Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши в режимі відеоконференції дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича стосовно суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова Олександра Олександровича, Ключковича Василя Юрійовича, Парінова Андрія Борисовича,
встановила:
Беспалов Олександр Олександрович Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 524-VІ обраний на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 переведений на роботу на посаді судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ключкович Василь Юрійович Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року № 2513-VІ обраний на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 переведений на роботу на посаді судді Шостого апеляційного адміністративного суду. Парінов Андрій Борисович Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2637-VІ обраний на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 переведений на роботу на посаді судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
До Вищої ради правосуддя 7 вересня 2020 року за вхідним № М-4943/2/7-20 надійшла скарга Маселка Р.А. на дії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. під час розгляду справи № 855/2/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» (далі – ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон») до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов’язання вчинити дії. На думку скаржника, судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. порушили положення статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та вжили непропорційний і свавільний захід забезпечення позову, що є підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Разом із тим Маселко Р.А. зазначив, що вказані судді допустили незаконну відмову у доступі до правосуддя або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, та порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, а також що такі дії суддів негативно вплинули на авторитет правосуддя, прийняті ними рішення спричинили значний суспільний резонанс. З огляду на викладене скаржник просить притягнути суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 7 вересня 2020 року зазначену скаргу передано для розгляду члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 грудня 2020 року № 3494/3дп/15-20 стосовно суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. відкрито дисциплінарну справу за скаргою Маселка Р.А. у зв’язку з наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам справи запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та завчасно подати до Вищої ради правосуддя відповідне клопотання, а також роз’яснено їхні права та обов’язки як учасників дисциплінарної справи. Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначені на 3, 31 березня, 21 квітня 2021 року, судді Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б., скаржник Маселко Р.А. повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
25 лютого, 24 березня 2021 року, 16 квітня 2021 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшли клопотання суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. про здійснення розгляду дисциплінарної справи за їхньої відсутності у зв’язку з розглядом ними в ці дні призначених апеляційних скарг та справ.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 31 березня та 21 квітня 2021 року взяв участь у режимі відеоконференції скаржник Маселко Р.А. Відповідно до статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі відсутності судді, скаржника розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без їх участі. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., дослідивши матеріали справи, пояснення скаржника Маселка Р.А. встановила такі обставини. 29 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду звернулось ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» із позовною заявою до Міністерства інфраструктури України, в якій просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 17 січня 2020 року № 10 «Про відхилення претендента від участі у концесійному конкурсі»; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 21 січня 2020 року № 16 «Про затвердження результатів концесійного конкурсу та визначення переможця концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (далі – ДП «Херсонський морський торговельний порт»), майно Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі – ДП «Адміністрація морських портів України»), а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору»; зобов’язати Міністерство інфраструктури України забезпечити прийняття рішень, спрямованих на проведення концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно ДП «Херсонський морський торговельний порт», майно ДП «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору, оголошеного згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28 серпня 2019 року № 668 «Про оголошення концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно ДП «Херсонський морський торговельний порт», майно ДП «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору, відповідно до конкурсної документації, затвердженої пунктом 2.2 наказу Міністерства інфраструктури України від 28 серпня 2019 року № 668 «Про оголошення концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно ДП «Херсонський морський торговельний порт», майно ДП «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору, з урахуванням чинного наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2019 року № 828 «Про допущення претендента до участі у концесійному конкурсі щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно ДП «Херсонський морський торговельний порт», майно ДП «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору», яким до участі у концесійному конкурсі допущено ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон». Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 30 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 855/2/20. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року задоволено заяву ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 855/2/20 та зупинено дію наказу від 21 січня 2020 року № 16 «Про затвердження результатів концесійного конкурсу та визначення переможця концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно ДП «Херсонський морський торговельний порт», майно ДП «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборонено Міністерству інфраструктури України та утвореним Міністерством інфраструктури України конкурсній комісії та робочій групі вчиняти будь-які дії, спрямовані на завершення концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг в морському порту Херсон та включає майно ДП «Херсонський морський торговельний порт», майно ДП «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору, в тому числі щодо повідомлення ТОВ «Рисоіл-Херсон» про визнання його переможцем конкурсу, публікацію результатів концесійного конкурсу в газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України», запрошення ТОВ «Рисоіл-Херсон» на переговори, створення робочої групи з питань проведення переговорів, проведення переговорів для узгодження кінцевого варіанта концесійного договору та підписання концесійного договору з ТОВ «Рисоіл-Херсон». Задовольняючи вказану заяву, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 Закону України від 3 жовтня 2020 року № 155-IX «Про концесію» концесійний конкурс або конкурентний діалог може бути визнаний таким, що не відбувся, у разі визнання результатів концесійного конкурсу загалом чи його окремого етапу недійсним у судовому порядку. Водночас відповідно до частини третьої статті 27 вказаного Закону до концесійного договору можуть бути внесені зміни або його може бути достроково припинено на вимогу однієї із сторін за рішенням суду або арбітражу у разі істотного порушення іншою стороною зобов’язань, визначених концесійним договором, або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися у процесі укладення концесійного договору, та в інших випадках, передбачених концесійним договором. З огляду на наведене, на думку колегії суддів, є обґрунтованими побоювання заявника в частині неможливості захисту своїх прав та формальності прийнятого рішення суду у цьому спорі у випадку укладення концесійного договору, стороною якого він не є. Крім того, колегія суддів враховувала доводи заявника щодо імперативності вимог чинного законодавства для відповідача в частині укладення відповідного договору з переможцем конкурсу, оскільки підстава подання позову у цій справі не визначена як можливість для відповідача призупинити конкурсну процедуру. Колегія суддів звернула увагу на ту обставину, що у разі невжиття заходів забезпечення позову концесієдавець та переможець конкурсу будуть зобов’язані проводити переговори для узгодження кінцевого варіанта концесійного договору. Тому суд дійшов висновку про можливе настання негативних наслідків у випадку задоволення позову також для іншої особи, яка в умовах завершення концесійного договору матиме законні сподівання на реалізацію проєкту, що здійснюється на умовах концесії. Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року залишено без задоволення заяву ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» про забезпечення доказів у справі № 855/2/20. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Рисоіл-Херсон». У подальшому Міністерство інфраструктури України звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у справі № 855/2/20. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року задоволено клопотання Міністерства інфраструктури України про скасування заходів забезпечення позову та скасовано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року про забезпечення позову. Колегія суддів зазначила, що згідно із частиною шостою статті 151 КАС України (в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 8 лютого 2020 року) не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. З огляду на вказану норму з 8 лютого 2020 року процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, що проводиться від імені держави (державного органу). Зважаючи на викладене, вжиті ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню. Не погоджуючись із діями суддів апеляційної інстанції під час постановлення ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 та 10 лютого 2020 року, ТОВ «Рисоіл-Херсон» та Міністерство інфраструктури України звернулися з апеляційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 12 травня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційні скарги ТОВ «Рисоіл-Херсон» та Міністерства інфраструктури України, скасував ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 855/2/20, а також скасував ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року. Скасовуючи ухвалу від 3 лютого 2020 року, Верховний Суд зазначив, що позивач, звертаючись до суду із заявою, не навів жодних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Вжиті судом заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами та не враховують співвідношення прав та законних інтересів, про захист яких просить позивач. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки суду першої інстанції (у межах розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову) про імперативність вимог чинного законодавства для відповідача в частині укладення відповідного договору з переможцем конкурсу є передчасними та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові вказав, що у контексті цих правовідносин укладенню концесійного договору передує обов’язок Мінінфраструктури вчинити низку дій, передбачених наказом Мінінфраструктури від 21 січня 2020 року № 16 «Про затвердження результатів концесійного конкурсу та визначення переможця концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує комплексне надання послуг у Херсонському морському порту та включає майно державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт», майно державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а також об’єкти, спеціально збудовані відповідно до умов концесійного договору», для належної реалізації Державою Україна концесійного проєкту у Херсонському морському порту з урахуванням загальнодержавних інтересів. Також колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, зокрема виникнення додаткових витрат тощо. Проте включає й певні гарантії, зокрема щодо можливості оспорювання договорів та відшкодування суб’єктом владних повноважень шкоди, збитків. Таким чином, суд дійшов висновку, що забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову. Разом із тим ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон», ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року скасовано. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року Верховний Суд скасував з огляду на те, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу від 10 лютого 2020 року про скасування заходів забезпечення позову, застосував положення процесуального закону щодо заборони вживати заходи забезпечення позову стосовно публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), які набрали чинності 8 лютого 2020 року, тобто після постановлення ухвали цього самого суду від 3 лютого 2020 року, чим порушив принцип правової визначеності, який є одним з елементів принципу верховенства права. У наданих на запит члена Вищої ради правосуддя поясненнях щодо доводів, викладених у скарзі, судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. зазначили, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року було відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 24 лютого 2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року заяву ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 855/2/20 задоволено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Рисоіл-Херсон». На цей час ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року задоволено клопотання ТОВ «Рисоіл-Херсон» про призначення економічної експертизи, яке було підтримано всіма учасниками справи. Призначено економічну експертизу в адміністративній справі № 855/2/20, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження в адміністративній справі № 855/2/20 зупинено до одержання Шостим апеляційним адміністративним судом результатів експертизи. Судді у поясненнях зазначили, що заявлений позов містить вимоги щодо зобов’язання відповідача забезпечити прийняття рішень, спрямованих на проведення концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу відповідно до конкурсної документації, затвердженої 28 серпня 2019 року, з урахуванням чинності наказу від 28 листопада 2019 року № 828, яким до участі у концесійному конкурсі допущено ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон». З огляду на фактичні обставини справи, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів врахувала, що у разі задоволення позову в цій частині концесієдавця буде зобов’язано повернути конкурсну процедуру до стадії, на якій участь позивача була припинена, що призведе до значних фінансових затрат як з боку держави, так і учасників справи. Більш того, скаржник не є стороною у цій справі чи представником будь-кого із сторін. Також скаржник не заявляв про намір взяти участь у вказаній адміністративній справі у будь-якому процесуальному статусі. Отже, право скаржника на доступ до правосуддя вказаною колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду порушено не було. Крім того, судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. зазначили, що при постановленні вказаної ухвали керувалися нормами КАС України, що врегульовували спірні правовідносини на час постановлення ухвали від 3 лютого 2020 року. Отже, до 8 лютого 2020 року жодна норма чинного законодавства не забороняла позивачу звернутися із заявою про вжиття заходів забезпечення позову та отримати позитивний результат у разі доведення її переконливості в умовах права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів вважає, що під час постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 3 лютого 2020 року не допущено грубого порушення норм процесуального права, а саме статті 151 КАС України. Щодо проаналізованих посилань на інтернет-видання, що містяться в скарзі Маселка Р.А., судді зазначили, що наведені в цих виданнях відомості фактично дублюють інформацію, розміщену на офіційному вебсайті Міністерства інфраструктури України – відповідача в адміністративній справі, що свідчить про штучне створення ажіотажу. Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що 29 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду звернулось ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» із позовом до Міністерства інфраструктури України. Вказаний позов містить вимоги зобов’язати відповідача забезпечити прийняття рішень, спрямованих на проведення концесійного конкурсу щодо надання в концесію цілісного майнового комплексу, відповідно до конкурсної документації, затвердженої 28 серпня 2019 року, з урахуванням чинності наказу № 828 від 28 листопада 2019 року, яким до участі у концесійному конкурсі допущено ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон». При цьому в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 Закону України від 3 жовтня 2020 року № 155-ІХ «Про концесію» концесійний конкурс або конкурентний діалог може бути визнаний таким, що не відбувся, у разі визнання результатів концесійного конкурсу загалом чи його окремого етапу недійсним у судовому порядку. Відповідно до частини третьої статті 27 вказаного Закону до концесійного договору можуть бути внесені зміни або його може бути достроково припинено на вимогу однієї із сторін за рішенням суду або арбітражу у разі істотного порушення іншою стороною зобов’язань, визначених концесійним договором, або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися у процесі укладення концесійного договору, та в інших випадках, передбачених концесійним договором. Постановляючи ухвалу від 3 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів, виходячи із принципу пропорційності та завдань адміністративного суду, врахувала, що у випадку задоволення позову в цій частині концесієдавця буде зобов’язано повернути конкурсну процедуру до стадії, на якій участь позивача була припинена, що призведе до значних фінансових затрат як з боку держави, так і учасників справи. Інститут вжиття заходів забезпечення позову покликаний убезпечити права фізичних та юридичних осіб від можливого завдання шкоди незаконними діями сторони суб’єкта владних повноважень на час розгляду справи по суті. Призупинення концесійного конкурсу вжитими заходами забезпечення позову не скасовували його результатів, не зобов’язували відповідача прийняти пропозицію позивача, не вирішували спір по суті та не призвели до настання негативних наслідків. Крім того, зі скарги вбачається, що її обґрунтовано порушенням колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., Ключковича В.Ю. вимог частини шостої статті 151 КАС України (в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») під час винесення ухвали суду від 3 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 855/2/20. Зокрема, в частині заборони вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Оскільки вказана норма набрала чинності лише 8 лютого 2020 року, тобто після постановлення колегією суддів ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, до 8 лютого 2020 року жодна норма чинного законодавства не забороняла позивачу звернутися із заявою про вжиття заходів забезпечення позову та отримати позитивний результат у разі доведення її переконливості в умовах права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 3 лютого 2020 року, колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі суддів Беспалова О. О., Парінова А.Б., Ключковича В.Ю. допущено порушення норм процесуального права, а саме статті 151 КАС України.
Права судді, пов’язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. До обов’язків судді належить, з-поміж іншого, справедливий, безсторонній та своєчасний розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частини перша, сьома статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
Із довідки про роботу вказаних суддів за період із 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, наданої начальником відділу аналітично-статистичної та організаційної роботи Шостого апеляційного адміністративного суду Гончаренком Є.В., вбачається таке. У судді Беспалова О.О. перебувало на розгляді 762 справи і матеріали, із них надійшло у вказаному періоді 719, розглянуто 597справ і матеріалів, залишок нерозглянутих справ і матеріалів на кінець періоду – 165, середньомісячна кількість справ, що надійшли судді, – 80, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що розглянуті суддею, – 66. У судді Ключковича В.Ю. перебувало на розгляді 700 справ і матеріалів, із них у вказаному періоді надійшло 655, розглянуто 579 справ і матеріалів, залишок нерозглянутих справ і матеріалів на кінець періоду – 121, середньомісячна кількість справ, що надійшли судді, – 73, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що розглянуті суддею, – 64. У судді Парінова А.Б. перебувало на розгляді 850 справ і матеріалів, із них у вказаному періоді надійшло 685, розглянуто 627 справ і матеріалів, залишок нерозглянутих справ і матеріалів на кінець періоду – 223, середньомісячна кількість справ, що надійшли судді, – 76, середньомісячна кількість справ і матеріалів, що розглянуті суддею, – 70. Із характеристик, наданих головою Шостого апеляційного адміністративного суду Горяйновим А.М., вбачається, що Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. зарекомендували себе як висококваліфіковані судді, відповідально ставляться до виконання своїх службових обов’язків, здатні приймати виважені рішення та відстоювати власну думку. У колективі суду мають повагу та авторитет. Відповідно до відомостей, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, та даних вебсайту Вищої ради правосуддя судді Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. до дисциплінарної відповідальності не притягувалися. Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень і так само загальновизнаних моральних вимог. У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. З огляду на системне тлумачення положень частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наявність умислу або недбалості стосовно допущеного порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, врахувавши пояснення суддів, дослідивши зібрані під час проведення перевірки матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, підстави для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності відсутні. Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 зазначеного Регламенту, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на викладене, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49–51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова Олександра Олександровича, Ключковича Василя Юрійовича, Парінова Андрія Борисовича.
Дисциплінарне провадження стосовно суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Беспалова Олександра Олександровича, Ключковича Василя Юрійовича, Парінова Андрія Борисовича припинити.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
