Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Черепа В.Ю., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Чижик Тетяни Віталіївни щодо судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої Вікторії Миколаївни,
встановила:
23 вересня 2022 року (вх. № Ч-1059/22/7-22) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. щодо судді Дзержинського районного суду міста Харкова (нині – Шевченківського районного суду міста Харкова) Яковлевої В.М.
У дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. зазначила, що відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 серпня 2022 року, яку винесла суддя Яковлева В.М. у справі № 638/14394/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105843099), «08 вересня 2021 року, 08 вересня 2021 року о 08 год. 40 хв. в м. ____ по пр-ту ________, ____, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Nissan Leaf, державний номерний знак ______, з явними ознаками алкогольного сп’яніння: різкий запах з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров’я КНП ХОР ОНД відмовилась».
Чижик Т.В. вказала, що суддя Яковлева В.М. визнала ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), на підставі статті 22 КУпАП звільнила її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення та обмежилась усним зауваженням. Як наслідок, порушник був звільнений від необхідності сплачувати штраф у розмірі 17 000 гривень.
Скаржниця наголосила, що Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу». Тобто суд мав права застосовувати положення статті 22 КУпАП до вказаного правопорушення, оскільки воно було вчинене 8 вересня 2021 року, тобто після набуття чинності відповідними змінами до статті 22 КУпАП.
Крім того, Чижик Т.В. зауважила, що суддя Яковлева В.М. не врахувала характеру правопорушення та не обґрунтувала доцільності, з точки зору досягнення завдань КУпАП, застосувати до правопорушника саме усне зауваження.
На переконання скаржниці, суддя Яковлева В.М. належно не вмотивувала свого рішення, звільнила правопорушника від адміністративної відповідальності за малозначністю, попри чітку законодавчу заборону та відсутність будь-яких фактів, які указували б на доцільність застосувати усне зауваження.
Отже, дії судді Яковлевої В.М. призвели до таких негативних наслідків: збитки для державного бюджету в розмірі штрафу, який мав сплатити порушник; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення; підрив авторитету та довіри до судової влади.
З огляду на викладене скаржниця просила притягнути суддю Яковлеву В.М. до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «б» пункту 1, пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 20 січня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Лавринчук М.П. для проведення попередньої перевірки.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя − доповідач Лавринчук М.П. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги підготувала висновок від 13 лютого 2025 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дзержинського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М. з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків). Водночас дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Лавринчук М.П. під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не встановила в діях судді Яковлевої В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на який посилалася скаржниця, оскільки не виявила фактів допущення суддею Яковлевою В.М. поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 5 березня 2025 року № 416/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дзержинського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М. за дисциплінарною скаргою з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Лавринчук М.П. склала висновок від 28 березня 2025 року із пропозицією Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя ухвалити рішення про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Дзержинського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М. та припинити дисциплінарне провадження.
На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя у справі від 17 квітня 2025 року дисциплінарну справу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Черепу В.Ю. для проведення перевірки
Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», що набрав чинності 25 квітня 2025 року, Дзержинський районний суд міста Харкова перейменовано на Шевченківський районний суд міста Харкова.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду склав висновок від 1 травня 2025 року із пропозицією притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлеву В.М. до дисциплінарної відповідальності та повідомив суддю і скаржницю про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя, а 5 травня 2025 року передав висновок від 1 травня 2025 року та матеріали дисциплінарної справи на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 травня 2025 року № 1014/3дп/15-25 на підставі частини четвертої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повернула дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Черепу В.Ю. на доопрацювання матеріали дисциплінарної справи разом із проєктом висновку у зв’язку з невмотивованістю цього висновку.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду склав оновлений висновок від 28 травня 2025 року із пропозицією притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлеву В.М. до дисциплінарної відповідальності, запропонував судді та скаржнику ознайомитися з оновленим висновком та 30 травня 2025 року повторно передав висновок, складений за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду та відповідні матеріали дисциплінарної справи на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 червня, 23 липня, 3 вересня, 8 вересня, 10 грудня до проєкту порядку денного яких включалося питання про розгляд дисциплінарної справи щодо судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М., відкритої за дисциплінарною скаргою Чижик Т.В., суддю та скаржницю повідомлено своєчасно і належним чином, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Відповідні повідомлення про засідання дисциплінарного органу були також розміщені на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Скаржниця в засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явилася. На підставі до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Суддя Яковлева В.М. в засіданнях Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підтримала свої письмові пояснення, надіслані на адресу Вищої ради правосуддя.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши пояснення судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М., доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Черепа В.Ю., який запропонував притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлеву В.М. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження, заслухавши пропозицію члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., який запропонував відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на такі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.
Відомості щодо судді
Яковлева Вікторія Миколаївна Указом Президента України від 4 грудня 2020 року № 539/2020 призначена на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова.
Відповідно до характеристики, яку надав головою Дзержинського районного суду міста Харкова Д. Цвірюк, «суддя Яковлева В.М. зарекомендувала себе як відповідальна, принципова та вимоглива суддя. Відповідально відноситься до виконання своїх обов’язків. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Під час розгляду справ виявляє професійну компетентність та правову грамотність, дотримується вимог чинного законодавства, приділяє значну увагу питанням якісного та оперативного розгляду справ, встановлення іспити у справах. Суддя Яковлева В.М. ініціативна та дисциплінована, належним чином сприймає конструктивну критику. Виявляє в роботі та в спілкуванні з людьми ввічливість, принциповість та витриманість. Користується повагою серед колег та працівників апарату суду. Систематично підвищує свій професійний рівень, вивчає діючу судову практику. В роботі професійно компетентна, самостійна та оперативна в прийнятті рішень та контролює їх реалізацію, вміє акумулювати необхідну інформацію та виділяти найголовніше, вміє працювати з нормативно-правовими документами. Дисциплінарні стягнення щодо Яковлевої В.М. відсутні».
Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № НОМЕР, який надійшов 16 вересня 2021 року до Дзержинського районного суду міста _____, 8 вересня 2021 року о 08:40 у місті Харкові на просп. _______, 34, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Nissan Leaf, державний номерний знак ________, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, поведінкою, що не відповідає обстановці, вираженим тремтінням пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров’я Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» (далі − КНП ХОР «ОНД») відмовилася в присутності свідків.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності двох свідків – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 До протоколу долучено відеозапис, пояснення свідків, рапорт і направлення на огляду.
Наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини узгоджуються з рапортом, письмовими поясненнями свідків.
У протоколі в частині надання пояснень особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено: «Нарушила красний сигнал светофора, при разговоре с полицейским патрулем возник спор, полиция в споре оскорбила и предъявила обвинение без видимых оснований».
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 16 вересня 2021 року вказана справа надійшла до провадження судді Яковлевої В.М.
2 листопада 2021 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4, у яких він наголошував, що ОСОБА_1 дійсно 8 вересня 2021 року керувала транспортним засобом та її зупинили працівники поліції з підстав порушення підпункту «є» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху (продовжувала рух на червоний сигнал світлофора). Зазначений факт зафіксували працівники поліції, які винесли постанову на місці події та видали квитанцію на оплату штрафу, який згодом ОСОБА_1 сплатила.
Згодом працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», проте ОСОБА_1, побоюючись, що цей прилад пошкоджений або його показання не будуть відповідати дійсності, відмовилась від проходження запропонованого огляду. У запереченнях представник особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, стверджував, що вона не дала чіткої відповіді на запитання поліцейського щодо надання згоди на проходження відповідного огляду в медичному закладі. Проте представник ОСОБА_1 покликався на таке: на відеозаписі з бодикамер поліцейських не зафіксовано моменту складення направлення та вручення їй направлення до медичного закладу, а саме пропозицію пройти огляд було озвучено пізніше, ніж указано в направленні; пояснення свідків були записані не зі слів свідків, їх склали працівники поліції, а свідки лише проставили підписи ще до їх складення, що вбачається із відеозаписів бодикамер; більша частина відеозаписів не містила звуку, що унеможливлювало всебічну оцінку даних і фактично підтверджувало свавілля працівників поліції. На переконання адвоката ОСОБА_4, надані працівниками поліції докази були неналежними та недопустимими, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, адже суду не було надано доказів керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Представник ОСОБА_1 – адвокат Санін А.О., просив закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Із матеріалів справи вбачається, що суд під час розгляду справи заслуховував показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пояснення особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1.
Дзержинський районний суд міста Харкова постановою від 19 серпня 2022 року звільнив ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, за малозначністю скоєного адміністративного правопорушення. Суд обмежився усним зауваженням та закрив провадження у справі.
У постанові від 19 серпня 2022 року суд зазначив, що ОСОБА_1 не визнала вини та вказала, що порушила Правила дорожнього руху, оскільки проїхала на заборонений червоний сигнал світлофора, її зупинили працівники патрульної поліції, зауважила, що під час спілкування із працівником поліції виник спір щодо цієї ситуації, у зв’язку із чим, на її думку, вони пред’явили їй звинувачення.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, − ОСОБА_1, її захисника, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджуть: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № НОМЕР від 8 вересня 2021 року, яким зафіксовано факт порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння у визначеному законом порядку відмовилась; письмові пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, які вони підтвердили в судовому засіданні, про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров’я КНП ХОР «ОНД» відмовилась; відеозапис із бодикамери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров’я КНП ХОР «ОНД».
З покликанням на приписи статті 251 КУпАП суд визнав надані докази належними, допустимими та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № НОМЕР від 8 вересня 2021 року.
Суд також зауважив, що обставини, на які покликалася ОСОБА_1, зокрема конфлікт із працівником поліції, у зв’язку із чим вона перебувала у стресовому стані, на переконання суду, не спростовували фактичних обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, та не свідчили про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Водночас суд урахував, що відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Як наголосив суд у постанові від 19 серпня 2022 року, специфіка встановлення малозначності діяння в контексті положень статті 22 КУпАП полягала в обов’язковій сукупності трьох умов: формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, тобто всіх тих передбачених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) КУпАП характеризують певний склад адміністративного правопорушення; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного виду адміністративного правопорушення. На переконання суду, малозначне діяння не заподіювало взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіювало явно незначну (мізерну) шкоду; малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.
З огляду на наведене вище, взявши до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно неї, встановлені судом фактичні обставини в сукупності, суд вважав за можливе урахувати, що ОСОБА_1 після того, як відвезла дітей до школи, у зв’язку із ситуацією, що виникла, відчувала нервове напруження та хвилювання, а тому взяв до уваги її психологічний стан, у якому вона перебувала на той момент, що «значно зменшував характер вчиненого правопорушення та ступінь її вини».
Суд урахував, що ОСОБА_1 має неповнолітніх дітей, яких необхідно щодня відвозити до школи, а тому потребує транспортного засобу як засобу пересування, а також, що раніше ОСОБА_1 до відповідальності не притягувалась. На переконання суду, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не потягло за собою великої суспільної шкоди, не завдало матеріальних збитків і збитків державним або суспільним інтересам. З урахуванням обставин справи суд вважав, що згодом ОСОБА_1 таких порушень вимог закону допускати не буде, тому в цьому конкретному випадку дійшов висновку, що вчинене правопорушення можна вважати малозначним, та вбачав за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Позиція дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Черепа В.Ю.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Законом № 1231-IX, який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Стаття 22 КУпАП з урахуванням змін, внесених Законом № 1231-IX, як на момент вчинення правопорушення (8 вересня 2021 року), так і на момент розгляду справи (постанова від 19 серпня 2022 року) містила пряму заборону на застосування поняття «малозначність» діяння у справах, у тому числі, за статтею 130 КУпАП.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя − доповідач Череп В.Ю. вважає, що не можна стверджувати про помилкове застосування суддею закону через призму дії закону в часі.
На його переконання, реалізація суддівського розсуду має здійснюватися в межах, визначених законом. Не може вважатися проявом добросовісного суддівського розсуду застосування норми права з огляду на пряму заборону щодо цього в законі. Зміст примітки статті 22 КУпАП викладено чітко та у спосіб, який не допускає множинного тлумачення.
Поняття «незалежність судової влади» пов’язане поняття з поняттям «підзвітність судової влади за свою діяльність перед громадянським суспільством».
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя − доповідач Череп В.Ю. наголошує на позиції, висловленій у пояснювальній записці до проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (нині − чинний Закон № 1231-IX). Зокрема, воля законодавця щодо обмеження сфери застосування статті 22 КУпАП була спрямована на створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров’я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху з чітким визначенням правових санкцій за вчинені правопорушення, забезпечення належного рівня реалізації прийнятих рішень в адміністративних та кримінальних справах у сфері безпеки дорожнього руху, уточнення обов’язків водія і пасажира, а також деяких повноважень поліцейських.
У пояснювальній записці до законопроєкту наголошено: «На сьогодні масштаби дорожньо-транспортного травматизму в Україні значно випереджають аналогічні показники більшості держав світу. Зокрема, за статистичними даними, в Україні щодоби в дорожньо-транспортних пригодах (далі – ДТП) гине від 15 і більше осіб, більше 150 осіб отримують тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості. За цими сумними показниками наша держава посідає чи не найперше місце в Європі. На жаль, у наш час водії нехтують правилами дорожнього руху та нормами чинного законодавства і досить часто керують транспортними засобами в нетверезому стані, перевищують установлену швидкість руху, що підтверджує вражаюча статистика кількості ДТП, а також осіб, травмованих та загиблих унаслідок ДТП (http://patrol.police.gov.ua/statystyka/). Незважаючи на суспільний резонанс, водії, які керують та вчиняють правопорушення в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, не завжди отримують належне адміністративне покарання, що, у свою чергу, призводить до небезпечного поширення в суспільстві думки, що керування в нетверезому стані не є чимось небезпечним та аморальним, а будь-які неприємності, які можуть виникнути у зв’язку з цим, легко вирішити. Міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання».
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. зазначив, що зміни до статті 22 КУпАП викликані значною суспільною потребою.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
КУпАП не визначає поняття малозначності адміністративного правопорушення, його ознак чи критеріїв визначення такого правопорушення судом для застосування статті 22 цього Кодексу.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. наголошує, що з постанови, яку прийняла суддя Яковлева В.М., убачається, що суддя, визнаючи малозначним адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, урахувала її пояснення останньої щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно неї та встановлені судом фактичні обставини у сукупності. Суддя вважала за можливе взяти до уваги, що ОСОБА_1 після того, як відвезла дітей до школи, у зв’язку із ситуацією, що виникла, відчувала нервове напруження та хвилювання, тому враховувала психологічний стан, у якому ОСОБА_1 перебувала на той момент, що «значно зменшує характер вчиненого правопорушення» та ступінь її вини.
Суд зважав на те, що вона ОСОБА_1 має неповнолітніх дітей, яких необхідно щодня відвозити до школи, тому їй потрібний транспортний засіб як засіб пересування, а також, що раніше до відповідальності вона не притягувалась, крім того, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не потягло за собою великої суспільної шкоди, не завдало матеріальних збитків та збитків державним або суспільним інтересам.
На переконання дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Черепа В.Ю., постанова суду не містить мотивів, із яких суд вважав за неможливе застосувати до особи адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП, насамперед у частині щодо основного стягнення – штрафу. Фактично, суддя Яковлева В.М., маючи намір звільнити особу від додаткового стягнення, використала «малозначність» для звільнення від адміністративної відповідальності загалом.
За змістом підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така підстава дисциплінарної відповідальності судді може мати місце лише у випадку відсутності мотивів (тобто обставин, за яких суддя дійшов відповідних висновків) неприйняття або прийняття аргументів сторін щодо суті спору.
Дискреційні повноваження, які використовує суддя під час ухвалення рішення, не звільняє суддю від обов’язку мотивувати підстави його ухвалення, а навпаки, ще більше зобов’язує після ретельної оцінки обставин справи, доказів та доводів сторін обґрунтувати їх прийняття та/або відхилення судом і мотивувати відповідні висновки суду, щоб ухвалене рішення не сприймалось як свавільне.
Усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП, суддя Яковлева В.М. у постанові суду у справі № 638/14394/21 не навела належних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на день ухвалення відповідного судового рішення не підлягала застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
Крім того, суддя Яковлева В.М., зазначаючи як підставу для застосування статті 22 КУпАП факт непритягнення раніше ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутність великої суспільної шкоди та матеріальних збитків, шкода державним або суспільним інтересам, не навела мотивів на підтвердження таких висновків.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться заперечення сторони захисту, у яких зазначено, що ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення підпункту «є» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху за проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофору та сплатила штраф у розмірі 510,00 гривень.
Таким чином, дії судді Яковлевої В.М. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Незастосування закону, а саме примітки до статті 22 КУпАП, яка забороняла застосовувати положення цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є грубим порушенням закону, що призвело до істотних негативних наслідків, які полягали в тому, що: по-перше, особа, визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесла покарання, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а була безпідставно звільнена від адміністративної відповідальності за порушення, яке карається шляхом накладення адміністративних стягнень у виді штрафу і позбавлення спеціального права, та отримала лише усне зауваження судді. Безпідставне звільнення від покарання свідчить про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та уникнення покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння в разі можливого вчинення правопорушення в майбутньому; по-друге, у державний бюджет не було сплачено штраф; по-третє, безпідставне звільнення від покарання є грубим порушенням закону, що підриває авторитет правосуддя та довіру громадян до суду.
На переконання дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Черепа В.Ю., Яковлева В.М., маючи достатній фаховий рівень та досвід роботи, не могла не знати про підвищену суспільну небезпеку адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. З пояснень судді вбачається, що на час ухвалення рішень їй було відомо про зміни до статті 22 КУпАП, які забороняють застосовувати цю статтю до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Наведене свідчить, що суддя Яковлева В.М. під час встановлення обставин справи, оцінювання доказів і тлумачення закону у справі про адміністративне правопорушення № 638/14394/21 не застосувала чинного на день розгляду справи закону та закрила провадження в цій справі у зв’язку з малозначністю адміністративного правопорушення, що свідчить про неналежне ставлення судді до виконання службових обов’язків.
Ураховуючи допущене суддею грубе порушення норм права під час ухвалення рішень про закриття дисциплінарного провадження та наслідки, які настали, правильним буде висновок, що вчинене суддею порушення не має характеру простої суддівської помилки чи недбалості, а вчинене умисно.
Отже, наявні підстави для притягнення судді Яковлевої В.М. до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Череп В.Ю. вважає, що суддя «порушила підпункт “б” пункту 1, пункт 4 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, що є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності» та наголосив на сталій дисциплінарній практиці Вищої ради правосуддя у цій категорії справ.
Пояснення судді Яковлевої В.М.
У поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 17 березня 2022 року, суддя Яковлева В.М. наголосила, що не можна заперечувати того факту, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке полягає в керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров’я водіїв, учасників дорожнього руху й пішоходів. Вона згодна з тим, що саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння не може бути визнано малозначним, ураховуючи суспільну небезпеку вчиненого правопорушення.
Проте суддя Яковлева В.М. зазначила, що обставини справи вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення саме, відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, як хибно стверджує скаржник Чижик Т.В.
Зокрема, суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, її захисника, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді та підтверджена доказами.
Водночас у судовому засіданні ОСОБА_1 у своїх поясненнях наголошувала на тому, що їй необхідно щодня відвозити до школи дітей, більше нікому цього робити, що «безпосередньо перебуває у взаємозв’язку із нагальною необхідністю керування транспортним засобом».
Зазначені доводи суд вважав слушними, такими, що підтверджуються даними та відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що події відбулись о 08:40, тобто у ранковий час, після того як ОСОБА_1 відвезла дітей до школи, та взяв їх до уваги.
Суд встановив, що своїми діями ОСОБА_1 не завдала будь-якої значної шкоди державному або громадському порядку, правам і свободам громадян, життю чи здоров’ю, а також взяв до уваги, що ОСОБА_1 є жінкою, матір’ю, має на утриманні неповнолітніх дітей, яких щодня необхідно відвозити до школи, а тому їй украй необхідний засіб пересування, у матеріалах справи відсутні відомості про притягнення її раніше до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене вище, зважаючи на пояснення ОСОБА_1 щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно неї, та встановлені судом фактичні обставини в сукупності, суд вважав за можливе взяти до уваги те, що ОСОБА_1 після того, як відвезла дітей до школи, у зв’язку із ситуацією, що виникла, відчувала нервове напруження та хвилювання, а тому врахував її психологічний стан на той момент, що значно «зменшує характер вчиненого правопорушення» та ступінь її вини.
Суд керувався принципом індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Суддя Яковлева В.М. зауважила, що ухвалення рішення в цій справі є єдиним випадком у її практиці розгляду подібних справ, прийнята нею постанова ґрунтується виключно на встановлених під час розгляду фактичних обставинах конкретно у цій справі. Інших справ про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, за результатами розгляду яких вона у 2022 році ухвалила рішення про звільнення особи від відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, окрім судової справи № 638/14394/21, немає.
Суддя Яковлева В.М. також просила врахувати умови її проживання та роботи в період воєнного стану, зокрема: вона проживає в _____ районі міста _____, який зазнає постійних ворожих атак, що негативно вплинуло на її фізичне та психологічне здоров’я; у зв’язку зі зміною територіальної підсудності судових справ Печенізького районного суду Харківської області, Борівського районного суду Харківської області, Ізюмського міськрайонного суду Харківської області шляхом її передачі до Дзержинського районного суду міста Харкова її навантаження значно збільшилося, проте вона прагне якісно та ефективно здійснювати судочинство, розглядати судові справи, які перебувають у її провадженні, навіть у таких надзвичайно важких умовах та складних обставинах.
У додаткових поясненнях від 7 травня 2025 року суддя Яковлева В.М. вкотре наголосила, що в її діях відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та зауважила, що не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обов’язків тлумачення закону та позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення, навіть якщо така позиція є помилковою.
У додаткових поясненнях від 19 червня 2025 року, від 2 вересня 2025 року суддя Яковлева В.М. також зауважила, що висновки суду ґрунтувалися на повному та всебічному з’ясуванні всіх обставин цієї справи, поясненнях ОСОБА_1, показаннях свідків, дослідженні письмових доказів та відеозапису, що повністю підтверджується матеріалами справи, а також записами фіксування судових засідань.
Окрім того, суддя Яковлева В.М. також зазначила, що про зміни до законодавства не знала, за що їй ніяково та соромно, адже в роботі їй таке непритаманне. Вона вважає, що може помилитися та допустила помилку внаслідок украй небезпечних умов роботи в місті Харкові (серпень 2022 року), збігу складних життєвих обставин, серйозних проблем зі здоров’ям, у тому числі перенесеної операції, та об’єктивних обставин непереборної сили, що зумовлено дією воєнного стану. У своїй практиці інститут звільнення від адміністративної відповідальності вона не використовує, інакше вона вже давно звернула б увагу на ці зміни в останній редакції.
Суддя Яковлева В.М. зауважила, що суддя має право на помилку, яку може виправити суд апеляційної інстанції, про що безпосередньо зазначено в главі 24 КУпАП. Крім того, якби вона знала про ці зміни, вона ніколи так не вчинила б, зокрема не застосувала б закон, який вже не підлягав застосуванню через внесення змін до нього. Вона діяла добросовісно та не мала жодного умислу, не допускала грубої недбалості, її дії не мали наслідком істотних негативних наслідків.
Вона також наголосила, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Лавринчук М.П. склала протилежний висновок − про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності, та просила дисциплінарний орган урахувати цей висновок.
У додаткових поясненнях, наданих на адресу Вищої ради правосуддя 7 жовтня 2025 року, суддя Яковлева В.М. фактично підтримала надані нею раніше пояснення.
Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 23 цього Кодексу встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній станом на 8 вересня 2021 року) визначено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб − накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із застосуванням системного аналізу приписів законодавства стала судова практика трактує адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, як діяння, що характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
Цей адміністративний делікт належить до формальних складів адміністративних проступків, оскільки його об’єктивна сторона визначає, яких зовнішніх поведінкових дій (поведінки) повинен уникати суб’єкт правопорушення, а саме: не повинен керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, встановлює формальну заборону на вчинення певних дій, лише за саме порушення якої настає адміністративно-деліктна відповідальність. Для кваліфікації цього складу адміністративного правопорушення не обов’язково встановлювати настання будь-яких суспільно небезпечних реальних, зазвичай матеріальних (які можна пізнати органами чуття), наслідків для життя чи здоров’я людини, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій та інших об’єктів охорони КУпАП. Якщо не настають шкідливі наслідки для охоронюваних законом прав та інтересів, це не впливає на кваліфікацію адміністративного правопорушення за ознаками його складу, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно із законом № 1231-IX доповнено статтю 22 КУпАП приміткою, за якою з дати набрання чинності доповненням (із 17 березня 2021 року) забороняється застосовувати правила цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
За таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний ураховувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосовувати правове регулювання, яке існувало на день розгляду відповідної справи.
З огляду на наведене правове регулювання під час розгляду адміністративної справи № 638/14394/21 суддя Яковлева В.М. була зобов’язана керуватися чинними на той час нормами КУпАП, які, зокрема, забороняли застосовувати положення статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, тобто визнавати таке адміністративне правопорушення малозначним та звільняти правопорушника від адміністративної відповідальності.
Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.
Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним установлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.
Кваліфікація діяння − це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
До внесення вказаних змін КУпАП не містив поняття малозначності адміністративного правопорушення, ознак чи критеріїв визначення певного правопорушення малозначним для застосування положень статті 22 КУпАП, тобто фактично будь-яке правопорушення суддя міг визнати малозначним. У кожному конкретному випадку суддя самостійно визначав можливість визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, ураховуючи всі обставини, що підлягали з’ясуванню під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, керуючись при цьому власним суддівським розсудом та конституційним принципом незалежності судді.
Отже, такі обставини і мотиви, з яких виходив суд, застосовуючи під час вирішення справи положення статті 22 КУпАП, з огляду на відсутність чіткого правового визначення малозначності адміністративного правопорушення суд повинен був навести у мотивувальній частині постанови за результатами розгляду справи з урахуванням вимоги щодо вмотивованості судових рішень.
У пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Пленум Верховного Суду України вказав, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У цій постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Постанова Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 серпня 2022 року, яку винесла суддя Яковлева В.М., загалом відповідає зазначеним вимогам, адже містить найменування органу, який її виніс, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядалася справа, опис обставин справи, установлених під час розгляду справи, з посиланням на докази, які, на переконання суду, вказували на вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, посилання на нормативний акт, що передбачав відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також мотиви суду, з яких суддя Яковлева В.М. убачала необхідність та доцільність застосування приписів статті 22 КУпАП.
Постанова суду від 19 серпня 2022 року містить висновки судді, які ґрунтуються на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні наданих їй матеріалів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, долучених до нього пояснень свідків, відеозапису з бодикамер працівників поліції та заслуханих нею пояснень особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тобто доказів, які були предметом безпосереднього дослідження судді та її сприйняття.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що під час правозастосування суддя дійсно може тлумачити норми права як обмежувально, так й розширювально, вчиняти додаткові дії з метою усунення прогалин у правому регулюванні, у тому числі самостійно обирати правила тлумачення у випадку, якщо норми або конкурують, або конфліктують між собою, або якщо є нечіткими, двозначними, абстрактними, оцінивши перед цим фактичні обставини справи, що є сутністю суддівського розсуду. Втім тлумачення закону не буде підставою для дисциплінарної відповідальності до тієї межі, коли зазначене тлумачення не здійснено суддею внаслідок злочинного наміру або грубої недбалості.
Отже, презюмується добросовісність поведінки судді у виборі того, як йому діяти та які рішення слід ухвалювати, оскільки у протилежному випадку він уникне будь-якої відповідальності, навіть у ситуаціях, коли його розсуд немає нічого спільного із правосуддям та є свавільним.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно − з належним ставленням до своїх обов’язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20).
Оцінивши зміст зазначеної постанови від 19 серпня 2022 року у справі № 638/14394/21 та послідовні пояснення судді Яковлевої В.М., з яких убачається, що на день розгляду справи про адміністративне правопорушення вона не була обізнана про ці зміни, адже якби була обізнана, то свідомо ніколи не застосувала б закон, який вже не підлягав застосуванню внаслідок внесення змін до нього, з огляду на свою сумлінність у частині мотивування судових рішень відповідно норм права, що підлягали застосуванню, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до увагу, що на день розгляду зазначеної вище справи Яковлева В.М. працювала на посаді судді нетривалий час, вважає її поведінку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення проявом добросовісного суддівського розсуду з огляду на встановлені нею обставини у справі та її розуміння положень закону.
За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для обґрунтованого висновку про наявність у поведінці судді Яковлевої В.М. складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Негативні наслідки притаманні кожному протиправному діянню, навіть правопорушенню з формальним складом, проте вони виведені за його межі і не потребують доведення. Водночас для правопорушень із матеріальним складом встановлення негативних наслідків є обов’язковим для настання юридичної відповідальності. У разі кваліфікації діяння за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» допущене суддею внаслідок умислу чи грубої недбалості (інше) грубе порушення закону повинно призвести до негативних наслідків, які є істотними за своєю суттю.
Істотні негативні наслідки для цілей застосування в дисциплінарному провадженні є оцінною категорією. Для кожного правопорушення істотність спричинених негативних наслідків може визначатися з урахуванням різних критеріїв та обставин, а оцінка завжди містить суб’єктивний аспект. Згідно із практикою Вищої ради правосуддя істотними негативними наслідками визнаються, зокрема, такі: безпідставне позбавлення особи належного їй права з необхідністю докладати додаткових зусиль для його відновлення; втрата права або майна; блокування роботи державних органів тощо.
Усупереч вимогам статей 7, 8 КУпАП суддя Яковлева В.М. у постанові від 19 серпня 2022 року застосувала приписи статті 22 КУпАП у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року, не могла бути застосована на день прийняття суддею постанови у справі про адміністративне правопорушення № 638/14394/21.
Водночас у цій конкретній дисциплінарній справі Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, взявши до уваги обставини судової справи та пояснення судді Яковлевої В.М., дійшла висновку, що негативні наслідки у вигляді втрат бюджету (ненадходження до бюджету сум штрафу як адміністративного стягнення) та невиконання завдань КУпАП не є такими істотними, щоб виправдати накладення дисциплінарного стягнення на суддю. Слід зауважити, що наповнення державного бюджету за рахунок надходжень сум штрафів, накладених як адміністративне стягнення, не є завданням КУпАП, яким має керуватися суддя під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає обґрунтованих підстав для висновку про допущення суддею у зв’язку із застосуванням закону, не чинного як на день вчинення адміністративного правопорушення, так і на день вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, грубого порушення закону, яке мало істотні негативні наслідки, у зв’язку із чим відсутні підстави для висновку про наявність у поведінці судді Яковлевої В.М. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
У пункті 24 Рекомендацій Організації з безпеки та співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації, 2023 рік) зазначено, що для сприяння дотриманню принципу передбачуваності та зменшення ризику зловживань і перевищення повноважень при встановленні підстав для дисциплінарного провадження, дії чи бездіяльність, що становлять дисциплінарні проступки, мають бути чітко визначені законом. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними відповідному дисциплінарному проступку.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Яковлевої В.М. не встановила інших випадків застосування цією суддею статті 22 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 130 КУпАП, у тій редакції, яку суд не міг застосувати після 17 березня 2021 року, що підтверджує доводи судді про допущення нею помилки та відсутність умислу в її поведінці.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зважає на твердження судді Яковлевої В.М. щодо високого рівня судового навантаження, роботи в умовах воєнного стану, погіршення стану здоров’я, що вплинуло на допущення нею помилки та порушення закону. Зокрема, загальний показник судового навантаження судді Яковлевої В.М. у 2022 році (порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді) становив 92,4. Водночас такий показник загалом у суді становив 66,3, а в регіоні – 30,8. Зазначене свідчить про високий рівень судового навантаження судді Яковлевої В.М., що, безумовно, негативно впливає на якість здійснення правосуддя.
З огляду на наведене, ураховуючи результати розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила наявності в поведінці судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М. складу дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, й підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої В.М. слід відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.43–13.47 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої Вікторії Миколаївни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Шевченківського районного суду міста Харкова Яковлевої Вікторії Миколаївни припинити.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Ольга ПОПІКОВА
