Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Буртник Христини Василівни стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Малех Ірини Богданівни, Желіка Максима Борисовича,

 

встановила:

 

1. До Вищої ради правосуддя 26 грудня 2024 року (вх. № Б-4321/17/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначала, що на підставі повідомлення 9 грудня 2024 року на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) стало відомо про кримінальне провадження стосовно чинного та колишнього голів Господарського суду Львівської області, а з рішень Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2024 року № 3617/0/18-24 «Про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності» та від 12 грудня 2024 року № 3616/0/18-24 «Про надання згоди на утримання під вартою судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1.» стали відомі обставини цього кримінального провадження.

За матеріалами вказаного кримінального провадження судді ОСОБА1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною третьою статті 369² Кримінального кодексу України (надалі – КК України) за одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, що вчинене за попередньою групою осіб.

На підставі оприлюднених відомостей, за версією слідства ОСОБА1 вступив у змову з суддею у відставці та колишнім головою Господарського суду Львівської області ОСОБА4 та суддею Західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами для одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 за вплив на ухвалення рішень на користь останнього в рамках судових проваджень у Західному апеляційному господарському суді (справи №№ 914/386/24, 914/653/24).

У скарзі, на підставі оприлюднених знеособлених відомостей про слідчі дії в ході досудового розслідування (обшук житла та вилучення 20 000 доларів США «мічених» купюр), ОСОБА5 припустила причетність до протиправної діяльності ОСОБА1 суддів Західного апеляційного господарського суду.

Таким чином, з посиланням на законодавство України, міжнародні стандарти суддівської етики, практики Великої Палати Верховного Суду та Вищої ради правосуддя ОСОБА5 вважала, що у діях вказаних суддів міститься склад істотного дисциплінарного проступку у формі допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також ОСОБА1 додатково втрутився у процес здійснення правосуддя іншими суддями (пункт 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

 

2. Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 26 грудня 2024 року дисциплінарна скарга ОСОБА5 передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).

Листом від 9 січня 2025 року (вих. № 07/4-140ВИХ-25) прокурор у кримінальному провадженні № _____ від 14 жовтня 2024 року відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) надав дозвіл дисциплінарному інспектору на розголошення відомостей досудового розслідування, які містяться у копіях матеріалів клопотання про відсторонення судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1, а також у копіях матеріалів подання про надання згоди на утримання судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1 під вартою, які спрямовувалися на адресу Вищої ради правосуддя, в частині, необхідній для розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА5 стосовно дисциплінарного проступку судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1.

До Вищої ради правосуддя 27 січня 2025 року надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Х.В. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1, оскільки у його поведінці можуть вбачатися ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, а також пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

 

3. Листом від 10 березня 2025 року НАБУ відповідно до частини першої статті 222 КПК України надало згоду сторони обвинувачення на використання відомостей досудового розслідування кримінального провадження № _____ від 14 жовтня 2024 року в об’ємі меж розгляду клопотань та подань органу досудового розслідування до Вищої ради правосуддя стосовно ОСОБА1, ОСОБА4, ОСОБА3.

У процесі підготовки справи до розгляду по суті, зважаючи на те, що зібраними матеріалами встановлені відомості та фактичні дані, які могли свідчити про наявність ознак вчинення дисциплінарних проступків суддями Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9 та ОСОБА6 (висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В., який надійшов 28 березня 2025 року), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за власною ініціативою ухвалою від 16 квітня 2025 року № 809/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9, ОСОБА6 та об’єднала її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/15-25 стосовно судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1 за скаргою ОСОБА5; проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручила дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому О.В.

Листом від 24 червня 2025 року НАБУ відповідно до частини першої статті 222 КПК України надало згоду на використання відомостей досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 14 жовтня 2024 року з метою здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів ОСОБА9 та ОСОБА6, ознайомлення з ними останніх (їх адвокатів) та відображення у рішеннях, які ухвалюються за результатами дисциплінарного провадження.

 

4. Дисциплінарній інспектор Вищої ради правосуддя Ільницький О.В. своєчасно й у належний спосіб повідомив суддів Господарського суду Львівської області ОСОБА1, Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6, ОСОБА9 та скаржницю ОСОБА5 – про дату та час засідання шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 15 жовтня 2025 року, з’явились: суддя Господарського суду Львівської області ОСОБА1 та його представники; суддя Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6 та її представник; суддя Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9 та його представники.

Представник судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1– адвокат ОСОБА13 взяла участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Скаржниця ОСОБА5 у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибула.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

 

5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши пропозицію дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В., пропозиції членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, відхилила пропозиції дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В. та члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення суддів Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності та про відмову у притягненні судді Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б., та закриття дисциплінарного провадження з огляду на таке.

 

Відомості, установлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи

 

Артимович Василь Михайлович призначений на посаду судді Господарського суду Львівської області строком на п’ять років Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI обраний на посаду судді Господарського суду Львівської області безстроково.

Збори суддів Господарського суду Львівської області рішенням від 20 березня 2023 року обрали Артимовича В.М. головою суду. Рішенням від 12 грудня 2024 року збори суддів Господарського суду Львівської області звільнили за власним бажанням з посади голови суду Артимовича В.М.

Згідно з надісланою характеристикою, наданою в.о. голови Господарського суду Львівської області Мазовітою А.Б., суддя Артимович В.М. рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 липня 2018 року № 1112/ко-18 визнаний таким, що відповідає займаній посаді. Характеризується як висококваліфікований, досвідчений суддя, користується повагою та авторитетом в колективі, про що свідчить обрання його головою суду. Сумлінно ставиться до виконання своїх посадових обов’язків. Судові справи розглядає з дотриманням норм чинного законодавства. Процесуальні документи складає своєчасно, виважено та обґрунтовано. За період роботи з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2024 року на посаді судді Артимович В.М. відзначився високою дисциплінованістю та здатністю оперативно реагувати на зміни у законодавстві, про що свідчать статистичні показники навантаження, яке було вище середнього, навіть, під час перебування на адміністративній посаді. Артимович В.М. своєчасно проходить навчання у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації, бере активну участь у семінарах та круглих столах. Суддя Артимович В.М. є військовозобов’язаним. За особистими якостями – щира, добра та відкрита людина. З 2014 року активно займається волонтерством та перерахував на підтримку Збройних Сил України 852903,62 грн. із суддівської винагороди.

До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

 

Малех Ірина Богданівна призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Львова Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 261-VI обрана на посаду судді Шевченківського районного суду міста Львова безстроково. Постановою Верховної Ради України від 17 листопада 2011 року № 4048-VI обрана на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 січня 2025 року № 89/0/15-25 переведена на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Згідно з надісланою характеристикою, наданою заступником голови Західного апеляційного господарського суду Кравчук Н.М., у лютому 2023 року у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України захистила дисертацію за спеціальністю «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. За час роботи у суді зарекомендувала себе з позитивного боку. Покладені на неї обов’язки виконує сумлінно, до роботи ставиться з належною відповідальністю, працьовита, наполеглива, принципова, дисциплінована. Постійно працює над підвищенням свого професійного та загальноосвітнього рівня, застосовує теоретичні знання у практичній діяльності. Постійно прагне до самовдосконалення. З колегами по роботі підтримує товариські стосунки, користується повагою серед працівників суду.

До дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

 

Желік Максим Борисович призначений на посаду судді Господарського суду Львівської області Указом Президента України від 22 вересня 2005 року № 1308/2005 строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VI обраний на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 295/2018 переведений на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Згідно з надісланою характеристикою, наданою заступником голови Західного апеляційного господарського суду Кравчук Н.М. (вх. № 4505/0/8-25), з 26 жовтня 2021 року до 26 серпня 2024 року обіймав посаду заступника голови Західного апеляційного господарського суду, а з 26 серпня 2024 року обраний головою цього самого суду. Нагороджений численними відомчими відзнаками. У 2014 році обраний членом Ради суддів господарських судів України, а у 2015 році – членом Ради суддів України.

Суддя Желік М.Б. на посаді судді сумлінно і якісно виконує свої обов’язки, зарекомендував себе з позитивного боку, має високий професійний рівень підготовки та значний досвід практичної діяльності. У спілкуванні виважений та неконфліктний. Відмінно справляється із завданнями, які потребують організаторських здібностей. Проявляє розумну ініціативу там, де це можливо. Уважний до проблем, які торкаються людей та вирішує їх. Завжди враховує в роботі думки та пропозиції колег. Готовий взяти на себе відповідальність. Користується беззаперечним авторитетом та повагою колег по роботі.

До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

 

Відомості стосовно господарських справ № 914/386/24, № 914/653/24

 

1. На розгляді Господарського суду Львівської області перебував позов ОСОБА2 (один із учасників Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб”» (далі – ПП «Ескулаб») до ПП «Ескулаб» за участю третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА14особа6, ОСОБА12 про визнання недійсними підпункту «г» пункту 13.3, підпункту «ґ» пункту 13.3, пункту 13.4, пункту 13.12, пункту 13.26 статуту вказаного Підприємства (справа № 914/386/24). За результатами розгляду зазначеного позову Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Березяк Н.Є. 20 червня 2024 року ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА2.

22 липня 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі суддів Зварич О.В. (головуючий суддя), Малех І.Б., Панової І.Ю. відкрила апеляційне провадження у справі № 914/386/24 за апеляційною скаргою ОСОБА14 та призначила справу до розгляду.

За результатами розгляду, Західний апеляційний господарський суд постановою від 4 листопада 2024 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА14, а рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24 – без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122920556).

Рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржені.

 

2. На розгляді Господарського суду Львівської області перебував позов ОСОБА14 (один із учасників ПП «Ескулаб») до ПП «Ескулаб» за участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА2, ОСОБА12 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПП «Ескулаб» від 16 жовтня 2023 року, оформленого протоколом загальних зборів учасників від 16 жовтня 2023 року № 16/10/23; визнання недійсним повністю з моменту затвердження статуту ПП «Ескулаб» від 16 жовтня 2023 року у новій редакції, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 16 жовтня 2023 року № 16/10/23; скасування реєстраційної дії/запису, вчиненої державним реєстратором Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, стосовно відповідача (справа № 914/653/24).

За результатами розгляду зазначеного позову Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П. ухвалив рішення від 9 серпня 2024 року про задоволення позовних вимог.

30 вересня 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі суддів Орищин Г.В. (головуючий суддя), Желіка М.Б., Бонк Т.Б. відкрила апеляційне провадження у справі № 914/653/24 за апеляційною скаргою ОСОБА2 та третього учасника ПП «Ескулаб» ОСОБА12 (у подальшому суддю Бонк Т.Б. було замінено на суддю Галушко Н.А.).

31 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник скаржників подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечення його участі в судовому засіданні (до клопотання додав копію листка тимчасової непрацездатності), у зв’язку із чим розгляд скарг було відкладено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122758602).

За результатами розгляду, Західний апеляційний господарський суд постановою від 24 листопада 2024 року відмовив у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА2 та ОСОБА12., а рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24 – без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123577342).

Верховний Суд ухвалами від 26 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі № 914/653/24 за касаційними скаргами ОСОБА2 та ОСОБА12 на рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2024 року, зупинивши дію рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124103039, https://reyestr.court.gov.ua/Review/124103040).

 

Відомості стосовно кримінального провадження № ________

 

1. 14 жовтня 2024 року розпочате кримінальне провадження № _____, досудове розслідування у якому здійснює НАБУ, в ході якого повідомлено про підозру ОСОБА1 та ОСОБА3 про вчинення кримінальних правопорушень за частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 368, частиною другої статті 28, частиною другою статті 369-2 КК України, ОСОБА4 – про вчинення кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 368, частиною другої статті 28, частиною другою статті 369-2 КК України, ОСОБА6 – про вчинення кримінальних правопорушень за частиною четвертою статті 368 КК України.

 

2. 6 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі –ЄРДР) внесені відомості за частиною другою статті 209 КК України про те, що особа набула, володіла, використала, розпоряджалась майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, вчинене особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинене у великому розмірі за фактом проведення 5 грудня 2024 року обшуку житла судді ОСОБА9 виявлення та вилучення 271 600 доларів США.

 

3. За змістом повідомлень про підозри, у період з літа 2024 року до 12 жовтня 2024 року (точний час орган досудового розслідування не встановив) у ОСОБА1 та ОСОБА3 (а також інших невстановлених осіб) виник умисел на вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі корупційних, спрямованих на протиправне одержання коштів від ОСОБА2 та ОСОБА12 (шляхом вимагання в ОСОБА2 коштів із погрозою насильством над ним, обмеження його прав, свобод та законних інтересів, а також одержання неправомірної вигоди за ухвалення судових рішень у справах № 914/386/24, № 914/653/24 на користь ОСОБА2 та ОСОБА12).

ОСОБА1 та ОСОБА3 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив) домовилися висловити ОСОБА2 вимогу передати їм кошти за ухвалення суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду судових рішень у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12, а саме судових рішень про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, а також за вчинення інших дій, пов’язаних із використанням наявної влади, службового становища, зв’язків і знайомств, направлених на забезпечення ухвалення зазначених судових рішень. Вони також домовились висловити ОСОБА2 погрозу насильством над ним та обмеження його прав, свобод і законних інтересів, у тому числі, під час розгляду цих судових справ. У разі згоди ОСОБА2 надати кошти ОСОБА1 та ОСОБА3 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив) планували вжити заходів щодо ухвалення відповідних судових рішень, а також не вчиняти жодних протиправних дій щодо ОСОБА2 та ОСОБА12.

Згодом ОСОБА1 та ОСОБА3 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив), вступивши між собою у змову, діяли спільно та узгоджено, на різних етапах протиправної діяльності використовували різні способи протиправного одержання коштів, у тому числі залучили до вчинення кримінальних правопорушень інших осіб, зокрема ОСОБА4 та ОСОБА6, уточнюючи/змінюючи свої протиправні вимоги (зокрема щодо сум коштів) та з огляду на існуючі обставини. У той же час зазначені особи мали єдину спільну мету – протиправне одержання коштів від ОСОБА2 та ОСОБА12.

 

4. З матеріалів кримінального провадження № ____ убачається, що восени 2024 року (точний час орган досудового розслідування не встановив) у невстановленому місці та за невстановлених обставин ОСОБА3, діючи як організатор, залучив ОСОБА4 як пособника до протиправної діяльності, спрямованої на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 та ОСОБА12. ОСОБА3 повідомив ОСОБА4, що за ухвалення рішення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів ОСОБА6, Панової І.Ю. у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12, їм необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі 75 тисяч доларів США.

У невстановленому місці та за невстановлених обставин ОСОБА3 також залучив до протиправної діяльності, спрямованої на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 та ОСОБА12, ОСОБА6, як виконавця (суддя, службова особа, яка займає відповідальне становище), на що вона погодилася, взявши на себе зобов’язання вжити заходи щодо ухвалення судового рішення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12, а згодом одержати неправомірну вигоду.

Відповідно до розподілу ролей ОСОБА1 та ОСОБА3 мали безпосередньо контактувати з ОСОБА2, висловлювати вимогу та переконувати в необхідності надати кошти, повідомляти про суму, форму, порядок та спосіб передачі тощо. Вони також повинні були вживати інших необхідних заходів, спрямованих на забезпечення ухвалення зазначеного судового рішення.

Тобто ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА6 (а також інші невстановлені особи) вступили у змову з відповідним розподілом ролей з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2та ОСОБА12.

Крім того, ОСОБА1 та ОСОБА3 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив) вступили в попередню змову з метою вимагання в ОСОБА2 грошових коштів у розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США, а також вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 за вплив на ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

Восени 2024 року (точний час орган досудового розслідування не встановив) ОСОБА4 у службовому кабінеті Львівського національного університету імені Івана Франка, що розміщений на вулиці Січових Стрільців, 16, у місті Львові, висловив ОСОБА2 вимогу про необхідність надання неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

Своєю чергою, ОСОБА1 під час спілкування з ОСОБА2 протягом літа – осені 2024 року повідомив йому, що на боці ОСОБА14 діють певні особи, які впливають на ухвалення судових рішень саме на його користь.

6 жовтня 2024 року під час зустрічі з ОСОБА2 на вулиці Куп’янській у місті Львові ОСОБА1 повідомив, що вказаними вище впливовими особами є представники Головного управління розвідки Міністерства оборони України. ОСОБА1 також зазначив, що дізнається у ОСОБА3 про обставини апеляційного розгляду справ № 914/386/24, № 914/653/24.

12 жовтня 2024 року ОСОБА1, перебуваючи на вулиці Пекарській у місті Львові, особисто висловив ОСОБА2 вимогу про надання йому, ОСОБА3 та іншим невстановленим особам неправомірної вигоди в розмірі 1000000 (один мільйон) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 12 жовтня 2024 року – 41 207 200 грн) за вплив на ухвалення судових рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12, а саме судових рішень про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, а також за вчинення інших дій, пов’язаних із використанням наявної влади, службового становища, зв’язків і знайомств, спрямованих на забезпечення ухвалення зазначених судових рішень. Водночас ОСОБА1 висловив ОСОБА2 погрозу обмежити його права, свободи та законні інтереси, зазначивши, що в разі відмови ОСОБА2 надати неправомірну вигоду судові рішення у цих справах будуть ухвалені не на його користь.

13 жовтня 2024 року, у денний час доби, ОСОБА1, перебуваючи на вулиці Пекарській, 57, у місті Львові, підтвердив ОСОБА2 раніше висловлену вимогу. Крім того, ОСОБА1 повідомив, що неправомірну вигоду можна надати частинами.

16 жовтня 2024 року, у вечірній час доби, перебуваючи на території готельно-оздоровчого комплексу «Святий Шарбель» (вулиця Вокзальна, 6, місто Моршин), ОСОБА1 та ОСОБА3 висловили ОСОБА2 вимогу щодо необхідності надання неправомірної вигоди. Вони повідомили, що грошові кошти в розмірі 1000000 (один мільйон) доларів США необхідно надати їм, а також представникам Головного управління розвідки Міністерства оборони України. При цьому ОСОБА3 повідомив ОСОБА2 про замовлення його вбивства ОСОБА14., чим фактично висловив погрозу насильством. Отже, під час розмови ОСОБА1 та ОСОБА3 повідомили ОСОБА2, що надання неправомірної вигоди в розмірі 1000000 (один мільйон) доларів США є умовою відмови від здійснення впливу на ухвалення відповідних судових рішень в інтересах ОСОБА14 (тобто обмеження прав, свобод та законних інтересів ОСОБА2 та ОСОБА12, у тому числі під час розгляду відповідних судових справ), а також відмови від насильницьких дій щодо ОСОБА2.

Отже, ОСОБА1 та ОСОБА3 створили у ОСОБА2 реальне уявлення про необхідність виконання їхніх протиправних вимог і настання негативних наслідків для ОСОБА2 у разі невиконання таких вимог.

Під час тієї самої розмови ОСОБА1 та ОСОБА3 висловили ОСОБА2 вимогу надати неправомірну вигоду в розмірі 75000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 16 жовтня 2024 року – 3 091 042,5 грн) за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів ОСОБА6, Панової І.Ю. судового рішення у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

При цьому ОСОБА1 та ОСОБА3 наголосили, що зазначену вище неправомірну вигоду потрібно надати ОСОБА4. Вони також запевнили ОСОБА2 в тому, що за надання неправомірної вигоди буде ухвалено судове рішення саме в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12. При цьому ОСОБА1 та ОСОБА3, між собою домовились про суму неправомірної вигоди, за надання якої здійснять вплив на ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Желік М.Б., Галушко Н.А. судового рішення у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

Після цього ОСОБА3 повідомив ОСОБА2, що умови ухвалення судового рішення у справі № 914/653/24 в його інтересах повідомить ОСОБА1 після повернення до міста Львова.

Пізніше, цього самого дня, ОСОБА1, повертаючись із міста Моршина до міста Львова, перебуваючи поблизу автозаправної станції «ОККО» на вулиці Львівській, 10А, в селі П’ятничани Стрийського району Львівської області, повідомив ОСОБА2 про необхідність надати додатково неправомірну вигоду в розмірі від 80 000 (вісімдесяти тисяч) до 90 000 (дев’яноста тисяч) доларів США за вплив на ухвалення судового рішення суддями Західного апеляційного господарського суду про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, а також пообіцяв здійснити вплив на ухвалення вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди.

25 жовтня 2024 року, ОСОБА1, перебуваючи поблизу перехрестя вулиць Мучної та Куп’янської у місті Львові, повідомив ОСОБА2 про зменшення суми неправомірної вигоди, а саме про те, що загальна сума становитиме 1 000 000 (один мільйон) доларів США, до складу якої входитимуть суми неправомірної вигоди у розмірі 75000 доларів США (у справі № 914/386/24) та 80 000-90 000 доларів США (у справі № 914/653/24). ОСОБА1 повідомив, що за надання зазначеної неправомірної вигоди 4 листопада 2024 року судді Західного апеляційного господарського суду ухвалять судове рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, а згодом, про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24.

28 жовтня 2024 року, перебуваючи на території парку «Знесіння» поблизу храму на вулиці Харківській, 42 у місті Львові, ОСОБА1 та ОСОБА3 підтвердили ОСОБА2 вимогу щодо необхідності надання коштів, а також додатково вказали на зменшення суми коштів, зазначивши, що узгодили таке зменшення з представниками Головного управління розвідки Міністерства оборони України. ОСОБА3 повідомив, що відповідна сума має бути розділена на три частини, а також зазначив, що за надання неправомірної вимоги вживає заходів щодо ухвалення 4 листопада 2024 року суддями Західного апеляційного господарського суду судового рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24.

4 листопада 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів Малех І.Б., Панової І.Ю. ухвалила постанову, якою рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24 залишила без змін, тобто в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12., що, за версією слідства, свідчило про вчинення ОСОБА6 дій з використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах учасників справи.

5 листопада 2024 року ОСОБА1, перебуваючи на вулиці Тершаківців, 6А, у місті Львові, підтвердив ОСОБА2 необхідність передання частини неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США саме через ОСОБА4.

6 листопада 2024 року приблизно о 10:15, перебуваючи в кабінеті в будівлі корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка на вулиці Січових Стрільців, 16, у місті Львові, який використовує ОСОБА4, на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА1 та ОСОБА3, ОСОБА2 передав, а ОСОБА4 одержав обумовлену частину неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 3 107 812,5 грн) за ухвалене суддями Західного апеляційного господарського суду Зварич О.В., Малех І.Б., Пановою І.Ю. судове рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, тобто в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

Згодом у невстановлений час та у невстановленому місці, за невстановлених обставин ОСОБА4, залишивши собі частину одержаної від ОСОБА2 неправомірної вигоди в розмірі 7 500 (сім тисяч п’ятсот) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 310 781,25 грн) передав ОСОБА3 решту неправомірної вигоди.

ОСОБА3 у невстановлений час (але не раніше 6 листопада 2024 року та не пізніше 5 грудня 2024 року) та у невстановленому місці, за невстановлених обставин передав, а ОСОБА6 одержала частину наданої ОСОБА2 неправомірної вигоди в сумі не менше 20 000 доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 828 750 грн) за ухвалення рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, тобто за вчинення нею дій з використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

7 листопада 2024 року, у нічний час, перебуваючи поблизу пам’ятника Михайлу Грушевському, що розташований на проспекті Шевченка у місті Львові, ОСОБА1 змінив попередньо висловлений розмір неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12 та повідомив ОСОБА2 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі від 120 000 (ста двадцяти тисяч) доларів США до 130 000 (ста тридцяти тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 7 листопада 2024 року становило 4 974 744 – 5 389 306 грн). Він також висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди.

11 листопада 2024 року, у вечірній час, перебуваючи поблизу перехресть вулиць Мучної та Круп’ярської у місті Львові, ОСОБА1 додатково підтвердив ОСОБА2 необхідність надання неправомірної вигоди в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 7 листопада 2024 року становило 5389306 грн) за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12 (а саме, про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року). Також ОСОБА1 повідомив, що лише частина неправомірної вигоди в розмірі 100 000 (ста тисяч) доларів США із 130 000 (ста тридцяти тисяч) доларів США буде включена до раніше визначеної суми 1 000 000 (один мільйон) доларів США. Крім того, ОСОБА1 вказав, що перша частина коштів в розмірі 300000 (триста тисяч) доларів США має бути надана після прийняття відповідного судового рішення.

У подальшому протягом листопада-грудня 2024 року ОСОБА1 у ході спілкування з ОСОБА2 інформував останнього про вжиття ним, ОСОБА3, а також іншими невстановленими особами заходів до прийняття відповідного судового рішення на користь ОСОБА2 та ОСОБА12.

 

5. За викладених вище обставин, за версією органу досудового розслідування:

група осіб у складі ОСОБА1 та ОСОБА3 як організаторів, ОСОБА4 як пособника, ОСОБА6 як виконавця, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши у змову, з літа 2024 року до 5 грудня 2024 року (більш точний час орган досудового розслідування не встановив) вимагали та одержали для себе від ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 3107812,5 грн), тобто в особливо великому розмірі, за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів Малех І.Б., Панової І.Ю. судового рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, тобто за вчинення ОСОБА6 як службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій з використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12.

група осіб у складі ОСОБА1 ОСОБА3, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши у змову, в період часу з літа 2024 року по 5 грудня 2024 року (більш точний час не встановлено), в умовах воєнного стану, вимагали у ОСОБА2 передати їм кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 12 листопада 2024 року – 41 207 200 грн) з погрозою здійснення впливу на прийняття судових рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах №№ 914/386/24, 914/653/24 в інтересах ОСОБА14 (тобто обмеження прав, свобод та законних інтересів ОСОБА2, в тому числі, під час розгляду відповідних судових справ), а також з погрозою насильства щодо ОСОБА2;

група осіб у складі ОСОБА1 ОСОБА3, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши у змову, в період часу з літа 2024 року по 5 грудня 2024 року (більш точний час не встановлено) вимагали у ОСОБА2 неправомірну вигоду в сумі від 80 000 (вісімдесяти тисяч) до 90 000 (дев’яноста тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 16 жовтня 2024 року складало 3 297 112 – 3 709 251 грн) (у подальшому суму було збільшено до суми в розмірі від 120 000 (ста двадцяти тисяч) доларів США до 130 000 (ста тридцяти тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 7 листопада 2024 року складало 4 974 744 – 5 389 306 грн)) за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА12 (а саме про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року). При цьому ОСОБА1 та ОСОБА3 висловили обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаних судових рішень за надання відповідної неправомірної вигоди.

 

6. 9 грудня 2024 року судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1 було оголошено підозру, яка була змінена відповідно до вказаної версії слідства повідомленням від 19 травня 2025 року.

19 травня 2025 року судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6 було оголошено підозру відповідно до вказаної версії слідства.

 

7. На запит дисциплінарного інспектора НАБУ надало копії окремих матеріалів кримінального провадження № _____, якими орган досудового розслідування обґрунтовував пред’явлені підозри та якими підтверджуються наступні фактичні обставини:

протоколи допиту свідка ОСОБА2 від 14 жовтня 2024 року з додатками, протоколи додаткового допиту свідка ОСОБА2 від 17 жовтня 2024 року, 31 жовтня 2024 року, 3 листопада 2024 року, 9 листопада 2024 року з додатком, 17 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року з додатками, 1 грудня 2024 року з додатком, відповідно до яких підтверджуються обставини обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, а також одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, що вчинені за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА9, ОСОБА6, ОСОБА15 та інших невстановлених осіб (а.с. 89-144 том 1 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол допиту свідка ОСОБА9 від 20 грудня 2024 року, у якому ОСОБА9 заперечив факт участі у змові з ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА4, як і позапроцесуальне спілкування з будь-якими іншими суддями – учасниками колегії з приводу розгляду справи № 914/386/24 та 914/653/24. Водночас підтвердив, що спілкувався з ОСОБА1 щодо судових справ №№ 914/386/24 та 914/653/24, так як вказані справи набули широкого суспільного та медійного резонансу, їх розгляд супроводжувався мітингами. Ініціатором такого спілкування був ОСОБА1. Зазначив, що спілкувалися про те, що вказані справи мали б бути розглянуті в короткі строки з метою, щоб Підприємство продовжило нормально працювати. Обговорювали певну проблематику, проте не обговорювали кінцеве рішення на користь однієї або іншої сторони; грошові кошти не пропонувалися та не надавалися. Повідомив про те, що готівкові грошові кошти у розмірі 271 600 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот) доларів США, які були відшукані під час обшуку 5 грудня 2024 року є його (ОСОБА9.) заощадженнями (100 000 (сто тисяч) доларів США згідно з поданими річними деклараціями за 2023 рік, за 2024 рік), а 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) доларів США надав батько – ОСОБА10 в період з 22 по 24 листопада 2024 року для придбання нерухомості у майбутньому, які він отримав від продажу об’єкту незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою АДРЕСА1 та земельної ділянки _____ (а.с. 145-153 протокол допиту (а.с. 147-153 том 1 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол допиту свідка ОСОБА6 від 30 грудня 2024 року, у якому ОСОБА6 факт участі у змові з ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА4 заперечила, як і спілкування з ОСОБА9 з приводу розгляду справи № 914/386/24. Щодо вилучених 20 000 (двадцяти тисяч) доларів США (200 купюр номіналом по 100 доларів США), які за серіями та номерами співпадають з купюрами, врученими ОСОБА2 у межах здійснення ОСОБА3. 14 листопада 2024 року для лікування доньки і їх походження їй не було відоме до проведення обшуку. Повідомлення про суттєві зміни майнового стану не подавала, оскільки отримала їх у позику від ОСОБА3 і мала відобразити у декларації за 2024 рік, яка подається до 1 квітня 2025 року, а у випадку їх витрати у 2024 році протягом 10 днів подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (а.с. 158-161 том 1 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі – НСРД) у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 15 листопада 2024 року № 65/5/Д/2-4250, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, що мало місце 16 жовтня 2024 року, коли вони обговорювали розмір неправомірної вигоди, зокрема мова йде про «одиничку» (розмір неправомірної вигоди 1 000 000 (один мільйон) доларів США), а також про можливість «поторгуватися», про що свідчать наступні діалоги:

«ОСОБА3 – Четвертого числа то питання закінчиться (нерозбірливо)

ОСОБА2 – Четвертого це так, але тридцятого? Тридцятого їхнє засідання

ОСОБА1 – Максима (нерозбірливо)

ОСОБА3 – То перше ?

ОСОБА2 – Воно буде першим

…

ОСОБА3– Тридцятого (нерозбірливо)

ОСОБА2– Тридцятого його

ОСОБА1 – Трускавецький, рішення Трускавецького (нерозбірливо)

ОСОБА3 – Я знаю, це в ОСОБА15 (нерозбірливо) мені цього питання ніхто не задавав

ОСОБА2– Ні, я якраз

ОСОБА3– Я знаю шо воно є і так дальше, але ніхто не задавав

ОСОБА1. – (нерозбірливо) я задавав Вам

ОСОБА3– Я його так попередньо, в загальних рисах, но конкретно ніхто не задавав.

ОСОБА2– Я прийшов говорити за тих два рішення і за касацію. І ну, ви вже по собі знаєте шо там ше буде, і буде. Правильно? Крім того.

…

ОСОБА3– Я ОСОБА4 подзвоню. Василь, ти зайдеш (не розбірливо), він чекає, шо йому там розкажуть. Взагалі то (не розбірливо), воно дійсно так.

ОСОБА2– Прошу?

ОСОБА3– Воно дійсно так, що я по четвертому знаю, шо мене там попросили і далі, а я то тримав на контролі. По тридцятому менеее, ніхто не казав, шо ти за це відповідаєш.

ОСОБА2–Ну хотів би за всьо, і за тридцяте, і за четверте і потім за дві касації.

ОСОБА3– Ви зараз про це все будете їхати поговорите. Що стосується касації, шо стосується касації, маєш знати, що ніхто, тільки госстрах дає гарантії і так далі.

ОСОБА2– Угу.

ОСОБА3. – Воно прийде в Київ і ми подивимося до кого воно попаде там (нерозбірливо), як у житті. Звичайно, ми будемо цим займатися…

…

ОСОБА2– Тоді розкажіть будь ласка механіку процесу, щоб я собі планував витрати. Бо мені Василь сказав «одиничку».

ОСОБА1– Там, може, дивіться, може, ОСОБА3, бо ОСОБА18 цікавить просто ну от «одиничка», він каже «не які»…

ОСОБА2. – Мені б цей, я б поторгувався, якщо чесно (сміється)

ОСОБА1– Нє, нє, нє, ОСОБА18 просто питає, ну каже шо хлопці взагалі бачать в тій одиничці?

ОСОБА3– Ну давайте я во, поїду в Київ, поспілкуюся, вернусь і тодііі.

…

Л. – На скільки я знаю, не знаю, а розумію шо, ну ГУР, ну вибачте, то я сам то вирішу, тіпа закрию. Я би хотів з Вами вирішити. Розумієте? Для мене це принципіально. Ви мені повинні сказати так, так. Я би хотів, шоб у нас була одна розмова, вона супер конфіденціальна, про неї ніхто не знає, я не буду говорити Денису, я буду сам закривати всі питання з Васильом. Без посередників, чим менше народу знає, тим краще.

…

ОСОБА1– Якщо ОСОБА3 певним людям задав питання…

ОСОБА2– Угу.

ОСОБА1- … і вони дали добро на це, а з того що я розумію, не принаймі з того, що ми тоді говорили, то перше вони кажуть шо, шо вони тоді сказали по одиничці, каже: «Перше ми повинні з цим розібратися деятєльом».

…

ОСОБА3– Деятєль Вас замовив.

ОСОБА2– Ну то я , в якому плані?

ОСОБА3– В тому самому.

ОСОБА2– Вбивства, да ?

ОСОБА3– Да. Я хочу поїхати і послухати…

…

ОСОБА3– Я ж сказав ОСОБА4, шо завтра він…

ОСОБА2– ОСОБА4 да, але то за цей…

ОСОБА3– По четвертому?

ОСОБА2– Нє, не по четвертому, а по тридцятому?

ОСОБА3– По Максу? Ну так по тридцятому завтра він сходе і поспілкується всьо, визначемся.

ОСОБА2– Вибачте, то в комплекті «одиничка»? Разом з рішення чи окремо?

…

ОСОБА2. – Ну тоді давайте ті два рішення.

ОСОБА1– Нє зараз нам тут цей, не, по першому ж рішенню, наскільки я розумію, все проговорено.

ОСОБА3– По четвертому…

ОСОБА1– По четвертому та, там все…

ОСОБА2– Я можу через Вас передати?

ОСОБА1. – Нє, вже…

ОСОБА2– Чи через ОСОБА4?

ОСОБА1. – Вже домовилися через МВ, ОСОБА18, ми нічого зараз не міняємо.

…

ОСОБА1. – По тридцятому там, ОСОБА18, шось придумаєш, що ти там, ну не знаю…

Л. – Я придумаю. І скажу тобі, шо я придумав. Добре?

ОСОБА1– Да, ОСОБА18.

Л. – І якщо можна шоби я зафіксувався по тридцятому, бо я дуже хвилююся, чесно Вам кажу.

ОСОБА1– Там ще може… Чекайте, ми, ОСОБА3, ми шось мусим тут думати.

…

ОСОБА2А, по ОСОБА4 ти мені, ну по [ЛШ1] ОСОБА15 ти мені зараз скажеш, так?

ОСОБА1– Ми зараз поговоримо.

ОСОБА2– Добре, домовились.

…

ОСОБА3– Там ОСОБА15тоже не проста.

ОСОБА2– Та я знаю, я…

ОСОБА3– Тим більше, вона главна там.

ОСОБА2– Та я знаю.

ОСОБА3– Хотя вони там…

ОСОБА2. – Ну тому…

ОСОБА3– Там Наталя, Наталя третя?

ОСОБА2– ОСОБА16, ОСОБА15, ОСОБА9

…

ОСОБА1– Добре, що ті дві кобіти які там є, ОСОБА3 контролює.

ОСОБА2– В тому ОСОБА15.

ОСОБА1– Нє, ті дві по четвертому числі.

ОСОБА2– Панова і ця.

ОСОБА1. – ОСОБА6.

ОСОБА2 - ОСОБА6. Та слава Богу. Та я сімдесят п’ять передаю через ОСОБА4? Добре, супер . Бляха, я такий в шоці, просто.» (а.с. 1-17 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю особи від 5 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3, що мало місце у період із 19 жовтня 2024 року до 29 жовтня 2024 року. На зустрічах та під час розмов у цей період вони обговорювалися деталі щодо розгляду суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду апеляційних скарг у справах № 914/386/24, № 914/653/24, а також стосовно передання частини неправомірної вигоди, про що свідчать наступні діалоги:

«25 жовтня 2024 року

ОСОБА1 – І це, то давай дійсно в неділю. І ще один момент шо нам сказали, шо оті закриття апеляції (шепоче)…

ОСОБА2 – Угу.

ОСОБА1- …шо воно буде входити, там відмінусуєш то.

Л. – Добре, добре. Прекрасно.

…

ОСОБА1- … хоч він і оперативним, ну але деколи цей. Дивись, ОСОБА18, всьо нормально. Дивись, ОСОБА4 сказав тако, ну, бо ми з ним теж зустрічалися, він каже: «Дивіться, тридцятого числа ми послухаємо…»

Л. – Так.

ОСОБА1– «…і зробимо паузу».

Л. – Так.

ОСОБА1– каже. І тоді дивись, але для нас, я тобі кажу як юрист, це добре. Тому що четвертого числа дівчата «хлопають», і вони там той фактаж, який потім буде ще в ОСОБА4…

Л. – Ага.

ОСОБА1. - …ну в ОСОБА15, ми вже його там закріпимо.

Л. – Четвертого вже може бути спокійно?

ОСОБА1. – Четвертого спокійно.

28 жовтня 2024 року

ОСОБА1. – Ага, що ОСОБА4 просив ще, тридцятого там чи тридцять першого без журналістів на місці там, без тих пікетів.

Л, - Дивіться, будуть від сторони ОСОБА14. Це 100 процентів, я гарантую, що. Як скажете.

ОСОБА1– Нє, нє, ну просто, ОСОБА3, тоді може зараз його перепитайте.

ОСОБА3 – Кого?

ОСОБА1– ОСОБА4 та. Ну бо я йому сказав, зі сторони ОСОБА14 ми ж не можемо гарантувати, нерозбірлива мова.

ОСОБА3– Так я йому це і скажу.» (а.с. 18-31 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року)

3.2.3.7. протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 15 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3.що мало місце із 30 жовтня 2024 року до 6 листопада 2024 року. Вони обговорювали, зокрема, питання про «закриття четвертого числа» (мова йде про розгляд 4 листопада 2024 року колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді ОСОБА24, суддів ОСОБА6, ОСОБА20 апеляційної скарги у справі № 914/386/24) та про те, що все йде «так як погоджувалося», зокрема, що «через ОСОБА4» треба передати «75 (сімдесят п’ять)» (мова йде про 75 (сімдесят п’ять) тисяч доларів США), про що свідчать наступні діалоги:

«31 жовтня 2025 року

ОСОБА2 – В нашій трійці чось одну суддю поміняли. Не знаєш чо?

ОСОБА1 – Еее, на четверте?

ОСОБА2– Нє, ну, на сьогодні.

ОСОБА1– А я не в курсі. Та то нічого, за то не переживай.

…

ОСОБА1– По четвертому там Борис працює. Ну, я, я вважаю, що там буде хлопок.

ОСОБА2- Добре, супер.

…

ОСОБА2- Добре, з моєї сторони коли крапка?

ОСОБА1– Там вони хай. Дивися, там нормальні люди, там ніхто нікуда не дівається.

ОСОБА2. – Добре.

ОСОБА1– Четверте закрили там, тоді після того зустрілися.

ОСОБА2- Добре, добре, добре. Але ти скажеш мені, добре?

ОСОБА1- Та, та, та.

ОСОБА2– Мені хоча би за пару днів, мені треба позбирати, бор ти розумієш я не хочу підвести вас, чесно не хочу, я хочу шоб…

ОСОБА1– Дивись, дивись, дивись, по четвертому то ти працюєш через ОСОБА4 .

ОСОБА2– Добре.

ОСОБА1– Так як погоджувалось, всьо.

ОСОБА2– Сімдесят п’ять через ОСОБА4?

ОСОБА1– Та я там не знаю, то Ви там з ОСОБА3 говорили, я там навіть не вникав.

ОСОБА2– Ага.

ОСОБА1– ОСОБА4 то даш, щоб він там тоже почував себе, ну, як він то знаєш, починав.

ОСОБА2– Добре.

ОСОБА1– Всьо як домовлялись, все.

ОСОБА2– Угу.

ОСОБА1– Ну от таке от.

ОСОБА2– Добре, а по тому коли ти мені? Зараз я тобі дам довідку.

ОСОБА1. – Дивись ОСОБА18, ми. Ну зараз ти не даш, в суботу даш.

ОСОБА2– Угу.

ОСОБА1– Довідку. Дивись, я думаю, що в понеділок-вівторок, ми з ОСОБА3 активно, там з ОСОБА4, ОСОБА3 більше працює.

ОСОБА2– Угу.

ОСОБА1– Я ще в суботу йому з тою довідкою, дам ну. Дам йому, не цей, як його. Ще йому дам весь розклад, от.

ОСОБА2– Угу.

ОСОБА1– Ну і все.

ОСОБА2– А то нічого, що змінили суддю?

ОСОБА1– Там кого, на ОСОБА17 поміняли? ОСОБА16[ЛШ2] на ОСОБА17?

ОСОБА2– Та. ОСОБА17

ОСОБА1. – Нічого.

ОСОБА2– ОСОБА17 нормальна якась?

ОСОБА1– Це, ну, це їхня «команда» просто.

2 листопада 2024 року

ОСОБА1– ОСОБА18, говорив ОСОБА3 щоби на четверте число прийшли журналісти.

ОСОБА2– Так.

ОСОБА1– І під суд прийшло 10-15 людей.

ОСОБА2– Добре.

ОСОБА1– Там з плакатами.

ОСОБА2– Не битись? Нічо?

ОСОБА1– Нє, нічо не битись? Тихо, мирно, але шоби там кричали…

ОСОБА2– Буде всьо організовано.

ОСОБА1– Ну там, якісь придумайте такі там… Віримо там в справедливий суд.

ОСОБА2– Добре, добре.

ОСОБА1– Закон понад усе.

ОСОБА2– Добре. Вже тоді біжу тим займатися.

ОСОБА1– Ну о таке вот.

ОСОБА2– Добре. Нормальна довідка?

ОСОБА1– Так, так, так.

ОСОБА2– Всьо нормально?

ОСОБА1– Ну цей, там ще трошки по Трускавецькому, то хай пошукають твої судову практику.

5 листопада 2024 року

ОСОБА1Мені трохи не виходить бо то. ОСОБА18 дивись, був сьогодні з ОСОБА4

ОСОБА2– Ага.

ОСОБА1– Він каже: «Василь, це якийсь дальше треш. Дальше, – каже: хтось там підходили до дівчат, ну до ОСОБА15.» … Каже: «Якісь там цифри називають». Каже: «Мені ОСОБА3 там сказав, каже. Я шось там між ним там поділив».

…

ОСОБА2– ЕмВе (М.В.) каже: «Я підійшов до ОСОБА15. Я підійшов…»

ОСОБА1– ___

ОСОБА2– Я йому кажу: «Слухай», бо ми так не домовлялися. Я кажу: «Ми так не домовлялися. Забудьте. Забудьте».

А. – Бо він вже сам їм розказав. Що там з Максом окремо розберуться, якісь цифри називає…. Сказати, які він їм цифри називав? Щоб я розумів чи Макс придумає щось, там накручує собі ситуацію. Щоб я Борю підготував до розмови.» (а.с. 32-56 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 2 грудня 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА3., що мало місце у період з 11 листопада 2024 року до 21 листопада 2024 року. Вони обговорювали, зокрема, питання стосовно того, що «ОСОБА3 погодив 30 (тридцять)» (мова йде про збільшення суми неправомірної вигоди на 30 (тридцять) тисяч доларів США) та що коли «завершиться кінцева апеляція» потрібно буде зробити так, «щоби там було 300 (триста)» (мова йде про те, що наступна частина неправомірної вигоди в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США має бути надана після ухвалення суддями Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/653/24) та неможливість забезпечити необхідне рішення у справі № 914/653/24, про що свідчать наступні діалоги:

«11 листопада 2024 року

ОСОБА1 – (шепоче) І дивись там ж було, коли завершиться кінцева апеляція…

ОСОБА2– Так.

ОСОБА1. – Щоби там було триста.

ОСОБА2– Добре. Добре, але якщо, дивись, щоб я не позичав, мені треба два дня. Нормально?

ОСОБА1– ОСОБА18, то не горить там.

ОСОБА2- Тойсть дивись, на апеляцію я відклав.

14 листопада 2024 року

ОСОБА1– Дивись, добре, то всьо лірика, (нерозбірливо). Дивись, вчора був з «Грубим», бачився там, і він..

ОСОБА2– З ОСОБА4, так ?

ОСОБА1. Так.

ОСОБА2. – Ага.

ОСОБА1– Він сам покликав. Він каже: «Василь, - каже: маємо така ситуація, що каже за мною їздять бусіки і за дівчатами.

ОСОБА2– Ага.

ОСОБА1– Туда.

ОСОБА2– Та-та-та.

ОСОБА1– Каже, ну попробивав, то не СБУшний бусік.

ОСОБА2- Йопрст!

ОСОБА1– Каже: «Є ну, хлопці кажуть що це працюють НАБУшники».

ОСОБА2– ___!

ОСОБА1- (нерозбірливо)

ОСОБА2– Йопрст! Але це не, не по нам, не по нашій?

ОСОБА1– Він каже: «Я аналізував – каже: всі свої – каже: справи на цей, - каже: тільки по тій тємі»

…

ОСОБА1– Як тут правильно, але саме гірше розумієш що, що він (ОСОБА9) сказав, що вони виходять з діалогу.

ОСОБА2– Тоїсть?

ОСОБА1– Він каже: «Ми, Василь, я не кажу яке ми там приймемо, ми ще читаємо, вивчаємо і ми виходимо з діалогу, бо ми просто боїмося. Нам ну…»

ОСОБА2– Що робити ?

ОСОБА1– Дивись, Борис сьогодні з ним буде зустрічатись.

…

ОСОБА1– Ну, я не знаю, він сказав, каже: «Василь, ми не знаємо, - каже: для себе, - каже: ми не визначились, ми сидимо, читаємо, ми просто хочемо прийняти законне рішення, шоб нас ніхто вообще не чіпав, і ми нічого не хочемо»

…

ОСОБА1– Ну, ОСОБА18, я тобі говорю, ну ти може там не ображайся.

ОСОБА2– Тоді давай зараз, знаєщ що, забезпечення лупанемо. Можеш?

ОСОБА1– Та давай.

ОСОБА2– Я з … Ми звільняємо ОСОБА19, бо ми ОСОБА14 усунули з дирекції, він директор, але не член дирекції, не підписант.

ОСОБА1. – Угу…. Е, а давай ти, на завтра твої юристи напишуть?

ОСОБА2– Та, та, та.

ОСОБА1– Ти мені даш проект.

ОСОБА2– Давай, всьо домовились!

ОСОБА1– Планчик такий, ти даєш, ти завтра працюй, зі собою береш, я своїм корпоративщикам дам там годину-дві почитати, і ми цей.

19 листопада 2024 року

ОСОБА1– Та от, я дивися, я біжу швиденько, тоді ти вниз, розбігаємося, а я десь тудою, ОСОБА18. Йду дотискати, ну, «забез», давай вже контактувати сьогодні не будемо… Щоби зараз це дожати ту ситуацію.

ОСОБА2– Давай, коли то може бути готово?

ОСОБА1– Дивись, якщо воно тільки буде готово, я тобі присилаю що там – дві руки…

ОСОБА2– Добре, всьо!

ОСОБА1– І тоді то означає, сьогодні вже не контактуємо за будь-яких обставин…

ОСОБА2– Так.

ОСОБА1.- Коли ті дві руки приходять то ти до мене присилаєш адвокатів за тою ухвалою (мова йде про забезпечення позову від 19 листопада 2024 року у справі № 914/2841/24)» (а.с. 57-119 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД від 21 жовтня 2024 року, в ході якої встановлено 17 жовтня 2024 року о 09 год 33 хв голова Господарського суду Львівської області ОСОБА1 разом з головою Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9 разом знаходилися на вулиці за адресою: місто Львів, вулиця Личаківська, 81, поруч із головним входом в Західний апеляційний господарський суд. Вказані особи рухалися пішки, спілкуючись між собою, без присутності інших осіб, зайшли у внутрішній двір Західного апеляційного господарського суду, після чого ОСОБА9 зайшов у приміщення суду, а ОСОБА1 виїхав на автомобілі із внутрішнього двору (а.с. 120-121 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді візуального спостереження від 5 листопада 2024 року, в ході яких у період із 25 до 28 жовтня 2024 року зафіксовані особисті зустрічі ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА1 (а.с. 122-127 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду матеріального носія інформації – картки пам’яті microSD № 2480 від 31 жовтня 2024 року, яка є додатком до протоколу за результатами проведення НСРД від 5 листопада 2024 року № 19/11900, на яких зафіксовано зміст телефонних розмов між ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3 з приводу підготовки до розгляду справ №№ 914/653/24, 914/386/24 30 жовтня 2024 року та 4 листопада 2024 року відповідно та надання неправомірної вигоди у зв’язку із цим (а.с. 128-137 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду від 6 грудня 2024 року, відповідно до якого оглянуто вміст відомостей (інформації), що містили в мобільному телефоні Apple iPhone 15 Pro Max, вилученому 5 грудня 2024 року за місцем фактичного проживання ОСОБА3 під час проведення обшуку, у якому зафіксоване спілкування ОСОБА3 з іншими особами, в тому числі, з ОСОБА6 у період з 3 до 11 листопада 2024 року (а.с. 138-147 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду та вручення від 4 листопада 2024 року, відповідно до якого було оглянуто, ідентифіковано грошові кошти в сумі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності щодо обставин вимагання в нього неправомірної вигоди (а.с. 147-156 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду від 1 листопада 2024 року, відповідно до якого було оглянуто, ідентифіковано дві довідки щодо правової позиції в судових справах № 914/653/24, № 914/386/24 на 1 аркуші кожна, та вручені ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а.с. 158-162 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду від 3 листопада 2024 року, відповідно до якого було оглянуто, ідентифіковано довідку щодо правової позиції в судовій справі № 914/653/24 на 1 аркуші кожна та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а.с. 163-166 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол обшуку житла ОСОБА4 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 7 500 (сім тисяч п’ятсот) доларів США, які відповідно до протоколу огляду та вручення від 4 листопада 2024 року було оглянуто, ідентифіковано та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а.с. 178-188 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол обшуку житла ОСОБА6 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, які відповідно до протоколу огляду та вручення від 4 листопада 2024 року відповідно були оглянуто, ідентифіковано та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а.с. 189-194 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол обшуку житла ОСОБА9 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 271 600 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот) доларів США, походження яких відповідає показам, відображеним у протоколі допиту ОСОБА9 як свідка 20 грудня 2024 року (а.с. 195-199 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протоколи оглядів від 5 листопада 2024 року, 7 грудня 2024 року, 8 грудня 2024 року відповідно до яких було оглянуто відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено обставини розгляду колегіями суддів Західного апеляційного господарського суду судових справ № 914/653/24, № 914/386/24, інших Інтернет-ресурсів щодо встановлення обставин справи в межах визначного органом досудового розслідування предмету доказування (а.с. 1-7 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 31 березня 2025 року, на яких зафіксоване спілкування ОСОБА6 з доньками, матір’ю, свекрухою та братом з приводу обставин спілкування в ході розслідування, про що свідчать, в тому числі, наступні діалоги:

«28 лютого 2025 року

ОСОБА6 зателефонувала ОСОБА7. – доньці ОСОБА7 з приводу допиту в НАБУ

ОСОБА6– Починають щось тиснути, скажи: «Я прийшла без адвоката, бо немаю що скривати. В мене не то здоров’я, не той стан. Якщо ви почнете зараз на мене тиснути, то я відмовляюсь. І я хочу щоб, прийду до Вас з адвокатом.» Все.

ОСОБА7 – Мама, що в мене таке погане здоров’я?

ОСОБА6 – Ну так при чому тут здоров’я? Ну що ти, що ти не оперована?

ОСОБА7. – Да, оперована.

ОСОБА6– А чому ми постійно здаємо аналізи, бо так хочемо чи що?

ОСОБА7 - Та нє.» (а.с. 152-156 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

протокол огляду відомостей, що містяться на матеріальних носіях інформації від 8 травня 2025 року, які свідчать, що 2 листопада 2024 року ОСОБА1 після зустрічі з ОСОБА2 та отримання від нього двох довідок щодо правової позиції у судових справах №№ 914/386/24 та 914/653/24, зустрівся спочатку із ОСОБА3, в подальшому відбулися зустрічі: між ОСОБА1 та ОСОБА3.; між ОСОБА6 та ОСОБА20.; між ОСОБА6 та ОСОБА3. Також, 6 листопада 2024 року ОСОБА4, після одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 о 11:38 прибув за місцем проживання ОСОБА3. Після цієї зустрічі ОСОБА3 на службовому автомобілі ОСОБА1 проїхав до Господарського суду Львівської області, де о 12:54 зустрівся з ОСОБА1 та спілкувався з останнім, прогулюючись неподалік вказаного суду та стадіону «Скіф» (вулиця Черемшини). Після цього ОСОБА3 відвідав Західний апеляційний господарський суд та о 13:39 год направився за місцем свого проживання, де очікував на зустріч з ОСОБА6.При цьому ОСОБА6, цього ж дня, 6 листопада 2024 року перебувала за місцем роботи в Західному апеляційному господарському суді, а в період часу з 15:14:43 до 16:28:26 зустрічалася з ОСОБА1 поблизу Господарського суду Львівської області. О 17:22:00 ОСОБА6, користуючись мобільним телефоном знайомої, повідомила ОСОБА3, що вона до останнього не приїде на зустріч (а.с. 157-171 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

протокол огляду відеозапису обшуку житла ОСОБА6 від 18 січня 2025 року, на якому зафіксовано її пояснення з приводу виявлених 20 000 доларів США, ідентифікованих грошових коштів, які використовувалися для документування протиправної діяльності, що вона пояснить пізніше, водночас пояснила «Інше питання що все, всі кошти, які в мене є, відповідно коли я отримувала зарплату, я старалась переводити по курсу в США. Все, що я можу сказати. Ще у мене раніше були позичені кошти. Часто приходить, брат будує і я трішки йому допомагаю, але це тривалий час. Я не можу Вам чітко нічого, направду, сказати, бо я не знаю» (а.с. 239-241 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

протокол огляду грошових коштів, вручених ОСОБА2 та вилучених у ОСОБА6 під час обшуку 5 грудня 2024 року від 7 квітня 2025 року (а.с. 242-246 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

запит НАБУ до Державної служби фінансового моніторингу щодо надання інформації стосовно ОСОБА9 від 19 лютого 2025 року та відповідь про розгляд від 18 березня 2025 року вих. № 1207/431-04-9 щодо збору інформації для прийняття рішення (а.с. 249-252 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 26 грудня 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА3 у період з 2 до 27 листопада 2024 року, в тому числі, 6 листопада 2024 року з ОСОБА6 з приводу її зустрічі з ОСОБА1 того самого дня (а.с. 1-11 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року), автентичність розмов на яких підтверджено висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 7 квітня 2025 року № КСЕ-19-25/6946 (а.с. 12-27 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

протокол огляду компакт-диска (додаток до протоколу НСРД) від 22 березня 2025 року, відповідно до яких, на думку слідства, спростовується версія ОСОБА6 про те, що вилучені в неї грошові кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США (предмет неправомірної вимоги) вона отримала як позику від ОСОБА3, оскільки у розмовах від 1 листопада до 4 грудня 2024 року відсутня згадка про погіршення медичних показників та/або стану здоров’я ОСОБА7, про необхідність медичного обстеження закордоном, потребу в додаткових коштах, водночас, після проведення обшуку та вилучення ідентифікованих грошових коштів організовувала медичний огляд та лікування доньки, цікавилася правилами декларування позики, а також з 25 листопада 2024 року достамено знала про отримання компенсації у зв’язку з переведенням у розмірі 1702572 грн. Водночас, у розділі «ІІІ. Розмови щодо судової справи Констанза, ТЕЦ» зафіксовано факт спроб впливу на професійну діяльність судді ОСОБА6, про що свідчать наступні діалоги:

«13 листопада 2024 року

ОСОБА6 – Дивись, ОСОБА4

ОСОБА9 – О.

ОСОБА6– Ну, ти розумієш, це вже набирає неадекватних обертів. Просто. Я реально вже втомилася від того тиску. Я мовчати не буду. Збувається чесно. Бо, я бачу що це щось неадекват. Розумієш, я то вже забагато. Я терпелива, терпелива. Ну, коли починається вже такі знаєш, трошки. То, забагато. Мене теліпає вже від тої, від тієї ситуації. Та я не буду тоді грати щоб мною керували і говорили як і що. Розумієш? Це переходить всі межі.

ОСОБА9 – То, все правильно. Я, я, я працюю (1 сл.)

ОСОБА6. – Ну, просто я тобі просто кажу, я по-людськи. Я воно розумієш, якщо ти ма(н/д), ну я не хочу. Я поки толерантна за це. Але це переходить всі межі. Це які роки? Ну, слухай, я чесно кажучи, це. Я, я до мене ніколи такого я не мала. Що то вони зараз як по свячену воду?

ОСОБА9 – Ну, я не знаю, що, що я тобі доброго, так само (н/д) (сміється).

ОСОБА6– Ну, мас (н/д)

ОСОБА9. – Так само здивований

…

ОСОБА6– Макс, ну а що, обхідно що до мене приходять і мені говорять, що я повинна зробити. Я говорю, все лишень по закону і в нарадчій кімнаті. Всьо, виходить потім (1 сл.), невідомо, що звідки. Мені говорять так і так, і так, і далі те саме і дзвінками, і зустрічами. ОСОБА4, що то таке? Ну, ну збиває толк.

ОСОБА9 – Ну а я звідки знаю, що виходить.

ОСОБА6– Ну, ти ж керівник скажи: «Ну вибачте, то (2 сл.)

…

ОСОБА6. – Я не даю. Ну, ну я тобі просто пояснюю. Ну, може, їм поясни якось що це не, неадекватно отакі наїзди. Ходити. Ви маєте зробити так, ви маєте зробити так. Ну, ОСОБА4, ну, ну це ж.

ОСОБА21– Та це очевидно, ОСОБА6. Це очевидно щось, ну»

13 листопада 2024 року

ОСОБА6– Потім, блін, я йому дзвоню. Кажу: «Слухай, ОСОБА4, ти збивай це. Ти керівник.» Кажу: «І такого ще, кажу, скільки я працюю, не було, щоб ходили, кажу чергами і давали вказівки». Кажу: «Я мовчати не буду, ОСОБА4».

ОСОБА21 – А він що ?

ОСОБА6– Я кажу: «Я терпелива, я толерантна. Ну, мені третій раз приходять і хочуть розказати, що я маю робити. І цікаві історії роз (н/д), мені мають завтра розказати». Я кажу: «Якого ___ мені треба цікаві їхні історії, блін? Та вони мені мають розказувати, що я маю робити?» = А що то-то тобі роз(н/д)? Кажу: «А ти керівник, збивай це. Тому що набирають дуже не хороших обертів. А я ти знаєш, що я мовчати не буду, Максим». Я кажу: «То, кажу, то не зі мною». Кажу: «Мені це надоїдати почало».

14 листопада 2024 року

ОСОБА6– Окей. Я мала тому зранку. Я йому висказала. Я кажу: «Ти припиняй, бо по шапці ти дістанеш. Ти керівник. Чому ходять невідомі люди? Чому вони ходять?» Я кажу: «Як так ти допускаєш, що ходять і (1 сл.) тиск на суддів. Ти керівник.» Я кажу: «А у нас що? Я що знаю що до кого» Кажу: «Що значить, ти знаєш». Ну, кажу: «Судова поліція допускає? Допускає. Ти що дав їм вказівку допускати? Вони записують в журнал хто, прізвище? Чого вони йдуть з якою метою?» Він на мене дивиться. Я кажу: «Ти що думаєш, кажу, я такі речі буду терпіти? Скільки це має бути?» А він до мене прийшов: «Скажи, що ви вирішили». Кажу: «Іди туди, до тої доповідачки, яка тобі зливає, а потім ти зливаєш». А кажу: «А потім на мене пускаєте вовків, що на мене все». А так кажу, до мене, до мене ніхто не ходив. Кажу: «Бо, впевнені в вашій позиції, а мої нє». Вона бац, морду на мене дибанула. Знаєш?

…

ОСОБА6– Я їм просто вже пішло так. Я сказала. Кажу: «Якщо буде так, кажу, я пишу офіційну заяву». Я кажу: «Ще раз кажу, я пишу. Кажу, тоді без образ». Кажу: «Я толерантна, я спокійна, все. Але, кажу, є межі у всьому». Кажу: «Вибачте, є межі». Кажу: «Я з повагою (1 сл.) кажу, забагато. Буде законне. Все». А потім до нього кажу: «А ви читали взагалі, про що мова йде?» = Нє. Я кажу: «Просто відкрийте хоча б інтернет і все, і більше нічого вам не потрібно. Почитайте хоча б елементарні речі» (а.с. 67-78 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року)

13 грудня 2024 року

ОСОБА6– Та нічого. Що, що зробити? Просто я розумію, що мені не довести те, оту всю позику дибільну і того конченого, і все.

ОСОБА8 – Ну як не довести? Ну чого не довести?

ОСОБА6– Ну, тому що це падло не скаже, що воно дійсно мені позичило. Розумієте? Це падло правди не скаже. Я розмовляла вчора. (а.с. 136 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю особи від 28 березня 2025 року, на яких зафіксоване спілкування ОСОБА6 з донькою та свекрухою у період з 1 до 19 лютого 2025 року з приводу організації лікування та узгодження показів в разі допитів в частині необхідності коштів на медичне обстеження і лікування доньки ОСОБА7 [ЛШ3] (а.с. 153-163 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланого 24 червня 2025 року);

відомості щодо персональних даних та аналізу майнового стану ОСОБА6;

 

8. Національне агентство з питань запобігання корупції 23 травня 2025 року (вх. № 5374/0/8-25) поінформувало, що повна перевірка декларації, поданої ОСОБА9 за 2024 рік буде проведена відповідно до статті 51³ Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення повної перевірки та черговості такої перевірки на підставі оцінки ризиків, затвердженого наказом НАЗК від 7 грудня 2023 року № 284/23.

Довідкою Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 жовтня 2025 року № 771/25 встановлено, що за результатами повної перевірки декларації щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА9, головою Західного апеляційного господарського суду, суб’єкт декларування при подані декларації зазначив неточні відомості, які не підлягали відображенню, чим не дотримав вимог підпунктів 2, 3, 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, відповідно до вказаної вище довідки: ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 366² Кримінального кодексу України, не встановлено; точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел; наявності ознак конфлікту інтересів, незаконного збагачення та необґрунтованості активів не встановлено.

 

9. Вища рада правосуддя рішенням від 12 грудня 2024 року № 3616/0/15-24 задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та надала згоду на утримання під вартою судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1.

Вища рада правосуддя рішенням від 12 грудня 2024 року № 3617/0/15-24 задовольнила частково клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та тимчасово, до 9 лютого 2025 року, відсторонила суддю Господарського суду Львівської області ОСОБА1 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, дію якого в подальшому продовжила до 9 березня 2025 року рішенням від 6 лютого 2025 року № 187/0/15-25.

Вища рада правосуддя рішенням від 20 травня 2025 року № 1047/0/15-25 відмовила у задоволенні подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6.

Вища рада правосуддя рішенням від 22 травня № 1092/0/15-25 задовольнила частково клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та тимчасово, до 9 червня 2025 року, відсторонила суддю Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності дію якого в подальшому продовжила до 5 серпня 2025 року рішення від 5 червня 2025 року № 1210/0/15-25.

 

10. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 13 грудня 2024 року у справі № 991/13893/24 задовільнив частково клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА1 – застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, до 10 лютого 2025 року включно; визначено підозрюваному ОСОБА1 заставу у розмірі 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 2 січня 2025 року змінила це рішення в частині розміру застави, визначивши ОСОБА1, заставу в розмірі 10 000 000 (десяти мільйонів) гривень.

У подальшому, цей запобіжний захід продовжений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 991/945/25, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року.

 

11. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 26 травня 2025 року у справі № 991/4639/25 задовільнив частково клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА6 – застосував до неї запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 10 червня 2025 року залишила це рішення без змін.

 

Зміст наданих пояснень суддями

 

1. Суддя Господарського суду Львівської області ОСОБА1 не скористався своїм правом щодо надання пояснень на запити дисциплінарного інспектора, які були надіслані як під час проведення попередньої перевірки скарги 13 січня 2025 року (вих. № 100/0/19-25), так і під час підготовки до розгляду справи по суті 20 лютого 2025 року (вих. № 1315/0/19-25) та 14 березня 2025 року (вих. № 4797/0/9-25). Водночас, представники судді ОСОБА1 неодноразово ознайомлювалися з матеріалами дисциплінарної справи у встановленому законом порядку.

Суддею Господарського суду Львівської області ОСОБА1 та його представниками надані пояснення в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

 

2. Суддя Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6, у своїх поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 30 квітня 2025 року (вх. № 1902/0/6-25) пояснила, що відповідно до рішення зборів Західного апеляційного господарського суду включена до складу колегії з чотирьох суддів – Зварич О.В., Гриців В.М., Панової І.Ю., на розгляд якої надійшла справа № 914/386/24 під головуванням Зварич О.В.. Діючи у складі колегії Зварич О.В., Малех І.Б. та Панова І.Ю. 22 липня 2024 року було відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи та призначено до розгляду на 16 вересня 2024 року. Після часткового заслуховування учасників, у справі було оголошено перерву до 14 жовтня 2024 року, однак у зв’язку із відрядженням Малех І.Б. для проходження кваліфікаційного оцінювання засідання було перенесено на 4 листопада 2024 року.

4 листопада 2024 року колегія заслухала пояснення усіх учасників, виступи в дебатах та ухвалила постанову у нарадчій кімнаті одноголосно без окремих думок членів колегії, проголосивши вступну та резолютивну частину, а 8 листопада 2024 року було проголошено повний її текст.

На суб’єктивне переконання судді, корпоративний спір був не складним, а рішення суду першої інстанції – законним та обґрунтованим.

За період перебування справи на розгляді до судді ОСОБА6 жодного разу ніхто не звертався з цього питання, не цікавився її думкою з приводу можливого рішення, не чинив тиск і не випитував інформацію. Обговорення відбувалося виключного в рамках колегії у судових засіданнях та нарад. З учасниками справи № 914/386/24 суддя особисто не знайома, жодних відносин не мала і не має.

З головою Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9, головою Львівського господарського суду ОСОБА1 та суддею у відставці ОСОБА3 суддя ОСОБА6 не спілкувалася з приводу розгляду зазначеної справи, не обговорювала її правові аспекти чи кінцеве рішення. Жодних переписок у месенджерах з вказаними особами, що стосувалися б цієї справи, у неї не було.

З приводу віднайдених під час обшуку 5 грудня 2024 року грошових коштів пояснила, що такі отримала в якості позики від колишнього колеги ОСОБА3 для оплати лікування повнолітньої доньки у зв’язку із проходженням курсу лікування та рекомендацією повторного стаціонарного обстеження у Австрії. Джерело коштів їй не було відоме і вона цим не цікавилася. Отриману позику задекларувала відповідно до вимог законодавства.

Детальні пояснення з цього приводу надала органу досудового розслідування у межах кримінального провадження № ____, у якому мала на той час процесуальний статус свідка та у вчиненні корупційного злочину не підозрювалася.

Жодних коштів у зв’язку з постановленням рішення у справі № 914/386/24 їй не пропонували і вона не отримувала неправомірної вигоди, прийнявши законне та обґрунтоване рішення. Відповідно, вважала, що у її діях відсутні будь-які порушення, у зв’язку із чим просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Також суддею Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6 та її представником надані пояснення в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

 

3. Суддя Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9, у своїх поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 1 травня 2025 року та додаткових поясненнях, наданих уповноваженим представником адвокатом ОСОБА22, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 5 травня 2025 року, пояснив, що відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки він у своїй професійній діяльності, завжди неухильно дотримувався вимог законодавства, моралі, принципів доброчесності та норм суддівської етики.

У частині кваліфікації діянь за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, обіймаючи посаду судді, він глибоко усвідомлює рівень довіри, яку суспільство покладає під час розгляду та вирішення правових спорів. З повною відповідальністю ставиться до виконання своїх професійних обов’язків, неухильно дотримуючись принципів верховенства права, об’єктивності та неупередженості. Беззаперечно у своїй діяльності керується тими стандартами доброчесності, які визначені чинним законодавством, й безсумнівно дотримується їх, оскільки саме дотримання цих стандартів є запорукою справедливого правосуддя й основою авторитету судової влади.

Звертаючись до положень пункту 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», була відсутня будь-яка необхідність в повідомленні про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, оскільки не було випадків втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, а спілкування між ним та ОСОБА1 стосувалося резонансності судової справи (прикута увага ЗМІ, представників громадськості, організації демонстрації під час судових засідань, велика кількість слухачів); жодна інша інформація, в тому числі щодо рішення у цій справі, не обговорювалась, а лише забезпечення організації здійснення розгляду (посиленої судової охорони, забезпечення залою судового засідання, яка може вмістити велику кількість слухачів у справі).

Підставність кваліфікації його дій за пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виключається тим, що грошові кошти, знайдені у житлі ОСОБА9 під час обшуку, мають законне джерело походження та є задекларованими, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У 2021 році ним було задекларовано грошові активи у розмірі 100 000 доларів США та 277 299 грн, а також активи дружини у розмірі 400 000 грн готівкою та 5 264 грн, розміщених на банківському рахунку.

У 2022 році було задекларовано активи у розмірі 100 000 доларів США та 190 782 грн, активи дружини у розмірі 400 000 грн та 20 429 грн, розміщених на банківському рахунку.

У 2023 році було додатково задекларовано готівкові кошти у сумі 650 000 грн у зв’язку з відчуженням рухомого майна.

У період з 22 до 24 листопада 2024 року батько ОСОБА9 – ОСОБА10 залишив у його будинку грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США для придбання нерухомості у майбутньому. Дані кошти батько отримав від продажу об’єкту незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою АДРЕСА1 та земельної ділянки _____ (згідно з договором від 7 травня 2024 року купівля-продаж вчинена за 3 491 259,00 грн та 394 838,00 грн відповідно). Відповідно правочин не було зафіксовано у письмовій формі, пояснення щодо походження коштів та їх цільового призначення було надано батьком, ОСОБА10 у відповідній нотаріально посвідченій заяві.

Додатково звернув увагу щодо суми коштів у розмірі еквівалентному 18 000 доларів США була залишена ОСОБА9 без права розпорядження цією сумою, ОСОБА23 (з яким перебуває у дружніх стосунках) у якості гарантії повернення в належному стані транспортного засобу, а саме, мотоцикла марки БМВ модель R1250GS 2019 року випуску, який станом на 2024 рік перебував у власності судді ОСОБА9 та був задекларований. Мотоцикл надавався ОСОБА23у користування для поїздок на підставі довіреності від 17 травня 2024 року (в подальшому даний транспортний засіб було продано 24 січня 2025 року за відповідним договором, щодо чого подано відповідне повідомлення про зміни у майновому стані).

Вказані обставини посвідчуються протоколом отримання відомостей від особи в порядку пункту сьомого статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 травня 2025 року.

У кримінальному провадженні суддя ОСОБА9 має лише статус свідка, а тому логічно, що пропозиція про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на його думку, лише на підставі матеріалів такого кримінального провадження суперечить законодавству та є необґрунтованою з позиції наявності необхідних фактичних даних про порушення у поведінці судді.

Також суддею Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9 та його представниками надані пояснення в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

 

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

 

1. За змістом частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний: 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Отже за змістом цього переліку, законодавець чітко виокремлює обов’язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), та зобов’язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

Наведеним положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього самого Закону.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що за порушення суддею певного обов’язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності.

 

2. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-82 Постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

Тому, обґрунтування підстав відповідальності у поведінці суддів вимагає встановлення нормативного змісту кожного із складу дисциплінарних проступків щодо яких відбувається інкримінування протиправності відповідних дій.

 

3. Особа, призначена на посаду судді, складаючи присягу судді, присягає Українському народові, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, у редакції затвердженого рішенням XI чергового з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

У контексті продовження і розвитку відповідних положень, нова редакція Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року (далі – Кодекс), у статтях 1-3 також визначає, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Суддя має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень.

Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Стаття 13 Кодексу особливо відзначає значення судді, який виконує адміністративні повноваження, щодо його обов’язку поважати незалежність і неупередженість суду в цілому та кожного судді; не має вдаватися до дій чи вчинків, які можуть бути загрозою суддівської незалежності, безсторонності та рівності.

Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників (стаття 14 Кодексу).

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (надалі – КРЄС) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.

За показником третім визначено, що чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.

А показник четвертий – «Дотримання етичних норм» – розкривається в тому числі через категоричну вимогу заборони допускати прояв некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1), у своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи даний суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення (пункт 4.3), суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9), суддя та члени його родини не вправі вимагати чи приймати будь-які подарунки, позики, заповіти чи допомогу в іншій формі, якщо це викликано діями, які суддя скоїв, планує скоїти чи бездіяльністю у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

У параграфах 3 та 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 року) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.

Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів. З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод. Постійна увага з боку суспільства за діями представників судової влади, бажання громадян мати у державі справедливе правосуддя для отримання належного захисту своїх прав покладає на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ).(пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024року у справі № 990SCGC/2/24).

 

4. Пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв’язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Тобто, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в тому числі, в аспекті питання моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

 

5. На національному рівні сформовано усталений підхід до розуміння поняття «авторитет правосуддя» як сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.

У пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 26 квітня 1979 року у справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства» (заява № 6538/74) вираз «авторитет судової влади» (authority of the judiciary) висловлює ідею стосовно того, що суди – це органи, покликані підтверджувати юридичні права та обов’язки й вирішувати спори; широка публіка повинна сприймати в такій якості і з повагою та довірою ставитися до спроможності судів виконувати ці функції.

У пунктах 128-130 рішення ЄСПЛ у справі «Моріс проти Франції» 23 квітня 2015 року [ВП], заява № 29369/10) при характеристиці авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. «Прагер і Обершлік проти Австрії», № 15974/90, 26 квітня 1995 року, пункт 34; «Карпетас проти Греції», № 6086/10, 30 жовтня 2012 року, пункт 68; та «Ді Джованні проти Італії», № 51160/06, 9 липня 2013 року, пункт 71).

Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. «Ворм проти Австрії», № 22714/93, 29 серпня 1997 року, пункт 40, та «Прагер і Обершлік проти Австрії», згадане вище).

Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. «Кипріану проти Кіпру» № 73797/01, 15 грудня 2005 року [ВП], пункт 172), але також у громадськості в цілому (див. «Кудешкіна проти Російської Федерації», № 29492/05, 26 February 2009, пункт 86, згадане вище).

Рішення, вчинки кожного судді впливають на формування суспільної думки про всю судову систему, на рівень довіри громадян до судів загалом. Кожен суддя має бути відповідальним, усіляко запобігати порушенням закону, з честю і гідністю нести високе звання судді.

Згідно з пунктом 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

 

Стосовно судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що досліджений зміст зафіксованого позапроцесуального спілкування між суддею ОСОБА1, суддею у відставці ОСОБА3 та ОСОБА2 свідчить про те, що таке виходить поза межі побутового спілкування, не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності та статусом судді, що свідчить про недотримання ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

ОСОБА1 та ОСОБА3 чітко узгоджуються дії, які полягають у здійсненні впливу на суддів Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду, а в майбутньому – і Верховного Суду, з метою вирішення справ на користь ОСОБА2 як учасника відповідних судових проваджень для одержання неправомірної вигоди, що мають ознаки подальшого втручання у здійснення правосуддя іншими суддями.

При цьому, у своєму спілкуванні ОСОБА1 вказує на існування впливу через ієрархічність зв’язків завдяки займаній ним посаді, а також колишньому посадовому становищу ОСОБА3 та ОСОБА4 як у судовій системі, так і у правоохоронних органах. Зокрема, обіцяє використати ці зв’язки не лише з метою впливу на результати судових проваджень, але й для збереження життя та здоров’я ОСОБА2 з приводу протидії організації замаху на його життя, що виступило додатковою формою тиску на особу з метою особистого збагачення та фактично приховування протиправної діяльності.

 

Зміст та форма спілкування з боку судді ОСОБА1 є цілком несумісною із наведеними вище нормативними стандартами професійної етики та доброчесності, а у сукупності з іншими доказами свідчать про результативність реалізації їхнього задуму щодо здійснення втручання з використанням службового становища, з метою одержання персональної матеріальної вигоди.

Тривалість, інтенсивність зустрічей та спілкування, коло зафіксованих осіб в наданих матеріалах, свідчить про наявність відповідної загальної скоординованої мети неправомірної діяльності, а отже і про умисний грубий характер порушень, які допустив суддя ОСОБА1 у складі відповідної групи осіб. У результаті подальшого викриття та суспільного резонансу його поведінка очевидно завдала непоправної шкоди авторитету правосуддя, оскільки підірвала суспільну довіру до справедливості здійснення правосуддя не лише окремими суддями, але й відповідними судовими установами, в умовах воєнного стану викликала істотне виправдане нерозуміння суспільством можливості сприяння суддів у самому лише обговоренні можливості організації відповідної протиправної схеми проти основ судової системи, відсутність внутрішньої корпоративної солідарності шляхом організації тиску на інших суддів під час розгляду справи, існування істотних системних проблем у діяльності судів, приховування тяжких злочинів проти життя і здоров’я особи.

 

Обставини встановлені у межах розгляду дисциплінарної справи свідчать про наявність чітких та переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у діях судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1 склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Щодо наявності в діях судді ОСОБА1 складу дисциплінарного правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями), то у зв’язку зі встановленням у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», немає потреби застосовувати окрему кваліфікацію цих дій за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Стосовно судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6.

 

Зібрані у процесі досудового розслідування матеріалів, проаналізовані під час розгляду дисциплінарної справи по суті, свідчать про те, що суддя ОСОБА6 активно спілкувалася із ОСОБА1 та ОСОБА3, предметом чого могло бути, в тому числі, втручання вказаними особами у її процесуальну діяльність як члена колегії суддів Західного апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 914/386/24. Це підтверджують періодичність зустрічей, предмет розмов з приводу узгодження позицій між ОСОБА1, ОСОБА3 та ОСОБА6 у час, що співпадає з ходом розгляду судової справи № 914/386/24, виявлення за місцем проживання ідентифікованих грошових коштів, які використовувалися для документування протиправної діяльності щодо отримання неправомірної вигоди.

У подальшому суддя ОСОБА6 у спілкуванні з суддею ОСОБА9 як головою суду, а також ОСОБА21 (рідним братом) визнає факт втручання сторонніх осіб у здійснення нею правосуддя та необхідність вжиття заходів щодо захисту від тиску, натомість сама не використовує визначені законом заходи реагування у формі повідомлень до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора, чим грубо порушує власні професійні обов’язки визначені Законом України «Про судоустрій і статус», незважаючи на наявність для цього підстав, що свідчить про її толерування фактів втручання і впливу, а отже суперечить вимогам забезпечення доброчесності та збереження незалежності під час розгляду справи.

 

Всупереч нормативно визначеним завданням кримінального провадження у статті 2 КПК України щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, суддя ОСОБА6 своєю процесуальною поведінкою під час розслідування кримінального провадження № _____ від 14 жовтня 2024 року вчиняє перешкоди, впливаючи на надання потенційними свідками показів, які не відповідають об’єктивним обставинам (в частині суперечності джерела походження віднайдених коштів (позика, отримані із одержаної заробітної плати, безоплатне збереження), їх призначення (позика для будівництва, позика для лікування доньки), стан здоров’я доньки, що вимагає лікування).

Така поведінка виявляє свідоме небажання ОСОБА6 усунути сумніви щодо непричетності до протиправної діяльності, а в силу наявності у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді – неналежне виконання обов’язків щодо сприяння у встановленні істини, завідоме приховування істини у власних корисливих цілях уникнення відповідальності, а отже, свідчить про недоброчесність судді у такій ситуації та недотримання нею самою відповідних вимог чинного законодавства України. Це підриває її особистий професійний авторитет, порочить звання судді, оскільки веде до втрати довіри громадян у чесність та справедливість ОСОБА6 як судді, яка здатна ігнорувати закон та вдається до описаних методів його порушення, а від того – підриває авторитет усієї судової гілки як спроможної забезпечувати справедливий розгляд справ на підставі принципів права та закону, оскільки такі свідомо ігноруються суддями, які вчиняють істотні порушення та використовують отримані ними знання і можливості для уникнення заслуженого покарання.

 

Зібрані органами досудового розслідування докази щодо майнового стану додатково підтверджують відсутність необхідності отримання додаткових коштів на умовах позики для фінансування таких пріоритетних видатків, з її слів, як лікування доньки, оскільки, не зважаючи на високий рівень власних доходів (в тому числі отримання компенсації у зв’язку із переведенням), суддя ОСОБА6 активно здійснює інші видатки, які очевидно не могли б мати пріоритетного значення у разі наявності нагальної потреби оплати невідкладних медичних послуг.

Натомість, зважаючи на наведені презумпції та стандарти доказування у дисциплінарному провадженні, а ні у своїх поясненнях, а ні у наданих матеріалах кримінального провадження, суддя ОСОБА6 не надала належних і достатніх доказів на підтвердження версії позиковості походження коштів, ідентифікованих для здійснення протиправної діяльності, у розмірі 20000 доларів США, віднайдених під час обшуку її житла.

 

Оцінюючи критерії обґрунтованості підозри, Вища рада правосуддя у своєму рішенні від 22 травня 2025 року № 1092/0/15-25 звернула увагу, що з усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) (рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (заяви №№ 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) убачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, § 175).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Своєю чергою, незважаючи на наведені приписи законодавства, позика грошових коштів в розмірі 20000 доларів США у ОСОБА3, на існуванні якої наголошує суддя ОСОБА6, не була оформлена у спосіб, передбачений цивільним законодавством.

Вища рада правосуддя встановила, що суддя ОСОБА6 відобразила суму «позики» (20000 доларів США) та відомості про «позичальника» – ОСОБА3, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (декларацію подано 26 березня 2025 року) (https://public.nazk.gov.ua/documents/d7b33e9e-a27d-4337-b98e-64af2bafbc26). Оскільки суддя ОСОБА6 станом на дату подання зазначеної декларації була обізнана з фактом відкриття кримінального провадження № ____за наведених вище обставин та 30 грудня 2024 року давала показання у зазначеному кримінальному провадженні як свідок. Натомість, лише після цього, у лютому 2025 року нею вживаються заходи щодо одержання консультацій про порядок декларування вказаних коштів позики. Отже, вказане декларування може вважатися своєрідним способом захисту, який суддя ОСОБА6 використала з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Своєю чергою, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (декларацію подано 7 лютого 2025 року) ОСОБА3 не зазначив відомостей про вказану позику в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації або в інших її розділах на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», а також, як підтверджує сама ОСОБА6 у спілкуванні з близькими особами, відмовляється підтвердити її версію про надання їй позики віднайденими грошовими коштами (https://public.nazk.gov.ua/documents/5223df7a-2789-4aeb-b9f3-61b919a8b32d).

Вказане свідчить про те, що суддею ОСОБА6 умисно вчинені дії, які впливають на допущення нею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя як у частині порушення чесності і непідкупності при здійснення правосуддя, порушення в цій частині норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, так і щодо неповідомлення нею про факти втручання у її діяльність щодо здійснення правосуддя і непідтвердження законності джерела походження майна, яке до цього ж має ознаки одержання неправомірної вигоди.

 

Обставини встановлені у межах розгляду дисциплінарної справи, свідчать про наявність чітких та переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у діях судді судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА6 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Щодо наявності в діях судді ОСОБА6 складу дисциплінарних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; непідтвердження суддею законності джерела походження майна), то у зв’язку зі встановленням у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», немає потреби застосовувати окремі кваліфікації цих дій за пунктами 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Стосовно судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9.

 

У процесі розгляду дисциплінарної справи встановлено факти спілкування між суддями ОСОБА9 та ОСОБА1 щодо розгляду справи № 914/653/24, членом колегії суддів Західного апеляційного господарського суду якої він був, проте у своїх показаннях ОСОБА9 вказує, що предмет спілкування стосувався організаційного забезпечення.

Дослідження «Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність» на сайті Вищої ради правосуддя свідчить про те, що суддя ОСОБА9 не звертався з цього приводу до Вищої ради правосуддя.

Зміст розмов ОСОБА1 та ОСОБА2, а також подальший хід розгляду справ свідчить про те, що ОСОБА9 не вчиняв дії, щодо яких його спонукав ОСОБА1.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддю зобов’язано звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (статті 48, 56).

При цьому у законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» для цілей застосування суддями статей 48, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на викладене можна дійти висновку, що у судді обов’язок звернутись з повідомленням про втручання в його діяльність виникає тоді, коли він, суб’єктивно оцінивши певні обставини щодо дій чи бездіяльності по відношенню до себе, буде вважати їх втручанням або ж коли є переконливі докази, які свідчать про об’єктивну очевидність такого втручання.

Суддя Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9 у своїх показаннях, наданих детективу НАБУ, а також у своїх поясненнях, наданих Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя, пояснив характер і зміст своїх відносин і спілкування з суддею господарського суду Львівської області ОСОБА1 та ОСОБА3 і повідомив, що жодних прохань чи побажань щодо строків та результату розгляду судової справи № 914/653/24 вони йому не висловлювали, не надавали будь-яких матеріалів для прийняття рішень у цій справі тощо.

Не здобуто таких даних і під час розгляду дисциплінарної справи.

 

Оцінка критерію доброчесності та професійної етики судді ОСОБА9 у аспекті встановлення наявності за місцем проживання 271000 доларів США, відомості про наявність яких та джерел їх походження відповідно до функціонуючої системи декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, дозволяє дійти висновку в рамках дисциплінарного провадження, що суддею підтверджено належними та достатніми доказами законність джерела їхнього походження.

У виправленій декларації за 2023 рік (подана 12 квітня 2024 року) суддею ОСОБА9 задекларовано серед грошових активів (розділ 12) готівкові кошти у розмірі 100 000 доларів США та 650 000 грн, які перебувають у його власності та 400 000 гривень, які перебувають у власності його дружини – ОСОБА11 (яка теж є суб’єктом декларування за Законом України «Про запобігання корупції») (https://public.nazk.gov.ua/documents/a909c8a3-6bbe-47c6-b6c9-571ae06bbae4).

Декларація за 2024 рік (подана 31 березня 2025 року) містить зазначені 150000 доларів США, які належать ОСОБА10 та 18 000 доларів США, які належать ОСОБА23, та перебували у 2024 році у фактичному володінні (без права користування) ОСОБА9 (https://public.nazk.gov.ua/documents/0bebafa2-886b-4a67-9f8c-13f16c2bfd15).

Відповідно до довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 жовтня 2025 року № 771/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА9, головою Західного апеляційного господарського суду, встановлено, що під час повної перевірки суб’єкт декларування щодо походження грошових коштів у розмірі 18 000 доларів США суддя ОСОБА9 повідомив, що ці кошти були з травня 2024 року залишені йому ОСОБА23 на зберігання без права користування як гарантія повернення в належному стані наданого у користування транспортного засобу, а саме мотоциклу марки BMW моделі R 1250 GS, 2019 р.в. Мотоцикл надавався ОСОБА23 у користування, оскільки з останнім суб’єкт декларування перебуває у дружніх відносинах.

При цьому ці грошові кошти 5 грудня 2024 року вилучені детективами НАБУ під час проведення обшуку в помешканні судді.

Щодо грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США, суддя ОСОБА9 зазначив Національному агентству з питань запобігання корупції, що вищевказані кошти належать ОСОБА10 (батьку), які були залишені йому для зберігання без права користування. Щодо походження цих коштів ОСОБА9 повідомив, що частину цих коштів батько отримав від продажу об’єктів нерухомості, а саме незавершеного будівництва (житлового будинку) та земельної ділянки, на якій розміщений цей об’єкт, а також власних заощаджень.

При цьому ці грошові кошти 5 грудня 2024 року вилучені детективами НАБУ під час проведення обшуку в помешканні судді.

На запит Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА10 підтвердив той факт, що залишив на зберігання без права користування готівкові кошти та надав копії підтвердних документів щодо законності походження цих коштів.

Отже, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, законність джерел походження грошових коштів ОСОБА10 підтверджуються належними і достатніми доказами.

 

Зважаючи на встановлені аспекти поведінки судді Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. в частині додержання професійних етичних вимог та доброчесності, у комплексі з наведеними вище презумпціями і стандартами доведення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у поведінці судді Желіка М.Б. відсутні склади дисциплінарних проступків, передбачених пунктами, 3, 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

6. Покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24) слід відзначити, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним. Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). При цьому дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. Проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. проти Об’єднаного Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85).

 

7. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Установлені в ході дисциплінарного провадження факти і з’ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (пункти 103-106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24)).

Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини або ж воно не завершене.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20) в частині перевірки лише викладені в дисциплінарній скарзі обставин на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу саме дисциплінарних проступків.

При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що матеріали кримінального провадження оцінені під час дисциплінарного провадження як матеріали дисциплінарної справи, що містять докази саме дисциплінарного проступку суддів. Їм надано оцінку в сукупності з усіма іншими доказами та поясненнями суддів та їх представників.

Надаючи оцінку цим доказам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує, що законодавством не передбачено жодних вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні.

Установлено, що НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура надали дозволи на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України.

Документами, які підтверджують законність проведення вказаних вище НСРД, є відповідні ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД, з якими судді ознайомлені.

Відсутні підстави стверджувати, що докази, які використано в дисциплінарному провадженні, отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені. Під час дисциплінарного провадження судді визнали факти окремих, зафіксованих при здійсненні НСРД розмов (зокрема, суддя ОСОБА9 та ОСОБА6) і не надали жодних даних, які б могли свідчити про їх недостовірність чи підробку.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя опирається також на практику ЄСПЛ, який наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункт 51, рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункт 50).

ЄСПЛ звертає увагу, що не можна, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, с. 29, пункт 46).

При вирішенні питання чи можна застосовувати до доказів вимоги, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством палата керується «критеріями Енгеля», які широко застосовуються ЄСПЛ (Енгель та інші проти Нідерландів, 8 червня 1976 р., § 82, серія A, № 22). Перший критерій – це юридична класифікація правопорушення згідно з національним законодавством, другий – сама природа правопорушення, а третій – ступінь суворості покарання, яке ризикує понести відповідна особа. Дисциплінарне провадження, внаслідок якого суддя може отримати максимальне покарання у вигляді звільнення з посади вочевидь не є кримінальним. До такого ж висновку дійшов і ЄСПЛ (рішення у справі CAVCA проти Республіки Молдова від 9 січня 2025 року, пункти 31-36). Тому у палати немає підстав оцінювати докази з точки зору їх допустимості та належності у кримінально-правовому аспекті.

Окрім того, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть встановлення ним порушення статті 8 Конвенції при зборі доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких вони були отримані, не викликають сумніви щодо їх надійності та точності, а особі під час дисциплінарної процедури було забезпечено право на захист і надана можливість спростовувати достовірність доказів, надати пояснення та заперечити проти їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52 – 58, Терраццоні проти Франції від 29 червня 2017 року, пункти 57-61).

Ураховуючи зазначене, необхідно констатувати, що в цій дисциплінарній справі судді надано можливість реалізувати право на захист, судді не заявляли про провокацію з боку правоохоронців, а спосіб отримання і представлення доказів відповідає національному законодавству і є справедливим у розумінні статті 6 Конвенції. У зв’язку із цим докази, які отримані з матеріалів кримінального провадження та перевірені під час дисциплінарного провадження можуть бути покладені в основу доказової бази цього рішення.

 

8. Чинна редакція частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлює, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що законодавство не передбачає обов’язку дисциплінарного органу встановлювати ті чи інші обставини на підставі лише прямих доказів. Судова практика свідчить, що навіть у кримінальному провадженні при дотриманні стандарту «поза розумним сумнівом» обставини можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 728/578/19).

Така позиція узгоджується і з практикою ЄСПЛ. Зокрема, відповідно до пункту 93 рішення ЄСПЛ «Валерій Фуклєв проти України» «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовував стандарт доведення “поза розумним сумнівом”. Проте такий доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (справа «Єрохіна проти України» (Yerokhina v. Ukraine), рішення від 15 листопада 2012 року, заява № 12167/04, пункт 52, з подальшими посиланнями)».

Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення суддів ОСОБА1, ОСОБА6 до дисциплінарної відповідальності відповідно до вказаних вище кваліфікацій їхніх дій.

Кожен із них як суддя з багаторічним професійним стажем були обізнані з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на них обов’язками судді, з огляду на що слід прийти до висновку, що ними умисно допущено протиправну поведінку.

Надані суддями пояснення не спростовують та не виправдовують вчинення відповідних дій.

 

9. Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону (частина четверта статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, при обранні дисциплінарного стягнення враховуються встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вчинення дисциплінарних проступків, які свідчать про умисний характер грубих кричущих порушень суддями ОСОБА1 та ОСОБА6, які призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особи, які допустили таку поведінку, не можуть продовжувати здійснювати правосуддя іменем України, використання суддями ОСОБА1 та ОСОБА6 службового становища для власної матеріальної вигоди, значний стаж роботи на посаді судді, а також позитивну характеристику за місцем їхньої праці, які, водночас, не спростовують негативної оцінки вчинених ними порушень.

Відповідно до наведеного вище на підставі пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дії суддів ОСОБА1 та ОСОБА6 відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку.

 

10. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

 

11. Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції чинній на день звернення з дисциплінарною скаргою) дисциплінарне провадження розпочиналося, серед іншого, після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та включало попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Аналогічні підходи щодо регулювання порядку застосування строків у дисциплінарному провадженні прослідковуються у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що зважаючи на те, що допущене порушення відбулося протягом жовтня-грудня 2024 року, порушення мало триваючий характер, скаржниця звернулася з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя стосовно дій судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. 26 грудня 2024 року, а Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б. рішенням від 16 квітня 2025 року № 809/2дп/15-25, що зумовило переривання строку, немає нормативних та фактичних підстав вважати, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущений.

12. На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

 

притягнути суддю Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Притягнути суддю Західного апеляційного господарського суду Малех Ірину Богданівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Відмовити у притягненні судді Західного апеляційного господарського суду Желіка Максима Борисовича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя