Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Любарець О.С., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника Кирила Юрійовича, відкриту за скаргою Буртник Христини Василівни,

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 6 травня 2024 року (вх. № Б-12/30/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Скаржниця повідомляє, що на вебпорталі «Судова влада України» з’явилася інформація про те, що 19 жовтня 2022 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА1 (справа № 757/28615/22-п).

Згідно з даними звіту про автоматизований розподіл 20 жовтня 2022 року матеріал розподілено судді Бортницькій В.В.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА1 2 жовтня 2022 року о 10:00 в місті Києві по вул. В.Васильківській, буд. 111/113, керував автомобілем марки «Ауді», ймовірно, у стані алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Суддя Бортницька В.В. направила протокол про адміністративне правопорушення на доопрацювання з метою визначення підсудності.

Постановою від 7 лютого 2023 року суддя Бортницька В.В. повторно направила матеріали справи № 757/28615/22-п про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (далі – Управління патрульної поліції) для дооформлення.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та з вебпорталу «Судова влада України» після направлення матеріалів справи на дооформлення суд не здійснював провадження у цій справі.

26 вересня 2023 року суддю Бортницьку В.В. звільнено у відставку.

Скаржниця Буртник Х.В. повідомляє, що станом на дату надсилання скарги (3 травня 2024 року) на сайті «Судова влада України» немає відомостей про розподіл справи № 757/28615/22-п на іншого суддю та не опубліковано судове рішення за результатами розгляду цієї справи.

Скаржниця зазначає, що керування транспортом у стані сп’яніння є одним із найнебезпечніших видів адміністративних правопорушень, тому відмова проходити огляд на стан алкогольного сп’яніння не є прикладом неухильного додержання вимог закону та верховенства права, порочить звання судді та вкрай негативно впливає на авторитет правосуддя.

Також зауважує, що суд занадто довго розглядав справу про імовірне вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Управління патрульної поліції повідомило, що після відкриття конверта від суду (з матеріалами для дооформлення) виявлено відсутність вкладень, а саме справи про адміністративне правопорушення № 757/28615/22-п, про що складено відповідний акт. Один примірник акта 2 березня 2023 року надіслано до Печерського районного суду міста Києва.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві у листі від 16 листопада 2023 року повідомило, що голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Р.Ю. призначив службове розслідування за цим фактом.

У зв’язку з цими обставинами завершився строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1, а місцезнаходження матеріалів справи № 757/28615/22-п не встановлено.

На переконання скаржниці, суддя ОСОБА1, стосовно якого складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, допустив поведінку, яка дискредитує посаду судді, тобто несумісну зі статусом судді та таку, що суперечить вимогам правил професійної етики суддів. Такими діями суддя вчинив істотний дисциплінарний проступок.

 

Рух дисциплінарної справи, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Пунктом 23⁶ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 1 січня 2025 року дисциплінарну скаргу Буртник Х.В. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Любарець О.С. (далі – дисциплінарний інспектор).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) ухвалою від 29 січня 2025 року № 143/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за зазначеною скаргою стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю. за ознаками дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор підготувала висновок про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Дисциплінарний інспектор передала висновок на розгляд Другої Дисциплінарної палати.

Дисциплінарний інспектор також повідомила судді та скаржнику про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати, призначені на 28 травня, 11 червня, 2 липня, 20 серпня, 17 вересня, 26 листопада, 10 грудня 2025 року суддю та скаржника повідомлено своєчасно й належним чином.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану та з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у зазначених вище засіданнях в режимі відеоконференції.

У засідання Другої Дисциплінарної палати 2 липня, 20 серпня, 17 вересня 2025 року з’явилися суддя Гарник К.Ю. та представник судді – адвокат Кротюк О.В., які надали пояснення по суті справи.

Скаржниця Буртник Х.В. у засідання Другої Дисциплінарної палати не з’явилася, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати за результатом розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор запропонувала змінити вид дисциплінарного стягнення та притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Зазначена пропозиція не була підтримана Другою Дисциплінарною палатою.

Член Другої Дисциплінарної палати Бурлаков С.Ю. вніс пропозицію про відмову у притягненні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю., яка також не була підтримана Другою Дисциплінарною палатою.

10 грудня 2025 року Друга Дисциплінарна палата розглянула клопотання судді про зупинення дисциплінарного провадження до розгляду Печерським районним судом міста Києва матеріалів про адміністративне правопорушення та відхилила його оскільки дисциплінарне провадження є автономним і не залежить від рішення суду у справі про адміністративне правопорушення.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати 10 грудня 2025 року член Другої Дисциплінарної палати Маселко Р.А. вніс пропозицію про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Друга Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши дисциплінарного інспектора, суддю Гарника К.Ю. та представника судді – адвоката Кротюка О.В., які просили відмовити у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, погодилась із зазначеною пропозицією з огляду на таке.

 

Обставини, установлені під час підготовки та розгляду дисциплінарної справи

 

Щодо обставин, встановлених поліцією

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 2 жовтня 2022 року серії ААД № 377935 ОСОБА1 2 жовтня 2022 року о 10:00 в місті Києві по вул. В. Васильківській, буд. 111/113, керував автомобілем марки «Ауді» в стані алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук.

Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

У зв’язку з цим щодо ОСОБА1 складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

У протоколі вказано, що події фіксувались на відеокамери № 474263 та 474262 і до протоколу додані відеозаписи з цих відеокамер.

 

Щодо розгляду справи Печерським районним судом міста Києва

19 жовтня 2022 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 757/28615/22-п).

За результатом автоматизованого розподілу судових справ між суддями 20 жовтня 2022 року ця справа розподілена судді Бортницькій В.В.

Постановою від 17 листопада 2022 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 направлено до Управління патрульної поліції для дооформлення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107589355 ).

Відповідно до постанови в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА1 скоїв адміністративне правопорушення в місті Києві по вул. В.Васильківській, буд. 111/113. До матеріалів адміністративної справи долучено постанову серії ЕАР № 5967717 про накладення на ОСОБА1 адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення, вчинене 2 жовтня 2022 року о 9:56 в місті Києві по вул. В.Васильківській, буд. 118. Вул. В.Васильківська із номерами будинків 111/113 та 118 територіально належить до двох районів міста Києва – Печерського та Голосіївського.

За таких обставин суд дійшов висновку про неможливість визначити підсудність для розгляду зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення.

20 грудня 2022 року до Печерського районного суду міста Києва повторно надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 757/28615/22-п).

21 грудня 2022 року справу передано судді Бортницькій В.В.

Постановою від 7 лютого 2023 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 направлено до Управління патрульної поліції для дооформлення з тих самих підстав, що викладено у постанові від 17 листопада 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108943520 ).

 

Щодо втрати матеріалів справи

Відповідно до супровідного листа від 20 лютого 2023 року матеріали справи № 757/28615/22-п направлено на адресу Управління патрульної поліції.

Управління патрульної поліції 1 березня 2023 року склало акт № 4 про відсутність вкладень, згідно з яким під час реєстрації листа за вихідним № 757/28615/22-п від 20 лютого 2023 року щодо направлення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 відсутні додатки, а саме справа про адміністративне правопорушення № 757/28615/22-п в одному томі на 41 аркуші.

Цей акт надіслано до Печерського районного суду міста Києва та отримано судом 21 березня 2023 року. Майже 6 місяців суд не реагував на цей акт і лише після отримання судом листа Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві від 13 вересня 2023 року № 6-К0267-23-516/23 щодо перевірки за цим фактом голова Печерського районного суду міста Києва Р. Козлов наказом від 18 вересня 2023 року № 935-з/2023 призначив службове розслідування.

У висновку за результатами службового розслідування від 30 жовтня 2023 року зазначено, що відповідно до відомостей з автоматизованої системи документообігу суду із супровідним листом від 20 лютого 2023 року (вих. № 757/28615/22-п) матеріали справи про адміністративне правопорушення № 757/28615/22-п стосовно ОСОБА1 в одному томі на 41 аркуші направлено на адресу Управління патрульної поліції для дооформлення.

21 березня 2023 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшов акт про відсутність вкладень № 4 від 1 березня 2023 року, складений працівниками Управління патрульної поліції, з якого вбачається, що під час реєстрації наведеного вище листа встановлено відсутність додатків.

Зазначений акт 23 березня 2023 року передано для виконання начальнику відділу організації та забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення Перовій О.А. Про наявність акта їй стало відомо лише після надходження на адресу суду листа заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві Н. Чумак від 13 вересня 2023 року.

Керівник апарату Печерського районного суду міста Києва Н. Ліннік 18 жовтня 2023 року надала письмові пояснення, згідно з якими з 14 лютого 2023 року працівника апарату суду, на якого покладено обов’язки щодо кур’єрської доставки кореспонденції суду, увільнено від роботи у зв’язку з призовом на військову службу. У зв’язку із фактичною відсутністю станом на 20 лютого 2023 року працівника апарату суду, який здійснює кур’єрську доставку кореспонденції суду, з метою економії коштів на пересилання поштової кореспонденції та забезпечення отримання матеріалів справи в найкоротші строки, матеріали справи № 757/28615/22-п були отримані в приміщенні суду нарочним працівником Управління патрульної поліції, який здійснює щотижневу доставку адміністративних матеріалів з цього управління до суду.

За наявними в суді даними, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 757/28615/22-п стосовно ОСОБА1 28 лютого 2023 року передано до Управління патрульної поліції для дооформлення та на момент проведення службового розслідування до суду не повертались.

Водночас Управління патрульної поліції надало інформацію, що до цього управління з Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов лист (вх. № Х-2082) від 20 березня 2024 року щодо можливих неправомірних дій з боку окремих працівників Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Під час проведення перевірки відділом моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції встановлено, що 13 жовтня 2022 року за наявними даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» «Адмінпрактика» протокол серії ААД № 377935 від 2 жовтня 2022 року за частиною першою статті 130 КУпАП, складений стосовно громадянина ОСОБА1, внесено до цієї системи та 18 жовтня 2022 року скеровано до Печерського районного суду міста Києва (вих. № 16422/41/11/4-2022).

9 грудня 2022 року відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва (№ 757/28615/22-п від 17 листопада 2022 року) зазначені матеріали справи надійшли до Управління патрульної поліції для доопрацювання та були зареєстровані за вх. № 35909 від 9 грудня 2022 року.

9 грудня 2022 року матеріали справи № 757/28615/22-п після доопрацювання скеровано до Печерського районного суду міста Києва (вих. № 22939/41/11/4-2022).

20 лютого 2023 року Печерським районним судом міста Києва до Управління патрульної поліції надіслано матеріали справи за частиною першою статті 130 КУпАП, складені стосовно громадянина ОСОБА1, № 757/28615/22-п, проте під час відкриття конверта виявлено відсутність вкладень матеріалів справи, про що складено акт № 4 від 1 березня 2024 року.

Цей акт 2 березня 2024 надіслано до Печерського районного суду міста Києва.

Зауважено, що акт складався під час отримання матеріалів справи № 757/28615/22-п поштою. Так, матеріали зазначеної справи було надіслано засобами ПАТ «Укрпошта» та отримано Відділенням поштового зв’язку № 151 ПАТ «Укрпошта».

Працівники Управління патрульної поліції матеріалів справи нарочним не отримували. Крім того, підтвердних документів про передавання матеріалів справи № 757/28615/22-п із Печерського районного суду міста Києва немає (реєстри передавання матеріалів справи тощо).

У наданих під час перевірки поясненнях відповідальна особа Управління патрульної поліції повідомила таке: «Розпоряджень, вказівок, доручень їхати до Печерського районного суду м. Києва забирати адміністративні матеріали для подальшої доставки до відділу документального забезпечення Управління патрульної поліції підпорядкованому особовому складу полку № 1 (з обслуговування правого берега) не надавав».

За результатами перевірки факт можливих неправомірних дій з боку окремих працівників Управління патрульної поліції не знайшов свого об’єктивного підтвердження, а працівники під час виконання службових обов’язків діяли на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію» та посадовою інструкцією.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати керівник апарату Печерського районного суду міста Києва Лінник Н.В., будучи допитаною як свідок, повідомила, що особисто передала оригіналів матеріалів справи № 757/28615/22-п працівнику поліції під розписку на супровідному листі. Однак будь-яких даних цього працівника поліції, а також підтверджень такої передачі надати не змогла.

Таким чином у позиції суду та поліції є істотні розбіжності. Працівники суду стверджують про передачу оригіналів матеріалів справи № 757/28615/22-п у приміщенні суду працівнику поліції, який зазвичай приносив та забирав справи. Натомість управління поліції стверджує, що отримало матеріали поштою, а уповноважений працівник поліції не отримував ці матеріали у суді.

Перевіркою Печерського районного суду міста Києва, що проводилась Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у місті Києві на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2025 року № 1742/15-25 не встановлено місцезнаходження справи № 757/28615/22-п, а лише відображено пояснення керівника апарату Лінник Н.В. про особисту передачу матеріалів працівнику патрульної поліції. Водночас будь-яких доказів такої передачі, зокрема розписки поліцейського про отримання оригіналів справи не виявлено. Не встановлено і особу працівника поліції, який начебто отримав матеріали. Перевіркою констатовано, що відсутність розписки про отримання нарочно матеріалів справи № 757/28615/22-п у відповідній номенклатурній справі є порушенням правил діловодства щодо ведення номенклатурної справи відділу організаційного забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення «Реєстр направлених справ на дооформлення» за 2023 рік.

Рада суддів України не брала участі у перевірці Печерського районного суду міста Києва на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2025 року № 1742/15-25, водночас рішенням від 13 листопада 2025 року № 52 встановила, що виявлені у діяльності Печерського районного суду міста Києва факти дійсно підривають авторитет правосуддя.

На запит члена Другої Дисциплінарної палати – доповідача Печерський районний суд міста Києва повідомив, що у суду відсутня інформація про передачу працівнику поліції того дня інших справ, окрім втраченої, а також про відсутність фактів втрати інших справ.

Таким чином втрачено лише справу № 757/28615/22-п і жодних доказів її передачі працівнику поліції у суді немає, натомість є заперечення Управління поліції про її отримання. Це свідчить про обґрунтовані сумніви у достовірності інформації про передачу оригіналів справи № 757/28615/22-п поліції.

 

Щодо відновлення втраченої справи

Печерський районний суд міста Києва постановою від 30 вересня 2025 року задовольнив частково клопотання адвоката ОСОБА2, подане в інтересах ОСОБА1, про відновлення матеріалів втраченого провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130656249 ).

Відновлено матеріали втраченого провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП, у частині:

«1. Протоколу серії ААД № 377935 від 02.10.2022 року відносно ОСОБА1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відповідно у ксерокопії);

2. Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 005511 від 06.10.2022 року, складений відносно ОСОБА1 (відповідно у ксерокопії);

3. Судової повістки Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2022 у справі № 757/28615/22-п про виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА1 в судове засідання, призначене на 09 год. 00 хв. 15.11.2022 року;

4. Постанови судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької В.В. від 17.11.2022 року, про направлення справи № 757/28615/22-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, для дооформлення.

5. Судової повістки Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2022 у справі № 757/28615/22-п про виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА1 в судове засідання, призначене на 14 год. 28 хв. 04.01.2023 року;

6. Судової повістки Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2023 у справі № 757/28615/22-п про виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА1 в судове засідання, призначене на 09 год. 00 хв. 07.02.2023 року;

7. Постанови судді Печерського районного суду м. Києва Бортницької В.В. від 07.02.2023 року, про направлення справи № 757/28615/22-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, для дооформлення».

Під час засідання Другої Дисциплінарної палати 10 грудня 2025 року суддя Гарник К.Ю. повідомив, що при відновленні матеріалів справи ОСОБА1 не надавав суду копії справи та відеозаписів, які отримав ОСОБА1 представник при ознайомленні з матеріалами цієї справи 9 листопада 2022 року.

За даними судді Гарника К.Ю. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 3 грудня 2025 року повернув справу № 757/28615/22-п в Управління патрульної поліції для дооформлення.

 

Щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП

У засіданні Другої Дисциплінарної палати 2 липня 2025 року представник судді Гарника К.Ю. – адвокат Кротюк М.В. надав письмові заперечення, до яких додав письмові пояснення Кравця М.В.

У цих письмових поясненнях Кравець М.В. зазначає, що до вересня 2024 року проходив службу в органах Національної поліції України та станом на 2 жовтня 2022 року перебував на посаді інспектора Управління патрульної поліції.

2 жовтня 2022 року Кравець М.В. з напарником патрулювали вулиці у місті Києві. Під час патрулювання напарник зупинив автомобіль марки «Ауді», який рухався по вулиці Великій Васильківській під керуванням ОСОБА1. Після зупинки та спілкування з ОСОБА1 напарник Кравця М.В. виніс стосовно ОСОБА1 постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною п’ятою статті 121 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу.

Далі Кравець М.В. зазначає таке: «Не є секретом, що інколи в усному порядку надаються вказівки щодо виконання певної роботи по складанню протоколів під час патрулювання. Мною, як інспектором УПП в м. Києві ДПП, вже після винесення напарником постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною п’ятою статті 121 КУпАП, було запропоновано ОСОБА1 пройти огляд на стан сп’яніння на місці. Мої сумніви ґрунтувалися на тому, що під час зупинки ОСОБА1 користувався жуйковою гумкою. ОСОБА1 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння саме на місці, але не відмовлявся проходити його у медичному закладі. Після чого мною було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому й було зазначено, що ОСОБА1 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння саме на місці, а не взагалі. Право на проходження огляду на стан сп’яніння в медичному закладі мною ОСОБА1 не роз’яснювалось, як і не пропонувалось проїхати з патрульними поліцейськими для проходження такого огляду. ... Також вважаю за необхідне зазначити, що особисто на мою думку ОСОБА1 не перебував у стані алкогольного, або іншого сп’яніння під час його зупинки 02 жовтня 2022 року».

З метою з’ясування обставин, наведених у поясненнях Кравця М.В., зроблено запити до Управління патрульної поліції. Також у запиті до цього управління висловлено прохання повідомити прізвище, ім’я, по батькові, посади та контактні дані усіх працівників поліції (для можливості їх виклику як свідків), які були присутні 2 жовтня 2022 року під час складання протоколу серія ААД № 377935 щодо судді ОСОБА1.

На відповідні запити Управління патрульної поліції в листі від 11 липня 2025 року повідомило, що керівництвом Управління патрульної поліції не видаються усні чи письмові накази, що виходять за межі наданих повноважень. Співробітники управління діють лише в межах чинного законодавства.

Також надано інформацію, що письмово опитано Пишнюка Олександра Миколайовича, який 2 жовтня 2022 року ніс службу у складі екіпажу 0651 разом із Кравцем М.В. та командиром роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції капітаном поліції Печкарем С.М.

Пишнюк О.М. у поясненнях повідомив, що «02.10.2022 близько 09:30 год, перебуваючи в складі екіпажу 0651 (Печкар, Пишнюк, Кравець) за адресою: м. Київ, вулиця Велика Васильківська 111/113 було зупинено транспортний засіб Audi, номерний знак ____, за порушення пункту 17.1 Правил дорожнього руху, так як водій здійснив рух по смузі громадського транспорту під керуванням водія ОСОБА1 ____ р.н. Під час спілкування з водієм, у останнього було виявлено явні ознаки алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Також водій повідомив, що вживав алкоголь протягом 24 годин. Після чого водію було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою приладу Drager, від чого водій відмовився. Також водієві було запропоновано проїхати до Київської міської клінічної наркологічної лікарні «Соціотерапія», на що водій від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Відмова водія була зафіксована на портативний відеореєстратор. Також під час спілкування водій не заперечував, що вживав спиртні напої. Під час спілкування з ОСОБА1 останній повідомив, що він має посвідчення судді Київського адміністративного суду. Відносно водія було винесено постанову серії ЕАР № 5967717 за частиною п’ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також відносно водія було складено протокол серії ААД № 377935 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Управління патрульної поліції також повідомило, що Кравець М.В. звільнений зі служби в поліції наказом Департаменту патрульної поліції № 1930 о/с від 3 вересня 2024 року. Печкар С. звільнений зі служби в поліції наказом Департаменту патрульної поліції № 1314 о/с від 28 вересня 2023 року. Контактні дані зазначених осіб надано не було.

Для перевірки письмових пояснень, Пишнюка О.М. та Кравця М.В. викликано на засідання дисциплінарної палати у якості свідків.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати 20 серпня 2025 року свідок Пишнюк О.М., будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо недостовірні свідчення, надав показання щодо обставин складення 2 жовтня 2022 року адміністративного протоколу стосовно судді ОСОБА1. Свідок підтримав надані раніше письмові пояснення. Підтвердив, що саме він спілкувався з ОСОБА1 і у нього були наявні ознаки алкогольного сп’яніння. Стверджував, що на його запитання водію, чи вживав він алкоголь останні 24 години, водій підтвердив вживання алкоголю протягом ночі. Судді було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння на місці за допомогою сертифікованого драгера. ОСОБА1 відмовився від такого огляду, після чого судді було запропоновано проїхати для проходження огляду до медичного закладу. Проте суддя ОСОБА1 також відмовився від цього. Оскільки суддя відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку, стосовно нього було складено адміністративний протокол за частиною першою статті 130 КУпАП.

Пишнюк О.М. категорично заперечив наявність будь-яких неправомірних вказівок про складання протоколу щодо ОСОБА1 та підтвердив, що були усі підстави для складання протоколу і він діяв відповідно та у порядку визначеному відповідними нормативними актами. Зазначив, що ОСОБА1 пред’явив посвідчення судді вже після того як його було повідомлено про складання протоколу.

Також свідок повідомив, що від самого початку зупинки транспортного засобу до завершення оформлення адміністративних матеріалів поліцейськими безперервно проводився відеозапис. Частково події знімав на свій телефон і водій ОСОБА1.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати 17 вересня 2025 року допитано свідка Кравця М.В., який пояснив, що перебував у складі екіпажу патрульної поліції, який зупинив суддю ОСОБА1. Повідомив, що із суддею спілкувався його колега – Пишнюк О.М., він не був присутній під час їхнього спілкування, зокрема під час того, як судді ОСОБА1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння. Кравець М.В. лише складав протокол про адміністративне правопорушення та ознайомив суддю ОСОБА1 із ним. Свідок зазначив, що усвідомлював неможливість складання такого протоколу без наявності ознак сп’яніння, йому відома процедура і підстави складання протоколу за відмову водія від проходження медичного огляду на стан сп’яніння і він діяв чітко у межах та спосіб, визначених законодавством. Повідомив, що сам не бачив ознак сп’яніння у ОСОБА1, однак зазначив, що безпосереднє спілкування з водієм проводив Пишнюк О.М. Кравець М.В. також спростував твердження про надання усних вказівок щодо складання адміністративних протоколів.

 

Щодо обставин складання постанови за статтею 121 КУпАП

Відповідно до матеріалів справи підставою для зупинки ОСОБА1 2 жовтня 2022 року стало те, що водій не користувався ременем безпеки під час руху. У зв’язку з цим інспектор Печкар С.М. склав постанову серії ЕАР № 5967717 від 2 жовтня 2022 року, якою ОСОБА1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п’ятою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн за порушення підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху.

ОСОБА1 не погодився з цією постановою та оскаржив її до Солом’янського районного суду міста Києва, який рішенням від 5 липня 2023 року у справі № 760/18855/22 скасував постанову поліцейського (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/112056783).

Суд вирішив, що обставини постанови не підтверджуються належними доказами. Так, зокрема, фото- чи відео- файлів, на яких було б зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надано.

Із Солом’янського районного суду міста Києва в межах розгляду дисциплінарної справи витребувано матеріали адміністративної справи № 760/18855/22. Одним із додатків до адміністративного позову був «скріншот з відеоматеріалів нагрудної камери працівника поліції в момент зупинки транспортного засобу». Також на обґрунтування поновлення строків для подання позовної заяви до позову додано копію заяви від 9 листопада 2022 року про ознайомлення з матеріалами справи № 757/28615/22-п із позначкою Печерського районного суду міста Києва про отримання. На заяві міститься розписка адвоката ОСОБА3 про те, що він ознайомився з матеріалами справи та отримав копію відеоматеріалів.

Таким чином матеріали цієї справи засвідчують, що представник судді отримав матеріали справи № 757/28615/22-п у тому числі відеозапис події, однак до матеріалів справи було додано лише один скріншот з відеозапису.

 

Щодо позиції судді

Суддя Гарник К.Ю. надав письмові пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі Буртник Х.В., та зазначив таке.

2 жовтня 2022 року приблизно о 9:30 суддя виїхав на автомобілі марки «Ауді» з дому на тренування. Приблизно о 9:50 на перехресті вулиць Єжи Гедройця та Великої Васильківської його зупинив екіпаж патрульної поліції.

Підійшовши, один з інспекторів патрульної поліції на запитання щодо причини зупинки назвав порушення підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху (не пристебнутий пасок безпеки). Суддя Гарник К.Ю. з такими твердженнями інспектора не погодився, оскільки вони не відповідали дійсності, адже він був пристебнутий паском безпеки.

Проте інспектор патрульної поліції, не відреагувавши на його заперечення, не надавши належної правової оцінки його поясненням щодо обставин справи, не надавши для огляду жодних доказів, які могли підтвердити дійсність скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 121 КУпАП, склав постанову серії ЕАР № 596717, відповідно до якої на ОСОБА1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за порушення підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху.

Отримавши примірник цієї постанови та ознайомившись із її змістом, Гарник К.Ю. намагався довести екіпажу патрульної поліції те, що він не порушував Правил дорожнього руху та керував автомобілем із пристебнутим паском безпеки, але його пояснення були залишені поза увагою.

Суддя Гарник К.Ю. зазначає, що після описаних подій інший інспектор патрульної поліції з цього ж патрульного екіпажу почав стверджувати, що в нього наявні ознаки алкогольного сп’яніння.

Обставини, що стали підставою для таких тверджень, судді Гарнику К.Ю. не відомі, оскільки з моменту зупинки його автомобіля та до моменту винесення постанови серії ЕАР № 596717 минуло понад 15 хвилин, і за цей час у інспекторів патрульної поліції таких сумнівів не виникало аж до моменту, поки він не отримав примірника зазначеної постанови.

Суддя Гарник К.Ю. звертає увагу на той факт, що саме протиправні дії інспекторів патрульної поліції під час складення постанови про адміністративне правопорушення за порушення підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху викликали в нього обурення та сумніви щодо неупередженості інспекторів, а також у законності їхніх дій під час несення служби.

Тому, коли інспектор патрульної поліції Кравець М.В. запропонував судді Гарнику К.Ю. пройти огляд на стан сп’яніння на місці, він мав обґрунтовані сумніви у законності дій екіпажу патрульної поліції та точності показників приладу, яким йому було запропоновано скористатися.

Суддя Гарник К.Ю. стверджує, що у зв’язку з цим він відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння на місці.

Суддя Гарник К.Ю. зауважує, що інспекторами патрульної поліції після відмови від проходження огляду на стан сп’яніння на місці не було запропоновано пройти такий огляд у відповідному медичному закладі, як і не видано відповідного направлення для проходження такого огляду, натомість складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 377935 від 2 жовтня 2022 року (час складання – 10 год 15 хв).

З огляду на це суддя Гарник К.Ю. самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов відповідний огляд.

Суддя зазначає, що самостійне проходження огляду на стан сп’яніння зумовлено саме протиправністю дій інспекторів патрульної поліції, що призвело до наявності сумнівів у достовірності показників приладу, яким йому було запропоновано скористатися, відсутністю пропозиції пройти огляд у медичному закладі та невидачі відповідного направлення для проходження огляду на стан сп’яніння.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 905511 суддя ОСОБА1 направлений на огляд 2 жовтня 2022 року о 12 год 10 хв та за результатами огляду ознак сп’яніння в нього не виявлено (копію відповідного висновку суддя додав до пояснень).

Суддя Гарник К.Ю. також повідомив, що рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 5 липня 2023 року у справі № 760/18855/22 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5967717 від 2 жовтня 2022 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції Печкарем С.М., про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частинною п’ятою статті 121 КУпАП, та закрито справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зазначеним рішенням суду, серед іншого, встановлено, що відповідачами (Управлінням патрульної поліції та Департаментом патрульної поліції) не надано жодних доказів скоєння ОСОБА1 вищевказаного адміністративного правопорушення.

Суддя також зауважив, що остаточного судового рішення у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП судом не ухвалено.

Водночас просить звернути увагу, що він не уникав судових засідань у справі № 757/28615/22-п, на виклики суду з’являвся та був зацікавлений у наданні особистих пояснень щодо обставин справи, тобто не перешкоджав встановленню обставин справи.

Суддя Гарник К.Ю. також підтвердив факт, що наразі невідомо, де перебувають матеріали про адміністративне правопорушення. ОСОБА1 неодноразово звертався до Печерського районного суду міста Києва та до Національної поліції України для встановлення їх місцезнаходження, проте досі цього не з’ясовано.

У засіданнях Другої Дисциплінарної палати суддя Гарник К.Ю. підтримав надані пояснення та просив відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

Також у засіданні Другої Дисциплінарної палати 2 липня 2025 року письмові заперечення надав адвокат Кротюк О.В., у яких він зазначив про:

незрозумілість інкримінованого судді дисциплінарного проступку;

відсутність належних доказів, які вказували б на допущення суддею інкримінованого дисциплінарного проступку, зокрема відеофіксації подій, які стали підставою для складення стосовно ОСОБА1 адміністративного протоколу;

порушення патрульними поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння, а саме те, що всупереч вимогам законодавства патрульні поліцейські не пропонували судді пройти відповідний огляд у медичному закладі.

Адвокат Кротюк О.В. просив відмовити у притягненні судді Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

 

Висновки за результатом розгляду дисциплінарної справи

У межах розгляду цієї дисциплінарної справи не досліджується питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення суддею дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики.

Адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, що мають різний склад порушення, тому притягнення чи непритягнення до дисциплінарної відповідальності не може обумовлюватися наявністю чи відсутністю складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Під час розгляду дисциплінарної справи орган, що здійснює дисциплінарне провадження, не досліджує питання наявності або відсутності вини особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення такою особою дисциплінарного проступку.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність судового рішення за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення лише для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно зі статтею 62 цього Закону поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Працівники поліції виконують функції представників влади, зокрема, у відносинах з учасниками дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

За змістом абзаців третього та п’ятого частини другої статті 16 зазначеного Закону водій зобов’язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху).

Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння має наслідком притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП містить кілька окремих (самостійних) складів адміністративних проступків, які відрізняються за об’єктивною стороною (зовнішнім проявом). Зокрема, правопорушення, яке полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп’яніння, є відмінним від правопорушення, яке полягає в ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння. Отже, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров’я.

Пунктами 7, 8 зазначеного Порядку визначено, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів – у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно із частиною четвертою статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться у присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Частиною п’ятою статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп’яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я України та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Згідно з пунктом 3 розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп’яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння є самостійним складом адміністративного проступку.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що стосовно ОСОБА1, який є суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, 2 жовтня 2022 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 377935.

Згідно із зазначеним протоколом ОСОБА1 2 жовтня 2022 року о 10 год 00 хв в місті Києві по вул. В. Васильківській, буд. 111/113, керував автомобілем марки «Ауді», державний реєстраційний номерний знак ____, у стані алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.

Під час попередньої перевірки член Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – доповідач, який відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, виконував повноваження дисциплінарного інспектора, вживав заходів для встановлення місцезнаходження адміністративних матеріалів про вчинення ОСОБА1 відповідного адміністративного правопорушення, які були направлені для розгляду до Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/28615/22-п).

Відповідні заходи були вжиті також дисциплінарним інспектором, зокрема, шляхом направлення запитів до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» та Державної судової адміністрації України.

Окрім того, вживалися необхідні заходи щодо отримання відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, на яких зафіксовано події, які є предметом оцінки у цій справі.

За результатом вчинення таких дій місцеперебування матеріалів справи № 757/28615/22-п не встановлено. У розпорядженні Державного підприємства «Інформаційні судові системи» електронні копії матеріалів також відсутні.

Щодо носіїв відеофіксації відповідних подій Управління патрульної поліції повідомило, що строк зберігання відеозаписів становить 30 днів. Оскільки на момент звернення з відповідними запитами з дати подій пройшло більше 30 днів, надати відеозаписи не було можливим.

Окрім цього, направлялися запити до Управління патрульної поліції щодо відібрання пояснень від патрульних поліцейських, які 2 жовтня 2022 року складали адміністративні матеріали стосовно ОСОБА1.

Водночас фактів відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння та складення адміністративного протоколу за статтею 130 КУпАП суддя Гарник К.Ю. не заперечує.

Так, копію зазначеного протоколу суддя додав до наданих Вищій раді правосуддя письмових пояснень. Підстави для відмови від проходження огляду також детально описані ним у поясненнях.

Щодо причин відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, на які посилається Гарник К.Ю. у письмових поясненнях, варто зауважити, що наведені суддею обставини не можуть бути підтверджені, оскільки, як вже зазначалося, місцезнаходження адміністративних матеріалів на сьогодні не встановлено, строк зберігання відповідних відеофайлів закінчився.

Посилання судді на неправомірні дії з боку працівників патрульної поліції оцінюються критично, оскільки відсутні будь-які докази такої поведінки, окрім тверджень судді, які спростовуються поясненнями свідка Пишнюка О.М.. Очевидно і те, що якби поліцейські допустили порушення, а у діях судді не було порушень, то це було б зафіксовано на відеозаписах події і Гарник К.Ю. доклав би зусиль для отримання та надання дисциплінарній палаті цих відеозаписів. Також немає інших відомостей щодо вчинення суддею Гарником К.Ю. дій, спрямованих на встановлення факту протиправних дій працівників патрульної поліції (серед іншого, оскарження таких дій в судовому чи дисциплінарному порядку).

Допитаний під час розгляду дисциплінарної справи свідок Пишнюк О.М., який безпосередньо спілкувався із суддею Гарником К.Ю., підтвердив, що судді було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі. Суддя відмовився від проходження таких оглядів. Свідок Кравець М.В. пояснив, що він особисто не пропонував судді пройти відповідні огляди, позаяк він лише оформлював протокол відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання судді на обставини, встановлені Солом’янським районним судом міста Києва під час розгляду справи № 760/18855/22 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, складеної стосовно судді ОСОБА1 того самого дня, не є релевантними до цієї дисциплінарної справи. Варто зауважити, що визначальним у розгляді справи № 760/18855/22 було те, що відповідач (Управління патрульної поліції) не підтвердив правомірність своїх дій належними доказами, зокрема, фото- чи відеофайлами, на яких було б зафіксоване вчинення адміністративного правопорушення (а саме, що суддя ОСОБА1 не був пристебнутий паском безпеки).

Управління патрульної поліції повідомило Вищу раду правосуддя про те, що на момент надходження до цього управління ухвали про відкриття провадження у справі № 760/18855/22, а саме 21 березня 2023 року, строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів (30 днів) закінчився, у зв’язку з чим представник Департаменту патрульної поліції під час подання відзиву на позовну заяву не мав можливості долучити відповідні докази.

Важливо також звернути увагу на те, що згідно з копіями матеріалів справи № 760/18855/22, у якій адвокат ОСОБА3, який діяв від імені позивача ОСОБА1, до позову додав скріншот із відеоматеріалів нагрудної камери працівника поліції в момент зупинки транспортного засобу та копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 757/28615/22-п із розпискою адвоката ОСОБА3 про те, що він ознайомився з матеріалами справи та отримав копію відеоматеріалів.

З викладеного вбачається, що адвокат судді ОСОБА1 – ОСОБА3 мав у своєму розпорядженні відповідні відеоматеріали і саме скріншот з цих відеоматеріалів був доданий до адміністративного позову.

Cуддя Гарник К.Ю. неодноразово зазначав, що якби відеозапис існував, то він би підтвердив його доводи та неправомірність дій патрульних поліцейських під час складення щодо нього адміністративного протоколу. Також суддя неодноразово наголошував, що таких відеозаписів не існує. Водночас до адвоката ОСОБА3 із запитами щодо наявності таких відеозаписів та можливості їх отримання він не звертався.

Ці відеозаписи були отримані адвокатом ОСОБА3 під час здійснення ним адвокатської діяльності, а саме представництва інтересів судді ОСОБА1, а тому вони становлять адвокатську таємницю і не можуть бути розголошені адвокатом без дозволу клієнта (пункт 2 частини другої статті 21, стаття 22, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Член Другої Дисциплінарної палати – доповідач надіслав судді запит від 21 липня 2025 року № 6022/0/19-25 з проханням надати усі наявні у судді та його представника копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 757/28615/22-п, включаючи відеозаписи.

У відповіді судді від 30 липня 2025 року він зазначив, що не знайомився з матеріалами справи та не отримував їх від свого представника, з яким наразі відсутній контакт.

Під час засідання Другої Дисциплінарної палати суддя Гарник К.Ю. повідомив, що вже тривалий час не користується послугами адвоката ОСОБА3, у нього відсутній контакт з ним, і він не обізнаний із діями адвоката під час представництва його інтересів та наявних у нього документів.

Зазначені твердження судді Гарника К.Ю. оцінюються критично, оскільки презюмується, що адвокат ОСОБА3 відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дотримався присяги адвоката України і правил адвокатської етики та належним чином поінформував клієнта (суддю Гарника К.Ю.) щодо здійсненої адвокатом роботи (наданих послуг) і передав клієнту копії процесуальних документів, наявних у адвоката.

Окрім того, суддя не навів жодних аргументів, які б свідчили, що він позбавлений можливості отримати від свого колишнього представника копії матеріалів справи та відеозапис події, а контакти ОСОБА3 є загальнодоступними. Тому очевидно, що при бажанні, суддя міг би зв’язатись зі своїм колишнім представником та отримати усі необхідні матеріали. Це підтверджує і позиція суді, озвучена на засіданні Другої Дисциплінарної палати у відповідь на питання доповідача про причини невжиття заходів для отримання відеозапису. Суддя відповів, що він не має наміру допомагати у притягненні його до дисциплінарної відповідальності. Тобто можна зробити висновок, що суддя має можливість, але не бажає отримати ці записи оскільки на записах зафіксовано поведінку судді, яка свідчить про наявність у його діях ознак правопорушень.

Також доповідач на засіданні Другої Дисциплінарної палати запитував суддю чи здійснював він відеозапис події на власний мобільний телефон. Суддя заперечив, однак свідок Пишнюк О.М. повідомив, що такий запис суддя вів.

Щодо порушення встановленого законом порядку огляду особи на стан алкогольного сп’яніння слід зазначити таке.

Чинне законодавство досить чітко і послідовно врегульовує порядок проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, так само як і дії водія у випадку, якщо він не згоден з результатами огляду, проведеного поліцейським, яких суддею Гарником К.Ю. дотримано не було.

Процедура притягнення особи до дисциплінарної відповідальності суттєво відрізняється від процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а тому і порядок оцінки доказів у таких процедурах також є відмінним.

У разі відмови водія від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки він має бути направлений поліцейським до визначеного медичного закладу не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, такий огляд проводиться у присутності поліцейського.

Самозвернення водія для проведення такого огляду безумовно не відповідає вимогам КУпАП та відповідним підзаконним актам.

Суворе дотримання процедури проведення такого огляду є визначальним для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення відповідного адміністративного проступку.

Згідно з копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 905511 вбачається, що суддя направлений на огляд 2 жовтня 2022 року о 12:10, за результатами огляду ознак сп’яніння в нього не виявлено. Підставою для проведення огляду зазначено «самозвернення».

Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 377935 зафіксовані в ньому події відбулися 2 жовтня 2022 року о 10 год 00 хв.. Огляд судді у медичному закладі проведений того ж дня о 12 год. 10 хв., тобто через понад 2 години з моменту виявлення обставин, що є підставою для огляду. Це означає, що результати такого огляду не мають юридичного значення. У будь-якому випадку та обставина, що суддя Гарник К.Ю. самостійно звернувся до закладу охорони здоров’я КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння не свідчить про неправомірність дій поліцейських, а лише свідчить про те, що через понад дві години після події він не перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Протокол про адміністративне правопорушення був складений за відмову водія (судді ОСОБА1) від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, а не керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані такого сп’яніння.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Гарника К.Ю., які свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, а саме відмова судді Гарника К.Ю. від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено такі факти:

суддя Гарник К.Ю. був зупинений поліцейськими патрульної поліції за порушення ним, на переконання поліцейських, Правил дорожнього руху;

поліцейський Пишнюк О.М., який спілкувався з суддею виявив у судді ознаки алкогольного сп’яніння і суддя сам зазначив, що вживав алкоголь вночі;

суддя Гарник К.Ю. відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку;

стосовно судді ОСОБА1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів під час здійснення правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов’язків.

Відповідно до частини шостої та пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У частині першій статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту:

«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етики суддів викладено в Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинний на час вчинення суддею дисциплінарного проступку). Цей документ має обов’язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміють як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність зі здійснення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожим змістом наділено і поняття «авторитет судді», за яким суддя постає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики).

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики).

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки під час здійснення будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Пункт 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності передбачає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов’язків та в особистому житті.

За пунктом 22 зазначеного Висновку суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Наведені положення однозначно вимагають, що посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Не є винятком поведінка судді у повсякденному (приватному) житті, який повинен бути законослухняним і добропорядним, оскільки тільки така поведінка може бути запорукою утвердження довіри до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/18/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/123992366).

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.

Позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пов’язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки.

Про наявність у поведінці судді складу вказаного дисциплінарного проступку можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний відгук, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/125028864).

Пояснення судді Гарника К.Ю. щодо підстав відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння оцінюються критично, оскільки суддя, маючи тривалий стаж керування транспортними засобами, будучи безумовно обізнаним із установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, з вимогами Правил дорожнього руху, не міг не знати, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння матиме наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а отже, матиме негативний вплив на рівень суспільної довіри до суду.

З огляду на зазначене, суддя Гарник К.Ю. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Друга Дисциплінарна палата не встановила обставин, які б могли виправдати дії судді Гарника К.Ю. з відмови у проходженні відповідно огляду на стан сп’яніння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року зазначила, що проходження суддею огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою приладу «Драгер» безпосередньо після ДТП відкинуло б розумні сумніви щодо цього. Невчинення таких дій, ураховуючи пояснення судді, що він не перебував у стані алкогольного сп’яніння, ставить їх під сумнів та дає підстави вважати, що суддя не докладав зусиль для того, щоб на думку стороннього спостерігача його поведінка була бездоганною і такою, що відповідала стандартам поведінки, які суспільство очікує від судді (справа № 990SCGC/15/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/126259391).

Суддя за будь-яких обставин має діяти виключно в межах законодавчо визначеної процедури і в певних ситуаціях учиняти усі можливі дії для встановлення істини.

Суддя Гарник К.Ю., маючи вищу юридичну освіту, значний стаж роботи на посаді судді, тривалий водійський стаж, безумовно, є обізнаним із порядком проведення відповідного огляду і мав ужити всіх можливих заходів для якомога ретельнішого дотримання визначеної законом процедури.

Крім того, з копії протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суддя Гарник К.Ю. висловив незгоду із висновком поліцейського про наявність у нього ознак алкогольного сп’яніння, проте не висловив жодного зауваження щодо відсутності пропозиції від інспекторів патрульної поліції пройти відповідний огляд у медичному закладі.

Водночас патрульний поліцейський Пишнюк О.М. зазначив, що судді Гарнику К.Ю. було запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі, проте він від такого відмовився.

Суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності в його поведінці складу дисциплінарного проступку. При цьому під стандартом доказування «чіткі та переконливі докази» розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.

Однак суддя Гарник К.Ю. своєю поведінкою під час розгляду дисциплінарної справи не сприяв установленню дійсних обставин у зазначеній справі. Суддя, стверджуючи про те, що відеозапис з камер патрульних поліцейських усунув би будь-які сумніви у його правомірній поведінці, не вжив жодних заходів для їх здобуття. Водночас зібрані під час дисциплінарного провадження докази свідчать про те, що такі відеозаписи були наявні у його адвоката ОСОБА3, проте суддя не вжив жодних заходів щодо їх отримання та усунення обґрунтованих сумнівів щодо його неправомірної поведінки.

Суддя має особливий професійний статус, який накладає підвищені вимоги до його поведінки. Саме тому від судді очікується не просто формальне дотримання закону, а проактивна позиція, спрямована на забезпечення законності й справедливості. У ситуаціях, які можуть викликати сумніви або поставити під питання власну доброчесність, суддя повинен вчиняти усі можливі дії, щоб максимально сприяти встановленню істини, підтвердити свою правомірність та усунути будь-які підозри у недоброчесній поведінці.

Велика Палата Верховного Суду також акцентує, що особливий статус судді, який передбачає наявність високого рівня професійної свідомості та важливість виконуваної ним державної функції зобов’язує суддю не лише не заперечувати щодо здійснення працівниками патрульної поліції своїх функцій, а й сумлінно виконувати відповідні права та обов’язки, брати активну участь та сприяти у процедурі складання протоколу про адміністративне правопорушення з метою відновлення істини у справі (див. пункт 110 Постанови від 27 листопада 2025 року у справі № 990SCGC/31/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/132197258 ).

Будь-яка особа, яка вчинила правопорушення, має бути готовою нести відповідальність за таке правопорушення. У разі коли такою особою є суддя, тягар відповідальності є посиленим.

Твердження судді Гарника К.Ю. про те, що на момент події він не знав і не мав знати порядок проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, і що він керувався тим, що сказав йому патрульний поліцейський, а саме, що він може самостійно проїхати до медичного закладу, є неприйнятним не лише з огляду на статус судді, а й з огляду на вимоги Конституції України.

Стаття 68 Конституції України прямо передбачає, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Це загальний конституційний принцип, який застосовується до кожної особи, а тим більше до судді, який професійно застосовує закон і зобов’язаний демонструвати найвищий рівень правової культури.

Суддя повинен виконувати законні вимоги посадових осіб та демонструвати зразкову поведінку, яка утверджує авторитет правосуддя.

Відмова від виконання законної вимоги не може бути виправдана посиланням на незнання закону ані для пересічного громадянина, а тим більше для судді.

Суддя за будь-яких умов повинен обирати такий варіант поведінки, який з точки зору звичайної розсудливої людини не викликатиме сумнівів у її етичності, а тим більше не допускатиме припущення щодо наявності обставин для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження огляду на встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння не є менш серйозним правопорушенням, ніж перебування особи в такому стані, і не може розцінюватись як така. Особа, яка відмовляється від правомірної вимоги пройти огляд на встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, несе юридичну відповідальність, зокрема і дисциплінарну, таку ж, як і особа, перебування якої у такому стані підтверджено.

Норми суддівської етики пред’являють до судді значно вищі вимоги, тому відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння свідчила про небажання Гарника К.Ю. усунути відповідні сумніви, що є неналежною поведінкою, яка порочить звання судді та принижує авторитет судової влади, і є порушенням норм суддівської етики.

Нехтування суддею нормами чинного законодавства щодо виконання законних вимог працівників патрульної поліції та дотримання чітко визначеного законом способу дій, по-перше, нівелює роботу таких працівників щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху, а по-друге, з огляду на особливий статус судді, який безумовно вимагає діяти виключно в межах закону, допущення протиправної поведінки та намагання виправдати її у зазначений вище спосіб може створити у стороннього спостерігача враження, що, ставлячи під сумнів будь-які дії працівників поліції, можна уникнути відповідальності.

Постійна увага з боку суспільства до дій представників судової гілки влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції України, законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й обов’язок бути людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо відповідності судді високим етичним стандартам, яким він має відповідати.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Друга Дисциплінарна палата вважає, що такі дії судді Гарника К.Ю. свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та наявні у матеріалах справи докази є чіткими, переконливими та з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які є підставою для притягнення судді Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Гарника К.Ю. охоплюються складом дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата вважає за доцільне притягнути суддю Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності із зазначених вище підстав.

 

Обставини, враховані під час обрання виду дисциплінарного стягнення

Гарник Кирило Юрійович Указом Президента України від 12 січня 2011 року № 20/2011 призначений на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п’ять років. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 133/2013 переведений у межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Указом Президента України від 22 вересня 2020 року № 407/2020 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У характеристиці судді Гарника К.Ю. за підписом голови Окружного адміністративного суду міста Києва Р. Арсірія зазначено, зокрема, таке: «За час роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ГАРНИК Кирило Юрійович зарекомендував себе досвідченим суддею, який на високому рівні володіє теоретичними та практичними знаннями у сфері адміністративної юстиції та фахово застосовував їх при здійсненні правосуддя. Систематично працює над підвищенням свого професійного рівня, уважно стежить за змінами в чинному законодавстві. Постійно проходить підготовку для підтримання рівня кваліфікації за програмою для суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України, про що має відповідні сертифікати.

26 червня 2014 року на підставі прилюдного захисту дисертації на тему: «Адміністративно-правове регулювання надання послуг населенню органами житлово-комунального господарства» йому присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук. ГАРНИК Кирило Юрійович за особистими якостями морально стійкий, наполегливий, врівноважений, з повагою ставиться до керівництва та колег, неухильно дотримується професійної етики судді. Дисциплінарних стягнень не має».

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги.

Інкримінований судді Гарнику К.Ю. дисциплінарний проступок вчинено 2 жовтня 2022 року, дисциплінарна скарга, яка стала підставою для відкриття дисциплінарної справи, надійшла до Вищої ради правосуддя 6 травня 2024 року.

Ураховуючи викладене, строк притягнення судді Гарника К.Ю. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Зазначену норму викладено в наведеній вище редакції відповідно до Закону України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», що набрав чинності 30 грудня 2023 року.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

За тлумаченням цієї норми особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення правопорушення.

Зважаючи на це, абзац третій частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що набрала чинності 30 грудня 2023 року, не може бути застосований під час обрання судді Гарнику К.Ю. виду дисциплінарного стягнення.

Отже, за вчинений суддею Гарником К.Ю. дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи приписи статті 58 Конституції України (без визначення такого дисциплінарного проступку істотним дисциплінарним проступком в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), передбачено можливість застосування дисциплінарних стягнень, визначених пунктами 4–6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, що діяла до 30 грудня 2023 року, у виді:

подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

подання про звільнення судді з посади.

Оскільки суддя Гарник К.Ю. є суддею місцевого окружного суду, до нього неможливо застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про переведення до суду нижчого рівня.

Практика Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння є сталою та послідовною. Так, у разі вчинення суддею дисциплінарного проступку такого виду підлягають застосуванню дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 4 і 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно із пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Стаття 9 Конституції України, стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначають, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Принцип пропорційності є одним із елементів верховенства права, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ для того, щоб втручання було виправданим, воно має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві», тобто пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

У рішенні ЄСПЛ «Маноле проти Республіки Молдова» від 18 липня 2023 року суд зазначив, що звільнення заявниці було єдиним покаранням, яке могло бути застосоване на той час. Це була дуже жорстка міра покарання. Крім того, санкція не послідувала за іншими заходами, вжитими щодо заявниці раніше. Відповідні міжнародні документи та висновки, а також законодавство та практика держав – членів Ради Європи передбачають, що тест на пропорційність також повинен оцінювати суворість санкції, обраної з ряду доступних санкцій, щодо змісту та контексту оскаржуваних зауважень.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

Притягнення до дисциплінарної відповідальність має на меті забезпечити настання передбаченої законом відповідальності за скоєний дисциплінарний проступок. Відповідальність за такий проступок має бути реальною та незворотною.

За встановлених обставин Друга Дисциплінарна палата вважає за доцільне застосувати до судді Гарника К.Ю. дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Водночас варто врахувати, що дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», має кілька складників:

тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді;

направлення судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації – з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, у якому суддя Гарник К.Ю. обіймає посаду судді. На сьогодні суддя Гарник К.Ю. не переведений, відряджений чи призначений на посаду судді до іншого суду, і він не здійснює правосуддя.

Тому один із складових елементів такого виду дисциплінарного стягнення як тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя матиме формальний характер, оскільки фактично суддя Гарник К.Ю. не здійснює правосуддя.

Водночас інші складові частини будуть реалізовані і матимуть для судді реальні наслідки. Так, суддя Гарник К.Ю. буде позбавлений права на отримання доплат до посадового окладу судді, які він отримує, що підтверджується листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року № 07-36/120. Крім того, суддя пройде курс підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України та подальше кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Під час дисциплінарного провадження встановлено чіткі та переконливі докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність у діях судді Гарника К.Ю. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Беручи до уваги характер допущеного суддею Гарником К.Ю. дисциплінарного проступку, а саме грубе порушенням правил суддівської етики та поведінки, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, урахувавши особу судді, відомості, наведені у його характеристиці, ступінь його вини, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування до судді Гарника К.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді буде пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника Кирила Юрійовича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Надати Буртник Христині Василівні дозвіл на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя