Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області),

встановила:

1 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 12766/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

До подання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, та розписку судді Пелиха О.О. від 28 листопада 2025 року про отримання копій подання про надання згоди на утримання його під вартою та доданих до нього матеріалів, а також копію розписки Пелиха О.О. від 2 грудня 2025 року про отримання додаткових матеріалів до цього подання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 1 грудня 2025 року доповідачем щодо вказаного подання визначено члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В., суддю Пелиха О.О., після отримання Вищою радою правосуддя подання про надання згоди на утримання судді під вартою, невідкладно повідомлено про дату, час і місце розгляду зазначеного подання.

У засідання Вищої ради правосуддя прибула представник Офісу Генерального прокурора – прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботова Є.В., яка просила задовольнити подання про надання згоди на утримання судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) під вартою з викладених у ньому підстав.

У засіданні Вищої ради правосуддя взяв участь представник судді Пелиха О.О. – адвокат Фесенко С.В., який заперечував щодо задоволення подання про надання згоди на утримання судді під вартою через його незрозумілість, необґрунтованість, недоведеність необхідності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою як найсуворішого виду запобіжного заходу та неможливості обрання більш м’якого запобіжного заходу.

Крім того, у засіданні Вищої ради правосуддя представник судді Пелиха О.О. – адвокат Фесенко С.В., надав письмові заперечення на подання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання згоди на утримання під вартою судді від 4 грудня 2025 року, в яких просив повернути без розгляду зазначене подання. Серед іншого, до заперечень додано пояснення Пелиха О.О. та його заява про вчинення кримінального правопорушення від 3 грудня 2025 року.

Суддя Пелих О.О. у засідання Вищої ради правосуддя не прибув.

Згідно з пунктом 19.8 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, неявка судді, його представника, Генерального прокурора, його заступника або уповноваженого одним із них прокурора на засідання Вищої ради правосуддя незалежно від причин не перешкоджає розгляду подання.

Вища рада правосуддя, дослідивши подання та долучені до нього матеріали, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., прокурора Дроботову Є.В., дійшла висновку, що подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пелих Олександр Олександрович, ____ року народження, Указом Президента України від 27 грудня 2001 року № 1271/2001 призначений на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 814-V обраний суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково.

Голова Верховного Суду рішенням від 29 квітня 2022 року № 60/0/149-22 відрядив суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. до Воловецького районного суду Закарпатської області із 2 травня 2022 року без зазначення граничного строку відрядження.

Статтею 482 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до частини другої статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду таке подання вноситься Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, зокрема тримання під вартою, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частиною третьою статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Із матеріалів, долучених до подання про надання згоди на утримання судді під вартою, убачається, що 28 листопада 2025 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботова Є.В. за дорученням заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. вручила судді ОСОБА1 складене та підписане того самого дня заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименком О.В. письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (кримінальне провадження № ____, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2025 року).

Зміст обставин вчинення ОСОБА1 зазначеного кримінального правопорушення, наведеного в поданні про надання згоди на утримання судді під вартою

Слідчий відділ відділення поліції № 2 Мукачівського РУП ГУ НП у Закарпатській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 15 вересня 2025 року згідно з частиною першою статті 246 КК України.

У цьому кримінальному провадженні слідчий звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна: вантажного автомобіля марки «Volvo»? д. н. з. ____ з напівпричепом марки «Schmitz»? д. н. з. ____? та вантажем – 20 куб. м круглих лісоматеріалів породи дуб. Зазначені лісоматеріали належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Г.В.Ф.» (далі – ТОВ «Г.В.Ф.»), директором якого є ОСОБА4.

Шляхом автоматизованого розподілу справ у суді для розгляду цього клопотання визначено слідчого суддю Пелиха О.О.

Раніше суддя Пелих О.О. розглядав цивільну справу за позовом ОСОБА5.

ОСОБА1 15 вересня 2025 року в приміщенні Воловецького районного суду Закарпатської області зустрів ОСОБА5 та під час розмови дізнався, що вона знайома з ОСОБА4 та здійснює з ТОВ «Г.В.Ф.» спільну господарську діяльність. Крім того, ТОВ «Г.В.Ф.» видало ОСОБА5 довіреність на представництво інтересів товариства.

Після цього в ОСОБА1 виник умисел на отримання неправомірної вигоди за вирішення питань, пов’язаних з арештом лісоматеріалів, що належать ТОВ «Г.В.Ф.».

З метою подальшої реалізації злочинного умислу ОСОБА1 висловив прохання директору цього товариства ОСОБА4 через представника ТОВ «Г.В.Ф.» ОСОБА5 надати йому неправомірну вигоду за ухвалення рішення про повернення ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції.

7 жовтня 2025 року Пелих О.О. постановив ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № ____, зокрема на 20 куб. м круглих лісоматеріалів породи дуб, які належать ТОВ «Г.В.Ф.», із забороною використання та розпорядження (справа № 936/1275/25).

Згодом, 4 листопада 2025 року, перебуваючи на території АЗС «Маркет», що розташована на трасі Е471 (Чоп – Київ), під час зустрічі з ОСОБА5 повідомив, що може ухвалити рішення про передання арештованого майна на зберігання ТОВ «Г.В.Ф.», та надав поради щодо підготовки відповідного клопотання. З’ясувавши орієнтовну вартість вилучених лісоматеріалів, ОСОБА1 висловив директору ТОВ «Г.В.Ф» ОСОБА4 прохання через представника товариства ОСОБА5 надати йому неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за прийняття відповідного рішення. Із вказаної суми ОСОБА1 запропонував ОСОБА5 залишити для себе грошові кошти в розмірі 500 доларів США за посередництво.

Під час зустрічі 8 листопада 2025 року в ресторані «McDonald’s», який розташований на вул. Лавківській, 1-М у місті Мукачеві Закарпатської області, ОСОБА1 повідомив ОСОБА5, що в разі надходження клопотання про передання майна на відповідальне зберігання ТОВ «Г.В.Ф.» у вівторок, 11 листопада 2025 року, він призначить його до розгляду на четвер або п’ятницю (13, 14 листопада 2025 року), запитав, чи принесла ОСОБА5 йому неправомірну вигоду. Отримавши відповідь, що вона в неї відсутня, ОСОБА1 сказав ОСОБА5 збирати гроші.

Згодом, 11 листопада 2025 року, перебуваючи в автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», д. н. з. ____, ОСОБА1 поцікавився в ОСОБА5, чи підготовлене вже клопотання, та попросив узгодити з ним дату його подання з метою уникнення розподілу клопотання до розгляду іншому слідчому судді, оскільки сам він буде перебувати в нарадчій кімнаті. ОСОБА1 також нагадав про необхідність передання неправомірної вигоди в раніше обумовленому розмірі та повідомив, що можливо ухвалить рішення про скасування арешту майна, а не про повернення його на зберігання.

ТОВ «Г.В.Ф.» 14 листопада 2025 року подало до Воловецького районного суду Закарпатської області клопотання про скасування арешту майна. Шляхом автоматизованого розподілу для розгляду вказаного клопотання визначено слідчого суддю Павлюка С.С., який 18 листопада 2025 року в задоволенні клопотання відмовив.

Під час зустрічі 18 листопада 2025 року, перебуваючи в ресторані «McDonald’s», який розташований на вул. Лавківській, 1-М у місті Мукачеві Закарпатської області, ОСОБА1 сказав ОСОБА5, що клопотання про скасування арешту майна через порушення правил автоматизованого розподілу потрапило до іншого слідчого судді, який у задоволенні клопотання відмовив. ОСОБА1 рекомендував ОСОБА5 24 листопада 2025 року повторно подати клопотання про скасування арешту майна, а за необхідності подавати його декілька разів, до визначення його слідчим суддею, та надав поради щодо підготовки клопотання.

Згодом, 19 листопада 2025 року, ОСОБА1 зателефонував ОСОБА5 та нагадав про необхідність подання до суду клопотання про скасування арешту майна.

24 листопада 2025 року ОСОБА1 попросив ОСОБА5 підвезти його 25 листопада 2025 року з міста Мукачева до селища Воловця Закарпатської області.

Під час поїздки 25 листопада 2025 року, перебуваючи в автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», д. н. з. ____, ОСОБА1 сказав ОСОБА5 очікувати на його вказівку, коли можна подати клопотання про скасування арешту майна. Отримавши таку вказівку, ОСОБА5 того ж дня подала зазначене клопотання до канцелярії суду, про що повідомила ОСОБА1. Він запропонував зачекати його та підвезти до міста Мукачева. Під час поїздки ОСОБА1 повідомив ОСОБА5 про те, що саме він розглядатиме клопотання ТОВ «Г.В.Ф.» про скасування арешту майна, та про збільшення суми неправомірної вигоди до 1300 доларів США, з них 300 доларів ОСОБА1 запропонував ОСОБА5 залишити собі.

На прохання ОСОБА1 28 листопада 2025 року близько 08 год 00 хв ОСОБА5 забрала його з міста Мукачева Закарпатської області та повезла на своєму автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey» д. н. з. ____, до селища Воловця Закарпатської області. Під час руху ОСОБА1 поцікавився в ОСОБА5, чи має вона із собою обумовлену неправомірну вигоду, завуальовано назвавши її «конфетками». Отримавши від ОСОБА5 ствердну відповідь, ОСОБА1 знаками дав їй зрозуміти, що неправомірну вигоду потрібно передати йому. О 09 год 35 хв, перебуваючи в автомобілі марки ««Dodge» моделі «Journey» д. н. з. ____, на в’їзді до селища Воловця поблизу вулиці Карпатської ОСОБА5 передала ОСОБА1 грошові кошти в сумі 1300 доларів США. Отримавши від ОСОБА5 зазначені грошові кошти, ОСОБА1 поцікавився щодо суми та віддав їй 300 доларів.

Таким чином, ОСОБА1 підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

До подання про надання згоди на утримання під вартою судді Пелиха О.О. долучено копії документів, що, на переконання сторони обвинувачення, підтверджують обґрунтованість підозри, а саме копії:

1) протоколу огляду інтернет – ресурсів від 17 жовтня 2025 року, під час якого встановлено, що ОСОБА1 Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 814-V обраний суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково, рішенням Голови Верховного Суду від 29 квітня 2022 року № 60/0/149-22 суддя Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА1 відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області із 2 травня 2022 року, без зазначення граничного строку відрядження;

2) протоколу огляду Єдиного державного реєстру судових рішень від 17 жовтня 2025 року, під час якого встановлено, що суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА1 7 жовтня 2025 року у справі № 936/1275/25, провадження № 1-кс/936/219/2025, ухвалив рішення про арешт тимчасово вилученого майна, яке належить ТОВ «Г.В.Ф», із забороною його використання та розпоряджання ним;

3) заяви ОСОБА5 від 14 жовтня 2025 року, у якій зазначено, що суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА1 висловив прохання надати йому неправомірну вигоду за ухвалення рішення про повернення ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції;

4) протоколу допиту свідка ОСОБА5 від 16 жовтня 2025 року, у якому детально описано обставини висловлення суддею Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА1 прохання надати йому неправомірну вигоду за ухвалення рішення про повернення ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції.

5) протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, відеоконтролю особи від 5 листопада 2025 року, у якому зафіксовано факт висловлення 4 листопада 2025 року ОСОБА1 прохання надати йому неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за ухвалення рішення про повернення на користь ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції;

6) протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, відеоконтролю особи від 10 та 11 листопада 2025 року, у яких зафіксовано факт широкого кола знайомих з числа працівників правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, які організовують схеми незаконного переміщення лісоматеріалів;

7) протоколу допиту свідка ОСОБА5 від 12 листопада 2025 року, під час якого вона повідомила, що 4 листопада 2025 року ОСОБА1 висловив через неї прохання директору ТОВ «Г.В.Ф». ОСОБА4 надати неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за ухвалення рішення про повернення ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції, а також про їхні подальші зустрічі 8 листопада 2025 року та 11 листопада 2025 року, під час яких ОСОБА1 цікавився, коли йому нададуть неправомірну вигоду, консультував ОСОБА5 щодо написання клопотання про скасування арешту майна, його подання до суду та подальшого розгляду;

8) протоколу допиту свідка ОСОБА5 від 17 листопада 2025 року, під час якого вона повідомила, що ОСОБА1 14 листопада 2025 року намагався дізнатися в неї, чи співпрацює вона із працівниками правоохоронних органів, та про планування наступних зустрічей із ОСОБА1;

9) протоколу огляду інформації збереженної на машинному носії MSD «Goodran» 32 Gb інв № 1848 від 29 жовтня 2025 року, що є додатком до протоколу від 17 листопада 2025 року за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії -аудіо, відеоконтролю особи від 5 листопада 2025 року, у якому зафіксовано знайомство ОСОБА1 з послом Словацької Республіки в Україні та перебування доньки судді в Словацькій Республіці;

10) протоколу допиту свідка ОСОБА5 від 21 листопада 2025 року, під час якого вона повідомила, що 18 листопада 2025 року ОСОБА1 запропонував їй повторно подати клопотання про скасування арешту майна;

11) протоколу допиту свідка ОСОБА5 від 26 листопада 2025 року, під час якого вона повідомила, що 25 дистопада 2025 року ОСОБА1 дав їй вказівку щодо часу, коли необхідно подати клопотання про скасування арешту майна, а після подання такого клопотання розказав, що воно потрапило йому на розгляд і що для його задоволення йому необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі 1300 доларів США;

12) протоколу огляду та вручення грошових коштів від 27 листопада 2025 року, під час якого ОСОБА5 було вручено грошові кошти в розмірі 1300 доларів США для їх передання ОСОБА1;

13) протоколу затримання ОСОБА1 від 28 листопада 2025 року, відповідно до якого під час особистого обшуку у внутрішній кишені його куртки виявлено та вилучено частину неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США;

14) протоколу обшуку автомобіля ОСОБА5 від 28 листопада 2025 року, під час якого у транспортному засобі, «Dodge» моделі «Journey», д. н. з. ____, виявлено та вилучено частину неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США;

15) протоколу допиту ОСОБА5 від 28 листопада 2025 року, під час якого вона повідомила обставини передання ОСОБА1 неправомірної вигоди в розмірі 1300 доларів США, частину з яких у розмірі 300 доларів США ОСОБА1 віддав їй за посередництво;

16) інформації про перетин державного кордону України ОСОБА1, наданої на запит Національного антикорупційного бюро України від 02 грудня 2025 року Державною прикордонною службою України;

17) відомості щодо особи – ОСОБА1, надані Міграційною службою України від 16 жовтня 2025 року.

Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку ідеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, § 175; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, § 32).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, становить суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У пункті 48 рішення від 13 листопада 2007 року у справі № 35615/06 «Чеботарь проти Молдови» Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Вища рада правосуддя зазначає, що наведені заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименком О.В. у поданні про надання згоди на утримання під вартою судді Пелиха О.О., а також прокурором Дроботовою Є.В. в засіданні Вищої ради правосуддя відомості про обставини кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 16 жовтня 2025 року, дають підстави для висновку, що мала місце подія, про яку зазначено в поданні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у поданні обставин. На підтвердження зазначеного сторона обвинувачення надала достатні матеріали.

Наявність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України

У поданні заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. зазначено, що під час досудового розслідування виникла потреба в обранні судді ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме що він може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА1 злочин – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Пелих О.О. як суддя усвідомлює, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК України, згідно з приміткою до статті 45 КК України належить до корупційних злочинів, за вчинення яких відповідно до частини першої статті 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само згідно з частиною першою статті 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено законом.

У поданні також зазначено про наявність достатніх майнових ресурсів у судді.

Зокрема, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік Пелих О.О. вказав про наявність у нього заощаджень, а саме 24 500 доларів США та 72 000 гривень; у його дружини – 32 000 доларів США та 84 000 гривень.

Таким чином, загальна сума заощаджень Пелиха О.О. та його дружини у гривневому еквіваленті станом на 31 грудня 2024 року становила 2 531 203,50 гривні (56 500 доларів США та 156 000 гривень).

Крім того, Пелиху О.О. та його дружині на праві спільної сумісної власності належать 8 земельних ділянок загальною площею 24 826 кв. м, 4 нежитлових приміщення площею 766 кв. м, 2 квартири загальною площею 138 кв. м, 3 житлових будинки загальною площею 393 кв. м, 1 садовий будинок загальною площею 49 кв. м, дружині Пелиха О.О. – ОСОБА2 – належить автомобіль MERCEDES-BENZ (модель ML 250 СDІ, д. н. з. ____).

ОСОБА1 повідомляв ОСОБА5, що через підставних осіб займається господарською діяльністю на тимчасово окупованій території України та отримує від осіб, що перебувають на тимчасово окупованій території України, грошові кошти від цієї господарської діяльності.

Під час обшуку 28 листопада 2025 року за місцем проживання ОСОБА1 виявлено грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, 1500 євро, а також розписки про надання його дружиною ОСОБА2 фізичним особам у борг грошових коштів на загальну суму 200 000 доларів США.

Таким чином, наявність достатніх майнових ресурсів у підозрюваного ОСОБА1 вказує на фінансові спроможності підозрюваного в разі необхідності забезпечити оперативне переміщення та переховування від органів слідства та суду, зокрема до країн, з якими немає міжнародного договору про взаємну правову допомогу у кримінальних провадженнях, або на тимчасово окуповану територію України.

Під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон ____, дійсний до 17 січня 2028 року (відомості про ОСОБА1, надані Державною міграційною службою України від 16 жовтня 2025 року).

З’ясовано також, що Пелих О.О. із 24 лютого 2022 року до жовтня 2022 року перетинав державний кордон України тричі (інформація про перетин державного кордону України Пелихом О.О., надана на запит Національного антикорупційного бюро України від 2 грудня 2025 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України).

Щодо наявності соціальних зв’язків за межами України та на тимчасово окупованих територіях України слід зазначити таке.

Орган досудового розслідування установив, що підозрюваний ОСОБА1 має соціальні зв’язки і за кордоном. Зокрема, у щорічній декларації він зазначив, що його донька ОСОБА3 орендує квартиру у Словацькій Республіці.

Крім того, Пелих О.О. має нерухоме майно на тимчасово окупованій території України та широке коло знайомих із числа працівників правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, які організували схеми незаконного переміщення лісоматеріалів (протокол допиту свідка від 12 листопада 2025 року, щорічна декларація судді Пелиха О.О. за 2024 рік).

Ураховуючи викладеневище, є обґрунтовані підстави вважати, що Пелих О.О. може використати вказані зв’язки та покинути територію України, у тому числі шляхом уникнення контролю в пунктах пропуску.

Щодо наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду свідчать також інші обставини, що стосуються фактичного місця проживання та способу життя особи.

Орган досудового розслідування з’ясував, що Пелих О.О. імовірно вживає заходів з метою приховування інформації щодо свого фактичного місця проживання.

Установлено, що Пелих О.О. у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік вказував, що проживає за адресою: АДРЕСА1, однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА2.

Підозрюваний ОСОБА1 всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», у щорічній декларації 2024 рік імовірно вказав недостовірну інформацію щодо свого фактичного місця проживання.

Прокурор зауважив, що Закарпатська область, на території якої Пелих О.О. майже 4 роки здійснює повноваження судді, межує із чотирма державами, що значно підвищує ризик переховування підозрюваного за кордоном.

Крім того, під час зустрічі 4 листопада 2025 року ОСОБА1 розповідав ОСОБА5 про своє знайомство з послом Словацької Республіки в Україні, що також міг використати для переховування за кордоном.

Отже, наведені вище факти та обставини свідчать про наявність у Пелиха О.О. підстав і реальної можливості, у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як залишити Україну та виїхати на постійне проживання за кордон з метою ухилення від кримінальної відповідальності, так і переховуватися від органів досудового розслідування в межах України, зокрема на тимчасово окупованих територіях, тобто про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України;

2) знищити, приховувати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

Після повідомлення ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а отже і права, передбачені частиною третьою статті 42 КПК України, у тому числі й право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зокрема з доданими до подання про надання згоди на утримання під вартою. Отже, підозрюваний ОСОБА1 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані стороною обвинувачення як докази.

Ураховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, підозрюваний ОСОБА1, перебуваючи на посаді судді, може особисто вживати заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, у тому числі тих, що перебувають у володінні Воловецького районного суду Закарпатської області, перешкоджати в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Крім того, підозрюваний ОСОБА1 може використати набуті службові, професійні та особисті зв’язки, зокрема у Воловецькому районному суді Закарпатської області, у правоохоронних органах та органах виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а також з іншими особами з метою вжиття ними заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, у тому числі тих, що знаходяться у їхньому володінні, а також пережкоджати в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Крім того, під час спілкування з ОСОБА5 ОСОБА1 видаляв надіслані їй повідомлення з метою недопущення їх документування правоохоронними органами та вживав заходів для отримання інформації, чи не діє ОСОБА5 під контролем правоохоронних органів (протокол допиту свідка від 17 листопада 2025 року).

Ураховуючи, що досудове розслідування станом на сьогодні не завершено, процес збору доказів триває, існує вірогідність, що Пелих О.О., особисто чи доручивши це іншим особам, може знищити або сховати речі та документи, які дають підстави підозрювати його у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також спотворити документи, які внаслідок фальсифікування створюватимуть видимість його непричетності до інкримінованого злочину;

3) незаконно впливати на свідків.

Під час встановлення наявності ризику впливу на свідків необхідно враховувати передбачену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду – шляхом допиту особи в судовому засіданні (частина перша, друга статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не може обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина четверта статті 95 КПК України).

Згідно зі змістом частини одинадцятої статті 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані й показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Пелих О.О., використовуючи набуті ним зв’язки зі службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних і судових органів, має можливість впливати на свідків, зокрема, на свого помічника, оскільки його призначають на посаду та звільняють із посади на підставі подання судді.

Отже, за таких обставин реальний ризик впливу на свідків у межах кримінального провадження існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За час перебування на посаді судді (24 роки) Пелих О.О. набув широке коло зв’язків зі службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особистісні та ділові зв’язки, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню у будь-який інший спосіб. Відповідні зв’язки Пелих О.О. може використати для уникнення кримінальної відповідальності, штучного створення доказів захисту, незаконного впливу на органи досудовсго розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилення від виконання покладених на нього обов’язків.

За таких обставин наявний та реальний ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується ОСОБА1.

Під час спілкування з ОСОБА5 ОСОБА1 повідомляв, що через підставних осіб займається господарською діяльністю на тимчасово окупованій території України та отримує від осіб, що перебувають на тимчасово окупованій території України, грошові кошти від зазначеної господарської діяльності (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, відеоконтролю особи від 11 листопада 2025 року).

Крім того, ОСОБА1 пропонував ОСОБА5 знайомство з особами із числа працівників правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, які організували схеми незаконного переміщення лісоматеріалів та які за неправомірну вигоду забезпечать безперешкодне перевезення нею лісоматеріалів (протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, відеоконтролю особи від 10 та 11 листопада 2025 року).

З огляду на вказане сторона обвинувачення вважає наявним реальний ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Установлені під час досудового розслідування та відображені в цьому поданні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь наведених ризиків дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м’які, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до Пелиха О.О.

Відповідно до статті 126 Конституції України без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно із частинами другою, третьою статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді повинно відповідати вимогам, установленим Кримінальним процесуальним кодексом України, при цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання повинно бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, обґрунтування необхідності такого затримання (утримання).

Частиною першою статті 184 КПК України встановлено, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 184 КПК України до клопотання додаються, зокрема, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вища рада правосуддя доходить висновку, що подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) відповідає вказаним вище вимогам закону. Мотиви, наведені в поданні, є обґрунтованими, підтверджуються наданими Вищій раді правосуддя матеріалами, які містять конкретні факти і докази, що можуть свідчити про вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного КК України. Подання містить обґрунтування необхідності надання згоди Вищої ради правосуддя на утримання судді Пелиха О.О. під вартою як одного із запобіжних заходів у кримінальному провадженні.

Вища рада правосуддя також зауважує, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу, зокрема у вигляді тримання під вартою, здійснює слідчий суддя, суд, які відповідно до вимог статті 194 КПК України зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи зазначене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для задоволення подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області).

Керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтею 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 58–60 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 19.1–19.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

1. Подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) задовольнити.

2. Надати згоду на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області).

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя