Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок доповідача –дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Садового Р.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Христини Василівни стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної Валентини Гнатівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 27 червня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. (вх. № Б-12/45/7-24) стосовно дій судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. під час розгляду справ №№ 599/1737/22, 599/1847/22, 599/2193/22, 599/879/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 7 січня 2025 року дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Садовому Р.М. для проведення попередньої перевірки.

29 вересня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Садовий Р.М. визначив дисциплінарну скаргу пріоритетною.

1 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшов висновок дисциплінарного інспектора Садового Р.М. (вх. № 4510/0/24-25), складений у результаті попередньої перевірки скарги, із пропозицією відкрити дисциплінарну справу.

Дисциплінарний інспектор мотивував висновок тим, що наведені в скарзі відомості та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Розглянувши висновок доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Садового Р.М., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи з огляду на таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

На обґрунтування дисциплінарної скарги Буртник Х.В. зазначила про те, що вона виявила рішення судді Чорної В.Г., з яких можна виснувати про випадки фіктивного визначення нею місця проживання дитини з батьком, зокрема це справи №№ 599/1737/22, 599/1847/22, 599/2193/22, 599/879/23. Скаржниця зауважує, що про штучний характер цих рішень свідчать такі обставини:

• фактично суддя Чорна В.Г. ухвалювала рішення лише на підставі заяви відповідачки про визнання позову (яка надходила практично одразу, коли справа надходила до розгляду), без перевірки фактичних обставин справи, на які посилався позивач, і дотримання інтересів дитини;
• розгляд справи відбувався без жодного учасника (позивача, відповідача, дитини, органу опіки та піклування) в одне засідання;
• вік дітей у цих справах є достатнім для того, щоб вони були спроможні висловити свою думку, втім дитина не залучалася до розгляду справи, а короткі строки складання висновків органом опіки й піклування ставлять під сумнів те, що думка дітей враховувалася.

Буртник Х.В. вважає, що зазначені рішення мають ознаки штучного замовного характеру, спрямованого на створення умов для ймовірного ухилення військовозобов’язаних чоловіків-позивачів від мобілізації. Скаржниця зауважує, що рішення судді є ідентичними за формою і змістом, що додатково свідчить про відсутність реального наміру у судді досліджувати фактичні обставини кожної справи.

На переконання скаржниці, у діях судді Чорної В.Г. є ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому просить притягнути її до дисциплінарної відповідальності.

Обставини, встановлені за результатами розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Указом Президента України від 6 червня 2002 року № 513/2002 Чорна В.Г. призначена на посаду судді Зборівського районного суду Тернопільської області у межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України 22 травня 2008 року № 298-VI обрана суддею зазначеного суду безстроково.

Справа № 599/1737/22

22 вересня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА1 до ОСОБА2, третя особа: орган опіки та піклування в особі Зборівської міської ради Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання сина (ОСОБА3, ____ року народження) разом з батьком.

Водночас позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи орган опіки й піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільської області.

22 вересня 2022 року позовна заява була зареєстрована в суді й того ж дня о 09:27 розподілена судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорній В.Г.

22 вересня 2022 року суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Чорна В.Г. постановила ухвалу про відкриття провадження у справі № 599/1737/22 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, органу опіки і піклування: Служба у справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Одночасно з цим суддя вирішила розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначила судове засідання на 30 вересня 2022 року о 09:15 (різниця між датами – 8 днів).

Також цією ухвалою суд витребував від органу опіки і піклування висновок про те, з ким із сторін доцільно проживати неповнолітній дитині.

Копія судової справи не містить відомостей про звернення суду в порядку частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – фізичної особи, а також інших документів, які би підтверджували обставини місця реєстрації відповідачки.

22 вересня 2022 року представник органу опіки й піклування особисто під розписку отримав повідомлення про виклик до суду. Текст розписки видруковано з автоматизованої системи документообігу суду (далі – АСДС) з міткою часу «11:48». Від моменту розподілу справи № 599/1737/22 до часу виготовлення зазначеної розписки минуло 2 години 33 хвилини.

23 вересня 2022 року позивач та відповідачка особисто під розписку отримали повідомлення про виклик до суду.

28 вересня 2022 року через канцелярію суду надійшов лист начальника Служби у справах дітей Зборівської міської ради з повідомленням про неможливість надання висновку органу опіки й піклування до 30 вересня 2022 року, оскільки засідання виконавчого комітету ради відбудеться на початку жовтня.

30 вересня 2022 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін. Наступне судове засідання призначено на 17 жовтня 2022 року о 09:15.

30 вересня 2022 року о 09:59 відповідальна особа суду здійснила виклик позивача і відповідачки у спосіб направлення їм смс-повідомлень на мобільний телефон. Повідомлення доставлені о 11:23 того ж дня.

30 вересня 2022 року позивач, відповідачка і представник третьої особи особисто під розписку отримали повідомлення про виклик до суду.

14 жовтня 2022 року через канцелярію суду надійшов лист начальника Служби у справах дітей Зборівської міської ради з повідомленням про неможливість надання висновку органу опіки й піклування до 17-18 жовтня 2022 року, оскільки засідання виконавчого комітету ради відбудеться в другій половині жовтня.

17 жовтня 2022 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін. Наступне судове засідання призначено на 21 жовтня 2022 року о 09:10.

17 жовтня 2022 року представник третьої особи особисто під розписку отримав повідомлення про виклик до суду.

Копія судової справи містить також розписки позивача й відповідачки, утім з пустими графами про дату одержання повідомлення про виклик до суду.

21 жовтня 2022 року через канцелярію суду надійшли:

• письмова заява позивача з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов;
• письмова заява відповідачки, у якій остання зазначила, що мешкає в Україні у Львівській області окремо від позивача, визнає позов і просить розглянути справу без її участі;
• представника органу опіки й піклування з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

Згідно з висновком органу опіки й піклування, затвердженого 19 жовтня 2022 року, орган опіки й піклування не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, такий документ складено 29 вересня 2022 року на підставі ухвали Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2022 року в справ № 599/1737/22.

Висновок та акт не містять відомостей про заслуховування (опитування, з’ясування) думки, побажань дитини та її особистої прихильності до батьків.

21 жовтня 2022 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін.

21 жовтня 2022 року Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючої судді Чорної Г.В. ухвалив рішення про задоволення позову.

У рішенні суду зазначено, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини із батьком.

Вік дитини на момент подачі позову становив понад 4 роки 2 місяці.

Справа розглянута протягом 29 днів з моменту відкриття провадження.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Справа 599/1847/22

4 жовтня 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА4 до ОСОБА5, третя особа: орган опіки та піклування Зборівської міської ради Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей (ОСОБА6, ____ року народження, ОСОБА7, ____ року) разом з батьком.

4 жовтня 2022 року позовна заява була зареєстрована в суді й того ж дня о 09:31 розподілена судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорній В.Г.

4 жовтня 2022 року суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Чорна В.Г. постановила ухвалу про відкриття провадження у справі № 599/1847/22 за позовом ОСОБА4 до ОСОБА5, органу опіки і піклування: Служба у справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Водночас суддя вирішила розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначила судове засідання на 19 жовтня 2022 року о 09:30 (різниця між датами – 15 днів).

Також цією ухвалою суд витребував від органу опіки і піклування висновок про те, з ким із сторін доцільно проживати неповнолітнім дітям.

Копія судової справи не містить відомостей про звернення суду в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – фізичної особи, а також інших документів, які би підтверджували обставини місця реєстрації відповідачки.

5 жовтня 2022 року представник органу опіки й піклування особисто під розписку отримав повідомлення про виклик до суду.

10 жовтня 2022 року позивачу й відповідачці вручено поштові повідомлення про вручення з повістками про виклик до суду.

14 жовтня 2022 року через канцелярію суду надійшов лист начальника Служби у справах дітей Зборівської міської ради з повідомленням про неможливість надання висновку органу опіки й піклування до 17-18 жовтня 2022 року, оскільки засідання виконавчого комітету ради відбудеться в другій половині жовтня.

18 жовтня 2022 року через канцелярію суду надійшли:

• письмова заява відповідачки, у якій остання зазначила, що мешкає окремо від позивача, визнає позов і просить розглянути справу без її участі;
• письмова заява позивача з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

19 жовтня 2022 року від представника органу опіки й піклування надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

19 жовтня 2022 року судове засідання не відбулося.

19 жовтня 2022 року представник органу опіки й піклування особисто під розписку отримав повідомлення про виклик до суду на 4 листопада 2022 року о 10:00.

Копія справи не містить відомостей про виклик позивача й відповідачки у зазначене судове засідання.

Згідно з висновком органу опіки й піклування, затвердженого 1 листопада 2022 року, орган опіки й піклування не заперечує щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, такий документ складено 25 жовтня 2022 року на підставі ухвали Зборівського районного суду Тернопільської області від 4 жовтня 2022 року в справ № 599/1847/22.

Висновок містить відомості про спілкування з малолітніми дітьми, під час якого вияснилося, що вони більше прихильні до батька та хочуть проживати з ним.

4 листопада 2022 року від представника органу опіки й піклування надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

4 листопада 2022 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін.

4 листопада 2022 року Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючої судді Чорної Г.В. ухвалив рішення про задоволення позову.

У рішенні суду зазначено, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком.

Вік дітей на момент подачі позову становив понад 11 та 5 років.

Справа розглянута протягом 31 дня з моменту відкриття провадження.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Справа № 599/2193/22

16 листопада 2022 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА8 до ОСОБА9, третя особа: орган опіки і піклування: Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітнього сина – ОСОБА10, ____ року народження, разом з батьком.

Водночас позивач просив провести розгляд справи без його участі.

Додатки до позовної заяви містять витяг з реєстру територіальної громади від 25 жовтня 2022 року про місце реєстрації позивача й відповідачки.

16 листопада 2022 року позовна заява була зареєстрована в суді й того ж дня о 11:31 розподілена судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорній В.Г.

17 листопада 2022 року суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Чорна В.Г. постановила ухвалу про відкриття провадження у справі № 599/2193/22 за позовом ОСОБА8 до ОСОБА9, третя особа: орган опіки і піклування: Служба в справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Водночас суддя вирішила розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначила судове засідання на 28 листопада 2022 року о 08:45 (різниця між датами – 11 днів).

Також цією ухвалою суд витребував від органу опіки і піклування висновок про те, з ким із сторін доцільно проживати неповнолітній дитині.

Копія судової справи не містить відомостей про звернення суду в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – фізичної особи, а також інших документів, які би підтверджували обставини місця реєстрації відповідачки.

17 листопада 2022 року представник органу опіки й піклування особисто під розписку отримав повідомлення про виклик до суду. Текст розписки видруковано з АСДС з міткою часу «10:54».

17 листопада 2022 року о 10:53 відповідальна особа суду здійснила виклик позивача й відповідачки у спосіб направлення їм смс-повідомлення на мобільний телефон. Повідомлення доставлено о 12:40 того ж дня.

28 листопада 2022 року через канцелярію суду надійшов лист начальника Служби у справах дітей Зборівської міської ради з повідомленням про неможливість надання висновку органу опіки й піклування до 25 листопада 2022 року, оскільки засідання виконавчого комітету ради відбудеться в першій половині грудня.

28 листопада 2022 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін. Наступне судове засідання призначено на 12 грудня 2022 року о 09:45.

28 листопада 2022 року представник органу опіки й піклування особисто під розписку отримав повідомлення про виклик до суду.

28 листопада 2022 року відповідальна особа суду здійснила виклик позивача й відповідачки у спосіб направлення їм смс-повідомлення на мобільний телефон. Повідомлення доставлено о 09:50 того ж дня.

12 грудня 2022 року через канцелярію суду надійшли:

• письмова заява позивача з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов;
• письмова заява відповідачки, у якій остання зазначила, що визнає позов і просить розглянути справу без її участі;
• представника органу опіки й піклування з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

Згідно з висновком органу опіки й піклування, затвердженого 9 грудня 2022 року, орган опіки й піклування не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, такий документ складено 5 грудня 2022 року на підставі ухвали Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2022 року в справ № 599/2193/22.

Висновок містить відомості про спілкування з малолітньою дитиною, під час якої вияснилося, що син більше прихильний до батька та хоче проживати з ним.

12 грудня 2022 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін.

12 грудня 2022 року Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючої судді Чорної Г.В. ухвалив рішення про задоволення позову.

У рішенні суду зазначено, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини із батьком.

Вік дитини на момент подачі позову станови понад 9 роки 8 місяців.

Справа розглянута протягом 36 днів з моменту відкриття провадження.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Справа № 599/879/23

21 квітня 2023 року до Зборівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА11 до ОСОБА12, третя особа: орган опіки та піклування в особі Зборівської міської ради Тернопільської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання доньки ОСОБА13, ____ року народження, разом з батьком, стягнення аліментів на утримання доньки.

Водночас позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи орган опіки й піклування виконавчого комітету Зборівської міської ради Тернопільської області.

21 квітня 2023 року позовна заява була зареєстрована в суді та того ж дня о 09:42 розподілена судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорній В.Г.

21 квітня 2023 року суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Чорна В.Г. постановила ухвалу про відкриття провадження у справі № 599/879/23 за позовом ОСОБА11 до ОСОБА12 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на її утримання.

Водночас суддя вирішила розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначила судове засідання на 2 травня 2023 року о 11:00 (різниця між датами – 11 днів).

Ухвала не містить відомостей про залучення третьої особи до участі у справі .

Копія судової справи не містить відомостей про звернення суду в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача – фізичної особи, а також інших документів, які би підтверджували обставини місця реєстрації відповідачки.

21 квітня 2023 року о 11:48 відповідальна особа суду здійснила виклик позивача ОСОБА11 у спосіб направлення йому смс-повідомлення на мобільний телефон. Повідомлення доставлено о 12:57 того ж дня.

21 квітня 2023 року відповідач ОСОБА12 та представник орган опіки й піклування особисто під розписку отримали повідомлення про виклик до суду. Текст розписки представника третьої особи видруковано з АСДС з міткою часу «11:48». Від моменту розподілу справи № 599/879/23 до часу виклику позивача та вручення розписок відповідачці й третій особі минуло 2 години 6 хвилин.

1 травня 2023 року через канцелярію суду надійшов лист начальник Служби у справах дітей Зборівської міської ради з повідомленням про неможливість надання висновку органу опіки й піклування до 2 травня 2023 року, оскільки засідання виконавчого комітету ради відбудеться в кінці травня.

2 травня 2023 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін. Наступне судове засідання призначено на 22 травня 2023 року о 09:30.

2 травня 2023 року о 15:38 відповідальна особа суду здійснила виклик позивача ОСОБА11 у спосіб направлення йому смс-повідомлення на мобільний телефон. Повідомлення доставлено о 16:50 того ж дня.

3 травня 2023 року відповідач ОСОБА12 та представник органу опіки й піклування особисто під розписку отримали повідомлення про виклик до суду.

11 травня 2023 суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Чорна В.Г. постановила ухвалу про задоволення клопотання позивача та залучила до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – орган опіки та піклування: Служба у справах дітей Зборівської міської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області.

Також цією ухвалою суд витребував у органу опіки й піклування висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

22 травня 2023 року через канцелярію суду надійшли:

• письмова заява відповідачки ОСОБА12, датована 19 травня 2023 року, у якій остання зазначила, що перебуває за межами України, донька мешкає й перебуває на утриманні позивача ОСОБА11. Відповідач указала, що визнає позов і просить розглянути справу без її участі;
• письмова заява позивача ОСОБА11 з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов;
• представника органу опіки й піклування з проханням розглянути справу без його участі та задовольнити позов;

Згідно з висновком органу опіки й піклування, затвердженого 19 травня 2023 року і зареєстрованого в суді 22 травня 2023 року, орган опіки й піклування довіряє суду та під час прийняття рішення щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА13 покладається на розсуд суду.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, такий документ складено 4 травня 2023 року на підставі ухвали Зборівського районного суду Тернопільської області.

Висновок й акт не містять відомостей про заслуховування (опитування, з’ясування) думки, побажань дитини та її особистої прихильності до батьків.

22 травня 2023 року судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв’язку з неявкою сторін.

22 травня 2023 року Зборівський районний суд Тернопільської області у складі головуючої судді Чорної Г.В. ухвалив рішення про задоволення позову.

У рішенні суду зазначено, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої ОСОБА13 із батьком.

Вік дитини на момент подачі позову становив понад 6 років 8 місяців.

Справа розглянута протягом 31 дня з моменту відкриття провадження.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Відомості про дії судді, що викликали значний суспільний інтерес

12 червня 2024 року Громадська організація «Фундація ДЕЮРЕ» на своєму вебсайті оприлюднила результати дослідження під назвою «У найкращих інтересах батька: як зловживають правами дітей під час мобілізації».

Згідно з позицією, оприлюдненою на вебсайті цієї організації, дослідження підготовлене у межах проєкту «Захист прав українських дітей під час війни та у пост-воєнний період», що реалізується за підтримки Ради Європи, і базується на аналізі судових рішень в справах про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та позбавлення батьківських прав, ухвалених за позовом і на користь батька дитини (дітей) у 2022-2023 роках.

Другий розділ дослідження присвячений опису та аналізу корупціогенних факторів (факторів ризику), виявлених у справах, що стали предметом нашого дослідження. У третьому розділі показано як окремі суди розглядали справи, що стали предметом дослідження, у контексті факторів ризику.

У фокусі дослідження показаний, зокрема, Зборівський районний суд Тернопільської області, який розглянув 106 справ за позовами батька дитини у 2022-2023 роках у визначених категоріях справ.

Згідно з цим дослідженням, найбільше справ у рекордно стислі строки в цьому суді розглянула суддя Чорна В.Г. Вона ухвалила 20 судових рішень упродовж 30 днів і менше.

28 серпня 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1814/0/15-25 «Про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя».

Зазначене рішення стосувалося подій у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області та Марʼїнському районному суді Донецької області. Водночас Вища рада правосуддя зауважила, що <…> з початку повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану значне зростання кількості судових рішень про позбавлення матерів батьківських прав та встановлення місця проживання дітей з батьком є характерним не лише для цих судів. Аналітики та журналісти звертають увагу і на інші суди, де масово ухвалюються такі ж рішення за сумнівних, на їх думку, обставин.

Статистичний аналіз даних щодо інших судів України дійсно дає підстави констатувати наявність низки нетипових збільшень справ, віднесених до категорії «справи у спорах, що виникають із сімейних відносин». Очевидно, що не всі справи є штучними або спрямованими на сприяння в ухиленні від мобілізації, але такі статистичні дані на фоні описаних подій породжують обґрунтовані сумніви у суспільства. Саме тому Вища рада правосуддя має вжити всіх можливих заходів для того, щоб з’ясувати причину такого збільшення справ і або розвіяти сумніви суспільства або ж належно відреагувати на ймовірно протиправні дії <…>.

Пояснення судді

Суддя Чорна В.Г. у письмових поясненнях від 12 серпня 2025 року (вх. № 2938/0/6-24, № 2938/1/6-24), від 23 вересня 2024 року (№ 2938/2/6-24) вказала, що вважає доводи дисциплінарної скарги необґрунтованими.

Суддя пояснила, що у відповідних справах вона визначала час судового розгляду, достатній для встановленого законом порядку завчасного повідомлення учасників процесу про дату й час розгляду справи. Сторони у судові засідання не з’явилися, подали клопотання про розгляд справ без їх участі. Враховуючи строки розгляду справ, баланс інтересів сторін, достатність матеріалів для розгляду справ, суд вважав можливим провести розгляд справ за відсутності належно сповіщених сторін.

Суддя наголосила на тому, що судові рішення не можуть слугувати підставою для надання позивачам-чоловікам будь-яких пільг, переваг, відстрочок, у тому числі від мобілізації, оскільки наявні матері дітей, які зобов’язані виховувати й утримувати дітей, є працездатними, дієздатними, не позбавлені батьківських прав. Водночас суддя не має процесуальних підстав вплинути на недобросовісну поведінку учасників справи після прийняття рішення та нести відповідальності за їхні дії.

Суддя стверджує, що розглянула справи у відповідності до вимог закону і не допустила порушення процесуальних прав сторін.

Суддя зауважила, що у кожній справі наявні висновки органів опіки й піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком. Суддя зазначила, що думка неповнолітніх дітей при ухваленні рішень була врахована. Вважає, що права дітей не порушила.

Суддя наголосила на тому, що у справах позовні вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей поєднані з вимогами про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Доказами наявності спору про визначення місця проживання дітей були також документи й висновки органу опіки та піклування. Суддя вважає безпідставними покликання скаржника про безспірний характер позовів.

На підтвердження своєї позиції суддя надала копії матеріалів цивільних справ №№ 599/2193/22, 599/1737/22, 599/1847/22.

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Підпункт «а» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року в справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24) зазначено, що норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають три самостійних склади дисциплінарного проступку:

1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя;

2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Поняття «істотне порушення норм процесуального права» для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя і які не викликають складності у їх застосуванні, тобто його синонімом є грубе порушення.

У постанові від 30 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду зазначила на необхідність встановлення наявності причинно-наслідкового зв’язку між порушенням норм процесуального права та наслідками діянь судді як необхідної умови кваліфікації дій судді за підпунктом «а»:

«… відповідно до наведеної вище норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII для кваліфікації проступку, за який суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, необхідно, щоб порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Тобто передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який повинен бути встановленим при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (при застосуванні вказаної норми). Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв’язок».

Отже, виходячи з формулювання норми підпункту «а», слід вважати істотними (для цілей встановлення наявності в діях судді складу передбаченого цим пунктом дисциплінарного проступку) порушення норм процесуального права, що призвели до наслідків у вигляді унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно з частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Статтею 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Статтями 1, 2, 3, 14 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

У пунктах 49, 50 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності звертається увага на те, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Неупередженість (об’єктивність) судді є необхідною умовою для належного виконання ним або нею своїх обов’язків. Вона виявляється не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення (пункт 2 Бангалорських принципах поведінки суддів).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Диспозиція цієї правової норми по суті містить ознаки двох самостійних складів дисциплінарних проступків:

– допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

– грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

З об’єктивної сторони, допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов’язане з порушенням статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об’єднань), статті 1 Першого протоколу (захист права власності). З суб’єктивної сторони, цей дисциплінарний проступок може вчинятись як умисно, так і через грубу недбалість. За умисної форми вини суддя усвідомлює, що порушує норми процесуального права і що це порушення пов’язане з порушення прав людини та основоположних свобод, проте ігнорує цю обставину. За грубої недбалості суддя не усвідомлює, що порушує норми процесуального права, пов’язані з порушенням прав людини та основоположних свобод, втім відповідно до характеру допущеного порушення міг і повинен був це усвідомлювати.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 3 лютого 2022 року (провадження № 11-40сап21), допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення правил людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками. Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року (провадження № 11/228/сап21) убачається, що у разі допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод відсутність негативних наслідків не може бути підставою для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України (далі – СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, суди розглядають справи про визначення місця проживання дітей виключно у випадках наявності реального спору між сторонами щодо зазначеного факту.

Утім у справах №№ 599/2193/22, 599/1737/22, 599/1847/22, 599/879/23 відповідачки – матері дітей, визнавали позови в повному обсязі, що може свідчити про відсутність спору і можливість його врегулювання у позасудовому порядку.

Крім цього, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень суддя Чорна В.Г. за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року розглянула 1 справу за позовами про визначення місця проживання дітей, зокрема № 599/532/21. Тоді як за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року розглянула 22 справи за позовами про визначення місця проживання дітей, а саме:

№ 599/670/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/104472307

№ 599/565/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/104472303

№ 599/663/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/104782486

№ 599/785/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/104822759

№ 599/860/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105031203

№ 599/848/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105073007

№ 599/1204/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105905154

№ 599/945/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106106721

№ 599/1197/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106120191

№ 599/1191/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106194427

№ 599/1118/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106196837

№ 599/1737/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106870900

№ 599/1866/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106872880

№ 599/1938/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106906362

№ 599/1613/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107132985

№ 599/1802/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107132984

№ 599/2007/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107133000

№ 599/1837/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107133002

№ 599/1847/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107133004

№ 599/1840/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107133010

№ 599/2190/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107804013

№ 599/2193/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107804014

Із 22 справ всі були ініційовані чоловіком, рішення ухвалювалось на користь батька та визначалось місце проживання дитини/дітей разом з ним. Жінки при цьому систематично визнавали позови.

За період із 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року суддя Чорна В.Г. розглянула 20 справ за позовами про визначення місця проживання дітей, з них 18 ухвалені на користь чоловіків, а саме:

№ 599/186/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109454792

№ 599/344/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109752008

№ 599/554/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109925067

№ 599/340/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109979031

№ 599/759/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110368473

№ 599/801/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110399866

№ 599/800/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110399865

№ 599/757/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110399864

№ 599/879/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111020985

№ 599/1008/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111100748

№ 599/1066/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111667575

№ 599/1314/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112342008

№ 599/1246/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112647926

№599/1451/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113133065

№ 599/1081/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113805958

№ 599/2279/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114531237

№ 599/2202/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114962976

№ 599/2322/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/115651851

За результатами аналізу відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено наявність виразної тенденції до різкої зростання кількості судових справ у Зборівському районному суді Тернопільської області за позовами батьків неповнолітніх дітей щодо визначення місця проживання дитини з батьком, яка спостерігалася після 24 лютого 2022 року.

Зазначена динаміка корелюється з дією редакції абзацу п’ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 2122-IX від 15 березня 2022 року), відповідно до якої військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, не підлягали призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням викладеного можна зробити обґрунтований висновок про те, що у 2022-2024 роках мало місце системне збільшення кількості справ зазначеної категорії, що могло бути зумовлене спробами окремих осіб використати судові рішення з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації. Така ситуація вимагає подальшої правової оцінки з урахуванням принципів добросовісності, недопущення зловживання правом та забезпечення однакового застосування норм матеріального права судами.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об’єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров’я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22).

Під час попередньої перевірки скарги та розгляду висновку дисциплінарного інспектора Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що розгляд справ відбувався без участі позивача, відповідача, дитини та органу опіки і піклування.

Встановлені обставини свідчать, що суддя Чорна В.Г. ухвалювала рішення здебільшого на підставі заяви відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилався позивач, і дотримання інтересів дитини.

З огляду на це, можливі порушення суддею принципів повноти дослідження доказів і з’ясування істотних обставин справи потребують додаткової правової оцінки з точки зору дотримання суддею вимог процесуального законодавства щодо належного дослідження доказів, змагальності та об’єктивності судового розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В усіх справах, що досліджувалися, орган опіки та піклування не забезпечував участь свого представника у судових засідання, пояснень, заяв, клопотань чи заперечень такий представник не надавав, при дослідженні умов проживання батька не встановлював умови проживання у матері.

Окрім того, рішення не відповідають матеріалам справи у частині висновку органу опіки та піклування, оскільки зазначено про рекомендацію органу опіки та піклування визначення місця проживання дітей з батьком, утім у висновках органу опіки і піклування не вказано про таку рекомендацію, а лише зазначено, що орган опіки і піклування покладається на розсуд суду або не заперечує щодо ухвалення такого рішення.

У справі № № 599/879/23 звертає на себе увагу заява відповідачки про визнання позову, де вона зазначає, що перебуває за кордоном. Водночас з матеріалів справи випливає, що цю заяву вона подала особисто.

Статтею 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Стаття 12 Конвенції про права дитини визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У Зауваженнях загального порядку № 12 «Право дитини бути заслуханою», CRC/C/GC/12 від 20 липня 2009 року Комітет зауважив, що право всіх дітей бути заслуханими і сприйнятими з усією серйозністю є одним з основоположних принципів Конвенції.

Комітет підкреслює, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, по всім питанням, які стосуються її інтересів (пункт 21).

У жодній із справ, які зазначені у скарзі, думка дітей у суді не заслуховувалась і не з’ясовувалась. Водночас у справах №№ 599/879/23, №№ 599/1737/22 у висновках органу опіки й піклування немає відомостей про заслуховування (опитування, з’ясування) думки, побажань дитини та її особистої прихильності до батьків. Суддя Чорна В.Г. не вживала будь-яких заходів щодо з’ясування думки дітей під час вирішення питання визначення їх місця проживання та не мотивувала відсутність такої необхідності.

Крім того, варто врахувати, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 705/3040/18.

Сам факт згоди дитини на проживання з одним із батьків не повинен бути для суду визначальним, оскільки для встановлення відповідності такого проживання дитини її інтересам повинна встановлюватися після ретельної оцінки усіх істотних обставин, встановлення яких передбачено СК України та на яких неодноразово наголошував Верховний Суд.

Особливої уваги заслуговує той факт, що в усіх зазначених справах матері дитини повністю визнавали позовні вимоги, не подавали зустрічних позовів і не вчиняли жодних процесуальних дій, спрямованих на захист свого права проживати разом із дитиною або брати участь у її вихованні.

Такий односторонній характер судових процесів, відсутність змагальності між сторонами та фактичне ігнорування матерями своїх батьківських прав дає підстави припускати, що справи могли бути ініційовані виключно з метою створення формального судового рішення, необхідного для отримання відстрочки від мобілізації.

Зрештою привертає увагу невиконання суддею приписів частини шостої статті 187 ЦПК України на предмет перевірки відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи, а також відкриття провадження у справах у межах кількох годин з моменту їх автоматизованого розподілу.

З урахуванням статистичної однорідності рішень, пасивної позиції відповідачів, схожості процесуальних документів, швидкістю дій судді існують обґрунтовані підстави вважати, що ці судові процеси не були спрямовані на реальне вирішення сімейного спору, а могли мати ознаки фіктивності та бути елементом системного зловживання правом.

Таким чином, розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Садового Р.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Х.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені у дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. ознак дисциплінарних проступків, передбачених:

• підпунктом «а» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду);
• пунктом 3 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу);
• пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Перевірка й дослідження наведених обставин будуть здійснюватися дисциплінарним інспектором під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду та її розгляду по суті дисциплінарним органом.

Також установлено, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 3 вересня 2025 року № 1827/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г. за дисциплінарною скаргою Берези М.В. (вх. № Б-36/28/7-24). Предмет дисциплінарної справи стосується розгляду справ щодо визначення місця проживання дітей (№ 599/1008/23, № 599/757/23, № 599/759/23, № 599/848/22).

Дисциплінарна скарга вх. Б-36/28/7-24 в дисциплінарній справі, яка перебуває на розгляді Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, надійшла та зареєстрована 17 червня 2024 року, тобто раніше, ніж скарга вх. № Б-12/45/7-24 від 27 червня 2024 року в дисциплінарній справі, яка перебуває на розгляді Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Обидві дисциплінарні справи стосуються тотожних підстав можливої дисциплінарної відповідальності судді Чорної В.Г. та подібних відомостей про наявність у її поведінці ознак дисциплінарних проступків під час розгляду цивільних справ щодо визначення місця проживання дітей у 2022-2023 роках.

Пунктом 13.37 Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що дисциплінарна палата може внести на розгляд Ради пропозицію про об’єднання дисциплінарних справ, які перебувають у провадженні різних Дисциплінарних палат, шляхом постановлення ухвали.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для внесення на розгляд Вищої ради правосуддя пропозиції про об’єднання зазначених дисциплінарних справ стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної В.Г.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21, 13.37 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу щодо судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної Валентини Гнатівни.

Внести на розгляд Вищої ради правосуддя пропозицію про об’єднання дисциплінарної справи стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної Валентини Гнатівни, відкритої за дисциплінарною скаргою Буртник Х.В. (вх. № Б-12/45/7-24 від 27 червня 2024 року), із дисциплінарною справою стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної Валентини Гнатівни, відкритої за дисциплінарною скаргою Берези М.В. (вх. № Б-36/28/7-24 від 17 червня 2024 року), в одну дисциплінарну справу та про передачу її на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Визначити члена Третьої Дисциплінарної палата Вищої ради правосуддя Кандзюбу Олега Володимировича для доповіді під час розгляду Вищою радою правосуддя пропозиції Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про об’єднання дисциплінарних справ стосовно судді Зборівського районного суду Тернопільської області Чорної Валентини Гнатівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя