Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського Іллі Володимировича – адвоката Кулік Вікторії Миколаївни, на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 3 січня 2025 року (вх. № К-69/0/7-25) надійшла скарга представника судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. – адвоката Кулік В.М., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 січня 2025 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В. для проведення перевірки.

Суддя Лонський І.В., Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ), адвокат Кулік В.М. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги представника судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. – адвоката Кулік В.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 18 грудня 2025 року суддя Лонський І.В., адвокат Кулік В.М., які належним чином повідомлені про розгляд скарги, не прибули.

У засідання Вищої ради правосуддя 18 грудня 2025 року представник скаржника – НАБУ не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу представника судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. – адвоката Кулік В.М., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 11 вересня 2023 року (вх. № 325/1/13-23) надійшла дисциплінарна скарга НАБУ стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В., у якій зазначено, що детективи НАБУ здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 9 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною третьою 3 статті 15, частиною третьою 3 статті 369, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Досудовим розслідуванням установлено, що у провадженні судді Приморського районного суду міста Одеси Русєвої А.С. перебували матеріали справи № 522/2446/23 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Захисник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2, керуючись корисливим мотивом, вирішив підбурити ОСОБА1 до надання неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США судді ОСОБА3 за ухвалення нею рішення про визнання ОСОБА1 невинуватим у скоєнні адміністративного правопорушення у справі № 522/2446/23, для чого адвокат вирішив залучити суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА4, з яким особисто знайомий та товаришує протягом тривалого часу.

У подальшому ОСОБА1 передав ОСОБА2 грошові кошти в сумі 2000 доларів США як неправомірну вигоду для судді ОСОБА3, з яких частиною грошових коштів у розмірі 750 доларів США заволодів адвокат ОСОБА2, а 19 червня 2023 року в салоні автомобіля марки «Nissan», який перебував у користуванні адвоката ОСОБА2, адвокат передав судді ОСОБА4 надані ОСОБА1 грошові кошти в сумі 1250 доларів США. При цьому 1000 доларів США ОСОБА4 повинен був передати як неправомірну вигоду судді ОСОБА3, а 250 доларів США ОСОБА4 залишив собі та в такий спосіб заволодів ними.

Після цього злочинні дії адвоката ОСОБА2 та судді ОСОБА4 щодо надання неправомірної вигоди судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА3 були припинені працівниками правоохоронних органів, тобто не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

4 серпня 2023 року судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною другою статті 190 КК України.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що під час спілкування з адвокатом ОСОБА2 суддя Лонський І.В. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, на підставі чого скаржник просив притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1929/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3,8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Фактичні обставини, установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя

Звертаючись до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою на дії судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В., НАБУ додало до скарги копії матеріалів кримінального провадження № ____ від 9 червня 2023 року, з яких вбачається, що у провадженні судді Приморського районного суду міста Одеси Русєвої А.С. перебувала справа про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 522/2446/23).

18 травня 2023 року ОСОБА1 уклав з адвокатом ОСОБА2 договір про надання правової допомоги під час розгляду справи № 522/2446/23.

Наприкінці травня 2023 року адвокат ОСОБА2 вирішив підбурити ОСОБА1 до надання судді ОСОБА3 неправомірної вигоди за ухвалення нею рішення на користь ОСОБА1 При цьому адвокат ОСОБА2 шляхом обману ОСОБА1 планував заволодіти частиною одержаних від нього грошових коштів, наданих для передання судді.

Про злочинні наміри адвокат ОСОБА2 повідомив суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА4, з яким тривалий час підтримував товариські стосунки, та запропонував йому взяти безпосередню участь у реалізації цього наміру, а саме передати судді ОСОБА3 отримані від ОСОБА1 кошти, залишивши частину собі.

Суддя Лонський І.В., який працює із суддею Приморського районного суду міста Одеси Русєвою А.С. та має можливість вплинути на ухвалення ОСОБА3 судового рішення шляхом надання ОСОБА3 неправомірної вигоди, керуючись корисливим мотивом, прийняв таку пропозицію.

Наприкінці травня – на початку червня 2023 року адвокат ОСОБА2, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: Одеська область, місто Одеса, провулок Покровський, 6, повідомив ОСОБА1, що йому необхідно надати грошові кошти в сумі 2000 доларів США як неправомірну вигоду для судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА3 за ухвалення нею рішення про визнання ОСОБА1 невинуватим у скоєнні адміністративного правопорушення у справі № 522/2446/23.

Отже, ОСОБА2, не повідомивши ОСОБА1 про факт залучення до протиправної діяльності судді ОСОБА4, а також про їхні спільні наміри заволодіти частиною одержаних від ОСОБА1 грошових коштів, схилив ОСОБА1 до надання неправомірної вигоди судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА3 в сумі 2000 доларів США.

8 червня 2023 року ОСОБА2 близько 18 год, перебуваючи у приміщенні офісу за місцем здійснення адвокатської діяльності за адресою: Одеська область, місто Одеса, провулок Покровський, 6, повідомив ОСОБА1 про те, що вказану ним раніше неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США необхідно передати ОСОБА2 для подальшого надання судді ОСОБА3 до 15 червня 2023 року.

9 червня 2023 року ОСОБА1 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій повідомив (не знаючи про конкретні обставини злочинного плану ОСОБА2 та ОСОБА4), що суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА3, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення щодо нього, та адвокат ОСОБА2 вимагають від нього неправомірну вигоду за вчинення дій у його інтересах.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що згодом між адвокатом ОСОБА2 та ОСОБА1 відбувалися зустрічі, телефонні розмови щодо передання судді ОСОБА3 неправомірної вигоди.

19 червня 2023 року о 10:13 адвокат ОСОБА2, перебуваючи поблизу офісного приміщення, що розташоване за адресою: місто Одеса, провулок Покровський, 6, зустрівся з ОСОБА1, після чого вони разом зайшли до робочого кабінету адвоката за вказаною адресою. Під час подальшої розмови ОСОБА1 передав ОСОБА2, а ОСОБА2 отримав грошові кошти в сумі 2000 доларів США (станом на 19 червня 2023 року згідно з офіційним курсом валют НБУ – 73 137,20 грн.) як неправомірну вигоду для судді ОСОБА3 за ухвалення нею в інтересах ОСОБА1 рішення у справі № 522/2446/23 про адміністративне правопорушення.

Після цього у період з 10:13 до 11.31 адвокат ОСОБА2 заволодів частиною отриманих грошових коштів у розмірі 750 доларів США (станом на 19 червня 2023 року згідно з офіційним курсом валют НБУ – 27 426,45 грн.), якими розпорядився на власний розсуд.

З метою реалізації узгодженого злочинного плану, 19 червня 2023 року ОСОБА2 на автомобілі марки «Nissan» з номерним знаком ВТ 0067 ВК, який перебував у його користуванні, прибув до Приморського районного суду міста Одеси за адресою: вулиця Балківська, 33, місто Одеса, та зустрівся із суддею ОСОБА4 у салоні вказаного автомобіля, де у період з 12:21 до 12:54 адвокат ОСОБА2 передав судді ОСОБА4 надані ОСОБА1 грошові кошти в сумі 1250 доларів США. При цьому 1000 доларів США ОСОБА4 повинен був передати як неправомірну вигоду судді ОСОБА3, а 250 доларів США суддя ОСОБА4 залишив собі та у такий спосіб заволодів ними (попередньо вводячи в оману ОСОБА1).

Після цього злочинні дії адвоката ОСОБА2 та судді ОСОБА4 щодо надання неправомірної вигоди судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА3 були припинені працівниками правоохоронних органів, тобто не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

4 серпня 2023 року в межах зазначеного вище кримінального провадження судді ОСОБА4 вручено повідомлення про підозру у незакінченому замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

3 липня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист від НАБУ, у якому повідомлено, що детективи НАБУ завершили досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 9 червня 2023 року. НАБУ, керуючись статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), надало дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження № ____ у межах попередньо скерованих 15 серпня 2023 року та 13 жовтня 2023 року копій документів, а також копій документів додатково скерованих як додатків до скарги щодо дисциплінарного проступку судді Лонського І.В. (дисциплінарна скарга від 7 вересня 2023 року вих. № 01-179/27603).

Вища рада правосуддя рішенням від 10 серпня 2023 року № 814/0/15-23 задовольнила подання заступника Генерального прокурора  – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2023 року до ОСОБА4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено заставу в розмірі 805 200 гривень.

Вища рада правосуддя рішенням від 14 серпня 2023 року № 820/0/15-23 задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про відсторонення судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя рішенням від 14 вересня 2023 року № 896/0/15-23 продовжила до 20 листопада 2023 року строк тимчасового відсторонення судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. від здійснення правосуддя.

Вища рада правосуддя рішенням від 9 січня 2024 року № 1/0/15-24 тимчасово відсторонила суддю Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною другою статті 190 КК України.

Згідно з інформацією офіційного вебпорталу «Судова влада України» ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2024 року зупинено судове провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною другою статті 190 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 червня 2023 року за № ____. Виділено в окреме провадження матеріали вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА4 (справа № 991/6515/24, провадження № 1-кп/991/83/24).

Копії матеріалів кримінального провадження, доданих НАБУ до дисциплінарної скарги, містять протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової дії) від 26 червня 2023 року: аудіо-, відеоконтролю ОСОБА2 Вказаний протокол склав старший оперуповноважений в ОВС ДСР НП України майор поліції Цудний І.А. за результатами розгляду матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених силами ВОТР ДСР НП України на виконання доручення прокурора третього відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кожум’яки І.В. від 14 червня 2023 року № 28/3-1524т, у кримінальному провадженні № ____ від 9 червня 2023 року, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року.

За результатами проведених заходів отримано інформацію, яка фіксувалась на Micro-SD інв. 2242т-2023, зокрема 19 червня 2023 року о 12:43 відбулася фіксація розмови ОСОБА2 із суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА4 у салоні автомобіля.

Відповідно до стенограми запису вказаної розмови, яка викладена у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 червня 2023 року, між адвокатом ОСОБА2 та суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА4 19 червня 2023 року відбулась розмова такого змісту:

«…ОСОБА4: Я тебе скажу, ходила ко мне ОСОБА3, чтоб ты понял, звонит, зайди, я захожу, а вот этот чувак, этот твой крендель, говорит ты его нормально знаешь, а что я скажу, я его вообще [нецензурна лайка] не знаю, я говорю, я его адвоката знаю. Говорит: он такой борзый зашел, он там что-то просил ознакомиться, перенести, хотел посмотреть материалы, какой-то неадекватный, она пошла, короче, на Вашу, что СБУшники провокацию готовят по Приморскому суду, уже там по ОСОБА5. И она говорит: короче я тебе рекомендую его типа [нецензурна лайка] послать. Я говорю, та не, подожди, я его не знаю, мы с ним как бы не пересекаемся, знаю его адвоката, как бы это мой кент, я в нем уверен. Я ее короче перебил, говорю, ты короче не бойся, я все возьму, вот когда ты мне написал, что встретимся, я уже ей написал все нормально, ОСОБА3 примет решение, давай встретимся. Сейчас такие все перепуганные [нецензурна лайка]. Меня ОСОБА6 с ОСОБА7 просил порешать, вообще не знаю, сейчас как поджопник даст, хммм, можно было б конечно для ОСОБА7 и бесплатно порешать, что рассказывать сказки.

ОСОБА2: Ну короче.

ОСОБА4: Ну они боятся [нецензурна лайка] все...»;

«…ОСОБА2: А что у меня дела, судья, хорошо что ты мне напомнил, есть судья Русева, есть у Вас такая?

ОСОБА4: Так это ж ОСОБА3, мы ж решаем сейчас.

ОСОБА4: Я нормально с ней. Я тебе скажу че, она сильно балакучая, [нецензурна лайка] и всем [нецензурна лайка], рассказывает.

ОСОБА2: Что [нецензурна лайка]?

ОСОБА4: Под пивасик себе, может подбухнуть.

ОСОБА2: Может тогда не надо.

ОСОБА4: Да, и она очень много телепает языком, не хочу ей что-то говорить, просто тебя знаю стопудово…, декабристы, кибальчиши, потому что это наш хлеб. Не сдадут, уголовники. Ну есть категории, есть некоторые люди, я в нормальных отношениях, я общаюсь, я дистанцию держу, если с ОСОБА3, начну с того, что у нас с ОСОБА3 началось, что она меня первый раз попросила, поэтому мы с ней имеем дружескую …, много людей есть тут условно...»;

«…ОСОБА4: Ты это, давай мне по ОСОБА8 скажи, скажи, я ОСОБА9 попрошу, потому что ОСОБА9 как бы подходит, и они через стенку з ОСОБА8 сидят, и они как бы общаются, друг к другу заходят. Давай я ОСОБА9 попрошу, чтоб не я, ОСОБА9 решала..., она ходит такая, девочка с этого, воспитанная с гимназии, решака еще та. Главное, уметь вовремя дурочку склеить. Что там муж с женой?

ОСОБА2: Сейчас смотрю, муж с женой делят.

ОСОБА4: Чего не у ОСОБА10?...»;

«…ОСОБА2: Это просто сторона по делу. Мы клиенту должны показать работу.

ОСОБА4: Я понял, все дали задаток и все. Ну дали 100 долларов, хоть сто долларов заработали. Ладно завтра в 14:00 переоформление, что завтра- вторник, вторник. Так, Приморский райсуд, так, так ..до ОСОБА11, так, и шо вы хотите отбить, чтоб отказали?...»;

«…ОСОБА4: Ну смотри, в принципе я могу, там есть нарушения, давай там может не космически, может не косарь, давай там хоть что-то заработаем, Шо они там?

ОСОБА2: …сколько ты там посчитаешь, столько мне и сбросишь.

ОСОБА4: Не, ну мы с тобой 50 на 50?

ОСОБА2: Ну вообще-то тебе выносить, ответственности у тебя больше.

ОСОБА4: Ты клиента нашел. Ты клиента нашел. Ладно, мои 700, твои 300.

ОСОБА2: Ладно, договорились.

ОСОБА4: Ну если они там будут ныть, 800, 700 говори, там давай на характере на связях буду просить упрашивать. Если 700, мне 500, тебе 200.

ОСОБА2: Хорошо.

ОСОБА4: Хорошо, ну все.

ОСОБА2: ОСОБА9 привет. ОСОБА9 привет.

ОСОБА4: Меньше 500, думаю, не будем опускаться, а то потом скажут ...все, добро договорились. Тогда на связи, по ОСОБА8 ты мне скинул…».

Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 суддю Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Надаючи оцінку діям судді Лонського І.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що зазначена вище розмова, яка відбулась 19 червня 2023 року між адвокатом ОСОБА2 та суддею ОСОБА4, стенограма якої викладена у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 червня 2023 року, досліджувалась Вищою радою правосуддя під час розгляду повідомлення судді Лонського І.В. про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя (рішення Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2023 року № 1057/0/15-23).

У зазначеному рішенні Вища рада правосуддя вказала, що з розмови вбачається, що суддя Лонський І.В. обговорював з адвокатом ОСОБА2 розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судових справ і намагався впливати на інших суддів Приморського районного суду міста Одеси. За словами судді Лонського І.В., до нього зверталися інші судді із проханням вплинути на вирішення певних судових справ. Прізвища, які суддя Лонський І.В. назвав, збігаються із прізвищами певних суддів Приморського районного суду міста Одеси.

Вища рада правосуддя в зазначеному рішенні також дійшла висновку, що наявні матеріали не свідчать, що такий вплив на інших суддів чи прохання від них дійсно мали місце, а суддя Лонський І.В., посилаючись на таємницю слідства, відмовився надавати на запит члена Вищої ради правосуддя пояснення щодо цих висловлювань.

При цьому під час розгляду Вищою радою правосуддя клопотань Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання згоди на утримання судді Лонського І.В. під вартою та відсторонення його від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, суддя Лонський І.В., ознайомлений із цими матеріалами справи, не спростував того, що наведені розмови дійсно мали місце. Крім того, на запит члена Вищої ради правосуддя суддя Русєва А.С. підтвердила факт переписки із суддею Лонським І.В. Ця переписка міститься в матеріалах справи, але суддя Русєва А.С. заперечила свій зв’язок із цією справою.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що під час розгляду дисциплінарної справи відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не виявлено чітких та переконливих доказів, які свідчили б, що вплив судді Лонського І.В. на інших суддів чи прохання від них дійсно мали місце.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Лонського І.В. не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з такого.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, проаналізувавши обставини, викладені в дисциплінарній скарзі, інформацію, отриману під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також обставини, встановлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, встановила, що суддя Лонський І.В. мав позапроцесуальні взаємовідносини з адвокатом ОСОБА2, який діяв в інтересах ОСОБА1, з метою ухвалення рішення у справі про визнання ОСОБА1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, яка перебувала на розгляді в судді Русєвої А.С.

Як зазначила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, факт і характер зазначених вище висловлювань судді та ймовірність його впливу за вказаних обставин свідчать про переконання учасників цих розмов у можливості вчинення зазначених дій та про їхню готовність до вчинення таких дій.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, такі дії судді Лонського І.В. порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді.

Проаналізувавши положення пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

З урахуванням викладеного суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка відповідала високому статусу його посади.

Натомість, як зауважила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, описана вище поведінка судді Лонського І.В. не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

Зазначені події набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді Лонського І.В., має негативний вплив на авторитет не лише Приморського районного суду міста Одеси, а й на судову систему загалом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що зазначені обставини та докази в сукупності вказують на те, що неналежна поведінка та дії з боку судді Лонського І.В. об’єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Зважаючи на викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Лонського І.В. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Оцінюючи допущені суддею Лонським І.В. порушення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що зазначені дії мають умисний характер, оскільки суддя Лонський І.В. не міг не усвідомлювати неправомірності таких дій, чим завдав істотної шкоди авторитету правосуддя.

Визначаючи вид стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк застосування до судді Лонського І.В. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади не закінчився.

Із урахуванням установлених обставин, відповідно до положень пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. містять ознаки істотного дисциплінарного проступку, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пункту 1 частини восьмої статті 109, статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Таким чином, ураховуючи характер і зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя Лонський І.В., зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що ні особа судді та ступінь його вини, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до цього судді іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

З огляду на встановлені обставини Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала за необхідне застосувати до судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Узагальнені доводи скарги представника судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. – адвоката Кулік В.М., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24, представник судді Лонського І.В. – адвокат Кулік В.М., подала скаргу, у якій просила скасувати вказане рішення та закрити дисциплінарне провадження.

Скаргу мотивувала тим, що суддя Лонський І.В. та адвокат Кулік В.М. не були ознайомлені із проєктом висновку доповідача, що не узгоджується з положеннями частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Крім того, 1 серпня 2024 року Першій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя було подано клопотання про зупинення провадження у справі до звільнення судді Лонського І.В. з військової служби, в якому зазначено, що він мобілізований до Збройних сил України 17 травня 2024 року. Наказом командира військової частини ____ від 25 травня 2024 року № 150 Лонського І.В. зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду оператора радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Лонський І.В. проходить військову службу та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України. Місце служби Лонського І.В. може змінюватися відповідно до наказів і розпоряджень командування відповідно до бойової обстановки, тому прибуття за викликом до Вищої ради правосуддя може бути ускладено, зокрема у зв’язку з неможливістю виїзду з місця несенння служби. Крім того, через технічні проблеми з підключенням та нестабільний зв’язок участь Лонського І.В. в розгляді дисциплінарної справи в режимі відеоконференції також неможлива, оскільки носіння мобільного телефону та підключення до мережі інтернет у деяких випадках є несумісним з проходженням служби у воєнний час.

Адвокат Кулік В.М. зазначила, що вказані обставини підтверджуються довідкою форми № 5 від 26 червня 2024 року № 1303, військовим квитком серії МО № 258551 від 25 травня 2001 року, відповіддю з Військової частини ____ від 17 липня 2024 року № 1424, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2024 року у справі № 991/10516/23. Оскільки з огляду на викладені обставини суддя Лонський І.В. не мав можливості скористатись правами, передбаченими статтями 48, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», адвокат Кулік В.М. просила зупинити провадження у дисциплінарній справі до звільнення судді Лонського І.В. з військової служби.

Крім того, на вимогу Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя було надано довідку Військової частини ____ від 20 грудня 2024 року про те, що суддя Лонський І.В. відповідно до бойового розпорядження ОТУ Донецьк (реквізити документа містять військову таємницю) на цей час перебуває на Донецькому напрямку та виконує бойові (спеціальні) завдання щодо захисту територіальної цілісності України від збройної агресії рф та відповідно до рекомендацій для військових Збройних Сил України на бойових позиціях військовим не рекомендовано використовувати мобільний зв’язок.

Крім того, на засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року безпосереднє місце перебування судді було повідомлено з відключенням трансляції в цей час, оскільки ця інформація є військовою таємницею. На переконання адвоката Кулік В.М., ураховуючи наведені вище обставини, неознайомлення судді Лонського І.В. з матеріалами справи, неотримання проєкту висновку, ненадання ним письмових заперечень на скаргу НАБУ, з якою суддя також не був ознайомлений, неможливість особистої участі судді в розгляді дисциплінарної справи та неможливість узгодити правову позицію із захисником, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не мала підстав для відмови в задоволенні клопотання про зупинення розгляду дисциплінарної справи.

Адвокат Кулік В.М. також посилається на практику Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя та вказує про наявність ухвал, якими зупинено розгляд дисциплінарних справ у зв’язку з призовом судді на військову службу.

Адвокат Кулік В.М. також зауважила, що Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не було враховано ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2024 року у справі № 991/10516/23, якою було зупинено судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 червня 2023 року за № ____, стосовно ОСОБА4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 15 частиною третьою статті 369, частиною другою статті 190 КК України.

Крім того, договір про надання правової допомоги з Лонським І.В. адвокат Кулік В.М. уклала лише 19 березня 2024 року, та мала лише повноваження щодо підтримання клопотання про зупинення провадження у дисциплінарній справі. Повноважень щодо розгляду скарги по суті адвокат Кулік В.М. не мала, про що неодноразово зазначала під час розгляду дисциплінарної справи. Пояснила, що не маючи всіх матеріалів кримінальної справи та не узгодивши правову позицію з Лонським І.В., була позбавлена можливості належним чином здійснювати захист Лонського І.В., однак Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, всупереч позиції представника, розпочала розгляд скарги по суті та дослідила докази, з якими суддя Лонський І.В. не був ознайомлений, після чого ухвалила рішення, чим позбавила суддю права на захист.

Адвокат Кулік В.М. також звернула увагу, що ухвала про відкриття дисциплінарної справи не була направлена судді Лонському І.В. Повідомлення про розгляд дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, незважаючи на те, що суддя з 25 травня 2024 року увільнений від виконання обов'язків у зв'язку із призовом на військову службу, про що Першу Дисциплінарну палату Вищої ради правосуддя повідомлено листом голови Приморського районного суду міста Одеси від 3 липня 2024 року. Отже на момент відкриття дисциплінарної справи суддя Лонський І.В. вже не виконував своїх обов’язків та не перебував на своєму робочому місці, а тому з повідомленнями, надісланими Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя на офіційну адресу суду, ознайомлений не був.

З огляду на викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про своєчасне та належне повідомлення судді Лонського І.В. про дату розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання йому повідомлення засобами електронного та поштового зв’язку.

Крім того, адвокат Кулік В.М. зазначила, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вийшла за межі своїх повноважень і неправомірно взяла до уваги обставини та докази, викладені в обвинувальному акті, оскільки оцінку належності та допустимості доказів судом не надано, вирок у кримінальній справі щодо ОСОБА4 судом не ухвалено.

Що стосується позапроцесуальних відносин Лонського І.В. з адвокатом, який діяв в інтересах ОСОБА1, то на переконання Кулік В.М. у Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не було підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що суддя Лонський І.В. не втручався у процес здійснення правосуддя іншими суддями. Адвокат ОСОБА2 ніколи не надавав правову допомогу особам, що були учасниками судових справ, які розглядав суддя Лонський І.В.

Крім того, на порушення пункту 13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя оскаржуване рішення було надіслано представнику судді лише 27 грудня 2024 року, тобто з порушенням триденного строку із дня оголошення його резолютивної частини, а суддя Лонський І.В. копію вказаного рішення не отримав.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Лонський Ілля Володимирович Указом Президента України від 4 грудня 2020 року № 539/2020 призначений на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси.

Згідно із характеристикою, яку надав до Вищої ради правосуддя голова Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренко С.М., за рішенням зборів суддів Лонський І.В. входить до складу суддів, що спеціалізуються на розгляді адміністративних справ і кримінальних проваджень, які надійшли в порядку, передбаченому нормами КПК України, КК України та КУпАП.

За відомостями з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя та відповідно до наданого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України суддівського досьє суддя Лонський І.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Стосовно дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є встановлення на основі переконливих доказів факту вчинення дисциплінарного проступку.

Для кваліфікації дій судді за цим пунктом необхідно встановити факт втручання судді у процес здійснення правосуддя іншими суддями (суддею).

Згідно із частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя стосовно судді Лонського І.В. не встановлено чітких та переконливих доказів, які свідчили б, що вплив суддею на інших суддів чи прохання дійсно мали місце.

Надаючи оцінку діям судді Лонського І.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що зазначена вище розмова, яка відбулась 19 червня 2023 року між адвокатом ОСОБА2 та суддею ОСОБА4, стенограма якої викладена в протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 червня 2023 року, досліджувалась Вищою радою правосуддя під час розгляду повідомлення судді Лонського І.В. про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя (рішення Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2023 року № 1057/0/15-23).

У зазначеному рішенні Вища рада правосуддя зауважила, що суддя Лонський І.В. під час розмови з адвокатом ОСОБА2 обговорював розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судових справ та намагався впливати на інших суддів Приморського районного суду міста Одеси. За словами судді Лонського І.В., до нього зверталися інші судді із проханням вплинути на вирішення певних судових справ. Прізвища, які суддя Лонський І.В. назвав, збігаються із прізвищами конкретних суддів Приморського районного суду міста Одеси.

Вища рада правосуддя в зазначеному рішенні також дійшла висновку, що наявні матеріали не свідчать, що такий вплив на інших суддів чи прохання від них дійсно мали місце, а суддя Лонський І.В., посилаючись на таємницю слідства, відмовився надавати на запит члена Вищої ради правосуддя пояснення щодо цих висловлювань.

При цьому під час розгляду Вищою радою правосуддя клопотань Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання згоди на утримання судді Лонського І.В. під вартою та відсторонення його від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності суддя Лонський І.В., ознайомлений із матеріалами справи, не спростував того, що наведені розмови дійсно мали місце. Крім того, на запит члена Вищої ради правосуддя суддя Русєва А.С. підтвердила факт переписки із суддею Лонським І.В., але заперечила свій зв’язок із цією справою.

За вказаних обставин Вища рада правосуддя вважає вірним висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність в діях судді Лонського І.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

Стосовно дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Як зазначено в Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя має вважати своїм обов’язком не лише дотримуватися високих стандартів поведінки, але й брати участь у колективних зусиллях для встановлення, підтримки та захисту цих стандартів. Навіть один випадок неналежної поведінки судді може завдати невиправної шкоди моральному авторитету суду.

Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1 Бангалорських принципів поведінки суддів).

У пункті 1.6 Бангалорських принципів закріплений обов’язок судді виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Однією з фундаментальних засад демократичного суспільства є незалежність судів і суддів. Загальновизнано, що вказана засада є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виконавча і законодавча гілки влади повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від кроків, які могли б поставити її під загрозу.

Бангалорські принципи поведінки суддів визначили, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Відповідно до пункту 1.3 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.

У контексті статті 2 Кодексу суддівської етики поняття «посадове становище» означає як юридичні можливості, пов'язані з колом прав і обов'язків судді у зв'язку із зайняттям ним відповідної посади, так і фактичні можливості, що випливають із авторитету займаної посади.

Таке положення щодо заборони використання посадового становища в особистих інтересах кореспондує зі змістом пункту 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів, відповідно до якого суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім'ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень. Під особистими інтересами треба розуміти будь-які інтереси особи, які зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, в тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв'язку з її членством або діяльністю в не пов'язаних з виконанням нею функцій держави або місцевого самоврядування, громадських, релігійних та інших організаціях.

Статтею 3 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Положення цієї статті кореспондують із зазначеним у Бангалорських принципах поведінки суддів показником 3 «Чесність і непідкупність» та із таким принципом: «Чесність і непідкупність є необхідними умовами належного виконання суддею своїх обов'язків». Для закріплення положення про застосування цього принципу в Бангалорських принципах наголошено: «Суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу».

Отже, матеріалами кримінального провадження № ____, а саме протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 червня 2023 року, в якому викладено стенограму записів розмови від 19 червня 2023 року, що відбулася між адвокатом ОСОБА2 та суддею ОСОБА4 у салоні автомобіля, підтверджується факт спілкування між вказаними особами, під час якого адвокат ОСОБА2 та суддя ОСОБА4 обговорюють можливість ухвалення суддею ОСОБА3 необхідного судового рішення та обговорюють розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судової справи.

При цьому суддя ОСОБА4 запевняє адвоката ОСОБА2, що домовився із суддею ОСОБА3, та розповідає про свою розмову із цією суддею, в якій повідомляє їй, що знає адвоката особи, яка приходила до судді ОСОБА3, та запевняє, що їй нема чого боятись: «…ОСОБА4: Я говорю, та не, подожди, я его не знаю, мы с ним как бы не пересекаемся, знаю его адвоката, как бы, это мой кент, я в нем уверен. Я ее короче перебил, говорю, ты короче не бойся, я все возьму, вот когда ты мне написал, что встретимся, я уже ей написал все нормально, ОСОБА3 примет решение давай встретимся...».

Крім того, зміст розмови свідчить про те, що суддя ОСОБА4 пояснює адвокату ОСОБА2, що він вирішує питання щодо ухвалення суддею ОСОБА3 необхідного судового рішення: «…ОСОБА2: А что у меня дела, судья, хорошо что ты мне напомнил, есть судья ОСОБА3, есть у Вас такая? ОСОБА4: Так это ж ОСОБА3, мы ж решаем сейчас. ОСОБА4: Я нормально с ней. Я тебе скажу че, она сильно балакучая, [нецензурна лайка] и всем [нецензурна лайка], рассказывает…».

Суддя ОСОБА4 та адвокат ОСОБА2 також обговорюють суму грошових коштів, яку необхідно отримати від «клієнта», при цьому суддя ОСОБА4 пропонує порядок розподілу між ними отриманих грошових коштів «…ОСОБА4: Ну смотри, в принципе я могу, там есть нарушения, давай там может не космически, может не косарь, давай там хоть что-то заработаем, Шо они там? ОСОБА2: …сколько ты там посчитаешь, столько мне и сбросишь. ОСОБА4: Не, ну мы с тобой 50 на 50? ОСОБА2: Ну вообще-то тебе выносить, ответственности у тебя больше. ОСОБА4: Ты клиента нашел. Ты клиента нашел. Ладно, мои 700, твои 300. ОСОБА2: Ладно, договорились. ОСОБА4: Ну если они там будут ныть, 800, 700 говори, там давай на характере на связях буду просить, упрашивать. Если 700, мне 500, тебе 200. ОСОБА2: Хорошо…».

Із наведеної вище розмови вбачається, що суддя Лонський І.В. позитивно реагує на пропозицію адвоката розподілити отримані кошти на власний розсуд, оскільки на судді Лонському І.В. більше відповідальності. При цьому суддя Лонський І.В. запевняє адвоката, що він у гарних стосунках із суддею ОСОБА3 та зможе вирішити з нею питання.

Отже, встановлені під час розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя обставини не залишають сумніву щодо спілкування судді Лонського І.В. з адвокатом ОСОБА2, який діяв в інтересах ОСОБА1 – учасника справи № 522/2446/23, що перебувала у провадженні судді ОСОБА3, з метою надання цій судді неправомірної вигоди за ухвалення необхідного судового рішення. Така поведінка судді Лонського І.В. порушує етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Положення міжнародних документів і законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об'єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

Зі змісту розмови, яка відбулась між суддею Лонським І.В. та адвокатом ОСОБА2 під час зустрічі 19 червня 2023 року в салоні автомобіля вбачається, що суддя Лонський І.В. використовує в розмові фрази, які свідчать про його намір надати неправомірну вигоду судді ОСОБА3 за ухвалення нею необхідного судового рішення. А саме, суддя Лонський І.В. позитивно реагує на обговорення з адвокатом ОСОБА2 можливості ухвалення суддею ОСОБА3 необхідного судового рішення у справі, ставить адвокату уточнюючі запитання з метою з’ясувати, яку суму грошей необхідно буде отримати за вирішення цього питання, пропонує адвокату порядок розподілу отриманих грошових коштів від «клієнта», запевняє адвоката, що він із суддею в гарних стосунках, що дасть йому змогу вирішити питання стосовно справи, яка перебуває в її провадженні.

Такі дії судді Лонського І.В. вказують на невиконання суддею обов’язків, визначених статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб та свідчать про умисність дій судді Лонського І.В., оскільки він не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді та в подальшому можуть негативно вплинути на ставлення громадян як до цього судді, так і до всієї судової системи.

Така поведінка судді Лонського І.В. створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

Зазначене підтверджує умисний характер проступку та грубе порушення суддею Лонським І.В. стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

З огляду на зазначене, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що дії судді Лонського І.В. охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що факт і характер зазначених вище висловлювань судді Лонського І.В. за вказаних обставин свідчить про переконаність судді Лонського І.В. та адвоката ОСОБА2 в можливості вчинення зазначених дій та про їхню готовність до вчинення таких дій.

Такі дії судді Лонського І.В. порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді.

Поведінка судді Лонського І.В., описана вище, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності суду і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу третіх осіб чи суддів на розгляд справи.

Зазначені обставини та докази в сукупності вказують на те, що неналежні дії з боку судді Лонського І.В. об’єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Зазначені дії мають умисний характер, оскільки суддя Лонський І.В. не міг не усвідомлювати неправомірності таких дій, чим завдав істотної шкоди авторитету правосуддя.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, такий факт: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1 – 3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10 – 12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Під час дисциплінарного провадження Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила чіткі та переконливі докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність в діях судді Лонського І.В. складу дисциплінарних проступків, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо обговорення суддею Лонським І.В. та адвокатом ОСОБА2, який є представником ОСОБА1, надання неправомірної вигоди судді ОСОБА3 за ухвалення судового рішення у справі про визнання ОСОБА1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.

Така поведінка судді Лонського І.В. порушує стандарти безсторонності суду, та норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про вчинення суддею Лонським І.В. істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

Беручи до уваги обставини, що підлягають урахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення, зокрема характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя Лонський І.В., зважаючи на наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, ураховуючи характеристику судді, зважаючи на умисний характер дій судді та наслідки вчинених діянь – підрив авторитету правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус судді», у виді подання про звільнення судді з посади.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, а отже рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Стосовно доводів скарги щодо порушення Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя положень частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та ненадання судді Лонському І.В. та його представнику можливості ознайомитись із проєктом висновку доповідача та щодо доводів про неповідомлення судді про засідання Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя зазначає, що інформацію про те, що суддя Лонський І.В. тимчасово увільнений від виконання обов’язків судді із 17 травня 2024 року у зв’язку з призовом на військову службу повідомлено Першій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя 3 липня 2024 року в листі голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М.

У листі від 23 липня 2024 року (вих. № 22922/0/9-24), надісланому на електронну адресу Приморського районного суду міста Одеси, в якому суддя Лонський І.В. обіймає посаду, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повідомила суддю Лонського І.В. про завершення підготовки дисциплінарної справи, відкритої ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1929/1дп/15-24 за скаргою НАБУ стосовно нього.

У листі від 26 липня 2024 року голова суду Кічмаренко С.М. повідомив, що усіма відомими засобами зв’язку суд надіслав Лонському І.В копію листа Дисциплінарної палати від 23 липня 2024 року (вих. № 22922/0/9-24), однак статус повідомлення про його отримання – «непрочитане».

Про наявність у судді Лонського І.В представника, Першій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя стало відомо 1 серпня 2024 року після звернення до Вищої ради правосуддя із клопотанням про зупинення провадження у справі адвоката Кулік В.М., яка відповідно до частини восьмої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» мала можливість, зокрема надавати письмові пояснення та заявляти клопотання, у тому числі про ознайомлення з матеріалами справи.

Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. призначався на 5 серпня, 2 та 23 грудня 2024 року.

Про розгляд справи 2 та 23 грудня 2024 року було повідомлено адвоката Кулік В.М. та суддю Лонського І.В.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддю Лонського І.В. було повідомлено на електронну адресу суду, у якому він обіймає посаду. Крім того, про засідання 23 грудня 2024 року судді також надіслано повідомлення на адресу військової частини, у якій суддя проходить військову службу.

Копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, у якому працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Стосовно доводів скарги про відмову Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в задоволенні клопотання про зупинення розгляду дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя зауважує, що частина чотирнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає право, а не обов’язок Дисциплінарної палати зупинити розгляд дисциплінарної справи, зокрема у разі перебування судді у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до безпосередньої участі у бойових діях чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 23 грудня 2024 року № 3715/1дп/15-24 відмовила у задоволенні клопотання представника судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. – адвоката Кулік В.М. про зупинення розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В., відкритої за скаргою НАБУ.

Доводи про обмеження повноважень адвоката Кулік В.М., внаслідок чого вона була позбавлена можливості належним чином здійснювати захист Лонського І.В. під час розгляду дисциплінарної справи, є неспроможними, оскільки в копії ордера, який міститься в матеріалах дисциплінарної справи № 1051054, виданого адвокатом Кулік В.М. на підставі договору про надання правничої допомоги Лонському І.В. № б/н від 19 березня 2024 року, вказано, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Інших доказів на підтвердження обсягу своїх повноважень адвокат Кулік В.М. під час розгляду дисциплінарної справи та під час подання скарги в інтересах судді на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не надала.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів з метою забезпечення процесуальних гарантій та права судді Лонського І.В. ефективно формувати позицію свого захисту.

Стосовно інших доводів скарги Вища рада правосуддя зауважує, що під час розгляду цієї дисциплінарної справи дисциплінарний орган надав оцінку зазначеним вище доказам, а висновки щодо наявності в діях судді Лонського І.В. дисциплінарного проступку ґрунтуються на відомостях, установлених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому стосовно нього, однак базуються на самостійних правових підставах.

При цьому дисциплінарний орган не вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА4, яке здійснюється в межах судового розгляду зазначеного вище кримінального провадження. Установлені під час дисциплінарного провадження факти і з’ясовані обставини мають значення тільки для ухвалення рішення дисциплінарним органом у межах компетенції.

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, установлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку і ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Конституції України, яка забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), наявність складу кримінального правопорушення, безумовно, може вирішити лише суд. Дисциплінарне провадження не може підміняти кримінальне провадження.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, дисциплінарний орган має право і зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу саме дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень Вищою радою правосуддя в межах своєї компетенції й жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Тобто, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Отже, питання наявності в діях судді Лонського І.В. складу дисциплінарного проступку дисциплінарний орган, який діє в межах виключних повноважень установлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, може вирішувати, надаючи самостійну оцінку обставинам дисциплінарної справи та наявним у ній доказам, оцінюючи їх у сукупності.

Вища рада правосуддя зауважує, що рішення в дисциплінарній справі стосовно судді Лонського І.В. хоч і ухвалюється на підставі, зокрема, фактів, установлених НАБУ, однак ґрунтується на самостійних підставах, установлення яких є необхідним для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11–1464заі18) дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно). Ураховуючи наведене, доводи скарги представника судді про неможливість розгляду дисциплінарної справи на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні є неспроможними, оскільки такі відомості аналізувалися стосовно наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Таким чином, доводи, наведені у скарзі, не спростовують обставин, встановлених Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Вища рада правосуддя встановила, що зібрані у дисциплінарній справі матеріали оцінені Дисциплінарною палатою з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею Лонським І.В. дисциплінарного проступку, а наведені представником судді у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, та не дають підстав для його скасування.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Отже, рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2024 року № 3597/2дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського І.В. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Лонського Іллі Володимировича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя