Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – залученого члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука Андрія Сергійовича, відкриту за дисциплінарною скаргою з доповненнями до цієї дисциплінарної скарги голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Любові Олексіївни,

 

встановила:

 

1. 26 березня 2024 року (вх. № 4126/0/8-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. на дії / бездіяльність судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С.

У дисциплінарній скарзі голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. зазначила, що за результатами аналізу справ, що перебували у провадженні Миронівського районного суду Київської області, у яких учасниками справи заявляли відводи суддям, та справ за заявами про відвід, що перебували у провадженні судді Поліщука А.С., встановлено факти усунення суддів від розгляду судових справ не через неможливість ухвалення суддею об’єктивного рішення у справі, тобто за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості, а з інших мотивів, зокрема шляхом створення штучних підстав для відводу.

Голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. наголосила, що виявлені факти вказували на порушення правил відводу / самовідводу судді та свідчили про зловживання не лише учасниками судових справ правом на заявлення відводу з метою усунення суддів від розгляду судових справ, а й судом під час наведення мотивів відводу в судових рішеннях, зокрема безпідставної констатації фактів упередженості інших суддів.

Крім того, встановлено факти ухвалення судових рішень за наявності позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу.

Зокрема, суддя Поліщук А.С. має «особливе ставлення» та постійно підтримує позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_1, який був його однокласником. Зазначений факт на цей час відомий усім у маленькому місті, зокрема працівникам поліції, перед якими ОСОБА_1 хизується дружбою із суддею. Цього факту не приховує суддя Поліщук А.С., який відкрито спілкується зі ОСОБА_1, зокрема у приміщенні та на території суду, що неодноразово спостерігали працівники Служби судової охорони, працівники суду.

Суддя Капшук Л.О. зазначила, що суддя Поліщук А.С., незважаючи на тривалі дружні стосунки та фактичне постійне спілкування зі ОСОБА_1, упродовж тривалого часу ухвалює судові рішення про відвід інших суддів у справах, у яких ОСОБА_1 має статус підозрюваного / обвинуваченого, особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ухвалює рішення по суті в таких справах, тобто здійснює правосуддя в умовах конфлікту інтересів; інформації про конфлікт інтересів учасникам судових справ не розкриває.

Скаржник також наголосила, що суддя Поліщук А.С. заявляв самовідвід від розгляду справи № 371/217/20 за клопотанням слідчого про привід ОСОБА_1. У заяві про самовідвід від 26 лютого 2020 року суддя Поліщук А.С. вказував, що перебував (перебуває) із підозрюваним, колишнім однокласником ОСОБА_1, у дружніх стосунках. Водночас Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 5 березня 2020 року відмовив у задоволенні заяви Поліщука А.С. про самовідвід з тих підстав, що заява не була «конкретизованою». У цей самий проміжок часу у провадженні судді Поліщука А.С. перебувала справа № 371/1481/19, у якій він ухвалював рішення та не заявляв самовідводу від її розгляду з метою недопущення сумнівів у його безсторонності.

Із дисциплінарної скарги також убачається, що у провадженні судді Капшук Л.О. перебувала справа № 371/190/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 Кримінального кодексу України (далі – КК України), у якій 7 червня 2022 року ОСОБА_1 заявив головуючому судді відвід. Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 10 серпня 2022 року задовольнив заяву про відвід судді Капшук Л.О. та відвів її від розгляду кримінального провадження з підстав наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. В ухвалі від 10 серпня 2022 року суддя Поліщук А.С. покликався на те, що суддя Капшук Л.О. не надала пояснень на спростування доводів ОСОБА_1 щодо наявності позапроцесуальних відносин; з огляду на те, що суддя Капшук Л.О. не надала такого спростування, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку, на підставі «мовчазної згоди» судді Капшук Л.О., про наявність таких позапроцесуальних відносин; зазначив, що існування позапроцесуальних відносин, при яких суддя висловлювала погрози особі абсолютно об’єктивно, викликало у такої особи побоювання втілення цих погроз під час розгляду цим суддею будь-яких справ незалежно від того, чи існують на цей момент у судді неприязні стосунки із цією особою; проявом побоювання втілення цих погроз були доводи ОСОБА_1 щодо дій судді Капшук Л.О. під час обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема незазначення в ухвалі від 28 березня 2022 року (справа № 371/204/22), як того вимагає підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мотивів неприйняття аргументів захисту, які є доволі істотними та змістовними. На переконання скаржника, в основу рішення про відведення судді покладено не фактичні обставини щодо поведінки судді, які доведені заявником та вказували на її упередженість, а той факт, що суддя не виявила бажання надати пояснення щодо наявності позапроцесуальних відносин із заявником, за яких висловлювала йому погрози, не спростувала доводів заявника.

Зі змісту дисциплінарної скарги також убачається, що у провадженні судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. (відряджена до Миронівського районного суду Київської області) перебувала справа № 371/462/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163 КК України. 3 квітня 2023 року обвинувачений заявив судді Кириленко М.О. відвід від розгляду цієї справи. Надалі заява ОСОБА_1 про відвід судді Кириленко М.О. перебувала у провадженні судді Поліщука А.С., який ухвалою від 14 червня 2023 року відвів суддю від розгляду справи та констатував ряд порушень, які, на його думку, суддя Кириленко М.О. допустила під час розгляду справи. У цій ухвалі суддя Поліщук А.С. надав оцінку діям судді під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу та розгляду справи як суд апеляційної інстанції, навів аргументи упередженості судді в контексті порушення принципу презумпції невинуватості та, зокрема, спростував ризик переховування, навів аргументи на користь обвинуваченого в уже вирішеному суддею Кириленко М.О. питанні щодо обрання запобіжного заходу. Після задовлення заяви про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22 кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 надійшло до провадження судді Поліщука А.С. Скаржник зауважила, що суддя Поліщук А.С. уперше призначив підготовче судове засідання у цій справі через 4 місяці, а згодом призначав судові засідання із значними проміжками часу. На переконання скаржника, мотиви, з яких відведено суддю Кириленко М.О. від розгляду цієї справи, призначення двох засідань за 8 місяців перебування справи у провадженні, невчинення жодних процесуальних дій, крім зняття справи з розгляду, вказують на зацікавленість та упередженість судді Поліщука А.С. у розгляді справи щодо свого однокласника та товариша ОСОБА_1.

На переконання скаржника, суддя Поліщук А.С., розуміючи, що наведені ОСОБА_1 обставини у заявах про відвід суддів свідчать про незгоду ОСОБА_1 із процесуальними рішеннями цих суддів, задовольняв такі заяви з тією метою, щоб у подальшому зазначені справи були розподілені йому та прийняті ним до провадження без урегулювання питання щодо наявності конфлікту інтересів.

Скаржник наголосила, що під час розгляду наведених судових справ суддя Поліщук А.С. допустив безпідставне затягування, не вживав заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, порушив правила відводу та самовідводу, діяв у інтересах учасника справ ОСОБА_1, з яким підтримує позапроцесуальне спілкування, та ухвалював усі рішення на користь цієї особи. Така поведінка судді Поліщука А.С. порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

2. 15 квітня 2024 року (вх. № 4126/1/8-24) до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. до зазначеної дисциплінарної скарги, у яких вона Капшук Л.О. повідомила, що 29 березня 2024 року до провадження судді Кириленко М.О. надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Під час підготовки справи до розгляду суддя Кириленко М.О. на підставі статті 278 КУпАП дослідила відеозапис із бодикамер працівників поліції, з якого вбачалося, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції здійснив телефонний дзвінок до судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., від якого отримував консультації стосовно того, як себе поводити з працівниками поліції, та, вочевидь, як уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. З відеозапису також убачалося, що ОСОБА_1 увімкнув на своєму телефоні гучний зв’язок, щоб поради та вимоги судді Поліщука А.С. могли чути працівники поліції, які виконували свої посадові обов’язки, та в подальшому чітко дотримувався вказаних порад та вимог судді під час складання щодо нього адміністративного протоколу.

Суддя Кириленко М.О. дійшла висновку про наявність зацікавленості судді Поліщука А.С. у результатах розгляду справи та 1 квітня 2024 року заявила самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже як колега судді Поліщука А.С., яка працює з ним в одному суді, повністю усвідомлювала, що зазначені обставини, на думку стороннього, незацікавленого спостерігача, абсолютно обґрунтовано могли викликати сумнів у її неупередженості та безсторонності будь-якого судді Миронівського районного суду Київської області у цій справі. Із твердженнями судді Кириленко М.О. щодо обставин позапроцесуального спілкування особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та судді Поліщука А.С. погодився суддя Гаврищук А.В., який згодом задовольнив самовідвід судді Кириленко М.О.

На переконання скаржника, дії судді Поліщука А.С., зокрема надання юридичних консультацій ОСОБА_1 як особі, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, спілкування із цією особою телефоном упродовж усього часу встановлення обставин адміністративного правопорушення працівниками поліції, вказують на зацікавленість судді в результатах адміністративного провадження, порушують стандарти безсторонності суду, порочать звання судді.

3. 1 травня 2024 року (вх. № 4126/2/8-24) до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. до дисциплінарної скарги, у яких Капшук Л.О. зазначила, що суддя Поліщук А.С. підтримує постійне спілкування з юристом ОСОБА_2, дає йому поради та надає консультації, відкрито спілкується з ним у своєму робочому кабінеті.

Незважаючи на факт постійного спілкування із ОСОБА_2, суддя Поліщук А.С. упродовж тривалого часу ухвалює судові рішення про відвід суддів у справах, у яких ОСОБА_2 є стороною або ж надає правничу допомогу особам, які є учасниками судових справ, ухвалює рішення по суті справи в наведених у доповненнях справах, тобто здійснює правосуддя в умовах конфлікту інтересів; інформації про конфлікт інтересів учасникам судових справ не розкриває.

Зокрема, 16 лютого 2022 року суддя Поліщук А.С. з порушенням правил предметної підсудності розглянув адміністративну справу № 371/892/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, зобов’язання повернути незаконно вилучений транспортний засіб.

Крім того, у справах №№ 371/228/22, 371/323/22, 371/1178/22, 371/1317/23, 371/1318/23, 371/131/23, 371/1303/23, 371/1465/23, 371/273/24, у яких ОСОБА_2 надавав юридичну допомогу як фахівець у галузі права, суддя Поліщук А.С. закривав провадження у справі з підстав недоведеності в діях водія складу адміністративного правопорушення.

Скаржник зауважила, що фактичні обставини розгляду наведених справ та мотиви рішень про закриття провадження у них вказували на те, що суддя Поліщук А.С. не виконав належним чином покладених на нього обов’язків судді, не забезпечив належної підготовки справ до судового розгляду, під час ухвалення рішень про закриття провадження у справах не надавав належної оцінки зібраним працівниками поліції доказам, надавав перевагу мотивам осіб, які притягалися до відповідальності, та доказам, які були суперечливими та потребували належної оцінки, оцінював наявні в матеріалах справи докази на користь осіб, щодо яких складено протокол, надаючи перевагу позиції ОСОБА_2, не зазначав у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення зібраних у матеріалах доказів.

Для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, в якій бере участь ОСОБА_2, суддя Поліщук А.С. відшукував одну незначну помилку в матеріалах адміністративної справи або ж надавав оцінку єдиному доказу, який, на його думку, з його позиції був переважним та достатнім для ухвалення відповідного рішення, не відхиляючи належності та достовірності інших зібраних у справі працівниками поліції доказів. Крім того, суддя Поліщук А.С. закривав провадження з підстави, яка не встановлена нормами КУпАП, оскільки статтею 247 КУпАП такої підстави для закриття провадження у справі, як недоведеність наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не визначено. Такі дії судді Поліщука А.С. мали наслідком уникнення особами, щодо яких складався протокол про адміністративне правопорушення, відповідальності.

Із доповнення до дисциплінарної скарги також убачається, що в усіх справах, у яких приймав участь ОСОБА_2, заявлено відводи всім суддям Миронівського районного суду Київської області, крім судді Поліщука А.С. У разі, якщо заяви про відвід інших суддів цього суду перебували у провадженні судді Поліщука А.С., інші судді усувалися від розгляду судових справ шляхом створення штучних підстав для відводу. Зокрема, такі обставини встановлені у справах №№ 371/981/21 (провадження № 1-кс/371/269/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/313/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/328/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/314/21), 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/330/21).

Відводи суддям Миронівського районного суду Київської області заявлено в усіх справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, з підстав незгоди особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, з рішеннями чи діями судді, які полягали у відмові залучити до участі у справі ОСОБА_2 як фахівця у галузі права, або ж наведення ОСОБА_2 обставин щодо упередженості суддів, яких не було та які не підтверджені належними доказами. Зокрема, такі обставини встановлені у справах №№ 371/1006/23, 371/1174/22, 371/386/23, у яких суддя Поліщук А.С. ухвалив на користь особи, з якою підтримує позапроцесуальні відносини, рішення про відвід судді від розгляду справи. Наведені ОСОБА_2 у заявах аргументи щодо упередженості суддів та констатування суддею Поліщуком А.С. таких фактів як таких, що відбувалися, у рішеннях про відвід суддів Капшук Л.О. та Кириленко М.О., вказували на те, що такі його дії у справах за участю ОСОБА_2 є умисними, він свідомо усував суддів від розгляду судових справ.

Скаржник також наголосила, що суддя Поліщук А.С. вирішував питання за заявою ОСОБА_2 про відвід судді Гаврищука А.В. від розгляду справи № 371/469/24 та ухвалою від 18 квітня 2024 року відвів цього суддю. В ухвалі від 18 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. надав оцінку мотивам постановленої суддею Гаврищуком А.С. ухвали, якою ОСОБА_2 надано строк для усунення недоліків адміністративного позову.

В ухвалі суддя Поліщук А.С. також зазначив, що суддя Гаврищук А.В. на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи, наперед визначився, що в позові не вказано жодної норми матеріального права, яку, на думку позивача, було порушено відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови; наперед сформулював та висловив свою думку щодо суті справи, що само по собі неминуче порушувало право особи на розгляд його справи неупередженим та об’єктивним судом.

Ухвалюючи рішення про відвід судді Гаврищука А.В. від участі у розгляді справи, суддя Поліщук А.С. зауважив, що не бере до уваги доводи ОСОБА_2 стосовно відсутності особистої упередженості судді Гаврищука А.В. до позивача, оскільки порушення суддею Гаврищуком А.В. правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості, самі по собі вказували на протилежне.

Суддя Поліщук А.С. також зазначив, що його висновок ґрунтується на змісті «пояснення на заяву про відвід головуючому судді по справі» від 22 березня 2023 року, яка, хоч і не є документом у цій справі, проте очевидно вказувала на порушення вимог щодо тактовності й аргументованості як наслідок упередженості. Суддя Поліщук А.С. у мотивувальній частині ухвали про відвід наголосив кілька разів про факти порушення суддею Гаврищуком А.В. культури мовлення та правил ділової української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості. Після задоволення відводу справа № 371/469/24 надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

Скаржник також наголосила, що у випадках, якщо справу за заявою про відвід передано іншому судді Миронівського районного суду Київської області, заяви про відвід ОСОБА_2 та особами, яким він надає юридичну допомогу, подаються неодноразово, судді констатують факти зловживання правом на відвід (справи №№ 371/963/22, 371/580/22).

У доповненнях скаржник також зауважила, що факт позапроцесуального спілкування ОСОБА_2 та судді Поліщука А.С. був зафіксований ОСОБА_2.

Зокрема, у судовому засіданні у справі № 371/1555/23 ОСОБА_2 здійснював відеофіксацію засідання власним телефоном, відеозапис засідання виклав у соціальній мережі. Із відеозапису, який був у загальному доступі, вбачається, що ОСОБА_2, здійснюючи відеозапис судового засідання, зафіксував факт його переписки з Поліщуком А.С. через месенджер Viber, установлений на ноутбуці. На екрані ноутбука зафіксовано, що темою переписки між суддею Поліщуком А.С. та ОСОБА_2 були правила заявлення відводів. Тобто переписка стосувалась питання, яке було вкрай актуальним для ОСОБА_2 під час судового засідання, оскільки під час розгляду зазначеної справи він неодноразово заявляв відвід судді Кириленко М.О., зокрема в засіданні, запис якого він здійснював особисто. ОСОБА_2 та Поліщук А.С. неодноразово були помічені під час зустрічей у різних нелюдних місцях міста. Скаржник зауважила, що позапроцесуальні відносини судді Поліщука А.С. із ОСОБА_2 свідчать про порушення суддею принципу безсторонності.

Дії судді Поліщука А.С. щодо усунення суддів від розгляду справ, у яких ОСОБА_2 бере участь чи бажає брати участь як фахівець у галузі права, та ухвалення судових рішень на користь ОСОБА_2 мають умисний та цілеспрямований характер.

Такі дії Поліщука А.С. у розсудливого спостерігача викликають упевненість у його зацікавленості у розгляді судових справ у власних інтересах та/або в інтересах третіх осіб. Його поведінка щодо втручання у здійснення правосуддя іншими суддями шляхом їх відведення від розгляду справ та використання статусу судді в інтересах третіх осіб порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя загалом.

За наведених обставин голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. просила притягнути суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 4 грудня 2024 року № 3526/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. з підстав можливої наявності в його діях ознак складу дисциплінарних проступків:

під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 − за підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), оскільки суддя не вживав жодних заходів щодо усунення сумнівів у його безсторонності та неупередженості під час розгляду зазначених справ, адже він фактично перебував у позапроцесуальних відносинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

під час вирішення справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 − у частині вирішення питання про відвід суддів, у провадженні яких перебували ці справи, а також з огляду на зміст листування судді із представником у месенджері Viber під час розгляду іншим суддею цього суду справи № 371/1555/23 − за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями);

під час вирішення справ №№ 371/190/21, 371/981/21, 371/1179/21, 371/462/22 − за підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), оскільки суддя вдався до переоцінки процесуальних дій та рішень інших суддів під час застосування запобіжного заходу, розгляду скарги на бездіяльність слідчого та фактично перейняв на себе повноваження суду апеляційної інстанції й вийшов за межі наданих йому повноважень як судді під час вирішення питання про відвід;

під час вирішення справи № 371/981/21 − за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), оскільки суддя фактично визнав винною суддю у вчиненні адміністративного правопорушення без дотримання встановленої законом правової процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, чим порушив презумпцію невинуватості;

під час вирішення справи № 371/190/21 − за пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок недбалості інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), оскільки суддя перейняв на себе повноваження Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження;

під час розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 − за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та/або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом розумного строку);

під час розгляду справи № 371/386/23 − за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР));

під час розгляду справи № 371/469/24 − за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів), оскільки суддя поставив під сумнів та критично оцінив рівень володіння іншим суддею державною мовою, що принижує його честь і гідність, свідчить про прояв неповаги до іншого судді.

5 грудня 2024 року доповідач−член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. запропонував судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуку А.С. надати пояснення. Цього самого дня до Миронівського районного суду Київської області надіслано запит щодо надання характеристики судді Поліщука А.С.

16 грудня 2024 року (вх. № 14088/0/8-24 від 17 грудня 2024 року) голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. повідомила Вищу раду правосуддя, що з метою уникнення сумнівів у порушенні принципів об’єктивності та неупередженості суддів збори суддів Миронівського районного суду Київської області дійшли висновку про неможливість надання характеристики судді Поліщука А.С.

17 грудня 2024 року (вх. № 1528/11/6-24) до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С.

7 січня 2025 року доповідач−член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. запропонував надати додатково пояснення суддям Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. (голова цього суду), Гаврищуку А.В. (відряджений до Голосіївського районного суду міста Києва), судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. (відряджена до Миронівського районного суду Київської області) щодо обставин, на які покликався суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. у своїх поясненнях.

4 лютого 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. (відряджений до Голосіївського районного суду міста Києва). 7 лютого 2025 року надійшли пояснення голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., а 11 лютого 2025 року – пояснення судді Кириленко М.О.

Додатково доповідач−член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. скерував запити до Ради суддів України та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Дисциплінарна справа призначалася до розгляду 28 травня 2025 року, 18 червня 2025 року, 27 серпня 2025 року, 1 жовтня 2025 року, 15 жовтня 2025 року.

28 травня 2025 року розгляд дисциплінарної справи щодо судді Поліщука А.С. було відкладено на 18 червня 2025 року за клопотанням судді Поліщука А.С. від 27 травня 2025 року, у якому він вказував, що з 1 травня 2025 року перебуває у відпустці, а через хворобу не може прибути у засідання 28 травня 2025 року, проте бажає особисто приймати участь в розгляді дисциплінарної справи та йому необхідний час для ознайомлення з висновком та з метою належної підготовки до свого захисту.

18 червня 2025 року розгляд дисциплінарної справи не відбувся через перебуванням члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя − доповідача Сасевича О.М. у відрядженні у період з 15 до 20 червня 2025 року.

27 серпня 2025 року розгляд дисциплінарної справи відкладено з урахуванням заяви судді Поліщука А.С., у якій він повідомляв, що не може прибути у засідання дисциплінарного органу через хворобу та особисто бажає приймати участь у розгляді дисциплінарної справи щодо нього.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року скаржник – голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. та його представника – адвокат Іщенко Г.М. надали пояснення по суті обставин, встановлених під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, допитано як свідків суддю Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. (відряджена до Миронівського районного суду Київської області), суддю Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. (відряджений до Голосіївського районного суду міста Києва), ОСОБА_17

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., заслухавши пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., представника судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. – адвоката Іщенко Г.М., скаржника − голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. (відряджений до Голосіївського районного суду міста Києва), судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. (відряджений до Миронівського районного суду Київської області), ОСОБА_17, дослідивши відеозаписи, матеріали дисциплінарної справи із застосуванням стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи.

 

Справи №№ 371/217/20 (провадження № 1-кс/371/67/20), 371/217/20 (провадження № 1-кс/371/153/20), 371/190/21 (провадження № 1-кс/371/111/22)

26 лютого 2020 року до провадження слідчого судді Поліщука А.С. надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі – СВ Миронівського ВП ГУ НП в Київській області) ОСОБА_3 про здійснення приводу підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12019110220000398, внесеному 16 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України (справа № 371/217/20, провадження № 1-кс/371/67/20).

Цього самого дня слідчий суддя Поліщук А.С. заявив самовідвід від розгляду зазначеного клопотання, оскільки підозрюваний у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 був його однокласником, з яким він перебував (перебуває) у дружніх стосунках, що, на думку поміркованої, розумної, законослухняної та поінформованої людини, могло викликати сумнів у його неупередженості під час розгляду клопотання про його привід.

Згодом заява судді Поліщука А.С. про самовідвід надійшла до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О.

Суддя Капшук Л.О. ухвалою від 5 березня 2020 року відмовила у задоволенні заяви судді Поліщука А.С. від 26 лютого 2020 року про самовідвід.

Відмовляючи в задоволенні заяви про самовідвід, суддя Капшук Л.О. в ухвалі від 5 березня 2020 року зазначила, що той факт, що суддя був однокласником підозрюваного та перебував з ним у дружніх стосунках, за відсутності інших будь-яких фактів, які свідчили б про заінтересованість слідчого судді Поліщука А.С. у результатах розгляду клопотання про привід підозрюваного, не є підставою наявності обґрунтованих сумнівів щодо можливої упередженості або необ’єктивності судді. Суддя Капшук Л.О. зауважила, що про факт наявності дружніх стосунків з підозрюваним суддя Поліщук А.С. у заяві про самовідвід зазначив у дужках, що не вказує на існування таких стосунків на момент заявлення самовідводу.

В ухвалі від 5 березня 2020 року також зауважено, що суддя Поліщук А.С. розглядав справу № 371/1116/15-п щодо ОСОБА_1 та не заявляв самовідводу від розгляду справи про адміністративне правопорушення; суд не мав відомостей про те, що учасники судової справи висловлювали обґрунтовані сумніви в безсторонності судді з підстав, наведених Поліщуком А.С. у заяві про самовідвід; заява не містила належних та підтверджених даних, які свідчили б про наявність підстав для відводу, що передбачені нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі − КПК України), а суд не встановив обставини, які викликали б сумнів у неупередженості слідчого судді Поліщука А.С. і унеможливлювали б ухвалення ним об’єктивного рішення під час розгляду клопотання.

6 березня 2020 року слідчий суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання слідчого про привід ОСОБА_1, оскільки на виклики слідчого підозрюваний не з’являвся з поважних причин, тобто підстави, визначені частиною третьою статті 142 КПК України, для застосування приводу були відсутні.

25 травня 2020 року до провадження слідчого судді Поліщука А.С. надійшло клопотання слідчого СВ Миронівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про встановлення підозрюваному ОСОБА_1 строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12019110220000398 (справа № 371/217/20, провадження № 1-кс/371/153/20).

Слідчий суддя Поліщук А.С. ухвалою від 10 червня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання слідчого, оскільки Поліщук А.С. дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про завершення досудового розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, а тому висновки слідчого про те, що підозрюваний зволікав із ознайомленням з матеріалами досудового розслідування, до яких йому надано доступ, не були підтверджені під час розгляду цього клопотання.

Слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстави, передбаченої частиною десятою статті 290 КПК України, за якою слідчий суддя зобов’язаний встановити підозрюваному строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, після спливу якого він вважатиметься таким, що реалізував своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження.

25 лютого 2021 року до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110220000398, відомості про яке внесено до ЄРДР 16 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України (справа № 371/190/21).

7 червня 2022 року (майже через 1 рік 3 місяці від дня надходження до провадження судді Капшук Л.О. обвинувального акта) ОСОБА_1 подав до Миронівського районного суду Київської області заяву про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від розгляду зазначеного кримінального провадження.

У заяві ОСОБА_1 вказав, що суддя Капшук Л.О., розглядаючи справу № 371/1481/19 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, намагалася нав’язати йому послуги адвоката ОСОБА_4, з яким вона перебуває в цивільному шлюбі, згодом через його відмову та намір звернутися до Вищої ради правосуддя з скаргою, висловлювала на його адресу погрози. Крім того, 28 березня 2022 року суддя Капшук Л.О. застосувала до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту у межах кримінального провадження, у якому він підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України. ОСОБА_1 зазначив, що суддя Капшук Л.О. дійшла висновку про обґрунтованість його підозри у зв’язку із тим, що він придбав без передбаченого законом дозволу зброю і боєприпаси та не мав наміру повідомляти орган поліції про їх наявність, зберігав їх за місцем свого проживання.

ОСОБА_1 також вказував, що суддя Капшук Л.О. повністю проігнорувала той факт, що «відсутній» закон, який передбачає необхідність отримання дозволу на зброю, а також те, що у зв’язку із війною в Україні громадяни України (у тому числі ОСОБА_1) отримали вогнепальну зброю; проігнорувала ту обставину, що відповідно до частини третьої статті 263 КК України не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої; в ухвалі суду про застосування до нього запобіжного заходу зазначила, що 27 березня 2022 року під час проведення обшуку будинку він видав працівникам поліції набої, що належать до боєприпасів вогнепальної нарізної зброї, два магазини до автомата Калашникова та автомат АКС-74У калібру 5,45 мм, що вказувало на її обізнаність та свідоме ігнорування обставини про виконання ОСОБА_1 вимоги працівників поліції, зокрема добровільної ним видачі зброї та боєприпасів, що виключало кримінальну караність за дії, передбачені статтею 263 КК України; проігнорувала обставину, що слідчий провів обшук житлового будинку підозрюваного до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; проігнорувала обставини, які свідчили про необґрунтованість підозри та про допущення порушень під час обшуку.

Такі дії судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., на думку ОСОБА_1, вказували на наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, що виключали можливість розгляду кримінального провадження, оскільки викликали у нього стійкий сумнів у неупередженості судді щодо його особи.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 10 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 від 7 червня 2022 року про відвід судді Капшук Л.О. задовольнив, відвів суддю Капшук Л.О. від розгляду справи № 371/190/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 162 КК України.

Зі змісту ухвали судді Поліщука А.С. від 10 серпня 2022 року вбачається, що суддя Поліщук А.С., задовольняючи заяву про відвід судді Капшук Л.О., зауважив, що вона, незважаючи на тривалий час розгляду заяви про відвід, будучи належним чином повідомленою про час та місце судових засідань, не виявила бажання ні надати свої пояснення в судовому засіданні, ні направити письмове спростування доводів ОСОБА_1 щодо наявності у них позапроцесуальних відносин, хоча таке спростування «було б логічним, у тому випадку коли б їх не було».

З огляду на те, що суддя Капшук Л.О. не спростувала доводів ОСОБА_1 щодо наявності між ними зазначених вище позапроцесуальних відносин, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку про їх існування. Як зауважив суддя Поліщук А.С. в ухвалі, до такого висновку він дійшов не лише «на підставі мовчазної згоди судді Капшук Л.О.», а й зважаючи на надані ОСОБА_1 докази, зокрема:

із відеозапису (M2U00628.MPG), датованого 16 березня 2020 року з якого вбачалося, що ОСОБА_1, перебуваючи у службовому кабінеті судді Капшук Л.О., повідомляє, що він її не зрозумів, та хоче, щоб справу було закрито «за закінченням строку». Суддя Капшук Л.О., побачивши увімкнення відеокамери, повідомляє його, що не потрібно її знімати, оскільки вони не в судовому засіданні, після чого звертається до свого помічника із вказівкою призначити справу до розгляду;

із ухвали Миронівського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року у справі № 371/1481/19 (провадження № 3-зв/371/7/20), з якої вбачалося, що 16 березня 2020 року, під час проведення цього відеозапису, мало бути судове засідання, проте з невідомих причин не відбулося;

із ухвали Миронівського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року у справі № 371/1481/19 (провадження № 3-зв/371/7/20), з якої вбачалося, що ОСОБА_1 звертався до судді Капшук Л.О. із заявою, в якій просив призначити йому «безкоштовного» адвоката для захисту його прав у суді, яку, як зауважив у цій ухвалі суддя Поліщук А.С., вона не розглянула відповідно до вимог закону;

із довідки керівника апарату Миронівського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року, з якої вбачалося, що суддя Капшук Л.О. надавала пояснення Вищій раді правосуддя у справі № 371/1481/19, що доводить правдивість доводів ОСОБА_1 щодо його звернення з скаргою про притягнення судді Капшук Л.О. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 10 серпня 2022 року також зауважив, що, «незважаючи на передбачений пунктом статті 247 КУпАП обов’язок суду закрити провадження по справі в зв’язку із закінчення строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП, наявність клопотання ОСОБА_1 про це, суддя Капшук Л.О. продовжила розглядати цю справу перебравши на себе функцію збирання доказів (виклик свідків із власної ініціативи)».

На переконання судді Поліщука А.С., існування позапроцесуальних відносин, за яких суддя висловлював погрози особі, абсолютно об’єктивно викликає в такої особи побоювання втілення цих погроз під час розгляду цим суддею будь-яких справ, незалежно від того, чи існують на цей момент у судді неприязні стосунки із цією особою. Саме проявом побоювання втілення цих погроз і є доводи ОСОБА_1 щодо дій судді Капшук Л.О. під час обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема, як зазначив суддя Поліщук А.С., «не зазначення в ухвалі від 28 березня 2022 року (справа № 371/204/22, провадження 1-кс/371/66/22), як того вимагає підпункт б п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» мотивів неприйняття аргументів захисту, які є досить істотними та змістовними».

В ухвалі від 10 серпня 2022 року також зауважено, що у ОСОБА_1 з об’єктивних підстав сформувалося стійке внутрішнє переконання в упередженості судді Капшук Л.О., яку вона, на його думку, буде проявляти в подальшому під час розгляду справи, що свідчить про відсутність внутрішнього сприйняття будь-якого рішення судді Капшук Л.О. у цій справі як з процесуальних питань, так і по суті справи.

На переконання судді Поліщука А.С., суд не взмозі переконати учасника справи у власній неупередженості, тому навіть мінімальні сумніви, висловлені учасником справи щодо суб’єктивної поведінки судді, та його побоювання, що певний суддя є небезстороннім, є підставою для його відсторонення. Таке рішення було доцільним для: забезпечення умов та гарантій, за яких у обвинуваченого не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи справедливим, безстороннім та неупередженим судом; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб’єктивних підстав для сумніву учасників у неупередженості суду.

Надалі справа № 371/190/21 перебувала у провадженні іншого судді Миронівського районного суду Київської області та ухвалою суду від 20 грудня 2022 року кримінальне провадження закрито у зв’язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

 

Справа № 371/462/22

17 червня 2022 року до Миронівського районного суду Київської області надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 27 березня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022111220000063 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цього самого дня вказана справа надійшла до провадження судді Кириленко М.О.

3 квітня 2023 року обвинувачений ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Кириленко М.О. ОСОБА_1 вказав, що суддя Кириленко М.О. 3 серпня 2022 року в підготовчому судовому засіданні розглядала клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту та зобов’язана була роз’яснити йому права обвинуваченого, зокрема мати захисника, знати суть і підстави підозри або обвинувачення, знати підстави його затримання, відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення, давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою, досліджувати речові докази, показання, на які посилається прокуратура, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора, заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

ОСОБА_1 вказував у заяві, що суддя Кириленко М.О. у підготовчому судовому засіданні не роз’яснила йому прав під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, позбавивши його можливості надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора.

Такі дії судді Кириленко М.О., на переконання ОСОБА_1, у сукупності викликали в нього стійке та обґрунтоване побоювання, що вона не є безсторонньою і ухвалить упереджене рішення у кримінальному провадженні, тому на підставі пункту 4 частини першої статті 75 КПК України заявив їй відвід.

Цього самого дня заява ОСОБА_1 надійшла до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 14 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. задовольнив. Суддю Кириленко М.О. відведено від участі в розгляді кримінального провадження (справа № 371/462/22).

Зі змісту ухвали суду від 14 червня 2023 року вбачається, що в обґрунтування заявленого відводу суддя Поліщук А.С. поклав обставини, на які покликався в заяві ОСОБА_1. Водночас суддя Поліщук А.С. послався на обставини, на які обвинувачений не вказував у заяві від 3 квітня 2023 року.

Зокрема, суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 14 червня 2023 року вказав, що: «Під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу суддя Кириленко М.О. порушила його право надавати докази на спростування доводів прокурора, зокрема в судовому засіданні вона повідомила, що не може розглядати докази на стадії підготовчого судового засідання, що прямо порушує його право, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 193 КПК України, яке звучить так “…надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора”.

Проте норми глави 18 КПК України не містять обмежень часу подачі підозрюваним чи обвинуваченим доказів на спростування доводів прокурора щодо обрання запобіжного заходу, тому це право може бути реалізоване зокрема і під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, а отже суддя Кириленко М.О. під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу також порушила загальні засади кримінального провадження, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Крім того, суддя Кириленко М.О. під час підготовчого судового засідання продемонструвала не рівне ставлення до сторін, зокрема вона надала прокурору на його клопотання майже місячний строк для ознайомлення із клопотанням ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження та підготовку заперечень проте, коли він надав свої заперечення, а захисник заявив таке ж клопотання про надання часу на ознайомлення із цими запереченнями для підготовки своїх контраргументів, вона надала лише пів години.

Суддя Кириленко М.О. замість того щоб бути безсторонньою та слухати позиції сторін, сперечалася із захисником, нав’язувала йому свою думку про неможливість подачі і розгляду в судовому засідання доказів.

Тобто вона фактично підмінила прокурора формулюючи замість нього заперечення щодо можливості подавати клопотання і докази під час обрання запобіжного заходу, у зв’язку із чим ОСОБА_1 не зміг надати докази перебування на стаціонарному лікуванні у м Києві в період коли він був оголошений у розшук.

Цей доказ на думку ОСОБА_1 спростовував доводи прокурора щодо наявності ризику переховування від суду, які в своїй ухвалі суддя Кириленко М.О. визнала доведеними.

Суддя Кириленко М.О. під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відмовила захиснику обвинуваченого у дослідженні відеозапису проведення обшуку, мотивуючи це тим, що цей доказ не може бути досліджений на цій стадії, проте вона досліджувала протокол цього обшуку, наданий прокурором, невід’ємною частиною якого є відеозапис проведення цього обшуку, без якого ця слідча дія у відповідності до ч. 6 ст. 107 КПК України є недійсною.

Крім того в порушення норм ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 194, ч. ч. 2 і 4 ст. 194 КПК України та вимог щодо обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, суддя Кириленко М.О. під час обрання запобіжного заходу 03 серпня 2022 року взагалі не розглядала питання щодо доведеності того, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним ризику або ризикам, підтвердженням чому є її ухвала, у якій відсутнє обґрунтування цього.

Також суддя Кириленко М.О. під час підготовчого судового засідання та обрання запобіжного заходу порушила презумпцію невинуватості, передбачену ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а також ст. 17 КПК України, зважаючи на наступне.

В описовій частині своєї ухвали про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу та призначення кримінального провадження до розгляду від 03 серпня 2022 року, суддя Кириленко М.О. зазначила, що він “…. вчинив злочин в умовах воєнного стану”.

Тобто, суддя Кириленко М.О. до того як вину ОСОБА_1 було доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у судовому рішенні наперед відобразила свою думку про його винуватість у скоєнні злочину по цьому кримінальному провадженні, що у відповідності до вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини є порушенням презумпції невинуватості».

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кириленко М.О., суддя Поліщук А.С. дійшов висновку, що твердження обвинуваченого не були безпідставними, оскільки матеріали справи не містили доказів роз’яснення йому прав, передбачених частиною другою статті 193 КПК України, що є обов’язком суду.

Крім того, суддя Поліщук А.С. дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень ОСОБА_1 про порушення принципу змагальності сторін, оскільки в судовому засіданні 3 серпня 2022 року суддя Кириленко М.О. повідомила сторону захисту, що не може розглядати докази на стадії підготовчого судового засідання, що, на його переконання, прямо суперечило вимогам як пункту 6 частини другої, частини четвертої статті 193 КПК України, так і частин першої, другої, четвертої статті 194 КПК України.

Суддя Поліщук А.С. в ухвалі також зазначив, що із технічної фіксації підготовчого судового засідання вбачалося, що суддя Кириленко М.О. 3 серпня 2022 року досліджувала докази, надані прокурором. Зокрема, вона досліджувала докази, зібрані під час досудового розслідування, серед яких: протокол обшуку від 3 березня 2022 року, відео, яке просив дослідити захисник обвинуваченого, проте йому фактично було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1.

Суддя Поліщук А.С. також установив, що суддя Кириленко М.О. не розглянула питання щодо доведеності того, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведенням ризику або ризикам, обов’язковість розгляду якого передбачена частиною третьою статті 176, пунктом 3 частини першої статті 194, частиною другою статті 331 КПК України.

В ухвалі суду від 14 серпня 2023 року суддя Поліщук А.С. також наголосив, що під час розгляду заяви про відвід були підтверджені доводи обвинуваченого щодо порушення суддею Кириленко М.О. презумпції невинуватості, зокрема суддя Кириленко М.О. у вісімнадцятому абзаці описової частини ухвали від 3 серпня 2022 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу та призначення кримінального провадження до розгляду зазначила, що він «…вчинив злочин в умовах воєнного стану». Тобто надала оцінку діям обвинуваченого, які йому ставились у вину у цьому кримінальному провадженні, і ця оцінка надана до того, як його вину було доведено відповідно до закону.

Ураховуючи зазначені обставини суддя Поліщук А.С. дійшов висновку, що у ОСОБА_1 з об’єктивних причин, небезпідставно сформувалося стійке внутрішнє переконання в упередженості судді Кириленко М.О., яку вона, на його думку, буде проявляти в подальшому під час розгляду справи.

На переконання судді Поліщука А.С., суд не взмозі переконати учасника справи у власній неупередженості, тому навіть мінімальні сумніви, висловлені учасником справи щодо суб’єктивної поведінки судді, та його побоювання, що певний суддя є небезстороннім, є підставою для його відсторонення. Таке рішення було доцільним для: забезпечення умов та гарантій, за яких у обвинуваченого не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи справедливим, безстороннім та неупередженим судом; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб’єктивних підстав для сумніву учасників у неупередженості суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2023 року справа № 371/462/22 надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

Ухвалою від 19 червня 2023 року суддя прийняв кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 до свого провадження та призначив підготовче судове засідання на 24 жовтня 2023 року.

З пояснень судді Поліщука А.С. вбачається, що з 10 липня 2023 року до 18 серпня 2023 року він перебував у відпустці на підставі наказу від 28 квітня 2023 року № 8-в.

24 жовтня 2023 року на адресу Миронівського районного суду Київської області надійшов лист Обухівської окружної прокуратури, у якому висловлено прохання відкласти судовий розгляд цього кримінального провадження у зв’язку із зайнятістю прокурорів, які входили до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, в розгляді інших проваджень, які перебували на розгляді в Богуславському районному суді Київської області.

Підготовче судове засідання у цій справі призначено на 22 лютого 2024 року. Відповідно до довідки секретаря судового засідання справу знято з розгляду у зв’язку тимчасовою непрацездатністю судді Поліщука А.С. з 16 лютого 2024 року до 22 лютого 2024 року. Підготовче судове засідання призначено на 14 травня 2024 року.

13 травня 2024 року прокурор Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із заявою про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1.

У заяві про відвід судді Поліщука А.С. прокурор вказав, що під час підтримання обвинувачення виявлено обставини, які вказували на наявність зацікавленості судді Поліщука А.С. у результатах розгляду справ, учасником яких є ОСОБА_1. Ці обставини обґрунтовано викликали сумнів у неупередженості та безсторонності цього судді у кримінальному провадженні № 1202211220000063 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Зокрема, стороні обвинувачення стало відомо, що 2 квітня 2024 року суддя Миронівського районного суду Київської області Гаврищук А.В. розглянув справу за заявою судді Кириленко М.О. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП (справа № 371/430/24, провадження № 3/371/303/24).

Зі змісту рішення суду вбачалося, що суддя Кириленко М.О. під час ознайомлення із відеозаписами, доданими до матеріалів працівниками поліції, з’ясувала, що ОСОБА_1 на місці вчинення правопорушення у присутності працівників поліції телефонував судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуку А.С. та спілкувався з ним під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суддя Гаврищук А.В. задовольнив заяву судді Кириленко М.О. про самовідвід, суддю Кириленко М.О. відведено від розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП. Крім того, за результатами розгляду заяви про самовідвід підтверджено факт надання суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. консультацій ОСОБА_1 на місці вчинення правопорушення під час складання працівниками поліції щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 130 КУпАП, а обставини, які встановлені під час розгляду справи за заявою про самовідвід судді Кириленко М.О., вказують на те, що суддя Поліщук А.С. особисто зацікавлений у результатах розгляду судових справ за участю ОСОБА_1.

У заяві прокурор зазначав, що суддя Поліщук А.С. не заявляв самовідводу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 під час перебування справи в його провадженні. Прокурор наголосив у заяві, що суддя не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, тому просив відвести суддю Поліщука А.С. від розгляду кримінального провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року зазначена заява про відвід судді Поліщука А.С. надійшла до провадження судді Кириленко М.О., яка 15 травня 2024 року заявила самовідвід від її розгляду, оскільки вона заявляла самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 371/430/24 щодо ОСОБА_1, ознайомлювалася із відеозаписами з бодикамер працівників поліції, з яких встановила, що водій ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення телефонував судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуку А.С., отримував від нього консультації та згодом суддя Миронівського районного суду Київської області Гаврищук А.В. ухвалою від 2 квітня 2024 року також констатував, що підстави, які були зазначені в заяві судді Кириленко М.О. про самовідвід, підтверджувалися об’єктивними доказами, зафіксованими відеозаписами з бодикамер працівників поліції. Ухвалюючи таке рішення, суд погодився з тим, що наведені Кириленко М.О. обставини, на думку стороннього незацікавленого спостерігача, обґрунтовано могли викликати сумнів у неупередженості та безсторонності будь-якого судді Миронівського районного суду Київської області у цій справі.

Суддя Кириленко М.О. в ухвалі також вказала, що оскільки саме вона виявила факт неоднозначної поведінки судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, тому вона вже сформувала думку про те, що вони є близькими особами, з чим погодився неупереджений суддя, постановивши відповідне процесуальне рішення під час розгляду її заяви про самовідвід. Суддя зазначила, що не могла бути неупередженою під час розгляду заяви прокурора про відвід головуючого судді Поліщука А.С. у справі № 371/462/22 (провадження № 1-кп/371/51/24).

15 травня 2024 року заява судді Кириленко М.О. про самовідвід від розгляду заяви прокурора про відвід судді Поліщука А.С. надійшла до провадження судді Капшук Л.О.

Суддя Капшук Л.О. ухвалою від 3 червня 2024 року задовольнила самовідвід судді Кириленко М.О. від розгляду заяви прокурора про відвід судді Поліщука А.С.

Суддя Капшук Л.О., до провадження якої надійшла заява прокурора про відвід судді Поліщука А.С., ухвалою від 17 червня 2024 року задовольнила заяву прокурора, суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. відвела від розгляду кримінального провадження № 1202211220000063 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Зі змісту ухвали від 17 червня 2024 року вбачається, що в суддів Миронівського районного суду Київської області не виникло сумніву в тому, що під час складання протоколу щодо ОСОБА_1. Саме ОСОБА_1 спілкувався із суддею Поліщуком А.С. Крім того, судовим рішенням у справі № 371/430/24 встановлено факт спілкування судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. з обвинуваченим ОСОБА_1 під час складання щодо ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, надання йому порад та консультацій. Дії судді Поліщука А.С., який надає юридичні консультації ОСОБА_1 як особі, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення та проводиться адміністративне розслідування, спілкування телефоном упродовж всього часу встановлення обставин правопорушення, починаючи з моменту повідомлення водію про наявність у нього ознак наркотичного сп’яніння, вказували про зацікавленість судді в наслідках цього провадження. Такі дії порушували стандарти безсторонності суду.

Суддя Капшук Л.О. в ухвалі від 17 червня 2024 року зауважила, що обставини, встановлені під час розгляду справи за заявою судді Кириленко М.О. про самовідвід, вказували про зацікавленість судді Поліщука А.С. у результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП та обґрунтовано викликали сумнів у неупередженості та безсторонності судді Поліщука А.С. під час розгляду будь-якої судової справи, учасником якої є ОСОБА_1.

В ухвалі від 17 червня 2024 року зазначено, що суд установив очевидні факти, що можуть поставити під сумнів безсторонність судді Поліщука А.С. під час розгляду кримінального провадження, в якому ОСОБА_1 має статус обвинуваченого, зважаючи на наявність позапроцесуальних відносин судді з вказаною особою.

З ухвали суду вбачається, що суддя Поліщук А.С., отримавши до свого провадження заяву про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1, а згодом і кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, не врегулював наявного конфлікту інтересів у передбачений процесуальним законом спосіб, заяву про самовідвід у кримінальному провадженні не подав.

Водночас обставини, вказані стороною обвинувачення в заяві як підстави для відводу, були такими, що могли викликати сумнів в об’єктивності судді Поліщука А.С., ці обставини були обґрунтованими та достатніми для задоволення заяви про його відвід від розгляду кримінального провадження.

Суд зауважив, що суддя Поліщук А.С. не забезпечив достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності у цьому кримінальному провадженні, а прокурор доведено наявність достатніх підстав вважати, що цей суддя не був безстороннім.

Київський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2024 року задовольнив подання голови Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого на підставі частини другої статті 34 КПК України зазначене кримінальне провадження скероване на розгляд до Кагарлицького районного суду Київської області.

 

Справа № 371/273/24

23 лютого 2024 року до провадження судді Поліщука А.С. надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, щодо ОСОБА_5.

Із копії протоколу про адміністративного правопорушення, який суддя Капшук Л.О. долучила до матеріалів доповнень до дисциплінарної скарги убачається, що 21 лютого 2024 року о 22:50 у місті _______ на вулиці ______, 135, водій ОСОБА_5 керував авто ВАЗ _______, д. н. з. НОМЕР. Від проходження «освідування» на стан алкогольного сп’яніння відмовився. Водночас у цьому самому протоколі зазначено, що водій погодився пройти огляд.

Зі змісту протоколу незрозуміло, який запис згодом вніс до протоколу працівник поліції, оскільки рукописний текст у цьому протоколі накладається на друкований бланк протоколу про адміністративне правопорушення, що спотворює зміст протоколу.

У протоколі також зазначено, що якась подія чи явище підтверджується висновком лікаря нарколога від 21 лютого 2024 року№ 34, чим водій порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність за яким передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що вперше справа призначалася до розгляду на 14 березня 2024 року, про що ОСОБА_5 повідомлено під розписку.

14 березня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання фахівця у галузі права ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не було роз’яснено її право на захист. До зазначене клопотання не було долучено жодних документів, які вказували б на те, що ОСОБА_2 мав право на надання правничої допомоги ОСОБА_5.

Суд постановою від 14 березня 2024 року витребував з медичного закладу: копію свідоцтва (сертифікат) про проходження лікарів тематичного удосконалення за відповідною програмою про право проведення огляду на стан сп’яніння водіїв; документи, що підтверджували внесення медичного закладу до переліку медичних закладів, які мають право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння; копію свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_5.

Суддя Поліщук А.С. постановою від 12 квітня 2024 року провадження у справі щодо ОСОБА_5 закрив у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суддя Поліщук А.С. у постанові зауважив, що поліцейський, усупереч вимогам статті 256 КУпАП та пункту 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 року за № 1496/27941, не зазначив у протоколі об’єктивної сторони будь-якого адміністративного правопорушення із тих, що передбачені частиною першою статті 130 КУпАП.

У постанові від 12 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. вказав, що згідно протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 не обвинувачується ні в тому, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, ні в тому, що відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, адже він його пройшов.

Суддя Поліщук А.С. у постанові від 12 квітня 2024 року зазначив, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуто звинувачення, і лише в межах висунутого відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення звинувачення, а тому він був позбавлений можливості визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

 

Справа № 371/981/21

4 жовтня 2021 року до провадження слідчого судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя Капшук Л.О. ухвалою від 11 жовтня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_2 та призначила її до розгляду на 13 жовтня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 телефоном неодноразово було повідомлено про призначені судові засідання на 13, 22 та 28 жовтня 2021 року, про що секретар судового засідання склав довідку. 28 жовтня 2021 року ОСОБА_2 надіслано sms-повідомлення про розгляд справи 28 жовтня 2021 року.

28 жовтня 2021 року в судовому засіданні ОСОБА_2 заявив відвід секретарю судового засідання.

Слідчий суддя Капшук Л.О. задовольнила заяву ОСОБА_2 про відвід секретаря судового засідання Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_6 та відвела секретаря судового засідання від участі в розгляді скарги з огляду на наявність сумнівів у неупередженості секретаря судового засідань, оскільки повною мірою не було дотримано вимог щодо належного повідомлення скаржника як учасника справи про розгляд його скарги.

У засіданні 28 жовтня 2021 року ОСОБА_2 вимагав від судді Капшук Л.О. пред’явити посвідчення судді, вказував їй, що вона «людина в мантії», намагався вказувати судді, які процесуальні дії вона має вчинити, а згодом заявив їй відвід. На прохання судді Капшук Л.О. повідомити підстави відводу − відмовився вказувати такі підстави.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що посвідченням судді за необхідності підтверджуються повноваження його власника в ситуаціях, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, коли суддя не перебуває в мантії та з нагрудним знаком. Повноваження судді в судовому засіданні з розгляду справи підтверджуються мантією та нагрудним знаком. При цьому наявність або відсутність у судді посвідчення під час розгляду судової справи жодним чином не впливає на обсяг його повноважень щодо здійснення правосуддя в певному суді, що надані в порядку, встановленому законом, а поведінка осіб, які під час судового засідання вимагають від головуючого у справі, який здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком, пред’явлення посвідчення судді, не узгоджується з положеннями частини шостої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов’язку фізичних і юридичних осіб поважати незалежність судді й не посягати на неї та є неприпустимим. Вища рада правосуддя неодноразово наголошувала, що процесуальне законодавство не передбачає можливості заявлення учасниками справи вимог щодо перевірки посвідчення головуючого в судовому засіданні. Зазначені дії можуть мати ознаки зловживання процесуальними правами, порушення порядку в судовому засіданні та неповаги до суду.

28 жовтня 2021 року в судовому засіданні суддя Капшук Л.О. наголосила, що така поведінка ОСОБА_2 свідчить про неповагу до суду та оголосила перерву в розгляді його скарги з метою надання йому часу для підготовки письмової заяви про відвід.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву про відвід судді Капшук Л.О. від розгляду справи, у якій, зокрема, вказав, що «особа жіночої статі в мантії судді Капшук Л.О., відмовила мені у можливості ознайомлення із документом який підтверджує повноваження судді (посвідчення), натомість повідомила, що таке моє ознайомлення є неповагою до суду». У заяві він також вказав, що сприймає таку відповідь судді Капшук Л.О. як погрозу притягнення його до відповідальності за неповагу до суду. ОСОБА_2 також вказав, що слідчий суддя Капшук Л.О. штучно затягувала строки розгляду скарги на бездіяльність слідчого, чим виявила зацікавленість у результатах досудового розслідування.

Зазначена заява про відвід слідчого судді Капшук Л.О. 29 жовтня 2021 року надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

4 листопада 2021 року суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ОСОБА_2 про відвід секретаря судового засідання ОСОБА_7 від участі в розгляді справи № 371/981/21.

Іншою ухвалою від 4 листопада 2021 року суддя Поліщук А.С. задовольнив заяву ОСОБА_2 та відвів слідчого суддю Капшук Л.О. від участі в розгляді справи № 371/981/21.

Зі змісту ухвали від 4 листопада 2021 року, якою відведено суддю Капшук Л.О. від розгляду справи вбачається, що, задовольняючи заяву ОСОБА_2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О., суддя Поліщук А.С. керувався тим, що суддя Капшук Л.О. не дотрималася розумності строку розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого та не здійснювала виклику скаржника в судові засідання з дотриманням вимог КПК України, не надіслала скаржнику копії ухвали про відкриття провадження за скаргою, не оголосила повного тексту ухвали про відвід секретаря судового засідання, не залучила в судове засідання секретаря судового засідання для фіксації обставин постановлення нею «29 жовтня 2021 року» ухвали, яку її помічник надіслала скаржнику 2 листопада 2021 року, не виготовила та не додала до матеріалів справи оригіналу ухвали від «29 жовтня 2021 року». На переконання судді Поліщука А.С., слідчий суддя Капшук Л.О. не забезпечила умов, за яких неможливо сумніватися в її безсторонності.

Суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 4 листопада 2021 року також вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236, рішення Вищої ради правосуддя від 1 квітня 2021 року № 763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину», наказу голови Миронівського районного суду Київської області від 8 жовтня 2020 року № 68/А «…до учасників судових засідань ставляться вимоги обов’язкового перебування у захисних масках, за відсутності яких співробітники судової охорони не допускають учасників судових засідань до приміщення суду, тому з огляду на ст. 1 Кодексу суддівської етики, згідно якої суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону (тим більше голова суду), слідчий суддя Капшук Л.О. (яка ще й займає адміністративну посаду голови суду) зобов’язана своїм прикладом демонструвати дотримання законодавства України, щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та на рівні із учасниками судових засідань перебувати в залі судових засідань у захисній масці, оскільки ігнорування цього обов’язку, не лише не є демонстрацією високих стандартів поведінки, а й містить в собі ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44³ КУпАП».

З технічного запису судового засідання 4 листопада 2021 року та зі змісту заяви ОСОБА_2 про відвід не вбачається, що заявник висловлював різні сумніви щодо безсторонності та неупередженості слідчого судді Капшук Л.О. саме з підстав недотримання суддею обмежувальних вимог, пов’язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 29 листопада 2021 року для розгляду скарги ОСОБА_2 обрано Поліщука А.С.

Слідчий суддя Поліщук А.С. ухвалою від 29 листопада 2021 року прийняв до провадження скаргу ОСОБА_2 та призначив її до розгляду на 3 грудня 2021 року.

3 грудня 2021 року слідчий суддя Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою частково задовольнив скаргу ОСОБА_2: визнав протиправною бездіяльність уповноважених посадових осіб Відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі − ГУ НП в Київській області) щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_2 від 1 жовтня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованою 1 жовтня 2021 року за № 3869 у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення; зобов’язав слідчий відділ відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області не пізніше 24 годин з часу надходження копії ухвали до відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України за заявою ОСОБА_2 від 1 жовтня 2021 року та відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 216 КПК України передати ці матеріали за підслідністю до відповідного територіального підрозділу Державного бюро розслідувань для проведення досудового розслідування.

 

Справа № 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/313/21 та № 1-кс/371/328/21)

1 грудня 2021 року до провадження слідчого судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора, яка полягає в нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № 12021116220000156 (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/313/21).

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 3 грудня 2021 року відкрив провадження за скаргою ОСОБА_2 та призначив скаргу до розгляду на 7 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 7 грудня 2021 року ОСОБА_2 з покликанням на статтю 75 КПК України усно заявив відвід слідчому судді Капшук Л.О., у зв’язку із чим розгляд скарги припинено для передання справи до канцелярії суду.

8 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із письмовою заявою про відвід слідчого судді Капшук Л.О.; зазначена заява надійшла до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/328/21).

У заяві ОСОБА_2 вказав, що не довіряє слідчому судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., оскільки вона 27 грудня 2019 року в провадженні № 3/371/174/19 за його відсутності винесла постанову, у якій зазначила, що він під час розгляду справи не заперечував щодо закриття справи про адміністративне правопорушення. Тобто суддя зазначила у постанові суду відомості, які не відповідають дійсності, оскільки він не був присутній під час розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_2 мотивував відвід тим, що суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. під час розгляду справи № 371/892/21 перебирала на себе функції збирання доказів, що порушувало принцип змагальності сторін, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС України), та суперечило обов’язку відповідача як суб’єкта владних повноважень надавати докази правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України. Заявник наголосив, що в інших аналогічних справах суддя жодного разу цього не робила.

У заяві ОСОБА_2 також висловлював побоювання, що суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. мала бажання помститися за попередні заявлені їй відводи та подані ним до Вищої ради правосуддя скарги щодо її дій.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 14 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. задовольнив – суддю Капшук Л.О. відведено від участі в розгляді справи № 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/313/21).

Суддя Поліщук А.С., дослідивши зміст заяви ОСОБА_2 встановив, що у скаржника внаслідок дій судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. в інших судових справах сформувалося стійке внутрішнє переконання в упередженості судді Капшук Л.О. Суддя вказав, що, на думку скаржника, суддя Капшук Л.О. буде виявляти упередженість щодо ОСОБА_2 згодом під час розгляду скарги, що свідчить про відсутність внутрішнього сприйняття будь-якого рішення судді Капшук Л.О. у цій справі як з процесуальних питань, так і по суті справи.

Суддя Поліщук А.С. вважав небезпідставними побоювання ОСОБА_2 щодо упередженості судді Капшук Л.О., оскільки із ЄДРСР убачалося, що суддя Капшук Л.О. протягом 2020−2021 року розглянула 7 адміністративних справ, у яких вона усупереч вимогам статті 77 КАС України витребовувала докази із власної ініціативи, перебравши на себе в такий спосіб функцію збирання доказів, про що свідчить ухвала від 30 листопада 2021 року у справі № 371/892/21.

Суддя Поліщук А.С. встановив, що дії судді Капшук Л.О. щодо розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, описані в ухвалі Миронівського районного суду Київської області від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21 (скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення), також об’єктивно могли в нього сформувати небезпідставні побоювання щодо неупередженості судді Капшук Л.О. до його особи.

На переконання судді Поліщука А.С., підставою для відводу не обов’язково має бути доведений факт необ’єктивності чи заінтересованості судді (суб’єктивний критерій), участь судді в розгляді справи унеможливлюється і за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об’єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості. Зокрема, ОСОБА_2 у поданих до Миронівського районного суду Київської області заявах неодноразово висловлював власну стійку позицію про можливу упередженість судді Капшук Л.О. під час розгляду справи у зв’язку з поданою до Вищої ради правосуддя дисциплінарною скаргою та відсутність у зв’язку з цим довіри до судді.

Зазначене свідчило про наявність обставин, що викликали «неспокій» ОСОБА_2, його невпевненість у неупередженості суду, суб’єктивну недовіру до судді Капшук Л.О. та внутрішнє переконання про відсутність безсторонності та неупередженості цієї судді під час розгляду справи.

 

Справи № 371/1179/21 (провадження № 1-кс/371/314/21 та № 1-кс/371/330/21)

1 грудня 2021 року до провадження слідчого судді Капшук Л.О. надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № 12021116220000156 (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/314/21).

Цього самого дня справа надійшла до провадження слідчого судді Капшук Л.О. Суд ухвалою від 3 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду на 7 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 7 грудня 2021 року ОСОБА_2 заявив відвід секретарю судового засідання ОСОБА_8 у зв’язку із тим, що вона, повідомляючи судді Капшук Л.О. про явку учасників судового процесу, неправильно вказала його прізвище.

Суд ухвалою від 7 грудня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід секретаря судового засідання Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_8.

Згодом у судовому засіданні 7 грудня 2021 року ОСОБА_2 усно заявив відвід слідчому судді Капшук Л.О. із покликанням на наявність обставин, передбачених статтею 75 КПК України; суд припинив розгляд скарги для передачі справи до канцелярії суду.

9 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із письмовою заявою про відвід слідчого судді Капшук Л.О. та цього самого дня зазначена заява надійшла до провадження судді Поліщука А.С. (справа № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/330/21, після перереєстрації − провадження № 1-кс/371/8/22).

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 28 січня 2022 року задовольнив заяву про відвід слідчого судді Капшук Л.О. та відвів слідчу суддю Капшук Л.О. від розгляду скарги ОСОБА_2 Мотиви відводу слідчого судді Капшук Л.О. були аналогічні тим, які суддя Поліщук А.С. вказав в ухвалі від 14 грудня 2021 року у справі № 371/1179/21, провадження № 1-кс/371/328/21.

 

Справа № 371/1006/23

12 липня 2023 року до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_9.

9 серпня 2023 року в судовому засіданні ОСОБА_9 усно заявив судді Капшук Л.О. відвід, що убачається із протоколу від 9 серпня 2023 року № 1794698. Зі змісту зазначеного протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_9 усно заявив відвід судді Капшук Л.О. від розгляду справи, оскільки він не довіряв головуючому судді.

10 серпня 2023 року помічник судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. – ОСОБА_ 10 − передала керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області вказаний протокол для розгляду заяви про відвід судді Капшук Л.О.

Цього самого дня зазначений протокол було розподілено судді Каневському В.О. у частині розгляду заяви ОСОБА_9 про відвід судді Капшук Л.О.

З матеріалів справи встановлено, що 15 серпня 2023 року помічник судді Каневського В.О. повідомила суддю Капшук Л.О. про те, що розгляд заяви про її відвід відбудеться 19 вересня 2023 року.

16 серпня 2023 року на адресу суду надійшла письмова заява ОСОБА_9 про «недовіру слухати справу та відвід судді Капшук Л.О.», у якій ОСОБА_9 повідомляв, що із суддею Капшук Л.О. в нього неприязні стосунки. ОСОБА_9 також повідомив про конфлікт судді Капшук Л.О. з його захисником – ОСОБА_2.

19 вересня 2023 року від ОСОБА_9 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про відвід у зв’язку з перебуванням його захисника, фахівця у галузі права, ОСОБА_2 в іншому судовому засіданні.

19 вересня 2023 року у зв’язку з звільненням судді Каневського В.О. у відставку відповідно до розпорядження керівника апарату Миронівського районного суду Київської області та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

До матеріалів справи долучено повістку про виклик ОСОБА_9, з якої вбачалося, що розгляд заяви про відвід призначено на 9 жовтня 2023 року, проте судді Капшук Л.О. повідомлено про іншу дату розгляду справи − «9 вересня 2023 року».

9 жовтня 2023 року розгляд заяви про відвід не відбувся у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Поліщука А.С. З довідки секретаря судового засідання установлено, що справу знято з розгляду та призначено на 11 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року ОСОБА_9 повторно звернувся до суду із письмовою заявою про відвід судді Капшук Л.О.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою від 11 грудня 2023 року заяву ОСОБА_9 про відвід судді Капшук Л.О. задовольнив.

В ухвалі від 11 грудня 2023 року суддя Поліщук А.С. покликався на те, що суддя Капшук Л.О., надавши відповідну вказівку секретарю судового засідання, без постановлення будь-якого процесуального рішення, не допустила захисника ОСОБА_9 – ОСОБА_2 − до участі в розгляді справі. Таке процесуальне рішення судді Капшук Л.О. також було відсутнє в ЄДРСР. Зазначені обставини також неможливо спростувати, оскільки всупереч абзацу 3 пункту 16.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. для розгляду заяви передала лише протокол, а не матеріали справи.

Суддя Поліщук А.С. також вказав, що фахівець у галузі права може захищати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому він дійшов висновку про наявність у ОСОБА_9 небезпідставного сумніву в об’єктивності судді Капшук Л.О. під час розгляду справи.

Після вирішення питання про відвід судді Капшук Л.О. справа надійшла до провадження судді Гаврищука А.В., якому на стадії закінчення розгляду справи, після вирішення всіх клопотань особи, яка притягається до відповідальності, надання цією особою пояснень щодо обставин адміністративного правопорушення, в судовому засіданні 28 лютого 2024 року заявлено відвід.

Справу за заявою про відвід судді Гаврищука А.В. згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2024 року передано для розгляду судді Поліщуку А.С.

5 березня 2024 року суддя Гаврищук А.В. скерував на адресу судді Поліщука А.С. лист із проханням повідомити про результати розгляду заяви про відвід.

Листом від 7 березня 2024 року суддя Поліщук А.С. повідомив, що про час розгляду заяви про відвід суддя Гаврищук А.В. буде повідомлений після передання йому заяви про відвід. Така відповідь надана, незважаючи на ті обставини, що справа за заявою про відвід перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. з 28 лютого 2024 року.

Судові засідання у справі призначалися на 16 березня, 28 березня, 25 квітня 2024 року. Справа була неодноразово знята з розгляду.

1 травня 2024 року суддя Поліщук А.С. прийняв постанову, якою залишив без задоволення заяву про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В.

Згодом справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_9, після відрядження судді Гаврищука А.В. до Голосіївського районного суду міста Києва, в порядку повторного автоматизованого розподілу надійшла до провадження судді Поліщука А.С.

15 липня 2024 року суддя Поліщук А.С. прийняв постанову, якою закрив провадження у справі у зв’язку із відсутністю в діях ОСОБА_9 складу адміністративного правопорушення.

 

Справа № 371/386/23

29 березня 2023 року до провадження судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_11 за частиною першою статті 130 КУпАП.

Зазначена справа призначалася до розгляду 30 березня 2023 року (ОСОБА_11 заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи), 7 квітня 2023 року (відкладено за клопотанням ОСОБА_11 через необхідність пошуку фахівця у галузі права для здійснення його захисту), 17 квітня 2023 року (відкладено за клопотанням ОСОБА_11 про необхідність надання йому часу для пошуку адвоката), 17 травня 2023 року (відкладено за клопотанням особи, яка притягається до відповідальності про відкладення розгляду справи через перебування на добовому чергуванні), 15 червня 2023 року (знято з розгляду через перебування судді в нарадчій кімнаті), 16 червня 2023 року (оголошено перерву у зв’язку з оголошенням повітряної тривоги), 11 липня 2023 року (знято з розгляду у зв’язку із оголошенням повітряної тривоги), 12 липня 2023 року (відкладено за клопотанням ОСОБА_11 про відкладення розгляду на іншу дату через неможливість явки свідка).

7 вересня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_11 про реалізацію права на захист, у якому він просив залучити до участі у справі як його захисника фахівця у галузі права ОСОБА_2 До клопотання також долучалася ухвалу судді Поліщука А.С. від 30 червня 2023 року про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду іншої справи про адміністративне правопорушення у зв’язку з незалученням до участі у справі як захисника ОСОБА_2 Цього самого дня ОСОБА_11 також подав до суду клопотання про призначення експертизи відеозаписів та закриття провадження у справі у зв’язку з відсутню в його діях складу адміністративного правопорушення.

З журналу судового засідання 7 вересня 2023 року встановлено, що після винесення суддею Кириленко М.О. постанови про відмову в задоволенні клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про залучення під час розгляду вказаної справи захисника − фахівця у галузі права ОСОБА_2 Згодом ОСОБА_11 усно заявив судді Кириленко М.О. відвід від розгляду цієї справи та «судове засідання зупинено» у зв’язку із заявленим відводом.

Цього самого дня помічник судді Кириленко М.О. – ОСОБА_8 передала керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області копію протоколу судового засідання 7 вересня 2023 року для розгляду заяви про відвід судді Кириленко М.О.

7 вересня 2023 року зазначену заяву про відвід не було розподілено з підстав відсутності потрібної кількості суддів для розподілу справи.

12 вересня 2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями заяву ОСОБА_11 про відвід судді Кириленко М.О. розподілено судді Поліщуку А.С.

13 вересня 2023 року через канцелярію суду надійшла письмова заява ОСОБА_11 про відвід судді Кириленко М.О.

Уперше заяву про відвід судді Кириленко М.О. було призначено до розгляду 22 вересня 2023 року.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання ОСОБА_12 від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА_11 знято з розгляду та призначено на 16 січня 2024 року, тобто з інтервалом у 3 місяці 4 дні від дня призначення першого судового засідання.

15 січня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_11 про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням його захисника в іншому судовому засіданні.

З довідки секретаря судового засідання від 16 січня 2024 року встановлено, що заяву ОСОБА_11 про відвід судді Кириленко М.О. знято з розгляду та призначена на 9 лютого 2024 року через перебування судді Поліщука А.С. у нарадчій кімнаті у справі за клопотанням органу пробації Обухівського районного сектора № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про скасування звільнення від покарання щодо ОСОБА_13.

Водночас до матеріалів справи долучено звернення судді Поліщука А.С., адресоване керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_14 (вх. № 13/24 від 13 січня 2024 року), у якому суддя просив повідомити його, чи передала суддя Кириленком М.О. матеріали справи про адміністративне правопорушення (справу № 371/386/23) до канцелярії суду в порядку. передбаченому абзацом третім пункту 16.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Миронівського районного суду Київської області, затверджених рішенням зборів суддів Миронівського районного суду Київської області від 28 лютого 2020 року № 3.

22 січня 2024 року помічник судді Кириленко М.О. − ОСОБА_8 − передала керівнику апарату Миронівського районного суду Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, які керівник апарату цього самого дня передав судді Поліщуку А.С.

8 лютого 2024 року ОСОБА_11 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду його заяви про відвід на іншу дату у зв’язку з перебуванням його захисника ОСОБА_2 в іншому судовому засіданні.

З довідки секретаря судового засідання ОСОБА_12 від 15 лютого 2024 року вбачається, що справу було знято з розгляду через хворобу судді Поліщука А.С. та призначено до розгляду 19 березня 2024 року.

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 19 березня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_11 про відвід судді Кириленко М.О. від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Цього самого дня суддя Поліщук А.С. супровідним листом повернув судді Кириленко М.О. матеріали справи про адміністративне правопорушення № 371/386/23 та долучив копію вступної та резолютивної частин ухвали суду від 19 березня 2024 року.

З матеріалів справи № 371/386/23 (провадження № 3-в/371/21/24) встановлено, що суддя Кириленко М.О. постановою від 21 березня 2024 року визнала ОСОБА_11 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення.

На день звернення скаржника до Вищої ради правосуддя із доповненнями до дисциплінарної скарги повного тексту ухвали Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року виготовлено не було, у зв’язку із чим мотиви відмови в задоволенні заяви ОСОБА_11 не були зрозумілі та відомі.

Утім, із повного тексту ухвали судді Поліщука А.С. від 19 березня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118755022), надісланого судом до ЄДРСР 1 травня 2024 року, вбачається, що суддя Поліщук А.С. не вбачав підстав для відводу судді Кириленко М.О. від розгляду справи, оскільки ні матеріали заяви про відвід, ні матеріали справи про адміністративне правопорушення не містили довіреності, з якої можна встановити коло повноважень ОСОБА_2 Зважаючи на ці обставини, суд був позбавлений можливості дійти висновку, що суддя Кириленко М.О. перешкоджала ОСОБА_11 реалізувати його право на захист через фахівця у галузі права ОСОБА_2.

З матеріалів справи за заявою ОСОБА_11 про відвід судді Кириленко М.О. (справа № 371/386/23, провадження № 3-зв/371/1/24) встановлено, що лише 2 травня 2024 року копію ухвали суду від 19 березня 2024 року надіслано заявнику ОСОБА_11 та судді Кириленко М.О.

 

Справа № 371/469/24

2 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовною заявою до Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Цього самого дня справу розподілено судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищуку А.В.

5 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив позивачу п’ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

В ухвалі суддя Гаврищук А.В. покликався на невиконання позивачем вимог статті 160 КАС України.

Зокрема, позивач до матеріалів позовної заяви не додав власне письмове підтвердження позивача про те, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; у позовній заяві не навів обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, та не зазначив про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не вказав відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не вказав про відсутність номерів засобів зв’язку, натомість у заяві на отримання електронних повісток викладено прохання про надсилання судових викликів позивачу на власний мобільний номер телефону; неправильно вказав назву суду, до якого звертається.

Суддя Гаврищук А.В. в ухвалі також зазначив, що усупереч вимогам пунктів 4-5 частини п’ятої статті 106 КАС України «у позовній заяві, з абзацу 3 на сторінці 2 до абзацу 1 на сторінці 3, викладено ефемерні обставини нібито зацікавленості трьох з чотирьох суддів Миронівського районного суду Київської області у результатах розгляду цієї справи. Вказаний текст викладено замість належного обґрунтування саме позовних вимог. Разом із тим, у позовній заяві не вказаної жодної норми матеріального права, яку на думку позивача було порушено відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови. Також, на сторінці 4 абзац 4 замість зазначення доказів зроблено посилання на положення ч. 2 ст. 77 КАС України».

16 квітня 2024 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив позовну заяву в новій редакції.

Цього самого дня ОСОБА_2 також звернувся до суду із заявою про відвід судді Гаврищука А.В. від розгляду цієї справи.

Ухвалою від 16 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід та передав заяву про відвід до канцелярії суду в порядку, визначеному частиною четвертою статті 40 ЦПК України.

В ухвалі від 16 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. зауважив, що заявник не зазначив та не довів будь-яких обставини, які викликають сумнів у об’єктивності та неупередженості судді під час вирішення справи. На переконання судді Гаврищука А.В., доводи заявника щодо упередженості та необ’єктивності головуючого судді під час здійснення процесуальних дій були необґрунтованими, оскільки не підтверджувалися об’єктивними даними і по суті ґрунтувалися на незгоді заявника з процесуальними діями та рішенням судді.

Справа за заявою ОСОБА_2 про відвід судді Гаврищука А.В. розподілена судді Поліщуку А.С.

18 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 постановив ухвалу, якою відвів суддю Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.С. від розгляду адміністративної справи.

Відповідно до супровідного листа від 26 квітня 2024 року № 371/469/24/5452/2024 (а.с. 41) зазначена ухвала суду від 18 квітня 2024 року була надіслана заявнику, судді Гаврищуку А.С. та передана до канцелярії суду лише 26 квітня 2024 року.

В ухвалі суддя Поліщук А.С. надав оцінку процесуальним діям судді Гаврищука А.С. щодо вирішення питання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, надав оцінку змісту ухвали суду від 16 квітня 2024 року (а.с. 44).

Крім того, ухвала суду від 18 квітня 2024 року містить висновки судді Поліщука А.С. про те, що суддя Гаврищук А.В. на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи; наперед визначився, що в позові не зазначено жодної норми матеріального права, яку, на думку позивача, було порушено відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови; сформулював та висловив свою думку щодо суті справи, що «само по собі неминуче порушувало право особи на розгляд справи неупередженим та об’єктивним судом (подальший розгляд справи таким судом втрачав сенс), що у відповідності до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України є підставою для відведення головуючого судді».

Суддя Полішук А.С., постановляючи ухвалу від 18 квітня 2024 року про відвід судді Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи, зазначив, що він не бере до уваги доводи судді Гаврищука А.В. щодо відсутності особистої упередженості до позивача, оскільки порушення ним «[…] правил ділової Української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості, які самі по собі вказують про протилежне».

30 квітня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 371/469/24 передано судді Поліщуку А.С.

Ухвалою суду від 3 травня 2024 року суддя Поліщук А.С. відкрив спрощене провадження у цій справі.

23 травня 2024 року на адресу суду через канцелярію суду (вх. 3637/24) надійшла заява відповідача Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відвід головуючого судді Поліщука А.С. за підписом начальника ОСОБА_15.

У зазначеній заяві представник відповідача, з-поміж іншого вказував, що загальновідомим є факт підтримання суддею Поліщуком А.С. дружнього спілкування з позивачем ОСОБА_2 поз межами суду та судових справ. Резонансу набуло розміщене ОСОБА_ в мережі «Ютуб» відеозапис судового засідання, з якого вбачається, що він самостійно на телефон знімав хід засідання та екран ноутбука, на якому можна розгледіти переписку ОСОБА_2 з суддею Поліщуком А.С., отримання консультацій у судді щодо поведінки в судовому засіданні. У заяві представник Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки також наголошував, що після розголосу ОСОБА_2 видалив це відео, проте такий факт мав місце. У заяві також зауважувалося, що ОСОБА_2 та Поліщук А.С. були неодноразово помічені «за спілкуванням сам на сам поза межами суду на вулицях міста Миронівки». На переконання представника відповідача, такі факти та обставини свідчили про наявність між ОСОБА_2 та суддею Поліщуком А.С. невипадкових, цілеспрямованих обставин, тісних позапроцесуальних стосунків, що викликало у відповідача побоювання щодо відсутності у судді безсторонності та вказували на наявність об’єктивних критеріїв поведінки головуючого судді, які породжують обґрунтовані сумніви у його безсторонності.

Водночас суддя Поліщук А.С. 8 липня 2024 року постановив ухвалу, якою повернув вказану заяву про відвід відповідачу, оскільки, на його переконання, вона була подана з порушенням вимог частини другої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто не через електронний кабінет.

Згодом, 19 серпня 2024 року суддя Поліщук А.С. ухвалив рішення у цій справі, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

 

Справа № 371/1555/23

18 жовтня 2023 року до провадження судді Кириленко М.О. надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_16 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної унаслідок незаконного звільнення з роботи.

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 26 жовтня 2023 року позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у спрощеному позовному провадженні. Судове засідання в цій справі призначено на 6 грудня 2023 року.

З матеріалів судової справи встановлено, що ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_16 на підставі довіреності вступив у справу як представник позивача 6 грудня 2023 року та безпосередньо брав участь у розгляді справи. У судовому засіданні 6 грудня 2023 року суддя Кириленко М.О. в порядку, передбаченому статтею 62 Цивільного процесуального кодексу України (далі − ЦПК України), перевірила повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів позивача в цій справі та з’ясувала думку учасників справи щодо наявності / відсутності відводу складу суду.

З технічного запису судового засідання 6 грудня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 сперечався із суддею Кириленко М.О. щодо заявленого клопотання про виклик свідків, яке, на переконання судді, не відповідало вимогам ЦПК України, на зауваження судді не реагував, постійно підвищував голос.

Після роз’яснення суддею Кириленко М.О. процесуальних обов’язків, визначених статтею 43 ЦПК України ОСОБА_2 заявив їй відвід (мітка часу 0:19:36). На прохання обґрунтувати заявлений відвід зазначив, що такий буде «заявлений у письмовому порядку». Суддя оголосила перерву в судовому засіданні до 13 грудня 2023 року.

З матеріалів цивільної справи не вбачається, що ОСОБА_2 чи його довірителька зверталися з письмовою заявою про відвід судді Кириленко М.О.

Натомість у судовому засіданні 13 грудня 2023 року ОСОБА_2 зазначив, що заява про відвід не подана з технічних причин та просив суд надати додатковий час для підготовки такої заяви про відвід. З технічного запису судового засідання 13 грудня 2023 року також убачається, що ОСОБА_2 не реагував на зауваження судді Кириленко М.О., не відповідав на її запитання, постійно її перебивав, не дотримувався порядку в судовому засіданні, намагався на себе перебрати повноваження суду, надаючи судді вказівки щодо порядку вирішення процесуальних питань. Надалі суд оголосив перерву до 21 грудня 2023 року для надання додаткового часу для підготовки заяви про відвід.

21 грудня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_16 «про відвід та недовіру слухати справу суддею Кириленко М.О.».

З технічного запису судового засідання 21 грудня 2023 року (файл e5ac19d1445b2a7aa379f3ebe7b8864e_bbd735a5-a9a7-4bb2-b413-bdbd41827b42) убачається, що ОСОБА_2 постійно здійснював відеозапис судового процесу на власний мобільний телефон, користувався ноутбуком, відхиляв дзвінки, які надходили йому на месенджер Viber. Протягом усього часу розгляду справи ОСОБА_2 не дотримувався порядку в судовому засіданні, перебивав суддю та надавав їй вказівки щодо черговості вирішення процесуальних питань, на запитання головуючого в судовому засіданні не відповідав, кривословив, указуючи судді «[…] я думав Ви умієте читати […]» тощо.

З долученого до матеріалів доповнення до дисциплінарної скарги відеозапису судового засідання 21 грудня 2023 року в цивільній справі № 371/1555/23, який був оприлюднений на відеохостингу Youtube та в мережі Facebook, та який безпосередньо здійснював ОСОБА_2 на мобільний телефон (мітка часу 0:20:42), встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи у судовому засіданні за допомогою месенджера Viber, встановленого на ноутбук, переписувався з абонентом «Поліщук Андрій Сергійович (+НОМЕР)».

Абонент «Поліщук Андрій Сергійович» надіслав йому кілька повідомлень, зокрема «Дає можливість заявити відвід протягом 2 днів з моменту коли стало відомо», «Логічно що обґрунтування повинно бути якраз протягом цих днів а не 10 минут». У цей час ОСОБА_2 (убачається з відеозапису) висловлює головуючій судді Кириленко М.О. сумніви щодо можливості підготовки ним заяви про відвід у скорочені строки, тобто послідовно дотримується вказівок судді Поліщука А.С.

Аналогічні обставини послідовності вчинених дій встановлені з технічного запису судового засідання від 21 грудня 2023 року (файл 0c15f2504b8671ae00e91fb6ad3f24ad_870065f7-2d72-4d3d-986f-7d271d427db2, мітка часу з 0:01:28), наданого Миронівським районним судом Київської області на запит доповідача. Зокрема, за узгодженою із суддею Поліщуком А.С. позицією ОСОБА_2 наголошує судді Кириленко М.О. на необхідності надання йому часу для складання заяви про відвід (там само, мітка часу 0:03:40).

З досліджених матеріалів суддівського досьє судді Поліщука А.С. убачається, що в усіх документах, адресованих Вищій кваліфікаційній комісії суддів України як контактний номер мобільного телефону суддя зазначав саме номер мобільного «+НОМЕР».

Суддя Кириленко М.О. ухвалою від 21 грудня 2023 року відмовила у задоволенні заяви позивача про відвід.

 

Пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., надані до відкриття дисциплінарної справи, які стосуються обставин, що стали підставою для відкриття такої справи щодо нього

10 квітня 2024 року (вх. № 1528/0/6-24) надійшли пояснення судді Поліщука А.С., в яких він наголошував, що ОСОБА_1 дійсно «був його однокласником, із яким я перебував (перебуваю) в дружніх відносинах (я з ним не сварився)». Суддя наголошував, що обставини щодо порушення ним правил відводу (самовідводу) були вже предметом розгляду Вищої ради правосуддя та стосовно них дисциплінарним органом відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Аналогічні обставини суддя Поліщук А.С. вказував у поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 23 квітня 2024 року (вх. № 1528/1/6-24). У цих поясненнях суддя також наголошував, що ухвалою суду від 5 березня 2020 року відмовлено у задоволенні його заяви про самовідвід від розгляду справи з тих підстав, що обвинувачений був його однокласником. Підстави для задоволення заяв ОСОБА_1 та постановлення ухвал про відведення скаржника від розгляду справи були об’єктивними.

У поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 30 квітня 2024 року (вх. № 1528/2/6-24) суддя Поліщук А.С. також наголосив, що дійсно його знає, як і він його, «із ним не підтримую стосунків, проте я дійсно вітаюся із ним в суд коли його бачу, аналогічно як і з іншими кого я знаю […], це звичайне правило етики». Він також висловив позицію, що має розкрити сторонам кримінального провадження інформацію про те, що ОСОБА_1 був його однокласником, цю інформацію він не приховує, проте станом на 26 квітня 2024 року жодна із сторін не висловила сумнів у його неупередженості під час розгляду цієї справи.

7 травня 2024 року (вх. № 1528/3/6-24) до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення, в яких суддя зауважив, що «не надавав будь-яких консультацій ОСОБА_1 про які йдеться у доповненні до дисциплінарної скарги Капшук Л.О. Я стверджую, що ОСОБА_1 жодного разу не телефонував мені, і з ним, окрім як в суді я не спілкувався. Я не чув голос особи, яка надавала консультації ОСОБА_1, про який ідеться в доповненні до дисциплінарної скарги Капшук Л.О., проте для його ідентифікації, як мінімум потрібно було з’ясувати в ОСОБА_1 хто його автор, для чого провести судове засідання по розгляду справи, оскільки в іншому випадку для його ідентифікації необхідні спеціальні знання […]». У цих поясненнях суддя Поліщук А.С. також наголошував, що фактично судді Капшук Л.О., Гаврищук А.В. та Кириленко М.О. допускали порушення вимог процесуального права та правил суддівської етики. Як приклад суддя Поліщук А.С. наводить обставини за яких суддя Кириленко М.О. не заявляла собі самовідвід від розгляду справи № 371/462/22 з тієї підстави, що її помічник ОСОБА_17 орендував квартиру в місті Миронівка, яка належала обвинуваченому ОСОБА_1, хоча теж знала про це, як й знала, що він був його однокласником.

17 червня 2024 року (вх. № 1528/5/6-24) надійшли пояснення, у яких суддя Поліщук А.С. навів свою позицію щодо розгляду справ, в яких участь брав ОСОБА_2

 

Пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., надані після відкриття дисциплінарної справи

25 серпня 2025 року (вх. № 1791/3/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. щодо обставин, встановлених за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду та викладених у висновку члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М.

Поліщук А.С. зазначає, що з 2017 року він перебуває у неприязних стосунках із скаржником, оскільки він не погодився підтримати її кандидатуру на посаду голови суду, а згодом будучи обраним головою суду – не погодився продовжувати працювати з її сином (був його помічником) та не погодив призначення її невістки на посаду заступника керівника апарату суду, у зв’язку із чим скаржник, на його переконання, постійно створює конфліктні ситуації. Суддя Поліщук А.С. також вважає, що скаржник сприяла поданню щодо нього скарг до Вищої ради правосуддя, у яких детально наведено інформацію щодо ОСОБА_1; не погоджує йому відпустки, що порушує нормальну організацію роботи та її планування; умисно не виконала обов’язок щодо внесення його до Єдиного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Незважаючи на його бажання відрядитися до іншого суду з метою вирішення конфліктної інформації, скаржник заперечувала щодо відрядження, оскільки таке б призвело до значного збільшення навантаження на інших суддів.

На переконання судді Поліщука А.С., скаржник, звертаючись до Вищої ради правосуддя у скарзі фактично використала свої повноваження для перегляду його процесуальних рішень в неправовий спосіб, застосувала маніпуляції, залучаючи родинні зв’язки та намагається використати дисциплінарний орган з метою притягнення його до відповідальності.

Стверджуючи про відсутність у його діях складу, дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Поліщук А.С. вказує, що дружні стосунки чи особисте знайомство не підлягають правовому регулюванню. Закон України «Про запобігання корупції» прямо не називає у переліку осіб, стосунки з якими впливають на наявність конфлікту інтересу, осіб, пов’язаних з суддями дружніми стосунками, сусідськими відносинами, осіб, які разом із суддями навчалися в освітніх закладах, були колегами протягом певного періоду, або іншим чином проводили тривалий час разом. «Дружба» судді у соціальній мережі зі стороною у справі (адвокатом, свідком тощо) під час розгляду справи за участю таких осіб не створює конфлікту інтересів. Спілкування з адвокатом/представником через соціальні мережі або месенджери свідчить лише про знайомство, а не про перебування у дружніх чи позапроцесуальних стосунках.

Суддя Поліщук А.С. зазначив, що зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він знайомий (так само, як і з багатьма мешканцями міста Миронівка), «не є друзями, жодної майнової та не майнової залежності, а також будь-яких взаємних зобов’язань не маємо. Сім’ями не товаришуємо, в гості не ходимо, спільно час не проводимо, спільних інтересів (хобі, спорт, гуртки тощо) не маємо». З покликанням на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією» (від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17) суддя Поліщук А.С. вказує, що висновок не містить покликання на сукупність чотирьох ознак, які вказують на наявність в нього реального конфлікту інтересів під час розгляду справ.

Розглядаючи заяви про відвід суддів він не мав передбачених чинним законодавством правових підстав та обов’язку заявляти самовідвід, оскільки як орієнтував Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, думку якого також поділяє і Вища рада правосуддя, заявлення відводів (у даному випадку самовідводу) судді, який розглядає відвід судді, а отже, не здійснює повноваження суду в даному кримінальному (адміністративному) провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, КПК та КУпАП не передбачено.

Відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових, на переконання судді Поліщука А.С., унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів. Вища рада правосуддя в ухвалі про відкриття дисциплінарного провадження погодилась із тим, що питання про можливість заявлення самовідводу під час розгляду заяви про відвід не врегульовано ні КУпАП, ні КПК України.

Суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. також наголошує, що заявлення самовідводу може розцінюватися як зловживання правом на відвід (самовідвід) та покликається на справи, в яких скаржник не заявляла собі самовідвід від розгляду заяви про його відвід, заявленої клієнтом адвоката ОСОБА_4 (член її родини).

Він вважає, що не вчиняв дій, які можуть кваліфікуватися як порушення правил відводу чи самовідводу, та поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Суддя Поліщук А.С. також звертає увагу, що за статтею 75 КПК України підстави для відводу/самовідводу поділяються на дві категорії, безумовні та оціночні. До безумовних належать якщо суддя є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо суддя брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо суддя особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Саме за порушення цих підстав для самовідводу суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, оскільки вони зумовлюють безсумнівний обов’язок заявити самовідвід, та не знаходяться в межах суддівського розсуду.

Оскільки він лише знайомий із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, питання про наявність підстави для «відводу» лежить в оціночній площині судового розсуду, а отже не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зважаючи на те, що ні норми КУпАП, ні КПК України, ні КАС України не містять положень щодо можливості заявлення самовідводу в справах по розгляду заяв про відвід, а практика орієнтує суддів на необхідність розгляду заяв про відвід, навіть за умов можливої наявності у них підстав для відведення саме від участі в розгляді справи по суті, а не розгляду заяви про відвід, він також вважає, що в його діях під час розгляду заяв про відвід по справам № 371/190/21, № 371/981/21, № 371/1179/21 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

У наданих поясненнях суддя Поліщук А.С. також наголошує, що у його діях під час участі в розгляду судових справ № 371/462/22, № 371/190/21, № 371/273/24, № 371/1006/23, № 371/386/23, № 371/469/24, № 371/981/21, № 371/1179/21, № 371/462/22 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки не конкретизовано в чому полягають негативні наслідки його дій, чи ставиться йому у вину умисне грубе порушення закону, чи недбалість.

Щодо обставин розгляду справ № 371/190/21, № 371/217/20, окрім обставин, які він вказував у раніше поданих поясненнях суддя Поліщук А.С. також зазначає, що матеріали дисциплінарної скарги не містять нових обставин та доказів, які засвідчують будь-яку зміну його відносин із ОСОБА_1 у період часу із 5 березня 2020 року (часу заявлення самовідводу) по 20 грудня 2022 року, часу розгляду Миронівським районним судом судової справи № 371/190/21. Відеозаписи з боди-камер поліцейських датовані березнем 2024 року, тобто не можуть бути доказами можливої зміни його відносин із ОСОБА_1 до березня 2024 року. На відсутність можливості існування будь-яких поза процесуальних відносин із ОСОБА_1 також вказує лист Державної прикордонної служби України, який засвідчує тривалу відсутність ОСОБА_1 на території України. Матеріали дисциплінарної справи не містять доказів вчинення ним під час розгляду цих справ дисциплінарних проступків передбачених статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки відсутні будь-які докази його спілкування із ОСОБА_1 до березня 2024 року. Поліщук А.С. також зауважує, що не провів жодного судового засідання та не ухвалив жодного процесуального рішення з березня 2024 року, а повторному розкриттю цієї інформації завадили об’єктивні обставини у виді неявки на перше судове засідання прокурора та його хвороба.

Підставою відведення судді Капшук Л.О. у справі № 371/190/21 не були її процесуальні рішення, а саме її поведінка, зокрема неприязні позапроцесуальні відносини зі ОСОБА_1, пов’язані з її погрозами на його адресу, які були наслідком відмови ОСОБА_1 скористатися платними послугами адвоката ОСОБА_4, який є членом родини Капшук Л.О. та зверненням із скаргою до Вищої ради правосуддя на такі дії Капшук Л.О. Зокрема, із відеозапису (M2U00628.MPG) датованого 16 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1, перебуваючи у службовому кабінеті судді Капшук Л.О. повідомляє, що він її не зрозумів та хоче, щоб справу було закрито за закінченням строку. На що суддя Капшук Л.О. побачивши увімкнення відеокамери повідомляє його, що не потрібно її знімати, оскільки вони не в судовому засіданні, після чого звертається до свого помічника з вказівкою призначити справу до розгляду.

Інших підстав для задоволення відводу його ухвала у справі не містить. В ухвалі від 10 серпня 2022 року я не робив висновків ні щодо невмотивованості ухвали Капшук Л.О. від 28 березня 2022 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, ні щодо самого рішення про обрання йому запобіжного заходу. Він також вказував на вчинення чи не вчинення нею дисциплінарного проступку, а лише я послався в контексті того, що вона передбачає обов’язок суду навести в судовому рішенні мотиви неприйняття аргументів сторони по справі, оскільки у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Серявін та інші проти України», обґрунтованість рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

За таких обставин він вважає, що в його діях під час розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Капшук Л.О. від участі в розгляді справи № 371/190/21 відсутній склад дисциплінарного правопорушень, передбачених пунктами 2, 3, 4, та 8, частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Поліщук А.С. вкотре категорично заперечує факт надання ОСОБА_1 будь-яких консультацій. Він також збирався, проте не мав процесуальної можливості розкрити сторонам справи № 371/462/22 інформацію про конфлікт інтересів, оскільки зазначене питання він міг вирішити лише у підготовчому судовому засіданні, яке не відбувалося з незалежних від нього причин, зокрема ухвалою від 19 червня 2023 року він прийняв справу до розгляду та призначив підготовче судове засідання на 24 жовтня 2023 року, оскільки з 10 липня 2023 року до 18 серпня 2023 року він перебував у заздалегідь запланованій відпустці. Його дії свідчать, що він чітко дотримувався норм статей 80, 314, 344 КПК України та рішення Ради суддів України від 4 листопада 2016 року № 75 «Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів».

Суддя Поліщук А.С. також наголошував, що у справі № 371/462/22 не мав правових підстав для вчинення аналогічних дій як у справі № 371/217/20, а також діяв, зважаючи на постановлення Вищою радою правосуддя ухвал, якими відмовлено у відкритті дисциплінарних проваджень, у яких надано правову оцінку його відносинам із ОСОБА_1 та участі в кримінальному провадженні щодо нього, адже Вища рада правосуддя зазначила, що у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

Він також наголошує, що розглядаючи заяву про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22 «розглядав заяву про відвід, а не кримінальне провадження, а отже не здійснював повноваження із правосуддя».

Щодо тривалості розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 суддя наголошує, що така пов’язана з об’єктивними обставинами, зокрема його навантаженням, що враховано Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду іншої дисциплінарної скарги.

У наданих поясненнях суддя Поліщук А.С. також вказує, що за Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, для визначення об’єктивності підлягає оцінці зміст судового рішення, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Задовольняючи відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/462/22 він не оцінював законність чи протиправність дій судді Кириленко М.О. під час розгляду питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, а лише прийшов до висновку про те, що це твердження обвинуваченого є небезпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів роз’яснення прав обвинуваченого, передбачених частиною другою статті 193 КПК України, що є обов’язком суду.

Щодо тривалості розгляду заяви про відвід судді Кириленко М.О. суддя Поліщук А.С. вказує, що перше судове засідання по розгляду заяви про відвід, з урахуванням судового навантаження та необхідності виклику сторін було призначено на 19 квітня 2023 року. Зазначене судове засідання не відбулося в зв’язку з його хворобою. Друге судове засідання по розгляду заяви про відвід, з урахуванням судового навантаження та необхідності виклику сторін було призначено на 16 травня 2023 року, проте воно було відкладено в зв’язку з неявкою захисника обвинуваченого, який приймав участь в іншому кримінальному провадженню, що перешкоджала проведенню судового засідання. Третє судове засідання з урахуванням судового навантаження та необхідності виклику сторін було призначено на 12 червня 2023 року. 12 червня 2023 року він розглянув заяву про відвід. Таким чином, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. він не затягував розгляд цієї заяви, перше та друге судові засідання не відбулися з причин, що не залежали від його волі.

Суддя Поліщук А.С. також наголошує, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже Вища рада правосуддя рішенням від 1 жовтня 2024 року № 2874/0/15-24 затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. (вх. № 14/0/6-24 від 1 січня 2024 року), тобто Вища рада правосуддя констатувала факт відсутності втручання у здійснення правосуддя по цивільній справі № 371/1555/23.

Крім того, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. вказує, що скаржником без дозволу автора надано відеозаписи, на яких зафіксована особисте листування ОСОБА_2 в соціальній мережі «Вайбер», що не узгоджується із вимогами статті 306 Цивільного кодексу України; дозвіл на розповсюдження такого відео надано не було; відеозапис та надані скаржником скриншоти містять ознаки монтажу, не є автентичними. Він вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його спілкування із ОСОБА_2 в часових межах перебування судової справи № 371/1555/23 в Миронівському районному суді Київської області, зокрема в частині обговорення правових та процесуальних дій по ній судді Кириленко М.О.

Щодо обставин розгляду заяви про відвід судді Гаврищука А.В. у справі № 371/469/24 суддя Поліщук А.С. наголошує, що суддя Гаврищук А.В. до розгляду справи по суті, фактично надав оцінку неналежності обґрунтуванню позову, відсутності норми матеріального права, яку було порушено відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови, що у відповідності до частини першої статті 244 КАС України мало оцінюватися судом лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи. Крім того, суддя Гаврищук А.В., перевищивши надані йому частинами 3 і 4 статті 40 КАС України повноваження, 16 квітня 2024 року постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заявленого йому ОСОБА_2 відводу, після чого передав фактично вирішений ним відвід, на розгляду іншому судді (у даному випадку йому). В своїй ухвалі він не ставив під сумнів та критично не оцінював рівень володіння суддею Гаврищуком А.В. державною мовою, він лише вказав на порушення ним правил ділової української мови та етики спілкування, визначаючи доводи ОСОБА_2 «ефемерними».

Суддя Поліщук А.С. також наголошує, що безпідставний, вибірковий не допуск до участі у справі про адміністративне правопорушення конкретної особи в якості фахівця в галузі права, якщо такий не допуск оформлено процесуальним рішенням чи діями судді без такого рішення може бути об’єктом надання оцінки під час розгляду заяви про відвід головуючого судді, та задоволення заяви про відвід. Тобто, саме поведінка скаржника вказує на її необ’єктивність та упередженість по відношенню до особи ОСОБА_2, що зумовлювало наявність підстав для її відводу від розгляду справ про адміністративні правопорушення, про які йдеться в скарзі Капшук Л.О. Він вважає, що задовольняючи відводи, діяв в межах наданих йому процесуальним законом повноважень.

У наданих поясненнях суддя Поліщук А.С. також наголошує, що не порушував вимог частини 3 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», адже 19 березня 2024 року він проголосив лише вступну та резолютивну частину ухвали суду , повний текст її виготовив 1 травня 2025 року, та цього самого дня надав копію ухвали до ЄДРСР.

Крім того, він не визнавав суддю Капшук Л.О. винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44³ КУпАП. Він бажав звернути увагу скаржника на недотримання нею карантинних заходів, оскільки вона ігнорувала вимоги законодавства, зокрема перебувала у залі засідань без маски.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року суддя Поліщук А.С. зазначені письмові пояснення підтримав.

14 жовтня 2025 року (вх. № 1791/7/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення суддя Поліщука А.С. У вказаних поясненнях суддя Поліщук А.С. наголошує на тому, що необхідність встановлення відеоспостереження пов’язана із відсутністю у приміщенні суду охорони, з метою запобігання можливих проявів порушення громадського порядку в приміщенні суду, блокування залів судових засідань, проникнення в не робочий час сторонніх осіб до приміщення суду.

Суддя Поліщук А.С. вкотре наголошує на недопустимості відеозапису та фото, наданих скаржником щодо його листування у месенджері Viber, оскільки таке листування відповідно до статті 306 ЦК України може використовуватися лише за згодою особи, яка направила їх, та їх адресата, чого матеріали не містять. Суддя також вказує на недопустимості відеозапису, на якому зафіксованого пересування його автомобіля, адже скаржник не розкриває джерело походження такого доказу.

Крім того, суддя зауважує, що його поведінка під час розгляду справи № 371/217/20 вже була предметом перевірки та щодо неї ухвалами дисциплінарного органу відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

Щодо тривалості розгляду та тривалості інтервалів між засіданнями суддя Поліщук А.С. наголошує, що такі зумовлені об’єктивними обставинами, зокрема його завантаженістю, що також підтверджується ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2024 року № 2248/1дп/15-24, якою відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою адвоката ОСОБА_18 у кримінальному провадженні № 371/1441/23, у якому засідання призначалися з інтервалами 3-4 місяці. Як зауважує суддя Поліщук А.С., значного часу потребувало вивчення чисельної і суперечливої практики щодо можливості залучення юриста (не адвоката) захисником у справах про адміністративні правопорушення.

У доповнення до попередніх пояснень суддя Поліщук А.С. також вказує, що позиція щодо неможливості заявлення відводів під час розгляду заяв про відвід підтримується й скаржником, адже вона розглядала заяву про його відвід за заявою її цивільного чоловіка та не заявила собі самовідводу; заяву про самовідвід судді Гаврищука А.В. від розгляду справи, учасником якої була її колишня помічниця, а отже, на його переконання, скаржник не самоусувалася від розгляду справ у таких випадках, що пояснюється «лише одним правилом недопустимості заявлення відводу та самовідводу під час розгляду заяви про відвід іншого судді», а за дотримання ним цього правила він має бути покараний. Крім того, суддя Капшук Л.О. не заявляла собі самовідводу від розгляду справи № 371/430/24 з аналогічних підстав, що було заявлено суддями Кириленко М.О. та Гаврищуком А.В., тобто його розмова із ОСОБА_1 не оцінювалася нею як така, що може викликати сумніви в його неупередженості та безсторонності.

На переконання судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., стаття 15 Кодексу суддівської етики не зобов’язує його заявляти самовідвід. Про можливість об’єктивного ухвалення ним судових рішень й свідчить ухвала про відкриття дисциплінарної справи щодо нього, в якій констатовано, що його рішення у справах, де приймав участь ОСОБА_2 є достатньо обґрунтованими та мотивованими. Суддя Поліщук А.С. також наголошує, що не у всіх справах, в яких приймав участь ОСОБА_2, він ухвалював рішення на його користь.

У наданих поясненнях він також наголошує, що підставами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може бути застосування чи незастосування суддею тієї чи іншої норми. Суддя Поліщук А.С. вкотре наголошує у своїх поясненнях на використанні скаржником адміністративного ресурсу.

 

Пояснення представника судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. – адвоката Іщенко Г.М.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року адвокат Іщенко Г.М. наголосила, що подання скаржником дисциплінарної скарги фактично свідчить про легалізацію адміністративного ресурсу, оскільки таким чином голова суду шляхом подання скарги до Вищої ради правосуддя може впливати на суддів. Дії судді Поліщука А.С. під час розгляду справ ґрунтувалися на нормах процесуального законодавства та він не допускав жодного порушення, яке призвело б до порушення норм суддівської етики. На підтвердження вказаних обставин не було долучено, наприклад, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій чи інших доказів, які б свідчили про існування підстав для звільнення судді з посади. На її переконання, розгляд скарг щодо судді Капшук Л.О. мав би відбуватися одночасно з розглядом справи щодо її довірителя, адже скаржник допускала таку ж саму поведінку, що й суддя Поліщук А.С., що свідчить про існування практики в цьому суді. Суддя Поліщук А.С. не допускав недоброчесної поведінки, діяв неупереджено та безсторонньо. Матеріали дисциплінарної справи не вказують на його «умисну грубу недбалість». На переконання адвоката Іщенко Г.М., джерело переписки з месенджера Viber невідоме. На аналізі цих даних і будує свою позицію скаржник. Як скаржник, так і суддя Поліщук А.С. фактично скаржаться один на одного, що вказує на існування конфлікту в цьому суді. Як зауважила представник, Вища рада правосуддя наділена повноваженнями змінити «висновок, який наразі пропонує звільнити суддю» на більш м’яке покарання, наприклад, попередження.

У додаткових поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 13 жовтня 2025 року (вх. № І-4466/1/7-25) адвокат Іщенко Г.М. підтримала письмові пояснення судді Поліщука А.С., вкотре наголосила на існуванні конфліктних відносин між скаржником та суддею. Просила Третю Дисциплінарну палату Вищої ради правосуддя визнати недопустимими листування у месенджері Viber, фото та відеозапис автомобіля.

Адвокат Іщенко Г.М. зауважує, що її довіритель знайомий із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки вони усі мешканці невеликого міста, він був головою суду та його усі знають. Між ним та цими особам відсутня майнова/немайнова залежність, спільні інтереси, вони спільне не проводять час.

Особисте знайомство не створює реального конфлікту інтересів, але може викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості, що є підставою для відводу/само відводу, а не безумовною обставиною, яка виключає участь судді у справі. Процесуальне законодавство вимагає від судді лише розкрити цю інформацію сторонам, а не обов’язково заявляти самовідвід.

Таким чином, дії Довірителя щодо розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, 371/981/21, 371/1179/21, 371/386/23 не можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Її довіритель не зміг у справі № 371/462/22 розкрити цю інформацію з об’єктивних причин, адже жодне судове засідання у цій справі не відбулося. Відкрити інформацію під час розгляду заяви про відвід він не міг, оскільки процесуальні норми не передбачають можливості заявляти відвід/самовідвід під час розгляду заяв про відвід інших суддів. Під час розгляду заяв про відвід суддя діяв на підставі та в межах повноважень, наданих статтями 75, 82 КПК України та статтями 36,41 КАС України.

Оцінка змісту процесуальних рішень та поведінки суддів відбувалася виключно з точки зору їх об’єктивності та неупередженості, як того вимагають Бангалорські принципи поведінки суддів. Ця оцінка є невід’ємною частиною процесу розгляду заяв про відвід і виразилася у винесенні процесуального рішення. Її довіритель

Позиція Довірителя щодо права фахівця у галузі права (який не є адвокатом) виступати захисником є сталою та відповідає позиції Конституційного Суду України, проте скаржник допускала вибірковість тлумачення цієї позиції.

Суддя Поліщук А.С. не допускав порушення частини третьої статті 3 Закону «Про доступ до судових рішень» та не визнавав суддю Капшук Л.О. винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, метою було лише нагадати про обов’язок судді демонструвати неухильне дотримання закону (особливо для голови суду), що відповідає стандартам етики,

Звинувачення у виході за межі повноважень при оцінці мотивування ухвали судді Капшук Л.О. (справа № 371/190/21), на переконання адвоката Іщенко Г.М., є необґрунтованим. Її довіритель не встановлював винності у дисциплінарному проступку, а лише посилався на норму статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наприклад обов’язку судді мотивувати свої рішення. Оцінка відбувалась виключно в рамках розгляду заяви про відвід.

Суддя Поліщук А.С. також не ставив під сумнів володіння мовою, а лише вказав на порушення правил ділової української мови та застосування незрозумілих термінів («ефемерними»), що не сприяє ясності судового рішення. Такий розсуд повністю відповідає Бангалорським принципам поведінки суддів, які вимагають, щоб судові рішення були чіткими та зрозумілими.

У поясненнях адвокат Іщенко Г.М. також вказує про високу якість роботи судді Поліщука А.С., відсутність системних та грубих порушень, які б могли підставою для дисциплінарної відповідальності.

 

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів зауважено, що незалежність судової влади передбачає повну неупередженість із боку суддів. При розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути неупередженими, тобто вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи необ’єктивності, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді здійснювати судочинство незалежно. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, а й з боку суспільства загалом. Суддя повинен не тільки бути насправді вільним від будь-якого неналежного зв’язку, упередження або впливу, але він чи вона також повинні бути вільними від цього в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції, вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32; «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).

Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення ЄСПЛ у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47; «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).

У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Принцип безсторонності суду буде безумовно порушено у випадку наявності приватного інтересу судді у вирішенні справи (рішення ЄСПЛ у справах «Ланборгер проти Швеції», § 35; «Готрен та інші проти Франції», § 59).

Професійні, фінансові чи особисті відносини між суддею та учасником справи, представником учасника справи можуть викликати сумніви у безсторонності суду (рішення ЄСПЛ у справах «Пескадор Валеро проти Іспанії», § 27; «Токано та професорія Прометешті проти Молдови», § 31; «Мікаллеф проти Бельгії», § 102, «Ветштайн проти Швейцарії», § 47).

Відповідно до пункту 4.12 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя не має права займатися юридичною практикою під час перебування на посаді судді.

У Коментарі щодо Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що термін «юридична практика» стосується юридичної діяльності, яка ведеться поза межами суду і не має безпосереднього відношення до судових розглядів. Зокрема, йдеться про складання актів передачі прав власності на нерухомість, надання юридичних консультацій із різноманітних питань, складання і оформлення юридичних документів, які охоплюють широкий діапазон ділових і довірчих взаємин, а також інші функції. Суддя не має надавати юридичні консультації (пункти 172, 174 Коментаря).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункти 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 1.3, 2.5 Бангалорських принципів).

Відповідно до статей 1, 2, 3, 14, 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній під час розгляду суддею Поліщуком А.С. справ та допущення ним поведінки) cуддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Статтею 19 Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.

Зазначені етичні стандарти, пов’язанні зі статусом судді, кореспондуються зі стандартами поведінки, які регламентовані Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року.

Правове регулювання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів на рівні закону визначено законами України «Про запобігання корупції», «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальними кодексами.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов’язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі − Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частиною першою статті 35¹ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Статтею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Рада суддів України здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

Відповідно до роз’яснень Ради суддів України, викладених у рішенні від 4 лютого 2016 року № 2 «Про Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів», при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід.

У разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією (рішення Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34 «Про роз’яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів»).

Рада суддів України у рішенні від 4 листопада 2016 року № 75 роз’яснила, якщо при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено – конфлікт інтересів вважається врегульованим.

Процесуальним законом, що регламентує порядок врегулювання конфлікту інтересів судді під час здійснення правосуддя у кримінальному судочинстві, є КПК України. Статтями 36, 37, 39‒41КАС України визначено процесуальні правила відводу / самовідводу.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. За наявності підстав, передбачених статтями 75–79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України). Аналогічні за суттю норми передбачені КАС України.

Водночас відсутність нормативно-правового регулювання в КУпАП інституту відводу (самовідводу) у справах про адміністративні правопорушення не позбавляє суддю обов’язку врегульовувати конфлікт інтересів під час розгляду відповідної справи з урахуванням засад судочинства, передбачених Конституцією України, міжнародних стандартів щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства та в порядку, передбаченому в рішеннях Ради суддів України.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що від того, у якій сфері діяльності судді (при здійсненні правосуддя − процесуальній чи, позапроцесуальній) виникає конфлікт інтересів, залежить процедура та порядок врегулювання конфлікту інтересів.

Основними способами врегулювання конфлікту інтересів у позапроцесуальній діяльності судді є, зокрема, повідомлення кожної сторони конфлікту про конфлікт інтересів не пізніше наступного дня з моменту його виникнення (призначення особи на посаду); невчинення дій та неприйняття рішень по суті в межах виконання службових повноважень; вжиття заходів щодо самостійного врегулювання конфлікту інтересів шляхом перерозподілення повноважень осіб з метою виключення ситуації, за якої особи − сторони конфлікту будуть прямо чи опосередковано підпорядковані за своїми функціональними обов’язки.

Порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів суддею під час відправлення правосуддя (конфлікту, який врегульовується у спосіб, визначений процесуальним законом) зумовлює дисциплінарну відповідальність, передбачену Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. наголосив, що він знайомий зі ОСОБА_1, як і з багатьма мешканцями міста. У 2020 році він заявив собі самовідвід, оскільки розгляд клопотання відбувався без участі сторін, тобто «не було кому розкривати інтерес». На час розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в нього «на руках» була ухвала Миронівського районного суду Київської області від 5 березня 2020 року № 371/217/20, якою було надано оцінку тим обставинам, що ОСОБА_1 був його однокласником. Оскільки цим обставинам вже було надано правову оцінку в ухвалі, тому він не заявляв собі самовідвід.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінює зазначені пояснення судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. у частині відсутності необхідності вирішення питання про врегулювання конфлікту інтересів з огляду на постановлення судом ухвали в межах однієї конкретної справи.

Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 5 березня 2020 року у справі № 371/217/20 відмовив Поліщуку А.С. у задоволенні заяви про самовідвід, у якій він вказував на те, що ОСОБА_1 є його однокласником, однак зі змісту ухвали суду вбачається, що підставою відмови у задоволенні заяви судді було те, що його самовідвід був невмотивований та заява не була «конкретизована». Зокрема, «факт наявності дружніх відносин з підозрюваним суддя у заяві про самовідвід зазначив у дужках, що не може вказувати на існування таких відносин на момент заявлення самовідводу».

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування та не може ставити під сумнів принцип обов’язковості судового рішення, закріплений у статті 129¹ Конституції України. Відповідно до вимог статті 131 Конституції України не може переоцінювати вже встановлені судом обставини, однак Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що характер та ступінь взаємовідносин та соціальних зв’язків з часом і під впливом різних умов (обставин) можуть змінюватися, соціальні відносини є динамічними, а отже, їхня зміна може й вплинути на існування фактів / обставин, які могли б поставити під сумнів безсторонність суду.

Урегулювання конфлікту інтересів (потенційного, реального) законом не обмежено будь-якими часовими межами, а тому в будь-якому випадку змін таких обставин, що можуть поставити під сумнів дотримання судом принципів незалежності та безсторонності, суд зобов’язаний вживати дії щодо усунення сумнів у можливому недотриманні цих принципів з метою забезпечення гарантій судочинства.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 жовтня 2025 року суддя Поліщук А.С. визнав, що та, обставина, що ОСОБА_1 був його однокласником, може бути підставою для самовідводу і необхідно ураховувати ступінь спілкування, ступінь відносин між ним та однокласником. Він його не бачив 20 років та не спілкувався з ним.

З досліджених під час підготовки до розгляду та згодом у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 жовтня 2025 року відеозаписів бодикамер поліцейських, долучених до матеріалів справи № 371/430/24 (№ 2222222_00000020240322172252_0013 та № 2222222_00000020240322173926_0015), які узгоджуються із поясненнями суддів Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., Гаврищука А.В., судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 22 березня 2024 року суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. спілкувався зі ОСОБА_1 під час складання працівниками поліції щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Зазначені обставини ствердив й сам суддя Поліщук А.С., відповідаючи на питання членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у засіданні 1 жовтня 2025 року.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час дисциплінарного провадження суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не був щирим, чесним, надавав непослідовні пояснення, зокрема щодо факту відсутності спілкування зі ОСОБА_1, а отже, намагався увести в оману дисциплінарний орган.

Третя Дисциплінарна палат Вищої ради правосуддя наголошує, що з відеозаписів бодикамер убачається, що суддя Поліщук А.С. надавав консультації ОСОБА_1 під час складення щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини чітко прослідковуються на відеозаписах, адже ОСОБА_1 (зокрема, відеозапис № 2222222_00000020240322172252_0013, мітка часу з 0:02:02) увімкнув на телефоні гучномовець, вказівки судді Поліщука А.С. чули працівники поліції. Згодом ОСОБА_1 послідовно виконував вказівки, які надавав суддя Поліщук А.С., пізніше вимкнув на телефоні гучномовець, проте продовжив спілкуватись із суддею.

Із відеозаписів бодикамер поліцейських також установлено, що працівники поліції не чинили жодних перешкод ОСОБА_1 в отриманні правової допомоги.

Натомість добровільне, невимушене спілкування судді Поліщука А.С. із ОСОБА_1, на переконання дисциплінарного органу, безумовно вказує на тривалі, міцні та стійкі довірчі стосунки між ними, постійне спілкування, адже суддя Поліщук А.С., незважаючи на обставини, з якими була пов’язана подія, зокрема складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за фактом перебування особи в стані наркотичного сп’яніння, та те, що КУпАП чітко урегульовує процедуру залучення адвоката, іншого фахівця в галузі права (позицію щодо його залучення поділяє безпосередньо й суддя Поліщук А.С., про що свідчать ухвалені ним судові рішення та неодноразово надані ним пояснення) для надання правової допомоги особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не самоусунувся від такого спілкування.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Поліщук А.С. явно був зацікавлений у позитивному вирішенні питання на користь ОСОБА_1, а отже, був небезстороннім та упередженим, адже не припиняв розмови з ним протягом тривалого часу.

Покликання представника судді Поліщука А.С. – адвоката Іщенко Г.М. на те, що ОСОБА_1 спілкувався зі своїм захисником «Поліщуком», покликання судді Поліщука А.С. на те, що він не був ознайомлений зі змістом відеозапису бодикамер поліцейських на момент викладу ним пояснень, які надійшли до Вищої ради правосуддя 7 травня 2024 року, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює критично, адже такі є непослідовними, а отже, свідчать про намір судді ухилитися від об’єктивного дослідження та з’ясування дисциплінарним органом обставин дисциплінарної справи.

Про стійкість взаємовідносин судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. із ОСОБА_1 свідчать послідовні показання судді Кириленко К.О. та ОСОБА_17 щодо обставин, на яких безпосередньо суддя Поліщук А.С. обґрунтовував свої пояснення, які надійшли до Вищої ради правосуддя 7 травня 2024 року, та які, на його переконання, свідчили про упередженість саме судді Кириленко М.О.

Так, у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Кириленко К.О. вказала, що дійсно її помічник – ОСОБА_17 орендував квартиру влітку 2022 року у матері ОСОБА_1, проте про цей факт вона дізналася не одразу, і саме суддя Поліщук А.С., відреагувавши на її прохання щодо пошуку житла у місті Миронівка для її помічника, надав їй номери телефонів власників квартир для оренди. Вона з помічником передивлялися ці квартири та в одній із них був чоловік із жінкою. Про те, що це був саме ОСОБА_1 вона дізналась вже під час розгляду нею кримінального провадження. У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_17 також повідомив, що номери телефонів дійсно дав суддя Поліщук А.С., а на час огляду квартири, яку він орендував, йому не було відомо, що це був ОСОБА_1, адже фактично власником квартири була жінка. Згодом він побачив ОСОБА_1 в коридорі суду та повідомив про це суддю. На її прохання він одразу почав шукати інше житло, адже в її провадженні було кримінальне провадження щодо ОСОБА_1

Пояснення судді Поліщука А.С. про те, що пошук відповідних контактів орендодавців здійснював його помічник Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює критично, адже саме він, а не його помічник, передавав зазначені контактні дані судді Кириленко М.О.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що факт спілкування Поліщука А.С. із ОСОБА_1 мав місце у період 2022-2024 років, тобто у час перебування у його провадженні справи № 371/462/22 (кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України), що згодом стало підставою для висловлення сумніву в його безсторонності та неупередженості стороною обвинувачення.

Тобто суддя Поліщук А.С. надавав консультації обвинуваченому, з яким перебував у стійких, міцних (дружніх стосунках) протягом тривалого часу, у справі, яка перебувала в його провадженні, у частині процесуальної поведінки цієї особи в межах процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таке спілкування ставить під сумнів неупередженість та безсторонність судді Поліщука А.С. під час розгляду кримінального провадження, адже він не створив умов та гарантій, за яких в іншої сторони кримінального провадження чи у стороннього спостерігача не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи справедливим, безстороннім та неупередженим судом, і допустив позапроцесуальне спілкування із підсудним, що очевидно не узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів, на які покликається суддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не вжив жодних можливих заходів, визначених кримінальним процесуальним законодавством, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції», щодо усунення сумнівів у його безсторонності під час розгляду справи № 371/462/22.

Пояснення судді Поліщука А.С. про те, що він дотримується рекомендацій Ради суддів України та викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, з покликанням на ухвалу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 липня 2024 року № 2353/2дп/15-24, а також, що він не мав можливості розкрити сторонам інформації про конфлікт інтересів, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги, адже, як убачається з матеріалів судової справи № 371/462/22, у межах зазначеного кримінального провадження суддя Поліщук А.С. 14 червня 2023 року розглядав заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О. від розгляду цього кримінального провадження.

Як зазначено у вступній частині ухвали, у судовому засіданні 14 червня 2023 року були присутні прокурор, обвинувачений та його захисник, а тому суддя Поліщук А.С. не був позбавлений можливості розкрити сторонам інформацію щодо спільного навчання зі ОСОБА_1, проте зазначених дій не вчинив. Згодом суддя Поліщук А.С. ухвалою від 19 червня 2023 року прийняв справу щодо ОСОБА_1 до свого провадження та жодних заходів, визначених законом щодо усунення сумнівів у його безсторонності та неупередженості, надалі не вчиняв, аж до часу, коли така справа вибула з його провадження за результатами розгляду заяви прокурора про відвід 17 червня 2024 року.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що процедура розкриття сторонам інформації про конфлікт інтересів не пов’язана із конкретними стадіями розгляду кримінального провадження. Підстав, за яких суддя Поліщук А.С. був позбавлений можливості вжити таких заходів, не встановлено.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначені обставини свідчать, що між Поліщуком А.С. та ОСОБА_1 були постійні, міцні соціальні зв’язки, а отже, суддя свідомо не вчиняв будь-яких дій, визначених статтею 75 КПК України, та не дотримувався ні рекомендацій Ради суддів України щодо вжиття альтернативних способів урегулювання конфлікту інтересів, ні вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Невирішення суддею Поліщуком А.С. питання про самовідвід від розгляду справ № 371/190/21, № 371/462/22 та неврегулювання конфлікту інтересів іншими альтернативними способами свідчить про порушення ним вимог статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 15, 19 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на час розгляду суддею Поліщуком А.С. цих справ).

Крім того, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не спростовує обставин позапроцесуального спілкування із ОСОБА_2

Аналізуючи поведінку ОСОБА_2 під час розгляду суддею Кириленко М.О. цивільної справи № 371/1555/23, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що ОСОБА_2 послідовно вчиняв дії, які свідчили про затягування розгляду цивільної справи, його намагання відвести від розгляду цієї справи саме суддю Кириленко М.О., адже він не дотримувався порядку в судовому засіданні, перебивав суддю, надавав їй вказівки щодо черговості вирішення процесуальних питань, на поставлені головуючим у судовому засіданні запитання не відповідав, кривословив, що вказує на явну та очевидну недобросовісність його поведінки.

У судовому засіданні ОСОБА_2 також зазначав, що його особа посвідчується посвідченням помічника адвоката, а отже, йому достеменно було відомо, що його поведінка не узгоджувалась із Правилами адвокатської етики, затвердженими звітно-виборним з’їздом адвокатів України 9 червня 2017 року. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що Вища рада правосуддя в рішенні від 14 березня 2023 року № 210/0/15-23 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/39415) уже надавала оцінку поведінці ОСОБА_2 як такій, що свідчила про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. У контексті обставин цієї дисциплінарної справи зазначені факти вказують на систематичність недобросовісної поведінки ОСОБА_2, що не могло не бути відомо судді Поліщуку А.С. з огляду на встановлений під час розгляду цієї дисциплінарної справи факт їхніх дружніх стосунків.

З матеріалів досліджених судових справ, у яких брав безпосередню участь ОСОБА_2 як представник та/або як учасник справи, встановлено, що він систематично заявляв відводи іншим суддям Миронівського районного суду Київської області − Капшук Л.О., Гаврищуку А.В. та відрядженій до цього суду судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М.О. від розгляд справу до аж доки справа не надходила до провадження саме судді Поліщука А.С.

У більшості випадків заявлені ОСОБА_2 відводи, незважаючи на відповідне нормативно-правове їх обґрунтування, мали на меті усунути від розгляду інших суддів, крім судді Поліщука А.С., адже з технічних записів судових засідань убачається, що ОСОБА_2 уже після відкриття провадження у справі / прийняття до свого провадження суддею справи та/або у першому судовому засіданні, заявляв їм усно відводи без посилання на відповідні підстави відводу, а лише згодом надавав письмові заяви про відвід.

Зміст таких заяв свідчить, що обставини, на які посилався ОСОБА_2 у заявах про відвід, були йому заздалегідь відомі, тобто ще до початку розгляду справи конкретно визначеним суддею Миронівського районного суду Київської області.

Про умисність дій ОСОБА_2 свідчить і той факт, що до деяких процесуальних документів учасники справ, яким він надав послуги, заздалегідь долучали ухвали, постановлені суддею Поліщуком А.С., якими цих суддів відведено від розгляду справ у яких брав участь ОСОБА_2 (зокрема, у справі № 371/386/23).

У засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 та 15 жовтня 2025 року суддя Поліщук А.С. вказував, що він знайомий особисто із ОСОБА_2, проте факт спілкування у месенджері не може свідчити про його дружні відносини, просить визнати надані скаржником докази, з яких вбачається його переписка із ОСОБА_2 недопустимими. Згодом суддя твердив, що ОСОБА_2 переписувався з ним, але припустив, що це було раніше, а не в засіданні у справі, яка перебувала у провадженні судді Кириленко М.О.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, § 50). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії», § 46).

З матеріалів дисциплінарної справи, зокрема, із доповнень до дисциплінарної скарги, заяви про відвід, яка наявна у матеріалах судової справи № 371/469/24, технічного запису судового засідання у справі № 371/1555/23, який був оглянутий у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя убачається, що ОСОБА_2 здійснював відеозапис на судового засідання та екрану ноутбука (на екрані якого була переписка з месенджера Viber, встановленого на ноутбук, саме з абонентом «Поліщук Андрій Сергійович (+НОМЕР)») на свій мобільний телефон. Тобто він не був обмежений судом у відеозйомці судового засідання, що узгоджується із принципами гласності та відкритості судового процесу. З огляду на фактичну узгодженість подій, зафіксованих на офіційному записі судового засідання та відеозаписі, наданому скаржником, у Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відсутні сумніви щодо достовірності обставин спілкування ОСОБА_2 та судді Поліщука А.С., а отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що з високим ступенем вірогідності факт переписки між суддею Поліщуком А.С. та ОСОБА_2 мав місце. При цьому суддя Поліщук А.С. не заперечував у судовому засіданні, що на екрані ноутбука, в листуванні наявний його номер мобільного телефону.

Згодом зазначений відеозапис був оприлюднений на відеохостингу Youtube та видалений самим же ОСОБА_2 через розголос. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, зауважує, що запис, наданий скаржником та який досліджувався дисциплінарним органом, був оприлюднений самим автором, безпосередньо суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. не оспорював неправомірність розміщення ОСОБА_2 такого відеозапису на відеохостингу Youtube. Про факт обізнаності судді з наявністю такого відео безумовно й свідчать процесуальні документи, долучені до матеріалів справи № 371/469/24, в яких учасник справи покликається на наявність цього відеозапису. Натомість на обґрунтування власної позиції щодо порушення прав людини під час отримання цього відеозапису ні суддя, ні його представник не надали жодних доказів, які б поставили під сумнів правдивість інформації, зафіксованої на відеозаписі. Неузгодженості щодо вигляду месенджера Viber відхиляються, адже з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 використовувалася версія не мобільного застосунку, а для ноутбука.

Зафіксована безпосередньо ОСОБА_2 переписка із суддею Поліщуком А.С. беззаперечно вказує на їх постійне спілкування, а тому поведінка судді не відповідала міжнародним стандартам щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства, адже надання ним консультацій «фахівцю у галузі права» щодо процедури заявлення відводу іншому судді цього самого суду в сукупності з недобросовісною поведінкою такої особи вказує, що суддя Поліщук А.С. сприяв представнику позивача в досягненні його мети − відведенні судді Кириленко М.О. від розгляду справи № 371/386/23. Покликання судді Поліщука А.С. на виключно «професійне» спілкування із ОСОБА_2 як юристом дисциплінарний орган оцінює критично, адже така поведінка судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. очевидно не узгоджується з вимогами статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1, 2, 3, 14, 15 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на час допущення ним вищевказаної поведінки), Бангалорськими принципами поведінки суддів (пункт 4.12).

З матеріалів судових справ №№ 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, які перебували у провадженні судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, що він уживав будь-яких заходів щодо недопущення сумнівів у його безсторонності та неупередженості з огляду на факт його спілкування із ОСОБА_2, що безумовно свідчить про порушення ним правил самовідводу.

Позапроцесуальне спілкування судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. з підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наданням їм консультацій свідчить не лише про недотримання суддею правил самовідводу під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, а й про те, що його поведінка не відповідала принципам безсторонності та неупередженості, і з точки зору розсудливого спостерігача така поведінка викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні суддею розгляду вищевказаних справ та підриває авторитет правосуддя, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями, а отже, суперечить високим стандартам поведінки, які ставляться до суддів.

Вища рада правосуддя вже зауважувала, що надання суддею консультацій, порад, рекомендацій знайомим може викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді та суперечить основним засадам судочинства. Така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції (рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990sсgс/16/24).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Поліщук А.С. вживав усіх заходів для відведення інших суддів Миронівського районного суду Київської області від розгляду справ, у яких учасниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується фактами їх позапроцесуального спілкування під час перебування справ у провадженнях інших суддів Миронівського районного суду, розглядом суддею Поліщуком А.С. заяв зазначених осіб про відвід суддів, за наслідком яких справи згодом надходили до його провадження. Пояснення Поліщука А.С. також не спростовують обґрунтованих сумнівів у його здатності здійснювати правосуддя, оскільки він не лише систематично нехтував вимогами закону, а й фактично вчиняв дії в інтересах третіх осіб, що не викликає довіру до суду, суперечить високому статусу судді та порочить звання судді.

З огляду на зазначене вище, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що невжиття суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. заходів урегулювання конфлікту інтересів, зокрема шляхом заявлення самовідводу від розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 та його позапроцесуальне спілкування зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказує на допущення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо самовідводу; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначає, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), що кореспондується конституційною нормою про те, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (стаття 124 Конституції України).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (§ 24) ЄСПЛ навів, зокрема, тлумачення поняття «суд, встановлений законом», зазначивши, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У цій справі ЄСПЛ дійшов висновку, що, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у процесуальному кодексі, суд касаційної інстанції не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції щодо оскаржуваного провадження.

У Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

У пункті 41 розділу IV Доповіді Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev) (далі – Доповідь), визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема, законність та заборона свавілля.

Зокрема, принцип законності, по-перше, означає, що слід неухильно додержуватись приписів права. Ця вимога поширюється не лише на фізичних осіб, а й на органи, що їх наділено повноваженнями, публічні й приватні. Позаяк доконечна умова законності висувається до діяльності посадовців публічної влади, то вона також вимагає, щоб вони мали дозвіл на свої дії та діяли в межах наданих їм повноважень (пункт 42 розділу IV Доповіді).

Здійснення повноважень у свавільний спосіб уможливлює ухвалення істотно несправедливих, необґрунтованих, таких, що суперечать здоровому глуздові, або деспотичних рішень, що є несумісним із принципом правовладдя (пункт 52 розділу IV Доповіді).

Украй важливо, щоб судівництво мало повноваження визначати, які з нормативних актів є застосовними та дійсними (юридично значущими) в конкретній справі, розв’язувати питання факту та застосовувати приписи права до фактичних обставин за належною, себто достатньо прозорою й передбачуваною методологією тлумачення (пункт 54 розділу IV Доповіді).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

З рішення ЄСПЛ «Рябих проти Росії» убачається, що принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Задля виправлення судових помилок мають використовуватись повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень. Перегляд же рішень у порядку нагляду не може розглядатись як замаскована апеляційна інстанція, а сама наявність двох точок зору на предмет спору ще не є підставою для повторного розгляду справи. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (§ 52).

Рішеннями ЄСПЛ у справах визначено, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться (рішення ЄСПЛ у справах “Дія 97” проти України, § 97; «Олександр Волков проти України», § 143).

Як ЄСПЛ, так і Конституційний Суд України, у своїй практиці керуються тим, що усунення будь-якої нечіткості, недоліків «якості закону», його непередбачуваності та довільного тлумачення його приписів, судових помилок покладається на законодавця та суди апеляційної чи касаційної інстанції відповідно до порядку, визначеного законом.

Правила визначення інстанційної юрисдикції визначені КПК України.

Зокрема, кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, а також Вищий антикорупційний суд. Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють відповідні апеляційні суди, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (частини перша, друга статті 33 КПК України).

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (частина третя статті 26 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначений статтею 309 КПК України. Відповідно до частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина перша статті 404 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У КУпАП також передбачено процедуру реалізації конституційного права на апеляційний перегляд постанови у справі про адміністративні правопорушення, певні юридичні гарантії, процесуальні строки та юридичні наслідки такого перегляду (частина перша статті 285, частина друга статті 287, частини друга, третя, четверта, восьма статті 294, частина друга статті 296 КУпАП).

Водночас зазначені вимоги законодавства суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. проігнорував, адже під час розгляду справ № 371/190/21 (за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/981/21 (за заявою ОСОБА_2 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/1179/21 (за заявами ОСОБА_2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О.), № 371/462/22 (за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Кириленко М.О.), він, постановляючи ухвали, якими задовольняв заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід суддів Капшук Л.О. та Кириленко М.О. від розгляду цих справ, фактично вдався до переоцінки їх процесуальних дій та рішень, які мали та могли бути оскаржені заявниками у встановленому законом порядку до суду апеляційної інстанції та скарги щодо яких могли бути подані під час розгляду судового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, в ухвалі від 10 серпня 2022 року у справі № 371/190/21 (провадження № 1-кс/371/41/22) суддя Поліщук А.С. дійшов висновку про порушення суддею Капшук Л.О. обов’язку закрити провадження у справі № 371/1481/19 у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП, з покликанням на постановлену ним ухвалу суду від 12 червня 2020 року в ці справі. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що встановлення наявності / відсутності обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 252 КУпАП здійснюється суддею за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, що є складовою дискреції судді, у провадженні якого перебуває така справа. А отже, встановлення суддею Поліщуком А.С. обставин невиконання іншим суддею обов’язку безпосередньо пов’язаного із оцінкою фактичних обставин у конкретній справі про адміністративне правопорушення, не узгоджувалося із вимогами КУпАП та не належало до його повноважень як судді під час розгляду заяви про відвід у іншому провадженні, яке розглядалося в порядку кримінального судочинства.

Крім того, суддя Поліщук А.С., вирішуючи заяву ОСОБА_2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. у справі № 371/981/21, установив порушення норм кримінального процесуального закону, оцінку мав би надати суд апеляційної інстанції та уже надав оцінку безпосередньо суд під час розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід секретаря судового засідання.

Під час розгляду справи № 371/1179/21 за заявами ОСОБА_2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О. від розгляду його скарг, поданих у порядку статті 303 КПК України, суддя Поліщук А.С. фактично відвів суддю від розгляду цих скарг із урахуванням обставин, на які не покликався заявник ОСОБА_2 у своїх заявах, зокрема, з посиланням на обставини, встановлені в постановленій ним ухвалі від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21.

У справі № 371/462/22 (провадження № 1-кс/371/105/23) суддя Поліщук А.С. фактично вдався до оцінки процесуальних дій судді Кириленко М.О. під час вирішення нею питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, у тому числі щодо досліджених нею доказів у судовому засіданні, безпосередньо наданої нею оцінки наявності чи відсутності обставин співмірності застосування нею запобіжного заходу, що охоплюється дискрецією суду, у провадженні якого перебувала така справа.

Отже, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. перейняв на себе повноваження суду апеляційної інстанції та суду, у провадженні якого перебувала відповідна справа, та фактично вийшов за межі наданих йому повноважень як судді під час вирішення питання про відвід, адже під час розгляду питання про відвід суд надає оцінку обставинам, на які покликається сторона провадження у заяві, лише з точки зору наявності фактів, які могли б вказувати на наявність об’єктивного та суб’єктивного критеріїв безсторонності, а не з підстав дотримання / недотримання судом норм матеріального чи процесуального законодавства.

Натомість перевірка дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, повноти та об’єктивності дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення належить до виключних повноважень суду апеляційної інстанції, а процесуальним рішенням та діям слідчого судді може бути надано оцінку судом під час розгляду кримінального провадження.

Посилання судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М. з покликанням на те, що оцінка змісту процесуальних рішень та поведінки суддів узгоджувалася із Бангалорськими принципами поведінки суддів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінює з огляду на те, що процесуальне законодавство з достатньою чіткістю визначає межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень суду в залежності від виду судочинства та інстанційності з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві, тому надання суддею Поліщуком А.С. оцінки змісту процесуальних рішень та поведінки інших суддів виходить за межі допустимого суддівського розсуду, зокрема й не узгоджується із статтями 19, 129¹ Конституції України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає недобросовісним закладений суддею Поліщуком А.С. підхід до тлумачення норм процесуального права, за якого під час вирішення питання про відвід він вдався до переоцінки процесуальних дій/рішень інших суддів, адже в такий спосіб досягався прихований «апеляційний перегляд» таких дій/рішень та згодом справи надходили до його провадження, що не узгоджується із вимогами законності, «суд, встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції, а отже, свідчить про допущення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на «суд, встановлений законом»).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що ухвалою від 4 листопада 2021 року у справі № 371/981/21, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід судді Капшук Л.О. від розгляду скарги на бездіяльність слідчого, суддя Поліщук А.С. за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою особою, матеріалів справи про адміністративне правопорушення, без проведення розгляду справи у порядку, встановленому КУпАП, констатував у діях судді Капшук Л.О. склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44³ КУпАП, що вказує на порушення ним гарантій, визначених статтею 6 Конвенції, адже без дотримання встановленою законом правової процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності він фактично визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, чим порушив презумпцію невинуватості.

Надані суддею Поліщуком А.С. пояснення (з огляду на його стаж на посаду судді − понад 13 років) вказують, що він не міг не розуміти правової процедури притягнення осіб до адміністративної відповідальності та наслідки порушення принципу презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

ЄСПЛ зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України», § 42, рішення у справі «Довженко проти України», § 48).

У своїй практиці ЄСПЛ також поширює позицію щодо кримінального характеру адміністративних правопорушень, які фактично мають та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України», §§ 20‒22).

Нехтуючи гарантіями, визначеними статтею 62 Конституції України, статтею 6 Конвенції, суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. постановив ухвалу, якою у порушення визначеної законом процедури, яка передбачена КУпАП, визнав особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що явно не узгоджується із принципом верховенства права, а отже, свідчить про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а саме порушення принципу презумпції невинуватості).

Покликання судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука АС. про те, що у такий спосіб він хотів нагадати судді Капшук Л.О. щодо необхідності дотримання вимог закону Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює критично.

Такі порушення не охоплювалися сумнівами заявника щодо неупередженості судді Капшук Л.О., на яких він наголошував їй у засіданні, та вказують на грубе нехтування суддею Поліщуком А.С. етичних стандартів, пов’язаних зі статусом судді, адже судове рішення як процесуальний документ є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити реалізацію завдань судочинства, відновити порушення права, свободи чи інтереси осіб, надати оцінку обставинам справи.

Судове рішення ухвалюється задля забезпечення верховенства права та в інтересах тих осіб, які прагнуть та очікують правосуддя, а не задля власних інтересів судді, в тому числі з тих міркувань, які оголошував суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С., адже він вважав за необхідне так доводити свою думку до інших суддів в умовах конфліктної ситуації, що явно та очевидно виходить за межі завдань судочинства.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що відповідно до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 131 Конституції України виключні повноваження щодо здійснення дисциплінарного провадження щодо судді належить Вищій раді правосуддя. Визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» підстави дисциплінарної відповідальності оцінюються Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами у порядку, визначеному законом.

Суддя Поліщук А.С. під час вирішення питання про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від розгляду справи № 371/190/21 фактично вдався до оцінки ступеня мотивування цією суддею ухвали про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та погодився із твердженнями обвинуваченого про те, що її дії не відповідають вимогам підпункту «б» пункту частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, вийшов за межі наданих йому повноважень як судді під час здійснення правосуддя.

Встановлюючи обставини невідповідності дій судді Капшук Л.О. вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які визначають підстави дисциплінарної відповідальності суддів, суддя Поліщук А.С. фактично перейняв на себе повноваження конституційного органу – Вищої ради правосуддя, що ставить під сумнів дотримання ним принципу законності, створює уявлення у сторін кримінального провадження та стороннього спостерігача про те, що суд в непередбачені законом спосіб та формі безперешкодно може втрутитися у діяльність органу суддівського врядування та, використовуючи визначені у законі підстави дисциплінарної відповідальності, усувати іншого суддю від розгляду судової справи. Підстави, визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не можуть використовуватися як засіб усунення судді від розгляду справи.

Очевидне ігнорування досвідченим суддею вимог статті 19 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема покликання судді в судовому рішенні як на підстави для відводу іншого судді на визначені законом підстави для дисциплінарної відповідальності для суддів, кваліфікація поведінки іншого судді з таких підстав, не відповідає принципу законності, а також вказує на те, що мета застосування інституту відводу у справі № 371/190/21 не відповідала інтересам правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що таку поведінку судді Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. необхідно кваліфікувати лише за підпунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), адже він усупереч вимогам статті 19 Конституції України застосовував невластиві та передбачені законом інструменти, процедури для усунення іншого судді від розгляду справи, що свідчить про пряме втручання у здійснення іншим суддею правосуддя у відповідній справі. Факт посилання судді в судовому рішенні на встановлення у діях іншого судді складу дисциплінарного проступку за відсутності проведеної уповноваженим органом відповідної процедури негативно впливає на авторитет правосуддя та створює уявлення у стороннього спостерігача про те, що суд може діяти не в межах повноважень, у не передбачений законом спосіб та формі безперешкодно може переймати на себе повноваження органу суддівського врядування.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги твердження судді Поліщука А.С. та його представника адвоката Іщенко Г.М. щодо відсутності в діях судді складу, дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 сформулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

У пункті 168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що відсутність негативних наслідків не може бути підставою для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності, оскільки в його діях встановлено порушення прав людини і основоположних свобод.

Крім того, за приписами частини першої статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Як убачається із матеріалів справи № 371/462/22, з 17 червня 2022 року до 19 червня 2023 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 перебувало у провадженні судді Кириленко М.О., яка вчиняла дії в підготовчому провадженні.

Тобто дії / бездіяльність судді Поліщука А.С. під час здійснення ним судочинства у справі № 371/462/22 не можуть оцінюватися з точки зору порушення ним строку, передбаченого частиною першою статті 314 КПК України, для призначення підготовчого судового засідання, адже обвинувальний акт надійшов до його провадження через 1 рік з моменту його надходження до суду.

Однак дії / бездіяльність судді Поліщука А.С. під час розгляду справи № 371/462/22 оцінюються у частині дотримання ним строку, визначеного статтею 28 КПК України, оскільки дії суду та інших органів влади є чи не основним критерієм оцінки розумності строків розгляду справи, гарантованих статтею 6 Конвенції. ЄСПЛ також встановлював випадки, коли дії та бездіяльність суду може сприяти надмірній тривалості розгляду справи, зокрема й у випадках призначення значної кількості судових засідань у справі або призначень засідань із значними інтервалами у часі (рішення ЄСПЛ у справах «Бухгольц проти Німеччини», § 60, § 63; «Бок проти Німеччини», §42; «Сантіллі проти Італії», § 20).

Після отримання (червень 2023 року) матеріалів справи та прийняття їх до провадження суддя Поліщук А.С. уперше призначив підготовче судове засідання у цій справі на 24 жовтня 2023 року, тобто через 4 місяці 5 днів.

Такий інтервал у часі свідчить про недотримання ним розумних строків, адже у відпустці він перебував лише з 10 липня 2023 року до 18 серпня 2023 року, що не свідчить про неможливість вжиття заходів для підготовки справи та її розгляду у період з 19 червня 2023 року до 10 липня 2023 року чи після 18 серпня 2023 року, що не порушувало б вимог розумності строку та свідчило про вжиті заходи щодо розгляду справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що матеріали справи № 371/462/22 містили всі відомості, необхідні для виклику сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого (жителя міста Миронівки), який отримував поштову кореспонденцію від суду у стислі строки, що вказує на швидку доставку поштою листів по місту, та повідомлявся про виклик до суду телефоном, про що свідчать телефонограми, складені секретарем судового засідання.

У день засідання (24 жовтня 2023 року) до провадження судді Поліщука А.С. надійшло клопотання сторони обвинувачення про відкладення розгляду справи через неможливість явки прокурорів у засідання, підготовче судове засідання було призначено на 22 лютого 2024 року, тобто через 3 місяці 28 днів (майже через 8 місяців від дня надходження справи до його провадження).

22 лютого 2024 року підготовче судове засідання не відбулося через тимчасову непрацездатність судді Поліщука А.С. у період з 16 до 22 лютого 2024 року, згодом призначено на 14 травня 2024 року, тобто через 2 місяці 22 дні. Однак нетривала непрацездатність судді Поліщука А.С. не виправдовує такої тривалої перерви між судовими засіданнями.

Призначення суддею Поліщуком А.С. судових засідань у справі № 371/462/22 із значними інтервалами, на переконання дисциплінарного органу, свідчить про недотримання ним вимог статті 28 КПК України у частині розумності строку розгляду кримінального провадження, що вказує на невжиття ним заходів щодо розгляду справи № 371/462/22 протягом розумного строку та неналежну організацію здійснення ним судочинства у цій справі, ураховуючи незначний рівень його навантаження.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя щодо покликання на схожості обставин даної дисциплінарної справи із обставинами, за яких ухвалено рішення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за скаргою адвоката ОСОБА_18 зауважує, що у випадку зі справою № 371/462/22 тривалість провадження зумовлена не лише навантаженням, адже Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено факт підтримання позапроцесуальних відносин судді Поліщука А.С. з обвинуваченим ОСОБА_1 При цьому факт призначення суддею судових засідань у цій справі, проставляння ним резолюцій на процесуальних документах, долучених до матеріалів № 371/462/22 свідчить, що суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. вчинялися процесуальні дії, адже лише суддя, а не секретар судового засідання, призначає дати судових засідань у межах строку розгляду справи та відповідає за належну організацію здійснення судочинства.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що кримінальним процесуальним законом не встановлено граничних строків розгляду заяв про відвід судді. Проте частиною шостою статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.

Відповідно до пункту 21 частини першої статті 7 КПК України до загальних засад, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, належить розумність строків.

Ураховуючи, що вказана категорія справ (розгляд заяви про відвід) не є складною, призначення суддею Поліщуком А.С. до розгляду заяви про відвід судді Капшук Л.О. у справі № 371/190/21 вперше через 2 місяці 3 дні від дня її надходження до його провадження свідчить про недотримання ним розумності строків розгляду кримінального провадження.

Крім того, за змістом статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Тобто законодавцем визначено присічний строк накладення адміністративного стягнення, що значно покращує становище особи, проте КУпАП не визначає процесуальної можливості для продовження такого строку, справа має бути розглянута навіть у разі його порушення, а у випадку його закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) навіть за умов встановлення судом у діях особи складу правопорушення, що істотно нівелює завдання КУпАП.

Оцінюючи обставини щодо тривалості розгляду суддею Поліщуком А.С. заяв про відвід суддів Капшук Л.О. та Гаврищука А.В. у справі № 371/1006/23, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний вживати дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме вихованню правопорушника в дусі точного й неухильного додержання Конституції України і законів України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що справа № 371/1006/23 за заявленим судді Капшук Л.О. відводом перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. з 19 вересня 2023 року до 11 грудня 2023 року, тобто 2 місяці 22 дні.

Після заявлення судді Гаврищуку А.В. відводу справа № 371/1006/23 перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. з 28 лютого 2024 року до 1 травня 2024 року – 2 місяці 3 дні.

З матеріалів справи № 371/1006/23 (а. с. 105) встановлено, що суддя Гаврищук А.В. звертався до судді Поліщука А.С. із запитом про надання інформації про результати розгляду заяви ОСОБА_9 про його відвід. 7 березня 2024 року суддя Поліщук А.С. у відповідь на заяву судді Гаврищука А.В. вказав, що повідомить про час розгляду заяви про відвід після фактичного передання йому цієї заяви.

З матеріалів справи № 371/1006/23 (провадження № 3-зв/371/4/24) вбачається, що матеріали судової справи № 371/1006/23 були передані судді Поліщуку А.С. керівником апарату 18 березня 2024 року. Наступного дня суддя Поліщук А.С. призначив заяву про відвід до розгляду на 28 березня 2024 року.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 8 квітня 2024 року з 27 березня 2024 року до 7 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. був тимчасово непрацездатним. Розгляд заяви відкладено на 16 квітня 2024 року.

Вища рада правосуддя рішенням від 16 квітня 2024 року № 1125/0/15-24 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/45002) відрядила суддю Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. до Голосіївського районного суду міста Києва для здійснення правосуддя строком на 1 рік із 29 квітня 2024 року.

З матеріалів справи № 371/1006/23 (провадження № 3-зв/371/4/24) вбачається, що 16 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. звернувся до судді Гаврищука А.В. із запитом щодо надання відеозапису, на який Гаврищук А.В. покликався у власних поясненнях по суті заявленого відводу.

17 квітня 2024 року суддя Гаврищук А.В. вказав, що технічний запис судового засідання зберігається в централізованому файловому сховищі, що використовуються підсистемою відеоконферецзв’язку із зазначенням посилань на відповідне сховище.

19 квітня 2024 року суддя Поліщук А.С. звернувся до судді Гаврищука А.В. із листом, в якому повідомив про відсутність у нього права доступу до ресурсів «ВКЗ» та в якому він повторно просив надати запис судового засідання.

Матеріали справи містять повістку від 22 квітня 2024 року, з якої вбачається, що згодом суддя Поліщук А.С. призначив заяву про відвід до розгляду на 25 квітня 2024 року о 17:00. 25 квітня 2024 року розгляд справи відкладено на 1 травня 2024 року через оголошення повітряної тривоги.

Суддя Поліщук А.С. ухвалою суду від 1 травня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_9 про відвід судді Гаврищука А.С. від розгляду справи № 371/1006/23.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що зі змісту ухвали не вбачається, що суддя Поліщук А.С. досліджував технічний запис судового засідання, у якому було заявлено відвід, що вказує на відсутність об’єктивної потреби в його дослідженні.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що призначення суддею Поліщуком А.С. судових засідань 25 квітня 2024 року, 1 травня 2024 року з огляду на ту обставину, що суддя Гаврищук А.С. відряджався до іншого суду з 29 квітня 2024 року, вказує на свідоме затягування ним часу розгляду заяви про відвід цього судді, адже після його відрядження справа мала бути повторно розподілена іншому складу суду, про що й зауважив суддя Поліщук А.С. в ухвалі від 1 травня 2024 року.

Хоча КУпАП не урегульовує строків розгляду заяви про відвід, однак Пленум ВССУ в постанові від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» регламентує, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади.

Фактично заява про відвід судді Гаврищука А.С. перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. 2 місяці 3 дні, що свідчить про порушення розумного строку розгляду заяви про відвід з огляду на загальні строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 277 КУпАП, якою встановлено п’ятнадцятиденний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, справа № 371/386/23 за заявою про відвід судді Кириленко М.О. від розгляду справи про адміністративне правопорушення перебувала у провадженні судді Поліщука А.С. з 12 вересня 2023 року до 19 березня 2024 року, тобто 6 місяців 7 днів.

З матеріалів справи № 371/386/23 встановлено, що суддя Поліщук А.С. призначав судові засідання зі значними інтервалами у часі, зокрема з 22 вересня 2023 року судове засідання відкладено на 16 січня 2024 року (3 місяці 4 дні), з 16 січня 2024 року судове засідання відкладено на 9 лютого 2024 року (23 дні), а згодом справу призначено до розгляду на 19 березня 2024 рокую. Тобто справу він призначив фактично за 3 дні до закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення (відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № НОМЕР подія відбулася 22 березня 2023 року).

А отже, суддя Поліщук А.С. не дотримав вимог статей 38, 277 КУпАП у частині своєчасного розгляду справи № 371/386/23 за заявою про відвід судді Кириленко М.О.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.

Частина третя статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлює, що суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Пунктом 1 розділу II, пунктом 1 розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, установлено, що електронний примірник судового рішення виготовляється судом в автоматизованій системі документообігу суду (далі – АСДС) у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується електронним цифровим підписом судді та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку електронний примірник судового рішення оприлюднюється шляхом надсилання до ЄДРСР у день його виготовлення засобами АСДС. Обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що строк, в який суддя зобов’язаний надати копію судового рішення для внесення до ЄДРСР, встановлений Законом України «Про доступ до судових рішень», а не Порядком, який є підзаконним актом. У зв’язку із цим суддя зобов’язаний внести (надіслати) копію судового рішення для внесення до ЄДРСР шляхом формування та підписання його електронного примірника КЕП в АСДС не пізніше наступного дня після ухвалення (виготовлення повного тексту) судового рішення. В іншому випадку буде мати місце несвоєчасність як ознака об’єктивної сторони складу дисциплінарного проступку (постанова від 21 липня 2025 року у справі № 990SСGС/7/25).

КУпАП не визначає строків виготовлення процесуального рішення у формі ухвали суду та відповідно складення повної ухвали суду, адже за змістом статті 284 КУпАП за результатами розгляду справи суд виносить постанову. Водночас за змістом статті 287 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а отже, зазначена постанова б мала бути проголошена саме 19 березня 2024 року. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює форму процесуального вирішення суддею Поліщуком А.С. даного питання, однак з огляду на те, що строки розгляду, визначені статтею 277 КУпАП Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Поліщук А.С. не дотримав вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» у частині строку надання електронного примірника судового рішення до ЄДРСР, адже копію ухвали Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року у справі № 371/386/23 суддя Поліщук А.С. надав до ЄДРСР лише 1 травня 2024 року.

Зі звіту місцевих загальних судів про розгляд судових справ за 2023 рік (форма № 1-мзс) установлено, що у 2023 році у провадженні судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. перебувало 899 справ і матеріалів, з яких він розглянув 661 справу і матеріал (73 % від усієї кількості справ і матеріалів), а залишок на кінець звітного періоду становив 238 справ і матеріалів.

У І кварталі 2024 року у провадженні судді Поліщука А.С. перебувало 547 справ і матеріалів, з яких він розглянув 315 справ і матеріалів (58 % від усієї кількості справ і матеріалів), а залишок на кінець звітного періоду становив 232 справи і матеріали.

Згідно з інформацією про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до загальних місцевих судів, та орієнтовною нормативною чисельністю суддів, за даними звітності за 2023 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2023_4-maps), до Миронівського районного суду Київської області надійшло 2485 справ та матеріалів, нормативний час, необхідний для розгляду справ і матеріалів, − 6912 годин. У І кварталі 2024 року (https://rsu.gov.ua/mzs-2024_1-maps) до Миронівського районного суду Київської області надійшло 597 справ та матеріалів, нормативний час, необхідний для розгляду справ і матеріалів, − 1580 годин.

З листа Державної судової адміністрації України від 23 січня 2024 року № 15-2403/24 встановлено, у Миронівському районному суді Київської області середня кількість днів, необхідних для розгляду справ і матеріалів, які надійшли у 2023 році, одним повноважним суддею, становила 216 днів, що не перевищувало середній показник по Україні (440 дні). Аналогічно вказаний показник не перевищував середній у І кварталі 2024 року, що встановлено з листа Державної судової адміністрації України від 24 квітня 2024 року № 15-10058/24 (у Миронівському районному суді Київської області – 49 днів, середній показник по Україні – 106 днів).

Зазначені відомості щодо навантаження свідчать, що навантаження не було визначальним чинником для судді Поліщука А.С. у питанні організації здійснення судочинства, а отже, він не докладав усіх можливих зусиль для виконання своїх обов’язків, що свідчить про неефективне правосуддя, яке не було спрямоване на досягнення завдань судочинства. Кількість призначених судових засідань у цих справах, зокрема значні інтервали між судовими засіданнями, не вказують про дієве правосуддя.

Оцінивши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та поведінку судді Поліщука А.С., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. неефективно, несвоєчасно використовував надані йому законом повноваження, у зв’язку із чим допустив безпідставне затягування розгляду цих справ та не вжив своєчасних заходів для дотримання встановленого законом строку їх розгляду, що утворює склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Надані суддею Поліщуком А.С. та його представником – адвокатом Іщенко Г.М. пояснення щодо несвоєчасності надіслання чи зволікання з надісланням до ЄДРСР електронного примірника судового рішення у справі № 371/386/23 є необґрунтованими. Ураховуючи, що процедура надіслання копії судового рішення до ЄДРСР є нескладною, нетривалою, Третя Дисциплінарна палата вищої ради правосуддя вважає, що навантаження у цьому випадку не буде абсолютним виправданням неналежного виконання суддею своїх обов’язків.

Така бездіяльність судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 листопада 2018 року у справі № 11-866сап18 наголосила, що дотримання етичних норм, високих стандартів поведінки, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з посадою судді, є невід’ємною частиною діяльності судді незалежно від настання чи ненастання негативних наслідків такої поведінки. Суддя повинен усвідомлювати, що дії, спрямовані виключно на приниження іншої особи, не можуть вважатися бездоганними на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини. Поширення негативних оцінок стосовно іншого судді у процесуальних документах неминуче підриває авторитет правосуддя, що тим більше йде у розріз із правилами суддівської етики.

Статтею 10 Кодексу суддівської етики (у редакції, чинній на час розгляду суддею Поліщуком А.С. справи № 371/469/24) визначено, що суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.

Вирішуючи питання про відвід судді Миронівського районного суду Київської області Гаврищука А.В. від розгляду справи № 371/469/24, суддя Поліщук А.С., окрім критики ухвали судді Гаврищуком А.В. від 16 квітня 2024 року, як на підставу для відводу в ухвалі також вказав, що: «Приймаючи рішення про необхідність відведення судді Гаврищука А.В. від участі в розгляді справи, не беруться до уваги його доводи щодо відсутності особистої упередженості до позивача, оскільки порушення ним правил ділової Української мови, зокрема щодо ввічливості, тактовності та аргументованості, самі по собі вказують про протилежне».

А отже, ухвала суду від 18 квітня 2024 року, постановлено суддею Поліщуком А.С. містить його твердження, якими він фактично поставив під сумнів та критично оцінив рівень володіння суддею Миронівського районного суду Київської області Гаврищуком А.В. державною мовою, що вказує на критику іншого судді, надання негативної оцінки його особі та дій, у тому числі у зв’язку із ухваленим ним судовим рішенням (ухвалою судді Гаврищука А.С. від 16 квітня 2024 року), що явно спрямовано на дискредитацію та приниження честі та гідності судді Гаврищука А.В. в очах учасників справи, а не на досягнення завдань судочинства.

Твердження наведені суддею Поліщуком А.С. у процесуальному рішенні безпосередньо не стосувалися судової справи, зазначення їх у судовому рішенні є неприйнятним, адже свідчать про його упередженість щодо іншого судді цього суду, прояв неповаги до цього судді, що не узгоджується із пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 10 Кодексу суддівської етики.

Пояснення судді Поліщука А.С. та його представника – адвоката Іщенко Г.М. у цій частині не можуть бути взяті до уваги, адже високий статус судді також зобов’язував суддю Поліщука А.С. бути розважливим, нейтральним, безстороннім під час виконання професійних обов’язків, зокрема під час ухвалення судового рішення та викладення його тексту, адже суддя зобов’язаний уникати будь-яких проявів антипатії як до учасників процесу, так і до інших суддів (колег).

Натомість використання інституту відводу для висловлення негативної оцінки та приниження честі і гідності іншого судді є несумісним із високим статусом судді, порочить звання судді та не утверджує авторитет правосуддя, тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

Крім того, відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Зафіксовані на відео факти позапроцесуального спілкування судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. із підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2, надання їм консультацій, вказують на те, що процесуальна поведінка Поліщука А.С. як судді, зокрема свідоме невжиття ним заходів урегулювання конфлікту інтересів шляхом заявлення самовідводу, нерозкриття ним інформації учасникам процесу про стосунки зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, затягування розгляду заяв про відвід інших суддів Миронівського районного суду Київської області від розгляду справ, у яких ці особи були учасниками, переоцінка ним процесуальних рішень і дій інших суддів, використання наданих ним законом повноважень усупереч вимогам Конституції України, в тому числі встановлення ним вини іншого судді у вчиненні адміністративного правопорушення, встановлення складу дисциплінарного проступку в діях іншого судді у невстановлений законом спосіб, приниження честі та гідності іншого судді, прояв неповаги до нього шляхом використання інституту відводу, свідчить, що вирішення питання про відвід інших суддів Миронівського районного суду Київської області у справах №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 мало на меті усунення цих суддів від розгляду справ, у яких учасниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Зміст листування судді Поліщука А.С. у месенджері Viber з ОСОБА_2, зафіксований ОСОБА_2 безпосередньо на відео, зокрема узгодження суддею Поліщуком А.С. дій ОСОБА_2 щодо заявлення відводу судді Кириленко М.О., свідчить про втручання суддею Поліщуком А.С. у процес здійснення правосуддя іншим суддею.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що поведінка судді Поліщука А.С. під час вирішення справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24 у частині вирішення питання про відвід суддів, у провадженні яких перебували ці справи, а також зміст листування судді із ОСОБА_2 у месенджері «Viber» під час розгляду іншим суддею цього суду справи № 371/1555/23 свідчить на наявність у діях судді Поліщука А.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи поведінку судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С., наголошує, що встановлені за результатами розгляду обставини вказують, що розгляд суддею заяв про відвід інших суддів Миронівського районного суду Київської області не відповідав засадам справедливого судового розгляду, адже він свідомо ігнорував вимоги закону щодо необхідності урегулювання конфлікту інтересів у процесуальному порядку, не вживав заходів щодо усунення у стороннього спостерігача будь-яких сумнівів у його об’єктивності та неупередженості під час вирішення таких заяв з огляду на очевидні факти товариських стосунків із ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

З огляду на фаховий рівень та професійний досвід, з урахуванням наданих ним пояснень у засіданнях дисциплінарного органу, суддя Поліщук А.С. також не міг не розуміти та не усвідомлювати наслідків порушення ним вимог закону щодо неможливості позапроцесуального перегляду та оцінки рішень інших суддів чи їх дій / бездіяльності, порушення принципів презумпції невинуватості, законності, а надані ним пояснення вказують, що застосоване ним тлумачення норм права не зумовлено добросовісним суддівським розсудом. Вияв неповаги до іншого судді, приниження його честі та гідності у процесуальному документі, безпосереднє втручання у процес здійснення іншими суддями правосуддя явно не узгоджується із високими стандартами поведінки, які ставляться у вимогу до судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно − з належним ставленням до своїх обов’язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20).

У сукупності встановлені обставини та надані суддею Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. у засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя пояснення свідчать, що поведінка судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. була усвідомленою, зумовленою не лише його негативним ставленням до колег, конфліктною ситуацією, що склалася в суді, що убачається з його пояснень, у яких він продовжує критикувати їх поведінку, а й його товариськими стосунками зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. цілком розуміє та усвідомлює характер своїх дій, наслідки таких дій, адже допускає за можливе застосовувати процесуальне законодавство не в цілях забезпечення завдань судочинства; не визнає, що його поведінка не відповідала вимог закону чи не узгоджувалася із правилами суддівської етики, а заперечення очевидної протиправності його поведінки свідчить про відсутність будь-якого засудження з його боку власної поведінки, усвідомленості неможливості допущення та повторення такої поведінки, що безумовно вказує на умисел та виключає будь-яку добросовісність у його діях.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ураховує, що у Миронівському районному суді Київської області виникла конфліктна ситуація, однак вона не може виправдовувати поведінку досвідченого судді, який через брак стриманості та конструктивного підходу до вирішення конфліктних ситуацій допускає порушення норм процесуального законодавства, не дотримується етичних норм та, зокрема не демонструє високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час підготовки до розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. умисно вчинив дисциплінарні проступки, наслідком яких є притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 2, 3, 4, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже він:

порушив під час розгляду справ №№ 371/462/22, 371/190/21, 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24 правила щодо самовідводу, не вживав інших заходів щодо урегулювання конфлікту інтересів та допустив позапроцесуальне спілкування, консультування учасників справи, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

допустив під час розгляду справ № 371/190/21 (за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/981/21 (за заявою ОСОБА_2 про відвід судді Капшук Л.О.), № 371/1179/21 (за заявами ОСОБА_2 про відвід слідчого судді Капшук Л.О.), № 371/462/22 порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на «суд, встановлений законом»;

допустив під час розгляду справи № 371/981/21 порушення прав людини і основоположних свобод, а саме порушив принцип презумпції невинуватості;

допустив під час розгляду справи № 371/190/21 інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;

безпідставно затягував та не вживав заходів щодо розгляду справ №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/386/23 протягом строку, встановленого законом;

несвоєчасно надав копію судового рішення у справі № 371/386/23 для її внесення до ЄДРСР;

під час розгляду справи № 371/469/24 допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, виявив неповагу до іншого судді;

втрутився у процес здійснення правосуддя іншими суддями, зокрема у справах №№ 371/190/21, 371/462/22, 371/1006/23, 371/469/24, № 371/1555/23.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Поліщук Андрій Сергійович Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 призначений на посаду судді Миронівського районного суду Київської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 17 жовтня 2019 № 760/2019 призначений на посаду судді Миронівського районного суду Київської області. На офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя та в матеріалах суддівського досьє відсутня інформація щодо притягнення судді Поліщука А.С. до дисциплінарної відповідальності.

Голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. листом від 16 грудня 2024 року повідомила Вищу раду правосуддя, що 13 грудня 2024 року відбулися збори суддів Миронівського районного суду Київської області, у яких взяли участь голова суду Капшук Л.О., судді Кириленко М.О., Гуренко М.О. та Геліч Т.В. Суддя Поліщук А.С. взяти участь у зборах бажання не виявив. З метою усунення у стороннього спостерігача будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості під час затвердження характеристики голова суду усунулась від вирішення цього питання, оскільки є скаржником у дисциплінарній справі, порушеній стосовно судді Поліщука А.С. (була уповноважена зборами суддів на її написання та подання до дисциплінарного органу), аналогічну позиції зайняла і суддя Кириленко М.О., оскільки під час зборів суддів ухвалювала рішення про звернення зі дисциплінарною скаргою; судді Гуренко М.О. та Геліч Т.В. жодного разу не спілкувалися з суддею Поліщуком А.С., оскільки він уникає спілкування з ними. У листі від 16 грудня 2024 року голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. також зауважила, що будь-яке спілкування судді Поліщука А.С. з суддями Миронівського районного суду Київської області припинено з його ініціативи з 2019 року. З 2020 року суддя Поліщук А.С. не бере участі в суддівському самоврядуванні незалежно від того, що склад суддів змінюється, зокрема до суду були відряджені судді Каневський В.О., Кириленко М.О. та Гуренко М.О., а згодом призначено суддю Геліч Т.В. Судді намагалися вжити усіх заходів для підтримання нормальних взаємовідносин з колегою, проти уникнути конфлікту не вдалося, жодного питання внутрішньої діяльності суду вирішити з суддею Поліщуком А.С. неможливо. Будь-яка комунікація з суддею Поліщуком А.С. відсутня, своє ставлення до суддів він демонструє в рішеннях про їх відвід від розгляду справ. З метою уникнення сумнівів порушення принципів об’єктивності та неупередженості суддів збори суддів Миронівського районного суду Київської області дійшли висновку про неможливість надання характеристики судді Поліщука А.С.

Відомості, зазначені у цьому листі, не можуть самостійно свідчити про негативну поведінку судді Поліщука А.С. з огляду на те, що голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. була уповноважена зборами суддів Миронівського районного суду Київської області на звернення із відповідною дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя, проте з огляду на значний життєвий та суддівський досвід (на день розгляду дисциплінарної справи становить понад 13 років) така поведінка судді є неприпустимою, оскільки він свідомо застосовував визначені законом процедури (заявлення відводу) та нехтував правилами самовідводу не для виконання завдань судочинства, зокрема забезпечення справедливого судового розгляду, а для створення перешкод іншим суддям у здійсненні правосуддя у справах щодо осіб, з якими він перебував у тісних товариських стосунках.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, той факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 січня 2021 року (справа № 11-255сап20) звернула увагу, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

У постанові від 13 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 990SCGC/2/24) також наголосила, що про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С. умисно втручався у здійснення правосуддя іншими суддями, допустив позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, у тому числі надавав юридичні консультації підсудному, відверто ігнорував вимоги процесуального закону щодо урегулювання конфлікту інтересів, порушив принципи презумпції невинуватості, законності, виявив неповагу до іншого судді, принизивши його честь та гідність у судовому рішенні, що у своїй сукупності викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді Поліщука А.С. безсторонньо виконувати свої функції, оскільки він поставив під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя, що, з-поміж іншого, вказує на допущення ним істотного дисциплінарного проступку, адже він допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Системний аналіз цієї норми свідчить, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема, отримання скарги або прийняття дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою.

Водночас тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні. Час здійснення дисциплінарного провадження не враховується при обчисленні строку застосування дисциплінарного стягнення до судді.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 990SCGC/11/24 (постанова від 14 листопада 2024 року) констатувала, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Голова Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. звернулася до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою 26 березня 2024 року, у якій зазначила, що суддя Поліщук А.С. під час розгляду справ діяв в інтересах учасника справ − ОСОБА_1, з яким підтримував позапроцесуальне спілкування, порушував правила відводу й самовідводу та у зв’язку із розглядом справи щодо ОСОБА_1 допустив безпідставне затягування, не вживав заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Щодо справи № 371/190/21 дисциплінарна скарга стосувалася поведінки судді Поліщука А.С. у частині постановлення ним ухвали від 10 серпня 2022 року, у справі № 371/462/22 − ухвали від 14 червня 2023 року та бездіяльності, яка тривала з 19 червня 2023 року, як на день подання відповідної скарги, так і до 17 червня 2024 року (постановлення судом ухвали, якою суддю Поліщука А.С. відведено від її розгляду). У цій частині скаржник подала дисциплінарну скаргу до закінчення трирічного строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У доповненнях до дисциплінарної скарги, які надійшли до Вищої ради правосуддя 15 квітня 2024 року, скаржник покликалася на обставини позапроцесуального спілкування судді Поліщука А.С. зі ОСОБА_1, які були встановлені суддями у зв’язку із надходженням до їх провадження справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 130 КУпАП щодо ОСОБА_1, до матеріалів якої працівники поліції долучили відеозапис, з якого встановлено факт позапроцесуального спілкування судді Поліщука А.С. із ОСОБА_1 Щодо зазначених доповнень також не закінчились строки застосування дисциплінарного стягнення.

У доповненнях до дисциплінарної скарги, які надійшли до Вищої ради правосуддя 1 травня 2024 року, скаржник також вказала на позапроцесуальне спілкування судді Поліщука А.С. із ОСОБА_2, здійснення суддею правосуддя в умовах конфлікту інтересів, втручання судді у процес здійснення правосуддя іншими суддями у справах, у яких ОСОБА_2 був учасником справи та/або представляв інтереси учасника справи. Зазначені обставини, вбачалися, зокрема, у справах №№ 371/273/24, 371/1006/23, 371/386/23, 371/469/24, 371/981/21, 371/1179/21 та 371/1555/23. У цій частині скаржник подала доповнення до дисциплінарної скарги до закінчення трирічного строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже у справі № 371/1006/23 такі доповнення стосувалися, зокрема, постановлення ухвали від 11 грудня 2023 року за заявою, яка перебувала в його провадженні з 19 вересня 2023 року; у справі № 371/386/23 – постановлення суддею ухвали від 19 березня 2024 року за заявою, яка перебувала в його провадженні з 12 вересня 2023 року; у справі № 371/981/21 – постановлення суддею ухвали від 4 листопада 2021 року, у справах № 371/1179/21 – постановлення ухвал від 14 грудня 2021 року та від 28 січня 2022 року.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

З огляду на характер допущених суддею Поліщуком А.С. дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, умисність дій, яка зумовлена, зокрема, його особистими стосунками (позапроцесуальними відносинами) з учасниками процесу, незважаючи на відсутність у нього дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що єдино необхідним є застосування до судді Поліщука А.С. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади, яке пропорційне вчиненим дисциплінарним проступкам та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Жодне інше більше м’яке дисциплінарне стягнення не забезпечить належного балансу між приватними та публічними інтересами, не усуне шкоди, завданої поведінкою судді Поліщука А.С. авторитету правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.22–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Миронівського районного суду Київської області Поліщука Андрія Сергійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене суддею до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя –

член Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя