Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 24 жовтня 2025 року (вх. № 11400/0/8-25) надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24), якою скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА27».

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII) у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 5 листопада 2025 року доповідачем щодо вказаного матеріалу визначено Усика Г.І.

За результатами повторного розгляду скарги судді Волкової О.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності член Вищої ради правосуддя – доповідач Усик Г.І. дійшов висновку про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Південноукраїнського (Южноукраїнського) міського суду Миколаївської області Волкової О.І. та ухвалення нового рішення шляхом викладення мотивувальної частини в новій редакції; в іншій частині – про залишення без змін.

Суддю Волкову О.І., її представника – адвоката Кравця Р.Ю., скаржників – Вознесенську окружну прокуратуру Миколаївської області та Савіна О.І., повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя, що відбулося 16 грудня 2025 року, взяла участь суддя Волкова О.І. Інші учасники дисциплінарного провадження у засідання Вищої ради правосуддя не з’явилися.

Вища рада правосуддя, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І., суддю Волкову О.І., дійшла висновку про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення, яким мотивувальна частина підлягає викладенню в редакції цього рішення; в іншій частині – залишенню без змін, з огляду на таке.

 

Відомості про суддю

Волкова Олена Іванівна, ____ року народження, Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1633-VI обрана суддею цього суду безстроково.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначено додатком до цього Закону. Зокрема, змінено найменування Южноукраїнського міського суду Миколаївської області на Південноукраїнський міський суд Миколаївської області.

 

Стислий зміст дисциплінарних скарг. Підстави відкриття дисциплінарних справ, їх об’єднання

13 червня 2018 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 630/0/13-18) надійшла дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І., у якій скаржник повідомляв про низку порушень, які, на його думку, допустила суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя.

Зокрема, скаржник стверджував, що суддя Волкова О.І.:

– у справах №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/29/18, 486/140/18 та 486/128/18 порушила вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), оскільки задовольнила самовідводи у спосіб, не передбачений законом;

– у справах №№ 486/364/17, 486/532/17, 486/245/17, 486/533/17, 486/526/17, 486/227/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, виявила упереджене ставлення до сторони обвинувачення та без належного обґрунтування повернула прокурору обвинувальні акти, що, на думку скаржника, призвело до істотного порушення вимог КПК України та суттєво перешкодило здійсненню кримінального судочинства;

– у справах № 486/1370/17, № 486/2/18 затягувала розгляд кримінальних проваджень;

– у справах №№ 486/1444/17, 486/29/18, 486/51/18, 486/138/18 порушила норми суддівської етики, висловлюючись некоректно на адресу державного обвинувача;

– втрутилася в повноваження прокурора, зобов’язавши слідчого припинити досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____. Крім того, суддя долучила матеріали цього провадження до матеріалів скарги підозрюваної на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання захисника (справи № 486/688/16-к, № 486/687/16-к).

На думку скаржника, такими діями суддя Волкова О.І. з особистих міркувань навмисно блокувала роботу органу досудового розслідування, порушуючи конституційні права громадян і завдаючи шкоди державним інтересам у сфері кримінального судочинства, що, своєю чергою, підриває авторитет правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 червня 2020 року № 1860/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).

21 вересня 2018 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 985/0/13-18) надійшла дисциплінарна скарга Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на дії судді Волкової О.І., у якій скаржник зазначив, що суддя під час здійснення правосуддя:

– у справах № 486/701/18, № 486/719/17 порушила правила щодо відводу (самовідводу);

– у справі № 486/1370/17 безпідставно повернула прокурору обвинувальні акти, чим, на думку скаржника, істотно порушила норми КПК України;

– у справах № 486/1370/17, № 486/1387/17 затягувала розгляд кримінальних проваджень;

– у справах № 486/849/18, № 486/868/18 зобов’язала прокурорів забезпечити явку обвинуваченої до суду у спосіб, не передбачений КПК України та іншими нормами національного законодавства.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 13 липня 2020 року № 2102/2дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Вища рада правосуддя ухвалою від 16 липня 2020 року № 2178/0/15-20 об’єднала дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І., відкриту за дисциплінарною скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вх. № 985/0/13-18), з дисциплінарною справою стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І., відкритою за скаргою Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вх. № 630/0/13-18), в одну дисциплінарну справу. Об’єднану дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. передано на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

4 серпня 2020 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 6995/0/8-20) надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. на дії судді цього суду Волкової О.І., а 2 вересня 2020 року – доповнення до цієї дисциплінарної скарги (вх. № 6995/1/8-20).

На обґрунтування дисциплінарної скарги з урахуванням доповнень скаржник зазначав, що суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя:

– у кримінальних провадженнях (справи №№ 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19) порушила правила щодо відводу (самовідводу), оскільки задовольнила заявлені самовідводи у спосіб, не передбачений КПК України. Як зауважив скаржник, постановляючи ухвали про задоволення заяв про самовідвід, суддя Волкова О.І. фактично відмовилася призначити підготовчі судові засідання та здійснювати правосуддя в указаних кримінальних провадженнях;

– у справі № 486/803/19, отримавши заяву іншого судді про самовідвід, не ухвалила процесуальне рішення за результатами розгляду вказаної заяви, натомість безпідставно передала справу для здійснення автоматизованого розподілу;

– допустила порушення правил суддівської етики та проявила неповагу до нього (скаржника) й судді Далматової Г.А. під час судових засідань 16 квітня та 4 травня 2020 року у справі № 486/2193/14-к, а також під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, що відбулися 24 червня 2020 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 9 вересня 2020 року № 2596/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII; об’єднала вказану дисциплінарну справу з об’єднаною дисциплінарною справою (за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області) в одну дисциплінарну справу.

27 жовтня 2020 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 6995/2/8-20) надійшло доповнення до дисциплінарної скарги виконувача обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., у якому він зазначив, що суддя Волкова О.І.:

– під час розгляду справ № 486/1068/20, № 486/1526/20 порушила вимоги закону щодо порядку заявлення та розгляду відводів / самовідводів;

– допустила порушення правил суддівської етики під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, що відбулися 11 лютого, 5 березня і 22 жовтня 2020 року, та в судовому засіданні 30 вересня 2020 року у справі № 486/2193/14-к.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 9 грудня 2020 року № 3447/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об’єднала цю дисциплінарну справу з об’єднаною дисциплінарною справою.

21 грудня 2020 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 6995/5/8-20) надійшло доповнення до дисциплінарної скарги виконувача обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., у якому він зазначив, що суддя Волкова О.І. протягом 2020 року не розглянула жодного кримінального провадження по суті, оскільки «системно надумує підстави» самовідводу, в ухвалах викладає «неіснуючі» обставини та підстави, чим «паплюжить статус професійного судді», на підтвердження чого долучив копії ухвал у справах №№ 486/1846/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/392/20, 486/1815/20, а також копію наданого на його запит листа адвоката Семенової С.М. від 9 грудня 2020 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 27 січня 2021 року № 130/3дп/15-21 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об’єднала цю дисциплінарну справу з об’єднаною дисциплінарною справою.

 

Узагальнений виклад фактичних обставини щодо складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII у діях судді Волкової О.І. Стислий виклад висновків Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами аналізу обставин, установлених під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи

 

Щодо складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Згідно з частиною четвертою статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7¹) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297¹ цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Після надходження обвинувального акта суд має призначити підготовче засідання, у якому беруть участь прокурор та інші учасники. Завданням підготовчого провадження є перевірка наявності підстав для призначення судового розгляду, а за певних умов – ухвалення судового рішення по суті провадження. Порядок проведення підготовчого судового засідання та перелік рішень, які суд має право ухвалити в підготовчому судовому засіданні, наведені у статті 314 КПК України.

На цій стадії суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Волкової О.І. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Волкова О.І. ухвалами повернула прокурору обвинувальні акти в таких кримінальних провадженнях:

№ 486/1107/16-к (ухвала від 27 грудня 2016 року);

№ 486/684/16-к (ухвала від 27 грудня 2016 року);

№ 486/227/17 (ухвала від 10 березня 2017 року);

№ 486/526/17 (ухвала від 7 червня 2017 року);

№ 486/533/17 (ухвала від 30 червня 2017 року);

№ 486/245/17 (ухвала від 6 липня 2017 року);

№ 486/532/17 (ухвала від 12 липня 2017 року);

№ 486/364/17 (ухвала від 25 жовтня 2017 року);

№ 486/1370/17 (ухвала від 5 липня 2018 року);

№ 486/1387/17 (ухвала від 11 липня 2018 року).

Підставами повернення обвинувальних актів суддя Волкова О.І. у зазначених кримінальних провадженнях зазначала: відсутність печатки прокуратури; невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам закону; відсутність документів, що посвідчують особу обвинуваченого; неявка обвинувачених або потерпілих до суду; зазначення недостовірних даних у матеріалах кримінального провадження.

Тобто суддя Волкова О.І. під час розгляду справ №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17 ухвалила судові рішення про повернення обвинувального акта прокурору без передбачених законом підстав для ухвалення таких рішень.

Наведене підтверджується тим, що зазначені ухвали суду першої інстанції, були скасовані апеляційним судом з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, апеляційна інстанція дійшла висновку, що в цих обвинувальних актах не містилося таких недоліків вимог статті 291 КПК України, які перешкоджали б призначенню провадження до судового розгляду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про доцільність повернення обвинувальних актів прокурору не ґрунтуються на вимогах закону, а ухвали суду про повернення обвинувальних актів не можуть вважатися законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

1. Справа № 486/684/16-к

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 грудня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для приведення у відповідність до вимог КПК України.

У зазначеній ухвалі вказано, що, усупереч вимогам КПК України, обвинувальний акт містить недостовірні відомості про персональні дані обвинуваченого ОСОБА1, який не з’являється в підготовче судове засідання та не зареєстрований у місті Южноукраїнську Миколаївської області. Крім того, суд вважає, що зазначені в обвинувальному акті персональні дані потерпілої також є недостовірними з огляду на те, що вона протягом чотирьох судових засідань до суду не з’являється.

Посилаючись на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення прокурору обвинувального акта для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 грудня 2016 року скасовано, обвинувальний акт скеровано до того самого суду для розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції заначив, що обвинувальний акт містить анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА1 та потерпілої ОСОБА2.

До обвинувального акта додано розписку підозрюваного ОСОБА1 про отримання копій обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, що свідчить про вчинення слідчим відповідних процесуальних дій за участю обвинуваченого ОСОБА1 та підтверджує факт його проживання за вказаною адресою. Суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність реєстрації ОСОБА1 у місті Южноукраїнську Миколаївської області, на що суд посилався як на підставу недостовірності персональних даних обвинуваченого, не свідчить, що обвинувачений ОСОБА1 не може проживати за вказаною в обвинувальному акті адресою. Із журналу підготовчого судового засідання від 21 вересня 2016 року вбачається, що потерпіла ОСОБА2 брала участь у засіданні, що підтверджує достовірність відомостей стосовно місця її проживання, зазначених в обвинувальному акті. З огляду на те, що обвинувальний акт містить визначені законом анкетні відомості щодо обвинуваченого ОСОБА1 та щодо потерпілої ОСОБА2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про формальний підхід суду першої інстанції до вирішення питань, пов’язаних з оцінкою обвинувального акта, зокрема суд в оскаржуваній ухвалі не навів обставин, які дійсно перешкоджали б судовому розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України не ґрунтуються на вимогах закону.

 

2. Справа 486/1107/16-к

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 грудня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 14 серпня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА3 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для приведення у відповідність до вимог КПК України.

Повертаючи вказаний обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції зазначив, що обвинувальний акт, усупереч вимогам пункту 9.5.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 24 лютого 2016 року № 103, не засвідчено печаткою.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2017 року апеляційну скаргу начальника Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Свінтковської В.В. задоволено; ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 грудня 2016 року скасовано; призначено новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам закону є безпідставними, оскільки чинним КПК України не передбачено засвідчення обвинувального акта печаткою. Під час апеляційного розгляду оскаржуваної ухвали про повернення обвинувального акта прокурору встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ стосовно ОСОБА3 відповідає вимогам статті 291 КПК України.

 

3. Справа № 486/227/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 24 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА4 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для приведення у відповідність до вимог КПК України.

Підставою повернення обвинувального акта зазначено, що він належним чином не засвідчено печаткою прокуратури.

Крім того, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування будь-які процесуальні дії з потерпілим не проводилися, відсутні також відомості про реалізацію обвинуваченим та потерпілим права на захист. Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу начальника Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Кучерявого В.В. задоволено, ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2017 року скасовано; обвинувальний акт повернуто до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України з підстав незасвідчення печаткою прокуратури не ґрунтуються на вимогах закону. Посилання суду першої інстанції на недоліки додатка до обвинувального акта, а саме реєстру матеріалів досудового розслідування, не можуть бути достатніми підставами для повернення обвинувального акта прокурору.

Щодо відсутності відомостей про реалізацію обвинуваченим та потерпілим права на захист, а також про незалучення захисника під час досудового розслідування, суд апеляційної інстанції вказав, що реєстр матеріалів досудового розслідування містить дані про вручення потерпілому ОСОБА5 та підозрюваному ОСОБА4 пам’яток про їхні права та обов’язки. Крім того, статтею 52 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, за яких участь захисника є обов’язковою, проте в указаному кримінальному провадженні такі підстави відсутні.

 

4. Справа № 486/245/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 липня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 6 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА6 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для приведення у відповідність до вимог КПК України.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції зазначив, що в долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказано всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування; не відображено всіх процесуальних рішень, видів заходів забезпечення кримінального провадження; із вказаного реєстру не вбачається, чи було залучено представника потерпілої та захисника під час досудового розслідування; реєстр не містить будь-яких відомостей про реалізацію обвинуваченим права на захист. Крім того, в ухвалі суду першої інстанції вказано, що наведена в реєстрі матеріалів досудового розслідування інформація щодо повідомлення потерпілій та її захиснику про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів цього провадження спростовується фактами, установленими в підготовчому судовому засіданні. Суд також зазначив, що обвинувальний акт направлено органами досудового розслідування, затверджено прокурором, але належним чином не засвідчено печаткою прокуратури.

Установлені обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Руденка О.В. задоволено.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 липня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд обвинувального акта в суді першої інстанції.

В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до вимог КПК України в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам частини другої статті 291 КПК України. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що зі змісту обвинувального акта не вбачається, чи залучався представник потерпілої та захисник під час досудового розслідування, а також чи повідомлено потерпілому про відкриття матеріалів кримінального провадження. Водночас наведене не можна вважати недоліком обвинувального акта згідно з положеннями частини другої статті 291 КПК України. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалене судом рішення про повернення прокурору обвинувального акта в порядку, передбаченому пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК України, є безпідставним.

 

5. Справа № 486/364/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 11 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА7 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для встановлення дійсного місця перебування обвинуваченого ОСОБА7.

З ухвали вбачається, що суд установив, що підготовчі судові засідання у справі призначались до розгляду неодноразово та були відкладені у зв’язку з неявкою обвинуваченого, представника потерпілого. Прокурор у підготовчому судовому засіданні повідомила, що обвинуваченого ОСОБА7 за вироком суду засуджено до позбавлення волі, але жодного підтвердного документа суду не надала.

З огляду на те, що відсутність обвинуваченого ОСОБА7 під час підготовчого судового засідання унеможливлює вирішення судом питання щодо призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду, суд дійшов висновку, що зазначений обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задоволено.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 жовтня 2017 року, якою прокуророві повернуто обвинувальний акт стосовно ОСОБА7, скасовано. Повернуто обвинувальний акт для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України, оскільки містить анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА7, та зазначив, що з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА7 з’являвся на виклики суду в підготовчі судові засідання, що підтверджує факт його проживання за вказаною в обвинувальному акті адресою.

Крім того, вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 червня 2017 року ОСОБА7 засуджено в іншому кримінальному провадженні за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до одного року позбавлення волі. До набрання вироком законної сили ОСОБА7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Миколаївському слідчому ізоляторі, про що 7 червня 2017 року прокурор повідомив суддю Волкову О.В. під час чергового підготовчого судового засідання.

8 червня 2017 року судді Волковій О.І. за її запитом було надіслано вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 червня 2017 року стосовно ОСОБА7, який долучено до матеріалів провадження.

Отже, на день постановлення ухвали про повернення обвинувального акта суду було відомо місце перебування обвинуваченого ОСОБА7 і суд мав можливість викликати його в судове засідання. Проте, всупереч цьому, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що вимоги пункту 2 частини другої статті 291 КПК України порушено.

 

6. Справа № 486/526/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 червня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 26 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА8 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для засвідчення печаткою прокуратури.

В ухвалі суд вказав, що обвинувальний акт не засвідчений печаткою прокуратури, а наданий як додаток до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не зазначені всі процесуальні дії, зокрема відомості про реалізацію обвинуваченою права на захист.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Свінтковської В.В. задоволено; ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 7 червня 2017 року скасовано; обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні скеровано до того самого суду для розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час складання та підписання обвинувального акта прокурор дотримав вимог частин першої, третьої статті 291 КПК України та вказав, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України з підстав незасвідчення печаткою прокуратури не ґрунтуються на вимогах закону.

Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції не вказав, як саме відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей щодо залучення захисника під час досудового розслідування впливає на відповідність обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України, і чому це унеможливлює призначення кримінального провадження до розгляду.

Крім того, як вказав суд апеляційної інстанції, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вдався до обговорення питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні відповідно до вимог статті 314 КПК України.

 

7. Справа № 486/532/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 11 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА9 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області.

З ухвали вбачається, що суд установив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить печатки Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. Суд вказав, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, та не відображено всіх процесуальних рішень.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 серпня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Руденка О.В. задоволено; ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 липня 2017 року скасовано із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки статтею 291 КПК України така вимога до обвинувального акта, як засвідчення його печаткою, не висувається, а під час ухвалення рішення суд повинен керуватися вимогами чинного КПК України. Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні складений старшим слідчим СВ Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області Лисицею І.М. та затверджений процесуальним керівником – прокурором Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Руденко О.В. Отже, під час складання та підписання обвинувального акта прокурор дотримав вимог частин першої, третьої статті 291 КПК України. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що нормами КПК України не передбачено повернення обвинувального акта у зв’язку з недоліками реєстру матеріалів досудового розслідування.

 

8. Справа № 486/533/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 9 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА10 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Повертаючи обвинувальний акт прокуророві, суд керувався тим, що зазначений акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить печатки Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. У реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено також усіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, та не відображено всіх процесуальних рішень. Крім того, суд зазначив, що в підготовчому судовому засіданні обвинувачений не надав паспорт громадянина України, та повідомив, що в нього відсутній будь-який інший документ, який посвідчував би його особу, що свідчить про неможливість встановлення особи обвинуваченого, оскільки він втратив паспорт.

Сукупність вказаних недоліків, на думку суду, свідчить про невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 липня 2017 року ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 червня 2017 року скасовано, повернуто обвинувальний акт до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору, а висновки суду про порушення органами досудового розслідування вимог статті 291 КПК України є необґрунтованими; вказав, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України з підстави незасвідчення печаткою прокуратури не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки статтею 291 КПК України такої вимоги до складення обвинувального акта не передбачено, а під час прийняття рішення суд повинен керуватися вимогами чинного КПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що нормами КПК України не передбачено можливості повернення обвинувального акта через недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування та вказав на передчасність тверджень суду першої інстанції про неможливість установити особу обвинуваченого, оскільки, незважаючи на те, що обвинувачений втратив паспорт, суд залишив поза увагою наявність у матеріалах кримінального провадження завіреної підрозділом Державної міграційної служби України копії заяви ОСОБА10 про видачу паспорта громадянина України (форма № 1), у якій є його фото та анкетні дані, що свідчить про підтвердження особи ОСОБА10. До того ж у підготовчому судовому засіданні в потерпілої ОСОБА11, яка є матір’ю обвинуваченого, достовірно з’ясовано особу ОСОБА10.

 

9. Справа № 486/1387/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 9 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині.

В ухвалі вказано, що підготовче судове засідання призначалося до розгляду 10 разів, з яких 9 разів судове засідання не відбулося через неявку обвинуваченого. Із дня скерування обвинувального акта до суду минуло понад сім місяців, а органи досудового слідства та прокурори не надають інформації, за допомогою якої суд зміг би забезпечити явку в судове засідання обвинуваченого.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2018 року апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задоволено; ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року скасовано; повернуто обвинувальний акт для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що з тексту обвинувального акта стосовно ОСОБА12 вбачається, що в ньому викладено всі необхідні відомості, визначені КПК України, зокрема анкетні відомості обвинуваченого. Неявка обвинуваченого в підготовче судове засідання з огляду на положення КПК України не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції визнав слушними доводи апелянта про формальний підхід з боку суду першої інстанції до вирішення питань, пов’язаних з поверненням прокурору обвинувального акта. Отже, висновки суду першої інстанції про доцільність повернення обвинувального акта прокурору не ґрунтуються на вимогах закону.

 

10. Справа № 486/1370/17

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 липня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 27 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА13 повернуто керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області для усунення недоліків.

В ухвалі зазначено, що орган досудового розслідування не вжив заходів щодо етапування обвинуваченого ОСОБА13 в судове засідання. Крім того, суд позбавлений можливості призначити до розгляду кримінальне провадження, оскільки в обвинувальному акті зазначено адресу потерпілої, за якою вона не одержує рекомендованих листів. З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.

В ухвалі також вказано, що суд критично ставиться до правової позиції, яку висловила прокурор Свінтковська В.В. у судовому засіданні 5 липня 2018 року, щодо необхідності отримання дозволу на етапування ОСОБА13, оскільки ця позиція не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, а є суб’єктивною думкою прокурора.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокурора Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задоволено; ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 липня 2018 року скасовано; обвинувальний акт повернуто для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

У вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що в тексті обвинувального акта викладено фактичні обставини злочину, які прокурор вважав встановленими, викладено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а саме зазначено кваліфікацію дій за частиною другою статті 185 КК України та викладено формулювання обвинувачення. Наведені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА13 фактичні відомості в сукупності дають повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, зокрема й ті, на які посилається суд першої інстанції, що, своєю чергою, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Окрім того, обвинувальний акт відповідає й іншим вимогам частини другої статті 291 КПК України. З тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вдався до обговорення питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні відповідно до вимог статті 314 КПК України. Мотивуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції вказав, що в обвинувальному акті зазначено адресу потерпілої, за якою вона не одержує рекомендованих листів, а також що органами досудового розслідування не вжито заходів щодо доставлення ОСОБА13 в судове засідання. Однак суд першої інстанції нечітко та незрозуміло сформулював, як це впливає на відповідність обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України і чому, як зазначено в рішенні, це унеможливлює призначення кримінального провадження до розгляду. Отже, висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України не ґрунтуються на вимогах закону.

 

Зазначені вище дії судді Волкової О.І., які полягали в поверненні прокурорам обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, на переконання дисциплінарного органу, унеможливили здійснення прокурорами повноважень щодо підтримання державного обвинувачення в суді та реалізацію ними як стороною обвинувачення наданих КПК України процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків у зазначених кримінальних провадженнях.

 

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Волкової О.І. під час розгляду справ №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17 свідчать про умисне істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками проваджень наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а тому утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

 

Також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Волкової О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних обов’язків та виконання процесуальних обов’язків), зважаючи на те, що:

– розглядаючи скаргу особи, щодо якої здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні (справа № 486/688/16-к), суддя Волкова О.І. постановила ухвалу від 22 червня 2016 року, якою вийшла за межі наданих їй законом повноважень, зобов’язавши слідчого припинити досудове розслідування;

– у справі № 486/687/16-к ухвалою від 22 червня 2016 року суддя долучила матеріали кримінального провадження до матеріалів скарги, що також виходило за межі її компетенції як слідчого судді.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно із частиною п’ятою статті 38 КПК України орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Частиною другою статті 40 КПК України визначено повноваження слідчого органу досудового розслідування.

Повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням визначено частиною другою статті 36 КПК України.

Частиною першою статті 36, частиною п’ятою статті 40 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого.

Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 303 КПК України, у редакції, чинній на день постановлення суддею Волковою О.І. ухвал у справах № 486/688/16-к, № 486/687/16-к, на досудовому провадженні могли бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, – підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Частина друга статті 303 КПК України встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314–316 цього Кодексу.

Тобто КПК України не передбачав можливості оскарження заінтересованою особою під час досудового розслідування безпосередньо до слідчого судді постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження диска, як і зобов’язання слідчого ухвалити конкретні процесуальні рішення у кримінальному провадженні.

Натомість суддя Волкова О.І. 22 червня 2016 року постановила ухвалу у справі № 486/688/16-к, якою зобов’язала слідчого припинити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016150120000243, та ухвалу у справі № 486/687/16-к, якою матеріали кримінального провадження № 12016150120000243 долучила до матеріалів скарги у справі № 486/687/16-к, зокрема:

Справи № 486/688/16-к, № 486/687/16-к

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. від 22 червня 2016 року у справі № 486/688/16-к скаргу ОСОБА14 на постанову старшого слідчого СВ Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області Граненка Р.О. від 25 травня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № ____ задоволено частково.

Зобов’язано старшого слідчого СВ Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області Граненка Р.О. припинити досудове розслідування у кримінальному провадженні № №____ за обвинуваченням ОСОБА14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, за заявою ОСОБА15 від 4 квітня 2016 року. З ухвали вбачається, що скаргу ОСОБА14 подано на постанову слідчого про відмову в задоволенні її клопотання про долучення як доказу диска mini DVD-R4х, за допомогою якого вона спростовує свою невинуватість.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. від 22 червня 2016 року у справі № 486/687/16-к скаргу ОСОБА14 на постанову старшого слідчого СВ Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області Граненка Р.О. від 25 травня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваної ОСОБА14 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 125 КК України, залишено без розгляду за заявою ОСОБА14.

Цією ухвалою суддя Волкова О.І. постановила кримінальне провадження № ____ залишити в матеріалах скарги № 486/687/16-к.

Зазначені вище дії судді Волкової О.І. унеможливили подальшу реалізацію слідчим та прокурором як стороною обвинувачення наданих статтями 36, 40 КПК України процесуальних прав у кримінальному провадженні.

 

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Волкової О.І. під час розгляду справ № 486/688/16-к, № 486/687/16-к свідчать про допущення суддею внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені під час постановлення ухвал від 22 червня 2016 року у справах № 486/688/16-к, № 486/687/16-к, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності за такі дії закінчився 22 серпня 2020 року, зважаючи на те, що застосуванню підлягають положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», що діяв на день постановлення суддею Волковою О.І. ухвал від 22 червня 2016 року (як такі, що пом’якшують відповідальність судді), та ураховуючи періоди перебування судді Волкової О.І. у відпустках і відсутності на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю – з 22 червня 2016 року до 22 червня 2019 року.

 

Щодо складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Здійснюючи правосуддя, суддя повинен бути безстороннім (об’єктивним та неупередженим). Поведінка судді не може породжувати в учасників судового процесу сумнів щодо здатності судді бути безстороннім у їхній справі. Відвід (самовідвід) судді – це правовий інститут, який покликаний забезпечити безсторонність судді через нормативне визначення підстав, за наявності яких суддя не може здійснювати правосуддя у певному судовому процесі.

Відвід (самовідвід) має бути вмотивованим, тобто містити вказівку на відповідні обставини, докази тощо, які підтверджують обґрунтований сумнів у можливій безсторонності судді.

Підстави відводу (самовідводу) судді визначаються процесуальними законами.

У кримінальному провадженні відвід судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь. Такі обставини визначені у статті 75 КПК України і за їх наявності суддя зобов’язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України), а якщо такі обставини відомі особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді (частина друга статті 80 КПК України).

Законодавець не розмежовує підстави для самовідводу і відводу, вони є однаковими за змістом і правовим значенням. Відмінність полягає виключно у суб’єкті подання відповідної заяви: самовідвід ініціює суддя, а відвід – особа, яка бере участь у кримінальному провадженні.

Зміст параграфа 6 «Відводи» глави 3 «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» КПК України послідовно викладений, у ньому визначено підстави відводу (самовідводу), суб’єктів подання відводу (самовідводу).

Стаття 81 КПК України встановлює порядок вирішення питання про відвід судді, який залежить від складу суду. У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, такий відвід розглядається іншим суддею цього ж суду, визначеним у порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 КПК України (частина перша статті 81 КПК України). Якщо ж відвід заявляється одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей самий склад суду (частина друга статті 81 КПК України).

Хоча положення статті 81 КПК України, дійсно, не містить окремої згадки про самовідвід, однак це не може тлумачитися як підстава для встановлення іншого, відмінного порядку його вирішення. Це зумовлено тим, що самовідвід – це форма реалізації того ж самого інституту, що і відвід, а тому за логікою правового регулювання не потребує окремого процедурного механізму його вирішення. Навпаки, розгляд заяви про самовідвід має відбуватися за тим самим процесуальним порядком, що й заяви про відвід, оскільки по суті вирішується те саме питання: чи підлягає суддя усуненню від розгляду справи у зв’язку з обставинами, визначеними законом.

Отже, у кримінальному провадженні, яке розглядається слідчим суддею чи суддею, який здійснює судове провадження одноособово, заява про відвід (самовідвід) слідчого судді чи судді розглядається іншим суддею цього самого суду, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 82 КПК України у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Волкової О.І. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Волкова О.І., усупереч наведеним вище положенням кримінального процесуального закону, у справах №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/29/18, 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018), 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018), 486/128/18, 486/701/18, 486/719/17, 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19, 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/209/2020), 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/210/2020), 486/392/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/1846/20, 486/1815/20 самостійно здійснила розгляд заявлених нею самовідводів.

Крім того, суддя Волкова О.І., якій автоматизованою системою документообігу суду розподілено заяви судді Савіна О.І. про самовідвід у справах № 486/803/19 (справа щодо розгляду подання Державної установи «Центр пробації» про скасування особі іспитового строку), № 486/1068/20 (справа про адміністративне правопорушення, у якій, приймаючи постанову про передачу справи для автоматизованого розподілу, суддя Волкова О.І. керувалася «аналогією права, що визначено КПК»), не розглянула їх по суті, а передала справи для здійснення автоматизованого розподілу.

Таким чином, у справах № 486/803/19, № 486/1068/20 суддя Волкова О.І. без належних правових підстав самоусунулася від розгляду заяв про відвід – передала справи на повторний автоматизований розподіл, не вирішивши заяви про самовідвід.

 

Ураховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Волкова О.І. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу).

 

Щодо складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Положеннями частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Крім того, згідно зі статтею 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Волкова О.І. під час розгляду справ № 486/1370/17, № 486/2/18, усупереч вимогам статей 21, 28, 323 КПК України, згідно з якими саме на суд покладено обов’язок забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження, не вжила заходів щодо забезпечення прибуття до суду обвинувачених, що перебували у слідчих ізоляторах / установах виконання покарань.

1. Справа № 486/1370/17

15 листопада 2017 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 27 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, який автоматизованою системою документообігу було розподілено судді Волковій О.І.

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. від 20 листопада 2017 року підготовче судове засідання у справі призначено на 23 листопада 2017 року.

У судове засідання, призначене на 23 листопада 2017 року, обвинувачений та потерпіла не з’явилися, у зв’язку із чим судове засідання відкладено на 1 грудня 2017 року.

1 грудня 2017 року до суду надійшла заява прокурора Руденка О.В., у якій він повідомив, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2017 року обвинуваченому ОСОБА13 в іншому кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 січня 2018 року, у зв’язку із чим прокурор просив здійснити виклик обвинуваченого ОСОБА13 з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор». Копію ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2017 року у справі № 467/746/17 прокурор долучив до заяви.

У підготовчому судовому засіданні 1 грудня 2017 року прокурор заявив клопотання щодо доставлення обвинуваченого з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Суддя Волкова О.І. відклала судове засідання до 15:40 1 грудня 2017 року для подання прокурором до суду належним чином завіреної копії ухвали суду щодо обрання ОСОБА13 запобіжного заходу.

Судове засідання, призначене на 15:40 1 грудня 2017 року, не відбулось у зв’язку з розглядом слідчим суддею Волковою О.І. клопотання про обрання запобіжного заходу в іншій справі.

Судове засідання, призначене на 15 січня 2018 року, відкладено до 16 січня 2018 року у зв’язку з неявкою обвинуваченого та потерпілої.

16 січня 2018 року прокурор Руденко О.В. подав до суду клопотання, у якому повідомив, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА13, у зв’язку із чим просив скерувати лист до Арбузинського районного суду Миколаївської області для отримання дозволу на етапування ОСОБА13 до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Копію вказаної ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року прокурор долучив до клопотання.

16 січня 2018 року судове засідання не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді в інших справах.

У судовому засіданні 17 січня 2018 року прокурор Руденко О.В. просив задовольнити вказане вище клопотання та отримати дозвіл у судді Арбузинського районного суду Миколаївської області на етапування засудженого ОСОБА13 до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року клопотання прокурора задоволено частково, підготовче судове засідання відкладено на 5 лютого 2018 року, постановлено етапувати обвинуваченого ОСОБА13, який перебуває в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області для участі в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 5 лютого 2018 року.

2 лютого 2018 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов лист заступника начальника Южноукраїнського відділення поліції Первомайського ВП ГУ НП у Миколаївській області Кравцова В.С. від 2 лютого 2018 року № 839/71-2018, у якому повідомлено про неможливість здійснити доставлення до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 5 лютого 2018 року ОСОБА13, оскільки він рахується за Арбузинським районним судом Миколаївської області та може бути виданий конвойному підрозділу Южноукраїнського відділення поліції лише з дозволу Арбузинського районного суду Миколаївської області.

З огляду на викладене в листі висловлено прохання вирішити питання щодо отримання дозволу Арбузинського районного суду Миколаївської області на етапування ОСОБА13 до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Судові засідання, призначені на 5 та 15 лютого 2018 року, було відкладено у зв’язку з недоставленням ОСОБА13 до суду.

Водночас суд надсилав листи до Южноукраїнського відділення поліції Первомайського ВП ГУ НП у Миколаївській області та Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо невиконання ухвали суду від 17 січня 2018 року про етапування обвинуваченого.

20 березня 2018 року до суду надійшов лист Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 15 березня 2018 року № 20/1.5-599/453, у якому зазначено, що оскільки ОСОБА13 перебуває під вартою на підставі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області, відповідно до пункту 9.2 розділу IX Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 2012 року № 847/5, для видачі до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області обвинуваченого ОСОБА13, крім вимоги та ухвали суду від 17 січня 2018 року, необхідно надати дозвіл Арбузинського районного суду Миколаївської області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА13.

У наступні підготовчі судові засідання, 29 березня та 23 квітня 2018 року, обвинуваченого ОСОБА13 також не було доставлено до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у зв’язку з відсутністю письмового дозволу Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 5 липня 2018 року. Цією самою ухвалою зобов’язано старшого групи прокурорів Руденка О.В. забезпечити явку в підготовче судове засідання учасників процесу: обвинуваченого та потерпілої, які повинні мати документ, що посвідчує особу, на випадок перебування обвинуваченого ОСОБА13 в місцях позбавлення волі поінформувати суд про його фактичне місце перебування для вирішення в подальшому питання в підготовчому судовому засіданні про його етапування до суду. Суд зобов’язав Генерального прокурора провести службове розслідування щодо невиконання ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 січня 2018 року про етапування обвинуваченого ОСОБА13 та поінформувати суд про результати такого розслідування до 23 червня 2018 року.

Водночас, згідно з матеріалами справи № 486/1370/17 т. в. о. начальника Южноукраїнського відділення поліції Первомайського ВП ГУ НП у Миколаївській області Даниленко В.О. листом від 28 березня 2018 року № 2447/71/2018 повідомив суддю Волкову О.І. про неможливість доставити ОСОБА13 в судове засідання, призначене на 29 березня 2018 року у зв’язку з відсутністю дозволу Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Аналогічні листи щодо неможливості етапування ОСОБА13 у зв’язку з відсутністю дозволу Арбузинського районного суду Миколаївської області від Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» та Южноукраїнського відділення поліції Первомайського ВП ГУ НП у Миколаївській області надходили до суду 3, 20 квітня та 5 липня 2018 року.

 

2. Справа № 486/2/18

2 січня 2018 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 24 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, який автоматизованою системою документообігу було розподілено судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волковій О.І.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 січня 2018 року призначено підготовче судове засідання на 5 січня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 5 січня 2018 року, потерпілий не з’явився, у зв’язку із чим розгляд справи відкладено на 26 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 22 лютого 2018 року та визначено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області призначити захисника (адвоката) ОСОБА16 для здійснення його захисту у кримінальному провадженні.

Судове засідання, призначене на 22 лютого 2018 року, за клопотанням захисника ОСОБА16 – адвоката ОСОБА17 відкладено на 22 березня 2018 року.

Судові засідання, призначені на 22 березня та 16 квітня 2018 року, відкладено у зв’язку з неявкою обвинуваченого, водночас суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про застосування приводу до обвинуваченого ОСОБА16, незважаючи на повідомлення його про судові засідання (матеріали справи містять розписку ОСОБА16 про повідомлення його про судове засідання, призначене на 22 березня 2018 року, та рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки в судове засідання на 16 квітня 2018 року, яку 27 березня 2018 року отримала мати ОСОБА16).

У судовому засіданні 20 квітня 2018 року прокурор повідомила суд про перебування обвинуваченого ОСОБА16 під вартою на підставі ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року у справі № 473/958/18, якою ОСОБА16 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до 23 травня 2018 року включно, та надала суду копію цієї ухвали.

Судове засідання відкладено на 26 квітня 2018 року у зв’язку з неявкою обвинуваченого та потерпілого. Водночас суд зобов’язав прокурора надати докази перебування обвинуваченого під вартою.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання старшої групи прокурорів Свінтковської В.В. про етапування обвинуваченого ОСОБА16 з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № ____ від 24 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА16 відкладено на 20 липня 2018 року.

Зобов’язано старшу групи прокурорів Свінтковську В.В. надати до суду інформацію про фактичне місце перебування обвинуваченого ОСОБА16 до 1 липня 2018 року та забезпечити явку в підготовче судове засідання учасників процесу: обвинуваченого та потерпілого, які повинні мати документи, що посвідчують особу.

Водночас в ухвалі зазначено, що підготовче судове засідання призначалося до розгляду сім разів, із них двічі відкладалося через неявку потерпілого, чотири рази – через неявку обвинуваченого. У судовому засіданні 20 квітня 2018 року прокурор повідомила, що обвинувачений перебуває у слідчому ізоляторі на підставі ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року, але вказана ухвала не містить відомостей про те, що ухвала слідчого судді набрала законної сили. Отже, прокурор не надала доказів щодо фактичного місця перебування обвинуваченого.

6 липня 2018 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов лист прокурора Свінтковської В.В. на виконання ухвали цього суду від 26 квітня 2018 року, у якому повідомлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 травня 2018 року ОСОБА16 засуджено до 4 років 6 місяців позбавлення волі (справа № 473/1020/18). Запобіжний захід засудженому ОСОБА16 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Зазначену справу 11 червня 2018 року надіслано до Апеляційного суду Миколаївської області у зв’язку з оскарженням вказаного вироку. До набрання вироком законної сили засуджений ОСОБА16 утримувався в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року у зв’язку з неявкою в судове засідання захисника та невиконанням ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 13 вересня 2018 року.

Цією ухвалою зобов’язано також старшу групи прокурорів Свінтковську В.В. надати повну відповідь на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року та належний доказ фактичного місця перебування обвинуваченого.

В ухвалі суд не погодився із правовою позицією прокурора щодо доставлення обвинуваченого з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», вказавши, що така інформація є застарілою, базується на відповіді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2018 року, а не Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», тоді як прокурор не надав повної чіткої відповіді щодо місця перебування обвинуваченого ОСОБА16.

Зазначені вище дії судді Волкової О.І., які полягали у невжитті заходів для забезпечення прибуття до суду обвинуваченого ОСОБА13 в судові засідання, призначені на 5, 15 лютого, 2, 29 березня, 23 квітня та 5 липня 2018 року, у справі № 486/1370/17 та обвинуваченого ОСОБА16 в судові засідання, призначені на 22 березня, 16, 26 квітня, 20 липня 2018 року, у справі № 486/2/18, призвели до безпідставного затягування розгляду справ № 486/1370/17, № 486/2/18, а саме кримінальне провадження стосовно ОСОБА13 суд не розглядав приблизно сім місяців у зв’язку з неможливістю доставлення обвинуваченого через відсутність дозволу Арбузинського районного суду Миколаївської області та етапування його до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА16 суд не розглядав приблизно чотири місяці, хоча із 20 квітня 2018 року судді Волковій О.І. було відомо фактичне місце перебування обвинуваченого, якому слідчий суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївського області 28 березня 2018 року обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та який утримувався в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

 

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені обставини свідчать про наявність у діях судді Волкової О.І. під час розгляду справ № 486/1370/17, № 486/2/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме безпідставне затягування розгляду справ.

 

Щодо складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно з преамбулою Кодексу суддівської етики судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, повʼязані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Метою таких обмежень і самообмежень є зміцнення та підтримка довіри до судової влади.

Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Статтею 10 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

У цьому контексті суддям треба пам’ятати, що присутні в залі засідання особи постійно вивчають і оцінюють поведінку суддів, кожен жест судді, дію, погляд, слово.

Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб (стаття 8 Кодексу суддівської етики).

Поведінка судді під час розгляду справи має бути виваженою, коректною, позбавленою неетичних емоційних оцінок чи зневажливих висловлювань. Суддя не повинен демонструвати зверхнє ставлення до учасників процесу, допускати приниження їхньої гідності або створювати уявлення про їхню непрофесійність.

Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв’язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, яке виходить за розумно допустимі межі, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя із звукозаписів судових засідань у справах №№ 486/29/18, 486/51/18, 486/138/18, 486/1444/17, встановила, що суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя в цих справах допустила некоректну й нетактовну поведінку та проявила неповагу до учасників кримінального провадження, а саме допускала зверхні, зневажливі висловлювання щодо прокурорів, слідчих, захисників, потерпілого, а також працівників поліції.

1. Справа № 486/29/18

Згідно зі звукозаписом судового засідання 16 січня 2018 року у справі № 486/29/18 за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні № ____ про застосування до ОСОБА18, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання стосовно потерпілого ОСОБА19 та прокурора Руденка О.В.:

«Особа, яка позиціонує себе керівником цього відомства, підніміться. Підніміться, шановний потерпілий, як Ви називаєтесь. Якщо це протокол, якщо Ви позиціонуєте себе кимось великим, який обіймає посади і пише заяви до міліції чи до поліції, то принаймні ці протоколи повинні бути завірені Вашим підписом і Вашого секретаря. Де ці підписи? Де Ваш підпис є? Вибачте мене, тут підписані ці збори? За кого Ви тут» (файл 08_25_25, 00:07:25–00:07:59, до потерпілого ОСОБА19);

«Рано чи пізно буде Нюрнберзький процес, прошу подивитися шановного прокурора цей процес, він Вас не омине, клянуся» (файл 10_11_24, 00:00:02– 00:00:08, до прокурора Руденка О.В.).

 

2. Справа № 486/51/18

Зі звукозапису судового засідання 19 січня 2018 року у справі № 486/51/18 за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні № ____ про застосування до ОСОБА20, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що слідчий суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання:

«Я щось не розумію абсолютно нічого, я дуже перепрошую, шановні учасники процесу, чи я нахожусь в якомусь театрі абсурда чи в залі судового засідання?» (файл 14_48_51, 00:22:46–00:22:48);

«Ваш статус замначальника не дозволяє свавільно діяти і ще раз. Те, що Ви розказуєте, Ви розказуєте брєд мені. <…> В мене взагалі таке враження складується, що це спеціальна камера для затриманих осіб, які там лайтові, на якихось таких умовах ви їх там держите. В місті Южноукраїнську діє силова група бандюків силових структур, які затримують людей, поміщують. <…> Отвєчайте на вопрос! Якщо не знаєте, увольняйтесь з поліції тогда <…> Шо значить Ви не знаєте, а шо у Вас амнезія? <…> Ви шото договорітєсь до какого то абсурда» (суддя з’ясовує обставини доставлення підозрюваного до суду у прокурора та заступника начальника Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області Кравцова В.О., який є відповідальною особою за доставку осіб до суду, файл 14_48_51, 00:27:20–00:32:40).

До прокурора Свінтковської В.В. (файл 14_48_51, 00:33:12 – 00:37:50):

«Шановний прокурор, перестаньте порушувати права людей»; «Значить, шановний прокурор, я виясняю ті питання, які надані мені процесуальним кодексом. Що вони Вас дратують це не моє питання»;

«Шановний прокурор, не треба, тим шо Ви робите, виправляти ті помилки, які Ви постійно порушуєте»;

«Шановний прокурор, я Вам дала слово? Давайте зробимо перерву, щоб прокурор заспокоївся, вибрав правову позицію, щоб їй було зручно обманювати суд з усіма».

До прокурора Свінтковської В.В. (файл 15_46_07, 00:00:15–00:01:02):

«Шановний прокурор, Ви проконсультували цей спектакль?»;

«Ви мене перебили! Тепер зробіть, будь ласка <…> Сідайте, будь ласка, шановний секретар, прошу занести в журнал судового засідання зауваження шановному прокурору. Прокурора прошу піднятися. Прокурор, Вам суд робить зауваження ні в якому разі не перебивати, і не <…> Ви не надаєте мені можливість з’ясувати всі необхідні дані, які конче мені необхідні. Не надо мене перебивати, з мого дозволу Ви тільки можете мене перебивати і давати якісь коментарі… Прошу сідати! Не будете давати, буду міняти прокурора, іншого з групи прокурорів».

Суддя з’ясовує обставини доставлення підозрюваного до суду (файл 15_46_07, 00:01:55–00:01:11):

«Я так розумію, у нас з’явився начальник поліції замість Кравцова. Так я ж не протів. Тільки тут приходять <…> По якимось спеціальним справам, приходить один, другий начальник поліції»;

«Сьогодні відбувається свавілля в місті Южноукраїнську. Поліцейські разом з прокурором затримують людей, кидають їх за грати, приводять потерпілих. Потерпілими обов’язково у нас являються підприємці» (файл 15_51_42, 00:01:02– 00:01:17);

«Я прошу, прокурор, не отвлікайтесь, потом будете тикати її, треба було тикати її в КПК, показувати норму закону, коли вона у Вас затверджувала клопотання, а не зараз в суді» (до прокурора Свінтковської В.В., файл 15_51_42, 00:07:02–00:07:05);

«Яку правову нагрузку вона несе для працівника поліції, а саме слідчого? Ви робили запит, чи вона Вам так, з карману? Ви попросили, а вона Вам видала цей документ?» (до слідчої Панчук О.О., файл 15_51_42, 00:08:10–00:08:22).

Під час з’ясування обставин доставлення підозрюваного до суду: «Шановний начальник поліції, я думаю, що в нього со слухом всьо харашо. А якщо Ви сьогодні показуєте неповагу до суду, не саме до громадянки Волкової, а до суду в цілому. Начальник поліції цілий сидять в залі і його заступник і демонструють свавільне відношення до суду. Це повага до суду? <…> Ви себе нормально почуваєте? Чи може викликати Вам швидку та встановити Вам Вашу вмєняємость. Ви, може, нетверезі?

Може, Ви обкололися чи обпилися чогось? Может бить давайте на освідєтєльствованіє поєдєм?» (файл 15_51_42, 00:12:32 – 00:15:10);

«Понятно, як для заступника начальника, саме той рівень <…> А Ви хто такий єсть, шо Вас ждалі? Ви супроводжуєте цю справу чи Ви там пасете хто куди піде, хто куди прийде» (файл 15_51_42, 00:16:20 – 00:16:46);

«Скільки можна знущатися з мене цьому прокурору? Нічого не робити, а приходити получати зарплату і розказувати дурниці. Я вже не можу витримати. Прошу висловлюватись, щоб Ви читали те, що Ви робите, по кожній справі, шановний прокурор» (до прокурора Свінтковської В.В., файл 17_08_52, 00:49:51– 00:50:06);

«Шановний прокурор, з таким свавіллям, яке чиниться в нашому місті, за наявності таких правоохоронців і таких прокурорів, то тут виникає велике запитання щодо поваги. Ви прийшли до мене з клопотанням. Ну Ви напевне поміняєтесь зі мною місцями, скоро станете Ви суддею Южноукраїнська і будете закривати всіх, кого Ви захочете і по тим клопотанням <…> При такому тиску і свавіллю працювати в такому місті не можна» (до прокурора Свінтковської В.В., файл 17_08_52, 00:58:00–00:59:22).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що, з’ясовуючи обставини доставлення підозрюваного до суду, суддя Волкова О.І. у грубій та принизливій формі висловлює припущення, що посадові особи органів поліції є членами злочинного угруповання. Такі дії судді під час судового засідання спрямовані не на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розгляду клопотання, а на приниження прокурора, слідчого та посадових осіб органів поліції. Фактично суддя Волкова О.І., користуючись правами головуючого в судовому засіданні, висловлювала своє упереджене ставлення до прокурора, слідчого та працівників поліції задля створення у стороннього спостерігача уявлення про вчинення ними протиправних дій і сумнівів у їхній професійності.

 

3. Справа № 486/138/18

Зі звукозапису судового засідання 8 лютого 2018 року у справі № 486/138/18 за клопотанням заступника начальника СВ Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області Мунтяна С.С. у кримінальному провадженні № ____ про застосування до ОСОБА21, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановлено, що слідчий суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання:

«Дуже велика корона в шановного слідчого Мунтяна, який готував це подання, трохи її треба спиляти» (стосовно заступника начальника СВ Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області Мунтяна С.С., файл 15_53_39, 00:13:43 – 00:13:54).

До адвоката ОСОБА17 (файл 15_53_39, 00:25:33-00:25:36, 00:26:10 – 00:26:12, 00:26:53–00:26:57, 00:27:19 – 00:27:33):

«Шановний захист, погано працює прокурор, погано працює слідчий»;

«Ви повинні були знати як адвокат <…> Ви належно надаєте допомогу чи неналежно? Якщо належно, то скажіть мені <…> Шановні учасники процесу. В такому вигляді працювати як захист і прокурор просто неможливо. Що з одної сторони порушуються права, що з іншої, з мовчазної згоди захисника. Сьогодні ви піднімаєте це питання з якою ціллю?»;

«Сідайте, шановний адвокат, недопрацювали, повідомили, документів немає <…> Всі ходять просто для галочки. Прокурор прийшов <…> він нічого не знає в справі» (стосовно адвоката ОСОБА17 та прокурора Пахомова О.С., файл 15_53_39, 00:29:04–00:29:15).

 

4. Справа № 486/1444/17

Зі звукозапису судового засідання 1 грудня 2017 року у справі № 486/1444/17 за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні № ____ про застосування стосовно ОСОБА22, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що слідчий суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання на адресу захисника – адвоката ОСОБА23:

«Шановний захисник, ви є правником. Ви сьогодні вимагаєте слідчого суддю прервати розгляд цього клопотання і замінити захисника. Якщо ви ще раз продовжите мені розповідати те, що розповідаєте, то я зроблю те, що я зроблю. Я поставлю питання про вашу заміну. Це я вам чесно кажу»;

«Шановний захисник, якщо ви сьогодні захищаєте громадян України, це дуже добре, якщо ви сьогодні захищаєте недолугу правоохоронну систему і недбалих прокурорів, це інше питання».

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Волкова О.І. під час судових засідань у справах №№ 486/29/18, 486/51/18, 486/138/18, 486/1444/17, звертаючись як до сторони захисту, так і до сторони обвинувачення, допускала висловлювання, що можуть викликати у стороннього спостерігача сумніви в їхній професійності, демонструвала зневажливе ставлення до захисників, прокурорів і правоохоронних органів (у справі № 486/29/18 – до потерпілого та прокурора; у справі № 486/51/18 – до прокурора, слідчого, а також до працівників поліції, відповідальних за доставлення осіб до суду; у справі № 486/138/18 – до слідчого, прокурора та адвоката; у справі № 486/1444/17 – до захисника, прокурорів і правоохоронних органів).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що під час судових засідань у справі № 486/2193/14-к суддя Волкова О.І. допустила висловлювання, які демонструють явну неповагу до її колег – суддів Савіна О.І. та Далматової Г.А., наголошуючи на їхній непрофесійності.

Так, суддя Волкова О.І. під час судових засідань у справі № 486/2193/14-к дозволяла собі публічно критикувати інших суддів – членів колегії, висловлювала незадоволення їхніми діями, сперечалася із суддями в судовому засіданні, у грубій формі обговорювала професійні якості іншого судді, що не стосувалося суті справи.

Суддя Волкова О.І. також допустила образливі висловлювання стосовно секретаря судових засідань Коршак О.В. та публічно висловила незадоволення діями захисника – адвоката ОСОБА24, наголошуючи на його непрофесійності та демонструючи зневажливе ставлення до нього.

Справа № 486/2193/14-к

Зі звукозаписів судових засідань у справі № 486/2193/14-к за заявами ОСОБА25 про перегляд вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами, яку розглядала колегія суддів у складі головуючого судді Далматової Г.А., суддів Савіна О.І., Волкової О.І., установлено, що суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання.

Так, у судовому засіданні 16 квітня 2020 року на адресу головуючого судді Далматової Г.А.:

«Я вважаю, що ви як головуюча у справі, нічого особистого, але чисто процесуальні речі, ви повинні, якщо ви мали таку, тобто треба було більш активно виясняти, за цей період часу із 3.03 по 16.04 достатньо було часу, щоб з’ясувати причини, де він перебуває ця людина, може, десь його загубили..» (файл 20200416-110029, 14:12 – 14:33).

Із технічного запису цього судового засідання вбачається, що суддя Волкова О.І. публічно критикує головуючого суддю Далматову Г.А.

У судовому засіданні 4 травня 2020 року на адресу головуючого – судді Далматової Г.А. та судді Савіна О.І. (під час вирішення питання встановлення місцезнаходження заявника ОСОБА25, файл 20200504-112858):

«…ви розповідаєте оті сказки» (до головуючого судді Далматової Г.А., 04:46);

«…не повчати, а намагаюся зосередити, оскільки слідчі судді занадто зайняті, а мені так вважається, що ви не хочете його [заявника] доставляти, це моє таке враження… Галина Анатоліївна, я не знаю, як ви така обізнана про етапування» (до головуючого судді Далматової Г.А., 06:24 – 06:35, 08:38);

«Я б дуже хотіла, щоб ви не передьоргували, хотіла би вас попросити бути тактовною, витриманою і все робити те, що робить головуючий... визнати яким чином ми відкладаєм» (до головуючого судді Далматової Г.А., 08:56 – 09:06);

«Я дуже перепрошую, шановна головуюча, ви далеко не учениця, ви головуюча в справі, ви працюєте відповідно до Закону «Про статус суддів і судоустрій в Україні», ви повинні давати присягу народу України і не треба над цим народом геноцид, не треба народу геноцид проводити і над тими засудженими» (до головуючого судді Далматової Г.А., 11:30 – 11:42);

«…не занімайтеся геноцидом народу» (до судді Савіна О.І., 16:40).

 

У судовому засіданні 27 серпня 2020 року:

«Я неодноразово наголошувала головуючій у справі, з огляду на поведінку працівника Коршак, яка неодноразово допускала ряд порушень.

Прошу вирішити заміну секретаря головуючою у справі. Я неодноразово наголошувала на тім, проводилася перевірка, є факт в цій справі і я вважаю недоречною її присутність... З огляду на проведену перевірку нею був недоставлений ОСОБА25 не один раз і що вона спотворює факти. Те, що вона працівник суду, – це не моє питання, а питання її добропорядочності і ми як цивілізовані люди повинні вміти відмічати зло від добра, правду від брехні... Я висловила свою позицію неодноразово і не лише в залі судового засідання... Небажано, щоб Коршак приймала участь в у цій справі, з огляду на те, що двічі провадилася судова перевірка з огляду на ряд порушень, які виникли при призначенні даної справи до розгляду, тому я вважаю, що штат дозволяє визначитися і Ви як головуюча знали, що розглядається справа, могли запросити Вашого секретаря...» (стосовно секретаря судового засідання Коршак О.В., файл 110135, 01:20–03:10);

«Мною буде висловлена окрема думка... Хочу повідомити учасникам процесу, що мені як судді, яка зверталася з заявою про проведення службового розслідування, подання писала, мені нічого не було відомо, щоб ці люди були притягнені, з огляду на це мною викладається в окремій думці саме так, що факт порушення є, а відомостей немає, отак мені надавалися відповідні документи керівником апарата… З огляду на те читайте документи, дивіться, приймайте відповідні рішення як учасники процесу, тому що дуже дивним видається, що саме цей чоловік, саме засуджений, звернувся ще в квітні 2019 року, сьогодні у нас уже 27 серпня... Наголошую на тім, що в суді є велика кількість секретарів, і планування засідання цього зобов’язувало головуючу у справі передбачити таку ситуацію, тим паче я неодноразово як колега-суддя, яка входить до колегії, наголошувала на тім, що на такий підхід з боку секретаря судового засідання Коршак може виникнути ряд проблем. Наголошую на тім, що була справа в нашому суді, з якої знищені були технічні записи, тому можна припуститися думки те, що за участі Коршак можуть теж бути знищені технічні записи, це так як ремарка» (стосовно секретаря судового засідання Коршак О.В., файл 122252, 04:48–06:50);

«Я намагалася в нарадчій кімнаті обговорити, но не вдалося, оскільки колеги шановні мене не хотять слухати, вважають, що мої пропозиції недоречні. Разом з цим я ставлю на обговорення таке питання до всіх учасників процесу, разом із цим прошу колег суддів висловити свою позицію. З огляду на те, що зазначене клопотання, вельмишановний захисник просе витребувати ухвали. Ми це клопотання, безумовно, задовольнили, бо це його право. Що стосовно документів, які доводять, а вони доводять вину осіб, які якоби засуджені, ці документи не доводять. Чому я звертаю увагу і колегії суддів, і прокурора, що шановний захисник має діяти в рамках КПК України і витребовувати як сторона захисту належні документи? На сьогодні я вбачаю як член колегії, що захисник ОСОБА24 не виконує в повному обсязі свої процесуальні обов’язки, оскільки він просе надати документи, за допомогою яких суд не зможе визнати ті обставини, на які посилається особа, яку він представляє сьогодні, що вказує на те, що захисник затягує розгляд справи і не надає в повному обсязі захист засудженому. Тому я ставлю на обговорення питання щодо залучення або щодо заміни захисника з огляду на ті процесуальні дії, які він чинить... я пропонувала колегам суддям замінити зазначеного захисника на іншого, це можна було в одну ухвалу витребувати та залучити іншого захисника. Тому що в такому ракурсі то в нього справа, то він написав клопотання, ухвала, не знаю, що ми хочемо довести, ну тут така позиція моя, шановний засуджений, мені ваша позиція цікава... це ваші слова, вам нема чим довести, у вас є законний захисник, який неналежним чином виконує свої обов’язки... з дій захисника вбачається, що він має намір потім ще щось витребовувати... вас влаштовує? Ви розумієте наслідки?» (стосовно захисника – адвоката ОСОБА24, файл 144742, 04:28–07:29).

«Шановний Олександр Іванович, ваше звання всі знають, ви не пройшли атестацію як суддя, ви не набрали відповідних балів по тестам, що вказує на ваші амбіції і професійний рівень, і я не намірена як суддя погоджуватися з вашою такою правовою позицією... на це є ВККС...» (стосовно судді Савіна О.І., файл 144742, 08:55 – 09:20)»;

«Мені за це держава гроші плате, щоб я розглядала справи... єдине, що в мене запитання до захисту, шановний захисник... ваш підхід мене як суддю не влаштовує...» (стосовно судді Далматової Г.А., файл 144742, 12:40–14:01).

У судовому засіданні 30 вересня 2020 року:

«У мене виникає питання, що конкретно хоче захисник? …Знаєте, захисник, або ви захищаєте свого обвинуваченого, або ми просто марнуємо зря час... Мені незрозуміло, ви розумієте, як головуюча, скільки організованих груп? Добре, оголошуйте, мені ж вас не перемогти, вас двоє, а я одна, тому я висловила свою позицію, що хотілося б чітку позицію захисника, я би жадала від нього, як член колегії, по кожному доказу резюме...» (стосовно захисника – адвоката ОСОБА24, файл 20200939_153837, 07:00 – 09:37);

«До клопотання ми досліджуємо доказ, і ви мусите щось сказати, а ні – то я буду змушена знову ставити на обговорення питання про вашу заміну або ви захищаєте належним чином... З огляду на те, що захисник не має жодної точки зору, – це неналежний захист... Засуджений, ви можете мені відповісти за вашого захисника? Мені дуже б не хотілось сьогодні виступати в ролі захисту...» (файл 20200930_160942, 21:00–22:16);

«Це ваше бажання, але у вас є захисник. Засуджений, вас влаштовує ваш захисник? Оскільки мені держава плате гроші і я суддя, я хочу ходити на роботу і їх відпрацьовувати, тому з такою позицією, з мовчазною згодою захисника, який не в повному обсязі виконує свої обов’язки, я не готова з цим змиритися, тому я оце і кажу головуючому і іншому члену колегії...» (файл 20200930_174844, 09:57–10:43);

«Шановні учасники, дозвольте висловити своє бачення як члена колегії... Я закликаю колег-суддів. Чи не бажаєте ви відправляти правосуддя відповідно до вимог верховенства права? Чи можемо ми сьогодні з вами, вирішуючи питання за нововиявленими обставинами, за фактом яких стверджує засуджений? Дозвольте вас запитати, цих людей було засуджено? Чи є вироки?.. Суд має жадати від сторін докази...» (файл 20200930_174844, 12:37–12:50).

Із технічного запису цього судового засідання вбачається, що суддя Волкова О.І., всупереч процесуальним та етичним нормам, публічно висловлює незадоволення діями захисника – адвоката ОСОБА24, наголошуючи на його непрофесійності та демонструючи зневажливе ставлення до захисника. Крім того, суддя в судовому засіданні висловлює суб’єктивне ставлення до інших суддів – членів колегії, демонструючи зверхність, перебираючи на себе роль головуючого та займається їх повчанням у присутності учасників судового засідання.

Статтею 10 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб (стаття 8 Кодексу суддівської етики).

Отже, під час зазначених судових засідань у справі № 486/2193/14-к установлено, що суддя Волкова О.І. допустила висловлювання, які демонструють явну неповагу до суддів Савіна О.І. та Далматової Г.А., наголошуючи на їхній непрофесійності у присутності учасників судового процесу.

Суддя Волкова О.І. публічно критикує інших суддів, висловлює незадоволення їхніми діями, сперечається з ними в судовому засіданні, у грубій формі обговорює професійні якості іншого судді, що не стосується суті справи. Зазначене свідчить про зневажливе ставлення судді Волкової О.І. до інших суддів – членів колегії.

Суддя Волкова О.І. також допустила образливі висловлювання на адресу секретаря судових засідань Коршак О.В. та публічно висловила незадоволення діями захисника – адвоката ОСОБА24, наголошуючи на його непрофесійності та демонструючи зневажливе ставлення до нього.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, така поведінка судді Волкової О.І. під час судових засідань у справі № 486/2193/14-к є несумісною із правилами суддівської етики та суперечить вимогам до поведінки судді, встановленим статтями 1, 3, 8, 9 Кодексу суддівської етики.

Також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Волкова О.І. зневажливо висловлювалася та демонструвала своє негативне ставлення до інших суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, звинувачувала їх у вчиненні протиправних і корисливих дій, у грубій та образливій формі обговорювала особисті та професійні якості і стан здоров’я голови суду Савіна О.І. та допустила образливі висловлювання стосовно судді Далматової Г.А. під час проведення зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які відбулися 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року.

Збори Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які відбулися 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року

Під час відтворення технічного запису зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які відбулися 11 лютого 2020 року, установлено, що суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання:

«…відзначити такий вопіющий факт, який має місце в нашому суді, хоч цього говорити не можна, і не говорити про це не можна, і дуже прикро, що голова суду, виконуючий обов’язки, не знайшов сили це визнати на зборах суддів... це тягне до кримінальної відповідальності за такі речі. Не можна було не сказати сьогодні на зборах, що, власне, колишній голова суду, а зараз виконуючий обов’язки дозволив собі ухвалити рішення без наявності справи, тобто ухвалив завідомо неправосудне рішення, і це було предметом розгляду у ВРП, про це треба сказати... Тут ви пам’ятаєте, тут ви забули, що ви родичі, і таке інше… Я побачила те, що ви, скажімо, зловжили відводом» (стосовно судді Савіна О.І.);

«Наш суд за останні роки став придатком прокуратури... Мною особисто у вісімнадцятому році, коли мене відсторонили, і я вважаю, що вони взаємопов’язані, ці речі, було порушено шість дисциплінарних проваджень відносно прокурорів. Як тільки мене відсторонили, усі ці провадження були закриті тільки із тим, що суддя пішла»;

«Ви тут казали про кваліфікованих спеціалістів. Галина Анатоліївна призначила кримінальне провадження у складі нас трьох, тут може виникнути дуже суттєве питання, і кожний із нас розуміє, про кого ми кажемо щодо фаховості, і прописано в самій ухвалі, там компетентний фаховий суддя… Ну тобто тут є доброчесність судді, який повинен розуміти певні обставини, що наявність такої особи в складі суду може призвести до якого рішення, це не буде захист людини, не розгляд належним судом... будь-який учасник процесу якщо поскаржиться на склад суду,…може виникнути питання. Тут до вас питань в мене нема (до судді Далматової Г.А.), тут до інших питання (стосовно судді Савіна О.І.)»;

«Чи вважаєте ви, що вказівка апеляційного суду [стосовно судового рішення Миколаївського апеляційного суду про направлення справи за підсудністю], яка протирічить нормам закону, є для Вас руководством до дій?»;

«З урахуванням того, що пан Савін О.І., який є сьогодні головуючим у справі, є теж і суддею і по неповнолітнім і по слідчим суддям і в. о. голови суду, у мене як у судді виникає запитання логічне, послідовне і, напевно, яке має здоровий глузд, чи не варто нам поставити питання про переобрання такого судді і зняти з нього ці повноваження з урахуванням тих даних, які ми маємо? Тому що розгляд під головуванням такого судді такої категорії справ приведе до несправедливого судового розгляду будь-якої справи за наявності такої інформації з боку сторін... Треба визнати і Олександру Івановичу, і колегам суддям, що воно буде мати негативні наслідки, рано чи пізно... Мені фактично треба було, щоб це було зафіксовано на технічні записи, ви ухвалили рішення неправосудно без наявності справи, це зафіксовано на рівні держави... Олександр Іванович, вам не важко виконувати обов’язки голови суду? Стан здоров’я у вас дозволяє? Ви просто часто хворієте, вас немає. А що ви атестацію не пройшли, як ви вважаєте, рішення ухвалені під вашим головуванням...».

Під час відтворення технічного запису зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які відбулися 5 березня 2020 року, встановлено, що суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання на адресу судді Савіна О.І. та судді Далматової Г.А.:

«Один десяток років, у нас була групіровка... Колись були в коаліції Падалка, Бобровський, Франчук, і Галина Анатоліївна, перебуваючи в декреті, щоразу приходила і піднімала руки, не розуміючи про що» (стосовно судді Далматової Г.А.);

«Ви усвідомлюєте, що пан голова, нинішній, який виконує обов’язки, не пройшов атестацію, і ми з вами маємо повноваження переобрати сьогодні голову суду, а він хоче, щоб не відбулося. Це не ваше питання, вам це незручно і вас всьо устраїває... Ви собі домовилися вдвойом і всьо, ну пока його не звільнять, нехай собі працює» (стосовно судді Савіна О.І.);

«Мені тут взагалі, напевно, нема чого робити, якщо тут таке істеричне і недовірливе...»;

«Галина Анатоліївна, ви така біла і пушиста сьогодні, а то, шо Ви порушуєте закон, ви не бачите нічого... не треба прикривати етикою злочинні дії» (до судді Далматової Г.А.).

Під час відтворення долученого до дисциплінарної скарги технічного запису зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які відбулися 24 червня 2020 року, встановлено, що суддя Волкова О.І. допустила на адресу суддів Далматової Г.А. та Савіна О.І. такі висловлювання [файл № 20200624-090809, 00:28 – 00:29, 00:36 – 00:40]:

«Ви відправляєте правосуддя, вас ніхто не чіпає, у вас тут своя каста і я цього не боюся казати, ви маєте міліонні статки, ви маєте по п’ять помічників, ви маєте чим їм надавати, з помощью керівника апарату, достойну заробітну плату...» (до судді Савіна О.І.);

«Галино Анатоліївна, не ставте, ваш суд не приватизований, а якщо ви його приватизуєте, неблизьким часом, а я думаю, що з вашими статками ви це зможете зробити» (до судді Далматової Г.А.);

«Я хочу сказати з приводу вашої моральної якості людини, яка ухвалює рішення, яких не існує в матеріалах справи суду, яка не пройшла атестацію по письмовому і по цьому тестові. Олександр Іванович, при всій повазі до вас як людини, про те, що ви прекрасний організатор, як з позитивної сторони, ви хороший завхоз, хороший масовік-затєйнік, треба вам отдати, і даже психолог з приводу того, якщо треба когось задавити, ви суперлюдина в цему відношенні, ви переобуваєтесь в тапочки з білих в красні запросто, коли вам треба. Ви можете сьогодні Галину Анатоліївну, завтра мене, як кому треба. Я маю великий досвід поряд з вами працювати і хочу сказати, що ви маєте сьогодні визнати, написати заяву і піти у відставку, оскільки ви уже маєте достойну відставку, ідіть з Богом і відпочивайте на пенсії, тому що вже сьогодні очолювати суд за наявності отої позорнячої справи, яку ви там вирішували, не знаю в який спосіб, і де ви там ставили питання, що вам зменшили покарання в ВРП, таке взагалі ганебне без наявності справи розглядати справу і вам це зійшло з рук» [до судді Савіна О.І.];

«Ви показали на всю Україну, як ви можете ганьбити суддю в суді, як ви можете очолити за допомогою заробітніх плат і отетіх преференцій секретарям судових засідань, які ви надаєте..., багато моментів з вами, які ви використали владні повноваження не на користь судочинства, а на її спотворення, тому я вважаю, що ви є недостойною людиною, не те, що перебувати, очолювати суд. <…> Чому ви так сьогодні тримаєтесь за це крісло я зрозуміти не можу» (до судді Савіна О.І.).

Під час відтворення долученого до дисциплінарної скарги технічного запису зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які відбулися 22 жовтня 2020 року, встановлено, що суддя Волкова О.І. допустила такі висловлювання на адресу судді Савіна О.І., судді Далматової Г.А.:

«Ну, за вашого головування суду, то у вас вообще не будуть розприділятись [справи], даже ті, які будуть стоять. Я уже маю досвід десяти років, і за цим дуже гарно спостерігаю, як автоматизованою системою нехтують секретарі»;

«…кружите голову суду поки що Ви, Галина Анатоліївна, і крутитесь вмєстє з ним, і крутіться далі...».

 

Ураховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Волкової О.І. під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/29/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/51/18, 486/2193/14-к та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року в сукупності становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу.

 

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя Волкова О.І., здійснюючи підготовче провадження у справах № 486/849/18, № 486/868/18, не дотримала правил етичної поведінки судді, встановлених статтями 1, 8 Кодексу суддівської етики, грубо порушила норми процесуального права, оскільки вийшла за межі повноважень, визначених статтями 314, 315 КПК України, та, діючи всупереч загальним засадам кримінального провадження, поклала на прокурорів обов’язки, які не передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

1. Справа № 486/849/18

Ухвалою від 12 липня 2018 року суддя Волкова О.І. відмовила в задоволенні клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченої, посилаючись на те, що обвинувачена виховує малолітню дитину та суд не ідентифікував особу обвинуваченої.

Цією ухвалою суддя зобов’язала старшого групи прокурорів Ворушило О.В. забезпечити явку в підготовче судове засідання 25 липня 2018 року обвинуваченої, яка повинна мати документ, що посвідчує особу, а також з’ясувати та повідомити суд про фактичне місце перебування обвинуваченої ОСОБА26 до 18 липня 2018 року.

Контроль за виконанням ухвали суддя поклала на прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. Також ухвалу скеровано Генеральному прокурору для притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з бездіяльністю процесуального керівника Ворушило О.В. та групи прокурорів Кучерявого В.В., Свінтковської В.В., Руденка О.В. у кримінальному провадженні № ____ від 14 червня 2018 року.

В ухвалі зазначено, що установлені в судовому засіданні факти вказують на зловживання службовим становищем прокурорами, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні № ____ від 14 червня 2018 року та у кримінальному провадженні № ____ від 14 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185 КК України, що полягає у штучному збільшенні кількості кримінальних проваджень, які скеровуються в порядку статті 291 КПК України начальником Южноукраїнського відділу місцевої прокуратури Кучерявим В.В. до суду, стосовно малозахищених верств населення, що підтверджується відсутністю паспорта в особи, яка назвалася ОСОБА26 та прийшла до зали судового засідання з малолітньою дочкою.

 

2.Справа № 486/868/18

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 липня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 25 липня 2018 року. Зобов’язано старшого групи прокурорів Ворушило О.В. забезпечити явку в підготовче судове засідання 25 липня 2018 року обвинуваченої, яка повинна мати документ, що посвідчує особу.

Контроль за виконанням ухвали суддя поклала на прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області. Ухвалу також скеровано Генеральному прокурору для притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з бездіяльністю процесуального керівника Ворушило О.В. та групи прокурорів Кучерявого В.В., Свінтковської В.В., Руденка О.В. у кримінальному провадженні № ____ від 14 червня 2018 року.

В ухвалі зазначено, що установлені в судовому засіданні факти вказують на зловживання службовим становищем прокурорами, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні № ____ від 14 червня 2018 року та у кримінальному провадженні № ____ від 14 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185 КК України, що полягає у штучному збільшенні кількості кримінальних проваджень, які скеровуються в порядку статті 291 КПК України начальником Южноукраїнського відділу місцевої прокуратури Кучерявим В.В. до суду, стосовно малозахищених верств населення, що підтверджується відсутністю паспорта в особи, яка назвалася ОСОБА26 та прийшла до зали судового засідання з малолітньою дочкою.

Водночас згідно зі звукозаписом судового засідання 19 липня 2018 року у справі № 486/868/18 обвинувачена під час судового засідання підтвердила, що вона є ОСОБА26, але в неї відсутні документи, які посвідчують особу.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 липня 2018 року (з урахуванням ухвали від 26 липня 2018 року про виправлення описки в даті постановлення ухвали) кримінальне провадження № ____ від 14 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА26 та кримінальне провадження № ____ від 14 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА26 об’єднано в одне провадження, якому присвоєно № 486/849/18. Підготовче судове засідання призначено на 10 вересня 2018 року.

Також цією ухвалою зобов’язано прокурорів Ворушило О.В. та Руденка О.В. виконати вимоги ухвал Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 та 19 липня 2018 року про зобов’язання забезпечити явку обвинуваченої, яка повинна мати документ, що посвідчує особу.

Наведені вище дії судді Волкової О.І., як зазначила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, виходять за межі повноважень суду під час підготовчого провадження, визначених статтями 314, 315 КПК України, та суперечать загальним засадам кримінального провадження, встановленим статтями 9, 22 КПК України.

Суддя Волкова О.І., покладаючи на прокурора обов’язок забезпечити явку до суду обвинуваченої з документом, що посвідчує її особу, під час розгляду справ № 486/849/18, № 486/868/18, усвідомлювала неможливість виконання прокурором вказаних зобов’язань та розуміла, що її дії суперечать вимогам закону, тобто такі дії суддя вчинила умисно.

 

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені обставини свідчать про наявність у діях судді Волкової О.І. під час розгляду справ № 486/849/18, № 486/868/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме порушення вимог щодо етичної поведінки судді.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 суддю Південноукраїнського (Южноукраїнського) міського суду Миколаївської області Волкову О.І. притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосовала до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.

Вирішуючи питання про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що в її діях наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Дисциплінарна палата встановила, що ухвали про повернення обвинувальних актів, які суддя Волкова О.І. постановила у справах №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17, суд апеляційної інстанції скасував як такі, що постановлені з порушенням вимог КПК України. Незважаючи на скасування судом апеляційної інстанції постановлених суддею Волковою О.І. ухвал про повернення обвинувальних актів та вказані цим судом порушення вимог КПК України, вона продовжила повертати обвинувальні акти з таких самих підстав. Тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії суддя Волкова О.І. вчиняла умисно, з метою ухилення від розгляду зазначених кримінальних проваджень. При цьому щодо наслідків дій судді під час розгляду вказаних справ Дисциплінарна палата зазначила, що такі дії Волкової О.І. унеможливили здійснення прокурором повноважень щодо підтримання державного обвинувачення в суді та реалізацію ним як стороною обвинувачення наданих йому КПК України процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків у зазначених кримінальних провадженнях.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що в діях судді Волкової О.І., яка під час розгляду справ №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17 повернула обвинувальні акти прокурору за відсутності встановлених законом підстав, наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що суддя Волкова О.І., постановляючи 22 червня 2016 року ухвали у справі № 486/688/16-к (про зобов’язання слідчого припинити досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____) та у справі № 486/687/16-к (про долучення матеріалів кримінального провадження № ____ до матеріалів скарги у справі № 486/687/16-к), вийшла за межі наданих їй законом повноважень щодо реалізації функції судового контролю у кримінальному провадженні, та втрутиласья у процесуальну діяльність органу досудового розслідування щодо обов’язку проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що унеможливило подальшу реалізацію слідчим та прокурором як стороною обвинувачення наданих статтями 36, 40 КПК України процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо можливості притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала положення Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», що діяв станом на 22 червня 2016 року, як такі, що пом’якшують відповідальність судді. Установивши, що суддя Волкова О.І. із 22 червня 2016 року до 22 червня 2019 року перебувала у відпустках та була відсутня на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю загалом 426 календарних днів, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Волкової О.І. за дії, вчинені під час постановлення ухвал від 22 червня 2016 року у справах № 486/688/16-к, № 486/687/16-к, закінчився.

Згідно з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Волкова О.І., здійснюючи правосуддя у справах №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/701/18, 486/719/17, 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19, 486/1846/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/392/20, 486/1815/20, 486/29/18, 486/140/18, 486/140/18, 486/128/18, 486/1526/20, 486/1526/20, 486/803/19, 486/1068/20, у непередбачений законом спосіб вирішувала питання щодо самовідводу, не розглядала заяви про самовідвід судді Савіна О.І., передавала справи для автоматизованого розподілу без визначених законом підстав. На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, такі дії суддя Волкова О.І. вчинила умисно, оскільки усвідомлювала, що порушує положення статей 80 – 82 КПК України, бажаючи самоусунутися від розгляду цих справ.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що суддя Волкова О.І. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу).

Також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що здійснюючи правосуддя у справах № 486/1370/17, № 486/2/18, суддя Волкова О.І., всупереч вимогам статей 21, 28, 323 КПК, згідно з якими саме на суд покладено обов’язок забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження, не вжила заходів щодо забезпечення прибуття до суду обвинувачених, чим допустила безпідставне затягування розгляду справ, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме безпідставне затягування розгляду справи.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що суддя Волкова О.І. під час розгляду справ № 486/849/18, № 486/868/18, поклавши на прокурора обов’язок забезпечити явку до суду обвинуваченої з документом, що посвідчує її особу, умисно діяла з порушенням вимог щодо етичної поведінки судді, визначених статтями 1, 8 Кодексу суддівської етики, а також із грубим порушенням норм процесуального законодавства під час вирішення питань, пов’язаних з підготовкою справи до судового розгляду. Маючи близько 15 років досвіду роботи на посаді судді, вона усвідомлювала неможливість виконання прокурором такого обов’язку, що не грунтується на вимогах закону, а отже вчиняла такі дії умисно.

Такі дії згідно з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя порушують стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Також Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/29/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/51/18, 486/2193/14-к та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року умисно допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу, а саме порушила норми процесуального законодавства щодо ведення судових засідань, неодноразово проявляла неповагу до учасників процесу та інших суддів.

Згідно з висновком дисциплінарного органу в сукупності такі дії судді Волкової О.І. становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу.

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що заборона проявів неповаги до людини за будь-якими ознаками, зокрема за ознаками процесуального статусу, посади, є абсолютною, у зв’язку із чим виснувала, що таку поведінку суддя Волкова О.І. допустила умисно з метою публічної демонстрації свого негативного суб’єктивного ставлення до інших суддів та учасників судового процесу і ця поведінка є такою, що підриває авторитет правосуддя.

Вирішуючи питання щодо можливості притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ураховувала її характеристику, яку надав голова Миколаївського апеляційного суду Міняйло М.П.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також урахувала, що рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2018 року № 3023/1-дп/15-18 суддю Волкову О.І. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення її з посади судді, яке рішенням Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19 змінено, застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. За змістом цих рішень суддю Волкову О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за порушення норм суддівської етики, прояв неповаги до учасників процесу та інших суддів, а також за порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що оскільки рішення про тимчасове відсторонення судді Волкової О.І. від здійснення правосуддя ухвалено 26 лютого 2019 року, то дворічний строк, визначений положеннями пункту 4 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII, закінчився 26 лютого 2021 року. Водночас дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу), суддя Волкова О.І. вчинила протягом двох років з дня ухвалення рішення Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2019 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, а отже підстава для застосування нового стягнення виникла протягом указаного дворічного строку.

Крім того, суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя у справі № 486/2193/14-к (судові засідання 16 квітня, 4 травня, 27 серпня, 30 вересня 2020 року) та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року умисно допустила дії, які охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. За висновком Дисциплінарної палати, оскільки підставами для притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності стали дії, які суддя вчиняла з 11 січня до 22 жовтня 2020 року, тобто протягом двох років після ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, а тому вказане дисциплінарне стягнення відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII не є погашеним.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала також, що рішенням від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 вона притягнула суддю Волкову О.І. до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Оскільки застосоване до судді Волкової О.І. цим рішенням дисциплінарне стягнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII не є погашеним, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що суддя Волкова О.І. має два непогашених дисциплінарних стягнення.

Загалом щодо наслідків вчинення суддею Волковою О.І. дисциплінарних проступків Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що наведені вище дії судді Волкової О.І. спричинили виникнення в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області напруженої та конфліктної ситуації, що негативно впливає на авторитет судової влади.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що суддя Волкова О.І. умисно допустила прояв неповаги до інших суддів та учасників судового процесу, що є неприпустимим, оскільки така поведінка підриває авторитет правосуддя. Наслідками вчинення суддею Волковою О.І. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, згідно з висновком Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є відмова судді від здійснення судочинства у спосіб, не передбачений законодавством.

З огляду на зазначене дисциплінарний орган дійшов висновку, що суддя Волкова О.І., діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою продемонструвати своє негативне ставлення до учасників судового процесу та інших суддів, а також з метою самоусунутись від здійснення правосуддя у спосіб, не передбачений законом, у кожному випадку досягла своєї мети та діяла всупереч завданням судочинства. Така поведінка судді Волкової О.І., на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, підриває авторитет правосуддя та негативно впливає на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, а отже, є несумісною зі статусом судді та містить ознаки істотного дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що установлені під час розгляду дисциплінарної справи факти підтверджують, що дії судді Волкової О.І. охоплюються пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, яким передбачено, що підставами для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

У підсумку, зважаючи на характер дисциплінарних проступків судді Волкової О.І., її стаж роботи на посаді судді, який становить понад 20 років, наявність у судді двох непогашених дисциплінарних стягнень, вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищої ради правосуддя про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII.

Відхиляючи доводи судді Волкової О.І. про закінчення строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що строк притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені під час постановлення ухвал від 22 червня 2016 року у справах № 486/688/16-к та № 486/687/16-к, закінчився 22 серпня 2020 року, однак інші дії, які є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, вона вчинила починаючи з 27 грудня 2016 року. Посилаючись на положення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у різних редакціях), які регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема отримання скарги або прийняття дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи, водночас поняття «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або прийняття дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що в цьому випадку трирічний строк з 27 грудня 2016 року закінчується 27 грудня 2019 року, а дисциплінарна скарга Первомайської прокуратури на дії судді Волкової О.І. під час здійснення правосуддя у справі № 486/684/16-к надійшла до Вищої ради правосуддя 13 червня 2018 року, тобто до закінчення трирічного строку з дня вчинення суддею дисциплінарного проступку. Дисциплінарну справу за вказаними фактами стосовно судді Волкової О.І. відкрито 17 червня 2020 року. До того ж згідно з інформацією, наданою Южноукраїнським міським судом, з 27 грудня 2016 року до 27 грудня 2019 року час тимчасової непрацездатності та перебування у відпустках судді Волкової О.І. становив 403 календарних дні. Ураховуючи наведене, а також те, що час здійснення дисциплінарного провадження не враховується при обчисленні строку застосування дисциплінарного стягнення до судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк застосування стягнення до судді Волкової О.І. не закінчився.

Щодо доводів судді Волкової О.І. про необхідність закриття провадження у справі з огляду на положення частини тринадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Дисциплінарна палата зазначила, що положеннями цієї правової норми не передбачено закриття провадження справі у випадку, якщо дисциплінарну справу не розглянуто протягом дев’яноста днів з дня її відкриття.

Перевіряючи твердження судді про необхідність закриття провадження у справі з огляду на положення частини п’ятнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що вказані положення вводяться в дію з дня опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

 

Узагальнені доводи скарги судді Волкової О.І. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. – на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24, суддя Волкова О.І. та її представник адвокат Кравець Р.Ю. звернулися до Вищої ради правосуддя зі скаргами, у яких просили скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в притягненні судді Південноукраїнського (Южноукраїнського) міського суду Миколаївської області Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування поданої скарги суддя Волкова О.І. зазначила, що рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна палата ухвалила як небезсторонній суд та з грубим порушенням права на захист і медичну допомогу, що призвело до несправедливого розгляду справи.

На переконання судді, члени Дисциплінарної палати Сасевич О.М. та Плахтій І.Б. (колишні члени Ради суддів України) були упереджені стосовно неї. Таке упереджене ставлення колишніх членів Ради суддів України, на її думку, пов’язане із критикою та обуренням щодо розгляду її звернень до Ради суддів України про неналежну організацію керівництвом роботи Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та втручання голови суду у здійснення правосуддя.

Суддя Волкова О.І. також зазначала про порушення розумних строків розгляду дисциплінарної справи. У цьому контексті зауважувала, що дисциплінарні скарги прокуратури надійшли до Вищої ради правосуддя 13 червня та 21 вересня 2018 року, а попереднє рішення № 3023/1дп/15-18, яким її було притягнуто до відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила 28 вересня 2018 року, тому вона вважає, що ці скарги можна було розглянути протягом 2018–2020 років.

Крім того, Волкова О.І. стверджувала, що дисциплінарний орган проігнорував її заяву про надання доступу до матеріалів справи, а посилання на них, надіслане напередодні засідання, було «неробоче».

Поряд із цим суддя зауважила, що 10 квітня 2024 року під час засідання Дисциплінарної палати вона просила перенести його у зв’язку з нагальною необхідністю проведення медичної маніпуляції, запланованої на цей самий день, а також у зв’язку з потребою отримання правової допомоги. Вказані причини, на її думку, є поважними, тому дисциплінарний орган з огляду на вимоги абзацу першого частини четвертої статті 47 Закону № 1798-VIII мав перенести розгляд справи, а не продовжувати його за відсутності судді. Зважаючи на наведене, на переконання судді, було порушено її право брати безпосередню участь у розгляді справи, подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи.

Представник судді – адвокат Кравець Р.Ю. – на обґрунтування скарги зазначив, зокрема, що в оскаржуваному рішенні поверхнево вирішено питання про строки застосування дисциплінарного стягнення, і в цьому контексті наполягав, що суддю Волкову О.І. фактично притягнули до відповідальності за дії, вчинені у 2016–2020 роках, тобто поза межами трирічного строку.

Також представник судді звернув увагу Вищої ради правосуддя на умови роботи судді Волкової О.І. та просив надати оцінку не лише її діям, а й діям її колег з точки зору того, чи не були їхні дії умисними, вчиненими з метою створення для судді напруженої, ворожої, образливої атмосфери, щоб змусити її як учасника трудових відносин змінити місце роботи.

Крім того, зазначав про формальний підхід, до якого вдався дисциплінарний орган під час вирішення питання про можливість повторного розгляду справи без участі судді, проігнорувавши основоположні права судді.

 

Стислий зміст рішення Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарг на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

За результатами розгляду скарг судді Волкової О.І. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. – на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 Вища рада правосуддя 24 вересня 2024 року ухвалила рішення № 2792/0/15-24, яким залишила зазначене вище рішення без змін.

Вища рада правосуддя погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Волкової О.І. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а також із тим, що характер допущених суддею Волковою О.І. грубих порушень вимог закону, їхні систематичність та повторюваність викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді належним чином виконувати обов’язки, визначені статтею 56 Закону № 1402-VIII.

Вища рада правосуддя зазначила, що Третя Дисциплінарна палатаи Вищої ради правосуддя у рішенні від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 дійшла обґрунтованого висновку, що дії судді Волкової О.І. охоплюються пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України – вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, та є підставою для звільнення судді з посади.

Матеріали дисциплінарної справи були повно й належно оцінені, а доводи судді та її представника не спростовують висновків, викладених в рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24, і не дають підстав для його скасування.

Вища рада правосуддя відхилила як такі, що не підтвердилися дослідженням матеріалів дисциплінарної справи, доводи судді Волкової О.І. про ігнорування дисциплінарним органом її заяви про надання доступу до матеріалів справи і надсилання їй напередодні засідання «неробочого» посилання. Зокрема, Вища рада правосуддя встановила, що під час розгляду дисциплінарної справи 13 березня 2024 року її розгляд було відкладено з метою надання судді можливості ознайомитися з матеріалами об’єднаної дисциплінарної справи. Цього самого дня Волковій О.І. повідомлено про можливість ознайомлення з цими матеріалами за відповідним посиланням. 15 березня 2024 року суддя звернулася до Вищої ради правосуддя із листом, у якому зазначила таке: «Надіслані мені 13.03.2024 посилання на диск, які вже є доступні, разом з тим, хочу зазначити, що проект рішення в даній справі відсутній». У цьому листі вона також просила надіслати проєкт рішення.

У відповідь на зазначене звернення Вища рада правосуддя листом від 18 березня 2024 року повідомила суддю, що відповідно до пункту 27.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 520/0/15-17, документи, створені у Вищій раді правосуддя, що передують розгляду та ухваленню рішень (висновки членів Вищої ради правосуддя, проєкти рішень тощо), не надаються для ознайомлення до дня ухвалення відповідного рішення, за винятком проєкту висновку, визначеного частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Судді Волковій О.І. також повідомлено, що відповідний проєкт висновку міститься серед наданих їй для ознайомлення матеріалів.

Вища рада правосуддя також визнала необґрунтованими доводи судді про упередженість членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. та Плахтій І.Б. При цьому зауважила, що ухвалою від 10 квітня 2024 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила у задоволенні заяви судді Волкової О.І. про відвід члена Дисциплінарної палати Плахтій І.Б., не встановивши наявності ознак прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду справи або інших обставин, що викликають сумнів у її неупередженості. Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. участі в ухваленні рішення в цій дисциплінарній справі не брав.

Перевіряючи доводи судді про порушення строків розгляду дисциплінарної справи Вища рада правосуддя зауважила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні детально описала рух об’єднаної дисциплінарної справи та зміну законодавства, що впливало на строк розгляду цієї справи. Крім того, Вища рада правосуддя зазначила, що строки розгляду дисциплінарної справи не є присічними.

Вища рада правосуддя відхилила доводи судді Волкової О.І. та її представника про порушення права судді на захист і медичну допомогу, вказавши, що питання поважності причин неучасті судді в засіданні належить до дискреційних повноважень Дисциплінарної палати та вирішується з урахуванням зазначених суддею обставин, оцінки наданих (ненаданих) нею доказів. Водночас Вища рада правосуддя врахувала, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи, яке суддя Волкова О.І. заявила в засіданні 10 квітня 2024 року, однак додані до скарги документи на підтвердження візиту судді до лікаря 10 квітня 2024 року не підтверджують конкретної години візиту.

Вища рада правосуддя також зауважила, що у скарзі суддя стверджує про порушення її прав брати безпосередню участь у розгляді справи, подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи, однак вона брала участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 10 квітня 2024 року, надала пояснення стосовно доводів, викладених у дисциплінарних скаргах, а також раніше ознайомлювалася з матеріалами об’єднаної дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя також зауважила, що скаржниця не конкретизувала, які саме її права були порушені, водночас у скаргах на рішення дисциплінарного органу суддя та її представник не оспорюють встановлених дисциплінарним органом обставин в об’єднаній дисциплінарній справі. На підставі викладеного Вища рада правосуддя виснувала, що продовження розгляду об’єднаної дисциплінарної справи за відсутності судді не свідчить про порушення прав судді, визначених статтею 49 Закону № 1798-VIII.

Вища рада правосуддя відхилила доводи представника судді про необхідність аналізу умов її роботи з наданням оцінки не лише її діям, а й діям її колег. У зазначеному контексті Вища рада правосуддя зауважила, що Дисциплінарна палата встановлювала обставини, надавала оцінку конкретним діям судді Волкової О.І. та вчиненим нею порушенням. Наявність конфлікту в колективі суду ніяк не стосується вчинених суддею процесуальних порушень та виконання нею професійних обов’язків судді. Крім того, Вища рада правосуддя нагадала, що рішенням від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року, Волкову О.І. вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема за умисне порушення норм суддівської етики, прояв неповаги до учасників процесу та інших суддів, а також за порушення правил щодо відводу (самовідводу). Попри це, після січня 2020 року (закінчення строку тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя) суддя Волкова О.І. продовжила допускати порушення вимог закону під час розгляду судових справ, зокрема порушувати норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допускати під час розгляду справ порушення правил щодо відводу (самовідводу). На переконання Вищої ради правосуддя, ці дії судді Волкової О.І. свідчать про умисне систематичне нехтування нею обов’язками судді щодо справедливого, безстороннього та своєчасного розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відхиляючи доводи представника судді щодо закінчення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя зазначила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя здійснила детальний аналіз строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та надала їм належну правову оцінку.

У цьому контексті Вища рада правосуддя, посилаючись на частину одинадцяту статті 109 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній із 30 червня 2016 року, зазначила, що у трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не зараховуються дні тимчасової непрацездатності судді та дні його перебування у відпустці, а також час здійснення відповідного дисциплінарного провадження. За змістом цієї норми у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону № 1798-VIII термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» означає часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання скарги або ухвалення рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується в день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарне провадження щодо судді Волкової О.І. було розпочато 13 червня 2018 року – в день отримання скарги, а отже, відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII перебіг трирічного строку зупинився саме із цієї дати.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що строк притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності не закінчився, оскільки вона вчинила дисциплінарний проступок 27 грудня 2016 року, а 13 червня 2018 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, тобто дисциплінарне провадження було розпочато до закінчення передбаченого законом трирічного строку.

 

Стислий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І.», суддя ОСОБА27 звернулася зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24) скаргу ОСОБА27 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 задоволено. Рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА27» скасовано.

Велика Палата Верховного Суду мотивувала постанову за результатами розгляду скарги ОСОБА27 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 тим, що дисциплінарний орган дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА27 ознак:

– дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині умисного істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію процесуальних прав учасниками проваджень наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, під час розгляду справ №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17;

– дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині умисного порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу) у справах № 486/803/19 і № 486/1068/20, що проявилося у передачі цих справ на повторний розподіл без вирішення заяв про самовідвід;

– дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині безпідставного затягування розгляду справ № 486/1370/17, № 486/2/18;

– дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині некоректної й нетактовної поведінки судді у судових засіданнях у справах №№ 486/29/18, 486/51/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/2193/14-к, а також на зборах суддів Южноукраїнського міського суду 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя і Вища рада правосуддя у пленарному складі помилково кваліфікували неправильне застосування суддею ОСОБА27 норм процесуального права у справах № 486/849/18, № 486/868/18 як таке, що порушує етичні стандарти поведінки судді, адже є очевидним, що діяння, поставлені їй у провину, не стосуються питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового процесу.

Надаючи оцінку можливості притягнення судді ОСОБА27 до дисциплінарної відповідальності за вчинені нею проступки (зокрема в контексті дотримання строків такого притягнення), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дії судді ОСОБА27, які Вища рада правосуддя визнала такими, що утворюють склад дисциплінарних проступків, вчинені в період з 27 грудня 2016 року до 11 грудня 2020 року. У цей період суддя перебувала на лікарняному та у відпустках протягом 403 календарних днів. Скарги на дії судді надійшли до Вищої ради правосуддя у період із 13 червня 2018 року до 21 грудня 2020 року.

З урахуванням того, що періоди тимчасової непрацездатності та відпусток, як і час здійснення дисциплінарного провадження, не включаються до трирічного строку притягнення судді ОСОБА27 до дисциплінарної відповідальності, а також того, що дисциплінарне провадження за визначенням закону розпочалося після отримання скарг, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що провадження стосовно судді ОСОБА27 було розпочате в межах установленого законом строку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду врахувала тривалість самого дисциплінарного провадження, що, на її переконання, очевидно вплинуло на фактичний строк накладення дисциплінарного стягнення, зазначивши, що з огляду на обставини цієї справи для визначення правових підстав здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА27 та застосування частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII вона має оцінити, чи було здійснено дисциплінарне провадження щодо судді в межах визначеного законом строку, а якщо ні, то з’ясувати, як це впливає на обчислення строку накладення дисциплінарного стягнення.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що чинне на день притягнення судді ОСОБА27 до дисциплінарної відповідальності законодавство передбачало, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк.

До 21 грудня 2024 року законодавство не містило прямої вказівки на правові наслідки недотримання цих строків, зокрема не встановлювало, що їх порушення зумовлює, наприклад, закриття дисциплінарного провадження чи поновлення перебігу трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Лише 6 вересня 2023 року законодавець ухвалив Закон № 3378-IX, яким доповнив статтю 49 Закону № 1798-VIII частиною п’ятнадцятою, у якій вперше передбачив як граничну тривалість дисциплінарного провадження, так і чітко визначив правовий наслідок її порушення. Зокрема, встановлено, що загальна тривалість дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців, а в разі порушення цього строку провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати. Ця норма була введена в дію лише з 21 грудня 2024 року і, за висновком Великої Палати Верховного Суду, до правовідносин у цій справі застосуванню не підлягає.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 2 КАС України зобов’язує адміністративні суди перевіряти оскаржуване рішення суб’єкта владних повноважень не лише на предмет формального дотримання вимог закону (підпункт 1), але й чи було воно прийнято «своєчасно, тобто протягом розумного строку» (підпункт 10), «пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)» (підпункт 8) та інше.

У зазначеному контексті Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в Рекомендаціях CM/REC(2010)3 «Щодо ефективних засобів правового захисту від надмірної тривалості провадження», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 24 лютого 2010 року, рекомендовано урядам країн - членів, серед іншого, у випадках, коли провадження стало надмірно тривалим, розглянути питання про забезпечення конкретних форм негрошового відшкодування, таких як зменшення застосовної санкції або припинення провадження, в залежності від обставин, в рамках кримінального або адміністративного провадження, яке було надмірно тривалим.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, урахування надмірної тривалості дисциплінарного провадження як самостійного пом’якшувального чинника, відповідає рекомендаціям Ради Європи та духу Конвенції про захист людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Зокрема, у рішенні від 26 червня 2001 року у справі «Бек проти Норвегії» (заява № 26390/95) Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) зазначав, що пом’якшення покарання на підставі надмірної тривалості провадження в принципі не позбавляє відповідну особу статусу жертви у розумінні статті 34 Конвенції. Однак з цього загального правила є виняток, коли національні органи влади достатньо чітко визнали недотримання розумного строку і надали відшкодування шляхом чіткого та вимірюваного скорочення покарання (див. рішення у справі «Екле проти Німеччини» (Eckle v. Germany) від 15 липня 1982 р., Series A № 51, § 66). Подібний висновок ЄСПЛ пізніше повторив у багатьох інших рішеннях. Наприклад, у справі “Chiarello проти Німеччини” (заява № 497/17, рішення від 20 червня 2017 року), зазначив, що: “у справах, що стосуються порушення статті 6 § 1 через надмірну тривалість кримінального провадження, Суд неодноразово встановлював, що відшкодування може бути надано, зокрема, шляхом відповідного скорочення терміну тюремного увʼязнення особи, визнаної винною у вчиненні злочину, у явній та вимірюваній формі або шляхом припинення кримінального провадження через його надмірну тривалість”.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішення Вищої ради правосуддя, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Вища рада правосуддя, переглядаючи законність та обґрунтованість рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді ОСОБА27 до дисциплінарної відповідальності, не навела належних мотивів щодо пропорційності застосованого стосовно судді ОСОБА27 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у контексті оцінки розумності строків дисциплінарного провадження, ураховуючи, що з моменту вчинення суддею ОСОБА27 перших дій, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, до дня накладення дисциплінарного стягнення минуло 7 років 3 місяці та 15 днів.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні не навела належних мотивів, з яких дійшла висновків:

– щодо кваліфікації дій судді ОСОБА27 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII під час здійснення правосуддя у справах № 486/849/18, № 486/868/18;

– щодо розумності строків здійснення дисциплінарного провадження;

– щодо пропорційності застосованого до судді ОСОБА27 дисциплінарного стягнення.

 

Позиція Вищої ради правосуддя в оцінці аргументів скарг з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що слугували підставою для скасування рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24

Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону № 1798-VIII).

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Перевіривши доводи скарг судді Волкової О.І. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. – на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

 

Щодо правильності кваліфікації дисциплінарним органои дій судді Волкової О.І. за підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Аналіз змісту зазначеної норми дає підстави для висновку, що дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, яке має один з трьох таких наслідків:

– незаконна відмова в доступі до правосуддя;

– унеможливлення реалізації процесуальних прав або виконання обов’язків учасниками процесу;

– порушення правил юрисдикції або складу суду.

Таким чином, зазначена норма передбачає три самостійних склади дисциплінарних проступків, кожен з яких пов’язаний з істотним порушенням процесуального закону, що призводить до одного з вказаних вище наслідків.

Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.

До того ж зазначеною правовою нормою встановлено, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що суддя Волкова О.І. у справах №№ 486/1107/16-к (ухвала від 27 грудня 2016 року), 486/684/16-к (ухвала від 27 грудня 2016 року), 486/227/17 (ухвала від 10 березня 2017 року), 486/526/17 (ухвала від 7 червня 2017 року), 486/533/17 (ухвала від 30 червня 2017 року), 486/245/17 (ухвала від 6 липня 2017 року), 486/532/17 (ухвала від 12 липня 2017 року), 486/364/17 (ухвала від 25 жовтня 2017 року), 486/1370/17 (ухвала від 5 липня 2018 року), 486/1387/17 (ухвала від 11 липня 2018 року) повернула прокурору обвинувальний акт без передбачених законом підстав для такого процесуального рішення, наслідком чого стало скасування апеляційним судом відповідних ухвал суду першої інстанції, постановлених Волковою О.І., з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зважаючи на наведене, дисциплінарних орган, на переконання Вищої ради правосуддя, дійшов обґрунтованого висновку , що дії судді Волкової О.І. під час розгляду справ № 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17 утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, – умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками проваджень наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Кваліфікуючи як істотне порушення суддею Волковою О.І. норм процесуального права під час постановлення ухвал від 22 червня 2016 року у справах № 486/688/16-к і № 486/687/16-к, що унеможливило реалізацію учасниками проваджень наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII), Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що строк притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності за ці дії закінчився 22 серпня 2020 року. Суддя Волкова О.І. та її представник у доводах скарг не ставили під сумнів правильність вказаного висновку дисциплінарного органу.

 

Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Кваліфікуючи дії Волкової О.І. за цим дисциплінарним проступком, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що суддя під час розгляду справ №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/701/18, 486/719/17, 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19, 486/1846/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/392/20, 486/1815/20, 486/29/18, 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018, № 1-кс/486/27/2018), 486/128/18, 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/209/2020), 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/210/2020) самостійно в не передбачений законом спосіб вирішила питання щодо свого самовідводу, а під час розгляду заяв судді Савіна О.І. про самовідвід у справах № 486/803/19, № 486/1068/20 – не розглянула ці заяви та за відсутності встановлених законом підстав передала справи для здійснення автоматизованого розподілу.

Установивши, що усупереч положенням статті 81 КПК України, суддя Волкова О.І. у справах №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/29/18, 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018), 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018), 486/128/18, 486/701/18, 486/719/17, 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19, 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/209/2020), 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/210/2020), 486/392/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/1846/20, 486/1815/20 самостійно здійснила розгляд заявлених нею самовідводів, та у справах № 486/803/19 (справа щодо розгляду подання ДУ «Центр пробації» про скасування особі іспитового строку), № 486/1068/20 (справа про адміністративне правопорушення) – не розглянула по суті заяви судді Савіна О.І. про самовідвід, а передала справи для здійснення автоматизованого розподілу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, з якою погоджується Вища рада правосуддя, дійшла обґрунтованого висновку, що дії судді Волкової О.І. під час розгляду зазначених вище справ утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, – умисне порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу).

 

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зазначена норма охоплює чотири окремі склади дисциплінарних проступків:

– безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи;

– невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

– зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення;

– несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах (зокрема в постановах від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24, провадження № 11-222сап24, від 21 липня 2025 у справі № 990SCGC/19/25, провадження № 11-155сап25 та від 16 жовтня 2025 року у справі № 990SCGC/35/25, провадження № 11-283сап25) неодноразово висновувала, що якщо йдеться про безпідставне затягування розгляду справи, то таке може бути вчинено тільки умисно. Суддя усвідомлює, що немає об’єктивних перешкод для розгляду справи (заяви, скарги) у строки, встановлені законом, однак цього не виконує, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування розгляду.

Натомість суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку «невжиття суддею заходів щодо розгляду справи (заяви, скарги) у строки, передбачені законом» характеризується недбалістю як формою вини. Суддя через погану організацію своєї роботи, недостатню компетентність тощо, не маючи обʼєктивно непереборних перешкод, не вжив відповідних процесуальних заходів для своєчасного розгляду справи (заяви, скарги), хоча повинен був і міг усвідомлювати можливість унаслідок цього порушення строків розгляду справи (заяви, скарги) та інших негативних наслідків.

З об’єктивної сторони безпідставне затягування має місце тоді, коли в судді не було об’єктивних перешкод для розгляду справи у строки, передбачені процесуальним законом. Таке затягування може проявлятися як у формі дії, так і у формі бездіяльності. У першому випадку суддя вчиняє процесуальні дії, що фактично не спрямовані на розгляд справи, а на її затягування. У другому – не вчиняє процесуальних дій, які був зобов’язаний і мав змогу вчинити для її розгляду у визначені строки.

Кваліфікуючи дії Волкової О.І. за цим дисциплінарним проступком, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що суддя під час розгляду справ № 486/1370/17, № 486/2/18 усупереч вимогам статей 21, 28, 323 КПК України, згідно з якими саме на суд покладено обов’язок забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження, не вжила заходів щодо забезпечення прибуття до суду обвинуваченого.

Установивши, що, здійснюючи правосуддя у справах № 486/1370/17, № 486/2/18, суддя Волкова О.І., усупереч вимогам статей 21, 28, 323 КПК України, згідно з якими саме на суд покладено обов’язок забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження, не вжила заходів щодо забезпечення прибуття до суду обвинувачених, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, на переконання Вищої ради правосуддя, дійшла обґрунтованого висновку, що дії судді Волкової О.І. під час розгляду зазначених вище справ утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, – безпідставне затягування розгляду справ.

 

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у звʼязку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, яке виходить за розумно допустимі межі, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Тобто пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

З об’єктивної сторони такий дисциплінарний проступок полягає у вчиненні дій (або бездіяльності), що порушують правила суддівської етики й стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до судової влади, та негативно впливають на авторитет правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24, від 23 жовтня 2025 року у справі № 990SCGC/15/25 сформулювала висновки, що положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII кореспондують не зобов’язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов’язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).

З огляду на етичні аспекти поведінки судді цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Тобто суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно крізь призму моральних, етичних принципів та вимог до діяльності судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні повʼязуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя з морально-етичної точки зору, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Натомість Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікувала за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII:

– з одного боку, дії судді Волкової О.І. під час судових засідань у справах №№ 486/29/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/51/18, у яких суддя допустила некоректну і нетактовну поведінку та проявила неповагу до учасників кримінального провадження, а саме допускала висловлювання, що носили зверхній, зневажливий характер щодо прокурорів, слідчих, захисників, потерпілого, а також працівників поліції; під час судових засідань у справі 486/2193/14-к – допустила оцінювальні висловлювання стосовно колег – суддів Савіна О.І., Далматової Г.А., секретаря судового засідання та захисника, які мали зневажливий й нетактовний характер; під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року – допустила зневажливі та образливі висловлювання стосовно суддів Савіна О.І. та Далматової Г.А., демонструвала своє негативне ставлення до цих суддів, вживала образливі вислови щодо стану здоров’я судді Савіна О.І., висловлювала думку щодо непрофесійності та некомпетентності зазначених суддів,

– з другого боку, дії судді Волкової О.І. під час здійснення підготовчого провадження у справах № 486/849/18, 486/868/18 щодо покладення на прокурора обов’язків, які не передбачені кримінальним процесуальним законодавством (обов’язок забезпечити явку до суду обвинуваченої з документом, що посвідчує її особу).

Як правильно наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24), очевидним є те, що дії судді ОСОБА27 під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/849/18, 486/868/18, поставлені їй у провину, не стосуються питання моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового процесу.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя доходить висновку, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя помилково кваліфіковано дії судді Волкової О.І. під час здійснення правосуддя у справах № 486/849/18, № 486/868/18 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що, у свою чергу, не спростовує наявності складу зазначеного дисциплінарного проступку в діях судді Волкової О.І. у судових засіданнях під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/2193/14-к, 486/1444/17, 486/138/18, 486/29/18, 486/51/18 (прояв під час розгляду справ неповаги і негативного, зневажливого ставлення до учасників судового процесу та інших суддів), а також під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року.

На переконання Вищої ради правосуддя, відсутність ознак вчинення суддею етичного проступку в окремо взятих епізодах не впливає загалом на кваліфікацію дій судді Волкової О.І. в цьому дисциплінарному провадженні за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII з огляду на те, що дисциплінарний орган надав правильну оцінку поведінці судді, яка мала місце під час розгляду інших судових справ (за винятком справ № 486/849/18, № 486/868/18) і під час проведення зборів суддів.

Зазначене, у свою чергу, є підставою для скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 та ухвалення нового рішення, згідно з яким мотивувальну частину рішення потрібно викласти в редакції цього рішення.

 

Щодо дотримання строків притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності та розумних строків здійснення дисциплінарного провадження

Аналізуючи питання дотримання строку притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася приписами частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, а також статті 42 Закону № 1798-VIII, у відповідних редакціях, які, зокрема, регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення.

Зоекрема, строк, протягом якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, визначено частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII, згідно з якою дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Тобто за змістом наведеної норми закону трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку, але без урахування періодів:

– тимчасової непрацездатності;

– перебування судді у відпустці;

– здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

У разі виникнення будь-якої із наведених обставин до того, як закінчаться три роки з дня вчинення суддею проступку, перебіг зазначеного трирічного строку зупиняється.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів передбачено главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII (статті 42 – 50).

Визначення моменту початку здійснення дисциплінарного провадження щодо судді урегульовано статтею 42 Закону № 1798-VIII, який набрав чинності 5 січня 2017 року.

З 2017 року редакція вказаної статті Закону № 1798-VIII зазнавала певних змін.

Зокрема, у період із 5 січня 2017 року до 7 листопада 2019 року (дата набрання чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі – Закон № 193-IX)) стаття 42 Закону № 1798-VIII визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Із 7 листопада 2019 року статтю 42 Закону № 1798-VIII було викладено в новій редакції відповідно до Закону № 193-IX. Вона розширювала перелік підстав для початку провадження, зокрема визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 частину першу статті 42 в новій редакції визнано неконституційною, тому із цього моменту застосуванню підлягала первинна редакція цієї частини статті.

У період із 5 серпня 2021 року (дата набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – № 1635-IX)) до 19 жовтня 2023 року (дата введення в дію Закону № 1635-IX) стаття 42 Закону № 1798-VIII встановлювала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (частина друга).

Чинна редакція частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») визначає, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Наведене дає підстави для висновку, що, незважаючи на зміну законодавцем редакцій статті 42 Закону № 1402-VIII, у ній залишалося незмінним визначення моменту початку дисциплінарного провадження, який залежав від того, якою була підстава його відкриття:

– у разі надходження дисциплінарної скарги – день її отримання Вищою радою правосуддя;

– у разі ініціативи Дисциплінарної палати – день ухвалення відповідного рішення;

– у разі звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – день отримання звернення Вищою радою правосуддя.

Під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Волкова О.І. вчинила:

– дії, які утворюють склад дисциплінарного проступку за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у період з 27 грудня 2016 року до 11 липня 2018 року;

– дії, що відповідають пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, – з 1 грудня 2017 року до 1 жовтня 2018 року;

– дії за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII – з 5 лютого 2018 року до 11 грудня 2020 року;

– дії за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII – із 16 січня 2018 року до 22 жовтня 2020 року.

Дисциплінарне провадження стосовно судді Волкової О.І. щодо можливого вчинення нею дій, що містять ознаки вказаних вище дисциплінарних проступків, дисциплінарний орган розпочав у період із 13 червня 2018 року до 21 грудня 2020 року, зважаючи на дату отримання Вищою радою правосуддя відповідних дисциплінарних скарг:

– 13 червня 2018 року від Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вх. № 630/0/13-18);

– 21 вересня 2018 року від Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вх. № 985/0/13-18);

– 4 серпня 2020 року від виконувача обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. (вх. № 6995/0/8-20) та 2 вересня 2020 року – доповнення до цієї дисциплінарної скарги (вх. № 6995/1/8-20);

– 27 жовтня 2020 року від виконувача обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. (вх. № 6995/2/8-20);

– 21 грудня 2020 року від виконувача обов’язків голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. (вх. № 6995/5/8-20).

Отже, об’єднана дисциплінарна справа стосовно судді Волкової О.І., що була предметом розгляду Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, складається з низки дисциплінарних скарг, які отримала Вища рада правосуддя від скаржників Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та Савіна О.І. (на дати подання дисциплінарних скарг – виконувач обов’язків голови Південноукраїнського (Южноукраїнського) міського суду Миколаївської області, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2025 року № 2060/0/15-25 звільнений з посади судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), у період із 13 червня 2018 року до 21 грудня 2020 року.

Ураховуючи, що згідно з інформацією, яку надав Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, у період із 27 грудня 2016 року до 27 грудня 2019 року суддя Волкова О.І. була тимчасово непрацездатна та перебувала у відпустках загалом 403 календарних дні, а також той факт, що час здійснення дисциплінарного провадження не враховується під час обчислення строку застосування дисциплінаного стягнення до судді, Вища рада правосуддя вбачає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила питання про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності в межах встановленого законом трирічного строку.

Водночас, скасовуючи рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА27», Велика Палата Верховного Суду зосередила увагу на тривалості дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА27, зауваживши на тому, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження є окремою обставиною, яку Дисциплінарній палаті та Вищій раді правосуддя належало взяти до уваги під час ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема під час визначення виду та розміру дисциплінарного стягнення.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про притягнення судді ОСОБА27 до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи ухвалено дисциплінарним органом лише 10 квітня 2024 року. Таким чином, від дати вчинення перших дій, які стали підставою для притягнення її до відповідальності (27 грудня 2016 року), до дати ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення (10 квітня 2024 року) минуло 7 років 3 місяці 15 днів, тоді як з дати отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області – 5 років 9 місяців 29 днів, а від дати отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарних скарг прокуратури (13 червня і 21 вересня 2018 року) до дати відкриття за ними дисциплінарних справ стосовно судді ОСОБА27 (17 червня і 13 липня 2020 року відповідно) – 2 роки 5 днів і 1 рік 9 місяців 23 дні відповідно, а також 3 роки 9 місяців 25 днів і 3 роки 8 місяців 29 днів відповідно – від дати відкриття зазначених дисциплінарних справ до дати ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Перевіряючи, в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду, чи було здійснено дисциплінарне провадження стосовно судді Волкової О.І. в межах визначеного законом строку, Вища рада правосуддя насамперед вважає за необхідне наголосити на тому, що законодавство як на дату початку дисциплінарного провадження стосовно судді Волкової О.І., так і на дату завершення такого дисциплінарним органом однозначно визначало, що період здійснення дисциплінарного провадження не враховується під час обчислення строку застосування дисциплінарного стягнення до судді, тобто жодним чином не пов’язувало закінчення трирічного строку із тривалістю самого дисциплінарного провадження.

Більше того, Вища рада правосуддя наголошує, що до 21 грудня 2024 року законодавство не містило прямої вказівки на правові наслідки недотримання строків дисциплінарного провадження, зокрема не встановлювало, що їх порушення зумовлює, наприклад, закриття дисциплінарного провадження чи поновлення перебігу трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Лише 6 вересня 2023 року законодавець ухвалив Закон № 3378-IX, яким доповнив статтю 49 Закону № 1798-VIII частиною п’ятнадцятою, у якій вперше передбачив як граничну тривалість дисциплінарного провадження, так і чітко визначив правовий наслідок її порушення. Зокрема, встановлено, що загальна тривалість дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців, а в разі порушення цього строку провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати.

Однак тим же Законом № 3378-IX розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII було доповнено пунктом 23¹³, який чітко визначив: «До дисциплінарних проваджень, розпочатих до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, не застосовуються положення частини п’ятнадцятої статті 49 цього Закону».

Зазначена норма закону прямо і недвозначно вказує на те, що перевищення визначених законом строків дисциплінарного провадження не має наслідком закриття дисциплінарного провадження, якщо воно було розпочато до 21 грудня 2024 року.

Зважаючи на наведене, Вища рада правосуддя доходить висновку, що тривалість дисциплінарного провадження стосовно судді Волкової О.І. загалом не могла впливати на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення.

У свою чергу, з огляду на вказівки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24), в частині того, що під час нового повторного розгляду Вищою радою правосуддя у пленарному складі дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА27, Вищій раді правосуддя належить навести у рішенні мотиви щодо розумності строків здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА27, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Дійсно розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Волкової О.І. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя завершила 10 квітня 2024 року.

Водночас тривалість розгляду дисциплінарним органом дисциплінарної справи стосовно судді Волкової О.І. обумовлена як об’єктивними незалежними від дисциплінарного органу причинами (змінами до законодавства, що регулюють діяльність Вищої ради правосуддя, відсутністю повноважного складу Вищої ради правосуддя, внаслідок чого дисциплінарний орган протягом тривалого часу не здійснював розгляду дисциплінарних справ щодо суддів), так і суб’єктивними чинниками, а саме діями судді Волкової О.І., яка неодноразово ініціювала питання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

Дисциплінарна справа стосовно судді Волкової О.І. була об’єднана в одне провадження ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 січня 2021 року після надходження доповнень до скарги голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. (вх. № 6995/5/8-20) та передана для підготовки до подальшого розгляду членкині Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII така процесуальна дія, як об’єднання відповідних дисциплінарних проваджень, є правом Дисциплінарних палат і Вищої ради правосуддя, та належить саме до їхніх дискреційних повноважень.

Таким чином, Вища рада правосуддя констатує, що об’єктивна можливість розглянути дисциплінарну справу стосовно судді Волкової О.І. у Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зважаючи на реалізацію дискреційних повноважень щодо об’єднання відповідних дисциплінарних проваджень стосовно судді, виникла не раніше 27 січня 2021 року.

Засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Волкової О.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., призначено на 10 березня 2021 року.

10 березня 2021 року суддя Волкова О.І. подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з потребою в укладенні угоди із захисником.

23 березня 2021 року суддя Волкова О.І. подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою.

Надалі засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Волкової О.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., призначено на 19 травня 2021 року.

18 травня 2021 року суддя Волкова О.І. подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з післяопераційним перебуванням у лікарні та просила призначити розгляд дисциплінарної справи після 22 червня 2021 року.

Засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Волкової О.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., призначено на 16 червня 2021 року.

10 червня 2021 року представник Волкової О.І. – адвокат Лещенко А.В., подав клопотання про відкладення Вищою радою правосуддя розгляду справи на будь-яку іншу дату.

Отже, до припинення роботи Вищої ради правосуддя суддя Волкова О.І. / її представник 4 рази подавали клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

Самі по собі обставини того, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у період з 16 червня 2021 року до 5 серпня 2021 року не вчиняла дій щодо визначення чергової дати розгляду об’єднаної дисциплінарної палати стосовно судді Волкової О.І., не є настільки тривалими, щоб говорити про невиправдану затримку у призначенні цієї дисциплінарної справи до розгляду.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким унесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Вища рада правосуддя рішенням від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинила розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

Відповідно до зазначених законів відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя рішенням від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновила розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено зазначеним вище рішенням Вищої ради правосуддя, з 1 листопада 2023 року.

Отже, у період з 5 серпня 2021 року до 1 листопада 2023 року у зв’язку зі змінами у законодавстві (а також відсутністю повноважного складу Вищої ради правосуддя з лютого 2022 року до січня 2023 року) Вища рада правосуддя не здійснювала дисциплінарну функцію.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2023 року об’єднану дисциплінарну справу щодо судді Волкової О.І. передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В. (член Вищої ради правосуддя – доповідач).

Після поновлення здійснення Вищою радою правосуддя розгляду дисциплінарних справ засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо судді Волкової О.І., відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., призначено на 13 березня 2024 року.

10 квітня 2024 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду скарги судді Волкової О.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя погодилася з висновками дисциплінарного органу про те, що суддю Волкову О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності в межах передбаченого законом трирічного строку, тому приділення надмірної уваги тому, в які часові проміжки відбувалися ті чи інші етапи в межах загальної процедури дисциплінарного провадження стосовно судді, Вища рада правосуддя вважає помилковим.

 

Щодо пропорційності застосованого до судді Волкової О.І. дисциплінарного стягнення

Вища рада правосуддя зазначала, що суддя Волкова О.І. вчинила дії, які утворюють склад дисциплінарних проступків у такі періоди:

– із 27 грудня 2016 року до 11 липня 2018 року (за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

– з 1 грудня 2017 року до 1 жовтня 2018 року (за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

– з 5 лютого 2018 року до 11 грудня 2020 року (за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

– із 16 січня 2018 року до 22 жовтня 2020 року (за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VІІІ передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до суддів:

1) попередження;

2) догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) суворої догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

6) подання про звільнення судді з посади.

Водночас законом встановлено обмеження щодо застосування окремих видів дисциплінарних стягнень з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, посади (місця роботи) судді, наявності непогашених дисциплінарних стягнень.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ у редакції, на день вчинення суддею Волковою О.І. дисциплінарних проступків, дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону № 1402-VІІІ у редакції на дату вирішення дисциплінаним органом питання про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 5 частини першої цієї статті, не застосовується до судді вищого спеціалізованого суду. У порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, не допускається переведення судді до вищого спеціалізованого суду (другий абзац); дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону (третій абзац).

Оскільки Волкова О.І. є суддею місцевого загального суду, то дисциплінарний орган апріорі не міг вирішувати питання про застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про переведення до суду нижчого рівня.

Крім того, до абзацу третього частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ внесено зміни відповідно до Закону України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», тобто після вчинення суддею Волковою О.І. дисциплінарних проступків. Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Це означає, що особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення правопорушення.

З огляду на наведене абзац третій частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ не міг бути застосований під час визначення виду дисциплінарного стягнення судді Волковій О.І.

Зважаючи на встановлення Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя наявності в діях судді Волкової О.І. під час розгляду дисциплінарної справи складу дисциплінарних проступків, визначених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, дисциплінарний орган з урахуванням обмежень, встановлених абзацом першим частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, міг застосувати до судді Волкової О.І. одне з двох дисциплінарних стягнень:

– подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

– подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Застосовуючи до судді Волкової О.І. дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя урахувала:

1) характер дисциплінарних проступків та їх наслідки

Дисциплінарний орган встановив, що в діях судді Волкової О.І., яка під час розгляду справ №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17 повернула обвинувальні акти прокурору за відсутності встановлених законом підстав, наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Усі ухвали про повернення обвинувальних актів, постановлені суддею Волковою О.І. у справах №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17, було скасовано судом апеляційної інстанції як такі, що постановлені з порушенням вимог КПК України. Під час перегляду ухвал у вказаних справах суд апеляційної інстанції встановив, що ухвали суду про повернення обвинувальних актів не можуть вважатись законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Водночас, незважаючи на скасування судом апеляційної інстанції постановленої суддею Волковою О.І. ухвали про повернення обвинувального акта та на вказані апеляційним судом порушення вимог КПК України, суддя Волкова О.І. продовжила повертати обвинувальні акти з таких самих підстав. З огляду на системність дій судді Волкової О.І., яка повертала обвинувальні акти прокурору за відсутності встановлених законом підстав, незважаючи на зазначені судом апеляційної інстанції порушення вимог КПК України, такі дії суддя Волкова О.І. вчиняла умисно, з метою ухилення від розгляду зазначених кримінальних проваджень.

Щодо наслідків дій судді під час розгляду вказаних справ, то такі дії судді Волкової О.І. унеможливили здійснення прокурором повноважень щодо підтримання державного обвинувачення в суді та реалізацію ним як стороною обвинувачення наданих йому КПК України процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків у зазначених кримінальних провадженнях. Усі ухвали про повернення обвинувальних актів, постановлені суддею Волковою О.І. в цих справах, скасував суд апеляційної інстанції як такі, що постановлені з порушенням вимог КПК України. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що ухвали суду про повернення обвинувальних актів є незаконними та необґрунтованими.

Здійснюючи правосуддя у справах №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/701/18, 486/719/17, 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19, 486/1846/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/392/20, 486/1815/20, 486/29/18, 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018), 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/27/2018), 486/128/18, 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/209/2020), 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/210/2020), 486/803/19, 486/1068/20, суддя Волкова О.І. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу).

Вказані дії суддя Волкова О.І. вчинила умисно, оскільки усвідомлювала, що внаслідок порушення положень статей 80 – 82 КПК України, вона самоусунеться від розгляду цих справ.

Крім того, здійснюючи правосуддя у справах № 486/1370/17, № 486/2/18, суддя Волкова О.І. допустила безпідставне затягування розгляду справ, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Установлено, що суддя Волкова О.І. під час розгляду справ № 486/849/18, № 486/868/18 умисно діяла з грубим порушенням норм процесуального законодавства під час вирішення питань, пов’язаних з підготовкою справи до судового розгляду. Покладаючи на прокурора обов’язок забезпечити явку до суду обвинуваченої з документом, що посвідчує її особу, у справах № 486/849/18, № 486/868/18, суддя Волкова О.І., яка під час розгляду вказаних справ мала досвід роботи на посаді судді близько 15 років, усвідомлювала неможливість виконання прокурором указаних зобов’язань та розуміла, що її дії суперечать вимогам закону, тобто такі дії вчинені суддею умисно.

Крім того, суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/29/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/51/18, 486/2193/14-к та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року, діючи умисно, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Суддя Волкова О.І. діяла з порушенням норм процесуального законодавства щодо ведення судових засідань і допустила порушення вимог щодо етичної поведінки судді, яка полягає в неодноразовому прояві неповаги до учасників процесу та інших суддів, що в сукупності становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Отже, суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/29/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/51/18, 486/2193/14-к та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року умисно допустила дії, які охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу.

Ураховуючи, що заборона проявів неповаги до людини за будь-якими ознаками, зокрема за ознаками процесуального статусу, посади, є абсолютною, таку поведінку суддя Волкова О.І. допустила умисно з метою публічної демонстрації свого негативного суб’єктивного ставлення до інших суддів та учасників судового процесу, а це підриває авторитет правосуддя.

Щодо наслідків вчинення суддею дисциплінарних проступків, то через порушення суддею Волковою О.І. положень пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області виникла напружена та конфліктна ситуація, що негативно вплинуло на авторитет судової влади.

Крім того, суддя Волкова О.І. умисно допустила прояв неповаги до інших суддів та учасників судового процесу, що є неприпустимим і є поведінкою, що підриває авторитет правосуддя.

Наслідками вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є відмова судді від здійснення судочинства у спосіб, не передбачений законодавством. Такі дії судді не є простою суддівською помилкою, а були вчинені усвідомлено, тобто умисно, з метою ухилитися від розгляду справ, що перебували у її провадженні.

Допущені суддею Волковою О.І. умисні грубі порушення норм суддівської етики (порушення норм процесуального законодавства щодо ведення судових засідань, неодноразові прояви неповаги до учасників процесу та інших суддів у справах №№ 486/29/18, 486/138/18, 486/1444/17, 486/51/18, 486/2193/14-к та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року), порушення положень щодо вирішення відводів (самостійно у не передбачений законом спосіб вирішення питань щодо самовідводу, не розгляд заяв про самовідвід судді Савіна О.І. та без визначених законом підстав передача справ для здійснення автоматизованого розподілу у справах №№ 486/38/17, 486/99/18, 486/1554/17, 486/701/18, 486/719/17, 486/295/20, 486/204/20, 486/22/20, 486/546/19, 486/1846/20, 486/538/20, 486/1824/20, 486/392/20, 486/1815/20, 486/29/18, 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/26/2018), 486/140/18 (провадження № 1-кс/486/27/2018), 486/128/18, 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/209/2020), 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/210/2020), 486/803/19, 486/1068/20) та грубі порушення процесуальних норм (повернення обвинувальних актів прокурору за відсутності встановлених законом підстав у справах №№ 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17, невжиття заходів щодо забезпечення прибуття до суду обвинувачених у справах № 486/1370/17, № 486/2/18, учинені всупереч завданням судочинства, підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та є істотним дисциплінарним проступком, несумісним зі статусом судді, а також свідчать про те, що суддя Волкова О.І. свідомо знехтувала обов’язками судді.

2) ступінь вини судді Волкової О.І.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, суддя Волкова О.І. вчинила умисно.

3) відомості про особу судді Волкової О.І.

– стаж роботи Волкової О.І. на посаді судді становить понад 20 років;

– характеристику, надану головою Миколаївського апеляційного суду Міняйлом М.П., від 4 березня 2021 року, з якої убачається, що рішенням Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19 суддю Волкову О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді тимчасового, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. На підставі рішення Вищої ради правосуддя суддю Волкову О.І. відсторонено від здійснення правосуддя з 1 жовтня 2018 року до 18 жовтня 2019 року.

Після тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя суддя Волкова О.І. фактично почала розглядати судові справи із січня 2020 року. Порівняно з іншими двома суддями Южноукраїнського міського суду Миколаївської області навантаження на суддю Волкову О.І. у 2020 році становило 30,4 % від загальної кількості справ і матеріалів, які перебували в суді, та 23,2 % від загальної кількості справ, розглянутих суддями. Відсоток залишку нерозглянутих справ – 34,5 %.

У характеристиці зазначено, що суддя приділяє увагу підвищенню професійного рівня та кваліфікації, бере участь у семінарах та інших навчальних заходах, але позитивна динаміка в діяльності як професійного судді відсутня. До працівників апарату суду надмірно та безпідставно вимоглива, звинувачує їх у дискредитації її як судді. Виявляє особисте неприязне ставлення до керівника апарату суду. За характером не стримана, схильна до створення штучних конфліктів. Порушує норми етичної поведінки судді, фактично ухиляється від здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях, нехтує нормами процесуального права при здійсненні судочинства, ігнорує рішення зборів суддів суду. Як професійний суддя не користується авторитетом серед колег і працівників апарату суду.

4) наявність інших дисциплінарних стягнень

Суддя Волкова О.І. має два непогашених дисциплінарних стягнення.

Зокрема, дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу), суддя Волкова О.І. вчинила протягом двох років із дня ухвалення рішення 26 лютого 2019 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, тобто підстава для нового стягнення мала місце протягом вказаного дворічного строку, а саме після 26 лютого 2019 року протягом двох років суддя Волкова О.І. постановила:

– ухвали у справі № 486/295/20 від 18 лютого 2020 року, у справі № 486/204/20 від 12 березня 2020 року, у справі № 486/22/20 від 13 січня 2020 року, у справі № 486/546/19 від 13 січня 2020 року, у справі № 486/392/20 (провадження № 1-кп/486/99/2020) від 18 листопада 2020 року про задоволення самовідводу судді Волкової О.І. та повернення обвинувального акта до секретаріату суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями;

– ухвалу у справі № 486/538/20 від 10 грудня 2020 року, у справі № 486/1846/20 від 11 грудня 2020 року, у справі № 486/1815/20 від 11 грудня 2020 року про задоволення самовідводу судді Волкової О.І. та передачу матеріалів кримінального провадження до секретаріату суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями;

– ухвалу у справі № 486/1824/20 від 10 грудня 2020 року про задоволення самовідводу судді Волкової О.І. та передачу клопотання прокурора про застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру до секретаріату суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями;

– ухвалу у справі № 486/803/19 від 11 січня 2020 року про передачу справи для здійснення автоматизованого розподілу у зв’язку із прийнятим суддею Савіним О.І. 19 грудня 2019 року процесуальним рішенням про самовідвід;

– постанову у справі № 486/1068/20 від 7 жовтня 2020 року про передачу справи про адміністративне правопорушення до секретаріату суду для здійснення автоматизованого розподілу у зв’язку з прийнятим суддею Савіним О.І. процесуальним рішенням від 25 вересня 2020 року про самовідвід;

– дві ухвали слідчої судді у справі № 486/1526/20 (провадження № 1-кс/486/210/2020 та № 1-кс/486/209/2020) від 19 жовтня 2020 року про задоволення самовідводу та повернення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до секретаріату суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями.

Крім того, суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя у справі № 486/2193/14-к (судові засідання 16 квітня, 4 травня, 27 серпня, 30 вересня 2020 року) та під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 5 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року умисно допустила дії, які охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Таким чином, підставами для притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності стали дії, які суддя вчиняла з 11 січня 2020 року до 22 жовтня 2020 року, тобто протягом двох років після ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19 про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. Отже, вказане стягнення відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII не є погашеним.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкову О.І. притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо: протягом вісімнадцяти місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Ураховуючи, що рішення про застосування до судді Волкової О.І. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани ухвалено 14 лютого 2024 року, в цьому випадку вісімнадцятимісячний строк, визначений положеннями пункту 3 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII, не закінчився. Отже, зазначене стягнення також не є погашеним.

5) інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Суддя Волкова О.І. постійно бере участь у навчальних заходах (семінарах, тренінгах, круглих столах, тощо), які проводить Національна школа суддів України та її регіональні відділення.

Із 12 червня до 17 жовтня 2019 року відповідно до наказу Національної школи суддів України від 11 червня 2019 року № 592-п «Про проведення курсу навчання для підвищення кваліфікації судді, яку тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя», пройшла підготовку в Національній школі суддів України за визначеною програмою підготовки.

 

Згідно зі змістом рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ключове значення під час застосування дисциплінарним органом до судді Волкової О.І. найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення судді з посади відіграли не стільки характер вчинених суддею Волковою О.І. дисциплінарних проступків, їх наслідки, особа судді, ступінь її вини, скільки обставини того, що незважаючи, на притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності у виді застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (яке не є погашеним), суддя Волкова О.І. не урахувала висновків, викладених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18, а також у рішенні Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2019 року № 596/0/15-19, яким змінено зазначене вище рішення, а також Верховного Суду, який погодився з указаними рішеннями, та продовжила допускати порушення вимог закону під час розгляду судових справ, зокрема порушувати норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

У зазначеному контексі слід зауважити, що як убачається з характеристики від 4 березня 2021 року, наданої головою Миколаївського апеляційного суду Міняйлом М.П., факт проходження суддею Волковою О.І. з 12 червня до 17 жовтня 2019 року відповідно до наказу Національної школи суддів України від 11 червня 2019 року № 592-п «Про проведення курсу навчання для підвищення кваліфікації судді, яку тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя», підготовки в Національній школі суддів України за визначеною програмою підготовки, після чого суддя Волкова О.І. фактично почала розглядати судові справи із січня 2020 року, не призвів до «позитивної динаміки в її діяльності як професійного судді». За характером нестримана, схильна до створення штучних конфліктів. Порушує норми етичної поведінки судді, фактично ухиляється від здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях, нехтує нормами процесуального права при здійсненні судочинства, ігнорує рішення зборів суддів суду. Як професійний суддя не користується авторитетом серед колег та працівників апарату суду».

Отже, очевидно, що застосування до судді Волкової О.І. більш м’якого дисциплінарного стягнення, ніж внесення подання про звільнення судді з посади, не призведе до позитивних змін у поведінці судді, зміни ставлення до виконання нею обов’язків судді.

 

Щодо висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження має бути окремою обставиною, яку належить враховувати під час визначення виду та розміру дисциплінарного стягнення, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Обґрунтовуючи урахування надмірної тривалості дисциплінарного провадження як самостійного пом’якшувального чинника під час визначення виду та розміру дисциплінарного стягнення, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що в Рекомендаціях CM/REC(2010)3 «Щодо ефективних засобів правового захисту від надмірної тривалості провадження», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 24 лютого 2010 року, рекомендовано урядам країн – членів, серед іншого, у випадках, коли провадження стало надмірно тривалим, розглянути питання про забезпечення конкретних форм негрошового відшкодування, таких як зменшення застосовної санкції або припинення провадження, в залежності від обставин, в рамках кримінального або адміністративного провадження, яке було надмірно тривалим.

Велика Палата Верховного Суду не залишила поза увагою той факт, що наведені нею справи, зокрема «Бек проти Норвегії» (заява № 26390/95, рішення від 26 червня 2001 року), «Ommer проти Німеччини» (заява № 10597/03, рішення від 13 листопада 2008 року), «Ščensnovičius проти Литви» (заява № 62663/13, рішення від 10 липня 2018 року), «Malkov проти Естонії» (заява № 31407/07, рішення від 4 лютого 2010 року), розглянуті ЄСПЛ, стосувалися призначення покарання у кримінальному провадженні. Водночас зауважила, що хоча кримінальне провадження і дисциплінарна справа мають різний предмет, між ними існує спільна риса – необхідність оцінки пропорційності, ефективності та справедливості застосованого заходу впливу, зокрема покарання чи дисциплінарного стягнення. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду вважала, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження з урахуванням конкретних обставин відповідного провадження може розглядатися як обставина, що зумовлює потребу у пом’якшенні стягнення як форму компенсації за необґрунтовано затягнутий розгляд, який не був спричинений діями особи, що притягується до відповідальності, а виник з вини держави. Відповідно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підходи, сформульовані ЄСПЛ у кримінально-правовому контексті, можуть mutatis mutandis застосовуватися й у дисциплінарних справах стосовно суддів.

Натомість від кримінальної відповідальності дисциплінарна відрізняється тим, що перша застосовується за діяння, які визнаються суспільно небезпечними. При цьому, необхідно враховувати елементи суспільної небезпеки: її ступінь (обсяг), а також кількісний фактор (повторюваність, рецедив). Покарання у кримінальному провадженні переслідує перш за все мету виправлення особи, що мати наслідком подальшу успішну інтеграцію такої особи у суспільство. Найсуворішим видом кримінального покарання є покарання у виді позбавлення волі, яке, за своєю правовою природою, є строковим. І залежно від обставин конкретного провадження або особи, яка його вчинила, суд може або зменшувати строк, або його збільшувати.

За результатами дисциплінарного провадження до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади. Такий вид стягнення застосовується у тому випадку, якщо суддя вчинив дії, які є несумісними зі статусом судді. Це стягнення не є строковим, і залежно від обставин, «обсяг» такого стягнення неможливо регулювати в бік його збільшення чи зменшення.

Наведене дає підстави для висновку, що пом’якшення покарання як компенсаційний засіб правового захисту підлягає застосуванню у разі надмірного тривалого розгляду саме кримінального провадження та не поширюватися на дисциплінарне проваження стосовно судді, оскільки дисциплінарне провадження та дисциплінарне стягнення, як його результат, мають відмінну правову природу від кримінального провадження.

Крім того, підхід, на який покликалася Велика Палата Верховного Суду та який запропонований у наведених рішеннях ЄСПЛ, поки не знайшов свого застосування у кримінальних провадженнях національних судових органів, щодо яких він і був сформульований, що підтверджується змістом частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також з урахуванням принципу пропорційності.

Зазначена обставина є додатковим аргументом, що підхід запропонований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24) не можна вважати застосовним до дисциплінарного провадження стосовно судді.

 

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарг

Відповідно до пункту 2 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення.

За результатами розгляду скарги судді Волкової О.І. та її представника – адвоката Кравця Р.Ю., Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях судді Волкової О.І. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Однак, зважаючи на помилковий висновок Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо кваліфікації дій судді Волкової О.І. під час здійснення правосуддя у справах № 486/849/18, № 486/868/18 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності необхідно скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення.

Зважаючи на те, що Вища рада правосуддя не встановила підстав для застосування до судді Волкової О.І. іншого, більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, у частині застосованого до судді Волкової О.І. виду дисциплінарного стягнення рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

скасувати частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни до дисциплінарної відповідальності та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення.

В іншій частині рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни до дисциплінарної відповідальності залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

 

Члени Вищої ради правосуддя