Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової Алли Михайлівни від 22 травня 2025 року на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 травня 2025 року № 1017/2дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової Алли Михайлівни до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

22 березня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України щодо судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової А.М. (вх. № 1190/1/8-23).

Вища рада правосуддя 5 серпня 2021 року ухвалила рішення № 1809/0/15-21 про зупинення з 5 серпня 2021 року розподілу між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 23⁷.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 листопада 2023 року дисциплінарну скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначила 23 грудня 2024 року днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року. Оголошення про початок її роботи розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 26 грудня 2024 року зазначену скаргу передано дисциплінарному інспектору Троню І.В. для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Тронь І.В. склав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 19 березня 2025 року № 565/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової А.М., оскільки зазначені в дисциплінарній скарзі Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України обставини могли свідчити про наявність у діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: порушення правил щодо відводу (самовідводу).

14 травня 2025 року рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1017/2дп/15-25 суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванову А.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

22 травня 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» звернулася суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванова А.М. (вх. № 2226/0/6-25 від 22 травня 2025 року) зі скаргою на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 травня 2025 року.

Скаргу судді Чуванової А.М. подано з дотриманням вимог, визначених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 22 травня 2025 року зазначену скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Троню І.В. для підготовки до розгляду.

29 травня 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» звернулася суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванова А.М. (вх. № 2226/1/6-25 від 29 травня 2025 року) з доповненням до скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 травня 2025 року № 1017/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

5 червня 2025 року, за результатом розгляду скарги судді Чуванової А.М., дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя Тронем І.В. складено висновок про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 травня 2025 року № 1017/2дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової А.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження.

За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 9 червня 2025 року висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О.

Суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванову А.М. та скаржника повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Суддя Чуванова А.М. та скаржник в засідання Вищої ради правосуддя 14 жовтня 2025 року не з’явилися, жодних клопотання та заяв від них не надходило.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Чуванової А.М., матеріали дисциплінарної справи та матеріали судових справ, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Троня І.В., установила таке.

Чуванова Алла Михайлівна Указом Президента України від 14 липня 2004 року № 790/2004 призначена на посаду судді Лутугинського районного суду Луганської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1633-VI обрана на посаду судді Лутугинського районного суду Луганської області безстроково. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №83/2015 переведена на посаду судді Октябрського районного суду Луганської області. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 26 лютого 2025 року №273- IX змінено найменування Октябрського районного суду міста Полтави на Шевченківський районний суд міста Полтави.

До Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22 березня 2023 року щодо судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової А.М. (вх. № 1190/1/8-23).

3 січня 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави (нині – Шевченківський районний суд міста Полтави) надійшли клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Полтавській області капітана юстиції Горбовського В.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА1 (справа № 554/47/23).

3 січня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрій В.М. заявив самовідводи від розгляду цих клопотань та задовольнив їх.

В подальшому, вищевказані клопотання надійшли слідчому судді Андрієнку Г.В., який 3 січня 2023 року заявив самовідводи від розгляду цих клопотань та задовольнив їх.

Відповідно до протоколів повторного автоматичного визначення слідчого судді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА1 надійшли на розгляд слідчій судді Чувановій А.М., яка 3 січня 2023 року заявила самовідводи від розгляду цих клопотань та задовольнила з тих підстав, що слідчий суддя не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості на підставі пункту 4 частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі − КПК України).

6 січня 2023 року до Шевченківського районного суду міста Полтави надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Полтавській області капітана юстиції Горбовського В.Ю. про проведення обшуку в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _____ від 15 грудня 2022 року (справа № 554/47/23).

9 січня 2023 року слідчі судді Блажко І.О., Тімошенко Н.В. та Чуванова А.М. заявили самовідвід від розгляду даного клопотання. Задоволення самовідводу слідчої судді Чуванової А.М. було мотивоване тим, що слідчий суддя не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості на підставі пункту 4 частини першої статті 75 КПК України.

Заявник дисциплінарної скарги у своїй скарзі зазначив, що суддя Чуванова А.М. вирішила питання самовідводу особисто, що не відповідає вимогам частини першої статті 81 КПК України, у якій зазначено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України.

4 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Чуванової А.М. щодо обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі.

Суддя Чуванова А.М. звернула увагу на порушення скаржником, на її думку, порядку подання скарги до Вищої ради правосуддя та наголосила на недостатності повноважень підписанта скарги.

Суддя зазначила, що згідно із протоколами повторного авторозподілу слідчого судді від 3 та 9 січня 2023 року до її провадження як слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави (нині – Шевченківський районний суд міста Полтави) надійшли клопотання слідчого у справі № 554/47/23.

Суддя наголосила, що скаржник не конкретизував своїх вимог та фактично не зазначив підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності із вказівкою на конкретні пункти та підпункти статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а зауважив, що вона порушила рішення Ради суддів України від 25 листопада 2021 року № 54 «Про особливості обліку робочого часу суддів».

Суддя стверджувала, що вона у своїх ухвалах від 3 та 9 січня 2023 року у справі № 554/47/23 зазначила правову підставу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, за якою слідчий суддя не може брати участі у кримінальному провадженні та підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Суддя Чуванова А.М. наголошувала, що мотивами прийняття нею як слідчим суддею такого рішення було те, що вона особисто знайома з фігурантами кримінального провадження, а саме з міським головою міста Полтави ОСОБА1.

Суддя вважала, що твердження заявника про поверхневість та необґрунтованість рішень є безпідставними, оскільки вони вмотивовані належним чином, у мотивувальних частинах цих рішень містяться відомості про наявність кримінального провадження, аналіз положень чинного законодавства, коротке та лаконічне обґрунтування підстав для самовідводу.

Крім того, суддя зазначила, що заяви про відвід та самовідвід не можна вважати тотожними, оскільки за своєю природою вони кардинально різні, і процесуальний закон не передбачає чітко встановленого порядку заявлення суддею самовідводу та його задоволення, а тому суддя вважає, що відсутність чітко встановленого законом порядку вчинення слідчим суддею відповідних процесуальних дій або неузгодженість елементів самовідводу унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду.

Суддя Чуванова А.М. наголосила, що під час вирішення питання про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку оцінці підлягають винятково дії судді, а не зміст та обґрунтування прийнятих суддею процесуальних та судових рішень.

Суддя стверджувала, що суть скарги зводиться до недоліків викладу наявності обставин, які передбачені пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, що є суб’єктивною думкою скаржника та не стосується її поведінки під час розгляду кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

Ураховуючи викладене вище, суддя зазначила, що вона врахувала визначений КПК України час, який уже було частково витрачено під час вирішення іншими суддями самовідводів, та з огляду на невідкладність клопотань слідчого, стислі строки їх розгляду, а також суспільний резонанс самовідвід розглянула без зволікань, саме з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи понад строки, установлені законом, недопущення порушення прав людини і основоположних свобод, а також подальшого постановлення судового рішення, яке відповідало б конституційним засадам судочинства, нормам КПК України, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини, зокрема щодо гарантованого права на справедливий суд.

Суддя Чуванова А.М. також вказала, що заявлений нею самовідвід не мав жодних серйозних негативних наслідків як для учасників судового процесу, так і для системи правосуддя загалом, а тому вона не порушила норм процесуального права та гарантій щодо права на справедливий суд під час здійснення правосуддя у справі № 554/47/23.

З огляду на наведене, суддя Чуванова А.М. наголосила, що в її діях та рішеннях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідно і підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 19 березня 2025 року № 565/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Чуванової А.М. з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, відкриваючи дисциплінарну справу щодо судді Чуванової А.М., керувалась тим, що дії судді Чуванової А.М. щодо одноособового розгляду питання про самовідвід, є порушенням суддею норм процесуального права, а саме частини першої статті 81 КПК України, оскільки диспозицією статті передбачено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Відповідно до норми цієї статті суддя повинна була передати заяву про самовідвід на розгляд іншому судді цього ж суду. Однак, порушуючи вимоги частини першої статті 81 КПК України, суддя Октябрського районного суду міста Полтави (нині – Шевченківський районний суд міста Полтави) Чуванова А.М. розглянула свою заяву про самовідвід особисто, внаслідок чого порушила правила щодо самовідводу.

Позицію щодо того, що слідчий суддя Чуванова А.М. порушила норми КПК України висловив, у тому числі, Полтавський апеляційний суд в ухвалах, датованих 11 січня 2023 року у справі № 554/47/23.

У поясненнях, наданих під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, суддя Чуванова А.М. зазначила, що мала законні підстави для самовідводу, ухвали про самовідвід були вмотивованими та обґрунтованими. Суддя також наголосила, що вона переконана, що за наявності обставин особистого знайомства з фігурантом кримінального провадження неможливо об’єктивно розглядати справу за його участю, i що таке переконання притаманне лише тому судді, який заявляє самовідвід, а не іншим. Суддя Чуванова А.М. звернула увагу на відсутність у неї будь-якого неправомірного умислу, протиправності в її діях, відсутність будь-яких негативних наслідків для правосуддя та судової системи, а також відсутність порушень гарантованих прав учасників процесу внаслідок її самовідводу.

Суддя Чуванова А.М. також навела тези з окремих думок суддів Великої Палати Верховного Суду та члена Вищої ради правосуддя щодо прогалин у кримінальному процесуальному законодавстві.

Суддя Чуванова А.М. вважає, що чітких та переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, скаржник не надав, у дисциплінарній скарзі такі докази також відсутні.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 14 травня 2025 року № 1017/2дп/15-25 притягнула суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванову А.М. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи поведінку судді Чуванової А.М., установила таке.

Відповідно до частини першої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Застосовуючи норми частини першої статті 81 КПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 11 - 312сап19 дійшла висновку, що під заявленням відводу потрібно розуміти подання суддею заяви про самовідвід або подання особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, заяви про відвід.

Отже, у разі подання слідчим суддею або суддею, який здійснює судове провадження одноособово, заяви про самовідвід питання про самовідвід має і може вирішувати інший суддя цього самого суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України. Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24).

Усупереч наведеній нормі суддя Чуванова А.М. самостійно розглянула самовідвід, а не передала його на розгляд іншому судді відповідно до частини третьої статті 35 КПК України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що судді Чувановій А.М. були відомі вимоги КПК України щодо процедури розгляду заяви про самовідвід і вона їх застосовувала на практиці. Зокрема, в ухвалах від 30 жовтня 2018 року у справі № 554/12986/15, від 10 лютого 2020 року у справі № 554/7169/19, від 5 липня 2023 року у справі № 554/5847/23 суддя зверталась із заявами про самовідвід, які розглянули інші судді суду, у якому здійснює правосуддя Чуванова А.М. Зокрема, в ухвалі від 10 лютого 2020 року у справі № 554/7169/19 зазначено: «Тому з метою усунення будь-яких сумнівів у об’єктивності та неупередженості при розгляді даної скарги, слідчий суддя Чуванова А.М. на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України заявила самовідвід та просить передати справу на розгляд іншому слідчому судді у встановленому порядку».

Щодо підстав, з яких суддя Чуванова А.М. задовольнила самовідвід ухвалами від 3 та від 9 січня 2023 року, то Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя прийшла висновку, що зазначені в ухвалі обставини не були достатньо обґрунтовані суддею.

Аргументацію судді Чуванової А.М., яка стосується необхідності забезпечення швидкого розгляду питання про самовідвід, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя сприйняла критично, оскільки законодавство не передбачає можливості ігнорування норм КПК України з метою пришвидшення розгляду заяв, клопотань чи справи загалом.

Посилання судді Чуванової А.М. на те, що обставини її знайомства з ОСОБА1 можуть породити у стороннього спостерігача сумніви в упередженості судді і, як наслідок, негативно вплинути на сприйняття ухваленого слідчим суддею рішення Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично сприйняла, оскільки громадська зацікавленість та публікації в мережі Інтернет, на які посилається суддя у своїх поясненнях, не можуть розцінюватись як доказ упередженості судді. Навпаки, безпідставний самовідвід судді в ситуації розгляду клопотань правоохоронних органів щодо особи, яка займала відповідальну посаду, може призвести до виникнення у громадськості сумнівів щодо готовності судді добросовісно та неупереджено виконувати свою найважливішу функцію – здійснювати правосуддя.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що доводи судді про велике навантаження не пояснюють поведінку судді.

Стосовно сумнівів судді щодо правомочності дій представника скаржника Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що такі твердження судді зводяться до власного бачення правильності оформлення довіреності на представництво інтересів суб’єктом владних повноважень. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час аналізу довіреності від 29 жовтня 2019 року № 22/373-Д, яку видала Служба безпеки України своєму співробітнику ОСОБА2, не встановила обставин, які давали б підстави сумніватись у повноваженнях представника скаржника звертатись до Вищої ради правосуддя з відповідними заявами.

Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Чуванова А.М. допустила порушення чітких і зрозумілих приписів статті 81 КПК України щодо порядку вирішення питання про самовідвід, оскільки самостійно одноособово розглянула заяву про самовідвід, а не передала її для розгляду іншому судді, як це вимагає частина третя статті 35 КПК України. Такі обставини, на думку дисциплінарного органу, свідчили про наявність у діях судді Чуванової А.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», − порушення правил щодо відводу (самовідводу).

У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Чуванова А.М. наголошує на тому, що, керуючись формальним, офіційним підходом, можна зробити висновок про те, що чіткого та однозначного порядку розгляду питання про самовідвід у КПК України не передбачено.

Вища рада правосуддя зауважує, що, обґрунтовуючи ці твердження у скарзі, суддя Чуванова А.М. повторює фактологічне та нормативно-правове обґрунтування, на яке вона посилалась у поясненнях, наданих як під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги, так і під час розгляду дисциплінарної справи.

Аналізуючи твердження судді Чуванової А.М. про те, що вона не порушила правил самовідводу, Вища рада правосуддя зауважує, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32, «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).

Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47, «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).

У контексті об’єктивного критерію потрібно визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Вища рада правосуддя наголошує, що метою інституту відводу (самовідводу) слідчого судді, суду є усунення сумнівів сторони провадження / стороннього спостерігача в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи.

Обставини, які виключають участь слідчого судді, суду у розгляді справи, визначені у статті 75 КПК України, і за їх наявності суддя зобов’язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України), а якщо такі обставини відомі особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді (частина друга статті 80 КПК України).

Водночас зазначені вище приписи кримінального процесуального законодавства не спрямовані на створення штучних підстав для самоусунення від розгляду певної справи чи створення у сторін кримінального провадження уявлення про відсутність такої безсторонності та неупередженості як у судді, у провадженні якого перебуває справа, так і суду загалом. У протилежному випадку, як наголошує ЄСПЛ, порушення вимог безсторонності суду негативно впливає на авторитет правосуддя, оскільки «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість» (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52, 53).

Стаття 81 КПК України вказує на порядок вирішення питання про відвід судді, який відрізняється залежно від складу суду, який розглядає справу.

У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (частина перша статті 81 КПК України).

Зі змісту статей 80, 81 КПК України вбачається, що під заявленням відводу потрібно розуміти подання суддею заяви про самовідвід або подання особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, заяви про відвід. Отже, під час розгляду справи слідчим суддею чи суддею, який здійснює судове провадження одноособово, заява про відвід (самовідвід) слідчого судді або судді розглядається іншим суддею цього суду, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм КПК України також дає підстави для висновку, що КПК України не передбачено самостійного розгляду слідчим суддею чи суддею, який здійснює судове провадження, питання про самовідвід одноособово. У разі подання заяви про самовідвід слідчим суддею або суддею, який здійснює провадження одноособово, розгляд його заяви про самовідвід здійснює інший суддя, визначений автоматизованою системою документообігу суду.

За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Чуванова А.М. допустила порушення чітких і зрозумілих приписів статті 81 КПК України щодо порядку вирішення питання про самовідвід, адже самостійно одноособово розглянула заяву про самовідвід, а не передала її на розгляд іншому судді відповідно до вимог частини третьої статті 35 КПК України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-312сап19) вбачається, що Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи кваліфікацію Вищою радою правосуддя дій судді, а саме допущення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла висновку про обґрунтованість висновків дисциплінарного органу та Вищої ради правосуддя щодо допущення суддею порушення статті 81 КПК України під час вирішення питання про самовідвід. Отже, суд вважав за можливе застосувати привила статті 81 КПК України у разі заявлення суддею самовідводу, а не лише відводу. За таких обставин Вища рада правосуддя вважає неприйнятними твердження судді Чуванової А.М. про те, що чинним КПК України не врегульовано питання самовідводу судді, адже правила, визначені статтями 81, 82 КПК України, застосовні як під час вирішення питання про відвід, так під час вирішення питання про самовідвід слідчого судді, суду чи присяжного.

Аналогічну позицію було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 990SCGC/25/24.

Вища рада правосуддя також критично оцінює твердження судді Чуванової А.М. про те, що Друга Дисциплінарна палата, встановлюючи недостатню вмотивованість підстав для заявлення самовідводу, надала оцінку ухвалі слідчого судді.

Щодо тверджень судді Чуванової П.М. про те, що дисциплінарний орган надав правову оцінку судовим рішенням перевищивши свої повноваження, Вища рада правосуддя до висновку, що дисциплінарний орган аналізував процесуальну поведінку судді Чуванової А.М. в частині дотримання правил самовідводу, а отже, аналіз поведінки судді передбачав установлення наявності / відсутності підстав для самовідводу, визначених КПК України, та дотримання суддею чіткого і визначеного КПК України порядку розгляду заяви про самовідвід. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала її поведінку в цій та в інших справах, у яких суддя заявляла самовідвід, тобто дисциплінарний орган фактично дослідив характер дій судді, вказав на нелогічність, непослідовність поведінки судді, що не суперечить завданням дисциплінарного провадження.

Стосовно того, що наведені cправи, у яких суддя Чуванова А.М. також заявляла самовідвід і які передавала на розгляд іншим суддям, нерелевантні зі справою щодо дій судді, стосовно якої подана дисциплінарна скарга, то такі твердження судді Вища рада правосуддя сприймає критично, адже процесуальна норма КПК України щодо відводу та самовідводу в цьому випадку є сталою і не може змінюватись залежить від специфіки тієї чи іншої справи.

Щодо ухвал Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2023 року у справі № 554/47/23 Вища рада правосуддя зазначає, що в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відсутні посилання на ці ухвали як на докази, а лише є вказівки на них як на одну з обставин зазначеної справи. Той факт, що апеляційна інстанція вказала на порушення суддями Шевченківського районного суду міста Полтави, у тому числі суддею Чувановою А.М., правил самовідводу в зазначеному кримінальному провадженні, заслуговує на увагу під час оцінки обставин дисциплінарної справи.

Стосовно твердження судді Чуванової А.М. про сукупність виключних обставин, за яких вона надала перевагу сумлінному виконанню обов’язку, передбаченого частиною першою статті 80 КПК України, та оперативному вирішенню питання про самовідвід, то такі дії судді Вища рада правосуддя розцінює як свавільне, не передбачене КПК України, перебирання суддею на себе повноважень, які належать іншим суддям, а саме оцінювати достатність підстав для відводу. Вища рада правосуддя звертає також увагу на те, що чинним законодавством не передбачено повноважень судді та процедури, за якою суддя має право здійснити оцінку поточних обставин та дійти висновку, що їх сукупність дає йому змогу відхилитись від норм чинного КПК України щодо правил самовідводу.

Стосовно вмотивованості ухвали про задоволення самовідводу, то той факт, що у скарзі на рішення дисциплінарного органу суддя Чуванова А.М. розширює свою мотивацію щодо прийнятого рішення і додає інформацію про «суб’єктивне ставлення до вказаної особи й товариське спілкування ще задовго до відкриття кримінального провадження», свідчить про недостатність аргументації судді під час постановлення ухвали щодо самовідводу та необхідність ширше та розлогіше викладати підстави неможливості брати участь у розгляді певної справи, а не посилатися лише на особисте знайомство з фігурантом кримінального провадження.

Щодо доводів про нікчемність довіреності представника скаржника, то вони були належним чином оцінені дисциплінарним органом, що відображено у відповідному рішенні.

Аналізуючи твердження судді Чуванової А.М. про нерозгляд її клопотання про залишення скарги без розгляду та повернення її скаржнику, яке суддя подала з підстав відсутності у скаржника повноважень на звернення до Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя доходить висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у своєму рішенні від 14 травня 2025 року зазначила, що обставин, які давали б підстави сумніватись у повноваженнях представника скаржника звертатись до Вищої ради правосуддя з відповідними заявами, дисциплінарний орган не встановив. Отже, питання, яке ставила суддя Чуванова А.М. перед Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, є вирішеним.

Вища рада правосуддя зазначає, що наявність негативних наслідків не є обов’язковою ознакою для правової кваліфікації дій судді за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, аргументи судді в частині того, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги відсутність негативних наслідків дій судді, Вища рада правосуддя відкидає.

Стосовно посилань судді на загальну засаду кримінального судочинства як розумність строків Вища рада правосуддя наголошує на тому, що тяжіння судді до дотримання цієї засади позитивно характеризує суддю, проте таке прагнення не може завдавати шкоди та суперечити дотриманню суддею процесуальних аспектів судочинства.

Твердження судді про нездійснення дисциплінарним органом об’єктивного аналізу ключових аргументів судді, незазначення в рішенні переконливих доводів для їх відхилення, вибіркове та необґрунтоване надання переваги одним доказам над іншими Вища рада правосуддя сприймає як особисту переоцінку суддею ухваленого дисциплінарним органом рішення.

Ураховуючи, що суддя Чуванова А.М. допустила дисциплінарні проступки внаслідок недбалості, позитивну характеристику судді, відсутність відомостей щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що пропорційним та достатнім було застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Під час перевірки дисциплінарної справи Вища рада правосуддя встановила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені достатньо повно, підтверджують вчинення суддею Чувановою А.М. дисциплінарного проступку, а доводи скарги судді не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 травня 2025 року № 1017/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для скасування цього рішення.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.1–14.15 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 травня 2025 року № 1017/2дп/15-25 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванової Алли Михайлівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя