Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казана Ігоря Степановича, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,
встановила:
Казан І.С. Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначений строком на п’ять років на посаду судді Самбірського міського суду Львівської області, Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведений на роботу на посаді судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області, Постановою Верховної Ради України від 4 березня 2010 року № 1943-VI обраний безстроково на посаду судді цього суду.
16 жовтня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. стосовно судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казана І.С., якій присвоєно реєстраційний номер М-5486/5/7-20.
Дисциплінарна скарга стосується дій судді Казана І.С., вчинених під час розгляду низки справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 5 березня 2025 року № 421/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Казана І.С. щодо наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Осєтров В.М. склав обґрунтований висновок від 25 листопада 2025 року із пропозицією притягнути суддю Казана І.С. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю Казана І.С., скаржника Маселка Р.А. про дату, час і місце розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
17 грудня 2025 року в засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяли участь дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Осєтров В.М., суддя Казан І.С.
Скаржник Маселко Р.А. в засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 грудня 2025 року не з’явився. Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 грудня 2025 року суддя Казан І.С. заявив клопотання про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строку давності.
Клопотання обґрунтоване спливом строку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Протокольною ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання судді.
Під час засідання суддя Казан І.С. надав пояснення стосовно обставин дисциплінарної справи, визнав свою вину у вчиненні дисциплінарних проступків та просив ухвалити рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Стислий зміст дисциплінарної скарги
У дисциплінарній скарзі Маселко Р.А. стверджує, що суддя Казан І.С. не вказав у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; проявив неповагу до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Скаржник зазначив, що під час розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя Казан І.С. звільнив таких осіб від адміністративної відповідальності, передавши матеріали справ на розгляд трудових колективів.
Водночас суддя Казан І.С., звільняючи від покарання особу, яка вчинила правопорушення, що має високу суспільну небезпеку, мав застосовувати найбільш переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду.
Натомість суддя Казан І.С. неналежним чином обґрунтовував свої рішення, вживаючи стандартні фрази, які зовсім не пояснювали причини такого рішення.
Маселко Р.А. також зазначає, що суддя Казан І.С. розглядав і інші справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, понад 10 з яких закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На думку скаржника, такі дії судді Казана І.С. підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях чесності та непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Обставини та факти, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи
У провадженні судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казана І.С. у період із 2018 року до 2020 року перебувала низка справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що вчинили правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас у справах, які скаржник вказав у дисциплінарній скарзі, суддя або звільняв правопорушників від адміністративної відповідальності, або закривав провадження.
У справах за номерами 452/12/20, 452/1107/20, 452/1155/20, 452/1158/20, 458/353/20, 452/1193/23, 452/1079/20, 452/1139/20, 452/704/20, 452/1165/20, 452/943/20, 452/48/20, 452/3875/19, 452/3600/19, 452/2910/19, 452/2642/19, 452/2538/19, 452/159/18 до правопорушників застосовано заходи громадського впливу відповідно до статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме матеріали справи передано на розгляд громадської організації або трудового колективу, а особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільнено від адміністративної відповідальності.
У справах за номерами 452/1447/20, 458/541/20, 458/274/20, 458/975/19, 452/3731/19, 455/1318/19, 455/1106/19, 452/2836/19, 452/2863/19, 452/1624/19, 452/1846/16, 452/2368/14, 452/750/14, 1318/2165/2012, 3-882/2011, 3-436/2011 провадження стосовно осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, закрито у зв’язку із закінченням на день розгляду справ строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На запити члена Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В. Самбірський міськрайонний суд Львівської області надав копії матеріалів справ, зазначених у дисциплінарній скарзі, інформацію про навантаження судді Казана І.С. з 1 січня 2018 року до 31 серпня 2020 року, а також інформацію про перебування судді Казана І.С. у відпустках або у відрядженнях, інформацію про тимчасову непрацездатність – із 22 січня до 20 лютого 2018 року, із 15 травня 2019 року до 5 серпня 2020 року, з 11 серпня 2015 року до 14 травня 2019 року.
Позиція судді, стосовно якого відкрито дисциплінарну справу
На запит члена Вищої ради правосуддя Попікової О.В. суддя Казан І.С. надав пояснення, у яких зазначив, що під його головуванням справи було розглянуто виключно у спосіб, передбачений чинним на той час законодавством, а неведені в дисциплінарній скарзі доводи є однозначно незгодою із судовими рішеннями.
Суддя також стверджує, що із приводу публікацій у 2020 році на вебсайті «Західнет» про виправдування Самбірським міськрайонним судом Львівської області нетверезих водіїв за фальшивими довідками Державне бюро розслідування провело досудове розслідування і постановою від 21 вересня 2023 року кримінальне провадження щодо судді Казана І.С. із цього приводу закрило у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Суддя у своїх поясненнях зазначив, що «він працює, підкоряючись лише закону, та вболіває за суд і правосуддя; здійснює правосуддя за принципами законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, гласності судового процесу, і, головне, забезпечення апеляційного чи касаційного оскарження рішення суду».
Після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Осєтров В.М. надіслав судді Казану І.С. пропозицію надати пояснення стосовно обставин, викладених у скарзі.
Однак суддя Казан І.С. своїм правом не скористався та пояснень не надав.
У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 грудня 2025 року суддя надав письмові та усні пояснення.
У поясненнях суддя зазначив, що умисно порушень при розгляді справи не вчиняв, і не можна стверджувати про його халатність, оскільки справи він розглядав відповідно до чинного на той час законодавства та актуальної судової практики.
Суддя звернув також увагу, що з часу розгляду вказаних у висновку справ про адміністративні правопорушення минув уже значний час, а самі справи знищено.
Разом з тим, враховуючи встановлені обставини дисциплінарної справи, суддя визнав свою вину у вчиненні дисциплінарних проступків та у разі притягнення його до дисциплінарної відповідальності просив застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Характеристика судді
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Осєтров В.М. після відкриття справи надіслав до Самбірського міськрайонного суду Львівської області запит про надання характеристики судді Казана І.С.
21 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла характеристика судді Казана І.С. за підписом голови Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
У характеристиці вказано, що у своїй професійній діяльності суддя Казан І.С. демонструє високий рівень компетентності та відданості принципам правосуддя.
За час роботи в суді суддя Казан І.С. зарекомендував себе досвідченим та цілеспрямованим спеціалістом, який із розумінням складає процесуальні документи, постійно підвищує професійний рівень та вивчає судову практику.
Під час виконання службових обов’язків суддя Казан І.С. проявляє глибокі знання матеріального та процесуального права, вміння аналізувати складні правові ситуації та приймати обґрунтовані рішення, високий рівень професійної етики та неупередженості, відповідальність та сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Щодо звільнення від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу, зокрема, є охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно зі статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення існувала стаття 21, норма частини першої якої у редакції до 16 лютого 2021 року передбачала, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
17 березня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», відповідно до якого зміст частини першої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення було змінено.
Вказана норма, ураховуючи зміни, передбачала, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Тобто, починаючи із 17 березня 2021 року, застосування частини першої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу, стало неможливим.
29 жовтня 2022 року статтю 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю вилучено.
Керуючись положеннями статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя Казан І.С. у справах, наведених далі, звільняв порушників від адміністративної відповідальності.
Справа № 452/12/20
У справі розглядалося питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 31 січня 2020 року у справі № 452/12/20 визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення; проте звільнив ОСОБА1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративне правопорушення, застосувавши захід громадського впливу – передача матеріалу на розгляд трудового колективу; провадження у справі закрив.
Підставою передачі матеріалу на розгляд трудового колективу стало клопотання Приватної фірми «Білаки».
Самбірський міськрайонний суд Львівської області листом від 26 лютого 2020 року до Приватної фірми «Білаки» направив для виконання копію постанови від 31 січня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1.
У постанові від 31 січня 2020 року, а також у зазначеному вище листі вказано про необхідність у десятиденний строк повідомити суд про вжиті заходи громадського впливу, проте матеріали справи № 452/12/20 не містять жодних повідомлень.
Справа № 452/1107/20
Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 2 червня 2020 року визнав ОСОБА2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосувавши захід громадського впливу – передача матеріалу на розгляд трудового колективу.
Підставою для застосування статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення стала заява фізичної особи – підприємця ОСОБА3 про звільнення ОСОБА2 від адміністративної відповідальності та передачу матеріалів на розгляд трудовому колективу.
У заяві фізичної особи – підприємця зазанчено, що ОСОБА2 працює у приватному підприємстві за договором.
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2020 року вказано, що ОСОБА2 тимчасово не працює, також вказано, що фізична особа – підприємець ОСОБА3 просив передати порушника на поруки колективу громадської організації.
У заяві ОСОБА3 також зазначено, що про заходи громадського впливу, застосовані до ОСОБА2, буде поінформовано у встановленому частиною другою статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення порядку.
Листом від 22 червня 2020 року № 6608/20-Вих/3/452/955/2020 Самбірський міськрайонний суд Львівської області надіслав фізичній особі – підприємцю ОСОБА3 постанову від 2 червня 2020 року про притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та просив повідомити щодо вжитих заходів у місячний строк.
Водночас матеріали справи № 452/1107/20 не містять жодної інформації щодо заходів громадського контролю, вжитих до ОСОБА2.
У постанові від 2 червня 2020 року вказано, що суд узяв до уваги особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Проте, за даними вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, 7 березня 2019 року ОСОБА2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення – штраф у розмірі 10 200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, суддя Казан І.С. звільнив від адміністративної відповідальності особу, яка через декілька днів після виконання попереднього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знову вчинив те саме адміністративне правопорушення.
Справа № 452/1155/20
Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 14 травня 2020 року визнав ОСОБА4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходів громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Підставою для застосування заходів громадського впливу стала заява Комунального підприємства «Сільський господар “ДГ”», у якій вказано, що ОСОБА4 працює в комунальному підприємстві водієм за договором.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2020 року стосовно ОСОБА4 зазначено, що він не працює.
Матеріали справи також не містять інформації про вжиті до правопорушника заходи.
Крім того, у постанові суду від 14 травня 2020 року вказано, що суд узяв до уваги особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Водночас за даними вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА4 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил – 29 жовтня 2019 року та 5 листопада 2019 року, тобто до ухвалення постанови у справі № 452/1155/20.
Справа № 452/1158/20
Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 30 квітня 2020 року визнав ОСОБА5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але звільнив його від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходів громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Підставою для ухвалення такого рішення стало клопотання начальника Самбірського відділення АТ «Львівгаз», у якому висловлено прохання звільнити ОСОБА5 від адміністративної відповідальності та передати на поруки колективу підприємства на термін, зазначений судом.
До вказаного клопотання додано характеристику ОСОБА5 та протокол засідання ППО Самбірського відділення АТ «Львівгаз» від 30 квітня 2020 року.
У порушення статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують застосування до правопорушника заходів громадського впливу.
Крім того, щодо ОСОБА5 разом із протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було складено протокол про вчинення правопорушення, передбаченого статтею 1222 цього Кодексу.
Обидва протоколи, які стосуються одних і тих самих подій та особи, одночасно направлено до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та передано для розгляду судді Казану І.С.
Відповідно до статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній під час учинення дій) при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Отже, оскільки обидва протоколи про вчинення адміністративних правопорушень щодо ОСОБА5 передано для розгляду судді Казану І.С., він повинен був розглянути їх разом і призначити стягнення в межах санкції за більш серйозне правопорушення.
Натомість суддя Казан І.С. розглянув адміністративний матеріал щодо ОСОБА5 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окремо та ухвалив у справі № 452/1157/20 постанову від 30 квітня 2020 року, тобто в той самий день, що й іншу постанову про закриття справи, звільнення від адміністративної відповідальності та висловлення усного зауваження.
Таким чином, у зазначеній ситуації мало місце штучне роз’єднання адміністративних матеріалів, які відповідно до норм законодавства суддя мав розглядати разом.
Справа № 458/353/20
Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА6 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 18 червня 2020 року визнав ОСОБА6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставою для звільнення від адміністративної відповідальності стала заява Приватного підприємства «ОСОБА7», у якій вказано, що звертається із заявою саме приватне підприємство.
Водночас у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) відсутній запис про Приватне підприємство «ОСОБА7», однак є інформація про реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА7, а отже із заявою звернулася юридична особа, якої не існує.
Крім того, на заяві проставлена печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост Фінанс».
У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА6 працює у Приватному підприємстві за договором і про застосовані заходи впливу суд буде поінформовано в порядку частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас матеріали справи № 458/353/20 не містять жодних документів про застосовані заходи впливу стосовно ОСОБА6.
Справа № 452/1193/20
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА8 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 4 червня 2020 року ОСОБА8 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Підставою для такого звільнення стала заява Інженерно-технічного кооперативу «Автоматик» із проханням передати матеріали щодо адміністративного правопорушення на розгляд трудового колективу.
При цьому в тексті заяви зазначено, що із заявою звертається «підприємство».
У цій заяві не вказано, що ОСОБА8 має будь-які трудові відносини з Інженерно-технічним кооперативом «Автоматик», а у протоколі про адміністративне правопорушення від 29 квітня 2020 року та в поясненнях ОСОБА8 зазначено, що він працює водієм у МХП «Захід-Агро».
Матеріали справи також не містять жодної інформації щодо заходів громадскього впливу, вжитих стосовно ОСОБА8.
Справа № 452/1079/20
Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА9 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 14 травня 2020 року визнав ОСОБА8 винним у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, але звільнив від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із передачею матеріалів на розгляд трудового колективу.
Підставою для такого судового рішення стало клопотання Приватного підприємства «ОСОБА10», з якого вбачається, що із заявою звертається саме приватне підприємство як юридична особа, яке провело засідання профкому цього підприємства щодо взяття правопорушника на поруки.
Водночас на клопотанні проставлена печатка фізичної особи – підприємця ОСОБА10.
Крім того, у ЄДР відсутня будь-яка інформація про реєстрацію Приватного підприємства «ОСОБА10», а є відомості про реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА10.
Підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА10 припинено 6 липня 2018 року, а лист на адресу суду за його підписом та печаткою датований 14 травня 2020 року.
Таким чином, згідно з постановою суду правопорушника передано на поруки приватному підприємству, якого не існує, за клопотанням, підписаним фізичною особою – підприємцем, підприємницька діяльність якої на той момент вже майже два роки була припинена.
Так само, як і в інших справах, наведених вище, матеріали справи не містять інформації щодо заходів, ужитих до правопорушника всупереч вимогам частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/1139/20
У справі вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА11 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою від 14 травня 2020 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області визнав винним ОСОБА11 у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Із заявою про таку передачу матеріалів на розгляд трудового колективу звернулося Приватне акціонерне товариство «Самбірський керамзитовий завод».
Водночас, у цій заяві йдеться про ОСОБА11, тоді як суд розглядав питання щодо притягнення до відповідальності ОСОБА11.
Можливо інше написання прізвища «ОСОБА11» є помилковим, однак про це не можна стверджувати однозначно, суд мав узяти до уваги наявність такої невідповідності в заяві.
У заяві вказано, що правопорушник працює у Приватному акціонерному товаристві «Самбірський керамзитовий завод» «по договору», проте у своїх поясненнях, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2020 року, ОСОБА11 зазначив, що тимчасово не працює.
Матеріали справи № 452/1139/20 не містять документів чи інформації щодо застосованих до правопорушника заходів громадського впливу.
Справа № 452/704/20
Під час розгляду справи вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА12 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 12 травня 2020 року визнав ОСОБА12 винним у вчиненні правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалу на розгляд трудового колективу.
Підставою для такого рішення стала заява, подана фізичною особою – підприємцем ОСОБА13, у якій зазначено, що із заявою звертається приватне підприємство, ОСОБА12 працює у вказаному приватному підприємстві за договором.
Таким чином, у заяві є розбіжності щодо того, хто звертається із заявою та в якого суб’єкта господарської діяльності працює ОСОБА12.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 2 березня 2020 року вказано, що ОСОБА12. не працює.
У цій справі також відсутні будь-які докази щодо вжиття стосовно ОСОБА12 заходів громадського впливу трудовим колективом, якому передано матеріали.
Справа № 452/1165/20
У справі вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА14 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 30 квітня 2020 року визнав винним ОСОБА14 у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосувавши захід громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу, провадження у справі закрив.
Підставою для такого рішення суду стало клопотання Приватного підприємства «ОСОБА10», у якому підприємство просить суд звільнити ОСОБА14 від адміністративної відповідальності та передати на поруки колективу підприємства на термін, визначений судом.
До клопотання долучено протокол засідання профкому приватного підприємства, підписаний директором та секретарем.
Водночас на клопотанні та доданих до нього документах проставлено печатку фізичної особи –підприємця ОСОБА10.
Крім того, у ЄДР відсутня будь-яка інформація про реєстрацію Приватного підприємства «ОСОБА10», натомість є відомості про реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА10.
Підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА10 припинено 6 липня 2018 року, а клопотання за його підписом і печаткою на адресу суду надіслано 30 квітня 2020 року.
Таким чином, згідно з постановою суду правопорушника передано на поруки приватному підприємству, якого не існує, за клопотанням, підписаним фізичною особою – підприємцем, підприємницька діяльність якої на той момент вже майже два роки була припинена.
Так само, як і в інших справах, наведених вище, матеріали справи не містять інформації щодо заходів, вжитих до правопорушника, всупереч вимогам частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/943/20
Справа при притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА15 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 1 квітня 2020 року визнав ОСОБА15 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, однак звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Положення статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовані судом на підставі заяви фізичної особи – підприємця ОСОБА16, у якій висловлено прохання про передачу матеріалів стосовно ОСОБА15 на розгляд трудового колективу.
Зазначено, що ОСОБА15 працює у приватному підприємстві за договором, хоча, як вказано вище, заява надійшла від фізичної особи – підприємця.
У порушення частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять інформації про вжиті до правопорушника заходи впливу.
Справа № 452/48/20
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА17 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 22 січня 2020 року визнав ОСОБА17 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Підставами для такого висновку суду стала заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремдор», у якій висловлено прохання про звільнення ОСОБА17 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу.
У заяві, поданій Товариством з обмеженою відповідальністю, вказано, що із заявою звертається приватне підприємство, а ОСОБА17 працює у приватному підприємстві за договором.
Зміст заяви у справі № 452/48/20 стосовно ОСОБА17 є аналогічним змісту заяв у справах № 452/704/20, № 452/1193/20, № 452/943/20, поданих іншими особами.
У порушення частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять інформації про вжиті до правопорушника заходи впливу.
Справа № 452/3875/19
У справі вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА18 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 10 грудня 2019 року визнав ОСОБА18 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалу на розгляд трудового колективу.
Підставою для застосування статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення стала заява Кооперативного комерційно-виробничого підприємства «Подолянка» (далі – ККВП «Подолянка»), у якій висловлено прохання приватного підприємства про передачу матеріалів стосовно ОСОБА18 на розгляд трудового колективу.
У заяві вказано, що ОСОБА18 працює у приватному підприємстві за договором.
Заява ККВП «Подолянка» у справі № 452/3875/19 є аналогічною заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремдор» у справі № 452/48/20.
У порушення частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять інформації про вжиті до правопорушника заходи впливу.
Справа № 452/3600/19
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА19 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 19 листопада 2019 року визнав ОСОБА19 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосувавши захід громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Рішення про звільнення від відповідальності суд ухвалив на підставі клопотання Приватного підприємства «ОСОБА10» із проханням звільнити ОСОБА19 від адміністративної відповідальності та передати матеріали на розгляд трудового колективу.
Приватне підприємство «ОСОБА10» вже зверталося із клопотаннями про звільнення особи, що притягається до відповідальності, у справах № 452/1165/20 та № 452/1079/20.
Так само, як у зазначених справах, на клопотанні та доданих до нього документах проставлено печатку фізичної особи – підприємця ОСОБА10.
Крім того, у ЄДР відсутня будь-яка інформація про реєстрацію Приватного підприємства «ОСОБА10», натомість є відомості про реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА10.
Підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА10 припинено 6 липня 2018 року, а клопотання за його підписом та печаткою на адресу суду надіслано 30 квітня 2020 року.
Таким чином, згідно з постановою суду правопорушника передано на поруки приватному підприємству, якого не існує, за клопотанням, підписаним фізичною особою – підприємцем, підприємницька діяльність якої на той момент вже майже два роки була припинена.
Так само, як і в інших справах, наведених вище, матеріали справи не містять інформації щодо заходів, вжитих до правопорушника, всупереч вимогам частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/2910/19
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА20 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 15 жовтня 2019 року визнав ОСОБА20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Положення статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення у цій справі застосовано з урахуванням клопотання Громадської організації «Молодіжний рух Самбора», в якому висловлено прохання звільнити ОСОБА20 від відповідальності з передачею матеріалів на розгляд Громадської організації.
У постанові суду від 15 жовтня 2019 року та в клопотанні Громадської організації вказано, що ОСОБА20 до адміністративної відповідальності притягається вперше.
Таке твердження стало підставою для обґрунтування можливості застосування до ОСОБА20 статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас за інформацією з вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень, Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 13 серпня 2014 року у справі № 452/2085/14-п визнав ОСОБА20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на нього адміністративного стягнення – штрафу в розмірі 3400,00 гривень.
Таким чином, суддя Казан І.С. вирішив звільнити від адміністративної відповідальності особу, яка вже вчиняла таке саме адміністративне правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.
У порушення частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять інформації про вжиті до правопорушника заходи впливу.
Справа № 452/2642/19
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА21 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 30 вересня 2019 року визнав ОСОБА21 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходів громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
Застосування статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя обґрунтував, зокрема, клопотанням Приватного підприємства ОСОБА22, у якому зазначено, що ОСОБА21 звернувся до дирекції підприємства із проханням узяти його на поруки за скоєний ним вчинок, дирекція підприємства зобов’язується здійснювати заходи виховного характеру щодо водія ОСОБА21.
До вказаного клопотання додано протокол засідання профкому Приватного підприємства ОСОБА22 та характеристику ОСОБА21, підписані ОСОБА22 із зазначенням його посади «директор».
Водночас на вказаних документах проставлено печатку фізичної особи – підприємця ОСОБА22.
У ЄДР відсутня інформація про реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства ОСОБА22, натомість наявна інформація про реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА22.
Таким чином, суддя Казан І.С. передав матеріал стосовно ОСОБА21 на розгляд підприємства, якого не існує.
У справі № 452/2642/19, як і в інших проаналізованих справах, усупереч вимогам частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутні будь-які документи щодо заходів, вжитих до правопорушника.
Справа № 452/2538/19
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА23 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 22 серпня 2019 року визнав винним ОСОБА23 у вчиненні адміністративного правопорушення, але звільнив його від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням заходу громадського впливу – передача матеріалів на розгляд трудового колективу.
У цій справі Громадська організація «Воїнів АТО» Патріоти Самбірщини» звернулася до суду із клопотанням, у якому зазначила, що ОСОБА23 звернувся до дирекції Громадської організації з проханням узяти його на поруки за скоєний ним вчинок, дирекція Громадської організації зобов’язується здійснювати заходи виховного характеру щодо ОСОБА23.
До клопотання долучено характеристику ОСОБА23 та протокол засідання профкому Громадської організації.
Клопотання, протокол засідання профкому та характеристика ОСОБА23 є аналогічними таким документам у справі № 452/2642/19 стосовно ОСОБА21.
У клопотанні Громадської організації зазанчено, що ОСОБА23 є громадським активістом, тоді як у характеристиці вказано, що ОСОБА23 є працівником, водієм, який виконує роботу на автомобілі.
У порушення частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять інформації про вжиті до правопорушника заходи впливу.
Висновки щодо дій судді під час розгляду зазначених справ
Із проаналізованих вище копій справ про адміністративні правопорушення вбачається, що матеріали справ передавали на розгляд трудових колективів приватних підприємств, фізичних осіб – підприємців, кооперативів, господарських товариств та громадських організацій на підставі заяв (клопотань), які в різних справах є ідентичними за змістом, а у справах № 452/1079/20, № 452/1165/20, № 452/3600/19 матеріали передавали до одного й того самого приватного підприємства.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Норма вказаної статті передбачає можливість передачі матеріалів на розгляд до двох суб’єктів – громадської організації та трудового колективу.
У проаналізованих вище справах суддя Казан І.С. звільняв від відповідальності правопорушників і передавав матеріали у більшості випадків на розгляд трудового колективу, а також громадської організації.
Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року під час розгляду кримінального провадження у справі № 442/685/24 виклав правові висновки щодо застосування частини першої статті 47 Кримінального кодексу України, яка регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
У вказаній постанові викладено правовий висновок щодо застосування положень закону про кримінальну відповідальність, водночас, зважаючи на те, що судові рішення у справах про адміністративні правопорушення не підлягають касаційному оскарженню, то є можливим використати вказані правові висновки Верховного Суду, оскільки кримінальне провадження за своєю суттю є найбільш наближеним до провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Крім того, у своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини вказував на віднесення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що з огляду на суворість передбаченого покарання за правопорушення не є незначним (пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F2)), такі адміністративні провадженні потрібно вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
За змістом частини першої статті 47 Кримінального кодексу України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
У вказаній постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 442/685/24 зазначено, що процесуальною умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу цієї особи на поруки, в якому має бути зазначено мотивоване прохання загальних зборів колективу за місцем роботи або навчання обвинуваченої чи підсудної особи звільнити її від кримінальної відповідальності, зобов’язання проводити з нею відповідну виховну роботу, поручительство колективу про те, що ця особа не допустить надалі суспільно небезпечної поведінки; проте, як убачається з матеріалів справи обвинуваченого, передано на поруки Громадській організації «Рада міста», з якою він не перебуває у трудових відносинах і не знаходиться під її постійним контролем. Таким чином, колектив вказаної Громадської організації не містить ознак трудового колективу відповідно до положень статті 47 Кримінального кодексу України.
Отже відповідно до вказаного правового висновку Верховного Суду передати особу на поруки можливо не будь-якому трудовому колективу, а лише тому, з яким особа перебуває у трудових відносинах.
Екстраполюючи вказаний правовий висновок на положення статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Третя Дисциплінарна палат Вищої ради правосуддя зазначає, що звільнення від адміністративної відповідальності можливе лише з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, частиною якого є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Водночас матеріали проаналізованих вище справ не містять будь-яких документів, що підтверджують наявність трудових відносин з особами (фізичним чи юридичними), які звернулися із клопотаннями про звільнення від відповідальності правопорушників.
Більше того, у деяких клопотаннях прямо вказано, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, працює в особи, що подала клопотання, «за договором», тобто на умовах цивільно-правового договору, що не є трудовими відносинами.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що згідно зі статтею 2521 Кодексу законів про працю України трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Отже відповідно до положень вказаної статті трудовий колектив можливий лише у підприємства.
Натомість у деяких справах, проаналізованих вище, із клопотаннями про звільнення від адміністративної відповідальності зверталися фізичні особи – підприємці, які за змістом наведеної норми не можуть мати трудового колективу.
Подані у справах, вказаних вище, заяви (клопотання) не містять належного обґрунтування доцільності застосування до правопорушників заходів громадського впливу та не містять будь-яких даних про те, яким чином цей трудовий колектив буде реалізовувати громадський вплив на нього та які зобов’язання бере на себе трудовий колектив для вжиття заходів виховного впливу, спрямованих на недопущення вчинення нових правопорушень.
Крім того, за змістом частини другої статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 130 цього Кодексу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
Водночас матеріали справ, наведених у дисциплінарній скарзі, не містять жодної інформації про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення.
Відповідно до статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнення від адміністративної відповідальності є правом, а не обов`язком суду з урахуванням, зокрема, обставин, зазначених у статті 33 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Про неможливість застосування до справи про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неодноразово зазначали суди апеляційної інстанції, зокрема в постановах від 20 липня 2020 року у справі № 127/9133/20, від 23 лютого 2021 року у справі № 757/51762/20-п, від 7 травня 2021 року у справі № 761/39946/20.
Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а тому на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя пішоходів та цілісність майна інших громадян.
У рішенні у справі «O’Halloran and Francis v. the United Kingdom» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що володіння або керування автомобілями визнаються такими, що можуть потенційно завдати серйозної шкоди; ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов’язки як частину режиму регулювання, що застосовується до автомобільного транспорту.
Застосування статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо особи, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу, протирічить меті законодавчого посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, чи за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння, яка має каральний та стримуючий характер.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає необхідним для розуміння можливості та доцільності застосування статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення врахувати позицію законодавця щодо змісту та чинності вказаної статті.
17 березня 2021 року набрав чинності Закон України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху».
Цим Законом внесено зміни до статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які унеможливили її застосування під час розгляду справ щодо притягнення осіб за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу.
У пояснювальній записці до законопроєкту, який після того, як його прийняла Верховна Рада України, став вказаним Законом, зазначено, що, незважаючи на суспільний резонанс, водії, які керують та вчиняють правопорушення в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, не завжди отримують належне адміністративне покарання, що, у свою чергу, призводить до небезпечного поширення в суспільстві думки, що керування в нетверезому стані не є чимось небезпечним та аморальним, а будь-які неприємності, які можуть виникнути у зв’язку з цим, легко вирішити.
Міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.
Надалі, 29 жовтня 2022 року, у зв’язку з набранням чинності Законом України від 6 жовтня 2022 року № 2657-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» статтю 21 виключено з Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пояснювальній записці до законопроєкту, який згодом став вказаним Законом, зазначено, що законопроєктом пропонується «запровадити процесуальні механізми, які унеможливлюють зловживання судами, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом заборони передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудовому колективу».
Таким чином, законодавець проводив послідовну політику, спрямовану на закриття «лазівок» у законодавстві про адміністративні правопорушення, які використовувалися для уникнення адміністративної відповідальності.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суддя Казан І.С. як кваліфікований юрист, сумлінний громадянин не міг не розуміти та усвідомлювати: 1) небезпечності такого правопорушення, як керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння; 2) необхідності застосування стосовно осіб, що вчинили такі правопорушення, реального адміністративного стягнення; 3) наявності в суду права, а не обов’язку застосовувати статтю 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом передачі матеріалу на розгляд трудового колективу; 4) неможливості застосування вказаної норми до осіб, що раніше притягалися до адміністративної відповідальності; 5) необхідності детальної перевірки направлених до суду заяв (клопотань) про звільнення від адміністративної відповідальності; 6) необхідності здійснення контролю за заходами громадського впливу, вжитими до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення та були звільнені від відповідальності на підставі статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ураховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Казан І.С. умисно вчиняв дії щодо звільнення від адміністративної відповідальності осіб за відсутності належних та обґрунтованих для цього підстав.
Зазначені дії судді, за висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, формують склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Із формулювання зазначених вище норм, убачається, що дії, які входять до складу об’єктивної сторони вказаних дисциплінарних правопорушень, можуть бути вчинені як умисно, так і внаслідок недбалості.
При цьому відповідно до відомостей і доказів, зібраних у межах підготовки дисциплінарної справи до розгляду, умисні дії судді Казана І.С. щодо передачі на розгляд трудового колективу матеріалів стосовно осіб, вина яких у вчиненні адміністративного правопорушення з підвищеною суспільною небезпекою, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлена судом, призвели до уникнення зазначеними вище особами відповідальності.
Щодо закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями цього Кодексу, зокрема, є охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у редакції до 17 березня 2021 року, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Ураховуючи вказані положення законодавства, суддя Казан І.С. у справах про адміністративні правопорушення, наведених далі, закривав провадження.
Справа № 458/274/20
У справі вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА24 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА24 складено 23 березня 2020 року, а 27 березня 2020 року матеріали надійшли до Турківського районного суду Львівської області.
15 квітня 2020 року керівник апарату Турківського районного суду Львівської області надіслав до Львівського апеляційного суду подання про скерування справи № 458/274/20 до іншого суду в межах юрисдикції суду апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний суд постановою від 23 квітня 2020 року матеріали справи передав на розгляд Самбірського районного суду Львівської області.
4 травня 2020 року матеріали справи № 458/274/20 розподілено судді Казану І.С.
Від дня вчинення адміністративного правопорушення до дня отримання суддею Казаном І.С. матеріалів справи минуло один місяць 11 днів, тобто для розгляду справи в судді Казана І.С. залишалося один місяць 19 днів.
Відповідно до матеріалів справи розгляд матеріалів стосовноо ОСОБА24 призначено на 19 травня 2020 року.
До початку судового розгляду до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване введенням на території України карантину.
Суддя Казан І.С. розгляд справи відклав на 5 червня 2020 року, про що повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До початку судового засідання надійшло ще одне клопотання про відкладення розгляду справи, також мотивоване запровадженням карантину.
Зважаючи на вказане клопотання, суддя Казан І.С. відклав розгляд справи на 30 червня 2020 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Казан І.С.) постановою від 30 червня 2020 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА24 у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кабінет Міністрів України постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з подальшими змінами та доповненнями, ввів на території України карантин.
Рада суддів України рішенням від 17 березня 2020 року № 19 затвердила Рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до вказаних Рекомендацій Рада суддів України рекомендувала на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, зокрема роз’яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв’язку з карантинними заходами та можливість розгляду справ у режимі відеоконференції, за можливості, здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження.
Водночас зазначені Рекомендації не забороняли судам проводити судові засідання.
Вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України карантин було введено з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року, надалі він неодноразово продовжувався.
На день розгляду справи в суді умови, запровадженого карантину, зокрема заборона міжміських автомобільних перевезень, дійсно перешкоджала особистій участі ОСОБА24 в судовому засіданні з розгляду матеріалів, оскільки він проживає не в тому районі Львівської області, де знаходиться суд.
Водночас частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено обов’язкової участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, суддя Казан І.С. не вчинив усіх необхідних дій з метою забезпечення вчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не повідомив особу про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не призначив наступне засідання у справі у строки, встановлені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні 30 червня 2020 року не завадила судді Казану І.С. розглянути справу, а ОСОБА24 вже не надсилав будь-яких клопотань про відкладення справи.
Справа № 458/975/19
У справі вирішувалося питання про притягнення до відповідальності ОСОБА25 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА25 складено 7 грудня 2019 року, до Турківського районного суду Львівської області цей протокол надійшов 9 грудня 2019 року.
12 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд постановою від 12 лютого 2020 року задовольнив подання Турківського районного суду Львівської області, матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА25 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передано на розгляд Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
24 лютого 2020 року справу № 458/957/19 розподілено судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казану І.С.
Таким чином, у судді Казана І.С. залишалося 12 днів для розгляду справи.
Суддя Казан І.С. призначив засідання у справі на 6 березня 2020 року, тобто в межах строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас 4 березня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА25 про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що він перебуває за межами України.
Вказану заяву написав особисто заявник від руки. У такому вигляді її залучено до матеріалів справи, будь-яких документів, що підтверджують наведені факти, до заяви не долучено, що ставить під сумнів неможливість участі ОСОБА25 в судовому засіданні.
Крім того, як уже зазначалося, стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не вимагає обов’язкової участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в такій справі.
Однак суддя Казан І.С. відклав розгляд справи поза межами строків накладення стягнення, унаслідок чого Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 20 березня 2020 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА25 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/3731/19
Справа про притягнення до відповідальності ОСОБА26 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА26 складено 14 вересня 2019 року, надійшов до суду для розгляду та переданий судді Казану І.С. 19 листопада 2019 року.
Таким чином, для розгляду справи в межах встановленого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строку в судді Казана І.С. залишалося 15 днів.
Крім того, відповідно до частини першої статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Судове засідання з розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення призначено на 9 грудня 2019 року.
Водночас суддя Казан І.С. у призначену дату справу не розглянув та відклав її розгляд на 9 січня 2020 року, розуміючи, що відкладення на такий термін не дасть можливості розглянути справу у строки, необхідні для накладення стягнення.
Вказані дії судді призвели до того, що Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 9 січня 2020 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА26 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 455/1318/19
У справі вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА27 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА27 складено 19 вересня 2019 року, на розгляд Старосамбірського районного суду Львівської області він надійшов 23 вересня 2019 року.
Львівський апеляційний суд постановою від 15 листопада 2019 року подання Старосамбірського районного суду Львівської області про скерування до іншого суду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА27 задовольнив, справу скерував до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
22 листопада 2019 року матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та були передані судді Казану І.С.
Таким чином, для розгляду справи до закінчення строків, передбачених для накладення адміністративного стягнення, у судді Казана І.С. було 27 днів.
Судовий розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення суддя призначив на 9 грудня 2019 року.
Проте розгляд справи було відкладено на підставі клопотань особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.
Вказані клопотання мотивовані неможливістю ОСОБА27 взяти участь у судовому розгляді справи та необхідністю його захисника ознайомитися з матеріалами справи.
Водночас, як зазначалося раніше, обов’язкова участь особи, що притягається до відповідальності, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не вимагається.
Однак суддя Казан І.С., розуміючи, що 19 грудня 2019 року закінчуються строки накладення адміністративного стягнення, не скористався можливістю призначити судовий розгляд у вказані строки, а відклав розгляд справи на 2 січня 2020 року.
Вказані дії судді призвели до ухвалення Самбірським міськрайонним судом Львівської області постанови від 2 січня 2020 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА27 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 455/1106/19
Справа про притягнення до відповідальності ОСОБА28 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА28 складено 28 липня 2019 року, передано до Старосамбірського районного суду Львівської області 8 серпня 2019 року.
Старосамбірський районний суд Львівської області постановою від 3 вересня 2019 року матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА28 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скерував для розгляду до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
10 вересня 2019 року вказана справа надійшла до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та була передана судді Казану І.С.
Таким чином, для розгляду справи з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення в судді Казана І.С. залишалося один місяць 18 днів.
Розгляд справи було призначено на 30 вересня 2019 року, однак її розгляд у вказаний день було відкладено.
Підставами для відкладення розгляду справи стали неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та неможливість участі захисника через зайнятість в іншому процесі.
Водночас захисник обґрунтував неможливість участі у справі участю в судовому засіданні в цьому самому суді, але в іншого судді, яке мало відбутися на пів години раніше, ніж судове засідання у справі № 455/1106/19.
При цьому ОСОБА28 не взяв участі в судовому засіданні виключно через зайнятість свого захисника.
За наявності таких обставин суддя Казан І.С. призначив наступне судове засідання на 21 жовтня 2019 року, тобто в межах строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
21 жовтня 2019 року, тобто в день судового засідання, захисник ОСОБА28 подав до суду клопотання про виклик і допит службових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, а також про виклик і допит свідків.
Лише на підставі факту подання вказаних клопотань суддя Казан І.С. відклав розгляд справи на 5 листопада 2019 року, тобто поза межами строків накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, суддя Казан І.С., отримавши клопотання у справі, не ухваливши жодного процесуального рішення стосовно наданих клопотань (задоволення або залишення без задоволення), вирішив відкласти розгляд справи за відсутності достатніх для цього підстав.
Вказані дії судді Казана І.С. щодо безпідставного неодноразового відкладення розгляду справи за умови відсутності вимог закону щодо обов’язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, призвели до ухвалення Самбірським міськрайонним судом Львівської області постанови від 5 листопада 2019 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА28 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінчення на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/2863/19
Справа про притягнення до відповідальності ОСОБА29 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА29 складено 15 липня 2019 року.
Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Сенечин В.М.) постановою від 19 серпня 2019 року протокол щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА29 повернув до Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для правильного складення протоколу.
6 вересня 2019 року матеріали про адміністративне правопорушення повторно надійшли до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та були передані судді Казану І.С.
Таким чином, суддя Казан І.С. мав один місяць 10 днів для розгляду справи про адміністративне правопорушення в межах строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судове засідання з розгляду справи стосовно ОСОБА29 призначено на 24 вересня 2019 року, тобто в межах строків накладення адміністративного стягнення.
Водночас 24 вересня 2019 року до суду надійшла заява особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у якій ця особа висловила заперечення щодо протоколу, просила суд удруге викликати інспектора з технічною характеристикою на прилад, який використовувався, а також висловила намір скористатися правовою допомогою. У вказаній заяві не висловлено прохання відкласти розгляд справи.
Ураховуючи зазначене клопотання, суддя Казан І.С. відклав розгляд справи на 18 жовтня 2019 року, тобто на третій день після закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Зрештою, у судовому засіданні 18 жовтня 2019 року, у якому ОСОБА29 не брала участі, а також не скористалася правовою допомогою, суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казан І.С. ухвалив постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА29 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/2836/19
Під час розгляду цієї справи вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА30 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА30 складено 21 червня 2019 року, 24 червня 2019 року він надійшов до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, однак Самбірський міськрайонний суд Львівської області (суддя Галин В.П.) постановами від 15 липня 2019 року та 16 серпня 2019 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА30 двічі повертав поліції для дооформлення.
4 вересня 2019 року матеріали стосовно ОСОБА30 знову надійшли до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та передані судді Казану І.С.
Таким чином, для розгляду справи з урахуванням строків, установлених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя Казан І.С. мав 17 днів.
За змістом статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення цього строку достатньо для розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи суддя Казан І.С. призначив на 17 вересня 2019 року, однак 16 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА30 про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що неможливо з’ясувати та документально підтвердити обставини, які пом’якшують чи обтяжують вину та ступінь вини, а також відомості, що характеризують майновий стан та особу.
Ураховуючи це клопотання, суддя Казан І.С. відклав судовий розгляд на 27 вересня 2019 року, а надалі, зважаючи на неявку учасників і свідків, розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2019 року.
Відкладаючи розгляд справи, у тому числі через неявку учасників, участь яких не є обов’язковою, суддя свідомо призначив розгляд справи поза межами строків накладення адміністративного стягнення.
Унаслідок цього Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 18 жовтня 2019 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА30 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням на день розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справа № 452/1624/19
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА31 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол стосовно ОСОБА31 складено 17 березня 2019 року, 19 березня 2019 року направлений до Городоцького районного суду Львівської області.
Городоцький районний суд Львівської області постановою від 19 березня 2019 року повернув протокол Городоцькому відділу поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для направлення до належного суду.
1 квітня 2019 року матеріали справи надійшли до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та передані судді Казану І.С., однак постановою від 11 квітня 2019 року суддя матеріали справи надіслав до Національної поліції для правильного їх складення.
15 травня 2019 року матеріали справи стосовно ОСОБА31 знову надійшли до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та передані судді Казану І.С.
Таким чином, для дотримання строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судді Казану І.С. необхідно було розглянути справу протягом одного місяця двох днів.
Розгляд справи було призначено на 28 травня 2019 року, однак через неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та відсутність доказів її належного повідомлення суддя Казан І.С. відклав розгляд справи на 12 червня 2019 року.
Водночас 11 червня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА31, у якій він не визнає своєї вини у вчиненні правопорушення, висловлює намір скористатися правовою допомогою та просить справу за його відсутності не розглядати, відкласти розгляд справи на наступний тиждень.
Ураховуючи бажання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, суддя Казан І.С. мав право відкласти розгляд справи в межах строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте суддя Казан І.С. відклав розгляд справи на 24 липня 2019 року.
Унаслідок таких дій судді Казана І.С. Самбірський міськрайонний суд Львівської області постановою від 24 липня 2019 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА31 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема з підстав закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Висновки щодо дій судді під час розгляду зазначених справ
Суддя Казан І.С., ухвалюючи постанови у справах про адміністративні правопорушення, не дотримав порядку розгляду таких справ, не врахував мети притягнення до адміністративної відповідальності та засад призначення адміністративного стягнення.
Крім того, згідно із частиною другою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
До 17 березня 2021 року частина друга статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачала, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно із частиною першою статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 130 цього Кодексу.
17 березня 2021 року набули чинності зміни до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Цілі та завдання таких змін викладені в пояснювальній записці до проєкту Закону від 27 грудня 2019 року № 2695 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, який було прийнято 16 лютого 2021 року за № 1231-ІХ та який набув чинності 17 березня 2021 року.
У вказаній пояснювальній записці зазначено, що на сьогодні масштаби дорожньо-транспортного травматизму в Україні значно випереджають аналогічні показники більшості держав світу.
Зокрема, за статистичними даними, в Україні щодоби в дорожньо-транспортних пригодах (далі – ДТП) гине від 15 і більше осіб, більше 150 осіб отримують тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. За цими сумними показниками наша держава посідає чи не найперше місце в Європі.
На жаль, у наш час водії нехтують правилами дорожнього руху та нормами чинного законодавства і досить часто керують транспортними засобами в нетверезому стані, перевищують установлену швидкість руху, що підтверджує вражаюча статистика кількості ДТП, а також осіб, травмованих і загиблих унаслідок ДТП (http://patrol.police.gov.ua/statystyka/).
Зокрема, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення суддя Казан І.С., розуміючи суспільну небезпечність діянь, що підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не дотримувався строків розгляду справи, що призводило до закриття справ та уникнення правопорушниками відповідальності.
Закриваючи провадження у справах, суддя Казан І.С. не встановлював наявності вини та складу адміністративного правопорушення у діях осіб, щодо яких вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас таке порушення строків відбувалося, здебільшого, без обґрунтованих підстав, зокрема, на підставі клопотань правопорушників про відкладення через неможливість їхньої участі в судовому засіданні без зазначення вагомих причин і бажання скористатися правничою допомогою в наступному засіданні.
Однак, дотримуючись положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя порушував приписи статті 38 цього Кодексу та відкладав судовий розгляд поза межами строку накладення адміністративного стягнення, що призводило до неможливості покарання правопорушників.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу є, серед іншого, охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас затягування розгляду справи з необґрунтованих причин, звільнення від відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних правопорушень підривають засади правопорядку в країні та не сприяють, а навпаки прямо протирічать засадам Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справи, у яких суддя Казан І.С. допустив наведені вищі дії, стосуються такого небезпечного для суспільства, життя та здоров’я населення України діяння, як керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
У звіті Національної поліції України про результати роботи у 2020 році зазначено, що за 2020 рік сталося 168 000 дорожньо-транспортних пригод, у середньому кожні 3 хвилини трапляється ДТП, у яких кожні 15 хвилин травмувалася особа, а кожні 3 години – гинула; найчастіше аварії трапляються через перевищення безпечної швидкості, порушення правил маневрування, а також керування в нетверезому стані.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя для ілюстрації існуючої проблеми також зазначає, що в січні 2025 року Міністерство внутрішніх справ України повідомило, що у 2024 році загалом трапилася 25 781 аварія з потерпілими, 3 202 людини загинуло, 32 023 особи травмовано; 1000 ДТП було скоєно через перебування водіїв у стані сп’яніння (алкогольного чи наркотичного), унаслідок цього 110 осіб загинуло, 1302 – травмовано.
Проблема нетверезого керування транспортними засобами дуже гостро постає в Україні.
Крім того, варто зауважити, що санкцією частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (на день розгляду справ) передбачено доволі суттєвий штраф у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 гривень.
Уникнення правопорушником відповідальності у вигляді штрафу призводить також до неотримання Державним бюджетом України грошових коштів, які могли бути використані, зокрема на покращення дорожньої інфраструктури та забезпечення безпеки автомобільного руху.
Натомість суддя Казан І.С., розглядаючи справи щодо адміністративних правопорушень за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, свідомо порушував норми цього Кодексу, не міг не усвідомлювати шкідливості для суспільної безпеки країни дій щодо звільнення від відповідальності осіб, що вчинили вказане правопорушення.
Водночас, розглядаючи вказані справи та відкладаючи їх розгляд поза межами строку накладення адміністративного стягнення, суддя Казан І.С. як кваліфікований юрист знав наслідки порушення строків і не міг не допускати настання таких наслідків.
Зазначені дії судді, за висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, формують склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом), пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Згідно із формулюваннями зазначених вище норм дії, що входять до складу об’єктивної сторони вказаних дисциплінарних правопорушень, можуть бути вчинені як умисно, так і внаслідок недбалості.
Крім того, з огляду на відомості та докази, зібрані в межах підготовки дисциплінарної справи до розгляду, неможливо однозначно встановити наявність умислу в діях судді Казана І.С., однак, можна обґрунтовано стверджувати, що недбалість судді Казана І.С. щодо забезпечення оперативного розгляду справ про адміністративні правопорушення призвела до уникнення зазначеними вище особами відповідальності.
Інші справи, зазначені в дисциплінарній скарзі
У дисциплінарній скарзі стосовно судді Казана І.С. наявні також посилання на інші справи, під час розгляду яких, на думку скаржника, суддя допустив порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас такі твердження скаржника щодо цих інших справ під час проведення підготовки справи до розгляду не знайшли свого підтвердження.
У справах № 452/1447/20, № 452/1448/20, № 452/1449/20 (об’єднані в одне провадження з присвоєнням № 452/1447/20) про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ухвалено постанову про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, через надходження матеріалів до суду після закінчення вказаних строків.
У справі № 458/541/20 про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження також закрито на підставі порушення строків накладення адміністративного стягнення через надходження матеріалів до суду після закінчення таких строків.
У справі № 452/159/18 відсутній факт застосування положень статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки постановою від 14 лютого 2018 року до правопорушника застосовано стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стосовно дій судді Казана І.С. у справах за номерами 452/1846/16-п, 452/2368/14-п, 452/750/14-п, 3-882/2011, 1318/2165/2012, 3-436/2011, навіть якщо вони містять ознаки дисциплінарного проступку, на день подання дисциплінарної скарги (16 жовтня 2020 року) об’єктивно закінчився трирічний строк накладення дисциплінарного стягнення.
З огляду на наведене, вказані справи та дії судді під час їх розгляду не можуть слугувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Загальний висновок
Згідно із частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням ХІ (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень суддею Казаном І.С.), передбачає, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1); суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3); суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику (стаття 6).
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Казан І.С. умисно застосовував положення статті 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності обґрунтованих підстав для її застосування, а також недбало ставився до організації своєї роботи в частині забезпечення своєчасності розгляду справ, що призвело до закриття проваджень у низці справ та унеможливлення встановлення вини осіб у вчиненні адміністративних правопорушень і наявності складу таких правопорушень.
Отже, суддя Казан І.С., розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, допустив порушення засад і цілей провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказані дії судді Казана І.С. призвели до уникнення адміністративної відповідальності особами, зазначеними в цьому рішенні, що завдало шкоди суспільним відносинам, які охороняються Кодексом України про адміністративні правопорушення, та створило у вказаних осіб і частини суспільства хибне уявлення про допустимість вчинення адміністративних правопорушень і можливість уникнення відповідальності за них.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, здійснивши розгляд дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених:
підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
З урахуванням встановлення наявності в діях судді Казана І.С. складу дисциплінарних проступків, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про необхідність притягнення судді Казана І.С. до дисциплінарної відповідальності.
Строк застосування дисциплінарного стягнення
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У постанові від 21 липня 2025 року у справі № № 990SCGC/19/25 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 виснувала, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.
Отже, відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження стосовно судді Казана І.С. розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, а саме 17 жовтня 2020 року.
Події, описані в дисциплінарній скарзі та стосовно яких Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, відбулися із 24 липня 2019 року до 18 червня 2020 року.
Скаржник звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою 16 жовтня 2020 року, тобто до закінчення встановленого законом трирічного строку.
Ураховуючи, що до загального строку накладення дисциплінарного стягнення не включається строк дисциплінарного провадження, що було розпочато 17 жовтня 2020 року та триває до цього часу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення судді Казана І.С. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Дисциплінарне стягнення
Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) у своєму висновку № 27 (2024) зазначила, що дисциплінарні санкції повинні бути чітко визначені в законі, легкодоступні та перераховані у вичерпному переліку. При прийнятті рішення слід керуватися принципом пропорційності. Він вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром санкції, з іншого. Звільнення судді повинно застосовуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках. Переведення та/або переміщення (навіть на тимчасовій основі) судді або пониження у посаді може бути виправданим лише у випадках серйозного суддівського проступку. КРЄС виступає проти зменшення заробітної плати як дисциплінарного стягнення, оскільки судді повинні отримувати однакову винагороду за подібну роботу. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект», який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів (пункти 40, 42).
Пунктом 1 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді попередження.
За змістом частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1 – 3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10 – 12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.
Отже, законом не встановлена заборона на застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження у разі вчинення суддею проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 2, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суддя Казан І.С. до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а отже непогашених дисциплінарних стягнень не має.
Враховуючи характер та наслідки дисциплінарного проступку судді Казан І.С., ступінь його вини та характеристику, визнання суддею своєї вини, спливом значного часу з моменту вчинення дисциплінарних проступків (понад 5 років), недопущення таких проступків у майбутньому, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи необхідно застосувати до судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казана І.С. дисциплінарне стягнення у виді попередження.
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відхилення пропозиції дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Осєтрова В.М. про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казана І.С. та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Відповідно до частин другої, шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила
притягнути суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області Казана Ігоря Степановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої
Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга ПОПІКОВА
