Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата ВРП), у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача (далі – дисциплінарний інспектор – доповідач) Кабанця О.О., складений за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Кирильчука О.І. стосовно судді Локачинського районного суду Волинської області Кідиби Т.О.,
встановила:
1. Історія справи та короткий зміст дисциплінарної скарги
1.1. До Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) за вхідним № К-1728/36/7-25 надійшла дисциплінарна скарга Кирильчука О.І. стосовно судді Локачинського районного суду Волинської області Кідиби Т.О.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 12 травня 2025 року, у порядку частини 1 статті 32, частини 1 статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», для проведення попередньої перевірки вказаної дисциплінарної скарги визначено дисциплінарного інспектора – доповідача Кабанця О.О.
Ухвалою дисциплінарного інспектора – доповідача № 2182/0/18-25 від 22 травня 2025 року продовжено строк попередньої перевірки вказаної дисциплінарної скарги.
До ВРП разом із матеріалами дисциплінарної скарги № К-1728/36/7-25 надійшов висновок дисциплінарного інспектора – доповідача Кабанця О.О із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Локачинського районного суду Волинської області Кідиби Т.О.
1.2. У дисциплінарній скарзі скаржник зазначає, що суддею Кідибою Т.О. нібито порушено норми ст. 22 КУпАП під час розгляду справи № 931/130/25, що полягало у визнанні особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП та її звільненні від адміністративної відповідальності, передбаченої санкцією вказаної частини статті, із застосуванням усного зауваження, що суперечить вимогам закону.
Указані дії судді Кідиби Т.О. скаржник кваліфікує за підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
На підтвердження доводів, висловлених у дисциплінарній скарзі, скаржник долучив постанову від 10 березня 2025 року у судовій справі № 931/130/25.
2. Право та міжнародні стандарти у сфері судочинства
2.1. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (стаття 49 України «Про судоустрій і статус суддів»).
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (також у частині 2 статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя») у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», із урахуванням вимог цього Закону (стаття 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Дисциплінарне провадження, у тому числі, але не виключно, включає попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи (частина 3 статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
За відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, дисциплінарний інспектор – доповідач готує матеріали із пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи (пункт 4 частини 1 статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Висновок дисциплінарного інспектора-доповідача передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина 2 статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
2.2. Дисциплінарне провадження не повинне передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки такі рішення підлягають апеляційному перегляду, а також повинні існувати фільтри для розгляду безпідставних по суті скарг (пункт 7.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19).
Неприйнятною є можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення ним своїх обов’язків, окрім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Зміст конкретних судових рішень контролюється, головним чином, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини (висновки № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС).
Якими б важливими не були всеосяжна база й етичні принципи, їх ефективність залежить від готовності кожного судді застосовувати їх у своїй повсякденній роботі. Кожний суддя несе особисту відповідальність не лише за свою поведінку, але й за поведінку судової влади в цілому. Судді, як особи, що обіймають державні посади, зобов’язані повідомляти компетентним органам судової влади про правопорушення, які вони виявляють під час виконання своїх обов’язків, зокрема про корупційні діяння, учинені колегами (пункти 46,47 висновку № 21 (2018) КРЄС).
Підстави для дисциплінарної відповідальності суддів повинні стосуватися поведінки судді, яка суперечить одній із основних цінностей, закріплених у Конвенції: незалежності, безсторонності, доброчесності, цілісності, рівності, недискримінації, компетентності та сумлінності (пункти 10, 13, 28 висновку № 27 (2024) КРЄС).
3. Установлені обставини, мотиви та висновки Другої дисциплінарної палати ВРП
3.1. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 Кідиба Т.О. призначена на посаду судді Локачинського районного суду Волинської області.
Суддя Кідиба Т.О. нині продовжує здійснювати правосуддя на цій посаді.
3.2. Дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків, вона сприяє підтримці довіри суспільства при здійсненні правосуддя. Однак, інститут дисциплінарної відповідальності не має слугувати інструментом та засобом впливу тієї чи іншої сторони у справі на суддю та на постановлені ним судові рішення у справі. Судді мають бути захищеними від безпідставних за своєю суттю звинувачень, викладених у дисциплінарних скаргах, що також є одним із завдань дисциплінарного провадження.
У дисциплінарній скарзі скаржник детально описав у чому саме, на його переконання, полягала неналежна поведінка судді Кідиби Т.О., та надав власну кваліфікацію її дій, а саме:
(1) за підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – незазначення в судовому рішенні мотивів щодо прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
(2) за пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, – інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
У цьому контексті варто зазначити, що з аналізу відповідних складів дисциплінарних проступків, визначених у частині 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», дисциплінарний інспектор-доповідач доходить висновку, що дисциплінарний проступок судді – це винне (умисне або необережне (суддівська недбалість) протиправне порушення діючим суддею існуючих високих стандартів поведінки судді та вимог процесуального закону, а також таке порушення, яке: (1) унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм прав та обов’язків, або призвело до порушення конвенційного принципу (ст. 6 Європейської конвенції із прав людини) «суд, установлений законом», (2) порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, (3) призвело до істотних негативних наслідків. Разом із цим, більшість із дисциплінарних проступків мають формальний склад та не потребують настання наслідків, є закінченими із моменту їх вчинення суддею.
Тому у кожному конкретному випадку під час розгляду дисциплінарних скарг необхідним є встановлення в описаних у скарзі обставинах існування ознак складу конкретного дисциплінарного проступку, визначеного у частині 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», тобто суб’єктивної та об’єктивної сторони. Відсутність указаних елементів свідчить про відсутність складу конкретного дисциплінарного проступку судді та необґрунтованість дисциплінарної скарги.
Другій Дисциплінарній палаті ВРП належить установити можливу наявність або відсутність ознак відповідних дисциплінарних проступків.
3.3. Друга Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини.
3.3.1. У провадженні судді Кідиби Т.О. перебувала судова справа № 931/130/25, провадження № 3/931/113/25 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП.
За результатами судового розгляду суддею Кідибою Т.О. 10 березня 2025 року винесено постанову, якою ОСОБА1 визнано винуватим у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, однак, із застосуванням положень статті 22 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності та оголошено усне зауваження.
3.3.2. 19 травня 2025 року, у порядку статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», судді Кідибі Т.О. надіслано пропозицію надати пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі обставин.
29 травня 2025 року до ВРП електронною поштою надійшли пояснення судді. У своїх поясненнях суддя заперечила щодо доводів дисциплінарної скарги у частині вчинення нею дисциплінарного проступку та зазначила такі відомості. Так, у її провадженні дійсно перебувала вказана судова справа. Згідно адміністративних матеріалів, які були передані до суду ОСОБА1 інкримінувалось керування 12 лютого 2025 року об 11:08 год. транспортним засобом, на одну вісь якого встановлено шини різних моделей, із різними малюнками протектора, за що передбачена відповідальність (із урахуванням повторності) за частиною 4 статті 121 КУпАП. 5 березня 2025 від ОСОБА1 до суду надійшла заява, в якій останній просив визнати вчинене ним діяння малозначним, із огляду на відсутність реальної загрози безпеці дорожнього руху; використання ним шин відповідно до сезону, тобто зимових; експлуатація ним технічно справного автомобіля; не створення аварійних ситуацій; усунення порушення, що полягало в заміні шин; посилався на наявність 3-ї групи інвалідності та на нібито відсутність повторності в його діях, а також зауважив, що за станом здоров’я автомобіль йому необхідний аби мати можливість виконувати повсякденні справи та отримувати медичну допомогу. Також суддя зазначила, що у судовому засіданні ОСОБА1 свою вину визнав та просив визнати вчинене ним діяння малозначним. Також у пояснення суддя зазначила, що в ході судового розгляду у діях ОСОБА1 дійсно встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП. Суддя зауважила, що мотиви прийнятого нею рішення, належним чином викладені в постанові. Окрім того, також суддя Кідиба Т.О. зазначила, що в КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість накладення більш м’якого стягнення, ніж передбачено законом, однак, із урахуванням особи винного та встановлених обставин, вона дійшла висновку, що вчинене ОСОБА1 діяння не є таким, що спричинило реальної небезпеки.
3.3.3. 19 травня 2025 року, у порядку статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», до Локачинського районного суду Волинської області надіслано запит із проханням про надання копій матеріалів судової справи № 931/130/25 .
29 травня 2025 року до ВРП надійшли запитувані відомості. Так, адміністративні матеріали щодо ОСОБА1 надійшли до суду 21 лютого 2025 року та в подальшому розподілені до провадження судді Кідиби Т.О. Згідно довідки, яка міститься у наданих матеріалах, ОСОБА1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП, згідно постанови від 5 березня 2024 року серії ЕНА № 1592224. Також досліджено копії медичних документів та пенсійного посвідчення на ім’я ОСОБА1, згідно яких група інвалідності останньому встановлена із 12 серпня 2024 року до 1 вересня 2025 року.
Таким чином, у розпорядженні судді Кідиби Т.О. перебували всі необхідні для належного розгляду цієї справи матеріали, які, у тому числі, свідчили про правильність кваліфікації дій ОСОБА1.
3.3.4. Друга Дисциплінарна палата ВРП щодо нібито добровільного усунення ОСОБА1 порушення, зауважує, що таке усунення не було добровільним, а зібрані матеріали свідчать про зворотнє – останній змінив шини лише після виявлення та фіксації вказаного факту працівниками поліції, а тому це не може враховуватись як пом’якшувальна обставина.
3.3.5. Конституція України у статті 19 закріплює обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі, виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності, із метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У Примітці до статті 22 КУпАП (у редакції від 1 лютого 2025 року, чинній на дату вчинення адміністративного правопорушення (12 лютого 2025 року), чітко зазначено про неможливість застосовувати поняття «малозначність вчиненого адміністративного правопорушення» щодо, зокрема, але не виключно, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП.
Загалом указана заборона діє унаслідок змін, унесених Законом № 1231-IX від 16 лютого 2021 року та є незмінною, виключення у її застосуванні недопустимі.
Тобто суддя Кідиба Т.О., яка має багаторічний досвід роботи на посад судді, при прийнятті кожного свого рішення зобов’язана діяти виключно у межах закону, та не могла не знати релевантного законодавства та особливостей його застосування у цій сфері.
Указані обставини свідчать про поверхневе вивчення та неналежну оцінку суддею Кідибою Т.О. обставин цієї справи, а також про порушення останньою імперативних вимог статті 22 КУпАП у контексті їх застосування до адміністративного правопорушення за частиною 4 статті 121 КУпАП.
Водночас, доводи дисциплінарної скарги про нібито відсутність мотивів ухваленого суддею Кідибою Т.О. судового рішення у цій справі окремій оцінці не підлягають, оскільки знаходяться в площині судового перегляду та виходять за межі повноважень дисциплінарного інспектора.
3.4. Неможливо не розуміти важливість належного реагування судової та правоохоронної систем на існування такого виду правопорушень та на їх зростаючу кількість, а так само на наслідки, які ці правопорушення та відсутність належних запобіжників та превенції потенційно можуть за собою потягти, – (1) відчуття безкарності у потенційних порушників, (2) травмування та загибель людей, (3) нехтування законодавчо визначеними заборонами та зростання рівня адміністративних правопорушень та злочинності.
Національне законодавство та міжнародні стандарти у сфері правосуддя покладають на суддю обов’язок щодня, усіма своїми рішеннями та вчинками, під час здійснення правосуддя та у приватному житті, демонструвати найвищі ідеали доброчесності та компетентності. Натомість, суддя Кідиба Т.О. очевидно усвідомлюючи заборону застосовувати положення статті 22 КУпАП до адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 121 КУпАП, таки застосувала положення про малозначність вчиненого, звільнила особу від відповідальності та обмежилась усним попередженням, при цьому, мотиви, якими керувалась суддя не є переконливими та виключними.
3.5. Аналізуючи обставини, встановлені у пунктах 3.3. та 3.4. цієї ухвали, Друга Дисциплінарна палата ВРП доходить до таких висновків:
- про відсутність у діях судді Кідиби Т.О. ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів щодо прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору);
- про можливе існування у діях судді Кідиби Т.О. ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Перевірка та дослідження наведених вище обставин, разом із установленням наявності в діях судді Кідиби Т.О. умислу чи допущення нею недбалості будуть здійснюватися дисциплінарним інспектором – доповідачем під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата ВРП,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Локачинського районного суду Волинської області Кідиби Т.О.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК
