Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 20 травня 2025 року надійшла скарга судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (вхідний № 2199/0/6-25).

3 червня 2025 року до Вищої ради правосуддя від судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. надійшли доповнення до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (вх. № 2199/1/6-25).

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року та повідомила про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя шляхом публікації відповідної інформації в газеті «Голос України».

Відповідно до абзацу другого пункту 12.1 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, аналіз матеріалів за скаргами на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, ухвалені до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, а також у відкритих дисциплінарних справах, рішення в яких не ухвалені до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, здійснює член Вищої ради правосуддя, визначений системою розподілу справ.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 10 червня 2025 року доповідачем щодо вказаного матеріалу визначено члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Учасники дисциплінарного провадження були повідомлені про дату, час і місце розгляду зазначеної скарги та про можливість участі в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Вказане повідомлення розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя 27 листопада 2025 року взяв участь суддя Полтавського апеляційного суду Томилко В.П.

Суддя Томилко В.П. підтримав доводи поданої ним скарги та доповнення до неї, на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, дослідивши скаргу судді Томилка В.П., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., суддю Томилка В.П., встановила таке.

Відомості про суддю

Томилко Валентин Петрович рішенням першої сесії двадцять першого скликання Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 27 березня 1990 року обраний суддею Семенівського районного суду Чернігівської області. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-III обраний суддею Семенівського районного суду Чернігівської області безстроково, Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1237/2001 переведений на роботу на посаді судді апеляційного суду Полтавської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1509/0/15-19 переведений на роботу на посаді судді Полтавського апеляційного суду.

Згідно із характеристикою наданою Полтавським апеляційним судом «за час роботи суддя зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки, добре знає чинне законодавство і вірно застосовує його на практиці. В колективі користується повагою та авторитетом, дотримується професійної етики, справедливості та неупередженості. Суддя Томилко вміє планувати та раціонально організовувати свою роботу, яка виконується з дотриманням термінів, чітко та переконливо викладає думки, вільно володіє державною мовою. Судові засідання проводить у відповідності до вимог процесуального закону, документи складає юридично грамотно, у судових рішеннях зрозуміло викладає обставини справи та доводи в обґрунтування прийнятого рішення». «Суддя Томилко В.П. постійно працює над підвищенням свого професійного досвіду, займається самопідготовкою, вивчає як чинне законодавство, так і судову практику, практику Європейського суду з прав людини. Нові знання сприймає охоче, розуміє їх суть та пов’язані з ним потреби, орієнтується в нових ситуаціях».

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

У дисциплінарній скарзі Береза М.В. зазначає, що у провадженні судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. перебувала справа № 554/14925/22 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА1 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року.

За результатами розгляду справи 28 липня 2024 року суддя Полтавського апеляційного суду Томилко В.П. виніс постанову, якою, в тому числі, задовольнив частково апеляційну скаргу адвоката ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2. Постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), скасовано. Постановлено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.

Водночас, скаржниця вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, згідно з приписами якої на час прийняття суддею зазначеної постанови було чітко визначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Відповідний Закон України набрав чинності 17 березня 2021 року, тому, на переконання скаржника, суддя Томилко В.П. під час прийняття зазначеної постанови не міг застосовувати положення статті 22 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено особою 29 листопада 2022 року.

На думку скаржниці, суддя Томилко В.П., звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, що має високу суспільну небезпеку, мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду. Однак, як зазначає скаржник, суддя Томилко В.П. належним чином не мотивував прийняту ним постанову. Зазначені обставини, на переконання Берези М.В., свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а отже, суддя вчинив істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.

Скаржниця зазначила, що, ураховуючи характер правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та їх суспільну небезпеку, їх не можна назвати малозначними.

Скаржник вважає, що суддя Томилко В.П. вчинив дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

З огляду на наведене скаржниця просила притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Із дня набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з набранням чинності Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» та законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15- 23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

За пунктами 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 травня 2024 року дисциплінарну скаргу розподілено члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення попередньої перевірки.

Пунктом 23⁶ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року.

Відповідне повідомлення опубліковано Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 25 грудня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. для проведення попередньої перевірки.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 лютого 2025 року № 200/1дп/15-25, за пропозицією дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В. відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Ковальчук А.В. склала висновок за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, запропонувавши притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та застосувати вид дисциплінарного стягнення – попередження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 притягнула суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

На розгляді Октябрського районного суду міста Полтави (суддя Горбунова Я.М.) перебував адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції щодо притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА2 судовий збір на користь держави.

Не погодившись із зазначеним рішенням судді місцевого суду захисник ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА2 закрити.

17 березня 2023 року до Полтавського апеляційного суду надійшла відповідна апеляційна скарга, яку передано для розгляду судді Томилку В.П.

28 липня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду, якою, в тому числі, задоволено частково апеляційну скаргу адвоката ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2 Постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасовано. Постановлено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.

Як убачається зі змісту зазначеної постанови:

«Згідно з постановою судді, ОСОБА2 29.11.2022 р. о 09 год. 05 хв. в місті Полтаві по вул. Європейській, 144, керував транспортним засобом марки “ВАЗ 21063”, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан алкогольного сп’яніння у встановленим законом порядком проводився із застосуванням приладу Драгер в присутності свідків, результат огляду позитивний, складає 0,52 %.»;

«В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, після проходження освідування, коли відсутнє відео ОСОБА2 прохав працівників відвезти його до наркодиспансера, однак ті відмовили, вказавши, що він раніше при свідках погодився з результатами та відмовився проходити дослідження у ньому. На той час свідків уже не було. Наданий відеозапис працівниками патрульної поліції є неповним, показання свідків не можуть бути достатніми доказами, оскільки останні були запрошені працівниками лише при проведення огляду ОСОБА2 на стан сп’яніння, як видно із відео, і при підписанні протоколу ним, свідки були відсутні»;

«ОСОБА2 та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили закрити провадження посилаючись на відсутність в діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення».

У мотивувальній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року зазначено, зокрема, таке: «Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи, що вчинене ОСОБА2 правопорушення апеляційним судом визнається малозначним, водій ОСОБА2 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закриттю».

Пояснення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П., надані під час розгляду дисциплінарної справи

У письмових поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя Томилко В.П. повідомив, що в його провадженні дійсно перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА2 на постанову Октябрського районного суду міста Полтави щодо притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

За результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасовано. Винесено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.

Суддя Томилко В.П. у поясненнях також зазначив, що він як суддя апеляційного суду «знав введення до ст. 22 КУпАП примітки, яка передбачає заборону застосування положень ст. 22 КУпАП при визнанні особи винною за ст. 130 КУпАП, але проаналізувавши ситуацію прийшов до висновку про можливість в даному конкретному випадку застосування положень ст. 22 КУпАП».

На думку судді, «санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення, що унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до правопорушника, а тому суперечить ч.2 ст.61 Конституції України, положення якої передбачають, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».

Суддя Томилко В.П. вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак під час розгляду справи ОСОБА2 за частиною першою статті 130 КУпАП апеляційний суд чи інший суд не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через відсутність у зазначеній санкції статті інших стягнень.

Суддя Томилко В.П. пояснив, що саме неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення, з урахуванням обставин справи, унеможливлює справедливий розгляд справи судом, що стало підставою для прийняття такого рішення.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 притягнуто суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Надаючи оцінку діям судді Томилка В.П. під час розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА1 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року (справа № 554/14925/22), Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що усупереч сталому розумінню характеру правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, суддя Томилко В.П. у постанові зазначив, що національним законодавством не встановлено максимального рівня вмісту алкоголю у крові та у повітрі, що видихається, а тому з урахуванням положень Конвенції про дорожній рух суддя Томилко В.П. дійшов висновку, що вміст алкоголю 0,52 проміле, із урахуванням допустимої погрішності показників приладу, є мінімальним перевищенням гранично допустимого рівня алкоголю в повітрі, що видихається, а саме на 0.01%о, у зв’язку із чим апеляційний суд вважає, що вчинене ОСОБА2 правопорушення є малозначним.

Суддя Томилко В.П. не обґрунтував у рішенні застосування нечинної норми законодавства з метою звільнення правопорушника від відповідальності, незважаючи на пряму заборону закону.

Як установила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у поясненнях суддя Томилко В.П. стверджував, що одним із фактів, який він урахував, є те, що санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення, що унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до правопорушника, а тому суперечить частині другій статті 61 Конституції України, положення якої передбачають, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Суддя Томилко В.П. вважав, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак під час розгляду справи ОСОБА2 за частиною першою статті 130 КУпАП апеляційний суд чи інший суд не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через відсутність у зазначеній санкції статті інших стягнень.

Суддя Томилко В.П. пояснив, що саме неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення, з урахуванням обставин справи, унеможливлює справедливий розгляд справи судом, що стало підставою для ухвалення ним такого рішення.

Натомість, як зауважила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у рішенні Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року не наведено дійсних мотивів, якими керувався суддя Томилко В.П. під час ухвалення рішення.

Водночас суддя Томилко В.П. не посилається на жодну із установлених КУпАП обставин, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, що свідчить про їх відсутність, та не зазначає, що він вважає ці обставини такими, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

ОСОБА2 не визнавав своєї вини та не розкаявся у вчиненому, а навпаки, заперечував учинення ним адміністративного правопорушення.

На переконання Дисциплінарної палати установлені обставини у сукупності свідчать, що звільнення суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. водія від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, всупереч положенням статті 22 КУпАП, свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Одночасно, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що немає потреби окремо кваліфікувати дії судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Дисциплінарна палата виходила з того, що характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, а безпідставне звільнення правопорушника має вкрай негативні наслідки. Крім того, розгляд зазначеної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що практика звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, визначеного статтею 130 КУпАП за малозначністю неодноразово викликала обґрунтовану критику у суспільстві та сприймалася як один зі способів уникнення відповідальності.

Така практика призвела до необхідності ухвалення Закону України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», яким прямо заборонено застосовувати до таких правопорушень статтю 22 КУпАП.

Такі зміни були покликані унеможливити звільнення таких правопорушників від відповідальності та змінити думку суспільства щодо можливості «легко вирішити неприємності».

Проаналізувавши положення статей 1, 245 КУпАП, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП попри чіткі та недвозначні норми законодавства, які не передбачають такої можливості, внесення законодавцем змін, які це забороняють, значну суспільну увагу до цієї категорії справ та сталу судову практику свідчить про те, що порушення закону суддею Томилком В.П. в цьому випадку було грубим.

Безпідставне звільнення від покарання має наслідком невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

В оскаржуваному рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що ухвалення суддею постанови про звільнення правопорушника від відповідальності всупереч чітким і недвозначним нормам КУпАП спричинило настання низки істотних негативних наслідків:

уникнення правопорушником відповідальності, яку він безспірно мав понести у зв’язку з доведенням учинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП;

невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та стимулює продовження вчинення правопорушень;

у державний бюджет не було сплачено штраф на загальну суму 17 000 грн, які держава мала використати для виконання своїх функцій, зокрема соціальних;

у зв’язку з недотриманням суддею під час розгляду справ прямої вимоги КУпАП щодо неможливості застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, нівелюються зусилля законодавця, які з запровадженням такого правила були спрямовані на унеможливлення уникнення покарань. Це ще більше посилює поширення в суспільстві думки, що завдяки суддям навіть пряма заборона не перешкоджає легкому уникненню покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. А отже, такі дії судді підривають авторитет правосуддя та не сприяють довірі громадян до суду;

формування хибної практики апеляційного суду, яка є орієнтиром для судів першої інстанції. Виокремлення такого негативного наслідку дій суддів, які ухвалюють остаточні судові рішення, відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду (пункти 144, 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року № 11-84сап21).

Оцінюючи допущені суддею Томилком В.П. порушення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що суддя Томилко В.П. підтвердив, що застосування ним статті 22 КУпАП під час притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не було наслідком помилки. Він усвідомлював, що закон не дозволяє закривати провадження за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю. Однак, на переконання судді, таке застосування є дискреційним правом суду, застосування вказаної статті в подібних ситуаціях є обґрунтованим.

З обставин справи, мотивації, наведеної в постанові судді Томилка В.П. від 28 липня 2024 року, та пояснень судді вбачається, що він усвідомлював, що стаття 22 КУпАП містить пряму заборону на її застосування щодо статті 130 КУпАП, однак свідомо застосував її без наведення належної мотивації.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що на момент учинення дисциплінарного проступку суддя Томилко В.П. мав стаж роботи на посаді судді понад 30 років.

Це свідчить про те, що суддя мав достатній досвід щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а отже, мав усвідомлювати всі наслідки своїх дій.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Томилка В.П. під час перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22 не є наслідком добросовісної суддівської помилки, а є результатом усвідомлених дій, спрямованих на безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Визначаючи вид стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала також інші обставини, які впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

А саме Дисциплінарною палатою з’ясовувалось питання системності дій судді та його практики застосування статті 22 КУпАП.

Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) Дисциплінарною палатою виявлено лише одне судове рішення, у якому суддя Томилко В.П. застосував статтю 22 КУпАП з метою звільнення водія від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, незважаючи на пряму заборону, що свідчить про несистематичне ухвалення суддею рішень щодо звільнення осіб від відповідальності у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого ними правопорушення.

На підставі викладеного Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що звільнення суддею Томилком В.П. водія від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення всупереч положенням статті 22 КУпАП свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Водночас у зв’язку зі встановленням у діях судді Томилка В.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що немає потреби окремо кваліфікувати дії судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Визначаючи вид стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги свідоме допущення суддею порушення, істотні негативні наслідки, позитивну характеристику судді за місцем роботи, відсутність дисциплінарних стягнень, ступінь вини у вчиненні проступку та з урахуванням принципу пропорційності вважала достатнім застосувати до судді Томилка В.П. дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Стислий зміст скарги судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Не погоджуючись із зазначеними висновками дисциплінарного органу, у скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Томилко В.П. наводить такі доводи і аргументи щодо рішення, прийнятого у дисциплінарній справі:

суддя вважає, що його дії під час апеляційного перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22, не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки йому незрозуміло «які мотиви прийняття чи відмови аргументів сторін щодо суті спору, він, як суддя, не зазначив в судовому рішення».

Суддя Томилко В.П. зазначає, що предметом спору у справі була незгода особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника з постановою про визнання особи винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою суду апеляційну скаргу ОСОБА2 та його захисника залишено без задоволення, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду містить мотиви щодо доводів апеляційної скарги.

Обставини, які стали підставою для визнання вчиненого ОСОБА2 діяння малозначним детально зазначені в судовому рішенні, яке не скасовано і не змінено, а Дисциплінарна палата ВРП не вправі надавати оцінку законності чи обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтовуючи наявність в діях судді Томилка В.П. складу дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визначила, що ухвалення ним рішення про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суддя наголосив, що пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає притягнення до відповідальності судді у випадку настання негативних наслідків.

Водночас оскаржуване рішення не містить переліку тих негативних наслідків, до яких призвело порушення суддею Томилком В.П. закону в розумінні пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як зазначив суддя, йому незрозуміло «як не скасоване і не змінене, а значить законне судове рішення, винесене Іменем України, призвело до істотних негативних наслідків».

Стверджує, що положення норми закону (статті 22 КУпАП) були і є чинними.

Томилко В.П. вважає, що рішення Конституційного Суду України від 5 липня 2023 року (справа № 3-46/2022/95/22) про визнання безальтернативного стягнення неконституційною нормою та не передбаченої в КУпАП норми для застосування стягнення менш тяжкого ніж передбаченого в санкції статті, та наявності в діях особи складу правопорушення, є підставою для застосування положень статті 22 КУпАП, так як в діях особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, вбачалась малозначність вчиненого адміністративного правопорушення.

Вважає, що примітка до статті 22 КУпАП, про яку, як зазначає суддя він знав, не є нормою права, а тому не може бути застосована.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Перевіривши доводи скарги судді Томилка В.П., зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, за доцільне зазначити таке.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Системний аналіз приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.

Характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».

З урахуванням положень статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

За таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час розгляду відповідних справ.

Станом на день перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22 судом апеляційної інстанції, положення статті 22 КУпАП чітко й однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Дискреційні повноваження, які використовує суддя під час прийняття рішення, не звільняють суддю від обов’язку мотивувати підстави його прийняття, а навпаки, ще більше зобов’язують після ретельної оцінки обставин справи, доказів та доводів сторін обґрунтувати їх прийняття та/або відхилення судом та мотивувати відповідні висновки суду, щоб прийняте рішення не сприймалось як свавільне.

Зі змісту постанови суду у справі № 554/14925/22 вбачається, що ОСОБА2 вчинив дії 29 листопада 2022 року, тобто після внесення до статті 22 КУпАП змін щодо неможливості застосування положень цієї статті, зокрема до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

У постанові суддя Томилко В.П. не навів жодного обґрунтування можливості застосування під час кваліфікації дій осіб положень статті 22 КУпАП станом на дату їх винесення (тобто після внесення до цієї статті змін).

Відсутність належних мотивів та обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на день ухвалення відповідних судових рішень не підлягала застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також сприйняття його як такого, що може бути ефективно виконаним.

Усупереч вимог статей 252, 280 КУпАП суддя Томилко В.П. у постанові суду у справі № 554/14925/22 не навів належних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та втратила чинність станом на день винесення суддею вказаної постанови.

Зокрема, ухвалюючи зазначене судове рішення, суддя Томилко В.П. вважав, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Однак із постанови апеляційного суду вбачається, що суддя Томилко В.П. вважав, що згідно зі статтею 22 КУпАП орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

У мотивувальній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року зазначено, зокрема, таке: «Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи, що вчинене ОСОБА2 правопорушення апеляційним судом визнається малозначним, водій ОСОБА2 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закриттю».

Постанова суду містить посилання на пункт 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, яким визначено: «У національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0.25 мг на літр повітря що видихається».

Суддя Томилко В.П. дійшов висновку, що «вміст алкоголю, для визначення стану алкогольного сп’яніння згідно з нормами міжнародного права, не повинен перевищувати 0,25 мг на літр видихаємого повітря, що становить згідно з таблицею перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і видихаємому повітрі 0,5 проміле».

Ураховуючи, що національним законодавством не встановлено максимального рівня вмісту алкоголю у крові та у повітрі, що видихається, з урахуванням зазначених положень Конвенції про дорожній рух суддя Томилко В.П. дійшов висновку, що вміст алкоголю 0,52 проміле, із урахуванням допустимої погрішності показників приладу, є мінімальним перевищенням гранично допустимого рівня алкоголю в повітрі, що видихається, а саме на 0.01%о, у зв’язку із чим апеляційний суд вважає, що вчинене ОСОБА2 правопорушення є малозначним. Наявність мінімального перевищення рівня алкоголю в повітрі, що видихав ОСОБА2, підтверджується також висновком лікаря, який під час огляду ОСОБА2 у спеціалізованому медичному закладі через три години після зупинки автомобіля не виявив ознак алкогольного сп’яніння.

Доводи судді Томилка В.П. стосовно того, що Дисциплінарна палата вдалась до оцінки винесеної ним постанови та зазначила про порушення суддею статті 252 КУпАП (оцінка доказів) та статті 280 КУпАП (обставини, що підлягають з’ясуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення), не спростовують наявності однозначної законодавчо закріпленої КУпАП заборони застосовувати відповідну норму у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження не надавала оцінки законності чи обґрунтованості винесеної суддею постанови, а здійснила оцінку дій судді під час розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА1 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року (справа № 554/14925/22).

Здійснюючи правосуддя, суддя безумовно має право на власне тлумачення закону, у тому числі й таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння. Однак таке тлумачення повинно бути добросовісним, а також відображеним у судовому рішенні, ухваленому за наслідком розгляду справи, оскільки виключно шляхом викладення доводів щодо можливості застосування чи незастосування норми закону можна зрозуміти мотиви судді та яким чином він дійшов відповідних висновків.

За результатами розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА1 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року (справа № 554/14925/22) суддя Томилко В.П. погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, тобто дійшов висновків про доведеність вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Водночас згідно з вимогами частини другої статті 33 КУпАП під час накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, не враховуються.

Суддя Томилко В.П., встановивши вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вирішив звільнити особу від адміністративної відповідальності за наявності прямої заборони на вчинення таких дій.

Незазначення в постанові суду у справі № 554/14925/22 мотивів щодо недотримання закріплених у примітці статті 22 КУпАП положень, якими заборонено застосування положень цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, свідчить про неналежне виконання суддею Томилком В.П. вимог статей 252, 280 КУпАП.

За таких обставин, з огляду на однозначну заборону, встановлену законом щодо застосування статті 22 КУпАП у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими визначеними КУпАП правопорушеннями, суддя зобов’язаний був навести в постанові суду вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 22 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії в часі закону про відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень.

Доводи скарги судді Томилка В.П. не містять обґрунтування щодо неврахуванням судом положень чинного на день розгляду справи законодавства.

Під час перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22 про адміністративне правопорушення суддя Томилко В.П. зобов’язаний був урахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на день вчинення особою правопорушення, тобто станом на 29 листопада 2022 року.

При цьому згідно з матеріалами дисциплінарної справи встановлено обставини, які свідчать, що суддя Томилко В.П. вчинив порушення умисно. З пояснень судді Томилка В.П., вбачається, що суддя не заперечує, що застосування ним статті 22 КУпАП під час апеляційного перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22 не було наслідком помилки. Він усвідомлював, що закон не дозволяє закривати провадження за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю. Однак таке застосування, на переконання судді, є дискреційним правом суду, застосування зазначеної статті у подібних ситуаціях є обґрунтованим та може здійснюватися надалі. Основною причиною такого застосування статті 22 КУпАП, на думку судді, є реалізація принципу індивідуалізації юридичної відповідальності.

Зважаючи на характер допущеного суддею Томилком В.П. порушення вимог КУпАП, а також ураховуючи значний досвід роботи на посаді судді (на час винесення постанови у справі № 554/14925/22 – понад 30 років), слід погодитись з висновками Першої Дисциплінарної палати про те, що такі порушення є умисними.

Кваліфікуючі дії судді Томилка В.П., Дисциплінарна палата виходила з того, що характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Матеріалами дисциплінарної справи встановлено, що незазначення в постанові суду у справі № 554/14925/22 мотивів щодо недотримання закріплених у примітці статті 22 КУпАП положень, якими заборонено застосування положень цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, свідчить про неналежне виконання суддею Томилком В.П. вимог статей 252, 280 КУпАП.

Під час розгляду справи № 554/14925/22 про адміністративне правопорушення суддя Томилко В.П. не врахував особливості дії норм КУпАП у часі та не застосував правове регулювання, яке існувало на день вчинення особою правопорушення. Водночас необхідність застосування такого правового регулювання є зрозумілим і недвозначним, і за наведених вище обставин виключало іншу поведінку судді.

Отже під час розгляду справи № 554/14925/22 мало місце грубе порушення закону суддею Томилком В.П.

Крім того, в оскаржуваному рішенні Дисциплінарна палата навела перелік істотних негативних наслідків, до яких призвело винесення суддею постанови у справі № 554/14925/22 про звільнення правопорушника від відповідальності всупереч чітким та недвозначним нормам КУпАП.

З огляду на визначене, слід погодитись з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що дії судді Томилка В.П., під час розгляду справи № 554/14925/22 охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Отже, за результатами розгляду скарги судді Томилка В.П., встановлено, що Дисциплінарною палатою з достатньою повнотою оцінені зібрані у дисциплінарній справі матеріали, які підтверджують вчинення суддею Томилком В.П. дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та не дають підстав для його скасування.

Відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

За результатами підготовки скарги до розгляду доходжу висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Томилка В.П. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Доводи, наведені у скарзі, не спростовують обставин, встановлених Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про наявність у діях судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала значний стаж на посаді судді (понад 30 років), позитивну характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, з огляду на допущення ним проступку внаслідок грубої недбалості, зважаючи на наслідки вчинених діянь – підрив авторитету правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у цьому випадку пропорційним є застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді попередження є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки, ступінь вини судді, його характеристику, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладені обставини Вища рада правосуддя вважає, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2025 року № 983/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя