Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Вищого антикорупційного суду Ткаченка Олега Володимировича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 21 березня 2025 року (вх. № 1349/0/6-25) надійшла скарга судді Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) Ткаченка О.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

На підставі автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 21 березня 2025 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Попіковій О.В. для проведення перевірки.

Скарга судді ВАКС Ткаченка О.В. подана з дотриманням вимог, визначених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Ткаченко О.В., скаржник – Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора (далі – САП) повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Ткаченка О.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Ткаченко О.В., представник САП – Марценюк І.Ю. взяли участь у режимі відеоконференції.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Ткаченка О.В., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Попікову О.В., суддю Ткаченка О.В. та представника САП – Марценюка І.Ю., установила таке.

Ткаченко Олег Володимирович Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

До Вищої ради правосуддя 15 лютого 2024 року (вх. № 113/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга САП на дії судді ВАКС Ткаченка О.В. під час розгляду справ №№ 991/8976/23, 991/9291/23, 991/5601/23, 991/5602/23, 991/5135/23, 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23, 991/9538/23, 991/7404/23, 991/7414/23, 991/313/23, 991/931/23, 991/2042/23, 991/2965/23, 991/3223/23, 991/3251/23, 991/4854/23, 991/5263/23, 991/169/23, 991/9656/23, 991/10020/23, 991/10019/23, 991/10026/23, 991/10025/23, 991/10023/23, 991/10021/23, 991/10022/23, 991/525/24, 991/480/24, 991/931/23, 991/2042/23, 991/169/23, 991/313/23, 991/931/23, 991/2042/23, 991/2965/23, 991/3223/23, 991/3251/23, 991/4854/23, 991/5263/23, 991/169/23, 991/9656/23, 991/10020/23, 991/10019/23, 991/10026/23, 991/10025/23, 991/10023/23, 991/10021/23, 991/10022/23, 991/525/24, 991/480/24, 991/313/23, 991/3223/23, 991/2965/23, 991/3251/23, 991/4854/23, 991/5263/23, 991/11249/23, 991/205/24.

У дисциплінарній скарзі САП зазначила, що під час виконання повноважень слідчого судді із 30 січня 2023 року до 22 січня 2024 року суддя ВАКС Ткаченко О.В. неодноразово вчиняв дії, які, на думку САП, містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу; безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, та можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 18 грудня 2024 року № 3680/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ВАКС Ткаченка О.В. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час розгляду справ №№ 991/5601/23, 991/5602/23, 991/5135/23, 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23, 991/6491/23, 991/9205/23, 991/9206/23, 991/9538/23.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25 притягнуто суддю ВАКС Ткаченка О.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

У цьому рішенні Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Справи № 991/5602/23, № 991/5601/23

У дисциплінарній скарзі САП зазначила, що старший детектив Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Плюшкін А.Ю. за погодженням з начальником управління САП Довганем А.І. 26 червня 2023 року звернувся до ВАКС із клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № _____.

Зазначені клопотання надійшли до провадження слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В.

Детектив Плюшкін А.Ю. 26 червня 2023 року о 13 год 00 хв був повідомлений про необхідність прибуття до суду для участі в розгляді клопотань о 14 год 00 хв. Детектив Плюшкін А.Ю. прибув до приміщення ВАКС о 14 год 08 хв та дізнався, що ухвалами слідчого судді Ткаченка О.В. від 26 червня 2023 року у справах № 991/5602/23, № 991/5601/23 відмовлено в задоволенні клопотань з мотивів неявки детектива.

26 червня 2023 року детектив Плюшкін А.Ю. подав до ВАКС заяви про відвід слідчого судді Ткаченка О.В. від розгляду справ № 991/5602/23, № 991/5601/23, які було розподілено суддям ВАКС Мовчан Н.В. та Вороньку В.Д. о 15 год 57 хв та о 15 год 55 хвилин.

У задоволенні зазначених заяв про відвід судді Ткаченка О.В. відмовлено у зв’язку з тим, що розгляд справ № 991/5602/23, № 991/5601/23 вже завершився.

Ухвали слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. від 26 червня 2023 року (справи № 991/5601/23, № 991/5602/23) вмотивовані тим, що особа, яка звернулася з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у визначений слідчим суддею час, а саме 26 червня 2023 року о 14 год 00 хв, для участі в розгляді не з’явилася, будь-яких клопотань про відкладення розгляду, а також будь-яких доказів на обґрунтування клопотання не надала. Отже, слідчому судді не доведено, що відомості про кримінальне правопорушення та осіб, які його вчинили, отримати в інший спосіб неможливо та що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин кримінальних правопорушень або встановлення осіб, які їх вчинили.

У дисциплінарній скарзі САП зазначила, що в доповідній записці детектив Плюшкін А.Ю. повідомив, що, крім його клопотань, на 14 год 00 хв слідчий суддя Ткаченко О.В. призначив розгляд інших клопотань детективів НАБУ. На думку скаржника, незначне (на 8 хвилин) запізнення детектива в судове засідання, про час якого він був повідомлений за одну годину до його початку, не мало негативного впливу на виконання слідчим суддею Ткаченком О.В. своїх повноважень, оскільки в зазначений час слідчий суддя розглядав клопотання інших детективів, яких також було викликано до ВАКС на цей час.

За таких обставин, на думку САП, слідчий суддя ВАКС Ткаченко О.В., ухваливши рішення про відмову в задоволенні відповідних клопотань винятково з мотивів неявки (запізнення) детектива, порушив вимоги статей 21, 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та допустив прояви правового пуризму, надмірного та необґрунтованого формалізму.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні зазначила, що якщо особа, яка подала клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку КПК України, не з’явилася до суду, це може мати різні наслідки залежно від конкретних обставин:

1) розгляд без заявника – суд може розглядати клопотання без участі слідчого, прокурора, якщо це не заважає встановленню обставин, необхідних для ухвалення рішення;

2) відкладення розгляду – якщо суд вважає присутність заявника необхідною (наприклад, для уточнення обставин), він може відкласти розгляд і призначити нову дату;

3) відмова в задоволенні клопотання – якщо наданих матеріалів недостатньо, а заявник не з’явився та не надав додаткових пояснень, суд може відмовити у задоволенні клопотання через недостатність доказової бази.

Отже, наслідки залежать від обґрунтованості подання та рішення суду про можливість його розгляду без участі заявника.

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що факт запізнення детектива на розгляд клопотання є незаперечним і визнається старшим детективом НАБУ та САП. У той же час як підставу дисциплінарного провадження зазначено лише те, що таке запізнення є незначним і суддя міг зачекати, водночас проявив правовий пуризм, надмірний та необґрунтований формалізм. Скаржник не надав та під час перевірки не встановлено, що суддя знав, що заявник запізнюється і буде на засіданні, проте розглянув клопотання за його відсутності.

Ураховуючи наведене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачала в цій частині дисциплінарної скарги САП на дії судді Ткаченка О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Справа № 991/5135/23

На розгляд ВАКС 13 червня 2023 року надійшло клопотання детектива НАБУ Вишневського Ю.В., погоджене прокурором САП Щербаєм Т.А., про обрання підозрюваній у кримінальному провадженні від 22 квітня 2020 року № ____ ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 193 КПК України.

У дисциплінарній скарзі САП зазначено, що клопотання детектива НАБУ подавалося стосовно особи, яка перебуває за кордоном та яка оголошена в міжнародний розшук, у порядку, визначеному частиною шостою статті 193 КПК України. На момент розгляду вказаного клопотання до матеріалів долучені відомості про те, що підозрювана ОСОБА1 14 березня 2022 року залишила територію України і не поверталась.

Проте під час судового розгляду слідчий суддя Ткаченко О.В. з власної ініціативи виніс на обговорення сторін питання про застосування до ОСОБА1 приводу в судове засідання. Сторони обвинувачення та захисту вказали, що передбачених законом підстав для цього немає, оскільки ОСОБА1 перебуває за кордоном, тому виконати таку ухвалу неможливо. Захисник, крім цього, повідомив, що ОСОБА1 не планує повертатися в Україну у зв’язку з воєнним станом.

Незважаючи на вказане, слідчий суддя Ткаченко О.В. 15 червня 2023 року постановив ухвалу, якою до ОСОБА1 застосовано привід у судове засідання на 26 червня 2023 року.

Іншою ухвалою слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. від 26 червня 2023 року надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА1 з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала мотивована тим, що надання дозволу на затримання підозрюваної ОСОБА1 з метою її приводу для розгляду клопотання про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить стороні обвинувачення можливість здійснення її розшуку та подальшої видачі (екстрадиції) і сприятиме забезпеченню її права на участь у розгляді клопотання про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також дотриманню належної правової процедури.

Водночас, на думку САП, ухвала слідчого судді Ткаченка О.В. про привід ОСОБА1 не була спрямована на досягнення легітимної мети приводу та постановлена без мети настання відповідних правових наслідків. Єдиною причиною винесення оспорюваної ухвали було створення підстав для самоусунення від розгляду відповідного клопотання по суті. Слідчий суддя Ткаченко О.В. ухвалив рішення, яке зважаючи на обставини справи, ухвалювати не мав, застосувавши засіб, не призначений для подібної ситуації, та, незважаючи на її найменування як такої, що надає «дозвіл на затримання з метою приводу».

Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 31 липня 2023 року скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. від 26 червня 2023 року та матеріали направлено слідчому судді для продовження розгляду клопотання.

Ухвала Апеляційної палати ВАКС мотивована тим, що, постановивши оскаржуване судове рішення, слідчий суддя діяв не в спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, оскільки застосування такого засобу не можливе за відсутності клопотання сторони обвинувачення про дозвіл на затримання з метою приводу.

Апеляційна палата ВАКС зазначила, що слідчий суддя ухвалив рішення, яке за обставин цієї справи ухвалювати не мав, застосувавши засіб, не призначений для подібної ситуації. Зазначена ухвала, виходячи із висновків постанови Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 757/32009/22-к, постановлена слідчим суддею поза межами його компетенції та є такою, що не передбачена КПК України, у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. від 20 вересня 2023 року у задоволенні клопотання старшого детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА1 відмовлено з підстав недоведення детективом НАБУ, що застосування більш м’якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання зазначеному (зазначеним) у клопотанні ризику (ризикам). Слідчий суддя не взяв до уваги посилання прокурорів на те, що без обрання підозрюваній ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо буде досягти завдання кримінального провадження та його дієвості, оскільки це унеможливить її екстрадицію.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2023 року скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. від 20 вересня 2023 року та постановлено нову ухвалу, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА1 та після її затримання, але не пізніше як через 48 годин із часу її доставки до місця кримінального провадження, розглянути за участю ОСОБА1 питання про застосування до неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід.

У дисциплінарній скарзі САП також зазначено, що суддя Ткаченко О.В. порушив строки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, визначені частиною першою статті 186 КПК України, яка передбачає, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання. Натомість, з урахуванням апеляційного оскарження, суддя Ткаченко О.В. розглядав клопотання понад три місяці. На думку САП, ухвалені слідчим суддею рішення про привід та надання дозволу на затримання підозрюваної без належної оцінки поданих матеріалів підтверджують намір судді швидко позбутися клопотання, самоусунутися в такий спосіб від належного розгляду клопотання.

У рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено про відсутність обставин, що вказують на наявність об’єктивних та непереборних обставин, що унеможливлювали проведення розгляду справи суддею Ткаченком О.В. у більш стислий строк. Навпаки, усупереч статті 140, частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя Ткаченко О.В. з власної ініціативи 15 червня 2023 року постановив ухвалу, якою до ОСОБА1 застосовано привід у судове засідання на 26 червня 2023 року, а 26 червня 2023 року – ухвалу про надання дозволу на її затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оскільки зазначену ухвалу САП оскаржила в апеляційному порядку, то тільки 20 вересня 2023 року слідчий суддя Ткаченко О.В. відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА1.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що несумлінне використання суддею Ткаченком О.В. своїх процесуальних повноважень, невжиття заходів для забезпечення об’єктивного та своєчасного розгляду унеможливило у строк, визначений статтею 186 КПК України (не пізніше 72 годин), і в спосіб визначений законом розглянути клопотання детектива НАБУ. Фактично розгляд суддею Ткаченком О.В. клопотання тривав 3 місяці 7 днів. Таким чином, у діях судді Ткаченка О.В. вбачається наявність дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Водночас Друга Дисциплінарна палата не встановила в діях судді Ткаченка О.В. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і дійшла висновку, що в цій частині дисциплінарна скарга зводиться до незгоди з судовими рішеннями.

Справи №№ 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23, 991/6491/23, 991/9205/23, 991/9206/23, 991/9538/23.

Детективами НАБУ здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 6 березня 2023 року № _____:

за підозрою ОСОБА13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 372 Кримінального кодексу України (далі – КК України);

за підозрою ОСОБА14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 372 КК України;

за підозрою ОСОБА15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 372 КК України;

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 384 КК України.

Відповідно до повідомленої підозри ОСОБА13 підбурював ОСОБА16 до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище (заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури). Його дії кваліфіковано за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

За частиною першою статті 331, пунктами 1, 3 частини п’ятої статті 216 КПК України вказане кримінальне правопорушення віднесено до підслідності детективів НАБУ та підсудності ВАКС, так само, як і розслідуване у кримінальному провадженні № _____ кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 368 КК України, про підозру у вчиненні якого жодній особі не повідомлялось.

Підслідність решти кримінальних правопорушень, розслідуваних у вказаному провадженні, прокурором в порядку частини десятої статті 216 КПК України визначено за детективами НАБУ після об’єднання з кримінальним провадженням № _____

Згідно із частиною другою статті 331 КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС, здійснюють слідчі судді ВАКС. Інші суди не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС.

Із дисциплінарної скарги САП вбачається, що всупереч викладеному слідчий суддя ВАКС Ткаченко О.В. ухвалами від 1 червня 2023 року у справі № 991/4684/23 та від 7 червня 2023 року у справі № 991/4813/23 відмовив у задоволенні клопотань детектива про застосування у кримінальному провадженні № ____ запобіжних заходів до підозрюваних ОСОБА15 та ОСОБА14, у тому числі у зв’язку з непідсудністю, на думку слідчого судді, вказаного кримінального провадження ВАКС.

Ухвалами Апеляційної палати ВАКС від 19 червня 2023 року та від 22 червня 2023 року ухвали слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. у справах № 991/4684/23 та № 991/4813/23 скасовані. Судом апеляційної інстанції також визнано, що кримінальне провадження № _____ підсудне ВАКС.

В ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 19 червня 2023 року у справі № 991/4684/23 зазначено, що згідно із частиною п’ятою статті 218 КПК України спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Отже, всупереч наведеним положенням закону слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та вдався до оцінки питань, які є дискрецією Генерального прокурора або його заступника.

Із дисциплінарної скарги САП також вбачається, що сторони кримінальних проваджень у зазначених справах зверталися до ВАКС із клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, зокрема, передбачених пунктами 5, 7 частини першої статті 162 КПК України (відомості, які можуть становити банківську таємницю та інформацію, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо, відповідно).

Всупереч принципу юридичної визначеності, як вказує САП у дисциплінарній скарзі, слідчий суддя Ткаченко О.В., будучи обізнаним про позицію Апеляційної палати ВАКС щодо обґрунтованості підсудності кримінального провадження № _____, ВАКС із 27 липня 2023 року до 7 листопада 2023 року ухвалив низку судових рішень, якими закрив провадження за скаргами та клопотаннями сторони захисту у вказаному провадженні з мотивів недоведеності їх підсудності ВАКС.

Ухвалами від 1 серпня 2023 року у справах №№ 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23 слідчий суддя Ткаченко О.В. з підстав непідсудності їх ВАКС закрив провадження за скаргами захисника ОСОБА17 в інтересах підозрюваних ОСОБА14 та ОСОБА15, які стосувались оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого (детектива) та прокурора.

Ухвалами від 7 листопада 2023 року у справах № 991/9205/23 та № 991/9206/23 за скаргами захисника ОСОБА17 в інтересах підозрюваних ОСОБА14 та ОСОБА15 та у справі № 991/9538/23 за клопотанням захисника ОСОБА18 в інтересах підозрюваного ОСОБА14 за клопотаннями про зміну запобіжного заходу слідчий суддя Ткаченко О.В. закрив провадження з підстав непідсудності їх ВАКС.

Крім того, на думку САП, слідчий суддя Ткаченко О.В. всупереч вимогам частини другої статті 306 КПК України порушив строки розгляду цих скарг – не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року скаргу підозрюваного ОСОБА14 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № _____ від 6 березня 2023 року, яка полягає в нерозгляді клопотання від 25 серпня 2023 року, повернуто підозрюваному з підстав того, що підслідність кримінального провадження в порядку частини десятої статті 216 КПК України визначена за детективами НАБУ (справа № 757/41525/23-к).

Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року скаргу підозрюваного ОСОБА14, в інтересах якого діяла адвокат ОСОБА17, повернуто особі, яка її подала, у зв’язку з непідсудністю її цьому суду (справа № 760/24347/23).

Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року скаргу підозрюваного ОСОБА15 повернуто особі, яка її подала, у зв’язку з непідсудністю її цьому суду (справа № 760/18399/23).

В ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 22 червня 2023 року у справі № 991/4813/23 колегія суддів дійшла висновку, що сторонами спору про підслідність можуть бути лише суб’єкти, уповноважені на прийняття таких рішень. У цьому провадженні відсутній спір про підслідність між САП з будь-яким іншим органом прокуратури. Вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, належить до повноважень Генерального прокурора або його заступника, а не слідчого судді. Отже, всупереч наведеним положенням закону слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та вдався до оцінки питань, які є дискрецією Генерального прокурора або його заступника.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у своєму рішенні зауважила, що здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні _____, яке постановою прокурора САП об’єднано з кримінальним провадженням № ______ в одне та визначена їх підслідність НАБУ, суддя Ткаченко О.В. був зобов’язаний оцінити всі обставини в сукупності на підставі всіх зібраних доказів і застосувати належні норми права при розгляді скарг та клопотань, у тому числі врахувати висновки суду апеляційної інстанції, яким вже вирішувалося питання про підсудність цих кримінальних проваджень ВАКС.

Натомість сторона у справах №№ 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23, 991/6491/23, 991/9205/23, 991/9206/23 через закриття провадження слідчим суддею Ткаченком О.В. була позбавлена у спосіб визначений законом оскаржити рішення, дії, бездіяльність слідчого (детектива), а у справах №№ 991/6405/23, 991/6406/23, 991/9538/23 – розгляду клопотання про заміну запобіжного заходу.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що надані суддею пояснення не спростовують допущених ним порушень під час розгляду цих справ та встановлені факти підтверджують, що дії судді Ткаченка О.В. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (через незаконну відмову в розгляді по суті скарг та клопотань).

У той же час Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачала в діях судді Ткаченка О.В. наявності дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів затягування або невжиття суддею заходів розгляду скарг і клопотань протягом встановленого законом строку їх розгляду та порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що строк притягнення судді Ткаченка О.В. до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення щодо судді Ткаченка О.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, з одного боку, те, що раніше суддя не притягувався до дисциплінарної відповідальності, інформацію щодо кількості та якості розгляду ним справ і матеріалів, позитивну характеристику судді, неумисний характер допущених порушень, з іншого – допущення суддею очевидної недбалості, фактичні обставини, а отже вважала пропорційним і достатнім застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Узагальнені доводи скарги судді Ткаченка О.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25, суддя ВАКС Ткаченко О.В. подав скаргу, у якій просив скасувати повністю це рішення та закрити дисциплінарне провадження.

Вимоги, зазначені у скарзі, суддя Ткаченко О.В. обґрунтував такими доводами.

1. Суддя Ткаченко О.В. зазначив, що відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.

Аналізуючи положення Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», суддя Ткаченко О.В. стверджував, що САП є юридичною особою, а не органом державної влади, а тому може звертатися з дисциплінарною скаргою щодо судді виключно через адвоката.

Крім того, суддя Ткаченко О.В. наголосив, що в пункті 1.4 розділу інформації про скаржника скарги САП щодо статусу скаржника зазначено, що сторона – прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які за законодавством є незалежними і процесуально самостійними особами, а тому не тільки мали право, а й були зобов’язані самостійно звертатися до Вищої ради правосуддя в разі, якщо вважали це за потрібне.

Отже, на думку судді Ткаченка О.В., дисциплінарна скарга САП, яку підписав її керівник, була подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв’язку із чим підлягала залишенню без розгляду і поверненню скаржнику на підставі пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

2. Суддя Ткаченко О.В. також повідомив, що дисциплінарну скаргу САП щодо нього було скеровано до Вищої ради правосуддя разом із супровідним листом, який підписав керівник САП. У цьому листі містилося прохання розглядати дисциплінарну справу за участю представника САП. На думку судді, зміст цього супровідного листа свідчить, що керівник САП ще до надходження скарги до Вищої ради правосуддя достеменно знав про відкриття дисциплінарної справи.

На підставі викладеного суддя Ткаченко О.В. дійшов висновку, що керівник САП, а можливо, й інші прокурори САП вживали заходів для впливу на Вищу раду правосуддя, зокрема на Другу Дисциплінарну палату Вищої ради правосуддя, з метою отримання для себе сприятливого результату – відкриття дисциплінарної справи та притягнення його до відповідальності. На переконання судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діяла упереджено та під впливом скаржника, адже за звичайних обставин особа, яка подає дисциплінарну скаргу, не може завчасно знати про відкриття дисциплінарної справи.

3. Суддя Ткаченко О.В. також зазначив, що 28 лютого 2025 року отримав повідомлення про заплановане на 12 березня 2025 року засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно розгляду дисциплінарної справи щодо нього, відкритої за дисциплінарною скаргою САП. Інформацію аналогічного змісту було розміщено на офіційному сайті Вищої ради правосуддя. Зауважив, що 12 березня 2025 року прибув до зали засідань до 10:00, проте представники САП на той момент були відсутні. Розгляд дисциплінарної справи було розпочато після 11:00, і лише після цього до зали увійшли представники САП, які згодом залишили засідання під час його проведення. Такі дії представників САП, на переконання судді, свідчили про прояв неповаги до Вищої ради правосуддя, а також перешкоджали нормальному перебігу засідання та реалізації суддею права на захист.

Натомість головуючий на засіданні – секретар Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. – не відреагував на ці порушення дисципліни, що, на думку судді Ткаченка О.В., свідчить про поблажливе ставлення до САП.

Інформацію щодо фактичного часу початку розгляду дисциплінарної справи представники САП, як вважає суддя Ткаченко О.В., могли отримати лише від членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що свідчить про їх упередженість та заангажованість.

4. Суддя Ткаченко О.В. наголосив, що дисциплінарну справу щодо нього за дисциплінарною скаргою САП відкрила ухвалою Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя. Водночас саме Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула дисциплінарну справу та ухвалила оскаржуване рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що, на думку судді, суперечить пункту 19 Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів щодо дисциплінарної відповідальності суддів («орган, відповідальний за порушення дисциплінарної справи та її розслідування, не повинен бути тим самим органом, який вирішує дисциплінарне провадження»).

5. Суддя Ткаченко О.В. стверджував, що під час розгляду дисциплінарної справи член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. пропонував йому надати коментар до ухвали Апеляційної палати ВАКС, яка набрала законної сили, та оцінити її. При цьому член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. був обізнаний, що правила суддівської етики прямо це забороняють, а згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така поведінка розцінюється як дисциплінарний проступок. На думку судді, пропозиції члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П. мали на меті створення штучних підстав для можливого притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за власною ініціативою Дисциплінарної палати.

6. Суддя Ткаченко О.В. повідомив, що під час засідання з розгляду дисциплінарної справи подав до Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя такі докази: роздруківку свого електронного листа, надісланого адвокатам ОСОБА17 та ОСОБА18; відповіді зазначених адвокатів на цей лист; роздруківку електронного листа адвокату ОСОБА12; роздруківку відповіді адвоката ОСОБА12 з додатком; копію ухвали Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2022 року у справі № 991/1519/22 (провадження № 1-кс/991/1539/22); а також роздруківку аналітичної інфографіки щодо здійснення правосуддя ВАКС як судом першої інстанції у 2023 році – порівняно з аналогічними показниками за 2020, 2021 та 2022 роки.

Крім того, суддя зазначив, що під час розгляду дисциплінарної справи заявив клопотання про виклик та допит свідків – адвокатів ОСОБА2 ОСОБА17, ОСОБА3 ОСОБА18, ОСОБА4 ОСОБА12, а також підозрюваних у відповідних кримінальних провадженнях –ОСОБА5, ОСОБА14 і ОСОБА1.

На думку судді Ткаченка О.В., надані докази та показання свідків мали б підтвердити його пояснення та переконати Другу Дисциплінарну палату Вищої ради правосуддя у відсутності в його діях складу дисциплінарних проступків, про наявність яких стверджувала САП.

Суддя зазначив, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила його клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарної справи доказів, однак під час ухвалення оскаржуваного рішення не взяла їх до уваги, не надала їм оцінки і не згадала про їх існування. У рішенні відсутні будь-які мотиви щодо цих доказів, хоча саме вони відображають позицію інших учасників відповідних кримінальних проваджень зі сторони захисту, які є процесуальними опонентами САП, – стосовно обставин, викладених у дисциплінарній скарзі. Зокрема, ці матеріали спростовують наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків.

Суддя Ткаченко О.В. також заявив, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила у виклику та допиті запропонованих ним свідків, пославшись на достатність письмових відповідей адвокатів. Водночас подані ним докази було проігноровано, а свідків так і не допитано. На думку судді, це позбавило його можливості ефективно брати участь у розгляді дисциплінарної справи та захищати себе, що свідчить про упередженість, неповноту та необ’єктивність розгляду, порушення принципу рівності сторін і призвело до ухвалення невмотивованого та необґрунтованого рішення.

7. Щодо мотивів оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині кваліфікації дій судді Ткаченка О.В. під час розгляду справи № 991/5135/23 у скарзі судді Ткаченка О.В. на це рішення зазначено таке.

7.1. Суддя Ткаченко О.В. висловив незгоду з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо невжиття ним заходів стосовно розгляду зазначеної справи протягом строку, встановленого законом. Наголосив, що кримінальний процесуальний закон не встановлює строку розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу, порядок розгляду якого визначено частиною шостою статті 193 КПК України (за відсутності підозрюваного, обвинуваченого). Строк у сімдесят дві години, передбачений статтею 186 КПК України, застосовується виключно до розгляду клопотань про застосування або зміну запобіжного заходу, тобто клопотань, розгляд яких повинен відбуватися за обов’язкової участі підозрюваного або обвинуваченого – як гарантія розумності строків для них.

7.2. Суддя зазначив, що клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА1 у кримінальному провадженні № _____ (11 томів) надійшло до його провадження 13 червня 2023 року. При цьому було порушено вимоги пункту 3 частини третьої статті 184 КПК України – не додано підтвердження вручення підозрюваній копії клопотання та матеріалів, які обґрунтовують необхідність обрання запобіжного заходу. У матеріалах також містилося повідомлення захисниці про те, що повідомлення про підозру ОСОБА1 не вручалося.

Крім того, клопотання не містило належних доказів виклику підозрюваної до детектива чи прокурора відповідно до статті 135 КПК України, а також підтверджень неможливості вручення таких викликів. Натомість наявні в матеріалах провадження виклики через медіа та сайт Офісу Генерального прокурора можуть застосовуватися лише за умов, передбачених частиною восьмою статті 135 КПК України, – за наявності підстав вважати, що особа перебуває на тимчасово окупованій території або території держави-агресора. Водночас матеріали клопотання містили лише інформацію про те, що ОСОБА1 перетнула кордон України, що межує з країною Євросоюзу, до дати повідомлення про підозру.

У матеріалах також містилися постанови детектива про розшук і міжнародний розшук ОСОБА1, хоча стаття 281 КПК України не передбачає можливості оголошення міжнародного розшуку. Крім того, до клопотання не додано доказів вжиття заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваної, що є обов’язковою умовою для оголошення в розшук згідно із частиною першою статті 281 КПК України.

Суддя також послався на власний досвід, коли підозрювані, оголошені в розшук і навіть міжнародний розшук, зрештою виявлялися в Україні. У подібних випадках вже обрані запобіжні заходи застосовувались після фактичного затримання.

Суддя Ткаченко О.В. наголосив, що з огляду на завдання слідчого судді щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав ОСОБА1, ураховуючи обставини справи та вимоги статті 187 КПК України, зобов’язаний був вживати заходів для забезпечення її особистої участі в розгляді клопотання про обрання щодо неї запобіжного заходу (постановляти ухвали про здійснення приводу в судове засідання та про надання дозволу на затримання підозрюваної з метою приводу). При цьому також урахував, що матеріали клопотання не містили відомостей про здійснення щодо неї спеціального досудового розслідування.

Суддя також зазначив, що висновки, які викладено в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, про відсутність у слідчого судді права постановляти ухвалу про затримання особи з метою приводу без клопотання прокурора є безпідставними та суперечать положенням частини третьої статті 187 КПК України. Ця норма надає судді право з власної ініціативи ухвалювати рішення про привід особи та дозвіл на її затримання з метою приводу (у разі невиконання ухвали про привід), що мало місце в конкретному випадку.

7.3. Суддя Ткаченко О.В. стверджував, що тривалість розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1 зумовлена об’єктивними обставинами, незалежними від нього, а саме процесуальною поведінкою детектива та прокурора. Суддя зазначив, що затягування розгляду цього клопотання спричинене, зокрема, діями прокурора, який подав апеляційні скарги на ухвали про привід від 15 червня 2023 року та про дозвіл на затримання з метою приводу від 26 червня 2023 року, хоча такі ухвали не підлягають апеляційному оскарженню.

Суддя також наголосив на значному обсязі матеріалів клопотання з додатками (11 томів), необхідності виклику та допиту двох свідків сторони обвинувачення, а також на постійному поданні нових матеріалів до справи, зокрема прокурором.

8. Щодо мотивів оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині кваліфікації дій судді Ткаченка О.В. під час розгляду справ №№ 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23, 991/6491/23, 991/9205/23, 991/9206/23, 991/9538/23 (стосовно кримінального провадження № ____ від 6 березня 2023 року) у скарзі судді на це рішення зазначено таке.

8.1. У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Ткаченко О.В. навів доводи на підтвердження законності ухвалених ним судових рішень у цих судових справах, зокрема стверджував про недоведеність належності зазначеного кримінального провадження до предметної підсудності ВАКС.

Суддя зауважив, що дійшов таких висновків, ураховуючи, що:

належність кримінального правопорушення до предметної підсудності ВАКС визначається з урахуванням сукупності вимог, установлених частиною першою статті 33¹ КПК України. Зокрема, кримінальне правопорушення повинно: входити до переліку корупційних злочинів, наведених у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та/або бути передбаченим статтями 206², 209, 211, 366¹ КК України; супроводжуватись наявністю щонайменше однієї з умов, визначених пунктами 1–3 частини п’ятої статті 216 КПК України. Натомість ОСОБА14, ОСОБА15 та ОСОБА13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, що не належить до предметної підсудності ВАКС і не є корупційним злочином;

кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 15 частиною четвертою статті 27 частиною третьою статті 369 КК України, у вчиненні якого було повідомлено про підозру ОСОБА13, також не належить до предметної підсудності ВАКС, оскільки сторона обвинувачення не довела наявності обов’язкових умов, передбачених пунктами 1 – 3 частини п’ятої статті 216 КПК України;

підозрюваний ОСОБА13 не належить до кола суб’єктів вчинення корупційних кримінальних правопорушень, які належать до підслідності НАБУ та які зазначені в пунктах 1 – 3 частини п’ятої статті 216 КПК України, що виключає предметну підсудність ВАКС;

сторона обвинувачення не встановила та не довела, що кримінальне правопорушення було вчинено щодо службової особи, визначеної в частині четвертій статті 18 КК України або в пункті 1 частини п’ятої статті 216 КПК України, що також є однією з обов’язкових умов належності кримінального правопорушення до предметної підсудності ВАКС. Зокрема, під час досудового розслідування не встановлено особу, стосовно якої, за версією органу досудового розслідування, мало місце підбурювання до надання неправомірної вигоди з боку підозрюваного ОСОБА13;

постанова прокурора САП від 3 квітня 2023 року про об’єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях № _____, № ______в одне провадження та визначення їх підслідності не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства. Зазначена постанова не містить мотивів щодо причин, необхідності, доцільності та правомірності об’єднання проваджень, а також посилань на докази неможливості здійснення окремих досудових розслідувань без шкоди для їх повноти. Крім того, прокурор не довів виконання стороною обвинувачення вимог абзацу третього пункту 3 частини п’ятої статті 216 КПК України, що є необхідною умовою для здійснення детективами НАБУ досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, яке не належить до їх підслідності, а також не надав слідчому судді доказів наявності відповідного рішення Директора НАБУ, погодженого із прокурором САП;

визначення прокурором САП належності будь-якого кримінального правопорушення до підслідності НАБУ (за винятком визначених частиною п’ятою статті 216 КПК України) не визначає предметної підсудності ВАКС та не змінює її, а відповідно, не покладає на слідчого суддю ВАКС обов’язків зі здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях щодо таких кримінальних правопорушень.

8.2. Суддя Ткаченко О.В. наголосив, що сторона захисту (адвокати, підозрювані тощо) з дисциплінарними скаргами щодо його дій як слідчого судді у будь-яких справах у зазначеному кримінальному провадженні не зверталася.

8.3. Крім того, суддя звернув увагу, що він закривав провадження в зазначених вище справах шляхом постановлення ухвал, які є судовими рішеннями, що свідчить винятково про незгоду САП із цими рішеннями, а відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» це є підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи.

8.4. Водночас суддя наголосив, що сторона обвинувачення, зокрема прокурор, мала право та можливості для захисту і поновлення, на його думку, порушених прав сторони захисту, зокрема через апеляційне оскарження зазначених ухвал, однак натомість ініціювала дисциплінарне провадження.

Висновки Вищої ради правосуддя щодо наявності в діях судді ВАКС Ткаченка О.В. складу дисциплінарних проступків

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25 у частині, що стосується розгляду суддею Ткаченком О.В. справ № 991/5602/23, № 991/5601/23 (за клопотаннями старшого детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю. про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № _____), не підлягає перегляду, оскільки в цій частині Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді складу дисциплінарного проступку, а скарга судді не містить заперечень або аргументів щодо незгоди з відповідною частиною рішення.

Справа № 991/5135/23 (за клопотанням старшого детектива НАБУ Вишневського Ю.В., погодженим із прокурором САП Щербаєм Т.А., про обрання підозрюваній у кримінальному провадженні від 22 квітня 2020 року № _____ ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 193 КПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Згідно зі статтею 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5135/23) надійшло до провадження слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. 13 червня 2023 року, а розгляд цього клопотання завершено 20 вересня 2023 року.

Отже, справа № 991/5135/23 перебувала у провадженні слідчого судді Ткаченка О.В. понад 3 місяці, що є порушенням статті 186 КПК України.

Така тривалість розгляду цієї справи зумовлена насамперед постановленням слідчим суддею Ткаченком О.В. ухвал від 15 червня 2023 року про застосування приводу до підозрюваної ОСОБА1 та від 26 червня 2023 року про надання дозволу на затримання підозрюваної ОСОБА1 з метою її приводу.

Частиною другою статті 131 КПК України визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є, зокрема, запобіжні заходи.

Згідно із частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Визначено також вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.

За загальним правилом, передбаченим у частині першій статті 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Частиною шостою статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що слідчий суддя або суд зобов’язані розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого, за умови наявності достатніх підстав вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави-агресора, визнаної такою Верховною Радою України, та/або оголошена у міжнародний розшук. Водночас обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в такій ситуації є правом, а не обов’язком слідчого судді або суду, тобто належить до сфери їх дискреційних повноважень. Інакше кажучи, частина шоста статті 193 КПК України встановлює обов’язок розгляду клопотання за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого, але обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишається на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.

Відповідно до матеріалів дисциплінарної справи старший детектив НАБУ Вишневський Ю.В. за погодженням із прокурором САП Щербаєм Т.А. звернувся до слідчого судді ВАКС із клопотанням про обрання підозрюваній ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У клопотанні було наголошено на необхідності його розгляду за відсутності підозрюваної, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України.

У клопотанні детектива з посиланням на конкретні аркуші та том кримінального провадження зазначено, що ОСОБА1 14 березня 2022 року покинула територію України та не повернулася, у зв’язку із чим 12 травня 2023 року її оголошено в міжнародний розшук.

Матеріали дисциплінарної справи містять також копію постанови старшого детектива НАБУ від 12 травня 2023 року про оголошення підозрюваної ОСОБА1 в міжнародний розшук.

У зазначеному клопотанні детектив НАБУ також повідомив, що ОСОБА1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який може бути призначена виключно реальна міра покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років позбавлення волі.

Відповідно до змісту клопотання 5 травня 2023 року на офіційному вебсайті НАБУ опубліковано повістку про виклик ОСОБА1 на 12 травня 2023 року. Таку повістку надіслано також засобами поштового зв’язку на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА1, а 9 травня 2023 року – опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» (зазначено аркуші та том кримінального провадження). За цими викликами ОСОБА1 не з’явилася.

Згідно із протоколом огляду інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (БД «Аркан») від 15 травня 2022 року ОСОБА1 14 березня 2022 року через пункт перетину «Чоп (Тиса)» (угорська ділянка кордону) разом із сином ОСОБА6, ____ року народження, покинула територію України і не повернулася (зазначено аркуші та том кримінального провадження).

Крім того, у клопотанні зазначено, що органи досудового слідства встановили, що чоловік ОСОБА1 – ОСОБА7 – 19 квітня 2022 року через пункт перетину «Чоп (Тиса)» (угорська ділянка кордону) покинув територію України та не повернувся.

Свекр ОСОБА1– ОСОБА8 – 4 червня 2021 року через пункт перетину «Мілове» (російська ділянка кордону) покинув територію України та не повернувся.

Свекруха ОСОБА1 – ОСОБА9 – 20 лютого 2020 року через пункт перетину «Новотроїцьке (Бугас)» виїхала на тимчасово окуповану територію Донецької області та не повернулася.

Мати ОСОБА1 – ОСОБА10 – з 8 листопада 2017 року до 15 травня 2023 року перетинала державний кордон у напрямку виїзду один раз. Батько ОСОБА1 – ОСОБА11 – у зазначений період кордон України не перетинав.

У клопотанні зазначено аркуші та том кримінального провадження, які містять докази на підтвердження цієї інформації.

У клопотанні також повідомлено, що ОСОБА1 та її батьки – уродженці Казахстану. Місце проживання батьків ОСОБА1 зареєстровано на тимчасово окупованій території Донецької області. Чоловік та свекор ОСОБА1 є уродженцями Донецької області, свекруха – уродженка Казахстану, адреса місця їхнього проживання зареєстрована на тимчасово окупованій території Донецької області.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА1 та члени її родини мають нерухоме майно на тимчасово окупованій території Донецької області, що, на думку органів досудового слідства, свідчить про наявність реальної можливості переховування підозрюваної ОСОБА1 на цій території з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ураховуючи викладене, клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (подане в порядку частини шостої статті 193 КПК України) містило інформацію та докази про оголошення підозрюваної ОСОБА1 в міжнародний розшук, а також виклад достатніх підстав (із посиланням на відповідні докази) вважати, що ОСОБА1 перебуває на тимчасово окупованій території України.

Крім того, до дисциплінарної скарги САП додала повідомлення захисника підозрюваної ОСОБА1 – адвоката ОСОБА12 від 12 травня 2023 року, адресоване детективу НАБУ, у якому зазначено, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану ОСОБА1, побоюючись за своє життя та здоров’я, у березні 2022 року залишила територію України, тому не має можливості з’являтися за викликами до НАБУ.

У засіданні 12 березня 2025 року суддя Ткаченко О.В. надав Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя лист-відповідь від захисника підозрюваної ОСОБА1 – адвоката ОСОБА12 у якому зазначено, що «у судовому засіданні у даній справі, 15.06.2023 року, в ході з’ясування обставин виклику та прибуття учасників провадження в судове засідання виникло питання щодо можливості здійснення приводу підозрюваної ОСОБА1, щодо якого, наскільки я пригадую, я заперечувала з огляду на те, що мною визнавалася обставина про те, що ОСОБА1 виїхала за межі України ще в березні 2022 року».

З огляду на викладене (зокрема оголошення підозрюваної ОСОБА1 в міжнародний розшук та наявність достатніх підстав вважати, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України) слідчий суддя Ткаченко О.В. відповідно до імперативних приписів частини шостої статті 193 КПК України був зобов’язаний розглянути зазначене клопотання за відсутності підозрюваної ОСОБА1 не пізніше сімдесяти двох годин з моменту його надходження до суду, як того вимагає стаття 186 КПК України.

Усупереч покладеному на нього обов’язку, передбаченому КПК України, слідчий суддя Ткаченко О.В. безпідставно не вжив заходів для розгляду клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах встановленого законом строку. Натомість слідчий суддя постановив ухвалу від 15 червня 2023 року про застосування приводу до підозрюваної ОСОБА1, а також ухвалу від 26 червня 2023 року про надання дозволу на її затримання з метою приводу, які в умовах конкретного кримінального провадження суперечать положенням КПК України. Такі дії не лише є процесуально необґрунтованими, а й призвели до суттєвого затягування строків судового розгляду.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді Ткаченка О.В. від 26 червня 2023 року про надання дозволу на затримання підозрюваної ОСОБА1 з метою її приводу, Апеляційна палата ВАКС у своїй постанові зазначила:

«(1) згідно із ч. 1 ст. 187 КПК слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик;

(2) відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 187 КПК [Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу] якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі ст. 189 цього Кодексу. У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з`явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.

Із наведених положень кримінального процесуального закону вбачається, що ч. 3 ст. 187 КПК містить перелік заходів процесуального примусу, які можуть бути застосовані для забезпечення розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, порядок і підстави застосування таких заходів примусу регулюється іншими статтями КПК, зокрема, ст. 133-138 (судовий виклик), ст. ст. 140-143 (привід), ст. ст. 188-189 (дозвіл на затримання з метою приводу).

Згідно із ч. 2 ст. 187, ст. ст. 188-189 КПК розгляд слідчим суддею питання прийняття рішення про надання дозволу на затримання з метою приводу можливе лише на підставі клопотання сторони обвинувачення, яке розглядається в закритому судовому засіданні.

Ураховуючи, що 13.06.2023 детектив НАБУ у кримінальному провадженні №_____ від 22.04.2020 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА1, зазначивши про необхідність розгляду даного питання за її відсутності (т. 1 а. с. 1-31), тобто на підставі ч. 6 ст. 193 КПК, що вбачається зі змісту вказаного клопотання, та сторона обвинувачення не клопотала про надання дозволу на її затримання з метою приводу, у наведеному випадку слідчий суддя не мав права вирішувати питання щодо застосування до неї затримання з метою приводу.

Фактично слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу з іншою ціллю, ніж для досягнення якої запроваджено такий засіб як дозвіл на затримання з метою приводу.

Тобто, постановивши оскаржуване рішення, слідчий суддя діяв не в спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, адже застосування такого передбаченого КПК засобу не можливе за відсутності клопотання сторони обвинувачення про дозвіл на затримання з метою приводу.

Ураховуючи, що слідчий суддя прийняв рішення, яке за обставин цієї справи ухвалювати не мав, застосувавши засіб, не призначений для подібної ситуації, то, незважаючи на її найменування як такої, що надає “дозвіл на затримання з метою приводу”, зазначена ухвала виходячи із постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №757/32009/22-к постановлена слідчим суддею поза межами його компетенції, тобто в розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23.05.2018 у справі №237/1459/17 та у справі №243/6674/17-к, вона є такою, що не передбачена КПК.

Таким чином, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.06.2023 у кримінальному провадженні №____, яку оскаржив прокурор у рамках даного судового провадження, може бути предметом апеляційного перегляду як така, що постановлена слідчим суддею поза межами його компетенції та з порушенням ч. 1 ст. 188, ч. 1 ст. 189 КПК.

Крім того, постановлення такої ухвали не є підставою для виконання її на території інших держав у відповідності до п. 1 розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, затвердженої наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, оскільки виконанню завдяки публікації червоного оповіщення підлягає лише рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тобто постановлення ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу не дасть ніякого результату окрім як затягування досудового розслідування, що суперечить ст. 2 КПК в частині необхідності забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду».

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді ВАКС Ткаченка О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду справи № 991/5135/23 протягом строку, встановленого законом.

З урахуванням установлених Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи обставин наведені суддею Ткаченком О.В. доводи не свідчать про необґрунтованість зазначених висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Безпідставними є викладені у скарзі судді Ткаченка О.В. доводи про те, що кримінальний процесуальний закон не встановлює строку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, порядок розгляду якого визначено частиною шостою статті 193 КПК України (за відсутності підозрюваного, обвинуваченого), тоді як строк у сімдесят дві години, передбачений статтею 186 КПК України, застосовується виключно до розгляду клопотань про застосування або зміну запобіжного заходу, тобто клопотань, розгляд яких відбувається за обов’язкової участі підозрюваного або обвинуваченого, з огляду на таке.

Стаття 186 КПК України є загальною та встановлює строки для розгляду клопотання про застосування або зміну будь-якого передбаченого КПК України запобіжного заходу.

Процедура, передбачена в частині шостій статті 193 КПК України, є випадком, який дає змогу слідчому судді, суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого. Отже, така процесуальна дія також є формою застосування запобіжного заходу.

У постанові від 14 лютого 2022 року № 991/3440/20 Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що «законодавець дійсно ототожнює розглядувані поняття “застосування запобіжного заходу” та “обрання запобіжного заходу”, використовуючи їх як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням),» та дійшла висновку, що «рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття “постанова про утримання під вартою”».

Отже, положення частини шостої статті 193 КПК України не виключають застосування загального процесуального строку, визначеного статтею 186 цього Кодексу, оскільки йдеться про обрання (застосування) запобіжного заходу. З огляду на це у випадках, передбачених частиною шостою статті 193 КПК України, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянуто невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту його надходження до суду.

Недоречними є доводи скарги судді Ткаченка О.В. про порушення вимог пункту 3 частини третьої статті 184 КПК України під час подання детективом клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА1 з огляду на відсутність підтвердження вручення їй копії клопотання, матеріалів на його обґрунтування, а також повідомлення про підозру. Слідчий суддя Ткаченко О.В. достеменно знав, що органам досудового слідства невідоме місцезнаходження підозрюваної, як і те, що в березні 2022 року вона залишила територію України, що унеможливлювало вручення їй відповідних документів.

Необґрунтованими є також доводи судді Ткаченка О.В. про те, що клопотання не містило належних доказів виклику підозрюваної ОСОБА1 до детектива чи прокурора та підтверджень неможливості вручення таких викликів, тоді як виклики через медіа та сайт Офісу Генпрокурора можуть застосовуватися лише за наявності підстав вважати, що особа перебуває на окупованій території або в державі-агресорі, а в матеріалах містилася лише інформація про перетин ОСОБА1 кордону з країною Євросоюзу до дати повідомлення про підозру.

Зазначені доводи спростовуються матеріалами, наданими САП, відповідно до яких 5 травня 2023 року на адресу ОСОБА1 (АДРЕСА1) була надіслана повістка про виклик до НАБУ на 12 травня 2023 року. При цьому матеріали клопотання містили інформацію про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА1 може перебувати на окупованій території з огляду на наявність у неї та членів її родини нерухомості на цій території, систематичні виїзди її свекрухи й постійне проживання там з лютого 2020 року, а також виїзд свекра до росії у червні 2021 року.

Не спростовують правильності висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя доводи судді Ткаченка О.В. про необхідність вжиття заходів для забезпечення особистої участі ОСОБА1 в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, оскільки частина шоста статті 193 КПК України (на підставі якої детектив НАБУ просив розглядати це клопотання) передбачає можливість обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного. Ураховуючи, що місцезнаходження ОСОБА1 не відоме, вона оголошена в міжнародний розшук, а її адвокат підтвердила факт її виїзду за кордон у березні 2022 року, слідчий суддя мав підстави (і був зобов’язаний) для розгляду клопотання без її присутності в судовому засіданні, оскільки обставини справи відповідають вимогам КПК України щодо обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного. Крім того, під час розгляду справи брала участь адвокат підозрюваної, яка забезпечувала захист її прав.

Не є істотними для предмета дисциплінарної справи доводи судді Ткаченка О.В. щодо відсутності в матеріалах клопотання відомостей про здійснення стосовно ОСОБА1 спеціального досудового розслідування. Як уже зазначалося, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя має право розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного за умови наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави-агресора, та/або оголошений у міжнародний розшук. Проведення щодо такої особи спеціального досудового розслідування не є обов’язковою умовою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за її відсутності, і така вимога КПК України не передбачена.

Твердження судді Ткаченка О.В. про наявність у нього повноважень за власною ініціативою постановлювати ухвалу про затримання особи з метою приводу без клопотання прокурора на підставі частини третьої статті 187 КПК України суперечать положенням КПК України з огляду на таке.

Відповідно до частин першої – третьої статті 187 КПК України слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик.

Якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу (розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу).

У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з’явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.

Зміст положень статті 187 КПК України свідчить, що слідчий суддя, суд мають право постановити ухвалу про дозвіл на затримання підозрюваного або обвинуваченого з метою приводу виключно у разі надходження відповідного клопотання слідчого або прокурора. Отже, реалізація слідчим суддею, судом цих повноважень пов’язана з ініціативою сторони обвинувачення та не може здійснюватися з власної ініціативи слідчого судді, суду.

Ураховуючи, що детектив НАБУ звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА1, зазначивши про необхідність розгляду цього питання за її відсутності на підставі частини шостої статті 193 КПК України, та за відсутності клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на її затримання з метою приводу, слідчий суддя Ткаченко О.В. не мав повноважень самостійно вирішувати питання про надання дозволу на затримання підозрюваної.

Висновки аналогічного змісту містить ухвала Апеляційної палати ВАКС від 31 липня 2023 року у справі № 991/5135/23, якою скасовано ухвалу слідчого судді Ткаченка О.В. про дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА1 з метою приводу.

Доводи судді Ткаченка О.В. про те, що затягування розгляду клопотання мало місце у зв’язку з поданням прокурором апеляційних скарг на ухвали про привід від 15 червня 2023 року та про дозвіл на затримання з метою приводу від 26 червня 2023 року, хоча такі ухвали не підлягають апеляційному оскарженню, є безпідставними. Апеляційні скарги стосувалися ухвал, постановлення яких у цьому кримінальному провадженні було недоцільним, особливо за відсутності відповідного клопотання сторони обвинувачення. Зокрема, ухвалу про надання дозволу на затримання з метою приводу Апеляційна палата ВАКС скасувала як незаконну. Отже, дії прокурора були зумовлені необхідністю оскарження процесуальних порушень, допущених самим слідчим суддею, а не спрямовані на штучне затягування розгляду справи.

Доводи судді Ткаченка О.В. щодо значного обсягу матеріалів клопотання з додатками (11 томів), необхідності виклику та допиту двох свідків сторони обвинувачення, а також постійного подання нових матеріалів до справи, зокрема з боку прокурора, хоча й заслуговують на увагу, проте не спростовують висновків про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що справа № 991/5135/23 перебувала у провадженні слідчого судді понад три місяці, що зумовлено, насамперед, постановленням ним ухвал про привід від 15 червня 2023 року та про надання дозволу на затримання з метою приводу від 26 червня 2023 року. Зазначені ухвали були постановлені не лише за відсутності відповідного клопотання сторони обвинувачення, а й попри наявність підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної, що прямо суперечить вимогам КПК України. Недотримання слідчим суддею установленого процесуального порядку зумовило затягування строків розгляду клопотання. У разі дотримання норм кримінального процесуального закону такі строки могли б бути суттєво скорочені.

Справи №№ 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23, 991/6491/23, 991/9205/23, 991/9206/23, 991/9538/23 (стосовно кримінального провадження № _____ від 6 березня 2023 року).

Згідно із частиною першою статті 33¹ КПК України ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206², 209, 211, 366², 366³ КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 – 3 частини п’ятої статті 216 КПК України.

Пунктами 1 – 3 частини п’ятої статті 216 КПК України передбачено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206², 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366², 366³, 368, 368⁵, 369, 369², 410 КК України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено:

Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;

депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1 – 4, 5 – 11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»;

особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;

військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369² КК України, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206², 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369² КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК України або у пункті 1 цієї частини.

6 березня 2023 року за № _____ до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) внесено відомості за ознаками корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України. Здійснювали досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні детективи НАБУ.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 368 КК України, полягало у вимаганні в суб’єкта господарської діяльності неправомірної вигоди в особливо великому розмірі (що у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення) за непритягнення до кримінальної відповідальності та за неперешкоджання здійсненню законної господарської діяльності.

Під час досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, детективи НАБУ встановили інше, пов’язане із цим, кримінальне правопорушення. Зокрема, встановили, що службові особи правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою з адвокатом, готували притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, що супроводжувалося штучним створенням доказів та іншими фальсифікаціями. У зв’язку із цим 31 березня 2023 року детективи НАБУ внесли відомості до ЄРДР за № _____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України (яке не підслідне НАБУ).

Відповідно до частини десятої статті 216 КПК України, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що окреме розслідування у кримінальних провадженнях № _____ від 6 березня 2023 року та № _____ від 31 березня 2023 року може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, 3 квітня 2023 року прокурор виніс постанову про об’єднання цих кримінальних проваджень в одне.

Оскільки розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, не віднесено до підслідності НАБУ, прокурор САП, керуючись частиною десятою статті 216 КПК України, визначив підслідність кримінальних правопорушень, які розслідуються в об’єднаному провадженні № _____, за детективами НАБУ.

Надалі, 25 квітня 2023 року, у межах зазначеного кримінального провадження до ЄРДР внесено відомості:

за фактом підбурення групою осіб правоохоронного органу та адвокатом, за попередньою змовою, свідків до надання завідомо неправдивих показань у кримінальному провадженні, що поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинене з корисливих мотивів, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 384 КК України;

за фактом внесення службовими особами правоохоронного органу, за попередньою змовою групою осіб, до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей з метою притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України;

за фактом підбурення адвокатом заявника до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище в правоохоронному органі, за неперешкоджання у веденні законної господарської діяльності, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

Зазначені обставини Апеляційна палата ВАКС установила в ухвалах від 19 червня 2023 року у справі № 991/4684/23 та від 22 червня 2023 року у справі № 991/4813/23.

У межах кримінального провадження від 6 березня 2023 року № _____ повідомлено про підозру:

адвокату ОСОБА13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 372 КК України;

працівнику прокуратури ОСОБА14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 372 КК України;

працівнику прокуратури ОСОБА15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 372 КК України.

Під час досудового розслідування детектив НАБУ звернувся до слідчого судді ВАКС із клопотаннями про застосування до підозрюваного ОСОБА14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а щодо підозрюваного ОСОБА15 – у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя ВАКС Ткаченко О.В. ухвалами від 1 червня 2023 року у справі № 991/4684/23 та від 7 червня 2023 року у справі № 991/4813/23 відмовив у задоволенні зазначених клопотань детектива, зокрема у зв’язку з непідсудністю, на думку слідчого судді, цього кримінального провадження ВАКС.

Висновки щодо непідсудності кримінального провадження від 6 березня 2023 року № _____ ВАКС слідчий суддя Ткаченко О.В. мотивував тим, що належність кримінального правопорушення до підсудності ВАКС визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності (умов підсудності), які встановлено частиною першою статті 33¹ КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до статті 45 КК України або/та кримінальних правопорушень, передбачених статтями 206², 209, 211, 366¹ КК України, та обов’язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1 – 3 частини п’ятої статті 216 КПК України. У той же час ОСОБА14 та ОСОБА15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 372 КК України, яке не належить до предметної підсудності ВАКС та не є корупційним злочином.

На думку слідчого судді Ткаченка О.В., постанова прокурора САП від 3 квітня 2023 року про об’єднання матеріалів досудового розслідування № _____ і № _____ в одне кримінальне провадження та визначення їх підслідності постановлена з порушенням вимог норм кримінального процесуального права, оскільки не містить мотивування необхідності такого об’єднання та обґрунтування неможливості здійснення окремих досудових розслідувань.

Крім того, в ухвалах слідчий суддя Ткаченко О.В. зазначив, що прокурор не довів виконання стороною обвинувачення вимог абзацу третього частини п’ятої статті 216 КПК України, які є обов’язковими для здійснення детективами НАБУ досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, яке не належить до їхньої підслідності. Зокрема, прокурор не надав слідчому судді доказів існування відповідного рішення Директора НАБУ, погодженого з прокурором САП.

Слідчий суддя Ткаченко О.В. також наголосив, що визначення прокурором САП належності будь-якого кримінального правопорушення до підслідності НАБУ (за винятком тих, що визначені в частині п’ятій статті 216 КПК України) не визначає предметної підсудності ВАКС і не змінює її, а відповідно не покладає на слідчого суддю ВАКС обов’язків зі здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях щодо таких кримінальних правопорушень.

Апеляційна палата ВАКС ухвалами від 19 червня 2023 року та від 22 червня 2023 року ухвали слідчого судді ВАКС Ткаченка О.В. у справах № 991/4684/23 та № 991/4813/23 скасувала. Суд апеляційної інстанції встановив, що кримінальне провадження № ____ підсудне ВАКС.

В ухвалах Апеляційна палата ВАКС зазначила, що справді склад злочину за статею 372 КК України, у якому підозрюються ОСОБА14 та ОСОБА15, не є корупційним кримінальним правопорушенням, однак їм повідомлено про підозру в межах кримінального провадження № ____ від 6 березня 2023 року, відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Водночас в ухвалах Апеляційна палата ВАКС наголошувала, що саме в межах досудового розслідування корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, детективи НАБУ встановили обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, у зв’язку з чим відповідні відомості було внесено до ЄРДР.

З огляду на те, що проведення окремого розслідування цих кримінальних правопорушень могло б негативно вплинути на повноту досудового розслідування та ефективність подальшого судового розгляду, зазначені кримінальні провадження були об’єднані в одне. На підставі частини десятої статті 216 КПК України визначено, що підслідність кримінальних правопорушень, які не належать до підслідності НАБУ, у межах об’єднаного провадження № _____ здійснюють детективи НАБУ.

На думку Апеляційної палати ВАКС, наведені процесуальні дії відповідають положенням КПК України.

Апеляційна палата ВАКС у своїх ухвалах зазначила, що висновки слідчого судді про недоведення стороною обвинувачення виконання вимог абзацу третього частини п’ятої статті 216 КПК України є помилковими. Зазначена норма застосовується у випадках, коли детективи НАБУ самостійно розслідують правопорушення, підслідні іншим органам, за окремим рішенням Директора НАБУ та погодженням із прокурором САП. Натомість у цьому випадку розслідування здійснюється в межах об’єднаного провадження, підслідність якого визначено за НАБУ відповідно до частини десятої статті 216 КПК України. Отже, положення абзацу третього частини п’ятої статті 216 КПК України не підлягають застосуванню.

Крім того, Апеляційна палата ВАКС наголосила, що згідно із частиною п’ятою статті 218 КПК України спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Отже, усупереч наведеним положенням закону, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та вдався до оцінки питань, які є дискрецією Генерального прокурора або його заступника.

Ураховуючи зазначене, кримінальне провадження № _____ від 6 березня 2023 року належить до підслідності НАБУ та підсудності ВАКС з огляду на те, що:

провадження розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, тобто є корупційним. Предметом цього кримінального правопорушення є неправомірна вигода в особливо великому розмірі (що у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день вчинення кримінального правопорушення);

інші кримінальні правопорушення, установлені під час розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, зокрема передбачене статтею 372 КК України, хоч і не є корупційним, але у зв’язку з неможливістю виділення цих матеріалів в окреме провадження його підслідність визначена за НАБУ відповідно до положень частини десятої статті 216 КПК України.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з частинами другою – третьою статті 33¹ КПК України слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини першої цієї статті.

Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

З огляду на викладене відповідно до частини другої статті 33¹ КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у цьому кримінальному провадженні мають здійснювати саме слідчі судді ВАКС.

Необхідно окремо наголосити, що Апеляційна палата ВАКС скасувала ухвали слідчого судді від 1 червня 2023 року у справі № 991/4684/23 та від 7 червня 2023 року у справі № 991/4813/23, установивши, що кримінальне провадження № _____ від 6 березня 2023 року належить до підсудності ВАКС, 19 та 22 червня 2023 року відповідно.

Попри це, а також усупереч вимогам частин другої, третьої статті 33¹ КПК України слідчий суддя Ткаченко О.В. з 27 липня до 7 листопада 2023 року ухвалив низку судових рішень, якими закрив провадження за скаргами та клопотаннями сторони захисту в зазначеному провадженні з мотивів недоведеності їх підсудності ВАКС.

Ухвалами від 1 серпня 2023 року у справах №№ 991/6405/23, 991/6406/23, 991/6407/23, 991/6408/23, 991/6410/23, 991/6411/23, 991/6412/23, 991/6413/23, 991/6453/23, 991/6456/23, 991/6457/23, 991/6464/23 слідчий суддя Ткаченко О.В. з підстав непідсудності їх ВАКС закрив провадження за скаргами захисника ОСОБА17 в інтересах підозрюваних ОСОБА14 та ОСОБА15, які стосувались оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого (детектива) та прокурора.

Ухвалами від 7 листопада 2023 року у справах № 991/9205/23, № 991/9206/23 за скаргами захисника ОСОБА17 в інтересах підозрюваних ОСОБА14 та ОСОБА15 та у справі № 991/9538/23 за клопотанням захисника ОСОБА18 в інтересах підозрюваного ОСОБА14 за клопотаннями про зміну запобіжного заходу слідчий суддя Ткаченко О.В. закрив провадження з підстав непідсудності їх ВАКС.

Підозрювані ОСОБА14 та ОСОБА15, а також адвокат ОСОБА17, яка діяла в інтересах ОСОБА14, зверталися до слідчих суддів судів загальної юрисдикції зі скаргами в порядку статті 303 КПК України, однак слідчі судді ухвалами такі скарги повернули у зв’язку з підсудністю кримінального провадження ВАКС.

Зокрема, слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 25 жовтня 2023 року повернув скаргу підозрюваного ОСОБА14 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № ____ від 6 березня 2023 року, яка полягає в нерозгляді клопотання від 25 серпня 2023 року, підозрюваному з тих підстав, що підслідність кримінального провадження в порядку частини десятої статті 216 КПК України визначена за детективами НАБУ (справа № 757/41525/23-к).

Солом’янський районний суд міста Києва ухвалою від 25 жовтня 2023 року скаргу підозрюваного ОСОБА14, в інтересах якого діяла адвокат ОСОБА17, повернуто особі, яка її подала, у зв’язку з непідсудністю її цьому суду (справа № 760/24347/23).

Солом’янський районний суд міста Києва ухвалою від 19 жовтня 2023 року повернув скаргу підозрюваного ОСОБА15 особі, яка її подала, у зв’язку з непідсудністю її цьому суду (справа № 760/18399/23).

Крім того, сторона захисту у кримінальному провадженні № ____ зверталася до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду із клопотанням про направлення матеріалів за скаргою підозрюваного на повідомлення про підозру із Солом’янського районного суду міста Києва до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 жовтня 2023 року (справа № 760/18399/23) зазначене клопотання залишив без задоволення з огляду на те, що відповідно до положень частини третьої статті 33¹ КПК України інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Вища рада правосуддя вважає за необхідне також зазначити, що інші слідчі судді ВАКС, розглядаючи клопотання сторони захисту у кримінальному провадженні № ____ про закриття судового провадження з підстав його непідсудності ВАКС, не погодились із наведеними аргументами та дійшли протилежного висновку – що це провадження є підсудним саме ВАКС (ухвали від 28 серпня 2023 року у справі № 991/6735/23, від 4 вересня 2023 року у справі № 991/6300/23).

Отже, кримінальне провадження № _____ від 6 березня 2023 року, розпочате за ознаками корупційного кримінального правопорушення, що передбачає одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, беззаперечно належить до підслідності НАБУ та підсудності ВАКС. Це підтверджується як положеннями кримінального процесуального законодавства (зокрема частинами другою, третьою статті 33¹, частиною десятою статті 216), так і судовими рішеннями Апеляційної палати ВАКС та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, якими однозначно встановлено підсудність кримінального провадження саме ВАКС.

Незважаючи на це, слідчий суддя Ткаченко О.В. не розглянув по суті клопотань прокурорів про застосування до підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні запобіжних заходів та протягом тривалого часу ухвалював судові рішення про закриття проваджень за скаргами сторони захисту з підстав непідсудності кримінального провадження ВАКС, що суперечить не лише зазначеним нормам закону, а й правовим позиціям, які висловлено у вже ухвалених судових рішеннях у межах цього самого провадження. Водночас спроби сторони захисту оскаржити бездіяльність органів досудового розслідування чи реалізувати свої процесуальні права в судах загальної юрисдикції також не мали результату, оскільки слідчі судді цих судів, діючи відповідно до закону, повертали подані скарги з підстав підсудності справи ВАКС.

Зазначені дії судді Ткаченка О.В. суперечать вимогам КПК України та є незаконною відмовою в доступі до правосуддя стороні обвинувачення та захисту у кримінальному провадженні через незаконну відмову в розгляді по суті їх скарги та клопотань.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді ВАКС Ткаченка О.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (через незаконну відмову в розгляді по суті скарг та клопотань)).

Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та наявні в матеріалах справи чіткі й переконливі докази, доводи судді Ткаченка О.В. правильності зазначених висновків не спростовують.

Доводи судді Ткаченка О.В. про недоведеність належності кримінального провадження № _____ від 6 березня 2023 року до предметної підсудності ВАКС спростовуються встановленими в дисциплінарному провадженні обставинами та викладеними вище мотивами.

Доводи судді про те, що постанова прокурора САП від 3 квітня 2023 року про об’єднання кримінальних проваджень № _____, № _____ не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, є необґрунтованими. Відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов’язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Зазначену постанову прокурор САП прийняв у межах компетенції згідно із частиною п’ятою статті 217 та частиною десятою статті 216 КПК України за наявності відповідних правових підстав.

Безпідставними є доводи судді Ткаченка О.В. про те, що сторона захисту (адвокати, підозрювані тощо) з дисциплінарними скаргами щодо його дій як слідчого судді в будь-яких справах у цьому кримінальному провадженні не зверталася. Подання скарги до Вищої ради правосуддя – це право сторони, а не її обов’язок, відповідно, неподання дисциплінарної скарги щодо судді не свідчить про відсутність порушень. Оцінка правомірності дій судді в межах дисциплінарного провадження здійснюється виключно на підставі встановлених фактичних обставин і норм чинного законодавства, а не на основі суб’єктивного сприйняття поведінки судді учасниками справи.

Крім того, дисциплінарна скарга САП не зводилася лише до незгоди з ухваленими суддею Ткаченком О.В. судовими рішеннями, а містила конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку та посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують ці відомості. З огляду на це посилання судді Ткаченка О.В. у скарзі на необхідність відмови у відкритті дисциплінарної справи на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є необґрунтованим.

Посилання судді Ткаченка О.В. на наявність у прокурора права на апеляційне оскарження ухвалених ним судових рішень не виключає можливості подання дисциплінарної скарги. Апеляційне оскарження та дисциплінарна відповідальність мають різні правову природу та мету: перше – перевірка законності судового рішення, друге – оцінка поведінки судді з точки зору дисциплінарних стандартів. Отже, ініціювання дисциплінарного провадження було законним способом реагування на можливе порушення суддею норм процесуального права, незалежно від реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень.

Доводи судді Ткаченка О.В., що САП є юридичною особою, а не органом державної влади, а тому мала звертатися з дисциплінарною скаргою через адвоката, є безпідставними. САП є самостійним органом прокуратури, що входить до складу Офісу Генерального прокурора – органу державної влади, який діє від імені держави відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Згідно із частиною першою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органи державної влади мають право звертатися з дисциплінарною скаргою через своїх керівників або представників. САП як орган державної влади реалізувала право на звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді ВАКС Ткаченка О.В. через свого керівника. Отже, твердження судді про обов’язок САП подавати скаргу виключно через адвоката суперечить правовому статусу прокуратури та закону і не може бути підставою для залишення дисциплінарної скарги без розгляду.

Доводи судді Ткаченка О.В. щодо впливу керівника САП на Вищу раду правосуддя та упередженості членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є необґрунтованими, оскільки не містять конкретних доказів та фактичних підстав для таких тверджень.

Необґрунтованими є також доводи судді Ткаченка О.В. про те, що дисциплінарну справу щодо нього за скаргою САП відкрила та розглянула Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, що суперечить пункту 19 Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів. Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя діють в межах своєї компетенції, визначеної Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Відкриття дисциплінарної справи та її розгляд Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не суперечить чинному законодавству, оскільки правила щодо цього процесу не передбачають зміни визначеного за результатами автоматизованого розподілу доповідача в дисциплінарному провадженні (навпаки, перелік таких підстав є вичерпним) та, відповідно, складу дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя залежно від зміни стадії дисциплінарного провадження.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя доводи судді Ткаченка О.В. про те, що член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. пропонував йому коментувати ухвалу Апеляційної палати ВАКС, що, на його думку, суперечить правилам суддівської етики та могло бути спробою створити штучні підстави для притягнення його до відповідальності. Зазначені доводи є лише припущенням судді та жодним чином не спростовують висновків про наявність у його діях складу дисциплінарних проступків, а також не свідчать про порушення процедури дисциплінарного провадження або упередженість членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Безпідставними є також доводи судді Ткаченка О.В. про те, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проігнорувала надані ним докази та відмовила у виклику свідків (адвокатів і підозрюваних), що, на його думку, свідчить про упередженість і порушення його права на захист. Друга Дисциплінарна палата розглянула заявлені клопотання та вирішила їх у межах своїх дискреційних повноважень. У листах адвокатів ОСОБА12, ОСОБА17 та ОСОБА18 викладено їхню суб’єктивну оцінку щодо відсутності в діях судді складу дисциплінарних проступків. Водночас установлення факту наявності чи відсутності такого складу є виключною компетенцією Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів, а думка учасників процесу не має преюдиційного значення для вирішення дисциплінарної справи.

Висновки щодо виду дисциплінарного стягнення, яке застосувала Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя щодо судді ВАКС Ткаченка О.В.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне стягнення розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарне провадження включає: попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку; підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

У дисциплінарній справі датою вчинення дисциплінарних проступків є дати постановлення ухвал слідчим суддею Ткаченком О.В., починаючи з 15 червня 2023 року.

Дисциплінарна скарга САП надійшла та зареєстрована у Вищій раді правосуддя 15 лютого 2024 року.

Оскільки трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку до дати накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що строк притягнення судді Ткаченка О.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до характеристики, яку надав Голова ВАКС вбачається, що «за час роботи в суді Ткаченко О.В. зарекомендував себе принциповим суддею. Виконує обов’язки зі здійснення правосуддя, уживає заходів із забезпечення повного, всебічного і об’єктивного розгляду справ. У професійній діяльності дотримується принципів верховенства права й поваги до людської гідності. Успішно застосовує набуті фахові знання в практичній діяльності. Постійно удосконалює і підтримує професійний рівень, бере участь у підготовці з підвищення кваліфікації за програмою для суддів ВАКС та інших навчальних заходах Національної школи суддів України. За діловими якостями відповідальний, дисциплінований, вимогливий до себе.

За період з 1 липня 2023 року до 1 грудня 2023 року на розгляд судді ВАКС Ткаченка О.В. надійшло клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування – 569, з яких він розглянув – 558, залишено нерозглянутими – 11; перебувало у провадженні та розглянуто 9 кримінальних справ».

Суддя ВАКС Ткаченко О.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Урахувавши, що раніше суддя не притягувався до дисциплінарної відповідальності, інформацію щодо кількості та якості розглянутих ним справ і матеріалів, позитивну характеристику судді, неумисний характер допущених порушень, з іншого – допущення суддею очевидної недбалості, фактичні обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що застосування до судді ВАКС Ткаченка О.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним і достатнім.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 501/2дп/15-25 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду Ткаченка Олега Володимировича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя