Вища рада правосуддя, під час розгляду заяви Надопти Анатолія Анатолійовича про звільнення з посади судді Виноградівського районного суду Закарпатської області у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 листопада 2025 року надійшла заява Надопти А.А. від 19 листопада 2025 року про звільнення його з посади судді Виноградівського районного суду Закарпатської області у відставку.
Надопта Анатолій Анатолійович, ____ року народження, громадянин України, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначений на посаду судді Виноградівського районного суду Закарпатської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 296-VI обраний суддею Виноградівського районного суду Закарпатської області безстроково.
10 листопада 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Бутко К.Т. (вх. № Б-1079/24/7-25), у якій повідомлено обставини, що можуть свідчити про наявність в діях судді Виноградівського районного суду Закарпатської області Надопти А.А. ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З інформації, яка міститься в автоматизованій системі розподілу справ – комп’ютерній програмі «Д-3», вбачається, що 10 листопада 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу за результатами автоматизованого розподілу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Садовому Р.М. для попередньої перевірки. Дисциплінарну скаргу Бутко К.Т. дисциплінарний інспектор визначив пріоритетною відповідно до абзацу 6 пункту 13.6 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, зі змінами, як скаргу у якій наведені відомості, що викликали значний суспільний інтерес.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження, догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, зокрема, застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частини перша, п’ята статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до вимог частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді у відставці виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України, пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.
Частиною третьою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
Надаючи оцінку передбаченим статтями 116, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» праву судді на звільнення у відставку, гарантіям та статусу судді після звільнення у відставку в системному зв’язку з положеннями частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які визначають особливий порядок розгляду відповідної заяви, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.
У дисциплінарній скарзі Бутко К.Т. посилається на те, що Національним антикорупційним бюро України викрито організовану злочинну групу, що працювала в середині судової системи та допомагала військовозобов’язаними чоловікам незаконно виїжджати за кордон і отримувати відстрочку від мобілізації в одному із місцевих загальних судів Одеської області. В серпні 2025 року Офіс Генерального прокурора спільно з Державним бюро розслідування викрили працівників іншого суду в організації схеми незаконного уникнення від мобілізації чоловіків призовного віку за схожою схемою.
Скаржниця, проаналізувавши судові рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, зауважує, що масовість ухвалення подібних рішень притаманна й Виноградівському районному суду Закарпатської області.
У дисциплінарній скарзі Бутко К.Т. вказує про понад 40 судових рішень, ухвалених суддею Виноградівського районного суду Закарпатської області Надоптою А.А. у справах про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, які характеризуються недостатньою обґрунтованістю та порушенням права дітей на висловлення власної думки. На переконання скаржниці, такі рішення створювали можливість для уникнення мобілізації особами призовного віку, які б мали долучитися до захисту України.
Отже, підстави щодо ймовірного вчинення суддею Надоптою А.А. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які, своєю чергою, можуть бути визнані істотними за результатами здійснення дисциплінарного провадження, що передбачає звільнення судді з посади, виникли раніше, ніж суддя Надопта А.А. звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення у відставку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19 зазначено, що у випадку розгляду дисциплінарної скарги на дії судді та одночасного подання таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді. Тим самим право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотриманням високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання відповідної заяви ним не допущено дій, які зумовлюють ухвалення компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав. Таке обмеження переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві з огляду на те, що пільги й переваги, які мають судді у відставці, є невід’ємною складовою суддівського статусу, який, своєю чергою, передбачає належне та добросовісне здійснення суддею своїх повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2023 року у справі № 990/86/22).
Оскільки наслідком розгляду дисциплінарної скарги на дії судді Виноградівського районного суду Закарпатської області Надопти А.А. може бути звільнення його з посади судді з підстав, установлених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення Надопти А.А. з посади судді з підстави, визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України (у зв’язку з поданням заяви про відставку).
Відповідно до пункту 16.8. Регламенту Вищої ради правосуддя розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути зупинено Вищою радою правосуддя на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
Абзацом третім пункту 10.1 Регламенту Вищої ради правосуддя установлено, що ухвали про відкриття, зупинення, поновлення розгляду, залишення без розгляду та повернення, об’єднання, а також в інших випадках, визначених Регламентом, оформлюються постановленням окремого документа.
Вища рада правосуддя, керуючись статтями 34, 42, частиною третьою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 16.8 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
зупинити розгляд заяви Надопти Анатолія Анатолійовича про звільнення з посади судді Виноградівського районного суду Закарпатської області у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Бутко Катерини Тарасівни від 10 листопада 2025 року № Б-1079/24/7-25.
Голова Вищої ради правосуддя
