Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Говорухи В.І., Гречківського П.М., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Іванової Л.Б. за результатами попередньої перевірки скарги Зінько Олександри Орестівни стосовно судді Галицького районного суду міста Львова Мисько Христини Мирославівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 травня 2020 року за вхідним № З-3155/0/7-20 надійшла скарга Зінько О.О. стосовно дій судді Галицького районного суду міста Львова Мисько Х.М. під час розгляду справи № 461/2097/20.
У скарзі зазначено, що 6 березня 2020 року суддя Мисько Х.М. з порушенням норм процесуального права постановила ухвалу про забезпечення позову у вищевказаній справі, якою заборонила державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном та не з’ясувала, чи дійсно між сторонами виник спір та, чи є загроза утруднення виконання, чи невиконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Скаржник зазначає, що вжитті заходи забезпечення позову є явно неспівмірними із позовними вимогами, оскільки позивач хоча й звернулась з вимогами про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, однак не просить визнати право власності на таке нерухоме майно. Як зауважує скаржник Зінько О.О., суддя Мисько Х.М. не переконалась чи існує дійсно спір між сторонами, оскільки позивач не є стороною правочину, який укладався відповідачем ОСОБА__2.
Зінько О.О. також зазначає, що постановою Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 461/6882/16-ц за нею визнано право власності на 1/2 ідеальної частки квартири, а вжитий за ухвалою суду від 6 березня 2020 року захід забезпечення позову фактично перешкоджає виконати рішення суду касаційної інстанції, оскільки вона не може зареєструвати право власності на належну їй частку нерухомого майна, що, на думку скаржника, суперечить меті заходу забезпечення позову та порушує принцип обов’язковості остаточного судового рішення, яке набрало законної сили.
При цьому, на думку скаржника, суддя Мисько Х.М. в ухвалі суду від 6 березня 2020 року не навела належних мотивів, які б свідчили про будь-яке дослідження нею доказів того, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову рішення суду буде неможливо виконати та права позивача буде порушено.
Скаржник також вказує, що зазначені вище порушення допущені суддею Мисько Х.М. умисно на що, з-поміж іншого, вказує факт несвоєчасного надання копії ухвали суду від 6 березня 2020 року для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).
З огляду на викладені у дисциплінарній скарзі відомості, скаржник просить притягнути суддю Галицького районного суду міста Львова Мисько Х.М. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 травня 2020 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. В подальшому у зв’язку з припиненням його повноважень на підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 18 березня 2021 року вказана скарга надійшла Івановій Л.Б. для попередньої перевірки.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, – передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Третьої Дисциплінарної палати Іванова Л.Б. запропонувала залишити скаргу Зінько О.О. без розгляду у зв’язку з тим, що вона ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Іванову Л.Б. щодо результатів попередньої перевірки скарги Зінько О.О., дійшла висновку про наявність підстав для залишення без розгляду скарги, з огляду на таке.
Під час попередньої перевірки встановлено, що 5 березня 2020 року до провадження судді Галицького районного суду міста Львова Мисько Х.М. надійшла позовна заява ОСОБА__1 до ОСОБА__2, Зінько О.О., третіх осіб про визнання частково недійсною угоди (справа № 461/2097/20).
Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 6 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено до розгляду на 24 квітня 2020 року.
Цього самого дня суддя Мисько Х.М. постановила ухвалу, якою задовольнила заяву ОСОБА__1 про забезпечення позову та заборонила державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов’язані з реєстрацією прав щодо квартири № ___ у будинку ____ по ______________ у місті Львові.
Задовольняючи заяву ОСОБА__1 про забезпечення позову, суд виходив з того, що під час розгляду справи № 461/6882/16-ц не досліджувалось питання недійсності договору купівлі-продажу квартири, а Зінько О.О. може здійснити відчуження зареєстрованої за нею частки будь-яким третім особам, що, як наслідок, унеможливить ефективний захист права власності позивача та в подальшому виникне необхідність звертатись з новим позовом про витребування спірного майна від осіб, які його набудуть. Суд також врахував доводи заяви за змістом яких вбачалося, що Зінько О.О. вже діяла таким чином щодо нерухомого майна, право власності за яким було предметом оспорювання у цивільній справі № 461/9294/13 та надалі було відчужене третім особам, у зв’язку з чим ОСОБА__3 змушений був звертатись до суду за захистом своїх порушених прав.
Суд також встановив, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна (квартири) і невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивача в разі задоволення позову та забезпечення позову жодним чином не спричинить збитків відповідачу.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку, що вжиття таких заходів є необхідним та обґрунтованим, оскільки існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде постановлене на користь позивача, оскільки забезпечить неможливість відчуження спірного майна до закінчення розгляду справи по суті.
Окрім того, суд вважав за недоцільне застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки відповідачам не можуть бути спричинені збитки забезпеченням позову, а в суду були відсутні відомості про те, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про визнання частково недійсною угоди.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Зінько О.О. – ОСОБА__4 на вищевказану ухвалу суду від 6 березня 2020 року про забезпечення позову. Як вбачається з відомостей наявних на вебсайті «Судова влада України» розгляд справи апеляційним судом наразі триває.
Відповідно до чинного законодавства України Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.
Як вказано у пункті 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Згідно з вимогами статті 2 ЦПК України, однією із засад (принципів) цивільного судочинства, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
При цьому підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).
Слід також зазначити, що несвоєчасне надання суддею Мисько Х.М. ухвали суду від 6 березня 2020 року для її внесення до ЄДРСР було наслідком надмірного навантаження та не зумовило будь-яких перешкод у ефективній реалізації Зінько О.О. її процесуальних прав та обов’язків, оскільки повний текст ухвали суду був безпосередньо надісланий скаржнику, що вбачається з копії супровідного листа суду від 6 березня 2020 року. Як встановлено під час попередньої перевірки, Зінько О.О. реалізувала своє право на оскарження цієї ухвали суду від 6 березня 2020 року в апеляційному порядку. Таким чином, вказані обставини не можуть свідчити про наявність у діях судді Мисько Х.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скарга Зінько О.О., ґрунтується на доводах, які можуть бути встановлені і перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Слід зазначити, що залишення без розгляду дисциплінарної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді у порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», доповідач складає висновок із пропозицією залишити без розгляду таку скаргу, який разом зі скаргою передає на розгляд Дисциплінарної палати. Ухвалу про залишення скарги без розгляду постановляє Дисциплінарна палата.
Керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Зінько Олександри Орестівни стосовно судді Галицького районного суду міста Львова Мисько Христини Мирославівни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
В.В. Матвійчук
