Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., заслухавши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами Даютова Вячеслава Володимировича стосовно судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка Павла Леонтійовича,

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя № Д-1757/4/7-21 від 21 вересня 2021 року, № Д-1757/13/7-21 від 29 листопада 2021 року, № Д-51/7/7-23 від 13 березня 2023 року, № Д-51/8/7-23 від 10 квітня 2023 року, № Д-51/9/7-23 від 27 квітня 2023 року, № Д-51/10/7-23 від 15 травня 2023 року, № Д-51/11/7-23 від 14 червня 2023 року, № Д-51/12/7-23 від 14 липня 2023 року, № Д-51/13/7-23 від 27 вересня 2023 року, № Д-51/14/7-23 від 5 жовтня 2023 року, № Д-976/0/7-24 від 13 лютого 2024 року, № Д-976/1/7-24 від 19 березня 2024 року, № Д-976/2/7-24 від 27 березня 2024 року надійшли дисциплінарні скарги Даютова В.В. на неналежну поведінку судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л.

У дисциплінарних скаргах Даютова В.В. зазначено, що ОСОБА2 є потерпілим у кримінальній справі № 500/8049/18 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Як вказує скаржник, кримінальна справа № 500/8049/18 перебуває в Овідіопольському районному суді Одеської області майже два роки, станом на момент подачі скарг у справі не прийнято жодного рішення, судові засідання у справі постійно відкладались.

Автор скарг також вказує на необ’єктивність судді Кириченка П.Л. під час судового розгляду справи, що свідчить про упередженість судді щодо потерпілого ОСОБА2 та неприпустиме «відкрите лобіювання інтересів підсудного ОСОБА1».

Необґрунтоване затягування справи, як вважає скаржник, відбувається виключно в інтересах підсудного ОСОБА1 та з метою отримання незаконної грошової винагороди суддею ОСОБА3 від підсудного.

В скаргах скаржник зазначає, що в нього виникає занепокоєння та недовіра до такого складу суду, оскільки Київським районним судом міста Одеси розглядається кримінальна справа № 520/4802/19 (провадження № 1- кп/520/640/19) за частиною другою статті 190 КК України, де суддя ОСОБА3 має статус підсудного (обвинувачується в отриманні незаконної грошової винагороди в розмірі 6 000 доларів США).

Як на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді скаржник покликається на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 30 липня 2019 року у справі № 520/4802/19 та в подальшому на інші процесуальні рішення у вказаній справі, а також на «статті на загальнодоступному сайті О. Жирносенка» (додаючи копії вказаних публікацій до своїх дисциплінарних скарг), зокрема під назвою «В Одессе на скамье подсудимых оказался председатель Овидиопольського суду – ФОТО, ВИДЕО», покликання на медіа ресурс «АЛЬТЕРНАТИВА.ОРГ» з публікацією «Розповідь прокурора про те, як голова Овідіопольського суду отримав 6 000 $», «Суд над головою Овідіопольського суду. Яка роль адвоката Варфоломєєвої?», «Справа судді ОСОБА3. Обшук у матері. Вилучили 3 500 доларів», «ОСОБА3 це ви? Завтра чекаємо на пояснення».

Враховуючи наведене, Даютов В.В. просить притягнути суддю Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л. до дисциплінарної відповідальності.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з набранням чинності законів України від 06 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» й від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Відповідно до пункту 23⁷ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 8 листопада 2023 року та протоколів про передачу справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги передано члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. для проведення попередньої перевірки.

Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року.

Відповідне повідомлення опубліковано Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 25 грудня 2024 року вказані дисциплінарні скарги передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. для проведення попередньої перевірки.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 березня 2025 року № 525/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), зокрема:

- скаржником було повідомлено відомості про те, що Київським районним судом міста Одеси розглядається обвинувальний акт відносно судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА3, якого обвинувачують у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України (шахрайство);

- суддя ОСОБА3 не уник взаємовідносин з метою сприяння у пришвидшенні розгляду цивільної справи № 501/1080/18 (2/501/998/18);

- суддя ОСОБА3 не міг не розуміти та усвідомлювати неправомірності своїх дій, а також того, що така його поведінка порочить звання судді та завдає шкоди авторитету правосуддя;

- у медіа ресурсах висвітлено інформацію, що під час дослідження матеріалів негласних слідчо-розшукових дій 25 лютого 2021 року на судовому засіданні по справі № 520/4802/19 стало відомо про таке:

« • 28 серпня 2018 року потерпіла ОСОБА5 в Овідіополі у себе в автомобілі показала позови судді ОСОБА3, які її знайомі подали до Іллічівського міського суду Одеської області, але по яким виникла затримка у розгляді та за якими необхідно розглянути ці справи до кінця вересня 2018 року;

• 28.08.2018 року ОСОБА5 просить ОСОБА3 допомогти прискорити розгляд справи, адже треба якось аргументувати суму «хабаря» - 5’000 доларів США;

• 28.08.2018 року у машині ОСОБА5 була обговорена інша справа, але суддя ОСОБА3 повідомив, що там є кримінальне провадження та й сума 3 тис доларів США – це мало;

• 28.08.2018 року з машини ОСОБА5 суддя ОСОБА3 зателефонував голові Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА6 з метою призначити зустріч на якій, як пообіцяв потерпілій ОСОБА5, він обговорить деталі справи, за яку треба буде сплатити її клієнтам 5’000 доларів США;

• 04.09.2018 року суддя ОСОБА3 знову зустрівся з потерпілою ОСОБА5 та повідомив, що про все домовився та необхідно 5’000 доларів США для вирішування питання її клієнтів в Іллічівському міському суді Одеської області, при цьому він натякнув, що щось треба й для нього;

• 04.09.2018 року потерпіла ОСОБА5 повідомляє, що вона та її клієнти готові схеми – 5’000 доларів США за вирішення справи та 1’000 доларів США для самого судді ОСОБА3 за його послуги;

• 04.09.2018 року ОСОБА5 та суддя ОСОБА3 домовились про передачу 6’000 доларів США матері судді – ОСОБА4;

• 05.09.2018 року під час зустрічі у м. АДРЕСА1 потерпіла ОСОБА5 передала 6’000 доларів США матері судді ОСОБА3».

Відповідно до статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні, та вчиняє інші дії, необхідні для розгляду справи Дисциплінарною палатою.

Після відкриття зазначеної дисциплінарної справи з метою підготовки її до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. як доповідач запропонувала судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченку П.Л. надати письмові пояснення щодо обставин, наведених в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи, та, за потреби, документи на обґрунтування власної позиції.

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Ковальчук А.В. в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду витребувала від суду характеристику судді Кириченка П.Л.

Крім того, у відповідь на запит дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. Одеська обласна прокуратура листом від 15 квітня 2025 року надала копію обвинувального акту, складеного за обвинуваченням судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Водночас Одеська обласна прокуратура повідомила, що вказаний обвинувальний акт перебуває на розгляді Київського районного суду міста Одеси. Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, наразі триває допит свідків сторони обвинувачення. Раніше стороною обвинувачення усі письмові докази, зібрані під час досудового розслідування, долучено до матеріалів судової справи, у зв’язку з чим на теперішній час вони не перебувають у володінні прокурора.

Враховуючи завершення досудового розслідування та передачу матеріалів до суду, зазначені документи вже не становлять таємниці досудового розслідування у розумінні статті 222 Кримінального процесуального кодексу України. А тому, сторона обвинувачення не заперечує проти використання відповідних матеріалів у межах дисциплінарного провадження стосовно судді Кириченка П.Л.

27 серпня 2025 року відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. як доповідач завершила підготовку до розгляду Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя дисциплінарної справи, відкритої за дисциплінарними скаргами Даютова В.В. стосовно судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л.

27 серпня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. як доповідач запропонувала судді Кириченку П.Л. та скаржнику – Даютову В.В. ознайомитися із проєктом висновку та матеріалами дисциплінарної справи.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л., відкритої за скаргами Даютова В.В., суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., представника судді Кириченка П.Л. – адвоката Камінську І.В., скаржника – Даютова В.В., дослідивши та оцінивши матеріали дисциплінарної справи, зокрема письмові пояснення судді Кириченка П.Л., копії протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), а також інші матеріали в їх сукупності, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Кириченка П.Л. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Кириченко Павло Леонтійович Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначений на посаду судді Овідіопольського районного суду Одеської області строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1404-VІ обраний суддею Овідіопольського районного суду Одеської області безстроково.

Встановлено, що в Овідіопольському районному суді Одеської області у провадженні судді Кириченка П.Л. перебуває кримінальна справа № 500/8049/18 за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, четвертою статті 190 КК України. У цій справі ОСОБА2 є потерпілим.

Скаржник у своїх скаргах, як на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді Кириченка П.Л. покликався на відомості про те, що Київським районним судом міста Одеси розглядається обвинувальний акт щодо судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА3, який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України (шахрайство).

За інформацією з вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА3 (справа № 520/4802/19).

Даютов В.В. у скаргах зазначає, що оскільки фактично у цій справі суддя звинувачується в отриманні неправомірної грошової винагороди в розмірі 6’000 доларів США, то він не може довіряти цьому судді під час здійснення ним правосуддя в інших справах, оскільки суддя, ймовірно, також отримує кошти від підсудного.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що 7 березня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № ____ від 02 серпня 2018 року відносно ОСОБА3, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

З наданої Одеською обласною прокуратурою копії обвинувального акта встановлено зміст обвинувачення відносно ОСОБА3, яке полягає в наступному.

«ОСОБА3 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, а саме шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому, за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 27 квітня 2018 року до Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА7 подано позов в інтересах ОСОБА8 про стягнення з ОСОБА9 заборгованості за договором позики на суму 1 388 914 гривень.

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від 14 травня 2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 11 липня 2018 року, яке не відбулось у зв’язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

У зв’язку з тривалим розглядом справи ОСОБА7 з директором ТОВ «Департамент сприяння законності» ОСОБА5 укладено договір про надання юридичних послуг, пов’язаних із розглядом вказаної справи.

У подальшому ОСОБА5 11 липня 2018 року під час зустрічі, яка відбулась у приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області з головою Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА3, поінформовано останнього про обставини вказаної справи.

Під час розмови з ОСОБА5 ОСОБА3 повідомив, що він перебуває у дружніх стосунках з головою Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА6, та пообіцяв, що з’ясує обставини тривалого розгляду позову ОСОБА7.

У подальшому, дізнавшись, що цивільний позов справді перебуває у провадженні Іллічівського міського суду Одеської області, а також те, що відповідач у повному обсязі визнає позовні вимоги, у ОСОБА3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом обману та зловживання довірою.

З метою реалізації свого злочинного умислу на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА7, під час наступної зустрічі з ОСОБА5 ОСОБА3 повідомив їй, що він може домовитися з головою Іллічівського міського суду Одеської області про прийняття рішення у вказаній цивільній справі на користь позивача у найкоротший строк за грошову винагороду в сумі 6 000 доларів США. При цьому ОСОБА3 зазначено, що для прийняття цього рішення йому необхідно передати 5 000 доларів США голові Іллічівського міського суду Одеської області ОСОБА6.

Однак передавати вказані грошові кошти ОСОБА6 ОСОБА3 не збирався, маючи намір їх привласнити.

Після обговорення пропозиції ОСОБА3 ОСОБА5 звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА3, діючи умисно, домовився з ОСОБА5 про чергову зустріч.

Діючи під контролем правоохоронних органів 28 серпня 2018 року ОСОБА5 зустрілась із ОСОБА3 в смт. Овідіополь Одеської області. Під час зустрічі ОСОБА3 підтвердив те, що зможе домовитись з головою Іллічівського міського суду Одеської області про швидке прийняття рішення за позовом ОСОБА7, після чого зателефонував ОСОБА6 та попросив його дізнатись про дату наступного судового засідання.

Під час зустрічі ОСОБА5 з ОСОБА3, яка відбулась 4 вересня 2018 року у смт. Овідіополь Одеської області, останній, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повідомив, що судове засідання у справі за позовом ОСОБА7 призначено на 6 вересня 2018 року. При цьому ОСОБА3 підтвердив суму коштів, яка становила 6 000 доларів США, які необхідно передати його матері, ОСОБА4, що мешкає за адресою: АДРЕСА1.

Діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА5 5 вересня 2018 року приблизно о 16 годині прибула за адресою проживання ОСОБА4 – АДРЕСА1.

Під час зустрічі ОСОБА5 в салоні свого автомобіля марки «Lexus» д/з ВН ____ передала, а ОСОБА4 одержала для свого сина – ОСОБА3 грошові кошти в сумі 6 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 170 940 гривень, тобто у 100 і більше разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, що є значною шкодою.

Суддею Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. 6 вересня 2018 року винесено рішення у цивільній справі № 501/1080/18 (2/501/998/18) за позовом ОСОБА8 до ОСОБА9 про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому будь-яких фактів впливу на суддю Петрюченко М.І. при винесенні рішення у вказаній цивільній справі під час досудового розслідування не встановлено.

Одержаними коштами ОСОБА3 розпорядився на власний розсуд.

Унаслідок умисних злочинних дій, пов’язаних із заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, головою Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА3 потерпілому завдано значної шкоди у вигляді спричинення збитків на суму 170 940 гривень, а також дискредитовано і підірвано авторитет та престиж органів державної судової влади України.».

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА3 (справа № 520/4802/19) двічі (ухвалами від 07 березня 2019 року) вирішувалось питання про самовідвід суддів, в провадження яких надходила вказана справа.

Ухвалою від 11 березня 2019 року суддею Київського районного суду міста Одеси Федулеєвою Ю.О. призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА3.

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № ____ від 2 серпня 2018 року відносно ОСОБА3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду міста Одеси. Судовий розгляд кримінального провадження постановлено здійснювати суддею одноособово.

Розгляд справи в Київському районному суді міста Одеси триває.

Відповідно до копії протоколу про проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю особи від 30 серпня 2018 року (містить позначку про розсекречення), що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області Лівінського І.В. від 9 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № ____, 28 серпня 2018 року під час зустрічі встановлено розмову двох осіб – розмова між ОСОБА5., (Ч1) та ОСОБА3 (Ч.2) відбувається російською мовою 28 серпня 2018 року у період з 00 хв. 43 сек. по 13 хв. 04 сек.

Ч.1 - Привет.

Ч.2 - Привет.

<...>

Ч.1 - Так, смотри здесь значит два: одно и второе

Ч.2 - Ну ты же сдала, правильно?

Ч.1 - Да

Ч.1 - Послушай меня, сдавали они исковое это эээ в апреле, а им назначили аж на июль, но они пришли в июле, а судья ушла в отпуск.

<...>

Ч.1. - Значит посмотри пожалуйста, может что-то скажешь изменить, может быть. это другое...это кстати у тебя.

Задзвонив мобільний телефом у громадянина Ч.2.

Ч.1. - А это твой?

Ч.2. Прийняв дзвінок: ...Я передзвоню пізніше...я передзвоню.... Закінчив дзвінок.

Ч.2. - Ну хорошо, ты мне это оставляешь?

Ч.1. - Да могу.

Ч.1. - Да.

Ч.2. - Слушай, а у тебя копии остались?

Ч.1. - Да, да, на

Ч.2. - Здесь достаточно только вот этого.

Ч.1. - Ну так ты посмотри, тут и расписка и всё есть... ээ что…

Ч.2. - Хорошо, у тебя есть ээ, копии остались?

Ч.1. - Есть. Да, послушай меня, вот по этому делу, по первому делу, можно подать и на ваш суд?

Ч.2. - Это?

Ч.1. - Да, можно подать и на ваш же суд? У него здесь есть, он снимает дом. постоянно проживает.

Ч.2. - Этот?

Ч.1. - Да

Ч.2. - Этот в Черноморске, какая разница где этот живет? Вот этот самый главный здесь.

Шарудіння, громадянин Ч.2 взяв документи в руки, ознайомився:

Ч.2. - Ну не в пи… у не в красную нашу.

Ч.1. - Ну, что есть.

Ч.2. - Значит приеду попрошу, чтобы ускорили как-то этот процесс и всё.

Ч.1. – ОСОБА3, тут

Ч.2. - Ну это уже она когда с отпуска выйдет тогда уже, уже все.

Ч.1. – ОСОБА3, а когда у неё отпуск заканчивается?

Ч.2. - А хер его знает, я что знаю, что ли.

Ч.1. - Нет подожди.

Ч.2. - Ну больше трех недель не берут.

Ч.1. - Э смотри. ОСОБА3, тут собственно говоря и он придёт в суд и этот.

Ч.2. - Я понял, я все сказал.

Ч.1. - Нет подожди, я тебе по-другому говорю, я тебе говорю, что они просят как-то ну хотя б это как-то до конца сентября это пропихнуть.

Ч.2. - ОСОБА3, давай так, я знаю точно, что если она сейчас в отпуске, уже никак ты это не сделаешь,

Ч.1. - Да.

Ч.2. - То есть после отпуска, как только она выйдет, попросить.

Ч.1. - Так мы забрали.

Ч.1. - Мы забрали заявление.

Ч.2. - Отозвали что-ли?

Ч.1. - Да.

Ч.2. - Епт...

Ч.1. - Мы забрали. ты ж тогда сказал, мы забрали. перепадали, ты же сам сказал мне?.

Ч.2. - С чего это я тебе говорил забирать тебе, с какого перепуга?

Ч.1. - Потому, что, ээ, я не помню, судьей не было, вот это вот и ты говоришь возьмите перепадайте на кого там падет, потому что там на другого, на мужика донецкого.

Ч.2. - В Черноморске нет донецких, ты чё?

Ч.1. - Может я путаю что?

Ч.2. - Там была баба-судья, она приняла, назначили, ушла в отпуск и всё.

Ч.1. - Вот ты мне говоришь, что возьмите и перепадайте, чтобы на другого расписали.

Ч.2. - Так там три человека осталось всего!

Ч.1. - Откуда я знаю сколько там осталось?

Ч.2. - Этот четвертый в отпуске, три осталось, на кого другого?

Ч.1. - Ты понимаешь, как бы сумма не маленькая. пятерка. Но дело в том, что это долго будет всё очень.

Ч.2. - Ну подавай еще раз, я поеду еще раз и пусть ээ быстрее назначают, ну я не знаю как они там быстрее назначат теперь чем то было.

Ч.1. - Ну где-то в сунуть можно его там?

Ч.2. - До сентября?

Ч.1. - До конца.

Ч.2. - Я тебе даже не могу подсказать честно сейчас.

Ч.1. - ОСОБА3, но аргументировать мне людям как такую цену? Пятёрку за тридцать тысяч это тоже многовато, хорошо, я там как-то обыграю, мне же как то надо сказать, что вот это за то, что ускоренно будет. вот то.

Ч.2. - Ну давай я тогда поеду, поговорю с людьми чтобы спросить на когда могут реально его назначить?

Ч.1. - Хорошо.

Ч.2. - Что же я тебе сейчас скажу если ты отозвала, я думал оно идет своим чередом бл..ь, она выйдет с отпуска тай и всё и будет решение.

Ч.1. - Здрасьте, я ваша тётя.

Ч.2. - Это я уже вижу.

<...>

Громадянин Ч.2 дістав мобільний телефон та зателефонував.

Ч.2. - Олег Анатольевич, здравия желаю! Не отвлекаю?

Ч.2. - Ааа в отпуске ещё? О на ловца, и зверь бежит, ОСОБА11, я тогда с вашего разрешения, когда вы будете завтра на работе, продиктую вам фамилию, там мне надо выяснить есть ли у вас дело в производстве или нету?

Ч.2. - Не, не вообще в суде, вобьёте фамилию, там вам Д3 покажет.

Ч.2. - Та я сейчас буду кнопки эти нажимать пол дня.

Ч.2. - Так вы мне скажите, во сколько вы будете на работе завтра с утра иии.

Ч.2. - Ну 10, 9,11, 12?

Ч.2. - К часу? Всё к 13? Всё хорошо, без проблем.

Ч.2. - Всё хорошего дня.

Громадянин Ч.2 закінчив розмову по телефону.

Ч.2. - Всё завтра в 13 часов напомнишь мне?

Ч.1. - Не могу, сегодня уезжаю на сегодня и на завтра.

Ч.2. - Ну кто-то пусть перенаберет да и всё.

Ч.1. - Ну хорошо я скажу.

Ч.2. - Ну я увижу звонок иии.

Ч.1. - сыну моему передам.

Ч.2. - да да, там ОСОБА3 просила напомнить.

Ч.1. - Потому, что я даже когда говорю с кем-то стараюсь без этого...

Ч.2. - Мы же говорим о природе, о погоде, напомнить и все.

<...>

 

Відповідно до копії протоколу про проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю особи від 4 вересня 2018 року (містить позначку про розсекречення), що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області Лівінського І.В. від 9 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № ____, 4 вересня 2018 року під час зустрічі встановлено розмову двох осіб – розмова між ОСОБА5, (Ж) та ОСОБА3 (П) (у денний час доби о 12:50:26, в 00 годин 12 хвилин 12 секунд даного відео, громадянин П. тримаючи в руках телефон, набирає цифрові клавіши телефону, (суму грошових коштів для вирішення питання), що дуже чути на відео, та показує набраний текст громадянці К.)

<...>

П. - Ну, смотри, я им пообещал вот так вот, этим товарищам. Это им.

Набирает цифры в телефоне, показывает К.

Ж. - А, пять, да.

П. - Да. Ну а ты уже подумай, что там может (не дог.)

Ж. - Но ты говорил (не дог.) Ты мне сказал так: туда вот столько, сколько ты мне показал, пятерку. И тысячу тебе за ноги. Правильно? Все. ОСОБА3, там ничего не снизиться?

П. - Да нет, вроде, все по плану. Единственное, что, ну, я сказал, что они придут, оба там.

Ж. - Это без второго слова! И та сторона придет, и та сторона придет, и оригинал расписки принесут - все будет, как надо. ОСОБА3, когда надо, когда мне выдрать, и у него, и (не дог.)?

П. - Но сегодня 4-ое, там уже надо. Потому что они 6-го, по идее, прокукарекать должны.

Ж. - И будет уже конец?

П. - Ну да. Вроде, да. Ничего такого, я не знаю, может быть, там заболеет, или куда-то, там еще что-то, но пока ничего.

Ж. - Ну, кирпич на голову всем может упасть, как ты понимаешь! Хорошо, когда и куда?

П. - Ну, сюда, ко мне.

Ж. - Маме?

П. - Да.

Ж. - Так, давай, мамин телефон!

П. -Ну, пятьсот там мне надо отвезти им сегодня или завтра. Завтра.

Ж. - Завтра?

П. - Но ты маме отвези, а я уже со своих (не дог.)

Ж. - Хорошо, давай мамин телефон, королевы ОСОБА4. ОСОБА3, но они постараются вынести сразу решение это, если все будет?

П. - Если все будет, то там они планируют, да.

Ж. - Сейчас, подожди. Как?

П. - Ну, ОСОБА4, или как (не дог.)

Ж. - На, запиши мне!

П. - А ты думаешь, я умею в этих хернях писать что ли?

Ж. - Ой, слушай, нашел Линову!

П. - Но я серьезно не умею.

Ж. - Я даже не знаю, как СМС прочитать, я тебе больше скажу.

П. - Давай, я тебе на бумажке напишу!

Ж. - А где я тебе бумажку возьму?

П. - Пойду, сейчас найду где-то бумажку. А ручка у тебя есть хоть?

Ж. - Нет ручки. Мы сейчас же не работаем. Этот мне адвокат уже все кишки вымотал: когда, когда, когда! А я себя так погано чувствовала, ну, никак не могла выехать. Теперь думаю, нет, уже (не дог.)

П. - Сейчас я схожу (не дог.)

Ж. - А она ушла.

П. - Так (1сл.) сейчас другую.

П. вышел из машины. Через некоторое время возвращается.

Ж. - А что, ручки нет?

П. - Да я записал его тебе.

 

О 12:55:28, в 00 годин 17 хвилин 27 секунд даного відео, громадянин П. передає громадянці Ж. аркуш, на якому записано номер телефона його матері, щоб громадянка Ж. передзвонила за вказаним номер та привезла грошові кошти на адресу, яку зазначе його матір.

Ж. - А! Так, что ОСОБА4 - это я помню.

П. - Ну, ОСОБА4.

Ж. - В честь папы тебя назвали. Все, я все поняла. Ей все везти: и пятерку и единичку - все ей?

П. - Да, а я уже свои (не дог.)

Ж. - Это твои проблемы, меня это не интересует! ОСОБА3, я тебя умоляю, пожалуйста, это не мои клиенты, и чтобы там все было нормально, потому что они мне потом мозг (не дог.)

П. - Какого? Я же тебе сказал, какого числа, 7-го или 6-го?

Ж. - 6-го. Чтобы они мне просто мозг не выели. Там такие красавцы!

П. - Хорошо.

Ж. - Все, как только я с ними связываюсь, связываюсь с мамой твоей, все передаю и все.

П. - Но ты когда планируешь, чтобы я предупредил?

Ж. - Я думаю, что сегодня до конца дня я с ней свяжусь, в крайнем случае, завтра.

П. - Хорошо.

Ж. - Хорошо? Ну, когда она там уже скажет, я подвезу.

П. - А завтра?

Ж. - Среда.

П. - Нет, сегодня же 4-ое? 5-ое. Все, я понял. Все, я понял, понял.

Ж. - Сегодня 4-ое.

П. - 4-ое. То есть, сегодня тогда.

Ж. - Хорошо, я постараюсь, постараюсь. Все, пока, ОСОБА3!

П. - Выздоравливай! И не кури.

Ж. - Ой, а ты побрейся!

П. вийшов з машини.

 

Відповідно до копії протоколу про проведення НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефону ОСОБА3 від 7 вересня 2018 року (містить позначку про розсекречення), що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області Лівінського І.В. від 9 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № ____, під час зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру +380674817995 встановлено розмову двох осіб.

Розмова за 5 вересня 2018 року, вихідне з’єднання о 15:38:36 секунді, тривалістю 00:01:52 секунд ( з 00:25:00). Розмова здійснювалася на російській мові. По голосовому образу ОСОБА3(Ч1) з номеру телефону № ____ розмовляє зі своєю мамою ОСОБА4 (Ч2), в користуванні якого знаходиться мобільний телефон ____.

Текст:

Ч2. - Звонила ОСОБА10, она спросила где? Я дала ей адрес, но она видимо не знает где сто Вильямса, если что пусть перезвонит, либо ты расскажешь, либо пусть она мне еще раз позвонит, я тогда её направлять буду. Я ей сказала адрес 59/1, всё

Ч1. - Угу, хорошо

Ч2. - Просто я не запомнила её номер телефона, я была в трамвайчике и с ней разговаривала, а сейчас я уже дома

Ч1. - Ну так ты посмотри кто тебе звонил, там же последние цифры есть.

Ч2. - Мне кажется ищет она.

Ч1. - Давай я тебя сейчас наберу, возьми другой телефон

Ч2. - Ага, я поняла, чтобы я позвонила (не договорила) давай я возьму интертелеком и ты мне (не договорила)

Ч1. - Да, да

Ч2. - Всё, хорошо, добренько.

 

Розмова за 5 вересня 2018 року, вихідне з’єднання о 15:51:47 секунді, тривалістю 00:00:42 секунд. Розмова здійснювалася на російській мові. По голосовому образу ОСОБА3(Ч1) з номеру телефону № +38____ розмовляє з ОСОБА5 (Ч2), в користуванні якої знаходиться мобільний телефон № +38____.

Текст:

Ч1- Дa

Ч2. - Алё, куда к ОСОБА4 подьехать?

Ч1. - Ну позвони ей я же не знаю где она сейчас

Ч2. - А ты мне сказал, чтобы я тебе сказала, чтобы ты её предупредил.

Ч1 . - Я её предупредил, созвонись с ней.

 

Розмова за 5 вересня 2018 року, вихідне зʼєднання о 15:58:46 секунді, тривалістю 00:02:19 секунд (до 00:01:50). Розмова здійснювалася на російській мові. По голосовому образу ОСОБА3(Ч1) з номеру телефону №+38____ розмовляє зі своєю мамою ОСОБА4 (Ч2), в користуванні якого знаходиться мобільний телефон № +38____.

Текст:

Ч2. - Да, Алло!

Ч1. - Мама!

Ч2. - Что-то мы не можем никак встретиться с ней, она была в районе «Виртуса» я отправляла её к воротам, шлагбауму, её до сих пор нет, а звоню по вот этому номеру который ты дал, в зоне не досягаемости, почему так?

Ч1. - Ну у неё наверно села батарейка либо еще что-то.

Ч2. - Ну а как теперь мне её выловить?

Ч1. - Ну включица подьедет.

Ч2. - Интересно куда она пропала та?

Ч1. - А ты на улице стоишь уже, ждешь?

Ч2. - Ну я на улице возле шлагбаума как всегда, где подбирал ты меня прошлый (не договорила)

Ч1. - Ну она подьезжала уже, была уже.

Ч2 . - Ну она видать либо заблукала либо я не знаю что, ну я не знаю как мне быть.

Ч1. - Ну всё жди, жди. Единственное мамочка, она когда подьедет, спроси у

неё фамилию ответчика.

Ч2. - А, ага ответчика, да? Хорошо, спрошу и тебе потом перезвонить, да?

Ч1. - Да напишешь мне или перезвонишь.

Ч2. - Хорошо, добренько.

 

Відповідно до копії протоколу про проведення НСРД – аудіоконтролю особи від 7 вересня 2018 року (містить позначку про розсекречення), що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області Лівінського І.В. від 9 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № ____, 5 вересня 2018 року під час зустрічі встановлено розмову двох осіб – розмова між ОСОБА5, (Ж1) та ОСОБА4 (Ж2).

Ж1. - ОСОБА4, чтоб вы были здоровы!

Ж2. - И я вам того же желаю.

Ж2. - Мы здесь встречались (не дог.)

Ж1. - Когда?

Ж2. - Вы едите со стороны «Виртуса» вы мне сказали.

Ж1. - Я еду по черноморской дороге, я уже и туда и сюда.

Ж1. - Сидайте, я уже кручусь верчусь потом спросила мне как сказали, потом вернулась и опять кручусь верчусь, я здесь в этом районе не знаю ничего.

 

Громадянка Ж2 сіла до авто громадянки Ж1

Ж2. - Ну любочка ты моя. (не слышно)

Ж1. - И вам звоню, а вы трубку не берете, я поняла что вы не взяли с собой

телефон.

Ж2. - Здрасьте, вот оно.

Ж1. - Посмотрите.

Ж2. - А я смотрю.

Ж1. - И шо?

Ж2. - А я смотрю, и шо? вы в зоне не досягаемости вы у меня.

Ж1. - Очень хорошо!

Ж2. - Очень хорошо!

Ж1. - Шесть, посчитайте, чтобы потом ко мне не было вопросов. (передаёт денежные средства)

Ж2. - Что вы говорите? (взяла денежные средства)

Ж1. - Ну мало ли что?

Ж2. - Ну давайте хоть до угла ( не договорила)

Ж1. - Давайте, да, давайте.

Ж2. - А я буду считать.

Ж1. - До какого угла? говорите мне, а потом как мне выехать?

Ж2. - Туда, выезжайте.

Ж1. - Куда?

Ж2. - Вот до конца этой улицы, вот все машины оттуда едут.

Ж1. - Aгa.

Ж2. - Вот где красная стоит, вот езжайте до туда, а я уже пешком домой пойду.

Ж2. - Два, три, четыре, пять, шесть, сем (слышно как пересчитывают денежные средства)

Ж1. - Вот здесь я стояла, возле аптеки напротив.

Ж2. - девять, десять, одиннадцать, двенадцать, тринадцать, четырнадцать, пятнадцать, шестнадцать, семнадцать, восемнадцать, девятнадцать, двадцать. двадцать один, двадцать два, двадцать три, двадцать четыре, двадцать пять, двадцать шесть, ( не слышно) , двадцать девять, тридцать.. тридцать пять, тридцать шесть... (не слышно), сорок, сорок один, сорок три, сорок четыре, сорок пять( не слышно) пятьдесят один, пятьдесят два, пятьдесят три, пятьдесят четыре. пятьдесят шесть, пятьдесят сем, пятьдесят восем, пятьдесят девять, шестьдесят,

всё!

Ж1. - Вы ОСОБА3, позвоните пожалуйста!

Ж2. – ОСОБА9, так, вы фамилию ответчика скажите.

Ж1. - Так ОСОБА3 знает, я же ему документы давала.

Ж2. - Скажите его фамилию, я сейчас запишу и мы ему передадим.

Ж1. - Сейчас.

Ж2. - Фамилию ответчика.

Ж1. - Сейчас, сейчас.

Ж2. - Записать есть чем?

Ж1. - Да нету у меня ручки сдесь.

Ж1. - Сейчас я скажу вам, да что ж такое. Сейчас с этим телефоном, тут работает, тут не работает.

Ж2. - Мы же здесь встречались с вами.

Ж1. - Я забыла.

Ж2. - Давно было, да.

Ж2. - Я бы лучше к вам подошла, чтобы вы тут не матались.

Ж1. - А я (не слышно) ваш адрес, через круг, через адрес возвращалась, думаю

да ёлки, потом выехала, смотрю та же улица, я на этом же месте стояла возле этой пивнухи.

Ж2. - Еще двадцать метров, даже меньше и вот шлагбаум.

Ж1. - Ну не знала я, я приехала тут тоже шлагбаум.

Ж2. - Я же вам сказала с права от шлагбаума.

Ж1. - А да.

Ж2. - Повернули вот, с того поворота и с права шлагбаум.

Ж1. - Сейчас....

Ж2. - Ничего, ничего, не торопитесь, вы понервничали...

Ж1. - Я просто переживала, смотрю вы не отвечаете, и ...елки палки, не теряйте ничего.

Ж2. - Ничего не теряю.

ЖІ. - Фамилия ответчика.

Ж2. - Да фамилия ответчика.

Громадянка Ж1 подзвонила на невідомий номер телефона, та розмовляє:

Ж1. - Але! ОСОБА12, скажи пожалуйста фамилию ответчика, как? ОСОБА9? Все поняла.

Громадянка Ж1 закінчила розмову по телефону.

Ж1. - ОСОБА9!

Громадянка Ж2 дзвонить по мобільному телефону та розмовляє:

Ж2. - Фамилия ответчика, ОСОБА9! По буквам не надо? ОСОБА9, всё, всё пока пока.

Громадянка Ж2 закінчила розмову по мобільному телефону.

Ж2. - Серьезные разговоры не ведет по телефону.

Ж1. - А кто ведет их сейчас? Кто ведет, я тоже говорю, я приехал, кто приехал. что приехал?

Ж2. - Да вот именно.

Ж1. - Все помчалась, спасибо.

Ж2. - Спасибо большое, но недоразумение (не договорила)

Ж1. - Ну ничего страшного. Так ховайте!

Ж2. - Обязательно, я не только ховаю, я вот так вот и в руках буду держать, я никуда не дену.

Ж1. - Сейчас за сто долларов прибить могут, а за такую сумму....Хай Бог милует.Всё..!

Ж2. - Всё...я видите аж вспотела, до свидания, спасибо вам ОСОБА10 (не договорила), удачи вам!

Громодянка Ж2 вийшла з авто громодянки Ж1

Ж1. - И вам!

(кінець зустрічі)

 

Стислий виклад пояснень судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л.

Суддя Кириченко П.Л. зазначив, що підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дисциплінарні скарги громадянина Даютова В.В., який був потерпілим у кримінальній справі № 500/8049/18, що перебувала у його провадженні. Упродовж розгляду цієї справи скаржник подав 15 дисциплінарних скарг у 2021 році, 15 скарг у 2023 році, 2 скарги у 2024 році та 16 заяв про відвід.

Подані з тих же підстав заяви про відвід розглянуті в порядку КПК України та залишені без задоволення з підстав, що суддя не був відсторонений від здійснення правосуддя та відносно нього не було обвинувального вироку (ухвала від 16 липня 2021 року, ухвала від 17 вересня 2021 року, ухвала від 22 вересня 2021 року, ухвала від 5 жовтня 2021 року, ухвала від 10 листопада 2021 року, ухвала від 6 грудня 2021 року, ухвала від 7 лютого 2022 року, ухвала від 22 травня 2022 року, ухвала від 6 вересня 2022 року, ухвала від 4 жовтня 2022 року, 1 листопада 2022 року, 24 листопада 2022 року, 2 грудня 2022 року, 27 грудня 2022 року, 27 січня 2023 року, 7 березня 2023 року, 10 квітня 2023 року).

Дисциплінарні скарги є однотипними та базуються виключно на тому, що стосовно судді триває кримінальне провадження за частиною другою статті 190 КК України, розгляд якої здійснюється Київським районним судом міста Одеси (кримінальна справа № 520/4802/19), у зв’язку з чим він не довіряє судді Кириченку П.Л., який розглядає справу за його участю.

Окрім того, аналогічні скарги Даютова В.В. (№ Д-1757/5/7-21 від 29 вересня 2021 року; № Д-1757/10/7-21 від 25 жовтня 2021 року; № Д-1757/14/7-21 від 6 грудня 2021 року) вже були предметом попередньої перевірки ВРП, за результатами якої були залишені без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За таких обставин, на думку судді Кириченка П.Л., відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарного провадження повинно було бути відмовлено.

Відкриття дисциплінарного провадження за аналогічними скаргами на його погляд суперечить принципу правової визначеності.

Водночас, кількість поданих скарг та однотипність їх змісту свідчить про системне зловживання ОСОБА2 процесуальними правами та правом на дисциплінарне звернення, що є проявом тиску на суд з метою ухвалення бажаного для нього рішення у справі.

Як зазначив суддя Кириченко П.Л., зазначене додатково підтверджується тим, що Даютов В.В. припинив подання відносно нього скарг після ухвалення рішення у ОСОБА2 справі та сфокусував свою увагу на суддях апеляційного суду та прокурорах.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання дисциплінарних скарг з метою спонукання судді до ухвалення відповідного рішення є підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи.

Також суддя у своїх поясненнях звернув увагу на те, що обставини, описані в скарзі Даютова В.В., відбулися 11 жовтня 2018 року (дата повідомлення про підозру). Станом на дату відкриття провадження минуло понад 6 років.

Перша дисциплінарна скарга Даютова В.В., в якій було вказано відомості про розгляд відносно судді кримінальної справи в Київському районному суді міста Одеси як підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності, надійшла до Вищої ради правосуддя 29 листопада 2021 року (№ Д-4757/4/7-21, № Д-1757/13/7-21). Тобто через три роки після події, обставини якої могли б бути оцінені дисциплінарним органом як такі, що мають ознаки дисциплінарного проступку.

Отже, на думку судді, як на момент звернення зі скаргою, так і на дату її автоматизованого розподілу пройшли строки накладення дисциплінарного стягнення, встановлені в частині 11 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є самостійною підставою для відмови у відкритті дисциплінарного провадження.

Щодо важливості дотримання дисциплінарним органом строків притягнення до дисциплінарної відповідальності наголошено у рішенні ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України», зокрема: «Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, це становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності» (п. 139 Рішення).

Підсумовуючи викладене, суддя Кириченко П.Л. вважав за необхідне зазначити, що під час відкриття дисциплінарного провадження не було дотримано положення пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які забезпечують дотримання принципу правової визначеності та процесуальні гарантії притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Просив врахувати надані ним пояснення під час розгляду дисциплінарної справи та прийняти рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

 

 

Пояснення судді Кириченка П.Л. щодо обставин кримінального провадження за частиною другою статті 190 КК України

Суддя зазначає, що повідомлення про підозру він отримав 11 жовтня 2018 року. Цього ж дня відповідна інформація була публічно розміщена на Інтернет-ресурсі «АЛЬТЕРНАТИВА.ОРГ». Надалі відомості про це публікувалися повторно, у тому числі відео із зали судових засідань з коментарями автора публікацій, які не спричинили суспільного резонансу.

Тобто, факти на які посилається скаржник, на думку судді, які стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження були відомі широкому загалу ще в жовтні 2018 року. Зазначені відомості також були відображені суддею в деклараціях доброчесності за період 2018-2024 роки.

Водночас протягом шести років будь-хто інший, окрім Даютова В.В., у тому числі Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, представники громадськості не ініціювали відносно нього дисциплінарне провадження з цих підстав.

Прокуратура також не зверталась із клопотанням про відсторонення судді від посади у зв’язку із притягненням до кримінальної відповідальності, або притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Кириченко П.Л. зазначив, що він понад шість років здійснює правосуддя і за цей час розглянув 3710 цивільних справ, 1361 кримінальних справ і матеріалів, 3240 справ про адміністративні правопорушення, 68 адміністративних справ. Всього розглянуто 8167 справ та матеріалів з 8476, які надійшли на розгляд у період за 2018-2024 роки.

При цьому, сам факт здійснення щодо нього кримінального провадження ніяким чином не впливав на його незалежність чи неупередженість під час розгляду вказаних справ, в тому числі кримінальної справи за участю ОСОБА2. Зазначене підтверджується також і висновками, зробленими в ухвалі Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2025 року, про відсутність у 15 скаргах Даютова В.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Тобто, перевіряючи скарги Даютова В.В., дисциплінарним органом не встановлено, що будучи обвинуваченим у вчиненні злочину та одночасно здійснюючи правосуддя за участю скаржника, він допустив грубе порушення норм КПК або проявив упередженість чи необ’єктивність, що є суб’єктивною стороною складу дисциплінарного проступку як підрив авторитету правосуддя.

А тому, суддя вважав, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади через шість років після того, як широкому загалу було відомо про те, що відносно нього здійснюється кримінальне провадження, є нераціональним та непропорційним, оскільки не забезпечує цілі, на досягнення яких спрямована дисциплінарна відповідальність, натомість призведе до негативних наслідків, зокрема поставить під сумнів законність 8164 судових рішень, ухвалених суддею, включно з виправдувальним вироком у справі самого скаржника, який наразі перебуває на розгляді апеляційної інстанції.

 

Пояснення судді Кириченка П.Л. щодо обставин спілкування з ОСОБА5

Суддя Кириченко П.Л. зазначив, що будь-яких розмов, які підривали б авторитет судової влади та свідчили б про неетичну поведінку, між ним та ОСОБА5 не велося, а подані прокурором відеозаписи не відображають дійсний зміст розмови, яка відбулася між ними. У зв’язку з чим, суддею Кириченком П.Л. під час судового розгляду кримінального провадження Київським районним судом міста Одеси поставлено під сумнів достовірність відеоматеріалів НСРД, які були досліджені в судовому засіданні 25 лютого 2021 року, та ініційовано фоноскопічну експертизу на виявлення ознак монтажу відеозапису та звуку.

Суддя вважає, що оцінка дисциплінарним органом відеоматеріалів НСРД до того, як судом буде надана оцінка достовірності цього доказу, є передчасним та призведе до встановлення фактів, які повинні бути встановлені в рамках кримінального провадження.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності за таких умов може призвести до порушення принципу змагальності, диспозитивності, презумпції невинуватості та надмірного втручання у здійснення процесуальних прав як обвинуваченим. Тобто не відповідатиме принципу пропорційності як складової верховенства права та позбавить його права на справедливий суд.

А тому, враховуючи конкретні обставин цієї справи, суддя Кириченко П.Л. вважає, що встановлення об’єктивних ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», залежить від висновків про достовірність доказів зроблених Київським районним судом міста Одеси за результатами розгляду кримінальної справи № 520/4802/19.

Окремо суддя Кириченко П.Л. звертав увагу, що він не визнає свою вину і вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які переконливо свідчать про його вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, та підтверджують факти його неетичної поведінки, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

Також ним не вчинялися дії, які перешкоджали б проведенню слідства або судового розгляду. Водночас суддя зазначає, що йому щиро прикро опинитися в ситуації, в якій виникла необхідність захищатися від безпідставних звинувачень у вчиненні злочину.

При цьому вважає, що сам факт здійснення відносно нього кримінального провадження за відсутності достовірних доказів, які переконливо вказували б на вчинення ним неетичної поведінки, не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи те, що єдиним допустимим видом дисциплінарного стягнення за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є звільнення, що за своїм характером є кадровим рішенням ВРП, аналогічним до того, яке приймається у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком, суддя вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності через шість років після вручення підозри є непропорційним, нераціональним, порушує правову визначеність та не забезпечує цілі, на досягнення яких спрямована дисциплінарна відповідальність. Навпаки, таке рішення в очах суспільства спричинить підрив авторитету правосуддя та легітимності ухвалених ним рішень.

З огляду на вказані обставини та враховуючи те, що факт здійснення кримінального провадження за шість років не викликав суспільного резонансу, а тому не потребує негайного реагування зі сторони Вищої ради правосуддя з метою відновлення довіри до судової влади, а також очевидність мети подання Даютовим В.В. 32 дисциплінарних скарг, а головне відсутність достовірних, чітких та переконливих доказів, які підтверджують допущення суддею неетичної поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, просив ухвалити рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження за скаргами Даютова В.В. припинити.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Оцінюючи дії судді Кириченка П.Л. під час розгляду дисциплінарної справи, а також досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № ____ від 2 серпня 2018 року, зокрема: рапорт старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Хачатуряна М.А.; протокол огляду та вручення грошових коштів від 5 вересня 2018 року з додатками; протокол ідентифікації (помітки) грошових коштів від 5 вересня 2018 року; постанову від 24 жовтня 2018 року про визнання документів, грошових коштів і речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження; постанову від 27 грудня 2018 року про визнання документів, грошових коштів і речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження; розсекречений протокол від 30 серпня 2018 року про проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю ОСОБА3; розсекречений протокол від 4 вересня 2018 року про проведення НСРД – аудіо,- відеоконтролю ОСОБА3 з додатками; розсекречений протокол від 4 вересня 2018 року про проведення НСРД – аудіо-, відеоконтролю ОСОБА3; розсекречений протокол від 7 вересня 2018 року про проведення НСРД – відеоконтролю ОСОБА5 з додатками; розсекречений протокол від 7 вересня 2018 року про проведення НСРД – аудіоконтролю ОСОБА5; розсекречений протокол від 7 вересня 2018 року про проведення НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефону ОСОБА3; повідомлення про підозру ОСОБА3 від 11 жовтня 2018 року з пам’яткою; протокол огляду речей від 10 грудня 2018 року; постанову від 10 грудня 2018 року про визнання документів, грошових коштів і речей речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1069/0/15-25, від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

 

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначену гарантію не може бути поширено на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це свідчить про те, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Отже, з огляду на наведені вище сталі правові висновки Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає можливим використання матеріалів кримінального провадження № ____ від 2 серпня 2018 року для встановлення обставин вчинення суддею Кириченком П.Л. дисциплінарного проступку.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Кириченка П.Л. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

«Дисциплінарний проступок» та «кримінальне правопорушення» не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Надаючи оцінку письмовим поясненням судді Кириченка П.Л., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17, № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).

ЄСПЛ наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Суд повинен встановити, чи було провадження в цілому справедливим та чи відповідали Конвенції наслідки оцінки доказів і застосування правових норм (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункти 50, 51).

ЄСПЛ звертає увагу, що не можна, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не може досліджувати правомірність повідомлення судді про підозру або надавати оцінку пред’явленому судді обвинуваченню, у тому числі не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Кириченка П.Л. у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас, із наведених обставин убачається, що суддя Кириченко П.Л. допустив істотні та системні порушення вимог суддівської етики і стандартів професійної поведінки, передбачених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексом суддівської етики.

А саме суддя Кириченко П.Л. використав наданий йому статус та повноваження для досягнення приватної вигоди, особисто ініціював та координував домовленості поза межами судового процесу, вступив у контакти із заінтересованими особами щодо розгляду конкретної судової справи іншим суддею в іншому суді, а також залучив близьку особу — свою матір — як посередника можливої передачі грошових коштів, що має ознаки отримання неправомірної вигоди, чим продемонстрував професійну нестриманість та свою недоброчесність.

Контекст зазначених вище розмов свідчить про те, що вони не мають характеру лише приватних, а є такими, що на думку звичайної розсудливої людини свідчать про зацікавленість судді Кириченка П.Л. у позапроцесуальному вирішенні питань, які він обговорював.

Зазначені дії свідчать про умисне зловживання суддею Кириченком П.Л. службовим становищем, а також про зневагу до обов’язку судді зберігати бездоганну репутацію та підтримувати довіру суспільства до правосуддя, оскільки суддя Кириченко П.Л. не міг не розуміти та не усвідомлювати неправомірності своїх дій, а також того, що така його поведінка порочить звання судді та завдає шкоди авторитету правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу на те, що суддя Кириченко П.Л. не надав доказів на спростування вчиненого ним дисциплінарного проступку, поданий представником судді Кириченка П.Л. – адвокатом Камінською І.В. висновок експерта № 9355 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальній справі № 509/4821/19 також не є спростовним щодо наведених обставин, оскільки ґрунтується на копіях записів, які були подані для дослідження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що перевірила лише викладені в дисциплінарній скарзі Даютова В.В. обставини на предмет дотримання вимог, що висуваються до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку і не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачень щодо судді ОСОБА3.

Окрім іншого, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відомості про події, які стали підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно судді ОСОБА3, набули значного негативного резонансу і були поширені в низці медіа.

Скаржник Даютов В.В. на підтвердження своїх доводів наводить «статті на загальнодоступному сайті О. Жирносенка» (додаючи копії вказаних публікацій до своїх дисциплінарних скарг), зокрема під назвою «В Одессе на скамье подсудимых оказался председатель Овидиопольського суду – ФОТО, ВИДЕО», та медіа ресурс «АЛЬТЕРНАТИВА.ОРГ» з публікаціями «Розповідь прокурора про те, як голова Овідіопольського суду отримав 6 000 $», «Суд над головою Овідіопольського суду. Яка роль адвоката Варфоломєєвої?», «Справа судді ОСОБА3. Обшук у матері. Вилучили 3 500 доларів», «ОСОБА3 це ви? Завтра чекаємо на пояснення».

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що покликання скаржника на публікації відповідають дійсності, такі статті розміщені в медіа за посиланнями:

https://alternatyva.org/2018/10/11/pavlo-leontiiovych-tse-vy-zavtra-chek...

https://alternatyva.org/2019/05/08/obvynuvalnyi-akt-stosovno-holovy-ovid...

https://alternatyva.org/2019/10/25/rozpovid-prokurora-pro-te-iak-holova-...

https://alternatyva.org/2019/11/11/sud-nad-holovoiu-ovidiopolskoho-sudu-...

https://alternatyva.org/2019/12/26/sprava-suddi-kyrychenko-obshuk-u-mate....

Окрім вказаних публікацій, в медіа наявні інші статті щодо означених подій за участі судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л., датованих 2024-2025 роками, що безумовно вказує на наявність уваги суспільства до поведінки судді та інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Протягом тривалого часу медіа ресурси публікують інформацію про хід розгляду Київським районним судом міста Одеси кримінального провадження, у якому суддя ОСОБА3 є обвинуваченим, що безумовно свідчить про небайдужість суспільства до вказаних подій, а також завдання шкоди авторитету судової гілки влади.

З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини мали великий суспільний резонанс та набули широкого розголосу в медіа, викликали негативну оцінку з боку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що, своєю чергою, негативно вплинуло на авторитет судової гілки влади, а отже, з-поміж іншого, свідчить про те, що суддя Кириченко П.Л. допустив поведінку, яка призвела до настання негативних наслідків, зокрема до підриву авторитету судової влади.

 

Щодо строку притягнення судді Кириченка П.Л. до дисциплінарної відповідальності Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Вперше дисциплінарна скарга Даютова В.В. стосовно судді Кириченка П.Л. надійшла засобами поштового зв’язку «Укрпошта» до Вищої ради правосуддя 21 вересня 2021 року (згідно зі штампом вхідної кореспонденції). Скарга датована 11 вересня 2021 року, відбиток штемпелю на конверті – 14 вересня 2021 року.

Дисциплінарне провадження відкрито 17 березня 2025 року, підготовка дисциплінарної справи до розгляду завершена 27 серпня 2025 року.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Застосовуючи цю норму, слід зауважити, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно) і що дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються.

Водночас застосування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності потребує застосування норм статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які визначають часові межі дисциплінарного провадження.

Наразі частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (зі змінами, внесеними Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики надав роз’яснення щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів» у частині дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема зазначив, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Із 5 серпня 2021 року (дата набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») до 17 жовтня 2023 року (дата набрання чинності Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») була чинна частина друга статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в такій редакції: «Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом».

Частина перша статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», яка регламентувала початок дисциплінарного провадження (Конституційний Суд України Рішенням від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 визнав, зокрема, цю статтю такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною)), визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Аналіз норм статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», необхідність здійснення якого в цій справі обумовлена часовим проміжком вчинення суддею Кириченком П.Л. дисциплінарного проступку (із 11 липня 2018 року до 05 вересня 2018 року – період, у який було встановлено спілкування судді Кириченка П.Л. з ОСОБА5, дату складання та затвердження обвинувального акта стосовно судді – 20 лютого 2019 року) та датами отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарних скарг щодо судді (21 вересня 2021 року, 29 листопада 2021 року, 13 березня 2023 року, 10 квітня 2023 року, 27 квітня 2023 року, 15 травня 2023 року, 14 червня 2023 року, 14 липня 2023 року, 27 вересня 2023 року, 5 жовтня 2023 року, 13 лютого 2024 року, 19 березня 2024 року, 27 березня 2024 року), свідчить, що, незважаючи на викладені вище зміни до цієї статті, визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним – з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що було чітко закріплено в чинній редакції цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, в разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою щодо судді часові межі дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до Вищої ради правосуддя та датою ухвалення Дисциплінарною палатою рішення за такою скаргою.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності із 7 листопада 2019 року), яка була чинною до 17 жовтня 2023 року, було встановлено, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк; строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги, а пункт 12.34 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2019 року, чинній упродовж цього самого періоду), передбачав, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу (скаргу) протягом строків, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», чинним на день надходження дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя.

Необхідно зазначити, що, застосовуючи норми статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до встановлених у цій справі обставин, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що дисциплінарне стягнення на суддю Кириченка П.Л. накладається в межах трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

При цьому строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Кириченка П.Л. із 21 вересня 2021 року (дата отримання дисциплінарної скарги Вищою радою правосуддя) до 27 серпня 2025 року (завершення підготовки дисциплінарної справи до розгляду) не враховується до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

 

Не враховуються до зазначеного трирічного строку також час перебування судді Кириченка П.Л. у відпустці та період його тимчасової непрацездатності з 5 вересня 2018 року (дата, коли закінчено триваючий дисциплінарний проступок) до 5 вересня 2021 року (трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності).

Згідно з інформацією, яку надав голова Овідіопольського районного суду Одеської області Є. Козирський, із 5 вересня 2018 року до 5 вересня 2021 року суддя Кириченко П.Л. перебував у відпустці 184 дні:

у 2018 році: з 8 жовтня до 22 жовтня (загалом 15 днів);

у 2019 році: з 2 січня до 11січня, з 25 лютого до 1 березня, з 8 квітня до 12 травня, з 15 жовтня до 28 жовтня (загалом 64 дні);

у 2020 році: з 17 лютого до 03 березня, з 9 червня до 6 липня, з 6 жовтня до 30 жовтня (загалом 69 днів);

у 2021 році: з 12 квітня до 16 квітня, з 19 травня до 18 червня (загалом 36 днів).

В період з 5 вересня 2018 року до 5 вересня 2021 року тимчасової непрацездатності судді Кириченка П.Л. не було.

З урахуванням періодів перебування судді Кириченка П.Л. у відпустці, строк притягнення спливав 8 березня 2022 року.

У дисциплінарних скаргах Даютова В.В. № Д-51/7/7-23 від 13 березня 2023 року; № Д-51/8/7-23 від 10 квітня 2023 року; № Д-51/9/7-23 від 27 квітня 2023 року; № Д-51/10/7-23 від 15 травня 2023 року; № Д-51/11/7-23 від 14 червня 2023 року; № Д-51/12/7-23 від 14 липня 2023 року; № Д-51/13/7-23 від 27 вересня 2023 року; № Д-51/14/7-23 від 5 жовтня 2023 року; № Д-976/0/7-24 від 13 лютого 2024 року; № Д-976/1/7-24 від 19 березня 2024 року; № Д-976/2/7-24 від 27 березня 2024 року, строк притягнення судді Кириченка П.Л. до дисциплінарної відповідальності закінчився.

Ураховуючи зазначене вище, строк притягнення судді Кириченка П.Л. до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних скаргах № Д-1757/4/7-21 від 21 вересня 2021 року, № Д-1757/13/7-21 від 29 листопада 2021 року не закінчився.

 

 

 

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне наголосити на такому.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Водночас одним із принципів етичної поведінки суддів, закріплених у Бангалорських принципах, є дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм, які є невід’ємною частиною діяльності суддів.

Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів).

У Коментарі до Бангалорських принципів зазначено, що не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент вчинення суддею дій), установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно з Кодексом суддівської етики в чинній редакції, затвердженим XX черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя (стаття 1).

Складаючи присягу згідно зі статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 зазначено: «Додержання присяги є обов’язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону про судоустрій та кореспондується з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Вказане дає підстави вважати, що дотримання суддею присяги – його конституційно визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді».

Норми суддівської етики висувають до судді ще вищі вимоги, тому встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про неналежну поведінку судді Кириченка П.Л., яка порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, є грубим порушенням норм суддівської етики.

У пунктах 21, 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність у громадян правомірних підстав підозрювати якусь упередженість. У такому разі безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і під час вчинення інших дій. Судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку).

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (у редакції, чинній на день вчинення суддею дій)).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

У постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді… Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення… Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності».

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (у редакції, чинній на день вчинення суддею дій), постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про порушення суддею Кириченком П.Л. норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Зазначені дії судді Кириченка П.Л. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Кириченко П.Л. умисно допустив таку поведінку.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Кириченка П.Л. свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

Обставини, які досліджувалися в межах дисциплінарної справи, набули значного розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо етичних принципів особи судді, який від імені держави Україна уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом, що допущення суддею Кириченком П.Л. зазначеного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Кириченко П.Л. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Кириченка П.Л. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У характеристиці, яку надав голова Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., зазначено: «За час роботи на посаді судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченко П.Л. зарекомендував себе кваліфікованим юристом, сумлінним та відповідальним працівником. Кириченко П.Л. по характеру спокійний, врівноважений, вміє проявити розумну ініціативу. До критичних зауважень відноситься стримано, при прийнятті рішень, які мають для нього складність, прислухається до порад більш досвідчених працівників, а надані ними поради використовує, що приводить до прийняття законних та обґрунтованих судових рішень.

Уважний до людей, користується повагою серед колег та трудового колективу. Дотримується трудової дисципліни, стягнень немає.

Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. За своїми професійними, діловими та моральними якостями займаній посаді відповідає.

З квітня 2015 року по квітень 2020 року був призначений на адміністративну посаду голови Овідіопольського районного суду Одеської області».

Стаж роботи на посаді судді становить понад 20 років.

Згідно з відомостями офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченко П.Л. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Отже, вирішуючи питання про притягнення судді Кириченка П.Л. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, стаж роботи на посаді судді, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, однак вважає, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та необхідним є застосування до судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка П.Л. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Овідіопольського районного суду Одеської області Кириченка Павла Леонтійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя