Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко Світлани Миколаївни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 23 лютого 2021 року за вхідним № 1336/0/8-21 надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 11-260сап20, якою скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2165/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року про притягнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності».

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року № 1336/0/8-21 доповідачем за вказаним матеріалом визначено члена Вищої ради правосуддя Гречківського П.М.

Скрипченко С.М., Приходько Д.В., Приходько В.В., Лебідь О.А., Івлєв О.Є., Приходько О.М., адвокат Михайлов Г.В., адвокат Говоров І.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді Скрипченко С.М. та скаржників, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

22 квітня 2021 року на адресу Вищої ради правосуддя від судді Скрипченко С.М. надійшло клопотання про можливість взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції.

22 квітня 2021 року у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції взяла участь суддя Скрипченко С.М., скаржники у засідання не прибули.

Вищою радою правосуддя встановлено таке.

Скрипченко С.М. Указом Президента України від 15 лютого 2007 року № 113/2007 призначено на посаду судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2012 року № 4455-VI її обрано на посаду судді цього суду безстроково. Указом Президента України від 7 квітня 2015 року № 203/2015 Скрипченко С. М. переведено на роботу на посаді судді Центрального районного суду міста Миколаєва.

17 вересня 2019 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № КО-5212/0/7-19 надійшла скарга Приходька Д.В., адвоката Говорова І.В. в інтересах Приходька В.В., Лебедя О.А., Івлєва О.Є., Приходько О.М., адвоката Михайлова Г.В. на дії судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. під час розгляду справи № 490/8224/18 (провадження №№ 1-кс/490/7903/2018, 1-кс/490/7909/2018, 1-кс/490/7919/2018, 1-кс/490/7777/2018, 1-кс/490/7778/2018, 1-кс/490/7779/2018).

У поданій скарзі зазначалося, що суддя Скрипченко С.М. ухвалами від 23 та 29 листопада 2018 року надала дозвіл на проведення обшуків за місцем фактичного проживання ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, а також за місцем здійснення адвокатської діяльності Михайлова Г.В. При цьому у вказаних ухвалах слідчого судді, на думку скаржників, не було зазначено відомостей, що мали міститись у відшукуваних предметах, які могли бути доказами під час судового розгляду, не містилося чіткого переліку речей або документів, а також відомостей, які вони повинні містити, що дало б змогу ідентифікувати та відрізнити предмети майбутнього обшуку від тих речей та документів, що не містять ознак вчинення злочину. Скаржники також зауважували, що слідчий суддя належним чином не мотивувала ухвали та не перевірила, чи є проведення обшуку у житлі процесуальним заходом, співмірним фактичному стану кримінального провадження.

У скарзі, з-поміж іншого, зазначалося, що внаслідок надання судом дозволу на виявлення та вилучення, у тому числі, «інших документів» за місцем здійснення адвокатської діяльності адвокатом Михайловим Г.В. вилучено речі та документи (108 найменувань), які жодним чином не стосуються речей та документів, зазначених в ухвалі, а пов’язані з наданням ним адвокатських послуг, що може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 20 грудня 2019 року № 3564/1дп/15-19 за вказаною скаргою відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 притягнуто суддю Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата встановила, що 23 та 29 листопада 2018 року до провадження слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. надійшло п’ять ідентичних за змістом та викладом клопотань старших слідчих в ОВС СУ ГУ НП в Миколаївській області про надання дозволу на обшук у межах кримінального провадження № ____ (справа № 490/8224/18 (провадження №№ 1-кс/490/7779/2018, 1-кс/490/7777/2011-кс/490/7778/2018, 1-кс/490/7903/2018, 1-кс/490/7909/2018)). 29 листопада 2018 року до провадження вказаного слідчого судді також надійшло клопотання прокурора Миколаївської області Дунаса Т. О. про надання дозволу на обшук у межах цього самого кримінального провадження (справа № 490/8224/18 (провадження № 1-кс/7919/2018)).

Ухвалами слідчого судді Скрипченко С. М. від 23 листопада 2018 року, які за своїм викладом є ідентичними (провадження №№ 1-кс/490/7779/2018, 1-кс/490/7777/2018, 1-кс/490/7778/2018), надано дозвіл слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні № ____ на проведення обшуку житла за місцем фактичного проживання ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА4 з метою виявлення та вилучення документів, які підтверджують намір невстановлених осіб на шахрайське заволодіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкордпласт» (далі – ТОВ «Конкордпласт», Товариство) та його майном (реєстраційна справа, протокол № 1/18 від 15 березня 2018 року, договори оренди та ін.), чорнових записів на паперових та електронних носіях, які містять інформацію щодо можливого факту створення документів (протоколу № 1/18 від 15 березня 2018 року, додаткових угод б/н від 31 грудня 2011 року і 1 червня 2017 року та ін.), спрямованих на заволодіння Товариством, комп’ютерної техніки та носіїв інформації (флеш-накопичувачів), які можуть містити електронні документи, засобів створення документації та мобільного зв’язку, у тому числі засобів вводу та виводу інформації (планшети, мобільні телефони, sim-карти), які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та мають значення речових доказів у цьому кримінальному провадженні. Строк дії ухвал встановлено до 23 грудня 2018 року.

Ухвалами слідчого судді Скрипченко С.М. від 29 листопада 2018 року, які за своїм викладом є ідентичними (провадження №№ 1-кс/490/7903/2018, 1-кс/490/7909/2018), надано групі слідчих: начальнику СУ ГУ НП в Миколаївській області Сидоренку О.І., заступнику начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області Ткачуку А.В., старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Миколаївській області Самохіну Ю.В., старшому слідчому СУ ГУ НП в Миколаївській області Ширеру К.О., слідчим СУ ГУ НП в Миколаївській області Загородній І.Є., Дьоміній К.Ю., Олейніковій О.В., Семіді С.М., Гусаку А.С., дозвіл на проведення обшуку житла за місцем фактичного проживання ОСОБА4, ОСОБА5 з метою відшукання та вилучення речей і документів, які підтверджують намір невстановлених осіб на шахрайське заволодіння Товариством та його майном (реєстраційна справа, протокол № 1/18 від 15 березня 2018 року, додаткові угоди б/н від 31 грудня 2011 року та 1 червня 2017 року та ін.), чорнових записів на паперових та електронних носіях, які містять інформацію щодо можливого факту створення документів (протоколу № 1/18 від 15 березня 2018 року, додаткових угод б/н від 31 грудня 2011 року та 1 червня 2017 року та ін.), спрямованих на заволодіння Товариством, комп’ютерної техніки та носіїв інформації (флеш-накопичувачів), які можуть містити електронні документи, засобів створення документації та мобільного зв’язку, у тому числі засобів вводу та виводу інформації (планшети, мобільні телефони, sim-карти), які можуть містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та мають значення речових доказів у цьому кримінальному провадженні. Строк дії ухвал встановлено до 29 грудня 2018 року.

29 листопада 2018 року суддя Скрипченко С.М. також постановила ухвалу у провадженні № 1-кс/490/7919/2018, якою надала групі слідчих: начальнику СУ ГУ НП в Миколаївській області Сидоренку О.І., заступнику начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області Ткачуку А.В., старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Миколаївській області Самохіну Ю.В., старшому слідчому СУ ГУ НП в Миколаївській області Ширеру К.О., слідчим СУ ГУ НП в Миколаївській області Загородній І.Є., Дьоміній К.Ю., Олейніковій О.В., Семіді С.М., Гусаку А.С., дозвіл на проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА1 за місцем здійснення адвокатської діяльності Михайловим Г.В. та за фактичним місцем проживання ОСОБА5, яке згідно з даними Державного реєстру прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА6, з метою відшукання та вилучення речей і документів, які підтверджують намір невстановлених осіб на шахрайське заволодіння Товариством та його майном (реєстраційна справа, протокол № 1/18 від 15 березня 2018 року, додаткові угоди б/н від 31 грудня 2011 року та 1 червня 2017 року та ін.), чорнових записів на паперових та електронних носіях, які містять інформацію щодо можливого факту створення документів (протоколу № 1/18 від 15 березня 2018 року, додаткових угод б/н від 31 грудня 2011 року та 1 червня 2017 року та ін.), спрямованих на заволодіння Товариством, комп’ютерної техніки та носіїв інформації (флеш-накопичувачів), які можуть містити електронні документи, засобів створення документації та мобільного зв’язку, у тому числі засобів вводу та виводу інформації (планшети, мобільні телефони, sim-карти), які можуть містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та мають значення речових доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки існують підстави вважати, що зазначені речі можуть зберігатися за вказаною адресою. Строк дії ухвали встановлено до 29 грудня 2018 року.

Перша Дисциплінарна палата при ухваленні рішення про притягнення судді Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності зазначила, що вона як слідчий суддя під час розгляду та вирішення вказаних клопотань про надання дозволу на обшук усупереч покладеним на неї повноваженням щодо здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, допустила порушення статей 7, 234, 235 КПК України, статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI), що призвело до порушення прав людини і основоположних свобод, визначених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Зокрема, слідчий суддя у резолютивних частинах ухвал, вказуючи на конкретні речі, документи, для виявлення яких проводиться обшук, надала також дозвіл на виявлення та вилучення «інших» речей і документів, що не передбачено кримінальним процесуальним законодавством.

До того ж суддя не навела в ухвалі чіткого переліку речей і документів, які б давали змогу ідентифікувати предмет майбутнього пошуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі органи. Незазначення чіткого переліку речей і документів, для відшукання яких надається дозвіл на обшук, на думку Першої Дисциплінарної палати, є істотним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата зазначила, що такі дії судді мали наслідком порушення гарантій адвокатської діяльності, оскільки під час обшуку житла за місцем провадження діяльності адвокатом Михайловим Г.В. були вилучені предмети і документи, які взагалі не мають жодного відношення до предмета досудового розслідування.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що зазначені обставини свідчили про наявність у діях судді Скрипченко С.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року (далі – Закон № 1402-VIII) (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав і основоположних свобод).

Визначаючи вид стягнення судді Скрипченко С.М., Перша Дисциплінарна палата врахувала позитивну характеристику судді, а також характер вчиненого проступку, ступінь вини у вчиненні проступку, яка у цьому випадку є грубою недбалістю, відсутність дисциплінарних стягнень. З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата вважала пропорційним і достатнім застосування до судді Скрипченко С.М. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що строк притягнення судді Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності, встановлений статтею 109 Закону № 1402-VIII, не сплинув.

Скрипченко С.М. із таким рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не погодилася та оскаржила його до Вищої ради правосуддя.

За результатом розгляду скарги Скрипченко С.М. Вища рада правосуддя своїм рішенням від 16 липня 2020 року залишила рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 про притягнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності без змін.

Вища рада правосуддя зазначила, що Перша Дисциплінарна палата встановила, що постановлені суддею Скрипченко С.М. ухвали містять вказівку «та ін.», тобто «інші» речі, документи, які мали бути відшукані та вилучені, що свідчить про невизначеність такого переліку, може двозначно тлумачитися суб’єктом сприйняття такого рішення (як стороною провадження, так і стороннім спостерігачем).

На думку Вищої ради правосуддя, твердження судді Скрипченко С.М. про те, що вказівка у резолютивних частинах ухвал «та ін.» стосувалася додаткових угод без номера від 31 грудня 2011 року та 1 червня 2017 року, які планувалося відшукати, суперечить змісту постановлених ухвал, які не містять посилання на встановлення нею обставин існування інших додаткових угод, окрім тих, які зазначалися органом досудового розслідування у клопотаннях.

Подібне надто загальне визначення невичерпного переліку об’єктів, що підлягають відшуканню, безумовно надає суб’єктам, які проводять обшук, необмежений розсуд стосовно того, які об’єкти мають значення для розкриття правопорушень, що призводить до порушення положень статті 8 Конвенції.

Крім того, Вища рада правосуддя зазначила, що Перша Дисциплінарна палата лише констатувала факт порушення суддею Скрипченко С.М. вимог процесуального закону, зокрема вимог статті 235 КПК України, статті 23 Закону № 5076-VI щодо викладу змісту ухвали про надання дозволу на обшук та, у тому числі, обшуку житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, а не здійснила у позапроцесуальний спосіб перевірку законності та обґрунтованості судових рішень, як стверджувала Скрипченко С.М.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею Скрипченко С.М. дисциплінарного проступку, а отже, Перша Дисциплінарна палата обґрунтовано застосувала до судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. дисциплінарне стягнення у виді попередження, яке є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

Не погодившись із таким рішенням Вищої ради правосуддя, Скрипченко С.М. звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 11-260сап20 скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 16 липня 2020 року № 2165/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року про притягнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності».

Перевіривши законність рішення Вищої ради правосуддя, яким залишено без змін вказане рішення Першої Дисциплінарної палати, Велика Палата Верховного Суду встановила, що рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності не може вважатися законним і обґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що всупереч висновкам Вищої ради правосуддя та її дисциплінарного органу в ухвалах слідчого судді відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 235 КПК України вказано об’єкти, для відшукання яких санкціоновано обшук: речі й документи, що підтверджують намір невстановлених осіб на шахрайське заволодіння ТОВ «Конкордпласт» та його майном; чорнові записи на паперових та електронних носіях, які містять інформацію щодо можливого створення документів, спрямованих на заволодіння Товариством.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що постановлені суддею ухвали з достатнім ступенем конкретизації окреслювали межі дозволених дій правоохоронних органів шляхом зазначення: видових ознак можливих джерел інформації, яка стосувалася предмета доказування у кримінальному провадженні, – речі, документи й чорнові записи на паперових та електронних носіях, і змісту самої інформації – щодо наміру невстановлених осіб на шахрайське заволодіння ТОВ «Конкордпласт» та можливого створення документів, спрямованих на досягнення цієї мети.

Що стосується переліків конкретних, заздалегідь ідентифікованих документів, які закінчувалися словами «та інших», то ці переліки становили лише уточнення санкціонованого судом предмета обшуку й відповідно до правил пунктуації української мови були розміщені в дужках.

На думку Великої Палати Верховного Суду, на час звернення слідчого з відповідними клопотаннями органам досудового розслідування було відомо про існування і зміст лише окремих документів, дані яких мали доказове значення,: реєстраційної справи, протоколу загальних зборів Товариства і двох додаткових угод. Проте відомості щодо наміру невстановлених осіб заволодіти Товариством злочинним шляхом і способу його реалізації могли бути зафіксовані і в будь-яких джерелах, про які правоохоронні органи на той час не були обізнані.

Адже всі джерела доказової інформації, які, ймовірно, знаходяться у місці майбутнього обшуку, не можуть бути достеменно відомі наперед ні органам досудового розслідування, ні слідчому судді. За наведених обставин в ухвалі має бути конкретизовано мету обшуку з урахуванням предмета доказування, відомості, які необхідно встановити, й наведено перелік індивідуальних або загальних ознак їх можливих матеріальних носіїв у межах даних, наявних у розпорядженні органів досудового розслідування. Така судова санкція обмежує свободу розсуду правоохоронних органів в обсязі, необхідному й достатньому для досягнення справедливого балансу між правом особи на недоторканність житла чи іншого володіння та публічним інтересом у виді захисту людини, держави й суспільства від злочинів, їх розкриття і притягнення винних до кримінальної відповідальності.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спосіб визначення в ухвалі слідчого судді Скрипченко С.М. речей і документів, для виявлення яких санкціонувався обшук, не суперечив вимогам пункту 6 частини другої статті 235 КПК України. Отже, при постановленні ухвал від 23 та 29 листопада 2018 року про надання дозволу на проведення обшуку слідчим суддею Скрипченко С.М. було дотримано вимог статті 235 КПК України, а тому ці обставини не можуть бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Не погодилася Велика Палата Верховного Суду з висновками Вищої ради правосуддя, що на наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку вказує вилучення слідчим у порядку виконання ухвали про дозвіл на обшук низки речей і документів, які не підтверджували наміру невстановлених осіб на шахрайське заволодіння Товариством та його майном. В оскаржуваному рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що під час обшуку за місцем здійснення адвокатської діяльності адвокатом Михайловим Г.В. вилучено речі і документи (108 найменувань), які жодним чином не стосуються речей та документів, зазаначених в ухвалі, а пов’язані з наданням ним адвокатських послуг, що може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

Однак слідчий суддя не може відповідати за дії або бездіяльність слідчого й прокурора, які виходять за межі наданого ним дозволу.

При цьому відповідно до вимог частини сьомої статті 236 КПК України слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

До вилучених під час санкціонованого обшуку речей та документів, найменування яких прямо не зазначено в ухвалі слідчого судді, застосовуються положення статей 167–169 КПК України.

До того ж Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що посилання в оскаржуваному рішенні Вищої ради правосуддя на практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є недоречним, оскільки рішення ЄСПЛ від 7 липня 2007 року у справі «Смірнов проти Росії» та від 15 липня 2003 року у справі «Ернст та інші проти Бельгії», в яких міжнародна судова установа констатувала порушення під час санкціонування обшуків статті 8 Конвенції, та на які Вища рада правосуддя посилається у своєму рішенні, не є релевантними обставинам цього провадження.

Зокрема, у справі «Смірнов проти Росії» у постанові слідчого про проведення обшуку, санкціонованого прокурором, взагалі не конкретизувалися мета цієї слідчої дії й будь-які ознаки об’єктів, які слідчі органи мали намір вилучити. Це рішення містило лише загальне формулювання про можливість знаходження в місці запланованого обшуку речей і документів, що становили інтерес для слідства, і фактично передбачало вилучення всіх предметів, які будуть виявлені (пункти 7, 47 цього рішення ЄСПЛ).

Як було сформульовано в постанові, беручи до уваги ту обставину, що за місцем проживанням заявника за адресою (домашня адреса заявника) можуть знаходитися предмети та документи, які представляють інтерес для розслідування в кримінальній справі (№….), було постановлено провести обшук жилих приміщень за адресою (домашня адреса заявника), де постійно проживає (заявник), та виїмку предметів та документів, знайдених під час проведення обшуку.

Аналогічно і у справі «Ернст та інші проти Бельгії» ордер на обшук володіння заявника взагалі не містив інформації щодо мети цієї слідчої дії та предметів, які підлягали вилученню.

Водночас, як уже було зазначено вище, суддею Скрипченко С.М. подібних порушень не допущено.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поставлене Вищою радою правосуддя Скрипченко С.М. за провину дисциплінарне правопорушення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, має не формальний, а матеріальний склад (якщо застосувати аналогію класифікації складів злочинів). Обов’язковими елементами об’єктивної сторони такого проступку є: 1) порушення суддею прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону; 2) істотні негативні наслідки; 3) причинно-наслідковий зв’язок між порушеннями і наслідками.

Істотні негативні наслідки мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров’ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі.

Натомість Вища рада правосуддя фактично ототожнює два різні елементи складу проступку – дії та наслідки.

З рішень Вищої ради правосуддя та її дисциплінарного органу не вбачається настання внаслідок дій судді Скрипченко С.М. конкретних негативних наслідків для володільців обшукуваних приміщень, вилучених речей і документів або інших осіб. Зазначене вже саме по собі є достатнім для висновку про відсутність у діях позивача складу дисциплінарного правопорушення.

Розглянувши доводи сторін та аргументи щодо їх обґрунтування, Велика Палата Верховного Суду вважала, що Вища рада правосуддя та її Перша Дисциплінарна палата не втручалися в суть постановлених суддею ухвал від 23 та 29 листопада 2018 року про надання дозволу на проведення обшуків за місцем фактичного проживання ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, а також за місцем здійснення адвокатської діяльності Михайлова Г.В., а лише констатували наявність порушень скаржником норм процесуального права, що було розцінено відповідачем як дисциплінарний проступок.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, оскільки підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.

Перевіривши доводи скарги судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М., матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя погоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду та вважає, що рішення Дисциплінарної палати підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Дотримуючись принципу обов’язковості виконання судового рішення, здійснюючи розгляд скарги судді Скрипченко С.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених на підставі встановлення усіх обставин дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Скрипченко С.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав і основоположних свобод, а отже, відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право, зокрема, скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. та на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 про притягнення судді Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям дисциплінарного провадження стосовно неї.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2020 року № 541/1дп/15-20 про притягнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко Світлани Миколаївни до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження стосовно неї.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».