Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича Андрія Леонідовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 17 квітня 2025 року (вх. № 1744/0/6-25) надійшла скарга судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2025 року доповідачем щодо зазначеної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю.

Про час і місце засідань Вищої ради правосуддя з розгляду скарги судді Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25, призначених на 30 вересня 2025 року та 18 листопада 2025 року, суддю Місінкевича А.Л., Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

30 вересня 2025 року Вища рада правосуддя не включила до порядку денного питання про розгляд скарги судді Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У засідання Вищої ради правосуддя 18 листопада 2025 року суддя Місінкевич А.Л. та представник НАЗК не з’явилися. Суддя Місінкевич А.Л. звернувся до Вищої ради правосуддя з клопотанням, у якому просив розглянути скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 за його відсутності. Додатково зазначив, що доводи скарги підтримує у повному обсязі.

За наведених обставини, Вища рада правосуддя вважала за можливе розглядати скаргу судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відсутності судді та представника скаржника.

Відомості про суддю

Місінкевич Андрій Леонідович, ____ року народження, Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 призначений на посаду судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 527-VI обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 27 жовтня 2011 року № 1007/2011 переведений на роботу на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

10 липня 2019 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 7410/0/8-19) надійшла дисциплінарна скарга НАЗК на дії судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л. під час розгляду справи № 686/20323/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, другою статті 172⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Підставою для скарги НАЗК був той факт, що 21 листопада 2018 року суддя Місінкевич А.Л. прийняв постанову про повернення матеріалів справи № 686/20323/18 для доопрацювання та належного оформлення. Водночас нормами КУпАП не передбачено можливості ухвалення судом такого судового рішення.

Зазначені дії судді Місінкевича А.Л., на переконання НАЗК, були спрямовані на безпідставне затягування встановленого статтею 277 КУпАП строку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що надалі призвело до закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що 29 серпня 2018 року уповноважена особа НАЗК склала два протоколи – 35-04/372, № 35-04/373 – стосовно депутата Хмельницької міської ради VII скликання ОСОБА1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів).

У протоколі про адміністративне правопорушення № 35-04/372, зокрема, зазначено, що 31 січня 2018 року під час вирішення питання про внесення змін до договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького від 23 липня 2015 року № 60 (нова редакція договору від 12 квітня 2017 року), який укладено із Приватним підприємством «Терема» (далі – ПП «Терема»), у депутата ОСОБА1 був наявний приватний інтерес, зумовлений сімейними стосунками, оскільки він є сином засновника ПП «Терема» ОСОБА2 та чоловіком рідної сестри засновника і керівника ПП «Терема» ОСОБА4 – ОСОБА3, та зацікавлений у сприянні отриманню ПП «Терема» економічної вигоди, яка полягала у відстроченні платежу з пайової участі в розмірі 1 537 577 грн більш ніж на пів року.

Перенесення дати сплати пайової участі дало змогу ПП «Терема» використати зазначені кошти, зокрема, на фінансування власної господарської діяльності, будівництва нових об’єктів, інвестування коштів у цінні папери, розміщення грошей у банківських установах на депозитних рахунках та на інші дії і, як наслідок – можливість отримати додатковий прибуток.

Ураховуючи наявність у ОСОБА1 зазначеного приватного інтересу, реалізація ним як депутатом Хмельницької міської ради представницьких повноважень під час участі в ухваленні рішення від 31 січня 2018 року № 72 відбулась під впливом на його об’єктивність та неупередженість цього приватного інтересу. Це, своєю чергою, без вжиття передбачених законодавством заходів запобігання такому впливу спричинило суперечність між представницькими повноваженнями та приватним інтересом, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та КУпАП є реальним конфліктом інтересів.

Отже, як зазначено у протоколі НАЗК, ураховуючи наведені вище норми законів України «Про запобігання корупції» та «Про місцеве самоврядування в Україні», ОСОБА1 зобов’язаний був публічно оголосити про наявність реального конфлікту інтересів під час засідання Хмельницької міської ради VII скликання, проте не виконав цього обов’язку.

Відповідно до іншого протоколу про адміністративне правопорушення № 35-04/373 – ОСОБА1 31 січня 2018 року на пленарному засіданні двадцятої сесії Хмельницької міської ради під час розгляду питання про внесення змін до договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького від 23 липня 2015 року № 60 (нова редакція договору від 12 квітня 2017 року), укладеного з ПП «Терема», прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 28Закону України «Про запобігання корупції», частини першої статті 59¹ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Наведене підтверджується, зокрема, протоколом засідання, відповідно до якого депутат ОСОБА1 згідно з результатами поіменного голосування за рішення № 72 голосував «за».

Станом на 31 січня 2018 року засновниками ПП «Терема» були ОСОБА2 та ОСОБА4, тобто батько та рідний брат дружини депутата ОСОБА1, що НАЗК встановило, зокрема, з інформації, зазначеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 4 квітня 2018 року № 1003827830, з листа Міністерства юстиції України від 30 травня 2018 року № 21367/8061-26-18/19.1.1, у якому на запит департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції НАЗК заступник Міністра з питань державної реєстрації О.Сукманова повідомила про наявний актовий запис цивільного стану про народження ОСОБА1 та його шлюб із ОСОБА3 (після державної реєстрації шлюбу – прізвище ОСОБА3), листа Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 23 січня 2018 року № 6801.3-552/68.3-18 та доданих до нього копій документів, у яких зазначено, що ОСОБА4 та ОСОБА3 походять від одних батьків – ОСОБА5 та ОСОБА6.

4 вересня 2018 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із НАЗК надійшли протоколи від 29 серпня 2018 року № 35-04/372, № 35-04/373 про вчинення ОСОБА1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП (номери судових справ 686/20323/18, 686/20324/18), які були розподілені до провадження судді Місінкевича А.Л.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевич А.Л. ухвалою від 5 вересня 2018 року зазначені вище справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 об’єднав в одне провадження (присвоєно № 686/20323/18), судовий розгляд призначив на 26 вересня 2018 року.

Відповідно до постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л. від 21 листопада 2018 року матеріали справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП повернуто до НАЗК для доопрацювання та належного оформлення.

Постанова суду мотивована тим, що у протоколі № 35-04/372 від 29 серпня 2018 року зазначено, що з боку ОСОБА1 є порушення вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», частини першої статті 59¹ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме неповідомлення ОСОБА1 про наявність у нього реального конфлікту інтересів, проте не вказано, який у нього існував реальний конфлікт інтересів і в чому він проявився. У протоколі № 35-04/373 від 29 серпня 2018 року також зазначено, що ОСОБА1 порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», частини першої статті 59¹ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ухвалив рішення в умовах реального конфлікту інтересів, проте не вказано, яке саме рішення ухвалив і в чому полягав реальний конфлікт інтересів.

У зазначеній вище постанові суд також вказав, під час при оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення було допущено неповноту формулювання звинувачення; викладені у протоколах відомості не відображають усіх обставин правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП; не розкрито суть правопорушень, що позбавляє особу, щодо якої складено протокол, можливості ефективно захищатися. Наведені вище порушення є істотними і не можуть бути усунені в суді.

Отже, відповідно до постанови від 21 листопада 2018 року суддя Місінкевич А.Л. дійшов висновку, що протоколи від 29 серпня 2018 року № 35-04/372, № 35-04/373 не відповідають вимогам статті 256 КУпАП, що робить неможливим об’єктивний та неупереджений розгляд справи, оскільки суд не наділений правом збирати докази на доведення обставин, указаних у протоколі, тому протоколи про вчинення адміністративного правопорушення із додатками підлягають поверненню для доопрацювання та належного оформлення.

Повторно протоколи від 29 серпня 2018 року № 35-04/372, № 35-04/373 надійшли до суду 19 грудня 2018 року.

Постановою суду від 18 січня 2019 року провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Частиною першою статті 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Суддя Місінкевич А.Л. під час здійснення правосуддя у справі 5 вересня 2018 року справи в одне провадження суддя призначав її розгляд із інтервалами у 21, 20 та 36 днів, що також не відповідає встановленим статтею 277 КУпАП вимогам.

Крім того, у засіданні, призначеному на 21 листопада 2018 року (із інтервалом від попереднього засідання у 36 днів), суддя Місінкевич А.Л. постановив ухвалу про повернення матеріалів до НАЗК для належного оформлення.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що повернення на дооформлення матеріалів справи про адміністративні правопорушення більш як через два з половиною місяці після їх надходження до провадження судді вплинуло на те, що надалі за результатами розгляду протоколів, які надійшли до суду повторно, суддя Місінкевич А.Л. прийняв постанову про закриття провадження у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Недотримання встановлених частиною першою статті 277 КУпАП строків призвело до того, що провадження у справі № 686/20323/18 закрито у зв’язку із закінченням строку, визначеного статтею 38 КУпАП, за відсутності встановлення судом наявності чи відсутності вини в діях ОСОБА1

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л., оскільки його дії під час здійснення правосуддя у справі № 686/20323/18 мають ознаки дисциплінарних проступків, передбачених статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII):

– пункт 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII – безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом;

– пункт 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII – умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Місінкевича А.Л. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таку хронологію подій.

Надходження справи до суду: 4 вересня 2018 року до Хмельницького міськрайонного суду надійшли два протоколи НАЗК від 29 серпня 2018 року (№ 35-04/372, № 35-04/373) стосовно ОСОБА1 (справи №№ 686/20323/18, 686/20324/18), які було розподілено до провадження судді Місінкевичу А.Л.

Об’єднання проваджень: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 5 вересня 2018 року об’єднав справи в одне провадження – № 686/20323/18. Перше засідання призначено на 26 вересня 2018 року.

Призначення судових засідань: справу було призначено до розгляду 4 рази: 26 вересня, 16 жовтня, 2, 21 листопада 2018 року. Інтервали між призначеннями становили 21, 20, 17 та 19 днів, відповідно.

Зокрема, вперше розгляд справи № 686/20323/18 призначено на 26 вересня 2018 року.

25 вересня 2018 року від представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю ОСОБА1 з’явитися у судове засідання у звʼязку з перебуванням за кордоном (доказів на підтвердження та/або про тривалість такого перебування не надано).

Наступне засідання було призначено на 16 жовтня 2018 року.

16 жовтня 2018 року від представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звʼязку з неможливістю прибути в судове засідання через погіршення стану її здоров’я.

ОСОБА1 повідомлено про відкладення розгляду справи на 2 листопада 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 16 жовтня 2018 року.

Із 17 до 26 жовтня 2018 року суддя Місінкевич А.Л. перебував у відпустці.

2 листопада 2018 року від представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА8 надійшло клопотання, у якому висловлено прохання повернути протоколи до НАЗК для належного оформлення.

Розгляд справи відкладено на 21 листопада 2018 року.

Повернення справи на доопрацювання: суддя Місінкевич А.Л. постановою від 21 листопада 2018 року повернув матеріали справи до НАЗК на доопрацювання, мотивуючи це:

відсутністю конкретизації реального конфлікту інтересів;

неповнотою формулювання звинувачення;

порушенням вимог статті 256 КУпАП.

Повторне надходження справи до суду: протоколи повторно надійшли до суду 19 грудня 2018 року.

Закриття провадження у справі: постановою від 18 січня 2019 року провадження закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності (стаття 38 КУпАП).

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 притягнула суддю Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом місяця.

Оцінюючи дії судді Місінкевича А.Л. під час розгляду справи № 686/20323/18, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що у межах дисциплінарного провадження судді Місінкевичу А.Л. не ставиться у вину саме факт повернення матеріалів справи на дооформлення та не заперечується право судді на таке повернення. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що КУпАП дійсно не визначає ні права суду на повернення матеріалів про адміністративні правопорушення на доопрацювання (чи належне оформлення шляхом винесення відповідної постанови), ні заборони чи обмежень щодо можливості такого повернення.

Водночас надається оцінка діям судді щодо повернення справи до НАЗК для доопрацювання через 77 днів після призначення справи до розгляду вперше, попри встановлені статтею 277 КУпАП вимоги щодо п’ятнадцятиденного строку для розгляду справи, а також вимоги статті 278 КУпАП, відповідно до якої суд саме на етапі підготовки справи до розгляду має вирішити питання щодо правильності складення протоколу.

За змістом частини третьої статті 38 КУпАП, чинної на час розгляду суддею Місінкевичем А.Л. справи № 686/20323/18, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як убачається зі змісту постанови від 18 січня 2019 року, про рішення сесії Хмельницької міської ради 7 скликання від 31 січня 2018 року та вчинення ОСОБА1 правопорушення НАЗК стало відомо 9 серпня 2018 року. Ураховуючи наведене, провадження у справі № 686/20323/18 про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА1 закрито у звʼязку із закінченням строків, встановлених статтею 38 КУпАП.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, встановила, що, як убачається зі справи про адміністративне правопорушення, суддя Місінкевич А.Л. до моменту повернення матеріалів справи на дооформлення чотири рази призначав справу до розгляду (на 26 вересня, 16 жовтня, 2 та 21 листопада 2018 року), а отже, у судді під час підготовки справи до розгляду не виникало жодних питань щодо правильності складення протоколів уповноваженою особою НАЗК.

Ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172⁷ КУпАП, зважаючи на чітко регламентований КУпАП загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, суддя Місінкевич А.Л., на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, мав ураховувати, що одним із завдань провадження у справах є своєчасне вирішення справ з дотриманням вимог закону, та повинен був вжити всіх заходів для вирішення справи про адміністративне правопорушення у строки, визначені КУпАП.

Натомість призначення суддею Місінкевичем А.Л. судових засідань у справі № 686/20323/18 із інтервалами, що перевищували встановлений статтею 277 КУпАП загальний строк для розгляду справи по суті, вплинуло на те, що надалі за результатами розгляду протоколів, які надійшли до суду повторно, суддя Місінкевич А.Л. прийняв постанову про закриття провадження у звʼязку із закінченням визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Недотримання строків розгляду справи призвело до невиконання завдань КУпАП, адже справа стосовно депутата Хмельницької міської ради VII скликання ОСОБА1 по суті розглянута не була, оскільки провадження було закрито у звʼязку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які свідчили б саме про умисне порушення суддею Місінкевичем А.Л. вимог закону, водночас, ураховуючи порушення суддею чітких та зрозумілих положень КУпАП в частині щодо строку розгляду справи про адміністративні правопорушення, дійшла висновку, що суддя Місінкевич А.Л. несумлінно виконував обов’язки судді під час розгляду справи № 686/20323/18, а отже, вчинив проступок унаслідок недбалості.

Ураховуючи порушення суддею чітких та зрозумілих положень КУпАП в частині щодо строку розгляду справи про адміністративні правопорушення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Місінкевича А.Л. під час розгляду справи № 686/20323/18 утворюють склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закон № 1402-VIII, а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

За результатами розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила у діях судді Місінкевича А.Л. під час розгляду справи № 686/20323/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Строк притягнення судді Місінкевича А.Л. до дисциплінарної відповідальності, у розумінні частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, не сплинув, оскільки хоча події, які стали предметом дослідження дисциплінарної органу, і мали місце протягом вересня 2018 року – січня 2019 року, однак з моменту розпочатого дисциплінарного провадження (12 липня 2019 року) строк переривається та до встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII трирічного строку не враховується.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Місінкевича А.Л., з урахуванням встановленого ступеня вини, у цьому випадку – недбалість, при цьому беручи до уваги позитивну характеристику судді, неумисний характер допущених порушень, а також відсутність за час здійснення правосуддя (понад 20 років) дисциплінарних стягнень, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що застосування до судді Місінкевича А.Л. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця – є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Узагальнені доводи скарги судді Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Оскаржуючи рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суддя Місінкевич А.Л. зазначив, що дисциплінарний орган неправильно обрахував строк, протягом якого він міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, зокрема не урахував строку його тимчасової непрацездатності / перебування у відпустці за 2019–2024 роки та не застосував визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закон № 1402-VIIІ строку притягнення до дисциплінарної відповідальності у взаємозв’язку із частиною четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Місінкевич А.Л. вважає, що строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності закінчилися з огляду на таке.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII регламентовано, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 (провадження № 11-134сап24) зазначила, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII, потрібно розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Суддя зауважив, що у справі, яку розглядала Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, сплив строк накладення дисциплінарного стягнення, оскільки з дати вчинення дисциплінарного проступку (18 січня 2019 року) до дати накладення дисциплінарного стягнення (7 квітня 2025 року) минуло понад три роки.

Крім зазначеного, суддя не погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо неналежного ставлення судді Місінкевича А.Л. до виконання службових обов’язків, неефективного, несвоєчасного використання наданих йому законом повноважень, а саме, що він не вживав достатніх і своєчасних заходів, у тому числі заходів контролю, для дотримання визначеного законом строку розгляду справи, а отже вчинив проступок унаслідок недбалості.

Позиція Вищої ради правосуддя в оцінці аргументів скарги

Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Перевіривши доводи скарги судді Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Щодо наявності в діях судді Місінкевича А.Л. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі, зокрема, безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24, провадження № 11-222сап24, від 21 липня 2025 у справі № 990SCGC/19/25, провадження № 11-155сап25 та від 16 жовтня 2025 року у справі № 990SCGC/35/25, провадження № 11-283сап25) неодноразово висновувала, що пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено два різні за складом дисциплінарні проступки: безпідставне затягування розгляду справи (перший) і (або) невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом (другий).

Якщо йдеться про безпідставне затягування розгляду справи, то таке може бути вчинено тільки умисно. Суддя усвідомлює, що немає об’єктивних перешкод для розгляду справи (заяви, скарги) у строки, встановлені законом, однак цього не виконує, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування розгляду.

Натомість суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку «невжиття суддею заходів щодо розгляду справи (заяви, скарги) у строки, передбачені законом» характеризується недбалістю як формою вини. Суддя через погану організацію своєї роботи, недостатню компетентність тощо, не маючи об`єктивно непереборних перешкод, не вжив відповідні процесуальні заходи для своєчасного розгляду справи (заяви, скарги), хоча повинен був і міг усвідомлювати можливість внаслідок цього порушення строків розгляду справи (заяви, скарги) та інших негативних наслідків.

Критеріями оцінки належної поведінки судді Місінчевича А.Л. під час розгляду справи № 686/20323/18 в аспекті дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, який ставиться йому за провину, можуть бути: своєчасне призначення справи до розгляду; часові інтервали між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення судових засідань чи оголошення в них перерв; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків відповідальними працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток (іншої кореспонденції), за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо.

Дисциплінарний орган встановив, що 4 вересня 2018 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із НАЗК надійшли протоколи від 29 серпня 2018 року № 35-04/372, № 35-04/373 про вчинення ОСОБА1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП (номери судових справ 686/20323/18, 686/20324/18), які були розподілені до провадження судді Місінкевича А.Л.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевич А.Л. ухвалою від 5 вересня 2018 року об’єднав зазначені вище справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 в одне провадження (присвоєно № 686/20323/18), судовий розгляд призначив на 26 вересня 2018 року.

Відповідно до статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Тобто, як встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, під час призначення справи № 686/20323/18 до судового розгляду суддею Місінкевичем А.Л. не було дотримано встановленого статтею 277 КУпАП строку.

Загалом справу № 686/20323/18 було призначено до судового розгляду чотири рази: 26 вересня, 16 жовтня, 2, 21 листопада 2018 року. Інтервали між призначеннями становили 21, 20, 17 та 19 днів, відповідно.

Зокрема, вперше розгляд справи № 686/20323/18 призначено на 26 вересня 2018 року.

25 вересня 2018 року від представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи зважаючи на неможливість ОСОБА1 з’явитися у судове засідання у звʼязку з перебуванням за кордоном (доказів на підтвердження та/або про тривалість такого перебування не надано), тому розгляд справи було відкладено на 16 жовтня 2018 року.

16 жовтня 2018 року від представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА7, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звʼязку з неможливістю прибути в судове засідання через погіршення стану її здоров’я.

ОСОБА1 повідомлено про відкладення розгляду справи на 2 листопада 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 16 жовтня 2018 року.

Із 17 до 26 жовтня 2018 року суддя Місінкевич А.Л. перебував у відпустці.

2 листопада 2018 року від представника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА8 надійшло клопотання, у якому висловлено прохання повернути протоколи до НАЗК для належного оформлення. Розгляд справи відкладено на 21 листопада 2018 року та того самого дня суддя Місінкевич А.Л. прийняв постанову від 21 листопада 2018 року про повернення матеріалів справи № 686/20323/18 для доопрацювання та належного оформлення.

Перевіряючи доводи скарги про те, чи вживав суддя Місінкевич А.Л. належні заходи щодо розгляду справи № 686/20323/18 протягом строку, встановленого законом (у даному випадку – тримісячний строк), Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно зауважила, що суддя Місінкевич А.Л. повернув матеріали справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА1 за частинами першою та другою статті 172⁷ КУпАП до НАЗК для доопрацювання та належного оформлення через 77 днів після призначення справи до розгляду вперше, попри встановлені статтею 277 КУпАП вимоги щодо п’ятнадцятиденного строку для розгляду справи, а також вимоги статті 278 КУпАП.

При цьому, суддя Місінкевич А.Л. до моменту повернення матеріалів справи на дооформлення чотири рази призначав справу до розгляду (на 26 вересня, 16 жовтня, 2 та 21 листопада 2018 року), а отже, у судді під час підготовки справи до розгляду не виникало жодних питань щодо правильності складення протоколів уповноваженою особою НАЗК.

Наведені вище обставини, ураховуючи критерії оцінки належної поведінки судді в аспекті дисциплінарного проступку, який ставиться за провину судді Місінкевичу А.Л., дають підстави для висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що суддя Місінкевич А.Л. не вчинив достатніх і необхідних дій для забезпечення своєчасного розгляду справи № 686/20323/18, яка перебувала у його провадженні. Такі дії судді Місінкевича А.Л., як наслідок, призвели не лише до порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, а й надалі – до закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, тобто у встановленому законом порядку не було встановлено вину / невинуватість особи, стосовно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Зазначене не спростовує висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Місінкевич А.Л. несумлінно виконував обов’язки судді під час розгляду справи № 686/20323/18, а отже, вчинив дисциплінарний проступок унаслідок недбалості.

Щодо доводів судді Місінкевича А.Л. про те, що на тривалість розгляду справи № 686/20323/18 вплинуло в першу чергу його надмірне суддівське навантаження, Вища рада правосуддя зазначає, що, безумовно, навантаження є тим чинником, яке повинно враховуватися при вирішенні питання, чи вчинив суддя дисциплінарний проступок, який підпадає під ознаки пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що статистичні показники роботи судді Місінкевича А.Л. у 2018 році дійсно свідчать про високий рівень його навантаження як судді та інтенсивність розгляду ним справ і матеріалів.

Із довідки, наданої керівником апарату Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Димчук С.І., вбачається, що у провадженні судді Місінкевича А.Л. у 2018 році загалом перебувало 1397 справ; надійшло у звітному році – 1203 справи; розглянуто 1277 справ.

Наявна у суддівському досьє інформація свідчить, що у 2018 році суддя Місінкевич А.Л. здійснював правосуддя виключно у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення. Розглянув суддя Місінкевич А.Л. 1018 справ та 23 матеріали у справах про адміністративні правопорушення, а також 134 справи і 103 матеріали кримінального судочинства.

У свою чергу, фактор надмірного суддівського навантаження одночасно повинен оцінюватися дисциплінарним органом у сукупності з іншими обставинами щодо розгляду суддею судових справ, зокрема правовою та/або фактичною складністю справ, необхідністю вжиття процесуальних та/або організаційних заходів щодо підготовки справи до розгляду; процесуальною поведінкою учасників справи.

Саме по собі суддівське навантаження, про що і зазначила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні про притягнення судді Місінкевича А.Л. до дисциплінарної відповідальності, не може бути єдиним та достатнім виправданням розгляду справи поза межами встановленого законом строку, якщо встановлені обставини, що свідчать про невжиття суддею всіх можливих процесуальних і організаційних заходів задля належної підготовки та розгляду справи.

У зазначеному контексті, дисциплінарний орган надав правильну оцінку наданим Місінкевичем А.Л. відомостям про його судове навантаження та перебування у відпустці, зауваживши, що такі не обґрунтовують дій судді та не свідчать про відсутність у нього процесуальної можливості здійснити належну підготовку справи № 686/20323/18 до розгляду та призначити судові засідання із іншими, ніж 17 – 21 день, інтервалами.

Натомість Вища рада правосуддя зауважує, що надмірне навантаження з урахуванням конкретних обставин та принципу пропорційності мало бути ураховано Дисциплінарною палатою під час обрання дисциплінарного стягнення як фактор, що зумовлює потребу в пом’якшенні такого.

Щодо дотримання строків притягнення судді Місінкевича А.Л. до дисциплінарної відповідальності

З матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що 18 січня 2019 року суддя Місінкевич А.Л. прийняв постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 686/20323/18 з підстав закінчення строків притягнення особи до відповідальності.

НАЗК звернулось до Вищої ради правосуддя 10 липня 2019 року зі скаргою на дії судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича А.Л.

Відповідно до положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження стосовно судді Місінкевича А.Л. розпочалося після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 10 липня 2019 року. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про притягнення судді Місінкевича А.Л. до дисциплінарної відповідальності 7 квітня 2025 року.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Тобто цією нормою Закону № 1402-VIII чітко визначено строк, протягом якого до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а саме не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя зазначає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII, потрібно розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку до дати накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Аналогічну правову позицію щодо застосування (обчислення) строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 (провадження № 11-134сап24).

Застосовуючи цю норму, Вища рада правосуддя зауважує, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно) і що дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються, а отже, доводи судді, що дисциплінарний орган неправильно обрахував строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, без урахування до такого строку періодів перебування судді у відпустці або тимчасової непрацездатності, є недоречним.

Водночас застосування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності потребує застосування норм статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які визначають часові межі дисциплінарного провадження.

Наразі частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (зі змінами, внесеними Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»; у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВККСУ у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВККСУ.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики надав роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Закону № 1402-VIII у частині дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема зазначив, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення ВККСУ або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення ВККСУ або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Із 5 серпня 2021 року (дата набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») до 17 жовтня 2023 року (дата набрання чинності Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») частина друга статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» була в такій редакції: «Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом».

Частина перша статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону № 1402-VIII та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», яка регламентувала початок дисциплінарного провадження (Конституційний Суд України Рішенням від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 визнав, зокрема, цю статтю такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною)), визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Аналіз норм статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», необхідність здійснення якого в цій справі обумовлена часовим проміжком вчинення суддею Місінкевичем А.Л. дисциплінарного проступку (постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суддя Місінкевич А.Л. ухвалив 18 січня 2019 року) та датою отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги щодо судді (10 липня 2019 року), свідчить, що, незважаючи на викладені вище зміни до цієї статті, визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним – з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що в підсумку було чітко закріплено в чинній редакції цієї статті.

Зважаючи на викладене вище, строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Місінкевича А.Л. з 10 липня 2019 року до 7 квітня 2025 року не підлягає урахуванню до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, в разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою щодо судді часові межі дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до Вищої ради правосуддя та датою ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення за такою скаргою.

Щодо пропорційності накладеного на суддю Місінкевича А.Л. дисциплінарного стягнення

Суддя Місінкевич А.Л. вчинив дисциплінарний проступок 18 січня 2019 року.

Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VІІІ передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до суддів:

1) попередження;

2) догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) суворої догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

6) подання про звільнення судді з посади.

Водночас, законом встановлено обмеження щодо застосування окремих видів дисциплінарних стягнень з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, посади (місця роботи) судді, наявності непогашених дисциплінарних стягнень.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1 – 3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10 –12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону; дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. Також у порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду; дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Згідно з частиною шостою статті 109 Закону за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

За змістом частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.

Зважаючи на встановлення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя наявності у діях судді Місінкевича А.Л. під час розгляду справи № 686/20323/18 складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закон № 1402-VIII, дисциплінарний орган, не мав обмежень, встановлених частиною четвертою статті 109 Закону № 1402-VІІІ, щодо можливості обрання виду дисциплінарного стягнення.

Оскільки суддя Місінкевич А.Л. на час вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не мав непогашених дисциплінарних стягнень, тому Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не мала підстав для застосування положень частини шостої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

Дисциплінарний проступок, вчинений суддею Місінкевичем А.Л. не є істотним дисциплінарним проступком, у зв’язку з чим підстави для обрання стягнення у виді подання про звільнення судді з посади були відсутні.

Оскільки суддя Місінкевич А.Л. є суддею місцевого суду, стягнення у виді подання про переведення судді до суду нижчого рівня до нього також не могло бути застосоване.

З урахуванням викладеного, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи могла застосувати до судді Місінкевича А.Л. такі дисциплінарні стягнення:

1) попередження;

2) догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Місінкевича А.Л., з урахуванням встановленого ступеня вини, у цьому випадку – недбалість, при цьому беручи до уваги позитивну характеристику судді, неумисний характер допущених порушень, а також відсутність за час здійснення правосуддя (понад 20 років) дисциплінарних стягнень, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що застосування до судді Місінкевича А.Л. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця – є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

Водночас оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не містить обґрунтування чому, на переконання дисциплінарного органу, до судді Місінкевича А.Л. мало бути застосоване друге за суворістю дисциплінарне стягнення, а не попередження.

У контексті наведеного, Вища рада правосуддя вважає, що встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя фактори надмірного навантаження судді Мівсінкевича А.Л. станом на дату вчинення дисциплінарного проступку, а також той факт, що склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом) утворюють дії судді Місінкевича А.Л. під час розгляду однієї справи про адміністративне правопорушення – № 686/20323/18 – зумовлюють потребу у застосуванні до судді Місінкевича А.Л. більш м’якого дисциплінарного стягнення – попередження.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарг

Відповідно до пункту 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

За результатами розгляду скарги судді Місінкевича А.Л. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Місінкевича А.Л. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Водночас Вища рада правосуддя вважає, що наявні правові підстави для зміни рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 шляхом застосування до судді більш м’якого дисциплінарного стягнення у виді попередження, яке, на переконання Вищої ради правосуддя, є пропорційним вчиненому суддею Місінкевичем А.Л. дисциплінарному проступку та таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича Андрія Леонідовича до дисциплінарної відповідальності змінити. Застосувати до судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Місінкевича Андрія Леонідовича дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя

На підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя рішення виготовлено членом Вищої ради правосуддя Усиком Г.І.