Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Кучерявенко Вікторії Сергіївни, подану в інтересах судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича, на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 21 серпня 2025 року (вх. № К-4346/0/7-25) надійшла скарга адвоката Кучерявенко В.С., в інтересах судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Суддю Савіна О.І., його представника – адвоката Кучерявенко В.С. та скаржника у дисциплінарній справі – Миколаївську обласну прокуратуру, повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Відповідну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя скаржниця – адвокат Кучерявенко В.С. підтримала доводи наведені нею в скарзі, просила подану нею скаргу задовольнити.

У засідання Вищої ради правосуддя суддя Савін О.І. не з’явився.

У засіданні Вищої ради правосуддя представник Миколаївської обласної прокуратури – Артеменко Р.В. взяв участь в режимі відеоконференції.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали скарги та дисциплінарного провадження, заслухавши пояснення представника скаржника Миколаївської обласної прокуратури – Артеменка Р.В., який просив залишити рішення дисциплінарного органу без змін, представника судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2, яка просила скасувати оскаржуване рішення з підстав наведених у поданій скарзі та дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Гури О.П. установила таке.

Відомості про суддю

9 липня 2003 року Постановою Верховної Ради України № 1072-ІV Савіна О.І. обрано на посаду судді місцевого Южноукраїнського міського суду Миколаївської області безстроково.

25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX, відповідно до якого найменування Южноукраїнського міського суду Миколаївської області змінено на Південноукраїнський міський суд Миколаївської області.

Згідно з відомостями з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 притягнула суддю Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Підставою притягнення судді Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності стали висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Вища рада правосуддя рішенням від 16 вересня 2025 року № 1949/0/15-25 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 червня 2025 року № 1355/3дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 жовтня 2025 року № 2060/0/15-25 Савіна О.І. звільнено з посади судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Відповідно до характеристики, яку надав голова Миколаївського апеляційного суду, Савін О.І. у 2003 році захистив кандидатську дисертацію, у зв’язку з чим йому присвоєно науковий ступінь кандидата психологічних наук із спеціальності «Юридична психологія». За час роботи в суді Савін О.І. зарекомендував себе кваліфікованим фахівцем. Незважаючи на суттєве навантаження, а саме у 2024 році в провадженні судді Савіна О.І. перебувало 1317 справ і матеріалів, з них розглянуто 855. Судові справи суддя Савін О.І. розглядає вчасно, при відправленні правосуддя правильно застосовує норми матеріального та процесуального права.

Також суддя Савін О.І. велику увагу приділяє поглибленню професійних знань, постійно підвищує кваліфікацію в Національній школі суддів України.

Щодо особистих якостей, суддя Савін О.І. стриманий по відношенню до учасників процесу та колег, працівників апарату. Добросовісно виконує покладені на нього обов’язки.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 13 січня 2025 року (вх. № 13/1/13-25) надійшла дисциплінарна скарга Миколаївської обласної прокуратури щодо дисциплінарного проступку судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (нині – Південноукраїнський міський суд Миколаївської області) Савіна О.І.

На обґрунтування дисциплінарної скарги скаржник зазначив, що постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2024 року суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Миколаївський апеляційний суду постановою від 17 грудня 2024 року в провадженні № 33/812/443/24 постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2024 року в справі № 486/834/24 залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА1– без задоволення.

Ураховуючи викладене, скаржник на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом) просив притягнути суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності.

17 березня 2025 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою № 526/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою Миколаївської обласної прокуратури стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (нині – Південноукраїнський міський суд Миколаївської області) Савіна О.І. за ознаками дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами розгляду зазначеної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 установила, що в діях судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме визнання судді Савіна О.І. винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

12 квітня 2024 року заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Ситник А.С. склав протокол про адміністративне правопорушення № 47-01/12/24 стосовно ОСОБА1 згідно з частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу ОСОБА1 як особа на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), а саме суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни майнового стану шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр), у зв’язку з отриманим 22 лютого 2024 року доходом від продажу майна на суму 600 000,00 грн, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА1 отримав дохід у розмірі 600 000,00 грн від продажу транспортного засобу «Hyndai Santa FE» (2011 року випуску) відповідно до договору купівлі-продажу від 22 лютого 2024 року № 4844/2024/4336774.

Отже, ОСОБА1 22 лютого 2024 року отримав дохід, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

Виходячи з викладеного, суддя як особа, на яку розповсюджується дія Закону, був зобов’язаний до 00 год 00 хв 4 березня 2024 року подати до Реєстру повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному веб сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Проте, відповідно до відомостей Реєстру належне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у зв’язку з отриманням доходу ОСОБА1 подав 5 березня 2024 року о 17 год 43 хв, чим порушив вимоги Закону.

За змістом протоколу наявність чи відсутність умислу для наявності складу зазначеного правопорушення юридичного значення не має, оскільки з об’єктивної сторони має формальний склад, тобто законодавець установив відповідальність суб’єкта декларування безпосередньо за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані незалежно від наявності такого умислу.

Отже, ОСОБА1, будучи суб’єктом декларування, несвоєчасно подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, що є порушенням вимог частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що передбачена частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

13 серпня 2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області (справа № 486/834/24, провадження № 3/467/460/24) визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. у дохід держави. Стягнуто з ОСОБА1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п’ять) грн 60 копійок.

Згідно зі змістом зазначеної постанови суд визнав доведеним, що ОСОБА1, будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані шляхом внесення інформації до Реєстру, у зв’язку з отриманням 22 лютого 2024 року доходу від продажу рухомого майна – автомобіля на суму 600 000,00 грн, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА1 є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону. Згідно з приміткою до статті 51³ та 56 Закону України «Про запобігання корупції» посада судді належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Згідно з абзацом п’ятнадцятим частини першої статті 1, частиною першою статті 45, частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», приміткою до статті 176⁶ КУпАП ОСОБА1 є суб’єктом декларування та суб’єктом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт декларування зобов’язаний повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції. Зазначена інформація вноситься до Реєстру та оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Положення частини четвертої цієї статті застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51³ цього Закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн, таким чином, з 1 січня 2024 року суб’єкти декларування зобов’язані були повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані, а саме отримання доходу, придбання майна на суму, що перевищує 151 400, 00 гривень.

ОСОБА1 отримав дохід у розмірі 600 000 грн від продажу транспортного засобу «Hyundai Santa FE» (2011 року випуску) відповідно до договору купівлі-продажу від 22 лютого 2024 року № 4844/2024/4336774.

Отже, ОСОБА1 . 22 лютого 2024 року отримав дохід на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

Ураховуючи наведене, як особа, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА1 був зобов’язаний до 00 год 00 хв 4 березня 2024 року подати до Реєстру повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному веб сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Проте повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у зв’язку з отриманням доходу ОСОБА1 подав 5 березня 2024 року о 17 год 43 хв, чим порушив вимоги Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Суд першої інстанції також дослідив питання наявності у ОСОБА1 умислу щодо вчинення правопорушення, у постанові зазначив: «Суб’єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Так, непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Лише вчинення такого діяння з необережності виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності (лист судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року).

Суд вважає неспроможними доводи ОСОБА1 щодо відсутності в його діях суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172⁶ КУпАП, через відсутність у нього прямого умислу на приховування змін у майновому стані…

… Отже, фактично ОСОБА1 усвідомлював неправомірність своїх дій та знав про адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання повідомлення, однак не вжив усіх необхідних заходів для виконання свого обов’язку та свідомо допустив пряме порушення норм законодавства у сфері запобігання корупції…».

Миколаївський апеляційний суд постановою у справі 17 грудня 2024 року № 486/834/24 (провадження №33/812/443/24) апеляційну скаргу ОСОБА1залишив без задоволення, а постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2024 року, якою ОСОБА1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП, залишив без змін.

У постанові від 17 грудня 2024 року Миколаївський апеляційний суд зазначив, що: «Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА1 та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172⁶ КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи. Незважаючи на позицію ОСОБА1, викладену в поясненнях в суді та в апеляційній скарзі, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами...»

Суд апеляційної інстанції також надав оцінку доводам ОСОБА1 та зауважив: «Хоча ОСОБА1 зазначає, що не мав прямого умислу неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, про що на його думку свідчить та обставина, що 05.03.2024 він неодноразово здійснював вхід до відповідного реєстру (05.03.2024 року з 09:44 і до моменту подання повідомлення 05.03.2024 року о 17:43), але ці дії він вчинив після спливу строку, встановленого на повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Окрім того, суд не бере до уваги також доводи ОСОБА1 про наявність технічних проблем на сайті НАЗК як поважної причини невчасного повідомлення про суттєві зміни майнового стану, так як з матеріалів справи встановлено, що ним не здійснювалися спроби входу в систему Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в період, визначений для подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, зокрема з 22.02.2024 по 04.03.2024 включно, а він входив у систему лише 05.03.2024, тобто поза межами встановленого ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», десятиденного строку для подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані...».

Окрім того, судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам ОСОБА1 про стан його здоров’я та тимчасову непрацездатність як об’єктивну причину неможливості виконати вимоги антикорупційного законодавства, з приводу чого Миколаївський апеляційний суд у постанові від 17 грудня 2024 вказав: «…Отже, на переконання апеляційного суду, відсутні дані, що стан здоров’я ОСОБА1 не дозволяв вчасно подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані з моменту виникнення цього зобов’язання, в тому числі під час перебування на амбулаторному лікуванні».

Постанова Миколаївського апеляційного суду у справі № 486/834/24 (провадження № 33/812/443/24) набрала законної сили 17 грудня 2024 року та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Отже, ОСОБА1 визнано винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що в діях судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме визнання судді ОСОБА1 винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтувала свої висновки такими положеннями закону та установленими фактичними обставинами.

Пунктом 6 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що в разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт декларування зобов’язаний повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції. Зазначена інформація вноситься до Реєстру, та оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб із 1 січня 2024 року становить 3028,00 гривень. Отже, з 1 січня 2024 року суб’єкти декларування зобов’язані були повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані, а саме отримання доходу, придбання майна на суму, що перевищує 151 400,00 гривень.

Згідно із частиною першою статті 65¹ Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Пунктом «ґ» частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, відносяться судді.

Главою 13-А КУпАП визначено, що до адміністративних правопорушень пов’язаних з корупцією, віднесено також порушення вимог фінансового контролю (стаття 172⁶ КУпАП).

13 серпня 2024 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О. винесла постанову у справі № 486/834/24 (провадження № 3/467/460/24), згідно з якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн у дохід держави. Стягнуто із ОСОБА1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п’ять) грн 60 копійок.

Відповідно до постанови судді Миколаївського апеляційного суду Фаріонової О.М. від 17 грудня 2024 року (справа № 486/834/24, провадження № 33/812/443/24) апеляційну скаргу ОСОБА1 залишено без задоволення; постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2024 року, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП, залишено без змін.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що, обіймаючи посаду судді, ОСОБА1 відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, визнаний винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁶ КУпАП, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Стислий зміст скарги адвоката Кучерявенко В.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

1. У скарзі представниця судді, адвокат ОСОБА2, посилається на те, що відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА1 мало місце за скаргою, поданою з порушенням вимог закону, а також незастосування наслідків подання дисциплінарної скарги з порушенням порядку, передбаченого законом.

В обґрунтування адвокат зазначає, що подання дисциплінарної скарги, підписаної в.о. керівника Миколаївської обласної прокуратури Фальченком Д.В., було здійснено всупереч вимогам пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пунктів 5.3¹, 13.9. Регламенту Вищої ради правосуддя без надання будь-яких документів, які підтверджували б повноваження підписанта скарги представляти Миколаївську обласну прокуратуру та звертатися до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою від імені Миколаївської міської прокуратури.

Адвокат зазначає, що дисциплінарна скарга Миколаївської обласної прокуратури зареєстрована у Вищій раді правосуддя 13 січня 2025 року, проте, дані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань містять дані про зміну керівного складу Миколаївської обласної прокуратури 9 лютого 2025 року, що унеможливлює перевірку повноважень підписанта – Фальченка Д.В.

Представниця судді посилається також на те, що дисциплінарна скарга всупереч вимогам частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить дати її підписання особою, яка подала скаргу.

Крім того, адвокат ОСОБА2 зазначає, що під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 серпня 2025 року представником Миколаївської обласної прокуратури було долучено документи на підтвердження призначення Фальченка Д.В. на посаду виконувача обов’язків керівника Миколаївської обласної прокуратури.

Підсумовуючи наведене вище, особа, яка подала скаргу на рішення Дисциплінарної Палати Вищої ради правосуддя, вважає, що дисциплінарна скарга Миколаївської обласної прокуратури від 13 січня 2025 року не відповідає вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, мала бути залишена без розгляду на підставі частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

2. Представниця судді наголошує на фактичних обставинах справи про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Зокрема, адвокат ОСОБА2 посилається на те, що ОСОБА1 виконав обов’язок з подання повідомлення про зміни у майновому стані до Національного агентства з питань запобігання корупції з порушенням строку через несприятливий збіг обставин, що були обумовлені станом його здоров’я та необхідністю звернення за медичною допомогою до фахівців. У період з 29 лютого 2024 року до 8 березня 2024 року ОСОБА1 перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом «ІНФОРМАЦІЯ1; ІНФОРМАЦІЯ2. Наслідки перенесеного ГПМК (2019 рік) у вигляді ІНФОРМАЦІЯ3 – СКУ».

Адвокат зазначає, що призначене лікування супроводжувалось вживанням медичних препаратів, які мають ряд побічних ефектів, здатних виявляти вплив на працездатність особи у період вживання препаратів, зокрема, сплутаність свідомості, зниження уваги, головний біль.

За переконанням особи, що подала скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, тимчасова втрата працездатності, безумовно, мала свій вплив на можливість своєчасного виконання ОСОБА1 обов’язку щодо подання повідомлення про суттєві зміни майнового стану.

Додатково адвокат ОСОБА2 зазначає, що суддя ОСОБА1 все ж подав повідомлення про суттєві зміни майнового стану до Реєстру та вжив заходів спрямованих на інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного повідомлення про зміни в майновому стані.

3. Автор скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя також зауважує, що, на її думку, дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя не вжито належних дій, спрямованих на встановлення в діях судді ОСОБА1 складу дисциплінарного проступку.

У дисциплінарній скарзі порушувалось питання про притягнення судді ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до вказаної норми суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав «визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом».

Посилаючись на пункт 5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/18/24, адвокат зазначає, що визнання судді винним у вчиненні правопорушення не є безумовною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Представниця суддя наголошує, що згідно з практикою Вищої ради правосуддя (рішення від 28 серпня 2018 року №2726/0/15-15) існування постанов суду про притягнення судді до адміністративної відповідальності не може автоматично мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, оскільки ухвалення таких постанов не може вважатися дисциплінарним проступком; проступком можуть бути лише дії самого судді, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Адвокат ОСОБА2 посилається на те, що дисциплінарний проступок судді – це винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків (пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24).

Тлумачення положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у яких йдеться про умисел та недбалість судді щодо деяких складів дисциплінарних проступків суддів (пункту 1 частини першої), а також стосовно притягнення суддів до відповідальності у випадку зміни або скасування судового рішення (частина друга статті), вказують на те, що наявність умислу та недбалості стосовно допущеного порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до відповідальності. При цьому недбалість у розумінні статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має бути грубою.

З огляду на вищезазначене, авторка скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зауважує, що формальне порушення Савіним О.І. строків подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не було наслідком його умислу або недбалості в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів. Порушення строків подання повідомлення про зміни в майновому стані відбулось з об’єктивних, незалежних від волі ОСОБА1 обставин. Отже, за відсутності вини, притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, за переконанням адвоката, є таким, що суперечить принципу верховенства права та гарантіям права на повагу до приватного життя.

Окрім того, у скарзі міститься посилання на те, що під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не було вжито дій, спрямованих на встановлення наслідків поведінки судді.

4. На переконання адвоката ОСОБА2, у рішенні, ухваленому Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатом розгляду дисциплінарної справи, не визначено ні доводів, які були відображені в письмових поясненнях представника судді ОСОБА1 та оголошені під час розгляду справи, ані мотивів відхилення відповідних доводів, що, за словами скаржниці, суперечить вимогам статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

З огляду на наведене адвокат ОСОБА2 просить скасувати повністю рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 про притягнення судді ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Розглянувши доводи та аргументи, викладені у скарзі адвоката ОСОБА2 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 про притягнення судді Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Стосовно доводів скарги про невідповідність дисциплінарної скарги, що стала підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У цій частині скарга на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя обґрунтована тим, що дисциплінарна скарга Миколаївської обласної прокуратури не містить дати її підписання та до неї не додано документів на підтвердження повноважень підписанта – Фальченка Д.В.

Вища рада правосуддя відзначає, що відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.

Частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:

1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;

2) прізвище, ім’я, по батькові та посаду судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;

3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;

4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Вища рада правосуддя доходить висновку, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить будь-яких вимог щодо імперативного обов’язку долучити до дисциплінарної скарги документи на підтвердження повноважень особи, що уповноважена на підписання дисциплінарної скарги.

Водночас пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що перевірка скарги на відповідність вимогам закону здійснюється на стадії попередньої перевірки дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги.

Свої доводи щодо відсутності повноважень Фальченка Д.В. на підписання дисциплінарної скарги від імені Миколаївської обласної прокуратури адвокат обґрунтовує тим, що з відкритих джерел вона не змогла встановити, чи виконував Фальченко Д.В. на дату подання дисциплінарної скарги (13 січня 2025 року) повноваження керівника Миколаївської обласної прокуратури.

Відповідно до інформації з відкритих джерел, зокрема, порталу «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/), з 9 лютого 2024 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських організацій керівником Миколаївської обласної прокуратури визначено Фальченка Дениса Вікторовича. У подальшому керівником Миколаївської обласної прокуратури призначено Домущей Ігоря Валерійовича.

Установлено, що відповідно до відкритих даних вебсайту Миколаївської обласної прокуратури Домущей Ігор Валерійович призначений керівником Миколаївської обласної прокуратури з липня 2025 року.

Установлені обставини щодо повноважень Фальченка Д.В. також знайшли своє підтвердження під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 серпня 2025 року, в якому представником скаржника – Миколаївської обласної прокуратури надано копію наказу Генерального прокурора від 5 січня 2024 року № 3к про покладення обов’язків керівника Миколаївської обласної прокуратури з 6 січня 2024 року на Фальченка Дениса Вікторовича.

Таким чином, із 6 січня 2024 року до липня 2025 року керівником Миколаївської обласної прокуратури був Фальченко Денис Вікторович, отже дисциплінарна скарга, що надійшла до Вищої ради правосуддя від Миколаївської обласної прокуратури 13 січня 2025 року, була подана уповноваженим керівником державного органу відповідно до вимог статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Наведені обставини установлювались дисциплінарним інспектором на стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги Миколаївської обласної прокуратури, що виключає доводи скаржниці про подання дисциплінарної скарги стосовно судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА1 неуповноваженою особою.

Стосовно доводів адвоката ОСОБА2 про те, що дисциплінарна скарги Миколаївської обласної прокуратури від 13 січня 2025 року не містить зазначення дати її підписання, що є підставою для залишення дисциплінарної скарги без розгляду, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Як наголошувалось вище, абзац другий частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження дисциплінарна скарга Миколаївської обласної прокуратури (вх. № 13/1/13-25) надійшла до Вищої ради правосуддя засобами поштового зв’язку 13 січня 2025 року. Указана скарга є додатком до листа Миколаївської обласної прокуратури, вих. №22/3-3вих.-25 від 7 січня 2025 року, підписаного в. о. керівника прокуратури Денисом Фальченком та містить дату його підписання – 7 січня 2025 року.

Згідно з пунктом 5.1.2. Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12 лютого 2019 року № 27 (з подальшими змінами, далі – Інструкція), вхідні, внутрішні, вихідні, інші документи незалежно від форми їх створення реєструються в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» (далі – ІС «СЕД»).

Пунктом 9.25.7 Інструкції визначено, що дата реєстрації вихідного документа автоматично формується ІС «СЕД» у реєстраційно-моніторинговій картці під час його підписання.

Відповідно до пункту 9.32.1 Інструкції додатки доповнюють, пояснюють окремі питання документа або документ у цілому. Про наявність додатків зазначається у тексті та після тексту документа перед підписом. Назва додатка у тексті документа повинна відповідати назві самого додатка.

Аналіз положень Інструкції свідчить, що нею не передбачено окремої реєстрації додатків до вихідних документів з присвоєнням їм номера і зазначення на них дати їх реєстрації та номера.

Таким чином, датою дисциплінарної скарги Миколаївської обласної прокуратури (вх. № 13/1/13-25) є дата, що відображена в супровідному листі, вих. №22/3-3вих-25, додатком до якого є зазначена скарга, тобто 7 січня 2025 року.

Отже, доводи адвоката ОСОБА2 у цій частині не ґрунтуються ні на матеріалах дисциплінарного провадження, ані на вимогах закону.

Інакше тлумачення відповідних норм загрожувало б надмірним формалізмом та посяганням на конвенційні гарантії права на справедливий суд, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСЛП) неодноразово наголошував, зокрема, і в нещодавньому рішенні: «AJD TUNA LTD. v. MALTA», заява № 11314/23, рішення від 11 лютого 2025 року, §11, що в практиці суду чітко закріплено: «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Зазвичай це відбувається у випадках особливо суворого тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду справи заявника по суті, з відповідним ризиком порушення його права на ефективний судовий захист.

Отже, Вища рада правосуддя відзначає, що визнання скарги Миколаївської обласної прокуратури (вх. № 13/1/13-25 від 13 січня 2025 року) такою, що відповідає вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на етапі її попередньої перевірки відповідає як вимогам закону, так і практиці ЄСПЛ.

Щодо доводів скарги, які стосуються фактичних обставин справи про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності (перебування судді на лікуванні, стан його здоров’я та його захворювання, що мали місце у період, у якому суддя мав подати повідомлення про суттєві зміни майнового стану).

Вища рада правосуддя зазначає, що вказані доводи наводились адвокатом під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Першою Дисциплінарною палатою установлено, що згадані доводи досліджувались судами першої та апеляційної інстанцій на розгляді яких перебувала справа про притягнення суді ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за адміністративне порушення, пов’язане з корупцією.

Відповідна оцінка наведених обставин надана як у постанові Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2024 року, так і в постанові Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року (справа № 486/834/24, провадження №33/812/443/24), якою постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2024 року, якою ОСОБА1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП, залишено без змін.

Вищевказані обставини та висновки судів щодо них відображено у висновку дисциплінарного інспектора від 5 травня 2025 року та ураховано Першою дисциплінарною Палатою Вищої ради правосуддя під час прийняття рішення від 11 серпня 2025 року про притягнення судді Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності під час обрання судді Савіну О.І. виду дисциплінарного стягнення.

Стосовно доводів скарги про стверджуване невжиття дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя належних дій, спрямованих на встановлення в діях судді ОСОБА1 складу дисциплінарного проступку, а також стверджуваного неналежного мотивування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Як убачається, ці доводи скарги ґрунтуються на переконанні її автора, що дисциплінарний орган Вищої ради правосуддя у випадку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має в обов’язковому порядку установити наявність умислу або недбалості в діях судді.

Системний аналіз положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дозволяє дійти висновку, що переважна більшість складів дисциплінарних проступків, що визначені в частині першій статті 106 цього Закону як об’єктивну сторону складу дисциплінарного проступку визначають певні прояви поведінки судді, зокрема дії чи бездіяльність, що своєю чергою, передбачає необхідність установлення суб’єктивної сторони дисциплінарного проступку у формі умислу чи недбалості.

Норма пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є нетипово сконструйованою законодавцем, оскільки визначає підставою для юридичної (дисциплінарної) відповідальності судді не його дії чи бездіяльність, а преюдиційний факт визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією. Проте нетиповість цієї норми порівняно з іншими складами дисциплінарних проступків жодним чином не впливає на її чіткість та зрозумілість.

Оскільки наявність складу корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, уже встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи не вправі переоцінювати фактичні обставини, які кореспондують з юридичними ознаками відповідного складу корупційного правопорушення.

З цього приводу Вища рада правосуддя обґрунтовує свою позицію висновками, наведеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2024 року в справі № 990SСGС/27/24.

Розглядаючи питання перегляду рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя та Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до цієї норми (пункт 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») підставою для дисциплінарної відповідальності судді є факт визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією. Такий факт може бути встановлений у судовому провадженні (кримінальному чи провадженні про адміністративне правопорушення) (пункт 118 постанови у справі № 990SСGС/27/24)

Дисциплінарний орган не наділений повноваженнями здійснювати діяльність, спрямовану на встановлення фактичних обставин вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, шляхом збирання та процесуального закріплення відповідних доказів, що можуть свідчити про вчинення особою такого правопорушення. Таку діяльність відповідно до Закону № 1700-VII здійснюють спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції – органи прокуратури, Національної поліції України, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції (пункт 119 постанови у справі № 990SСGС/27/24).

Під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді дисциплінарний орган повинен установити, що рішення суду про визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, набрало законної сили і що не сплив строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (пункт 119 постанови у справі № 990SСGС/27/24).

Факт визнання судді винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, судовим рішенням, яке набрало законної сили, давав Вищій раді правосуддя правові підстави для притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (пункт 124 постанови у справі № 990SСGС/27/24).

Узагальнюючи висновки Великої Палати Верховного Суду Вища рада правосуддя наголошує, що:

1) підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є саме факт визнання судді винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, судовим рішенням, яке набрало законної сили, а не дії чи поведінка судді, як це характерно для інших складів дисциплінарних проступків;

2) під час розгляду справи щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарний орган повинен установити досить обмежене коло фактичних обставин: а) що рішення суду про визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, набрало законної сили; б) що не сплив строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя приходить до висновку, що всі перелічені обставини були установлені під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 серпня 2025 року, під час якого прийнято рішення про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності. Також ці обставини відображено у самому рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25.

Таким чином, Вища рада правосуддя доходить висновку, що доводи представниці судді, наведені у скарзі, у частині неналежного мотивування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1669/1дп/15-2 та невжиття дисциплінарним органом належних дій, спрямованих на встановлення в діях судді ОСОБА1 складу дисциплінарного проступку, не ґрунтуються на законі та висновках Великої Палати Верховного Суду.

Стосовно посилань адвоката ОСОБА2 на пункт 5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/18/24, в якому Велика Палата навела висновок, що визнання судді винним у вчиненні правопорушення вже саме по собі свідчить про невідповідність його поведінки визнаним стандартам та правилам суддівської етики. Водночас це не є безумовною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя зауважує, що згадані висновки не є релевантними до обставин притягнення судді Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.

Наведений висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 990SCGC/18/24 зроблено Великою Палатою в частині притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто того складу дисциплінарного проступку, що передбачає оцінку дій судді. У наведеній справі, а саме в пункті 5.22 постанови, Велика Палата дослідила зв’язок факту притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення, пов’язане з корупцією, із допущенням суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, а отже, він не є релевантним у справі про притягнення судді ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так само не є релевантними посилання у скарзі на рішення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя: від 11 червня 2025 року № 1242/2дп/15-25, від 24 лютого 2020 року № 569/2дп/15-20, від 7 березня 2018 року № 713/3дп/15-18 у яких містяться висновки, що наявність умислу та недбалості стосовно допущеного порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Нерелевантність вказаних посилань викликана тим, що за обставин згаданих дисциплінарних скарг ішлося про дисциплінарні проступки, визначені підпунктом «а» пункту 2, пунктами 16, 17, 18, 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», об’єктивна сторона складу яких передбачає вчинення чи невчинення суддею певних дій, як наслідок, суб’єктивна сторона згаданих складів дисциплінарних проступків передбачає установлення вини судді та її форми.

Вища рада правосуддя висновує, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано встановила щодо судді Савіна О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, відсутність інших дисциплінарних стягнень. Ураховуючи наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала пропорційним і співмірним застосування до судді Савіна О.І. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Вища рада правосуддя встановила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою та підтверджують вчинення суддею Савіним О.І. дисциплінарного проступку, а наведені адвокатом у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 про притягнення судді Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для його скасування. Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 1669/1дп/15-25 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя