Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши лист Верховної Ради України від 4 листопада 2021 року № 04-26/17-2021/340341, яким до Вищої ради правосуддя надіслано подання Вищої ради юстиції від 8 грудня 2015 року № 56/0/12-15 про звільнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Макухи Андрія Анатолійовича з посади у зв’язку з порушенням присяги судді,

встановила:

4 листопада 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист Верховної Ради України від 4 листопада 2021 року № 04-26/17-2021/340341 з поданням Вищої ради юстиції від 8 грудня 2015 року № 56/0/12-15 про звільнення з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва Макухи А.А. у зв’язку з порушенням присяги судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 23 січня 2023 року у справі № 8845/0/8-21 доповідачем у цій справі визначено члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І.

Вища рада правосуддя ухвалою від 7 листопада 2023 року № 1037/0/15-23 зупинила розгляд питання щодо звільнення Макухи А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Вища рада правосуддя зупинила розгляд цих матеріалів на підставі частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у зв’язку з перебуванням судді Макухи А.А. на військовій службі за призовом по мобілізації.

Вища рада правосуддя ухвалою від 30 жовтня 2025 року № 2278/0/15-25 поновила розгляд цих матеріалів, врахувавши обставини проходження суддею Макухою А.А. військової служби, який не перебуває в районі ведення бойових дій, його можливість брати участь у засіданнях Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Суддю Макуху А.А., його представників – адвокатів Студзінського М.А., Бонтлаба В.В., належним чином в установленому законом порядку, повідомлено про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя, відповідну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

За результатами розгляду матеріалів щодо звільнення Макухи А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України Вища рада правосуддя встановила таке.

Макуха Андрій Анатолійович, ___ року народження, Указом Президента України від 25 вересня 2006 року № 783/2006 призначений на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2011 року № 3833-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Макухи А.А., відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 24 березня 2015 року № 9/02-15 за заявами ОСОБА2 від 13 жовтня 2014 року та заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року, ухвалила рішення від 5 листопада 2015 року № 809/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Макухи А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради України подання від 8 грудня 2015 року № 56/0/12-15 про звільнення Макухи А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Верховна Рада України постановою від 29 вересня 2016 року № 1609-VIII звільнила Макуху А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 2 жовтня 2019 року у справі № 800/526/16 частково задовольнив позов ОСОБА1 до Верховної Ради України, третя особа – Вища рада правосуддя, визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1609-VIII «Про звільнення судді», якою ОСОБА1 звільнено з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Верховна Рада України звернулася з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду, проте згодом відмовилася від апеляційної скарги, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2020 року апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА1 до Верховної Ради України, третя особа – Вища рада правосуддя, про визнання незаконною і скасування постанови, поновлення на посаді судді – закрила.

Голова Солом’янського районного суду міста Києва наказом від 21 січня 2020 року № 2-ОС скасував наказ голови суду від 7 листопада 2016 року № 12-о.с., яким Макуху А.А. було відраховано зі штату суду. Із 21 січня 2020 року Макуха А.А. приступив до роботи.

У грудні 2015 року ОСОБА1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення від 5 листопада 2015 року № 809/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА1 з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 17 квітня 2018 року (справа № 800/448/15) у задоволенні вказаного адміністративного позову ОСОБА1 відмовив повністю.

Суд, зокрема, вважав, що Вища рада юстиції, діючи в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням принципу пропорційності під час застосування дисциплінарного стягнення, дійшла обґрунтованого висновку про порушення суддею ОСОБА1 присяги та необхідність внесення подання про звільнення його з посади судді. На переконання суду, під час розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів щодо ОСОБА3 та ОСОБА4 суддя ОСОБА1 не встановив, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а також чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушив вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 4 квітня 2019 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 року залишила без змін. Водночас суд зауважив, що суддя ОСОБА1 під час розгляду кримінальних проваджень про обрання запобіжних заходів стосовно ОСОБА3 та ОСОБА4 не забезпечив належного виконання завдань кримінального провадження та принципу верховенства права, а надані ним пояснення не спростовують факту безпідставного залишення обраних найбільш суворих запобіжних заходів без зазначення наявності обґрунтованої підозри та відповідних ризиків. Вища рада юстиції, перевіряючи наявність порушень у діях судді, встановила, що ОСОБА1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою до підозрюваних ОСОБА3 та ОСОБА4 не забезпечив повного і всебічного дослідження всіх обставин, ухвалив необґрунтовані судові рішення, які не відповідають нормам КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Перевіривши доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Вища рада юстиції не втручалася в суть ухвалених судових рішень, а лише здійснила перевірку обставин, за яких ці рішення було ухвалено, та констатувала факт допущення суддею ОСОБА1 грубих порушень норм процесуального права під час розгляду кримінальних проваджень № 760/1374/14-к, № 760/1376/14-к, постановлення ухвал від 23 січня 2014 року про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА3 та ОСОБА4.

На переконання суду, Вища рада юстиції обґрунтовано дійшла висновку, що суддя ОСОБА1, не виконуючи покладені на нього професійні обов’язки, під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року завдав істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави, що свідчить про порушення присяги судді.

Оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції, що Вища рада юстиції, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правомірного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади. Водночас було враховано й позитивну характеристику ОСОБА1, яка не мала вирішального значення для ухвалення спірного рішення.

З викладеного вбачається, що рішення Вищої ради юстиції від 5 листопада 2015 року № 809/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Макухи А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги судді є чинним, водночас Постанова Верховної Ради України, прийнята за результатами розгляду подання про звільнення судді Макухи А.А. з посади у зв’язку з порушенням присяги судді, в судовому порядку визнана незаконною та скасована.

30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIIІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі – Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ), якими не передбачено звільнення судді за порушення присяги органом, що його обрав або призначив.

Водночас зазначеними законами не було скасовано чи пом’якшено відповідальність за дії, з якими Вища рада юстиції пов’язувала ухвалення рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Макухи А.А. з посади судді. Наслідки, передбачені законом для подібних грубих порушень, які раніше кваліфікувались як порушення присяги судді, не змінилися і після 30 вересня 2016 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Пунктами 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ визначено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

Зазначена норма кореспондується з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, яким передбачено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1401-VIII визначено, що з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.

Водночас абзацом другим пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» Вищою радою юстиції внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя зауважує, що саме в рішенні від 5 листопада 2015 року № 809/0/15-15 Вища рада юстиції встановила факти, які свідчать про порушення суддею Макухою А.А. присяги, та притягнула вказаного суддю до дисциплінарної відповідальності, вирішила звернутись до уповноваженого органу – Верховної Ради України з поданням від 8 грудня 2015 року № 56/0/12-15 «Про звільнення судді з посади».

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, тому за своєю суттю таке рішення є кадровим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 9901/187/19, від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19, від 6 квітня 2023 року у справі № 990/86/22).

За таких обставин Вища рада правосуддя, розглянувши зазначене подання Вищої ради юстиції щодо звільнення судді за порушення присяги, не вирішує питання про притягнення судді Макухи А.А. до дисциплінарної відповідальності, а реалізовує повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, прийнятого уповноваженим органом (Вищою радою юстиції), яке переглянуто в судовому порядку та залишено без змін і підлягає реалізації. На переконання Вищої ради правосуддя, вказана процедура по суті є вирішенням кадрового питання, тому в цьому випадку не підлягає застосуванню строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не встановлено строків для прийняття рішення Вищою радою правосуддя та не передбачено застосування строків під час розгляду подання відповідного органу про звільнення судді з посади.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вбачає підстави для звільнення судді Макухи А.А. з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Ураховуючи наведене, керуючись пунктом 3 частини шостої статті 126, пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України, статтею 56, абзацом другим пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя

вирішила:

звільнити Макуху Андрія Анатолійовича з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя