Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Другого апеляційного адміністративного суду Бегунца Армена Олегі про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 25 вересня 2025 року (вх. № 3634/0/6-25) надійшло повідомлення судді Другого апеляційного адміністративного суду Бегунца А.О. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О. для перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні суддя Бегунц А.О. зазначив, що 24 вересня 2025 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача ОСОБА1 про відвід судді Бегунца А.О. від розгляду справи № 520/10653/25 за позовом ОСОБА1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії. Заяву про відвід ОСОБА1 мотивувала тим, що 22 вересня 2025 року з номера телефону ____ їй зателефонувала невідома особа та повідомила, що з «Головою Другого апеляційного адміністративного суду Бегунцом А.О. є домовленість про те, щоб він скопіював текст рішення суду першої інстанції у справі № 520/10653/25 та залишив її без змін, ніхто її доводи скарги розглядати не буде, правової оцінки їм вона не дочекається і всі наведені нею висновки ВС йому до одного місця, за це він отримав від адвоката певну суму, а вона готовилась виселятися з житла, бо воно буде продане з молотка, тобто готовилась жити на вулиці. Якщо вона комусь про це скаже, то все рівно їй – пенсіонерці, ніхто не повірить».
На виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Бегунц А.О. звернувся з повідомленням про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора з проханням вжити відповідних заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
Під час перевірки член Вищої ради правосуддя Кваша О.О. надіслала запит до Офісу Генерального прокурора щодо дій, вчинених за результатами розгляду повідомлення судді Другого апеляційного адміністративного суду Бегунца А.О.
Офіс Генерального прокурора в листі від 1 жовтня 2025 року № 09/1/2-91940ВИХ-25 поінформував, що повідомлення судді Бегунца А.О. надіслано до Харківської обласної прокуратури для розгляду.
Харківська обласна прокуратура в листі від 7 жовтня 2025 року № 09/2/2-1787-25 повідомила, що за результатами розгляду повідомлення судді Бегунца А.О. обласна прокуратура 6 жовтня 2025 року внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочала кримінальне провадження № ____ за фактом втручання в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Досудове розслідування кримінального провадження здійснює слідче управління Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Незалежність і недоторканність суддів в Україні гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» потрібно розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 зазначено, що незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об’єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів – це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Подібну норму закріплено у статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Незалежність судової влади є однією з необхідних передумов належного виконання суддями своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави. Гарантії незалежності та недоторканності суддів, закріплені в Конституції та законах України, є запорукою справедливого, об’єктивного та неупередженого вирішення судових спорів та ухвалення судових рішень відповідно до визначених засад і правил судочинства та норм права без будь-якого стороннього впливу на підставі власної оцінки фактів і доказів згідно із внутрішнім переконанням судді (суддів).
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Незалежність судді забезпечується, в тому числі, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що втручанням у діяльність судді є вплив на суддю, а саме протиправна поведінка будь-яких інших осіб, що створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для справедливого, безстороннього, своєчасного виконання суддею своїх обов’язків відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства з метою перешкодити виконанню ним професійних обов’язків, схилити його до винесення незаконного чи необґрунтованого рішення, порушити процесуальні норми, відмовитися від здійснення правосуддя, проявити упередженість тощо.
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Бегунц А.О. пов’язує втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з поданням позивачем ОСОБА1 заяви про його відвід від розгляду справи № 520/10653/25, у якій позивач серед іншого, звинувачує суддю в отриманні від адвоката неправомірної вигоди.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу «Судова влада України» у провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебувала апеляційна скарга ОСОБА1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року у справі № 520/10653/25 за позовом ОСОБА1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії.
24 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про відвід судді Бегунца А.О. у справі № 520/10653/25. Подана заява мотивована тим, що в позивача є сумніви щодо належного розгляду справи, оскільки їй відомо про домовленість, щоб головуючий суддя Бегунц А.О. скопіював текст рішення суду першої інстанції у справі № 520/10653/25 та залишив його без змін, за що отримав певну суму. Позивач посилається також на відповідь Міжнародного інформаційного агентства Австрії про особисте життя голови Другого апеляційного адміністративного суду, через що не буде надано оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та висновкам Верховного Суду; на низький рівень розгляду інших справ суддею Бегунцом А.О., що свідчить про неможливість отримання ефективного захисту її порушених прав, що є порушенням статей 6, 13 Конвенції.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Бегунц А.О., судді Калиновський В.А., Русанова В.Б.) у задоволенні заяви ОСОБА1 про відвід судді Другого апеляційного адміністративного суду Бегунца А.О. відмовив.
Того самого дня Другий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА1 задовольнив частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року скасував у частині, якою відмовлено в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. вжити заходів для усунення порушення закону та її прав шляхом скасування (вилучення) відповідних записів у Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, Пенсійному фонду України та іншим особам, яким у межах виконавчого провадження № ____ надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та такі інші, відомості про скасування таких постанов. У цій частині суд прийняв постанову, якою зобов’язав приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. вжити заходів для усунення порушення закону та прав ОСОБА1 шляхом скасування (вилучення) відповідних записів у Єдиному реєстрі боржників та направлення всім банківським установам, Пенсійному фонду України та іншим особам, яким у межах виконавчого провадження № ____ надіслано постанови приватних виконавців про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на кошти боржника та інші відомості про скасування таких постанов. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року у справі № 520/10653/25 залишив без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 жовтня 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 520/10653/25.
Право на розгляд справи безстороннім судом, установленим законом, гарантовано статтею 6 Конвенції. Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді в ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об’єктивності та неупередженості розгляду справи та не може розцінюватися як втручання в діяльність судді із здійснення судочинства чи намір схилити суддю до ухвалення певного судового рішення або вчинення певних дій.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі – КАС України).
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (частина третя статті 39 КАС України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Заявлення відводу судді в судовому засіданні є процесуальним правом учасників справи. Доводи, що наводяться на обґрунтування таких заяв, містять правову позицію особи стосовно питань, пов’язаних з розглядом справи і не можуть бути підставою для вжиття Вищою радою правосуддя заходів щодо забезпечення суддівської незалежності. Водночас заявлення судді невмотивованих та надуманих відводів може свідчити про зловживання процесуальними правами, а не про вчинення тиску на суд. Суд має реагувати на такі випадки самостійно у порядку, визначеному процесуальним законом.
Щодо висловлених ОСОБА1 в заяві про відвід судді тверджень про вчинення суддею кримінального правопорушення Вища рада правосуддя зазначає, що за змістом статей 55, 60, 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) кожній фізичній та юридичній особі надано право звертатися до правоохоронних органів із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення у разі виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею злочину під час здійснення правосуддя.
Право на звернення із заявою про вчинення злочину гарантовано КПК України. Участь у судовій справі не може обмежувати право особи подавати заяви про вчинення злочину.
Вища рада правосуддя дотримується правової позиції, згідно з якою реалізація особами передбачених законом прав за відсутності ознак зловживання ними не може бути розцінена як втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Перебування у процесуальному статусі учасника справи не може позбавити особу наданого законом права звертатися до уповноважених державних органів щодо перевірки дій судді на предмет наявності ознак кримінальних правопорушень. Водночас завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відповідно до статті 383 КК України має наслідком настання кримінальної відповідальності. Кваліфікація таких неправомірних дій належить до компетенції правоохоронних органів.
Перебування ОСОБА1 у процесуальному статусі учасника справи не позбавляє її наданого законом права звертатися до уповноважених державних органів щодо перевірки дій судді на предмет наявності ознак кримінальних правопорушень.
Водночас звинувачення ОСОБА1 в заяві про відвід судді Бегунца А.О. щодо отримання неправомірної вигоди пов’язані із професійною діяльністю судді, зокрема з розглядом адміністративної справи, а отже, мають ознаки втручання в діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя. Таким фактам мають надавати кримінально-правову оцінку правоохоронні органи в порядку, встановленому КПК України.
За приписами статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» для цілей застосування положень статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є оцінним. У кожному конкретному випадку за результатами розгляду повідомлення судді Вища рада правосуддя пленарним складом ухвалює рішення про наявність чи відсутність ознак втручання.
До того ж Вища рада правосуддя аналізує, чи створюють повідомлені суддею факти реальні ризики для незалежності судді під час здійснення ним правосуддя, чи може суддя за їх наявності залишатися неупередженим, чи існує дійсна загроза ухваленню суддею справедливого та безстороннього рішення.
Отже, Вища рада правосуддя визначає наявність або відсутність ознак втручання в діяльність судді в аспекті необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Водночас Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікацію дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюють правоохоронні органи, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, що вчиняються щодо суддів.
Статтею 376 КК України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду.
Беручи до уваги обставини, зазначені в повідомленні судді Другого апеляційного адміністративного суду Бегунца А.О., ураховуючи, що перевірку зазначених обставин здійснюють правоохоронні органи в порядку, передбаченому КПК України, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному 6 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ___ за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України за фактами, викладеними в повідомленні судді Другого апеляційного адміністративного суду Бегунца Армена Олегі.
Голова Вищої ради правосуддя
