Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєвої О.Є. за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Подільського районного суду міста Полтави Крючко Наталії Іванівни за дисциплінарною скаргою Національного антикорупційного бюро України,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 2 лютого 2024 року (вх. № 68/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) за підписом Директора Кривоноса С.Ю. на дії судді Ленінського районного суду міста Полтави Крючко Н.І. з підстав допущення нею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Крючко Наталія Іванівна Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Ленінського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 11 червня 2009 року № 1513-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» Ленінський районний суд міста Полтави перейменовано на Подільський районний суд міста Полтави. Цим Законом визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду. Закон набрав чинності 25 квітня 2025 року.

 

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги НАБУ

У дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № _____ від 28 липня 2022 року, за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України); ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України; ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що адвокат ОСОБА3 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА4, повідомивши йому, що грошові кошти призначаються судді ОСОБА5 – голові Полтавського апеляційного суду за скасування рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (справа № 552/2083/22).

У квітні 2023 року обвинувальний акт щодо зазначених осіб скеровано до Вищого антикорупційного суду.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також у кримінальному провадженні № ____ від 7 грудня 2022 року встановлено факти неналежної поведінки судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6, що порочить звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Зокрема, 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6, під час якої зазначені особи обговорювали можливість втручання в процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) Москаленко В.В., у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА7 – ОСОБА8, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА8 до адміністративної відповідальності.

Крім того, у дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що на розгляді судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 перебувала цивільна справа № 553/5903/22 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА9 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пет-Плюс» (далі – ТОВ «Пет-Плюс») та ОСОБА10 про встановлення меж користування земельною ділянкою.

16 листопада 2022 року суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 задовольнила заяву ОСОБА9 про забезпечення позову, заборонивши відповідачам ТОВ «Пет-Плюс» та ОСОБА10 вчиняти будь-які дії щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів із метою обмеження користування спільною земельною ділянкою.

Судове рішення, як зазначено в дисциплінарній скарзі НАБУ, ухвалено за домовленістю між суддею ОСОБА6, адвокатом ОСОБА1, адвокатом ОСОБА11, що підтверджується протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), а саме аудіо-, відеоконтролю особи.

Автор дисциплінарної скарги вважає, що наведені відомості та встановлені факти неналежної поведінки судді ОСОБА6 можуть свідчити про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, у зв’язку з чим висловлює прохання притягнути суддю ОСОБА6 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статей 40, 222 Кримінального процесуального кодексу України НАБУ надало Вищій раді правосуддя дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування в зазначених у дисциплінарній скарзі кримінальних провадженнях (наданої інформації та всіх копій документів) у межах дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА6.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII) дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів із дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII визначено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII встановлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначила днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 7 січня 2025 року дисциплінарну скаргу НАБУ передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Тегляєвій О.Є. для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги НАБУ дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. направила до Вищої ради правосуддя висновок від 28 січня 2025 року (вх. № 258/0/24-25) разом зі скаргою та матеріалами, зібраними під час попередньої перевірки, із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 лютого 2025 року № 256/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок).

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. підготувала й передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок від 8 квітня 2025 року, а також повідомила суддю та скаржника про його наявність і можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.

Суддя ОСОБА6 та представник НАБУ ознайомилися зі змістом дисциплінарної справи та всіма наявними в ній матеріалами.

Розгляд дисциплінарної справи призначали неодноразово, зокрема на 5 травня, 9 червня, 7 липня, 17 листопада 2025 року.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 травня 2025 року в задоволенні клопотання судді ОСОБА6 про долучення додаткових документів до матеріалів дисциплінарної справи було відмовлено, клопотання про допит свідків задоволено.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 червня 2025 року допитано свідків – адвоката ОСОБА1, суддю Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави).

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 червня 2025 року свідок – суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави), підтвердила, що в її провадженні перебували матеріали про притягнення ОСОБА8 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

На запит судді ОСОБА6 суддя Москаленко В.В. повідомила, що суддя ОСОБА6 не зверталася до неї ні з питаннями, ні з проханнями, ні за будь-якою іншою інформацією під час перебування в її провадженні матеріалів про притягнення ОСОБА8 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Повідомила також, що ні до секретаря, ні до помічника із приводу зазначених матеріалів справи суддя ОСОБА6 також не зверталася, в іншому разі вона про це знала б.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 червня 2025 року свідок – адвокат ОСОБА1 на запитання судді ОСОБА6 повідомив, що не звертався до судді ОСОБА6 з приводу задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання ОСОБА9 позовної заяви до ТОВ «Пет-Плюс» та ОСОБА10; не зустрічався із суддею ОСОБА6 біля її дому, оскільки на той час перебував в іншому місці, зазначив, що навіть не знає, де мешкає суддя ОСОБА6.

4 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника НАБУ – О.Івашка про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю надати додаткові докази. Зокрема, у клопотанні зазначено, що в межах кримінального провадження № ____ від 12 грудня 2022 року триває процес отримання додаткових доказів, уживаються заходи для отримання тимчасового доступу до інформації стосовно з’єднань абонентів мобільного зв’язку ОСОБА6 та ОСОБА1, що матиме суттєве значення під час розгляду цієї дисциплінарної скарги.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 7 липня 2025 року, клопотання було задоволено.

15 жовтня та 11 листопада 2025 року від представника НАБУ – Чуприни О.О., до Вищої ради правосуддя надійшли клопотання про долучення додаткових доказів у дисциплінарній справі стосовно судді Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА6.

14 листопада 2025 року до Вищої ради правосуддя від судді ОСОБА6 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Суддю Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА6 та НАБУ повідомлено про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 17 листопада 2025 року, в порядку та строки, що встановлені Законом № 1798-VIII.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 листопада 2025 року взяли участь суддя ОСОБА6, представник НАБУ Чуприна О.О., дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила клопотання судді ОСОБА6 та представника НАБУ Чуприни О.О. про долучення до матеріалів дисциплінарної справи додаткових доказів.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєву О.Є., суддю ОСОБА6, представника НАБУ Чуприну О.О., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА6 до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

 

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Щодо справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22

28 вересня 2022 року до провадження судді Рубіжанського міського суду Луганської області Москаленко В.В. (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) надійшли матеріали про притягнення ОСОБА8 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 553/4670/22).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 24 вересня 2022 року о 21:45 у місті Полтаві на вулиці Олександра Бідного, будинок 2 водій ОСОБА8 керував транспортним засобом BMW Х5, державний номерний знак ____, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджувалося висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп’яніння № 441, проведеного цього самого дня лікарем Комунального підприємства «Полтавський обласний центр залежностей Полтавської обласної ради».

Постановою судді Москаленко В.В. від 27 березня 2023 року ОСОБА8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. До ОСОБА8 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою від 27 березня 2023 року, адвокат ОСОБА12 в інтересах ОСОБА8 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

7 квітня 2023 року зазначена апеляційна скарга надійшла до провадження Полтавського апеляційного суду. Однак постановами Полтавського апеляційного суду від 20 квітня, від 5, 9, 18, 22, 24, 26 травня, від 1, 12, 14 червня, від 12, 28 липня, від 2 серпня 2023 року суддів відведено від розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки вони працюють разом із суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7, а особа, притягнута до адміністративної відповідальності, є його сином.

Суддя ОСОБА7 постановою від 4 серпня 2023 року задовольнив його самовідвід від розгляду апеляційної скарги, оскільки притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА8 є його сином.

Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2023 року задовольнив подання Полтавського апеляційного суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 передав до Харківського апеляційного суду.

Харківський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА8 – адвоката ОСОБА12, задовольнив частково. Постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року скасував. Ухвалив нову постанову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення повернув до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області для належного оформлення та усунення недоліків.

Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Високих М.С. постановою від 21 березня 2024 року закрила провадження у справі про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 за відсутністю в діях ОСОБА8 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Під час досудового розслідування встановлено, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА5 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6, під час якої вони обговорювали втручання у процес здійснення правосуддя суддею Москаленко В.В. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 про притягнення сина ОСОБА7 – ОСОБА8, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Зокрема, з копії протоколу проведення НСРД від 3 лютого 2023 року, яке здійснювалося на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 26 жовтня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу), убачається, що в кабінеті судді ОСОБА5 16 листопада 2022 року відбулася розмова такого змісту (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися перші літери прізвищ суддів):

«<...>

Г. – Слишиш, ти мені скажи, по малому ж ще не розсматрювала ця в суде, нє?

Т. – Нє.

Г. – А на коли воно?

Т. – Ну ми отложилі його. На 27 грудня.

Г. – Ааа, це ж вона буде, ця ж командірована, да?

Т. – Да. З Луганська чи откуда вона.

Г. – Ну вона комунікабельна чи ні?

Т. – [Ненормативна лексика] його знає, я пішов з Новаком общаться, воно, знаєш, неудобно вродє би счас, я пішов до ОСОБА16. ОСОБА16 каже: “Вони всі одінакові”.

Г. – А ОСОБА14?

Т. – З ОСОБА14 я не розмовляв.

Г. – Ну, ОСОБА14, я так поняв, вона з ними там шось з ними в контакті, давай...

Г. – Алло, ОСОБА14, добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись, под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше, добро. Угу, давай, угу” (ОСОБА5 закінчив розмову по телефону). Счас вона приїде. Задамо вопрос. Та я думаю вона з ними должна буть ето, бо ОСОБА14 вона ж <...>».

Відповідно до протоколів проведення НСРД від 3 лютого 2023 року судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА7 та суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 обговорювали матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА8 та суддю ОСОБА12 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися перші літери прізвищ суддів):

«<...> Г. – ОСОБА14, присажуйся.

К. – Ага.

Г. – Слишиш...

К. – Да.

Г. – Дивись, єсть у вас там дєвушка одна з фамілієй ОСОБА12.

К. – Ой, єсть, ОСОБА12.

Г. – Вона яка? Комунікабельна чи так сєбє?

К. – Та, вот еті такі ж якісь інтєрєсні. Вони то вроді й нічо, ну такі якісь р’яні вони. Ото ж.

Г. – Ну дивись, суть заключається в чому. У ОСОБА15 в малого там сто тридцята. Ну, сто тридцята.

К. – Ну, як всігда, да?

Г. – Шось ето самоє, немає там ні стєпєні, ні проміллє.

Т. – І в протоколі ознак нема. І чого зупинили, не зрозуміло. Ну, казали, що поступив тєлєфонний звонок, що там десь вони, хтось дзвонив...

К. – Tiпa випивав?

Т. – Да.

К. – Ну це як всігда, стукачі.

Т. – Да. І в протоколі не вказано за якими ознаками алкогольного сп’яніння...

К. – (перебиває) Ну, я попробую. Я попробую.

Г. – Угу. Ну, і поняла, тут же ж в принципі не надо на біле чорне. Воно ж...

К. – А вона його призначила?

Т. – Вона його перепризначила на 27 аж грудня.

К. – Ну потому шо дєл багато. Да, харашо. 27 грудня – день рождєнія мого малого. Ну, в общем, тоді я їй скажу.

Т. – А в мого зятя тоже 27.

К. – Ну ото ж, бачите, ми такі зімні всі. То хорошо. Да, я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть.

Г. – Ну да...

К. – Нічого как би щось там такого політичного.

Г. – По большому счоту ти ж знаєш: ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.

К. – Да, да. Та нє, я думаю, шо...

Г. – Підтримати. Тєм болєє ти ж понімаєш, це діти, і...

К. – Та ну о чєм ви говоріте? Мені об’яснять вообще не надо.

Г. – ОСОБА14, ну я ж знаю, шо тобі, так сказать. Я ж почему і говорю, шо просто шо…

К. – В любом случає, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки. Тєм болєє з їхніми протоколами, то це ж там...

Т. – Там протокол і висновок. У висновку алкогольне сп’яніння, проміллє не вказано.

Г. – Ну з хлопцями вдвойом бутилку пива...

К. – Ну конечно.

Г. –...їхали додому, раз і всьо.

К. – І побачили.

Т. – Він же не пив, він в мене не пив. Оце ж уже года два як він не пив. А це ж...

К. – (перебиває) Ну фамілія та ж у сина?

Т. – Да.

К. – Ваша ж фамілія?

Т. – Да. Моя ж. А то ж розвівся, розвівся з...

К. – І началось, да?

Т. – І поїдем, каже, ми пива попили (декілька слів). І, каже, без п’ятнадцяти десять вже було...

К. – (перебиває) Бармени отож дзвонят. Ви поняли, ото ж хтось отам, оце ж, забігайловках.

Т. – Каже, я тільки виїхав. Возлє третьой поліклініки були вони там. Каже: «Я тільки виїхав, тут тобі доганяють і тормозять».

К. – Та нє, я думаю, шо да. Ну ви ж там пояснення, все ж понаписували ж оце?

Т. – Там ніяких пояснень нема.

К. – Нє, ну счас от, в справу. Шоб було б же, щоб же з чогось починати...

Г. – Там же ОСОБА1 занімається цим вопросом.

К. – А, ОСОБА1?

Г. – Да.

К. – Я поняла. Хорошо.

Г. – Ви ж з ним в нормальних? Чи нє?

К. – Нє, нормально, нормально. Нє, просто ото ж такий же ж гусь, що може ж не написать толком нічого такого. Ну, то єсть просто надо, щоб там, щас же ж практіка, шо єслі нема. Нова ж практика, єслі не було підстав для зупинки – це саме основне. Єслі не було направлення, вообще не виписано направлення, на освідєтєльствованіє – це тоже ж грубєйшеє нарушеніє. Ну, а по тим же ж оцим, там надо ж дивиться вообще ж відео: чи був за кермом, чи не був.

Т. – Каже, я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну, каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

К. – А давайте я гляну.

Г. – Да. Глянеш.

К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.

Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну, не переживайте, я <...>».

Отже, згідно з протоколами проведення НСРД судді обговорювали не лише перебіг справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, а й особистісні характеристики судді ОСОБА12, у провадженні якої перебувала ця справа (чи вона комунікабельна, чи якась інша особа має до неї підхід).

На підставі встановлених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що контекст розмов суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, ОСОБА7, судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6, зокрема з’ясування питань щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно сина судді ОСОБА7 – ОСОБА8, особливостей поведінки та характеру судді ОСОБА12, можливостей знайти спільну мову з нею, вказує, що такі розмови суддів не мають характеру лише приватних розмов, а є такими, що для звичайної розсудливої людини свідчать про зацікавленість суддів в ухваленні відповідного рішення у справі про адміністративне правопорушення № 553/4670/22.

Суддя ОСОБА6, спілкуючись із суддями Полтавського апеляційного суду, запропонувала переглянути справу про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 стосовно сина судді ОСОБА7 – ОСОБА8, яка перебувала у провадженні іншого судді, що не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності судді.

У поясненнях щодо дисциплінарної скарги суддя ОСОБА6 не заперечувала, що зафіксована розмова між нею та суддями Полтавського апеляційного суду дійсно відбулася, проте зазначила, що така розмова мала разовий характер та була ініційована саме суддями Полтавського апеляційного суду для досягнення ними власних інтересів, а не її особистих. Крім того, проведення такої розмови в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду свідчить про примусовий характер таких дій з боку суддів цього суду стосовно неї. Суддя ОСОБА6 стверджує, що під час вказаної розмови вона зрозуміла, що її будуть тримати в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду, допоки вона не погодиться допомогти, тому вона відповіла «Я попробую. Я попробую», щоб у суддів склалося враження, що вона погодилася на їхню пропозицію.

Суддя ОСОБА6 вважає, що роздруківка їхнього діалогу не може належно передати його ситуативно-композиційної форми, яка мала своє відображення у структурі цього акту мовлення. Стверджує, що голова Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 свідомо приховав справжню мету розмови, на яку її було запрошено, а також наявність іншого співрозмовника, оскільки був упевнений, що, знаючи про це, вона ніколи не погодилась б. Вона вдавано пристала на пропозицію і спонукання суддів апеляційної інстанції та обіцяла допомогти їм у вирішенні цього питання шляхом впливу на суддю ОСОБА12, чого насправді не мала наміру робити.

Суддя ОСОБА6 детально навела всі обставини зазначеної вище розмови, яка відбулася між нею та суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА7, надавши власну оцінку цій розмові.

Суддя ОСОБА6 зазначила, що в її діях відсутні будь-які ознаки допущення порушення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Запевнила, що жодних дій щодо втручання в діяльність судді Москаленко В.В. після того, як вона вийшла з кабінету голови Полтавського апеляційного суду, не вчиняла й не могла вчинити. Із суддею Москаленко В.В. щодо справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 не спілкувалася, що підтверджується постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року, якою ОСОБА8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя ОСОБА6 просила врахувати, що не мала позапроцесуального спілкування із суддею Москаленко В.В. щодо справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, незважаючи на її спілкування в службовому кабінеті голови Полтавського апеляційного суду із суддями цього суду та активне спонукання її до цього, що свідчить про відсутність у її поведінці наслідків підриву авторитету судової влади, а відповідно, й ознак дисциплінарного проступку.

У додаткових поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя ОСОБА6 зазначила таке.

До кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року вона ніяк не причетна, жодних протиправних дій не вчиняла.

Звернула також увагу, що в дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 7 грудня 2022 року встановлено факти неналежної поведінки судді ОСОБА6, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, проте ні в дисциплінарній скарзі НАБУ, ні в тексті ухвали Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2024 року не вказано, що це за кримінальне провадження, стосовно кого воно відкрито та на якій стадії перебуває. Наголосила, що ні фігурантом, ні свідком у цій справі вона не була.

Суддя ОСОБА6 зауважила, що ініціатором та активним учасником розмови, яка відбулася між нею і суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА7, був саме голова Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 На цю розмову її було викликано в «приказному порядку», а не запрошено, як стверджував ОСОБА5 Наголосила, що про предмет розмови не була обізнана і не здогадувалася, була налякана та перебувала в дуже напруженому психоемоційному стані. Суддя ОСОБА5, який викликав її в примусовому порядку, свідомо та умисно спонукав її до розмови та вжиття неправомірних дій стосовно судді Москаленко В.В. Водночас попри примусове перебування у вимушених і непереборних обставинах, вона добровільно відмовилася від виконання незаконних вимог голови Полтавського апеляційного суду та не мала наміру їх виконувати.

Суддя ОСОБА6 зазначила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час відкриття провадження у справі не врахувала, що її було викликано до службового кабінету голови Полтавського апеляційного суду, а не запрошено, тему розмови їй нав’язали, не повідомили, що в кабінеті перебуває ще й інший суддя, на неї чинився тиск шляхом умовлянь та спонукань з метою примусити її вплинути на іншу суддю та в незаконний спосіб ознайомитися з матеріалами справи.

Суддя також наголосила, що діалог між нею, головою Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та суддею цього суду ОСОБА7 у тексті дисциплінарної скарги НАБУ відсутній, що, на її переконання, є неприпустимим та свідчить про те, що дисциплінарна скарга не містить посилань на фактичні дані, що є підставою для залишення її без розгляду.

Крім того, суддя ОСОБА6 зазначила, що метою її виклику до службового кабінету голови Полтавського апеляційного суду було не лише здійснення впливу на суддю Москаленко В.В. під час здійснення нею правосуддя, а й огляд диску та матеріалів справи про адміністративні правопорушення, що, як стверджує суддя, для неї було очевидним із самого початку діалогу, а тому, щоб у суддів ОСОБА5 та ОСОБА7 склалося хибне враження, вона погодилася на це, оскільки іншого виходу, ураховуючи, що вони перебували в стані алкогольного сп’яніння, у неї взагалі не було, оскільки, на переконання судді, вони не випустили б її з кабінету доти, доки вона не погодилася б це зробити. Суддя стверджує, що деякі фрази діалогу її налякали, оскільки могли свідчити про намагання вчинити стосовно неї «харасмент».

Суддя вказала, що під час діалогу не обговорювала особистісних характеристик судді Москаленко В.В., а лише була змушена відповідати на конкретні запитання голови Полтавського апеляційного суду.

Суддя також зауважила, що дисциплінарний орган в ухвалі про відкриття провадження стосовно неї не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, а саме розпивання суддями Полтавського апеляційного суду на робочому місці алкогольних напоїв.

Суддя ОСОБА6 не заперечує, що зазначена вище розмова між нею та суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА7 мала місце, проте стверджує, що така розмова мала разовий характер, у вказаній розмові вона не була зацікавлена, розмова мала примусовий і захисний характер з її боку, що своєю чергою виключає наявність у її діях ознак будь-яких дисциплінарних проступків як підстави для дисциплінарної відповідальності.

У поясненнях суддя ОСОБА6 детально описує діалог із суддями Полтавського апеляційного суду, надає власну оцінку кожному епізоду розмови, наголошує на примусовому характері її участі в цій розмові, заперечує будь-який вплив на суддю Москаленко В.В. та запевняє, що не обговорювала з нею справу, зазначаючи, що всю розмову спланував суддя ОСОБА5 Зауважує також, що кримінальної справи стосовно неї порушено не було.

 

 

Щодо цивільної справи № 553/5903/22

У листопаді 2022 року ОСОБА9 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА9 до ТОВ «Пет-Плюс» та ОСОБА10 про встановлення меж користування земельною ділянкою шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів із метою обмеження користування спільною земельною ділянкою, а також заборони ТОВ «Пет-Плюс», ОСОБА10, їхнім співробітникам, орендарям та користувачам спірної земельної ділянки чинити позивачу перешкоди в користуванні загальним проходом та проїздом автомобільним транспортом до спірної земельної ділянки.

10 листопада 2022 року до адвоката ОСОБА1 під час особистої зустрічі звернулась адвокат ОСОБА11 із проханням посприяти у вжитті заходів забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22. Зокрема, адвокат ОСОБА11 зазначила, що «это дело полностью просят под ключ», «це ж по ОСОБА6», «отут полтори», «це забезпечення». ОСОБА11 також називала прізвище заявника у справі – ОСОБА9. Адвокат ОСОБА1 телефонував судді ОСОБА6 з метою домовитися про зустріч та говорив ОСОБА11, що «може, за штуку договорюсь». Співрозмовники також домовилися, що подаватимуть документи до суду доти, доки автоматизована система документообігу суду не визначить суддею в цивільній справі № 553/5903/22 ОСОБА6.

11 листопада 2022 року о 09:28 ОСОБА1 зустрівся із суддею ОСОБА6 у дворі біля місця проживання судді ОСОБА6.

Згідно з протоколом проведення НСРД від 8 грудня 2022 року, що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л.І. від 29 вересня 2022 року (містить позначку про розсекречення такого протоколу), суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 обговорювали питання щодо накладення арешту на майно в цивільній справі № 553/5903/22 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися літери К. – ОСОБА1, Ж. – ОСОБА6) (фрагмент розмови від 11 листопада 2022 року з 23-ї хв):

«<...>

К. – Оце арешт майна, там написано, тільки один голий арешт.

Ж. – Він в мене?

К. – Да, Харковське воно.

Ж. – Да? Ага.

К. – Да. Но вони будуть питаться до вас попасти, там дуже хароше дєло, там таке харошеньке. Вони ж будуть, це ж не обізатєльно арешт, якщо ми напишем, тільки один голий арешт.

Ж. – Ні, підождіть, так ми снімаєм?

К. – Накладаєм.

Ж. – А, ми накладаєм.

К. – Накладаємо.

Ж. – Да? Ааа, ви ж хоть уточніть.

К. – Воно зайшло клопотання про арешт.

Ж. – Ага.

К. – Під нього буде позовна заява, і вони будуть питаться попасти, ну я їх орієнтував, щоб воно попало до вас.

Ж. – Ага.

К. – Я сказав, що, ну, можна побалакати, дама конєшно дуже солідна і дуже серйозна. Вони кажуть: ми, це тільки один голий арешт. Ну ми, єслі вона солідна і серйозна, ми будем подавати - подавати, поки їй не попаде.

Ж. – Сміється.

К. – Ні, ну, там нормально.

Ж. – Чьотко.

К. – Там нормально. Це тут, тут таке на бєнзін і все остальне. Ну там тоже хороший».

«<...>

К. – Я їм казав, що подавайте до потєрі пульса.

Ж. – А коли вони будуть? Я вам можу сказать, коли подавать.

К. – Всьо. Всьо, вони готові.

Ж. – Фамілія єсть тут?

К. – Ні, там тільки номер справи.

Ж. – Сміється. Всьо, я тоді поняла.

К. – Там номер, яка зайшла. У них ще не сплачений судовий збір, ну вони готові в любий момент.

Ж. – Ну, нічого.

К. – А ви мені кажете, коли фас.

Ж. – Да.

К. – Коли фас.

Ж. – Да».

Після розмови з суддею ОСОБА6 адвокат ОСОБА1 телефонував адвокату ОСОБА11 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися літери К. – ОСОБА1, Ч. – ОСОБА11) (фрагмент розмови від 11 листопада 2022 року з 34-ї хв):

«Ч. – Да, ОСОБА13.

К. – Значит, той ти мені номер прислала, той що в неї воно, да? Під цим номером зайшло?

Ч. – Да, да, да.

К. – Всьо, все буде зроблено там, де був збір, і скажуть, коли подавати основний позов, щоб попало, щоб попало до...

Ч. – Підожди - підожди. А судовий збір сьогодні завозить?

К. – Та як хочете, ну всьо буде зроблено те, шо надо. Можете не спішити, все те, що ви попросили, зроблене буде. А ще скажуть за то, щоб попало туди, щоб воно туди попало, ще скажуть, коли подавать.

Ч. – Все, дякую. Я потом тебя еще в понедельник наберу, там у меня еще дело. Все, давай.

К. – Добро, давай. Пока».

14 листопада 2022 року о 17:02 відбулася розмова ОСОБА1 із суддею ОСОБА6 (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися літери К. – ОСОБА1, Ж. – ОСОБА6):

«<...> Ж. – Да. Все, давайте ухвалу винесем, тоді все основне… понимать.

К. – Да, питань нема.

Ж. – Да, все. Добре».

14 листопада 2022 року о 17:07 відбулася телефонна розмова адвоката ОСОБА1 з адвокатом ОСОБА11, під час якої він запевняє, що рішення буде ухвалено на користь заявника (викладено мовою, наближеною до оригіналу, для стенограми використовувалися літери К. – ОСОБА1, Ч. – ОСОБА11):

«Ч. – Да. Александрович.

К. – Значить, дивися, яка ситуація. Завтра виносять оце, що вам нужно.

Ч. – Ага.

К. – А потом, тільки воно буде в реєстрі, ви подаєте основний.

Ч. – Все, спасибо, завтра я вас найду. Спасибо <...>».

Зазначені розмови знайшли своє підтвердження під час прослуховування звукозаписів (аудіоконтроль ОСОБА1 від 14 листопада 2022 року), що містяться на карті пам’яті, яку НАБУ долучило до дисциплінарної скарги.

Суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 ухвалою від 16 листопада 2022 року задовольнила заяву ОСОБА9 про забезпечення позову. Заборонила вчиняти будь-які дії відповідачам ТОВ «Пет-Плюс», ОСОБА10 щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів з метою обмеження користування земельною ділянкою, що розташована АДРЕСА1.

Заборонила ТОВ «Пет-Плюс», ОСОБА10, їхнім співробітникам, орендарям та користувачам спірної земельної ділянки чинити позивачу перешкоди в користуванні загальним проходом та проїздом автомобільним транспортом до земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА1, а саме головним входом зі сторони вул. Матросова.

Зміст розмови, яка відбулася між суддею ОСОБА6 та адвокатом ОСОБА1, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчить про те, що суддя ОСОБА6 погодилася задовольнити заяву про забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22, а також про її позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА1, який не є представником сторони в цій справі.

У поясненнях щодо дисциплінарної скарги суддя ОСОБА6 зазначила, що в її провадженні перебувала цивільна справа № 553/5903/22 про забезпечення позову до подання позовної заяви, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Цю ухвалу оскаржено не було, вона є чинною.

Суддя наголосила, що з адвокатом ОСОБА11 вона не знайома і адвокат ОСОБА11 жодного разу не брала участі у справах, які перебували в її провадженні.

У дисциплінарній скарзі НАБУ не зазначено, в чиїх інтересах адвокат ОСОБА11 зверталася до адвоката ОСОБА1, оскільки посилання на прізвище «ОСОБА9» та згадка про «це забезпечення позову» не надають повної картини щодо усвідомлення та конкретизації справи, у межах якої між ними відбувалася домовленість, а також змісту рішення, яке, за їхньою домовлененістю, мало б бути ухвалено суддею внаслідок здійснення впливу.

Суддя ОСОБА6 також зауважила, що в дисциплінарній скарзі НАБУ зазначено, що адвокат ОСОБА1 під час розмови з адвокатом ОСОБА11 телефонував судді ОСОБА6, щоб «за штуку домовитись», проте ні результатів вказаної розмови із суддею ОСОБА6, ні фактичних відомостей стосовно того, чи справді існував цей телефонний дзвінок від «абонента ОСОБА1» до «абонента ОСОБА6» з підтвердженням належності зазначеним абонентам відповідних мобільних номерів, а також того, що ОСОБА1 телефонував саме «абоненту ОСОБА6», а не іншому абоненту, імітуючи перед своєю співрозмовницею наявність у нього позапроцесуального спілкування з суддею ОСОБА6, дисциплінарна скарга та додані до неї документи не містять.

Суддя ОСОБА6 стверджує, що 11 листопада 2022 року о 09:28 не зустрічалась із ОСОБА1 з метою обговорення цивільної справи № 553/5903/22, оскільки на цей день у неї було призначено 26 справ і матеріалів, розгляд яких розпочинався з 09:00, та не мала такого наміру, як і не мала будь-якого позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1 в межах розгляду цивільної справи № 553/5903/22.

Окрім того, як зауважила суддя ОСОБА6, зазначена розмова не містить даних і щодо самостійного визначення мовцями своїх співрозмовників. Якщо ОСОБА1 був ідентифікований за допомогою НСРД, то іншого співрозмовника належними і допустимими доказами ідентифіковано не було, тому незрозуміло, на підставі яких фактичних даних та належних і допустимих доказів НАБУ дійшло висновку, що ця розмова відбулася саме між суддею ОСОБА6 та адвокатом ОСОБА1.

Щодо репліки «Да. Все, давайте ухвалу винесем, тоді все основне…» суддя зазначила, що це стосувалося розгляду кримінального провадження № 531/1838/21 і малося на увазі, що спочатку в судовому засіданні буде постановлено ухвалу, а потім будуть вирішені всі основні питання щодо порядку дослідження доказів.

Суддя ОСОБА6 вважає дисциплінарну скаргу НАБУ необґрунтованою, безпідставною, а її доводи надуманими, суперечливими та такими, що не відповідають справжнім обставинам справи.

У поясненнях, які суддя ОСОБА6 надала після відкриття дисциплінарної справи, вона наголосила, що з адвокатом ОСОБА1 11 листопада 2022 року біля місця свого проживання не зустрічалася, матеріалів цивільної справи не обговорювала, ніякого позапроцесуального спілкування із цією особою не мала, оскільки в зазначений у НСРД час перебувала на робочому місці та брала участь у судових засіданнях.

Наголосила також, що жодних фото жінки, зовні схожої на неї, матеріали кримінального провадження не містять, що свідчить про неспроможність та недійсність тверджень НАБУ в дисциплінарній скарзі.

На переконання судді ОСОБА6, у тексті дисциплінарної скарги НАБУ умисно не зазначило детального опису зовнішності невідомої жінки, з якою зустрічався ОСОБА1 11 листопада 2022 року, з метою штучного створення підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а також з метою свідомого формування перед представниками Вищої ради правосуддя негативного враження про районного суддю, нібито причетного до дій, пов’язаних з адвокатом ОСОБА1 та суддями Полтавського апеляційного суду, зокрема і головою цього суду.

ОСОБА6 також зазначила, що в ухвалі Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відображено діалог, текст якого відсутній у протоколі НСРД. Водночас в ухвалі дисциплінарний орган не вказав, у який спосіб та на підставі чого він дійшов висновку, що така розмова відбулась саме між ОСОБА1 та суддею ОСОБА6 Наголошує, що дисциплінарний орган самостійно дослідив шляхом прослуховування звукозаписи, які містяться на карті пам’яті, яку НАБУ долучило до скарги, проте ні дисциплінарний інспектор, ні члени Дисциплінарної палати не є суб’єктами, уповноваженими на самостійне встановлення обставин кримінального провадження та складання процесуальних документів.

ОСОБА6 не заперечує, що відбулась розмова з адвокатом ОСОБА1, проте стверджує, що вона стосувалася зовсім іншої справи.

ОСОБА6 переконана, що відомості, отримані в результаті проведення НСРД, мають відображатися виключно в описовій частині протоколу, а не його додатку – на карті пам’яті, а тому не можуть вважатися доказами в межах як кримінального, так і дисциплінарного провадження.

У додаткових поясненнях суддя ОСОБА6 надала детальну інформацію щодо цивільної справи № 553/5903/22 та її учасників, а також щодо руху справи; надала оцінку діалогу, який відбувся між адвокатом ОСОБА11 та ОСОБА1.

Суддя ОСОБА6 також зауважила, що ототожнити всі вказані розмови між різними співрозмовниками та абонентами за їхнім єдиним змістом неможливо, оскільки фрагменти фраз та реплік, зазначені в тексті дисциплінарної скарги НАБУ, не дають повного, комплексного, чіткого та послідовного їх сприйняття сторонньою особою.

Своєю чергою, матеріали дисциплінарної скарги не містять і достатніх даних про те, що всі вказані розмови поєднані між собою одним і тим самим предметом та стосуються спільного питання щодо втручання у здійснення правосуддя судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 під час розгляду цивільної справи № 553/5903/22, а також ухвалення суддею ОСОБА6 рішення в цій справі саме за результатами позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1.

Суддя ОСОБА6 стверджує, що адвокат ОСОБА1 свідомо та демонстративно вчинив низку дій, які вважав необхідними й достатніми для введення своїх співрозмовників в оману, створивши в них хибне враження про нібито спілкування із суддею ОСОБА6 та вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі № 553/5903/22 за заявою ОСОБА9 про забезпечення позову на користь осіб, які до нього звернулися.

Суддя ОСОБА6 наголосила, що з адвокатом ОСОБА1 щодо цивільної справи № 553/5903/22 вона взагалі не спілкувалась і не мала намірів спілкуватися, оскільки вважала такі дії неприпустимими у своїй професійній діяльності. Стверджує також про відсутність будь-якого втручання з боку адвоката ОСОБА1 у процес здійснення нею правосуддя з метою ухвалення позитивного рішення на користь ОСОБА9, що, своєю чергою, повністю виключає можливість того, що рішення від 16 листопада 2022 року в цій справі було ухвалено внаслідок її позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА1

Отже, як зауважила суддя ОСОБА6, вона не мала правових підстав для повідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в її діяльність як судді, оскільки такого втручання не було.

Суддя ОСОБА6 також звернула увагу на те, що всі зазначені докази співробітники правоохоронних органів отримали в межах кримінального провадження № ____ від 28 липня 2022 року, яке стосувалося певних осіб, вона до нього ніяк не була причетна і не була фігурантом у цьому провадженні. Суддя наголосила, що її присутність 16 листопада 2022 року в кабінеті голови Полтавського апеляційного суду ОСОБА5, а також розмова 14 листопада 2022 року з адвокатом ОСОБА1 не були встановлені НАБУ в межах зазначеного кримінального провадження в передбаченому законом порядку, оскільки вона не мала до нього стосунку.

Факт визнання розмов з суддями Полтавського апеляційного суду і адвокатом ОСОБА1, як звернула увагу суддя ОСОБА6, не може свідчити про наявність законних підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки належних, допустимих, чітких і переконливих доказів стосовно неї НАБУ не здобуло, а отже, усі твердження й доводи скаржника з цього приводу є нічим іншим, як припущенням, а тому дисциплінарний орган має ухвалити законне і справедливе рішення про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Надаючи оцінку поясненням судді ОСОБА6, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює докази, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

 

Щодо основних тез пояснень судді ОСОБА6

З листа НАБУ від 27 березня 2025 року (вих. № 512-303/8796) випливає, що під час досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № ____ від 27 липня 2022 року та № ____ від 7 грудня 2022 року суддю Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 допитано не було. Жодного процесуального статусу ОСОБА6 у зазначених кримінальних провадженнях не має. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 7 грудня 2022 року станом на сьогодні триває. Інформацію та матеріали кримінального провадження, що можуть підтвердити обставини позаслужбового спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1, долучено до дисциплінарної скарги НАБУ.

Посилання судді ОСОБА6 на відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки у вказаних кримінальних провадженнях їй не повідомлено про підозру та не було допитано як свідка, є помилковим, оскільки в межах дисциплінарного провадження оцінюються лише факти, що можуть свідчити про наявність або відсутність у її поведінці дисциплінарного проступку та ступінь вини, тоді як питання кримінальної відповідальності належить виключно до компетенції суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що дисциплінарний орган не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом № 1402-VIII.

Посилання судді ОСОБА6 на те, що голова Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 у «приказному порядку» викликав її до себе, спростовується звукозаписом телефонної розмови між вказаними особами, яку зазначено вище (протокол проведення НСРД від 3 лютого 2023 року), зокрема: «Алло, ОСОБА14, добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись, под’єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше, добро. Угу, давай, угу».

Зазначена розмова (яка за текстом є більш побутовою формою спілкування, а не офіційною) не свідчить про те, що суддя ОСОБА5 змусив ОСОБА6 приїхати до Полтавського апеляційного суду, як на цьому наголошує суддя.

Крім того, посилання судді ОСОБА6 на те, що на неї чинився тиск шляхом умовлянь і спонукань, спростовується таким діалогом:

«Т. – Каже, я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну, каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп’яніння.

К. – А давайте я гляну.

Г. – Да. Глянеш.

К. – Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал. Подивлюся.

Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. – Да. Та я думаю, що ми поможем».

Із зазначеного діалогу вбачається, що суддя ОСОБА6 сама запропонувала подивитися матеріали справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, ще й наголосила на тому, що «мені і діска не нада». Такі висловлювання спростовують доводи ОСОБА6 про її спонукання з боку суддів Полтавського апеляційного суду до необхідності дослідити зазначені матеріали та про те, що вона відмовилася від незаконних вимог судді ОСОБА5, оскільки ініціатором «подивитись справу», яка перебувала у провадженні судді Москаленко В.В., була саме суддя ОСОБА6.

Твердження судді ОСОБА6, що вона погодилася переглянути матеріали адміністративної справи (хоча ініціатором цього була саме вона) лише для того, щоб створити в суддів ОСОБА5 та ОСОБА7, які перебували у стані алкогольного сп’яніння, хибне враження, оскільки іншого виходу не було, а також її переконання, що вони могли вчинити щодо неї харасмент, схожі на спробу уникнути відповідальності за власні дії.

Щодо посилання судді ОСОБА6 на неправомірність дослідження Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя карти пам’яті, яка є додатком до дисциплінарної скарги НАБУ, та аналізу розмов, які безпосередньо не зазначено у протоколі проведення НСРД, що, на думку судді, є незаконним, Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя зауважує, що дисциплінарний орган досліджує не лише доводи, викладені в дисциплінарній скарзі, а й докази, які до неї додано, і це не може свідчити про незаконність дій дисциплінарного органу, а навпаки, вказує на повне та всебічне дослідження як дисциплінарної скарги, так і доказів, які до неї додано.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повною мірою дослідила файли, які містяться на карті пам’яті:

аудіоконтроль ОСОБА5 від 16 листопада 2022 року;

аудіоконтроль ОСОБА1 від 10 листопада 2022 року;

аудіоконтроль ОСОБА1 від 11 листопада 2022 року;

аудіоконтроль ОСОБА1 від 14 листопада 2022 року;

аудіоконтроль ОСОБА1 від 16 листопада 2022 року;

телефонну розмову ОСОБА5 від 16 листопада 2022 року;

телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА6 від 10 листопада 2022 року;

телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА6 від 11 листопада 2022 року;

телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА6 від 16 листопада 2022 року;

телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА11 від 14 листопада 2022 року;

телефонну розмову ОСОБА1 і ОСОБА11 від 16 листопада 2022 року.

Отже, посилання судді ОСОБА6 на те, що дисциплінарний орган самостійно встановив діалог між нею та адвокатом ОСОБА1, є безпідставним. Крім того, такий доказ не міг залишитися поза увагою дисциплінарного органу.

Щодо посилання судді ОСОБА6 на ненадання дисциплінарним органом належної оцінки тим обставинам, що судді Полтавського апеляційного суду в робочий час розпивали алкогольні напої, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що предметом оцінки в цій справі є саме поведінка судді ОСОБА6, а не інших суддів.

 

 

Правове регулювання

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Складаючи присягу відповідно до статті 57 Закону № 1402-VIII, суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на день вчинення суддею дисциплінарного проступку) (далі – Кодекс суддівської етики), визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно зі статтями 2, 3 Кодексу суддівської етики суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду (стаття 5 Кодексу суддівської етики).

Статтею 6 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Згідно з Кодексом суддівської етики в чинній редакції, затвердженим XX черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя (стаття 1). Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників (стаття 14).

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи)).

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді. Компетентність, етичність, доброчесність, нульова толерантність до корупції, недопущення зовнішнього або внутрішнього втручання, відмова від особистих зв’язків, непрозорих процедур та телефонного права – це стовпи, на яких будується справедливий суд (постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади»).

Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

У пункті 12 Висновку № 1 (2001) КРЄС наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже, є тісний зв’язок між незалежністю та об’єктивною неупередженістю.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливо притягнути особу за вчинення одних і тих самих дій і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду (частина перша статті 61 Конституції України).

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надано дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону № 1798-VIII).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-ій пленарній сесії ухвалила Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це свідчить про те, що факти, встановлені під час розслідування у кримінальному провадженні, можуть і навіть повинні використовуватися для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку поясненням судді ОСОБА6, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Крім того, оцінюючи дії судді ОСОБА6 під час позапроцесуального спілкування із суддями ОСОБА5, ОСОБА7 та адвокатом ОСОБА1, а також досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження, зокрема копії протоколів за результатами проведення НСРД від 3 лютого 2023 року, від 8 грудня 2022 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким було б визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перевірила лише викладені в дисциплінарній скарзі НАБУ обставини на предмет дотримання вимог, які висуваються до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарних проступків.

 

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Проаналізувавши та дослідивши додатки, додані до дисциплінарної скарги НАБУ, зокрема: протоколи за результатами проведення НСРД від 3 лютого 2023 року № 19/1241 та від 8 грудня 2022 року № 19/7694; протокол за результатами проведення спостереження за річчю від 11 листопада 2022 року № 90/5602 з додатками; карту пам’яті з наявними копіями матеріалів НСРД, врахувавши усні та письмові пояснення судді ОСОБА6 та додані до них документи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА6 до дисциплінарної відповідальності.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, із зафіксованого НАБУ позапроцесуального спілкування судді ОСОБА6 із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА7, а також спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 убачається, що суддя ОСОБА6 не дотримала норм, визначених Законом № 1402-VIII, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами щодо: підтримання високих стандартів поведінки судді, цінностей правосуддя та впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді ОСОБА6, на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному здійсненні судового розгляду, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами – суддями, адвокатами.

Дружні стосунки із суддями чи тривале знайомство з адвокатом, надання їм порад, консультацій, рекомендацій, з’ясування інформації в їхніх інтересах, згода вивчати матеріали справи, безумовно, можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді, що суперечить основним засадам судочинства.

З-поміж іншого, зміст розмов судді ОСОБА6 як із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 та ОСОБА7, так і з адвокатом ОСОБА1 свідчить про те, що вона діяла свідомо, упереджено та умисно, оскільки не могла не розуміти неправомірності своїх дій і того, що такі дії підривають суспільну довіру до суду.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що оцінку діям судді ОСОБА6 (під час обговорення справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22) вже надала Велика Палата Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24) за результатами розгляду скарги ОСОБА5 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24, зауважила:

«Зазначені порушення, про що йшлося вище, полягали у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА5: 20 жовтня та 11 листопада 2022 року – з адвокатом ОСОБА1 щодо справи № 552/2083/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА4; 16 листопада 2022 року – з суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 щодо справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА8» (пункт 135);

«Не викликають сумніву у Великої Палати і висновки ВРП щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА5 16 листопада 2022 року з суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА7 та Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 щодо справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА8» (пункт 156);

«Аналіз розмови між суддями ОСОБА5, ОСОБА7 та ОСОБА6 свідчить про те, що ця розмова виходить за межі особистого спілкування, вона стосувалася огляду матеріалів справи особами, які не є її учасниками. Суддя ОСОБА6 пообіцяла ОСОБА5, що на його прохання перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, а ОСОБА5 просив йому зателефонувати після цього» (пункт 163);

«Як зазначила ВРП, з висновком якої погоджується і Велика Палата, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема, в обговоренні суддею ОСОБА5 матеріалів справи № 552/2083/22 з адвокатом ОСОБА1 та справи № 553/4670/22 із суддями ОСОБА7, ОСОБА6 і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII» (пункт 180).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Отже, встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини свідчать про наявність у діях судді ОСОБА6 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

 

Щодо наявності в діях судді ОСОБА6 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя).

Законом № 1402-VIII суддю зобов’язано звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (статті 48, 56).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

Бангалорськими принципами встановлено, що суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2); суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача; спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункти 3.1, 3.2).

Згідно з пунктом 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС етичні аспекти поведінки суддів треба проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадської певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики (стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності) вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включать в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об’єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи.

Особливості поведінки судді мають прояв у тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому.

Під час здійснення правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов’язковість судових рішень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду та вирішення судових справ, дотримання присяги судді, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протиправні посягання на правосуддя.

За наявності підстав уважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об’єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, у тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб (пункти 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).

Міжнародні стандарти визначають, що незалежність суду є однією з основоположних ознак демократичного суспільства.

Крім того, закріплена в міжнародних та національних актах засада незалежності суду вже давно розглядається і як стандарт особистого статусу судді. Положення щодо судової незалежності закріплено і в Основних принципах незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухвалені Комітетом Міністрів Ради Європи на 518-му засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року), Європейській хартії про закон «Про статус суддів» (від 8–10 липня 1998 року), Бангалорських принципах (схвалені Резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року), Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 1098-му засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року), Висновку № 1 (200) КРЄС «Щодо стандартів незалежності судової влади й незмінюваності суддів» (від 1 січня 2001 року), Плані дій щодо зміцнення правосуддя «Незалежність та неупередженість» (затверджений 13 квітня 2016 року Комітетом Міністрів Ради Європи).

Спілкування судді ОСОБА6 з адвокатом ОСОБА1 щодо вирішення питання про забезпечення позову до подання позовної заяви у цивільній справі № 553/5903/22 свідчить про втручання адвоката в діяльність судді, що зобов’язувало суддю ОСОБА6 звернутися до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із заявою про втручання в її діяльність. Однак відомості про звернення судді ОСОБА6 до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із заявою про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя відсутні. Відсутність такого звернення підтверджує також суддя ОСОБА6

Отже, встановлені обставини, зокрема зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД від 8 грудня 2022 року, згідно з яким суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 разом із адвокатом ОСОБА1 обговорювали питання накладення арешту на майно у цивільній справі № 553/5903/22, свідчать про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя).

 

Щодо наявності в діях судді ОСОБА6 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями)

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону № 1402-VIII втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 48 Закону № 1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Пунктом 22 розділу III Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 1098-му засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року, встановлено, що принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади. Ієрархічна організація судової влади не повинна підривати незалежність суддів.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що «незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати; прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком».

У Бангалорських принципах зазначено, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.

У Коментарі до Бангалорських принципів вказано, що основою принципу незалежності суддів є повна свобода судді у розгляді справ, які надходять до суду; жоден зовнішній суб’єкт – уряд, групи впливу, окремі особи чи навіть інший суддя – не можуть втручатися чи здійснювати спробу втручання у ведення суддею справи і прийняття по ній рішення.

Відповідно до пункту 1.4 Бангалорських принципів у випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від колег по суду.

Як уже було встановлено, 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті голови Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 відбулася розмова між ним, суддею цього суду ОСОБА7 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА6 (яка приїхала на прохання судді ОСОБА5), під час якої вони обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Москаленко В.В. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 про притягнення сина судді ОСОБА7 – ОСОБА8 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Зазначена розмова зводилася до можливості позапроцесуального втручання в діяльність судді Москаленко В.В., на розгляді якої перебувала справа про адміністративне правопорушення № 553/4670/22.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. з’ясовувала питання про втручання судді ОСОБА6 особисто або через третіх осіб у процес здійснення правосуддя суддею Ленінського районного суду міста Полтави Москаленко В.В. під час розгляду нею справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22.

У поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 25 березня 2025 року (вх. № 1389/0/6-25), суддя Подільського районного суду міста Полтави Москаленко В.В. зазначила, що ні суддя ОСОБА6, ані інші особи не звертались до неї стосовно вказаної справи.

Крім того, як уже було зазначено, суддя Ленінського районного суду міста Полтави Москаленко В.В. прийняла постанову про притягнення ОСОБА8 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, що також свідчить про відсутність втручання з боку судді ОСОБА6, яка під час розмови із суддями Полтавського апеляційного суду зазначала: «Да. Та я думаю, що ми поможем».

Установлено також, що суддя Москаленко В.В. не зверталася до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора з повідомленням про випадок втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя під час розгляду нею справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22, що також підтверджує відсутність втручання з боку судді ОСОБА6

Отже, під час розгляду дисциплінарної справи, враховуючи вимоги частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді ОСОБА6 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно в разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема, в обговоренні суддею ОСОБА6 матеріалів цивільної справи № 553/5903/22 з адвокатом ОСОБА1 та справи про адміністративне правопорушення № 553/4670/22 із суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА5 й ОСОБА7, і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.

Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила обставини, які свідчать про наявність у діях судді ОСОБА6 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя).

Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII, частиною п’ятою статті 50 Закону № 1798-VIII установлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

До Вищої ради правосуддя 7 березня 2025 року надійшла характеристика судді ОСОБА6, затверджена рішенням зборів Ленінського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2025 року, у якій зазначено, що суддя ОСОБА6 за час роботи на посаді судді «зарекомендувала себе з позитивної сторони як грамотний, добросовісний, працелюбний, старанний, принциповий та наполегливий працівник», «усвідомлює свої обов’язки та відповідальність за дотримання законності при відправленні правосуддя, самоорганізована, спроможна до висновків, адекватно сприймає критику, має гарні організаторські здібності», «володіє високим рівнем культури поведінки і спілкування з людьми, їй властива гнучкість у використанні стилів спілкування і поведінки, у критичних ситуаціях поводиться коректно, витримано, з розумінням», «вміє зберігати професійну таємницю та конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання своїх обов’язків. Вільно володіє державною мовою, чітко і переконливо викладає свої думки. З відвідувачами та працівниками суду Наталія Іванівна ввічлива, доброзичлива, тактовна. В колективі користується повагою і авторитетом. Чесна, порядна, неупереджена».

У характеристиці також вказано, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 9 червня 2020 року № 1892/1дп/15-20 притягнула суддю ОСОБА6 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. Станом на сьогодні дисциплінарне стягнення є погашеним. Порушень трудової та виконавської дисципліни суддя ОСОБА6 не допускає, займаній посаді судді відповідає.

Водночас позитивна характеристика судді ОСОБА6 не змінює характеру допущених нею дисциплінарних проступків, які є істотними.

Таким чином, зважаючи на умисний характер дій судді ОСОБА6, ураховуючи її значний стаж роботи на посаді судді, який становить понад 20 років, характер дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, ступінь вини судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що пропорційним і необхідним є застосування до судді Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА6 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Подільського районного суду міста Полтави Крючко Наталію Іванівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя