалюючи зазначене рішення, Вища рада правосуддя діяла відповідно до свого статусу, повноважень, встановлених законом порядку і завдань, які перед нею стоять.
Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 38 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до частини четвертої статті 796 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, відмови у переведенні судді до іншого суду за результатами конкурсу Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржене до Верховного Суду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, з моменту ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25 виключено можливість втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного рішення під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в розгляді якої він бере участь.
Не ставлячи під сумнів право члена Вищої ради правосуддя за запитом витребовувати та одержувати необхідну інформацію та документи, вважаю, що таке право не є безмежним, оскільки безмежні повноваження зі збору інформації можуть призвести до зловживань, про що зазначено у пунктах 33, 44, 45 Спільного висновку Венеційської комісії та Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи щодо проєкту змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів щодо діяльності Верховного Суду та органів судової влади (Страсбург, 9 жовтня 2023 року, CDL(2023)027).
Щодо заявлених у рішенні від 12 серпня 2025 року № 82 намірів РАУ звернутися до Вищої ради правосуддя, міжнародних інституцій, які здійснюють або підтримують реформування правосуддя, зокрема до Етичної ради, подати скарги та повідомлення до дисциплінарних органів адвокатури та правоохоронних органів з метою притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення дій, що порушують гарантії адвокатської діяльності та підривають авторитет правосуддя, вважаю за необхідне зазначити таке.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Отже звернення чи повідомлення про таке звернення, зокрема й з питань, зазначених у рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, не може свідчити про тиск і втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя, тим більше у випадку, коли рішення з питання, якого стосуються такі звернення, вже ухвалено.
З приводу повідомлення Маселка Р.А. про можливе штучне створення підстав для відводу необхідно зазначити, що відповідно до частин першої, другої та п’ятої статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.
За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.
Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена Вищої ради правосуддя, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується.
Як було зазначено раніше, рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, на якому ґрунтується розміщене 13 серпня 2025 року на офіційному веб-сайті НААУ повідомлення, було прийнято в межах виконання РАУ функції адвокатського самоврядування щодо забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів, тобто, приймаючи зазначене рішення, РАУ реалізовувала свої повноваження, визначені законом. Водночас Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить приписів, які забороняли б РАУ або обмежували її в реалізації визначених законом повноважень по забезпеченню гарантій адвокатської діяльності з підстав, що за результатами реалізації таких повноважень можуть виникнути обставини, які надалі можуть бути використані як підстави для заявлення відводу члену того чи іншого органу.
Ураховуючи зазначене, вважаю, що приймаючи рішення від 12 серпня 2025 року № 82, РАУ реалізовувала свої повноваження, визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що не може бути розцінено як втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.
Отже, під час перевірки не встановлено відомостей, які свідчили б про безпосереднє втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя чи реальну загрозу для сумлінного та неупередженого виконання ним повноважень.
Водночас у рішенні від 12 серпня 2025 року № 82 РАУ констатувала, що дії Маселка Р.А. та інших членів Вищої ради правосуддя, які підтримали його позицію шляхом голосування, суперечать основоположним принципам міжнародного права щодо захисту професії адвоката. Відповідно до рішення від 12 серпня 2025 року № 82 РАУ вирішила повідомити суб’єктів призначення членів Вищої ради правосуддя, які підтримали позицію доповідача Маселка Р.А. та проголосували за рішення Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року, про встановлені факти їхнього втручання в адвокатську діяльність адвоката Віхрова О.В., порушення його професійних прав і гарантій адвокатської діяльності, а також спонукання до розголошення адвокатської таємниці.
З огляду на наведене РАУ фактично здійснила оцінку результатів голосування окремих членів Вищої ради правосуддя, проведеного під час ухвалення рішення, визначила тих, хто, на переконання РАУ, лише самим фактом голосування під час ухвалення рішення з питання формування суддівського корпусу порушив як гарантії адвокатської діяльності, так і стандарти суддівської етики. Водночас, хоча у рішенні від 12 серпня 2025 року № 82 РАУ цього прямо не зазначила, але форма викладу такого рішення з осудом окремих членів Вищої ради правосуддя за їхню позицію під час голосування, свідчить, на думку РАУ, що члени Вищої ради правосуддя, які підтримали пропозицію доповідача Маселка Р.А., голосували неправильно.
Із цього приводу необхідно зазначити, що для забезпечення незалежності суддів у кожній державі створюється судова рада чи інший спеціалізований орган, незалежний від законодавчої та виконавчої влади, наділений широкими повноваженнями з усіх питань щодо статусу суддів, а також щодо організації, функціонування та репутації судових інституцій (стаття 13 Великої хартії суддів (основоположні принципи)).
Згідно зі статтею 131 Конституцією України Вища рада правосуддя є складником системи правосуддя. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Судова рада має на меті гарантування як незалежності судової системи, так і незалежності окремих суддів. Існування незалежних і неупереджених судів є структурною вимогою для держави, яка керується принципом верховенства права. Членам судової ради (як суддям, так і не суддям) повинні бути надані гарантії їхньої незалежності та неупередженості. Судова рада повинна мати повноваження не лише публічно висловлювати свої погляди, а й вживати усіх необхідних заходів стосовно громадськості, політичних органів та, де необхідно, судів для захисту репутації судових інституцій та їх членів (статті 8, 36, 83 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про судову раду на службі суспільству).
Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що член Вищої ради правосуддя у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Член Вищої ради правосуддя зобов’язаний брати участь у засіданнях Вищої ради правосуддя та її органів, до складу яких він входить (пункт 4 частини третьої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Отже, участь у засіданнях Вищої ради правосуддя та голосування під час ухвалення рішень є однією з форм реалізації обов’язків члена Вищої ради правосуддя, зокрема з питань формування суддівського корпусу. Під час ухвалення рішення член Вищої ради правосуддя голосує «за» або «проти». При цьому за результатами розгляду Вищою радою правосуддя рекомендації ВККСУ може бути ухвалено лише одне із двох рішень: про внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду або про відмову у внесенні відповідного подання.
Згідно із частиною другою статті 796 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав:
1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням;
2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Підстави, наведені в пункті 1 частини другої статті 796 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
За результатами перегляду відеозапису засідання Вищої ради правосуддя, яке відбулося 3 червня 2025 року, встановлено, що під час розгляду рекомендації ВККСУ, викладеної в рішенні від 19 грудня 2023 року № 58/дс‑23, щодо призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області, доповідач у справі – член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запропонував ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області. Цю пропозицію було винесено на голосування, за результатами якого її підтримали 11 членів Вищої ради правосуддя з 15, які брали участь у засіданні. Голосування відбулося після розгляду відповідної рекомендації ВККСУ, матеріалів особової справи (досьє) кандидата на посаду судді, висновку члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та заслуховування пояснень, наданих кандидатом на посаду судді Віхровим О.В. безпосередньо під час засідання Вищої ради правосуддя.
За результатами голосування Вища рада правосуддя, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей, вирішила відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області. Голосуючи за пропозицію ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді, кожен член Вищої ради правосуддя виконував обов’язки, визначені законом, діяв відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України та віддав свій голос за одне із двох можливих рішень.
За таких обставин твердження РАУ про порушення окремими членами Вищої ради правосуддя гарантій адвокатської діяльності та стандартів суддівської етики, яке полягає в неправильному, на думку РАУ, голосуванні окремих членів Вищої ради правосуддя у визначеній законом процедурі, з визначеного законом питання та в межах визначених законом повноважень, є безпідставним та безвідповідальним. Твердження РАУ що до складу Вищої ради правосуддя входять члени, які, виконуючи свій обов’язок, голосують за одне із двох можливих рішень у відповідній процедурі і тим самим порушують стандарти суддівської етики, дискредитує Вищу раду правосуддя як незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який є складником системи правосуддя та підриває авторитет правосуддя в цілому. Це набуває ще більш вираженого характеру з огляду на те, що це твердження РАУ – органу, який забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України. За Конституцією України адвокатура, як і Вища рада правосуддя, є складниками системи правосуддя, відносини між якими повинні ґрунтуватися на культурі дотримання принципу верховенства права та діалог між якими має відбуватися в атмосфері взаємної поваги.
Ураховуючи, що окремі твердження, наведені у рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, становлять загрозу авторитету правосуддя, Вища рада правосуддя вважає, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя відповідно до пункту 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернути увагу Ради адвокатів України на необхідність утримуватися від заяв та прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.
Голова Вищої ради правосуддя
