Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги суддів Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Наталії Володимирівни, Сиволапа Дмитра Сергійовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 28 травня 2025 року (вх. № 2327/0/6-25, № 2328/0/6‑25) надійшли скарги суддів Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., Сиволапа Д.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Суддів Вергун Н.В., Сиволапа Д.С., скаржника – Полтавську обласну прокуратуру повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Відповідну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя судді Вергун Н.В., Сиволап Д.С. узяли участь у режимі відеоконференції, підтримали подані ними скарг, просили скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

У засіданні Вищої ради правосуддя представник скаржника – прокурор відділу підтримання публічного обвинувачення в суді Полтавської обласної прокуратури Акулова С.М., узяла участь у режимі відеоконференції, просила відмовити в задоволенні скарг суддів Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., Сиволапа Д.С., рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 залишити без змін.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали скарг та дисциплінарного провадження, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєву О.Є., суддів Вергун Н.В., Сиволапа Д.С., представника скаржника – прокурора Акулову С.М., встановила таке.

Інформація стосовно суддів

Вергун Наталія Володимирівна Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 призначена на посаду судді Шишацького районного суду Полтавської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 призначена суддею цього суду.

Сиволап Дмитро Сергійович Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 302/2013 призначений на посаду судді Шишацького районного суду Полтавської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 24 квітня 2019 року № 164/2019 призначений суддею цього суду.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 17 червня 2021 року (вх. № 39/2/13-21) надійшла дисциплінарна скарга Полтавської обласної прокуратури за підписом її керівника А. Столітнього на дії суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С., Вергун Н.В. під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, пунктами 6, 11, 12, 13 частини другої статті 115 КК України (справа № 532/308/15-к).

У дисциплінарній скарзі зазначено, що колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області у складі суддів Рябченка В.В., Сиволапа Д.С., Вергун Н.В. ухвалою від 2 червня 2021 року задовольнила заяву про самовідвід судді Рябченка В.В. у вказаній справі. Підставою для постановлення такої ухвали стали доводи судді Рябченка В.В. про те, що вказана кримінальна справа є резонансною, злочин, у якому обвинувачуються ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3, є особливо тяжким, для здійснення судового провадження потрібний значний час, а тому відповідно до статті 320 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) повинен бути призначений запасний суддя, який у Шишацькому районному суді Полтавської області відсутній. У дисциплінарній скарзі також зазначено, що приміщення Шишацького районного суду Полтавської області не відповідає жодним вимогам для розгляду справ вказаної категорії, оскільки знаходиться не в окремому приміщенні, а в пристосованому приміщенні разом з іншими установами, у суді є лише 2 зали, один з яких має облаштоване місце для перебування осіб, що тримаються під вартою, але самі розміри залу не дають можливості розмістити всіх учасників цього кримінального провадження, у суді немає запасного виходу, відсутні кімнати для конвою, адвокатів, затриманих осіб і свідків, відсутня охорона та спеціально обладнана сигналізацією кімната для зберігання матеріалів зазначеного кримінального провадження та речових доказів, а отже, неможливо забезпечити їх належне зберігання. У разі виникнення непередбачуваних ситуацій неможливо буде забезпечити безпеку суддів, учасників кримінального провадження, свідків та інших осіб.

Крім того, у заяві про самовідвід суддя Рябченко В.В. зазначив, що 18 вересня 2021 року йому виповнюється 60 років і він планує «піти у відставку за станом здоров’я», а для розгляду вказаної кримінальної справи потрібен значний час.

Проте, Полтавська обласна прокуратура зауважила, що посилання судді на неможливість розгляду справи у вказаному суді спростовується ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2021 року, якою подання Крюківського районного суду міста Кременчука задоволено, зазначене кримінальне провадження скеровано на розгляд Шишацького районного суду Полтавської області. Тобто апеляційний суд дійшов висновку про наявність можливості утворити склад суду в цьому суді, і будь-які перепони для розгляду справи відсутні.

Полтавська обласна прокуратура також зазначила, що протягом поточного року Шишацький районний суд Полтавської області розглянув 45 кримінальних проваджень, з них 9 за тяжкими злочинами, тому доводи, наведені в заяві про самовідвід, є надуманими.

На переконання скаржника, колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області, задовольняючи заяву про самовідвід судді Рябченка В.В., фактично легалізувала незаконні дії судді Рябченка В.В., що призвело до незаконної відмови в доступі до правосуддя, підриву авторитету правосуддя, недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів.

На підставі зазначених обставин Полтавська обласна прокуратура просила притягнути суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С., Вергун Н.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 3 березня 2025 року № 370/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С., Вергун Н.В. з підстав можливої наявності в діях суддів ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

За результатами розгляду зазначеної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 притягнула суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С., Вергун Н.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до них дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

27 травня 2021 року до Шишацького районного суду Полтавської області з Полтавського апеляційного суду, після визначення підсудності, надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, пунктами 6, 11, 12, 13 частини другої статті 115 КК України (справа № 532/308/15-к).

У підготовчому судовому засіданні 2 червня 2021 року головуючий суддя Рябченко В.В. заявив самовідвід від участі в розгляді справи.

У заяві про самовідвід суддя Рябченко В.В. зазначив, що злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3, є особливо тяжкими, справа є резонансною, для здійснення судового провадження необхідний значний час, що потребує призначення запасного судді, який у Шишацькому районному суді Полтавської області відсутній. Приміщення суду не відповідає вимогам для розгляду такої категорії справ, оскільки знаходиться не в окремому приміщенні, а у пристосованому приміщенні разом з іншими установами. У суді є лише 2 зали, один з яких має облаштоване місце для перебування осіб, що тримаються під вартою, але розміри залу не дають змоги розмістити всіх учасників цього кримінального провадження, у суді немає запасного виходу, відсутні кімнати для конвою, адвокатів, затриманих осіб і свідків, відсутня охорона та спеціально обладнана сигналізацією кімната для зберігання матеріалів зазначеного кримінального провадження та речових доказів, а отже, неможливо забезпечити їх належне зберігання. У разі виникнення непередбачуваних ситуацій неможливо буде забезпечити безпеку суддів, учасників кримінального провадження, свідків та інших осіб.

Крім того, у заяві про самовідвід суддя Рябченко В.В. вказав, що 18 вересня 2021 року йому виповнюється 60 років і він планує «звільнитися з посади судді у відставку за станом здоров’я», водночас для розгляду цієї кримінальної справи потрібен значний час.

Колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області у складі суддів Рябченка В.В., Сиволапа Д.С., Вергун Н.В. ухвалою від 2 червня 2021 року задовольнила заяву про самовідвід судді Рябченка В.В. Справу передала до канцелярії для визначення складу колегії суддів.

Згідно з вказаною ухвалою, колегія суддів одноголосно дійшла висновку про обґрунтованість заявленого суддею Рябченком В.В. самовідводу та необхідність його задоволення з підстав, про які зазначено в заяві про самовідвід.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2021 року задовольнив подання голови Шишацького районного суду Полтавської області та скерував зазначене кримінальне провадження на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області.

Згодом Полтавський апеляційний суд неодноразово визначав підсудність зазначеного кримінального провадження іншим районним судам Полтавської області.

3 травня 2024 року Пирятинський районний суд Полтавської області у справі № 532/308/15-к ухвалив вирок.

Станом на сьогодні справа перебуває у провадженні суду апеляційної інстанції.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що підставою заявленого самовідводу судді Рябченка В.В. були обставини, які пов’язані з наміром судді звільнитися у відставку, потребою значного часу для розгляду кримінального провадження та відсутністю запасного судді, а також організаційними питаннями розгляду кримінального провадження, які обумовлені його складністю та суспільним резонансом, технічною невідповідністю приміщення суду для розгляду справ такої категорії, побоюваннями за безпеку складу суду, учасників процесу та відвідувачів.

Ухвала Шишацького районного суду Полтавської області від 2 червня 2021 року у справі № 532/308/15-к дублює обставини, які описав суддя Рябченко В.В.

Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що ні заява про самовідвід судді Рябченка В.В., ні ухвала Шишацького районного суду Полтавської області від 2 червня 2021 року не містять посилань на жодну з обставин, визначених статтями 75, 76 КПК України, що викликають сумнів у неупередженості судді Рябченка В.В. та унеможливлюють його участь у розгляді вказаного кримінального провадження.

Заява судді Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В. про самовідвід побудована на припущенні щодо можливого звільнення його у відставку, водночас суддя Рябченко В.В. не подав заяви про звільнення з посади судді й дотепер продовжує здійснювати правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що під час дисциплінарного провадження не перевіряла законність ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 2 червня 2021 року про задоволення самовідводу головуючого судді Рябченка В.В., а надала оцінку діям суддів Рябченка В.В., Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В. щодо сумлінного виконання ними вимог чинного законодавства України під час здійснення правосуддя у справі № 532/308/15-к. Сама справа, як зауважила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, з лютого 2015 року перебувала на розгляді в місцевих судах Полтавської області, троє обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні з 2014 року перебували під вартою, кримінальне провадження неодноразово розглядали суди як у складі суду присяжних (два судді та три присяжних), так і колегіально суд у складі трьох суддів. Шишацький районний суд Полтавської області був восьмим судом, до якого Полтавський апеляційний суд скерував кримінальне провадження після неодноразової зміни підсудності у зв’язку з неможливістю в інших судах утворити склад суду для його розгляду.

Стосовно доводів суддів у поясненнях про неможливість призначення запасного судді згідно зі статтею 320 КПК України Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що вказана обставина відповідно до статей 75, 76 КПК України не визначена як підстава для відводу (самовідводу) судді. А з матеріалів дисциплінарного провадження не вбачається обставин, які свідчили б про порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення судді (колегії суддів) для розгляду справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що вимоги щодо безсторонності суду спрямовані на усунення сумніву осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а не на вирішення організаційних питань розгляду кримінального провадження, створення зручностей для організації роботи суду або взагалі за наявності бажання самоусунутися від розгляду кримінального провадження.

Самовідвід судді, якщо він не спричинений об’єктивними та непереборними обставинами, які суттєво впливають на оцінку ситуації щодо учасників кримінального провадження, є таким, що може бути спрямований на уникнення відповідальності суддею за ухвалені ним судові рішення, та може ускладнити розгляд справи або призвести до суттєвого і безпідставного затягування її розгляду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що підстави самовідводу головуючого судді Рябченка В.В. є надуманими, із чим фактично погодилися й судді Сиволап Д.С. та Вергун Н.В. у письмових поясненнях, зазначаючи, що вони добросовісно помилились у дійсності намірів головуючого судді звільнитися у відставку та що на час постановлення ухвали об’єктивно не могли знати про наявність або можливість виникнення в майбутньому причин, які могли спонукати суддю Рябченка В.В. відмовитися від свого попереднього рішення про звільнення у відставку.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження (злочини вчинені у 2014 році, обвинувачені тривалий час перебували під вартою) та загальний строк розгляду його судами судді Шишацького районного суду Полтавської області Рябченко В.В., Сиволап Д.С. та Вергун Н.В. зобов’язані були вжити заходів для забезпечення розгляду кримінального провадження протягом розумного строку, а не усуватися від розгляду справи шляхом задоволення невмотивованого самовідводу.

Оцінюючи встановлені під час дисциплінарного провадження обставини та дії суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що такі дії суддів не сприяють виконанню завдань правосуддя та не відповідають приписам статті 6 Конвенції в частині забезпечення швидкого й ефективного правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що правила відводу (самовідводу), встановлені КПК України (статті 75-83 цього Кодексу), включають, зокрема, підстави відводу (самовідводу) судді, порядок подання заяв та вирішення питань про відвід (самовідвід), а також наслідки відводу (самовідводу) судді.

Аналіз вказаних норм КПК України свідчить, що підстави для відводу (самовідводу) судді можуть мати місце лише в разі наявності обставин, установлених статтями 75, 76 КПК України.

Відповідно до статей 80, 81 КПК України заява судді про самовідвід та ухвала суду, якою вирішується питання про самовідвід судді, повинні бути вмотивованими.

Не оцінюючи законності ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 2 червня 2021 року у справі № 532/308/15-к, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що вказана ухвала не містить посилань на обставини, визначені статтями 75, 76 КПК України, що свідчить про її невмотивованість та порушення суддями вимог статті 81 КПК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що саме дії судді Рябченка В.В., які полягали в заявленні самовідводу, що не містить посилань на обставини, визначені статтями 75, 76 КПК України, свідчать про порушення ним вимог статті 80 КПК України, а дії суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В., що полягають у постановленні невмотивованої ухвали про задоволення самовідводу, за відсутності обставин, установлених статтями 75, 76 КПК України, свідчать про порушення суддями вимог статті 81 КПК України.

З огляду на встановлені обставини Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що судді Шишацького районного суду Полтавської області Рябченко В.В., Сиволап Д.С. та Вергун Н.В. шляхом зловживання правом на самовідвід самоусунулися від розгляду справи № 532/308/15-к, чим порушили вимоги статей 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які зобов’язують суддів об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді.

Установлені обставини, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчать про несумлінне виконання суддями Шишацького районного суду Полтавської області Рябченком В.В., Сиволапом Д.С. та Вергун Н.В. обов’язків судді та допущення ними недбалості.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що зазначені вище обставини в сукупності свідчать, що такі дії суддів Шишацького районного суду Полтавської області Рябченка В.В., Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В. під час розгляду справи № 532/308/15-к утворюють склад дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу, що є підставою дисциплінарної відповідальності суддів.

Стислий зміст скарг суддів Вергун Н.В., Сиволапа Д.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Судді Вергун Н.В., Сиволап Д.С. не погодилися із зазначеними вище висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та в поданих скаргах зазначили, що ухвалене нею рішення не відповідає вимогам щодо законності, обгрунтованості та вмотивованості. Зауважили, що під час розгляду дисциплінарної справи та ухвалення рішення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя:

1. неправильно трактувала норми КПК України.

Як зауважують судді Вергун Н.В. та Сиволап Д.С., наведені в ухвалі Шишацького районного суду Полтавської області від 2 червня 2021 року підстави для самовідводу судді Рябченка В.В. повністю підпадають під визначення «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді» (пункт 4 частини першої статті 75 КПК України). Ухвала містить посилання на норми процесуального права, зокрема на статті 75, 81 КПК України, а тому вони вважають безпідставним висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо її невмотивованості. Звертають увагу, що неналежне мотивування судового рішення становить склад зовсім іншого дисциплінарного проступку, ніж той, з приводу якого подано дисциплінарну скаргу.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала жодної оцінки поясненням суддів Рябченка В.В., Вергун Н.В., Сиволапа Д.С., не розкрила змісту наданих ними доказів та не оцінила наведених ними обставин. Зокрема, повністю проігнорувала Звіт Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 травня 2025 року.

Отже, висновки дисциплінарного органу, на їхнє переконання, ґрунтуються лише на припущеннях, власному трактуванні пояснень, які надали судді, довільному тлумаченні норм КПК України, які регламентують правила відводу (самовідводу) судді; попри те, що, за твердженнями суддів Вергун Н.В. та Сиволапа Д.С., вони самовідводів не заявляли, а заявлений головуючим у справі суддею Рябченком В.В. самовідвід розглянули у складі колегії з повним дотриманням процедури, визначеної статтями 80, 81 КПК України; дисциплінарний орган оцінив не дії суддів на предмет порушення ними правил відводу (самовідводу), а саме вмотивованість ухваленого ними судового рішення (ухвали), яке є чинним та у процесуальний спосіб не оскаржене;

2. не дотримала принципів індивідуальності юридичної відповідальності.

Застосувавши однакове дисциплінарне стягнення у вигляді попередження до суддів Рябченка В.В., Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила принципи справедливості та пропорційності (домірності) дисциплінарної відповідальності, не врахувавши характеру дій (рішень) кожного із вказаних суддів, їх наслідків, особу та ступінь вини кожного з них.

Зокрема, дисциплінарний орган безпідставно та без жодного обґрунтування поставив на один щабель дії судді Рябченка В.В., який обіймав посаду голови суду, був певною мірою відповідальним за організацію роботи суду і єдиний зі складу колегії суддів заявив самовідвід, але при цьому фактично неправильно інформував колег та учасників судового розгляду про намір піти у відставку протягом поточного року (який надалі так і не реалізував), із діями (рішенням) інших суддів зі складу колегії – Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В.

Крім того, судді Вергун Н.В. та Сиволап Д.С. зауважили, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повністю проігнорувала їхні доводи про те, що застосування до них будь-якого дисциплінарного стягнення відповідно до положень частини сьомої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинить їхню участь у процедурах суддівської кар’єри.

Застосувавши до всіх суддів Шишацького районного суду Полтавської області однакове дисциплінарне стягнення без урахування принципів індивідуалізації, справедливості та пропорційності, дисциплінарний орган фактично проігнорував обставини, за яких навіть найбільш м’яке стягнення у вигляді попередження щодо суддів Сиволапа Д.С. та Вергун Н.В. матиме для них непропорційні та незворотні наслідки, що є явно надмірним з огляду на характер вчинених ними дій і не відповідає легітимній меті дисциплінарного провадження;

3. не врахувала стандартів та принципів дисциплінарної відповідальності судді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила відповідно до стандартів, передбачених статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», доказів того, що судді Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В. та Сиволап Д.С. умисно або внаслідок недбалості порушили правила відводу (самовідводу), а ухвалене ними судове рішення не виходить за межі звичайної суддівської помилки, яка не потягла за собою жодних негативних наслідків. Усупереч міжнародним принципам та стандартам відповідальності суддів, їх все-таки притягнула до дисциплінарної відповідальності;

4. застосувала дисциплінарні стягнення з порушенням строків.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпідставно не врахувала факту пропуску встановленого строку для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Жодних розрахунків чи належного мотивування з цього приводу у своєму рішенні не навела, обмежившись лише загальними фразами про те, що строки накладення дисциплінарного стягнення не закінчились.

Суддя Сиволап Д.С., крім наведених аргументів, вказує на наявність у нього сумнівів у неупередженості та об’єктивності членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. та Мороза М.В. під час здійснення цього дисциплінарного провадження, позаяк вони, як і він, є учасниками конкурсу на вакантні посади суддів в апеляційних судах. А тому вважає, що вони діяли з метою усунення його від участі в конкурсі як конкурента у відповідній конкурсній процедурі.

З огляду на наведене судді Вергун Н.В., Сиволап Д.С. просили скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Розглянувши доводи та аргументи, викладені у скаргах суддів Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., Сиволапа Д.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Щодо доводів про неправильне трактування норм КПК України, недотримання принципів індивідуальності юридичної відповідальності, неврахування стандартів і принципів дисциплінарної відповідальності судді

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Питання відводів у кримінальному провадженні врегульоване параграфом 6 глави 3 розділу І КПК України.

Згідно з положеннями статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, суддя зобов’язаний заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини третьої статті 81 КПК України питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою суду. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що під час розгляду колегією суддів заяви про самовідвід одного з її членів така заява вирішується простою більшістю голосів після оцінки її на наявність підстав, передбачених статтями 75–79 КПК України, та вмотивованості.

Вища рада правосуддя встановила, що судді Вергун Н.В. та Сиволап Д.С. не заперечують того факту, що заява про самовідвід головуючого у справі № 532/308/15-к судді Рябченка В.В. не містила підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України. Але, незважаючи на це, судді Вергун Н.В., Сиволап Д.С. та Рябченко В.В. одноголосно проголосували за задоволення заявленого Рябченком В.В. самовідводу, чим допустили порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Посилання суддів Вергун Н.В. та Сиволапа Д.С. на те, що головуючий суддя Рябченко В.В. запевнив їх у своєму намірі піти у відставку, як і на те, що приміщення суду не пристосоване для розгляду складних і резонансних справ, Вища рада правосуддя оцінює критично, оскільки такі підстави не визначені КПК України як такі, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.

Як слушно зауважила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, вимоги щодо безсторонності суду спрямовані на усунення сумніву осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а не на вирішення організаційних питань розгляду кримінального провадження, створення зручностей для організації роботи суду або взагалі, за наявності бажання, самоусунення від розгляду кримінального провадження.

Вища рада правосуддя не вбачає підстав вважати, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя неправильно трактувала норми КПК України в частині правил щодо відводу (самовідводу).

Твердження суддів Вергун Н.В. та Сиволапа Д.С. щодо того, що ухвалене ними судове рішення не виходить за межі звичайної суддівської помилки, яка не потягла за собою жодних негативних наслідків, не відповідає дійсності та повністю спростовується матеріалами дисциплінарної справи.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя встановила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, обираючи вид дисциплінарного стягнення суддям Вергун Н.В., Сиволапу Д.С., урахувала неумисний характер дисциплінарного проступку (допущений внаслідок недбалості), позитивні характеристики суддів, а також те, що раніше судді не притягувались до дисциплінарної відповідальності. Застосоване до суддів дисциплінарне стягнення у виді попередження відповідає принципу пропорційності.

Доводи суддів Вергун Н.В. та Сиволапа Д.С. про те, що застосування до них будь-якого дисциплінарного стягнення припинить їхню участь у процедурах суддівської кар’єри не є підставами, що унеможливлюють притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та застосування до них дисциплінарного стягнення.

Щодо доводів про застосування дисциплінарних стягнень із порушенням строків

Релевантними джерелами права й актами їх застосування під час обчислення строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які, зокрема, регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З огляду на те, що датою вчинення дисциплінарного проступку суддями Вергун Н.В. та Сиволапом Д.С. є 2 червня 2021 року (дата постановлення ухвали Шишацького районного суду Полтавської області у справі № 532/308/15-к про задоволення самовідводу судді Рябченка В.В.), а дисциплінарне провадження розпочалося з дня отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги – 17 червня 2021 року (тобто через 15 днів після вчинення дисциплінарного проступку), станом на 19 травня 2025 року (день ухвалення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення № 1041/1дп/15-25) трирічний строк застосування щодо суддів дисциплінарного стягнення, обрахований за правилами частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не закінчився.

Отже, доводи скарг суддів Вергун Н.В. та Сиволапа Д.С. в цій частині не підтвердилися.

Щодо доводів про сумніви в неупередженості та об’єктивності членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. та Мороза М.В.

Член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід. За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу (частини перша, друга статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Вища рада правосуддя встановила, що під час розгляду Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Мороза М.В. цієї дисциплінарної справи суддя Сиволап Д.С., який брав участь у засіданнях дисциплінарного органу та був обізнаний із його складом, не заявив жодного відводу.

Посилання судді Сиволапа Д.С. на те, що причиною його сумнівів у неупередженості та об’єктивності членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. та Мороза М.В. є спільна участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, Вища рада правосуддя оцінює критично. По-перше, сама собою така обставина за відсутності конкретних доказів чи фактів, очевидно є недостатньою для висновку про упередженість чи необ’єктивність зазначених членів дисциплінарного органу, тим більше, що вони та суддя Сиволап Д.С. кандидують на посади суддів апеляційних судів різних спеціалізацій. По-друге, факт участі у зазначеному конкурсі членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. та Мороза М.В. став широко відомим ще в січні 2024 року після оприлюднення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України списку кандидатів, які звернулися для участі в конкурсі. Отже, доводи судді Сиволапа Д.С., що під час здійснення дисциплінарного провадження він не знав про цю обставину, а тому не подав заяви про відвід зазначених членів дисциплінарного органу, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Вища рада правосуддя висновує, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано встановила в діях суддів Вергун Н.В., Сиволапа Д.С. склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала неумисний характер дисциплінарного проступку, позитивні характеристики суддів, а також те, що раніше судді не притягувались до дисциплінарної відповідальності. З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата вважала пропорційним і співмірним застосування до суддів найбільш м’якого виду дисциплінарного стягнення – попередження.

Вища рада правосуддя встановила, що матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою, підтверджують вчинення суддями Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., Сиволапом Д.С. дисциплінарного проступку, а наведені суддями у скаргах доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для його скасування.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.1–14.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Наталії Володимирівни, Сиволапа Дмитра Сергійовича.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя